Державно-приватне партнерство - управлінська технологія модернізації економіки
У статті встановлено двоїсту роль державно-приватного партнерства у модернізації економіки та визначено модернізаційне завдання щодо державно-приватного партнерства в країні. Виявлено економічну природу і запропоновано визначення економічної сутності державно-приватного партнерства. Наведено умови р...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Datum: | 2015 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93652 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Державно-приватне партнерство - управлінська технологія модернізації економіки / Л.І. Тараш, І.П. Петрова // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 3 (41). — С. 128-134. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859711617093074944 |
|---|---|
| author | Тараш, Л.І., Петрова, І.П. |
| author_facet | Тараш, Л.І., Петрова, І.П. |
| citation_txt | Державно-приватне партнерство - управлінська технологія модернізації економіки / Л.І. Тараш, І.П. Петрова // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 3 (41). — С. 128-134. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічний вісник Донбасу |
| description | У статті встановлено двоїсту роль державно-приватного партнерства у модернізації економіки та визначено модернізаційне завдання щодо державно-приватного партнерства в країні. Виявлено економічну природу і запропоновано визначення економічної сутності державно-приватного партнерства. Наведено умови розвитку державно-приватного партнерства.
В статье установлена двойственная роль государственно-частного партнерства в модернизации экономики и определена модернизационная задача относительно государственно-частного партнерства в стране. Выявлена экономическая природа и предложено определение экономической сущности государственно-частного партнерства. Приведены условия развития государственно-частного партнерства.
The article defines the dual role of the public-private partnership in modernization of economy and task of modernization of the public-private partnership in the country. The economic nature of the public-private partnership is revealed. The definition of economic essence of the public-private partnership is proposed. The conditions for the development of public-private partnership are given.
|
| first_indexed | 2025-12-01T05:05:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
Л. І. Тараш, І. П. Петрова
128
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
УДК 338.24(477)
Л. І. Тараш,
доктор економічних наук,
І. П. Петрова,
м. Київ
ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО – УПРАВЛІНСЬКА ТЕХНОЛОГІЯ
МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ
Постановка проблеми. У складних умовах не-
стабільності в Україні у комплексі реформ в різних
сферах суспільного життя виключно важливою є
модернізація економіки як розвиток у напрямі до
створення більш ефективної і конкурентоздатної на
глобальному ринку національної економічної сис-
теми. При здійсненні модернізації економіки вини-
кає необхідність у взаємодії держави та приватного
сектору, заснованої на використанні нової моделі
державного регулювання, де держава створює
умови і стимули для розвитку бізнесу на засадах
партнерства, тобто рівноправного діалогу між ними,
і одночасно виконує свої традиційні обов’язки у
процесі суспільного відтворення. Про ефективність
і результативність використання державно-приват-
ного партнерства (ДПП) у світовій практиці свід-
чить досвід більшості країн.
Термін "державно-приватне партнерство" є пе-
рекладом англійського терміну "public-private part-
nership" (PPP), який широко використовується як в
зарубіжній, так і вітчизняній теорії та практиці як
узагальнююче поняття для позначення всього
спектру відношень між державою і бізнесом. Проте
є особлива форма відношень між державою і бізне-
сом, з особливим змістом, що віддзеркалює держав-
но-приватне партнерство як різновид інвестиційної
діяльності і державного управління, який у різних
країнах має власне визначення. Так, у Великобрита-
нії для позначення партнерської взаємодії держави
та приватного сектору використовується термін
"приватна фінансова ініціатива" (PFI), у США, Ка-
наді й Австралії – "публічно-приватне партнерство"
(P3 або P-P partnership), у Франції – "контракт про
державно-приватне партнерство" або "співтовари-
ство змішаної економіки" (SEM). Щодо країн СНД,
то термін "public-private partnership" перекладають
як "державно-приватне партнерство" або "публічно-
приватне партнерство".
Підвищений інтерес до державно-приватного
партнерства пояснюється тим, що в умовах функці-
онування партнерських відносин з'являються нові
ефективні моделі фінансування, здійснюється відпо-
відно до критерію ефективності перерозподіл право-
мочностей державної власності, застосовуються
прогресивніші методи управління.
Аналіз останніх досліджень та публікацій.
Проблеми розвитку державно-приватного партнер-
ства і його роль в інноваційному розвитку в сучас-
них умовах постійно знаходяться в центрі уваги ба-
гатьох учених і практиків [1-3]. Проте залишаються
невирішеними питання визначення місця і ролі дер-
жавно-приватного партнерства в забезпеченні моде-
рнізації економіки. Крім того, застосування дер-
жавно-приватного партнерства у процесах модерні-
зації економіки неможливо здійснити на належному
рівні без виявлення його глибинної економічної сут-
ності.
У зв'язку з цим метою статті є визначення
місця, ролі і економічної природи державно-приват-
ного партнерства у трансформаційних процесах мо-
дернізації економіки.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Модернізаційний шлях розвитку покликаний забез-
печити на основі нової системи поступовий перехід
до економічного зростання, заснованого на іннова-
ціях. Єдиної теоретичної концепції модернізації не
існує. Але термін "модернізація економіки" за тепе-
рішнього часу набув широкого розповсюдження і,
як будь-яке загальне поняття, має багато трактувань
і визначень.
Найбільш поширеним поглядом на сучасну мо-
дернізацію у самому загальному вигляді є визнання
її як процесу "подолання тією або іншою країною
свого економічного і соціального відставання від лі-
дерів господарського прогресу" [4, с. 10]. В.Л. Іно-
земцев визначає модернізацію "як скоординовані зу-
силля суспільства щодо подолання неприпустимого
відставання в економічній і соціальній сферах, здат-
ного викликати втрату конкурентоздатності країни і
втрату нею економічних і політичних позицій на сві-
товій арені" [4, с. 11]. У такому формулюванні мо-
дернізація розглядається у "вузькому" значенні і
ототожнюється із модернізацією "наздоганяючого
розвитку" або неорганічною модернізацією (за різ-
ною типологією), властивою країнам, які розвива-
ються, спричиняється сукупністю зовнішніх і внут-
рішніх загроз, здійснюється у відповідь на виклики
країн – лідерів світової економіки і базується, пере-
важно, на копіюванні і перейманні їхніх технологій
і інститутів. Високорозвинені країни прямують ор-
Менеджмент
Л. І. Тараш, І. П. Петрова
129
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
ганічною модернізацією, тобто модернізацією, в ос-
нові якої лежать внутрішні спонукальні мотиви, ак-
тивна розробка і використання інновацій на основі
власного науково-технічного потенціалу, перехід
суто кількісних змін розвитку у якісні.
Отже, процес перетворень в країні, спрямова-
ний на подолання економічного відставання, і пере-
хід до нового етапу розвитку на основі, переважно,
масштабних запозичень і адаптації ринкових інсти-
тутів, технологій і передового досвіду країн-лідерів
складає сутність модернізації економіки, якою пря-
мують країни, що розвиваються, в тому числі і Ук-
раїна.
Змістовну частину модернізації економіки, з
чим згодна переважна більшість дослідників [5-7],
складають структурні, технологічні і інституціона-
льні зміни, спрямовані на підвищення глобальної
конкурентоздатності національної економічної сис-
теми.
У межах структурної модернізації економіки
здійснюються структурні і організаційні перетво-
рення: удосконалення організації і організаційної
структури економіки, структурна перебудова суспі-
льного виробництва й збалансованого розвитку всіх
галузей національного господарства, диверсифіка-
ція, оптимізація структури національної економіки і
ВВП за рахунок підвищення частки галузей, що ви-
робляють продукцію з високою доданою вартістю,
формування виробничої структури, що відповідає
критеріям розвиненої індустріальної країни і інші
структурні перетворення.
Інституціональна модернізація включає різні
способи інституціональних змін: запровадження і
пристосування перейнятих нових інститутів ринко-
вої економіки, розвиток тих інститутів, що уже
функціонують, підвищення їх частки в господарсь-
кому комплексі до рівня сучасних вимог модерніза-
ції, рекомбінація існуючих інституціональних форм,
руйнування інституціональних бар'єрів, перехід на
новий рівень ринкових відносин.
Технологічна модернізація: розвиток галузей
"нової економіки", розвиток людського капіталу,
освоєння виробництва продуктів сучасного техно-
логічного рівня, оновлення виробничого апарату,
заміна застарілого обладнання та технологій на су-
часні, більш продуктивні, швидке використання всіх
важливих нововведень, підвищення інноваційної ак-
тивності суб’єктів господарювання, органічне вклю-
чення в новітні світові інноваційні процеси, інтегра-
ція у світову економіку.
Кожний із цих складових, узятий окремо, є
лише умовою модернізації. Модернізація є комп-
лексним процесом, "в якому поєднуються політична
воля, економічна доцільність і технологічні можли-
вості" [4, с. 14]. Результатом сучасної модернізації є
перетворення країни у промислово розвинену дер-
жаву, продукція якої стає конкурентоздатною на сві-
товому ринку [4, с. 21].
Виключно важлива роль у сучасній модерніза-
ції економіки належить державі. По-перше, модер-
нізація може здійснюватися за умови послідовної
підтримки державою і створення для цього процесу
всіх необхідних умов. По-друге, подолання еконо-
мічного відставання шляхом модернізаційного про-
риву потребує потужного імпульсу, мобілізації ве-
ликих коштів, визначення пріоритетних напрямів
розвитку, перерозподілу і концентрації коштів і ре-
сурсів на цих напрямах, які здатна забезпечити
тільки держава. Таким чином, відповідальність за
модернізацію економіки може взяти на себе тільки
держава. Тому модернізація ініціюється і прова-
диться державою при використанні зусиль і ресурсів
держави і бізнесу.
"Наздоганяюча" модернізація, яка здійсню-
ється на основі запозичень інститутів і технологій,
багато у чому базується на інвестиційних програ-
мах. Своєрідною формою реалізації інвестиційної
діяльності є державно-приватне партнерство.
У низці інституціональних перетворень еконо-
міки державно-приватне партнерство як одна із ос-
новних форм взаємодії держави і бізнесу посідає
особливе місце. Державно-приватне партнерство ві-
діграє двоїсту роль у модернізації. З одного боку,
державно-приватне партнерство є інституціональ-
ною інновацією, яка поєднує в собі і модернізацію
інвестиційної діяльності щодо залучення різних
джерел інвестування (державних і приватних), і мо-
дернізацію механізму управління економікою щодо
одночасного підвищення ефективності викорис-
тання бюджетних коштів і якості виконання держа-
вою своїх обов’язків. У сучасній управлінській
практиці державно-приватне партнерство позиці-
онується як нова технологія розвитку економіки, яка
поступово оформлюється як самостійний інститут
[8; 9]. З іншого боку, державно-приватне партнер-
ство є інструментом державного регулювання про-
цесу здійснення модернізації щодо інших перетво-
рень. Таким чином, являючи собою інституціо-
нальну інновацію модернізаційного процесу, дер-
жавно-приватне партнерство в той же час є інстру-
ментом державного регулювання процесу здійс-
нення модернізації щодо інших перетворень.
Сформований у розвинених країнах світу, ме-
ханізм державно-приватного партнерства являє со-
бою спосіб впровадження ринкових відносин у
сферу відповідальності держави або, інакше, спосіб
делегування державою виконання частини власних
функцій приватному бізнесу і розглядається як не-
обхідний інститут ринкової економіки на даному
етапі. Мета партнерства – поєднати переваги дер-
жавного і приватного секторів економіки для взаєм-
ної вигоди.
Л. І. Тараш, І. П. Петрова
130
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
Виходячи із сутності модернізації економіки,
модернізаційним завданням щодо державно-при-
ватного партнерства може бути таке: спираючись на
світовий теоретичний і практичний досвід західних
країн у впровадженні державно-приватного парт-
нерства, критично перейняти, пристосувати і закрі-
пити цей інститут ринкової економіки в країні,
сформувати як самостійний та інституційно оформ-
лений напрям в організації співпраці держави і біз-
несу у вітчизняних умовах, визначити сфери засто-
сування, забезпечити подальший розвиток.
Лідерами у використанні механізму державно-
приватного партнерства на Заході є Великобританія,
Франція, Німеччина, Іспанія. Кожна країна має
власний шлях розвитку механізму державно-прива-
тного партнерства. Співробітництво між партне-
рами здійснюється в рамках різних структур, з різ-
ною компетенцією, з різним комплексом завдань і
джерел фінансування. Тому в залежності від країни,
структури і проекту існує велика кількість різних
варіантів і схем застосування механізму державно-
приватного партнерства. При цьому використову-
ються моделі партнерства контрактного (договір-
ного) та інституційного (спільне підприємство або
інституційно відокремлений об'єкт) характеру.
Одним з широко відомих досвідів державно-
приватного партнерства контрактного характеру є
британський досвід під назвою "приватна фінансова
ініціатива" (private financing initiative, PFI) [9; 10,
с. 7; 11, с. 9; 12], запроваджений з метою зменшення
впливу державного сектора на економіку країни.
Відповідно до британської практики приватному
партнерові передано функції фінансування будівни-
цтва (експлуатації, управління) об'єктів інфраструк-
тури (виробничої або соціальної) в інтересах дер-
жави [12]. Приватна фінансова ініціатива стала ос-
новною формою ДПП у Великобританії і зробилася
часткою урядової програми розвитку ДПП. У даний
час британський досвід адаптований для викорис-
тання у Канаді, Франції, Нідерландах, Португалії,
Норвегії, Ірландії, Фінляндії, Австралії, США та
Сінгапурі [13, с. 11].
У Франції переважають інституційні форми
ДПП, серед яких найбільшого поширення набули
спільні підприємства зі змішаним державно-приват-
ним капіталом – "співтовариства змішаної еконо-
міки" (SEM), в них держава повинна мати більшу ча-
стку у складі активів (контрольний пакет акцій) [11,
с. 9]. Крім SEM у Франції поширені концесії [11,
с. 10].
У Німеччині використовуються контрактні та
інституційні форми ДПП. Федеральним і земель-
ними урядами розроблена єдина концепція впрова-
дження ДПП. Для повсюдного впровадження на
практиці держава створює єдині для всієї території
процедурні стандарти реалізації ДПП та єдині стан-
дарти комунікації, що дозволяють спростити проце-
дуру створення нових проектів і підвищити приваб-
ливість використання інституту ДПП [14].
У Іспанії найбільш розповсюдженою формою
ДПП є модель DBFO (розробка, будівництво, фінан-
сування, експлуатація), механізм дії якої схожий із
механізмом британської моделі з тією різницею, що
у даному випадку приватний сектор бере на себе та-
кож і стадію проектування, але право власності на
активи залишається у держави [15, с. 248].
У загальному випадку державно-приватне
партнерство на Заході охоплює широкий спектр біз-
нес-моделей, відповідно до яких приватний бізнес
споруджує і експлуатує об’єкти державної відпові-
дальності і за рахунок експлуатації за певний період
часу гарантовано повертає інвестований капітал.
Бізнес-моделі охоплюють різновид моделей фінан-
сування, перерозподіл правомочностей державної
власності між державою і приватним бізнесом без
зміни базових відношень, застосування ефективних
методів управління. Поява ДПП пояснюється неста-
чею бюджетних коштів, невдоволеністю населення
якістю послуг, що постачаються державою, і здійс-
нюється в соціально значущих і необхідних для еко-
номіки галузях, недостатньо прибуткових для при-
ватного капіталу, капіталомістких, із великим тер-
міном окупності вкладень. Основну масу проектів
ДПП, що реалізуються у країнах Заходу, складають
проекти, пов'язані з інфраструктурними об'єктами.
В останні роки сфери застосування і форми викори-
стання ДПП значно розширюються.
Своєю появою у сучасному вигляді державно-
приватне партнерство завдячене "ліберальному по-
новленню" у 1980-х роках, тобто посиленню ролі і
розповсюдженню ліберальної економічної теорії
(перехід від кейнсіанського до монетаристського
типу регулювання), згідно з якою держава вважа-
ється менш ефективним власником ніж бізнес і над-
мірне розповсюдження державної власності може
привести до зниження ефективності. Простежується
перегляд меж державного сектору економіки і пере-
хід від прямої участі держави у виробництві у формі
підприємництва до непрямих методів регулювання.
Здійснюється новий підхід до державного регулю-
вання (дерегулювання) природних монополій (мере-
жевої інфраструктури – засобів сполучення, зв'язку,
енергетики), в основі якого зниження прямого регу-
ляторного навантаження і перехід до непрямого ре-
гулювання шляхом створення інституціонального
середовища, що заохочує конкуренцію. Під впливом
розвитку нових технологій в деяких природно-мо-
нопольних галузях традиційний підхід до регулю-
вання став поступатися концепції, орієнтуючої на
введення в природних монополіях тих або інших ме-
ханізмів конкуренції, що володіють перевагами по-
рівняно з механізмами прямого регулювання. В га-
Л. І. Тараш, І. П. Петрова
131
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
лузях мережевої інфраструктури здійснюється про-
цес розмежування (неповного або повного) приро-
дно-монопольних і потенційно конкурентних видів
діяльності з розвитком подальшої конкуренції в кон-
курентному сегменті в цілях зниження витрат. Та-
ким чином, альтернативним способом впливу на
природного монополіста стає дерегулювання потен-
ційно конкурентних видів діяльності у складі моно-
полії і стимулювання внутрігалузевої конкуренції.
Конкурентні відносини уводяться у раніше регульо-
вані сфери економіки, держава відмовляється від ча-
стини своїх функцій, ринкові засади упроваджу-
ються у традиційну сферу відповідальності дер-
жави, функції держави звужуються. Найкращим за
пряме державне управління стає співробітництво
держави і приватного бізнесу.
Перехід до поновленого лібералізму пов'язують
із глобалізацією. У зв'язку з цим заслуговують на
увагу роботи В.С. Загашвілі [16; 17], І.В. Новікової
[18; 19], І.М. Осадчої [20; 21]. Розкриваючи сутність
світових процесів і роль держави в умовах глобалі-
зації, автори доходять висновку про новий якісний
етап і зміни в механізмах державного втручання в
економіку. У міру розвитку і ускладнення глобаліза-
ції і під впливом викликаних нею економічних криз,
інституційних змін, становлення економічної сис-
теми нової якості, появи нових проблем, вирішення
яких неможливе без участі держави, відбувається
еволюція, диверсифікація, ускладнення або карди-
нальна перебудова інструментів, форм і механізмів
державного регулювання.
Пошуки нових форм, інструментів і методів
державного регулювання привели до появи такого
інструменту як державно-приватне партнерство. По
своїй економічній природі державно-приватне парт-
нерство є результатом якісної зміни державного
втручання в економіку, породженого процесами ста-
новлення і розвитку глобальної економіки, поси-
лення ролі одного із теоретичних уявлень про еко-
номічну роль держави.
ДПП є засобом знаходження балансу сил між
державним і ринковим регулюванням, засобом оп-
тимізації співвідношення державних і ринкових за-
сад у відтворювальному процесі. За висловом
А.Г. Зельднера, ДПП є одним із направлень станов-
лення суспільних систем змішаного типу, тобто змі-
шаної економіки, яка розуміється як взаємоспле-
тення функціонуючих форм власності, що забезпе-
чує вибір найбільш ефективних шляхів викорис-
тання як державної, так і приватної власності [22].
Таким чином формуються нові відносини, які
проявляються у вигляді партнерства держави і біз-
несу. Визначаючи державно-приватне партнерство
в системі економічних категорій, В.Г. Варнавський
акцентує увагу саме на тому, що ДПП формується і
проявляється у вигляді системи відносин [23]. Ці
складні відносини усталюються у межах моделей
фінансування, відносин власності і методів управ-
ління, які створює партнерство [24], тобто конкрет-
них схем взаємовідносин між партнерами.
У складі моделей ДПП, найважливішою гру-
пою моделей є моделі перерозподілу правомочнос-
тей державної власності між державою і приватним
бізнесом. Відповідно до неоінституціональної теорії
прав власності [25] під власністю розуміється
"складний пучок відносин", де у згорнутому вигляді
містяться всі способи потенційних взаємодій між
економічними агентами щодо використання об’єкту
(право володіння, право користування, право управ-
ління, право на дохід, право на капітальну вартість,
право на безпеку тощо). Державно-приватне парт-
нерство здійснюється відносно об’єкту державної
власності, право державної власності як набір част-
кових правомочностей з використання об’єкту роз-
щеплюється на часткові правомочності. Процес ро-
зщеплення права власності полягає у передачі пра-
вомочності приватному партнерові на основі добро-
вільного двостороннього обміну. Економічна теорія
прав власності виходить із раціональності пово-
дження економічних агентів. Тому розщеплення
правомочностей, тобто «відбруньковування» окре-
мих правомочностей від повної титульної власності
здійснюється відповідно до критерію ефективності.
За кожним набором пучка прав власності з викорис-
тання об'єкту стоять певні витрати і винагороди, які
економічні агенти можуть очікувати за свої дії. Пе-
редаючи частину правомочностей приватному парт-
нерові, держава залишається власником свого
об’єкту. Розкриваючи ступінь участі приватного
партнера в державно-приватних проектах залежно
від масштабів передачі правомочностей власника,
М.А. Дерябіна указує на два крайні полюси – зви-
чайний контракт із збереженням за кожним партне-
ром усіх прав власності і приватизація з повною пе-
редачею державної власності приватному партне-
рові, між якими розміщено безліч варіантів держа-
вно-приватних партнерських відносин [24].
Множинність моделей фінансування у рамках
державно-приватного партнерства обумовлюється
наявністю різних партнерів (державного і приват-
них), інструментів і джерел фінансування (власний
капітал приватного партнера, кошти банків і інвес-
тиційних фондів, бюджетні кошти, державні позики,
гранти, державні гарантії та інші інструменти дер-
жавної підтримки, податкові преференції, субсидії
та інші різні платежі із бюджету та ін.), співвідно-
шенням інструментів (боргових, пайових, гібрид-
них), використанням проектного фінансування.
Численність організаційних моделей управ-
ління формується різними способами співробітни-
цтва державного і приватного партнерів, шляхом пе-
реуступання окремих функцій і контрактних зо-
бов’язань, передавання об’єктів у зовнішнє управ-
ління, залучення третіх організацій і таке інше.
Л. І. Тараш, І. П. Петрова
132
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
Залежно від розподілення прав і зобов’язань,
які приймають на себе державний і приватний учас-
ники для реалізації мети конкретного проекту і які
витікають із обраних ними із множини моделей вла-
сності, фінансування і організації управління утво-
рюються форми державно-приватного партнерства.
Перелік форм участі державного і приватного парт-
нерів у реалізації проектів є відкритим, оскільки не-
можливо заздалегідь передбачити ні мету проекту,
ні добровільно узяті на себе зобов'язання кожного із
учасників. Нові форми ДПП виникають залежно від
розподілу правомочностей власності між учасни-
ками, а також обраних схем фінансування і моделей
управління. На сьогодні відомі більше 30 різних
форм ДПП [26, c. 473]. В переліку відомих форм, що
застосовуються на практиці, є [24; 27]: контракти на
виконання робіт (надання послуг); контракти на уп-
равління; оренда, в тому числі лізинг; концесія; най-
більш розповсюджені механізми концесійних моде-
лей – BOT (Build, Operate, Transfer – будівництво –
експлуатація / управління – передача), BOOT (Build,
Own, Operate, Transfer – будівництво – володіння –
експлуатація / управління – передача), BOO (Build,
Own, Operate – будівництво – володіння – експлуа-
тація / управління), DBFO (Design, Build, Finance,
Operate – проектування – будівництво – фінансу-
вання – експлуатація / управління) та інші; спільна
діяльність; спільне підприємство.
Таким чином, державно-приватне партнерство
як економічна категорія є сукупністю відносин
права власності, фінансово-економічних, організа-
ційно-управлінських і правових відносин, які скла-
даються між державою і приватним партнером у ме-
жах моделей фінансування, відносин власності і уп-
равління з приводу участі в системі узгоджених ви-
дів діяльності по створенню цінності, які утворюють
множину форм державно-приватного партнерства і
є основою для обрання конкретної схеми взаємовід-
носин між партнерами для реалізації окремого про-
екту.
Економічну сутність державно-приватного
партнерства як інструменту державного регулю-
вання економіки можна визначити як інструмент
впливу держави на сферу своєї відповідальності че-
рез конкурентний допуск приватного інвестора і
співробітництво з ним на основі об'єднання ресурсів
і компетенцій, розподілення ризиків, зобов’язань і
вигод й дотримання економічних інтересів партне-
рів, що надає додаткові можливості приватному
партнеру для отримання гарантованого прибутку і
підвищення конкурентоспроможності, а державі –
для реалізації економічної політики, виконання
своїх традиційних завдань, підвищення ефективно-
сті діяльності, задоволення суспільних потреб в яко-
сті товарів (послуг), що надаються.
Як показує світова практика, для розвитку дер-
жавно-приватного партнерства необхідна наявність
певних умов. На основі проведеного аналізу за да-
ними Світового банку Міжнародний валютний фонд
виділив чотири групи детермінантів державно-при-
ватного партнерства [28].
До першої групи відносяться чинники, що ви-
значають стан державного бюджету. За наявності
бюджетного дефіциту і великого державного боргу
існує велика вірогідність появи державно-приват-
ного партнерства, оскільки необхідне у цьому ви-
падку скорочення державних витрат може бути ком-
пенсоване залученням приватних інвестицій. І,
навпаки, за наявності зовнішніх джерел доходу і ви-
користанні м'яких бюджетних обмежень є менше
передумов для залучення ДПП.
До другої групи відносяться основні чинники,
що визначають макроекономічну ситуацію. Стабі-
льне макроекономічне положення (передбаченість
політики уряду, низька інфляція, стабільний змін-
ний курс) забезпечує гарантії прибутковості і ус-
пішної реалізації проектів державно-приватного
партнерства і повною мірою відповідає інтересам
приватного капіталу. Крім того, підтримка сприят-
ливого клімату для інвестування є обов'язковою по-
передньою умовою надання фінансової підтримки
ДПП з боку міжнародних організацій (Міжнародної
фінансової корпорації, Міжнародного агентства з
інвестиційних гарантій, Міжнародного банку ре-
конструкції і розвитку).
До третьої групи детермінантів відносяться по-
казники, що визначають обсяг внутрішнього ринку.
Перш за все, це величина попиту і купівельної спро-
можності, що впливає на відшкодування витрат біз-
несу. Чим більше ринок і вище купівельна спромо-
жність населення, тим вірогідніше поява проектів
державно-приватного партнерства.
І, нарешті, четверта детермінанта – це стан
ринкових інститутів. Розвиток державно-приват-
ного партнерства найімовірніше у політично стабі-
льних країнах, що мають сильні і ефективні ринкові
інститути та законодавство, що захищають права
приватного бізнесу.
Отже, виходячи з наведених детермінантів,
економічна і правова захищеність бізнесу є необхід-
ними передумовами розвитку державно-приватного
партнерства.
Вплив відмічених груп детермінантів на розви-
ток інституту державно-приватного партнерства
підтверджується світовою практикою. Найбільші
успіхи по його впровадженню спостерігаються в
розвинених економіках, де різні форми ДПП знахо-
дять вживання в багатьох секторах, пов'язаних з ко-
мунальною сферою, транспортною та соціальною
інфраструктурою. У країнах з перехідною економі-
кою та у країнах, що розвиваються практика вико-
ристання ДПП не настільки велика, що пояснюється
рядом причин, в основному пов'язаних з відсутністю
необхідних умов. А саме: слабкість (інколи нерозви-
Л. І. Тараш, І. П. Петрова
133
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
неність) ринку капіталу, обмежена купівельна спро-
можність потенційних користувачів об'єктів ДПП,
відсутність або слабкість профільних ринкових ін-
ститутів і адміністративного досвіду нових форм уп-
равління на всіх рівнях істотно знижують інтерес
приватного бізнесу до проектів ДПП.
Висновки. На основі проведеного дослі-
дження, витікає, що у низці модернізаційних пере-
творень державно-приватне партнерство відіграє
двоїсту роль: є інституціональною інновацією, яка
поєднує в собі модернізацію інвестиційної діяльно-
сті та модернізацію механізму управління економі-
кою, і є інструментом державного регулювання про-
цесу здійснення модернізації щодо інших перетво-
рень.
Виходячи із сутності модернізації економіки,
модернізаційним завданням щодо державно-прива-
тного партнерства є: спираючись на світовий теоре-
тичний і практичний досвід західних країн у впрова-
дженні державно-приватного партнерства, критич-
но перейняти, пристосувати і закріпити цей інститут
ринкової економіки в країні, сформувати як само-
стійний та інституційно оформлений напрям в орга-
нізації співпраці держави і бізнесу у вітчизняних
умовах, визначити сфери застосування, забезпечити
подальший розвиток.
За своєю економічною природою державно-
приватне партнерство є результатом якісної зміни
державного втручання в економіку, породженого
процесами становлення і розвитку глобальної еко-
номіки, посилення ролі одного із теоретичних уяв-
лень про економічну роль держави – ліберальної
економічної теорії. Економічну сутність державно-
приватного партнерства визначено як інструмент
впливу держави на сферу своєї відповідальності че-
рез конкурентний допуск приватного інвестора і
співробітництво з ним на основі об'єднання ресурсів
і компетенцій, розподілення ризиків, зобов’язань і
переваг й дотримання економічних інтересів парт-
нерів, що надає додаткові можливості приватному
партнеру для отримання гарантованого прибутку і
підвищення конкурентоспроможності, а державі –
для реалізації економічної політики, виконання
своїх традиційних завдань, підвищення ефективно-
сті діяльності, задоволення суспільних потреб в яко-
сті товарів (послуг), що надаються.
Література
1. Ляшенко В.И. Механизмы государственно-
частного партнерства как инструмент активизации
инновационной деятельности Украины: региональ-
ный аспект / В.И. Ляшенко, Я.И. Тульку // Совре-
менное состояние, тенденции и перспективы разви-
тия стран СНГ: экономический, социальный и эко-
логический аспекты (Серия: Экономическое славя-
новедение): монография. В 2-х ч. – Ч. II. / под науч.
ред. д.э.н. К.В. Павлова / В.И. Ляшенко, Я.И. Ту-
льку. – Ижевск: Изд-во института компьютерных
исследований, 2014. – Глава 69. – С. 100-113. 2. Ка-
менков В.С. О роли государственно-частного парт-
нерства в инновационном развитии / В.С. Каменков,
Д.П. Александров// Проблемы управления. – 2011. –
№ 4(41). – С. 44-49. – Режим доступа:
http://www.pac.by/dfiles/001879_911465_kamenkov4
1.pdf. 3. Яшева Г.А. Теоретико-методологические
основы и механизмы государственно-частного пар-
тнерства в инновационном развитии экономики Бе-
ларуси /Г.А. Яшева// Белорусский экономический
журнал. – 2011. – № 3. – С. 4-19. – Режим доступа:
http://bem.bseu.by/rus/archive/3.11/3_2011_jasheva.pd
f. 4. Иноземцев В.Л. Что такое модернизация и го-
това ли к ней Россия? / В.Л. Иноземцев // Модерни-
зация России: условия, предпосылки, шансы. Сбор-
ник статей и материалов / под ред. В.Л. Инозем-
цева. – М.: Центр исследований постиндустриаль-
ного общества, 2009. – Вып. 1. – 240 с. 5. Ляшенко
В.І. Україна ХХІ: неоіндустріальна держава або
«крах проекту»?: монографія / В.І. Ляшенко, Є.В.
Котов; НАН України, Ін-т економіки пром-сті;
Полтавський ун-т економіки і торгівлі. – Київ,
2015. – 196 с. 6. Цветков В. Об отправной точке
неоиндустриальной модернизации // Экономист. –
2010. – № 11. – С. 16-26. 7. Модернизация России:
условия, предпосылки, шансы: сборник статей и ма-
териалов / под ред. В.Л. Иноземцева. – Вып. 1. – М.:
Центр исследований постиндустриального общес-
тва, 2009. – 240 с. 8. Варнавский В. Государст-
венно-частное партнерство: некоторые вопросы те-
ории и практики / В. Варнавский // Международная
экономика и международные отношения. – 2011. –
№9. – С. 41-50. 9. Вилисов М.В. Государственно-ча-
стное партнерство: политико-правовой аспект [Эле-
ктронный ресурс] / М.В. Вилисов // Власть. – №7. –
2006. – С.4-6. – Режим доступа: http://www.rusrand.
ru/ public/ public_7. html. 10. Научно-информа-
ционные материалы по теме: Частно-государствен-
ное партнерство в высшем образовании и научной
сфере: механизмы управления имуществом, привле-
чения финансирования, управления содержанием
образования и научной деятельности [Электронный
ресурс] / Я.М. Миркин. – М., 2009. – Режим доступа:
http://www.mirkin.ru/_docs/_budgetfin/_obr prog/ 3_1.
pdf. 11. Государственно-частное партнерство в за-
рубежных странах, или как реализовать ГЧП в Рос-
сии. – М.: Издание Совета Федерации, 2009. – 129 с.
12. Санникова Т.А. Фундаментальная предпосылка
– можно ли вести бизнес с этим государством?
[Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://www.opec.ru/ 1077459.html. 13. Підготовка та
реалізація проектів публічно-приватного партнер-
ства: Практичний посібник для органів місцевої
влади та бізнесу / С. Грищенко. – К.: ФОП Москале-
нко О.М., 2011. – 140 с. 14. Левин И.Г. Поддер-
жка государственно-частного партнерства - как это
работает в Германии [Электронный ресурс] / И.Г.
Л. І. Тараш, І. П. Петрова
134
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
Левин. – Режим доступа:http://pppcenter.ru/assets/
files/docs/Levin_Ilya_The%20support%20of%20PP_p
art1.pdf. 15. Сазонов В.Е. Государственно-частное
партнерство: гражданско-правовые, администра-
тивно-правовые и финансово-правовые аспекты:
мон. [Электронный ресурс] / В.Е. Сазонов. – М.,
2012. – 492 с. – Режим доступа: http://lib2.znate.ru/
download/docs-294457/294457.doc. 16. Загашвили
В. На пороге нового этапа экономической глобали-
зации / В. Загашвили // Мировая экономика и ме-
ждународные отношения. – 2009. – №3. – С. 15-23.
17. Загашвили В. Государство на новом этапе гло-
бализации / В. Загашвили // Мировая экономика и
международные отношения. – 2009. - №5. – С.43-51.
18. Новикова И. Государственно-частное партнер-
ство: мода или тренд? / И. Новикова // Экономика
Беларуси. – 2013. - №1. – С.48-53. 19. Новикова
И.В. От государственного регулирования к частно-
государственному партнерству / И.В. Новикова //
Проблемы управления. – 2008. - №2 (27). – С. 78-83.
20. Осадчая И. Глобализация и государство: новое
в регулировании экономики развитых стран /
И. Осадчая // Мировая экономика и международ-
ные отношения. – 2002. – №11. – С. 3-14. 21. Осад-
чая И. Постиндустриальная экономика: меняется ли
роль государства? / И. Осадчая // Мировая эконо-
мика и международные отношения. – 2009. – №5. –
С. 31-42. 22. Зельднер А. Г. Концептуальные ос-
новы становления и функцио-нирования государст-
венно-частного партнерства (научный доклад) [Эле-
ктронный ресурс] / А.Г. Зельднер. – М.:
Ин-т экономики РАН, 2010. – Режим дос-
тупа: http://rudocs.exdat.com/docs/index-234044.html.
23. Варнавский В. Государственно-частное парт-
нерство: некоторые вопросы методологии [Элект-
ронный ресурс] / В. Варнавский // Вестн. Ин-та эко-
номики РАН. – 2008. – №3. – Режим доступа:
http://www.imepi-eurasia.ru/baner/Varnavskiy.pdf.
24. Дерябина М. Государственно-частное партнер-
ство: теория и практика [Электронный ресурс]. – Ре-
жим доступа: http://institutiones.com/general/1079-
gosudarstvenno-chastnoe-partnerstvo.html. 25. Капе-
люшников Р.И. Экономическая теория прав собст-
венности (методология, основные понятия, круг
проблем) [Электронный ресурс] / Р.И. Капелюшни-
ков. – М.: МГИМО. – 1990. – Режим доступа:
http://www.libertarium.ru. 26. Медведева Г.Б. Госу-
дарственно-частное партнерство как форма взаимо-
действия двух институтов [Электронный ресурс] /
Г.Б. Медведева, Л.А. Захарченко. – Режим доступа:
http://ir.kneu.kiev.ua:8080/bitstream/2010/1456/1/Med
vedeva.pdf. 27. Резниченко Н.В. Модели государст-
венно-частного партнерства [Электронный ресурс]
/Н.В. Резниченко // Вестник Санкт-Петербургского
университета. Сер. Менеджмент. – 2010. – Вып.4. –
С.58-83. – Режим доступа: http://www.vestnik
management. spbu.ru/archive/pdf/486.pdf. 28. Ham-
mami Determinants of Public-Private Partnerships in
Infrastructure [Електронний ресурс] / Hammami,
Mona, Ruhashyankiko, Jean-Francois, and Yehoue,
Etienne B. // IMF Working Paper, WP/06/99. – Режим
доступу: http://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/20
06/ wp0699.pdf.
Тараш Л. І., Петрова І. П. Державно-прива-
тне партнерство – управлінська технологія мо-
дернізації економіки
У статті встановлено двоїсту роль державно-
приватного партнерства у модернізації економіки та
визначено модернізаційне завдання щодо державно-
приватного партнерства в країні. Виявлено еконо-
мічну природу і запропоновано визначення економі-
чної сутності державно-приватного партнерства.
Наведено умови розвитку державно-приватного
партнерства.
Ключові слова: державно-приватне партнерс-
тво, роль, сутність, управлінська технологія, модер-
нізація економіки, інструмент державного управ-
ління.
Тараш Л. И., Петрова И. П. Государственно-
частное партнерство – управленческая техноло-
гия модернизации экономики
В статье установлена двойственная роль госу-
дарственно-частного партнерства в модернизации
экономики и определена модернизационная задача
относительно государственно-частного партнерства
в стране. Выявлена экономическая природа и пред-
ложено определение экономической сущности гос-
ударственно-частного партнерства. Приведены
условия развития государственно-частного партнер-
ства.
Ключевые слова: государственно-частное парт-
нерство, роль, сущность, управленческая техноло-
гия, модернизация экономики, инструмент государ-
ственного управления.
Tarash L. I., Petrova І. P. Public-private part-
nership – management technology modernization of
the economy
The article defines the dual role of the public-pri-
vate partnership in modernization of economy and task
of modernization of the public-private partnership in the
country. The economic nature of the public-private part-
nership is revealed. The definition of economic essence
of the public-private partnership is proposed. The con-
ditions for the development of public-private partner-
ship are given.
Keywords: public-private partnership, role, es-
sence, management technology, modernization of the
economy, public administration tool.
Стаття надійшла до редакції 11.08.2015
Прийнято до друку 16.09.2015
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-93652 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1817-3772 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T05:05:33Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тараш, Л.І., Петрова, І.П. 2016-02-01T14:05:07Z 2016-02-01T14:05:07Z 2015 Державно-приватне партнерство - управлінська технологія модернізації економіки / Л.І. Тараш, І.П. Петрова // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 3 (41). — С. 128-134. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93652 338.24(477) У статті встановлено двоїсту роль державно-приватного партнерства у модернізації економіки та визначено модернізаційне завдання щодо державно-приватного партнерства в країні. Виявлено економічну природу і запропоновано визначення економічної сутності державно-приватного партнерства. Наведено умови розвитку державно-приватного партнерства. В статье установлена двойственная роль государственно-частного партнерства в модернизации экономики и определена модернизационная задача относительно государственно-частного партнерства в стране. Выявлена экономическая природа и предложено определение экономической сущности государственно-частного партнерства. Приведены условия развития государственно-частного партнерства. The article defines the dual role of the public-private partnership in modernization of economy and task of modernization of the public-private partnership in the country. The economic nature of the public-private partnership is revealed. The definition of economic essence of the public-private partnership is proposed. The conditions for the development of public-private partnership are given. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Менеджмент Державно-приватне партнерство - управлінська технологія модернізації економіки Государственно-частное партнерство - управленческая технология модернизации экономики Public-private partnership - management technology modernization of the economy Article published earlier |
| spellingShingle | Державно-приватне партнерство - управлінська технологія модернізації економіки Тараш, Л.І., Петрова, І.П. Менеджмент |
| title | Державно-приватне партнерство - управлінська технологія модернізації економіки |
| title_alt | Государственно-частное партнерство - управленческая технология модернизации экономики Public-private partnership - management technology modernization of the economy |
| title_full | Державно-приватне партнерство - управлінська технологія модернізації економіки |
| title_fullStr | Державно-приватне партнерство - управлінська технологія модернізації економіки |
| title_full_unstemmed | Державно-приватне партнерство - управлінська технологія модернізації економіки |
| title_short | Державно-приватне партнерство - управлінська технологія модернізації економіки |
| title_sort | державно-приватне партнерство - управлінська технологія модернізації економіки |
| topic | Менеджмент |
| topic_facet | Менеджмент |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93652 |
| work_keys_str_mv | AT tarašlí deržavnoprivatnepartnerstvoupravlínsʹkatehnologíâmodernízacííekonomíki AT petrovaíp deržavnoprivatnepartnerstvoupravlínsʹkatehnologíâmodernízacííekonomíki AT tarašlí gosudarstvennočastnoepartnerstvoupravlenčeskaâtehnologiâmodernizaciiékonomiki AT petrovaíp gosudarstvennočastnoepartnerstvoupravlenčeskaâtehnologiâmodernizaciiékonomiki AT tarašlí publicprivatepartnershipmanagementtechnologymodernizationoftheeconomy AT petrovaíp publicprivatepartnershipmanagementtechnologymodernizationoftheeconomy |