Про необхідність удосконалення обов’язкової сертифікації як фактору сталого економічного розвитку

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автори:	Степанов, B.М., Жаліло, Я.А., Полнарев, C.Я.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2008
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93486
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Про необхідність удосконалення обов’язкової сертифікації як фактору сталого економічного розвитку / B.М. Степанов, Я.А. Жаліло, C.Я. Полнарев // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 107–110. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-93486
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-934862025-02-09T14:27:47Z Про необхідність удосконалення обов’язкової сертифікації як фактору сталого економічного розвитку Степанов, B.М. Жаліло, Я.А. Полнарев, C.Я. Наукові статті 2008 Article Про необхідність удосконалення обов’язкової сертифікації як фактору сталого економічного розвитку / B.М. Степанов, Я.А. Жаліло, C.Я. Полнарев // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 107–110. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93486 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Степанов, B.М. Жаліло, Я.А. Полнарев, C.Я. Про необхідність удосконалення обов’язкової сертифікації як фактору сталого економічного розвитку Вісник економічної науки України
format	Article
author	Степанов, B.М. Жаліло, Я.А. Полнарев, C.Я.
author_facet	Степанов, B.М. Жаліло, Я.А. Полнарев, C.Я.
author_sort	Степанов, B.М.
title	Про необхідність удосконалення обов’язкової сертифікації як фактору сталого економічного розвитку
title_short	Про необхідність удосконалення обов’язкової сертифікації як фактору сталого економічного розвитку
title_full	Про необхідність удосконалення обов’язкової сертифікації як фактору сталого економічного розвитку
title_fullStr	Про необхідність удосконалення обов’язкової сертифікації як фактору сталого економічного розвитку
title_full_unstemmed	Про необхідність удосконалення обов’язкової сертифікації як фактору сталого економічного розвитку
title_sort	про необхідність удосконалення обов’язкової сертифікації як фактору сталого економічного розвитку
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93486
citation_txt	Про необхідність удосконалення обов’язкової сертифікації як фактору сталого економічного розвитку / B.М. Степанов, Я.А. Жаліло, C.Я. Полнарев // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 107–110. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT stepanovbm proneobhídnístʹudoskonalennâobovâzkovoísertifíkacííâkfaktorustalogoekonomíčnogorozvitku AT žalíloâa proneobhídnístʹudoskonalennâobovâzkovoísertifíkacííâkfaktorustalogoekonomíčnogorozvitku AT polnarevcâ proneobhídnístʹudoskonalennâobovâzkovoísertifíkacííâkfaktorustalogoekonomíčnogorozvitku
first_indexed	2025-11-26T21:09:50Z
last_indexed	2025-11-26T21:09:50Z
_version_	1849888756532772864
fulltext	СТЕПАНОВ В.М ., ЖАЛІЛО Я.А., ПОЛНАРБВ С.Я. B. М. Степанов д-р екон. наук, м. Одесса Я.А. Жаліло канд. екон. наук, м. Київ C. Я. Полнапев м. Одеса ПРО НЕОБХІДНІСТЬ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВОЇ СЕРТИФІКАЦІЇ ЯК ФАКТОРУ СТАЛОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ Одним з найважливіших факторів підвищення кон- курентноздатності вітчизняного виробництва в умовах динамічних процесів розвитку транзитивної економіки є своєчасне реагування на необхідність корекції серти фікаційної політики держави. В останні роки в сфері розробки та реалізації національної сертифікаційної політики періодично загострюються протиріччя, які призводять до порушення цілісності та зниження інтег ральної ефективності цього важливого інституту держав ного регулювання. Замість консолідованих пошуків, досягнення вкрай необхідного консенсусу для цієї сфе ри має місце тенденція ерозії системи сертифікації. 2007 рік став черговим роком випробування украї нської економіки на міцність. Знаходячись під потуж ним впливом чинників тривалої політичної невизначе ності та передвиборчої боротьби, вітчизняна економіка продовжувала демонструвати високі темпи економічно го зростання та позитивну динаміку показників соціаль ного розвитку. Водночас підсумки економічного та соціального розвитку України у 2007 році виявились досить супереч ливими. Порад з високими показниками економічного зростання відбулося нагромадження тривожних симп томів макроекономічної нестабільності. Позитивні тен денції у соціальній сфері значною мірою нівельовано суттєвим прискоренням інфляційних процесів. Відтак стає зрозумілим, що подолання наявних тривких супереч ностей української економіки у стратегічному аспекті вимагає активної цілеспрямованої державної політики. З нашої точки зору, зменшення негативного зовнішньотор говельного сальдо та забезпечення адекватної реакції національної економіки на підвищення внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту вимагатимуть про вадження політики захисту внутрішнього ринку та імпор- тозаміщення, в тому числі шляхом застосування засобів нетарифного регулювання, які не суперечать нормам СОТ щодо контролю за якістю, безпекою, відповідністю імпор тованих товарів технічним, санітарно-гігієнічним, фіто- санітарним та ветеринарним нормам тощо. До засобів нетарифного регулювання належить обов’язкова сертифікація продукції. Обов’язкова сертифікація продукції, запроваджена з 1993 року Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію», є одним з дієвих інстру ментів впливу держави на якість та безпечність про дукції, яка виробляється вітчизняними підприємствами, а також реалізується на внутрішньому ринку України. Метою впровадження обов’язкової сертифікації в Україні є запобігання реалізації продукції, небезпечної для житгя, здоров’я та майна громадян, навколишнього природного середовища, сприяння споживачеві у ком петентному виборі продукції, а також створення спри ятливих умов для участі суб’єктів підприємницької діяльності у міжнародному економічному співробіт ництві та міжнародній торгівлі. Акцентування значної уваги на питаннях сертифі кації продукції в Україні пояснювалося в 90-ті рр. XX ст. насамперед нерозвиненістю системи ринкових відносин, яка не дозволяла працювати належним чином «стандар тним» ринковим регуляторам якості: — через деформованість структури цін та значний рівень монополізму ціни не виступали мірилом якості то варів (висока ціна не обов’язково свідчила про високу якість і навпаки); — через брак платоспроможності покупців останні були неспроможні кваліфіковано використати цінову інформацію про якість товару (вибиралися насамперед дешевші, а не якісніші товари); — виробники не мали достатніх інвестиційних ре сурсів для належного реагування на вимоги споживачів щодо якості продукції; — слабкість економічних суб’єктів не дозволила розвивати належним чином методи децентралізації відповідальності за якість та дотримання вимог стандартів якості — як через низьку правову дисципліну, так і че рез звичайну нездатність більшості підприємств в Ук раїні до несення матеріальної відповідальності. Період економічного зростання сприяв позитивним змінам у розвитку зазначених ринкових регуляторів, відтак зростання внутрішнього попиту, а також розши рення експортної діяльності стали потужними стимула ми досягнення українськими товаровиробниками кон курентних переваг за рахунок підвищення якості їхньої продукції. Відтак в Україні має відбуватися закономірна, ево люція системи сертифікації з урахуванням необхідності раціоналізації переліку її об’єктів та спрощення проце дур. З огляду на зобов’язання, які взяла на себе Україна в рамках вступу до СОТ, інтеграції до ЄС, а також співро бітництва зі Світовим банком, Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, постійно переглядається та актуалізується. Так, останню актуал ізовану версію Переліку було затверджено наказом Дер- жспоживстаццарту від 01.02.2005 № 28. Протягом 2005-2007 років цим та ще чотирма на казами Держспоживстандарту з Переліку загалом було виключено 122 позиції продукції з низьким ступенем ризику, в тому числі 32 позиції переліку продукції, відповідність якої може бути підтверджена декларацією про відповідність. Додатково в частині харчової продукції Законом України «Про внесення змін до деяких законів України 2008/№1 107 СТЕПАНОВ В.М., ЖАЛІЛО Я.А., ПОЛНАРЕВ С.Я. (щодо забезпечення якості імпортної сільськогоспо дарської продукції)» скасовано обов’язкову сертифіка цію імпортної сільськогосподарської продукції, чим українське законодавство приведено до ключового прин ципу СОТ щодо встановлення національного режиму для імпортерів у сфері оцінки відповідності. З 201 по зиції сільськогосподарської продукції за кодами УКЗД по 165 позиціях сертифікація взагалі не здійснюється. Наказом Держспоживстандарту від 13.09.2007 N«221, який набрав чинності з 5 жовтня 2007 року, з Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифі кації в Україні, було виключено 10 позицій харчових продуктів. Фактично із внесенням до розділу 26 «Хар чова продукція та продовольча сировина» цих змін Пе релік харчової продукції, що підлягає обов’язковій сер тифікації, скоротився майже на ЗО %. У зобов’язаннях України у сфері технічних бар’єрів в торгівлі йдеться, що Україна продовжуватиме зменшу вати число категорій продукції, яка підлягає обов’яз ковій сертифікації третьою стороною, з огляду на ши роке застосування декларації постачальника про відповідність з впровадженням відповідних технічних регламентів до кінця 2011 року. Проте сказане не означає послаблення ролі обов’яз кової сертифікації як важеля конкурентної політики держави. Зокрема, в умовах лібералізації зовнішньоеко номічної діяльності застосування цього методу нетариф ного захисту дозволяє обмежувати доступ на внутрішній ринок іноземної продукції, яка, з причин її низької якості, може реалізуватися практично за демпінговими цінами та завдати шкоди як вітчизняному споживачеві, так і виробникові. Причому, на відміну від традиційно го протекціонізму, який може консервувати низьку якість вітчизняних товарів, система контролю за якістю продукції, яка здійснюється за принципом рівності умов для вітчизняних та іноземних виробників, навпаки, протистоїть тенденції до консервування технологічного рівня національних виробництв. Така сертифікація не суперечить вимогам Світової організації торгівлі, зокрема, Угоді про технічні бар’єри в торгівлі, якою визнається, що жодній країні не повин но бути заборонено вжиття заходів, необхідних для за хисту її важливих інтересів безпеки. Відповідно до ви мог Угоди про застосування санітарних і фітосанітарних заходів СОТ, сертифікація віднесена до санітарних за ходів, які кожна держава-член СОЇ' має право застосо вувати для забезпечення безпеки та життя і здоров’я громадян. Процедури державної системи сертифікації УкрСВПРО в Україні в цілому відповідають європейсь ким правилам. Між тим, в процесі вступу України до СОТ до на шої країни було висунуто вимогу щодо розмежування контролюючих повноважень між центральними органа ми виконавчої влади України, зокрема у сфері контро лю за безпечністю харчових продуктів. З посиланням на Закон України «Про безпечність та якість харчових про дуктів», згідно з яким Держсиоживстандарт не входить до органів виконавчої влади, що мають право контро лювати харчові продукти, ставиться вимога щодо скасу вання обов’язкової сертифікації харчових продуктів. З нашої точки зору, рішення про скасування обо в’язкової сертифікації продовольчої та низки видів не продовольчої продукції може негативним чином відби тися на якості та споживчих властивостях цієї продукції, що реалізується на українському ринку. Адже не можна ігнорувати несталість згаданих вище ринкових регуля торів якості, яка, тим більше, посилюється в результаті тенденцій зростання інфляційних процесів, сповільнен ня темпів приросту реальних доходів населення, зміни структури витрат населення та зростання витрат вироб ників. Відтак є ризик наростання тенденцій ігноруван ня виробниками вимог якості та безпеки продукції з метою зниження її собівартості та отримання очікува ного рівня прибутку при послабленні загальної купівель ної спроможності на ринку. Внаслідок цього відбудеть ся гальмування процесів розвитку вітчизняного вироб ництва, що зіграє негативну роль, в етапах становлення української економіки та надовго зробить неконтроль- ованими шляхи надходження до споживчого ринку Ук раїни низькосортної, неякісної, фальсифіїсованої та небезпечної продукції. Досить показовим у цьому контексті є те, що, за результатами державного нагляду за додержанням стан дартів, норм і правил, в останні роки спостерігається тенденція зростання випуску неякісної продукції та порушень вимог нормативної документації. Так, за 2005 рік було перевірено 6871 підприємство з яких на 5283 були виявлені порушення, що склало 76,9 %, а за той самий період 2006 р. з 6959 перевірених порушення ви явлені на 5576 що становить 80,1 %. Станом на жовтень 2007 р. державним наглядом перевірено 5559 підприємств, при цьому порушення були виявлені на 4397, що складає 79,1 %. Подібна ситуація складається й у роздрібній торгівлі. За результатами проведеного аналізу, якщо у 2005 році відсоток виявлених порушень у суб’єктів гос подарювання складав 95,8 % у 2006 році — 93,5 %, то за 9 місяців 2007 року він збільшився знову до 95,5 %. Як показує аналіз даних перевірок, проведених те риторіальними відділами державного нагляду за останні роки, основними причинами порушень є факти недо тримання вимог стандартів і законодавчих актів за по казниками безпеки продукції (порушення за фізико- хімічними, фізико-механічними, мікробіологічними показниками, перевищення кількостей токсичних речо вин, відсутність вхідного контролю сировини). При цьому простежується безпосередній зв’язок між проце сом скорочення «Переліку продукції, що підлягає обо в’язковій сертифікації в Україні» і тенденцією погіршен ня якості продукції. Свідомі порушення є не єдиною причиною відзна чених негативних тенденцій. Досить часто представни ки дрібного приватного бізнесу з економічних причин не можуть забезпечити дотримання належних періодич ності та рівня контролю безпеки сировини і готової продукції у зв’язку з відсутністю власних виробничих лабораторій та кваліфікованих фахівців. Варто враховувати також подальше просування до лібералізації імпорту, в тому числі — перспективу вве дення в дію після вступу до СОТ низки секторальних угод, які передбачатимуть різке зниження рівня, або й скасування тарифного захисту на ринках багатьох видів споживчої продукції (зокрема — іграшки, меблі, виро би з деревини, текстиль та ін.). Приєднання України до 108 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Ф СТЕПАНОВ В М , ЖАЛІЛО Я.А., ПОЛНАРЕВ С.Я. секторальної ініціативи «Будівельна техніка» приведе до скасування митного тарифу на всі види підіймального обладнання, що імпортується до нашої країни. Цей пе релік може бути продовжений. Це створюватиме умови для додаткового припливу на український ринок імпор тованої продукції, який має регулюватися засобами не тарифного захисту ринку, зокрема — сертифікації про дукції. Важливим аспектом є також те, що, скасовуючи в односторонньому порядку сертифікацію своєї продукції, Україна спонукає українських виробників-експортерів проходити таку сертифікацію в країнах, на ринках яких ця продукція знаходить збут. Це, по-перше, підвищує ймовірність необгрунтованого застосування проти украї нських виробників протекціоністських засобів нетариф ного характеру, по-друге, призводить до втрати Украї ною коштів, які відтепер витрачатимуться експортера ми на оплату сертифікаційних послуг за кордоном. Знач но більш продуктивним видавалося б удосконаленні вітчизняної системи сертифікації та укладення на цій підставі міжнародних угод з основними торговельними партнерами щодо взаємного визнання сертифікатів. Така вимога була висловлена на зустрічі керівників вітчизня ного машинобудування, яка була проведена у 2005 році в Маріуполі. Таким чином, одномоментне скасування обов’язко вої сертифікації є не тільки необгрунтованою поступкою західним партнерам, але й фактично призведе до немож ливості виконання Урядом України вимог статей 42 і 50 Конституції України щодо захисту прав споживачів на вільний доступ до інформації про якість продуктів, а та кож на здійснення державою контролю за якістю і без печністю харчових та інших продуктів. Держава втрачає дієвий важіль своєї конкурентної політики. Зокрема, в Україні досі не запроваджені також За кон «Про державний ринковий нагляд» та директиви ЄС, які регламентують вимоги до продукції, умови її виробництва, правила відбору та контролю. На більшості підприємств-виробників не запроваджено систем забез печення безпеки харчових продуктів, не відповідає ви могам європейських регламентів Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів». Відтак спро би скасування національної системи сертифікації без належного інституційного та методологічного забезпе чення європейської моделі контролю можуть призвести до вельми негативних наслідків не лише для вітчизня них виробників, але й для споживачів, створити спри ятливі умови для безконтрольного виробництва і ввезен ня до України небезпечної, фальсифікованої і недобро якісної продукції, тим самим поставивши під загрозу стан здоров’я населення країни і його економічний доб робут. Відтак перехід від обов’язкової сертифікації до євро пейської (міжнародної) моделі оцінки відповідності має відбуватися поступово та супроводжуватися скоордино ваною роботою щодо створення на законодавчому, нор мативному та інфраструктурному рівні ефективної сис теми контролю за якістю та безпекою продукції. Скасу ванню обов’язкової сертифікації продуктів повинен пе редувати певний перехідний період, під час якого необ хідно організувати державний контроль у відповідності з європейським та міжнародним досвідом, а саме: — законодавчо закріпити відповідальність вироб ників (постачальників) за введення в обіг неякісних та небезпечних харчових продуктів; — прийняти Закон України «Про державний рин ковий нагляд»; — привести законодавство України у відповідність з Регламентами Європейського Союзу 178/2002/ЕС і 882/2004 ЕС; — запровадити в Україні стандарти та рекомендації міжнародної Комісії Кодекс Аліментаріус стосовно якості та безпечності харчових продуктів. Доцільним видається запровадження науково об грунтованої диференціації продукції за рівнем ризику, що дозволить раціоналізувати Переліїс продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації. Так, наразі стадію практичної апробації проходить розроблена вітчизняни ми фахівцями багатофакторна математична модель оц інювання рівня ризику продукції для життя, здоров’я людей та навколишнього середовища з метою визначен ня кількісної оцінки ступеня ризику. За результатами її проведення продукція, що підлягає обов’язковій серти фікації, буде розподілена наступним чином: за умови встановленім низького ступеня ризику — сертифікація не проводиться, середнього — запроваджується деклара ція про відповідність виробника (постачальника), висо кого — проводиться оцінка відповідності третьою сто роною, тобто сертифікація. Спрощення системи забез печення дотримання вимог щодо якості та здешевлення її послуг з одночасним збільшенням її ефективності та всеохопності дозволять уникнути реальної на сьогодні загрози руйнування цієї вкрай важливої для національ ної безпеки складової, прискорити формування цивіл ізованої, ефективної ринкової економіки. Використання обов’язкової сертифікації продукції як інструмента конкурентної політики держави сприя тиме формуванню прагматичної зовнішньоекономічної політики держави, в тому числі — розробці та впровад женню стратегічної програми адаптації та реалізації потенціалу членства України в СОХ На завершення хотілося б звернути увагу на сліду ючи аспекти розглянутої проблеми обов’язкової серти фікації товарів. 1. Проблема удосконалення національної сертифі кації являє великий практичний інтерес як для широ ких мас населення так і для вітчизняного виробника, оскільки грає важливу роль захисту інтересів споживача та виробника. Сертифікаційна політика, що формується зараз, го ловним провідником якої є Дрежспоживстандарт Украї ни у своєї основі вписується в світову практику та не може розглядатися як виключно українська («містечкова»), 2. Безсумнівно, проблема підвищення якості про дукції, що виробляється у країні та імпортується, є вик лючно важливою, Але, вкрай необхідно уникати мало обґрунтованих у науковому плані вольових рішень. Потрібно проведення великої ретельної роботи. Витіс нення неякісної продукції з вітчизняного ринку слід робити економічними методами, до яких відноситься дозволена в СОХ процедура обов’язкової сертифікації. 3. В умовах нарощення вільного обороту в Україні генно-модіфікованої продукції (ГМ-організмів) та не- передбаченістю та небезпекою ГМ-організмів вкрай ® 2008/№1 109 ТКАЧЕНКО В.А., МАТІЄЖО В.М. важливо підвищення ролі та ефективності технічного регулювання та різних служб, відповідаючи за націо нальну безпеку. В той час, як зарубіжні імпортери та кої продукції вимагають доказів її небезпеки, Україна має право та повинна вимагати докази безумовної без пеки такої продукції, особливо на фоні наявності ре сурсів виробництва екологічно чистої сільськогоспо дарської продукції. В .А. Ткаченко д-р екон. наук В.М. Матієнко м. Дніпропетровськ МЕТОДИ ОЦІНКИ ВЕНЧУРНИХ ПРОЕКТІВ: ОСОБЛИВОСТІ ТА МОЖЛИВІ ПІДХОДИ Вступ. На сьогодні інноваційна діяльність виступає основою нової форми конкуренції, яка грунтується, не на поточному, а на майбутньому стані підприємств [1]. Це конкуренція управління та організаційних рішень, які мають вирішальний вплив на характер структурних перетворень в їх особливій формі — в забезпеченні ефектів та умов розвитку в стратегічному, довгостроко вому плані за рахунок високого рівня якості та широко го спектру оновлення товарної структури та зміни тех нологій і способів виробництва товарів та послуг. Постановка завдання. В умовах принципових зру шень в складі та характері інформаційного, технологіч ного та інституційного базису господарських структур, гостро постають проблеми розробки нових методів ке рування та реалізації системи заходів, спрямованих на опанування нових видів продукції (продуктові інно вації), вдосконалення або створення нових виробничих технологій (технологічні інновації), створення та фор мування умов, які б забезпечили зміцнення ринкових позицій, умов доступу до інформаційних, матеріальних ресурсів, в тому числі розробку нових методів та інстру ментів активізації інноваційної діяльності та вибору засобів досягнення цілей та методів оцінки результатив ності венчурних проектів [1, 2]. Результати. Головна мета венчурного фінансування інноваційних проектів зводиться до того, що грошові кошти одних підприємницьких структур та інтелекту альні можливості інших (оригінальні ідеї або технології) об’єднуються в реальному секторі економіки для того, щоб принести новій компанії прибутки. Роль інвестора в успішному розвитку проінвестованої компанії не об межується лише своєчасним фінансуванням, а включає одночасно інвестування власного досвіду ведення бізне су та ділових зв’язків, які сприяють розширенню діяль ності компанії, появі нових контактів, партнерів та ринків збуту. Оскільки вирішальна роль в успішності венчурного проекту належить не стільки ідеї, яка лежить в основі продукту або технології, скільки якості управ ління проектом, тож венчурного капіталіста менше цікавлять тонкощі наукової ідеї, при цьому він приділяє значну увагу детальній оцінці потенційних можливос тей капіталізації цієї ідеї та організаційних здібностей керівника та управлінського персоналу компанії. Огляд публікацій та досліджень свідчить, що про блема оцінки венчурних проектів та забезпечення їх ефективності розроблялася радом зарубіжних та вітчиз няних вчених-економістів, серед яких: В. Мартиненко, Р. Кантер, П. Друкер, Й. Шумпетер, А. Дагаев, Л. Вода- чек, О. Водачкова, А. Пересада. Мета експертизи інноваційного венчурного проек ту полягає в оцінці наукового та технічного рівня про екту, можливостей його виконання та ефективності, наслідків його реалізації. Грунтуючись на результатах експертизи приймаються рішення стосовно доцільності та обсягу фінансування, що, на нашу думку, обумовлює основні принципи проведення експертизи, зокрема: — системність організації експертної роботи та єдності її нормативно-методологічного забезпечення; — незалежність та правову захищеність учасників експертного процесу, їх компетентність та заінтересо ваність в отриманні об’єктивних результатів; — наукову та економічну обґрунтованість експерт них оцінок, їх орієнтацію на світовий рівень розвитку науки та техніки, норм та правил техногенної і екологіч ної безпеки, вимог стандартів і міжнародних угод; — об’єктивність прийманих рішень по результатам експертизи. Сучасні методи оцінки інвестиційних проектів ба зуються на припущенні, що інвестиційний проект роз робляється, базуючись на цілком визначених припущен нях щодо капітальних та поточних витрат, обсягів реа лізації зробленої продукції, цін на товари, часових ра мок проекту. Незалежно від якості і обгрунтованості цих припущень майбутній розвиток подій, пов’язаних з ре алізацією проекту, завжди неоднозначний. Це основна аксіома будь-якої інвестиційної діяльності. У зв’язку з цим, практика інвестиційного проектування розглядає серед інших, аспекти невизначеності та ризику. У світовій практиці фінансового менеджменту ви користовуються різні методи аналізу інвестиційних про ектів. Серед найбільш розповсюджених можна назвати такі: — метод коригування норми дисконту; — аналіз чутливості критеріїв ефективності (чистий дисконтований дохід (NPV) внутрішня норма прибутко вості (IRR) та ін.); 110 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Ф ВЕНУ 2008-1(13) - 0107 ВЕНУ 2008-1(13) - 0108 ВЕНУ 2008-1(13) - 0109 ВЕНУ 2008-1(13) - 0110

Про необхідність удосконалення обов’язкової сертифікації як фактору сталого економічного розвитку

Репозитарії

Схожі ресурси