Структурні зміни в машинобудівному комплексі України 1928–1932 років
У статті розкриваються основні напрямки та результати удосконалення структури машинобудівного комплексу України в 1928–1932 рр. Досліджуються умови його становлення та рівень ви-робництва галузі. Розкриваються фактори, які сприяли розвитку машинобудування в цей період. В статье раскрываются основные...
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України"
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9382 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Структурні зміни в машинобудівному комплексі України 1928–1932 років / О.В. Стрельченко // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 100-110. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860055525565136896 |
|---|---|
| author | Стрельченко, О.В. |
| author_facet | Стрельченко, О.В. |
| citation_txt | Структурні зміни в машинобудівному комплексі України 1928–1932 років / О.В. Стрельченко // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 100-110. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті розкриваються основні напрямки та результати удосконалення структури машинобудівного комплексу України в 1928–1932 рр. Досліджуються умови його становлення та рівень ви-робництва галузі. Розкриваються фактори, які сприяли розвитку машинобудування в цей період.
В статье раскрываются основные направления и результаты совершенствования структуры машиностроительного комплекса Украины в 1928–1932 гг. Исследуются условия его становления и уровень производства отрасли. Раскрываются факторы, которые оказали влияние на развитие машиностроения в этот период.
The main trends are opened in article and results of the improvement of the structure of the machine-building complex of Ukraine in 1928-1932 years. There were researched condition of its development and level of production in branch. The factors which have influenced on development of machine building in this period were discovered.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:00:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 338.45:330.341.4(477)
О.В. Стрельченко
СТРУКТУРНІ ЗМІНИ В МАШИНОБУДІВНОМУ
КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ
1928–1932 років
У статті розкриваються основні напрямки та результати
удосконалення структури машинобудівного комплексу України в
1928–1932 рр. Досліджуються умови його становлення та рівень ви-
робництва галузі. Розкриваються фактори, які сприяли розвитку
машинобудування в цей період.
Ключові слова: машинобудівний комплекс України, розвиток
машинобудування.
Постановка проблеми. Дотепер розглядувана проблема не була
предметом спеціального вивчення, як у вітчизняній, так і в закордон-
ній науці. Дослідження в даному напрямку були або неповними за те-
риторіальним охопленням, або присвячені вивченню окремих вузьких
питань. Висока наукова значимість і недостатня розробленість теми
визначають безсумнівну новизну даного дослідження.
Аналіз останніх публікацій та досліджень. Процес розвитку
машинобудування України в 1920–1930-х роках аналізується в пра-
цях цілого ряду учених: К.І.Клименко і С.Я.Розенфельда, О.Г.Ома-
ровського, С.М.Мартинюка, О.О.Нестеренко, О.С.Прокопенко,
К.Т.Тимошенко, М.А.Уперенко та ін. Їх зусиллями еволюція галузі
висвітлена більш-менш повно. Проте деякі особливості структурних
змін в машинобудуванні України все ще залишаються малодослідже-
ними.
Мета дослідження – розкрити особливості структурних змін,
що сталися в машинобудівному комплексі України в період форсова-
ної індустріалізації, умови та фактори розвитку галузі.
Основні результати дослідження. Найважливішим завданням
форсованої індустріалізації СРСР (1928–1932 рр.) було створення ви-
сокорозвиненого машинобудування – серцевини важкої промислово-
сті й основи технічного переозброєння суспільного виробництва. У
зв’язку з цим обсяги капіталовкладень у машинобудування України
© О.В. Стрельченко, 2008
ISSN 0320-4421. Історія нар. госп-ва та екон. думки України. 2008. Вип. 41.
100
зростали з року в рік. Якщо в 1926/27 р. вони становили 122,3 млн
крб., то в 1927/28 – 163 млн, в 1928/29 – 212 млн, а в 1929/30 р. –
845 млн крб. [8, c. 170]. В результаті вартість виробничих фондів і об-
сяг продукції галузі вже в 1926–1929 рр. істотно зросли. Про це свід-
чать наведені нижче статистичні дані (табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка валового випуску машинобудівної продукції
України в 1926–1929 рр. (в млн крб.)
Р і к
1926/27 1927/28 1928/29
Валова продукція машинобудування України 234,9 305,9 416,3
у т.ч.
сільськогосподарське машинобудування
78,2
103,2
140,4
залізничне машинобудування 68,4 77,7 89,6
суднобудування 30,9 46,9 61,4
електротехнічна промисловість 25,4 29,2 41,0
машинобудування загального призначення 32 48,9 83,9
Джерело: Соціалістична Україна. Стат. зб. – К.: Вид-во «Народне госп-во та
облік», 1937. – С. 15.
Однак машинобудування в дореволюційний і відбудовний пері-
оди залишалося відсталим. Був відсутній цілий ряд підгалузей:
верстатобудування, тракторобудування, виробництво новітнього гір-
ничого обладнання. Тому першочерговим завданням стало вдоскона-
лення його структури. Воно включало галузеву та внутрішньогалузе-
ву структурну раціоналізацію. Остання переважала у старих галузях
(сільськогосподарське машинобудування, машинобудування загаль-
ного призначення, суднобудування).
Істотним структурним нововведенням у машинобудівному
комплексі України стало верстатобудування. Воно створювалося
практично заново. До початку індустріалізації окремі заводи випус-
кали незначну кількість верстатів застарілої конструкції. Підприємст-
ва мали відсталу матеріально-технічну базу, низькі техніко-
економічні показники використання обладнання, робочої сили, виро-
бничих площ цехів. Переважна більшість верстатів імпортувалась.
Прогрес машинобудування в період реконструкції був можливий ли-
ше на основі оснащення машинобудівних підприємств високопродук-
тивними верстатами, інструментами й пристосуваннями. У зв’язку з
цим був взятий курс на створення самостійної верстатобудівної під-
галузі. На кінець розглядуваного періоду в Україні було вже 10 заво-
дів, які випускали токарні, свердлильні, стругальні, гвинторізні та
інші верстати. Верстатобудівна продукція заводів об’єднання
101
«Станкоінструмент» збільшилася з 721 тис. верстатів у 1928 р. до
5066 тис. в 1932 р. Найбільшим з них був завод ім. Леніна (Одеса).
Розвиток верстатобудування став можливими завдяки використанню
матеріально-технічної бази старих підприємств, значно оновлених і
розширених.
Докорінної реконструкції зазнав завод ім. Леніна. Він спеціалі-
зувався на виробництві свердлильних та одношпиндельних верстатів,
а пізніше почав випуск гвинторізних верстатів з головкою типу «Лен-
діс». Реконструкція торкнулась також Торецького інструментального
заводу, на якому замість вагонеток розпочалося виробництво верста-
тів для залізничного машинобудування. Аналогічний процес мав міс-
це і на Лутугінському інструментальному заводі. Лубенський верста-
тобудівний завод розпочав випуск трубонарізних верстатів. Окрім
спеціалізованих підприємств, верстати випускали такі машинобудівні
заводи, як дніпропетровський завод «Сатурн» (токарні верстати), ха-
рківський завод «Серп і молот» (гвинторізні), завод в Макіївці (свер-
длильні верстати).
Основні фонди заводів «Станкоінструменту» зросли в 1,5–2 ра-
зи й більше, в тому числі: верстатобудівних заводів – з 16086 тис.
руб. (на 1.Х.1928 р.) до 27400 тис. руб. (на 1.1.1933 р.), тобто в 1,7 ра-
за; інструментальних заводів – в 4,5 раза (з 11800 тис. до 53300 тис.
руб.). Виробництво верстатів зросло з 16,8 млн крб. в 1929 р. до
32,2 млн крб. в 1931 р. Окрім того, випуск верстатів для металургії
збільшився з 8,5 млн крб. до 12,1 млн крб. Виготовлення свердлиль-
них механізмів піднялось з 6 млн крб. до 12 млн крб.
Структурні зміни в машинобудівному комплексі України були
зв’язані також з появою нової підгалузі – електротехнічного машино-
будування. Сюди входили такі підприємства, як Харківський елект-
ромеханічний завод (ХЕМЗ), Харківський турбогенераторний завод
(ХТГЗ), конотопський завод «Червоний металіст». Реконструкція й
розширення виробничо-технічної бази електромашинобудування, під-
вищення його технічної озброєності позитивно позначилися на
виробничій діяльності галузі, забезпечивши значні темпи зростання
виробництва. За період 1928–1932 рр. валова продукція електромеха-
нічних підприємств УРСР збільшилась у 5,1 раза, в тому числі
ХЕМЗ’у і конотопського заводу «Червоний металіст» – у 4,7 раза.
При загальному збільшенні випуску електротехнічної продукції в
СРСР за 1927–1931 рр. у 9 разів виробництво машин і електроапара-
тів зросло у 15 разів. Харківський електромеханічний завод одним із
перших у галузі освоїв виробництво вибухобезпечних електродвигу-
нів з пускорегулюючою апаратурою для вугільної промисловості, в
102
тому числі закритих моторів серії УТ, спеціальних моторів ВД для
врубових машин важкого типу, великих електродвигунів для шахтних
підйомників та ін. У 1930 р. вперше в країні ХЕМЗ розпочав випуск
електроустаткування для нафтової промисловості – бурових електро-
двигунів ТБ–8, станцій керування та апаратури для автоматичного
буріння. Великим досягненням галузі став випуск на харківських еле-
ктромеханічних підприємствах серії потужних електродвигунів для
прокатних станів Жданівського і Дніпропетровського металургійних
заводів, спеціальних агрегатів для Дніпровського алюмінієвого ком-
бінату. У 1931 р. завод виготовив перший комплект апаратури для
блюмінга і панелі з контакторами для автоматизації керування допо-
міжними механізмами прокатних станів. Ще через рік вперше в країні
підприємство виготовило систему автоматичного завантаження до-
менних печей, що дозволило повністю автоматизувати процеси пода-
чі в домну руди, флюсу та коксу [9, с. 9].
Матеріально-технічна база електрифікації в Українській РСР
значно зміцнилась із введенням у 1932 р. гіганта вітчизняного енер-
гомашинобудування – Харківського турбогенераторного заводу
(ХТГЗ), що спеціалізувався на виробництві потужних турбоагрегатів
для провідних енергосистем країни. Майже одночасно з початком ро-
боти ХТГЗ було ухвалено рішення про організацію на підприємстві
великого електромашинобудування. І вже у 1933 р. завод виготовив
перші дизель-генератори для Турксибу і синхронні компенсатори для
ліній електропередачі [5, с. 79].
Спеціалізація та внутрішньоструктурні зміни на підприємствах
сприяли розвитку виробництва. Про динаміку випуску валової про-
дукції електромашинобудування УРСР свідчать нижченаведені дані
(табл. 2).
Таблиця 2. Динаміка випуску валової продукції
електромашинобудування УРСР за 1928/1929–1932 рр.
Темпи зростання в % до: Роки Виробництво продукції
(у цінах 1926/27 р., тис. крб.) попереднього року 1927/28
1927/28 21639 100 100
1928/29 30555 141 141
1930 57357 188 265
1931 95042 166 439
1932 110873 116 5123
Джерело: Соціалістична Україна. Стат. зб. – К.: Вид-во «Народне госп-во та
облік», 1937. – С. 127.
103
Важливим напрямком структурної раціоналізації в машинобуді-
вному комплексі України стало формування гірничо-металургійного
машинобудування. Воно входило до складу тих підгалузей комплек-
су, які в роки індустріалізації довелося створювати заново.
До структурних перетворень підприємства підгалузі являли со-
бою дрібні, погано устатковані майстерні. Єдиним порівняно великим
підприємством гірничо-металургійного машинобудування був Кра-
маторський завод з річним виробництвом 5 млн крб., 1700 робітника-
ми та 81 двигуном потужністю 7500 к.с.
Через відсутність гірничо-металургійного машинобудування ву-
гільна, рудна і металургійна промисловості країни не мали власної
технічної бази. На рудниках, шахтах, металургійних заводах панувала
здебільшого ручна праця. Все складне устаткування для них в основ-
ному завозилось з-за кордону. Тому з метою прискорення формуван-
ня названих підгалузей машинобудування був утворений трест гірни-
чого і металургійного устаткування, якому передавались, крім Старо-
краматорського заводу (СКМЗ), ряд колишніх ремонтних, підсобних
підприємств трестів «Донвугілля» та «Південсталі». Суттєво зросли
капіталовкладення. Якщо з 1925/1926 р. до 1 жовтня 1928 р. витрати
на капітальні роботи становили 21,4 млн крб., то в 1928/29–1931 рр. –
198,3 млн крб. За період 1933–1937 рр. тільки у вугільному машино-
будуванні вони дорівнювали 91,5 млн крб. На будівництво Новокра-
маторського заводу (НКМЗ) було витрачено близько 400 млн крб. В
процесі реконструкції напівкустарне виробництво замінювалось за-
водським. Заводи спеціалізувались на виробництві окремих видів
устаткування.
В результаті нового будівництва та докорінної реконструкції ко-
лишніх ремонтних та залізничних майстерень в СРСР за роки індуст-
ріалізації було створено 15 підприємств вугільного машинобудування
з кількістю робітників понад 19 тис. чол., валовою продукцією до
378 млн крб., потужністю первинних двигунів, генераторів, електро-
моторів – 64,1 тис. квт; майже 10 підприємств металургійного маши-
нобудування, серед них найбільші в Європі Новокраматорський, а та-
кож докорінно реконструйований Старокраматорський машинобудів-
ні заводи. Про динаміку виробництва цих українських підприємств
свідчать наступні дані (табл. 3).
З наведених даних видно, що темп приросту продукції СКМЗ
зростав. В 1932 р. порівняно з 1927/28 р. він збільшився майже в 3,5
раза.
104
Таблиця 3. Обсяг валової продукції підприємств металургійного
машинобудування (тис. крб., у незмінних цінах 1926/27 р.)
Р і к Підприємство
1927/28 1928/29 1929/30 1931 1932
СКМЗ 5642 7552 12643 18060 19295
НКМЗ — — — — 2085
Джерело: РДАЕ. – Ф. 9205. – Оп. 1. – Спр. 29. – Арк. 109.
В сільськогосподарському машинобудуванні основним напря-
мом розвитку залишалася реконструкція виробництва й перехід від
примітивних до випуску вдосконалених знарядь: тракторних і диско-
вих плугів, молотарок, косарок, сівалок. У зв’язку з цим розміри капі-
таловкладень в дану підгалузь зростали, а структура основних засобів
виробництва поступово набувала більш сучасного вигляду. Особливо
значимими були її зміни на заводах «Укртрестсільмашу» (табл. 4).
Зміни в обсягах та структурі основних фондів дали змогу суттє-
во збільшити обсяги виробництва. Про це свідчать такі порівняльні
дані (табл. 5).
Таблиця 4. Динаміка змін в структурі основних фондів виробництва
заводів сільськогосподарського машинобудування (у тис. крб.)
Р і к Підприємство
на 1.10.1926 на 1.10.1927 на 1.10.1928
«Червона зірка» (Зінов’ївськ) 4344 4897 6892
«Жовтневої революції» (Одеса) 2276 2462 3109
«Плуг і молот» (Миколаїв) 711 786 887
ім. Петровського (Херсон) — — 1723
Червоний пролетар — — 492
Усього по тресту 22923 26326 35503
Джерело: ЦДАВО України. – Ф. 40. – Оп. 39. – Спр. 2376. – Арк. 40.
Таблиця 5. Валовий випуск продукції на провідних заводах
сільськогосподарського машинобудування України (у тис. крб.)
Р і к Підприємство
1927/28 р. 1932 р.
«Червона зірка» 19241 31551
ім. Петровського 6797 10245
«Плуг і молот» 2363 15313
ім. Жовтневої революції 7969 19473
Джерело: ЦДАВО України. – Ф. 40. – Оп. 3. – Спр. 1261. – Арк. 6; Оп. 5. –
Спр. 1. – Арк. 70.
105
Аналогічні процеси мали місце й на заводах машинобудування
загального призначення, що входили у трест «Укрмето». Основним
напрямком структурних внутрішньовиробничих змін тут була спеціа-
лізація. Трест включав наступні заводи: «X років Жовтня» (Одеса),
що виробляв бетономішалки й устаткування для вугільної промисло-
вості; «Більшовик» (Зінов’ївськ) – насоси; «Січневого повстання»
(Одеса) – спеціалізувався на випуску пресів; «Техмонтажний» (Оде-
са) – устаткування для текстильної й кондитерської промисловості;
«Червоний сигнал» (Одеса) – забезпечував устаткуванням залізниці;
«Першотравневий» (Первомайськ) – виробляв устаткування для теп-
лових і нафтових двигунів; завод ім. Старостіна (Одеса) – налагодив
виготовлення вагомірів для зважування рідкого металу, вагомірів-
воронок для коксу та ін. Вдосконалення структури підгалузевого ви-
робництва давало відчутні переваги. На заводі ім. Старостіна загаль-
ний випуск продукції, яку раніше завозили з-за кордону, в 1932 р.
сягнув 3 млн крб.
Зросла роль заводу «Червоний сигнал» (Одеса). Це було в той
час єдине в Радянському Союзі підприємство, яке виготовляло світ-
лофори.
Одеський машинобудівний завод «Х років Жовтня» був єдиним
в Україні і другим в Союзі підприємством, яке виробляло бетономі-
шалки. Зростання випуску продукції на заводі знизило певною мірою
імпорт бетономішалок з Німеччини. Структуру виробництва підгалузі
збагатив і завод ім. Січневого повстання (Одеса). Від ремонту паро-
возів і вагонів він переключився на виготовлення транспортерів і під-
йомних кранів. Дане підприємство першим в Союзі освоїло випуск
парових поворотних кранів. Аналогічні процеси мали місце й на ін-
ших заводах. Структурні зрушення сприяли розширенню виробницт-
ва. Про це свідчать наведені нижче дані (табл. 6).
Таблиця 6. Зростання валового випуску продукції на заводах
загального машинобудування (у тис. крб.)
Р і к Підприємство
1928/29 1932
ім. Старостіна (Одеса) 4450 8860
«Крестинтерн» (Миколаїв) 212 3256
ім. Дзержинського (Одеса) 683 4335
Машинобудівний завод
«Х років Жовтня» (Одеса)
895
4581
Механічний завод (Миколаїв) ... 1750
Джерело: Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні. – Ч. 2. – К.:
Вид-во АН УРСР, 1962. – С. 72.
106
Одним з головних напрямків у структурній перебудові галузі
стало формування транспортного машинобудування. Проблема
транспорту в роки індустріалізації була однією з найбільш гострих.
Зростання промисловості і загального товарообороту в країні, зміни у
географічному розміщенні промисловості, створення нових вугільно-
металургійних і сировинних баз на Сході, інтенсивне залізничне бу-
дівництво у східних районах – все це викликало значне зростання
вантажообороту й пасажирських перевезень у народному господарст-
ві. В Україні провідним підприємством підгалузі був Харківський па-
ровозобудівний завод, що спеціалізувався на виробництві паровозів,
тракторів, дизелів. Початковий план реконструкції заводу, що перед-
бачав доведення випуску паровозів до 150 одиниць на рік, спочатку
був занижений. Пізніше, у зв’язку з реконструкцією програма заводу
була розширена до 200 паровозів на рік. А випуск тракторів був збі-
льшений з 977 в 1928 р. до 16333 в 1932 р. Загальна сума капітальних
витрат за цей період виросла з 31 млн крб. до 76,5 млн крб. [3, c. 48].
Аналогічним підприємством за масштабами та обсягом продук-
ції був паровозобудівний завод «Жовтневої революції» в м. Лугансь-
ку, який виробляв паровози та вагони. Так, за планом реконструкції
1926 р. він націлювався на випуск 350 потужних паровозів. У 1931 р.,
коли будівельні роботи були в самому розпалі, проектна потужність у
350 паровозів на рік виявилася заниженою. Тому нова проектна по-
тужність заводу була піднята до 1080 надпотужних паровозів серії
«ФД» на рік. Загальна сума капіталовкладень по остаточному проекту
визначалась у 158 млн крб. (проти 23,1 млн крб. за планом 1926 р.) [3,
c. 54].
Вагонобудування було представлене двома спеціалізованими
вагонобудівними заводами – Крюківським (поблизу Кременчука) і
заводом «Правда» в м. Кам’янську, що виникли незадовго до рево-
люції, а у відбудовний період займалися переважно ремонтом ваго-
нів. Випуск нових вагонів на обох заводах відбувався в дуже обмеже-
них кількостях і застарілої конструкції. У 1927/28 р. виробнича про-
грама Крюківського заводу складалася всього з 350 двовісних ванта-
жних вагонів і 150 платформ [8, c. 17]. У невеликій, але в усе зроста-
ючій кількості випускав вантажні вагони, цистерни та платформи
Миколаївський суднобудівний завод, на якому вагонобудування ста-
новило у 1926/27 р. 16,7% обсягу всієї продукції [3, c. 28].
Суттєве значення в період структурних змін у машинобудівному
комплексі приділялось і суднобудуванню. Українські заводи, разом з
іншими суднобудівними підприємствами, підпорядкованими окре-
мим трестам, у березні 1930 р. були включені до всесоюзного
107
об’єднання «Союзверф». До того вони входили до Південного маши-
нобудівного тресту (ПМТ). Внаслідок внутрішньозаводських струк-
турних змін випуск валової продукції на суднобудівних заводах «Со-
юзверфі» динамічно зростав. Так, в 1927/28 р. Миколаївський завод
дав продукції на 24 млн крб., а в 1932 р. – на 150 млн крб. За цей са-
мий період випуск валової продукції на Одеському суднобудівному
заводі зріс з 5,1 млн крб. до 15,7 млн крб. [4, c. 422].
Миколаївський суднобудівний завод спеціалізувався переважно
на випуску нафтоналивних суден. Тут були побудовані потужні наф-
товози «Совнефть», «Нефтесиндикат», «Союз горнорабочих», «Ба-
ку», «Майкоп», «Косиор». Вони склали ядро нафтоналивного Чорно-
морського флоту.
На початку 30-х років Миколаївський завод освоїв будівництво
теплоходів та випуск двигунів типу «Зульцер». Крім того, він першим
в Радянському Союзі став виготовляти якісні хвилясті елементи па-
рових котлів системи «Бабкокс і Вількокс», які раніше ввозились з-за
кордону. У другій половині п’ятирічки нові судна почав будувати
Херсонський суднобудівний завод «Комінтерн». Це були сухованта-
жні та нафтоналивні баржі для перевезення вантажів по Дніпру, Азов-
ському і Чорному морях. На Одеському суднобудівному і судноре-
монтному заводах будувалися судна малого тоннажу (теплоходи, бу-
ксири, баржі, шхуни).
Суднобудівні заводи сприяли значному зростанню кількості й
тоннажу Чорноморського танкерного флоту. До революції в басейні
Чорного моря ходили лише сім нафтоналивних суден загальною ван-
тажопідйомністю 11,9 тис. т, у 1928 р. – сім суден (21,7 тис. т), у
1931 р. – 18 суден (82,2 тис. т), в 1932 р. – 22 нафтоналивних судна
(тоннажем 119,7 тис. т) [6, c. 5].
Виконання завдань першого п’ятирічного плану в галузі судно-
будування значною мірою було пов’язане з подоланням серйозних
труднощів технічного та економічного порядку. Справа в тому, що
виробничі потужності суднобудівних заводів України, які в дорево-
люційні часи майже цілком використовувалися для потреб військово-
го суднобудування, для будівництва комерційних суден були мало-
придатні. До того ж зношеність основних фондів цих заводів на 1 жо-
втня 1929 р. становила 43,1% [1, c. 8]. У зв’язку з цим на підприємст-
вах галузі була низькою продуктивність праці. Тому «Союзверф» у
1931 р. розробив план реконструкції підгалузі. По всіх заводах «Сою-
зверфі» планувалося збільшити капіталовкладення до 42 млн крб. [6,
c. 233]. Ступінь оновлення основних фондів у суднобудуванні була
нижчою, ніж в інших галузях машинобудування. Суднобудування на-
108
лежало до тих небагатьох галузей промисловості, в яких протягом
1928–1932 рр. не було збудовано жодного нового підприємства.
Низькі темпи реконструкції суднобудівних заводів негативно
позначилися на виконанні виробничих завдань, передбачених планом.
Протягом п’ятирічки заводи Союзверфі здали в експлуатацію 77 мор-
ських транспортних суден (проти 111 суден за планом) загальною ва-
нтажопідйомністю 191600 т [7, c. 5]. При цьому українські заводи по-
будували 10 морських транспортних суден вантажопідйомністю
58600 т (при плані 19 суден вантажопідйомністю 120600 т) [2, c. 37].
Суднобудівна промисловість країни за кількістю побудованих
суден всіх типів план виконала лише на 69,4%, а за вантажопідйомні-
стю всіх суден – лише на 48,3% [7, c. 5]. Проте в цілому план завода-
ми Союзверфі було виконано на 128,1% [6, c. 6]. Це стало результа-
том того, що замість недоданих державі морських суден підприємства
галузі випустили значну кількість непрофільної продукції, яка раніше
не передбачалась планом (22 риболовних траулери вантажопідйомні-
стю близько 270 тис. т, ряд замовлень для важливих новобудов країни
тощо) [10, c. 422]. Про обсяг валової продукції заводів «Союзверфі»
свідчать наступні дані (табл. 7).
Таблиця 7. Обсяг валової продукції заводів «Союзверфі»
за 1928/29–1932 рр. (тис. крб., у цінах 1926/27 рр.)
Р і к Показник
1928/29 1929/30 1930 1931 1932
Чорноморський суднобудівний завод,
валова продукція
31902
52268
12113
52118
55310
Завод ім. 61 комунара,
валова продукція
—
—
3307
23119
13637
Разом, валова продукція 31902 52268 15420 75237 68947
Джерело: Судоходство и судостроение. – 1932. – № 6. – С. 233.
Висновки. Удосконалення галузевої структури машинобудівно-
го комплексу України здійснювалось по лінії створення новітніх на
той час галузей виробництва (верстатобудування, електротехнічне та
гірничо-металургійне машинобудування), а також докорінної реконс-
трукції матеріально-технічної бази традиційних галузей (сільськогос-
подарське машинобудування, транспортне машинобудування, судно-
будування). Поряд з удосконаленням галузевої структури машинобу-
дування шляхом інтенсивного перетворення дрібного виробництва у
великосерійне був суттєво підвищений рівень спеціалізації підпри-
ємств. Це означало перехід на новий, вищий рівень організації маши-
109
нобудівної галузі, який забезпечив підвищення ефективності викори-
стання основних фондів і продуктивності праці. Українське машино-
будування ставало фундаментальною основою народногосподарсько-
го комплексу і звільняло країну від масового імпорту таких найваж-
ливіших виробів, як верстати та інструменти, трактори, електрообла-
днання, гірниче устаткування тощо.
В статье раскрываются основные направления и результаты
совершенствования структуры машиностроительного комплекса
Украины в 1928–1932 гг. Исследуются условия его становления и
уровень производства отрасли. Раскрываются факторы, которые
оказали влияние на развитие машиностроения в этот период.
Ключевые слова: машиностроительный комплекс Украины,
развитие машиностроения.
1. Куперман О. Издержки производства в машиностроительной промышлен-
ности // Господарство України. – 1929. – № 11–12. – С. 95–105.
2. Лагунов С. Основные итоги Всеукраинской конференции по вопросам ма-
шиностроения // Господарство України. – 1928. – № 6. – С. 110–117.
3. Лівшиць Н. Важка промисловість України на XV ювілей Жовтня // Госпо-
дарство України. – 1933. – № 12. – С. 18–60.
4. Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні. – Ч. 2: Фабрично-
заводське виробництво. – К.: Вид-во АН УРСР, 1962. – 580 с.
5. Омаровский А.Г. Развитие и размещение машиностроения в СССР. – Моск-
ва, 1962. – 238 с.
6. Рапорт электропромышленности СССР ХVII Всесоюзной конференции
ВКП(б) «О выполнении пятилетки». – Москва, 1932. – 95 с.
7. Розенфельд С.Я., Клименко К.И. История машиностроения СССР (с первой
половины XIX в. до наших дней). – М.: Изд-во АН СССР, 1961. – 502 с.
8. Соціалістична Україна: Стат. зб. – К.: Вид-во «Народне госп-во та облік»,
1937. – 238 с.
9. Хейфец Л. Машинобудування у нас і на Заході // Господарство України. –
1930. – № 11–12. – С. 69–81.
10. Шибакин В.А. Харьковский турбогенераторный завод // Сильноточная эле-
ктропромышленность на рубеже второй пятилетки. – М.: Энергоиздат,
1933. – С. 79–88.
11. Як робиться машина. Підручник–журнал ВПТН ЦК ЛКСМУ. – Одеса:
Вид-во «Молодий більшовик», 1932. – 30 с.
12. РДАЕ. – Ф. 9205. – Оп. 1. – Спр. 29.
13. ЦДАВО України. – Ф. 40. – Оп. 3. – Спр. 1261; Оп. 5. – Спр. 1; – Оп. 39. –
Спр. 2376.
Одержано 1.10.2008.
110
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9382 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-4421 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:00:48Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" |
| record_format | dspace |
| spelling | Стрельченко, О.В. 2010-06-30T13:05:12Z 2010-06-30T13:05:12Z 2008 Структурні зміни в машинобудівному комплексі України 1928–1932 років / О.В. Стрельченко // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 100-110. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 0320-4421 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9382 338.45:330.341.4(477) У статті розкриваються основні напрямки та результати удосконалення структури машинобудівного комплексу України в 1928–1932 рр. Досліджуються умови його становлення та рівень ви-робництва галузі. Розкриваються фактори, які сприяли розвитку машинобудування в цей період. В статье раскрываются основные направления и результаты совершенствования структуры машиностроительного комплекса Украины в 1928–1932 гг. Исследуются условия его становления и уровень производства отрасли. Раскрываются факторы, которые оказали влияние на развитие машиностроения в этот период. The main trends are opened in article and results of the improvement of the structure of the machine-building complex of Ukraine in 1928-1932 years. There were researched condition of its development and level of production in branch. The factors which have influenced on development of machine building in this period were discovered. uk Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" Історія народного господарства Структурні зміни в машинобудівному комплексі України 1928–1932 років Структурные изменения в машиностроительном комплексе Украины 1928–1932 годов Structure changes in machine-building complex of Ukraine 1928–1932 years Article published earlier |
| spellingShingle | Структурні зміни в машинобудівному комплексі України 1928–1932 років Стрельченко, О.В. Історія народного господарства |
| title | Структурні зміни в машинобудівному комплексі України 1928–1932 років |
| title_alt | Структурные изменения в машиностроительном комплексе Украины 1928–1932 годов Structure changes in machine-building complex of Ukraine 1928–1932 years |
| title_full | Структурні зміни в машинобудівному комплексі України 1928–1932 років |
| title_fullStr | Структурні зміни в машинобудівному комплексі України 1928–1932 років |
| title_full_unstemmed | Структурні зміни в машинобудівному комплексі України 1928–1932 років |
| title_short | Структурні зміни в машинобудівному комплексі України 1928–1932 років |
| title_sort | структурні зміни в машинобудівному комплексі україни 1928–1932 років |
| topic | Історія народного господарства |
| topic_facet | Історія народного господарства |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9382 |
| work_keys_str_mv | AT strelʹčenkoov strukturnízmínivmašinobudívnomukompleksíukraíni19281932rokív AT strelʹčenkoov strukturnyeizmeneniâvmašinostroitelʹnomkomplekseukrainy19281932godov AT strelʹčenkoov structurechangesinmachinebuildingcomplexofukraine19281932years |