Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами Княжої Доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею

Проаналізовано колекцію нагрудних мініатюрних хрестів та підвісок з хрестами княжої доби – енколпіонів, натільних хрестів й підвісок із зображенням хреста у збірці Любомльського краєзнавчого музею, більшість яких публікується уперше. Подано докладний опис кожного предмета. У контексті з аналога...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Княжа доба: історія і культура
Datum:	2014
1. Verfasser:	Савицький, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2014
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94007
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами Княжої Доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею / В. Савицький // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 181-207. — Бібліогр.: 123 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859735599443869696
author	Савицький, В.
author_facet	Савицький, В.
citation_txt	Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами Княжої Доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею / В. Савицький // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 181-207. — Бібліогр.: 123 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Княжа доба: історія і культура
description	Проаналізовано колекцію нагрудних мініатюрних хрестів та підвісок з хрестами княжої доби – енколпіонів, натільних хрестів й підвісок із зображенням хреста у збірці Любомльського краєзнавчого музею, більшість яких публікується уперше. Подано докладний опис кожного предмета. У контексті з аналогами з території Волині та інших регіонів розглянуто питання хронології, походження, можливості місцевого виробництва. В окремих випадках розглянуто потенційно можливих власників. The article analyses the extended collection of the Princely era devotionals, which includes reliquary encolpion crosses, pendant crosses, and pendants with cross image preserved in the Luboml Regional Museum. It provides detailed description of each item; most of them are described for the fi rst time. Comparing these artifacts with further fi ndings in Volhynia and other regions the article discusses issues of their chronology, origin, and likelihood of their local production. In certain cases the question of potential owners of the mentioned devotionals is raised.
first_indexed	2025-12-01T15:17:38Z
format	Article
fulltext	Володимир САВИЦЬКИЙ НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ У ЗБІРЦІ ЛЮБОМЛЬСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ Для характеристики впливу християнської культури на середньовічне насе- лення наймасовішим джерелом виступають предмети особистого благочестя. Їх знахідки походять з багатьох археологічних пам’яток княжої доби – як істо- ричних земель Галицько-Волинської держави, так і сусідніх державних утво- рень. Зважаючи на обмежену кількість писемних джерел до історії раннього українського християнства, ці предмети особливо важливі при визначенні рів- ня християнізації населення і сприйняття у його середовищі догматів Церкви. Вітчизняні та зарубіжні дослідники приділили немало уваги таким речам. Галицьким знахідкам присвячені узагальнюючі роботи Ярослави Станчак1, Володимира Петегирича2, Віри Гупало3, Марини Ягодинської4, знахідкам з території сучасної Польщі, втім історичних регіонів Холмщи- ни та Підляшшя, – Ельжбети Грудек-Кцюк, Марціна Волошина та інших польських дослідників5. Докладний аналіз хрестів-енколпіонів одного з міст Південно-Західної Волині – Городища поблизу Шепетівки Хмельниць- кої обл. провела Анна Пєскова6. Автор започаткував узагальнюючу роботу з вивчення знахідок предме- тів християнської атрибутики княжої доби з теренів Волині задля включення 1 Станчак Я. Збірка енколпіонів з фондів Львівського історичного музею // Львівський історичний музей. Наукові записки. – Львів, 1993. – Вип. 1. – С. 87–95. 2 Петегирич В. Значення Перемишля в утвердженні християнства на півден- но-західних рубежах Київської Русі в ХІ–ХІІІ ст. // Początki sąsiedztwa. Pograni- cze etniczne polsko-rusko-słowackie w śre- dniowieczu. – Rzeszów, 1996. – S. 125–132. 3 Гупало В. Звенигородські сакралії // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 2002. – Вип. 8: Давнє населення Заходу України: екологія, історія, культура. – С. 158–162. 4 Ягодинська М. Нові культові речі з давньоруських пам’яток Західного Поділля // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 2007. – Вип. 11. – С. 346–357. 5 Gródek-Kciuk E. Enkolpiony znalezione na terenie Polski. Próba klasyfikacji i datowanie materialów // Przegląd Archeologiczny. – 1989. – T. 36. – S. 97–134; Волошин М. Восточ- но-христианские предметы личного благо- честя епохи Средневековья на територии Польши и становление древнейших поль- ских границ на Востоке: история изучения и перспективы исследования // Rome, Con- stantinopole and Newly-Converted Europe. Archaeological and Historical Evi dence. – Kraków etc., 2012. – Vol. 2. – S. 225–291 (а та- кож ряд інших праць). 6 Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древне- русские энколпионы. Кресты-реликва- рии ХІ–ХІІІ вв. – Санкт-Петербург, 2003. УДК 069.5(477.82):248.158 182 Володимир САВИЦЬКИЙ їх до контексту студій соціально-культурного розвитку регіону, опублікував ряд статей, присвячених цій тематиці7. Досі недостатньо опрацьованими під відповідним оглядом залишаються окремі музейні колекції. Насампе- ред це стосується районних, віддалених від обласних центрів музеїв, збірки яких нерідко постійно поповнюються. Щодо цього на особливу увагу заслу- говують фонди Любомльського краєзнавчого музею, що вирізняється серед районних музеїв як кількістю, так і різноманіттям експонатів, а також ори- гінальністю окремих екземплярів та численними новими надходженнями. Колекція Любомльського краєзнавчого музею має 28 таких предметів княжої доби. Це хрести-енколпіони, стулки енколпіонів, натільні хрести та підвіски із зображенням хреста. Джерелами поповнення колекції є як знахідки при археологічних до- слідженнях та розвідках на території Любомльського й Шацького р-нів, так і надходження від приватних осіб, дари та придбання, починаючи від кін- ця 1990-х років і майже до останнього часу. До перших належать предмети з багатошарового поселення Затишшя-1 (розкопки Вадима Артюха, 1986), літописного Угровська (розкопки Юрія Мазурика, 1996, 1999), Шацька та інших пунктів (розкопки та розвідки Сергія Демедюка, 2011). Об’єкти від приватних осіб походять не лише із зазначених районів, а й інших пунктів Волинської обл., на жаль, інформація про докладне місце віднайдення цієї категорії експонатів здебільшого відсутня. Окремі екземпляри любомльської колекції, насамперед енколпіо- ни, вже опубліковано8. Проте в одних випадках ці публікації обмежені 7 Савицький В. Християнська культова атрибутика Волині Х–ХІІІ ст.: хрести-ен- колпіони і натільні іконки (за матеріалами збірки Волинського краєзнавчого музею) // Літопис Волині. Всеукраїнський науковий часопис. – Луцьк, 2011. – Ч. 10. – С. 11–18; Савицький В. М., Собуцький М. М. Натільні хрести та підвіски із зображенням хреста ХІ–ХІІІ ст. у збірці Волинського краєзнав- чого музею // Церква – наука – суспільство: питання взаємодії. Матеріали Десятої Міжнародної наукової конференції (30 травня – 1 червня 2012 р.). – Київ, 2012. – С. 201–204; Савицький В., Свінцицький В., Охріменко Г., Оболончик А. Металеві ікон- ки-підвіски та складні ХІ–ХV ст. з Волині // Волинська ікона: дослідження та рестав- рація. Науковий збірник. – Луцьк, 2009. – Вип. 16. Матеріали ХVІ міжнародної нау- кової конференції, м. Луцьк, 4–5 листопада 2009 року. – С. 107–119; Савицький В. М., Силюк А. М. Давньоруські підвіски із зо- браженням хреста з території Волині // На- уковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – Луцьк, 2009. – № 13. – С. 56–59; Савицький В., Ми- хальчук І. Знахідка “сирійського” енколпіо- на на території Луцького району // Старий Луцьк. Науково-інформаційний збірник. – Луцьк, 2012. – Вип. 8. – С. 485–491; Савиць- кий В., Свінцицький В. Давньоруська ме- талева іконка-підвіска із с. Баїв Луцького району // Волинська ікона: дослідження та реставрація. Науковий збірник. – Луцьк, 2012. – Вип. 19. Матеріали ХІХ міжнарод- ної наукової конференції, м. Луцьк, 24–25 жовтня 2012 року. – С. 12–13. 8 Артюх В. Знахідка давньоруського ен- колпіона на Шацьких озерах // Волинська ікона: питання історії вивчення, досліджен- ня та реставрації. Доповіді та матеріали IV наукової конференції, м. Луцьк, 17–18 грудня 1997 року. – Луцьк, 1997. – С. 83–84; Mazuryk J., Panyshko S., Ostapiuk O. Badania archeologicz- ne latopisowego Uhrowieska // Archeologia Polski Środkowowschodniej. – Lublin; Chełm; Zamość, 1998. – T. 3. – S. 181. – Ryc. 5: 23; Ма- зурик Ю., Остапюк О. Хрест-енколпіон з літописного Угровська // Сакральне мис- тецтво Волині. Науковий збірник. – Луцьк, 183НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ… оприлюдненням матеріалів як археологічних знахідок, в інших їх розгля- нуто винятково побіжно, в контексті загального огляду артефактів з тере- нів Волині, без залучення аналогів з інших територій для докладнішого датування, визначення походження, іконографічних особливостей тощо. Більшість натільних хрестів, підвіски, а також частина енколпіонів впрова- джуються до наукового вжитку вперше. У статті колекцію музейних предметів княжої доби розглянуто в кон- тексті подібних знахідок з території Галицько-Волинської держави та ін- ших регіонів, насамперед давньоруських. Хрести-енколпіони – двостулкові складені хрести з рухомим вуш- ком, призначені для зберігання реліквій і є одним з найпоширеніших різ- новидів відповідних предметів княжої доби. Перші енколпіони, як відомо, привозилися до Київської держави з Візантії, головно через Крим (Херсонес)9. Однак уже в ХІ ст. налагоджено місцеве виробництво. Основним його центром вважається Київ, на це вка- зують численні знахідки на території старого міста та в його околицях, а також ливарні форми, які віднайшов Вікентій Хвойка при археологічних дослідженнях садиби10. Відливали енколпіони з бронзи та мідних сплавів у кам’яних формах. Практикувалося також відтискання в глині з оригіналу, до чого вдавалися провінційні майстри11. Волинська земля є одним з регіонів, де віднайдено чималу кількість енколпіонів. Найбільша їх концентрація фіксується навколо Володимира, Луцька, а також на Кременеччині та в басейні Горині12. Поки немає кон- кретних даних, які б засвідчували місцеве їх виробництво. Щоправда, Олександр Цинкаловський подав інформацію про кам’яну форму для ви- готовлення енколпіона, знайдену у Володимирі, в урочищі Прокопівщи- на13, проте, на жаль, ілюстрації до неї немає, а доля самого оригіналу не відома. Ще одну форму віднайдено у Городищі біля Шепетівки, проте, як зазначила А. Пєскова, впевненості у її призначенні для відливання двостул- кового виробу, а не плоского накладного хреста бути не може14. 2002. – Вип. 9: Матеріали ІХ міжнародної наукової конференції, м. Луцьк, 31 жов- тня – 1 листопада 2002 року. – С. 107–109; Охріменко Г., Остапюк О., Стемковський В. Волинські знахідки давньоруських енколпі- онів // Волинська ікона: дослідження та рес- таврація. Науковий збірник. – Луцьк, 2003. – Вип. 10: Матеріали Х міжнародної наукової конференції, м. Луцьк, 17–19 вересня 2003 року. – С. 114–116. 9 Корзухина Г. Ф. О памятниках “кор- сунского” дела на Руси. По материалам медного литья // Византийский времен- ник. – Москва, 1958. – Т. 14. – С. 129–137. 10 Мишнева Е. И. Произведения мелкой меднолитой пластки Киево-Печерско- го музея заповедника // Русское медное литье. Сборник статей / Составитель и научный редактор С. В. Гнутова. – Мо- сква, 1993. – Вып. 1. – С. 105; Пуцко В. Г. О системном изучении русского художе- ственного литья малых форм // Русское медное литье. – С. 24. 11 Рыбаков Б. А. Ремесло Древней Руси. – Москва, 1948. – С. 263. 12 Кучинко М., Охріменко Г., Савиць- кий В. Культура Волині та Волинського Полісся княжої доби. – Луцьк, 2008. – С. 59–90. – Дод. 2. 13 Cynkałowski A. Materiały do pradzieów Wołynia i Polesia Wołyńskiego. – Warsza- wa, 1961. – S. 168. 14 Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древне- русские энколпионы. – C. 220–221. 184 Володимир САВИЦЬКИЙ Колекція енколпіонів Любомльського музею нараховує 7 експонатів й один знаходиться на тимчасовому зберіганні, серед них є як цілі примірни- ки, так і окремі стулки. Усі вони виготовлені з бронзи або мідних сплавів у техніці лиття, окремі додатково оброблені різцем або інкрустовані черню. Спробуємо охарактеризувати колекцію за хронологією. Найдавнішим предметом, вірогідно, є стулка у формі латинського хрес- та з ледь розширеними кінцями і трохи подовженим долішнім перехрес- тям, розмірами 5,3х3,45 см, товщиною 0,25 см з гладкою поверхнею без зо- бражень (рис. 1.1). Вона походить з теренів Волинської області (докладне місце знаходження не зафіксоване), надійшла від жителя Луцька Валерія Романюка у 2009 р. (інв. № А-643). Аналогічний за формою та розмірами примірник відомий також із с. Городок Луцького р-ну15. Він має гравійоване схематичне зображення розп’ятого Христа в колобії. Ця особливість іконо- графії, а також аналогії з літописного Василева (Буковина)16 та інших місць дали підстави віднести його до візантійського імпорту (т. зв. “сирійський” або близькосхідний тип) та датувати кінцем Х–ХІ ст.17. Подібної форми лицева стулка, але з рельєфним розп’ятим Хрис- том, розмірами 6,5х4,8 см (горішня та долішня петлі обламані), вистав- лена в експозиції музею (рис. 1.2). Її знайдено на території смт. Шацька й передано на тимчасове зберігання у 2012 р. Христа показано з дещо вигнутим торсом, злегка зігнутими в ліктях руками та схиленою до пра- вого плеча головою з німбом, над головою – 4-кінцевий лапчастий хрест; рельєф досить затертий, особливо в долішній частині, горішня покрита патиною, дрібніші деталі не проглядаються. Потертість поверхні вказує на повторний відлив з глиняної форми, можливо, виконаний у місцевій майстерні. Два подібні вироби, але з більше розширеними кінцями ра- мен, належать до “сирійської колекції” Богдана і Варвари Ханенків. Один з них віднайдено на городищі Княжа Гора у с. Пекарі поблизу Канева, їх датують ХІ–ХІІ ст.18. Ці знахідки, як відзначили Анна Пєскова та Людми- ла Строкова, зовсім не подібні до більшості енколпіонів ні за формою, ні за характером рельєфу, ні за складом зображень. Щоправда, на енкол- піоні з Княжої Гори зворотна стулка має слов’янські написи, що дає ви- знати походження примірника з княжих часів. Форма хреста з прямими, злегка розширеними кінцями звична для візантійської практики, проте трапляється лише у виробах з чорненими зображеннями й тільки один раз – у рельєфній версії (знахідка із Владимира на Клязьмі, датована не пізніше першої третини ХІІІ ст.)19. 15 Савицький В., Михальчук І. Знахідка “сирійського” енколпіона... – С. 485–491. 16 Пивоваров С. Християнські старожит- ності в межиріччі Верхнього Пруту та Середнього Дністра. – Чернівці, 2001. – С. 65–66. – Рис. 9.1. 17 Савицький В., Михальчук І. Знахідка “сирійського” енколпіона… – С. 489. 18 Ханенко Б. И. Собрание Б. И. и В. Н. Ханенко. Древности русские. Кре- сты и образки. – Киев, 1900. – Вып. 2. – Табл. ХІХ, № 232–233; Пескова А. А., Строкова Л. В. Христианские древности Византии в “сирийской коллекции” Б. И. и В. Н. Ханенко. – Санкт-Петербург; Киев, 2012. – № 79. – С. 194. 19 Пескова А. А., Строкова Л. В. Христи- анские древности… – С. 194. 185НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ… Рис. 1. Хрести-енколпіони кінця Х – першої половини ХІІІ ст. із збірки Лю- бомльського краєзнавчого музею: 1, 3 – Волинська обл., інв. № А-643, інв. № А-506; 2 – Шацьк (експозиція) 186 Володимир САВИЦЬКИЙ Ще один, подібної форми енколпіон (рис. 1.3), але менших розмірів – 4,07х2,33 см, товщиною 0,6 см придбаний від жителя м. Володимира у 2008 р. (інв. № А-506). На лицевій стулці вміщене інкрустоване черню схе- матичне Розп’яття з 4-кінцевим хрестом над головою Христа, на зворот- ній стулці – чорнене зображення 4-кінцевого хреста. Цей варіант – один з найчисельніших і поширений по всій території Київської держави, втім і на Волині, його датують ХІІ – першою половиною ХІІІ ст.20. За формою та іконографією він нагадує сирійські хрести І тис. Про місце виготовлення даних немає, найімовірніше, їх робили руські майстри за візантійськими зразками. Київська металопластика під виразним впливом східнохристи- янської традиції21 підтверджує таке припущення. Вироби майстрів ХІІ ст. репрезентують дві знахідки, одна з яких по- ходить із c. Запілля за 3 км на північний-захід від м. Любомля, інша – з самого Любомля. Вони відрізняються від попередніх заокругленими кін- цями рамен, відзначеними парними виступами, а також зображеннями. Знахідку з c. Запілля (рис. 2.1) передав до музею на тимчасове зберігання житель Любомля. На території самого села та поблизу нього слідів давньо- руського поселення не зафіксовано, відомо лише про існування в урочищі “Близнеці” двох курганів невизначеного датування, уже зруйнованих. При- мірник із Запілля вирізняється прекрасним збереженням і значною дета- лізацією зображень, очевидне також додаткове оброблення різцем. Бічні та горішнє рамена завершують медальйони, зовнішній край хреста з обох сторін виділяє підвищений обідок, оздоблений поперечними насічками. За допомогою завіс та штифта рухомо приєднано вушко у формі куба з усіченими кутами. Розміри хреста: висота 9,4 см (без врахування вушка), ширина 6,7 см, товщина по краях 1,25 см. На лицевій стороні вміщено зо- браження розп’ятого Христа в довгому, до колін перепоясанні, навколо на- хиленої до правого плеча голови – хрещатий німб, волосся спадає на лівий бік, руки зігнуті в ліктях, з досить великими долонями, що сягають країв медальйонів, стопи оперті на прямокутне підніжжя-підставку “голгофу”, в бічних та горішньому медальйонах – погруддя святих. На зворотній сторо- ні в центрі – постать Богоматері з Емануїлом на руках (іконографічний тип Одигитрія). Вона в тунці, на голові – мафорій, який також вкриває плечі Ісуса, голова Богородиці схилена ліворуч, до Ісуса, Її права рука прикла- дена до грудей, натомість права рука Емануїла в благословляючому жесті. Праворуч від Богородиці, на рамені, монограма МР з титлою, ліворуч від Ісуса – монограма ХС. У трьох медальйонах – погруддя безбородих святих. Примірник належить до найпоширенішого у ХІІ ст. типу. Автори деяких видань визначають зображення як “Розп’яття – Богородиця Куп’ятицька” – від с. Куп’ятичі у Білорусі, де виявлено хрест ХІІ ст. з такими зображеннями, згодом шанований як чудотворний22. У каталозі Г. Корзухіної, А. Пєскової їх 20 Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древ- нерусские энколпионы. – C. 165–171. – Табл. 99–101; Кучинко М., Охріменко Г., Са- вицький В. Культура Волині... – Іл. ХІV–ХV. 21 Пуцко В. Киевская сюжетная пластика малых форм (ХІ–ХІІІ вв.) // Зборник по- святен на Бошко Бабић. – Прилеп, 1986. – С. 170. 22 Гнутова С. В., Зотова Е. Я. Кресты, иконы, складни. Медное художественное 187НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ… Рис. 2. Хрести-енколпіони ХІІ ст. із збірки Любомльського краєзнавчого музею: 1 – Запілля (на тимчасовому зберіганні), 2 – Любомль, інв. № і-24 188 Володимир САВИЦЬКИЙ литье ХІ – начала ХХ века из собрания Центрального музея древнерусской культуры имени Андрея Рубльова. – Мо- сква, 2000. – С. 6, 23. 23 Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древ- нерусские энколпионы. – C. 60–61. – Табл. 16–47. 24 Gródek-Kciuk E. Enkolpiony… – S. 97– 134; Перхавко В. Б. Находки энколпионов на територии Югославии // Советская архео- логия. – 1987. – № 4. – С. 206–219; Пуцко В. Г. Древнейшие типы киевских крестов-эн- колпионов // Труды V международного конгресса славянской археологии. – Мо- сква, 1987. – Вып. 2б. – Секция 6. – С. 62–75. 25 Пекарська Л. В., Пуцко В. Г. Давньо- руські енколпіони в збірці Музею історії м. Києва // Археологія. – 1989. – № 3. – С. 84–94. 26 Пуцко В. Г. О системном изуче- нии... – С. 24. 27 Ипатьевская летопись // Полное со- брание русских летописей. – Москва, 1998. – Т. 2. – Стб. 899. 28 Златогорський О. Є. Звіт про резуль- тати археологічних досліджень окольно- го міста давньоруського Любомля 2008 року (рукопис). – Луцьк, 2008. – С. 15. 29 Николаева Т. В. Прикладное ис- кусство Московской Руси. – Москва, класифіковано як енколпіони з високим рельєфом та вільним компонуван- ням зображень (група ІІ)23. Завдяки написам на окремих знахідках святих у медальйонах навколо Богородиці ідентифікують як Георгія, Дмитрія і Несто- ра, проте трапляються також погруддя святих Петра і Павла в бічних медаль- йонах й архангела Гавриїла у горішньому. У бічних медальйонах аверсу, на думку дослідників, зображали пристоячих Богородицю та Іоана Богослова (іноді Іоана Предтечу), а у горішньому – святого Миколая або архангела Ми- хаїла. Енколпіони цього типу відомі також з теренів Польщі, Чехії, Угорщи- ни, Румунії, Болгарії, Сербії та ін.24. На думку багатьох дослідників, їх виготов- ляли в столичних майстернях Києва до 1240 р.25. Від другої половини ХІІ ст. з київських моделей активно користали ре- місники різних регіонів, очевидно й Волині, виготовляючи вироби, що ви- різняються розпливчатістю рельєфу, ніби потерті, часто без додаткового об- роблення різцем. Такі повторні відливи найчастіше позбавлені супровідних написів, легші за вагою26. До них, очевидно, належить енколпіон з м. Лю- бомля (рис. 2.2). Його знайшов на початку 1990-х років житель міста Ми- кола Сухецький по вул. Самохіна, на території давнього кладовища в дворі Будинку школяра, за оборонним ровом, тобто фактично відразу за межею Окольного міста, неподалік від в’їзної брами, і передав до музею Олександр Остапюк у 1998 р. (інв. № і-24). Збереглася лише зворотня стулка, її розміри: висота 9,0 см, ширина 6,8 см, товщина 0,55 см. Зображення аналогічні до вміщених на зворотній стулці попереднього енколпіона, але розпливчасті та затерті, а монограма МР ліворуч від Богородиці ледве проглядається. Ви- дається можливим виготовлення його за моделлю примірника із Запілля. Знахідки енколпіонів ХІІ ст. біля межі Окольного міста Любомля княжих часів та недалеко від нього (Запілля) цікаві, зокрема, з огляду на те, що перша згадка в літописі про Любомль подана під 1287 р.27 й матеріали княжої доби, виявлені на його території, датовані щойно від ХІІІ ст.28. Цей факт можна по- яснити особливо шанобливим ставленням до відповідних предметів і мож- ливою передачею їх у спадщину від покоління до покоління. На таку прак- тику вказують як писемні джерела, так і археологічний контекст знахідок, що вже зазначили попередні дослідники29. Особливо цікавим є віднайдений у 189НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ… Рис. 3. Хрести-енколпіони ХІІІ ст. із збірки Любомльського краєзнавчого музею: 1 – Затишшя, інв. № і-13; 2 – Володимир-Волинський р-н, інв. № М-458 190 Володимир САВИЦЬКИЙ Львові скарб початку ХV ст. з трьома різночасовими енколпіонами ХІІ, ХІІІ і ХІV ст.30 Один з них, до речі, аналогічний до примірника із Запілля. Вироби ХІІІ ст. у колекції репрезентують два енколпіони з Любомль- ського та Шацького р-нів. Вони відрізняються від попередніх наявністю чо- тирьох медальйонів підкреслено круглої форми, написами в середхресті та в медальйонах із зображеннями у невисокому рельєфі. Один з них (рис. 3.1) знайдений у 1986 р. під час досліджень археологічного загону групи “Шельф” Львівського університету на багатошаровому поселенні Затишшя-1 (Шаць- кий р-н) поблизу північного берега озера Перемут31. Примірник передав керівник експедиції В. Артюх (інв. № і-13), його реставровано у Львівському університеті. Розміри енколпіона: висота (без вушка) 8,1 см, ширина 5,7 см, товщина в різних місцях 1,0 – 1,1 см. На лицевій стулці посередині вміщено зображення Богоматері з розкритими перед грудьми долонями. Вона вбра- на в довгу, до щиколоток туніку з багатьма складками, навколо голови німб; у бічних медальйонах поясні зображення звернутих до неї святих, у медаль- йонах вертикального рамена аналогічні півпостаті у фас, написи майже не відчитуються. На зворотній стулці посередині розп’ятий Христос32 у довго- му, нижче колін препоясанні, навколо нахиленої до правого плеча голови хрещатий німб, над головою нечітко проглядається таблиця з монограмою ІС ХС, руки ледь зігнуті в ліктях і ноги в колінах, під руками добре видно горизонтальну балку хреста. У бічних медальйонах звернуті досередини півпостаті святих, у медальйонах вертикального рамена – аналогічні фрон- тальні півфігури святих. За допомогою завіс та штифта рухомо приєднано складене з двох частин біконічне пустотіле вушко. Другий енколпіон (рис. 4) цього ж типу знайдений у 1999 р. під час археологічних досліджень давньоруського городища біля с. Новоугрузьке Любомльського р-ну, яке ототожнюють з літописним Угровськом33. До му- зею його передав начальник експедиції Юрій Мазурик 2002 р. (інв. № і-23). Примірник реставровано в Національному науково-дослідному реставра- ційному центрі України (м. Київ) у 2004 р. Розміри майже співпадають з розмірами енколпіона зі Затишшя, але вушко має форму куба з усіченими 1976. – С. 138– 159; Корзухина Г. Ф., Песко- ва А. А. Древнерусские энколпионы. – C. 12. 30 Доповідь Остапа Лазурка та Мико- ли Шніцара “Скарб культових речей з вул. Сербська, 3–7а у Львові” на конфе- ренції “Археологія Заходу України” (м. Львів, 2011). 31 Артюх В. Знахідка давньоруського енколпіона... – С. 83. 32 У більшості літератури помилко- во вказано на стулку із зображенням Розп’яття як лицеву, проте в каталозі Г. Корзухіної та А. Пєскової зазначено, що в цьому типі енколпіонів композицію Розп’яття вміщували на зворотній стулці: Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древнерусские энколпионы. – C. 193. Це доводить вмі- щення на стулці з Богородицею по одній центральній завісі від гори та від долу, а на стулці з Розп’яттям по дві, а також її біль- ша затертість в основній масі знахідок. 33 Мазурик Ю. М., Остапюк О. Д. Звіт про археологічні розкопки біля с. Но- воугрузька Любомльського району Волинської області в 1999 році (руко- пис). – Луцьк; Любомль, 2000. – С. 18, 30. – Табл. 24; Їх же. Хрест-енколпіон... – С. 107–109; Їх же. Археологічні досліджен- ня літописного Угровська на Волині // Zamojsko-wołyńskie zeszyty muzealne. – Zamość, 2003. – Т. 1. – S. 45–60. 191НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ… Рис. 4. Хрест-енколпіон ХІІІ ст. із залишками реліквій. Любомльський краєзнавчий музей. Угровськ, інв. № і-23 192 Володимир САВИЦЬКИЙ кутами (подібно до зразка із Запілля). Написи видно значно гірше, ніж на попередньому екземплярі. Особливістю угровської знахідки є збережена всередині обгоріла ре- ліквія. Висловлювалося припущення, що це обвуглене дерево34. Однак, судячи з трубчастої структури, найправдоподібніше, це кістка, тобто, як випадає здогадуватися, – мощі. Їх присутність істотно збільшує значення знахідки як для дослідників, так і музею, оскільки екземплярів зі збереже- ними реліквіями досі віднайдено порівняно небагато. Описані вироби з літописного Угровська та Затишшя належать до ха- рактерної і найчисельнішої групи хрестів з низьким рельєфом та дрібними щільно скомпонованими зображеннями (група VII за Г. Корзухіною, А. Пєс- ковою)35, а конкретніше – дуже чисельного варіанту з кириличними напи- сами, виконаними дзеркально. На лицевій стороні на середхресті навколо Богоматері, вміщено напис “С[ВѦ]ТАѦ БОГО[РОДИ]ЦЕ ПОМАГАЙ”, а на звороті – “ХР[ЕС]ТЪ НАМЪ ПОХВАЛА КР[ЕС]ТЪ НАМЪ У[ТЕШЕНИЕ]”. На переважній більшості виробів у бічних медальйонах лицевої сторони вміщені святі Козьма і Даміан, у горішньому та долішньому – відповід- но святі Петро й Василій Великий. Їх супроводжували написи: КОЗМА, ДАМѦНЪ, ПЕТРЪ, ВАСИЛ. У бічних медальйонах зворотної сторони зо- бражені в деісусному положенні Богородиця та Іоан Богослов, у горішньо- му та долішньому – святителі Миколай і Григорій з написами НИ /КОЛ [НИКОЛ], ГИО / ГРО [АГИОС ГРИГОР], Б [БОГОРОДИЦЕ], Н [ИОАН]. Енколпіони цього зразка трапляються й у Польщі, Румунії, Болгарії, Угорщині та ін.36. Крім того, в незначній кількості відомі такі ж вироби, але з грецькими дзеркальними написами й додатковими третіми виступами- “слізками”. На основі цього дослідники припускають можливість участі грець- ких майстрів на початковому етапі формування іконографії цих хрестів37. На думку Бориса Рибакова, енколпіони з дзеркальними написами з’явилися у 1239–1240 рр., після того, як північно-східні землі Київської держави зазна- ли навали монголів. Дзеркальний напис на більшості виробів, як вбачається, носив сакральний зміст і мав посилити оберегову функцію38. Тривалий час 34 Мазурик Ю. М., Остапюк О. Д. Хрест- енколпіон... – С. 107. 35 Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древ- нерусские энколпионы. – C. 193–195. – Табл. 117–151. 36 Gródek-Kciuk E. Enkolpiony… – S. 106– 107; Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древне- русские энколпионы. – C. 193–195. 37 Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древнерус- ские энколпионы. – C. 193–194. – Табл. 134. 38 Рыбаков Б. А. Русские датированные надписи ХI–XIV веков. – Москва, 1964. – С. 39. Дзеркальний напис, очевидно, був не помилкою майстра, а наслідуванням попередніх зразків із грецькими дзер- кальними написами. Адже така помилка могла бути виявлена при перших же відливах. До того ж, енколпіони цього типу досить численні і, як вказують до- слідники, відливались не з однієї фор- ми, оскільки існують варіанти, відмінні за розмірами, особливостями рельєфу та, частково, складом зображень. Див.: Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древнерус- ские энколпионы. – C. 193–194; Kruk M. P., Sulikowska-Gąska A., Wołoszyn M. Sakralia ruthenica. Dzieła staroruskie bądź Rusią związane z metalu i kamienia w Muzeum Narodowym w Krakowie i Muzeum Narodowym w Warszawie. – Warszawa, 2006. – S. 106. Проте усіх їх об’єднують дзеркальні написи. 193НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ… основним місцем їх виготовлення вважався Київ. Однак, як зазначила А. Пєс- кова, головним аргументом для вказаного датування і локалізації походжен- ня вважали ливарні форми для відливання енколпіонів з розкопок Вікентія Хвойки, знайдені неподалік від Десятинної церкви. У каталозі Г. Корзухіної та А. Пєскової подано їх загальне датування ХІІІ ст., або його першою полови- ною, відзначено різницю у розмірах і, частково, – складі зображень знайдених форм та готових виробів39. З цією групою пам’яток пов’язана також зазначена ливарна форма з Городища біля Шепетівки40. Проте жодного примірника, відлитого з обох віднайдених досі форм, не ідентифіковано41. Лідія Пекарська та Василь Пуцко, досліджуючи енколпіони збірки Му- зею історії Києва, відзначили, що серед них немає повторних відливів за глиняними формами, “вони здебільшого трапляються далеко за межами Придніпров’я”42. До таких виробів, очевидно, належить знахідка із Затиш- шя. На це вказують як абсолютна нечіткість літер, так і “пористість” по- верхні (очевидно, через неналежне приготування використаної глини). Для визначення потенційно можливих власників енколпіонів з Угров- ська та Затишшя необхідно докладніше розглянути контекст знахідок, на- самперед з Угровська, зафіксований в археологічному звіті43, а також літо- писні відомості стосовно зазначеного періоду і території. Отже, угровський енколпіон знайдений на території урочища “Цер- ковка” в культурному шарі другої половини ХІІ–ХІІІ ст., в розкопі ІІІ, який мав розміри 4,0х4,0 м44. Там же виявлено залишки горілих колод оборонної стіни, прошарок сажі та вугілля, обвуглених зернівок, дерев’яних предме- тів та інші обгорілі речі. Сама поверхня хреста теж пошкоджена вогнем45. Примірник знаходився на глибині 0,6 м за 1,5 м на південь від обгорілих колод стіни46, майже по всьому розкопі на цій глибині викладена кам’яна вимостка47. У квадраті (розмірами 2,0х2,0 м), де віднайдено енколпіон, на цій же глибині, знаходилося перехрестя меча, шпора з рухомою зірочкою на кінці шипа та людський череп (при цьому контури поховальної ями не прослідковано). Сусідній квадрат на такій же глибині приніс фрагмент кольчуги48. У суміжному навскіс квадраті біля обгорілих колод стіни, на кам’яній вимостці лицем донизу лежав кістяк з пошкодженим ударами го- стрим предметом черепом, хребтом та іншими слідами нанесених ран49. Тут же, але на глибині 0,4 м, віднайдено залізну сокиру50. Археологічні матеріали із розглянутого розкопу, зокрема брускова це- гла, полив’яної плитки та ін. дають змогу припустити існування культо- вої споруди на цьому терені, на таку можливість вказує й історична назва 39 Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древне- русские энколпионы. – C. 194. 40 Там же. – С. 220–221. 41 Там же. – С. 194. 42 Пекарська Л. В., Пуцко В. Г. Давньо- руські енколпіони... – С. 91. 43 Мазурик Ю. М., Остапюк О. Д. Звіт про археологічні розкопки… 44 Там само. – С. 9, 18. 45 Там само. – С. 9–10, 18–19. 46 Їх же. Хрест-енколпіон... – С. 107. 47 Їх же. Д. Звіт про археологічні роз- копки... – С. 9–10. 48 Там само. – С. 10. – Інв. опис № 217– 219, 242. 49 Там само. – С. 10. 50 Там само. – Інв. опис № 168. 194 Володимир САВИЦЬКИЙ місцевості51. Крім того, на території урочища “Церковка”, але в іншому роз- копі, знову ж на глибині 0,6 м, знайдений золотий натільний хрестик52, про який ітиметься далі. Очевидно, що неподалік знаходився храм. Перелічені факти, як уже зазначали дослідники городища, безумов- но свідчать про військову сутичку в цьому місці та велику пожежу53, після яких поселення, очевидно, перестало існувати. Імовірно, комусь із постраж- далих і належав досліджений енколпіон. Досі не з’ясовано коли і хто напав на городище, оскільки вказівок про взяття Угровська ворожим військом у літописних джерелах немає, а остання згадка про нього датується 1268 р. і пов’язана з існуванням тут монастиря святого Даниїла Стовпника, в якому на той час перебував литовський князь Войшелк54. Масштабніших археоло- гічних пошуків на городищі, які могли б пролити більше світла на ці події, досі не проведено. Цікаво, що попередня згадка про саме місто Угровськ датується 1230 р.55. Раніше один з дослідників городища, Сергій Панишко, висловив здогад про загибель Угровська під час монгольського вторгнення на початку 1241 р.56. У зв’язку з переліченими аргументами не виключено, що монастир знаходився не на території власне самого городища, а на пев- ній відстані від нього і продовжував існувати після загибелі міста. У контексті спроби визначення потенційного власника угровського енкол- піона варто відзначити, що такі хрести вкрай рідко трапляються у курганах і похованнях простих людей: на думку дослідників, вони належали знатним особам57. Щоправда, наразі необхідно врахувати велику кількість нових знахі- док, а також їх різноманіття – від зразків великих розмірів з вишуканим оздо- бленням до простих виробів малих розмірів. Тому є підстави твердити про їх побутування серед найширших верств населення відповідно до вартості. Власником енколпіона з Угровська, найімовірніше, мала бути знатна особа, або хтось з вищого духовенства. На це вказують розміри, якість, на- явність реліквії та існування лише одного аналога з території Любомль- щини. За Галицько-Волинським літописом, в Угровську функціонувала єпископська кафедра на чолі з Йоасафом (запис під 1223 р.)58. Згодом єпис- копія була переведена до Холма59. Докладна дата припинення іcнування 51 Мазурик Ю. М., Остапюк О. Д. Звіт про археологічні розкопки… – С. 18; Їх же. Археологічні дослідження... – C. 54. 52 Мазурик Ю. М., Панишко С. Д., Оста- пюк О. Д. Звіт про археологічні розкопки біля с. Новоугрузька Любомльського ра- йону Волинської області в 1996 році (ру- копис). – Любомль, 1997. – С. 7. – Табл. 6.1. 53 Мазурик Ю. М., Остапюк О. Д. Звіт про археологічні розкопки... – С. 10; Па- нишко С. Угровське князівство Данила Романовича // Король Данило Рома- нович і його місце в українській істо- рії. Матеріали Міжнародної наукової конференції, м. Львів, 29–30 листопада 2001 року. – Львів, 2003. – С. 61. 54 Ипатьевская летопись. – Стб. 867. 55 Там же. – Стб. 758. 56 Панишко С. Угровське князівство... – С. 61. 57 Гнутова С. В. Медная пластика древ- ней Руси (типология и бытование) // Рус- ское медное литье. – С. 11. 58 Новіший найдокладніший огляд лі- тописних переказів до історії Угровська в широкому контексті еволюції історич- ної ситуації епохи див.: Александрович В. Угровський епізод // Александрович В., Войтович Л. Король Данило Романо- вич (Славетні постаті Середньовіччя. – Вип. 3). – Біла Церква, 2012. – С. 81–95. 59 Ипатьевская летопись. – Стб. 740. 195НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ… угровської кафедри не відома, але холмський собор функціонував уже в 1253 р.60. Контекст літописного повідомлення про переведення кафедри до Холма вказує, що це сталося після монгольського нашестя, коли влади- ка Асаф, супроти волі князя Данила Романовича, самовільно, за висловом літописця, “скочив” на київську митрополичу кафедру. Не випадало, би, звичайно, відкидати вірогідність того, що енколпіон міг належати самому єпископу. Варто згадати, що енколпіон саме такого типу виявлено в Ґнєзно, під час розкопок кафедрального костьолу в 1926–1931 рр., як припускають дослідники, у похованні єпископа61. Його власником міг також бути насто- ятель монастиря, або ж настоятель угровського храму, можливо, – собору, хоча жодну з цих версій обґрунтувати немає змоги. До ХІІІ ст. належить також стулка енколпіона (інв. № М-458) з низько- рельєфним зображенням Богоматері Оранти. Він знайдений на території Володимирського р-ну і переданий до музею у 2000-х роках. За формою примірник близький до хрестів попередньої групи, але має значно мен- ші розміри (рис. 3.2). На лівому та правому кінцях у медальйонах вміщені монограми “МР ӨY”, у горішньому – літера “Х”, долішнє рамено та вушко обломані. Довжина горизонтальної перекладини – 4,17 см, вертикальної від зламу вушка до зламу долішнього рамена – 3,15 см. Аналогічний енкол- піон, але збережений повністю, знаходиться у Волинському краєзнавчому музеї (інв. № РА-244). На його зворотній стулці в центрі вміщено низькоре- льєфне зображення Розп’яття, а на лівому та правому кінцях у медальйо- нах – монограма “ІС ХС”, на долішньому та горішньому завершеннях обох стулок у медальйонах вміщені літери “Х”. Енколпіони цього типу досить рідкісні – їх відомо тільки близько десяти. Знайдені у Дорогичині, поблизу Вінниці, у с. Михайловському на Псковщині (городище “Савкина горка”), кілька екземплярів на Київщині. Хронологічні межі їх виготовлення, наза- гал, вкладаються у ХІІІ ст., заглиблення декількох екземплярів по всій пло- щі заповнювалися кольоровими емалями62. Натільні хрести. Натільні хрести – найчисельніша категорія знахі- док християнського походження на археологічних пам’ятках княжої доби. Серед них найпоширеніші зразки мідного лиття, що пояснюється порів- няною доступністю і дешевизною сировини, простотою технології виго- товлення та масовим попитом на подібні вироби. Їх носили на шнурках, сплетених з неміцних органічних матеріалів, вони часто губилися і – відпо- відно – потрапляли до культурного шару. Натільні хрести присутні також у більшості поховань, оскільки потрапляли до могил з покійниками. Колекція натільних хрестів Любомльського краєзнавчого музею нара- ховує 19 одиниць. Більшість з них надійшла від приватних осіб через закуп, 60 Там же. – Стб. 826. Докладніше про датування первісного холмського собору див.: Александрович В. Мистецькі сюжети холмського літопису князя Данила Рома- новича: нотатки до відчитання, сприйнят- тя та інтерпретації джерела // Український археографічний щорічник. Нова серія. – Київ, 2009. – Вип. 13–14. – С. 69. 61 Gródek-Kciuk E. Enkolpiony… – S. 106, Ryc. 4. – Nr 11. 62 Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древ- нерусские энколпионы... – C. 186–187, 190–192. 196 Володимир САВИЦЬКИЙ або безоплатну передачу в 1998–2008 рр., найбільша кількість від жителя Києва Сергія Іващенка та жителя Луцька Валерія Романюка. Вони похо- дять не лише з Любомльського р-ну, а й інших куточків Волинської обл., конкретне місце знахідок здебільшого не зафіксоване. До колекції належать як поширені типи хрестів, так і досить рідкісні зразки. Більшість їх виготовлена з кольорових металів (мідних або свинцево- олов’янистих сплавів та ін.) у техніці лиття, окремі додатково оздоблені ви- їмчатими емалями або інкрустовані черню. Зважаючи на відсутність архе- ологічного контексту, датувати їх можна лише за аналогами. Найдавнішим, на нашу думку, є рівнораменний лапчастий хрест (інв. № А-592) із круглим середхрестям, відлитий зі свинцево-олов’янистого сплаву (рис. 5.1). Його рамена прикрашені випуклими кружечками і три- кутниками, орнамент у середхресті проглядається мало через поганий стан збереження. Зовнішній край хреста та середхрестя виділяє рельєфний обі- док. Зворотна сторона гладка, вушко обламане. Розміри сягають: висота 2,9 см, ширина 2,67 см, товщина 0,34 см. Абсолютно близьких аналогів віднайти не вдалося, проте відомо, що подібна форма хреста була поширена на тери- торії Візантії у VI–VII ст., Моравії у ІХ ст., Сербії та Угорщини в ХІ ст. Схожі хрести, а також ливарна форма для їх виготовлення виявлені й у Києві на Подолі63. Найбільше подібним до нашого за морфологічними ознаками є золотий хрестик з алмазною вставкою, опублікований 2004 р.64. Він має роз- міри 1,5х1,3 см. Німецькі дослідники датують його VI–VII ст. і припускають сирійське походження. Зважаючи на дешевий матеріал та невисоку якість виготовлення (форма контурів нашого хрестика не зовсім ідеальна), волин- ська знахідка є, очевидно, провінційною реплікою вказаного типу хрестів. Цікаво, за яких обставин цей хрест потрапив на Волинь. Для відповіді на поставлене запитання доцільно згадати версію знайомства волинян з християнською вірою ще за часів Великої Моравії. Одним з перших, хто досліджував це питання, був, як відомо, О. Цинкаловський. Він згадав про знахідки на території Західної Волині хрестиків й енколпіонів моравсько- го та візантійського типів VI–ІХ ст.65. Проте, на жаль, вказана інформація у зазначеній праці не підкріплена ніякими ілюстраціями, тому, зважаючи на скромну вивченість проблеми хронології та типології подібних пред- метів, не може бути впевненості у правильності висновків дослідника. Хрест з Любомльського музею поки видається єдиним реально існуючим предметом християнської атрибутики з Волині, який можна гіпотетично пов’язати з добою Великої Моравії. 63 Хамайко Н. В. Древнерусская брон- зовая ювелирная форма из раскопок на Киевском Подоле // Славяно-русское ювелирное дело и его истоки. Материалы Международной научной конференции, посвященной 100-летию со дня рожде- ния Гали Фёдоровны Корзухиной (Санкт- Петербург, 10–16 апреля 2006 г.). – Санкт- Петербург, 2010. – С. 420–429. 64 Die Welt von Byzanz – Europas öste- lisches Erbe. Glanz, Krisen und Fortleben einer tausendjährigen Kultur. – München, 2004. – S. 310–311. – Nr. 533. 65 Цинкаловський О. Сліди христіянства на Волині до кн. Володимира Великого // Церква і нарід. – Крем’янець, 1938. – С. 11–14. 197НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ… Рис. 5. Натільні хрести VI (?) – першої половини ХІII ст. із збірки Любомль- ського краєзнавчого музею: 1 – 3, 5 – 8 – Волинська обл., 1 – інв. № А-592, 2 – інв. № А-593, 3 – інв. № А-576, 5 – інв. № А-666, 6 – інв. № А-596, 7 – інв. № А-529, 8 – інв. № А-285, 4 – Шацьк, уроч. Сад, інв. № А-2017. 1 – свинцево-олов’янистий сплав, 2 – 6 – мідні сплави, 7 – 8 – мідні сплави, виїмчаста емаль 198 Володимир САВИЦЬКИЙ До найдавніших і водночас рідкісних виробів належить також фраг- ментований (втрачені долішнє та частково горішнє рамено) хрест (інв. № А-593) зі злегка загостреними кутами середхрестя, відлитий з мідного спла- ву (рис. 5.2). Він орнаментований крапковими заглибленнями у вигляді пря- мого чотирикінцевого хреста в центрі та трьома крапками на кінцях рамен. Зворот гладкий. Хрест має висоту 1,43 см (із врахуванням втрат), ширину 1,87 см, товщину 0,32 см. Подібний, але дещо інших розмірів та з косим хрес- том у центрі відомий із “Сирійської колекції” Б. і В. Ханенків. А. Пєскова та Л. Строкова відзначили його близькість до мініатюрних хрестів-релікваріїв з малоазійської Смірни та віднесли до близькосхідних виробів Х–ХІ ст.66. Серед об’єктів колекції можна виділити декілька різновидів, враховую- чи матеріал, морфологічні ознаки та технологічні особливості: І різновид – об’ємні хрестики з кулястими завершеннями рамен, виготовлені з мідних сплавів у техніці лиття: 1. Двосторонній рівнораменний хрест (інв. № А-576) з круглим серед- хрестям та сплющено-кулястими кінцями (рис. 5.3), розміри: висота 2,5 см, ширина 1,82 см, товщина 0,2 см. На лицевій стороні посередині вміщено рельєфне зображення контурного прямоконечного хреста, край середхрес- тя виділений рельєфним бортиком, на звороті – низькорельєфний косий хрест з випуклою крапкою в центрі. Вушко плоске. Аналогічний виріб колекції Ханенків походить зі згаданого городища Княжа Гора поблизу Канева67. Такі ж хрестики знайдені на території Жито- мирської обл.68 та Брянської обл. Росії й датуються ХІІ–ХІІІ ст.69 . 2. Двосторонній хрест (інв. № А-2017) з квадратним середхрестям та ку- лястими кінцями (рис. 5.4) розмірами: висота 2,5 см, ширина 1,8 см, товщи- на 0,54 см. На лицевій стороні в середхресті низькорельєфне зображення косого хреста, на звороті – прямоконечний низькорельєфний хрест. Вушко плоске. Примірник знайдений під час археологічного дослідження бага- тошарового поселення біля смт. Шацьк (урочище Сад), під керівництвом Сергія Демедюка (2011) у культурному шарі княжої доби. Подібні хрестики трапляються у багатьох регіонах Київської держави. На Волині їх знайдено: в Дорогобужі, у складі скарбу, виявленому в жит- лі середини – другої половини ХІІІ ст.70; на посаді літописної Пересопниці (урочище Пастівник) у культурному шарі ХІІ – середини ХІІІ ст.71; у Грудеку над Бугом (літописний Волинь), у похованні на середньовічному цвинтарі в 66 Пескова А. А. Строкова Л. В. Христи- анские древности… – С. 154. 67 Ханенко Б. И. Собрание Б. И. и В. Н. Ханенко... – Табл. ХVII, № 199. 68 Нечитайло В. В. Каталог християн- ських нагрудних виробів мистецтва пері- оду Київської Русі (Х – перша половина ХІІІ ст.) – Київ, 2001. – № 430. 69 Кутасов С. Н., Селезнев А. Б. Нательные кресты, крестовключенные и крестовидные подвески [научное издание] / Под общей редакцией А. К. Станюковича – Москва, 2010. – С. 209. – № 449. 70 Прищепа Б. Дорогобуж на Горині у Х– ХІІІ ст. – Рівне, 2011. – С. 91. – Рис. 108.18. 71 Його ж. Археологічні досліджен- ня садиб епохи Київської Русі на поса- ді княжої Пересопниці // Волино-по- дільські археологічні студії. – Луцьк, 2012. – Вип. 3: Пам’яті Ю. М. Малєєва (1941–2006). Збірник наукових статей / Упорядники В. М. Конопля та О. Є. Зла- тогорський. – С. 63. – Рис. 13.12. 199НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ… складі намиста зі скляних намистин72. Чимало таких виробів віднайдено на території Галичини, зокрема кілька в Галичі, один з них під час досліджен- ня фундаментного рову кам’яного храму, в стратиграфічному шарі другої половини ХІІ–ХІІІ ст.73, у Городищі (урочище Бозок) та Зеленчі на Західно- му Поділлі74. Хрести цього типу зафіксовані в шести пунктах на території Білорусі, в культурних шарах ХІІ – першої половини ХІІІ ст. та в поховаль- них пам’ятках ХІ–ХІІІ ст.75. Вони знайдені також на городищі Княжа Гора поблизу Канева76, на території Чернігівського Полісся (поселення Гориця)77, Південного Подніпров’я (Дніпровське)78, Полтави79 та в Брянській обл. Росії80 й датуються ХІІ–ХІІІ ст. На півночі Русі такі хрестики відомі з могильників ХІІ–ХІІІ ст. Нефедьєво (Білозер’я)81 та Волковиці (Новгородська земля)82. 3. Хрест (А-596) відрізняється від попереднього наявністю у середхрес- ті п’яти круглих отворів, розміщених косим хрестом, та сплющеними із фронтальних сторін кінцями рамен (рис. 5.6). Його розміри: висота 3,25 см, ширина 2,35 см, товщина 0,25 см. Аналогічні хрестики знайдені на території Брянської обл., як і в попе- редньому випадку, так само датуються ХІІ–ХІІІ ст.83. 4. Двосторонній рівнораменний хрест (інв. № А-666) з ромбоподібним середхрестям та кулястими кінцями з виступаючими “вушками” (рис. 5.5), зображення затерті. Вушко у вигляді плоскої намистини, долішнє рамено обламане, розміри: висота (не враховуючи відламаної частини) 2,26 см, ши- рина 2,66 см, товщина 0,6 см. 72 Kuśnierz J. Średniowieczne cmenta- rzysko szkieletowe na majdanie grodziska w Gródku (stan. 1A), pow. hrubieszowski, woj. lubelskie, w świetle zachowanej doku- mentacji badań archeologicznych Komisji Grodów Czerwieńskich (1952–1955) // “In silvis, campis et urbe”. Średniowieczny ob- rządek pogrzebowy na pograniczu polsko- ruskim. – Rzeszów; Sanok, 2010. – S. 261. – Ryc. 12. 73 Ратич О. Древньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей УРСР. – Київ, 1957. – С. 94. – Табл. ХІІ.27; Лукомський Ю. Невідомі церкви на По- долі княжого Галича // Записки Науко- вого товариства імені Шевченка. – Львів, 1998 – Т. 235: Праці Aрхеологічної комі- сії. – С. 585. – Рис. 8.2. 74 Ягодинська М. Нові культові речі… – С. 354. – Рис. 4.5. 75 Башков А. А. Христианские древно- сти Беларуси конца Х–ХIV вв. (предметы христианского культа индивидуального использования). – Минск, 2011. – С. 28. – Рис. 8.7. 76 Ханенко Б. И. Собрание Б. И. и В. Н. Ханенко... – Табл. ХVII. – № 182. 77 Веремейчик Е. М. Предметы христи- анского культа ХІ–ХІІІ вв. на сельских поселениях Черниговского Полесья // Славяно-русское ювелирное дело... – С. 348. – Рис. 3.14. 78 Козловський А. О. Історико-культур- ний розвиток Південного Подніпров’я в ІХ–ХІV ст. – Київ, 1992. – С. 59. – Рис. 31.24. 79 Ляпушкін І. І. Старослов’янське посе- лення VIII–ХIII ст. на території м. Полта- ви // Археологічні пам’ятки УРСР. – Київ, 1949. – Т. 1. – С. 63. – Рис. 5. 80 Кутасов С. Н., Селезнев А. Б. Натель- ные кресты... – С. 213–214. 81 Макаров Н. А. К оценке христианиза- ции древнерусской деревни в ХІ–ХІІІ вв. (Погребения с крестами и образками в могильниках Белозерья и Каргапо- лья // Славяно-русские древности (Крат- кие сообщения Института археологи. – Вып. 205). – Москва, 1991. – С. 13. – Рис. 1.18. 82 Мусин А. Е. Христианизация Новго- родской земли в IX–XIV веках. Погребаль- ный обряд и христианские древности. – Санкт-Петербург, 2002. – С. 181. – Рис. 110.6. 83 Кутасов С. Н., Селезнев А. Б. Натель- ные кресты... – С. 216. 200 Володимир САВИЦЬКИЙ Хрести цього типу трапляються у багатьох регіонах Київської держави, особливо на території Білорусі, де знайдені в різних місцевостях, зокрема на поселенні ХІ–ХІІІ ст. у районі Полоцька, в кургані ХІ–ХІІ ст. поховання Сосновка-І Гомельського р-ну, в культурному шарі ХІ–ХІІ ст. у Пінську, та ін. У середхресті вони мають прямі хрести, погруддя святих, або позбавле- ні зображень84. Хрести з погруддям святого знайдені також у культурному шарі межі ХІ–ХІІ ст. в Новгороді85 та в Прибалтиці, де гіпотетично існував центр їх виробництва у ХІІ–ХІІІ ст.86. ІІ різновид – плоскі двосторонні хрестики з ромбовидним серед- хрестям і трилопастевими завершеннями рамен, литі з мідних спла- вів. Їх у колекції два (інв. № А-574, А-588). Орнамент на них з обох сторін однаковий (рис. 6.1, 2). У центрі серед- хрестя в круглому заглибленні вміщено напівкулястий виступ, навколо яко- го хрестоподібно розміщені чотири крапки в круглих заглибленнях. Три- лопастеві кінці прикрашені подібними заглибленими колами з крапками. Вушко плоске. Розміри обох виробів однакові, можливо, вони виготовлені в одній майстерні. Їх висота 3,6 см (у № А-588 обламане верхнє рамено), ширина 2,95 см, товщина 0,1 см. Аналогічні хрести знайдені на території Латвії, Північно-Східної Русі та у Брянській обл.87. Дуже подібним є також примірник, виявлений у До- рогичині88. Пам’ятки цього типу датуються ХІІ–ХІІІ ст.89. Вони, очевидно, завершують розвиток хрестів так званого “скандинавського” типу Х–ХІІ ст., найбільша кількість яких знайдена на території Північної Русі, Північної Європи та в Прибалтиці90. ІІІ різновид – плоскі хрестики з мідних сплавів, оздоблені виїмчас- тими емалями: 1. Двосторонній хрест (інв. № А-529) з круглими завершеннями рамен з парними виступами та “вушками” на кінцях (рис. 5.7). У центрі та на кінцях рамен вміщені рельєфні кола. Заглиблення з обох сторін заповне- ні жовтою емаллю. Вушко плоске. Розміри: висота 3,6 см, ширина 2,95 см і товщина 0,22 см. У літературі хрести цього типу носять назву “трилопастнокінцеві”. Їх знахідки відомі на території усіх давньоруських регіонів, а також у Латвії91. 84 Башков А. А. Христианские древнос- ти... – С. 31. – Рис. 9.17–23, 25. 85 Седова М. В. Ювелирные изделия древнего Новгорода (Х–ХV вв.). – Москва, 1981. – С. 52. – Рис. 16.11. 86 Мугуревич Э. Крестовидные подвески в Латвии // Археология и этнография. – Рига, 1974. – Т. 11. – С. 237. 87 Его же. Восточная Латвия и сосед- ние земли в ХІІ–ХІІІ вв. – Рига, 1965. – Табл. ІХ.8; Кутасов С. Н., Селезнев А. Б. Нательные кресты... – С. 80. 88 Musianowicz K. Drohiczyn we wczesnym średniowieczu // Materiały Wczesnośred- niowieczne – 1960. – T. 6. – S. 205. – Тabl. XLVI.8. 89 Николаева Т. В., Недошивина Н. Г. Предметы христианского культа // Архе- ология. Древняя Русь. Быт и культура. – Москва, 1997. – Табл. 103.36. 90 Фехнер М. В. Крестовидные подвес- ки “скандинавського” типа // Славяне и Русь. – Москва, 1968. – С. 210–214. 91 Мальм В. А. Крестики с эмалью // Славяне и Русь. – С. 113; Мугуревич Э. С. Восточная Латвия... – С. 63. 201НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ… Рис. 6. Натільні хрести ХIІ–ХІII ст. із збірки Любомльського краєзнавчого музею: 1 – 3, 5 – 8 – Волинська обл., 1 – інв. № А-574, 2 – інв. № А-588, 3 – інв. № А-365, 5 – інв. № А-667, 6 – інв. № А-336, 7 – інв. № А-545, 8 – інв. № А-589; 4 – Шацьк, уроч. Сад, інв. № А-1001; 9 – Пулемець, інв. № М-339. 1 – 2 – мідний сплав, 3 – мідний сплав, чернь, 4 – 8 – свинцево-олов’янисті сплави 202 Володимир САВИЦЬКИЙ На Волині їх віднайдено в Дорогобужі92, Пересопниці93, в околицях Луцька та у Володимирі94, а також в інших пунктах. Близько десятка їх зберігається у фондах Волинського краєзнавчого музею (колекцію планується опубліку- вати окремо). Кілька знахідок цього типу походить з території Холмщини та Підляшшя95. Валентина Мальм датувала такі хрести за супровідним матеріалом з поховальних комплексів ХІ–ХІІ ст., зазначаючи при цьому, що, відповідно до знахідок з міст, час їх поширення охоплює і ХІІІ ст.96. Екземпляри з До- рогобужа знайдені в культурному шарі ХІІ ст. та в житловій споруді кін- ця ХІ – першої половини ХІІ ст.97, а з Пересопниці – в культурному шарі ХІІ – першої половини ХІІІ ст.98. З культурних шарів цього ж періоду по- ходять також знахідки на території Білорусі99. Такі ж хрести входили до жіночого намиста, знайденого в Данилові Малому на Підляшші, голо- вна фаза існування якого припадає на кінець ХІ – початок ХІІ ст., у похо- вальному комплексі. Однак його супровідний матеріал характерний для східнослов’янських пам’яток ХІІ–ХІІІ ст.100. Відомо, що хрести цього типу виготовлялися у київській майстерні на Подолі у першій половині ХІІІ ст.101. 2. Двосторонній хрест (інв. № А-285) з прямокутними раменами (рис. 5.8). На лицевій стороні в середхресті вміщено кругле рельєфне кіль- це, на звороті – рамковий квадрат. Заглиблення на лицевій стороні запов- нені світло-зеленою емаллю, на звороті – жовтою. Горішня частина вушка відламана. Розміри хрестика: висота (без відламаної частини вушка) 2,97 см, ширина 2,2 см і товщина 0,3 см. Аналогічні хрести знайдені в околицях Києва, в культурному шарі Но- вогрудка, а також у Латвії й датуються ХІІ ст.102 . На теренах Волині аналогіч- ний хрестик віднайдений за випадкових обставин поблизу с. Мирне Горо- хівського р-ну Волинської обл. (Волинський краєзнавчий музей). IV різновид – хрест з мідного сплаву з прямокутними кінцями та квадратним середхрестям (інв. № А-365). На лицевому боці в центрі вміщене інкрустоване черню зображення хреста з перехрестям у центрі (рис. 6.3). Зворот гладкий. Розміри хрестика сягають: висота 2,16 см, шири- на 1,47 см і товщина 0,12 см. 92 Прищепа Б. Дорогобуж... – С. 188. – Рис. 96.13–14, 167.2. 93 Терський С. В. Пересопниця. Крає- знавчий нарис. – Рівне, 2003. – Рис. 22.6; Прищепа Б. Археологічні дослідження са- диб... – С. 63. – Рис. 13.11. 94 Савицький В. М., Собуцький М. М. Натільні хрести... – С. 202. – Рис. 1.5, 6. 95 Kruk M. P., Sulikowska-Gąska A., Wołoszyn M. Sakralia ruthenica. – S. 128. 96 Мальм В. А. Крестики с эмалью... – С. 113. 97 Прищепа Б. Дорогобуж... – С. 188. – Рис. 96.13–14, 167.2. 98 Його ж. Археологічні дослідження садиб... – С. 63. – Рис. 13.11 99 Башков А. А. Христианские древнос- ти... – С. 32. 100 Kruk M. P., Sulikowska-Gąska A., Wołoszyn M. Sakralia ruthenica. – S. 128. 101 Сагайдак М. А., Сергеєва М. С., Михай- лов П. С. Дослідження Київського Подолу // Археологічні дослідження в Україні 1993 року. – Київ, 1997. – С. 118–119. – Рис. 2.3. 102 Мальм В. А. Крестики с эмалью... – С. 116; Башков А. А. Христианские древ- ности... – С. 33; Мугуревич Э. С. Восточная Латвия… – С. 63. 203НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ… На Волині аналогічні екземпляри знайдені в Дорогобужі, на території Окольного міста, в культурному шарі Х–ХІІІ ст.103 та у с. Скірче Горохівського р-ну (випадкова знахідка)104. Хрестики цієї групи відомі і в інших регіонах Київської держави. Зразком для їх виготовлення, очевидно, були мініатюр- ні енколпіони з інкрустованим черню зображенням хреста з перехрестям у центрі (ІV група за А. Пєсковою), датовані ХІІ – першою половиною ХІІІ ст.105. V різновид – двосторонній хрест зі свинцево-олов’янистого сплаву з круглими раменами і круглим середхрестям (інв. № А-667). Центр се- редхрестя та рамена прикрашені рельєфними півкулями (рис. 6.5). Вушко має вигляд намистини з рельєфним валиком посередині. Долішнє рамено обламане. Розміри: висота (без обламаного рамена) 2,33 см, ширина 2,39 см і товщина 0,46 см. Повністю аналогічних хрестиків віднайти не вдалося. Подібний, але односторонній примірник менших розмірів з ромбовидним середхрестям опубліковано 2010 р. й датовано ХІІ–ХІІІ ст.106. VІ різновид – плоский золотий хрестик з квадратними завершен- нями рамен і середхрестям у вигляді чотирикінцевого лапчастого хреста (інв. № М-8). Лицева та зворотна сторони гладкі, без зображень (рис. 7.1). Вушко трубчасте, з рельєфним рівчаком посередині. Розміри: ви- сота 2,1 см, ширина 1,5 см, товщина 0,1 см, вага 0,7 г. Проба золота – 750. Хрестик знайдений при археологічному дослідженні Угровська на урочищі “Церковка” в культурному шарі другої половини ХІІ–ХІІІ ст.107. Це, безумов- но, унікальний та цінний експонат як для музейної експозиції, так і дослід- ників. Аналогів йому не виявлено, імовірно, він виготовлений для знатної особи як індивідуальний виріб. У сусідньому розкопі знайдено розгляну- тий енколпіон ХІІІ ст. з написом “Пресвята Богородице, помагай”. VІІ різновид – хрестики, відлиті зі свинцево-олов’янистих сплавів, з прямими простими кінцями. Їх в колекції 5. Усі вони мають різну форму та розміри (рис. 6.4, 6–8), за морфологічними ознаками вони поділяються на плоскі та об’ємні. Один з екземплярів виявлено під час археологічних досліджень бага- тошарового поселення біля смт. Шацьк (урочище Сад) під керівництвом С. Демедюка (2009) на глибині 0,3 м від поверхні. Хрестик знаходиться в музейній експозиції. Його розміри: висота 3,4 см, ширина 2,1 см, товщина 0,5 см. На кінці горішнього рамена є отвір для шнурка, очевидно, зробле- ний після втрати вушка (рис. 6.4). Цей свідчить про особливо шанобливе ставлення до предметів особистого благочестя, незважаючи на вартість ма- теріалу, з якого їх виготовляли. Подібна знахідка з с. Пулемець Шацького р-ну (рис. 6.9) виявлена в уро- чищі Плесо на північному березі озера Пулемецьке. До музею її передав 103 Прищепа Б. Дорогобуж... – С. 188. – Рис. 167.3. 104 Савицький В. М., Собуцький М. М. Натільні хрести... – С. 202. – Рис. 1.4. 105 Корзухина Г. Ф., Пескова А. А. Древне- русские энколпионы... – C. 173–178. 106 Кутасов С. Н., Селезнев А. Б. Натель- ные кресты... – С. 150. – № 274. 107 Мазурик Ю. М., Панишко С. Д., Оста- пюк О. Д. Звіт про археологічні розкопки біля С. Новоугрузька… в 1996 році… – С. 7. – Табл. 6.1. 204 Володимир САВИЦЬКИЙ С. Демедюк у 2008 р. (інв. № А-339). Хрестик відрізняється від попереднього меншими розмірами та більше заокругленими раменами. Як і в поперед- ньому випадку, він з фронтальним отвором для шнурка. Розміри: висота 2,68 см, ширина 2,16 см, товщина 0,21 см. Наведені приклади не мають докладних аналогів, але дещо подібні до них хрестики (зі свинцево-олов’янистого сплаву з прямими простими раме- нами, часто неякісного лиття) опубліковані у згаданому московському спе- ціалізованому виданні, де їх датують ХІІ – початком ХІІІ ст.108. Усі хрестики цього різновиду, на думку дослідників, є зразками місцевого виробниц тва сільських ремісників109. Цю тезу підтверджує відсутність подібних знахідок на дитинцях городищ та міст і наявність їх на звичайних поселеннях, як і в нашій ситуації. VІІІ різновид – кам’яний хрестик з прямими кінцями і простим се- редхрестям (А-1996). Виготовлений із зеленувато-сірого зі світлими вкра- пленнями каменю (агальматоліту?). Рамена в поперечному розрізі квадрат- ні, вертикальна сторона дещо довша за горизонтальну. Лицева та зворотна сторони гладкі, без оздоблення (рис. 7.2). У горішньому рамені просверд- лено отвір для шнурка. Розміри: висота 1,9 см, ширина 1,4 см, товщина 0,65 см. Хрестик знайдено під час археологічних досліджень 2011 р. поблизу смт. Шацьк (урочище Сад) у культурному шарі княжої доби. Подібні хрестики мають найширші аналогії серед старожитностей кня- жої епохи і належать до предметів масового виробництва. Зокрема, чимала їх кількість віднайдена на території Західного Поділля110 та Буковини111. На теренах Волині їх виявлено: 1) Дорогобуж: у житловій споруді першої поло- вини – середини ХІІІ ст. та поблизу неї112; в скарбі в житлі середини – другої половини ХІІІ ст.113; у культурному шарі Х – першої половини ХІІІ ст. на ди- тинці та посаді, а також на поселенні біля Успенської церкви114; 2) в Грудку над Бугом, в культурному шарі ІХ (?) – середини ХІІІ ст.115; 3) на поселенні княжої дроби Мирогоща в Дубенському р-ні Рівненської обл.116. Хрестовключені прорізні підвіски з мідних сплавів. 1. Підвіска (інв. № А-552) у вигляді дванадцятикінцевого хреста, вклю- ченого в кільце (рис. 7.3). Долішня частина підвіски обламана і втрачена. Вушко плоске. Діаметр кільця – 2,75 см. 2. Підвіска (інв. № А-553), відмінна від попередньої деякими морфо- логічними ознаками: середхрестя ромбоподібної форми, додаткові пере- кладини у вигляді півмісяців, повернутих опуклою стороною до кільця 108 Кутасов С. Н., Селезнев А. Б. Натель- ные кресты... – С. 109–112. 109 Там же. 110 Гаврилюк О. Н., Ягодинская М. А. Древнерусские предметы христианского культа Западной Подолии и Юго-Запад- ной Волыни // Археологические вести. – 2005. – № 12. – Рис. 7. 111 Пивоваров С. Християнські старо- житності... – С. 79. 112 Прищепа Б. Дорогобуж... – С. 68, 189. – Рис. 72.7, 167.5. 113 Там само. – С. 91. – Рис. 108.21. 114 Там само. – С. 189. – Рис. 144.5, 167.7. 115 Kuśnierz J. Średniowieczne cmentarzy- sko... – S. 263. – Ryc. 13. 116 Ратич О. Древньоруські археологіч- ні пам’ятки... – С. 39; Фонди Дубенського історико-культурного заповідника. – Інв. № А-725. 205НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ… Рис. 7. Натільні хрести (1 – 2) та хрестовключені підвіски (3 – 4) ХI–ХІII ст. із збірки Любомльського краєзнавчого музею: 1 – Угровськ, інв. № М-8; 2 – Шацьк, уроч. Сад, інв. № А-1966; 3 – 4 – Волинська обл., інв. № А-552, інв. № А-553. 1 – золото, 2 – камінь, 3 – 4 – мідний сплав 206 Володимир САВИЦЬКИЙ (рис. 7.4). Ліва частина підвіски, а також частина вушка обламані і втрачені, горішня частина деформована. Висота підвіски з вушком – 2,7 см. Такі підвіски мають чимало аналогів на теренах усієї Старокиївської держави та на території нинішньої Польщі. Їх аналогії відомі також у Ві- зантії. Тому в польській літературі вони іменуються хрестами “єрусалим- ськими”. Зокрема, на можливу візантійську ґенезу цього типу вказала поль- ська дослідниця Ядвіга Броніцька-Раухут117. Однак найбільша їх кількість походить з території Київської держави, втім й Волині, їх знаходять у кур- ганних похованнях, на городищах та поселеннях ХІІ–ХІІІ ст.118. На теренах Волинської землі такі знахідки виявлені в Пересопниці – в Окольному місті, в культурному шарі ХІІ–ХІІІ ст.119 та на одній із садиб посаду в споруді ХІІ – першої половини ХІІІ ст.120, а також в Грудку над Бугом та Дорогичині121. Такі ж підвіски зберігаються і в фондах Волинського краєзнавчого музею122. Отже, аналіз розглянутої збірки предметів княжої доби Любомльсько- го краєзнавчого музею у комплексі з іншими пам’ятками з території Во- линської землі – археологічними знахідками та експонатами інших музеїв Волині дає підстави зробити ряд висновків та припущень: 1. Найдавніші такі предмети потрапили на територію Волині, ймовір- но, уже в VI–Х ст., їх презентують знахідки візантійського або сирійського та моравського походження. Це вказує на можливість першого знайомства волинян (точніше – дулібів) у зазначений період з представниками христи- янської віри з Візантії (VI–Х ст.) та Великої Моравії (ІХ – початок Х ст.). 2. Як предмети особистого християнського благочестя натільні хрести та енколпіони почали поширюватися на теренах Волині наприкінці Х – на початку ХІ ст., тобто безпосередньо після хрещення Давньоруської держа- ви за часів князя Володимира Великого, а найбільшого побутування серед різних верств населення, втім і Любомльщини, набули в ХІІ ст. 117 Kruk M. P., Sulikowska-Gąska A., Woło- szyn M. Sakralia ruthenica. – S. 129–130. 118 Ханенко Б. И. Собрание Б. И. и В. Н. Ханенко... – Табл. ХVII. – № 208, 211, 212; Ратич О. Древньоруські археологіч- ні пам’ятки... – Табл. ХІІ.29; Кучера М. П. Древній Плісненськ // Археологічні пам’ятки УРСР. – Київ, 1962. – Т. 12. – С. 43. – Рис. 17.2; Седова М. В. Ювелирные изделия... – С. 42. – Рис. 14.1; Голубева Л. А. Амулеты // Археология. Древняя Русь. Быт и культура. – Москва, 1997. – Табл. 92.17, 19; Черненко О. Є. Археологічна колекція Чернігівського історичного музею іме- ні В. В. Тарновського (1896–1948 рр.) // Скарбниця української культури: Збір- ник наукових праць. – Чернігів, 2007. – Вип. 9 (Спецвип. 1). – С. 44. – № 81; Ни- колаева Т. В., Недошивина Н. Г. Предметы христианского культа... – Табл. 103.43, 44, 47; Кутасов С. Н., Селезнев А. Б. Нательные кресты... – С. 19–25; Якубовський В. І. Про християнські реліквії з давньоруських го- родищ межиріччя верхів’їв річок Случа і Горині // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. – Кам’янець- Подільський, 2010. – Вип. 3: До 20-річчя ка- федри історії України. – С. 238. – Рис. 2.4. 119 Вашета М., Златогорський О. Резуль- тати археологічних досліджень в с. Пе- ресопниця 2011 року // Наукові записки [Рівненського обласного краєзнавчого музею]. – Рівне, 2012. – Вип. 10. – С. 246. 120 Прищепа Б. Археологічні досліджен- ня садиб... – С. 62. – Рис. 12.27. 121 Kruk M. P., Sulikowska-Gąska A., Woło- szyn M. Sakralia ruthenica. – S. 130. 122 Савицький В. М., Собуцький М. М. Натільні хрести... – С. 203–204. – Рис. 1.11, 1.12. 207НАГРУДНІ МІНІАТЮРНІ ХРЕСТИ ТА ПІДВІСКИ З ХРЕСТАМИ КНЯЖОЇ ДОБИ… 3. Для другої половини ХІІ – першої половини ХІІІ ст. притаманне іс- нування різноманітних типів натільних хрестів та підвісок із зображенням хреста, здебільшого характерних для інших регіонів, але водночас і таких, що не мають докладних аналогів. Це свідчить про значний розвиток зо- лотарського ремесла, а також вказує як на тісні культурні й торговельні зв’язки волинян з населенням інших регіонів, зокрема Київщиною, галиць- кими, білоруськими землями, Прибалтикою та землями північних окраїн Київської держави, так і на можливість місцевого виробництва. Якщо для найбагатших верств населення виготовляли коштовні золоті хрестики на індивідуальне замовлення, то потреби найбіднішого прошарку суспільства задовольняли сільські майстри, виготовляючи вироби з дешевих свинцево- олов’янистих сплавів, у вжитку середніх верств найбільшою популярністю, очевидно, користувалися вироби з бронзи та мідних сплавів. На відміну від натільних хрестів, кількість різних типів енколпіонів як для ХІІ ст., так і ХІІІ ст. досить незначна. Екземпляри великих розмірів, мис- тецьки оздоблені, були, найімовірніше, у використанні вищого духовенства, а також знатних, заможних осіб. Натомість для широких верств населення призначалися прості мініатюрні, чимала кількість яких відома за знахід- ками з різних пунктів Волині123, або перевідливи з аристократичних ори- гіналів. Існування немалої кількості простіших дешевших виробів і малої цінніших уже вказує на соціальне розшарування і, відповідно, використан- ня певними верствами певних виробів відповідно до їх вартості. Це під- тверджують знахідки простих виробів на поселеннях і дорожчих в містах, городищах (Любомль, Угровськ). За наявними фактами важко додати якісь інші підтвердження… Волинський краєзнавчий музей 123 Кучинко М., Охріменко Г., Савиць- кий В. Культура Волині... – Іл. ХІІ, ХVIII.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94007
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2221-6294
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-01T15:17:38Z
publishDate	2014
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
record_format	dspace
spelling	Савицький, В. 2016-02-05T17:06:38Z 2016-02-05T17:06:38Z 2014 Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами Княжої Доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею / В. Савицький // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 181-207. — Бібліогр.: 123 назв. — укр. 2221-6294 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94007 069.5(477.82):248.158 Проаналізовано колекцію нагрудних мініатюрних хрестів та підвісок з хрестами княжої доби – енколпіонів, натільних хрестів й підвісок із зображенням хреста у збірці Любомльського краєзнавчого музею, більшість яких публікується уперше. Подано докладний опис кожного предмета. У контексті з аналогами з території Волині та інших регіонів розглянуто питання хронології, походження, можливості місцевого виробництва. В окремих випадках розглянуто потенційно можливих власників. The article analyses the extended collection of the Princely era devotionals, which includes reliquary encolpion crosses, pendant crosses, and pendants with cross image preserved in the Luboml Regional Museum. It provides detailed description of each item; most of them are described for the fi rst time. Comparing these artifacts with further fi ndings in Volhynia and other regions the article discusses issues of their chronology, origin, and likelihood of their local production. In certain cases the question of potential owners of the mentioned devotionals is raised. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Княжа доба: історія і культура Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами Княжої Доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею Princely era miniature encolpion crosses and pendant crosses in the collection of the Luboml Regional Museum Article published earlier
spellingShingle	Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами Княжої Доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею Савицький, В.
title	Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами Княжої Доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею
title_alt	Princely era miniature encolpion crosses and pendant crosses in the collection of the Luboml Regional Museum
title_full	Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами Княжої Доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею
title_fullStr	Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами Княжої Доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею
title_full_unstemmed	Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами Княжої Доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею
title_short	Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами Княжої Доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею
title_sort	нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами княжої доби у збірці любомльського краєзнавчого музею
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94007
work_keys_str_mv	AT savicʹkiiv nagrudnímíníatûrníhrestitapídvískizhrestamiknâžoídobiuzbírcílûbomlʹsʹkogokraêznavčogomuzeû AT savicʹkiiv princelyeraminiatureencolpioncrossesandpendantcrossesinthecollectionofthelubomlregionalmuseum

Нагрудні мініатюрні хрести та підвіски з хрестами Княжої Доби у збірці Любомльського краєзнавчого музею

Institution

Ähnliche Einträge