Напрями екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням вимог Угоди про асоціацію з ЄС

Серед умов Договору про асоціацію України з ЄС є вимоги щодо захисту навколишнього середовища й запобігання його забрудненню. Для виявлення шляхів виконання цих умов проведено аналіз особливостей екологічного регулювання економіки та екологічного оподаткування в країнах Європейського союзу й України...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Економіка промисловості
Date:	2015
Main Author:	Гаркушенко, О.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2015
Subjects:	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93182
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Напрями екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням вимог Угоди про асоціацію з ЄС / О.М. Гаркушенко // Економіка промисловості. — 2015. — № 4 (72). — С. 50-68. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860163921362550784
author	Гаркушенко, О.М.
author_facet	Гаркушенко, О.М.
citation_txt	Напрями екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням вимог Угоди про асоціацію з ЄС / О.М. Гаркушенко // Економіка промисловості. — 2015. — № 4 (72). — С. 50-68. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Економіка промисловості
description	Серед умов Договору про асоціацію України з ЄС є вимоги щодо захисту навколишнього середовища й запобігання його забрудненню. Для виявлення шляхів виконання цих умов проведено аналіз особливостей екологічного регулювання економіки та екологічного оподаткування в країнах Європейського союзу й України. Намічено шляхи зближення українського природоохоронного законодавства з європейським, а також запропоновано рекомендації щодо удосконалення екологічного оподаткування в Україні з метою його гармонізації з європейським і поліпшення стану навколишнього середовища країни. Среди условий Договора об ассоциации Украины с ЕС имеются требования по защите окружающей среды и предотвращению ее загрязнения. Для выявления путей выполнения этих условий проведен анализ особенностей экологического регулирования экономики и экологического налогообложения в странах Европейского союза и Украины. Намечены пути сближения украинского природоохранного законодательства с европейским, а также предложены рекомендации по совершенствованию экологического налогообложения в Украине с целью его гармонизации с европейским и улучшения состояния окружающей среды страны. Nowadays Ukraine faces the task of more active work in the field of environmental protection in order to approximate its existing environmental legislation (norms, standards) and taxation to the European ones according to the Ukraine-European Union Association Agreement. Environmental regulation of the economy has a long history in EU, which led to the pollution reduction by industries (major polluters) and citizens. This was due to changes of polluters‟ behaviour toward more conscientious attitude to natural resources, pollution reduction at the source, and the wide implementation of environmental-friendly technologies. At the same time Ukraine, despite some achievements in the field of environmental regulation of the economy that have occurred since the independence of the country, still imprisoned in post-Soviet heritage and is far behind EU in terms of environmental protection and regulation of the economy. One of the reasons for this phenomenon is that these tasks hold far from first positions in Ukraine giving place to solving financial, political, social and other problems. Undoubtedly, their solution is important, just as much as environmental protection and regulation, which could improve life quality of the population and have positive influence on economy of the state. Therefore it would be useful to analyze European experience in this field with the aim to define ways of approaching environmental regulation in Ukraine to EU standards. But for now any comprehensive analysis of the legal framework for environmental regulation of the economy in Ukraine could hardly be found, especially after signing the Association Agreement. Similarly, there are virtually no academic papers considering groundings of changes of the environmental taxes‟ level in Ukraine towards the European.Therefore, the main objective of the paper is to compare the peculiarities of economy environmental regulation in the EU and Ukraine and to develop recommendations and proposals for the approximation of national norms, standards and taxes on environmental protection to European ones. This is highlighted in several sections of the paper: approaching Ukrainian environmental policy principles and regulation of the economy to the EU ones; peculiarities of the environmental regulation of the economy in the EU and Ukraine by the directions; approaching environmental regulation of solid waste management in Ukraine to the EU one; approaching national environmental taxes level and structure to the EU ones. The paper represents a brief study of the existing problems in the field of environmental regulation of economy in Ukraine in the context of the Association Agreement and recommendations, developed on this basis. Moreover, it defines the circle of problems that need further research.
first_indexed	2025-12-07T17:56:00Z
format	Article
fulltext	–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 50 ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) УДК 339.9:504:[338.2+336.2] Оксана Миколаївна Гаркушенко, канд. екон. наук Інститут економіки промисловості НАН України, Київ НАПРЯМИ ЕКОЛОГІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ З УРАХУВАННЯМ ВИМОГ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС Відповідно до ст. 290, 292 гл. 13 розд. IV та гл. 6 розд. V Угоди про асоці- ацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами – з іншої [43], перед Україною постає завдання активізації дій у сфері охорони довкілля з метою наближення норм, стандартів та оподаткування у цій сфері до європейсь- ких. У Європейському Союзі (ЄС) еко- логічне регулювання економіки здійсню- ється з 1967 р., що призвело до зниження рівня забруднення довкілля в цьому об‟єднанні промисловими підприємства- ми (основними забруднювачами) та насе- ленням за рахунок зміни їх поведінки вбік добросовісного ставлення до приро- дних ресурсів, а також застосування при- родоохоронних технологій, що сприяють скороченню обсягів викидів, скидів та утворення відходів на кожному з етапів виробництва, споживання й утилізації продукції (послуг). Зокрема, в одній з країн-піонерів і лідерів у сфері екологічного регулювання економіки – Швеції завдяки впроваджен- ню у 1992 р. плати за викиди оксидів азо- ту на підприємствах енергетичного сек- тору у 1992-2007 рр. вдалося значно ско- ротити обсяг викидів цієї сполуки відно- сно обсягів виробництва: при практично незмінному рівні викидів виробництво енергії підвищилося на 77%. Також вже у 1993 р. на 62% підприємств, діяльність яких супроводжувалася викидами NOx, було встановлено обладнання зі скоро- чення обсягів викидів або почали засто- совуватися технології щодо їх зменшен- ня, хоча до запровадження цієї плати ли- ше на 7% підприємств використовувало- ся подібне обладнання та технології. У сукупності зазначені заходи дозволили поліпшити якість довкілля в країні [15, с. 69]. У Німеччині екологічне регулюван- ня якості атмосферного повітря за допо- могою енергетичних податків (у першу чергу – на викиди СО2) дозволило вже до 2009 р. на 90% порівняно з рівнем 1992 р. знизити викиди СО2 теплоелектростанці- ями [25]. У той же час Україна, незважаючи на низку позитивних зрушень у сфері екологічного регулювання економіки, що відбулися з моменту набуття нею неза- лежності, все ще залишається в полоні пострадянської спадщини та значно відс- тає у плані охорони довкілля й екологіч- ного регулювання економіки від країн ЄС. Однією з причин цього явища можна вважати те, що в країні, так само, як і в багатьох інших країнах колишнього СРСР, охорона довкілля та збереження природних ресурсів поступається позиці- ями вирішенню фінансових, політичних, соціальних та інших проблем. Безпереч- но, їх розв‟язання – важливе, проте до- вкілля є середовищем існування мешкан- ців країни, впливає на стан їх здоров‟я, продуктивність праці, екологічну якість продукції, а отже, – на економічний роз- виток держави. Разом з тим, відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС, охорона довкілля та наближення вітчизняної при- родоохоронної політики до європейської © О.М. Гаркушенко, 2015 –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) 51 стають важливим фактором взаємодії України з цим об‟єднанням. Тому питан- ня аналізу європейського досвіду здійс- нення екологічного регулювання еконо- міки та визначення шляхів наближення 1 природоохоронної діяльності в Україні до стандартів ЄС залишаються актуаль- ними. Слід зазначити, що в Україні саме цим проблемам присвячено досить мало робіт, хоча інтеграційні процеси спосте- рігаються щонайменше з 2008 р. Так, ще у 2006 р. О. Веклич [26] наголошувала на необхідності наближення вітчизняної екологічної політики до політики Євро- пейського співтовариства з метою під- вищення конкурентоспроможності еко- номіки України. Автор зазначала, що вже на той час в Україні принципи екологіч- ної політики були дещо наближені до європейських, проте з їх реалізацією на практиці були проблеми. Особливу ува- гу, на її думку, потрібно було приділити посиленню ролі економічних інструмен- тів екологічного регулювання економіки, проте конкретних кількісних рекоменда- цій на той час розроблено не було. Буквально напередодні підписання Угоди про асоціацію з ЄС О. Веклич ана- лізувала, як законодавчі ініціативи Міні- стерства доходів і зборів позначаться на екологічних податках в Україні та як за- значені пропозиції корелюються з євро- пейськими нормами [27]. У цій роботі автор знову наголошувала на необхіднос- ті екологічних податків як для фінансової системи України, так і для поліпшення стану довкілля. Також науковець пропо- нувала змінити структуру екологічних 1 Термін «наближення» використано не випадково, оскільки, зважаючи на значний досвід екологічного регулювання економіки в країнах ЄС, які увійшли до цього об‟єднання до 2004 р., та умови Угоди про асоціацію з ЄС, саме Україні доведеться вносити корективи у свою екологічну політику, про що докладніше буде у статті. Тобто йдеться про односторонній рух (України до ЄС), а не двосторонній. податків відповідно до європейської та рекомендувала підвищити ставки еколо- гічних податків, проте без вказівок щодо того, наскільки їх потрібно підвищити. Ступінь реалізації в Україні основ- ного принципу екологічного регулюван- ня економіки, відомого у світі та країнах Європи як «забруднювач платить», дос- ліджується в роботах В. Міщенка [36, 37]. Автор робить висновок, що у 2002- 2008 рр. цього принципу в Україні фак- тично не було дотримано і для набли- ження до європейських стандартів вітчи- зняна природоохоронна політика мала бути ретельно переглянута. Крім того, в роботі [38] В. Міщенко зазначає, що для того щоб Україна могла інтегруватися в ЄС, особливу увагу при здійсненні екологічної політики слід приділити питанням поводження з відхо- дами (в цій роботі – переважно промис- ловими), що потребує вдосконалення нормативно-законодавчої бази, збіль- шення фінансування на заходи щодо пе- реробки й утилізації відходів та створен- ня відповідної інфраструктури. Питанням досягнення стійкого ро- звитку в Україні з урахуванням економі- чного розвитку та стану довкілля її регіо- нів присвячено статтю О. Половяна [19]. Хоча ця робота не стосується напрямів зближення екологічного регулювання економіки України та країн ЄС, проте вона є актуальною в контексті зазначеної статті, оскільки, по-перше, досягнення стійкого розвитку є однією з цілей Угоди про асоціацію з ЄС, а по-друге, О. Поло- вян розробляв свої рекомендації, виходя- чи з досвіду та ґрунтуючись на законо- давстві європейських країн, що залиша- ється актуальним і в контексті виконання Україною вимог Угоди про асоціацію з ЄС. У роботі М. Заніздри [33] запропо- новано методику попередньої оцінки до- даткових витрат підприємств України, з якими останні зіткнуться внаслідок замі- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 52 ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) ни чинних нормативів забруднення атмо- сферного повітря на нормативи та стан- дарти ЄС у цій сфері. Крім наукових робіт, народні депу- тати України вносять деякі пропозиції щодо наближення системи екологічних податків України до європейських. Зок- рема, саме в цю категорію можна віднес- ти окремі положення розробленого ними проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо пода- ткової лібералізації» [42]. Позитивною рисою цього проекту є пропозиція стосо- вно підвищення ставок екологічного по- датку в середньому на 27%. У той же час ані в проекті, ані в супровідних докумен- тах не аргументується, чому саме на цей відсоток, на думку авторів, має відбутися підвищення. У підсумку можна зазначити, що в наведених публікаціях аналізуються пе- реважно окремі аспекти реформування екологічної політики України та її на- ближення до європейських стандартів, таких як дотримання окремих принципів екологічного регулювання, досягнення стійкого розвитку, ширше застосування економічних інструментів екологічного регулювання, вдосконалення окремих нормативно-законодавчих актів, акценту- ється увага на необхідності посилення ролі екологічних податків в Україні. Однак комплексного аналізу норма- тивно-законодавчої бази у сфері екологі- чного регулювання економіки, особливо після підписання Угоди про асоціацію з ЄС, не здійснювалося. Так само наразі фактично немає актуальних робіт щодо наукового обґрунтування рівня, до якого слід підвищувати екологічні податки в Україні 1 з урахуванням євроінтеграції. 1 Один із таких розрахунків запропонова- но у джерелі [40, с. 312-338], проте з часом вони потребують оновлення з урахуванням змін у По- датковому кодексі, економіці, кількості населення та вимог Угоди про асоціацію з ЄС. Метою статті є зіставлення особли- востей здійснення екологічного регулю- вання економіки в Україні та ЄС, а також розробка рекомендацій і пропозицій що- до наближення вітчизняних норм, стан- дартів та податків у сфері охорони до- вкілля до європейських. Для досягнення поставленої мети та більш логічного розкриття матеріалу статтю поділено на декілька підрозділів: наближення принципів екологічної політики та екологічного регулювання економіки України до європейських; особливості екологічного регулю- вання за напрямами в ЄС та Україні; наближення екологічного регулю- вання сфери поводження з твердими по- бутовими відходами (ТПВ) в Україні до європейського; наближення системи вітчизняних екологічних податків до європейських. Наведені матеріали являють собою досить стисле дослідження проблем у сфері екологічного регулювання еконо- міки в Україні в контексті підписання Угоди про асоціацію з ЄС, хоча воно та розроблені рекомендації охоплюють де- що ширше коло нормативно-законодав- чих актів та питань стосовно системи екологічних податків, ніж наведені вище публікації. Наближення принципів екологічної політики України до європейських Як зазначено у п. 4 ст. 292 розд. IV Угоди про Асоціацію з ЄС [43], еколо- гічне регулювання економіки має здійс- нюватися відповідно до принципу обе- режності та принципів, які потребують застосування превентивних заходів (по- передження утворення забруднення), ві- дшкодування у пріоритетному порядку шкоди, заподіяної навколишньому при- родному середовищу (НПС), та сплати штрафу забруднювачем НПС («забруд- нювач платить»). –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) 53 Ця вимога відповідає європейській практиці. Так, згідно з Договором про заснування Європейського співтоварист- ва від 1987 р. [20, розд. XIX, пп. 174-176] та програмами з охорони довкілля, які реалізовувалися у ЄС після 1987 р., осно- ву екологічної політики цього об‟єднання становлять принципи попередження утворення забруднення у джерела, обе- режності, інтеграції та «забруднювач платить» [20, ст. 174, п. 2, 12, с. 28]. Таке закріплення принципів означає, що вони набувають статусу закону, яким мають керуватися у своїй діяльності всі еконо- мічні агенти країн-членів ЄС. У той же час, окрім зазначених принципів, євро- пейська екологічна політика ґрунтується також на принципах кооперації, делегу- вання повноважень і відповідальності [29, с. 25-26]. В Україні законодавством закріпле- но ряд принципів, на яких має будувати- ся екологічна політика країни. Проте во- ни мають відмінності від європейських. Так, принципи екологічної політики України, закріплені в Законі «Про охоро- ну навколишнього природного середо- вища» (№ 1264-XII) [32, ст. 3], сформу- льовані не відповідно до тих, на основі яких побудовано екологічну політику країн ЄС, хоча деякі з них частково спів- падають з європейськими. Наприклад, принцип пріоритетності вимог екологіч- ної безпеки, обов'язковість дотримання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлін- ської та іншої діяльності [32, ст. 3, п. а] частково (бо ці принципи значно ширші) корелює з європейськими принципами інтеграції та обережності. Принцип запобіжного характеру за- ходів щодо охорони НПС [32, ст. 3, п. в] можна пов'язати з принципом попе- редження утворення забруднення у його джерела; принцип екологізації матеріаль- ного виробництва на основі комплексно- сті рішень у питаннях охорони НПС, ви- користання та відтворення відновлюва- льних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій [32, ст. 3, п. г] може бути частиною принципу інтеграції екологічної політики. Такий розподіл обумовлений тим, що в україн- ському законодавстві зроблено акцент на матеріальне виробництво, у той час як принцип інтеграції – ширший і охоплює всі сфери людської діяльності. Крім того, принцип наукового об- ґрунтування, узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів сус- пільства на основі поєднання міждисцип- лінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогно- зування стану НПС [32, ст. 3, п. е] можна сприймати як частину принципу обереж- ності, оскільки в його основу покладено саме необхідність застосування міждис- циплінарного підходу при оцінюванні можливих екологічних наслідків для до- вкілля і здоров'я населення, так само як урахування економічних та соціальних інтересів. Частиною принципу обережності також можна вважати обов'язковість на- дання висновків державної екологічної експертизи [32, ст. 3, п. є]. Принцип гласності й демократизму при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан НПС, формування у на- селення екологічного світогляду [32, ст. 3, п. ж] відповідає принципу коопера- ції. Щодо основного принципу екологі- чної політики, прийнятого у міжнародній практиці, «забруднювач платить», то в Законі України № 1264-XII він не знай- шов прямого відображення, є лише по- ложення про необхідність компенсації шкоди, заподіяної порушенням законо- давства про охорону НПС [32, ст. 3, п. і], а не самої шкоди, завданої НПС. Окремо слід підкреслити, що деякі елементи загальноприйнятих у європей- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 54 ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) ській практиці принципів екологічної політики, які є в українському законодав- стві, нівелюються тим, як саме сформу- льовано переважну частину принципів охорони НПС. У даному Законі має місце некоректне використання самого терміна «принцип». Так, принцип встановлення екологічного податку, збору за спеціаль- не використання води, збору за спеціа- льне використання лісових ресурсів, пла- ти за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України [32, ст. 3, п. л] буквально означає «етична норма, закон встановлення екологічного податку, збору за спеціальне використан- ня води, збору за спеціальне використан- ня лісових ресурсів, плати за користу- вання надрами відповідно до Податково- го кодексу України». Тобто використан- ня разом термінів «принцип» та «еколо- гічний податок», «збір», «плата» є недо- речним. Більш коректно в цьому випадку вживати формулювання «принцип плат- ності використання природних ресурсів та компенсації шкоди, завданої довкіллю, на основі застосування плати за викорис- тання природних ресурсів та екологічних податків». У такому разі в українському законодавстві знайшов би відображення європейський принцип «забруднювач платить». У цілому, з огляду на європейську практику та виконаний аналіз, можна стверджувати, що зазначені в законодав- стві України принципи екологічної полі- тики й охорони довкілля такими не є. Скоріше, положення, визначені в Законі України № 1264-XII як принципи охоро- ни НПС, слід сприймати як побажання або декларацію про наміри, ніж принци- пи, якими дійсно можна керуватися при здійсненні екологічної політики. Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної полі- тики України на період до 2020 року» (№ 2818) [31] дещо компенсує недоліки За- кону № 1264-XII. Так, у ньому певною мірою знайшов відображення принцип «забруднювач платить». Відповідно до п. 10 розділу 2 цього Закону принципом національної екологічної політики є «пріоритетність вимоги «забруднювач навколишнього природного середовища та користувач природних ресурсів пла- тять повну ціну». Проте в даному випадку прийнятий у світовій практиці принцип «забрудню- вач платить» дуже пом'якшено. Запропо- новане в Законі № 2818 формулювання означає, що при здійсненні екологічної політики в Україні слід вимагати, щоб забруднювачі довкілля і користувачі при- родних ресурсів платили, а не те, що пла- тити за завданий НПС екологічний зби- ток, або використання ресурсів – це їх прямий обов'язок перед суспільством. Тобто наразі в Україні акценти зміщено на користь забруднювачів – саме суспі- льство має довести їм, що вони спричи- нили екологічний збиток і мають за це заплатити, а не забруднювачі – довести, що сума платежів, які вони мають запла- тити відповідно до законодавства, штра- фів та позовів органів, уповноважених проводити екологічну експертизу та мо- ніторинг, менша за завданий збиток. Інші принципи, прийняті у країнах ЄС, взагалі не знайшли відображення в Законі України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної полі- тики України на період до 2020 року». Хоча слід зауважити, що в розділі 3 цьо- го документа задекларовано інтеграцію екологічної політики як стратегічну мету № 4 екологічної політики України. Тобто і в цьому випадку має місце підміна по- нять порівняно з європейською практи- кою здійснення екологічної політики. Таким чином, в Україні для вико- нання вимог Угоди про асоціацію з ЄС України необхідно привести ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) 55 природного середовища» у відповідність до принципів європейської екологічної політики. Також доцільно посилити За- кон України «Про основні засади (стра- тегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» шляхом доповнення пунктів розділу 2 прийняти- ми у країнах ЄС принципами екологічної політики і коригування п. 10 цього розді- лу в напрямі більш жорсткого формулю- вання принципу «забруднювач платить». Наприклад, може бути використано таке формулювання: принципом національної екологічної політики є «забруднювач навколишнього природного середовища та користувач природних ресурсів пла- тять повну ціну за використання природ- них ресурсів та шкоду, завдану довкіллю внаслідок забруднення, що виникло в результаті здійснення господарської та інших видів активності». При викорис- танні такого формулювання держава не лише жорстко окреслює свою позицію щодо необхідності компенсації екологіч- них та економічних збитків унаслідок забруднення довкілля та використання природних ресурсів, але і фактично охо- плює всіх можливих забруднювачів, до яких можуть застосовуватися заходи еко- логічного регулювання. Останнє може стати в нагоді при подальшій розробці програм та заходів щодо підвищення екологічної свідомості населення та його стимулювання до зміни моделі поведінки на більш сприятливу по відношенню до довкілля (наприклад, мотивування до роздільного збору побутових відходів). Особливості екологічного регулювання економіки за напрямами в ЄС та Україні Слід підкреслити, що в ЄС питання екологічного регулювання економіки регулюються директивами ЄС та націо- нальним законодавством країн-членів, яке не має суперечити законодавству ЄС. У даний час до 80% правових актів у сфери охорони НПС, які набули чинності в країнах-членах ЄС, походять із рівня ЄС (тобто має місце наслідування рис наднаціонального рівня національним), хоча самі ці акти зазвичай приймаються під впливом окремих країн-членів, зане- покоєних станом довкілля [12, с. 3, 8]. Це потрібно брати до уваги урядам країн, що бажають увійти до ЄС, та новим краї- нам-членам цього об‟єднання. Наразі в ЄС екологічне регулюван- ня здійснюється за кількома основними напрямами: охорона повітря, охорона водних ресурсів, регулювання утворення та поводження з відходами, регулювання виробництв і продукції. У той же час фа- хівці зазначають, що захист земельних ресурсів (ґрунтів) та біологічного різно- маніття в ЄС залишається майже не врегульованим [20, c. 14, 13, с. 15]. Охорона повітря з 1987 р. була і за- лишається найважливішим напрямом екологічного регулювання в ЄС. Основ- ним завданням у цій сфері є скорочення стаціонарними 1 та пересувними джере- лами забруднення викидів парникових газів, у першу чергу СО2. Так, Директива 2008/50/ЄС визначає загальні вимоги щодо поліпшення якості повітря та ско- рочення викидів у нього тонкодисперс- них часточок, NO2 та бензину [8], Дирек- тива 2001/80/ЄС обмежує викиди забруд- нюючих речовин великими стаціонарни- ми джерелами забруднення [6], Директи- вою 2004/107/ЄС регулюються норми концентрації у повітрі кадмію, миш'яку, ртуті, нікелю та поліциклічних аромати- чних вуглеводних сполук [7], Директиви 1999/32/ЄC [2] та 2012/33/EU спрямовані 1 Стаціонарне джерело забруднення ат- мосфери – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати впродовж певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмо- сферне повітря [33]. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 56 ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) на скорочення вмісту (і відповідно вики- дів) сполук сірки в паливі [10]. Охорона водних ресурсів у ЄС регу- люється Директивою 2000/60/ЄС Євро- пейського парламенту [5] та іншими ди- рективами зі змінами та доповненнями. Під дію Директиви 2000/60/ЄС під- падає захист внутрішніх вод країн-членів цього об‟єднання, ґрунтових, прибереж- них та змішаних вод. Вона задає правові рамки у сфері запобігання та скорочення забруднення водних ресурсів, забезпе- чення стійкого водокористування, захис- ту довкілля, поліпшення стану водних екосистем, скорочення наслідків повнів та посух. Особлива увага в цьому доку- менті приділяється необхідності перегля- ду тарифної політики країн-членів ЄС у сфері водопостачання з метою заохочен- ня споживачів води до її раціонального використання [5, ст. 9]. На необхідність перегляду тарифної політики щодо водо- постачання також наголошується у Звер- ненні Європейської комісії з боротьби з посухами та нестачею водних ресурсів [1]. Окремо законодавством ЄС регулю- ється поводження із забрудненими внас- лідок промислового, сільськогосподарсь- кого та інших виробництв водами та стіч- ними водами, що утворюються населен- ням. Так, Директивою 91/271/ЄЕС та змінами до неї встановлюються правила поводження зі стічними водами для підп- риємств та населення, вимоги до будови та експлуатації каналізаційних споруд, вимоги щодо ступеня очищення стічних вод промисловими та комунальними під- приємствами з метою запобігання забру- дненню довкілля, заходи щодо попере- дження та боротьби з повенями [3]. З екологічним регулюванням повіт- ря, води, земельних ресурсів та пово- дження з відходами тісно пов'язане еко- логічне регулювання виробництв (про- мисловості). Воно посідає центральне місце в європейській промисловій полі- тиці, відповідно до якої збереження до- вкілля та попередження утворення за- бруднення у джерела мають стати части- ною культури з ділової активності. Таке регулювання здійснюється на основі Ди- рективи 96/61/ЄС «з інтегрованого конт- ролю за забрудненням та попередженням його утворення» [4], головною специфі- кою якої є екологічне регулювання 30 галузей промисловості в частині забруд- нення води, ґрунтів, повітря, контролю за рівнем викидів забруднюючих речовин, мінімізації відходів та ефективного вико- ристання енергії із застосуванням найлі- пшої з доступних технологій переробці; ефективно використо- вувати джерела енергії; вживати заходів щодо попередження нещасних випадків. Перш за все таке регулювання має здійс- нюватися на локальному та національно- му рівнях для врахування не лише еколо- гічних, але і соціально-економічних осо- бливостей [12, с. 176]. Проте проблеми щодо трансграничного забруднення та гармонізації стандартів охорони НПС між країнами-членами ЄС мають вирі- шуватися на рівні ЄС. До галузей промисловості, які регу- люються Директивою 96/61/ЄС належать перш за все металургія, добувна, хімічна промисловості та промисловість з пере- робки відходів. Підприємства галузей, що регулюються, повинні відповідати екологічним вимогам та мати спеціаль- ний дозвіл на здійснення діяльності. Для отримання такого дозволу на підприємс- твах мають вживатися превентивні захо- ди щодо попередження утворення забру- днення; рівень викидів, скидів не має перевищувати встановлені ліміти; слід мінімізувати утворення відходів, переро- бляти ті відходи, що утворюються, або забезпечити екологічно-безпечне збері- гання відходів, які не підлягають із нега- тивними для довкілля наслідками та ком- –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) 57 плекс заходів щодо відновлення НПС після завершення (зупинки) економічної діяльності. Дозвіл на здійснення еконо- мічної діяльності підприємствами зазна- чених галузей може надаватися лише за умови, що компанія надасть повну інфо- рмацію щодо забруднення нею довкілля, рівень її викидів не перевищуватиме встановлений національним та/або регіо- нальним законодавством, виконувати- муться вимоги щодо моніторингу діяль- ності та рівня викидів компанії, вжива- тимуться заходи щодо попередження аварійного утворення забруднення. Слід зауважити, що до 2005 р. еко- логічна політика ЄС переважно була ско- нцентрована на заходах типу «кінець труби» (end-of-pipe), тобто зменшенні обсягів викидів забруднюючих речовин безпосередньо в довкілля, що не завжди супроводжується скороченням обсягів їх утворення безпосередньо у процесі виро- бництва. Екологічна якість продукції майже не регулювалася за виключенням обмежень на вміст небезпечних сполук в електричному обладнанні, заборони на використання у виробництві продукції канцерогенних речовин та особливих вимог щодо використання пестицидів і бактерицидів [12, с. 261]. Проте процеси інтеграції та глобалізації призвели до ускладнення моніторингу походження та безпечності для НПС компонентів про- дукції в ланцюгах виробництва. Саме тому майже неможливо стало визначити вплив кінцевої продукції на довкілля та можливість її безпечної переробки. Для вирішення цих проблем та підвищення безпеки продукції для населення та до- вкілля в ЄС вживаються заходи щодо екологічного регулювання продукції. Значним кроком уперед у цьому питанні стало прийняття Директиви 2009/125/ЄС [9], яка встановлює правила проектування та виробництва продукції, пов‟язаної з використанням енергії (тоб- то це або продукція, для роботи якої пот- рібно електричне живлення, або вона є складовою частиною такої продукції). Очікується, що ця Директива сприятиме раціональному використанню енергії та, як наслідок, зменшенню викидів парни- кових газів. Також важливе значення в екологі- чному регулюванні продукції має еколо- гічне маркування – «Квітка» (Flower eco- label). Ним позначаються товари, які впродовж свого життєвого циклу мають незначний або позитивний вплив на до- вкілля порівняно з іншими товарами тієї самої товарної групи [12, с. 263]. Використання екологічного марку- вання продукції та реалізація широких інформаційних програм серед населення мають змінити поведінку споживачів, підвищити рівень їх екологічної свідомо- сті та сприяти зменшенню забруднення НПС. Але досі ця ініціатива мала обме- жене застосування через те, що екологіч- не маркування не є однозначним свід- ченням якості товару в інших, відмінних від охорони довкілля, аспектах або не є ознакою його переваги над товарами- конкурентами [12, с. 267]. Тим не менш екологічне регулювання продукції про- довжує розвиватися, в тому числі завдяки використанню екологічних податків. Таким чином, екологічне регулю- вання економіки в країнах ЄС має чіткі та ретельно розроблені правові рамки. В Україні також існує природоохоронне законодавство; незважаючи на наявність Водного, Земельного кодексів, Кодексу про надра та Закону України «Про охо- рону атмосферного повітря», законодав- ство про охорону рослинного та тварин- ного світів, потрібно виконати аналіз що- до його відповідності європейському та визначити, в якому напрямі має відбува- тися наближення вітчизняного природо- охоронного законодавства до законодав- ства ЄС, що потребує додаткових дослід- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 58 ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) жень. Проте вже зараз можна стверджу- вати, що в Україні необхідно розробити нормативно-законодавчу базу щодо еко- логічного регулювання продукції, вироб- ництв й екологічного маркування. Напрями наближення екологічного регулювання сфери поводження з ТПВ в Україні до європейського Через значні обсяги утворення та накопичення відходів у НПС (лише у 2012 р. у країнах Європи їх утворилося від 271 до 694 кг на душу населення [21]) особливе значення для країн-членів ЄС має правове регулювання сфери твердих побутових відходів. Більшість документів щодо регулю- вання сфери відходів (як промислових, так і ТПВ), були прийняті в 1975-1996 рр. Європейською комісією. Основним до- кументом у цій сфері вважається Рамкова Директива про відходи 75/442/ЄЕС, що пройшла процедуру кодифікації у 2006 р. (коли їй було привласнено номер 2006/12/ЄС). У 2008 р. даний документ було переглянуто та доповнено, після чого йому було присвоєно номер і наз- ва «Рамкова Директива про відходи 2008/98/ЄС» [22]. Цією Директивою встановлено зобов'язання щодо попере- дження утворення відходів, зменшення їх кількості та рівня небезпечності, розвит- ку та впровадженню екологічно чистих технологій у виробництво, випуск безпе- чнішої для НПС на всіх етапах життєвого циклу продукції, підвищення екологічної безпеки місць розміщення відходів і кон- тролю за сферою ТПВ на національному рівні, ліцензування діяльності, пов'язаної з відходами. Зокрема, країни-члени ЄС повинні виконати чотири основні вимо- ги: 1) створити стимули для запобіган- ня утворенню відходів (або, принаймні, зменшення їх обсягів та маси); 2) стимулювати повторну перероб- ку, повторне використання, відновлення відходів, використання відходів як дже- рела отримання енергії; 3) забезпечити переробку або зни- щення відходів без загрози життю і здо- ров'ю населенню та без використання шкідливих для НПС методів із заборо- ною на безконтрольне знищення відходів (стихійні звалища, спалювання сміття без відповідних дозволів тощо); 4) сприяти розвитку мережі спеціа- лізованих підприємств з переробки від- ходів, які мають використовувати най- кращу з доступних технологій, що не потребує надмірних витрат. Рамкову Директиву 2008/98/ЄС до- повнюють інші нормативні документи. Так, Рішенням Єврокомісії 2000/532/ЄС встановлюється перелік відходів, а саме їх класифікація із зазначенням відміннос- тей між небезпечними і безпечними від- ходами. Це рішення тісно пов'язане з Ди- рективою 2008/98/ЄС, є її продовженням і деталізацією. Директивою 1999/31/ЄС «Про захо- ронення відходів на полігонах» встанов- лено, що захоронення відходів допуска- ється лише на обладнаних із дотриман- ням всіх екологічних вимог і стандартів, що забезпечують запобігання або макси- мально можливе скорочення негативного впливу на НПС, полігонах, а також ви- значено градацію сміттєвих полігонів залежно від класів небезпеки відходів із відповідними технічними вимогами до їх облаштування та експлуатації. Усі заходи з Директиви 1999/31/ЄС мали бути реалі- зовані до 16 липня 2001 р., проте внаслі- док вступу до ЄС нових членів цей доку- мент не втратив чинності [22]. Директивою 2000/76/ЄС запровад- жено заходи щодо запобігання або змен- шення забруднення атмосферного повіт- ря, води і землі, яке може виникнути при спалюванні відходів або пов'язаних із –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) 59 цим процесами, а також скорочення ри- зику від даного виду поводження з відхо- дами для здоров'я населення. Так, цією Директивою вводиться вимога про обо- в'язкове отримання спеціального дозволу на здійснення діяльності зі спалювання відходів і встановлено ліміти на викиди та скиди певних забруднюючих речовин, до яких, зокрема, належать солі важких металів, діоксини, фурани, чадний газ, пил, діоксид сірки, оксиди азоту та ін. Окрема вимога стосується поводження із золою: її кількість має бути мінімальною та при можливості – підлягати переробці. При транспортуванні сухої золи слід до- тримуватися заходів щодо запобігання її поширенню в повітрі, для чого слід про- водити відповідні тести [23]. Проте наразі спалювання та похо- вання відходів не є пріоритетними спо- собами поводження з відходами у ЄС. Перші позиції в цьому сенсі належать скороченню утворення відходів у джере- ла, на другому місці – їх переробка та повторне використання [23; 38, c. 93]. Перспективним видом відходів, який може бути перероблений і стано- вить до третини всього обсягу ТПВ, що утворюються в країнах ЄС, є тара і тарні матеріали. Поводження з ними регулю- ється Директивою 94/62/ЄС. Основними причинами прийняття даної Директиви, окрім необхідності зменшення обсягів відходів на звалищах, була потреба у створенні мережі спеціалізованих підп- риємств і організацій з переробки тари, що мало сприяти захисту конкуренції в країнах ЄС, де такої мережі не було і у виробництві упаковки використовували- ся матеріали, отримані з НПС (на відміну від країн, де використовувалися більш дешеві перероблені матеріали). У 2004 і 2005 рр. у зв'язку зі всту- пом до ЄС нових членів у дану Директи- ву було внесено поправки, а в 2014 р. посилено вимоги щодо обсягів упаковки, яка підлягає повторній переробці, зокре- ма щодо використання як пакувальних матеріалів пластикових пакетів [17]. В Україні труднощі з реалізацією та навіть формулюванням не обмежуються принципами екологічної політики, але мають своє продовження, зокрема, у сфе- рі екологічного регулювання сфери по- водження з ТПВ. Безпосередньо регулювання сфери утворення та поводження зі сміттям за- кріплено в Законі України «Про відходи» [30], в якому надано визначення основ- ним термінам, що стосуються сфери по- водження з відходами, встановлено спо- соби поводження з ними, права та обов'я- зки громадян і органів влади, що стосу- ються сфери поводження з відходами. У цьому Законі також виділено основні способи поводження з відходами в Укра- їні [30, ст. 1]: обробка (переробка), утилі- зація, знищення, знешкодження, захоро- нення та сортування. Проте, виходячи з відомих у світо- вій та європейській практиці способів поводження з відходами [14, с. 21], мож- на дійти висновку, що наведений у Зако- ні України «Про відходи» перелік спосо- бів поводження з відходами є неповним та не враховує рівень розвитку техніки і технологій у цій сфері, а також кращий зарубіжний, зокрема європейський, дос- від. Останнє стосується сортування, яке розглядається лише як механічний про- цес, тоді як наразі у світі відомі такі спо- соби сортування відходів, як гідросепа- рація, виділення металовмісних фракцій відходів, хімічне сортування тощо. Тобто таке вузьке трактування способів пово- дження з відходами законодавством кра- їни може в перспективі та з урахуванням інституційних особливостей України створити для контролюючих органів мо- жливості накладення штрафів, судових позовів тощо за порушення законодавст- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 60 ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) ва навіть за умови зниження забрудню- вачем негативного впливу на довкілля відходів. У контексті поводження з ТПВ осо- бливий інтерес становить ст. 35-1 Закону України «Про відходи» – «Вимоги щодо поводження з побутовими відходами». У ній визначено вимоги щодо роздільного збору та сортування сміття, його збері- гання на спеціально обладнаних поліго- нах, а також термічної обробки на спеці- ально обладнаних підприємствах. Подіб- ні заходи мають сприяти скороченню негативного впливу сміття на НПС. Крім того, у цій статті акцент зроблено на не- обхідності застосовувати технології та способи поводження з ТПВ, що забезпе- чують більший ступінь їх повторної пе- реробки, а спалювання розглядається як крайній захід і є можливим тільки з ме- тою одержання теплової та/або електри- чної енергії. Тобто дана стаття Закону України «Про відходи» відповідає євро- пейським тенденціям та вимогам у сфері поводження з ТПВ. Наразі в Україні немає не тільки передбачених ст. 35-1 розроблених та затверджених методик роздільного збору ТПВ, але і навіть закріпленого законо- давством країни визначення терміна «тверді побутові відходи». Тобто на підс- таві зазначеної статті Закону можна зро- бити висновок, що «виробники» побуто- вих відходів повинні проводити сорту- вання (а органи влади вимагати від них цього) навіть рідких і газоподібних побу- тових відходів, що є проблематичним у виконанні. Крім того, відкритим залиша- ється питання про наявність інфраструк- тури для організації роздільного збору ТПВ та їх повторної переробки. Що стосується санітарно-гігієніч- них вимог, які мають застосовуватися до місць зберігання відходів (сміттєвих по- лігонів), а також підприємств з їх терміч- ної обробки, то вони є застарілими, що призводить до узаконення зберігання відходів у непристосованих для цього місцях та на територіях [38, с. 64]. Сьогодні в Україні має місце певна «відірваність» і безсистемність нормати- вно-законодавчих актів у сфері пово- дження з ТПВ, у той час як її регулюван- ня має здійснюватися на підставі певної програми, яка охоплює економічні, еко- логічні аспекти, а також передбачає роз- робку та прийняття відповідних норма- тивно-законодавчих актів, які мають від- повідати європейським. З урахуванням вищевикладеного перед урядом України постає завдання розробки цілісного і сис- тематизованого пакета нормативно- законодавчих актів у сфері поводження з ТПВ, погодженого із законодавством ЄС. Для цього, зокрема, потрібно: 1) розробити національну стратегію (програму) поводження з ТПВ; 2) у рамках вищезгаданої стратегії ввести (вдосконалити, доопрацювати) закони України з роздільного збору та переробки ТПВ, санітарно-гігієнічні пра- вила щодо облаштування сміттєвих полі- гонів, техніко-екологічні вимоги до сміт- тєспалювальних заводів та інших підпри- ємств з термічної обробки ТПВ; 3) розробити на рівні місцевих ор- ганів влади методики та механізми роз- дільного збору ТПВ, що зазначено у ст. 35-1 Закону України «Про відходи» та враховує законодавство ЄС у цій сфері; 4) розробити нормативно-законо- давчі акти України, що передбачають фінансову відповідальність забруднюва- чів за порушення правил роздільного збору та переробки ТПВ, визначають органи, відповідальні за контроль за здій- сненням роздільного ТПВ та їх перероб- кою, а також сферу компетенції та пов- новаження цих органів. Окремо необхідно підкреслити, що подібні програми і нормативно-законо- давчі акти мають розроблятись у тісній –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) 61 співпраці органів влади з екологами та економістами, щоб у зазначених докуме- нтах була врахована необхідність скоро- чення обсягу ТПВ та їх негативного впливу на НПС до мінімального. Наближення системи вітчизняних екологічних податків до європейських Щодо безпосередньо екологічного оподаткування як одного з ефективних економічних інструментів екологічного регулювання економіки слід зазначити таке. У ЄС екологічні податки з 1992 р. відіграють значну і все важливішу роль у поліпшенні стану довкілля та загальної екологізації («озелененні») економіки. Проте надходження від них у відносному вираженні порівняно з, наприклад, над- ходженнями ПДВ [28], є незначними та в середньому у 2009-2013 рр. склали 2,36- 2,45% ВВП цього об‟єднання. Найнижчі показники мали місце в Іспанії (1,55% ВВП країни у 2012 р.), найвищі – у Данії (4,25% ВВП у 2013 р.). Проте в абсолют- ному вираженні надходження екологіч- них податків у деяких «старих» країнах- членах ЄС перевищують річні бюджети менш розвинутих країн світу. Так, на- приклад, у Великобританії у 2012 р. було зафіксовано рекордну для цієї країни суму надходжень від екологічних подат- ків – 51,2 млрд євро. Рекордним для Ні- меччини став 2011 р. (58,7 млрд євро), хоча показники надходжень від екологіч- них податків у цій країні є традиційно високими в абсолютному вираженні й у 2009-2013 рр. перевищували 55 млрд євро [11]. У 13 країнах, які приєдналися до ЄС після квітня 2004 р., надходження від екологічних податків у 2009-2013 рр. в абсолютному вираженні досить відріз- няються: лідером з надходжень є Польща (9,71 млрд євро у 2012 р.), найменші над- ходження – на Кіпрі (0,03 млрд євро у 2010-1013 рр.). У той же час у відносно- му вираженні надходження в цих країнах перебувають приблизно на середньому для ЄС рівні. Перші позиції займає Сло- венія з 3,87% ВВП у 2013 р., а найнижчі показники – у Литві (1,64% ВВП у 2013 р.) [11]. Аналіз розподілу надходжень еко- логічних податків за сферою застосуван- ня в окремих країнах ЄС 1 підтверджує важливе значення в екологічному регу- люванні економіки цього об‟єднання енергетичних податків: у 2013 р. більше 50% всієї суми надходжень екологічних податків у цих країнах припадало саме на них (див. таблицю). Другими за значенням є транспорт- ні екологічні податки, а податки за за- бруднення довкілля та користування природними ресурсами в сумі зазвичай не перевищують 5% загальної суми над- ходжень екологічних податків. Виклю- ченням з цього правила є Хорватія, яка стала членом ЄС у 2013 р. Можливо, тим, що ця країна не встигла гармонізувати своє податкове та екологічне законодав- ство з вимогами ЄС, пояснюється те, що у 2013 р. податки за забруднення та ко- ристування природними ресурсами ста- новили тут майже 20% (найвищий показ- ник серед країн ЄС). Приблизно таку са- му суму надходжень було отримано в цій країні від екологічних транспортних по- датків. У той же час сусідні з Україною Польща, Румунія та Чехія мають схожу зі «старими» членами ЄС структуру розпо- ділу надходжень від екологічних подат- ків (див. таблицю). 1 У таблиці наведено країни-лідери ЄС (Франція, Німеччина), країни з високими рівнями надходжень від екологічних податків (Великоб- ританія), країни з довгою історією екологічного регулювання (Норвегія, Швеція), країни, що ме- жують з Україною та/або нещодавно увійшли до складу ЄС. –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 62 ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) Таблиця Надходження екологічних податків за сферами застосування в деяких країнах ЄС (станом на 2013 р.) 1 Країна Екологічні податки, всього Із них: енергетичні за забруднення та користування при- родними ресурсами транспортні млрд євро % млрд євро % млрд єв- ро % млрд євро % ЄС 331,4 100 248,5 75,0 16,3 4.9 66,6 20,1 Чехія 3,4 100 3,1 92,7 0,1 0,6 0,2 6,7 Данія 10,8 100 6,3 58,4 0,7 6,1 3,8 35,4 Німеччина 57,6 100 46,9 81,3 1,3 2,3 9,4 16,4 Франція 42,9 100 33,9 79,0 3 7 6,0 14,0 Хорватія 1,5 100 0,9 58,6 0,3 18,6 0,3 22,8 Польща 9,4 100 8,3 87,6 0,3 4,3 0,8 8,1 Румунія 3,0 100 2,5 86,2 0,0 0,4 0,4 13,5 Фінляндія 5,9 100 4,0 66,6 0,1 2,1 1,9 31,3 Швеція 10,3 100 8,3 80,3 0,1 1,2 1,9 18,5 Великобританія 50,9 100 36,6 72,0 1,8 3,5 12,5 24,5 Норвегія 9,3 100 4,7 50,7 0,4 4,7 4,1 44,6 1 Складено за джерелом [11], розрахунки автора. Щодо ставок екологічних податків, то їх аналіз ускладнений через значні розбіжності в базах оподаткування. Одні- єю з причин цього явища є те, що лише оподаткованих енергоресурсів у країнах ЄС існує велика кількість. Тому виникла потреба в застосуванні розрахункової одиниці виміру для порівняння ставок цього податку між країнами. Нею стала ставка енергетичного податку, конверто- вана у євро в розрахунку на тонну вики- дів СО2. У країнах ЄС ця ставка колива- ється в межах від 20 євро/т СО2 (Австрія) до 90 євро/т СО2 (Норвегія) [16, с. 62]. Разом з тим ставка енергетичного подат- ку виключно на моторні палива складає від 130 євро/т СО2 (Іспанія) до 260 євро/т СО2 (Великобританія) [16, с. 47]. В Україні ситуація з екологічним оподаткуванням, так само як і з законо- давчо-нормативним забезпеченням еко- логічного регулювання економіки наразі складається гірше, ніж у ЄС, хоча в останні 4-5 років є позитивні зрушення. Так, завдяки прийняттю Податково- го кодексу, з'явився екологічний податок, що успадкував ознаки збору за забруд- нення НПС, який використовувався ра- ніше. Так само, як і збір за забруднення НПС, екологічний податок не можна од- нозначно класифікувати за сферою засто- сування: він включає елементи енергети- чного екологічного податку та податку за забруднення НПС, оскільки відповідно до ст. 243 і ст. 244 Податкового кодексу [41] ним оподатковуються як викиди за- бруднюючих речовин, пов'язані з енерге- тичним сектором економіки і викорис- танням палива в транспорті, так і викиди, скиди забруднюючих речовин і утворен- ня відходів, які не можуть бути безпосе- редньо пов'язані із зазначеними сферами. Проте в екологічному податку є ряд відмінностей від цього збору, зокрема –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) 63 підвищення більш ніж у 15 разів ставок за викиди забруднюючих речовин стаці- онарними джерелами забруднення та ро- зширення переліку оподатковуваних ви- дів палива. Окремим пунктом встановле- но ставку екологічного податку за вики- ди стаціонарними джерелами забруднен- ня СО2 [41, п. 243.3]. Також до екологічних належать платежі за користування природними ресурсами: збір за спеціальне викорис- тання води, плата за користування над- рами, збір за спеціальне використання лісових ресурсів [41]. В Україні надходження від екологі- чних платежів (екологічний податок та вищезазначені платежі за користування природними ресурсами) навіть після на- буття чинності Податковим кодексом не перевищували 0,6% ВВП, що було, при- наймні, у 6 разів нижче за аналогічні по- казники в ЄС та в 300 разів менше за ці надходження в абсолютному вираженні. У кризовому 2014 р. надходження від екологічних податків не перевищували 0,24% ВВП країни, що було вже в 10 ра- зів нижче за значення середнього по ЄС показника [11, 34]. Щодо розподілу надходжень від екологічних податків за сферами засто- сування, то в Україні на частку платежів за спеціальне використання природних ресурсів припадає 50-59% надходжень від екологічних платежів, що вище за аналогічні показники ЄС. Відповідно, частка енергетичних екологічних подат- ків, до яких в Україні можна було віднес- ти екологічний податок на викиди в ат- мосферне повітря забруднюючих речо- вин пересувними джерелами забруднення (ст. 244 Податкового кодексу України) та податок на викиди в атмосферне повітря СО2 стаціонарними джерелами забруд- нення (ст. 243 п. 4 Податкового кодексу України), значно нижче за європейську. Точно визначити обсяг таких надходжень в Україні складно, оскільки наразі вони є складовими екологічного податку та окремо не виділяються, проте відомо, що, наприклад, податок на паливо у 2014 р. в Україні становив лише 0,02% ВВП [34]. Ураховуючи те, що в грудні 2014 р. ст. 244 було виключено з Податкового кодексу, можна очікувати, що у 2015 р. частка енергетичних податків у структурі екологічних податків України ще змен- шиться. У рамках виконання Угоди про асо- ціацію з ЄС уряду України потрібно пе- реглянути структуру екологічних подат- ків з метою її гармонізації з європейсь- кою та значно підвищити частку енерге- тичних податків у ВВП країни. Про це, зокрема, вже наголошувалося в роботі О. Веклич [27]. Однак такі зміни слід здійснювати з урахуванням надходжень від екологічного податку на викиди в атмосферне повітря СО2 стаціонарними джерелами забруднення, статистичної інформації щодо яких наразі немає. Та- кож доцільно дослідити обґрунтованість виключення податку за викиди забруд- нюючих речовин пересувними джерела- ми забруднення з Податкового кодексу з урахуванням впливу саме транспорту на забруднення довкілля. Окремо слід підкреслити, що ставки екологічних податків в Україні значно нижче за європейські. Так, наприклад, після різкої зміни курсу валют ставки екологічного податку на бензин неетило- ваний в Україні у 2014 р. були приблизно у 140 разів менше за мінімальні європей- ські, в той час як у 2013 р. – у 60 разів. Тобто якщо в ціну бензину етило- ваного в Україні у 2013 р. включалося лише 5,03 коп./л (6,49 коп./л у 2014 р.) екологічного податку на цей вид палива, то при підвищенні ставок екологічного податку до європейського рівня ця су- ма мала зрости до 3,02 грн/л у 2013 р. та 9,08 грн/л у 2014 р. А з 2015 р., як зазна- чено вище, в Україні екологічний пода- ток на паливо було скасовано, що не –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 64 ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) сприяє наближенню до європейських стандартів. Крім цього, запропонована в Пода- тковому кодексі України ставка податку за викиди СО2 (0,26 грн/т) наразі майже у 2000 разів нижче за мінімальну європей- ську. Автори проекту Закону про внесен- ня змін до Податкового кодексу України щодо податкової лібералізації [42] про- понують підвищити майже на 27% ставки екологічного податку в Україні, в тому числі за викиди СО2. Проте таке підви- щення можна розцінювати не як набли- ження до європейських стандартів, а як намагання врахувати в цих ставках вплив інфляційних процесів у 2014 р., яке, зва- жаючи на деякі попередні оцінки [35], у 2015 та 2016 рр. вже не буде актуальним та потребуватиме змін. У будь-якому випадку при прийн- ятті рішення щодо підвищення ставок екологічних податків слід брати до уваги не лише вимоги ЄС, але і вплив такого підвищення на економічних агентів України: воно має відбуватися поступово для того, щоб у забруднювачів – як підп- риємств, так і населення – був час на за- провадження екологічно безпечних тех- ніки і технологій. Такий підхід у перспе- ктиві сприятиме скороченню рівня за- бруднення в країні та забезпечить посту- пове наближення до європейських стан- дартів. Проблемним питанням в Україні залишається екологічне оподаткування ТПВ. Так, хоча в Податковому кодексі зазначено, що в країні стягується еколо- гічний податок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах [41, ст. 246]), проте це стосу- ється переважно промислових відходів. Це частково обумовило проблеми з фі- нансовим забезпеченням регулювання сфери поводження з ТПВ. Як показує практика, програми у сфері поводження з ТПВ фінансуються державою в кращому випадку на 23% [38, с. 139, 156-161], що підтверджує необхідність більш активних дій уряду у сфері поводження з ТПВ. Зазвичай аналіз рівня ставок еколо- гічного податку, надходжень від нього та надання рекомендацій щодо вдоскона- лення екологічного регулювання еконо- міки в Україні здійснювався виходячи з порівняння ситуації з екологічним регу- люванням економіки в країнах ЄС та ін- ших провідних економік світу. Проте ці країни значно випереджають Україну за рівнем економічного розвитку та доходів на душу населення. У зв'язку із зазначеним існує імові- рність, що спроба встановити в Україні максимально наближені до європейських ставки екологічних податків може нега- тивно вплинути на діяльність підпри- ємств країни (аж до їх повної зупинки). Це, природно, дозволить скоротити обся- ги викидів забруднюючих речовин у НПС, але призведе до зростання безро- біття, соціальної напруженості та погір- шення соціально-економічного стану країни, що не сприятиме сталому розвит- ку України, досягнення якого також є метою Угоди про асоціацію з ЄС [43, розд. V, ст. 289]. Саме тому ще раз потрі- бно наголосити на важливості здійснення ретельних розрахунків та досліджень, які мають передувати підвищенню ставок екологічних податків, а також на доціль- ності поступового підвищення їх рівня в разі прийняття відповідного рішення державою. Висновки Наразі перед Україною постає важ- ливе завдання виконання вимог, зазначе- них в Угоді про асоціацію з ЄС, зокрема, в частині екологічного регулювання еко- номіки. Проте в даній сфері Україна зна- чно відстає від країн ЄС. Для подолання цього розриву уряду країні потрібно здійснити серію заходів. –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) 65 Так, у частині вдосконалення нор- мативно-законодавчого забезпечення не- обхідно: привести ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного се- редовища» у відповідність до принципів європейської екологічної політики; посилити Закон України «Про ос- новні засади (стратегію) державної еко- логічної політики України на період до 2020 року» шляхом доповнення пунктів розділу 2 прийнятими у країнах ЄС принципами екологічної політики і кори- гування п. 10 цього розділу в напрямі більш жорсткого формулювання принци- пу «забруднювач платить»; розробити національну стратегію (програму) поводження з ТПВ; у рамках вищезгаданої стратегії ввести (вдосконалити, доопрацювати) закони України з роздільного збору та переробки ТПВ, санітарно-гігієнічні пра- вила щодо облаштування сміттєвих полі- гонів, техніко-екологічні вимоги до сміт- тєспалювальних заводів та інших підпри- ємств з термічної обробки ТПВ; розробити на рівні місцевих органів влади методики та механізми роздільного збору ТПВ, що зазначено у ст. 35-1 Зако- ну України «Про відходи», з урахуван- ням законодавства ЄС у цій сфері; розробити нормативно-законодавчі акти України, що передбачають фінансо- ву відповідальність забруднювачів за порушення правил роздільного збору та переробки ТПВ, визначають органи, від- повідальні за контроль за здійсненням роздільного ТПВ та його переробки, а також сферу компетенції та повноважен- ня цих органів. У частині вдосконалення екологіч- ного оподаткування в Україні: переглянути структуру екологічних податків з метою її гармонізації з євро- пейською; підвищити частку енергетичних по- датків у ВВП країни; здійснити дослідження щодо обґру- нтованості виключення податку за вики- ди забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення з Податкового кодексу з урахуванням впливу забруд- нення довкілля саме транспортом та єв- ропейської практики; розробити та запровадити економі- чні інструменти екологічного регулю- вання сфери поводження з ТПВ (застав- но-поворотна система, екологічні подат- ки тощо). Виходячи з особливостей економіч- ного розвитку України, зміни у структурі екологічних податків та підвищення їх ставок мають здійснюватися з урахуван- ням не лише вимог ЄС, але і впливу тако- го підвищення на економічних агентів України: воно має відбуватися поступо- во, для того щоб у забруднювачів – як підприємств, так і населення був час на запровадження екологічно безпечних техніки і технологій. Виконання наданих рекомендацій сприятиме створенню більш послідовної екологічної політики, підвищенню ефек- тивності екологічного оподаткування та зближенню стандартів і норм охорони довкілля з європейськими. Це, у свою чергу, має позитивно позначитися на якості довкілля, здоров'ї населення Укра- їни та сприятиме встановленню тісніших відносин із країнами-членами ЄС. У будь-якому випадку дослідження є одним із перших кроків у визначенні шляхів зближення українських та євро- пейських природоохоронних норматив- но-законодавчих актів. У цьому напрямі потрібні додаткові дослідження, напри- клад, щодо: наближення вітчизняного природоохоронного законодавства до законодавства ЄС за напрямами «охорона водних ресурсів», «охорона повітря», «охорона надр та земельних ресурсів», «охорона тваринного та рослинного сві- тів»; розробки нормативно-законодавчої бази з екологічного регулювання проду- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 66 ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) кції, виробництв й екологічного марку- вання, розробки моделей оцінки впливу такого наближення на економічних аген- тів України, зміну напрямів та обсягів міжнародних торговельних операцій під дією такого наближення тощо, що є пер- спективним напрямом подальших дослі- джень. Література 1. Commission Communication: “Addressing the challenge of water scarcity and droughts in the European Union” COM(2007) 414 final of 18 July 2007 [Електронний ресурс] // EUR-lex. – Ре- жим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal- content/EN/TXT/?qid=1437735142694&uri= URISERV:l28196 2. Council Directive 1999/32/EC re- lating to a reduction in the sulphur content of certain liquid fuels and amending Direc- tive 93/12/EEC of 26 April 1999 // Official Journal. – 11 May. – 1999. – L 121. – P. 13- 18. 3. Council Directive 91/271/EEC concerning urban waste-water treatment of 21 May 1991// Official Journal. – 30 May. – 1991. – L 135. – P. 40-52. 4. Council Directive 96/61/EC con- cerning integrated pollution prevention and control of 24 September 1996 // Official Journal. – 10 Oct. – 1996. – L 257. – P. 26- 40. 5. Directive 2000/60/EC of the Euro- pean parliament and of the Council estab- lishing a framework for Community action in the field of water policy of 23 October 2000 // Official Journal. – 22 Dec. – 2000. – L 327. – P. 1. 6. Directive 2001/80/EC of the Euro- pean Parliament and of the Council on the limitation of emissions of certain pollutants into the air from large combustion plants of 23 October 2001 // Official Journal. – 27 Nov. – 2001. – L 309. – P. 1-21. 7. Directive 2004/107/EC of the Eu- ropean Parliament and of the Council relat- ing to arsenic, cadmium, mercury, nickel and polycyclic aromatic hydrocarbons in ambient air of 15 December 2004 // Official Journal. – 26 Jan. –2005. – L 23. – P. 3-16. 8. Directive 2008/50/EC of the Euro- pean Parliament and of the Council on am- bient air quality and cleaner air for Europe of 21 May 2008 // Official Journal of the European Union. – 11 June. – 2008. – L152/1. – P. 1-44. 9. Directive 2009/125/EC of the Eu- ropean Parliament and of the Council estab- lishing a framework for the setting of ecode- sign requirements for energy-related prod- ucts of 21 October 2009 // Official Journal of the European Union. – 31 Oct. – 2009. – L 285. – P. 10-35. 10. Directive 2012/33/EU of the Eu- ropean Parliament and of the Council amending Council Directive 1999/32/EC as regards the sulphur content of marine fuels of 21 November 2012 // Official Journal of the European Union. – 27 Nov. –2012. – L 327. – P. 1-13. 11. Environmental tax revenue [Еле- ктронний ресурс] / Офіційний сайт Euro- pean Commission. Eurostat. – 30 черв. – 2015. – Режим доступу: http://appsso.euro- stat.ec.europa.eu/nui/submitViewTableAction. do. 12. EU Environmental policy hand- book: A Critical Analysis of EU Environ- mental Legislation / ed. by S. Scheuer. – Bruxelles: European environmental bureau, 2005. – 344 p. 13. Home R. A short guide to euro- pean environmental law / R. Home // Papers in Land Management. – 2007. – №4. – Р. 21. 14. Nag A. Environmental Education and Solid Waste Management / A. Nag, K. Vizayakumar. – New Delhi: New Age International (P) Limited, Publishers, 2005. – 95 p. 15. OECD. Taxation, innovation and the environment / OECD. – Paris: OECD Publishing, 2010. – 249 p. http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/AUTO/?uri=celex:52007DC0414 http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/AUTO/?uri=celex:32000L0060 http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/AUTO/?uri=celex:32000L0060 http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/AUTO/?uri=celex:32000L0060 –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) 67 16. OECD. Taxing energy use 2015: OECD and selected partner economies [Електронний ресурс] /OECD. – Paris: OECD Publishing. – 2015. – Режим досту- пу: http://dx.doi.org/10.1787/978926423233 4-en. – 150 p. 17. Packaging and packaging Waste [Електронний ресурс] / Сайт European Comission. – Режим доступу: http://ec. europa.eu/environment/waste/packaging/in- dex_en.htm. 18. Petkova N. Medium-term man- agement of green budget: the case of Ukraine [Електронний ресурс] / N. Petko- va, R. Stanek, A. Bularga // OECD: OECD Environmental working papers. – 2011. – March. – 29. – № 31. – 81 p. – Режим дос- тупу: www.oecd.org/env/workingpapers. 19. Polovyan O.V. Main directions of forming state strategy of sustainable region- al development in Ukraine: realities and perspectives / O.V. Polovyan, M.G. Kaza- kova // Економіка промисловості. – 2014. – № 1(65). – С. 32-43. 20. Treaty establishing the European Community (Consolidated version 2002) // Official Journal. – 24 Dec. – 2002. – C 325. – P. 0033-0184. 21. Waste – municipal solid waste generation and management [Електрон- ний ресурс] // European Environment Agency. – 6 May. – 2015. – Режим досту- пу: http://www.eea.europa.eu/soer-2015/ countries-comparison/waste. 22. Waste framework Directive [Еле- ктронний ресурс] / Сайт European Comis- sion. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/ environment/waste/framework/revision.htm. 23. Waste incineration [Електронний ресурс] / Сайт European Comission. – Ре- жим доступу: http://europa.eu/legislation_ summaries/environment/waste_management/ l28072_en.htm. 24. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. − 2010. − №№ 50-51. − Ст. 572. – (Зі змін. та допов.). 25. Валле Й. Путь к современной и устойчивой климатической и энергетиче- ской политике [Електронний ресурс] / Й. Валле // Сайт «Германия. Факты». – 26 нояб. – 2009. – Режим доступу: http://www.tatsachenueber-deutschland.de/ ru/environment-climate-water-energy/start- seiteklima/trailblazing-and-efficient- renewable-energy.html. 26. Веклич О. Потрібен «євроре- монт» економічного механізму екологіч- ного регулювання / О. Веклич, В. Бугас // Вісник НАН України. – 2006. – № 3. – С. 49-57. 27. Веклич О.А. Как навредить экологическому налогообложению? / О.А. Веклич // Зеркало недели. – 2014. – 12 сент. – № 32. 28. Гаркушенко О.М. Перспективи застосування в Україні зворотного меха- нізму нарахування зобов‟язань з податку на додану вартість / О.М. Гаркушенко // Фінанси України. – 2015. – № 5. – С. 81- 91. 29. Гаркушенко О.М. Принципи екологічної політики та їх вплив на еко- логічне оподаткування: наук. доповідь / О.М. Гаркушенко; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2012. – 68 с. 30. Закон України "Про відходи" від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР // Відомос- ті Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 242. – (Зі змін. та допов.). 31. Закон України "Про основні за- сади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року" від 21.12.2010 р. № 2818-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 26. – Ст. 218. 32. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України.– 1991. – № 41. – Ст. 546. – (Зі змін. та допов.). http://dx.doi/ http://dx.doi.org/10.1787/9789264232334-en http://dx.doi.org/10.1787/9789264232334-en –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 68 ISSN 1562-109X 2015, № 4 (72) 33. Заниздра М.Ю. Методика оцен- ки дополнительных расходов на предп- риятии при переходе на экологические стандарты ЕС в сфере охраны атмосфер- ного воздуха / М.Ю. Заниздра // Економі- ка промисловості. – 2015. – №2 (70). – С. 108-119. 34. Звіт про виконання Зведеного бюджету України станом на 1 січня 2014 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Державної казначейської служби Украї- ни. – Режим доступу: http://www.treasury. gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=212 666&&documentList_stind=21. 35. Индекс инфляции (Украина) [Электронный ресурс] // Минфин: фина- нсовый портал. – Режим доступа: http://index.minfin.com.ua/index/infl/?2014. 36. Міщенко В. Дієвість економіч- них підойм екологічної політики (чи «за- бруднювач платить»?) / В. Міщенко // Економіка України. – 2002. − № 7. − С. 62-69. 37. Міщенко В. Фінансування при- родоохоронної сфери (чи є критерій дос- татності?) / В. Міщенко // Економіка України. – 2008. – № 8 (561). − С. 46-55. 38. Міщенко В.С. Організаційно- економічний механізм поводження з від- ходами в Україні та шляхи його вдоско- налення / В.С. Міщенко, Г.П. Виговсь- ка. – К.: НВП "Видавництво "Наукова думка" НАН України", 2009. – 296 с. 39. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки і Державної податко- вої адміністрації України "Про затвер- дження Інструкції про порядок сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" від 19.07.1999 № 162/379 // Офіційний вісник України. – 1999. − № 32. – Ст. 148. – (Зі змін. та допов.). 40. Налоговая политика: методоло- гия, теория и практика: моногр. / В.П. Виш- невский, О.В. Виецкая, Ю.А. Мазур и др.; под общ. ред. В.П. Вишневского / НАН Украины, Ин-т экономики пром- сти. – Донецк, 2011. – 528 с. 41. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України.– 2011. – № 13- 14/15-16/17. – Ст. 112. – (Зі змін. та допов.). 42. Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податкової лібералізації № 3357 від 26.10.2015 р. [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіційний веб- портал. – Режим доступу: http://w1.c1. rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511= 56874. 43. Угода про асоціацію між Укра- їною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офі- ційний веб-портал. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/984_0 11/page. Надійшла до редакції 28.09.2015 р.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-93182
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1562-109Х
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:56:00Z
publishDate	2015
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Гаркушенко, О.М. 2016-01-24T16:06:40Z 2016-01-24T16:06:40Z 2015 Напрями екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням вимог Угоди про асоціацію з ЄС / О.М. Гаркушенко // Економіка промисловості. — 2015. — № 4 (72). — С. 50-68. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93182 339.9:504:[338.2+336.2] Серед умов Договору про асоціацію України з ЄС є вимоги щодо захисту навколишнього середовища й запобігання його забрудненню. Для виявлення шляхів виконання цих умов проведено аналіз особливостей екологічного регулювання економіки та екологічного оподаткування в країнах Європейського союзу й України. Намічено шляхи зближення українського природоохоронного законодавства з європейським, а також запропоновано рекомендації щодо удосконалення екологічного оподаткування в Україні з метою його гармонізації з європейським і поліпшення стану навколишнього середовища країни. Среди условий Договора об ассоциации Украины с ЕС имеются требования по защите окружающей среды и предотвращению ее загрязнения. Для выявления путей выполнения этих условий проведен анализ особенностей экологического регулирования экономики и экологического налогообложения в странах Европейского союза и Украины. Намечены пути сближения украинского природоохранного законодательства с европейским, а также предложены рекомендации по совершенствованию экологического налогообложения в Украине с целью его гармонизации с европейским и улучшения состояния окружающей среды страны. Nowadays Ukraine faces the task of more active work in the field of environmental protection in order to approximate its existing environmental legislation (norms, standards) and taxation to the European ones according to the Ukraine-European Union Association Agreement. Environmental regulation of the economy has a long history in EU, which led to the pollution reduction by industries (major polluters) and citizens. This was due to changes of polluters‟ behaviour toward more conscientious attitude to natural resources, pollution reduction at the source, and the wide implementation of environmental-friendly technologies. At the same time Ukraine, despite some achievements in the field of environmental regulation of the economy that have occurred since the independence of the country, still imprisoned in post-Soviet heritage and is far behind EU in terms of environmental protection and regulation of the economy. One of the reasons for this phenomenon is that these tasks hold far from first positions in Ukraine giving place to solving financial, political, social and other problems. Undoubtedly, their solution is important, just as much as environmental protection and regulation, which could improve life quality of the population and have positive influence on economy of the state. Therefore it would be useful to analyze European experience in this field with the aim to define ways of approaching environmental regulation in Ukraine to EU standards. But for now any comprehensive analysis of the legal framework for environmental regulation of the economy in Ukraine could hardly be found, especially after signing the Association Agreement. Similarly, there are virtually no academic papers considering groundings of changes of the environmental taxes‟ level in Ukraine towards the European.Therefore, the main objective of the paper is to compare the peculiarities of economy environmental regulation in the EU and Ukraine and to develop recommendations and proposals for the approximation of national norms, standards and taxes on environmental protection to European ones. This is highlighted in several sections of the paper: approaching Ukrainian environmental policy principles and regulation of the economy to the EU ones; peculiarities of the environmental regulation of the economy in the EU and Ukraine by the directions; approaching environmental regulation of solid waste management in Ukraine to the EU one; approaching national environmental taxes level and structure to the EU ones. The paper represents a brief study of the existing problems in the field of environmental regulation of economy in Ukraine in the context of the Association Agreement and recommendations, developed on this basis. Moreover, it defines the circle of problems that need further research. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економіка промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Напрями екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням вимог Угоди про асоціацію з ЄС Направления экологического регулирования экономики в Украине с учетом требований Договора об ассоциации с ЕС Directions of environmental regulation of economy in Ukraine due to Ukraine-European Union Association Agreement Article published earlier
spellingShingle	Напрями екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням вимог Угоди про асоціацію з ЄС Гаркушенко, О.М. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
title	Напрями екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням вимог Угоди про асоціацію з ЄС
title_alt	Направления экологического регулирования экономики в Украине с учетом требований Договора об ассоциации с ЕС Directions of environmental regulation of economy in Ukraine due to Ukraine-European Union Association Agreement
title_full	Напрями екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням вимог Угоди про асоціацію з ЄС
title_fullStr	Напрями екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням вимог Угоди про асоціацію з ЄС
title_full_unstemmed	Напрями екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням вимог Угоди про асоціацію з ЄС
title_short	Напрями екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням вимог Угоди про асоціацію з ЄС
title_sort	напрями екологічного регулювання економіки в україні з урахуванням вимог угоди про асоціацію з єс
topic	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
topic_facet	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93182
work_keys_str_mv	AT garkušenkoom naprâmiekologíčnogoregulûvannâekonomíkivukraínízurahuvannâmvimogugodiproasocíacíûzês AT garkušenkoom napravleniâékologičeskogoregulirovaniâékonomikivukrainesučetomtrebovaniidogovoraobassociaciises AT garkušenkoom directionsofenvironmentalregulationofeconomyinukraineduetoukraineeuropeanunionassociationagreement

Напрями екологічного регулювання економіки в Україні з урахуванням вимог Угоди про асоціацію з ЄС

Institution

Similar Items