Особливості пострадянських соціально-економічних перетворень в Україні: історико-економічний аналіз

Розглянуто основні типи міжсистемного переходу в соціально-економічній реальності, з’ясовано відмітні риси трансформації соціально-економічного життя українського суспільства у пострадянський період. На підставі цього зроблено висновок про тип міжсистемного переходу, який реалізувався в пострадянськ...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Мельник, В.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" 2008
Schlagworte:	З історії економічних реформ
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9387
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Особливості пострадянських соціально-економічних перетворень в Україні: історико-економічний аналіз / В.П. Мельник // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 33-50. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859816992745193472
author	Мельник, В.П.
author_facet	Мельник, В.П.
citation_txt	Особливості пострадянських соціально-економічних перетворень в Україні: історико-економічний аналіз / В.П. Мельник // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 33-50. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.
collection	DSpace DC
description	Розглянуто основні типи міжсистемного переходу в соціально-економічній реальності, з’ясовано відмітні риси трансформації соціально-економічного життя українського суспільства у пострадянський період. На підставі цього зроблено висновок про тип міжсистемного переходу, який реалізувався в пострадянській Україні, та намічено підходи до подальшого вивчення даної проблеми. Рассмотрены основные типы межсистемного перехода в социально-экономической реальности, выяснены отличительные черты трансформации социально-экономической жизни украинского общества в постсоветский период. Сделан вывод о типе межсистемного перехода, реализовавшегося в постсоветский период в Украине, и намечены подходы для дальнейшего изучения данной проблемы. The main types of intersystem transition are Considered in with social and economic reality, are realized discriminating line to transformations social-economic life of the Ukrainian society in post-Soviet period. Conclusion is Made about type intersystem transition, been realized in post-Soviet period in Ukraine, and intended approaches for the further study given problems.
first_indexed	2025-12-07T15:22:46Z
format	Article
fulltext	УДК 330.3(477) В.П. Мельник ОСОБЛИВОСТІ ПОСТРАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В УКРАЇНІ: історико-економічний аналіз Розглянуто основні типи міжсистемного переходу в соціально- економічній реальності, з’ясовано відмітні риси трансформації соці- ально-економічного життя українського суспільства у пострадянсь- кий період. На підставі цього зроблено висновок про тип міжсисте- много переходу, який реалізувався в пострадянській Україні, та намі- чено підходи до подальшого вивчення даної проблеми. Ключові слова: соціально-економічні перетворення, синергети- чний підхід, закономірності господарської еволюції. Постановка проблеми. Соціально-економічна трансформація, що відбувалася в 1990-х роках на пострадянському просторі, – події, які привертали й ще тривалий час привертатимуть увагу економістів. Навіть коли абстрагуватися від практичних наслідків цих перетворень (а вони дуже сильно позначилися на повсякденному житті мільйонів людей, які мешкають на цьому просторі) і обмежитися суто науковим аспектом проблеми, то слід визначити, що осмислення зазначених трансформацій поставило набагато більше питань, ніж поки що дало відповідей на них. Разом з тим без віднаходження адекватних відпо- відей на відповідні нез’ясовані питання економічна наука взагалі й економічна історія як її складова, зокрема, виявляються нездатними виконати свою практичну функцію – бути «керівництвом до дії» для майбутнього поступу. Рівень наукової розробки проблеми. Соціально-економічні перетворення в пострадянській Україні, виявившись зовсім не такими ефективними, як на це розраховувало суспільство з огляду на досвід інших східноєвропейських країн, кинули серйозний виклик економі- чній науці. Так її напрями і школи, які в останні десятиліття демон- стрували немалі здобутки, виявилися погано адаптованими до пояс- нення тих справді незвичних явищ, які мали місце в соціально- економічному житті пострадянської України. Сказане, звичайно, не © В.П. Мельник, 2008 ISSN 0320-4421. Історія нар. госп-ва та екон. думки України. 2008. Вип. 41. 33 закид, а лише констатація того, що сфера ефективного застосування будь-якого підходу в економічному аналізі обмежена його вихідними передумовами. І якщо вони не виконуються, то можливість за допо- могою того чи іншого аналітичного підходу щось адекватно пояснити зменшується чи зовсім минає. Проте, як дізнатися, чи достатньо «ста- рого» аналітичного підходу для пояснення незвичних явищ, чи настав час задуматися про якийсь інший нетрадиційний підхід. Тут насправ- ді виникають складнощі. Адже у багатьох випадках визнати новизну ситуації означає констатувати непридатність загальновизнаних аналі- тичних підходів. Зрозумілим є бажання багатьох дослідників соціаль- но-економічних трансформацій на пострадянському просторі обійти- ся «малою кров’ю», тобто обмежитися вже відомими й апробованими за багато років аналітичними підходами. Передумовою для такої до- слідницької стратегії звичайно служать міркування про те, що закони соціально-економічного поступу всюди єдині й пострадянські країни, в тому числі й Україна, не є виключенням з правил. При цьому чо- мусь забувається проста річ: не всі ще такі закони осягнуті і не всі відповідні явища описані. Соціально-економічні перетворення на по- страдянському просторі як раз і створюють сприятливі умови для ви- явлення нових ще не вивчених закономірностей і феноменів госпо- дарської еволюції. А Україна уявляється саме тією країною, де в силу певних обставин ці закономірності й феномени набувають відчутних форм. Мета дослідження поставленої проблеми полягає в тому, щоб, спираючись на виявлені «розв’язувальні здатності» синергетичного підходу до пізнання еволюції соціально-економічної реальності, з’ясувати особливості траєкторії еволюції соціально-економічного життя пострадянського українського суспільства, її характерні ознаки та подальші перспективи. Виклад основного матеріалу. Використання евристичного по- тенціалу синергетичної парадигми наукового пізнання [4, 5, 6, 7] в економічному аналізі продовжує давню традицію впливу на нього парадигм природно-наукового знання: так, таблиця Ф.Кене базувала- ся на аналогії з кругообігом крові в організмі людини, а модель рів- новажної ціни – на рівноважному підході класичної механіки. Остан- нім часом зростаючий інтерес до ідейного багажу синергетичної па- радигми наукового пізнання спостерігається і з боку представників історичного аналізу [2, 3, 6]. У концепції синергетики одними з ключових аналітичних ін- струментів є категорії «аттрактор» і «біфуркація». Перша з них хара- ктеризує процеси стабільного і стійкого відтворення будь-якої систе- 34 ми, відхилення від траєкторії здійснення якого є незначними і не змі- нюють цю траєкторію. Перехід же реальності з одного системного стану в інший (від одного аттрактора до іншого) може бути жорстким і однозначним (перетворення води на пару при нагріванні), а може і багатоваріантним й випадковим (виникнення нового виду живого ор- ганізму під впливом зміни довкілля). Біфуркація (поліфуркація) – це ситуація, коли вибір одного з певних можливих варіантів подальшого розвитку відбувається або виключно випадково, або під впливом най- дрібніших дій з боку навколишнього середовища або внутрішніх осо- бливостей самої системи, абсолютно не суттєвих в звичайних умовах. Після вибору однієї з траєкторій розвиток стає незворотним, і повер- нутися назад у точку біфуркації, щоб обрати іншу траєкторію розвит- ку, вже неможливо. Саме так, наприклад, часто відбувається природ- ний добір у природі: на «виклик» навколишнього середовища біоло- гічні види дають «відповідь» розщеплюванням старих видів на декі- лька нових, таких, що демонструють різні форми пристосування до умов, що змінилися. Згідно з традиційним уявленням про перехідні процеси в суспі- льстві перехід від однієї системи до іншої носить однозначно прогре- сивний і монолінійно-детермінований характер (рис. 1): при збіль- шенні керуючого параметра λ, (у марксистській теорії – це рівень продуктивних сил) керований показник X (рівень виробничих відно- син) також зростає, причому певному значенню λ відповідає строго певне значення X. Така парадигма особливо характерна для маркси- стського суспільствознавства. Рис. 1. Монолінійна траєкторія розвитку Тим часом синергетична теорія, узагальнюючи досвід природ- них наук, розглядає таку траєкторію еволюції лише як окремий випа- док процесів переходу від одного аттрактора (стійкого стану) до ін- шого [7, с. 216–228]. Разом з монолінійною траєкторією можлива і ситуація розвилки (рис. 2), коли після точки біфуркації (точка А) по- 35 дальший розвиток системи може піти по різних шляхах (на рисунку – як по верхній, так і по нижній траєкторії). X Рис. 2. Біфуркаційний розвиток (А – точка біфуркації) Чи можна за аналогією з класичними синергетичними моделями перехідних процесів побудувати моделі, що показують шляхи розви- тку соціально-економічних систем? Для відповіді на це питання звер- немо увагу, як реально співвідносилися в процесах зміни формацій- них суспільних систем кількісні і якісні зміни, зростання (growth) і розвиток (development). Слід підкреслити, що хоча в 1990-і роки фо- рмаційний підхід у нашій країні помітно поступився популярністю (особливо серед істориків) цивілізаційним концепціям, він все ж таки залишається елементом стійкого «ядра» сучасного суспільствознавс- тва. В історії суспільства є важливі перехідні періоди, впродовж яких відбувалися трансформації однієї соціально-економічної системи в іншу. Найбільш відомі з них – перехід від античності до середньовіч- чя (від рабства до феодалізму) і від середньовіччя до Нового часу (від феодалізму до капіталізму). Світ у цей час не просто «змінював шкі- ру», але й перетворювався, фігурально виражаючись, «із гусениці на метелика». Коли проаналізувати, як відбувалася зміна епох в різних країнах і в різних регіонах, то можна виокремити декілька моделей переходу, використовуючи як критерій класифікації співвідношення процесів розвитку (якісних змін) і зростання (змін кількісних). Ці моделі легко зобразити графічно, відкладаючи по горизонтальній осі кількісні змі- ни (зростання або спад, занепад), а по вертикальній – зміни якісні (розвиток або недорозвиненість). Варіант № 1: розвиток через зростання (рис. 1). Ця модель вва- жається хрестоматійною, але в чистому вигляді вона реалізовувалася не так вже й часто. Навіть при генезисі капіталізму в Західній Європі така траєкторія зустрічається лише у деяких країн першого ешелону (Англія, Франція, Голландія, Швейцарія). А при генезисі феодалізму 36 в тій самій Західній Європі цей шлях еволюції простежується лише на варварській периферії (наприклад, в Скандинавії). Варіант № 2: розвиток через спад (рис. 3). Найбільш яскравим прикладом подібної еволюції є, звичайно, раннєсередньовічна Західна Європа. З одного боку, в III–X ст. по всій території Західної Римської імперії відбувалися натуралізація господарства, падіння чисельності населення, занепад міст. З іншого боку, саме в цей час народжувалася нова людина, що розглядала працю вже не як ганебне заняття рабів, а як засіб самовираження особи. Ця нова якість «людського чинника» дозволила врешті-решт перевершити господарські і культурні досяг- нення античності, але зовсім не одразу. Приклади такої еволюції по- мітні і в історії Західної Європи Нового часу, де об’єднанню і підне- сенню Німеччини та Італії в XIX ст. передували століття їх розорення і роздробленості (XVI–XVIII ст.). Практично універсальною подібна модель еволюції стала для колоніальних країн, де на перших порах після їх завоювання спостерігалися масове вимирання населення, за- непад ремесел і запустіння оброблюваних земель і лише з часом по- чиналося економічне пожвавлення. X Рис. 3. Розвиток через спад У всіх наведених прикладах створення передумов для зростання в довгостроковій перспективі відбувалося в процесі відчутної серед- ньострокової деградації, коли значна частина суспільного багатства (матеріального і культурного) просто знищувалася, «стиралася». Варіант № 3: недорозвиненість через зростання (рис. 4). Буває і так, що за фасадом блискучого економічного піднесення ховається накопичення консервативних якісних тенденцій, що призводять з ча- сом (але зовсім не одразу) і до кількісного регресу. Найбільш дореч- ним прикладом реалізації такого варіанту буде історія країн Іберійсь- кого півострова: на початку XVI в. королі Іспанії і Португалії ділили між собою весь ще не освоєний європейцями Новий Світ, посилаючи 37 за новими землями і золотом одну експедицію за іншою, а вже до кі- нця XVII ст. ці країни перетворилися на глушину Європи. Не менш відомий приклад регенерації рабовласницької господарської системи в Америці XVI–XIX ст.: розвиток капіталістичної торгівлі призвів до відродження плантаційного рабства, жахи якого перевершили анти- чну епоху. А здійснене тоді руйнування людського і соціального ка- піталу продовжує позначатися і в наші дні. Рис. 4. Недорозвиненість через зростання Така модель особливо підступна – суспільство опиняється в пас- тці, оскільки в раціональній гонитві за швидкими успіхами воно вда- ється до дій, згубних у довгостроковій перспективі. Цей варіант є по суті проміжним – услід за недорозвиненістю через зростання йде не- дорозвиненість через занепад. Варіант № 4: недорозвиненість через занепад (рис. 5). Можливі, нарешті, ситуації, коли якісний регрес і кількісна деградація йдуть рука в руку. Це характерно насамперед для периферійних суспільств, які опинилися під потужним тиском могутніших сусідів і не знайшли сил дати гідну «відповідь» на відповідний зовнішній «виклик». Яск- равий приклад такої еволюції – Китайська імперія XVIII–XIX ст., яка пережила «опіумні війни», спустошливі повстання і абсолютно не- вдалі спроби реформування «зверху». На рис. 6 зведені воєдино всі чотири альтернативні траєкторії еволюції суспільства в перехідні епохи. Ми отримали просту модель біфуркаційних процесів розвитку суспільства. Точка А – це біфурка- ційна точка, в якій відбувається вибір подальшої траєкторії соціаль- но-економічної еволюції. Таким чином, та ситуація, яка спостерігається в пострадянській Україні, зовсім не обов’язково повинна бути приводом для апріорно- го песимістичного висновку про провал відповідних реформ, які 38 нібито все зруйнували і нічого ще путнього не створили. Завдання дослідника полягає в тому, щоб тверезо з’ясувати, за якою моделлю відбувається еволюція – чи то має місце недорозвиненість через зане- пад (варіант № 4), або розвиток через спад (варіант № 2), чи то відбу- вається «творче руйнування» (як назвав це явище Й.Шумпетер) або «втрата старого світу без створення нового» (за К.Марксом). Рис. 5. Недорозвиненість через занепад Рис. 6. Типи перехідних процесів (загальна схема) Питання, чи спостерігається в економіці зростання (піднесення) або спад (занепад), є врешті-решт технічним – для його вирішення необхідні «всього лише» надійна статистика і ефективні прийоми її аналізу. З аналізом же власне розвитку ситуація є набагато складні- шою, бо тут у принципі не може бути якихось раз і назавжди заданих кількісних критеріїв. Загальновідомо, здавалося б, що індустріальне суспільство (капіталістичний спосіб виробництва, якщо користувати- ся марксистською термінологією) – це суспільний устрій, в якому пе- реважна більшість населення зайнята в промисловості. Тим часом, наприклад, у Франції частка промислового пролетаріату в економічно активному населенні ніколи не перевищувала 40%, що не заважає нам 39 розглядати цю країну як один із класичних прикладів розвитку індус- тріального суспільства. Тому в пошуках відповіді на питання, чи має місце розвиток в якійсь країні у певний період часу чи ні, дослідник змушений зверта- ти основну увагу на інституційні параметри господарського життя, що не виражаються однозначно в цифрах. Інституційні параметри господарювання поділяються, як відомо, на два класи: а) формальні – юридичні «правила гри»; форми роботи держав- них установ, що стежать за дотриманням цих правил; організаційні структури і форми діяльності недержавних офіційних об’єднань; б) неформальні – етичні правила і норми, на які орієнтуються люди в своєму повсякденному житті; структури і форми діяльності різних неформальних об’єднань. Отже, саме зміна цих інститутів у пострадянській Україні та їх вплив на основних суб’єктів господарського життя країни – домогос- подарства, фірми і державу – повинні стати головним об’єктом дослі- джень вітчизняних науковців, які намагаються осягнути загальну ло- гіку господарського розвитку за умов пострадянського транзиту. Тільки інституційний аналіз дозволяє зрозуміти, чи спостерігалися в пострадянській перехідній економіці розвиток або деградація. Дослідниками перехідної економіки, вітчизняними і зарубіжни- ми, зроблено вже чимало спроб створити цілісний образ тих змін, які відбувалися на пострадянському просторі в 1990-і роки. Тим не менш комплексний інституційний підхід до цієї проблеми безумовно ще не сформувався. Щоб краще зрозуміти, де опинилася Україна внаслідок постра- дянських суспільних перетворень, тобто які інституційні зміни пере- важали в країні в 1990-і роки – такі, що наближали її до постіндустрі- ального суспільства або віддаляли від нього, прогресивні чи регреси- вні, – спробуємо показати картину «лісу», який сформувався з описа- них нижче «дерев». Вважається, що прогресивний вектор господарської еволюції на пострадянському просторі задають ті інституційні зміни, які сприя- ють переходу від адміністративної організації господарювання індус- тріального типу до змішаної економіки постіндустріального типу. Йдеться насамперед про такі процеси: а) на рівні домогосподарств – формування працівника нового типу, не виконавчої «людини- гвинтика», а ініціативної творчої особи; б) на рівні фірми – форму- вання стійких самостійних організаційних структур, які забезпечують зниження трансакційних витрат у господарюванні; в) на рівні держа- 40 ви – формування ефективних механізмів специфікації і захисту прав власності. Відповідно регресивними слід вважати будь-які інституційні зміни, що віддаляють формування подібного працівника, таких орга- нізаційних структур і відповідного державного механізму (див. табл.). Таблиця. Інституційні зміни в організації господарювання в Україні в пострадянський перехідний період Зміни Характеристики суб’єктів перехід- ної економіки Початковий стан Очікувані в ході реформ Реальні події в 1990-і рр. Домогосподарства Тип працівника «Працівники- гвинтики» – вико- навці і безініціативні Формування працівни- ка нового типу – креа- тивного і ініціативного «Люди-равлики», що піклуються тільки про самовиживання Здатність до самоорганізації Нездатність до самоорганізації Створення громадянсь- кого суспільства Атомізація суспільст- ва Трудова поведінка Праця як буденний спосіб життя, відчу- женість від праці Праця як засіб саморе- алізації особистості, подолання відчуженос- ті від праці Праця як засіб вижи- вання і максимізації доходу, посилення відчуженості від праці Інвестиційна поведінка Майже відсутня Стратегія розвитку Стратегія виживання Структура суспіль- ства Переважання «ра- дянського» серед- нього класу Домінування «ринково- го» середнього класу Домінування «потенційного серед- нього класу» Фірми Наявність фірм як самостійних суб’єк- тів господарювання Відсутність справж- ніх фірм, розвиток протофірм в тіньо- вому секторі Формування справжніх фірм Формування квазі- фірм, тісно пов’язаних з владни- ми структурами Суб’єктивізація керівництва Влада номенклатури (державних бюрок- ратів) «Революція менедже- рів», демократизація власності «Економіка фізичних осіб», «економіка ін- сайдерів» Взаємини менеджерів і най- нятих робітників Обопільна особиста залежність Відносини соціального партнерства «Економіка патерна- лізму» з односторон- ньою особистою за- лежністю Механізм обміну Плановий Грошові розрахунки через банки «Економіка бартеру» Довіра до партнерів Не потрібна Презумпція довіри «Економіка недовіри» Відносини конкуренції Запобігання конкуренції Розвиток конкуренції «Економіка олігопо- лії» – придушення конкуренції Захист прав власно- сті підприємців Здійснюється тільки кримінальними структурами Монополія держави на правоохоронну діяльність «Економіка рекету» – плюралістична систе- ма правоохоронної діяльності 41 Закінчення таблиці Держава Відносини з суспільством Диктат держави над суспільством Держава на службі суспільству Відчуження держави від суспільства Розподільна діяльність Активний перерозпо- діл ресурсів і доходів Мінімізація перерозпо- дільних функцій «Держава загального перерозподілу» – більш масштабного, ніж в СРСР Продуктивна діяльність Монополія держави на легальну госпо- дарську діяльність Мінімізація прямого державного втручання в економіку «Держава тотального рентопошуку» – використання держави для отримання ренти При дослідженні результатів економічного розвитку України 1990-х років необхідно враховувати, що зміни формальних і нефор- мальних інститутів реалізуються принципово по-різному. Формальні інститути змінюються дискретно, а неформальні – поступово. Крім того, формальні інститути змінюються в процесі свідомого інститу- ційного конструювання, а неформальні – спонтанно. Для вивчення пострадянських господарських перетворень в України принципово важливо також те, що ці зміни можуть відбуватися в різних напрямах – не тільки співспрямовано, але і контрспрямовано. Тому особливу увагу при цьому треба звертати на інститути неформальні, які важче фіксуються, але набагато сильніше «вкорінені». Історично, при пере- ході від античності до феодалізму і від феодалізму до капіталізму авангардну роль відігравали саме неформальні інститути (ідеологія християнства в першому випадку і ідеологія спочатку протестантиз- му, а потім лібералізму в другому), «підтягаючи» потім за собою більш «неповороткі» формальні інститути. Якщо на рівні хоча б неформальних інститутів пострадянської України ми помітимо позитивні зрушення, це буде доказом на ко- ристь концепції «розвитку через спад» (навіть коли на рівні формаль- них інститутів позитивних зрушень ще немає). Навпаки, якщо таких змін не буде зафіксовано, то доведеться схилитися до версії «недо- розвиненості через занепад». У будь-якій країні суб’єктами господарювання нижчого рівня є домогосподарства – індивідуальні або сімейні. Саме тут насамперед створюється і накопичується «людський капітал», основа «багатства народу». Сучасні українці перестали бути «гвинтиками» примусово нав’язаної їм суспільної системи – перш за все тому, що розвалилася та «машина», «гвинтиками» якої вони були тривалий час. Проте но- 42 вий тип особи працівника, що відповідає вимогам постіндустріальної епохи, на наш погляд, в Україні ще не сформувався. Коли «виконроби пострадянської перебудови» починали відповідні господарські рефо- рми, то вони свідомо або несвідомо орієнтувалися, звичайно, на інди- відуалістичну американську модель. Тільки так можна пояснити їх підкреслену байдужість і навіть неприязнь до всіх форм і проявів со- ціального колективізму – до трудових колективів, систем соціального захисту тощо. Так, що стосується державного соціального захисту, то нові правителі України його уподібнили соціальному утриманству, і жебрацькі розміри відповідної допомоги в 1990-і роки переконливо засвідчують, що можновладці не мали наміру полегшувати життя цим «утриманцям». Загальнопоширеною моделлю життя пересічних укра- їнців тому ставало прагнення (свідоме або несвідоме) «перечекати негоду», «дочекатися кращих часів». Люди планували своє життя не на десятиліття, а у кращому випадку на місяці вперед, не будучи впе- вненими в завтрашньому дні. Переставши бути «працівниками- гвинтиками», українці перетворювалися на «людей-равликів», які прагнули лише зберегти свій старий затишний осередок і розглядали зовнішній світ в основному як джерело загроз і небезпек. Раптове пе- ретворення суспільства, для якого характерним був високий ступінь колективізму, на атомарний «натовп самотніх» увергало людей в стан шоку та аномії. Вони втрачали звичні життєві орієнтири і не знаходи- ли нових. Зміни в господарській діяльності домогосподарств, які відбува- лися в Україні в 1990-і роки, також важко вважати позитивними. До- могосподарства мають дві економічні функції: вони, по-перше, є дже- релом трудових ресурсів, а по-друге – відіграють роль важливого ін- вестора (оскільки від них залежить розподіл особистих інвестиційних ресурсів між різними видами споживання і накопичення). Як же вони виконували ці функції? Що стосується трудової поведінки, то в 1980-і роки очікувалося, що на зміну радянському відчуженню від праці на- решті прийде властиве епосі НТР ставлення до праці як до засобу са- мореалізації творчої особистості. Реалії ж 1990-х років виявилися зо- всім іншими: в умовах різкого зниження життєвого рівня робота ці- нувалася перш за все як засіб заробітку, праця ж розглядалася не як самоцінність, а як засіб виживання. Добування життєвих засобів при цьому виявлялося не стільки в посиленні активності на ринку праці, скільки в натуралізації домашньої економіки (городництво плюс су- сідсько-родинна взаємодопомога). Якщо ставлення до праці в постра- дянській Україні приблизно відповідало ранішньо індустріальній епосі, то інвестиційна поведінка архаїзувалася чи не до первісного рі- 43 вня. Хоча українець у 1990-х роках мав набагато багатші можливості, ніж десятиліття тому, – товарний дефіцит був ліквідований, з’явилися небувалі раніше товари (цінні папери, комерційна освіта), – проте скористатися ними більшість не могла через відсутність фінансових «надлишків». Падіння доходів і знецінення заощаджень ініціювали не активізацію діяльності з їх відновлення, а спроби обійтися без них. Відбулася регенерація первісного принципу «з рук до рота» – негайно споживати (проїдати), не «сушачи голову» над турботами про туман- не майбутнє. У інвестиційній поведінці пересічних українських домо- господарств, таким чином, короткозора стратегія виживання взяла гору над стратегією розвитку. Довгоочікуваний «ринковий» середній клас – спільність освічених людей з високими стійкими доходами, які усвідомлюють свою єдність, уміють колективно захищати свої інте- реси, – так і не склався. Радянські середні верстви розпалися на нечи- сленний бізнес-клас (у середині якого є зовсім мале коло «нових українців») і на багатьох «нових бідних», таких, що відчувають себе не стільки потенційним середнім класом, скільки «верхівкою» андер- класу. В умовах домінування в соціальній структурі «потенційного середнього класу» ми виявилися не ближчими до громадянського су- спільства, ніж десятиліттям раніше, а скоріше, ще далі. Подібне не- ринкове пристосування українців до ринку означало, що і формальні, і неформальні інститути мікрорівня перебувають у «підвішеному» стані. Первинна орієнтація на американського himself-mademan’a швидко захлинулася, нова так і не склалася. Завдання пошуку і про- паганди нових форм індивідуальної господарської поведінки, адеква- тної сучасному ринковому типу економіки, не тільки не вирішувало- ся, але навіть і не усвідомлювалося. Ті зразки поведінки, які рекламу- валися, при найближчому розгляді часто виявлялися антиринковими (варто згадати хоча б скандальну рекламу різних трастів типу «ми тут сидимо, а грошики йдуть»). Отже, інституційна трансформація домогосподарств України в 1990-і роки виявилася тривалим «бігом на місці», коли якісні зміни постійно відкладалися «в довгу шухляду». За цих умов тіньові еко- номічні відносини на мікрорівні ставали, як і в країнах «третього сві- ту», чи не єдино можливою стратегією виживання маргіналізованого населення. Вітчизняні фірми – суб’єкт економіки, який довелося створюва- ти майже на порожньому місці. Якщо домогосподарства і держава були і в СРСР, то фірми в радянській економіці могли існувати тільки напівлегально (неформальні відносини в легальному секторі) або від- 44 верто нелегально (у тіньовому секторі). Повноцінний легальний біз- нес почав розвиватися тільки в «горбачовський» період. Життя сучасних фірм у розвинених країнах характеризується наступними особливостями: – в ході «революції менеджерів» управління відокремилося від власності і стало анонімно-колективним (це помітно навіть в США, не дивлячись на культ «зірок» бізнесу); – підприємці і найняті робітники розглядають один одного як рівноправних партнерів, що шукають в конфліктних ситуаціях взає- моприйнятні компроміси (в Японії, правда, за ширмою партнерства багато в чому ховається традиційний патерналізм); – бізнесмени, конкуруючи один з одним, постійно шукають но- вих ділових партнерів, операції відбуваються в атмосфері взаємної довіри («чесність – краща політика»), розрахунки здійснюються через банки; – навмисних порушників загальноприйнятих «правил гри» ка- рають офіційні власті, вони ж удосконалюють самі правила і служать арбітрами в розв’язанні складних конфліктних ситуацій (втім, в Япо- нії віддають перевагу неформальним угодам, зокрема з використан- ням послуг мафії, порівняно з публічними розглядами). У пострадянській Україні майже все вийшло «не як у людей» (якщо, звичайно, під людьми розуміти в основному євро- американців). Замість гелбрейтовської «техноструктури» фірмами тут управляють «нові українці», що знижує корпоративний бюрократизм, але водночас ставить цю «економіку фізичних осіб» в надмірну зале- жність від особистої долі і свавілля «хазяїна». Зовнішній контроль (з боку акціонерів, держави, партнерів по бізнесу) доморощені олігархи категорично не визнають, внаслідок чого діяльність великих фірм ін- формаційно непрозора. Склалася «економіка інсайдерів» – бізнес, ку- ди допускають тільки «своїх».Там, де праця і капітал мали стати пар- тнерами, що поважають один одного, запанувала «економіка патер- налізму» – неформальна напівфеодальна система з відносинами «ми, робочі, ваші, добрий хазяїн, вірні холопи». В українському постра- дянському суспільстві залежність у відносинах робітників і керівниц- тва почала носити переважно односторонній характер: коли букваль- но всі працівники постійно ходять під дамоклевим мечем звільнення, вони змушені забувати про свої формальні права і сподіватися лише на «доброго пана» – на неформальне опікування «начальства». Для характеристики відносин між пострадянськими фірмами можна ско- ристатися поняттям «економіка недовіри». Це означає, що так званий капітал взаємин фірм (особисті зв’язки з контрагентами) став набага- 45 то важливішим за всі інші чинники – не обдурюють лише тих, кого особисто знають, у відносинах же з «чужаками» панує вседозволе- ність («не обдуриш – не продаси»). Світ бізнесу став світом особис- тих неформальних мереж. Що ж до конкуренції, то вона розвивалася в рамках «економіки олігополії», де господарським розвитком країни по суті управляє купка магнатів-олігархів (у свій час популярним був навіть термін «семибанкірщина»), а дрібний бізнес є слабким і дезор- ганізованим. Нарешті, що стосується захисту прав власності і взагалі захисту правопорядку в Україні у 1990-х роках склалася ситуація, яку вчені називають «економікою рекету», а звичайні люди – просто «безза- конням». Це означає, що на звичайного підприємця (не олігарха) всі дивилися як на об’єкт здирства, причому важко навіть сказати, хто «обдирав» сильніше – кримінальний рекетир або «рекетир у мундирі» (бюрократ-вимагач). Для захисту своїх прав бізнесмени були змушені звертатися не до державних правоохоронних органів, а до бандитів, або створювати власні «дружини». Український бізнес 1990-х років став, таким чином, суперечливим і вдалим поєднанням рис американ- ської, західноєвропейської і японської моделей. Він є дуже «особисті- сним», так що важко сказати, де проходить грань між економікою домогосподарств і економікою фірм (межа, що ріднить його з амери- канською індивідуалістичною комерцією); він сильно залежний від державного регулювання (як в Західній Європі і Японії); у ньому си- льні риси патерналізму, причому дрібний бізнес розвивається в осно- вному поза увагою держави, а роль захисників прав власності кримі- нальні авторитети виконують не рідше, ніж легальна варта порядку (як у Японії). У результаті поєднання економіки фізичних осіб, економіки па- терналізму, економіки недовіри і економіки рекету світ пострадянсь- ких фірм набув дуже химерного вигляду, де основні ознаки сучасного ринкового господарства виявлялися через самозаперечення. Таким чином, фірмові структури в Україні пострадянської доби нагадують ринок не кінця XX ст., а, скоріш, докапіталістичних епох. Та все ж саме фірми залишаються в пострадянській Україні «найпросунутішим», проринковим інститутом. Найголовніше, труд- нощі їх дорослішання вже цілком усвідомлені, хоча, звичайно, між усвідомленням і справою – дистанція величезного розміру... З набуттям Україною державної незалежності очікувалося, що нова українська держава, у своїй розбудові орієнтуватиметься на від- повідні зразки, що використовуються в сучасних розвинених країнах, і виконують насамперед функції захисту прав власності, розробки 46 «правил гри» і контролю за їх виконанням. Що ж до безпосередньої участі держави в господарській діяльності, то полеміка між кейнсіан- ським дирижизмом і неокласичною критикою «шляху до рабства» поступово перейшла в спокійне обговорення міри, ефективної для тих або інших конкретних обставин. На жаль, в пострадянській Україні питання про державне регулювання господарювання вирішувалося або в ідеологічному ключі, або чисто кон’юнктурно, але у будь-якому випадку без стратегічного осмислення проблеми. Парадоксальна роль української держави полягала в тому, що вона виступала і головним ініціатором пострадянських реформ, і їх головним гальмом. Постра- дянські реформи були подіями, які «широкі народні маси» у кращому випадку схвалювали, але зовсім не ініціювали: в Україні (на відмінну навіть від країн Східної Європи) не було і немає розвиненого грома- дянського суспільства, здатного підпорядковувати і спрямовувати ді- яльність держави. Тому пострадянські перетворення в Україні набули вигляду «революції зверху», коли «державні мужі» розробляють і ре- алізують такі реформи, які вигідні перш за все їм самим. Відчуження держави від суспільства внаслідок цього не знижувалося, а, скоріше, збільшувалося. Номенклатурна приватизація створила надійну пере- шкоду спробам реставрації економіки радянського типу, але вона ж і жорстко обмежила можливості розвитку ринкових сил. Радянська номенклатура, яка постачала основні кадри і бізнесу, і державі, в по- страдянські часи полюбила приватновласницький капіталізм, але ста- вилася з відразою до конкурентного ринку. Першорядною функцією держави в Україні стало не конструювання ефективних «правил гри», а допомога бізнес-еліті в первинному накопиченні капіталу за допо- могою інтенсивного перерозподілу об’єктів власності, доступу фінан- сово-промислових груп до державної «годівниці», фінансових пото- ків між регіонами. В результаті наша «держава загального перерозпо- ділу» стала полем зіткнення лобістських інтересів, на якому суддя го- товий був за хабар оголосити переможцем кого завгодно, причому оспорити його рішення практично неможливо. Правове регулювання носило характер ad hoc; про соціальні проблеми піклувалися рівно ті- єю мірою, в якій це необхідно було для завоювання голосів виборців, щоб утриматися у владі або пробитися до неї; планування мало дуже малий горизонт (як правило, на рік) і здійснювалося з незмінним роз- рахунком на «щастя»» («може» подорожчає вітчизняний експорт, або дадуть нову позику, або спишуть частину старого боргу). Українська держава спробувала забути саме поняття «загальнонаціональні інте- реси», перетворившись на «державу загального рентопошуку». Це означає, що бізнес-еліта розглядає її як механізм отримання особли- 47 вих пільг і привілеїв, а самі політики – як спосіб сколочування капі- талу, політичного і матеріального. Чисельність самого державного апарату і витрати на його утримання порівняно з радянською добою істотно зросли. Пострадянська держава в Україні, таким чином, ви- явилася чи не найменш модернізованим компонентом господарського життя – вона надто кон’юнктурна, надто піклується «про себе, коха- ну». Висновки і перспективи подальшого наукового пошуку. Під- сумки проведеного дослідження інституційних змін, які сталися в со- ціально-економічному житті України в 1990-х роках, можна сформу- лювати зовсім лаконічно: практично всі вони виявляються змінами негативними. Цей висновок уявляється тим більше ґрунтовним, що розглядалися в основному саме неформальні інститути – неформаль- но-юридичні норми, а фактичні цінності, рутини, практики і «правила гри». На жаль, на даному етапі дослідження проблеми доводиться ха- рактеризувати соціально-економічну еволюцію пострадянської Укра- їни як «недорозвиненість через занепад». Тому інтерпретація відпові- дних подій 1990-х років як «поступальної ринкової модернізації» уяв- ляється «не зовсім» вірною. Із цього приводу згадується знаменитий афоризм Вольтера про середньовічну Священну Римську імперію, яка при найближчому розгляді виявляється не священною, не римською і не імперією. Так само і пострадянські реформи в Україні виявилися не такими вже прогресивними, не дуже-то ринковими і не зовсім мо- дернізацією. Власне, ми тут не відкриваємо Америку, а лише уза- гальнюємо ті висновки по різних окремих питаннях, які розсіяні по багатьох раніше опублікованих працях. Окремі штрихи злилися в бу- кви, букви склалися в слово, і це слово – «регрес». До речі, серед за- рубіжних суспільствознавців думка про регресивний характер соціа- льно-економічних перетворень в пострадянській Україні стала вже в 1990-і роки досить поширеною [9, 10]. Варто згадати, що сформульована на основі теорії систем гіпоте- за про неминучість регресу при міжсистемному господарському тран- зиті була висловлена ще до початку пострадянських реформ. У 1990 р. в «Теорії катастроф» радянського математика В.І.Арнольда [1] роз- глядалася теорія перебудов для випадку, коли суспільна система зна- ходиться в стійкому стані, поблизу якого є кращий стійкий стан (рис. 7). Поступовий рух у бік кращого стану, як відзначав В.І.Арнольд, відразу ж призводить до погіршання добробуту населення, причому при рівномірному русі до кращого стану погіршання будуть якийсь час наростати з прискоренням. І хоча в кінцевому рахунку суспільст- во переходить від «адміністративної системи господарювання» до 48 «ринкової економіки», проте величина тимчасового погіршання доб- робуту, необхідного для переходу в кращий стан, порівняна з фіналь- ним поліпшенням. Загальний висновок з гіпотетичної моделі В.І.Арнольда такий: неминучою платою за розвиток «підприємливості» повинно стати значне (хоча і тимчасове) економічне ослаблення суспільства, кількі- сний регрес його добробуту. Можна лише пошкодувати, що в роки «революції очікувань», що ростуть, практично ніхто не звернув уваги на цей застережливий прогноз. Рис. 7. Модель перехідних соціально-економічних процесів за В.І.Арнольдом Модель В.І.Арнольда – це, згідно з нашою класифікацією, ево- люція за типом «розвиток через спад» (добробут – індикатор зростан- ня, підприємливість – індикатор розвитку). У моделі В.І.Арнольда паралельно з тимчасовим кількісним ре- гресом (падінням добробуту) спостерігається безперервний якісний прогрес (зростання підприємливості). На жаль, поки так і не виявлено такого параметра українського господарського життя, за яким можна було б з високим ступенем упевненості судити про прогресивний ха- рактер змін. Що стосується підприємливості, на яку вказав В.І.Ар- нольд, то ця характеристика дуже аморфна і невизначена, щоб можна було робити якісь коректні висновки про її динаміку. Така ситуація допускає три альтернативні пояснення. Пояснення № 1 (песимістичне). Пострадянські реформи викли- кали цивілізаційний злам, подібно до того як «ламалися», наприклад, цивілізації ацтеків і інків під натиском іспанських конкістадорів. Це означає, що нова економічна система, яка виникне на пострадянсько- му просторі, матиме зовсім інших цивілізаційних суб’єктів (не таких, якими ми є зараз). Тоді прогресивність пострадянських реформ поля- 49 гає головним чином в тому, що вони «розчищають ґрунт» для якогось прийдешнього світового лідера. Пояснення № 2 (помірно оптимістичне). Позитивні ефекти пост- радянських господарських реформ виявляються з великим часовим лагом, а нинішній період – ще надто малий строк. У такому випадку позитивні якісні зрушення будуть помітні лише через солідний (і не- визначений) проміжок часу. Пояснення № 3 (вельми оптимістичне). Насправді позитивні які- сні суспільні зміни в Україні вже стали реальними, але науковці поки що не виявили тих найважливіших критеріїв, за якими треба відсте- жувати ці зміни. У такому випадку головним завданням вітчизняного суспільствознавства повинен стати пошук таких «ікс-критеріїв». Це, втім, нагадуватиме пошук «чорної кішки в темній кімнаті», оскільки немає ніякої впевненості в тому, що саме пояснення № 3 є істинним. Рассмотрены основные типы межсистемного перехода в соци- ально-экономической реальности, выяснены отличительные черты трансформации социально-экономической жизни украинского обще- ства в постсоветский период. Сделан вывод о типе межсистемного перехода, реализовавшегося в постсоветский период в Украине, и намечены подходы для дальнейшего изучения данной проблемы. Ключевые слова: социально-экономические преобразования, синергетический подход, закономерности хозяйственной эволюции. 1. Арнольд В.И. Теория катастроф. 3-е изд. – М.: Наука, 1990. – 127 с. 2. Бородкин Л.И. «Порядок из хаоса»: концепция синергетики в методологии исторических исследований – http://www.hist.msu.ru/Labs/Hislab/html/ chaos.htm 3. Бранский В.П. Социальная синергетика как постмодернистская философия истории // Обществ. науки и современность – 1999. – № 6. – С. 117–127. 4. Занг В. – Б. Синергетическая экономика. Время и перемены в нелинейной экономической теории / Пер. с англ. – М.: Мир, 1999. – 335 с. 5. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Основания синергетики. – СПб.: Алетея, 2002. – 414 с. 6. Малинецкий Г.Г. Нелинейная динамика – ключ к теоретической истории? // Общественные науки и современность. – 1996. – № 4. – С. 98–111. 7. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. – М.: УРСС, 2000. – 312 с. 8. Хакен Г. Синергетика. – М.: Мир, 1980. – 404 с. 9. Ericson R. The Post Soviet Russian Economic System: An Industrial Feudalism? (January 1999) // http://www.hhs.se/site/Publications/No 140-web.pdf. 10. Olson M. Why Is Economic Performance Even Worse After Communism Is Abandoned? Fairfax, Virginia, 1993. Одержано 10.12.2008. 50 http://www.hist.msu.ru/Labs/Hislab/html/%20chaos.htm http://www.hist.msu.ru/Labs/Hislab/html/%20chaos.htm
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9387
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0320-4421
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:22:46Z
publishDate	2008
publisher	Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України"
record_format	dspace
spelling	Мельник, В.П. 2010-06-30T13:28:28Z 2010-06-30T13:28:28Z 2008 Особливості пострадянських соціально-економічних перетворень в Україні: історико-економічний аналіз / В.П. Мельник // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 33-50. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. 0320-4421 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9387 330.3(477) Розглянуто основні типи міжсистемного переходу в соціально-економічній реальності, з’ясовано відмітні риси трансформації соціально-економічного життя українського суспільства у пострадянський період. На підставі цього зроблено висновок про тип міжсистемного переходу, який реалізувався в пострадянській Україні, та намічено підходи до подальшого вивчення даної проблеми. Рассмотрены основные типы межсистемного перехода в социально-экономической реальности, выяснены отличительные черты трансформации социально-экономической жизни украинского общества в постсоветский период. Сделан вывод о типе межсистемного перехода, реализовавшегося в постсоветский период в Украине, и намечены подходы для дальнейшего изучения данной проблемы. The main types of intersystem transition are Considered in with social and economic reality, are realized discriminating line to transformations social-economic life of the Ukrainian society in post-Soviet period. Conclusion is Made about type intersystem transition, been realized in post-Soviet period in Ukraine, and intended approaches for the further study given problems. uk Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" З історії економічних реформ Особливості пострадянських соціально-економічних перетворень в Україні: історико-економічний аналіз Особенности постсоветских социально-экономических преобразований в Украине: историко-экономический анализ The specifics of the post-soviet social and economic transforma-tions in Ukraine: historical and economic analysis Article published earlier
spellingShingle	Особливості пострадянських соціально-економічних перетворень в Україні: історико-економічний аналіз Мельник, В.П. З історії економічних реформ
title	Особливості пострадянських соціально-економічних перетворень в Україні: історико-економічний аналіз
title_alt	Особенности постсоветских социально-экономических преобразований в Украине: историко-экономический анализ The specifics of the post-soviet social and economic transforma-tions in Ukraine: historical and economic analysis
title_full	Особливості пострадянських соціально-економічних перетворень в Україні: історико-економічний аналіз
title_fullStr	Особливості пострадянських соціально-економічних перетворень в Україні: історико-економічний аналіз
title_full_unstemmed	Особливості пострадянських соціально-економічних перетворень в Україні: історико-економічний аналіз
title_short	Особливості пострадянських соціально-економічних перетворень в Україні: історико-економічний аналіз
title_sort	особливості пострадянських соціально-економічних перетворень в україні: історико-економічний аналіз
topic	З історії економічних реформ
topic_facet	З історії економічних реформ
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9387
work_keys_str_mv	AT melʹnikvp osoblivostípostradânsʹkihsocíalʹnoekonomíčnihperetvorenʹvukraíníístorikoekonomíčniianalíz AT melʹnikvp osobennostipostsovetskihsocialʹnoékonomičeskihpreobrazovaniivukraineistorikoékonomičeskiianaliz AT melʹnikvp thespecificsofthepostsovietsocialandeconomictransformationsinukrainehistoricalandeconomicanalysis

Особливості пострадянських соціально-економічних перетворень в Україні: історико-економічний аналіз

Institution

Ähnliche Einträge