Українсько-французькі відносини: історія і сучасність
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 1997 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
1997
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93762 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Українсько-французькі відносини: історія і сучасність / С.О. Катеруша // Культура народов Причерноморья. — 1997. — № 1. — С.113-115. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860237498763968512 |
|---|---|
| author | Катеруша, С.О. |
| author_facet | Катеруша, С.О. |
| citation_txt | Українсько-французькі відносини: історія і сучасність / С.О. Катеруша // Культура народов Причерноморья. — 1997. — № 1. — С.113-115. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-12-07T18:26:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
Катеруша С.О.
УКРАЇНСЬКО-ФРАНЦУЗЬКІ ВІДНОСИНИ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ
Сучасна Україна - новонароджена на уламках імперії держава, а залишками
напівколоніальної політичної і економічної залежності, яка, за визначенням її Президента,
здолавши этап набуття ознак державності, набула лише "контури сучасної, повноцінної й
цивілізованої держави" з її, закріпленою в Конституції, політичною та економічною
визначеністюi.
Сучасна Франція - держава-метрополія, з тисячерічною історією політично та
економічно незалежного розвитку.
Сучасні українсько-французькі відносини - результат багатовікової історії їх розвитку,
у витоках якої – династичний шлюб в 1048 році французького короля Генріха I з дочкою
київського князя Ярослава Мудрого - Ганною.
Татаро-монгольська навала підірвала політичну і економічну могутність Київської
Рус?-України ї призвела до зростання ролі Московської землі. Як наслідок, - московська
орієнтація східного вектора французької зовнішньої політики.
Лише в XVII столітті, з появою Запорізької Січі та розширенням її впливу на значну
частину Ліво- і Правобережної України, французькі дипломати і політики знову почали
виділяти Україну, як потенційний суб'єкт міжнародних відносин. Так, наприклад, в жовтні
1644 року чигиринський сотник Богдан Хмельницький, майбутній гетьман України,
провадить у Варшаві переговори з послом Франції графом Де Брежі про умови служби
українських козаків французькому королю. Цілком можливою вважається також і поїздка
Хмельницького весною 1645 року до Франції для остаточного вирішення цього питанняii.
До речі, авторська присв'ята на книзі П.Шевальї "Історія війни козаків проти Польщі", яка
була видана в Парижі в 1663 році, звернена до того ж графа Де Брежіiii.
Українсько-московська угода 1654 року і, як наслідок, Руїна Українсько-козацької
держави, далеко не відразу привели до згортання активних українсько-французьких
контактів. Причина цьому - розуміння Францією окремішності України навіть в умовах
московської зверхності. Про це свідчить, наприклад, доповідь французького посланника в
Царгороді Фріоля, який, пояснюючи полтавське рішення Мазепи, писав: "Козаки не ?
природніми підданими царя, вони тільки піддалися під його протекторат і ніхто не може
звинуватити їх за те, що бачачи як знищуються їх свободи, вони повстали"iv.
Гетьман України у вигнанні Пилип Орлик особливі надії покладав саме на
зацікавленість Франції в організації антимосковської коаліції. Активну роль в намаганнях
сформувати таку коаліцію відіграв і син гетьмана Григорій Орлик, французький граф,
маршал Франції, політик і дипломат, член таємної королівської радиv. Шукав підтримку з
боку Франції ідеї відродження української держави і гетьман Кирило Розумовський.
Саме такий розвиток українсько-французьких відносин в XVII-XVIII століттях
дозволив Наполеону I планувати створення на лівобережній Україні під протекторатом
Франції двох українських держав. Але XIX століття принесло з собою і поразку
Наполеона I, і охолодження Франції до ідеї незалежності України. В цілому, політично
байдужу позицію Франції в XIX столітті в українському питанню не вдалося змінити ні
об'єктивним дослідженням цього питання Проспера Меріме, ні посланню до французького
Сенату відомого політика, сенатора К.Делямара, яке пізніше було видане під назвою "15-
мільйонний європейський народ, забутий історією"vi.
Лише на початку XX століття, з другим відродженням української держави -
проголошенням Української Народної Республіки, знову почали відроджуватись і
українсько-французькі відносини. Однак, реалізація ідеї незалежності Української
Народної Республіки через участь в Берестейському мирному договорі і, особливо,
зближення Української держави гетьмана Скоропадського з Німеччиною, не тільки
привели до певного віддалення України від Антанти, а й настільки ускладнили
міжнародне становище УНР, що Антанта в цілому, і Франція зокрема, зробили ставку на
відносини з Денікіним та іншими російсько-білогвардійськими лідерами і навіть не
допустили УНР до повноправної участі в Паризькій мирній конференції. Такий розвиток
подій став однією із причин перемоги більшовизму в Україні, нової поразки ідеї
української державності і чергового поділу українських земель, тепер вже між Польщею,
Чехословаччиною, Румуні?ю і більшовицькою Росі?ю.
Так і не справдилось на початку XX століття пророцтво від 1795 року Гарана де
Гульйона, члена французького Конвенту і генерального прокуратора, про те, що
"недалекий вже той час, коли разом з кримськими татарами, українські козаки змінять
лице Росії, а Україна, пограбована в різні періоди своєї історії, більш не буде відчувати
стид"vii.
Мав прийти 1991 рік, коли Актом проголошення незалежності від 24 серпня,
підтвердженим 1 грудня всенародним голосуванням, почався новий етап національного
відродження України. Втретє, після Київської Руси-України почала формуватися
українська державність, а з нею і зовнішньополітичні відносини, в тому числі з Франці?ю.
Ось коли, через 200 років, справдилося пророцтво Гарана де Гульйона і відродилась
Україна.
Українсько-французькі відносини стали одним із пріоритетних напрямків зовнішньої
політики незалежної України. Підтвердження цьому - паризька зустріч 3 жовтня 1991
року Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука з Президентом Французької
Республіки Франсуа Міттераном.
Хоча тільки після ратифікації 8 грудня 1991 року Угоди Білорусії, Росії і України про
Співдружність Незалежних Держав із припиненням де-факто існування СРСР, як суб'єкта
міжнародного права, Франція, та й світова спільнота в цілому, почали сприймати
суверенну і незалежну Україну як діючий суб'єкт міжнародного права, як геополітичну
реальність. 21 грудня 1991 року Франція визнала Україну, а 24 січня 1992 року між
Україною і Франці?ю були встановлені дипломатичні відносини в повному обсязі.
Договір про вза?модопомогу та співробітництво між Україною та Французькою
Республікою, підписаний в Парижі 16 червня 1992 року, Декларація Франції від 5 грудня
1994 року про гарантії безпеки України відіграли значну роль в розвитку сучасних
українсько-французьких відносин, в посиленні міжнародних позицій і авторитету
України.
Але, разом з тим, як констатувалось в довідці МЗС України, "уряд Франції занадто
повільно усвідомлює необхідність відмежування відносин з Україною від контексту
французько-російських відносин" viii . На це вказує і відсутність Державного візиту
французького Президента до України, який вочевидь посліду? тільки після Державного
візиту в Україну його російського колеги, і факт чотирирічної затримки з ратифікацією
французькою стороною Договору про взаємодопомогу і співробітництво.
В цілому ж, якщо розглядати перспективи українсько-французьких відносин, то
зростаюче геополітичне та економичне значення України помножене на
зовнішньополітичні успіхи України та ступінь надійності українського ринку для
іноземного інвестора, змусять також і французькі політичні та ділові кола активізувати
свої зусилля по забезпеченню французьких національних інтересів в Україні на основі
укріплення та розвитку різнобічних французько-українських відносин.
Час адекватності геополітичній реальності назви виданої в Парижі в 1991 році книги
Бенуа-Мешена "Україна: європейська примара" минув остаточно і безповоротно: Україна
обрала шлях національно-державного відродження і з нього вже не зверне. Час, коли
Україна була для Франції "європейською примарою" канув у Лету.
i Кучма Л.Д. Виступ при поданні Річного послання до Верховної Ради України 21 березня
1997 року. //Урядовий кур'єр – № 52-53 – 22 березня 1997 року.
ii Січинський В. Чужинці про Україну. – К.,1992. – С.54.
iii Шеваль? П. Історія війни козаків проти Польщі. – К.,1993. – С.17.
iv Січинський В. Указ. соч. – С.142.
v Енциклопедія українознавства. Словникова частина. – Львів,1996. – С.1874-1875.
vi Січинський В. Указ. соч. – С.219-220.
vii Там же.
viii Филипчук Н. Париж - це партнер. Чи буде він назавжди з нами? //Голос України. – 30
січня 1997 року.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-93762 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:26:23Z |
| publishDate | 1997 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Катеруша, С.О. 2016-02-03T17:18:58Z 2016-02-03T17:18:58Z 1997 Українсько-французькі відносини: історія і сучасність / С.О. Катеруша // Культура народов Причерноморья. — 1997. — № 1. — С.113-115. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93762 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Материалы II научных чтений Українсько-французькі відносини: історія і сучасність Article published earlier |
| spellingShingle | Українсько-французькі відносини: історія і сучасність Катеруша, С.О. Материалы II научных чтений |
| title | Українсько-французькі відносини: історія і сучасність |
| title_full | Українсько-французькі відносини: історія і сучасність |
| title_fullStr | Українсько-французькі відносини: історія і сучасність |
| title_full_unstemmed | Українсько-французькі відносини: історія і сучасність |
| title_short | Українсько-французькі відносини: історія і сучасність |
| title_sort | українсько-французькі відносини: історія і сучасність |
| topic | Материалы II научных чтений |
| topic_facet | Материалы II научных чтений |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/93762 |
| work_keys_str_mv | AT katerušaso ukraínsʹkofrancuzʹkívídnosiniístoríâísučasnístʹ |