Еволюція становлення та розвитку корпорацій: організаційно-економічний аспект
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93490 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Еволюція становлення та розвитку корпорацій: організаційно-економічний аспект / А.В. Ягмурджи // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 128–131. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-93490 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ягмурджи, А.В. 2016-01-29T07:36:33Z 2016-01-29T07:36:33Z 2008 Еволюція становлення та розвитку корпорацій: організаційно-економічний аспект / А.В. Ягмурджи // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 128–131. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93490 uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Еволюція становлення та розвитку корпорацій: організаційно-економічний аспект Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Еволюція становлення та розвитку корпорацій: організаційно-економічний аспект |
| spellingShingle |
Еволюція становлення та розвитку корпорацій: організаційно-економічний аспект Ягмурджи, А.В. Наукові статті |
| title_short |
Еволюція становлення та розвитку корпорацій: організаційно-економічний аспект |
| title_full |
Еволюція становлення та розвитку корпорацій: організаційно-економічний аспект |
| title_fullStr |
Еволюція становлення та розвитку корпорацій: організаційно-економічний аспект |
| title_full_unstemmed |
Еволюція становлення та розвитку корпорацій: організаційно-економічний аспект |
| title_sort |
еволюція становлення та розвитку корпорацій: організаційно-економічний аспект |
| author |
Ягмурджи, А.В. |
| author_facet |
Ягмурджи, А.В. |
| topic |
Наукові статті |
| topic_facet |
Наукові статті |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93490 |
| citation_txt |
Еволюція становлення та розвитку корпорацій: організаційно-економічний аспект / А.В. Ягмурджи // Вісник економічної науки України. — 2008. — № 1 (13). — С. 128–131. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT âgmurdžiav evolûcíâstanovlennâtarozvitkukorporacíiorganízacíinoekonomíčniiaspekt |
| first_indexed |
2025-11-25T21:40:33Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:40:33Z |
| _version_ |
1850559892450967552 |
| fulltext |
ЯГМУРДЖИАВ.
3. Гранберг А., Зайцева Ю. Темпы роста в националь
ном экономическом пространстве / / Вопросы экономи
к и .- 2002.- № 9 . - С. 4-17.
4. Чистилин Д. О волновой природе экономических
ц иклов // Экономика Украины.— 2006.— № 5 . -
С. 38-46.
5. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого роз
витку: методологія формування, механізми реалізації:
Монографія,— Луцьк: Надстир’я, 2001.— 528 с.
6 . Эффективный экономический рост: теория и
практика: Учеб, пособ. для студентов эконом, вузов /
Под ред. Т.В. Чечеловой.— М.: Изд-no «Экзамен»,
2003,- 320 с.
7. Бицюра Ю. До проблеми визначення понять ста
лого економічного зростання та розвитку / / Економіст—
2006— N9 5— С. 62-65.
8 . Сакс Дж.Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Гло
бальный подход/ Пер. с англ— М.: Дело, 1996— 848 с.
9. Фишер С., Дорн Буш Р., Шмалензи Р. Экономика /
Пер. с англ, со 2-го изд— М.: «Дело ЛТД», 1993— 864 с.
10. Расулев А. Индикаторы и варианты достижения
устойчивого экономического роста / / Общество и эко
номика— 2001— Ns 10— С. 29-46.
11. Экономический рост и вектор развития современ
ной России. Научная жизнь / / Вести. Моек, ун-та. Сер.
6 . Экономика— 2004— Ns 2— С. 86—107.
12. Петкова Л. Концептуальні засади оцінки та про
гнозу нової якості економічного зростання України / /
Регіональна економіка— 2005— Ns 2— С. 48-58.
13. Петкова Л. К вопросу о качестве экономического
роста Украины / / Экономика Укрианы— 2005— Ns 6—
С. 45-49.
14. Хубиев К. Противоречия экономического роста / /
Экономист— 2005— Ns 8 — С. 46—54.
15. Селезнев А. Разнонаправлегаюсть экономических
процессов / / Экономист— 2005— Ns 3— С. 30-40.
16. Шумпетер И.А. История экономического анали
за: В 3 т. / Пер. с англ— СПб.: Экономическая школа,
2001— Т. 3— 678 с.
17. Гранберг А.Г. Динамические модели народного
хозяйства— М.: Изд-во «Экономика», 1985— 240 с.
А.В. Ягмурджи
м. Маріуполь
ЕВОЛЮЦІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КОРПОРАЦІЙ:
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ
На сьогодні питома вага суб’єктів господарювання,
які діють у організаційно-правовій формі корпорацій
(господарських товариств) у структурі економічних
агентів на загальносвітовому рівні є досить значною, що
змушує визнати високу ефективність та надійність фун
кціонування останніх. Вимоги до організації діяльності
корпорацій на даний час визначаються як на національ
ному, так і наднаціональному рівнях (яка останнім ча
сом переважає), що свідчить про значну інтеграцію су
часних правових систем з метою уніфікації правової рег
ламентації відносин за участю корпорацій. Таке поло
ження більше є закономірністю, аніж випадковістю,
оскільки історія розвитку корпоративних форм госпо
дарювання свідчить про об’єднання окремих суб’єктів
господарювання та держав не тільки у питаннях ство
рення корпорацій, але і з приводу визначення єдиних
правил діяльності цих суб’єктів. Саме дослідженню істо
ричних, економічних та правових передумов виникнен
ня та розвитку корпорацій присвячене нижченаведене
дослідження, актуальність виконання якого на погляд
автора не викликає сумнівів.
У науковій літературі економіко-правового профі
лю приділяється значна увага питанням створення, фун
кціонування та правової регламентації діяльності кор
порацій, зокрема ці аспекти розкриваються у працях До-
линскоїВ.В., Белова В.А., Шершеневича Г.Ф., Камін-
ки А.І. та інших вчених. Проте недостатньо опрацьова
ними виявляються питання висвітлення історико-пра-
вових та організаційно-економічних аспектів у проце
сах становлення та розвитку корпорацій.
Метою дослідження є висвітлення особливостей
еволюційних процесів становлення та розвитку корпо
рацій і визначення їх впливу на сучасні корпоративні
відносини у світі.
Представляється доцільним розглянути основні ета
пи формування економіко-правових засад функціону
вання корпоративних утворень (акціонерних ) а також
акцентуємо увагу на стані розвитку корпоративних
відносин на сучасному етапі в Україні в умовах ринко
вої економіки.
На нашу думку, початок був покладений у Старо
давньому світі і, перш за все, у Римській імперії, тобто
в римському праві.
Зростання території римської держави, завоюван
ня суміжних держав (Греції, Корсіки, Сардінії, значної
частини Сіцілії і т.д.), розвиток торгівлі з іншими наро
дами, розширення господарської діяльності (будівниц
тво флоту, поставки суспільні роботи) вели до розвитку
римського нрава.
Потреби господарства, на нашу думку, викликали
до життя такий прийом юридичної техніки, як впровад
ження в обіг майнової маси, відособленої від майна
фізичних осіб. Як показують дослідження, спочатку це
були союзи з релігійними цілями (sodalitates, collegia
128 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Ф
ЯГМУРДЖИ А.В.
appariorum), яким Закони XII таблиць надали право
розробляти для себе статути за умови, що вони не супе
речать закону і професійні союзи ремісників (fabrorum,
pistomm).
За часів республіки до них приєдналися корпорації
служителів при магістратах (collegia appariorum), об’є
днання взаємодопомоги. На думку багатьох дослідників,
особливий інтерес представляють так звані «об’єднання
відкупників» — об’єднання підприємців, що брали на
відкуп державні доходи і управляли по договорам з дер
жавою державними маєтками, що проводили для дер
жави крупні будівельні роботи і т.д. (collegia
publicanorum) [1]. Саме такий тип господарства, що мав,
як правило, натуральний характер, ще не вимагав міцних
об’єднань підприємців з тривалим терміном існування,
але вже необхідність в об’єднанні розрізнених для
досягнення більш значної господарської мети та в об
меженні ризиків окремих власників.
Саме тому можна вважати, що римське приватне
право зробило перший крок на шляху становлення і
розвитку корпоративних акціонерних об’єднань і кор
поративного права, на що вже звертали увагу багато
дослідників [2].
Разом з тим, слід відмітити, що вивчення цієї про
блеми треба продовжувати. Так, ще в 1914 р. Г.Ф. Шер-
шеневич проголошував, що деякі бажали б бачити корін
ня акціонерного товариства ще в римському побуті, але,
мовляв, питання про походження акціонерних товариств
до цих пір (нагадаємо, це 1914 р.) спірне [3].
Потім певний внесок в становлення акціонерних ,
за оцінкою ряду ще дореволюційних дослідників, вне
сло середньовіччя. Для наукової правової думки тієї
епохи характерне створення гільдій за предметом діяль
ності купців. Як і в Стародавньому Римі, вони тимчасо
во об’єднували для досягнення більш значної госпо
дарської мети і обмеження ризиків окремих купців.
Гільдіям була властива солідарна відповідальність учас
ників, заснована на умовах спільної діяльності. У них
формувалися і певні правила внутрішнього життя і зви
чаї ділового обороту, відносин.
Власне сам розвиток гільдій здійснювався за трьо
ма основними напрямам, яких складалися правові ос
нови акціонування.
Перше (найменш значуще) — це борошномельні
корпоративні об’єднання на півдні Франції в XII ст.
Вони будувалися на пайових засадах. Паї вільно відчу
жувалися. Діяльністю керував орган управління, що
обирається пайовиками, які утворювали найвищий і
контрольний орган — загальні збори пайовиків, До них
близькі товариства Німеччини XII ст. Право участі в
корпоративному товаристві обумовлювалося придбан
ням кукса (паю), який підлягав вільному відчуженню,
але розглядався як нерухомість. Число паїв було вели
ким (більше ста). їх власники утворювали загальні збо
ри, які вирішували питання більшістю голосів [1].
Другий напрям розвинувся в середні віки, коли
підвищилося значення хрестових походів і морської
торгівлі. В цілях будівництва, придбання і експлуатації
корабля створювалися морські товариства. Особа, що
вирішувала будувати корабель і ставала організатором
товариства (прототип сучасних засновників), запрошу
вала інших осіб до участі в товаристві, оголошуючи
розміри корабля, що обумовлюють його вартість,
кількість і розміри часток (паїв). Паї визнавалися рівни
ми між собою. Звісно, що це ще не сучасний спосіб
визначення статутного капіталу акціонерного товари
ства, але аналогія тут є видимою.
Нарешті, третій напрям, що ще більш наблизив до
акціонерних, — італійські корпоративні об’єднання дер
жавних кредиторів — маони (maonae або monies від
арабського maounah — допомога, підприємство), що
досягай свого розквіту в Генуї. Саме у даний період
формуються основи і витоки акціонерного корпоратив
ного права. Морська торгівля створює правила і звичаї,
які набувають з її розвитком все більшого поширення.
Період безпосереднього виникнення акціонерних
на попередньому досвіді корпоративної практики і на
елементах оформлення категорії юридичної особи про
ходить під егідою Англії і Голландії.
Загальновизнаними першими попередниками і
прототипами сучасних акціонерних корпорацій англій
ська Ост-Індська компанія (1600 р.) і голландська Ост-
Індська компанія (1602 р.). Саме вони дозволяють зро
бити про те, іцО історію акціонерних товариств можна
досліджувати залежно від розвитку крупних торговель
но-промислових підприємств. Вперше великий розмір
підприємств виявився в морській торгівлі, і морські
товариства середніх представляють подібність акціонер
ної корпорації.
Коли в XV-XVI сх відкриття нових країн, віддале
них далеко від європейських держав, викликало потре
бу в крупних підприємствах, акціонерна форма вияви
лася найбільш . Значний капітал, затребуваний заморсь
кою торгівлею, обумовлювався декількома чинниками:
— «ревнивим» уряду Іспанії до купців інших дер
жав, що примушували купців об’єднуватися для проти
стояння «силі»;
— ворожістю тубільців, яка примушувала забезпе
чувати торгівлю військовою силою;
—великою вартістю морських судів і їх озброєння;
— ризикованістю торгівлі, місце діяльності якої
було вельми віддалене від власників і відрізане від пост
ійного з ними спілкування.
З початку XVII століття в Голландії і Англії, а потім
і у Франції утворюється низка акціонерних корпорацій,
під іменами Ост-Індської, Вест-Індської, Сурінамської,
Канадської і т.п. Ці корпорації виникали не інакше, як
з дозволу уряду у кожному окремому випадку. Пройняті
адміністративним наглядом, переслідуючи політичні цілі
розширення державної території, вони носили публіч
ний характер, були як би галузями державного госпо
дарства.
Акціонерні корпорації залучали громадськість обі
цянками швидкої і величезної наживи. «Збуд жені при
страсті» шукали вже незалежно від мети створення
підприємства. Акціонерна «лихоманка» виявилася, так
би мовити, «хворобою», яка супроводжувала акціонер
ну справу майже. Ц нереальні підприємства, які наприк
лад займалися perpetuum mobile, знаходили на акції [4].
Голландська Ост-Індська компанія вважається пер
шим акціонерним , що виплатило дивіденди по акціях
(1604 або 1609 рр.) В середньому акціонерам виплачу
вався щорічний дивіденд у розмірі 18 %. Великий попит
на акції цієї корпорації сприяв розвитку біржової
@ 2008/Ш 129
ЯГМУРДЖИ А. В.
торгівлі, оборотною стороною якої з’явився «тюльпа-
низм спекуляція акціями.
В цілях запобігання зловживанням з акціонерним
капіталом в 1610, 1621, 1623 і 1624 рр. Урядом Голландії
було видано декілька едиктів, що обмежували операції
з акціями. На наш погляд, це перші серйозні кроки
державного регулювання корпоративних відносин.
В свою чергу досвід Голландії був запозичений
іншими країнами, які з окремих питань, наприклад,
законодавчого регулювання, пішли ще далі.
Виникнення акціонерних в Англії було викликане
тими ж економічними передумовами, що і в Голландії.
Проте ініціатива створення англійської Ост-Індської
компанії виходила не стільки від уряду, скільки від при
ватних осіб.
У XIX ст. акціонерна форма корпорацій в Англії
набула широкого поширення: у 1843 р. налічувалося 994
акціонерних , з 1844 р. по 1856 р. їх було зареєстровано
4409, що у певній мірі свідчило про активний розвиток
акціонерного корпоративного права. Спочатку уряд
надавав корпораціям широку самостійність. Проте серй
озні фінансові порушення, недобросовісна конкуренція,
біржова спекуляція викликали до життя акціонерне за
конодавство.
У Германії акціонерні з’явилися пізніше, ніж в
інших країнах, їх розвиток визначили державна гіган
томанія і одночасно колосальна децентралізація, сепа
ратизм, внутрішні політичні і економічні, руйнівні
війни. Система німецького права, що під сильним впли
вом римського права і кодексів Наполеона, що представ
ляли опору для влади, довгий час ігнорувала потреби
життя і залишалася нерозвиненою. Л у XVIII ст. з’явля
ються перші спроби кодифікування законодавства і
використання акціонерної форми підприємництва.
Звичайно, німецька пунктуальність і методичність
зіграли свою позитивну роль. Вивчивши досвід Голландії
(«тюльпаноманія», «тюльпанизм»), Англії («мильні і
Франції («командитна лихоманка», «акціонерна лихо
манка»), Уряд Німеччини зайнявся розробкою правового
статусу акціонерних , яке було покликане перекрити
шляхи для фінансових махінацій.
Закон від 18 липня 1884 р. вимогу повної оплати
статутного капіталу для реєстрації акціонерного, підви
щив мінімальну вартість акцій, встановив відпові
дальність акціонера за її повну оплату, легалізував по
няття засновників, поклав на них обов’язок надання
повної і точної інформації акціонерам, вводив нову
систему контролю за діяльністю засновників [1].
Відзначимо також, що з кінця XVIII століття корпо
ративні об’єднання почали проникати до Північної Аме
рики, де в різних штатах їм створювалися пільгові режи
ми. Почали виникати крупні корпорації, які не піднімали
виробництво на якісно новий рівень, але і привели до
розвитку монополізму і недобросовісної конкуренції. США
стали першопроходцями в антимонопольному законо
давстві. 2 липня 1890 р. Конгресом США був ухвалений
антитрестовий закон Шермана. Разом з цим, помітну роль
в розвитку акщонерного права грали суди, що проводили
в життя державну політику заохочення прогресивної кор
поративної форми організації виробництва.
У Європі систематизація і легалізація правил про
акціонерну справу почалася з 1843 р. У Росії витоки
акціонерної форми відносять до XVH-XVIII ст.ст. Прот
один з перших нормативних актів про корпорації, акці
онерні і з’явився в 1807 р. [5].
В рамках дослідження історичного аспекту необхід
но відзначити, що вперше інтерес до акціонерного руху
виник в Росії ще при царі Олексію Михайловичу, якому
був представлений проект організації великої корпорації
для виробництва китоловного Промислу і добування сала.
Цей факт було відзначено вченими більш ніж 100 років
назад. Власне реальні кроки до використання акціонер
ної форми підприємництва були зроблені при Петрі І.
В Указах від 27 жовтня 1699 р., 27 жовтня 1706 р., 2
березня 1711р. і 8 листопада 1723 р. купцям (певному
стану) рекомендувалося «торговать компаниями» (тоб
то, в наявності використання акціонерної форми поки
в торгівлі, але не у виробництві) «по примеру торгового
класса иностранных государств» (використання досвіду
зарубіжних країн); «иметь об этом с общего совета»
(проста форма згоди або прообраз органу управління
акціонерного «встановлення» (норми, регулюючі їх
організацію і діяльність), які сприяли б розвитку торгівлі
і приносили тим самим через податки додаткові прибут
ки в державну казну.
Однією з перших акціонерних корпорацій можна
вважати 24 лютого 1757 р. «Российскую в Константи
нополе торгующую компанию». Ініціаторами її створен
ня виступили венеціанські купці, які в 1749 р. зверну
лися в Сенат через російського консула в Константино
полі з проханням дозволити торгівлю між Венецією і
Росією через Чорне море і створити для цього на Доні
торговий дім або контору.
Ця компанія здійснювала активну діяльність і про
існувала до 1762 р. Окремі дослідники відзначали важ
ливе значення цієї компанії в справі насадження прин
ципів акціонерної справи [6 ].
У подальші роки відбулося заснування ще ряду
акціонерних корпорацій (1758 р. — Компанія Персидсь
кого торгу, 1762 р. — Акціонерний емісійний банк,
1798 р. — Російсько-Американська компанія та ін.), які
сприяли поступовому становленню і в російському
суспільстві уявлень про цю організаційно-правову форму.
У 1864-1873 рр. було 60 акціонерних банків, 46 з
яких були комерційними, а 14 — поземельними (довго
строкового кредиту або інвестиційними). У 1893—
1901 рр. було відкрито 219 акціонерних компаній із за
гальним статутним капіталом 328,8 млн. крб. До кінця
1901 р. число акціонерних компаній досягло 1506, а їх
сукупний статутний капітал — 2467 млн. крб. Дохід на
капітал складав більш ніж 6 %.
Питома вага участі іноземних інвесторів в капіталі
акціонерних , що діяли в Росії, також зростала досить
високими темпами. У 1893 р. вона складала 23 %, в
1900 р. — 35 %, в 1908 р. — 40 %. Іноземні підприємці
вкладали свій капітал переважно (60 % від загальної суми
вкладень) в наступні три галузі вітчизняної промисло
вості, металургійну і металообробну, зайнявши доміную
чи позиції порівняно з російським капіталом.
В цілому, до листопада 1917 р. в Росії фактично
діяли (з урахуванням ліквідації і скорочення капіталів в
роки першої світової війни) близько 2 850 торговельно-
промислових акціонерних компаній із статутним капі
талом 6040 млн. крб.
130 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Ф
ЯГМУРДЖИ л.в.
Проте жовтнева революція перервала цей економіч
но і юридично корисний еволюційний процес. Декре
том ВЦВК 14 грудня 1917 р. банківська справа в Росії
була оголошена державною монополією, а всі акціонерні
і інші комерційні банки і кредитні установи націоналі
зовані і об’єднані з Державним банком.
Історичні дані свідчать також і про те, що у певні
періоди економічного розвитку можна було спостерігати
відносно високу активність у діяльності існуючих акціо
нерних товариств та створення передумов для заснуван
ня нових корпорацій, Так, у роки НЕПу в січні 1922 р.
було засновано перше акціонерне товариство радянсько
го періоду — акціонерне товариство внутрішньої і ввізної
торгівлі шкіряною сировиною «Кожсырье» [7].
Звісно, можна було б ще говорити про особливості
розвитку корпорацій в СРСР, проте враховуючи обме
женість дослідження певними формальними вимогами, які
ставляться до статей, необхідно лише констатувати факт
того, що організаційно-правова форма корпорацій вияви
лася надзвичайно економічно вигідною та тримала досить
широке поширення у різних країнах світу і сьогодні уяви
ти економічний обіг без цих суб’єктів майже неможливо.
Україна, так би мовити, не є «винятком з цього правила»
та має розгалужену правову базу присвячену регламентації
діяльності господарських товариств. Зокрема, ще у 1991
році (майже через місяць після розпаду СРСР) було прий
нято Закон України «Про господарські товариства», який
визначає поняття і вцди господарських товариств, прави
ла 'їх створення, діяльності, а також права і обов’язки ї*
учасників та засновників [8].
Серед визначних історичних подій у правовій ца
рині, які зіграли немаловажну роль у створенні належ
них правових засад для ефективного функціонування
господарських товариств, можна відзначити прийняття
Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. [9].
Зокрема, глава 9 Господарського кодексу України при
свячена правовій регламентації діяльності господарсь
ких товариств, які визнаються підприємствами або
іншими суб’єктами господарювання, створеними юри
дичними особами та/або громадянами шляхом об’єд
нання їх майна і участі в підприємницькій діяльності
товариства з метою одержання прибутку (ч. 1 ст. 79).
В той же час представляється, що неможна однознач
но стверджувати про сформованість в Україні правової
бази діяльності господарських товариств. Зокрема, про це
свідчить велика кількість законопроектів, присвячених
визначенню правового статусу окремих видів господарсь
ких товариств, таких як акціонерні товариства. Крім того,
відповідного адаптування потребує українське законодав
ство до права Європейського Союзу у досліджуваній
сфері, що сприятиме уніфікації правоположень та їх од
номанітному застосуванню на практиці.
Отже, підсумовуючи усе вищенаведене, можна д ійти
наступних висновків:
— сучасні корпорації — плід багатовікової еволюції
організаційно-правових форм господарювання та пошу
ку оптимальних шляхів залучення інвестиційних ре
сурсів у економіїсу окремих держав;
— визначено, що початок розвитку корпорацій був
закладений ще у Стародавньому світі, перш за все, у
Римській імперії, тобто в римському праві;
— встановлено, що певний внесок у становлення
акціонерних внесло середньовіччя, зокрема поширен
ня набуло створення гільдій за предметом діяльності
купцш;
— на основі аналізу наукових поглядів на процес
становлення корпорацій як суб’єктів економічних відно
син встановлено, що загальновизнаними першими по
передниками і прототипами сучасних акціонерних кор
порацій англійська і голландська Ост-Індські компанії;
— визначено, що іноземні підприємці вкладали свій
капітал переважно в наступні три галузі промисловості,
металургійну і металообробну, зайнявши домінуючи по
зиції порівняно з російським капіталом;
— доведено, організаційно-правова форма корпо
рацій виявилася надзвичайно економічно вигідною та
отримала досить широке поширення у різних країнах
світу і сьогодні уявити економічний обіг без цих суб’єктів
майже неможливо;
— розвиток корпоративних форми організації ви
робництва обумовив необхідність розроблення антимо
нопольного законодавства з метою попередження моно
полізму і недобросовісної конкуренції, Вперше «фунда
мент» антимонопольного законодавства був закладений
у СІЛА;
— активний розвиток корпоративного права у краї
нах Західної Європи вимагає відповідного адаптування
українського законодавства до права Європейського
Союзу у досліджуваній сфері, що сприятиме уніфікації
правоположень та їх одноманітному застосуванню на
практиці.
Література
1. Долинская В.В. Акционерное право: Учебник. — М.:
Юр. литература, 1997.— 352 с.
2. Бартошек М. Римское право: Понятия, термины,
определения/ Пер. с чешек.— М.: Юрид. лит., 1989.—
448 с.
3. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского
права (по изданию 1907 г.).— М.: Фирма «СПАРК»,
1995,- 556 с.
4. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права (по
изданию 1914 г.).— М.: Фирма «СПАРК», 1994.— 336 с.
5. Свод законов Российской империи.— Т. XL-
Ч. 2 . - Ст.сг. 55-78.
6. Каминка А.И. Основы предпринимательского пра
ва.— М.: Зерцало, 2007.— 317 с.
7. Бандурин А.В., Зинатулин Л.Ф. Экономико-право
вое регулирование деятельности корпораций в России.—
М.: БУКВИЦА, 1999.- 212 с.
8. Про господарські товариства: Закон України від 19
вересня 1991 року № 1576-ХІІ// Відомості Верховної
Ради України.— 1991.— № 49 — Ст. 682.
9. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.
№ 436 / / Офіційний вісник України.— 2003.— № 11.—
Ст. 462.
2008/№1 131
ВЕНУ 2008-1(13) - 0128
ВЕНУ 2008-1(13) - 0129
ВЕНУ 2008-1(13) - 0130
ВЕНУ 2008-1(13) - 0131
|