Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Вісник економічної науки України
Datum:	2008
1. Verfasser:	Пешко, А.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2008
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93483
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні / А.В. Пешко // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 97–100. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-93483
record_format	dspace
spelling	Пешко, А.В. 2016-01-28T21:26:33Z 2016-01-28T21:26:33Z 2008 Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні / А.В. Пешко // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 97–100. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93483 uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні
spellingShingle	Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні Пешко, А.В. Наукові статті
title_short	Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні
title_full	Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні
title_fullStr	Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні
title_full_unstemmed	Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні
title_sort	правове регулювання інвестиційної діяльності в україні
author	Пешко, А.В.
author_facet	Пешко, А.В.
topic	Наукові статті
topic_facet	Наукові статті
publishDate	2008
language	Ukrainian
container_title	Вісник економічної науки України
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
format	Article
issn	1729-7206
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93483
citation_txt	Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні / А.В. Пешко // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 97–100. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT peškoav pravoveregulûvannâínvesticíinoídíâlʹnostívukraíní
first_indexed	2025-11-25T22:20:15Z
last_indexed	2025-11-25T22:20:15Z
_version_	1850562833513709568
fulltext	ПБШКО А.В. под общ. ред. Дашкова Л.П.— 4-е изд., испр. и доп.— М.: Информационно-внедренческий центр «Марке тинг», 1998.— 404 с. 12. Фишер С, Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика/ Пер. с англ. Со 2-го изд — М.: «Дело ЛТД», 1993,— 864 с. 13. МорозоваТ.Г. Региональная экономика: Учебник/ Т.Е Морозова, М.П. Победина, Г.Б. Поляк и др.— М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.- 519 с. 14. Краткий экономический словарь / Под ред. Ве лика ІО.А. и др.— 2-е изд., доп.— М.: Политиздат, 1989.— 399 с. 15. Макаревич Л.М. Управление эффективностью компании: (надежная гарантия прибыльности бизне са) / Л.М. Макаревич.— М.: ООО «Вершина», 2004.— 192 с. 16. Бланк И.А. Торговый менеджмент: Учебный курс,— К.: Эльга, Ника-Цешр, 2004.— 488 с. 17. Печаткин В.В. К вопросу оценки экономическо го потенциала регионов / / Воспроизводственный потен циал региона: Материалы III Международной научно- практической конференции, 24-26 мая 2007 г. Ч. I.— Уфа: РИЦ БашГУ, 2007.- С. 261. 18. Кокинз Г. Управление результативностью: как преодолеть разрыв между объявленной стратегией и реальными процессами / Гэри Кокинз; Пер. с англ. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2007.— 315 с. А.В. Пешко академік АЕН України, д-р екон. наук ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ Основні перешкоди надходження іноземного капі талу в економіку країни, спрямованого на модернізацію галузей, соціальний розвиток та загальне економічне зростання, досліджуються в різних аспектах багатьма ук раїнськими та іноземними спеціалістами. При цьому їх думка повністю збігається в одному: основний чинник, який відлякує інвесторів та змушує їх шукати альтерна тивні шляхи реалізації інвестиційних можливостей по в’язаний з недосконалістю правового регулювання підприємницької та інвестиційної діяльності, нестабіль ністю законодавчої бази та невідповідністю її світовим правовим стандартам. Результати досліджень міжнародних рейтингових агентств, зустрічі світових організацій свідчать, що на даному етапі найбільший інтерес до України у інвесторів викликають конкретні строки введення міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та реформування ко мерційного права. Приток приватних інвестицій надає країні можливість збільшити вкладення в інфраструк туру, стимулювати безперервний цикл стабільного при току капіталу, загального економічного зростання краї ни. Саме тому, за рекомендацією самих інвесторів, для успішного залучення коштів та фінансування економі чного розвитку в країні, найважливішим є створення стабільної правової системи та захист прав акціонерів, включаючи діючі договірні положення, надійні механіз ми забезпечення виконання зобов’язань та ефективно го судового захисту. В умовах перехідного періоду та початкових стаді ях становлення економічної стійкості країни інвес тиційні потоки повинні мати особливу структуру і суп роводжуватись однаковими стимулюючими заходами залучення як іноземного, так і національного капіталу. В Україні залучення довгострокових прямих іноземних та вітчизняних інвестицій особливо гостро потребують стратегічно важливі галузі, до яких належать машино будування, вугільна промисловість та сільське господар ство. Сьогоднішній реальний стан галузей економіки гостро потребує модернізації, реконструкції та оновлен ня відповідно до існуючого технологічного рівня розви нутих країн. Адже світовий досвід свідчить, що збільшення реального ВВП на 30—40 % залежить від інвестицій в людський фактор та науково-технічний потенціал. Розглянемо основні законодавчі нормативні акти, які регулюють здійснення інвестиційної діяльності в Україні. Взагалі, термін «інвестиції» трактується декіль кома нормативними актами. Так, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає інвес тицію як господарську операцію, що передбачає прид бання основних фондів нематеріальних активів, корпо ративних прав та цінних паперів в обмін на грошові засоби або майно [1]. Законодавчі акти, які безпосеред ньо регулюють інвестиційну діяльність (Закони Украї ни «Про інвестиційну діяльність» та «Про режим іно земного інвестування»), характеризують інвестиції з точки зору отримання прибутку від цієї діяльності. На сьогоднішній день в Україні законодавчо виз начені наступні гарантії захисту іноземних інвестицій: — Іноземні інвестиції не підлягають націоналізації, під якою розуміють примусове вилучення іноземних інвестицій та передачу їх у власність держави, а також інші заходи, що мають ефект прямого або опосередко ваного відчуження. На основі цього принципу ґрунту ються всі двосторонні угоди, відповідно до яких іноземні інвестиції не можуть бути експропрійовані, націоналі зовані або та не можуть підпадати під інші рівноцінні заходи, за винятком тих випадків, коли такі заходи не обхідні для суспільних цілей. Такими цілями можуть бути стихійні лиха, аварії, епідемії та т.п.; — Безперешкодний переказ за кордон прибутку та інших засобів в іноземній валюті, отриманих в резуль таті інвестицій, після сплати передбачених законом обов’язкових платежів; — Можливість реінвестування прибутку іноземно го інвестора в економіку України та інші. ' & 2 0 0 8 /№ 1 97 ПЕШКОА'В. Відповідно до Положения про порадок державної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженого поста новою КМУ від 07.08.1996 № 928, державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється протягом трьох ро бочих днів після фактичного їх внесення Радою міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями [2]. Відсутність реєст рації інвестицій позбавляє права на одержання пільг чи гарантій, передбачених законодавством України, зокре ма, права на цереказ за кордон доходів, одержаних від здійснення інвестицій, повернення інвестицій тощо. Тому в інтересах нерезидента, необхідно в усіх випадках реєструвати іноземні інвестиції з метою уникнення про блем з репатріацією доходів. Господарський кодекс України, також містить спе ціальний розділ, присвячений інвестиціям. В ньому виз начаються основні правила та гарантії здійснення іно земного інвестування в Україні. Відповідно до ГКУ, іно земні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, рухомого і нерухомого майна, майнових прав; інших цінностей (майна). При цьому оцінка іноземних інвестицій, вклю чаючи внески до статутних фондів, здійснюються в іно земній валюті та у гривнях [3]. Отже, кодекс передбачає можливість внесення іноземним інвестором інвестицій лише в іноземній валюті. І це стосується не лише внесків до статутного фонду. Розрахунки за кожною операцією, що підпадає під інвестицію (придбання акцій чи інших цінних паперів, нерухомого або рухомого майна, май нових прав), також повинні здійснюватись в іноземній валюті (ст. 392 ГКУ). Недотримання цієї вимоги може призвести до визнання договору недійсним, а також відповідальність сторін договору за порушення валют ного законодавства. На території України діє національний режим інвес тиційної діяльності, хоча ГКУ передбачає можливість вста новлення додаткових пільг для суб’ єктів господарювання, що реалізують іноземні інвестиції в пріоритетні галузі еко номіки та соціальну сферу в межах державних програм. Найголовнішим та найскладніїпим аспектом фінан сової та інвестиційної діяльності являється особливість оподаткування залученого капіталу. Як правило, капі таловкладення тягнуть за собою виникнення у сторін інвестиційних правовідносин ряд зобов’язань з випла ти податків та податкових платежів (зборів) перед дер жавним бюджетом, місцевими бюджетами та державни ми цільовими фондами. При цьому основними, найбільш значними у грошовому виразі являються зо бов'язання з податку на прибуток підприємств та пода ток на додану вартість [4]. Дані зобов’язання регулюють ся відповідно Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/ 97-ВР. Для стратегічної діяльності інвесторів та інших учасників інвестиційного процесу необхідно знати спе цифіку даних законів та їх поширення в конкретних ситуаціях. Досить складним та проблематичним являється трактування Закону «Про податок на додану вартість». Відповідно до цього Закону, платниками податку на додану вартість є будь-яка особа, яка здійснює або пла нує здійснювати господарську діяльність та реєструєть ся за своїм добровільним рішенням як платник цього податку, імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком [5]. Серед операцій, які не належать до об’єктів опо даткування, підпункт 3.2.8 пуншу 3.2 статті 3 даного Закону визначає передачу основних фондів в якості внеску до статутного фонду юридичної особи. Таким чином, внесення в статутний фонд нематеріальних ак тивів і матеріальних активів, відмінних від основних засобів, фактично належить до об’єктів оподаткування. Це є недоцільним, оскільки підприємство, крім основ них засобів, в рівній мірі потребує оборотних активів, нематеріальних активів, до яких належать об’єкти інте лектуальної власності, що іноді мають вирішальне зна чення дош конкурентоспроможності підприємства, його рентабельності та перспективного розвитку. До того ж, текст даного підпункту містить декілька невдалих та неточних визначень. Наприклад, фраза «продаж за компенсацію» не має логічного змісту, оскільки сам по собі продаж передбачає відплату, а тому слово «продаж» у цьому контексті варто було б заміни ти словом «передача» [6, с. 70]. Більш вагомим недоліком Закону України «Про податок на додану вартість» є відсутність пільг при опо даткуванні операцій з заміни морально та фізично зно шеного устаткування та придбання нового обладнання з метою розвитку виробництва, удосконалення вироб ничих процесів та оновлення виробничої бази. Така передбачена законодавством умова змогла б активізува ти вітчизняних та іноземних інвесторів та стимулювати залучення інвестицій у розвиток на оновлення галузей української економіки. Податок на додану вартість має негативну історію для іноземних інвесторів та учасників експортних опе рацій. Декілька років тому мало місце багато судових розглядів, що вирішували питання відшкодування ПДВ. Для експортерів це питання являється відкритим й досі. Досить вагоме значення для іноземних інвесторів відіграє Закон України «Про оподаткування прибутків підприємств», який встановлює норми оподаткування прибутків підприємств та регулює процедуру репатріації доходів. Так, Закон передбачає фактично подвійну спла ту податку на прибуток за ставкою 25 % від об’єкта оподаткування, тобто спочатку сплачується податок на весь прибуток, потім за його частину у вигляді диві дендів. Звісно, це призводить до невиплати дивідендів акціонерам, що врешті-решт призводить до втрати інте ресів інвесторів вкладати капітал в реальний сектор економіки України. Законодавчі норми гарантують нерезидентам вільну репатріацію прибутків, отриманих від господарської діяльності, з джерелом їх походження в Україні, після сплати податку на репатріацію доходів у розмірі 15 % такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності [1]. При цьому не обкладаються податком доходи, отримані: — від внесення портфельних інвестицій у процентні облігації або процентні казначейські зобов’язання, ви пущені за рішенням резидента; — доходи, отримані нерезидентами у вигляді про центів або доходу на державні цінні папери, розміщені (продані) за межами України; 98 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Ф ПЕШКОАЖ — суми доходів нерезидентів, які виплачуються резидентами в якості оплати вартості фрахту транспорт них засобів, обкладаються податком за ставкою 6 % від джерела виплати цих доходів; — суми доходів нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків або платежів, в тому числі страхування життя, на території України та ризиків резидентів за ме жами України обкладаються за 15-ти відсотковою став кою від джерела цих виплат та за рахунок цих виплат [1]. Відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 06.05.01 № 470, приводом для звільнення (зменшення) від опо даткування доходів з джерелом їх походження в Україні являється подання довідки особі, що здійснює виплату доходів, що засвідчує належність нерезидента до краї ни, з якою укладено міжнародний договір [7]. На жаль, система вітчизняного оподаткування но сить переважно фіскальний характер, що полягає у мак- симізації платежів до державного бюджету, не врахову ючи ефективності та результативності господарської діяльності. Водночас, існуюча ситуація змушує підприємців шукати можливі шляхи уникнення подат кового тиску за допомогою так званих ніш, породжених недосконалістю законодавчих норм. Податкова система має забезпечити ефективність, рівність і простоту застосування. Запровадження одна кових правил гри вважається ознакою стабілізації по даткового законодавства, що може компенсувати інозем ним інвесторам зростання податкового тягаря [8]. Водночас, досвід багатьох країн свідчить про те, що інвестиційні пільги не належать до вирішального сти мулюючого фактору, здатного зробити революцію на ринку капіталовкладень, оскільки переважаючим чин ником все ж таки залишається стабільність правової бази та її гарантоване дотримання органами влади. Динаміка надходження капіталу в економіку краї ни безпосередньо залежить від ступеня стабільності та прозорості правового поля, впевненості у завтрашньо му дні. Потенційні інвестори вимагають дотримання їх прав та гарантій захисту вкладених ними коштів. Такі права та гарантії потребують поступового розширення, але в жодному разі не змін чи скорочення, що може призвести до посилення непередбачуваності ситуації в майбутньому та, відповідно, підвищення ризикованості інвестиційних проектів. Слід також пам’ятати, що правовий статус інозем ного інвестора визначається не лише внутрішнім зако нодавством України, але й міжнародними договорами, підписаними нею з багатьма країнами світу. Взагалі, система державних гарантій прав та інтересів іноземних інвесторів може надаватись на трьох рівнях: 1) на національному рівні, де інтереси інвесторів регулюються законодавством приймаючої країни. В да ному випадку конфіскація майна або інших активів здійснюється на підставі рішення суду; 2) на багатосторонньому рівні, що забезпечує інве стору дотримання прав та вирішення суперечок на міжнародному рівні; 3) на двосторонньому рівні, переважно за допомо гою укладення між країнами угод про заохочення та захист інвестицій [9]. Міжнародні багатосторонні угоди, як правило, ре гулюють такі питання, як визначення інвестицій та інве сторів, умови ввозу прямих іноземних інвестицій, зао хочення інвестицій, вимоги щодо результатів госпо дарської діяльності, норми поведінки корпорацій, вир ішення спорів. До міжнародних актів, що регулюють іноземне інве стування можна віднести: Звід принципів і правил з обмеження ділової практики ЮНКТАД, Міжнародний кодекс поведінки при передачі технологій ЮНКТАД, Кодекс поведінки ТНК ООН, Антський пакт, Принци пи дій ОЕСР тощо. Розв’язання спорів здійснює надна ціональна структура — Міжнародний центр урегулюван ня інвестиційних спорів, створений у 1965 році [9]. Важливим правовим документом, який регулює взаємо відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, яв ляються міждержавні угоди «Про сприяння та взаємний захист інвестицій», які виступають гарантом дотриман ня справедливого статусу інвестицій та їх захисту на території іншої держави. Вони підписані з 44 країнами світу [10]. Положення названих міжнародних договорів певною мірою компенсують недоліку внутрішнього інве стиційного законодавства України. Аналіз практики регулювання іноземного інвесту вання в більшості країнах світу свідчить, що діяльність іноземних інвесторів підпадає під національний режим, тобто їх діяльність регламентується національними за конами та постановами, що розповсюджуються здебільшого на всіх економічних суб’єктів. Окремих за конів, що розповсюджуються лише на іноземних інве сторів, зазвичай, не існує. Національний режим ство рює однакові умови для вітчизняних та іноземних суб’єктів господарювання, покращуючи при цьому конкурентне середовище, та надаючи рівні можливості реалізації своїх прав. Отже, без удосконаленого правового регулювання, вирішити проблему нестачі фінансових ресурсів та сприяти залученню іноземних інвестицій в країну до сить складно. Тому для України на цьому етапі необхід ним є поступове реформування правової системи з метою її відповідності світовим стандартам та водно час з урахуванням внутрішніх особливостей розвитку. Серед необхідних кроків правового характеру, здатних активізувати інвестиційну діяльність, можна виділити наступні: — скасування чинного обмеження з оподаткуван ня реінвестованого прибутку й заміна цієї пільги інве стиційним податковим кредитом; — введення «податкових канікул» на строк 3-5 років для підприємств, що впроваджують нові технології та устаткування; — звільнення від ПДВ і митних платежів імпорто ваного технологічного устаткування [6]; — удосконалення порядку відшкодування податку на додану вартість суб’єктам підприємницької діяль ності, зокрема по експортним операціям. Література 1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР. 2. Постанова КМУ «Положення про порядок держав ної реєстрації іноземних інвестицій» від 07.08.1996 N° 928. 3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-1V. 2008/№1 99 РАЙКОД.В. 4. (ямойгтенкоВ. Особенности налогообложения привле ченного капитала// Бизнес — 2000.— N° 1—2.— С. 53-54. 5. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. 6 . Червова Л.Г, Назарчук М.І. Правове регулювання інвестиційної діяльності// Фінанси України.— 2005.— Ne4.— С. 68-73. 7. Постанови КМУ від 06.05.01 N° 470. 8 . Литвиненко € .0 . Податкове стимулювання інвес тиційної діяльності промислових підприємств / / Фінан си України.— 2004.— № 11.— С. 33-39- 9. Захарін С.В. Державне регулювання іноземного інвестування// Фінанси України.— 2302.— № 1.— С. 93-101. 10. Инвестиционная среда: wwwoSjseiver.dp.ua/ua/ econom/8/ Д.В. Райко к. е. м. Харків СХЕМИ СПІВРОБІТНИЦТВА ТА РОЛЬ МАРКЕТИНГОВОГО ЦЕНТРУ У ЇХ РЕГУЛЮВАННІ Вступ. В умовах жорсткої ринкової конкуренції стра тегічним пріоритетом для підприємства стає не залучен ня нових клієнтів, а утримання вже існуючих. Тенденці ями сучасного розвитку ринків є подальша еволюція від сегментів ринкових ніш у бік обслуговування конкрет них клієнтів, виведення на перший план купівельної ак тивності та гнучке реагування на вимоги споживачів. Аналіз літературних джерел. Переорієнтація з охоп лення світових ринків збуту на цільові пріоритетні сег менти сприяла переходу від теорії масового маркетингу до маркетингу партнерських відносин і, як доводять ре зультати досліджень робіт науковців-маркетологів [1,2,3,4,5,6,7,8,9,10], цей напрямок є провідним у су часній науці маркетингу. Постановка задачі. Проведені науково-теоретичні дослідження зумовило об’єктивну необхідність подаль шого вдосконалення теоретичних і методологічних за сад стратегічного управління маркетинговою діяльністю відповідно до нової парадигми на шляху до побудови партнерських відносин, яка, в свою чергу, привела до розробки та обґрунтування нового концептуального підходу до процесу формування та управління парт нерськими відносинами на системному рівні стратегіч ного управління підприємством, який ураховує всі на ведені особливості і базується на методології стратегіч ного управління, системного аналізу, на сучасній теорії підприємства та на новій парадигмі маркетингу. Практичне використання запропонованого концеп туального підходу вимагає удосконалення та подальшого розвитку методичного забезпечення процесу формуван ня системи «споживач-підприємство-партнер». Як ме тодологічний базис побудови системи маркетингу відно син пропонуються концепції розвитку підприємства, що вимагають застосування міждисциплінарного підходу. Результати. Розглядаючи можливі варіанти схем співробітництва ел ем ен т системи «споживач-пщприє- мство-партнер», необхідно зважити на таку характери стику, як фаза життєвого циклу елементів та самої сис теми в цілому. Оскільки об’єктом даного дослідження є промислове підприємство, то будемо дотримуватися тієї точки зору, що саме підприємство виступає ініціатором створення партнерських відносин. Тому доцільно вихо дити з пріоритетності цього елементу на початковому етапі розвитку системи партнерства. Через це логічною є побудова схем співробітництва елементів системи з орієнтацією на етапи життєвого циклу підприємства та його складові, а саме підрозділу зі стратегічного управ ління маркетингом на підприємстві. Нарис. 1 показано модель еволюції структури маркетингу, що створена за принципом моделей життєвого циклу об’єктів, які ви являють ознаки системності [4, 11, 12, 13, 14]. Рис. 1. Модель еволюції структури маркетингу на підприємстві в межах системи «споживач—підприємство—партнер» На першому етапі [і0—і,] підприємство проходить період зростання як щодо розмірів, так і щодо зв’язків з факторами мікро- та макросередовища. На цьому етапі підприємство створює базис розвитку маркетингу парт нерських відносин, що стає передумовою дня зміцнен ня зв’язку, в першу чергу, зі споживачами. Таким чином, споживач і його потреби стають центром бізнес-стра- тегії підприємства й узгоджуються з усіма елементами системи маркетингу партнерських відносин: процесом, знаннями, технологіями, кадрами, структурою, керів ництвом та суб’єктивними факторами (рис. 2 ). Іншими словами, стосунки між цими двома підсистемами через транзакції та довгострокові угоди перетворюються на партнерські відносини з повното взаємною залежністю. 100 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Ф ВЕНУ 2008-1(13) - 0097 ВЕНУ 2008-1(13) - 0098 ВЕНУ 2008-1(13) - 0099 ВЕНУ 2008-1(13) - 0100

Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні

Institution

Ähnliche Einträge