Тевтонсько-польська війна 20–40-х років ХІV століття і королівство Русі
Досліджуються конфлікти між Тевтонським орденом і королівством Польським, що призвели до конфронтації та військових дій між ними у першій половині XIV ст. Розглянуто позицію, яку займало королівство Русі у цьому протистоянні. Проаналізовано вплив змін геополітичного становища на ескалацію та на...
Saved in:
| Published in: | Княжа доба: історія і культура |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2013
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93731 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Тевтонсько-польська війна 20–40-х років ХІV століття і королівство Русі / Я. Грущинський // Княжа доба: історія і культура. — 2013. — Вип. 7. — С. 199-208. — Бібліогр.: 64 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859665766777880576 |
|---|---|
| author | Грущинський, Я. |
| author_facet | Грущинський, Я. |
| citation_txt | Тевтонсько-польська війна 20–40-х років ХІV століття і королівство Русі / Я. Грущинський // Княжа доба: історія і культура. — 2013. — Вип. 7. — С. 199-208. — Бібліогр.: 64 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Княжа доба: історія і культура |
| description | Досліджуються конфлікти між Тевтонським орденом і королівством Польським, що
призвели до конфронтації та військових дій
між ними у першій половині XIV ст. Розглянуто позицію, яку займало королівство Русі
у цьому протистоянні. Проаналізовано вплив
змін геополітичного становища на ескалацію
та на подальше згортання військових дій, зокрема фактор занепаду держави Романовичів.
Автор доходить висновку, що територіальні
суперечки не були вирішені, а лише відтерміновані перед натиском інших проблем часу.
Не залишається сумнівів, що союз Тевтонського ордену з королівством Русі (Галицько-Волинською державою), особливо за часів князя
Болеслава Юрія Тройденовича, мав яскраву антипольську спрямованість і відповідав тогочасним інтересам обох сторін.
In this article we analyze the main confl icts
between the Teutonic Order and the Kingdom of
Poland, which led to confrontation and war between
them in the fi rst half of XIV century. We
consider the position occupied by the Kingdom
of Rus in this confrontation. We also defi ned the
infl uence of changes in the geopolitical situation
to escalate and further curtailing military
operations, including a factor decline of the
Galicia-Volyn state. Having analyzed the available
sources, the author concludes that the territorial
disputes were not completely resolved,
they are only postponed to the pressure of other
problems at that time. There is no doubt that the
alliance of the Teutonic Order with Kingdom of
Rus (Galicia-Volyn state), especially in times
of prince Boleslaw-Yurij Troydenovych had a bright anti-Polish orientation and was interesting for both sides.
|
| first_indexed | 2025-11-30T11:01:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ян ГРУЩИНСЬКИЙ
ТЕВТОНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 20–40-х РОКІВ
ХІV СТОЛІТТЯ І КОРОЛІВСТВО РУСІ
Засвідчені текстами грамот від 9 серпня 1316 р., 27 серпня 1320 р., жовтня
1325 р., 9 березня 1327 р., 11 лютого 1334 р., 20 жовтня 1335 р. і 30 січня 1339 р.1,
тісні союзні стосунки між королівством Русі (Галицько-Волинською державою)
та Тевтонським орденом схилили деяких дослідників до думки, що цей союз,
особливо за князя Болеслава Юрія Тройденовича, мав антипольське спряму-
вання2. Наскільки він справедливий з огляду польсько-тевтонських стосунків,
які упродовж першої половини ХІV ст. справді були складними і, зрештою,
вилилися у затяжну війну, що з перервами тривала близько 20 років?
Далеко не всі аспекти самої війни поки вивчені всебічно, хоча над цією
проблемою працювали такі історики, як Маріан Тумлер3, Еріх Машке4,
Хартмут Бокман5, Клаус Мілітцер6, Анрі Богдан7, Вільям Урбан8, Маріан Біс-
куп і Герард Лябуда9, Єжи Клочовський10, Міхал Тимовський11 та Віра Мату-
зова12. Можна стверджувати, що головною проблемою польської зовнішньої
політики у перших десятиліттях XIV ст. став конфлікт з Тевтонським орде-
ном, спричинений насамперед захопленням Гданського Помор’я у 1309 р.
1 Купчинський О. Акти та документи Га-
лицько-Волинського князівства ХІІІ – пер-
шої половини ХІV століть. Дослідження.
Тексти. – Львів, 2004. – С. 145–158, 167–194.
2 Див., наприклад: Войтович Л. Князь
Юрій-Болеслав Тройденович: Ескіз пор-
трета // Княжа доба: історія і культура. –
Львів, 2011. – Вип. 5. – С. 209–220.
3 Tumler M. Der Deuts¥ e Orden im Wer-
den, Wa¥ sen und Wirken bis 1400 mit einem
Abriß der Ges¥ i¥ te des Ordens von 1400
bis zur neuesten Zeit. – Wien, 1955. – 746 s.
4 Машке Э. Немецкий орден / Пер. с
нем. В. Соловьевой. – Санкт-Петербург,
2003. – 256 с.
5 Бокман Х. Немецкий орден: Двенад-
цать глав из его истории / Пер. с нем.,
предисловия, комментарии В. Матузо-
вой. – Москва, 2004. – 273 с.
6 Militzer K. Historia zakonu krzyżackie-
go / Рrzekład E. Marszał, J. Zakrewski. –
Kraków, 2007. – 332 s.
7 Богдан А. Тевтонские рыцари / Пер. с
фр. А. Вишневского. – Санкт-Петербург,
2008. – 303 с.
8 Урбан В. Тевтонский орден / Пер. с
англ. П. Румянцева. – Москва, 2010. – 413 с.
9 Biskup M., Labuda G. Dzieje Zakonu krzy-
żackiego w Prusach: Gospodarka – Społe-
czeństwo – Państwo – Ideologia. – Gdańsk,
1988. – 624 s.
10 Клочовський Є. Історія Польщі до
кінця ХV ст. / Пер. з польс. Н. Яковенко. –
Люблін, 2005. – 237 с.
11 Тымовский М. История Польши /
Пер. з польс. В. Ковалева. – Москва,
2004. – 544 с.
12 Матузова В. И. Немецкий орден: От
Аксона до Грюнвальда // Средневековая
Европа глазами современников и исто-
риков. – Москва, 1994. – Т. 2. – С. 201–225;
Ее же. Тевтонский орден и Северная Евро-
па // Середньовічна Європа: погляд з кінця
ХХ ст. – Чернівці, 2000. – С. 104–108 (та ін.).
200 Ян ГРУЩИНСЬКИЙ
Окупація йшла врозріз з ідеологією духовно-лицарського ордену, але водно-
час сприяла розвитку держави Ордену, оскільки після приєднання цієї те-
риторії він міг проводити політику, незалежну від польського короля. Тому
погляди польських та німецьких істориків на ці дії суттєво відрізняються.
Такі польські історики, як М. Біскуп, Г. Лябуда, М. Тимовський, Є. Кло-
човський відстоювали погляд, що Тевтонський орден, напавши на христи-
янські землі, на очах у всіх зрадив своєму призначенню захисника христия н
від невірних. На їхню думку, одним із наслідків польсько-орденського кон-
флікту стало прискорення розвитку польської національної самосвідомості.
Так, наприклад, М. Тимовський зазначив, що польське національне почут-
тя зробило Гданське Помор’я пробним каменем патріотизму, а загальний
антинімецький настрій зосередився на Тевтонському ордені13.
Німецькі історики Х. Бокман, М. Тумлер, Е. Машке, К. Мілітцер до-
тримувалися погляду, що дипломати Ордену уклали угоду з правителями
Бранденбургу, які в 1309 р. продали свої права на Гданське Помор’я за 10
тис. марок. Таму в 1307–1310 рр. ця територія “цілком законно” мала оста-
точно перейти до Ордену.
Гданське Помор’я контролювало вихід до Балтики, через яку проходили
основні шляхи польського експорту, що було дуже чутливим для розвитку
польського ринку, який почав формуватися. Тому відвоювання цих терито-
рій стало однією зі стратегічних цілей польської політики на довгі роки14.
Тевтонський орден отримав контроль над одним з головних балтій-
ських портів – Гданськом (відтепер Данциґом), дуже важливим для вивозу
зерна з віддалених від моря прусських земель. Але територію орденської
держави у складі двох частин – Пруссії та Лівонії розділяла литовська Же-
майтія, оволодіння якою тепер стало головною ціллю Ордену. Жемайтія
залишалася язичницькою й Орден мав усі підстави для війни за ці землі з
Литвою, яка практично не вщухала15.
Магістр Конрад фон Фойхтванген зумів втихомирити заколот у Гданську,
зацікавивши бюргерів та ремісників перспективами ганзейської торгівлі й
збуту їхніх виробів у Пруссії16. Але загалом становище Ордену було хитким.
У зовнішньополітичному плані початок XIV ст. для Ордену виявився
несприятливим через цілу низку обставин. Найповажніша з них полягала
в опозиції до лицарських законів, перенесених з Палестини до Європи, і
втраті права на існування. Ордену загрожувало те ж саме, що й тамплієрам
у разі належного використання проблеми Гданського Помор’я. Другою при-
чиною було загострення стосунків на території Лівонії. У 1305 р. розпочався
збройний конфлікт з архиєпископом ризьким. У 1310 р. Климент V зібрав
з цього приводу комісію. Серед звинувачень було і захоплення Помор’я17.
За такої ситуації Орден вирішив застосовувати тактику зволікання,
використовуючи протиріччя Польщі і Чехії, король якої Ян Люксембург
13 Тымовский М. История Польши. –
С. 85.
14 Дейвіс Н. Боже ігрище: історія Поль-
щі / Пер. з англ. П. Таращука. – Київ,
2008. – С. 115.
15 Демурже А. Рыцари Христа. Военно-
монашеские ордены в средние века, XI–
XVI вв. / Пер. с фр. М. Некрасова. – Санкт-
Петербург, 2008. – С. 111–112.
16 Урбан В. Тевтонский орден. – С. 185.
201ТЕВТОНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 20–40-х РОКІВ ХІV СТОЛІТТЯ І КОРОЛІВСТВО РУСІ
претендував на польський престіл, та боротьбу за німецький трон між бавар-
ським герцогом Людвігом фон Віттельсбахом й австрійським герцогом Фрідрі-
хом Красивим фон Габсбургом. Орден визнав протектором Яна Люксембурга і
запропонував свою допомогу18. Водночас Орден намагався гасити напруження
у стосунках з курією, утримуючи при ній свого дипломатичного представни-
ка – генерального прокурора. Але після 1309 р. жоден великий магістр, окрім
Карла Трірського, не з’являвся перед папою особисто19. Ситуація посилювала-
ся відмовою виплачувати папі спеціальний податок, так званий денарій свято-
го Петра*. За таких умов союз Ордену з королівством Русі був вигідний обом
сторонам як з економічних, так і політичних міркувань.
Ян Люксембург прийняв титул короля Польщі й у 1327–1331 рр.
нав’язав васальну залежність більшій частині сілезьких князівств. У них ні-
мецьке лицарство домінувало в оточенні правлячих П’ястів, а польське не
могло з ним конкурувати20. Подібна ситуація складалася й у середовищі
місцевого бюргерства.
Польський король Владислав Локеток найперше шукав підтримки пап-
ської курії21. На саму коронацію він отримав згоду папи завдяки тому, що
погодився на зростання розміру денарія святого Петра від 3 денарів на ро-
дину до 1 денара на людину22. Іншим союзником Польщі стала Угорщина,
в якій утвердилася ворожа Люксембургам Анжуйська династія. Польсько-
угорський союз був скріплений 6 липня 1320 р. шлюбом доньки Локетка
Ельжбети (Єлизавети) з королем Угорщини Карлом Робертом23. Зрозуміло,
що для Польщі важливою була також позиція королівства Русі.
З огляду на то, що Литва вела постійну війну з Тевтонським орденом і
намагалася прорвати дипломатичну блокаду24, вона об’єктивно ставала по-
тенційним союзником Владислава Локетка25.
Потерпівши невдачу у тяжбі за поморські землі у 1320–1321 рр., король
Владислав Локеток нагадав папі, що Помор’я та Хелмінська земля, відірвані
від королівства Польського, також мають сплачувати денарій святого Петра і
знову зажадав повернення цих земель під свою владу. Орден, розраховуючи
на підтримку Яна Люксембурга та Людвіга Віттельсбаха, зухвало заявив, що
навіть найстарша людина в підвладних йому землях нічого не чула про спла-
ту денарія святого Петра, а мешканці Кульму дали знати ландкомтуру, що
вони, радше, емігрують, ніж будуть сплачувати цей податок. Після такої від-
повіді керівництва Ордену папа ініціював проти нього церковний процес26.
17 Biskup M., Labuda G. Dzieje Zakonu
krzyżackiego... – S. 342.
18 Ibidem. – S. 343.
19 Militzer K. Historia zakonu... – S. 158.
* Денарій святого Петра – щорічний
поголовний податок, який папа брав
з католиків. Введений у Х ст., спер-
шу був добровільним, але згодом став
обов’язковим / Режим доступу: http://dic.
academic.ru/dic.nsf/sie/5351/ДЕНАРИЙ
20 Тымовский М. История Польши. –
С. 87.
21 Там же. – С. 88.
22 Дейвіс Н. Боже ігрище... – С. 117.
23 Войтович Л., Целуйко О. Правлячі ди-
настії Європи. – Біла Церква, 2008. – С. 11.
24 Пашуто В. Образование Литовского
государства. – Москва, 1959. – С. 424.
25 Тымовский М. История Польши. –
С. 88.
26 Tumler M. Der Deutsche Orden… –
S. 322–323.
202 Ян ГРУЩИНСЬКИЙ
Папськими суддями були призначені троє представників польського
кліру на чолі з архиєпископом Яніславом, що дозволило Ордену з упере-
дженням ставитися до рішень суддів. Суд зібрався у середині травня 1320 р.
в Іновроцлаві та Бресті-Куявському вислухати 25 свідків, здебільшого з Ку-
явії та Північної Великопольщі, змушених покинути Помор’я внаслідок
орденських репресій. Їх зізнання підтвердили факт незаконного захоплен-
ня Помор’я. Оголошений 10 лютого 1321 р. в Іновроцлаві вирок суддів зму-
шував Орден повернути Помор’я разом із загарбаними доходами в розмірі
30 тис. марок сріблом і заплатити за процес. Представники Ордену висло-
вили протест – суд, на їх думку, був упередженим, та вирішили апелювати
до папи27.
Суперечка затягувалася і король Владислав 28 червня 1325 р. одружив
свого сина Казимира з Альдоною-Анною, донькою великого князя литов-
ського Гедиміна, уклавши політичнну угоду з Литвою28. Він вирішив ата-
кувати союзників Ордену – Бранденбург та мазовецьких князів. З його на-
мови Гедимін вдарив через польські землі на маркграфство Бранденбург, у
якому правив син короля Людвіга Віттельсбаха.
Ось як ці події виклав сучасник, літописець Петро з Дуйсбурга: “У рік
від Різдва Христового 1326 Гедимін, на вимогу Локетка відправив до ньо-
го 1200 вершників. Разом з поляками вони вторглися у землю маркграфа
Бранденбурга, де налічувалося тисяча чотириста сіл, стільки ж парафіяль-
них церков… розорили вогнем і мечем, виганяючи з монастирів монахів і
монашок, слуг Церкви і священиків, забираючи священні посудини та інші
святині. Вони вбивали чоловіків, але жінок і багатьох знатних матрон з ді-
вчатами і дітьми брали в полон. Серед цих дівчат була одна знатна, якій
не було рівної за красою; через неї виникла суперечка між литвинами, але
щоб вона не переросла у бійку, одна людина підійшла і розсікла її мечем
навпіл, говорячи: “Вона поділена на дві частини. Нехай кожен візьме свою
долю”. І ось, коли земля була спустошена, вбито і взято в полон більше шес-
ти тисяч чоловік, вони пішли”29.
Бранденбург та Тевтонський орден одразу ж подали скарги на величез-
ні шкоди, які литовські язичники заподіяли християнським церквам. Ма-
гістр Вернер фон Орзельн підкріпив свої скарги двома тисячами срібних
марок30. Папа охолов до Польщі й призупинив процес щодо сплати дена-
рія святого Петра з Кульму та Помор’я.
У лютому 1327 р. Владислав Локеток напав на землі плоцького князя
Вацлава, дядька галицько-волинського князя Болеслава Юрія Тройденови-
ча. Цей мазовецький князь був послідовним союзником Ордену, якому він
поспішив на допомогу до Куявії. Результатом таких дій польського короля
стало перемир’я на рік, досягнуте у Влоцлавку31.
27 Biskup M., Labuda G. Dzieje Zakonu
krzyżackiego... – S. 344–345.
28 Войтович Л., Целуйко О. Правлячі ди-
настії... – С. 167.
29 Петр из Дусбурга. Хроника земли
Прусской / Под ред. А. Хорошкевич;
пер. с нем. В. Матузовой. – Москва, 1997. –
С. 185–186.
30 Tumler M. Der Deutsche Orden... –
S. 323.
31 Biskup M., Labuda G. Dzieje Zakonu
krzyżackiego... – S. 345–346.
203ТЕВТОНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 20–40-х РОКІВ ХІV СТОЛІТТЯ І КОРОЛІВСТВО РУСІ
32 Великие магистры Тевтонского орде-
на / [авт. текста А. Баранов] / Режим досту-
пу: h� p://ordoteutonicus.ru/prosopografi ya/
20-spisok-velikikh-magistrov-tevtonskogo-
ordena.html.
33 История Польши: В 3 т. / Под ред.
В. Королюка. – Москва, 1956. – Т. 1. – С. 106.
34 У 1326 р., після того, як папа наклав
на Німеччину інтердикт, припинивши
всі церковні служби, великий магістр
зібрав представників Ордену в Марієн-
бурзі, щоб обговорити цю проблему.
Капелани і лицарі проголосували за те,
аби підтримати імператора Людвіга IV
Віттельсбаха: Егер О. Всемирная история:
В 4 т. – Санкт-Петербург, 1997. – Т. 2: Ис-
тория средних веков. – С. 326.
35 Урбан В. Тевтонский орден. – С. 189.
36 Зашкільняк Л., Крикун М. Історія
Польщі: Від найдавніших часів до наших
днів. – Львів, 2002. – С. 68–69.
37 Biskup M., Labuda G. Dzieje Zakonu
krzyżackiego... – S. 346.
38 Тымовский М. История Польши. –
С. 89–90.
39 Великие магистры…
40 Тымовский М. История Польши. –
С. 90.
Саме за таких умов великий магістр Вернер фон Орзельн (6 липня
1324 – 8 листопада 1330)32 уклав угоду з вроцлавським князем Генріхом VI та
підтвердив союз з галицько-волинським князем Болеславом Юрієм Трой-
деновичем33 й німецьким королем Людвігом Віттельсбахом34.
1327 р. великий магістр повів своє військо на південь вздовж обох бе-
регів Вісли. Ці землі король Владислав Локеток утримував, намагаючись
утвердити королівську владу над своїми мазовецькими родичами. Тевтонці
витіснили польські війська з Добжина та Плоцька, а потім вторглися до Ку-
явії. Лише коли наступ на Бржеськ провалився, магістр запропонував мир35.
У 1329 р. Владислав Локеток уклав мир з Бранденбургом, зосередив-
ши всі сили в Куявії, на яку посилилися напади тевтонців36. Звідси король
атакував Хелмінську землю, скориставшись спільним походом тевтонців і
чеського короля Яна Люксембурга до Жемайтії. Тим часом Ян Люксембург
на правах спадкоємця короля Вацлава ІІІ подарував Тевтонському ордену
Гданське Помор’я. Спільний виступ союзників проти Польщі закінчився
захопленням Добжинської землі, відданої Ордену, і Плоцького князівства,
яке стало чеським васалом.
Навесні 1329 і 1330 рр. відбулася низка спустошливих походів на Куявію.
Здійснена у вересні 1330 р. за допомогою угорських, литовських та руських
(васалів великого князя Гедиміна) підкріплень виправа Локетка для від-
воювання Добжинської землі закінчилася провалом подібно до кампанії
у Хелмінській землі. Результатом цього протистояння стало підписання
перемир’я з Орденом поблизу Ліпєнкєм до середини 1331 р. Обставиною,
немислимою для Польщі, була згода тевтонців на збір денарія святого Пе-
тра з Хелмінської землі за умов не вимагати її підлеглості Польщі. Після
цього курія втратила інтерес до Помор’я37.
Зусилля папи з укладення миру між Орденом і Польщею увінчувалися
успіхом в 1330, 1332 і 1334 рр., проте надії на тривалий мир залишалися дуже
слабкими. Досягнуті тоді домовленості означали тільки тимчасову перерву,
але не більше, дозволяючи Вернеру фон Орзельну продовжувати війни у
Прибалтиці. Взимку 1330 р. війна в Лівонії закінчилася капітуляцією Риги38.
Новий великий магістр Лютер фон Брауншвейг (17 лютого 1331 –
18 квітня 1335)39 відновив бойові дії у липні 1331 р.40 Орден поповнив свої
204 Ян ГРУЩИНСЬКИЙ
сили найманцями та готувався до з’єднання з чеськими військами на р. Вар-
ті41. Супроти сподівань, похід не приніс якогось значного успіху42. Великий
маршал Дітріх фон Альтенбург не дочекався біля Каліша чеської армії43 і,
розділивши своє військо (6–7 тис.) на три гуфи (корпуси), рушив на Брест-
Куявський. Владислав Локєток пропустив перші два гуфи, влаштувавши за-
сідку третьому біля с. Пловці. Поляки зненацька напали на цей ар’єргард
(близько 2 тис.), який очолював сам Дітріх фон Альтенбург, розбили його
і взяли в полон великого маршала. Але перші два гуфи, що наступали на
Брест-Куявський, отримавши інформацію про сутичку, поспішили на допо-
могу. Новий етап битви виявився вдалішим для хрестоносців: вони відбили
частину полонених і обоз. Продовжуючи переслідувати відступаючих по-
ляків, війська Ордену захопили до настання сутінків ще сотню полонених.
Владиславу Локетку і принцу Казимиру вдалося вислизнути44.
Битва за втратами була великою. Коли єпископ Куявії послав своїх лю-
дей поховати тіла в загальних могилах, нараховано 4187 полеглих з обох
сторін – кількість, нечувана за часів лицарства. Після цього на місці битви
єпископ спорудив каплицю, де можна було помолитися за душі полеглих45.
У 1332 р. Тевтонський орден заволодів усією Куявією46. Цьому сприяли
й інтереси великопольської шляхти та церковних ієрархів, які мали зна-
чні земельні володіння у Помор’ї і не хотіли ними ризикувати47. Велико-
польські пани на чолі з познанським воєводою Вінцентом уклали таємно
від королевича Казимира, який був намісником Великопольщі, угоду з
Бранденбургом про взаємну допомогу, яка мала забезпечити рід Наленчів
(Nałęczów) перед непевною акцією Владислава Локетка48.
Цікаво, що саме в розпал цієї кампанії галицькі війська Болеслава Юрія
Тройденовича разом з татарами вторглися до Угорщини в районі верхів’їв
Тиси49, зв’язавши сили угорського короля і утримавши їх від допомоги поля-
кам. Що це, як не свідчення про функціонування військового союзу між ко-
ролівством Русі та Тевтонським орденом і антипольське його спрямування?
Поразка в цій війні, однією з причин якої була також перевага орден-
ських обладунків над озброєнням польського ополчення50, змусила поль-
ського короля Казимира ІІІ, який заступив батька, вдатися до укріплення
польсько-угорського союзу, при цьому шукаючи компромісів з противни-
ками – Чехією та Тевтонським орденом51.
41 Tumler M. Der Deutsche Orden… –
S. 324.
42 Урбан В. Тевтонский орден. – С. 200.
43 Тымовский М. История Польши. –
С. 90.
44 Korbal R. Bitwa pod Płowcami // Słynne
bitwy w historii Polski [Електронний ре-
сурс] / Режим доступу: http://www.sztab.
com/sredniowiecze,Bitwa-pod-Płowcami,
2566.html
45 Kunicki K., Ławecki T., Olchowik L. Krzy-
żacy: historia, zamki, bitwy. – Carta Blanka,
2010. – S. 17.
46 Зашкільняк Л., Крикун М. Історія
Польщі… – С. 69.
47 Tumler M. Der Deutsche Orden... –
S. 324–325.
48 Biskup M., Labuda G. Dzieje Zakonu
krzyżackiego... – S. 346.
49 Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав
Тройденович... – С. 217.
50 Biskup M., Labuda G. Dzieje Zakonu
krzyżackiego... – S. 347.
51 Клочовський Є. Історія Польщі... –
С. 61.
205ТЕВТОНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 20–40-х РОКІВ ХІV СТОЛІТТЯ І КОРОЛІВСТВО РУСІ
Закріпивши союз з Угорщиною в 1335 р. у Вишеграді, Казимир ІІІ там
же за посередництвом Карла Роберта уклав мирну угоду з Яном Люксем-
бургом, який від свого імені та від імені своїх наступників відмовився від
претензій на польський трон за 20 тис. кіп чеських грошей. Аналогічна уго-
да повторила умови польсько-орденського перемир’я 1332 р. стосовно Схід-
ного Помор’я, Куявії та Добжинської землі52.
Домагаючись миру з Тевтонським орденом, польський король запро-
понував йому Західну Пруссію як дар, маючи на увазі, що ця земля може
бути передана ще кому-небудь. Обидві сторони хотіли припинити військо-
ві дії, але переговори не вийшли поза обіцянки Дітріха фон Альтенбурга,
який став новим великим магістром53, залишити Куявію і запевнення Ка-
зимира у намірах домагатися відмови його підданих від Західної Пруссії54.
На новому з’їзді у Вишеграді в 1338 р. Казимир ІІІ не тільки заклав
основи майбутньої польсько-угорської унії, а й висунув свого племінника –
добжинського князя Владислава Земовитовича претендентом на галицько-
волинський престіл супроти Болеслава-Юрія Тройденовича55.
Водночас польський король старався про поновлення справи папи
проти Ордену за Помор’я. Початок папського процесу призначено на 4 лю-
того 1339 р. у Варшаві, на з’їзді були представники папи Галхард з Царцерес
і Петро з Анненци. Польська сторона підготувалася краще, ніж у 1320 р.
Тепер уже вимагали не тільки Помор’я, Хелмінської та Міхалковської землі
(купленої у 1317 р. від Лєшка Куявського), а й Куявії і добжинських земель,
які Орден захопив в останній війні. Хелмінська земля мала повернутися
до Польського королівства як невід’ємна його частина, оскільки надання
її Орденові було тимчасовим56. Викликано 126 свідків з польської сторони
і жодного від Ордену. За таких обставин 15 вересня 1339 р. винесено вер-
дикт, за яким належалося повернути Польщі Добжинь та Куявію, Помор’я,
Кульм та Міхалковську землі, сплатити 194 тис. марок сріблом за незаконне
їх утримання та відбудувати знищені в Польщі укріплення.
Заява про те, що Кульм належить не Ордену, хоча упродовж останніх
ста років він був його безперечним володінням, викликала велике обурення
зі сторони Ордену. Аналогічна реакція була і з приводу Міхалковської землі.
Герцог Берко віддав її під заставу у 1304 р. й не тільки не погасив борг, а й взяв
ще кілька позик. Незважаючи на це, у 1317 р. він вимагав повернення землі.
Коли Орден категорично відмовився, герцог погодився стати васалом Ордену,
а також дав згоду на включення відповідної території до Орденської держави57.
Влада Ордену, яка від самого початку піддавала сумніву компетент-
ність суду, не збиралася виконувати вироку, склавши апеляцію до папи.
52 Зашкільняк Л., Крикун М. Історія
Польщі… – С. 70.
53 Дітріх фон Альтенбург – великий
магістр Тевтонського ордену (3 травня
1335 – 6 жовтня 1341), наступник Лю-
тера фон Брауншвейга, який загинув у
1335 р. по дорозі в Кенігсберг: Великие
магистры...
54 Урбан В. Тевтонский орден. – С. 204–
205.
55 Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав
Тройденович... – С. 217.
56 Biskup M., Labuda G. Dzieje Zakonu
krzyżackiego... – S. 348.
57 Tumler M. Der Deutsche Orden... –
S. 325.
206 Ян ГРУЩИНСЬКИЙ
Значення варшавського процесу полягало в усвідомленні єдності польських
земель, необхідності повернення втрачених територій для цілковитого
об’єднання. Але після процесу політика Казимира щодо Помор’я змінила-
ся під впливом, насамперед, зовнішніх чинників. У 1340 р., скориставшись
зі смерті Болеслава Юрія Тройденовича, Казимир ІІІ здійснив спробу за-
хопити королівство Русі. Вона зустріла підтримку малопольської еліти, а
також і бюргерства головних польських міст. Землі королівства Русі були
тісно пов’язані з польськими і через них йшов торговий шлях з Чорного
моря до Балтики58.
Васалами Казимира ІІІ залишилися вологойсько-слупські князі, але
вони просили примирення з Орденом, не маючи сил йому протистояти59.
Зазнавши невдачі при спробі утримати Галицьку землю у 1340 р., король
прагнув якнайшвидше домовитися з Орденом. Переговори розпочалися
уже після смерті великого магістра Дітріха у 1342 р. Новий великий ма-
гістр Людольф Кеніг (6 січня 1342 – 14 вересня 1345)60 погодився на них,
виразивши готовність до компромісу61. Мир укладено у м. Каліш 8 лип-
ня 1343 р. Польща відмовилася від Хелмінської і Міхалковської земель та
Помор’я, а Орден повернув Куявію та Добжинську землю. Король зберігав
прерогативу зверхності над Помор’ям, надавши Хелмінську і Міхалківську
землі у вічне володіння, і ставав у такий спосіб патроном Ордену. Останній
мусив допомагати Польщі військовим контингентом, податками грішми та
худобою. У разі війни між сторонами усі пожертвування скасовувалися62.
За Калішським миром 1343 р. мазовецькі й куявські князі (які могли пре-
тендувати на польський престіл, оскільки в Казимира ІІІ не було спадкоєм-
ця, а вишеградські домовленості ще зберігалися у таємниці) відмовлялися від
претензій до Західної Пруссії. Поморський князь на Слупську Богуслав V (зять
Казимира ІІІ, одружений з його найстаршою донькою Єлизаветою і також ві-
рогідний спадкоємець польської корони) зобов’язувався піклуватися про ви-
конання договору, хто б не зайняв польський трон. Польська знать і міста скла-
ли присягу королю щодо визнання і збереження цих домовленостей.
Обидві сторони отримали компромісний мир, який їх тепер почасти
зближував. Помор’я виявилося розділеним, між Орденом та Польщею ле-
жали землі куявських і мазовецьких князів, які намагалися зберегти свою
самостійність і, звичайно, більш-менш нейтральну позицію63. Орден був
зацікавлений у продовженні війни з Литвою за Жемайтію, а король – яко-
мога більшій її ескалації, яка стримувала Велике князівство Литовське від
допомоги родичеві – князю Любартові Дмитру Гедиміновичу, якого еліта
королівства Русі визнала спадкоємцем Романовичів.
Боротьба за спадщину Романовичів64 так опанувала польську сторону,
що до кінця століття стосунки між Орденом та Польщею носили мирний
58 Biskup M., Labuda G. Dzieje Zakonu
krzyżackiego... – S. 349.
59 Ibidem. – S. 350.
60 Великие магистры…
61 Урбан В. Тевтонский орден. – С. 210–
211.
62 Biskup M., Labuda G. Dzieje Zakonu
krzyżackiego… – S. 350.
63 Урбан В. Тевтонский орден. – С. 211.
64 Wojtowycz L. Walka o spadek po Ro-
manowiczach a król polski Kazimierz III
Wielki // Kazimierz Wielki і jego państwo.
207ТЕВТОНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 20–40-х РОКІВ ХІV СТОЛІТТЯ І КОРОЛІВСТВО РУСІ
характер. Протистояння Ордену з Великим князівством Литовським на цьо-
му етапі повністю влаштовувало польську сторону аж до укладення Крев-
ської унії, що перетворила Польське королівство в одну з наймогутніших
країн регіону. А Тевтонський орден, якому така ситуація теж розв’язувала
руки, вже за великого магістра Вінріха фон Кніпроде досяг зеніту могутності.
Територіальні суперечки не були цілком вирішені, їх лише відтерміно-
вано перед натиском новіших проблем, оскільки вони заважали експансії
обох держав в інших напрямках. Важко назвати переможців та переможених
у цій війні. З одного боку, переможцем виявився Орден, оскільки він від-
стояв своє право на існування як державна структура і вийшов з війни силь-
нішим, ніж був до того, зберігши значну частину захоплених територій. З
іншого боку, Польща, яка вийшла з війни ослабленою, отримала каталізатор
об’єднання поляків у національну державу. Компромісний мир дав Польщі
інакші можливості, які врешті і зробили з неї могутню державу. Набравшись
сил, вона змогла переграти Орден і стати домінуючою у регіоні.
Проведений аналіз не залишає сумнівів, що союз Тевтонського ордену
з королівством Русі (Галицько-Волинською державою), особливо за часів
князя Болеслава Юрія Тройденовича, мав яскраву антипольську спрямова-
ність і відповідав тогочасним інтересам обох сторін.
Магістр історії, м.Львів
W siedemsetną rocznicę urodzin ostatniego
Piasta na tronie polskim / Pod red. J. Ma-
ciejewskiego i T. Nawakowskiego. – Byd-
goszcz, 2011. – S. 47–66.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-93731 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2221-6294 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T11:01:43Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Грущинський, Я. 2016-02-03T13:24:19Z 2016-02-03T13:24:19Z 2013 Тевтонсько-польська війна 20–40-х років ХІV століття і королівство Русі / Я. Грущинський // Княжа доба: історія і культура. — 2013. — Вип. 7. — С. 199-208. — Бібліогр.: 64 назв. — укр. 2221-6294 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93731 Досліджуються конфлікти між Тевтонським орденом і королівством Польським, що призвели до конфронтації та військових дій між ними у першій половині XIV ст. Розглянуто позицію, яку займало королівство Русі у цьому протистоянні. Проаналізовано вплив змін геополітичного становища на ескалацію та на подальше згортання військових дій, зокрема фактор занепаду держави Романовичів. Автор доходить висновку, що територіальні суперечки не були вирішені, а лише відтерміновані перед натиском інших проблем часу. Не залишається сумнівів, що союз Тевтонського ордену з королівством Русі (Галицько-Волинською державою), особливо за часів князя Болеслава Юрія Тройденовича, мав яскраву антипольську спрямованість і відповідав тогочасним інтересам обох сторін. In this article we analyze the main confl icts between the Teutonic Order and the Kingdom of Poland, which led to confrontation and war between them in the fi rst half of XIV century. We consider the position occupied by the Kingdom of Rus in this confrontation. We also defi ned the infl uence of changes in the geopolitical situation to escalate and further curtailing military operations, including a factor decline of the Galicia-Volyn state. Having analyzed the available sources, the author concludes that the territorial disputes were not completely resolved, they are only postponed to the pressure of other problems at that time. There is no doubt that the alliance of the Teutonic Order with Kingdom of Rus (Galicia-Volyn state), especially in times of prince Boleslaw-Yurij Troydenovych had a bright anti-Polish orientation and was interesting for both sides. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Княжа доба: історія і культура Тевтонсько-польська війна 20–40-х років ХІV століття і королівство Русі The wae between Teutonic Order and Kingdom of Poland in 20–40 years of XIV century and the Kingdom of Rus’ Article published earlier |
| spellingShingle | Тевтонсько-польська війна 20–40-х років ХІV століття і королівство Русі Грущинський, Я. |
| title | Тевтонсько-польська війна 20–40-х років ХІV століття і королівство Русі |
| title_alt | The wae between Teutonic Order and Kingdom of Poland in 20–40 years of XIV century and the Kingdom of Rus’ |
| title_full | Тевтонсько-польська війна 20–40-х років ХІV століття і королівство Русі |
| title_fullStr | Тевтонсько-польська війна 20–40-х років ХІV століття і королівство Русі |
| title_full_unstemmed | Тевтонсько-польська війна 20–40-х років ХІV століття і королівство Русі |
| title_short | Тевтонсько-польська війна 20–40-х років ХІV століття і королівство Русі |
| title_sort | тевтонсько-польська війна 20–40-х років хіv століття і королівство русі |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93731 |
| work_keys_str_mv | AT gruŝinsʹkiiâ tevtonsʹkopolʹsʹkavíina2040hrokívhívstolíttâíkorolívstvorusí AT gruŝinsʹkiiâ thewaebetweenteutonicorderandkingdomofpolandin2040yearsofxivcenturyandthekingdomofrus |