Удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості на засадах публічно-приватного партнерства
Виконано аналіз діючого нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку промисловості на засадах публічно-приватного партнерства. Досліджено та узагальнено зарубіжний досвід реалізації інноваційних проектів на засадах ППП. Надано пропозиції щодо вдосконалення правовогозабезпечення інновацій...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93662 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості на засадах публічно-приватного партнерства / Ю.З. Драчук, I.М. Кочешкова, Н.В. Трушкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 3 (41). — С. 149-160. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859790007434215424 |
|---|---|
| author | Драчук, Ю.З. Кочешкова, I.М. Трушкіна, Н.В. |
| author_facet | Драчук, Ю.З. Кочешкова, I.М. Трушкіна, Н.В. |
| citation_txt | Удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості на засадах публічно-приватного партнерства / Ю.З. Драчук, I.М. Кочешкова, Н.В. Трушкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 3 (41). — С. 149-160. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічний вісник Донбасу |
| description | Виконано аналіз діючого нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку промисловості на засадах публічно-приватного партнерства. Досліджено та узагальнено зарубіжний досвід реалізації інноваційних проектів на засадах ППП. Надано пропозиції щодо вдосконалення правовогозабезпечення інноваційного розвитку вугледобувних підприємств на засадах публічно-приватного партнерства.
Выполнен анализ действующего нормативно-правового обеспечения инновационного развития промышленности на основе публично-частного партнерства. Исследован и обобщен зарубежный опыт реализации инновационных проектов на основе ПЧП. Даны предложения по совершенствованию правового обеспечения инновационного развития угледобывающих предприятий на основе публично-частного партнерства.
An analysis of the current regulatory framework of the innovative development of the industry is made on the basis of public-private partnerships. Foreign experience in the implementation of innovative projects based on PPP is investigated and generalized. Proposals to improve the legal provision of innovative development of coal mines are on the basis of public-private partnerships.
|
| first_indexed | 2025-12-02T11:26:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
149
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
УДК 330.341.1:346.57:622.33
Ю. З. Драчук,
доктор економічних наук,
І. М. Кочешкова,
Н. В. Трушкіна,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
НА ЗАСАДАХ ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
Дослідження виконано в рамках науково-дослідної роботи ІЕП НАН України
«Розвиток публічно-приватного партнерства у процесі модернізації вугільної промисловості
та теплової енергетики» (№ держреєстрації 0115U001638).
Постановка проблеми. Розвиток сучасної еко-
номіки зумовлює необхідність визначення ступеня
втручання держави у функціонування ринків з ме-
тою забезпечення їх конкурентності. В умовах за-
гострення глобальної фінансово-економічної кризи
підприємницький сектор набуває статусу рівно-
правного партнера держави у вирішенні стратегіч-
них завдань соціально-економічного розвитку. За-
проваджені у багатьох країнах світу плани антикри-
зових дій та посткризового відновлення економіки
передбачають розширення співробітництва між дер-
жавою, підприємницьким сектором і громадянсь-
ким суспільством, що можливо лише на основі фор-
мування партнерських відносин у якості державно-
приватного (ДПП) та/або публічно-приватного пар-
тнерства (ППП), яке має стати дієвим механізмом
розвитку інфраструктури та надання суспільних по-
слуг.
Значне поширення ППП у світі пов’язане не
лише з прагненням держави залучати фінансові ре-
сурси приватного сектору до вирішення суспільно
значущих завдань соціально-економічного розвит-
ку, а й з необхідністю використання складних орга-
нізаційних, управлінських та виробничих техноло-
гій. Про важливість ППП як механізму соціально-
економічного розвитку країни свідчать численні
концептуальні, програмні, нормативні та методичні
документи як національного, так і міжнародного
рівня: декларації самітів G20, спрямовані на розроб-
ку антикризових заходів; спеціальні закони та інші
нормативні акти про ДПП (Боснія і Герцеговина,
Бразилія, Греція, Єгипет, Латвія, Мексика, Німеч-
чина, Польща, Республіка Корея, Румунія, Словенія,
США, Хорватія та ін.); концепції та програми роз-
витку ДПП (Австралія, Індія, Ірландія, Німеччина та
ін.); кодекси ДПП (для органів місцевого самовря-
дування Філіппін); довідники з реалізації проектів
ДПП.
Посткризове відновлення та забезпечення кон-
курентоспроможного соціально-економічного роз-
витку України потребують прискореної модерніза-
ції інфраструктури національної економіки. В умо-
вах дефіциту необхідних державних коштів впрова-
дження нових прогресивних механізмів співробіт-
ництва між державою, місцевою владою та бізне-
сом, залучення приватних інвестицій у традиційно
«державні» сфери економічної діяльності є викли-
ком часу й для України. Публічно-приватне парт-
нерство розглядається як спосіб вирішення постав-
лених проблем.
Наявність підприємницької ініціативи, достат-
ній розвиток малого і середнього бізнесу, викорис-
тання дієвих механізмів їх державного стимулю-
вання мають бути основними засадами втілення
інноваційних процесів. А інтенсивний інноваційний
розвиток України можливий за рахунок проведення
глибоких реформ в економіці, спрямованих на ста-
новлення міцного і конкурентоспроможного малого
і середнього бізнесу, заходів щодо втілення іннова-
ційних проектів через систему стимулювання інно-
ваційних підприємств.
У сучасних складних умовах розвитку еконо-
міки України потребує виваженого підходу іннова-
ційна стратегія відновлення і розвитку паливно-
енергетичного комплексу з урахуванням можливос-
тей держави і приватного бізнесу. У вугільній галузі
питання сучасної стратегії інноваційного розвитку
пов’язані з вибором техніки, технології робіт, орга-
нізації виробництва, механізмами державного регу-
лювання інвестиційних процесів.
Світовий досвід свідчить, що одним із шляхів
активізації інвестиційного забезпечення вугледо-
бувних підприємств є співробітництво державного
та недержавного секторів у якості публічно-приват-
ного партнерства. Застосування такого механізму
Менеджмент інновацій
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
150
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
дозволяє за рахунок взаємовигідної співпраці дер-
жави та приватних партнерів прискорити техноло-
гічне оновлення підприємств галузі, тим самим по-
ліпшити кількісні та якісні показники вугільної про-
дукції та прискорити промислове зростання на регі-
ональному та національному рівні.
При цьому держава відіграє найважливішу
роль у створенні умов для успішної реалізації про-
грами публічно-приватного партнерства: при вдос-
коналенні законодавства, створенні спеціальних ін-
ституцій на підтримку ППП і розробці механізмів
фінансової підтримки. Це необхідно для оптималь-
ного розподілу ризиків між державними та приват-
ними партнерами, що, в кінцевому рахунку, знижує
вартість інноваційного проекту для платників по-
датків і споживачів.
У той же час, для того щоб приватний сектор
був зацікавлений інвестувати в інноваційні проекти,
необхідно на законодавчому рівні забезпечити спри-
ятливі умови ведення бізнесу, при яких ризики інве-
стора зводяться до комерційно прийнятних. Такі, що
забезпечують учасникам довгострокові взаємови-
гідні відносини і збалансований розподіл ризиків і
доходів – що не в останню чергу цікавить інвесторів.
Дослідження, які проводяться фахівцями Євро-
пейського банку реконструкції та розвитку, свід-
чать, що з прийняттям інвестиційних рішень інвес-
торами вважаються регулятивні / юридичні ризики
першочерговими порівняно з макроекономічними,
валютними або політичними. Тому актуальним
приймається розгляд законодавчих аспектів приват-
ного фінансування інноваційних проектів виключно
важливими основами ефективної участі приватного
сектора в «публічних» проектах.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ас-
пекти державно-приватного партнерства як основ-
ного механізму одержання інвестицій, що дозволяє
посилити мотиви і стимули по здійсненню іннова-
ційної діяльності у вугільній галузі, знаходяться в
полі зору дослідників, серед яких слід відзначити:
О. Амошу, Н. Безбах, О. Вінник, В. Вишневського,
М. Гракову, Р. Джабраілова, С. Єрмілова, І. Запат-
ріну, О. Карого, Д. Ляпіна, В. Ляшенка, А. Мавріну,
М. Маісурадзе, А. Мостепанюк, Н. Мущинську,
П. Надолішнього, А. Павлюка, О. Пильтяй, К. Про-
цак, Л. Стариченка, С. Тринчук, В. Устименка,
Л. Федулову, Б. Шевченка та багатьох інших.
Науковцями досліджено та узагальнено світо-
вий досвід реалізації проектів на засадах публічно-
приватного партнерства [1, с. 63; 2, с. 247; 3, с. 298],
виявлено основні проблеми, що перешкоджають
розвитку ППП в Україні [4, с. 176; 5; 6, с. 81], об-
ґрунтовано доцільність удосконалення законодавчої
та нормативно-правової бази, яка сприятиме підви-
щенню ефективності функціонування державного
сектору економіки [7, с. 112; 8, с. 12].
Уточнено сферу застосування угод про пуб-
лічно-приватне партнерство та фактори, які негати-
вно впливають на успішність реалізації передбаче-
них цими угодами проектів ППП в Україні [9; 10,
с. 37].
Досліджено перспективи реалізації антикризо-
вого потенціалу публічно-приватного партнерства в
інноваційних та інфраструктурних сферах націона-
льної економіки [11, с. 19; 12, с. 87], визначено
передумови реалізації публічно-приватного парт-
нерства у вугільній промисловості України та сфор-
мульовано напрями вдосконалення національного
законодавства у сфері ППП [13, с. 39].
Надано рекомендації щодо розвитку та прак-
тичного впровадження механізмів фінансування пу-
блічно-приватного партнерства в Україні з викорис-
танням інструментів інституційної, організаційної
та фінансової державної підтримки. Запропоновано
заходи державної політики, реалізація чого дозволяє
прискореному практичному запровадженню ос-
новних форм ППП з метою залучення приватних ін-
вестиційних ресурсів для модернізації економіки
держави [14, с. 65; 15; 16, с. 124].
Разом з тим крім самих розробок учених по-
трібні ще відповідні законодавчі рішення щодо за-
провадження публічно-приватного партнерства, що
й обумовило вибір теми даного наукового до-
слідження.
Мета даної роботи – розробка пропозицій
щодо вдосконалення нормативно-правового забезпе-
чення інноваційного розвитку вугільної промисло-
вості на засадах публічно-приватного партнерства.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Публічно-приватне партнерство визначено ключо-
вим механізмом реалізації політики модернізації
економіки України, рішення важливих соціально-
економічних проблем. Високу ефективність ППП як
форми взаємодії держави та бізнесу доведено пере-
довим досвідом багатьох країн світу.
Сьогодні актуалізувались об’єктивні обставини
для запровадження механізмів ППП. Для реалізації
масштабних модернізаційних проектів в різних сек-
торах економіки необхідні значні інвестиційні ресу-
рси, потужним джерелом яких може стати приват-
ний бізнес. Водночас, в умовах післякризового роз-
витку зростає зацікавленість бізнесу до державної
підтримки, що дозволяє знизити ризики приватних
інвестицій, підвищити надійність інвестиційних
проектів для кредитних організацій. Розвиток ДПП
по залученню інвестицій визначено одним із основ-
них напрямів реалізації Програми розвитку інвести-
ційної та інноваційної діяльності в Україні та Наці-
ональних проектів [15].
Термін «державно-приватне партнерство» ви-
користовується відповідно до Закону України «Про
державно-приватне партнерство» від 01.07.2010 р.
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
151
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
№ 2404-IV. Як зазначено у «Концепції розвитку дер-
жавно-приватного партнерства в Україні на 2012–
2017 роки», «у нормотворчій діяльності доцільним
вважається використання терміну «публічно-при-
ватне партнерство», де більшою мірою відобража-
ється весь діапазон відносин у рамках цього сус-
пільного явища з урахуванням участі органів місце-
вого самоврядування та громадськості» [17].
Під публічно-приватним партнерством пропо-
нується розглядати «альтернативу у якості залу-
чення нових джерел приватного фінансування та уп-
равління із збереженням за державним сектором як
прав власності, так і контролю щодо визначення ці-
лей і завдань проекту». ППП «дозволяє створити
«ефект важеля» і залучати приватний капітал для
підвищення ефективності використання бюджетних
коштів, а також реалізовувати переваги від залу-
чення спеціалізованих приватних підприємств для
управління та надання інфраструктурних послуг»
[14, с. 64].
В Україні протягом тривалого часу форму-
ються правові засади для розвитку окремих форм
ППП. Прийняття Закону України «Про державно-
приватне партнерство» та численних відповідних
підзаконних актів засвідчило прагнення широкого
впровадження ППП в Україні. На момент прийняття
Закону у 2010 р. в Україні існувало законодавче за-
безпечення договірних відносин держави і приват-
ного сектору у сфері концесії, оренди, спільної дія-
льності, але відсутній був єдиний підхід до взаємодії
держави та приватного сектору на засадах публічно-
приватного партнерства.
На даному етапі до законодавчої бази розвитку
ППП відносяться: Конституція України, Цивільний
кодекс України, Господарський кодекс України, за-
конодавчі акти України, серед яких:
– Закон України «Про державно-приватне
партнерство» від 01.07.2010 р. № 2404-VI – визначає
правові, економічні та організаційні засади взаємо-
дії держави та приватних партнерів, регулює відно-
сини, пов'язані з підготовкою, виконанням і розір-
ванням договорів, що формуються в рамках ДПП, а
також установлює гарантії дотримання прав і закон-
них інтересів сторін цих договорів;
– Закон України «Про угоди про розподіл про-
дукції» від 14.09.1999 р. № 1039-XIV (зі змінами) –
регулює відносини, що виникають у процесі укла-
дання, виконання та припинення дії угод про розпо-
діл продукції з пошуку, розвідки та видобування ко-
рисних копалин у межах території України, її конти-
нентального шельфу та виключної (морської) еконо-
мічної зони;
– Закон України «Про концесії» від
16.07.1999 р. (у редакції від 08.07.2011 р.) – визначає
поняття та правові засади регулювання відносин
концесії державного та комунального майна з метою
підвищення ефективності його використання і за-
безпечення потреб громадян України у товарах (ро-
ботах, послугах);
– Закон України «Про концесії на будівництво
і експлуатацію автомобільних доріг» від
14.12.1999 р. (у редакції від 15.01.2009 р. № 891-
VI) – визначає особливості будівництва та/або екс-
плуатації автомобільних доріг загального користу-
вання на умовах концесії;
– Закон України «Про особливості передачі в
оренду чи концесію об'єктів централізованого
водо-, теплопостачання і водовідведення, що пере-
бувають у комунальній власності» від 21.10.2010 р.
№ 2624-VI, де передбачено спрощений порядок пе-
редачі в оренду чи концесію зазначених об'єктів,
встановлення умов захисту капіталовкладень при-
ватного інвестора.
Окремі питання розвитку ДПП регулюються
також постановами та розпорядженнями Кабінету
Міністрів України, положеннями та наказами цент-
ральних органів виконавчої влади, рішеннями міс-
цевих органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування. Загалом лише на загальнодержав-
ному рівні налічується кілька десятків нормативних
актів, що безпосередньо регулюють питання ППП.
Ряд прийнятих нормативних документів (мето-
дик і процедур) пов’язані із реалізацією ППП:
– Постанова Кабінету Міністрів України «Про
затвердження Порядку надання приватним партне-
ром державному партнеру інформації про вико-
нання договору, укладеного в межах державно-при-
ватного партнерства» від 9 лютого 2011 р. № 81, де
визначено процедуру надання приватним партнером
державному партнеру інформації про виконання до-
говору, укладеного в рамках державно-приватного
партнерства. Державний партнер готує звіт про ви-
конання договору, який надається уповноваженому
органу виконавчої влади з питань державно-приват-
ного партнерства, що веде моніторинг, узагальнює
та оприлюднює результати здійснення державно-
приватного партнерства. Затверджена форма звіту,
перелік показників.
– Постанова Кабінету Міністрів України «Про
затвердження Методики виявлення ризиків, пов'яза-
них з державно-приватним партнерством, їх оцінки
та визначення форми управління ними» від 16 лю-
того 2011 р. № 232.
Методикою визначено види можливих ризиків,
пов'язаних з державно-приватним партнерством,
методи їх оцінки та форми управління ними. Мето-
дика застосовується під час проведення аналізу
ефективності державно-приватного партнерства,
прийняття рішень про його здійснення, розподіл ри-
зиків між державним і приватним партнерами, укла-
дення договору між ними.
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
152
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
– Постанова Кабінету Міністрів України «Про
затвердження Порядку надання державної підтрим-
ки здійсненню державно-приватного партнерства»
від 17 березня 2011 р. № 279. Порядок визначає про-
цедуру надання державної підтримки здійсненню
державно-приватного партнерства щодо об'єктів
державної власності, форми надання державної під-
тримки.
Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі
питання організації здійснення державно-приват-
ного партнерства» від 11 квітня 2011 р. № 384, де
надано механізм підготовки та проведення конкурсу
з визначення приватного партнера для здійснення
державно-приватного партнерства, визначення пе-
реможця конкурсу та укладання відповідних дого-
ворів.
Відповідно до цих документів ще на етапі під-
писання угоди про ДПП приватному партнерові по-
трібно пройти складні процедури узгоджень, в той
же час він не одержує від держави необхідних га-
рантій щодо виконання з її боку зобов’язань. Згідно
з затвердженим порядком спочатку йде підписання
контракту про ДПП та розпочинається його реаліза-
ція, після чого державою приймається рішення про
надання фінансової підтримки, що не відповідає ба-
зовій сутності ДПП.
Згідно аналізу, в Україні склався певний досвід
залучення бізнесу до розвитку різного виду еконо-
мічної діяльності. За даними Світового банку, в Ук-
раїні за 1990-2011 рр. реалізовано 40 інфраструк-
турних проектів за участю приватного сектору, а за-
гальні обсяги інвестицій у ці проекти становили
12,1 млрд дол. США, з яких понад 90% припадало
на телекомунікаційний сектор.
В інших країнах з рівнем доходу на одну особу
нижче середнього загальний обсяг інвестицій в ін-
фраструктурні проекти за участю приватного сек-
тора в 1990-2011 рр. дорівнював 588,5 млрд дол.
США. Натомість серед країн з рівнем доходу на
душу населення вище середнього особливо слід від-
значити Бразилію (27,1% інвестицій в інфраструк-
турні проекти за участю приватного сектору), Китай
(9,7%) та Туреччину (6,4%) [17].
Отже, ці статистичні дані свідчать про незадо-
вільний рівень залучення приватного сектору до
інноваційних проектів в Україні. Незважаючи на іс-
нування певного досвіду залучення бізнесу до інно-
ваційних проектів в Україні, окремі з них виявилися
невдалими. Загальногалузеві складності ведення
господарської діяльності в Україні та відсутність на-
лежних передумов для довгострокового і взаємови-
гідного співробітництва між державою та приват-
ними партнерами ставали на перешкоді розвитку
цивілізованих форм взаємодії між ними.
Прийняття Закону України «Про державно-
приватне партнерство» і відповідних підзаконних
актів також не сприяло активізації інноваційної ді-
яльності та реалізації проектів на засадах ППП. Ос-
новні причини гальмування розвитку ППП в Україні
наведено нижче (рис. 1).
Рис. 1. Причини, які стримують ефективний розвиток публічно-приватного партнерства в Україні
Суперечливість та непослідовність нормативно-правового регулювання відно-
син публічно-приватного партнерства
Відсутність послідовної державної політики у сфері ППП
і належної системи управління розвитком ППП
Низький рівень інституціональної спроможності державних органів
і приватного сектору до впровадження ППП
Непривабливість інвестиційного клімату та складність умов ведення підприєм-
ницької діяльності в рамках проектів ППП
Відсутність ефективних механізмів державної підтримки ППП
Складність, непослідовність тарифного регулювання
та економічна необґрунтованість тарифів
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
153
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
За умов існування розгалуженого законодав-
ства про концесії у різних сферах економічної діяль-
ності, оренду майна, спільну діяльність та інвести-
ційну діяльність, які в тій чи іншій мірі можна від-
нести до форм ППП, в Україні прийнято рамковий
закон, покликаний узагальнити та систематизувати
сферу публічно-приватного партнерства – Закон Ук-
раїни «Про державно-приватне партнерство».
Відповідно до цього закону державно-приватне
партнерство – це співробітництво між державою Ук-
раїна, територіальними громадами в особі відповід-
них органів державної влади та органів місцевого
самоврядування (державними партнерами) та юри-
дичними особами, крім державних і комунальних
підприємств, або фізичними особами – підприєм-
цями (приватними партнерами), що здійснюється на
основі договору в порядку, встановленому даним за-
коном та іншими законодавчими актами.
Закон дає досить широкий і невичерпний пере-
лік сфер застосування ДПП, зокрема, включення
сфери видобутку природних ресурсів, яка не завжди
розглядається як традиційна сфера ДПП. Закон не
встановлює критеріїв чіткого розмежування сфер за
критерієм доцільності запровадження у них ДПП, на
відміну від міжнародного досвіду, відповідно до
якого ДПП поширюється на ринкові сегменти еко-
номіки, пов’язані зі створенням, відновленням та
модернізацією інфраструктури або наданням пуб-
лічних послуг.
Законом запроваджено принципи та підходи до
ДПП, окреслено важливість обов’язкового поперед-
нього аналізу ефективності проектів ДПП, визна-
чення приватного партнера на умовах конкурсу, а
також передбачено особливу державну підтримку
проектів ДПП.
Широке визначення терміна «державно-прива-
тне партнерство» і розмаїття форм договірних від-
носин у рамках ДПП, що передбачені законом,
ускладнюють формування єдиного підходу до роз-
робки організаційно-методичного забезпечення роз-
витку ДПП в Україні.
Не вирішено належним чином питання співвід-
ношення Закону України «Про державно-приватне
партнерство» із спеціальними законами в сфері
ДПП. Закон дозволяє виносити на розсуд держав-
ного партнера застосування цього закону до того чи
іншого проекту. Згідно з законом проекти, які фор-
мально відповідають ознакам ДПП, можуть викону-
ватися без застосування принципів, підходів та по-
рядку, передбачених законом, в разі якщо є відпо-
відне рішення державного партнера. У такому разі
застосовується безпосередньо Закон України «Про
концесії».
Закон України «Про державно-приватне парт-
нерство» не регламентує дотримання принципів
ДПП поза його рамками при здійсненні концесії,
оренди, спільної діяльності тощо. Закон має й інші
недоліки. Так, закон чітко не окреслює коло
суб’єктів, які мають право бути державними партне-
рами у проектах державного рівня, не передбачає за-
стосування інституційного партнерства, норми для
двох і більше органів державної влади виступати од-
ночасно на стороні державного партнера, обмежує
участь державних та комунальних підприємств у
проектах ДПП. На виконання Закону України «Про
державно-приватне партнерство» розроблено підза-
конні акти, які регламентують методичні та органі-
заційно-управлінські аспекти ДПП, але їх дієвість
залишається на низькому рівні через недоліки да-
ного закону та окремих нормативно-правових актів.
Успішний розвиток ППП як механізму активі-
зації інвестиційної діяльності та залучення приват-
них інвестицій у стратегічно важливі для держави
сфери на інноваційних засадах можливий лише за
умов забезпечення балансу інтересів держави і при-
ватного інвестора.
Правова форма здійснення ППП має забезпе-
чити для інвестора привабливість, безпеку вкла-
дення коштів в державну власність і реалізувати ос-
новну мету проекту, тобто розвивати ту сферу, яка
стратегічно важлива для держави. Для цього дер-
жава повинна сприймати приватного інвестора як
рівноправного партнера. Вимагаючи від нього вико-
нання передбачених угодою зобов’язань, держава
має, зі свого боку, гарантувати виконання власних
зобов’язань в повному обсязі.
Напрями активізації інноваційного розвитку
різних сфер промисловості на засадах ППП, у тому
числі паливно-енергетичного комплексу, наведено
нижче (рис. 2).
Для вдосконалення нормативно-правового ре-
гулювання має враховуватися як напрям узгодження
та систематизації законодавства у сфері ППП, так і
гармонізації вітчизняного законодавства з прави-
лами та законодавством ЄС.
З огляду на наявні суперечності у нормативно-
правовій базі, практичну неможливість швидкої ім-
плементації положень Закону України «Про дер-
жавно-приватне партнерство» до інших спеціальних
законів, що регламентують господарські відносини
держави та приватного сектору, слід розвивати ме-
ханізми ППП на основі цього закону, який повинен
мати характер рамкового закону, що передбачає:
– удосконалення закону у частині:
більш чіткого визначення повноважень органів
влади, що залучаються до проектів ППП на всіх ста-
діях, як на центральному, так і на місцевому рівні;
розширення часового горизонту відносин у ра-
мках ППП;
уточнення ознак ППП у частині делегування
функцій і повноважень держави щодо розвитку ін-
фраструктури та надання суспільних (публічних)
послуг приватному сектору;
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
154
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
Рис. 2. Шляхи підвищення ефективності інноваційного розвитку вітчизняної промисловості
на засадах публічно-приватного партнерства
уточнення переліку сфер застосування догово-
рів ППП;
запровадження можливості реалізації інститу-
ціонального партнерства та створення спеціального
венчурного спільного (публічно-приватного) про-
ектного (створеного з метою реалізації конкретного
проекту) підприємства, надання державним підпри-
ємствам права бути учасниками договорів ППП на
стороні державного партнера;
– узгодження положень закону з положеннями
спеціальних законів, які регламентують договірні
відносини держави і приватного сектора у сфері
концесії, спільної діяльності, оренди, розподілу про-
дукції;
– запровадження інструментарію методологіч-
ної підтримки інноваційних проектів за окремими
формами ППП, що матиме рекомендаційний харак-
тер і розроблятиметься уповноваженим органом;
– нормативне упорядкування питань прав влас-
ності на активи в рамках проекту на засадах ППП;
– удосконалення механізму вирішення спорів,
що виникають із договору ППП, укладеного нерези-
дентом України або підприємством з іноземними ін-
вестиціями, який має передбачати можливість пере-
дачі спорів на розгляд до міжнародного комерцій-
ного арбітражу;
– удосконалення бюджетного та податкового
законодавства (у тому числі у частині підкріплення
фінансовими ресурсами прав і обов’язків державних
утворень, що виступають сторонами у договорах
ППП) для поліпшення інвестиційного клімату та
формування ефективного механізму державної під-
тримки ППП;
– подальший розвиток законодавства щодо
впровадження стимулюючого тарифного регулю-
вання.
На думку фахівців Національного інституту
стратегічних досліджень, «для практичного запро-
вадження основних форм ДПП з метою залучення
приватних інвестиційних ресурсів для модернізації
української економіки необхідне проведення ціле-
Усунення суперечностей та недоліків нормативно-правової бази
публічно-приватного партнерства в Україні
Формування уповноваженого державного органу, відповідального
за розвиток публічно-приватного партнерства
Посилення функцій органів місцевого самоврядування
у сфері публічно-приватного партнерства
Активізація інституцій розвитку у системі управління
публічно-приватним партнерством
Удосконалення співпраці органів державної влади з інституціями
громадянського суспільства щодо реалізації інноваційних проектів
на засадах публічно-приватного партнерства в Україні
Визначення пріоритетних сфер економічної діяльності
для розвитку публічно-приватного партнерства
Поліпшення інвестиційного клімату та підприємницького середовища
у контексті розвитку публічно-приватного партнерства
Удосконалення механізмів фінансування проектів
публічно-приватного партнерства в Україні
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
155
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
спрямованої послідовної державної політики роз-
витку ДПП. Вона має бути спрямована на форму-
вання сприятливого економічного та управлінсь-
кого середовища для розроблення й реалізації прое-
ктів ДПП» [15].
З метою вдосконалення інституційного та пра-
вового забезпечення підготовки й реалізації проек-
тів ДПП необхідно [15]:
– чітко визначати повноваження органів влади,
які залучаються на всіх етапах підготовки та реалі-
зації проектів ДПП на державному, регіональному і
місцевому рівнях з метою усунення дублювання
функцій; визначати органи, які можуть укладати до-
говір ДПП в якості його сторони;
– створення Центру державно-приватного
партнерства при Державному агентстві з інвестицій
та управління національними проектами України,
що втілюватиме проекти з ДПП, в тому числі в рам-
ках реалізації Національних проектів; налагодження
співпраці Центру з Міжнародним центром ДПП Єв-
ропейської економічної комісії ООН (UNECE
International PPP Centre of Excellence);
– Держінвестпроекту налагодження співпраці
з міжнародними фінансовими установами, такими
як ЄБРР, Світовий банк, іншими міжнародними ор-
ганізаціями для отримання фінансової і технічної
підтримки проектів ДПП;
– опрацювання можливостей спрощення зако-
нодавчо-нормативної бази ДПП;
– розроблення й затвердження регіональних
програм комплексного оновлення основних фондів
та розбудови інфраструктури;
– внесення коректив до навчальних планів за-
кладів, що готують фахівців для державного та му-
ніципального управління шляхом запровадження
спеціалізованих курсів з механізмів ДПП;
– запровадження програми підвищення квалі-
фікації працівників місцевих органів виконавчої
влади та органів місцевого самоврядування з питань
впровадження ДПП;
– забезпечення підготовки та розповсюдження
посібників із застосування форм ДПП в різних сфе-
рах економіки, таких як транспортна інфраструк-
тура, житлово-комунальне господарство тощо.
У Концепції розвитку державно-приватного
партнерства в Україні на 2012-2017 роки однією з
пріоритетних сфер визначено енергетичний сектор.
Зважаючи на критерії відбору пріоритетних сфер, а
також актуальність проблем у вугільній галузі, які
потребують розв’язання, потребу в модернізації
шахтного фонду галузі, слід визнати, що вугільна га-
лузь, без сумніву, потребує залучення ресурсів при-
ватного сектору.
Але наразі в Основних напрямах бюджетної по-
літики на 2016 рік (схвалено розпорядженням Кабі-
нету міністрів України від 31 березня 2015 р. № 314-
р), які розроблено відповідно до Програми діяльно-
сті Кабінету Міністрів України, Коаліційної угоди
та Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» та які
ґрунтуються на положеннях програм співпраці з
Міжнародним валютним фондом та іншими міжна-
родними фінансовими організаціями, питанням не
тільки розвитку державно-приватного партнерства у
вугільній галузі, а взагалі її інноваційному розвитку
не приділено достатньої уваги. В них тільки перед-
бачено «подальше реформування вугільної галузі
шляхом:
прийняття закону щодо державної підтримки
вугільної галузі;
підготовки до приватизації усіх вугледобувних
підприємств;
прийняття рішень щодо ліквідації шахт, які не
приватизовано;
прийняття нормативно-правових актів та про-
ведення відповідних структурних перетворень під
час реформи міжбюджетних відносин щодо реаліза-
ції проектів ліквідації підприємств вугільної та тор-
фодобувної промисловості і утримання водовідлив-
них комплексів у безпечному режимі на умовах
співфінансування з місцевими органами влади;
збалансування фінансового стану державних
вугільних підприємств у разі відмови від фінансу-
вання за рахунок коштів бюджету їх операційних
витрат;
оптимізації ціноутворення на вугільну продук-
цію до рівня, необхідного для беззбиткової роботи
вугледобувних підприємств».
Також треба відзначити, що перелік основних
нормативно-правових актів, які регулюють діяль-
ність паливно-енергетичного комплексу, не попов-
нювався новими актами з 2011 року, хоча нагальна
потреба у цьому є. В першу чергу це стосується пи-
тань врегулювання державно-приватного партнер-
ства в галузі. Так, на сайті Міністерства енергетики
та вугільної промисловості Україні від 24.06.2015 р.
є «Запрошення потенційних інвесторів до участі в
тендері для придбання активів вугледобувної галузі,
що перебувають у державній власності: перелік
шахт», але без відповідного нормативно-законодав-
чого врегулювання цих питань навряд чи можна
сподіватися на зацікавленість з боку потенційних ін-
весторів.
У проекті Концепції Державної цільової еконо-
мічної програми реформування вугільної промисло-
вості на 2015–2020 роки [18] також не приділено на-
лежної уваги державно-приватному партнерству у
вугільній галузі.
Деякі кроки щодо врегулювання державно-при-
ватного партнерства в країні здійснюються, так 3 ве-
ресня 2015 року на повторне друге читання направ-
лено проект Закону України про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо зняття ре-
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
156
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
гуляторних бар’єрів для розвитку державно-приват-
ного партнерства в Україні та стимулювання інвес-
тицій [19].
Дмитром Орендарцем, старшим юристом ЮК
«Клиффорд Чанс», виконано детальний аналіз пере-
ваг і недоліків цього законопроекту [20], де відзна-
чається, що якщо раніше виникало питання, чи може
спеціальна проектна компанія, створена перемож-
цем конкурсу з відбору приватного партнера, висту-
пати стороною відповідного договору державно-
приватного партнерства, то законопроект вирішує
цю проблему, передбачаючи, що приватним партне-
ром може виступати не лише безпосередньо перемо-
жець конкурсу, але і створена ним проектна компа-
нія, в якій такий переможець прямо або опосередко-
вано володіє 100% статутного капіталу.
До однієї з регуляторних проблем, що робить
проекти державно-приватного партнерства в Укра-
їні не цікавими для інвесторів, відноситься заборона
на перехід права власності на об’єкт державно-при-
ватного партнерства до приватного партнера на пе-
ріод дії договору. Така норма йде врозріз з передо-
вою світовою практикою, не даючи приватному
партнерові можливості притягувати дешевше бор-
гове фінансування для реалізації проектів.
У цьому випадку приватному партнерові нічого
передавати фінансовим установам в забезпечення
своїх зобов’язань з такого фінансування. Законопро-
ект передбачає можливість передачі об’єкта дер-
жавно-приватного партнерства у власність або ко-
ристування приватному партнеру на термін дії дого-
вору, з подальшою його передачею публічному
партнерові. Якщо ця норма залишиться в проголо-
сованому документі, участь в інфраструктурних та
інших проектах державно-приватного партнерства в
Україні стане привабливішими для фінансових уста-
нов та інвесторів, які зможуть залучати проектне фі-
нансування під такі проекти.
Варто відмітити, що в законопроекті зроблено
спробу передбачення механізму вступу нової особи
в договір на стороні приватного партнера. Автори
законопроекту вказали, що фінансова установа
може виступати на стороні приватного партнера і
може звернутися до державного партнера з пропози-
цією про заміну приватного партнера у разі, якщо
він не виконує свої зобов’язання за договором. Але
цього недостатньо для передачі прав за договором
державно-приватного партнерства в забезпечення
третій особі. Тому, в цій частині законопроект пот-
ребує доопрацювання.
До очевидних позитивних рис законопроекту
варто також віднести те, що в ньому автори перед-
бачили гнучкіший механізм компенсації інвестицій
приватному партнерові. Зокрема, законопроектом
передбачена можливість встановлення в договорі
державно-приватного партнерства альтернативного
порядку компенсації інвестицій.
Також з метою надання інвесторам, які мають
намір брати участь в довгострокових проектах, біль-
шого комфорту й упевненості у збереженні їх інвес-
тицій, авторами законопроекту передбачено вне-
сення змін до положень, які гарантують незмінність
законодавства, за винятком випадків, коли законо-
давчі зміни передбачають сприятливіші умови для
інвестора. Крім того, у світлі існуючих в Україні жо-
рстких валютних обмежень, норми, що містяться в
законопроекті, які передбачають нерозповсюджен-
ня будь-яких валютних обмежень на учасників про-
ектів державно-приватного партнерства, мають
бути хорошим стимулом для залучення потенційних
інвесторів.
Для подолання проблем інвестиційного забез-
печення інноваційного розвитку вугільної галузі на
засадах ППП доцільним є, на думку М. Гракової, за-
лучення третьої особи – галузевого профільного мі-
ністерства, оскільки наведений орган забезпечува-
тиме інформаційну підтримку реалізації проекту на
всіх стадіях виконання [13, с. 40].
Залученням до ППП профільного міністерства
здійснюватиметься аналіз відповідності реалізації
інноваційного проекту цілям галузевого розвитку;
контролюватиметься доцільність застосування тех-
ніко-технологічних рішень проекту; здійснювати-
меться ефективність реалізації проекту на всіх ета-
пах тощо. Головними функціями профільного міні-
стерства в процесі реалізації ППП є внутрішній
аудит проекту, інспектування його виконання, що
при наявності необхідного досвіду стимулювати-
меться підвищення ефективності співробітництва, у
тому числі для приватного учасника.
Відповідно до чинного законодавства основ-
ною формою співробітництва в рамках публічно-
приватного партнерства є співпраця на основі дого-
вірних взаємовідносин. Разом з тим доцільне враху-
вання інституціонального аспекту взаємодії при
спільній діяльності, оскільки в практиці управління
вугледобувними підприємствами сформовано пози-
тивний досвід щодо створення інтегрованих струк-
тур.
У той же час, незважаючи на увесь позитив за-
конопроекту, прориву у сфері державно-приватного
партнерства не станеться, поки уповноваженими
державними органами не відбудеться політична
воля в реалізації таких проектів.
З урахуванням існуючої потреби в реструкту-
ризації вугільної галузі, відповідної модернізації
шахтного фонду галузі для інноваційного розвитку
вугільної промисловості, практичного досвіду за-
стосування публічно-приватного партнерства до-
цільним є розробка певних пропозицій щодо засто-
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
157
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
сування такого партнерства у сфері інноваційного
розвитку вугільної промисловості.
Одним з ефективних механізмів публічно-при-
ватного партнерства у сфері інноваційного розвитку
вугільної галузі є укладання концесійних угод.
Практичний приклад впровадження концесійного
механізму – розвиток ДП «Ровенькиантрацит» та
ДП «Свердловантрацит», які передано ДТЕКу на
умовах концесії. ДТЕК перемогла в конкурсі з кон-
цесії підприємств «Свердловантрацит» і «Ровень-
киантрацит». При цьому капітальні інвестиції в «Ро-
венькиантрацит» у 2012-2016 рр. становлять 2,998
млрд грн, «Свердлов-антрацит» – 2,729 млрд грн.
«Ефективність, дисципліна і безпека на підприємст-
вах, куди прийшов приватний інвестор, вище, ніж на
державних» [21].
У концесійній угоді зазначено, що компанія-
концесіонер має брати активну участь у розвитку ву-
гільних територій, на яких знаходяться її підприєм-
ства. Для місцевої влади в співпраці з великим біз-
несом основні пріоритети – це цілісний розвиток
підприємств, соціальна сфера та захист інтересів те-
риторії. Закон України «Про державно-приватне
партнерство» дозволяє залучати у вугільну галузь
значні обсяги приватного капіталу.
Крім інвестицій у розвиток виробництва і в
систему безпеки, екологію й інші сфери, концесі-
онер активізує участь у реалізації соціальних про-
грам, а саме: розвитку охорони здоров'я та освіти.
Сам концесіонер зацікавлений у розвитку такої важ-
ливої соціальної складової, як освіта. ДТЕК має на-
мір впроваджувати у виробництво нові сучасні тех-
нології, а працювати з ними зможуть тільки підгото-
влені, освічені і висококваліфіковані працівники.
Кошти, які надходять до держбюджету від передачі
вугільних підприємств у концесію, мають бути
спрямовані безпосередньо на розвиток територій, у
яких працюють ці підприємства.
До основних недоліків концесійного законо-
давства в Україні можна віднести: визначення пра-
вових норм є надмірно детальним та імперативним,
що на практиці може ускладнити реалізацію іннова-
ційного проекту в рамках концесійної угоди; тому
можна навести встановлення вичерпного набору
критеріїв при проведенні концесійного конкурсу;
істотне обмеження вибору сторонами інстру-
ментів умов концесійної угоди; наприклад, не допу-
скається під заставу об'єкта концесійної угоди, а та-
кож уступка прав з угоди приватним інвестором на
інвестиційній стадії проекту;
відсутність можливості прямої плати конце-
дента концесіонеру в рамках проектів, де відсутнє
зовнішнє джерело доходу;
імперативне регулювання процедури відбору
кандидатури концесіонера;
відсутність встановлення спеціального право-
вого режиму для концесійних проектів; законодав-
ство не охоплює всі аспекти бюджетного, земель-
ного, податкового, екологічного законодавства, які
можуть мати суттєве значення в контексті концесій-
ного проекту;
обмеження привабливості сфери для міжнарод-
них інвесторів;
встановлення для концесіонера виключного пе-
реліку зобов'язань за концесійною угодою.
Як показує аналіз, концесійне законодавство
України не відповідає передовим міжнародним
стандартам за критеріями: правила вирішення спо-
рів; забезпечення фінансування та заходи державної
підтримки; проектна документація; процедура ви-
бору концесіонера; визначення та сфера регулю-
вання; інституціональна інфраструктура; концепція
або стратегія розвитку публічно-приватного парт-
нерства.
З метою розширення сфери застосування кон-
цесійного механізму, створення найбільш сприятли-
вих умов для залучення приватних інвестицій при
реалізації інноваційних проектів у вугільній галузі
доцільна розробка комплексу пропозицій, спрямо-
ваних на закріплення таких норм, – можливість:
– реалізації інноваційних проектів з викорис-
танням механізму відкладених платежів, де відшко-
дування витрат приватного інвестора на створення
інфраструктурних об’єктів здійснюється за рахунок
податкових надходжень від впровадження проектів
в цілому;
– знаходження об’єктів концесійної угоди на
момент укладання концесійної угоди, на право опе-
ративного управління в державних підприємствах;
– розширення переліку об’єктів концесійної
угоди шляхом введення поняття «інше майно»;
– укладання концесійної угоди за приватною
ініціативою на підставі пропозиції особи, яка відпо-
відає вимогам, що пред’являються законодавством
концесіонеру;
– забезпечення гарантії окупності інвестицій
концесіонера і отримання виручки, передбаченої
угодою;
– розширення переліку обов'язкових умов кон-
цесійної угоди;
– пред’явлення концесіонером вимог конце-
дента із зміни істотних умов концесійної угоди, у
разі якщо реалізація концесійної угоди стала не-
можливою у встановлені в ній терміни в результаті
виникнення деяких обставин;
– укладання прямих угод, які визначають право
на заміну концесіонера без проведення конкурсу на
вимогу організації, яка фінансує;
– участі на стороні концедента множинності
осіб (передбачено спільний конкурс на право укла-
дання концесійної угоди, за підсумками якого з
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
158
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
кожною публічною установою укладається окрема
концесійна угода);
– переважного права викупу концесіонером
концесійної угоди.
З метою забезпечення залучення інвестицій на
тривалий строк у законопроекті про концесії необ-
хідно введення можливості переважного права ви-
купу концесіонером об’єкта концесійної угоди за
ринковою вартістю після закінчення терміну дії та-
кої угоди за умови сумлінного виконання таким кон-
цесіонером умов концесійної угоди.
Висновки. Для вирішення проблем ефектив-
ного інноваційного розвитку на засадах публічно-
приватного партнерства в Україні доцільна розроб-
ка також комплексу заходів:
– удосконалення нормативно-правового регу-
лювання механізмів ППП для активізації інновацій-
ної діяльності;
– встановлення чіткого розподілу повноважень
у системі державного управління ППП;
– формування єдиного підходу до розвитку ін-
ституціонального середовища ППП, визначення
пріоритетних сфер інноваційного розвитку та поши-
рення ППП, особливостей розвитку ППП у різних
сферах економічної діяльності на інноваційній ос-
нові;
– визначення напрямів удосконалення механіз-
мів підтримки і гарантій держави;
– визначення напрямів поліпшення ефективно-
сті взаємодії держави та приватного сектору щодо
ініціювання та реалізації інноваційних проектів на
засадах ППП;
– підвищення інституційної спроможності ор-
ганів державної влади та місцевого самоврядування
щодо використання сучасних механізмів реалізації
інноваційних проектів на засадах ППП;
– створення умов для залучення суспільних
об’єднань для формування необхідного інституціо-
нального середовища та реалізації інноваційних
проектів на засадах ППП.
З проведеного аналізу, ефективним механізмом
публічно-приватного партнерства є застосування
концесійних угод. При цьому до ключових чинни-
ків, що впливають на успішність їх реалізації, відно-
сяться:
– наявність нормативно-правової бази, що ви-
значає, зокрема, порядок ініціації та укладання кон-
цесійних угод, де чітко прописані принципи їх укла-
дання, терміни, відповідальні суб’єкти;
– наявність спеціалізованих державних органів
або структур, що мають необхідні компетенції та
повноваження для опрацювання та супроводження
проектів на принципах публічно-приватного парт-
нерства, у тому числі концесійних проектів, або спе-
ціалізованої організації, яка надає відповідний пере-
лік консультаційних послуг (принцип «кваліфікова-
ного замовника»);
– політична воля державних органів, які покли-
кані враховувати позитивні результати і вигоди від
укладання концесійних угод, серед яких відтік інве-
стицій і мінімізація навантаження на бюджет регі-
ону; скорочення ризиків, розрахунок та управління
якими бере на себе приватний партнер;
– стабільна політична кон’юнктура в даному
регіоні і відсутність видимих політичних ризиків,
які можуть негативно впливати на процес виконання
концесійної угоди, наприклад, неможливість про-
довження терміну дії раніше одержаних дозволів на
концесію; зміна умов оподаткування юридичних
осіб;
– висока інвестиційна привабливість і стійкий
кредитний рейтинг регіону, що дозволяє гаранту-
вати повернення інвестиційних коштів концесіонера
в об’єкт інфраструктури;
– наявність конкуренції між приватними ком-
паніями, здатними брати участь у реалізації конце-
сійних угод – що дозволяє проведенню конкурсної
процедури і вибору інвестора, який найбільш ефек-
тивно може брати участь у реалізації інноваційного
проекту на основі концесійної угоди;
– системний підхід до розвитку інноваційної ін-
фраструктури та залучення для цих цілей позабю-
джетних коштів (наявність стратегії розвитку інно-
ваційної інфраструктури регіону або програми залу-
чення позабюджетних інвестицій, у тому числі із за-
стосуванням механізмів ППП).
У результаті проведеного дослідження нада-
ються пропозиції щодо вдосконалення концесійного
законодавства в Україні, серед яких:
– можливість більш широкого використання
коштів інвестиційних фондів для всебічної підго-
товки проектів на принципах ППП за допомогою
кваліфікованих консультантів або пошук інших
джерел фінансування;
– прийнятність умов для залучення фінансу-
вання і можливості застави прав щодо концесії – до-
цільно продовження роботи з посиленням і розши-
ренням пакету забезпечення, який може бути нада-
ний кредиторам; необхідні відповідні зміни в зако-
нодавстві, що роблять можливим заставу прав ви-
моги, переведення боргу (заміна концесіонера) за
концесійною угодою і запорука рахунків;
– закріплення положення законодавства, що до-
зволяє пряму угоду між кредитором і концедентом і
право кредиторів на пряме управління в разі невико-
нання зобов’язання концесіонером;
– розробка змін в українському законодавстві,
де визначатимуться та гарантуватимуться компен-
сація концесіонеру у зв’язку з виникненням додат-
кових витрат при реалізації концесійних проектів,
які не враховано в паспорті відповідного проекту.
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
159
Економічний вісник Донбасу № 3(41), 2015
На даному етапі на законодавчому рівні не вироб-
лено позицій з питання фінансування додаткових
витрат, що виникають при реалізації концесійних
угод. Паспорти інноваційних проектів не передбача-
ють можливості збільшення державного фінансу-
вання. Також невідоме джерело бюджетних коштів
у тих випадках, коли концедент зобов’язаний випла-
тити штраф концесіонеру у зв’язку з невиконанням
обов’язку, покладеного на нього концесійною уго-
дою;
– удосконалення правил проведення концесій-
них конкурсів з метою підвищення конкуренції та
розширення складу учасників конкурсів. На даний
час проблемними питаннями є недостатня кількість
або повна відсутність якісних критеріїв, процедури
«конкурентного діалогу»;
– чітке закріплення того, що типові концесійні
угоди повинні мати однозначно рекомендаційний, а
не обов’язковий характер;
– можливість вибору сторонами угоди міжна-
родного арбітражу для вирішення спорів;
– удосконалення механізмів та інструментів
державної підтримки у виді розширення їх спектру,
обліку інфляції витрат, гнучкості при встановленні
тарифів, можливості надання гарантій рефінансу-
вання;
– стимулювання залучення коштів пенсійних
фондів через випуск інфраструктурних облігацій
для забезпечення реалізації інноваційних проектів;
– зміцнення гарантій компенсації та удоскона-
лення їх механізмів, у тому числі при розірванні
концесійних угод, витрат, пов’язаних з довгостроко-
вим припиненням договорів не з вини концесіонера,
валютні ризики, спрощену вигоду, компенсацію для
погашення боргових зобов’язань;
– введення стосовно до концесій особливого
механізму оподаткування – з податку на прибуток, з
податку на майно, амортизацію, особливі механізми
прискореного повернення податку на додану вар-
тість.
Література
1. Запатріна І.В. Публічно-приватне партнерс-
тво в Україні: перспективи застосування для реалі-
зації інфраструктурних проектів і надання публіч-
них послуг / І.В. Запатріна // Економіка і прогнозу-
вання. – 2010. – № 4. – С. 62–86. 2. Мущинська
Н.Ю. Дослідження сучасного стану розвитку відно-
син державно-приватного партнерства в Німеччині
та Україні / Н.Ю. Мущинська // Збірник наукових
праць Луцького національного технічного універси-
тету. – Економічні науки. – Сер. Економіка та мене-
джмент. – Вип. 8 (30). – Луцьк, 2011. – С. 246–256.
3. Мостепанюк А.В. Державно-приватне партнерс-
тво як механізм підвищення конкурентоспроможно-
сті економіки країни / А.В. Мостепанюк // Теорети-
чні та прикладні питання економіки: зб. наук. праць.
– Вип. 26. – К.: Видавничо-поліграфічний центр
«Київський університет», 2011. – С. 296–304.
4. Устименко В. Проблеми та перспективи впрова-
дження державно-приватного партнерства у відно-
сини у сфері господарювання / В. Устименко,
Р. Джабраілов // Схід. – 2011. – № 1 (108). – С. 175–
178. 5. Надолішній П. Публічно-приватне партнер-
ство в Україні: теоретико-методологічні засади і
умови інституціалізації [Електронний ресурс] /
П. Надолішній, Н. Піроженко // Теоретичні та прик-
ладні питання державо-творення: зб. наук. праць. –
2012. – Вип. 10. – Режим доступу: http://www.nbuv.
gov.ua/e-journals/tppd/2012_10/zmist/R_1/02%20Na
do lishni.pdf. – Назва з екрану. 6. Маісурадзе М.Ю.
Проблемні питання розвитку державно-приватного
партнерства в Україні / М.Ю. Маісурадзе // Страте-
гія економічного розвитку України. – 2013. – № 33.
– С. 81–87. 7. Вінник О.М. Технології державно-
приватного партнерства (правові аспекти) / О.М.
Вінник // Демографія та соціальна економіка. – 2012.
– № 1 (17). – С. 110–119. 8. Маісурадзе М.Ю. Пере-
думови розвитку державно-приватного партнерства
в Україні / М.Ю. Маісурадзе // Економіка та дер-
жава. – 2014. – № 2. – С. 11–14. 9. Безбах Н.В. Ме-
тодологічні аспекти організації державно-приват-
ного партнерства [Електронний ресурс] / Н.В. Без-
бах // Наукові розвідки з державного та муніципаль-
ного управління: зб. наук. праць. – 2011. – № 1. – Ре-
жим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/Soc_
Gum/Nrzd/2011_1/34.pdf. – Назва з екрану. 10. Ка-
рий О.І. Проекти державно-приватного партнерс-
тва: ключові проблеми практичної реалізації / О.І.
Карий, К.В. Процак, А.О. Мавріна // Економічний
аналіз: зб. наук. праць. – Тернопіль: Видавничо-по-
ліграфічний центр Тернопільського національного
економічного університету «Економічна думка»,
2015. – Т. 20. – С. 35–44. 11. Шевченко Б.О. Потен-
ціал державно-приватного партнерства як інстру-
мент антикризових заходів / Б.О. Шевченко // Еко-
номічний вісник НГУ. – 2009. – № 1. – С. 17–23.
12. Федулова Л.І. Особливості державно-приват-
ного партнерства в науково-технологічній та іннова-
ційних сферах України / Л.І. Федулова, С.В. Трин-
чук // Стратегічні пріоритети. – 2011. – № 1 (18). –
С. 85–93. 13. Гракова М. Розвиток державно-прива-
тного партнерства у вугільній промисловості /
М. Гракова // Схід. –2013. – № 5 (125). – С. 38–43.
14. Пильтяй О. Фінансові механізми публічно-при-
ватного партнерства / О. Пильтяй // Вісник КНТЕУ.
– 2012. – № 3. – С. 63–74. 15. Павлюк А. Щодо роз-
витку державно-приватного партнерства як механі-
зму активізації інвестиційної діяльності в Україні:
аналіт. записка / А. Павлюк, Д. Ляпін; Нац. ін-т стра-
тегічних досліджень [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/816. – Назва
Ю. З. Драчук, І. М. Кочешкова, Н. В. Трушкіна
160
Економічний вісник Донбасу № 2(40), 2015
з екрану. 16. Єрмілов С.Ф. Розробка основних на-
прямів розвитку державно-приватного партнерства
в Україні / С.Ф. Єрмілов // Право та державне управ-
ління. – 2012. – № 1. – С. 123–128. 17. Концепція
розвитку державно-приватного партнерства в Укра-
їні на 2012–2017 роки [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: http://ppp-ukraine. org/wp-content/ up
loads/2015/03/PPP-Development-Concept-2012-2017.
pdf. – Назва з екрану. 18. Концепція Державної ці-
льової економічної програми реформування вугіль-
ної промисловості на 2015–2020 роки [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua/
minugol/ control/publish/article?art_id=245027382. –
Назва з екрану. 19. Проект Закону України про вне-
сення змін до деяких законодавчих актів України
щодо зняття регуляторних бар’єрів для розвитку
державно-приватного партнерства в Україні та сти-
мулювання інвестицій [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/
webproc4_1? pf3511=56439. – Назва з екрану.
20. Орендарец Д. Сможет ли принятие Закона о го-
сударственно-частном партнерстве стимулировать
инвестиции в Украину / Д. Орендарец [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://delo.ua/ukraine/
smozhet-li-prinjatie-zakona-o-gosudarstvenno-chastno
m-partnerstv-291602/delo.ua. – Назва з екрану.
21. Механізми державно-приватного партнерства
впроваджуються у вугільній галузі [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.
ua/control/uk/publish/article?art_id=244830510. – На-
зва з екрану.
Драчук Ю. З., Кочешкова I. М., Трушкіна
Н. В. Удосконалення нормативно-правового за-
безпечення інноваційного розвитку вугільної
промисловості на засадах публічно-приватного
партнерства
Виконано аналіз діючого нормативно-право-
вого забезпечення інноваційного розвитку промис-
ловості на засадах публічно-приватного партнер-
ства. Досліджено та узагальнено зарубіжний досвід
реалізації інноваційних проектів на засадах ППП.
Надано пропозиції щодо вдосконалення правового
забезпечення інноваційного розвитку вугледобув-
них підприємств на засадах публічно-приватного
партнерства.
Ключові слова: вугільна промисловість, іннова-
ційний розвиток, нормативно-правове забезпе-
чення, публічно-приватне партнерство.
Драчук Ю. З., Кочешкова И. Н., Трушкина
Н. В. Совершенствование нормативно-правового
обеспечения инновационного развития угольной
промышленности на основе публично-частного
партнерства
Выполнен анализ действующего нормативно-
правового обеспечения инновационного развития
промышленности на основе публично-частного
партнерства. Исследован и обобщен зарубежный
опыт реализации инновационных проектов на ос-
нове ПЧП. Даны предложения по совершенствова-
нию правового обеспечения инновационного разви-
тия угледобывающих предприятий на основе пуб-
лично-частного партнерства.
Ключевые слова: угольная промышленность,
инновационное развитие, нормативно-правовое обе-
спечение, публично-частное партнерство.
Drachuk Yu. Z., Kocheshkova I. N., Trushkina
N. V. Improving the regulatory framework of the
innovative development of the coal industry on the
basis of public-private partnerships
An analysis of the current regulatory framework of
the innovative development of the industry is made on
the basis of public-private partnerships. Foreign
experience in the implementation of innovative projects
based on PPP is investigated and generalized. Proposals
to improve the legal provision of innovative
development of coal mines are on the basis of public-
private partnerships.
Keywords: coal industry, innovative development,
regulatory support, public-private partnership.
Стаття надійшла до редакції 11.08.2015
Прийнято до друку 16.09.2015
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-93662 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1817-3772 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T11:26:08Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Драчук, Ю.З. Кочешкова, I.М. Трушкіна, Н.В. 2016-02-01T14:14:58Z 2016-02-01T14:14:58Z 2015 Удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості на засадах публічно-приватного партнерства / Ю.З. Драчук, I.М. Кочешкова, Н.В. Трушкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2015. — № 3 (41). — С. 149-160. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93662 330.341.1:346.57:622.33 Виконано аналіз діючого нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку промисловості на засадах публічно-приватного партнерства. Досліджено та узагальнено зарубіжний досвід реалізації інноваційних проектів на засадах ППП. Надано пропозиції щодо вдосконалення правовогозабезпечення інноваційного розвитку вугледобувних підприємств на засадах публічно-приватного партнерства. Выполнен анализ действующего нормативно-правового обеспечения инновационного развития промышленности на основе публично-частного партнерства. Исследован и обобщен зарубежный опыт реализации инновационных проектов на основе ПЧП. Даны предложения по совершенствованию правового обеспечения инновационного развития угледобывающих предприятий на основе публично-частного партнерства. An analysis of the current regulatory framework of the innovative development of the industry is made on the basis of public-private partnerships. Foreign experience in the implementation of innovative projects based on PPP is investigated and generalized. Proposals to improve the legal provision of innovative development of coal mines are on the basis of public-private partnerships. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Менеджмент інновацій Удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості на засадах публічно-приватного партнерства Совершенствование нормативно-правового обеспечения инновационного развития угольной промышленности на основе публично-частного партнерства Improving the regulatory framework of the innovative development of the coal industry on the basis of public-private partnerships Article published earlier |
| spellingShingle | Удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості на засадах публічно-приватного партнерства Драчук, Ю.З. Кочешкова, I.М. Трушкіна, Н.В. Менеджмент інновацій |
| title | Удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості на засадах публічно-приватного партнерства |
| title_alt | Совершенствование нормативно-правового обеспечения инновационного развития угольной промышленности на основе публично-частного партнерства Improving the regulatory framework of the innovative development of the coal industry on the basis of public-private partnerships |
| title_full | Удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості на засадах публічно-приватного партнерства |
| title_fullStr | Удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості на засадах публічно-приватного партнерства |
| title_full_unstemmed | Удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості на засадах публічно-приватного партнерства |
| title_short | Удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості на засадах публічно-приватного партнерства |
| title_sort | удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості на засадах публічно-приватного партнерства |
| topic | Менеджмент інновацій |
| topic_facet | Менеджмент інновацій |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93662 |
| work_keys_str_mv | AT dračukûz udoskonalennânormativnopravovogozabezpečennâínnovacíinogorozvitkuvugílʹnoípromislovostínazasadahpublíčnoprivatnogopartnerstva AT kočeškovaim udoskonalennânormativnopravovogozabezpečennâínnovacíinogorozvitkuvugílʹnoípromislovostínazasadahpublíčnoprivatnogopartnerstva AT truškínanv udoskonalennânormativnopravovogozabezpečennâínnovacíinogorozvitkuvugílʹnoípromislovostínazasadahpublíčnoprivatnogopartnerstva AT dračukûz soveršenstvovanienormativnopravovogoobespečeniâinnovacionnogorazvitiâugolʹnoipromyšlennostinaosnovepubličnočastnogopartnerstva AT kočeškovaim soveršenstvovanienormativnopravovogoobespečeniâinnovacionnogorazvitiâugolʹnoipromyšlennostinaosnovepubličnočastnogopartnerstva AT truškínanv soveršenstvovanienormativnopravovogoobespečeniâinnovacionnogorazvitiâugolʹnoipromyšlennostinaosnovepubličnočastnogopartnerstva AT dračukûz improvingtheregulatoryframeworkoftheinnovativedevelopmentofthecoalindustryonthebasisofpublicprivatepartnerships AT kočeškovaim improvingtheregulatoryframeworkoftheinnovativedevelopmentofthecoalindustryonthebasisofpublicprivatepartnerships AT truškínanv improvingtheregulatoryframeworkoftheinnovativedevelopmentofthecoalindustryonthebasisofpublicprivatepartnerships |