Топографія храмів Княжої Пересопниці

Узагальнено результати історично-археологічного та топографічного вивчення сакральних комплексів літописного центру Східної Волині – міста Пересопниці. Охарактеризовано найважливіші археологічні дослідження середньовічних кладовищ та пов’язані із храмами речові знахідки. The article analyses the...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Княжа доба: історія і культура
Дата:	2014
Автор:	Терський, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2014
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94010
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Топографія храмів Княжої Пересопниці / С. Терський // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 235-242. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859975127227170816
author	Терський, С.
author_facet	Терський, С.
citation_txt	Топографія храмів Княжої Пересопниці / С. Терський // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 235-242. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Княжа доба: історія і культура
description	Узагальнено результати історично-археологічного та топографічного вивчення сакральних комплексів літописного центру Східної Волині – міста Пересопниці. Охарактеризовано найважливіші археологічні дослідження середньовічних кладовищ та пов’язані із храмами речові знахідки. The article analyses the results of historical, archaeological and topographical study of sacred complexes of Peresopnytsia, center of chronicles writing in Eastern Volhynia. It provides the results of most important archaeological research of medieval cemeteries and findings related to temples.
first_indexed	2025-12-07T16:22:44Z
format	Article
fulltext	Святослав ТЕРСЬКИЙ ТОПОГРАФІЯ ХРАМІВ КНЯЖОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ Храми були традиційними домінантами топографічної структури се- редньовічних міст. Вони займали ключові ділянки на головних майданах, перехрестях доріг тощо. Роботи Пересопницької археологічної експедиції упродовж 25 польових сезонів охопили усі складові частини археологічного комплексу літописного міста. Це дало змогу встановити наявність основних храмових ділянок та продатувати супутні їм культурні напластування, які залишилися від поселенських районів княжої Пересопниці1. Однак важливі результати проведених експедиціями польових робіт стосовно розшуків храмових комплексів літописної Пересопниці не були підкріплені докладними публікаціями археологічних матеріалів і, мабуть, з цієї причини часто залишаються поза увагою місцевих дослідників. У зв’язку з цим з’явилась необхідність зібрати воєдино археологічні свідчення стосовно локалізації цих комплексів у Пересопниці. Як відомо, у писемних джерелах не знайдено жодної інформації про топографію будь-яких храмів Пересопниці. Єдиний культовий об’єкт, відо- бражений у джерелах, – знаменитий монастир Різдва Богородиці, вперше згаданий у 1490 р., став широко відомим завдяки створеному в його стінах у 1556–1561 рр. першому перекладу Євангелія українською мовою. Вперше на його топографію звернув увагу видатний волинський краєзнавець Олек- сандр Цинкаловський2. Він зафіксував перекази про розташування монасти- ря в урочищі “Пастівник”, де з давніх часів стоїть кам’яний хрест3. Щоправда, згодом, в процесі вивчення опису маєтку, складеного в 1596 р., з’явилися підо- зри, що хрест первісно міг стояти в іншому місці – на кургані4. Упродовж 1938–1939 рр. О. Цинкаловський керував рятівними дослі- дженнями в Пересопниці. Саме завдяки його роботам маємо найдавніші 1 Терський С. В. Соціальна топографія літописних міст Надстублянщини в X– XIII ст. // Минуле і сучасне Волині: Тези доповідей та повідомлень II-ї Волинської історико-краєзнавчої конференції 26–28 травня 1988 р. – Луцьк, 1988. – C. 95–97. 2 Цинкаловський О. Пересопниця // Наша Батьківщина. – Львів, 1937. – C. 16–20; Його ж. Стара Волинь і Волин- ське Полісся. Краєзнавчий словник від найдавніших часів до 1914 р. – Вінніпег, 1984–1986. – Т. 1. – С. 233. 3 Терський С. В. Локалізація монас- тиря Різдва Пречистої Богородиці у Пересопниці: історіографія питання // Слов’янський вісник. Збірник наукових праць. Серія “Історичні та політичні на- уки”. – Рівне, 2012. – № 14. – С. 106–110. 4 Його ж. Призабуте княже місто // Лі- топис Червоної Калини. – Львів, 1993. – № 7–9. – C. 29. УДК 025.341.2:264-931:226(477)“1490” 236 Святослав ТЕРСЬКИЙ археологічні свідчення про кладовище княжої доби на території дитинця та в центральній частині урочища Замостя. До пошуків місця розташування монастиря вдалося повернутися лише в 1970-х роках, коли Пересопницю розпочав досліджувати Володи- мир Шолом’янцев-Терський. Однією з найважливіших проблем, які вирі- шували польові роботи експедиції, були пошуки решток сакральних цен- трів. Першим об’єктом досліджень стало місце розташування кладовища в урочищі Пастівник, покритого кам’яними плитами. Найраніші згадки про велике на той час підплитове кладовище в цій околиці Пересопниці подавав ще Володимир Антонович5, а перші його розкопки проведено в 1930-х роках. Тоді, в 1935 р,. у зв’язку з повідомленням якогось Ружицького про руйнування підплитових ранньосередньовічних поховань у Пересопниці проводив дослідження відомий краєзнавець Якуб Гофман з Рівного6. В одному з поховань виявлено неоздоблений перстень зі срібної стрічки шириною 4 мм, з кінцями, що заходять один за оден, який дав підстави датувати похованих ранньосередньовічним періодом. Ймовір- но, саме ці відкриття вплинули на формування легенди про розташування Пересопницького монастиря, яку згодом підтримав й О. Цинкаловсь кий. Археологічним пошукам знаменитої монастирської обителі безпосеред- ньо були присвячені польові сезони 1979, 1992, 1993 рр. Спершу перевірили версію О. Цинкаловського стосовно розташування монастиря в урочищі Пас- тівник. Вперше поховання поруч зі згаданим хрестом вдалося зафіксувати ще 1977 р. Тоді на північ від нього, поруч з місцем, де захмелілий тракторист виорав рештки похованих, закладено розвідковий шурф розмірами 2х2 м7. Похований головою на захід знаходився на глибині 1,2 м від сучасної поверх- ні. Контурів могильної ями зафіксувати не вдалося, оскільки поховання ви- явлене вище суглинкового шару, який переходив у цьому місці в материк на глибині 1,4 м. Поруч похованого знайдено фрагмент кераміки кінця X ст. У 1979 р. на Пастівнику поряд з хрестом закладено розкоп площею 52 м². Археологічні дослідження 1977–1986 рр. виявили дванадцять безін- вентарних могил, три ями, заповнені кістками з поруйнованих поховань, а також на відстані 3,8 м на північний схід від хреста дві вирізаних з вапняку плити розмірами 2,15х0,61–0,66х0,19–0,25 м та 1,88х0,58–0,69х0,25 м. 2011 р. їх повторно відкопано й залишено для експонування відвідувачам ново- створеного Культурно-археологічного центру. Дослідження 1979 р. на широкій площі навколо хреста показали присут- ність на цій території також культурних напластувань X, XII–XIII та XV–XVII ст.8. 5 Антонович В. Б. Археологическая кар- та Волынской губернии // Труды XI Ар- хеологического съезда в Киеве в 1899 г. – Mосква, 1901. – Т. 1. – C. 41. 6 Rauhut L. Wczesnośredniowieczne ma- teriały archeologiczne z terenów Ukrainy w Państwowym Muzeum Archeologicznym w Warszawie // Materiały wczesnośrednio- wieczne. – 1960. – Т. 5. – S. 249–250. 7 Терський В. С. Звіт про роботу Пере- сопницького археологічного загону Во- лино-Подільської експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР в 1977 р. (з 6 липня по 6 серпня). – Львів, 1978 // НА ІУ НАН України. – Ф. 1. – Од. зб. 69. – С. 16. 8 Його ж. Звіт з роботи Ровенського давньоруського загону Волино-Поділь- ської археологічної експедиції Інституту 237ТОПОГРАФІЯ ХРАМІВ КНЯЖОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ Серед знахідок – фрагменти кераміки, залізні цвяхи, характерні для Середньо- віччя залізні ножі, половина вудила. Обстеження цієї території металошука- чами влітку 2011 р. дозволило зібрати близько десятка монет XV–XVII ст.9. Одинадцять похованих, досліджених 1979 р., знаходилися на глибині 0,7–1,0 м від сучасної поверхні. З них лише один небіжчик лежав головою на північний захід, решта орієнтовані головами на південний захід. Дослід- жені поховання вписуються у два ряди за лінією північ-південь. Вірогідно, підплитових поховань тут було значно більше, як про це подано в резуль- татах польових обстежень В. Б. Антоновича10. Однак внаслідок багаторічної оранки плити, звичайно, поступово виорювали на поверхню й нерідко ви- користовували як будівельний матеріал. Згадана експедиція та багаторічні спостереження за земляними робота- ми упродовж 1970–1980-х років дали змогу зафіксувати ще одне кладовище в центрі іншого укріпленого майданчика. Декілька безінвентарних тілопокла- день невідомого часу залягали на глибині близько 1 м. Наявність цього кла- довища здогадно пов’язано з головним храмом Окольного города11. Храмова ділянка займала, очевидно, узбіччя центрального майдану посаду, на який сходились під гострим кутом вулиці від в’їзних воріт дитинця та Окольного города на дамбі через долину р. Омелянівки. Згодом, під час спостережень за земляними роботами в 2011 р., підтверджено західне орієнтування більшос- ті поховань. Виявлені восени 2012 р. за 40 м на південь від основного масиву ще два поховання за срібними монетами датовані на кінець XVI ст. Однак найголовніша ділянка культового призначення здавна відома в західному куті дитинця Пересопниці на території та навколо церковного по- госту парафіяльного храму святого Миколи. На ній збереглися рештки двох кам’яних хрестів. Волинський історик-краєзнавець Юрій-Тадей Стецький, який побував тут у 70-х роках ХІХ ст., зафіксував лише рештки кладовища при церкві. Зокрема, він згадав, як після недавньої реставрації церкви зі ста- рого цвинтаря вийнято поздовжній надмогильний камінь із “слов’янським написом” наступного змісту: “Олена Горностаєва веліла сину своєму Олек- сандру поховати тіло своє коло мужа”, і покладено його під вівтар церкви12. 1938 р. О. Цинкаловський13 на дитинці, який у міжвоєнні роки разом з валами залишався, переважно, орним полем, неподалік від храму свято- го Миколи на цвинтарищі, порушеному, очевидно, внаслідок вибиранням глини із західного кута під час земляних робіт 1936 р., дослідив ґрунтові поховання княжої доби й віднайшов, зокрема, різнокольорове намисто. суспільних наук АН УРСР, яка працю- вала під керівництвом молодшого на- укового співробітника відділу археології Терського В. С. з 26 жовтня по 28 листо- пада 1979 р.– Львів, 1980 // НА ІУ НАН України. – Ф. 1. – Од. зб. 75. – С. 11. 9 Вашета М. П., Златогорський О. Є. Ре- зультати археологічних досліджень в с. Пе- ресопниця 2011 року // Наукові записки (Рівненський краєзнавчий музей). – Рівне, 2012. – Вип. 10. – C. 244–247. 10 Антонович В. Б. Археологическая карта... – С. 41. 11 Терський С. В. Пересопниця. Крає- знавчий нарис. – Рівне, 2003. – С. 35. – Рис. 5. 12 Stecki T.-J. Z boru i stepu. Obrazy i pa- miątki. – Kraków, 1888. – S. 181. 13 Cynkałowski A. Materiały do pradzie- jów Wołynia i Polesia Wołyńskiego. – War- szawa, 1961. – S. 190. 238 Святослав ТЕРСЬКИЙ Упродовж 1974–1995 рр. розкопки експедиції під керівництвом В. Терсько- го виявили різноманітний матеріал, що характеризує діяльність сакрального центру у XII–XVII ст., а також фундаменти, ймовірно, восьмигранної культової споруди XIII ст. з великим різночасовим кладовищем та фундаментами жит- лових цегляних будівель XVI–XVII ст.14. Результати цих пошуків публікували- ся у пресі та наукових виданнях. Згодом, у 1992–1993 рр., вперше відтворено історію монастиря за архівними документами. Водночас підсумовано всі дані археологічних джерел, на основі яких однозначно визначено місце розташу- вання центральних будівель монастиря на території дитинця княжого міста15. Розкопки 1992 р. зафіксували на рівні фундаменту будівельні рештки cеми- чи, можливо, восьмикутного дерев’яного храму, згорілого близько ру- бежу XIII–XIV ст. Поряд з храмовою ділянкою зібрано значну кількість гли- няних полив’яних плиток для підлоги та церковне начиння, зокрема, ланку характерного для XII–XIII ст. литого бронзового хороса (панікадила), яка кріпилася заклепками, ймовірно, до залізного каркасу (рис. 3.3). Фрагмент панікадила знайдено на румовищі спаленого близько рубежу XIII–XIV ст. дружинного будинку, розташованого на південь від погосту16. До церковно- го інтер’єру, мабуть, належав і залізний кований хрест (рис. 3.1), виявлений у розкопі 1979 р. біля східного кута дитинця. Хоча жодна з плиток не знайдена in situ, їх різночасовість дає підстави припустити неодноразову перебудову храму упродовж XII–XIV ст. Зокре- ма, фрагмент майолікової плитки товщиною 1,6 см з т. зв. “петлеподібним узором” з орнаментом білою поливою на темно-коричневому тлі (рис. 3: 2), виявлений неподалік від храмової ділянки в комплексі другої половини XIII ст.17, має аналогії у вузько датованих храмах – церкві Апостолів у Білго- роді Київському 1197 р. (розкопки Вікентія Хвойки) та Успенському соборі і Ризоположенській церкві на Золотих воротах Владимира Суздальського, зведених у 1190-х роках18, а також на дитинці Пліснеська19. Найбільшу кількість різноформатних плиток зібрано в північній частині погосту діючого храму святого Миколи. Вірогідно, частина з них 14 Терський С. В. Історико-археологічні закономірності локалізації монастирів (на прикладі монастиря Різдва Пречи- стої Богородиці у Пересопниці) // На- укові записки (Рівненський краєзнавчий музей). – Вип. 10. – C. 206–210. 15 Його ж. Монастир у Пересопниці // Вільне слово (Рівне). – 26 травня 1993 р. – C. 3; Шолом’янцев-Терський В. С., Тер- ський С. В. Про локалізацію княжої церк- ви у Пересопниці // Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. Галич, 19–21 серпня 1993 р. Тези доповідей та повідомлень. – Львів, 1993. – C. 77–78. 16 Терський С. В. Багатий будинок зо- лотоординського часу на городищі у Пересопниці // Археологічні відкриття в Україні 1994–1995 років. – Київ, 2000. – С. 171–174. 17 Його ж. Археологія доби Галицько- Волинської держави. – Львів, 2002. – С. 79. 18 Жервэ А. В. Плинфяное строительство князя Всеволода Большое Гнездо // Архи- тектурно-археологический семинар: Из истории строительной керамики средне- вековой Восточной Европы: Материалы научного заседания 14–15 мая 2002 г. – Санкт-Петербург, 2003. – С. 117. 19 Фонди Львівського історичного му- зею: ЛІМ-2472, 2474, КР-12950, 12952; роз- копки Я. Пастернака, 1940 р.: сонда 4, кв. 5, гл. 0,2-0,4 м, сонда 5, кв. 4, гл. 0,2-0,4 м, краї плиток скошені, товщина 2,0 см. 239ТОПОГРАФІЯ ХРАМІВ КНЯЖОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ Рис. 1. Ґрунтові кладовища XII-XIII ст. с. Пересопниця. Умовні позначення: А – церквище святого Миколи; Б – кладовище Окольного города; В – кладовище в ур. Пастівник біля кам’яного хреста; Г – рештки храму з кладовищем XIII ст. належала до дослідженого 1992 р. на погості дитинця дерев’яного храму. Його вдалося простежити лише на рівні підвалин, від яких збереглися бу- дівельні рештки на глибині близько 1 м від сучасної поверхні (рис. 2). За планом це октогональна ротонда. Контури будівлі ідентифіковані як смуга обвуглених шматків дерева шириною 0,6–0,8 м та товщиною 3–10 см, які залягали в однотонному чорноземі. Їхня довжина – 10,3 м, ширина – 6,2 м. Решток долівки зафіксувати не вдалося. Ймовірно, верхні напластування з румовищем по згорілій будівлі знесено при підсипанні пагорба південні- ше, на якому в другій половині XVII ст. поставили сучасний храм, орієнто- ваний, як і попередній, паралельно до валів дитинця. Подібний восьмигранний храм, датований також початком XIV ст., за- вдяки добре збереженим нижнім вінцям досліджено у Мстиславлі в Біло- русі20. Аналогічною за розмірами гранчастою спорудою була також давніше 20 Алексеев А. В. Проблема становлення культового оборонного зодчества Руси в свете раскопок в Мстиславе (Беларусь) // Российская археология. – Москва, 1993. – № 4. – С. 225. – Рис. 8. 240 Святослав ТЕРСЬКИЙ відома Воскресенська церква XIII ст. у Галичі, яку повторно розкрив Юрій Лукомський21. На ділянці між існуючим храмом та підвалинами пізньосередньовіч- ного у 1992–1993 рр. досліджено великий гробівець, складений з брускової цегли та орієнтований, як і згадані церкви, паралельно граням дитинця (рис. 2). Його розміри – 2,75x2,4 м, стіни збереглися на висоту до 1 м. Цегля- на кладка тинькована зовні, тиньк сягає до 2 см. Отже, гробівець принаймні у горішній частині був піднятий над поверхнею землі. Як виявилося зго- дом, його неодноразово по-варварськи пограбовано, внаслідок чого зникли навіть кістяки22. Враховуючи великі розміри гробівця та розташування на культово важливій ділянці поруч з апсидою храму, зведеного наприкінці XVII ст., припускаємо його належність вищезгаданим князівським похо- ванням родини Чорторийських. Інший досліджений поруч гробівець був типовим, розмірами приблизно 1х2 м. Такі ординарні поховання домінува- ли, наприклад, на тогочасному Київському Подолі23. Ділянка площею близько 1 га, яку займало кладовище, вивчена нерів- номірно. Розкопи та шурфи розташовані суцільною смугою лише вздовж периметра та на приваловій північно-західній частині, наскільки це дозво- ляли встановити умови – більшість території дитинця зайнята приватни- ми садибами та церковним погостом. Усі 34 поховання, досліджені на цій території, виявилися практично безінвентарними, тому відносне датуван- ня їх визначено за стратиграфією. Ярус стратиграфічно найдавніших похо- вань, орієнтованих, переважно, на північний захід, залягає поблизу серед- ньовічного храму на глибині 1,0–1,4 м від сучасної поверхні. Ймовірно, неподалік південного валу дитинця знаходилася ще одна храмова ділянка (рис. 1). На це можуть вказати досліджені 1978 р. численні поховання, що займають смугу із заходу на схід довжиною понад 20 м24. Вони залягають у передматериковому чорноземі на глибині 0,8–1,1 м. По- ховані покладені головами на захід у випростаному положенні зі складени- ми руками. Біля одного з них знайдено калачеподібне кресало та залізний цвях, при іншому – пастові намистини. Ще одну храмову ділянку на північно-східній околиці урочища Пастів- ник у 2003–2004 рр. дослідив Богдан Прищепа (рис. 1). Окрім слідів підва- лин, ймовірно, церковної дерев’яної споруди, тут вивчено 18 поховань, роз- ташованих рядами на глибині 0,8–1,0 м на ділянці довжиною близько 30 м. 21 Лукомський Ю. В. Воскресенська церква XII–XIII ст. у Крилосі // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2001. – Т. 241: Праці Комісії архі- тектури та містобудування. – С. 294–295. 22 Терський С. В. Храмова ділянка на дитинці літописної Пересопниці у світлі археологічних досліджень // Матеріали та дослідження з археології Прикарпаття та Волині. – Львів, 2014. – Вип. 18 (друкується). 23 Івакін В. Поховання у склепах на кладовищах Києво-Подолу за даними археологічних досліджень (1970–2000) // Болховітіновський щорічник. 2010. – Київ, 2011. – С. 105–120. 24 Терський В. С. Звіт про проведену роботу Ровенським давньоруським заго- ном Волино-Подільської археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР під керівництвом молодшого на- укового співробітника відділу археології Терського В. С. з 20 липня по 21 серпня 1978 р. – Львів, 1979 // НА ІУ НАН Украї- ни. – Ф. 1. – Од. зб. 75. – С. 11–12. 241ТОПОГРАФІЯ ХРАМІВ КНЯЖОЇ ПЕРЕСОПНИЦІ Усі вони орієнтовані головою на захід та стратиграфічно датуються ХІІІ ст. Поруч знайдено уламки дзвона висотою близько 40 см (рис. 3.4–5). Сліди підвалин цієї ймовірної церковної споруди другої половини ХІІ – першої половини ХІІІ ст. простежено завдяки фундаментним рівчакам, що повторюють контури стін. Вірогідно, їх викопано вздовж периметра будівлі для того, щоб горизонтально покласти обв’язку стін. Дві поздовжні та одна бокова стіни утворюють прямокутник, а четверта (східна) складається з двох частин, що утворюють тупий кут (так часто виділялася апсида у дерев’яних церквах), так що в плані будівля п’ятикутна, розмірами 6,8×3,2–3,8 м. Отже, на території літописного міста віднайдено не менше шести хра- мових ділянок у супроводі поховальних комплексів. Два з них відомі завдя- ки наземним орієнтирам. Це – погост храму святого Миколи та територія навколо кам’яного хреста в урочищі “Пастівник”. Майже всі поховання вияв- лено у схожих стратиграфічних умовах – у передматериковому шарі на гли- бині близько 1 м, що, однак, не є достатнім доказом їх синхронності. Лише частина поховань за супутніми знахідками може бути датована приблизно XIII ст. Безінвентарні поховання, виявлені під плитами, на Волині прийнято пов’язувати з південними впливами, вихідцями з Прикарпаття або ж навіть Рис. 2. План розкопу № 1 1992 р. в ур. Шпихлір у Пересопниці. Умовні позна- чення: 1 – темний гумус; 2 – будівельне сміття та людські кістки; 3 – цегляна кладка; 4 – дерновий шар; 5 – смуга будівельного сміття та обгорілого дерева; 6 – шар з горілим деревом; 7 – материк 242 Святослав ТЕРСЬКИЙ із Балкан25. Їх, звичайно, також датують на час близько XIII–XIV ст. Від кінця XV ст. плити вже не присипали землею і на них робили написи26. Отже, можна припустити, що більшість досліджених храмових ділянок функціо- нувала у XIII ст., що є посереднім підтвердженням найбільшого розквіту міста за часів правління на Волині короля Данила Романовича. З огляду на значну площу Окольного міста та передмість, можна при- пустити наявність у Пересопниці й інших храмових ділянок середньовічно- го періоду. Датування більшості відомих кладовищ княжою добою залиша- ється, переважно, апріорним, адже з результатів багаторічних археологічних досліджень відомо, що поселенська структура Пересопниці досягла найви- щого рівня розвитку саме в XII–XIII ст. Тому докладніше з’ясування хроно- логії та топографії церковних погостів Пересопниці – завдання широко- масштабних систематичних археологічних досліджень майбутнього. Національний університет “Львівська політехніка” 25 Терський С. В. Матеріальна культура населення Погориння (X–XII ст.) як при- клад балто-чорноморських впливів // Kultura Ludów Morza Bałtyckiego. – Toruń, 2008. – T. 1: Starożytność i średniowiecze. – S. 138. 26 Пастернак Я. Археологія України. – Торонто, 1961. – С. 599. Рис. 3. Археологічні знахідки з розкопок на дитинці та в ур. Пастівник: 1 – залізо; 2 – керамічна плитка; 3– бронзова секція панікадила; 4–5 – уламки бронзового дзвона
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94010
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2221-6294
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:22:44Z
publishDate	2014
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
record_format	dspace
spelling	Терський, С. 2016-02-05T17:07:20Z 2016-02-05T17:07:20Z 2014 Топографія храмів Княжої Пересопниці / С. Терський // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 235-242. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2221-6294 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94010 025.341.2:264-931:226(477)“1490” Узагальнено результати історично-археологічного та топографічного вивчення сакральних комплексів літописного центру Східної Волині – міста Пересопниці. Охарактеризовано найважливіші археологічні дослідження середньовічних кладовищ та пов’язані із храмами речові знахідки. The article analyses the results of historical, archaeological and topographical study of sacred complexes of Peresopnytsia, center of chronicles writing in Eastern Volhynia. It provides the results of most important archaeological research of medieval cemeteries and findings related to temples. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Княжа доба: історія і культура Топографія храмів Княжої Пересопниці Topography of Peresopnytsia temples in the Princely Era Article published earlier
spellingShingle	Топографія храмів Княжої Пересопниці Терський, С.
title	Топографія храмів Княжої Пересопниці
title_alt	Topography of Peresopnytsia temples in the Princely Era
title_full	Топографія храмів Княжої Пересопниці
title_fullStr	Топографія храмів Княжої Пересопниці
title_full_unstemmed	Топографія храмів Княжої Пересопниці
title_short	Топографія храмів Княжої Пересопниці
title_sort	топографія храмів княжої пересопниці
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94010
work_keys_str_mv	AT tersʹkiis topografíâhramívknâžoíperesopnicí AT tersʹkiis topographyofperesopnytsiatemplesintheprincelyera

Топографія храмів Княжої Пересопниці

Репозитарії

Схожі ресурси