Критика марксистської концепції суспільного розвитку в працях українських економістів кінця XIX – початку XX ст.: теорія концентрації й централізації виробництва та капіталу

Стаття присвячена проблемі науково-практичної обґрунтованості марксистської концепції економічного розвитку суспільства. Висвітлено та узагальнено досвід критичного аналізу вітчизняними вченими-економістами періоду «кризи марксизму» основних положень теорії концентрації і&...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Гордіца, К.А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" 2009
Subjects:	Історія економічної думки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9407
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Критика марксистської концепції суспільного розвитку в працях українських економістів кінця XIX – початку XX ст.: теорія концентрації й централізації виробництва та капіталу / К.А. Гордіца // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2009. — Вип. 42. — С. 57-69. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860239883739594752
author	Гордіца, К.А.
author_facet	Гордіца, К.А.
citation_txt	Критика марксистської концепції суспільного розвитку в працях українських економістів кінця XIX – початку XX ст.: теорія концентрації й централізації виробництва та капіталу / К.А. Гордіца // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2009. — Вип. 42. — С. 57-69. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.
collection	DSpace DC
description	Стаття присвячена проблемі науково-практичної обґрунтованості марксистської концепції економічного розвитку суспільства. Висвітлено та узагальнено досвід критичного аналізу вітчизняними вченими-економістами періоду «кризи марксизму» основних положень теорії концентрації і централізації виробництва й капіталу. Статья посвящена проблеме научно-практической обоснованности марксистской концепции экономического развития общества. Освещен и обобщен опыт критического анализа отечественными учеными- экономистами периода «кризиса марксизма» основных положений теории концентрации и централизации производства и капитала. The article is devoted to the problem of scientific and practical validity of Marxist conception of economic development of society. The experience of critical analysing of basic theses of theory of concentration and centralization of production and capital by our country scientists-economists at the «crisis of Marxism» period is elucidated and generalized.
first_indexed	2025-12-07T18:28:50Z
format	Article
fulltext	© К.А. Гордіца, 2009 ISSN 0320-4421. Історія нар. госп-ва та екон. думки України. 2009. Вип. 42. 57 УДК: 330.85:303.833.6 (477) К.А. Гордіца КРИТИКА МАРКСИСТСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ В ПРАЦЯХ УКРАЇНСЬКИХ ЕКОНОМІСТІВ кінця XIX – початку XX ст.: теорія концентрації й централізації виробництва та капіталу Стаття присвячена проблемі науково-практичної обґрунтованості марксистської концепції економічного розвитку суспільства. Висвітлено та узагальнено досвід критичного аналізу вітчизняними вченими-економістами періоду «кризи марксизму» основних положень теорії концентрації і централізації виробництва й капіталу. Ключові слова: марксизм, економічний розвиток суспільства, концентра- ція і централізація виробництва і капіталу, відносини власності. К.А. Гордица КРИТИКА МАРКСИСТСКОЙ КОНЦЕПЦИИ ОБЩЕСТВЕННОГО РАЗВИТИЯ В ТРУДАХ УКРАИНСКИХ ЭКОНОМИСТОВ конца ХІХ – начала ХХ в.: теория концентрации и централизации производства и капитала Статья посвящена проблеме научно-практической обоснованности марксистской концепции экономического развития общества. Освещен и обобщен опыт критического анализа отечественными учеными- экономистами периода «кризиса марксизма» основных положений теории концентрации и централизации производства и капитала. Ключевые слова: марксизм, экономическое развитие общества, концен- трация и централизация производства и капитала, отношения собственности. K.A. Gorditsa THE CRITICIZING OF MARXIST CONCEPTION OF SOCIETY DEVELOPMENT IN THE WORKS OF THE UKRAINIAN ECONOMISTS at the end of ХІХ – beginning of ХХ st.: the theory of concentration and centralization of a production and a capital The article is devoted to the problem of scientific and practical validity of Marxist conception of economic development of society. The experience of critical analysing of basic theses of theory of concentration and centralization of produc- tion and capital by our country scientists-economists at the «crisis of Marxism» pe- riod is elucidated and generalized. 58 Keywords: Marxism, economic development of society, concentration and cen- tralization of production and capital, relations of property. Постановка проблеми. Історія свідчить, що глибокі економічні кризи традиційно супроводжуються зростанням популярності соціалі- стичних і комуністичних ідей. І нині засоби масової інформації від- значають у багатьох країнах сплеск інтересу до вчення К. Маркса [18]. Для українських економістів, які за сучасних скрутних умов прагнуть розширити коло наукового пошуку, така тенденція є особливо небез- печною. Адже в економічній науці нашої країні, що й дотепер невпев- нено почувається на шляху ринкових перетворень, марксизм як ціліс- не універсальне вчення і, зокрема, як загальна модель суспільно- економічного розвитку все ще посідає одне з першорядних місць. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Останнім часом пи- тання теоретичної та практичної спроможності наукової концепції К. Маркса не були в центрі уваги українських дослідників. Лише окремі історики-економісти, зокрема Л. Горкіна [9, 10], Т. Гайдай [6], а також автор даної статті у попередніх публікаціях [7, 8] намагалися привернути увагу наукової спільноти до критичних зауважень на адресу Марксового вчення, висловлених вітчизняними вченими- економістами у часи «кризи марксизму». Мета дослідження. Продовження наукових розробок у цьому напрямі вимагає більш докладно висвітлити та узагальнити досвід критичного аналізу українськими вченими-економістами кінця ХІХ – початку ХХ ст. марксистської концепції суспільного розвитку, зокре- ма в частині теорії концентрації й централізації виробництва та капі- талу. Виклад основного матеріалу. Перегляду історичної частини Марксового вчення в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. було присвячено чимало сторінок як у світовій, так і у вітчизняній суспільно- економічній літературі. Для прибічників і критиків марксизму цей процес і його результати мали особливе значення, оскільки, за свід- ченням М. Тугана-Барановського, саме з теорією розвитку капіталіс- тичного ладу Ф. Енгельс пов’язував соціальні вимоги та систему практичної політики марксизму, та й сам К. Маркс у передмові до 1-го тому «Капіталу» називав головним своїм завданням відкриття «економічного закону руху сучасного суспільства» [16, с. 247]. Зміст цього закону, що зводився, по суті, до найважливішого для всіх адептів соціалізму й комунізму процесу неминучого перерозподі- лу власності в капіталістичному суспільстві, розкривався сукупністю теоретичних положень, відомих у ті часи як теорія концентрації й 59 централізації виробництва та капіталу, теорія зубожіння пролетаріату та теорія криз. Коментуючи основні положення першої з цих теорій, яка і є предметом розгляду даної статті, українські дослідники відзна- чали наступні принципові моменти. Становлення капіталістичного способу виробництва, за К. Марк- сом, відбувається шляхом експропріації дрібних виробників і руйнації попереднього економічного ладу, заснованого на гармонійному поєд- нанні індивідуальної власності з індивідуальним виробництвом. В ре- зультаті виробництво набуває дедалі більш суспільного характеру, а власність залишається індивідуальною, внаслідок чого і формується головна суперечність капіталістичного ладу: продукт, створений спі- льною працею багатьох, надходить у приватну власність одного (капі- таліста). Зростання великого виробництва здійснюється, по-перше, шляхом концентрації засобів виробництва (тобто збільшення розміру підприємства завдяки нагромадженню капіталу); по-друге, шляхом їх централізації (тобто злиття декількох самостійних капіталів в один спільний). У першому випадку капітал зростає власними силами, з метою розширення обігу виробництва; у другому – внаслідок конку- ренції між підприємствами знищується індивідуальна самостійність капіталів, сильний експропріює слабкого. При цьому витіснення ве- ликими підприємствами дрібних, за прогнозом К. Маркса, повинно було охопити всі галузі народного господарства, в тому числі й зем- леробство [13, с. 447–448; 16, с. 249–252; 17, с. 86–87]. Низку критичних зауважень до цієї теорії як в цілому, так і до окремих її положень було висловлено О. Миклашевським, С. Булга- ковим, В. Желєзновим, В. Левитським, К. Воблим та іншими вітчиз- няними дослідниками. Але найбільш докладний ґрунтовний аналіз ці- єї частини Марксового вчення був здійснений у декількох працях М. Туганом-Барановським. І першим, на що звертав увагу вчений, був той факт, що задовго до К. Маркса основна тенденція розвитку суспі- льства, яка полягала у всеохоплюючій експропріації дрібної власності й дрібного виробництва великим капіталом, була окреслена Ш. Фур’є та його учнями. Головна ж заслуга побудови закінченої теорії концен- трації виробництва та народного зубожіння належала, на його думку, В. Консідерану, у книзі якого «Destinee Sociale» ця теорія була розви- нена в найбільш повній формі [17, с. 81]. Згідно з ученням Ш. Фур’є, зазначав М. Туган-Барановський, вільна конкуренція, що є, поряд з пануванням приватної власності та одноосібного підприємництва, однією з визначальних рис капіталіс- тичної цивілізації, неминуче призводить до перемоги сильних над слабкими та утворення різного роду монополій. Внаслідок того, що 60 капітали, за висловом В. Консідерана, «тяжіють» один до одного про- порційно своїм розмірам, суспільні багатства дедалі більше концент- руються в руках великих власників. Дрібне підприємство – і промис- лове, і землеробське – не може боротися з великим, з його більш до- сконалими засобами виробництва, перевагами об’єднаної організації, можливістю використовувати наукові відкриття, які стали, фактично, монополією багатих класів і постійно збільшують їх могутність, – на- решті, з його капіталами, які «збільшують силу того, хто володіє ни- ми, і роздавлюють того, хто ними не володіє» [16, с. 125–126]. Особ- ливу роль у цьому відіграють акціонерні компанії, створення яких значно посилює процес концентрації шляхом утворення асоціацій ка- піталу. «Не підлягає сумніву, – цитує М. Туган-Барановський В. Кон- сідерана, – що в усіх трьох сферах господарства – виробництві, обміні та споживанні – конкуренція між тим, хто має велику власність, і хто має лише невелику власність або зовсім її не має, є згубною для цього останнього» [17, с. 82]. Таким чином, на думку Ш. Фур’є та В. Консідерана, відбуваєть- ся експропріація бідніших класів на користь класів багатих і разом з концентрацією виробництва зростає народна злиденність. «Могут- ність великих капіталів, примножена злиттям їх в акціонерні компанії, роздавлює, за допомогою машин і заходів великого виробництва, се- редніх і дрібних промисловців і торговців. Пролетаріат і пауперизм йдуть уперед гігантськими кроками», – з посиланням на В. Консіде- рана пише М. Туган-Барановський [17, с. 83]. Крім того, становище робітників погіршує конкуренція між ними, яка посилює їх залежність від капіталістів, перетворюючи народні маси на нових кріпаків. Оста- точне ж затвердження цього ладу, який В. Консідеран називав «новим феодалізмом», відбудеться тоді, коли більша частина промислової та земельної власності нації перейде до рук меншості, яка буде отриму- вати всі вигоди цього становища, а закінчитися ця страшна несправе- дливість повинна «війною того, хто нічим не володіє, з тим, у кого все є» [17, с. 84]. Усі ці думки, за спостереженням М. Тугана-Барановського, ста- ли загальним здобутком соціалізму 30-х та 40-х років ХІХ ст. і були викладені в «Маніфесті Комуністичної партії», що являв собою, на його погляд, «у багатьох своїх найбільш впливових частинах, відтво- рення звичайних вчень фур’єристів» [17, с. 84]. І хоча вчений вважав схему Ш. Фур’є надто спрощеною та далекою від історичної дійснос- ті, яка лише частково виправдала ці похмурі прогнози, його здивувало те, як мало залишилося додати до неї К. Марксу, щоб створити своє відоме вчення про закони розвитку капіталістичного господарства [16, 61 с. 126]. Виразне оформлення ідеї концентрації виробництва в працях Ш. Фур’є відзначав також С. Булгаков [2, с. 166]. М. Туган-Барановський вважав ідею концентрації засобів вироб- ництва центральною та найсильнішою складовою марксистської тео- рії суспільного розвитку [15, с. 245]. Не в останню чергу це було пов’язано з тим, що історія розвитку промисловості всіх капіталістич- них країн підтверджувала справедливість окреслених цією теорією тенденцій і на зростання великого виробництва як на характерний факт промислової революції вказували, крім фур’єристів, багато авто- рів першої половини ХІХ ст., як соціалістів, так і не соціалістів [17, с. 85]. Подібна ситуація, за свідченням численних джерел, в основному зберігалася також у другій половині ХІХ ст. Всі дослідники, які тор- калися даної проблеми, відзначали більш енергійне зростання велико- го виробництва порівняно з дрібним. Втім, це не завадило багатьом із них висловити в своїх працях цілий ряд суттєвих зауважень, які по- ставили під сумнів справедливість більшості Марксових прогнозів. Так, М. Туган-Барановський вказував, що зростання великої про- мисловості далеко не завжди перешкоджає одночасному існуванню дрібного виробництва, яке в більшості випадків майже не зменшуєть- ся за своїми абсолютними розмірами, хоча й втрачає своє відносне значення в народному господарстві. А в деяких галузях, зазначав уче- ний, розвиток великого виробництва безпосередньо сприяє зростанню дрібної промисловості, яка отримує додаткові замовлення на різні ви- ди робіт, наприклад, обробку матеріалів, і на постачання великим під- приємствам своєї продукції [17, с. 97]. Так, вчений з подивом конста- тував, що в Англії, в самому центрі капіталістичного світу, в окремих галузях виготовлення одягу останнім часом спостерігається розпад великого виробництва та заміна машинної роботи на фабриках руч- ною працею на дому [17, с. 122]. В. Левитський звертав увагу на те, що хоч дрібне виробництво й відходить на другий план, проте на малих підприємствах працює не менше людей, ніж раніше, в часи його розквіту [13, с. 451]. Про це говорять і статистичні дані, наведені М. Туганом-Барановським: у Ні- меччині кількість робітників, зайнятих у дрібному виробництві, за 1882–1895 рр. зросла на 10% і в останньому році значно перевищила кількість робітників, зайнятих у великому виробництві [17, с. 121]. С. Булгаков, у свою чергу, висловлював переконання, що загаль- на тенденція промисловості до концентрації не повинна служити підставою для відмови від дрібної, в тому числі кустарної, промисло- вості. Існування цієї тенденції, на його погляд, зовсім не виключає то- го, що за наявності певних умов такої концентрації може й не бути, а 62 тому може стати економічно доцільною підтримка саме дрібної про- мисловості. Найбільшою ж помилкою вчений вважав «смертний вирок» дрібному селянському господарству, винесений в результаті прямолінійного перенесення на нього тенденції до концентрації інду- стріального капіталу [4, с. 329]. У цій думці С. Булгаков утвердився в результаті ґрунтовного всебічного аналізу загального стану та тенденцій розвитку селянських господарств різних розмірів, проведеного ним на рубежі ХІХ–ХХ ст. і опублікованого в фундаментальній праці «Капіталізм і землеробство». За визнанням самого автора, метою цього дослідження було остаточне й незаперечне доведення справедливості економічної схеми К. Марк- са, універсальності закону концентрації виробництва й тотожності еволюції промисловості й землеробства. Але проти волі дослідник був змушений визнати, що аграрна еволюція зовсім не має очікуваного й бажаного характеру, і, таким чином, «принести дороге вірування в жертву науковій істині» [4, с. ХІІІ]. Головний висновок С. Булгакова був сформульований ним доволі категорично: «У землеробстві, – стверджував учений, – не тільки жодної концентрації не відбувається, але з надзвичайною силою виступають децентралізуючі тенденції» [3, с. 456]. Тенденцію децентралізації у сільському господарстві констату- вав також відомий економіст-аграрник В. Косинський. Він справедли- во зауважував, що селянська та капіталістична форми підприємств репрезентують два зовсім різні світи інтересів, засобів і сил, на яких ці підприємства базуються, і тому не можна поширювати на селянське господарство ті висновки, які абсолютно справедливі по відношенню до капіталістичного господарства [12, с. IV]. Вчений дійшов виснов- ку, що селянське підприємство проявляє себе як цілком життєздатна, сильна форма підприємства, спроможна засвоїти найдосконалішу техніку та переносити економічні негаразди краще, ніж капіталістич- не підприємство. Тому він вважав природним процес поступового ви- тискання великих капіталістичних підприємств дрібними селянськи- ми господарствами та повсюдний перехід землі з рук великих земле- власників-підприємців до рук підприємців-селян [12, с. VII]. В. Ко- синський був переконаний, що доля вітчизняного народного госпо- дарства пов’язана саме з дрібними формами виробництва, які мають виключно важливе значення як для обробної, так і для сільськогоспо- дарської галузі [12, с. ІХ]. Однозначний висновок щодо непридатності Марксової схеми до сільського господарства зробив М. Туган-Барановський. Спираючись на дані статистики, він засвідчив, що в жодній з країн, де проводилися 63 дослідження, не спостерігається нічого подібного систематичному по- глинанню дрібного сільського господарства великим: у Німеччині, наприклад, найбільш енергійно розвивається заможне селянське гос- подарство, а в Англії середнє й дрібне сільське господарство зростає за рахунок великого і, частково, найдрібнішого [15, с. 246–247]. Вче- ний звертав увагу на те, що навіть такий послідовник К. Маркса, як К. Каутський, мусив визнати: «…спрощення аграрного питання шля- хом концентрації всієї земельної площі в небагатьох руках не відбу- лося...» [15, с. 246]. Аналізуючи витоки зазначених процесів у землеробстві, М. Туган-Барановський зауважував, що велике сільськогосподарське виробництво не має таких економічних переваг порівняно з дрібним, як велике промислове виробництво. Він пояснював це, з одного боку, різними технічними та економічними умовами, серед яких – більша залежність сільськогосподарського виробництва від природи, менші можливості щодо застосування машин і розподілу праці, більше зна- чення натурального господарства, а з іншого – різного роду соціаль- ними перешкодами, з якими доводиться боротися великому сільсько- му господарству на відміну від дрібного (наприклад, нестача сільсь- ких робітників через відтік їх до міста тощо) [17, с. 99]. Кількома роками пізніше аналогічні думки висловлював К. Воб- лий. Проведене ним порівняльне зіставлення переваг великих і дріб- них селянських господарств показало, що останні здатні витримувати конкуренцію з першими. Цей висновок підтверджувався аналізом сільськогосподарської статистики. За даними німецьких професійних переписів, які наводить вчений, з 1882 по 1907 р. кількість найдрібні- ших господарств з площею менше 2 га зросла на 10,3%, кількість дрі- бних селянських господарств розмірами від 2 до 5 га збільшилась на 2,5%, середні селянські господарства площею від 5 до 20 га зросли кі- лькісно на 15%, у той час як кількість великих селянських госпо- дарств розмірами від 20 до 100 га зменшилась на 6,9%, а маєтки з площею понад 100 га кількісно скоротились на 5,7%. При цьому за ті самі 25 років у сільському господарстві Німеччини не лише зменши- лася кількість великих господарств, а й скоротилась і займана ними площа: для господарств розмірами від 20 до 100 га це скорочення склало 5,9%, а для господарств площею понад 100 га – 9,4%; водночас площа дрібних і середніх господарств зросла відповідно на 3,6% та 13,8% [5, с. 114]. Статистичні джерела Російської імперії, дані яких також наводить К. Воблий, у свою чергу, зафіксували зростання се- лянського землеволодіння та скорочення дворянського, що свідчить, на погляд вченого, про успішну боротьбу дрібного трудового госпо- 64 дарства з великим. Згідно із цими дослідженнями, після звільнення селян у 1861 р. дворяни мали у 44 губерніях 79,1 млн дес. землі, а в 1905 р. у тих самих губерніях в їх руках залишилося 47,8 млн дес. Дворяни втратили 31,3 млн дес. землі, з яких 15 млн дес. перейшло до трудового селянського землеробства, а інші 16 млн потрапили до рук купців, міщан і селян-капіталістів. Після 1905 р. процес витискання дворянського землеволодіння пішов ще швидше: з 1906 по 1913 рік фонд селянського господарства збільшився на 8 млн дес. Узагальню- ючи викладені факти, К. Воблий обґрунтовано стверджує: «Поступа- льний рух дрібного трудового господарства та послаблення великого – це характерні риси сучасного народного господарства» [5, с. 115]. Звичайно, такий загальний висновок міг бути справедливим ли- ше для певного етапу розвитку такої аграрної країни, якою була Ро- сійська імперія на початку ХХ ст., але не для країн промислово роз- винених. М. Туган-Барановський був переконаний, що непридатність Марксової теорії концентрації виробництва до сільського господарст- ва лише послаблює, але зовсім не знищує значення цієї схеми по від- ношенню до всього капіталістичного господарства. На підкріплення своєї думки він наводить аргументи, викладені К. Каутським у книзі «Die Agrarfrage», головний з яких полягав у тому, що в усіх капіталіс- тичних країнах спостерігається процес підпорядкування сільського господарства промисловості. Завоювання промисловістю панівного становища в народному господарстві приводить до швидкого зрос- тання зайнятості в промисловості за рахунок сільського господарства. Завдяки цьому, слушно вважав український вчений, «особливості сільськогосподарського розвитку можуть цілковито поглинатися пе- реважаючим характером промислового розвитку», а отже, капіталіс- тичний спосіб виробництва дедалі більше підпорядковує собі суспіль- не господарство [15, с. 247]. Значну увагу критиків привернув дуже важливий для розуміння тенденцій розвитку відносин власності у народному господарстві ас- пект Марксового вчення, який полягав у оцінці соціально- економічного значення процесу централізації капіталу, зокрема, ви- никнення акціонерних компаній. Згідно з К. Марксом, зазначав М. Ту- ган-Барановський, централізація довершує справу нагромадження, даючи можливість капіталісту збільшити розміри своїх операцій; при цьому не має значення, відбудеться централізація шляхом примусово- го приєднання чи шляхом утворення акціонерних товариств – еконо- мічний результат від цього не зміниться [17, с. 87]. Проте соціальні наслідки поширення акціонерної форми власності, як показали дослі- дження українських економістів, виявилися зовсім не такими, на які 65 очікував К. Маркс, прогнозуючи «накопичення багатства на одному полюсі» і «накопичення злиднів, мук труда, рабства, неуцтва, здича- віння та морального падіння на протилежному полюсі…» [17, с. 88]. На цьому моменті наголошував, зокрема, В. Желєзнов, зауважуючи, що К. Маркс під концентрацією капіталів розумів зосередження май- на в руках небагатьох осіб, тоді як насправді збільшуються розміри підприємств, а кількість власників капіталу змінюється зовсім не у відповідності до цієї тенденції [11, с. 88]. Стрімке зростання кількості акціонерних компаній стало незапе- речним фактом економічної історії ХІХ ст. як для Західної Європи, так і для Російської імперії. Щоправда, європейська промисловість, за спостереженням О. Миклашевського, переживала період «акціонерно- го збудження» дещо раніше (з 1830 по 1879 р.), а в Росії подібні яви- ща почали активно проявлятися після 1854 р. Якщо за попереднє де- сятиліття, за його даними, з’являлося не більше 3-х компаній на рік, а сума їх капіталів не перевищувала кількох десятків тисяч рублів, то вже у 1856 р. засновується 8 компаній з капіталом 13 млн руб., у 1857 р. – 14 компаній з капіталом 145 млн руб., у 1858 р. – 41 компа- нія з капіталом 58 млн руб., у 1859 р. – 28 компаній з капіталом 93 млн руб.; а з 1867 по 1874 рік у Росії було створено близько 360 акціонерних компаній з капіталом понад 700 млн руб. [14, с. 438–439]. М. Туган-Барановський, у свою чергу, наголошував, що і в останні десятиліття ХІХ ст. найхарактернішою рисою промислового розвитку передових капіталістичних країн було гігантське зростання різномані- тних асоціацій та спілок капіталу, починаючи від тимчасових угод кі- лькох капіталістів для досягнення певної мети (наприклад, координа- ції цінової політики) та закінчуючи повним злиттям багатьох незале- жних підприємств в одне велике, кероване за єдиним спільним пла- ном [17, с. 98–99]. Появу нових видів велетенських спілок капіталу відзначав також В. Левитський, підкреслюючи при цьому, що при створенні трестів, синдикатів, картелів тощо не спостерігається зосередження капіталу в руках декількох великих капіталістів. Навпаки, зауважував учений, розвиток великого виробництва в промисловості, торгівлі, транспорті відбувається за допомогою об’єднання незначних капіталів, які залу- чаються до великих підприємств за допомогою акцій та облігацій від людей не лише великого й середнього, але навіть малого достатку [13, с. 451]. Це спостереження українського економіста цілком відповідає фактам економічної практики, які свідчать, що акціонерна власність, завдяки можливості продажу на відкритому ринку великої кількості цінних паперів незначної номінальної вартості, стає доступною для 66 багатьох людей, в тому числі пролетарів, перетворюючи їх у такий спосіб на дрібних власників. Отже, виникнення акціонерних товариств сприяє не тільки централізації капіталів, але водночас і де- централізації власності і, відповідно, багатства, створеного доходом від використання цієї власності. Варто згадати, що саме такий перебіг подій, згідно з досліджен- ням М. Тугана-Барановського, накреслений був у вченні Ш. Фур’є: власність поступово змінює свою форму, перетворюючись з «індиві- дуальної, простої та виключної» на «акціонерну, складну й суспільну» [16, с. 125]. Саме з акціонерною власністю французький утопічний соціаліст та його учні пов’язували перехід до наступного суспільного ладу, коли відносини капіталу та праці «наблизяться до характеру асо- ціації завдяки поширенню таких форм оплати праці, як участь робіт- ників у прибутках» [16, с. 126]. І, нарешті, в майбутньому, віддаючи свою власність асоціації, власник не втрачає її, а обмінює на акції, до- ход від яких, за підрахунками Ш. Фур’є, буде незрівнянно вищим, ніж доход з власності при індивідуальному володінні [16, с. 127]. М. Ту- ган-Барановський звертав увагу, що навіть К. Маркс у 3-му томі «Ка- піталу» називає капіталістичні акціонерні підприємства, поряд з кооперативними фабриками, «перехідними формами з капіталістич- ного способу виробництва в асоційоване» [15, с. 240]. У свій час А. Антонович також надавав позитивного значення акціонерній справі, розглядаючи її як атрибут надзвичайно важливого для суспільства процесу розвитку кредиту. За допомогою останнього, зазначав він, створюються акціонерні компанії, товариства на вірі, командитні товариства, які концентрують у своїх руках величезні ка- пітали, розпорошені в суспільстві, використовуючи їх у фабриках, за- водах, залізницях тощо і компенсуючи таким чином певні недоліки грошового господарства. При цьому приватні підприємства, наголо- шував учений, набувають значення суспільних, значною мірою усус- пільнюються: кожен власник акції є пайщиком, учасником підприємс- тва, і чим нижчими є ціни акцій, тим доступніше участь у підприємст- ві для всіх і кожного [1, с. 72]. Окреслена українськими вченими в часи «кризи марксизму» те- нденція демократизації відносин власності зберігається, як відомо, і в сучасному ринковому господарстві, відбуваючись шляхом створення різноманітних товариств, корпорацій, кооперативних об’єднань, хол- дингів тощо. Це сприяє, з одного боку, підвищенню ефективності розподілу ресурсів у національній економіці (завдяки зручності пере- ливу акціонерних капіталів до найбільш прибуткових галузей та окремих підприємств) і, водночас, підвищенню її гнучкості й витри- 67 валості за умов економічних криз (зокрема, завдяки механізму зовні- шнього кредитування акціонерних підприємств), а з іншого боку – залученню широких народних мас до безпосередньої участі в управ- лінні економічними процесами, вивільненню та активізації їх підпри- ємницького потенціалу, посиленню індивідуальної зацікавленості в результатах виробництва і, відповідно, мотивації до високопродукти- вної праці; нарешті, підвищенню доходів і рівня життя працівників та їх сімей. Висновки. На основі узагальнення досвіду докладного ґрунто- вного аналізу вітчизняними вченими-економістами кінця ХІХ – поча- тку ХХ ст. теоретичних витоків, сутності та науково-практичної об- ґрунтованості розробленої К. Марксом теорії концентрації виробниц- тва, яка повинна була, за його задумом, показати процес поступової експропріації дрібних виробників великими та формування основної суперечності капіталістичного ладу – між суспільним характером ви- робництва та приватнокапіталістичною формою привласнення вироб- леного продукту – як передумови революційного соціалістичного пе- рерозподілу власності, зроблено наступні висновки. По-перше, вченими було показано, що ця центральна та найси- льніша, на погляд деяких дослідників, складова марксистської теорії суспільного розвитку була в основній своїй частині запозичена з тво- рів Ш. Фур’є та його учнів, насамперед В. Консідерана, ідеї яких ста- ли загальним здобутком соціалізму 30-х – 40-х років ХІХ ст. По-друге, дослідження виявили, що загальна тенденція промис- ловості до концентрації не перешкоджає розвитку середніх і дрібних підприємств, існуванню індивідуального, в тому числі кустарного, виробництва, дрібних майстерень, промислів тощо, які також є важ- ливою складовою народного господарства. По-третє, вітчизняними вченими було спростовано положення К. Маркса про поширення тенденції витискання великими підприємс- твами дрібних на всі галузі суспільного виробництва та емпірично до- ведено, що для сільського господарства є характерними цілком про- тилежні процеси. По-четверте, історична практика підтвердила тезу критиків мар- ксизму про те, що виникнення та бурхливий розвиток акціонерних товариств сприяє не тільки централізації капіталів, але водночас і де- централізації власності та, відповідно, багатства, створеного доходом від її використання. Отже, висновки вітчизняних вчених-економістів кінця ХІХ – по- чатку ХХ ст., підкріплені західноєвропейськими дослідженнями та фактами господарського розвитку, доводили теоретичну та практичну 68 обмеженість Марксової теорії концентрації капіталу і спростовували його прогнози щодо неминучої майнової поляризації суспільства. Крім того, вони не узгоджувалися й зі «зворотнім боком» теорії кон- центрації капіталів – теорією зубожіння народних мас, до якої в ті ча- си також було висловлено багато зауважень. Позиція, яку займали в цьому питанні вітчизняні дослідники, стане предметом аналізу в на- ступних публікаціях автора. 1. Антонович А. Я. Курс политической экономии : Лекции, чит. в ун-те Св. Владимира / Антонович А. Я. — Киев, 1886. — VІ, 654 с. 2. Булгаков С. Н. История экономических учений. — Ч. 2-я. 7-е изд. / Булгаков С. Н. — Москва, 1918. — 192 с. 3. Булгаков С. Н. Капитализм и земледелие. — Том 2 / Булгаков С. Н. — С.-Петербург, 1900. — Том 2. — 460 с. 4. Булгаков С. Н. От марксизма к идеализму : Сб. статей (1896—1903) / Булга- ков С. Н. — С.-Петербург, 1903. — ХХІ, 347 с. 5. Воблый К. Г. Начальный курс политической экономии. История, теория, финансы : Пособие для комм. техн. училищ и для самообразов. — 2-е изд. / Воблый К. Г. — Киев, 1918. — 252, 4 с. 6. Гайдай Т. В. Історико-економічний аналіз розробки проблеми цінності у вітчизняній та зарубіжній теорії / Гайдай Т. В. // Історія нар. госп-ва та екон. думки України : Зб. наук. праць. — Вип. 37—38 / Редкол. : Т. І. Дерев’янкін (відп. ред.) [та ін.]. — Київ : ДУ «Ін-т економіки та прогнозув. НАН Украї- ни», 2005. — С. 276—289. — Вип. 37—38. — 368 с. 7. Гордіца К. А. До критики теорії цінності К. Маркса українськими економіс- тами кінця XIX — початку XX ст. / Гордіца К.А. // Історія нар. госп-ва та екон. думки України : Зб. наук. праць. — Вип. 35—36 / Редкол. : Т. І. Де- рев’янкін (відп. ред.) [та ін.]. — Київ : Ін-т економіки НАН України, 2003. — С. 227—236. — Вип. 35—36. — 320 с. 8. Гордіца К. А. Критика теорії цінності К. Маркса українськими економістами кінця XIX — початку XX ст. / Гордіца К. А. // Історія нар. госп-ва та екон. думки України : Зб. наук. праць. — Вип. 39—40 / Редкол. : Т. І. Дерев’янкін (відп. ред.) [та ін.]. — Київ : ДУ «Ін-т економіки та прогнозув. НАН Украї- ни», 2007. — С. 227—236. — Вип. 39—40. — 400 с. 9. Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні (остання трети- на ХІХ — перша третина ХХ ст.) / Горкіна Л. П. — К. : Наук. думка, 1994. — 244 с. 10. Горкіна Л. П. М. І. Туган-Барановський в економічній теорії та історії / Горкіна Л. П. — К. : ІЕ НАН України, 2001. — 268 с. 11. Железнов В. Я. Очерки политической экономии. — 6-е изд., исправл. и доп. / Железнов В. Я. — Москва, 1908. — 858 с. 12. Косинский В. А. К аграрному вопросу. — Вып. 1 : Крестьянское и помещи- чье хазяйство / Косинский В. А. — Одесса, 1906. — 532 с. 13. Левитский В. Ф. История политической экономии в связи с историей хозяй- ственного быта. — 2-е изд. / Левитский В. Ф. — Харьков, 1914. — 486 с. 69 14. Миклашевский А. Н. История политической экономии : Философские, исто- рические и теоретические начала экономии ХІХ века / Миклашевский А. Н. — Юрьев, 1909. — 638 с. 15. Туган-Барановский М. И. К лучшему будущему : Сборник социально- философских произведений / Туган-Барановский М. И. — М. : «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 1996. — 528 с. 16. Туган-Барановский М. И. Очерки из новейшей истории политической эко- номии и социализма. — 3-е изд. / Туган-Барановский М. И. — С.-Петербург, 1906. — 271 с. 17. Туган-Барановский М. И. Современный социализм в своем историческом развитии / Туган-Барановский М. И. — С.-Петербург, 1906. — 260 с. 18. Чем разродится мир после кризиса : многополярностью, новым социализ- мом, всеобщим хаосом? [Електронний ресурс] // Известия науки. — 2009. — 13.04. — Режим доступу до видання : http://www.inauka.ru/analysis /article91431.html Одержано 29.05.2009. http://www.inauka.ru/analysis /article91431.html http://www.inauka.ru/analysis /article91431.html
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9407
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0320-4421
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:28:50Z
publishDate	2009
publisher	Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України"
record_format	dspace
spelling	Гордіца, К.А. 2010-06-30T15:13:47Z 2010-06-30T15:13:47Z 2009 Критика марксистської концепції суспільного розвитку в працях українських економістів кінця XIX – початку XX ст.: теорія концентрації й централізації виробництва та капіталу / К.А. Гордіца // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2009. — Вип. 42. — С. 57-69. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. 0320-4421 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9407 330.85:303.833.6 (477) Стаття присвячена проблемі науково-практичної обґрунтованості марксистської концепції економічного розвитку суспільства. Висвітлено та узагальнено досвід критичного аналізу вітчизняними вченими-економістами періоду «кризи марксизму» основних положень теорії концентрації і централізації виробництва й капіталу. Статья посвящена проблеме научно-практической обоснованности марксистской концепции экономического развития общества. Освещен и обобщен опыт критического анализа отечественными учеными- экономистами периода «кризиса марксизма» основных положений теории концентрации и централизации производства и капитала. The article is devoted to the problem of scientific and practical validity of Marxist conception of economic development of society. The experience of critical analysing of basic theses of theory of concentration and centralization of production and capital by our country scientists-economists at the «crisis of Marxism» period is elucidated and generalized. uk Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" Історія економічної думки Критика марксистської концепції суспільного розвитку в працях українських економістів кінця XIX – початку XX ст.: теорія концентрації й централізації виробництва та капіталу Критика марксистской концепции общественного развития в трудах украинских экономистов конца XIX – начала XX в.: теория концентрации и централизации производства и капитала The criticizing of marxist conception of society development in the works of the Ukrainian economists at the end of XIX – beginning of XX st.: the theory of concentration and centralization of a production and a capital Article published earlier
spellingShingle	Критика марксистської концепції суспільного розвитку в працях українських економістів кінця XIX – початку XX ст.: теорія концентрації й централізації виробництва та капіталу Гордіца, К.А. Історія економічної думки
title	Критика марксистської концепції суспільного розвитку в працях українських економістів кінця XIX – початку XX ст.: теорія концентрації й централізації виробництва та капіталу
title_alt	Критика марксистской концепции общественного развития в трудах украинских экономистов конца XIX – начала XX в.: теория концентрации и централизации производства и капитала The criticizing of marxist conception of society development in the works of the Ukrainian economists at the end of XIX – beginning of XX st.: the theory of concentration and centralization of a production and a capital
title_full	Критика марксистської концепції суспільного розвитку в працях українських економістів кінця XIX – початку XX ст.: теорія концентрації й централізації виробництва та капіталу
title_fullStr	Критика марксистської концепції суспільного розвитку в працях українських економістів кінця XIX – початку XX ст.: теорія концентрації й централізації виробництва та капіталу
title_full_unstemmed	Критика марксистської концепції суспільного розвитку в працях українських економістів кінця XIX – початку XX ст.: теорія концентрації й централізації виробництва та капіталу
title_short	Критика марксистської концепції суспільного розвитку в працях українських економістів кінця XIX – початку XX ст.: теорія концентрації й централізації виробництва та капіталу
title_sort	критика марксистської концепції суспільного розвитку в працях українських економістів кінця xix – початку xx ст.: теорія концентрації й централізації виробництва та капіталу
topic	Історія економічної думки
topic_facet	Історія економічної думки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9407
work_keys_str_mv	AT gordícaka kritikamarksistsʹkoíkoncepcíísuspílʹnogorozvitkuvpracâhukraínsʹkihekonomístívkíncâxixpočatkuxxstteoríâkoncentracííicentralízacíívirobnictvatakapítalu AT gordícaka kritikamarksistskoikoncepciiobŝestvennogorazvitiâvtrudahukrainskihékonomistovkoncaxixnačalaxxvteoriâkoncentraciiicentralizaciiproizvodstvaikapitala AT gordícaka thecriticizingofmarxistconceptionofsocietydevelopmentintheworksoftheukrainianeconomistsattheendofxixbeginningofxxstthetheoryofconcentrationandcentralizationofaproductionandacapital

Institution

Similar Items