Вплив зовнішньоторговельних зв’язків на характер формування ринкових інститутів: спроба історико-теоретичного погляду
У статті на основі аналізу вітчизняного історико-економічного досвіду виявлено провідні закономірності впливу зовнішньоторговельних зв’язків на характер еволюції інституційної структури, зокрема на процеси формування ринкових інститутів. В статье на основе анализа отечественного историко-экономическ...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України"
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9404 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вплив зовнішньоторговельних зв’язків на характер формування ринкових інститутів: спроба історико-теоретичного погляду / А.С. Аблов // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2009. — Вип. 42. — С. 89-101. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859886900243857408 |
|---|---|
| author | Аблов, А.С. |
| author_facet | Аблов, А.С. |
| citation_txt | Вплив зовнішньоторговельних зв’язків на характер формування ринкових інститутів: спроба історико-теоретичного погляду / А.С. Аблов // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2009. — Вип. 42. — С. 89-101. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті на основі аналізу вітчизняного історико-економічного досвіду виявлено провідні закономірності впливу зовнішньоторговельних зв’язків на характер еволюції інституційної структури, зокрема на процеси формування ринкових інститутів.
В статье на основе анализа отечественного историко-экономического опыта выявлены ведущие закономерности влияния внешнеторговых связей на характер эволюции институциональной структуры, в частности на процессы формирования рыночных институтов.
In the article on the basis of analysis of domestic historical-economic experience leading conformities to the law of influencing of foreign trades relations are exposed on character of evolution of institutional structure, in particular on the processes of forming of markets institutes.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:53:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
© А.С. Аблов, 2009
ISSN 0320-4421. Історія нар. госп-ва та екон. думки України. 2009. Вип. 42.
89
УДК 330.341:339.5
А.С. Аблов
ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ
НА ХАРАКТЕР ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ІНСТИТУТІВ:
спроба історико-теоретичного погляду
У статті на основі аналізу вітчизняного історико-економічного досві-
ду виявлено провідні закономірності впливу зовнішньоторговельних зв’язків
на характер еволюції інституційної структури, зокрема на процеси форму-
вання ринкових інститутів.
Ключові слова: зовнішньоторговельні зв’язки, виробничі відносини, ринко-
ві інститути, економічний розвиток.
А.С. Аблов
ВЛИЯНИЕ ВНЕШНЕТОРГОВЫХ СВЯЗЕЙ
НА ХАРАКТЕР ФОРМИРОВАНИЯ РЫНОЧНЫХ ИНСТИТУТОВ:
попытка историко-теоретического взгляда
В статье на основе анализа отечественного историко-экономического
опыта выявлены ведущие закономерности влияния внешнеторговых связей
на характер эволюции институциональной структуры, в частности на
процессы формирования рыночных институтов.
Ключевые слова: внешнеторговые связи, производственные отношения,
рыночные институты, экономическое развитие.
A.S. Ablov
INFLUENCE OF FOREIGN TRADES RELATIONS
ON CHARACTER OF FORMING OF INSTITUTES OF MARKETS:
attempt of historian-theoretical consideration
In the article on the basis of analysis of domestic historical-economic experi-
ence leading conformities to the law of influencing of foreign trades relations are
exposed on character of evolution of institutional structure, in particular on the
processes of forming of markets institutes.
Keywords: foreign trade relations, relations of productions, markets institutes,
economic development.
Постановка проблеми. Сучасні реалії глобалізації та тенденції
розвитку світогосподарської системи обумовлюють невідворотність
поглиблення інтеграції національних економік у глобальному госпо-
90
дарському просторі, що втілюється у розширенні і диверсифікації мі-
жнародних економічних зв’язків та, відповідно, зростанні міжнарод-
ної конкуренції. Основною перевагою у цій боротьбі за сучасних умов
виступає не стільки рівень забезпеченості країни факторами виробни-
цтва (природними ресурсами, капіталом, робочою силою), скільки
ступінь розвитку економічних інститутів, тобто здатність сформова-
ної інституційної структури забезпечити високу ефективність проце-
сів суспільного відтворення. У цьому контексті актуальності набуває
питання про закономірності впливу зовнішніх торговельних зв’язків
країни на еволюцію її економічних інститутів.
Характер міжнародних економічних зв’язків, що пов’язують
економіку країни із зовнішнім середовищем на певному історичному
етапі, завжди визнавався одним із провідних чинників господарського
розвитку як у рамках загальноісторичних концепцій, так і з позицій
економічної теорії, причому теза про стимулюючий вплив міжнарод-
ного обміну на еволюцію господарських систем країн, які беруть у
ньому участь, набула в історичній та економічній думці певної аксіо-
матичності.
Історики вбачали в міжнародній господарській взаємодії канал
експансії для більш розвинутих в культурному та економічному вимі-
рі країн (що, безперечно, сприяло їхньому економічному піднесенню),
а для менш розвинутих народів і держав – можливість запозичення
прогресивних технологій та інститутів (такий тип розвитку у ХХ ст.
отримав назву наздоганяючого). Економісти, у свою чергу, вважали
активізацію зовнішньоекономічних зв’язків потужним чинником роз-
ширення товарного виробництва і спеціалізації, а отже – каталізато-
ром формування ринкової економіки, прогресивність та ефективність
якої визнавалася всіма економічними школами 1. Окремі історичні
факти, що не підтверджували тезу про стимулюючий вплив міжнаро-
дного обміну на розвиток економічних систем (передусім, події,
пов’язані з цілковитим знищенням чи асимілюванням відсталих пе-
риферійних соціумів у результаті експансії більш розвинутих народів)
трактувались як виняток із загального правила.
Стимулюючий вплив міжнародногосподарської взаємодії на на-
ціональні господарські системи підтверджує багатий історико-
фактологічний матеріал, який охоплює величезний хронологічний пе-
ріод – від часів зародження давніх античних цивілізацій до останніх
подій сьогодення. Прискорення соціально-економічного розвитку су-
спільств – суб’єктів зовнішньоекономічних відносин є очевидним,
1 Суперечка точилася лише щодо того, чи є ринкова економіка прогресивною лише
відносно попередніх господарських укладів або ж найбільш ефективною зі всіх можливих.
91
проте слід зауважити, що акселераційний ефект такої взаємодії є на
порядок більш вираженим для тих країн, що в міжнародному госпо-
дарському обміні (і, відповідно, у міжнародному поділі праці) посі-
дають місце технологічного лідера 1. У цьому контексті великий інте-
рес становлять дослідження конкретно-історичного характеру, пред-
метом яких постає вивчення тих змін, що зазнали господарські систе-
ми окремих країн під впливом розширення міжнародноторговельного
обміну з відносно більш розвинутими країнами. Особливо показовим
у цьому відношенні є вітчизняний історичний досвід періоду ХІХ та
на початку ХХ ст., пов’язаний із формуванням сталих зв’язків між
економікою України, глибоко інтегрованою на той час у господарську
систему Російської Імперії, та економіками країн Західної Європи, –
тобто процес становлення міжнародної спеціалізації вітчизняного го-
сподарства.
Рівень наукової розробки проблеми, аналіз останніх дослі-
джень і публікацій та виділення невирішених частин загальної
проблеми. Проблематика міжнародногосподарської взаємодії та її
впливу на розвиток національних економічних систем – суб’єктів зов-
нішньоекономічних відносин належить до напрямів економічної дум-
ки, що майже ніколи не залишалися поза увагою дослідників. Приміт-
но, що питання міжнародного обміну постало предметом найперших
наукових концепцій, які поклали початок економіки як самостійної
галузі знань 2. Остання хвиля досліджень у цій сфері була зумовлена
розгортанням процесів глобалізації, яка стала провідною тенденцією
розвитку світогосподарської системи наприкінці ХХ – на початку
ХХІ ст. та обумовила неминучість інтеграції національних економік у
глобальному господарському просторі. В Україні активізація
1 Ця закономірність може бути підтверджена вітчизняною історією античного періоду.
Так, на чорноморському узбережжі давньогрецькими колоністами було засновано кілька міст
(Херсонес, Керкінітіда та ін.), економічна роль яких полягала в організації обміну товарів, що
постачалися із великих полісів Апеннінського півострова, та місцевої продукції. Експорт Гре-
ції відзначався високим, як на той час, технологічним рівнем (його утворювали переважно
ремісничі вироби: якісний посуд, зброя, прикраси, тканини тощо), а предметом вивозу була
сільськогосподарська продукція (збіжжя, риба, мед, сіль). Результатом вигідної експортної
спеціалізації грецьких міст стало потужне піднесення їхньої культури, а про народи, які насе-
ляли в античні часи причорноморські степи, не залишилося жодних відомостей, – розсіяні під
натиском кількох хвиль міграції кочових племен, вони зникли назавжди, залишивши не-
розв’язаною для історії загадку власного походження.
2 Так, саме в полеміці боротьби за принципи вільного міжнародного обміну (фритре-
дерства) народилася теорія абсолютних переваг А. Сміта, за якою корисність від такого обмі-
ну для всіх учасників пояснювалася наявністю в кожного з них індивідуальних переваг у ви-
робництві окремих продуктів, а згодом і теорія відносних переваг Д. Рікардо, згідно якої зис-
ки від міжнародного обміну матимуть всі учасники, навіть за умов, що один з них матиме пе-
ревагу щодо виробництва будь-якого продукту.
92
наукового пошуку в цьому напрямі була пов’язана з переходом до но-
вої – ліберальної – парадигми економічного розвитку й курсом на по-
будову відкритої ринкової економіки. В сучасній вітчизняній еконо-
мічній науці сформувалася плеяда вчених, у працях яких проблема
економічної інтеграції країн та їх взаємодії у системі світового госпо-
дарства знайшла глибоке й системне опрацювання (передусім, слід
згадати роботи В.Є. Новицького [1; 2], Д.Г. Лук’яненка [3],
Ю.М. Пахомова [3; 4], В.Р. Сіденка [5; 6] А.С. Філіпенка [7] та інших
дослідників). Проте, незважаючи на широкий науковий дискурс, про-
блема функціонування національних економік у глобальному госпо-
дарському просторі отримала детальне опрацювання головним чином
в її актуальному, прикладному ракурсі, або ж розглядалася в широко-
му історичному контексті (в рамках цивілізаційного підходу). Недо-
статньо дослідженим залишається конкретно-історичний та теорети-
ко-методологічний аспекти цього питання.
Зважаючи на викладене вище, завданням дослідження, предста-
вленого у статті, є виявлення закономірностей впливу зовнішньотор-
говельного обміну на характер еволюції ринкових інститутів на основі
аналізу історичного досвіду Україні ХІХ та початку ХХ ст.
Виклад основних результатів дослідження.
Вітчизняний історичний досвід є дуже показовим для дослі-
дження ролі зовнішньої торгівлі у формуванні та розвитку економіч-
них інститутів. Його репрезентативність щодо окресленої проблеми
обумовлюється кількома системними рисами та особливостями, при-
таманними історичній ситуації, яка склалася в економіці Російської
імперії в період ХІХ – початку ХХ ст.
По-перше, економіка Російської імперії, зокрема господарство
українських теренів як її інтегрована частина, в окреслених хроноло-
гічних межах відзначалося невисоким рівнем розвитку в порівнянні з
провідними європейськими країнами. Останні на початок ХІХ ст. ус-
пішно пройшли стадію промислового перевороту та прискорено бу-
дували економічні системи індустріального типу, в той час як Росій-
ська імперія залишалася аграрною країною із майже цілковитим домі-
нуванням натурального укладу. Проте розрив у рівнях економічного
розвитку між Російською імперією та провідними європейськими кра-
їнами був не настільки великим, щоб розширення зовнішньоторгове-
льної взаємодії між ними могло спричинити крах існуючої господар-
ської системи Росії, як це відбувалося за колонізації європейськими
країнами теренів Африки, Північної та Південної Америки, Південно-
Східної Азії та Австралії з Океанією – регіонів, заселених економічно
відсталими народами, що на той момент зберігали господарський
93
уклад, характерний для первіснообщинної формації. При цьому, роз-
рив між Росією та європейськими країнами не був і настільки незнач-
ним, щоб результати зовнішньоторговельної взаємодії залишилися не
помітними на тлі ендогенного господарського розвитку і їх складно
було б виявити та ідентифікувати як наслідки зовнішнього впливу.
По-друге, характер господарської взаємодії між Російською ім-
перією та європейськими країнами упродовж усього окресленого іс-
торичного періоду зберігав риси, типові для міжнародної кооперації
країн із різним рівнем економічного розвитку. Росія постачала до Єв-
ропи продукцію сільського господарства, в якій переважну частку
складало збіжжя (головним чином, пшениця), а європейські країни
експортували до Росії передову в технологічному відношенні продук-
цію (якісні тканини, вироби з металу, в тому числі складні механізми
та машини, пізніше продукцію хімічної промисловості, предмети роз-
кошу тощо). Ближче до кінця ХІХ та на початку ХХ ст. до зовнішньо-
торговельного обміну між Росією та Європою додався дедалі більш
активний імпорт до Росії іноземного капіталу, що також є типовим
явищем для взаємовідносин між країнами із розривом у рівнях еконо-
мічного розвитку.
По-третє, масштаби економіки Російської імперії були настільки
значними, що вплив зовнішньоекономічної взаємодії з європейськими
країнами на характер і швидкість економіко-інституційних трансфор-
мацій був послаблений через інерцію великої господарської системи.
Така інерція забезпечувала ефект гальмування процесів еволюції гос-
подарської системи, в тому числі трансформацій у структурі економі-
чних інститутів, завдяки чому є можливість спостерігати й відслідко-
вувати ці зміни в уповільненому плині історичних подій.
Всі названі обставини забезпечують репрезентативність досвіду
еволюції економічних інститутів у Російській імперії під впливом
розширення зовнішніх торговельних зв’язків із більш розвинутими
країнами. До цього історичного досвіду неодноразово зверталися віт-
чизняні та європейські дослідники (Ле Февр, К. Маркс, В. Зомбарт,
М. Вебер, В. Ленін, Ф. Бродель,) в контексті наукового опрацювання
проблеми взаємовідносин країн із різним рівнем економічного розви-
тку та впливу таких взаємовідносин на характер еволюції економіч-
них інститутів.
Історичні дані дозволяють констатувати існування сталих зовні-
шньоекономічних зв’язків Російської імперії з європейськими країна-
ми впродовж значного хронологічного періоду. Основними вантажа-
ми, які перевозилися Північним торговим шляхом (балтійське узбе-
режжя Росії – Балтійське море – Північне море – Британія), була саме
94
сировинна продукція російського походження (корабельний ліс, мед,
пенька, хутро тощо). Проте до початку ХІХ ст. обсяги міжнародного
торговельного обміну між Росією та європейськими країнами були
незначними і не справляли відчутного впливу на розвиток економіч-
ної системи, в якій майже цілковито домінувало натуральне господар-
ство. Ситуація поступово починає змінюватися на початку ХІХ ст., по
завершенні епохи Наполеонівських війн: промисловий переворот, що
відбувся у провідних європейських країнах, дав поштовх для розвитку
вторинного сектору економіки (індустрія), сприяв знищенню залиш-
ків натурального господарства та появі класу найманих робітників,
що, у свою чергу, сприяло стрімкому зростанню попиту на споживчу
продукцію аграрного характеру. Все це зумовило активізацію проце-
сів міжнародного торговельного обміну й поглиблення міжнародної
кооперації та спеціалізації на європейських теренах. Саме в цей пері-
од починає зростати вивіз із Росії сільськогосподарської продукції, в
якій провідні позиції посідав хліб.
Хліб, який експортувався з Росії, походив переважно з поміщи-
цьких господарств, де вирощувався на поміщицькій землі, яка оброб-
лялася працею кріпаків. Хліб став у Росії фактично першим продук-
том, масове виробництво якого носило товарний характер. У середині
ХІХ ст. виробництво хліба на експорт отримало новий імпульс через
появу сучасних видів транспорту: спочатку річкового пароплавства, а
згодом – мережі залізничних шляхів, які поєднали континентальні ре-
гіони Росії з приморськими портами. Залізничне сполучення стало ви-
значальним чинником зростання експорту хліба з Росії до європейсь-
ких країн.
На думку багатьох дослідників ХІХ та початку ХХ ст., збіль-
шення частки товарного виробництва у структурі поміщицьких гос-
подарств Російської імперії повинно було органічно привести до
трансформацій у структурі економічних інститутів (за термінологією
Маркса, вплив ідей якого на вітчизняних економістів того періоду був
дуже значним, – до прогресу у виробничих відносинах). Проте неупе-
реджений аналіз історичної реальності засвідчує, що в середині
ХІХ ст. стрімке збільшення експорту хліба з Росії не тільки не сприя-
ло еволюції економічних інститутів у напрямку формування ринкових
відносин, а гальмувало таку еволюцію, фактично консервуючи в краї-
ні архаїчні відносини феодальної залежності. Отримавши можливість
прибуткового збуту хліба на європейських ринках, російські поміщи-
ки були конче зацікавлені саме у збереженні провідних ресурсів, не-
обхідних для його виробництва, – землі та дармової праці кріпаків.
Усі зусилля ліберально налаштованих урядовців наштовхувалися на
95
шалений спротив консервативної маси російського дворянства (див.,
наприклад, [8]). Історики фіксують у цей період відчутне посилення
експлуатації праці закріпаченого селянства. Можна впевнено ствер-
джувати, що збільшення вивозу хліба з Росії на кілька десятиліть за-
тримало скасування кріпосного права. Більше того, навіть сама рефо-
рма 1861 р., ініційована імператором Олександром IІ, була за своєю
глибинною сутністю не стільки формальним скасуванням архаїчного,
малоефективного інституту, скільки способом подовження існуючої
ситуації, адже умови звільнення ще на кілька десятиліть забезпечили
російським поміщикам можливість використання дармової праці
формально вільних селян. Реформа 1861 р. була, фактично, поступ-
кою, на яку згодилася влада для того, щоб уникнути соціального ви-
буху, передумови для якого визріли в селянському середовищі. Цар-
ський уряд визнав за доцільне діяти за класичним формуванням Олек-
сандра II про те, що «краще звільнити селян зверху, ніж чекати, поки
це звільнення звершиться само «знизу» (докл. див. [9]).
Яскравим підтвердженням тези про гальмівний характер впливу
зростання експорту аграрної продукції на розвиток економічних ін-
ститутів постає факт, що саме в тих регіонах імперії, які виступали
провідними постачальниками збіжжя на експорт (російські губернії
чорноземної смуги та малоросійські губернії), і до і після скасування
кріпацтва переважала фактично панщинна система господарювання,
за якої селяни повинні були відробити на землі поміщика певну кіль-
кість робочого часу; в регіонах же, де виробництво хліба з огляду на
природно-кліматичні умови не було високорентабельним (нечорнозе-
мні та північні губернії європейської частини Росії), ще задовго до
реформи 1861 р. утвердилася оброчна система, відповідно до якої се-
ляни могли самі обирати напрям і вид господарської діяльності, спла-
чуючи поміщикові певні кошти – оброк. Це означає, що в регіонах,
господарство яких брало активну участь у міжнародному обміні, існу-
вала тенденція до консервування відсталих виробничих відносин
(економічних інститутів). У той самий час, у регіонах, господарство
яких не було орієнтоване на експорт, відбувалася прискорена інститу-
ціалізація прогресивних економічних відносин ринкового типу (див.
[10, с. 60–94]).
Певним винятком із зазначеної закономірності стали тенденції
формування експортоорієнтованого аграрного сектору на теренах пів-
дня України – у новоросійських губерніях Російської імперії. Перева-
га цих регіонів щодо рівня розвитку капіталістичних відносин у сіль-
ському господарстві вже в середині ХІХ ст. була беззаперечною. Тут
домінувало товарне монокультурне виробництво, активно використо-
96
вувалася наймана праця, впроваджувалися прогресивні аграрні техно-
логії та засоби механізації.
Ранній розвиток товарного виробництва хліба, призначеного на
вивіз, у зазначених регіонах був пов’язаний із близькістю чорномор-
ських портів, а також зі сприятливими природно-кліматичними умо-
вами, які забезпечували високу рентабельність зернового господарст-
ва. Проте неупереджений розгляд історичної реальності переконує,
що не ці фактори були основним каталізатором прискореного форму-
вання ринкових інститутів. Становлення капіталістичних відносин у
сільському господарстві на теренах південної України постало нас-
лідком надзвичайної слабкості інституту феодальної залежності. Се-
реднє значення частки закріпаченого населення в Україні завжди за-
лишалося не дуже високим: «Відомо, що на півдні і сході кількість
кріпаків була мізерною, в порівнянні з кріпосним центром», – писав
провідний дослідник аграрної еволюції в Росії П.І. Лященко [11,
с. 203]. Він також наводить статистичні дані з роботи Тройницького
«Кріпосне населення Росії за [десятим] народним переписом» (Спб.,
1861): «Наприклад, у Новоросії кількість кріпаків перед звільненням
за даними [десятої] ревізії 1858 р. не перебільшувала 30–35% і стано-
вила, наприклад, в Катеринославській губ. 31,5% від загальної кілько-
сті населення, Харківській 29,8%, а в Тавричанській всього 5,97%, в
Бессарабській 1,17%; ... тоді як у центрі це співвідношення доходило
майже до 70%, наприклад в Тульській губ. 68,94%, Могилівській
64,69%, в Калузькій 61,8%, Костромській 57,41% тощо» [Ibid].
Причинами невисокої частки закріпаченого населення в Україні
були і характер суспільно-політичної ситуації в регіоні, який тривалий
час розвивався за умов відсутності інститутів міцної державної влади,
здатної забезпечити примусове поневолення селян, і політика Росій-
ської Імперії, спрямована на зменшення економічної могутності поль-
ської шляхти після низки польських національно-визвольних повс-
тань (у Царстві Польському кріпацтво було скасоване ще у 40-х роках
ХІХ ст.), і колонізація нерозораних територій причорноморських сте-
пів [12, с. 304]. Таким чином, на теренах України існувало дуже мало
інституційних передумов для широкого використання кріпацької пра-
ці, натомість мав давнє коріння базовий суспільно-економічний інсти-
тут особистої свободи, який виступає одним з вихідних та не-
від’ємних елементів інституційної структури в господарстві ринково-
го типу. Ці регіональні інституційні особливості, в кінцевому рахун-
ку, і привели до активізації процесів формування в Україні капіталіс-
тичних відносин, спочатку у сільському господарстві, а згодом і в
промисловості.
97
Порівняльний аналіз процесів становлення й розвитку ринкових
інститутів під впливом розширення зовнішньоторговельних зв’язків в
окремих регіонах Російської Імперії, інституційні характеристики
яких суттєво різнилися, дозволяє зробити важливий теоретико-
методологічний висновок про те, що розширення зовнішньо-
торговельних зв’язків і формування експортної спеціалізації госпо-
дарства країни виступають достатньо потужним чинником інститу-
ційних трансформацій, однак вплив міжнародного обміну на розвиток
інституційної структури країни має виражений мультиплікаційний
характер і полягає лише в підсиленні домінуючих в інституційній
еволюції тенденцій, але не містить потенціалу первинного поштовху
для якісних інституційних перетворень. Таким чином, зовнішньотор-
говельний обмін підсилює як прогресивні, так і регресивні трансфор-
мації економічних інститутів залежно від того, який вектор інститу-
ційного розвитку переважає в певний історичний період.
Підтвердженням цього положення є ситуація, що склалася у
сільськогосподарському секторі Російської імперії наприкінці ХІХ ст.
Криза промислового виробництва, яка розпочалася в європейських
країнах у 1880-х роках, призвела до масштабного падіння попиту на
сільськогосподарську продукцію, що втілилося у стрімкому падінні
цін на світових ринках, в тому числі в Росії (докл. див. [13]). Світова
аграрна криза позначилася в Росії болісним скороченням експорту
хліба та падінням рентабельності зернового господарства. У результа-
ті до кінця ХІХ ст. інститути феодального устрою втратили перевагу в
аграрному секторі російської економіки, поступившись місцем ринко-
вим відносинам. Згодом відновлення та зростання експорту хліба, яке
відбулося по завершенні кризи, постало чинником прискореного роз-
витку в сільському господарстві Росії саме ринкових інститутів – ви-
робничих відносин капіталістичного типу. Почалися процеси зубо-
жіння поміщицтва й поступової концентрації земель у купецькій та
селянській власності, зростання товарного виробництва сільськогос-
подарської продукції в рамках селянських і фермерських господарств,
розвиток спеціалізованого товарного виробництва технічних та про-
довольчих агрокультур, розшарування сільського населення й виді-
лення групи заможних селян, які збільшували масштаби власних гос-
подарств та активно використовували найману працю, механізація
окремих технологічних операцій тощо, запровадження інтенсивних
методів аграрного виробництва (докл. див. [14; 15]).
Таким чином, історико-економічний аналіз впливу зовнішньо-
торговельних зв’язків країни на еволюцію її інституційної структури
засвідчує, що розширення експортної спеціалізації господарства
98
приводить не тільки до розширеного відтворення виробничого потен-
ціалу країни (переважно за екстенсивним типом), а й також до, умов-
но кажучи, розширеного відтворення структури економічних інститу-
тів. Як засвідчує практика, ця закономірність зберігає чинність на різ-
них етапах історичного розвитку цивілізації від давніх часів до новіт-
нього періоду. Певну специфіку впливу в кожному окремому випадку
може створювати рівень технологічної місткості продукції, яка виво-
зиться за кордон. Звичайно, експорт товарів з високим (для відповід-
ного історичного моменту) рівнем доданої вартості буде підсилювати
ті прогресивні виробничі відносини, які є ефективними для їх проду-
кування. Натомість, масштабний експорт сировини, виробництво якої
не потребує використання прогресивних технологій, здатний не тіль-
ки законсервувати існуючі, а й реанімувати архаїчні виробничі відно-
сини (так, наприклад, сталося на півдні Північної Америки, коли ви-
рощування бавовни на вивіз відродило рабовласницький уклад). Про-
те навіть експорт високотехнологічної (знову-таки, для певного етапу
історичного розвитку) продукції не може прискорити еволюцію ін-
ституційної структури суспільства (мова йде про сегмент економічних
інститутів), а здатний лише закріпити існуючий стан 1.
Теоретико-методологічні висновки, що стали результатом про-
веденого історико-економічного аналізу, можна екстраполювати на
сьогодення, зокрема оцінити з нових позицій ефективність загальних
економічних стратегій та заходів зовнішньоторговельної політики, що
розробляються й реалізуються Україною у сфері міжнародних еконо-
мічних відносин. Вітчизняному експорту притаманна виражена низь-
котехнологічність (переважну частку у структурі експорту становить
продукція другого та третього технологічних укладів), а також неви-
сока рентабельність виробництва в експортоорієнтованих галузях.
Зважаючи на теоретичні результати проведеного історико-
економічного дослідження, можна стверджувати, що збереження іс-
нуючої структури експорту і розширення його обсягів без зміни стру-
ктури не сприятимуть еволюції інституційної структури та гальмува-
тимуть розвиток суспільно-економічних взаємовідносин, характерних
для постіндустріального суспільства.
Для України збереження міжнародної спеціалізації на виробниц-
тві низькотехнологічної продукції означатиме не тільки консервацію
відсталої структури господарства та поступове виснаження ресурсно-
1 Так, навіть в античні часи активна міжнародна торгівля полісів Стародавньої Греції
не привела до розкладання рабовласницького ладу, а тільки посилила сталість існуючих ін-
ститутів; занепад же системи виробництва і, відповідно, рабовласницьких відносин був
пов’язаний з експансією дешевих азійських товарів і припиненням експорту із Греції.
99
го потенціалу країни, а й консервацію економічних інститутів, харак-
терних для суспільства пізньоіндустріального типу. Для економічних
відносин цього типу притаманні ті суперечності, на які вказували у
радянський період дослідники капіталістичного способу виробництва:
суттєвий розрив у рівнях доходів, тобто розшарування суспільства за
рівнем життя; зневага суспільства та влади до проблеми збереження
навколишнього середовища (адже покращення його стану можливе
лише за рахунок згортання екологічно шкідливих виробництв, що є
неприйнятним як для їхніх власників, так і для тих, чиї доходи прямо
або опосередковано пов’язані з діяльністю таких виробництв); розши-
рене відтворення економічного потенціалу за екстенсивним типом, що
не створює передумов для підвищення техніко-технологічного рівня
розвитку продуктивних сил (як матеріально-технічної бази, так і ро-
бочої сили); цілковите підпорядкування державної політики інтересам
олігархічних кіл; занепад сільських регіонів, а згодом їх цілковита
економічна та культурна деградація через постійну міграцію населен-
ня до провідних промислових центрів тощо.
Основним аргументом прибічників відновлення та розширення
низькотехнологічного експорту завжди були й залишаються споді-
вання на те, що валютні надходження від такого експорту дозволять
сформувати фінансово-інвестиційну базу для модернізації економіч-
ної системи, однак такі сподівання не тільки є необґрунтованими
(адже доходи, які можуть утворитися внаслідок виробництв, які від-
носяться до другого, третього, частково четвертого технологічних
укладів, не можуть створити обсягів вільного капіталу, достатніх для
побудови економіки постіндустріального типу), але й такими, що
прямо заперечені дійсністю (економічне піднесення України внаслі-
док сприятливої кон’юнктури на світових ринках, всупереч очікуван-
ням, не створило імпульсів для масштабної модернізації економічної
системи країни і привело лише до зростання фонду споживання).
Висновки і перспективи подальших розвідок у даному на-
прямі. Вивчення закономірностей еволюції вітчизняної економіки,
зокрема її інституційної структури, під впливом розширення зовніш-
ньоторговельних зв’язків дозволило сформулювати висновки не
тільки безпосередньо історико-економічного, але й теоретико-
методологічного характеру. Зокрема виявлено, що розвиток міжнаро-
дногосподарської взаємодії та формування експортної спеціалізації
національного господарства виступають достатньо потужним чинни-
ком інституційних трансформацій, проте вплив міжнародного обміну
на розвиток інституційної структури країни має виражений мульти-
плікаційний характер, тобто полягає лише в підсиленні домінуючих в
100
інституційній еволюції тенденцій, але не містить потенціалу первин-
ного поштовху для якісних інституційних перетворень. З огляду на
це, активізація зовнішньоторговельного обміну може – в залежності
від того, який вектор інституційного розвитку переважає в певний іс-
торичний період, – або стимулювати в експортоорієнтованому секторі
господарства формування прогресивних, більш ефективних типів ви-
робничих відносин (зокрема сприяти розвитку ринкових інститутів),
або ж уповільнювати у цьому сегменті еволюцію економічних інсти-
тутів і таким чином консервувати існуючу інституційну архітектоніку.
Окреслену закономірність підтверджує національний історичний до-
свід, зокрема процеси становлення ринкових відносин в аграрному
секторі вітчизняного господарства у ХІХ – на початку ХХ ст., проте
видається доцільним подальше її обґрунтування шляхом перевірки на
основі аналізу більш широкого історико-економічного матеріалу.
1. Новицький В. Є. Міжнародна кооперація праці: проблеми та моделі
/ В. Є. Новицький. — К. : Наук. думка, 1994. — 115 с.
2. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України / В. Є. Новиць-
кий. — К. : КНЕУ, 2003. — 928 с.
3. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі
/ Ю. М. Пахомов, Д. Г. Лук’яненко, Б. В. Губський. — К. : Україна, 1997. —
237 с.
4. Глобальний конкурентний простір / О. Г. Білорус, Ю. М. Пахомов та ін. ;
Київський нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана ; Ін-т світової економіки і
міжнар. відносин НАН України ; Міжнар. асоціація «Україна–Римський
клуб» ; Міжнар. ін-т глобалістики ; О. Г. Білорус (кер. авт. колективу, наук.
ред.). — К. : КНЕУ, 2007. — 680 с.
5. Україна в процесах міжнародної інтеграції / За ред. В. Р. Сіденка. — Х. :
Форт, 2003. — 280 с.
6. Сиденко В. Р. Глобализация и экономическое развитие / В. Р. Сіденко. —
К. : Феникс, 2008. — 376 с.
7. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін
та ін. — К. : Знання України, 2004. — 304 с.
8. Лященко П. И. Последний секретный комитет по крестьянскому делу.
3 января 1857 — 16 февраля 1858 г. (По материалам Архива Государствен-
ного Совета) / П. И. Лященко. — С.-Петербург, 1911. — 56 с.
9. Попов Г. Х. Отмена крепостного права в России («Великая» реформа
19 февраля 1861 г.) / Г. Х. Попов // Истоки : Вопросы истории народного
хозяйства и экономической мысли. Вып. 1. — М. : Экономика, 1989. —
383 с. — С. 56—108 ; Вып. 2. — М. : Экономика, 1990. — 335 с. —
С. 34—75.
10. Лященко П. И. История народного хозяйства СССР. В 3 т. — Том 2 : Капи-
тализм / Лященко П. И. — [М.] : Госполитиздат, 1948. — 739 с.
101
11. Лященко П. И. Очерки аграрной эволюции России. — Том 1 : Разложение
натурального строя и условия образования сельскохозяйственного рынка
/ Лященко П. И. — С.-Петербург, 1908. — 447 с.
12. Історія народного господарства України. У 3 т., 4 кн. — Том 1 : Економіка
досоціалістичних формацій / Редколегія : Т. І. Дерев’янкін (відп. ред.) [та
ін.]. — К. : Наук. думка, 1983. — 464 с.
13. Парвус. Мировой рынок и сельскохозяйственный кризис / Парвус / Пер. с
нем. — С.-Петербург : Изд. О. Н. Поповой, 1898. — 143 с.
14. Шестаков А. В. Очерки по истории наемного труда в сельском хозяйстве
России. — Том 1. — Ч. 1, 2 / Шестаков А. В. — М. : Изд-во «Красная новь»;
Главполитпросвет, 1924. — 232 с.
15. Шестаков А. В. Капитализация сельского хозяйства России (от реформы
1861 г. до войны 1914 г.) / Шестаков А. В. / Ред. П. И. Лященко. — М. : Гос.
изд-во, 1924. — 89 с.
Одержано 22.05.2009.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9404 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-4421 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:53:23Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" |
| record_format | dspace |
| spelling | Аблов, А.С. 2010-06-30T15:00:44Z 2010-06-30T15:00:44Z 2009 Вплив зовнішньоторговельних зв’язків на характер формування ринкових інститутів: спроба історико-теоретичного погляду / А.С. Аблов // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2009. — Вип. 42. — С. 89-101. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. 0320-4421 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9404 330.341:339.5 У статті на основі аналізу вітчизняного історико-економічного досвіду виявлено провідні закономірності впливу зовнішньоторговельних зв’язків на характер еволюції інституційної структури, зокрема на процеси формування ринкових інститутів. В статье на основе анализа отечественного историко-экономического опыта выявлены ведущие закономерности влияния внешнеторговых связей на характер эволюции институциональной структуры, в частности на процессы формирования рыночных институтов. In the article on the basis of analysis of domestic historical-economic experience leading conformities to the law of influencing of foreign trades relations are exposed on character of evolution of institutional structure, in particular on the processes of forming of markets institutes. uk Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" Історія економіки Вплив зовнішньоторговельних зв’язків на характер формування ринкових інститутів: спроба історико-теоретичного погляду Влияние внешнеторговых связей на характер формирования рыночных институтов: попытка историко-теоретического взгляда Influence of foreign trades relations on character of forming of institutes of markets: attempt of historian-theoretical consideration Article published earlier |
| spellingShingle | Вплив зовнішньоторговельних зв’язків на характер формування ринкових інститутів: спроба історико-теоретичного погляду Аблов, А.С. Історія економіки |
| title | Вплив зовнішньоторговельних зв’язків на характер формування ринкових інститутів: спроба історико-теоретичного погляду |
| title_alt | Влияние внешнеторговых связей на характер формирования рыночных институтов: попытка историко-теоретического взгляда Influence of foreign trades relations on character of forming of institutes of markets: attempt of historian-theoretical consideration |
| title_full | Вплив зовнішньоторговельних зв’язків на характер формування ринкових інститутів: спроба історико-теоретичного погляду |
| title_fullStr | Вплив зовнішньоторговельних зв’язків на характер формування ринкових інститутів: спроба історико-теоретичного погляду |
| title_full_unstemmed | Вплив зовнішньоторговельних зв’язків на характер формування ринкових інститутів: спроба історико-теоретичного погляду |
| title_short | Вплив зовнішньоторговельних зв’язків на характер формування ринкових інститутів: спроба історико-теоретичного погляду |
| title_sort | вплив зовнішньоторговельних зв’язків на характер формування ринкових інститутів: спроба історико-теоретичного погляду |
| topic | Історія економіки |
| topic_facet | Історія економіки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9404 |
| work_keys_str_mv | AT ablovas vplivzovníšnʹotorgovelʹnihzvâzkívnaharakterformuvannârinkovihínstitutívsprobaístorikoteoretičnogopoglâdu AT ablovas vliânievnešnetorgovyhsvâzeinaharakterformirovaniârynočnyhinstitutovpopytkaistorikoteoretičeskogovzglâda AT ablovas influenceofforeigntradesrelationsoncharacterofformingofinstitutesofmarketsattemptofhistoriantheoreticalconsideration |