Прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Вісник економічної науки України
Date:	2008
Main Author:	Десятнюк, О.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2008
Subjects:	Наукові статті
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93467
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків / О.М. Десятнюк // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 22–26. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859627923956301824
author	Десятнюк, О.М.
author_facet	Десятнюк, О.М.
citation_txt	Прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків / О.М. Десятнюк // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 22–26. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник економічної науки України
first_indexed	2025-11-29T14:20:19Z
format	Article
fulltext	ДЕсятток ом О.М. Десятнюк к. е. «., м. Тернопіль ПРАГМАТИКА РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ В УМОВАХ РИЗИКІВ Сьогодні є очевидним, іцо вирішення накопичених в економічній сфері суперечностей можливе лише шля хом проведення послідовного і продуманого податково го реформування. Через порушення принципів еконо мічної і соціальної справедливості, незадовільне вирі шення фіскальних завдань, негативний вплив на стан національної , економіки та низький рівень податкової дисципліни вітчизняна податкова система не в змозі об’єктивно реагувати на класичні для ринкової еконо міки регулюючі, впливи. Неодноразові спроби поспішного і необгрунтова ного вирішення проблем та суперечностей податкового регулювання шляхом постійного коректування податко вого законодавства стан справ не виринують, а навпаки викликають нові проблеми. Механізми податкового регулювання, які сьогодні застосовуються є суперечли вими та недостатньо ефективними, що пояснюється відсутністю необхідного науково-теоретичного їх об- ірунтування. Тому найгострішою необхідністю сьогоден ня постає подолання застарілих стереотипів мислення і догм та заміни їх, відповідно, на основі нової теоретич ної бази і створення прогресивних наукових концепцій. Звичайно, єдиного підходу до забезпечення ефек тивності податкових реформ у фіскальній практиці немає, однак напрямки і шляхи до їх проведення дослі джуються вченими різних наукових світових та вітчиз няних шкіл. Проблемам, пов’язаним з трансформацією процесів оподаткування присвячено значну кількість досліджень вітчизняних вчених В, Андруїценка, О. Ва- силика, 6 , Вишневського, В. Гейца, А. Данилова, В. За- горського, 10. Іванова, А. Крисоватого, І, Луніної, П. Мельника, В. Опаріна, А. Соколовської, В. Сутормі- ної, А. Тищенка, В. Федосова та ін. Разом з тим, проблема вибору раціональних ме ханізмів ведення податкової політики в період рефор мування податкової системи все ще залишається відкри тою, а вітчизняна практика в даному питанні далека від досконалості. Для держави, яка стала на шлях реформування на ціональної податкової системи першорядним завданням повинен бути чіткий вибір щодо моделі управління в сфері оподаткування, При цьому, побудова зазначеної моделі не буде ефективною, якщо вибір траєкторій роз будови податкової системи не обґрунтовуватиметься ре зультатами оцінки і аналізу ризиків. Адже незаперечним є те, що управління в сфері оподаткування і прийняття рішень проводяться в умовах невизначеності, дії дестабі лізуючих чинників та ризиків, які ними зумовлюються. Значення таких досліджень для теорії та практики оподаткування, безумовно, є великим як з огляду на зро стаючу роль податкової системи у трансформаційних процесах держави, так і з огляду на те, що дана сфера все частіше відчуває негативні впливи ризиків і невизначе ності. Саме через їх вплив, сьогоднішні реалії викорис тання податкових механізмів не згладжують структурні деформації функціонування соціально-економічної сис теми та не створюють оптимальних умов для завершення її ринкових 'трансформацій, що негативно відображаєть ся на макроекономічних показниках. Відповідно не відбу вається розширення бази оподаткування і зростання податкових надходжень у обсягах, необхідних для акти вації фінансової діяльності держави. Тому розробка кон цептуальних підвалин ризикології в сфері оподаткуван ня є об’єктивно-необхідною потребою сьогодення. Отже, мета статті — на основі налрацювань науковців у галузі проблематики податкового реформування розви нути її теоретичні основи шляхом дослідження умов, що характеризують виникнення ризиків під час проведення податкових реформ та обґрунтування заходів зменшення ризикованості 'трансформацій у сфері оподаткування. Увага на проблемі ризиків в Україні особливо заго стрилася з розвитком ринкових відносин та проведен ням трансформаційних процесів. В процесі розбудови ринкового середовища теорія ризику стала практично необхідною і суттєво змінила напрям свого розвитку, проникаючи у всі сфери діяльності. На думку вітчизня них вчених В.М. Суторміної, В.М. Федосова та В.Л. Ан- друїцеика, без даної категорії «вирушати в плавання» по «ринковій економіці» не можна [1, с. 151]. Беручи за основу теоретичні концепції податкових трансформацій, світовий досвід і реалії функціонування вітчизняної податкової системи, дослідимо обставини та умови, що генерують ризики податкового реформування. 1. Згідно прийнятої у 2007 р. Концепції реформу вання податкової системи України, даний процес про водитиметься до 2015 року, виходячи із стратегічних цілей — побудови соціально-орієнтованої конкурентос проможної ринкової економіки та інтеграції у євро пейське співтовариство [2]. В основу зазначеної кон цепції закладене порівняння вітчизняної податкової системи з податковими системами країн ЄС і викори стання їх досвіду в сфері оподаткування. З одного боку, такий підхід є закономірним з огляду на вибір Україною вступу в Європейський союз (ЄС), проте з другого боку, використання західного досвіду без врахування національного соціально-економічного і полі тичного розвитку може спричинити ризики неотриман ня очікуваних результатів від податкових реформ. Ми вже маємо негативний досвід побудови вітчизняної податко вої системи на еклектичному поєднанні принципів двох податкових систем— європейської та американської. Відмінності в основах побудови цих систем (в євро пейській системі переважає обкладання обороту у формі податку на додану вартість, в американській — прибут ковий принцип оподаткування) значно ускладнюють процес оподаткування в Україні та є джерелами ризиків неефективності адміністрування податків і зборів. Сьогоденні реалії функціонування податкової сис теми України не можна порівняти з жодною з європейсь ких держав ні за економічним розвитком, ні за подат ковою культурою, ні за рівнем корупції, ні за рівнем тіньової економіки тощо. Тому, наприклад, надання 22 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Ф Д Б С я т ю к о ж процесу оподаткування стимулюючого впливу на діяльність суб’єктів господарювання може не призвес ти до очікуваних результатів: по-перше, неоднозначною буде реакція на податкові заходи суб’єктів господарсь кої діяльності через вплив інших факторів соціально - економічного і морального характеру та товарно-грошо вого фетишизму платників податків, по-друге, податкові стимули в першу чергу направлені на власника, який особисто зацікавлений у використанні прибутків, отри маних внаслідок зниження рівня оподаткування, для розвитку діяльності [3, с, 211]. З огляду на те, що в Україні приватизаційні проце си не завершені і переважає колективна власність, а колектив більше зацікавлений у споживанні ніж в інве стуванні прибутків, неефективним для нас може вияви тися загальне зниження податкового навантаження на всіх суб’єктів господарювання шляхом зменшення по даткових ставок чи податкової бази. Більш прийнятним в даному плані вважається вибіркове зниження подат кового навантаження шляхом пільгового врегулювання, зокрема застосування податкових пільг, які надаються лише при умові цільового використання прибутку. Однак, механізм використання податкових пільг в Україні порівняно з іншими розвинутими країнами є неефективним і набага то складнішим через недотриман ня принципу соціальної справедливості. Не є секретом те, що пільги окремим суб’єктам господарювання нада ються всупереч системі державних пріоритетів. Збільшення податкового навантаження одних платників за рахунок звільнення інших спотворює умови внутрі шньої конкуренції і призводить до розвитку корупції і тіньового сектору економіки. Крім того, повне або часткове звільнення платників податків від опода ткування та значне зменшення подат кової бази створює можливості для невиконання подат кового законодавства, що спричиняє втрати бюджету і є джерелом ризиків невиконання планових податкових надходжень. Так, станом на 1.10.2006 р. обсяг реальних втрат бюджету внаслідок застосування пільг в оподат куванні складав 9,3 млрд. грн. Державний і місцеві бюд жети значно втрачають внаслідок пільгового оподатку вання по всіх податкових платежах, однак найбільше по основних податках: ПДВ та податку на прибуток (табл. 1). Т а б л и ц я 1 Структура втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування за видами податків станом на 01.10.2006 р.* Назва податку Сума втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування (тис .грн.) В С Ь О Г О до державного бюджету до місцевих бюджетів ПДВ 8686378,037 8686378,037 . Податок на прибуток 488835,996 478871.706 9984,290 Плата за землю 161990,176 - 161990,176 Місцеві податки і збори 1634,991 - 1634,991 Збір за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету 676,847 676,847 - Збір за спеціальне водокористування 528,998 - 528,998 Податок з власників транспортних засобів 414,744 - 414,744 Збір за забруднення навколишнього середовища 232,117 - 232,117 Акцизний збір із вироблених в Україні товарів 221,128 221,128 - Державне мито ' 26,849 - 26,849 Платежі за користування надрами 10,628 - 10,628 Всього 9340970,611 9166147,717 174822,793 * складено за даними ДПА України Тому, не заперечуючи позитивну сторону світової прак тики надання податкових пільг для стимулювання розвит ку підприємництва та інновацій, все ж процес реформуван ня податкової системи України повинен проходити під чітко налагодженою системою контролю пільгового оподаткуван ня, щоб не допустити зменшення податкової бази. Для цього, як зазначає В.М, Опарін, «пільги повинні мати не персоніфікований характер, як це тривалий час практи кується у нас в державі, а бути націленими на вирішення конкретних актуальних проблем розвитку» (4, с. 64]. 2. Одним із основних завдань податкової реформи визначено зниження податкового навантаження. Зокре ма, концепцією реформування податкової системи пе редбачено поетапне зниження ставок податку на при буток і ПДВ [2]. Для характеристики рівня оподаткування в державі міжнародною практикою обрано так званий податковий коефіцієнт, для розрахунку якого співвідносять суми сплачених податків і зборів до валового внутрішнього продукту (ВВП). Якщо використати зазначений метод для визначення податкового навантаження в Україні, то неважко встановити, що протягом останніх років його рівень знаходився в інтервалі 28-39 % (рис. 1). Р и с . 1 . Р ів е н ь п о д а т к о в о г о н а в а н т а ж е н н я в У к р а їн і п р о т я г о м 2 0 0 0 — 2 0 0 6 р р . ( с к л а д е н о з а д а н и м и М ін іс т е р с т в а ф ін а н с ів У к р а їн и ) Підвищення рівня податкового навантаження у 2005-2006 рр. спричинено скасуванням пільг, що нада валися суб’єктам спеціальних економічних зон, тери торій пріоритетного розвитку та технопарків, зростан ням імпорту товарів та послуг, а також змінами в нор мативно-правовій базі адміністрування податків. Таке ® 2008/№1 23 ДЕсятюк ом зростання рівня перерозподілу ВВП через податкову систему негативно позначилося на діяльності підприєм ницьких структур та спричинило ухилення від сплати податків як реакцію на значне підвищення податкового навантаження. Слід зазначити, що тенденція до зростання частки ВВП, що перерозподіляється через податкову систему та державні соціальні фонди, спостерігалася і протягом минулого року. Загалом, за останні роки зазначений перерозподіл ВВП в Україні перевищив його середній рівень не. лише в державах — нових членах ЄС, а і в розвинутих колишніх соціалістичних країнах — Польщі, Чехії, Словаччині, ВВП яких на душу населення за па ритетом купівельної спроможності в 2 -3 рази переви щує відповідний показник в Україні [2]. Це свідчить про перевищення рівня перерозподілу ВВП через податко ву систему України, що є одним з чинників негативно го впливу на темпи економічного зростання. Враховуючи таку тенденцію, рішення уряду про істотне зниження податкового навантаження на економіку та перегляд співвідношення діючих податко вих регуляторів є оправданим. Разом з тим, таке зни ження також є ризикованим і тому потребує врахуван ня раду чинників. По-перше, в трансформаційних умовах важко дати об’єктивну оцінку засобам зниження податкового наван таження. Це пов’язано з тим, що в Україні існують спе цифічні проблеми, які не відображені у показниках но- Державні витрати України даткового коефіцієнта, а тому спотворюють його реаль не значення. Зокрема, до таких проблем В.П. Вишневсь- кий відносить складність функціонування платіжної си стеми [5, с. 115], А.М. Соколовська — нерівномірний розподіл податкового навантаження між окремими галу зями економіки [б, с. 329], а П.В. Мельник — невиконан ня зобов’язань уряду перед платниками (так звані пере плати) [7, с. 199-204]. Якщо враховувати зазначену інфор мацію при розрахунку податкового коефіцієнта, то рівень податкового навантаження в державі значно підвищить ся навіть при зниженні ставок податків. По-друге, зниження податкових ставок не одразу призведе до збільшення бюджетних поступлень. На дум ку учених, тривалість часового лагу з моменту змін по даткової політики до появлення росту дохода бюджету складає 2 -3 роки, а зміни в темпах економічного росту появляються ще пізніше [3, с. 210]. Тому в період тим часового лагу збільшуватимуться ризики недовиконан ня планових надходжень бюджету. Зазначені ризики можна зменшити шляхом опти- мізації бюджетних видатків або збільшенням бюджетно го дефіциту. На жаль, структура державних витрат Ук раїни, побудована на основах планової економіки з гіпертрофованими видатками на соціальну сферу і на родне господарство, сьогодні не в змозі забезпечити економічний ріст в державі. За міжнародними мірками Україна витрачає багато і далеко не завжди ефективно (табл. 2). Т а б л и ц я 2 у 2003-2005 рр. (% ВВВ) Показник 2003 р. 2004 р. 2005 р. Всього витрат 36,8 39,4 44,0 Поточні витрати 32,5 33,4 39,7 Пенсійні платежі 9,2.... И .4 15,3 Фонд заробітної плати 7,6 7,4 8,0 Капітальні витрати 4,3 6.0 4.3 (інвестиції в основний капітал) ______________ U ___________ 2,8 2,0 Д ж е р е л а : М ін іс т е р с т в о ф ін а н с ів У к р а їн и ; Д е р ж а в н е к а з н а ч е й с т в о У к р а їн и . Отже, спостерігається очевидний перекіс у бік спо живання і поточних трансфертів населенню (тобто пенсій, соціальної допомоги). За рівнем витрат на со лідарну пенсійну систему Україна з 15 % ВВП на зазна чені цілі посідає одне з перших місць у світі. Крім того, держава надає багато малоефективних субсидій підпри ємствам, і цих субсидій навіть більше, ніж показує бюд жетна статистика (2,3 % ВВП у 2005 році), тому що більше половини капітальних трансфертів (близько 2 % ВВП) — це теж субсидії. За оцінками Світового банку, на субсидіях можна зекономити 1,6 % ВВП. За короткий період із 2003 по 2005 рік пенсійні вит рати зросли з 9 до 15 % ВВП і стали однією з головних проблем для стабільності державних фінансів. Для по рівняння: країни Центральної Європи, які нещодавно приєдналися до ЄС, витрачають на пенсії в середньому 8 % ВВП. Водночас, рівень державних інвестицій в ос новний капітал нижчий, ніж у країнах ОЕСР, і, що навіть важливіше, помітно нижчий, ніж у центральноєвропейсь ких державах, які приєдналися до ЄС два роки тому. Такий стан справ свідчить, що скорочення бюджет них асигнувань є реальним фактором мінімізації ризиків невиконання податкової складовоїдоходів бюджету в про цесі проведення податкових реформ. Для цього необхідно зменшити більш частину державних видатків за рахунок скорочення непродуктивних витрат, зокрема на управлін ня, оборону, дотації збитковим підприємствам тощо. 3. Ризикованість трансформації вітчизняної подат кової системи значно зростає під впливом форсованості податкових реформ шляхом внесення лише окремих змін в податкове законодавство, його нестабільності та протиріччями. Так, побудова структури вітчизняної си стеми оподаткування в 1992-1995 роках на основі необ грунтованого копіювання податкових систем високо розвинутих країн, а також введення принципово ново го порядку розрахунку податкової бази і податкового обліку по основних податках (ЇЇДВ та податку на при буток) в 1997 році, не привели до бажаних позитивних результатів, а навпаки викликали нові проблеми, які досі не вирішені. Як наслідок — загострилась проблема ви конання бюджету і ускладнився процес проведення податкових реформ. Кардинальний характер перемін у вітчизняному податковому законодавстві і його нестабільність не да ють можливості суб’єктам господарювання ефективно планувати свою діяльність та довгострокові інвестиції, що спричиняє ризики неможливості економічного зро стання. З другого боку, недосконалість податкового за- 24 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Ф двсятюк ож конодавства збільшує ризики неефективності адмініст рування податків податковими органами. Так, за оцін кою фахівців Всесвітнього банку, які досліджували 175 податкових систем світу за критеріями простоти зако нодавства, часових витрат на сплату податків, їхньої кількості та рівня податкового навантаження Україна опинилась серед найгірших країн і зайняла у рейтингу 170 місце [8], З огляду на це, зменшити ризики податкового ре формування можна лише за умови його проведення еволюційним шляхом, тобто шляхом обґрунтованих і поступових змін та усуненням внутрішніх протиріч по даткового законодавства. 4. На відміну від розвинутих країн світу, трансфор мація вітчизняної податкової системи супроводжується ризиками отримання необ’єктивних кінцевих резуль татів. Це пов’язано з неточністю розрахунків офіційно го значення ВВП через те, що непропорційно більша частина новоствореної вартості припадає на тіньову економіку. ї ї обсяги в Україні нині за деякими експерт ними оцінками перевищують більш як половину внут рішнього валового продукту. За даними опитувань, до 40 % молоді у великих містах і прикордонних регіонах зайнято в тіньовій економіці. Майже для 2,5 мли. гро мадян України тіньова економіка є основним джерелом прибутків. За оцінками Національного банку України, поза офіційною сферою грошового обігу знаходиться більш 15 млрд. дол. СІЛА, що обслуговують потреби «тіньового сектора». Даний сектор (до 50 % ВВП) по розмірах можливо зрівнювати з «офіційною економі кою» [9], в той час як в розвинутих країнах він, як пра вило, не перевищує 10 % [5, с. 117]. Проте, вплив тіньових процесів на ризикованість податкового реформування не зводиться лише до неви конання бюджету і росту його дефіциту. Наявність не формальних інституційних відносин, з якими пов’язана тіньова економіка характеризується наявністю у плат ників податків чітко спрямованого умислу, корисливих мотивів і мети, що полягають у порушенні норм подат кового законодавства, навмисному невиконанні консти туційного обов’язку кожного громадянина сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, установлених законом, а це спричиняє прояв високих ризиків суспіль ного характеру. По-перше, держава недоотримує значні бюджетні кошти, у зв’язку з чим скорочується фінансування держав них програм. По-друге, з позиції окремих груп платників, податкове навантаження розподіляється нерівномірно, оскільки ті суб’єкти господарювання, які виробляють май же половину реального ВВП не роблять офіційних внесків на фінансування державних витрат, в той час як інші по падають під майже європейський рівень оподаткування. Неплатники податків перебувають у вигіднішому стано вищі порівняно із законослухняними платниками з точки зору ринкової конкуренції і можуть провокувати своїми діями інших суб’єктів економічної діяльності. По-третє, при значному поширенні фіскальних злочинів, що ведуть до дефіциту дохідної частини бюджету, держава вдається до компенсації нестачі бюджетних надходжень шляхом посилення фіскальної функції податків. Це, в свою чергу, негативно впливає на бажання платників податків брати участь у фінансуванні держав них витрат і стимулює подальше зростання ризиків ухи лення від сплати податків та вчинення правопорушень у сфері оподаткування. В цьому плані варто відмітити, що ризйки ухилен ня від оподаткування в значній мірі обумовлюються безнаказаністю податкових правопорушень і неефектив ністю контролю за їх вчинення. Є очевидним, що плат ники податків керуються не стільки аналізом наслідків справляння тих чи інших податків, скільки конкретни ми оцінками ризику: наскільки сума сплачених податків перевищує санкції за ухилення від їх сплати [3, с. 215— 216]. При значних адміністративних витратах на вико нання податкових зобов’язань і поширеній корумпова- ності контролюючих органів, суб’єкт оподаткування надає перевагу ухиленню від сплати податків або ж їх недобросовісній мінімізації. Враховуючи сказане, слід відмітити, що ризики недотримання податкових надходжень до бюджету у нас в державі пов’язані не стільки з рівнем оподатку вання, скільки із глибокими деформаціями, які вини кають внаслідок нерівномірного розподілу обов’язків фінансувати суспільні витрати між різними категоріями і групами платників податків. Практика переміщення податкового навантаження на значно вужчий сектор та коло платників податків перетворює податкову систему у чинник пригнічення економічного зростання та інве стиційної активності. Тому, лише вирішивши всі про блемні питання в сфері законодавчої діяльності і забез печення рівномірності податкового навантаження на суб’єктів господарювання, держава зможе забезпечити сприятливі умови для мінімізації ризиків податкового реформування за рахунок зменшення кількості плат ників податків, які ухиляються від сплати податків. Таким чином, ризики є значним обмежуючим фак тором реформування податкової системи. їх прояв в значній мірі пов’язаний з багато чисельними соціально- економічними трансформаціями, які виникають в процесі податкових реформ. Україна, не маючи достатнього прак тичного досвіду і наукового обгрунтування таких реформ, розвивається експериментальним шляхом, часто роблячи при цьому хибні кроки. Принципово нові шляхи розв’я зання поставлених задач і використання зарубіжного дос віду вимагають застосування методів та прийомів, які є новими для вітчизняної практики. Природно, Що на підставі цього з’являється і великий ризик зазнати невда чу. Якщо співставити такі фактори як необхідність вирі шення проблеми швидко і якісно та стрімко спадаючу кількість придатних до використання ресурсів то можна побачити основну ознаку ризику — реформування подат кової системи, як і будь-який процес трансформації не розривно пов’язане з виникненням ризиків. Ризикованість податкового реформування зростає через те, що ефективність розбудови податкової систе ми в значній мірі залежить від застосування нестандарт ності дій та орієнтації на максимально можливий успіх. Важливість цього питання по-різному розуміють всі суб’єкти оподаткування, тому не дивно, що в їх діях з’являються ознаки, які спричиняють зростання рівня ризиків оподаткування взагалі. Негативними наслідками прояву зазначених ри зиків є не лише прямі втрати, тобто недопоступления податкових платежів до бюджету держави, а й непрямі, ® 2008/№1 25 ДЗЯБЛЮК О.В., МИХАЙЛЮК Р.В. зокрема, недосягаення очікуваних результата від рефор мування податкової системи. Тому врахування ризиків в системі управління оподаткуванням сприятиме змен шенню невизначеності і збільшенню передбачуваності наслідків конкретних податкових заходів. Отже, побудова нової теоретичної бази і створення прогресивної наукової концепції ризикології у сфері опо даткування є об’єктивною потребою сьогодення. Розробка методів оцінки ризиків податкового реформування та за ходів їх мінімізації повинні стати основою подальших нау кових розробок. Складність такого завдання можна порівня ти лише з його важливістю. Якщо вдасться позитивно його вирішити, податкова система буде мати реальну основу побудови та об’єктивну оцінку функціонування. Література 1. Суторміна В. М. та ін. Держава-податки-бізнес (Зі світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки): Монографія / В. М. Суторміна, В. М. Федо сов, В. Л. Андрущенко,— К.: Либідь, 1992,— 328 с. 2 . Концепція'реформування податкової системи Ук раїни / Затв. розпорядженням Кабінету Міністрів Ук раїни від 19 лютого 2007 р. Ns 56-р. / / www.sta.gov.ua. 3. Иванов Ю. Б., Тищенко А. Н. Современные про блемы налоговой политики: Учебное пособие.— X: ИД «ИИЖЭК», 2006,- 328 с. 4. Опарин В. М, Проблемы гармонизации налоговой системы Украины / / налогообложение: проблемы науки и практики: Монография.— X.: ИД «ИНЖЭК», 2006,— 232 с. 5. Налогообложение: теории, проблемы, решения / В.П. Вишневский, А.С. Веткин, Е.Н. Вишневская и др.; под общ. ред. В. П. Вишневского.— Донецк: ДонНТУ, ИЭП НАН Украины, 2006.- 504 с. 6 . Соколовська А.М. Податкова система держави: те орія та практика становлення. Дис. д-ра економ, наук.— Київ, 2002,- 464 с. 7. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в пе рехідній економіці.— Ірпінь: Академія державної подат кової служби України, 2001.— 362 с. 8 . Фахівці Всесвітнього банку і PWC досліджували / / За матеріалами http://stat.us.net.ua/ 9. Бут В. Удосконалення податкової системи Украї ни — потужний фактор зменшення обсягів тіньової еко номіки:' http://ndi.naiau.kiev. ua/publ/but0 1 .html О.В. Дзяблюк д-р екон. наук, Р.В. Михайлюк м. Тернопіль НАПРЯМИ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ Специфіка розвитку вітчизняної банківської систе ми, зокрема досить короткий період існування українсь ких банків, необхідність працювати в умовах підвище ного ризику, що пов’язано з економічною та політич ною нестабільністю в країні, порівняно незначні, з бан ками провідних ринкових країн обсяги власного капі талу вказують на підвищену необхідність здійснювати банками ефективне управління фінансовою стійкістю. Зазначимо, що проблема зміцнення фінансової стійкості комерційних банків є досить складною та до кінця не розв’язаною, котра лише загострюється внас лідок підвищення конкурентоспроможності на фінан совому ринку, випадків банкрутства банків, високори- зикового характеру банківської діяльності. Вищезазна чене обумовлює важливість і актуальність дослідження фінансової стійкості комерційних банків як необхідної умови забезпечення надійності та стабільного розвитку всієї банківської системи. Аналіз останніх досліджень та публікацій з даної про блематики, вказує на те, що питаннями фінансової стійкості займалися як зарубіжні, так і російські та вітчиз няні науковці. Зарубіжними вченими, зокрема П.С. Роу зом, Дж.К. Ван Хорном, Р.Л. Міллером обґрунтовано місце фінансової стійкості у фінансовому менеджменті банків, визначено її показники та критерії. Окрім цьо го, існують значні налрацювання російських науковців: О.Б. Ширінської, Л.П. Бєлих, Ю.С. Маслєнченкова та інших, якими визначено основні методи оцінки та ана лізу фінансової стійкості, виявлено фактори впливу на неї. Вітчизняними науковцями, такими як С.П. Халява, П.М. Шелудько, Р.І. ІІІіллер, Л.А. Клюско досліджували ся теоретичні аспекти, проблеми оцінки та регулювання фінансової стійкості комерційних банків. Водночас, недо статньо уваги приділено шляхам зміцнення та забезпечен ня фінансової стійкості комерційних банків, визначенню та обгрунтуванню яких і присвячена дана стаття.. Зважаючи на пріоритетне значення власного капі талу у забезпеченні стабільного розвитку та фінансової стійкості банку, необхідно визначити основні шляхи вдосконалення методів управління власним капіталом з метою підвищення рівня капіталізації банків. Оптимі- зація управління активами та зобов’язаннями, підви щення їх якості в контексті зміцнення фінансової стійкості комерційних банків також набуває особливо важливого значення, зважаючи на швидкі темпи наро щування банками обсягів кредитного портфеля. Підвищення рівня капіталізації банку завжди було, є і буде однією з найбільш актуальних та важливих про блем банківської діяльності. Розмір достатнього капіта лу залежить від ступеня ризику і, чим більшим є ризик, що приймається банком, тим вищим повинен бути рівень капіталізації банку. 26 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Ф http://www.sta.gov.ua http://stat.us.net.ua/ http://ndi.naiau.kiev ВЕНУ 2008-1(13) - 0022 ВЕНУ 2008-1(13) - 0023 ВЕНУ 2008-1(13) - 0024 ВЕНУ 2008-1(13) - 0025 ВЕНУ 2008-1(13) - 0026
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-93467
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1729-7206
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-29T14:20:19Z
publishDate	2008
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Десятнюк, О.М. 2016-01-28T20:47:38Z 2016-01-28T20:47:38Z 2008 Прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків / О.М. Десятнюк // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 22–26. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93467 uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків Article published earlier
spellingShingle	Прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків Десятнюк, О.М. Наукові статті
title	Прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків
title_full	Прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків
title_fullStr	Прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків
title_full_unstemmed	Прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків
title_short	Прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків
title_sort	прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків
topic	Наукові статті
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93467
work_keys_str_mv	AT desâtnûkom pragmatikareformuvannâpodatkovoísistemivumovahrizikív

Прагматика реформування податкової системи в умовах ризиків

Institution

Similar Items