На шляху до нової регіоналізації господарського простору в Україні
У статті розглядаються суперечності регіональної перебудови господарського простору в Україні та способи їх подолання за допомогою інструментів державної регіональної політики. В статье рассматриваются противоречия региональной перестройки хозяйственного пространства в Украине и способы их преодолен...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України"
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9384 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | На шляху до нової регіоналізації господарського простору в Україні / Т.В. Голікова // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 77-86. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859880974459863040 |
|---|---|
| author | Голікова, Т.В. |
| author_facet | Голікова, Т.В. |
| citation_txt | На шляху до нової регіоналізації господарського простору в Україні / Т.В. Голікова // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 77-86. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті розглядаються суперечності регіональної перебудови господарського простору в Україні та способи їх подолання за допомогою інструментів державної регіональної політики.
В статье рассматриваются противоречия региональной перестройки хозяйственного пространства в Украине и способы их преодоления с помощью инструментов государственной региональной политики.
Contradictions regional reconstruction economic space is considered in article in Ukraine and ways their negotiation by means of instrument state regional policy.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:52:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
7. Новаковський Л.Я., Третяк А.М., Добряк Д.С. Земельна реформа і землеус-
трій в Україні. – Київ, 2001. – 151 с.
8. Офіційний вісник України. – 1999. – № 49. – С. 11–13.
9. Саблук П.Т. Розвиток земельних відносин в Україні. – К.: ННЦ «Ін-т аграр.
екон.», 2006. – 395 с.
10. Третяк А.М. Історія земельних відносин і землеустрою в Україні: Навч. по-
сіб. – К.: Аграр. наука, 2002. – 280 с.
11. Федоров М.М. Економічні проблеми земельних відносин у сільському гос-
подарстві. – Київ, 1998. – 263 с.
Одержано 5.11.2008.
УДК 332.122(477)
Т.В. Голікова
НА ШЛЯХУ ДО НОВОЇ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ
ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОСТОРУ В УКРАЇНІ
У статті розглядаються суперечності регіональної перебудови
господарського простору в Україні та способи їх подолання за допо-
могою інструментів державної регіональної політики.
Ключові слова: економічні регіони, державна регіональна полі-
тика, просторова організація господарювання.
Постановка проблеми. В теорії державного управління прос-
торовою організацією господарювання та у відповідній практиці регі-
оналізація вважається найважливішою рисою цієї організації, бо регі-
они фактично є основними одиницями членування території, охопле-
ної нею. Нині в Україні статус таких одиниць закріплено за так зва-
ними адміністративними регіонами. Проте внаслідок змін, які відбу-
ваються в механізмі відтворення економіки України у пострадянську
добу, в країні реалізується тенденція формування іншого типу регіо-
налізації її господарського простору. Йдеться, зокрема, про тенден-
цію становлення власне економічних регіонів, які відтворюються за
законами ринкової організації господарювання. Очевидно, що нові
економічні регіони в Україні розвиватимуться за рахунок «згортання»
старих адміністративних регіонів, внаслідок чого останні втрачати-
муть згаданий вище статус. Але також зрозуміло, що території
© Т.В. Голікова, 2008
ISSN 0320-4421. Історія нар. госп-ва та екон. думки України. 2008. Вип. 41.
77
країни, які не охоплюватимуться її новою економічною регіоналізаці-
єю, деградуватимуть. Внаслідок цього така регіоналізація стосовно до
загального господарського простору країни виявиться «клаптевою».
Щоб уникнути цього, українська держава як суб’єкт управління прос-
торовою організацією господарювання в країні зобов’язана зробити
процес регіональної реконструкції керованим і продуктивним, а віт-
чизняна економічна регіоаналістика має задовольнити попит на від-
повідне «керівництво до дії».
Стан наукової розробки проблеми. Науковій розробці питань
регіоналізації національного господарського простору та організації
державного управління цим процесом присвячено чимало наукових
праць як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. Особливості форму-
вання регіональної архітектоніки господарського простору України
вивчалися у дослідженнях Б.М.Данилишина [1; 7], В.П.Семиноженка
[7], М.І.Долішнього [4], В.М.Василенка [2, 3], І.К.Бистрякова й
Л.Г.Чернюк [1] та ін. Разом з тим, проблеми, породжені регіональною
реорганізацією господарського простору України, яка відбувається в
пострадянську добу, поки що досліджені і проаналізовані недостат-
ньо. А це, в свою чергу, негативно позначається на практиці ухвален-
ня державою управлінських рішень з господарського розвитку підві-
домчої території.
Мета дослідження. З огляду на вище наведені міркування, у
статті ставиться за мету виявити суперечності регіональної реконст-
рукції господарського простору України в пострадянську добу, які
власне й спричиняють проблеми, що виникають під час реалізації да-
ного процесу, та запропонувати шляхи розв’язання цих суперечнос-
тей в рамках державної регіональної політики.
Виклад основного матеріалу. Чи не головною проблемою дер-
жавного управління просторовою організацією господарювання в
Україні у пострадянську добу стала відсутність можливості несупе-
речливо перетворити старі адміністративні регіони на нові економіч-
ні. Зворотним боком цієї проблеми є неможливість «переселення»
всього населення країни в нові економічні регіони. Адміністративні й
економічні регіони й надалі існуватимуть паралельно, конкуруючи за
право управляти господарськими ресурсами та визначати напрям со-
ціально-економічного розвитку країни. Тому процес економічної ре-
гіоналізації стане найближчими роками чи не основним джерелом со-
ціально-економічних суперечностей і конфліктів в Україні. Вони зда-
тні кинути серйозний виклик існуючій практиці державного управ-
ління територіальним господарським розвитком країни.
78
Просторові суперечності. Насамперед, це – суперечності між
суб’єктами адміністративно-територіального устрою України за пра-
во стати центрами нових економічних регіонів. Ці суперечності вже
виявляються в боротьбі за розподіл бюджетних трансфертів, за ство-
рення на підвідомчих територіях центрів сучасних економічних спів-
товариств і вигідних умов для їх функціонування. Підлаштовування
під запити нових гнучких організаційних утворень у господарському
просторі країни кожного разу ставитиме під знак питання збереження
солідарності існуючих територіальних людських співтовариств (оскі-
льки виявлятиметься у зниженні обсягу фіскального обтяження для
мобільних капіталів, у збільшенні бюджетних витрат на створення
інфраструктури для сучасного бізнесу). Суб’єкти адміністративно-
територіального устрою України й у подальшому втрачатимуть тра-
диційну «адміністративну ренту» в міру набуття бізнесом екстерито-
ріального характеру. Отримувати ж бажані доходи від фіскальних об-
тяжень такого бізнесу органи влади старих адміністративних регіонів
поки що не навчилися. Більш того, за отримання цих доходів відпові-
дні регіони повинні неминуче вступити в конкуренцію з новими еко-
номічними співтовариствами, що формуються. Врешті-решт, такі
просторові суперечності можуть трансформуватися в суперечності
між «заможними» регіонами (центрами локалізації нових економіч-
них співтовариств) і державою загалом. Оскільки остання несе відпо-
відальність за життєзабезпечення всіх громадян України, включаючи
мешканців «бідних» адміністративних регіонів, то природно, що «до-
норами» коштів для цього повинні виступати «заможні» регіони. Од-
нак вони чинять цьому опір. Їх тактика щодо цього полягає або в не-
прямому впливі на центральний уряд і нав’язуванні йому своїх інте-
ресів (через підконтрольні ЗМІ, «втечу капіталу», фінансування опо-
зиції тощо), навіть якщо вони йдуть урозріз з національними інтере-
сами, або в заперечуванні національного суверенітету (сепаратизм).
У той самий час, «бідні» регіони та їх органи управління цілком
здатні виступити супротивниками екстериторіалізації та глобалізації
бізнесу всередині країни та організувати опір розгортанню цих про-
цесів, використовуючи засоби політичного тиску на центральний
уряд. Отже, просторові суперечності, викликані новою економічною
регіоналізацією, можуть набути наступних форм: суперечності між
суб’єктами адміністративно-територіального устрою країни за право
стати майданчиками для розбудови нових економічних регіонів; су-
перечності всередині цих нових регіонів «центр-периферія»; супере-
чності між «бідними» і «заможними» суб’єктами регіональної органі-
зації господарського простору країни; суперечності між регіонами і
79
центром залежно від концепції регіональної політики, що реалізову-
ється останнім; суперечності між українськими регіонами та глобаль-
ним економічним світом.
Структурні суперечності в економіці. Очевидно, що й надалі в
економіці країни відбуватиметься виокремлення генерацій бізнесу,
які здатні стати ядром формування нових економічних співтовариств.
Це спричинить перерозподіл на користь таких бізнес-генерацій інвес-
тицій, прибутків, людського капіталу, матеріальних ресурсів, клієнтів
тощо. Природно, що ці нові бізнес-формування конкуруватимуть із
старими. Основним полем боротьби між ними стає суспільна свідо-
мість, оскільки вони розрізняються одне від одного насамперед куль-
турою (сповідуваними цінностями, вибором шляху подальшого роз-
витку, інституціональними уподобаннями). Нерідко представники
старих господарських співтовариств «озвучують» теми специфічності
шляху країни (регіону), рівномірного соціально-економічного розви-
тку всіх регіонів, очікування того, коли стануть в нагоді «ресурси»,
накопичені в попередній радянський цикл розвитку тощо. Кожна з
цих сторін, які протиборствують, звертається по допомогу до своїх
союзників. Одні залучають органи влади «адміністративних» регіо-
нів, а інші – незалежні ЗМІ і фінансовий капітал.
Суперечності всередині системи державного управління регіо-
нальним соціально-економічним розвитком. Насамперед, це супереч-
ності між традиційними владними повноваженнями держави та но-
вими методами управління економічною активністю. Таке управління
не зводиться до якоїсь функції, що виконується адміністративними
органами, а є складною колективною дією, в якій беруть участь як
представники державних структур, так і цільові групи, а також окремі
господарюючі особи. Проте нові управлінські механізми українською
державою фактично не використовуються. В регіональній соціально-
економічній політиці держава (і місцева адміністративна влада) вда-
ються в основному до традиційних технічних рішень (управління по-
датками, дозвільна система, бюджетні інвестиції, соціальний патро-
наж тощо). Проте регіональна реконструкція господарського просто-
ру України насамперед характеризується культурними змінами,
управління якими вимагає використання гуманітарних технологій.
Держава повинна зафіксувати нові культурно-економічні співтовари-
ства і навчитися взаємодіяти з ними. Нині ж чи не єдиним інструмен-
том державного управління активністю представників цих співтова-
риств нової економіки й нової культури можна вважати неформальні
доручення та протекціонізм. Як наслідок – відчуття безпорадності
держави: вона не в змозі «виміряти» зміни, що відбуваються, оскіль-
80
ки оперує застарілою звітністю і статистикою. У кращому випадку
нестача нових управлінських підходів компенсується копіюванням
західних зразків, механічним перенесенням їх на український ґрунт у
вигляді різного роду «реформ». Управління стає імітаційним, а нові
інститути підміняються порожніми «оболонками».
Суперечності усередині системи державного управління можуть
виникнути й між органами влади та населенням «адміністративних»
регіонів, які «згортаються». Звуження зони відповідальності і втрата
політичної ваги органами влади цих регіонів цілком здатні призвести
до формування двох своєрідних «розтяжок»:
– «влада – населення»: влада «стягує» на себе велику частину
ресурсів і прибутку співтовариства та мінімізує свою відповідаль-
ність за життєзабезпечення співтовариства, а на населення поклада-
ється максимальна відповідальність за стан справ на території;
– «влада – населення»: для влади в адміністративно-
інтегрованому співтоваристві не діють формальні норми. Активність
зводиться тільки до санкціонованих актів, мінімізуються можливості
географічного переміщення, відбувається «територіалізація» еконо-
міки і соціального життя, запроваджуються різноманітні комуніка-
ційні обмеження.
Такі суперечності «отруюють» життя держави, породжуючи
кризу довіри до неї. Суперечності всередині системи державного
управління регіональним соціально-економічним розвитком можуть
виявлятися і в суперництві різних управлінських еліт – працівників
адміністративної системи й керівників, які представляють інтереси
учасників нової економічної регіоналізації території країни.
Суперечності між різними групами співгромадян – мешканцями
старих адміністративних і нових економічних регіонів, членами но-
вих економічних співтовариств. Ця суперечність не стільки пов’язана
з місцем проживання, хоча останнє також є способом отримання сво-
го роду «ренти місця». Вона скоріш є суперечністю професійною,
стильовою, суперечністю способів інституціоналізації господарської
діяльності (вибір місця роботи, природа господарських інститутів
тощо).
Відставання у швидкості соціальних змін адміністративно-
інтегрованих спільнот порівняно з новими економічними співтовари-
ствами приводить до стресу ту частину населення, яка не потрапила
до складу мешканців нових економічних регіонів. Нові господарські
цінності і престижні стилі поведінки вже з’явилися, означені майдан-
чики їх локалізації, а доступ до них неможливий через низьку соціа-
льну і просторову мобільність значної частини населення. Реакція та-
81
кого населення на соціально-економічні зміни, що відбуваються, мо-
же бути різною: від депресії й деградації до політичного опору. Насе-
лення, що втратило орієнтири, потребує свого роду соціальної інтер-
венції (поняття «соціальна інтервенція», що означає освоєння нової
технології поведінки в малих групах спочатку в імітаційно-ігровій
формі, а потім перенесення освоєної технології в реальну поведінку,
було запропоновано французьким соціологом А.Туреном в 1970-і ро-
ки).
Суперечливість свого становища відчувають і «виконроби» роз-
будови нових економічних регіонів, тобто новий правлячий клас. Їх
нові практики життя не мають однозначної оцінки. Майновий стан,
освіта, професія не є ознаками приналежності до цього класу. Тому
перевага надається приналежності до великих інтегрованих бізнес-
груп, місцю проживання, а особливо певному типу престижного спо-
живання, підкріпленому «картинками» в ЗМІ.
Таким чином, суперечності у сфері соціальної адаптації до нової
економічної регіоналізації виявляються: а) у кризі соціальних стату-
сів; б) в обмеженості кола «виконробів»; в) у високому рівні недові-
ри, що заважає людям саморганізовуватися, стати тими, хто пере-
структуровує простір господарського і соціального життя.
Суперечності між новими економічними регіонами України і
глобальним світом. Немає гарантії, що всі центри нових економічних
регіонів знаходитимуться на території України. Вона сама може ви-
ступити старим «адміністративним» регіоном у масштабах світу. Гло-
бальний світ виявиться не завжди лояльним до створення нових еко-
номічних регіонів в Україні. Економічна регіоналізація країни здійс-
нюватиметься під впливом глобального світу, який намагатиметься
сформувати економічний простір України найбільш вигідним для се-
бе чином. Йдеться не про узгоджену політику всіх суб’єктів глобалі-
зації, а про конкуренцію самих економічних регіонів. Ті, що вже за-
кріпилися на мапі глобального світу поза українськими кордонами,
перешкоджатимуть формуванню й посиленню конкурентів. І оскільки
лідерство забезпечується насамперед культурною першістю, то мож-
на очікувати, що між Україною і просунутими економічними співто-
вариствами споруджуватимуться насамперед культурні бар’єри, а
способом дискримінації буде обраний «етичний» тиск (звинувачення
в невідповідності загальноприйнятим культурним стандартам і підо-
зра, що ця невідповідність є зловмисною). Сказане дозволяє зробити
висновок, що розбудова нових економічних регіонів в Україні та
«згортання» старих адміністративних зумовить своєрідний реактив-
ний опір змінам з боку: а) політичних «луддитів», «патріотичного
82
лобі», що обстоюють збереження статус-кво у просторовій організації
господарювання; б) місцевих адміністративних еліт, які не зуміли чи
не захотіли вписатися в регіональну перебудову; в) економічних
суб’єктів, що вже стали представниками нових економічних регіонів,
але за межами України (так званий «бунт заможних»); г) неадаптив-
ного населення; д) прибічників старої системи управління регіональ-
ним розвитком; е) представників глобального світу – конкурентів но-
вих українських економічних регіонів.
У новій регіональній розбудові господарського простору країни
виокремлюються три групи акторів і три групи стратегій, які держава
може підтримувати або протидіяти їм, але, в усякому разі, впливати
на ситуацію, управляти нею (стратегії економічних гравців, які ство-
рюють простір нових економічних регіонів). Насамперед це стратегії
гуманітарного проектування, майново-корпоративні та фінансові,
оскільки саме вони несуть в собі образ майбутнього й визначають на-
прями подальшого розвитку; стратегії населених пунктів, територій
по включенню їх в нові економічні регіони (насамперед це стратегії
міст або міських конгломератів); стратегії населення (стратегії адап-
тації до соціально-економічних змін, освоєння нових зразків госпо-
дарської поведінки).
Відповідно до цього в державній регіональній політиці україн-
ської держави повинні бути виокремленні три нові блоки, а саме:
стимулювання розбудови на території країни нових економічних ре-
гіонів; політика щодо старих адміністративних регіонів; політика що-
до населення.
Висновки. Враховуючи викладене вище, при формуванні та
здійснені державної регіональної політики (політики просторового
розвитку) України доцільно керуватися такими положеннями.
1. Розбудова нових економічних регіонів України починається зі
створення на її території відповідних майданчиків, де формуються
необхідні для розгортання цього процесу інфраструктури.
2. При формуванні цих інфраструктур повинен застосовуватися
принцип «пакетного збирання»: для певних нових економічних регіо-
нів формується власний «пакет», який локалізується на відповідних
територіях.
3. Має бути обраний «каркас», на якому збираються такі «паке-
ти». Очевидно «каркасом» для локалізації на території України
центрів нових економічних регіонів повинні стати мегаполіси.
4. Загальним вектором розвитку для світу, що глобалізується, з
кінця XX ст. став напрям руху до постіндустріального типу господа-
рювання. А в регіонах, в яких цей тип господарювання реалізується,
83
культивується певна культура. Тому в розбудові нових економічних
регіонів в Україні мають використовуватися сучасні гуманітарні тех-
нології.
5. Формування нових економічних регіонів не повинно розгля-
датися як галузеві чи територіальні проекти. Йдеться не про розмі-
щення господарських об’єктів на певному географічному просторі, а
про створення економічно інтегрованих співтовариств. Це може бути
всього лише локалізація на українській господарській території «си-
ровинних» ланок чужих технологічних ланцюжків, а в рамках прос-
торового підходу – локалізація периферійних зон чужих економічних
регіонів. Створення ж власних нових економічних регіонів завжди
відбуватиметься шляхом реалізації комплексних культурно-
господарських проектів. Ці проекти пов’язані з формуванням нової
системи господарських цінностей (мотивації до певного типу госпо-
дарської поведінки), нових «правил гри», а також способів комуніка-
ції в суспільстві. Критерієм успішності таких проектів повинні бути
підвищення рівня довіри у господарських взаєминах і подовження
коопераційних ланцюжків співпраці.
6. У країні повинні бути належним чином інституційно вибудо-
вані нові «осередки проектування майбутнього» (фондовий ринок,
рейтингові агентства, система інституційних інвесторів, система
«вищих ліг» для розробників нових виробничих технологій і практик
господарювання). Ці осередки повинні стати органами управління го-
сподарським розвитком країни за умов існування в суспільстві різних
центрів управління і систем цінностей.
7. Формування нових економічних регіонів передбачає перебу-
дову існуючих ланцюжків господарської активності людей, що є
контрпродуктивними. Для створення нового має бути в наявності
«будівельний матеріал», а ним може стати лише нині зв’язана стари-
ми формами та інститутами господарська активність людей. Їм пови-
нні бути відкриті «вікна переходу» в нові економічні регіони, причо-
му вибудовані інституційно. Відкриття цих «вікон» не можливе без
здійснення «соціальної інтервенції». Без перебудови існуючих лан-
цюжків активності будь-які інституційні новації стануть всього лише
імітацією і створенням нових «оболонок» для старого змісту.
8. У країні повинні бути створені «зони для експерименту», в
яких люди зможуть апробовувати нові практики господарської пове-
дінки, не вдаючись до радикальної відмови від звичних відповідних
практик. Це буде страховкою суспільства на перехідний період.
9. Повинна проводитися усвідомлена соціально-демографічна
політика. Старіння населення країни і скорочення його чисельності
84
мають розглядатися як серйозна загроза переходу до нової регіоналі-
зації України. Соціально-демографічна політика (включаючи освіт-
ню, професійну та ін. складові) повинна бути орієнтована на швидке
кар’єрне зростання нового покоління.
10. Необхідно відмовитися від принципів регіональної політики,
успадкованих з радянських часів, а саме: розгляду «вирівнювання со-
ціально-економічного розвитку регіонів» як безумовного блага для
країни; розуміння «комплексності цього розвитку» як формування го-
сподарської самодостатності відповідних територіальних громад;
проектування регіонального розвитку, за якого адресатами відповід-
них дій виступають території, а не співтовариства; уявлення про те-
риторію країни як про безумовну господарську цінність, точніше, про
просторову організацію господарювання як охоплення нею кожного
кутка цієї території.
Нова економічна регіоналізація України вже почалася. Під час її
здійснення неминуче буде переструктуровано політичний, господар-
ський і соціокультурний простір країни. Держава повинна бути гото-
вою змінити власну політику регіонального розвитку, освоїти нову
практику управління цим процесом.
В статье рассматриваются противоречия региональной пере-
стройки хозяйственного пространства в Украине и способы их пре-
одоления с помощью инструментов государственной региональной
политики.
Ключевые слова: экономические регионы, государственная
региональная политика, пространственная организация хозяйства.
1. Бистряков І.К., Чернюк Л.Г. Економічний простір: аспекти методологічно-
го визначення / За заг. ред. Б.М.Данилишина. – К.: РВПС України НАН
України, 2006. – 56 с.
2. Василенко В.Н. Архитектура регионального экономического пространства.
– Донецк.: ООО «Юго-Восток», 2006. – 311 с.
3. Василенко В.Н. Некоторые проблемы трансформации региональной эконо-
мики // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Ре-
гиональная политика и организационные проблемы и перспективы. –
Том 2. – Донецк, 2002. – С. 17–18.
4. Долішній М.І., Злупко С.М., Вовканич С.Й. та ін. Регіональна політика та
механізми її реалізації / За ред. М.І.Долішнього. – К.: Наук. думка, 2003. –
503 с.
5. Княгинин В., Щедровицкий П. Территориальная проекция промышленной
политики в России: кто оплатит издержки глобализации
// http://www.archіpelag.ru/agenda/povestka/evolutіon/formula/projectіon/
85
http://www.archipelag.ru/authors/knyginin/
http://www.archipelag.ru/authors/shedrovicky_petr/
http://www.arch%D1%96pelag.ru/agenda/povestka/evolut%D1%96on/formula/project%D1%96on/
6. Павлюк А.П. Регіональні асиметрії у контексті забезпечення сталого
розвитку держави і регіонів // Стратегія забезпечення сталого розвитку
України: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 20 травня 2008 р. –
Ч. 1. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – С. 140–141.
7. Семиноженко В.П., Данилишин Б.М. Новий регіоналізм. – К.: Наук. думка,
2005. – 160 с.
Одержано 16.12.2008.
86
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9384 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-4421 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:52:42Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" |
| record_format | dspace |
| spelling | Голікова, Т.В. 2010-06-30T13:14:42Z 2010-06-30T13:14:42Z 2008 На шляху до нової регіоналізації господарського простору в Україні / Т.В. Голікова // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 77-86. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 0320-4421 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9384 332.122(477) У статті розглядаються суперечності регіональної перебудови господарського простору в Україні та способи їх подолання за допомогою інструментів державної регіональної політики. В статье рассматриваются противоречия региональной перестройки хозяйственного пространства в Украине и способы их преодоления с помощью инструментов государственной региональной политики. Contradictions regional reconstruction economic space is considered in article in Ukraine and ways their negotiation by means of instrument state regional policy. uk Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" З історії економічних реформ На шляху до нової регіоналізації господарського простору в Україні На пути к новой регионализации хозяйственного пространства в Украине On the way to new regionalization of the economic space in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | На шляху до нової регіоналізації господарського простору в Україні Голікова, Т.В. З історії економічних реформ |
| title | На шляху до нової регіоналізації господарського простору в Україні |
| title_alt | На пути к новой регионализации хозяйственного пространства в Украине On the way to new regionalization of the economic space in Ukraine |
| title_full | На шляху до нової регіоналізації господарського простору в Україні |
| title_fullStr | На шляху до нової регіоналізації господарського простору в Україні |
| title_full_unstemmed | На шляху до нової регіоналізації господарського простору в Україні |
| title_short | На шляху до нової регіоналізації господарського простору в Україні |
| title_sort | на шляху до нової регіоналізації господарського простору в україні |
| topic | З історії економічних реформ |
| topic_facet | З історії економічних реформ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9384 |
| work_keys_str_mv | AT golíkovatv našlâhudonovoíregíonalízacíígospodarsʹkogoprostoruvukraíní AT golíkovatv naputiknovoiregionalizaciihozâistvennogoprostranstvavukraine AT golíkovatv onthewaytonewregionalizationoftheeconomicspaceinukraine |