Інноваційні теорії: представники і проблема структуризації

У статті розглядається проблема структуризації існуючих економічних теорій, що досліджують вплив технологічних змін на економічні процеси. Дається загальна характеристика інноваційних теорій у рамках запропонованої автором їхньої класифікації. В статье рассматривается проблема структуризации существ...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Баранов, О.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" 2009
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9408
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Інноваційні теорії: представники і проблема структуризації / О.Г. Баранов // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2009. — Вип. 42. — С. 45-56. — Бібліогр.: 48 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859504587249025024
author	Баранов, О.Г.
author_facet	Баранов, О.Г.
citation_txt	Інноваційні теорії: представники і проблема структуризації / О.Г. Баранов // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2009. — Вип. 42. — С. 45-56. — Бібліогр.: 48 назв. — укp.
collection	DSpace DC
description	У статті розглядається проблема структуризації існуючих економічних теорій, що досліджують вплив технологічних змін на економічні процеси. Дається загальна характеристика інноваційних теорій у рамках запропонованої автором їхньої класифікації. В статье рассматривается проблема структуризации существующих экономических теорий, которые исследуют влияние технологических изменений на экономические процессы. Дается общая характеристика инновационных теорий в рамках предложенной автором их классификации. The problem of structurization of existent economic theories which probe influence of technological changes on economic processes is examined. General description of innovative theories is given within the framework of their author’s classification.
first_indexed	2025-11-25T09:47:42Z
format	Article
fulltext	© О.Г. Баранов, 2009 ISSN 0320-4421. Історія нар. госп-ва та екон. думки України. 2009. Вип. 42. 45 УДК 330.341 О.Г. Баранов ІННОВАЦІЙНІ ТЕОРІЇ: ПРЕДСТАВНИКИ І ПРОБЛЕМА СТРУКТУРИЗАЦІЇ У статті розглядається проблема структуризації існуючих еконо- мічних теорій, що досліджують вплив технологічних змін на економічні процеси. Дається загальна характеристика інноваційних теорій у рамках запропонованої автором їхньої класифікації. Ключові слова: класичні економічні теорії, теорії економічного зростан- ня, теорії економічних циклів, еволюційні економічні теорії, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Дж.М. Кейнс, Й. Шумпетер, Д. Норт. А.Г. Баранов ИННОВАЦИОННЫЕ ТЕОРИИ: ПРЕДСТАВИТЕЛИ И ПРОБЛЕМА СТРУКТУРИЗАЦИИ В статье рассматривается проблема структуризации существующих экономических теорий, которые исследуют влияние технологических изме- нений на экономические процессы. Дается общая характеристика иннова- ционных теорий в рамках предложенной автором их классификации. Ключевые слова: классические экономические теории, теории экономиче- ского роста, теории экономических циклов, эволюционные экономические тео- рии, А. Смит, Д. Рикардо, К. Маркс, Дж.М. Кейнс, Й. Шумпетер, Д. Норт. O.G. Baranov INNOVATIVE THEORIES: REPRESENTATIVES AND PROBLEM OF STRUCTURIZATION The problem of structurization of existent economic theories which probe in- fluence of technological changes on economic processes is examined. General de- scription of innovative theories is given within the framework of their author’s clas- sification. Keywords: classic economic theories, theories of the economy growing, theo- ries of economic cycles, evolutional economic theories, A. Smith, D. Ricardo, K. Marx, J.M. Keynes, J. Schumpeter, D. Nort. Постановка проблеми. Вплив науково-технічного прогресу (НТП) і технологічних інновацій на економічні явища безперечний. Багато вчених-економістів займалися й займаються дослідженням 46 проблем, пов’язаних саме із цим явищем. Деякі з них, особливо на ранніх стадіях розвитку економічної науки, торкались відповідних питань побіжно. Однак в міру розвитку продуктивних сил на базі НТП у ХХ ст. ці питання стали актуальнішими, що поставило вимогу глибокого вивчення інноваційного фактора та визначення внеску ко- жної зі створених теорій у пізнання інноваційного аспекту економіки. Рівень наукової розробки проблеми, що аналізується. У про- цесі пізнання сутності інноваційних змін у господарюванні вчені- економісти, по суті, не змінюючи об'єкт дослідження, у різні періоди часу та в силу неоднаковості пізнавальних завдань зосереджували свою увагу на різних питаннях, пов’язаних з інноваціями. Така неод- норідність досліджень дозволяє говорити про різні напрями в іннова- ційних теоріях. Існує достатня кількість класифікацій інноваційних теорій, але, на нашу думку, всі вони не позбавлені певних вад. Йдеть- ся, зокрема, по-перше, про неможливість охоплення всієї різноманіт- ності інноваційних теорій; а по-друге, про відсутність чіткого крите- рію класифікації. Наприклад, на думку С.В. Валдайцева [6], існує два основних напрями дослідження проблем НТП: описове та економіко- аналітичне. Кожному з напрямів властивий власний ракурс розгляду про- блем темпів НТП, власна система уявлень про рушійні сили та регу- лятори процесу відновлення виробництва. В цих напрямах виділяють- ся кілька специфічних теорій, що претендують на різний ступінь уні- версальності. Основними з них є: «технологічні» теорії динаміки НТП, суб’єктивістські економічні теорії, емпіричне моделювання НТП, економіко-аналітичні теорії темпів відновлення виробництва [16, с. 56]. На думку О.О. Лапко, можна виділити п’ять етапів розвитку сучасної теорії інноваційної діяльності [16, с. 27]: класична теорія ін- новацій, теорія довгих хвиль М.Д. Кондратьєва, неокласичні («пост- шумпетерівські») теорії, теорія прискорення та соціально- психологічна теорія. На наш погляд, зазначені спроби структуризації не охоплюють достатньо широко всю різноманітність інноваційних теорій і не до- зволяють глибоко проаналізувати особливості зміни наукового інте- ресу до інноваційного фактора. Насамперед, рішення проблеми опти- мальної класифікації інноваційних теорій повинно бути пов’язане з вибором критерію класифікації. Якщо для С.В. Валдайцева таким є застосовувані в дослідженні методи, то для О.О. Лапко – хронологіч- не розташування в часі ключових теорій. 47 Мета дослідження теми – вивчити еволюцію уявлень про інно- ваційний фактор господарського розвитку у працях економістів- теоретиків і удосконалити класифікацію теорій інновацій, розробле- них у рамках економічної науки. Виклад основного матеріалу. Найбільш прийнятним у цьому разі підходом, на нашу думку, буде розгляд і класифікація інновацій- них теорій з позиції вибору об’єкта дослідження. У рамках кожного виду інноваційних теорій існують окремі представники. Наведена ни- жче схема показує групування персоналій, із вказівкою відповідної наукової праці, відповідно до запропонованої класифікації інновацій- них теорій. Випадкові («дошумпетерівські») теорії характеризуються урив- частим, несистемним вивченням проблем НТП і знаходять своє відо- браження у працях А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса [18, 19, 22, 23]. Вивчаючи закономірності капіталістичного суспільства, вони не мог- ли не помітити позитивний вплив НТП на ефективність суспільного виробництва. Однак оскільки в ХVIII–ХІХ ст. темпи НТП були досить низькі, вони не могли побачити глибинних закономірностей, що несе в собі інноваційний розвиток. А. Сміт і вся класична школа вважали розвиток технологій нас- лідком поширення процесів поділу та спеціалізації праці [9, с. 15]. Ін- новаційний фактор у теоріях А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса носить скоріше випадкове явище капіталістичної системи, ніж закономірне. З їх точки зору, наслідком НТП може бути тільки зростання продуктив- ності праці та капіталу. Так, Д. Рікардо вважав, що інновації збільшують продуктивність капіталу та праці на рівні абсолютного значення. Він також відзначав, що введення нового обладнання негативно позначиться на робітниках (зменшиться заробітна плата). А тому фінансування повинне здійсню- ватися тільки за рахунок нерозподіленого прибутку. А. Сміт і Д. Ріка- рдо як представники англійської класичної школи політичної економії негативно ставилися до державного регулювання. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що, на їх погляд, держава гальмує НТП [4, с. 121]. Зі всіх учених-економістів ХІХ ст. К. Маркс найдетальніше роз- глядав ці проблеми. На його думку, є винаходи, що можуть зберігати капітал чи працю. У його «Капіталі» сформульована основна думка (що знайде поширення в ХХ ст.) про те, що інноваційний процес є відповідною реакцією на тиск із боку ринку. І фірми, що впроваджу- ють нову технологію, дістають надлишковий прибуток доти, поки ці нововведення освоюються іншими. 48 Схема. Інноваційні теорії та їх представники Інноваційні теорії Випадкові («дошумпетерів- ські») Класичні («шумпетерівсь- кі») Теорії економічного зростання Теорії економічних циклів Еволюційні теорії Р. Солоу (1924— ) (ст. «Внесок у теорію економічного зрос- тання» — 1956 р.) А. Сміт (1723—1790) («Дослідження про природу і причини багатства народів» — 1776 р.) Й.А. Шумпетер (1883—1950) («Теорія економі- чного розвитку» — 1912 р.) Я. Тимберген (1903—1994) («Про теорію еконо- мічної політики» — 1955 р.) М.І. Туган- Барановский (1865—1919) («Промислові кризи в сучасній Англії» — 1894 р.) А. Алчіан (ст. «Невизначе- ність, еволюція й економічна тео- рія» — 1950 р.) К ла си чн ий п ід хі д О.І. Анчішкін (1933—1987) («Наука–техніка– економіка» — 1986) Д. Рікардо (1772—1823) («Початку політич- ної економії і пода- ткового обкладен- ня» — 1817 р.) В. Зомбарт (1863—1941) («Сучасний капі- талізм», 1 т. — 1902; ст. «Капіта- лістичний під- приємець» — 1909 р.) Н. Калдор (1908—1986) («Альтернативні тео- рії розподілу» — 1956 р.) Й.А. Шумпетер (1883—1950) («Теорія економічного розвитку» — 1912 р.; «Ділові цикли:...» — 1939 р.) Р. Нельсон, С. Вінтер («Еволюційна те- орія економічних змін» — 1982 р.) П ре дс та вн ик и: н ау ко ва п ра ця , р ік в их од у К. Маркс (1818—1883) («Капітал» – 1 т. — 1867 р., 2 т. — 1883 р., 3 т. — 1895 р.) В. Мічерліх (ст. «Економіч- ний прогрес» — 1910 р.) К ей нс іа нс ьк ий п ід хі д Дж. Робінсон (1903—1983) («Нагромадження капіталу» — 1956 р.) М.Д. Кондратьєв (1892—1938) (доповідь «Великі ци- кли кон’юнктури» — 1925 р.) Г. Доси («Технологічні зміни й економіч- на теорія» — 1988 р.) П. Ромер (ст. «Ендогенні тех- нологічні зміни» — 1990 р.) Г. Менш («Технологічний пат: нова хвиля базисних інновацій» — 1979 р.) Ф.Агійон, П. Хоувітт (ст. «Модель росту з творчим руйнуван- ням» — 1992 р) Х. Фрімен («Технічні зміни і без- робіття – технологія й економічна політика» — 1977 р.) Н ов і т ео рі ї з ро ст ан ня Р.Лукас (ст. «Один механізм економічного розви- тку» — 1988 р.) А. Клайкнехт («Інноваційні моделі та добробут: пере- осмислення довгих хвиль Шумпетера» — 1987 р.) Бурхливий економічний розвиток у ХХ ст. викликає інтерес уче- них до економічної діяльності, що полягає в створенні та впрова- дженні нових знань. Економічні вчення Й. Шумпетера [27], В. Зомба- рта [10, 11] та В. Мичерлиха [40] формують класичний напрям інно- ваційних теорій. Особливості класичних інноваційних теорій наступ- ні: вони віддають особливе значення підприємцю як джерелу НТП; феномен підприємництва є необхідною основою технічного прогресу; підприємницький доход виступає платою за технічний прогрес. Й. Шумпетер визначив новий внутрішній фактор розвитку – нові виробничі комбінації. На перший план у його теорії висувається осо- бистість підприємця як носія НТП. Підприємець, керуючись метою 49 самовираження (а не метою максимізації прибутку), змінює виробни- чу функцію, що, по суті, є інновацією. Ідея інноваційного підприємництва прослідковується не тільки в працях Й. Шумпетера, а так само – в працях В. Зомбарта (стаття «Ка- піталістичний підприємець», 1909 р.) і В. Мичерлиха (стаття «Еконо- мічний прогрес», 1910 р.). Їхні висновки схожі з висновками Й. Шум- петера про особливу роль підприємця в економічній системі. Надалі в економічній літературі ця теорія одержала назву «теорія прискорен- ня» інноваційного підприємництва [16, с. 27]. Одною з актуальних проблем економічної теорії була (і залиша- ється) проблема економічного зростання. Власне кажучи, саме це обумовило безліч наукових праць у даному напряму. Значна їхня час- тина пов’язана з аналізом впливу НТП на економічне зростання. У своїх працях автори демонструють різний підхід до методології до- слідження цієї проблеми. Насамперед, це виявляється у використанні неокласичних чи кейнсіанських інструментів економічного аналізу. Тому варто розділити інноваційні теорії економічного зростання на три частини: неокласичний підхід; кейнсіанський підхід; нові теорії зростання (побудовані на математичних моделях). Неокласичні концепції були спрямовані проти активізації еконо- мічної політики держави й користувалися широким арсеналом аналі- тичних інструментів. Серед них центральне місце посідає виробнича функція. Найвідоміша виробнича функція, на підставі якої були побу- довані перші неокласичні моделі зростання, названа ім’ям американ- ського економіста П. Дугласа та математика Х. Кобба. Одна з модифікацій виробничої функції Кобба–Дугласа пов’язана з ім’ям Я. Тінбергена [47], що зняв обмеження на суму по- казників ступеня при факторах виробництва. У цьому випадку дана функція перетворюється на виробничу функцію Кобба–Дугласа з усі- ма її перевагами та недоліками. На початку 1940-х років Я. Тимберген увів термін «экзогенно заданий НТП», застосовуваний на позначення того, що технічний прогрес задається ззовні, вступає як автономний фактор [5, с. 1061]. Початок розробки інноваційних неокласичних моделей зростан- ня відноситься до середини 1950-х років і пов’язаний із публікацією американського економіста Р. Солоу (1956 і 1957 рр.). Хоча у своїй праці [46] він використовує виробничу функцію Кобба–Дугласа, про- те сама проблематика зовсім відмінна від проблематики Кобба– Дугласа. Ним розглядається технічний прогрес як особливий фактор зростання (вплив НТП у виробничій функції є незалежною перемін- ною). Р. Солоу цей підхід представив двома блоками аналізу: емпіри- 50 чним і модельним. Перший з них репрезентував статистичні розраху- нки внеску різних виробничих факторів в економічне зростання. Дру- гий – був пов’язаний з теоретичною узагальнюючою моделлю щодо залежності основних характеристик економічного зростання від зміни різних факторів виробництва [9, с. 17]. Також логічним було б сказати про модифікацію виробничої фу- нкції Кобба–Дугласа радянським економістом О.І. Анчішкіним [1]. Він розклав вплив НТП на дві складові: незалежний НТП і НТП, пов’язаний із характером розподілу продукту. Кейнсіанський підхід у теоріях економічного зростання демон- струють у своїх працях Н. Калдор [36] і Дж. Робінсон [42]. У першій половині ХХ ст. послідовники Дж.М. Кейнса досить мало приділяли уваги НТП, оскільки вважали, що економічне зростання пов’язане з одним фактором – нормою нагромадження капіталу (інші виключа- ються). У моделях економічного зростання Харрода, Даммара, Хансе- на НТП носить нейтральний характер, тому для нас вони (моделі) осо- бливого інтересу не викликають. У 60-х роках ХХ ст. увагу економістів привернула модель Н. Калдора, що складається із трьох функцій: нагромадження, капіта- ловкладення і технічного прогресу, рівняння яких виражає рівність нагромадження і заощадження. У результаті введення до моделі фун- кцій технічного прогресу додатково до середньої схильності до за- ощадження виходить, що темп економічного зростання кінцево зале- жить від ступеня реалізації технічних нововведень. Продуктивність праці може зростати тільки тією мірою, якою здійснюється технічний прогрес, що супроводжується зростанням забезпечення праці й капі- талу. Таким чином, акумуляція капіталу пов’язана із застосуванням нових досягнень науки та техніки. Калдор одночасно висловлює гіпо- тезу, що капіталістична система має тривалу тенденцію до нейтраль- ного технічного прогресу, коли капітальний коефіцієнт постійний і не змінюються ні норма прибутку, ні частка заробітної плати та прибут- ку в національному доході [7, с. 312]. Серед досягнень кейнсіанських теоретиків варто також виділити модель економічного зростання Дж. Робінсон. У своєму основному доробку «Нагромадження капіталу» Робінсон робить висновок, що капіталістична економіка може зазнавати стагнацію двох видів: ви- кликану нестатками технічного прогресу та викликану насиченням, апатією й небажанням вкладати капітал. Автор розглядає три типи технічного прогресу: нейтральний, коли співвідношення між основ- ними параметрами двох підрозділів (І – виробництво засобів вироб- ництва та II – виробництва предметів споживання), у тому числі й по 51 зайнятості, не міняються і два його «ухили» – капіталоощадний і ка- піталомісткий технічний прогрес. Ці «ухили» будуть змінювати спів- відношення двох підрозділів у тому числі й розподіл доходів, і вели- чину попиту на робочу силу [13, с. 242]. У другій половині XX ст. економетричний підхід до аналізу еко- номічного зростання знайшов в економічній науці велике поширення. Нові теорії економічного зростання в основній своїй масі базувалися на неокласичній виробничій функції за умов ендогенного або екзо- генного типу НТП. Теоретичний прорив у моделюванні економічного зростання по- чався з роботи П. Ромера «Ендогенні технологічні зміни» [43]. Мо- дель П. Ромера – модель ендогенного НТП – заснована на ідеї нагро- мадження людського капіталу. У моделі передбачається, що найваж- ливішим фактором економічного зростання є технологічні зміни, що відбуваються завдяки цілеспрямованій діяльності людей; подальше використання створених технологій не вимагає додаткових витрат з боку виробника [8, с. 44]. На підставі проведеного вченим досліджен- ня робиться висновок, що темп економічного зростання залежить прямо від величини людського капіталу, зосередженого у сфері НДДКР. А це реально означає, що дана сфера впливає не тільки без- посередньо, тобто лише через інновації, що здійснюються нею самою. Таким чином, зазначена модель ніби підтверджує двоїстість нау- ки. Йдеться, з одного боку, про її вплив на економіку, а з іншого – про її внутрішню самоцінність. Адже, не заохочуючи отримання нового знання (заради знання як такого), не можна розраховувати на відчутну віддачу від науки в майбутньому [3, с. 12]. Прикладами моделей еко- номічного зростання, що містять показники рівня знань, також є роз- робки Ф. Агійона і П. Хоувітта [28], Х. Узави [48], К. Ерроу [30], К. Шелла [45], Р. Лукаса [38], Э. Фелпса [41], М. Скотта [44] та інших. Розвиток економічної історії привернув увагу до проблеми еко- номічної циклічності. Наприкінці ХХ ст. в працях М.І. Тугана- Барановського і М.Д. Кондратьєва розглядаються економічні цикли та причини їхнього виникнення. У своїй книзі «Промислові кризи в су- часній Англії, їх причини і вплив на народне життя» [26] Туган- Барановський досліджував різні підходи до з’ясування циклічного ха- рактеру економічного розвитку [27, с. 5]. Був зроблений наступний висновок: позичкові капітали стимулюють наукові відкриття й техні- чні удосконалення та підштовхують виробництво. Інакше кажучи, ве- личина попиту на капітал залежить від стану технічного прогресу [15, с. 20]. 52 Надалі М.Д. Кондратьєв, проаналізувавши економічні показники Франції, Англії, США та Німеччини, виявив існування великого цик- лу економічної кон’юнктури. У своїй доповіді «Великі цикли еконо- мічної кон’юнктури» [14] він звернув увагу на те, що протягом двох десятиліть перед піднесенням в економічному циклі спостерігається пожвавлення технічних винаходів, а початок піднесення збігається із широким використанням винаходів у промисловості. Дослідження циклічності також спостерігаються в працях Й. Шумпетера, де теорія довгих хвиль знаходить свій логічний розвиток. Сучасний етап економічного розвитку дає підстави говорити про те, що середньострокові циклічні фактори все більше відходять на другий план у порівнянні з факторами структурного довгострокового характеру, що класичний цикл формується в рамках великого циклу економічної кон’юнктури [12, с. 29]. Ідеї М.Д. Кондратьєва, Й. Шумпетера і М.І. Тугана-Барановского знову привернули увагу в середині 1970-х років, коли під впливом економічної й екологічної криз почалася нова хвиля базисних іннова- цій. Так, німецький економіст Г. Менш [39] встановив, що якщо вина- ходи розподіляються в часі порівняно рівномірно, то масове освоєння технічних інновацій припадає на підвищену хвилю Кондратьєвських циклів. Г. Менш виділив інноваційні піки (1674, 1825, 1886, 1935 р.), що припадають на середину фаз депресії, слідом за якою через визна- чений період відбуваються зростання економічної активності. Він прогнозував нове десятиліття інноваційної хвилі з 1984 року (з піком інновацій у 1989 р.). Г. Менш пояснює нерівномірність інноваційної активності особ- ливостями ринкової економіки. Орієнтуючись на поточний прибуток, підприємець керується економічною кон’юнктурою і упускає з виду довгострокові альтернативи технічного розвитку. До впровадження радикальних інновацій він переходить тільки внаслідок різкого падін- ня ефективності інвестиції у традиційних напрямах, коли значні над- лишкові потужності вже накопичені та уникнути вповзання економіки у фазу глибокої затяжної депресії не вдається [20, с. 19]. Таким чином, у фазі депресії базові інновації виявляються єдиною можливістю при- буткового інвестування. Депресія – генератор умов для появи іннова- цій і основа нової довгої хвилі. Надалі розвинули даний напрям такі вчені, як Я. Ван Дейн (ви- сунув гіпотезу про те, що поява інновацій різних типів пов’язана з рі- зними фазами економічного і науково-технічного розвитку), Х. Фрі- мен (зробив висновок з приводу того, що депресія скоріше придушує, 53 ніж прискорює впровадження інновацій) [33, 34] та А. Кляйнкнехт [37]. Сучасний інституціоналізм виступив останнім часом, особливо в Європі, як основа для формування більш широкої течії – еволюційної економічної теорії [13, с. 272]. Теорія еволюційної економіки як само- стійна частина економічної теорії сформувалася порівняно недавно – за останні 10–15 років. Однак вона має глибокі корені ще у відомій теорії Ч. Дарвіна, який сформулював основні категорії еволюційної парадигми під впливом праць класиків економічної науки Т. Мальтуса й А. Сміта. Першим, хто запропонував термін «соціально-економічна еволюція» був Т. Веблен [2, с. 99]. Російський учений В.І. Маєвський [2, с. 100] виділяє два напрями еволюційного підходу, об’єднаних од- ною ідеєю природного відбору: шумпетеріанська та інституціональна концепції. Саме Й. Шумпетера можна вважати засновником сучасної ево- люційної економічної теорії, що приділяє особливе значення техноло- гічним змінам. Шумпетер здійснив розподіл усієї безлічі суб’єктів го- сподарської діяльності на дві групи. Його ідею підтримали у своїх до- слідженнях представники еволюційної теорії Р. Нельсон і С. Вінтер [21], Д. Норт [35], У. Артур [31]. Зміст розподілу полягає в наступно- му: всі економічні суб’єкти поділяються на новаторів і консерваторів. Новатори – це такі суб’єкти, що проектують, розробляють і впрова- джують нові технології та продукти, створюють нові чи модернізують старі фірми, впливають на зміни в інституціональній структурі. Пове- дінка консерваторів цілком протилежна новаторському поводженню, консерватори експлуатують наукові технології, роблять «старі» види продукції, діють у рамках сформованих фірм і прагнуть до незміннос- ті інститутів [17, с. 5]. Економічна еволюційна теорія розглядає еко- номічний розвиток як необоротний процес наростання складності ви- робництва за рахунок періодично повторюваної зміни технологій, ви- дів продукції, організацій, інститутів (правил поведінки – за Д. Нор- том) [17, с. 5]. Для осмислення еволюційної економіки велике значення мала стаття А. Алчиана «Невизначеність, еволюція й економічна теорія» [29], в якій була висловлена думка, що для економіки нормальним станом є стан невизначеності, що виникає з недосконалості передба- чення та обмеженості людського знання [13, с. 631]. На початку 1980-х років увагу вчених-економістів привернула книга Р. Нельсона і С. Вінтера «Еволюційна теорія економічних змін». У книзі міститься критика ортодоксальної теорії та альтернати- вна точка зору, в центрі уваги якої знаходяться індивідуальні вміння й 54 організаційні рутини. З погляду Р. Нельсона і С. Вінтера, уміння – це потенційна можливість гладко здійснювати послідовність скоордино- ваних дій, що, звичайно, приводить до досягнення мети, якщо ці дії виконуються в нормальній для них обстановці [21, с. 110]. А рутина – це нормальний і передбачуваний образ поведінки фірм [21, с. 35]. У зазначеній книзі була запропонована еволюційна теорія поведінки фірм і галузей, що діють за умов, які змінюються, та побудовано ряд моделей, що описують реакцію фірм і галузей на зміну ринкових умов (різке підвищення цін на ресурси), технологічні зрушення, які відбу- ваються в інших фірмах і галузях. На думку О. Сухарєва [24, с. 52], саме «еволюціоністи» зробили висновок про обов’язкове стимулювання «новаторів» як надзвичайно важливу складову ефективної економічної політики. Останні розроб- ки у сфері еволюційної економіки представлені в працях Г. Досі [32], К. Іваі, Дж. Меткелфа, Л. Орсинего, Г. Сілверберга. Висновки і перспективи подальшого наукового пошуку. Сис- тематизація поглядів і формування напрямів економічної думки в іс- торії економічних учень завжди була досить умовною і мала безліч недоліків. Не є виключенням представлена класифікація інноваційних теорій, однак такий підхід дозволяє проаналізувати зміну об’єкта до- слідження вчених у рамках єдиної проблеми та виявити взаємозв’язок історичних передумов і конкретних інноваційних теорій. 1. Анчишкин А. И. Наука–техника–экономика / Анчишкин А. И. — М. : Эко- номика, 1989. — 383 с. 2. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін : [навч. посіб.] / Бажал Ю. М. — К. : Заповіт, 1996. — 240 с. 3. Безчасний Л. К. Фактор інновацій в моделях економічного зростання / Безчасний Л., Мельник В. / Інноваційний фактор сталого економічного зростання : [зб. наук. праць / наук. ред. Л. Безчасний]. — К. : Ін-т економіки HAH України, 2002. — С. 4—23. 4. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе / Блауг М. ; [пер. с англ. Любимова Л. Л.]. — М. : Дело Лтд., 1994. — 720 с. 5. Большой экономический словарь / [Под ред. А. Н. Азрилияна]. — 4-е изд. — М. : Ин-т новой экономики, 1999. — 1248 с. 6. Валдайцев С. В. Экономическое обоснование темпов / Валдайцев С. В. — Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1984. — 176 с. 7. Геретик Ш. Критика буржуазных теорий политэкономии / Геретик Ш.; пер. со словацк. Хромушкина Г. Б. — М. : Прогресс, 1977. — 376 с. 8. Глухов В. В. Экономика знаний / Глухов В. В., Коробко С. Б. Маринина Т. В. — С.-Петербург : Питер, 2003. — 528 с. 55 9. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / [Бажал Ю. М., Александрова В. П., Данько М. С. та ін.] ; за ред. Ю. М. Бажала. — К. : Ін-т екон. прогнозув., 2002. — 320 с. 10. Зомбарт В. Буржуа: этюды по истории духовного развития современного экономического человека; Евреи и хозяйственная жизнь / Зомбарт В. ; пер. с нем. Давыдова Ю. Н., Сапова В. В. — М. : Айрис-пресс, 2004. — 617 с. 11. Зомбарт В. Современный капитализм : В 3-х т. — М. ; Л. : Госиздат, 1930— 1931. 12. Инновации и экономический рост / [Христенко В., Миндели Л., Косалс Л. и др.] ; под ред. К. Микульского. — М. : Наука, 2002. — 377 с. 13. История экономических учений: (современный этап) / [Отмахов П. А., Афанасьев В. С., Осадчая И. М.] ; под общ. ред. А. Г. Худокормова. — М. : ИНФРА-М, 1998. — 733 с. 14. Кондратьев Н. Д. Проблемы экономической динамики / Кондратьев Н. Д. ; редкол. : Л. И. Абалкин (отв. ред.) и др. — М. : Экономика, 1989. — 526 с. 15. Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку еконо- міки України / Крупка М. І. — Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2001. — 608 с. 16. Лапко О. О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання / Лапко О. О. — К. : Ін-т екон. прогнозув. НАН України, 1999. — 294 с. 17. Маевский В. О взаимоотношении эволюционной теории и ортодоксии (кон- цептуальный анализ / В. Маевский // Вопросы экономики. — 2003. — № 11. — С. 4—14. 18. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. В 4 т. / Маркс К. — М. : Политиздат, 1983. – Том 1 : Процесс пр-ва капитала. — 1983. — VI, 905 с. 19. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. В 4 т. / Маркс К. — М. : Политиздат, 1984. — Том 2 : Процесс обращения капитала. — 1984. — 650 с. 20. Морозов Ю. В. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие для вузов / Морозов Ю. В., Гаврилов А. И., Городнов А. Г. — М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 471 с. 21. Нельсон Р. Р. Эволюционная теория экономических изменений / Нельсон Р. Р., Уинтер С. Дж. ; пер. с анг. Каждан М. Я. — М. : Дело, 2002. — 536 с. 22. Рикардо Д. Начала политической экономии и принципы налогообложения / Рикардо Д. ; пер. с. англ. — М. : Эконов-Ключ, 1993. — 347 с. 23. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народа (отдельные главы) / Смит А. — Петрозаводск : Петроком, 1993. — 340 с. 24. Сухарев О. Эволюционная макроэкономика в шумпетерианском прочтении (к новой системе взаимодействия «новатора» и «консерватора») / О. Суха- рев // Вопросы экономики. — 2003. — № 11. — С. 41—52. 25. Тувакова Н. В. Проблеми регулювання і стимулювання інноваційної діяль- ності / Тувакова Н. В. — К. : УкрІНТЕІ, 1997. — 31 с. 26. Туган-Барановский М. И. Промышленные кризисы. Очерк из социальной истории Англии / Туган-Барановский М. И. ; отв. науч. ред. Т. И. Деревян- кин. — К. : Наук. думка, 2004. — 368 с. 27. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Шумпетер Й. ; пер. с нем. Автономова В. С. и др. — М. : Прогресс, 1982. — 455 с. 56 28. Aghion F. A model of economic growth through creative destruction / F. Aghion, P. Howitt // Econometrics. — 1992. — V. 60. — Р. 323—351. 29. Alchian A. Uncertainty, evolution and economic theory / A. Alchian // Journal of Political Economy. — 1950. — № 3. — Р. 211—219. 30. Arrow K. J. The economic implications of leaning by doing / K. J. Arrow // Re- view of Economic Stadies. — 1962. — V. 29. — P. 155—173. 31. Arthur W. B. Competing technologies, lock-in and competition / W. B. Arthur // Economic journal. — 1989. — V. 99. P. 116—124. 32. Dosi G. The nature of innovative process / G. Dosi // Technical Change and Eco- nomic Theory. — 1988. — V. 2. — P. 590—607. 33. Freeman C. Technology policy and economic performance / C. Freeman. — London : Printer publishers, 1987. — 451 p. 34. Freeman C. Technical change and unemployment – technology and public policy / Freeman C. — South Wales (Australia), 1977. — 169 p. 35. Hall P. Innovation, Economics and Evolution: theoretical perspectives on chang- ing technology in economic systems / Hall P. — Wiltshire : Redwood books, Trowbridge, 1994. — 418 p. 36. Kaldor N. A model of economic growth / N. Kaldor // Economic Journal. — 1957. — V. 67. — Р. 561—624. 37. Kleinknechet A. Innovation patterns and prosperity : Schumpeter's long circle re- considered / A. Kleinknechet. — Hong Kong, 1987. — 347 p. 38. Lucas R. E. On the mechanics of economic development / R. E. Lucas // Journal of monetary economics. — 1988. — V. 22. — P. 3—42. 39. Mensh G. Stalemate in technology : innovation overcome the depression / G. Mensh. — Cambridge (Mass), 1979. — 352 p. 40. Mitscherlich W. Der Wirtschaftliche Fortschritt / W. Mitscherlich. — Leipzig, 1910. — 223 p. 41. Phelps E. Models of technological progress and the golden rule of research / E. Phelps // Review of Economic Stadies. — 1966. — P. 133—145. 42. Robinson J. The accumulation of capital / J. Robinson. — London : Macmillan. — 1956. — 458 p. 43. Romer P. Endogenous technological change / P. Romer // Journal of Political economy. — 1990. — V. 98(5). — P. 71—102. 44. Scott M. Fg. Policy implications of «A new view of economic growth» / M. Fg. Scott // Economic Journal. — 1992. — V. 102. — P. 622—632. 45. Shell K. Inventive activity, industrial organization and economic growth / K. Shell // Models of economic growth. — London : Macmillan. — 1973. — P. 77—97. 46. Solow R. M. A contribution to the theory of economic growth / R. M. Solow // Quarterly Journal of Economics. — 1956. — February. — Р. 65—94. 47. Tinbergen J. Econometrics / J. Tinbergen. — London : Routledge, 2005. — 258 p. 48. Uzava H. Optimum technical change in an aggregative model of economic growth / H. Uzava // International Economic Review. — 1965. — V. 6. — P. 18—31. Одержано 30.01.2009.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9408
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0320-4421
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-25T09:47:42Z
publishDate	2009
publisher	Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України"
record_format	dspace
spelling	Баранов, О.Г. 2010-06-30T15:17:17Z 2010-06-30T15:17:17Z 2009 Інноваційні теорії: представники і проблема структуризації / О.Г. Баранов // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2009. — Вип. 42. — С. 45-56. — Бібліогр.: 48 назв. — укp. 0320-4421 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9408 330.341 У статті розглядається проблема структуризації існуючих економічних теорій, що досліджують вплив технологічних змін на економічні процеси. Дається загальна характеристика інноваційних теорій у рамках запропонованої автором їхньої класифікації. В статье рассматривается проблема структуризации существующих экономических теорий, которые исследуют влияние технологических изменений на экономические процессы. Дается общая характеристика инновационных теорий в рамках предложенной автором их классификации. The problem of structurization of existent economic theories which probe influence of technological changes on economic processes is examined. General description of innovative theories is given within the framework of their author’s classification. uk Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" Інноваційні теорії: представники і проблема структуризації Инновационные теории: представители и проблема структуризации Innovative theories: representatives and problem structurization Article published earlier
spellingShingle	Інноваційні теорії: представники і проблема структуризації Баранов, О.Г.
title	Інноваційні теорії: представники і проблема структуризації
title_alt	Инновационные теории: представители и проблема структуризации Innovative theories: representatives and problem structurization
title_full	Інноваційні теорії: представники і проблема структуризації
title_fullStr	Інноваційні теорії: представники і проблема структуризації
title_full_unstemmed	Інноваційні теорії: представники і проблема структуризації
title_short	Інноваційні теорії: представники і проблема структуризації
title_sort	інноваційні теорії: представники і проблема структуризації
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9408
work_keys_str_mv	AT baranovog ínnovacíiníteoríípredstavnikiíproblemastrukturizacíí AT baranovog innovacionnyeteoriipredstaviteliiproblemastrukturizacii AT baranovog innovativetheoriesrepresentativesandproblemstructurization

Інноваційні теорії: представники і проблема структуризації

Institution

Ähnliche Einträge