Інституційні аспекти трансформації ринкових відносин в Україні крізь призму міжнародного досвіду
У статті розглядаються питання, пов’язані з перебудовою економіки України на ринкові відносини. Розкривається характер цієї перебудови на фоні аналізу міжнародного досвіду. В статье рассматриваются вопросы, связанные с перестройкой экономики Украины на рыночные отношения. Раскрывается характер этой...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України"
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9388 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інституційні аспекти трансформації ринкових відносин в Україні крізь призму міжнародного досвіду / Т.І. Дерев’янкін // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 22-32. — Бібліогр.: 20 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859666738194415616 |
|---|---|
| author | Дерев’янкін, Т.І. |
| author_facet | Дерев’янкін, Т.І. |
| citation_txt | Інституційні аспекти трансформації ринкових відносин в Україні крізь призму міжнародного досвіду / Т.І. Дерев’янкін // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 22-32. — Бібліогр.: 20 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті розглядаються питання, пов’язані з перебудовою економіки України на ринкові відносини. Розкривається характер цієї перебудови на фоні аналізу міжнародного досвіду.
В статье рассматриваются вопросы, связанные с перестройкой экономики Украины на рыночные отношения. Раскрывается характер этой трансформации на основе анализа международного опыта.
In article are considered questions connected with fart-building of the economy of the Ukraine market relations. The nature of these transformations was developed on base of the analysis of international experience.
|
| first_indexed | 2025-11-30T11:30:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 338.244(477)
Т. І. Дерев’янкін
ІНСТИТУЦІЙНІ АСПЕКТИ ТРАНСФОРМАЦІЇ РИНКОВИХ
ВІДНОСИН В УКРАЇНІ КРІЗЬ ПРИЗМУ МІЖНАРОДНОГО
ДОСВІДУ
У статті розглядаються питання, пов’язані з перебудовою еко-
номіки України на ринкові відносини. Розкривається характер цієї
перебудови на фоні аналізу міжнародного досвіду.
Ключові слова: капіталізм, криза, ринок, ринкові реформи,
міжнародній досвід.
Постановка проблеми. За визначенням видатного вченого-
економіста XX ст. Г.Хаберлера, «вікове зростання виробництва являє
собою не суцільний, безперервний підвищувальний тренд, а хвилепо-
дібне коливання навколо середньорічного приросту … Наше головне
завдання – пояснити ці коливання» [18, с. 5, 6]. Через хвилеподібний
розвиток так або інакше проходять всі країни, які будують своє гос-
подарство на принципах капіталістичного ринку. Накопичено знач-
ний досвід пояснення цих коливань та їх подолання. Зрозуміло, що
перед економічною наукою кожної країни щодо цього насамперед
стоїть завдання вивчення й аналізу відповідних явищ вітчизняного
господарства. «Але, – як писав М.І.Туган-Барановський, – дуже часто
для розуміння становища своєї країни буває корисно звернутися до
інших держав» [17, с. 27]. Справа в тому, що еволюція народного
господарства передових країн є найбільш типовим виявом господар-
ських процесів, які згодом відбуваються в країнах пізнішого капіталі-
стичного розвитку, до яких належить і Україна.
У цьому зв’язку вивчення міжнародного досвіду проведення
економічних реформ має стати важливою складовою дослідження та
аналізу нашого вітчизняного реформування. Доцільність такого під-
ходу до проблеми стає цілком очевидною, якщо розглянути нинішні
українські економічні реформи в контексті, наприклад, з реформами
«Нового курсу» 1930-х років президента США Ф.Рузвельта.
© Т.І. Дерев’янкін, 2008
ISSN 0320-4421. Історія нар. госп-ва та екон. думки України. 2008. Вип. 41.
22
Характер досліджень та публікацій. В радянській історико-
економічній літературі проблеми рузвельтовського «Нового курсу»
аналізувалися і оцінювалися в основному з позицій пануючої в СРСР
ідеології [1, с. 270–276]. Певний поворот до об’єктивних оцінок
зазначеної політики намітився на рубежі 1980–1990-х років. Останнім
часом значним кроком вперед щодо цього стала монографія
В.Є.Коломойцева [9]. Проте системного дослідження обозначеної
вище конкретної проблеми поки що немає.
Мета дослідження. З позицій системного підходу до проблеми
показати, що на проведення економічних реформ в Україні на сучас-
ному етапі може позитивно вплинути творче використання американ-
ського (як і міжнародного загалом) досвіду реформування економіки.
Основні результати дослідження. Значення реформування в
історико-економічному процесі визначається складним сплетінням
різного роду факторів, зокрема співвідношенням і характером рево-
люцій і реформ. Так, у передових країнах Заходу, де буржуазні рево-
люції своєчасно розчистили шлях до радикальних економічних пере-
творень, реформи забезпечили створення високоефективних ринко-
вих (капіталістичних) економік. Що ж до Російської імперії (до скла-
ду якої входила Україна), то тут із-за відсутності аж до початку
XX ст. подібної революції буржуазні реформи (селянська реформа
1861 р., столипінська аграрна реформа) ускладнювалися і гальмува-
лися залишками феодально-кріпосницьких відносин. І тому ринкова
економіка, яка тут утворилася, за всіма основними показниками ви-
явилася відсталою.
Історія нашої країни в XX ст., як відомо, склалася так: у 1917 р.
відбувся злам капіталізму, а у 1991 р. – злам соціалізму.
У жовтні 1917 р. в Російській імперії (і в тому числі в Україні)
відбулася соціалістична революція. В умовах нових соціально-
політичних реалій, що виникли, протягом 1918–1929 рр. було прове-
дено два експерименти над вітчизняним ринковим господарством,
спрямовані на створення соціалізму: «воєнний комунізм» і неп. Од-
нак, спроба здійснити на шляхах «воєнного комунізму» стрімкий пе-
рехід до безтоварного соціалізму (і, отже, до безринкової економіки)
незабаром зазнала цілковитої поразки. У 1921 р. «воєнний комунізм»
був замінений непом, який певною мірою допускав поєднання ринко-
вих і планових засад. І разом з тим, використавши певною мірою ри-
нкові відносини, радянське керівництво цього разу домоглося голо-
вного: співіснування ринку і плану в кінцевому підсумку завершило-
ся перемогою плану. В результаті замість непівської виникла плано-
23
во-соціалістична («адміністративно-командна») економіка, яка проіс-
нувала понад 60 років (1930–1991).
Планова радянська економіка, як і кожне історичне явище, в хо-
ді свого руху мала, так би мовити, як позитив, так і негатив. З одного
боку, вона досягла величезних успіхів у своєму розвитку, які з особ-
ливою силою проявилися у вигляді мобілізаційних потенцій під час
Великої Вітчизняної війни і післявоєнної відбудови. А з іншого боку,
в наступному дедалі почали нарощуватися негативні тенденції: ско-
рочувалися темпи економічного зростання, знижувалася ефективність
виробництва, загострювалася продовольча проблема. А реформи, які
тривалий час проводилися з метою виправлення цих процесів, пози-
тивних результатів не давали.
Остання крапка в історії радянської економіки була поставлена
системою заходів, яка увійшла в історію під назвою горбачовської
«перебудови» («революційної перебудови»). Горбачовське тракту-
вання «перебудови» мало такий вигляд: 1) «Перебудова» – це рефор-
ма; в її рамках, зокрема, було проголошено курс на «прискорення со-
ціально-економічного розвитку країни»; 2) «Перебудова» – це рево-
люція; причому революція, яка здійснюється «у відповідності з соціа-
лістичним вибором» (!?) А в реальній дійсності в кінцевому підсумку
сталося таке. «Перебудова» як реформа просто залишилася на папері.
Здійснена була ж «перебудова» – революція, «революційна перебудо-
ва».
У цьому зв’язку слід зауважити, що події 1991 р. до цього часу
трактуються не рівнозначно. Часто їх називають просто переходом до
демократизації суспільства, переходом до «радикальних реформ»
і т. д. Однак насправді це була революція з усіма характерними для
неї ознаками: такими, як зміна влади, зміна політичних, економічних
і соціальних орієнтирів держави. Вона (ця революція) відкрила мож-
ливість повернення до капіталістичних виробничих відносин, що ба-
зуються на визнанні приватної власності, вільного ринку тощо. Що ж
до суб’єкта, який прийняв на себе владу, то щодо цього є таке досить
образне визначення: в 1991 р. в СРСР «відбулася небачена в світі ре-
волюція, коли правляча еліта змогла змінити державну доктрину і не
випустити з рук свою владу… Державою офіційно прийнята нова ка-
піталістична доктрина» [7, с. 86].
Таким чином, загальна траєкторія руху нашого суспільства в
XX ст. виявилася наступною: від дореволюційного капіталізму до ра-
дянського соціалізму; а потім від останнього – до пострадянського,
так би мовити, «антисоціалізму», тобто капіталізму. Інакше кажучи, в
результаті революції 1917 р. було зламано цінності цивілізації капіта-
24
лізму; а революція 1991 р. створила умови для зламу цивілізації соці-
алізму і побудови шляхом реформ пострадянського капіталізму.
Коли йдеться про події 1991 р., то насамперед слід підкреслити,
що саме в рамках цих подій 24 серпня 1991 р. було прийнято Акт
проголошення незалежності України. Неминуще значення цього до-
кумента полягає в тому, що він започаткував новий державний етап
нашої історії. З того часу минуло 17 років – в історичному плані
строк, зрозуміло, невеликий. Але справді доленосним результатом
цього періоду стало те, що Україна як незалежна держава відбулася.
Сімнадцять років існування незалежної Української держави –
це роки радикальних реформ в усіх сферах суспільного життя. В га-
лузі економіки цей період характерний тим, що було започатковано
перехід від адміністративно-командної (соціалістичної) системи гос-
подарювання до ринкової (капіталістичної). В руслі цього курсу здій-
снюються роздержавлення, приватизація і демонополізація економі-
ки. Проте, що стосується результатів відповідних реформ, то навіть
на офіційному рівні визнається, що реформування проходить дуже
складно, суперечливо і супроводжується великими втратами.
У зв’язку з цим виникає цілком закономірне питання: чому все
так відбувається? Зрозуміло, що з цього приводу вже робилося багато
висловлювань, пояснень тощо. Однак, на нашу думку, необхідно зве-
рнути увагу на таке.
Всесвітньо відомий німецький філософ Г.Гегель в одному з сво-
їх творів писав: «Народи і уряди ніколи нічому не навчилися з історії
і не діяли згідно повчанням, які можна було б дістати з неї» [2, с. 7–
8]. Іншими словами, керівники держав, лідери партій і рухів часто
чомусь не враховують набутих уроків, повторюють помилки минуло-
го, ігнорують нагромаджений історичний досвід.
У цьому зв’язку, якщо говорити більш предметно, то заслуговує
на увагу історичне значення «нового курсу» президента США
Ф.Рузвельта і його використання в наш час.
Зрозуміло, що про якесь шаблонне застосування нами американ-
ського досвіду мови не має і не може бути. Справа в тому, що еконо-
мічна ситуація в США наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років і
економічна ситуація в Україні на рубежі XX–XXI ст. за своїм харак-
тером мало співставні: криза 1929–1933 рр. США виникла і проходи-
ла у рамках розвинутого капіталізму; в Україні ж криза співпала з пе-
ребудовою планової економіки радянського типу на економіку рин-
кову. Тому в Україні на шляхах подолання кризи нині доводиться ви-
рішувати завдання багато в чому значно відмінні від тих, які вирішу-
вали США в 1930-х роках.
25
Все це так. І ніхто цього не заперечує. І разом з тим в діяльності
Ф.Рузвельта як творця і організатора «нового курсу» є моменти, які
мають загальний характер і зберігають свою актуальність. І, зрозумі-
ло, вони не можуть не привертати увагу і за наших умов. Зупинимося
в зв’язку з цим на деяких характерних щодо цього аспектах.
Так, глибоко розуміючи значення економічних реформ, Ф.Руз-
вельт поєднував дане розуміння з істинно американською діловитіс-
тю. Це знайшло свою матеріалізацію в тому, що основний пакет ре-
форм, які складовими частинами увійшли в програму «нового курсу»,
був підготовлений ним заздалегідь. А після його вступу на посаду
президента вони (ці реформи) почали здійснюватися негайно. При
цьому всі рузвельтовські програми були надзвичайно конкретними.
Організація їх виконання покладалася на спеціальні адміністрації,
очолювані відомими державними діячами. Адміністрації програм
працювали за чітким планом і вищою мірою відповідально. В резуль-
таті саме на шляхах рузвельтовських реформ США вдалося в досить
короткий час вийти з надзвичайно глибокої кризи і відновити своє
домінуюче становище в світі. Здавалося б українські реформатори
повинні (зобов’язанні !) були знати цей досвід і творчо використати
його в ході своїх реформ. Однак сталося, як-то кажуть, з точністю до
навпаки (с точностью до наоборот). Реформи в Україні розпочалися
за обставин, коли сама сутність «ринкової економіки» була визначена
досить довільно (а точніше, за рівнем знань, характерних для мину-
лих епох). І очевидно саме через це в 1993 р. навіть з трибуни Верхо-
вної Ради України прозвучала всім відома фраза: «Скажіть мені, що
будувати, і я буду будувати». І все це обернулося тим, що первісні
українські програми, спрямовані на створення ринкової економіки,
багато в чому виявилися не адекватними існуючим реаліям (з усіма
випливаючими з цього наслідками).
Як відомо, понад два століття тому великий англійський еконо-
міст А.Сміт сформулював теоретичне положення, згідно з яким у
ринковому господарстві його регулювання є результатом діяння «не-
видимої руки». Однак з того часу реальний процес економічного роз-
витку зазнав докорінних змін. Вже під час першої світової війни уря-
ди головних воюючих держав запроваджували специфічне регулю-
вання економіки своїх країн. У цьому зв’язку вже тоді з’явилися нові
концепції, в яких обґрунтовувалася теза, за якою вільні ринкові від-
носини починають поступатися свідомому державному регулюванню
економіки. «Принцип laisser faire втрачає кредит і замінюється проти-
лежним началом державного втручання в інтересах економічно сла-
біших класів населення. Ідеал необмеженого вільного товарного
26
господарства, в який так гаряче вірив Адам Сміт, зазнав повного бан-
крутства» [16, с. 130]. При цьому одночасно з ревізією теоретичного
постулата А.Сміта прихильники державного регулювання економіки
безкомпромісно виступали і проти жорсткої централізованої планової
системи управління. Проте головним було те, що економічна наука
по-новому підійшла до цієї проблеми: вона визнала неможливість за
нових умов автоматичного саморегулювання економіки. В результаті
смітовське положення було трансформовано в такий спосіб. «Захис-
ників ніким не регульованого, цілком вільного товарного господарст-
ва, – писав М.І.Туган-Барановський, – залишилося дуже мало. І тео-
рія, і досвід достатньо виявили, до яких згубних наслідків для маси
населення веде необмежена господарська свобода. Вивчення законів
вільної гри економічних сил – у чому полягає найважливіший зміст
політичної економії – привело до визнання необхідності планомірно-
го регулювання цієї гри суспільною владою» [16, с. 150]. Трохи піз-
ніше ця ідея була усвідомлена також в інтелектуальних колах США.
У 1920-х роках представник американського інституціоналізму
Дж.Коммонс, виступаючи за перебудову капіталізму, вважав, що го-
ловним агентом такої перебудови повинна виступити держава, що,
активізуючи свою діяльність, вона зможе пом’якшити протиріччя ка-
піталізму. Держава, на його думку, повинна здійснювати контроль і
регулювання. Заслуга же президента-реформатора Ф.Рузвельта поля-
гала в тому, що він, позитивно поставившись до найновіших досяг-
нень економічної науки, творчо використав їх у своїй практичній дія-
льності. Ставши на шлях прямого урядового втручання в економіку,
Рузвельт побудував свої програми та заходи по виходу з кризи з ви-
користанням елементів плановості, із застосуванням широкого спект-
ру різного роду регулятивних функцій [9, с. 4] тощо. І, як незабаром
виявилося, це було єдино вірним рішенням.
Що ж до українських реформаторів, то вони і тут винайшли
«свій велосипед». Віддавши пріоритет постулату А.Сміта про всесил-
ля «невидимої руки», вони вирішили, що в Україні 1990-х років пере-
хід до ринкової економіки цілком здійснимий як процес, який прохо-
дить на основі діяння іманентних самому ринку законів. У цьому
зв’язку роль держави у процесі ринкової трансформації практично
було зведено нанівець: ліквідовано систему планових органів, зруй-
новано систему регулювання обсягів виробництва і обігу, контроль за
цінами і т. д. Це стало однією з ключових помилок наших реформа-
торів. І вона (ця помилка) вкрай негативно відбилася на ході реформ
у цілому.
27
«Новий курс» президента Ф.Рузвельта являв собою програму
досить сміливих і рішучих заходів. Але за своєю суттю вона (ця про-
грама) була спрямована на збереження систем вільного ринку і демо-
кратії, базованої на традиціях батьків-засновників країни. І характер-
но те, що ця його програма стала програмою всіх без винятку членів
уряду та більшості членів конгресу. Як наслідок, тільки за перші сто
днів президентства (9 березня – 16 червня 1933 р.) вдалося прийняти
понад 30 законів, актів і резолюцій, які вносилися від імені президен-
та та окремих законодавців, розроблялися аналітичними службами
Білого дому і конгресу. При цьому більшості державних діячів того-
часних США відстоювати лаври ініціаторів навіть не спадало на дум-
ку. Більшість керувалася метою подолання економічної катастрофи.
Політична боротьба як би «відкладалася» цією більшістю (звичайно
ж, винятки були) на кращі часи.
І в цьому зв’язку слід особливо підкреслити те, що президент
Ф.Рузвельт побудував і провів у життя надзвичайну програму подо-
лання «Великої депресії» на основі такого посилення своїх повнова-
жень, яке практично не заторкувало конституційних функцій пред-
ставницької влади. Ключовими стратегічними важелями впливу на
становище в країні президент вважав налагодження плідного співро-
бітництва з конгресом і відновлення в масах віри в демократію та по-
тенціал спроможності американського суспільства подолати кризу.
Саме на цьому шляху Ф.Рузвельт всіляко добивався консолідації зу-
силь двох гілок влади, спрямованих на створення законодавчої бази
«Нового курсу» [8]. І, як показав досвід, ця діяльність виявилася до-
сить плідною.
У цьому зв’язку проглядається чітка послідовність і оператив-
ність у справі прийняття найважливіших законодавчих актів з самого
початку рузвельтівського правління. Банківська катастрофа, що спів-
пала з початком виконання Ф.Рузвельтом своїх обов’язків президен-
та, висунула на перший план саме цю проблему. Глибоко розуміючи
надзвичайну важливість останньої в умовах, що склалися, Ф.Рузвельт
негайно ініціює прийняття Конгресом «Надзвичайного закону про
банки» (9 березня 1933 р.) і на його основі здійснює план реформу-
вання банківської системи США без змінення її сутності. Але при
цьому було посилено державне втручання в банківські справи. Під
безпосередній контроль нагляд і контроль уряду були поставлені кре-
дит і грошовий обіг. Уряд підтримав перспективні банки своїм авто-
ритетом і коштами федеральної резервної системи. І вже через кілька
місяців ці банки, що мали в своєму розпорядженні 90% депозитів кра-
їни, почали функціонувати знову. 16 червня 1933 р. було прийнято
28
закон, за яким роз’єднувалися депозитні та інвестиційні функції бан-
ків. Створювалася Федеральна корпорація страхування депозитів. Ба-
нківська реформа стала по суті наріжним каменем майбутнього від-
родження США [10, с. 83; 15, с. 72, 73].
Взявши під свій контроль банківські і валютні операції країни,
уряд США одночасно прийняв і здійснив ряд інших важливих проек-
тів. Це – Закон про створення Національної адміністрації з оздоров-
лення промисловості – NJRA (від 16 червня 1933 р.); Акт про скоро-
чення сільськогосподарської продукції, відомий, як ААА (від 12 тра-
вня 1933 р.) та ін. В них встановлювалися конкретні обсяги виробни-
цтва, застосування різних технологічних процесів, дотримання техні-
ки безпеки. Визначалися мінімальна заробітна плата, максимальна
тривалість робочого тижня тощо.
У цьому зв’язку не можна не звернути увагу ще на такий мо-
мент. Розв’язуючи складні проблеми, пов’язані з подоланням в країні
великомасштабної кризи, Ф.Рузвельт одночасно зарекомендував себе
соціально відповідальним президентом. Ще до зайняття президентсь-
кої посади (1931 р.) Ф.Рузвельт писав: «Обов’язок держави відносно
громадян є обов’язком слуги до свого хазяїна… Один із обов’язків
держави полягає у піклуванні про громадян, які стали жертвами не-
сприятливих обставин, що позбавили їх можливості одержати навіть
найнеобхідніше для існування без допомоги інших. Цей обов’язок ви-
знається у кожній цивілізованій країні... Допомога цим нещасним
громадянам повинна бути надана урядом не у формі милостині, а в
порядку виконання суспільного обов’язку» [20, с. 122].
Робота по реалізації цього важливого принципу соціальної полі-
тики в 1930-ті роки мала в США багатоплановий і конкретний харак-
тер. В руслі здійснення політики «затягивания поясов» на державно-
му рівні, вже 10 березня 1933 р. було підготовлено білль про знижен-
ня заробітної плати федеральним службовцям, членам Конгресу та
ветеранам. 13 березня 1933 р. стало днем скасування сухого закону,
який передбачав введення податку на продаж спиртних напоїв; в ре-
зультаті бюджет одержав ще одне джерело надходжень, які були
спрямовані на загальнонаціональні потреби.
В країні директивно було введено соціальне страхування. Проф-
спілки одержали закріплене законом право на колективні договори з
роботодавцями. Був створений примусовий арбітраж для врегулю-
вання суперечок між робітниками і підприємцями. Президент Ф.Руз-
вельт створював відповідні умови для того, щоби споживачі (робіт-
ники і фермери) могли купувати товари, що вироблялися індустрією
США.
29
Законом від 21 березня було створено Громадянський корпус
збереження ресурсів (ССС). Через ССС пройшло близько 3 млн мо-
лодих людей, які, працюючи на громадських роботах, в своїй більшо-
сті уникли соціального дна. Одночасно результатом реалізації цієї
програми стало будівництво нових комунікацій (доріг, мостів,
розв’язок), лісонасадження, меліорацій тощо.
Нарешті, з метою зниження безробіття та стабілізації соціальних
процесів з ініціативи президента Ф.Рузвельта Конгрес утворив Над-
звичайну федеральну адміністрацію допомоги – FERA (21 березня
1933 р.). Федеральному уряду та штатам виділялося близько 2 млрд
дол. Найближчий помічник президента Г.Гопкінс, який очолив цю
адміністрацію, вже 22 березня 1933 р. приступив до роботи.
При цьому слід підкреслити, що вся політика соціальної стабілі-
зації стала можливою на базі оздоровлення найважливіших галузей
матеріального виробництва і, насамперед, промисловості та будівни-
цтва. І досягалось це, по суті, державними замовленнями, створенням
умов для розвитку високоефективних підприємств.
Щодо ринкових реформ, здійснюваних в наш час, то звертають
на себе увагу реформи в КНР. Так, в цій великій азіатській державі
останнім часом взято курс на те, щоби майже повністю ліквідувати
залежність Китаю від імпорту передових технологій. У цьому зв’язку
збільшується фінансування фундаментальних досліджень, а також
прискорюється доведення їх результатів до виробництва шляхом
створення ланцюжків, об’єднуючих вузи, НДІ та підприємства.
Одночасно останнім часом у КНР здійснюються серйозні заходи
щодо посилення соціальної політики. Китайське керівництво прово-
дить курс, спрямований на пом’якшення протиріч, що загострилися в
період прискорених реформ попереднього періоду. Зокрема, скасова-
но податок на селянські господарства, прийнято державні програми
прискореного розвитку західних регіонів країни та відновлення старої
промислової бази Північного Сходу тощо. На думку нинішньої влади,
зазначені заходи мають стабілізувати ситуацію в країні, розширити
соціальну базу режиму.
В розглядуваному аспекті заслуговує на увагу дослідження ре-
форм і перетворень у післявоєнній Німеччині, Японії, Франції. Знач-
ний науковий і практичний інтерес має також історичний досвід еко-
номічного реформування таких країн, як Індія, Південна Корея, Тай-
вань.
І якщо подивитися на характер реформаторської діяльності в
Україні, що триває вже понад сімнадцять років, то стає досить сумно.
Складається враження, що для нас не існує ніякого міжнародного до-
30
свіду, з якого можна багато чого запозичити. І тому, за одним образ-
ним висловом, маємо те, що маємо. Надзвичайно багато говориться і
пишеться про реформи, але ніякого консенсусу щодо цього немає. Та
цього і не могло бути, оскільки не можуть порозумітися між собою
гілки влади. Після здобуття Україною незалежності, тут було розроб-
лено багато програм. Всі вони носили великою мірою загальний
характер. Особливо слабким ланцюгом в них був механізм виконання
програм. І результати відомі.
На шляхах рузвельтовського нового курсу велика увага приділя-
лась економії. У нас про економію багато говорять. Але скільки-
небудь відчутних результатів і в цьому відношенні немає.
Як показано вище, Рузвельт вважав, що один із найважливіших
обов’язків держави полягає в піклуванні про громадян. І не тільки
просто вважав, а й багато робив у цьому плані. Слів немає, за радян-
ських часів ми теж мали щодо цього досить значні досягнення. Але
нині в Україні набула розвитку небачено висока соціальна поляриза-
ція. Це глибоко неправильно. Незалежна українська держава повинна
належним чином піклуватися про своїх громадян.
Президент США Ф.Рузвельт з величезною серйозністю попере-
джав: «Жодна нація не може існувати, наполовину збанкрутувавши.
Мейн-стріт, Бродвей, фабрики, рудники закриються, якщо половина
покупців не зможе купувати» [20, с. 131]. Ось над цим з не меншою
серйозністю маємо думати й ми, вивчаючи уроки історії. Однак при
цьому слід виходити з наступного: Україна повинна мати і здійсню-
вати чітко виважений власний план економічного розвитку і ефекти-
вний механізм втілення його в життя.
В статье рассматриваются вопросы, связанные с перестрой-
кой экономики Украины на рыночные отношения. Раскрывается ха-
рактер этой трансформации на основе анализа международного
опыта.
Ключевые слова: капитализм, кризис, рынок, рыночные рефор-
мы, международный опыт.
1. Всемирная история экономической мысли. В 6 т. – Том 4 / Е.Ф.Авдокушин,
В.В.Орешкин, В.Н.Черковец и др. / Глав. редколл.: В.Н.Черковец (глав.
ред.) и др. – М.: Мысль, 1990. – 592 с.
2. Гегель Г. Сочинения. Том VIII. – М., 1935. – С. 7–8.
3. Дерев’янкін Т.І. Велика економічна депресія 1929–1933 рр. у США і «Но-
вий курс президента Ф.Рузвельта» // Структурні зміни та інвестиційні про-
блеми української економіки: Матеріали третього конгресу Міжнародної
31
української економічної асоціації / Відп. ред. М.С.Герасимчук. – Київ,
1997. – С. 117–121.
4. Дерев’янкін Т.І. «Новій курс» у Сполучених Штатах Америки (30-і роки
XX ст.) // Історія народного господарства та економічної думки України:
Міжвід. зб. наук. праць. – Вип. 30. – Київ–Тернопіль, 1998. – С. 3–14.
5. Дерев’янкін Т.І., Костюшко О.В. Циклічна динаміка ринкового господарст-
ва у трактуваннях вітчизняних вчених-економістів кінця XIX – початку
XX ст. / Економіка України. – 2006. – № 4. – С. 51–58.
6. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку
// В.М.Геєць, В.І.Голіков, Б.Є.Кваснюк та ін. / За ред. В.М.Гейця. – К.: Фе-
нікс, 2003. – 1008 с.
7. Кернек Барбара. Російські кола пекла, або капіталізм, народжений корупці-
єю / Пер. з нім. – Берлін, 1995. – С. 8.
8. Коломойцев В.Г. «Сто днів» двох гілок влади: з американського політично-
го досвіду подолання кризи періоду «Великої депресії» // Урядовий кур’єр.
1997. – 6 вересня.
9. Коломойцев В.Г. 100 днів президента Ф.Д.Рузвельта. – К.: Молодь, 1997. –
320 с.
10. Лортикян Э.Л. История экономических реформ: Мировой опыт второй по-
ловины XIX–XX вв. – Харьков: Консум, 1999. – 288 с.
11. Мальков В.Л. «Новый курс» в США: Социальные движения и социальная
политика. – М.: Наука, 1973. – 384 с.
12. Мау В. Драма 2008 года: От экономического чуда к экономическому кризи-
су // Вопросы экономики. – 2009. – № 2. – С. 4–23.
13. «Новый курс» Франклина Рузвельта: Значение для США и России
(Науч.-практ. конф.) // США: экономика, политика, идеология. – 1996. –
№ 4. – С. 100–104.
14. Попов Г. Об экономическом кризисе 2008 года // Вопросы экономики. –
2008. – № 12. – С. 112–119.
15. Степанова О. Франклін Делано Рузвельт. «New Deal»: історія і досвід
// Економіка України. – 1995. – № 5. – С. 70–74.
16. Туган-Барановский М.И. Очерки из новейшей истории политической эко-
номии и социализма. 6-е изд. – М.: Изд. Центр Союза потреб. общ-в, 1918.
– 260 с.
17. Туган-Барановский М.И. Промышленные кризисы: Очерк социальной исто-
рии Англии / Отв. науч. ред. Т.И.Деревянкин. – К.: Наук. думка, 2004.
– 368 с.
18. Хаберлер Г. Процветание и депрессия: теоретический анализ циклических
колебаний. – Челябинск: Социум, Социум ИнфоПолис, 2005. – 474 с.
19. Яковлев А.Ф. Экономические кризисы в России. – М.: Госполитиздат, 1955.
– 404 с.
20. Яковлев Н.Н. ФДР – человек и политик // Избр. произведения. – М.: Меж-
дунар. отн., 1988. – С. 5–472.
Одержано 5.11.2008.
32
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9388 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-4421 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T11:30:04Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" |
| record_format | dspace |
| spelling | Дерев’янкін, Т.І. 2010-06-30T13:34:43Z 2010-06-30T13:34:43Z 2008 Інституційні аспекти трансформації ринкових відносин в Україні крізь призму міжнародного досвіду / Т.І. Дерев’янкін // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2008. — Вип. 41. — С. 22-32. — Бібліогр.: 20 назв. — укp. 0320-4421 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9388 338.244(477) У статті розглядаються питання, пов’язані з перебудовою економіки України на ринкові відносини. Розкривається характер цієї перебудови на фоні аналізу міжнародного досвіду. В статье рассматриваются вопросы, связанные с перестройкой экономики Украины на рыночные отношения. Раскрывается характер этой трансформации на основе анализа международного опыта. In article are considered questions connected with fart-building of the economy of the Ukraine market relations. The nature of these transformations was developed on base of the analysis of international experience. uk Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" З історії економічних реформ Інституційні аспекти трансформації ринкових відносин в Україні крізь призму міжнародного досвіду Институциональные аспекты трансформации рыночных отношений в Украине сквозь призму международного опыта Institutional aspects of transformations of the market relations in Ukraine through prism of the international experience Article published earlier |
| spellingShingle | Інституційні аспекти трансформації ринкових відносин в Україні крізь призму міжнародного досвіду Дерев’янкін, Т.І. З історії економічних реформ |
| title | Інституційні аспекти трансформації ринкових відносин в Україні крізь призму міжнародного досвіду |
| title_alt | Институциональные аспекты трансформации рыночных отношений в Украине сквозь призму международного опыта Institutional aspects of transformations of the market relations in Ukraine through prism of the international experience |
| title_full | Інституційні аспекти трансформації ринкових відносин в Україні крізь призму міжнародного досвіду |
| title_fullStr | Інституційні аспекти трансформації ринкових відносин в Україні крізь призму міжнародного досвіду |
| title_full_unstemmed | Інституційні аспекти трансформації ринкових відносин в Україні крізь призму міжнародного досвіду |
| title_short | Інституційні аспекти трансформації ринкових відносин в Україні крізь призму міжнародного досвіду |
| title_sort | інституційні аспекти трансформації ринкових відносин в україні крізь призму міжнародного досвіду |
| topic | З історії економічних реформ |
| topic_facet | З історії економічних реформ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9388 |
| work_keys_str_mv | AT derevânkíntí ínstitucíiníaspektitransformacíírinkovihvídnosinvukraíníkrízʹprizmumížnarodnogodosvídu AT derevânkíntí institucionalʹnyeaspektytransformaciirynočnyhotnošeniivukraineskvozʹprizmumeždunarodnogoopyta AT derevânkíntí institutionalaspectsoftransformationsofthemarketrelationsinukrainethroughprismoftheinternationalexperience |