Наукова парадигма податкових фінансів
Розглянуто концептуальні засади теорії податкових фінансів. Досліджено взаємозв'язок міме податковими і позиковими фінансами як взаємодоповнюючими елементами державних фінансів. Розкрито сутність перерозподільчих відносин фінансової діяльності держави щодо формування доходів бюджетів....
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94119 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Наукова парадигма податкових фінансів / А.І. Крисоватий // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 223-229. — назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94119 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-941192025-02-09T22:52:55Z Наукова парадигма податкових фінансів Крисоватий, А.І. Проблеми финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Розглянуто концептуальні засади теорії податкових фінансів. Досліджено взаємозв'язок міме податковими і позиковими фінансами як взаємодоповнюючими елементами державних фінансів. Розкрито сутність перерозподільчих відносин фінансової діяльності держави щодо формування доходів бюджетів. Рассмотрены концептуальные основы теории налоговых финансов. Исследована взаимосвязь миме налоговыми и ссудными финансами как взаимодополняющими элементами государственных финансов. Раскрыта сущность перераспределительных отношений финансовой деятельности государства относительно формирования доходов бюджетов. 2007 Article Наукова парадигма податкових фінансів / А.І. Крисоватий // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 223-229. — назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94119 uk Культура народов Причерноморья application/pdf Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблеми финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблеми финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблеми финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблеми финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Крисоватий, А.І. Наукова парадигма податкових фінансів Культура народов Причерноморья |
| description |
Розглянуто концептуальні засади теорії податкових фінансів. Досліджено взаємозв'язок міме податковими і позиковими фінансами як взаємодоповнюючими елементами державних фінансів. Розкрито сутність перерозподільчих відносин фінансової діяльності держави щодо формування доходів бюджетів. |
| format |
Article |
| author |
Крисоватий, А.І. |
| author_facet |
Крисоватий, А.І. |
| author_sort |
Крисоватий, А.І. |
| title |
Наукова парадигма податкових фінансів |
| title_short |
Наукова парадигма податкових фінансів |
| title_full |
Наукова парадигма податкових фінансів |
| title_fullStr |
Наукова парадигма податкових фінансів |
| title_full_unstemmed |
Наукова парадигма податкових фінансів |
| title_sort |
наукова парадигма податкових фінансів |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Проблеми финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94119 |
| citation_txt |
Наукова парадигма податкових фінансів / А.І. Крисоватий // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 223-229. — назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT krisovatiiaí naukovaparadigmapodatkovihfínansív |
| first_indexed |
2025-12-01T14:13:32Z |
| last_indexed |
2025-12-01T14:13:32Z |
| _version_ |
1850315547616477184 |
| fulltext |
Проблеми финансов,
бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
223
послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою
установою».
Інтеграція діяльності комерційних банків, страхових компаній і пенсійних фондів ставить на порядок
денний проблему реформування фінансового контролю. Основні принципи ефективного банківського на-
гляду Базельського комітету вимагають від органів нагляду надання можливості здійснювати контроль за
банківською групою на консолідованій основі та консолідації всіх ризиків, притаманних банківській групі.
У нашій країні контроль діяльності страхових компаній і пенсійних фондів здійснює Державна комісія з ре-
гулювання ринків фінансових послуг. У подальшому злиття банків з пенсійними фондами та страховими
компаніями може також спонукати до створення об'єднаного наглядового органу.
Висновки.
1. Можливими формами інтеграції діяльності фінансових посередників є: агентські відносини, коопе-
рація, фінансовий супермаркет. Сучасному стану розвитку фінансового ринку України більшою мірою від-
повідає їх співпраця на базі укладених агентських угод. У подальшому слід очікувати розвиток кооперати-
вних форм інтеграції, надання універсальних фінансових послуг та цілковито інтегрованих продуктів.
2. Найбільш вдалою організаційно-правовою формою, яка дозволяє банкам можливість зливатися з ін-
шими фінансовими установами, є фінансова холдингова група.
3. Інтеграція фінансових посередників дозволяє досягти синергетичного ефекту і додаткової вигоди від
об'єднання ресурсів компаній, що проявляється у таких позитивних перевагах: збільшення доходів за раху-
нок розширення спеціалізації, поліпшення маркетингу та посилення позиції на ринку; зменшення витрат та
економії на взаємодоповнюючих ресурсах; оптимізація оподаткування; зниження вартості капіталу.
4. Інтеграція діяльності банків, страхових компаній і пенсійних фондів може спонукати до створення
об'єднаного наглядового органу, оскільки фрагментарний нагляд за діяльністю фінансової групи, яка займа-
ється всіма зазначеними видами бізнесу, є неефективним.
Перспективою подальших досліджень є розробка пропозицій з організації операцій у межах фінансо-
вого супермаркету.
Джерела та література
1. Основні показники діяльності банків України на 1.01.2007 р. // Вісник НБУ. – 2007. – №2. – С.50
2. Звіт Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг за 9 міс. 2007 р. //
http://forinsurer.com/stat/
3. Лилик О. Bancassurance та перспективи його розвитку в Україні // Вісник НБУ. – 2007. - №2. – С.32-37.
4. Гриценко Р. Тенденції банківського бізнесу: злиття банків, страхових компаній та пенсійних фондів //
Вісник Національного банку України. - 2004. -№2. - С.15-17.
5. Кричевский А. О некоторых аспектах взаимодействия страховых компаний и банков // Финансы. - 2002.
- № 2. - С. 47-50.
6. Фурман В. Перспективи створення альянсів страхових компаній і банків в Україні // Вісник Національ-
ного банку України. - 2005. - №4. - С.20-21.
7. Примостка О. Місце та роль банківських установ у новій пенсійній системі // Вісник Національного ба-
нку України. - 2004. - №1. - С.52-54.
8. Співак Л., Каракулова І. Функціонування та взаємодія банків і небанківських фінансових інститутів в
Україні // Вісник НБУ. – 2006. - №7. – С.46-48.
9. Зубарєв В. Банк і страхування: за і проти // Вісник НБУ. – 2004 - №11 – С.32-38.
10. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-
бланш, 2002. – 570c.
11. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000р. №2121 // Відомості Верховної Ра-
ди України. - 2001. - №5-6. - Ст.30.
Крисоватий А.І.
НАУКОВА ПАРАДИГМА ПОДАТКОВИХ ФІНАНСІВ
Розглянуто концептуальні засади теорії податкових фінансів. Досліджено взаємозв’язок міме подат-
ковими і позиковими фінансами як взаємодоповнюючими елементами державних фінансів. Розкрито сут-
ність перерозподільчих відносин фінансової діяльності держави щодо формування доходів бюджетів.
Податки, державні запозичення, неподаткові надходження, грошова емісія та надходження від привати-
зації сьогодні складають основу фінансового забезпечення функціонування держав із розвинутою ринковою
економікою, а також тих, хто прагне до них приєднатись. Причому фіскальне незначні, часто ситуативні
неподаткові надходження, грошова емісія - інфляційний, а тому вкрай обмежений у використанні засіб по-
криття дефіциту бюджету і притаманні здебільшого умовам постсоціалістичної трансформації тимчасові
можливості акумулювання надходжень від приватизації не можуть виступати рівнозначною податкам та по-
зикам альтернативою формування стабільної фінансової інфраструктури виконання державою покладених
на неї суспільством функцій. Традиційні податкові і необхідні для збалансування бюджету (менш фіскальне
значущі) позикові форми фінансування суспільних потреб - невід'ємні атрибути сучасного соціально-
ринкового державотворення, податки та запозичення - ключові елементи державних фінансів.
http://forinsurer.com/stat/
Крисоватий А.І.
НАУКОВА ПАРАДИГМА ПОДАТКОВИХ ФІНАНСІВ
224
Податки як першооснова функціонування системи перерозподільних відносин формують базові рамки
експансії фіску. Оподаткування передбачає вилучення державою частини грошових доходів суб'єктів ринку
для фінансування суспільно необхідних видатків (продукування суспільних благ). Позики дозволяють роз-
ширити фінансову активність держави: акумульовані на кредитній основі кошти спочатку використовують-
ся як фінансове забезпечення продукування суспільних благ, але пізніше - повертаються (із відсотками)
кредиторам держави за рахунок надходжень податків. І головне завдання формування та реалізації фіскаль-
ної політики полягає в тому, щоб, по-перше, акумулювати максимум надходжень податків, мінімально де-
стимулюючи фінансово-господарську діяльність суб'єктів ринку; по-друге, залучати позики без загрози де-
стабілізації функціонування економіки і державних фінансів у перспективі; по-третє, спрямовувати акуму-
льовані шляхом оподаткування і державного запозичення кошти на фінансування таких суспільно необхід-
них видатків, які сприятимуть пожвавленню економічної активності і, як наслідок, збільшуватимуть надхо-
дження податків як основного джерела фінансового забезпечення функціонування держави.
Дослідженню податкового і боргового фінансування суспільне необхідних видатків приділялась належ-
на увага західними вченими-фінансистами. Податки в умовах соціально-ринкового державотворення (ринко-
вого господарювання) у різні часи ви-вчали Ш. Бланкарт, Дж. Б'юкенен, А. Вагнер, А. Верне, К.Віксель, Дж.
М. Кейнс, Е.Кларк, А. Лаффер, Е. Ліндаль, У. Мадзолі, Р. Масгрейв, Ф. Нітті, М. Пантелеоні, А. Пігу, Д.
Рікардо, Е. Сакс, А.Селдон, П. Самуельсон, А. Сміт та багато інших не менш iменитих науковців. Знач-
ний внесок у дослідження позикового забезпечення функціонування держави був зроблений Р. Барро, Дж.
Б'юкененом, А. Лернером, Д.Лекстоном, Р. Масгрейвом, Ф. Модільяні, Дж. Тобіном, Дж.Стігліцом. Праці
всіх згаданих економістів можна вважати науковим підґрунтям для подальших розробок у сфері оподатку-
вання та державного запозичення як з теоретико-пізнавальної, так і з прагматичної прикладної точок зору.
Особлива увага західною фінансовою думкою приділялась пошуку оптимального співвідношення подат-
кових і позикових форм фінансового забезпечення функціонування держави. Тут погляди науковців варію-
ють від заперечення необхідності використання позикового фінансування суспільних видатків з огляду на
обов'язкові повернення позик і процентів за ними за рахунок майбутніх податкових надходжень, що в
результаті зменшує суспільне багатство, (А.Сміт1) до визнання потреби боргового збалансування бюджету
задля створення оптимального фінансового середовища стимулювання економічного зростання як умови
поступу у суспільному розвитку (А Вагнер2, Дж. М. Кейнс3). Висловлювались і так звані проміжні позиції: з
одного боку, щодо небажаності розширення практики державного запозичення як такої, що, акумулюючи
для фінансування державних потреб вільні ресурси ринку капіталів, спричиняє скорочення інвестицій при-
ватного сектора економіки і, тим самим, підриває можливості зростання ВВП у довгостроковій перспективі
(М. Фрідмен4, Д. Лекстон5); з іншого — доцільності встановлення податкового навантаження на оптималь-
ному для максимізації стимулів прояву підприємницької ініціативи рів-ні із фінансуванням незабезпечених
податковими джерелами видатків бюджету за рахунок розміщення позик (А. Лаффер6).
Крім того, доводилась еквівалентність податків і позик як форм фінансового забезпечення функціону-
вання держави з огляду на усвідомлення суб'єктами ринку необхідності обслуговування та погашення тепе-
рішніх запозичень за рахунок майбутніх податкових надходжень і завчасної капіталізації на ці потреби ко-
штів (Д. Рі-кардо7, Р. Барро8). Обґрунтовувалась доцільність податкового фінансування створених за раху-
нок позик капітальних благ усіма поколіннями, які ними користуватимуться (Р.Масгрейв9). Р. Макконелл та
С. Брю10 піддали сумніву можливість ефективного розміщення акумульованих державою позикових (та
податкових) ресурсів, а Дж. Б'юкенен11 прийшов до висновків про залежність вибору вартісних пропорцій
податкового і боргового навантаження не стільки від економічних, скільки від політичних чинників. Звісно,
всі ці аспекти співвідношення податкових і позикових форм фінансування суспільне необхідних видатків
потребують подальшого комплексного переосмислення, особливо із врахуванням закономірностей функці-
онування фіску в умовах ринкового трансформування системи соціально-економічних відносин.
Проблеми фінансового забезпечення функціонування держав із транзитивною економікою досить ґрун-
товно досліджені провідними українськими (В. Андрущенком, О. Василиком, Т. Вахненко,
В.Вишневським, В. Гейцем, Т.Єфименко, В. Лисицьким, 3. Луцишин, О. Кириленко, В. Козюком,
І.Луніною, С. Льовочкіним, П. Мельником, А.Поддєрьогіним, А. Соколовською, В. Суторміною,
В.Федосовим, І. Чугуновим, С. Юрієм) і російськими (А.Вавиловим, О. Врубльовською, Є. Гайдаром,
1 Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Пер. с англ. - М.: Соцэкгиз, 1962.
2 Wagner A. Three Extracts on Public Finance. In: Classics in the Theory of Public Finance. Ed. By R. A. Masgrave, A.T. Pea-
cock. - New York, St. Martin's Press, 1967.
3 КейнсДж.М. Общая теория занятости, процента и денег. - М.: Прогресс, 1978.
4 Friedman М. Capitalism and Freedom. - Chicago: The University of Chicago Press, 1962.
5 Лэкстон Д. Внешние последствия государственного долга. Спец. выпуск Научно исследовательского управления
МВФ. -Б.м. - 1996.
6 The Economics of the Tax Revolt: A Reader // Ed by A. B. Laffer, J. P. Seymour. - New York: Harcourt Brace Jovanovich,
1979.
7 РикардоД. Сочинения: В 3-х т.: Пер. с англ. - М. Госполитиздат, 1955.
8 Barro R.. Are government bonds net Wealth? "Political Economy". - 1974.
9 Musgrave R.A. The Theory of Public Finance. - New York etc.: McGrow-Hill Book Company, 1959.
10 Макконелл Р., Брю С. Макроекономіка: пер. з англ. -Львів: Просвіта, 1997.
11 Бьюкенен Дж.М. Сочинения: Пер. с англ. - М.: Таурус Альфа, 1997.
Проблеми финансов,
бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
225
Д.Головачовим, І. Горським, Л. Дробозіною, І. Караваєвою, В.Кашиним, В. Князевим, А. Ковальовою,
І.Озеровим, В. Пансковим, В. Романовським, І. Русаковою, Г.Трофімовим, Д. Черником, Т. Юткіною) на-
уковцями. Щоправда, характерним для цих розробок є або розгляд податкових і позикових форм фінансу-
вання видатків бюджету окремо, або дослідження теоретичних підвалин та практик функціонування держав-
них фінансів в цілому. Лише у працях В. Андрущенка можна знайти протиставлення податків і позик як
складових фінансової інфраструктури соціально-ринкового державотворення із обґрунтуванням основних
концептуальних засад їх комбінування, а також звичну для фінансової думки Заходу термінологію "податко-
ві і позикові фінанси"12. Але, знову ж таки, мета дослідження та форма викладу матеріалу не дозволила
цьому вченому розглянути функціональні взаємозв'язки оподаткування і державного запозичення в умовах
ринкове орієнтованого трансформування соціально-економічних відносин (в деталях).
Податкові фінанси як система податків та фіскальних механізмів їх акумулювання і використання є
першоосновою функціонування державних фінансів. Позикові фінанси як сукупність державних запозичень
та всієї фіскальної інфраструктури залучення, використання та повернення (із відсотками) кредитних ресур-
сів – альтернативна податковим фінансам форма державних фінансів. Використання податкових і позико-
вих фінансів в рамках формування та реалізації фіскальної політики дозволяє державі коригувати широкий
спектр соціально-економічних відносин і, тим самим, визначати тенденції зміни пропорцій відтворення та
суспільного розвитку в цілому. Відповідно податкові і позикові фінанси - інструменти спрямування розбу-
дови соціально-економічної системи в оптимальне русло, якими в жодному разі не можна нехтувати при
розробці концепцій трансформування економік перехідного типу.
Таким чином, перед нами постає завдання узагальнити вже накопичені на сьогодні знання щодо нау-
кового осмислення і практики взаємопов'язаного функціонування податкових та позикових форм держа-
вних фінансів, а також провести дослідження теоретико-методологічних підвалин податкового та боргового
фінансування суспільно необхідних видатків за ринкової трансформації економіки.
Податкові фінанси виникли ще за часів зародження державності задля фінансового забезпечення задо-
волення певних потреб суспільних груп (найчастіше пов'язаних із введенням війн) та життєдіяльності їх
владних еліт і, пройшовши довгий еволюційний шлях, стали інструментом коригування державою пропор-
цій соціально-економічного розвитку. Непосильно обтяжливі для основної маси населення податки, що
сплачувалися часто без будь-якого економічного обґрунтування і використовувалися на прийнятні лише для
вузького кола осіб цілі, поступово перетворились на усвідомлені обов'язкові платежі громадянина державі,
яка розподіляє їх в інтересах суспільства в цілому. Це був доленосний історичний поступ, який назавжди
закріпив за податковими фінансами роль невід'ємного атрибута державотворення, елемента фінансової ін-
фраструктури розбудови демократії в ринковому економічному середовищі.
У теоретичних концепціях західних вчених-економістів податкові фінанси розглядаються з двох пози-
цій: в рамках примусових індивідуальних платежів державі, у якої є можливості із високою ефективністю
розміщувати акумульовані у бюджеті фінансові ресурси (так званих податків Сакса і Пігу) і в контексті
громадянського обов'язку фінансово підтримувати обраний курс демократичного державотворення, оплати
можливості економічної активності в умовах оптимально контрольованого державою функціонування рин-
ку (податку Кларка). Обидва підходи ґрунтуються на розумінні податкових фінансів як елемента фіскально-
го обміну - фінансового забезпечення продукування державою необхідних всім суспільних благ, проте по-
різному трактують сам факт реалізованого в результаті фіскального вибору. У концепції податків Сакса і
Пігу чітко формулюється виключне право держави організовувати перерозподільні процеси незалежно від
прагнень і побажань економічних суб'єктів - платників податків та громадян - отримувачів суспільних благ
(інших менш компетентних в питаннях фіску суб'єктів податкових відносин), лише б цей перерозподіл був
максимально ефективним. І навпаки, згідно теоретичної конструкції податку Кларка фіскальний вибір реа-
лізується шляхом опосередкованого демократичними процедурами досягнення фіскального компромісу між
платниками податків і громадянами-виборцями, а держава виступає лише своєрідним виконавцем в узго-
дженні широкого спектру фінансових інтересів. Тобто податок у цьому контексті розглядається мало не як
добровільний платіж на визначені суспільною згодою цілі соціально-ринкового державотворення.
В реальній дійсності ані податків Сакса та Пігу, ані податку Кларка в чистому виді існувати не може.
Адже, з одного боку, фіскальні рішення таки приймаються в результаті збалансування вже існуючих інди-
відуальних фінансових інтересів. Крім того, гіпотетичні конструкції - гарний матеріал для наукового тео-
ретизування, але ще не достатня основа для ефективного фіскального регулювання. З іншого боку, досягти
повного консенсусу в організації перерозподільних відносин також нереально. Демократичні процедури
орієнтовані на прийняття рішень більшістю (всі процеси суспільного вибору можуть експлуатуватися
вдало створеними політичними коаліціями13) і завжди залишаються незадоволені фіском індивіди чи навіть
цілі соціальні групи. Тому говорити про всеосяжне самоусвідомлення необхідності фінансового забезпе-
чення виконання державою покладених на неї (оптимальних) функцій навіть у дуже віддаленій перспективі,
у якій демократія і суспільний розвиток набуватимуть все більш досконалих рис, не доводиться. Завжди іс-
нуватиме ціла низка проблем, пов'язаних з небажанням платити податки через відсутність розуміння потре-
12 Див., наприклад, Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова
проблематика державних фінансів). - Львів: Каменяр, 2000.
13 Tideman N., Tullock G. A New and Superior Process for making Social Choices / Journal of Political Economy. - Chicago, 1976. -
Vol. 84, No 6. - P. 1145.
Крисоватий А.І.
НАУКОВА ПАРАДИГМА ПОДАТКОВИХ ФІНАНСІВ
226
би фінансування певних видів видатків бюджету - так звана проблема "вимушеного пасажира", а також зу-
мовлене конкурентним ринковим господарюванням прагнення окремих економічних агентів користуватися
суспільними благами, не приймаючи солідарної участі у їх оплаті, - проблема "безбілетного пасажира". Од-
ним словом, не виникає жодних сумнівів, що примус в оподаткуванні ніколи не стане анахронізмом.
Звісно, коли А. Сміт сформулював перші принципи оподаткування, примусовість податкових фінансів
була дещо іншою, ніж за сьогодення. У ті часи податкові форми не відповідали економічним та соціальним
реаліям, справляння податків спричиняло масу незручностей податкоплатникам, податкове адміністрування
не відзначну лося особливою ефективністю, а зв'язок податки - суспільні блага був вельми непереконли-
вим. Не дивно, що за таких обставин жорсткий фіскальний примус перетворився на об'єктивну умову фун-
кціонування фінансової системи держави. Поступ в досягненні справедливості, визначеності, зручності та
вигоди в оподаткуванні поряд із скороченням окремих видатків бюджету пом'якшили негативний вплив
податкових фінансів на господарювання суб'єктів ринку. Примус в оподаткуванні, під впливом суспільно
прийнятної мінімізації експансії фіску, поступово трансформувався у менш антагоністичні форми.
З часом відбулось усвідомлення необхідності втручання держави у соціально-економічні процеси не
лише в рамках рекомендованого Смітом усунення так званих "провалів ринку", а й для цілеспрямованого
коригування відтворювальних пропор-цій і суспільного розвитку. З поширенням позитивних прецедентів
державного фінансового господарювання податкові відносини почали асоціюватися вже не із "абсолютним
злом" і навіть не із "злом заради добра", а із власне оплатою недоступна _ для продукування ринком суспі-
льних благ, що, в свою чергу, не могло не призвести до подальшого нівелювання значення примусу у функ-
ціонуванні податкових фінансів. Утвердилось (вперше у поглядах А. Вагнера) розуміння того, що у держа-
ви є чимало можливостей ефективно розв'язувати складні економічні та соціальні проблеми, але для цього
їй необхідна достатня фінансова база, сформована (в основному) за рахунок податків. До речі, саме ці ідеї
слугували першоосновою для трактування податкових фінансів як усвідомленої необхідності у розбудові
держави загального благоденства та економіки добробуту.
Концепція широких меж фінансової діяльності держави розвивалася далі Дж.М. Кейнсом. Коли соціа-
льно-економічні відносини стали настільки складними, що ринок почав відчувати серйозні труднощі у їх
регулюванні, активне фіскальне втручання в економічні процеси стало безальтернативним засобом забез-
печення зростання ВВП, а податкові фінанси - дієвим фінансовим інструментом досить ефективного розмі-
щення капіталів І коригування пропорцій відтворення в Інтересах суспільства в цілому. Здавалося б, від пе-
рерозподільних процесів отримують виграш всі, а тому незацікавлених платити податки бути не може. Про-
те із розширенням експансії фіску значення примусовості податкових фінансів зростало, а усвідомлення фі-
скального обов'язку, навпаки, ставало більш розмитим. Виявилось, що за значної фінансової активності
держави виникала маса проблем, пов'язаних із пошуком оптимальних схем розбудови фіску, суб'єктивними
баченнями справедливості перерозподілу ВВП, прагненнями окремих суб'єктів фіскальних відносин отри-
мати зиск від перекосів акумулювання і використання податкових надходжень, що в результаті негативно
відображалося на макроекономічних показниках та загальній фіскальній дисципліні.
Навіщо розширювати фінансове господарювання держави (сплачувати податки), якщо стабільного зро-
стання ВВП не досягти? Це питання було покладене монетаристом М. Фрідменом в основу критики кейнсі-
анства. Знову почали пропагуватись ідеї обмеження експансії фіску, але вже із розширенням рамок (більш
ефективного на думку монетаристів) грошово-кредитного регулювання. Із практичною реалізацією цієї кон-
цепції макроекономічної політики примусовість податкових фінансів стала дещо втрачати свою знову набу-
ту досить яскраву вираженість - податкове навантаження зменшувалось, а сплата податків вже не асоціюва-
лась із фінансуванням "надмірно роздутих" видатків бюджету. Разом з тим, значного поступу в напрямі
утвердження сприйняття податку як громадянського обов'язку не спостерігалось. В умовах абсолютного
звуження меж фінансової діяльності держави її ефективність суттєвих змін не зазнала. До того ж, прогнозо-
ваного монетаристами досягнення стійкого економічного зростання не відбулося. Максимальне обмеження
використання фіскальних важелів макроекономічного регулювання виявилось помилковим.
Загострення проблеми організації ефективних перерозподільних процесів активізувало пошуки опти-
мального, за певного (поточного) розвитку соціально-економічної системи, рівня оподаткування. Ви-
знання серед науковців і практиків отримала концепція "фіскальної кривої Лаффера". А Лаффером було до-
ведено, що збільшення податкового навантаження супроводжується пожвавленням економічної активності
та зростанням сум сплачених податків і податкових платежів лише до певної межі (точки фіскального оп-
тимуму), далі - відбувається звуження легального сектора економіки і розширення тіньового, відтік капіта-
лів за кордон із відповідним зменшенням податкових надходжень. Висновки, здавалося б, очевидні - за
встановлення податкового навантаження на рівні точки фіскального оптимуму можна досягти максимально
можливих темпів зростання ВВП за рахунок створення сприятливого податкового середовища активізації
підприємництва та, одночасно, фінансових інтервенцій із акумульованих у бюджеті максимальних надхо-
джень податків. Примусовість податкових фінансів за таких обставин, теоретично, повинна була би втра-
тити сенс, а усвідомлення фіскального обов'язку перед суспільством - стати основою мотивації справляння
податків. Проте практичні результати реформи оподаткування не виправдали всіх цих очікувань.
Як виявилось, більшість суб'єктів ринку, які в умовах високого податкового навантаження користува-
лися практиками обходу податків, за зниження рівня оподаткування не поспішали проявляти свої фіска-
льні чесноти. Причина цього – жорстке ринкове середовище господарювання (фіскальний альтруїзм не по-
Проблеми финансов,
бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
227
кращує конкурентні позиції бізнесу) і все ті ж проблеми неефективного перерозподілу ВВП, які потрібно
було не ігнорувати, а по мірі можливостей розв'язувати14.
Сучасна фінансова думка розглядає податкові фінанси через призму формування і використання бю-
джетних ресурсів, взаємозв'язків податки - суспільні блага і пошуку ефективних механізмів цієї фіскальної
трансформації. Зокрема, Дж. Б'юкенен акцентує увагу на тому, що фіскальні рішення приймаються на ос-
нові певної теоретичної концепції, але вже після їх узгодження із інтересами впливових суспільних груп.
Це, з одного боку, дозволяє спрямувати фінансову активність держави у суспільно прийнятне русло, а з ін-
шого - створює умови для появи перекосів перерозподільних процесів. У дослідженнях Дж. Стігліца15 і Ш.
Бланкарта16 наголошується на позитивній ролі розбудови державних фінансів у розвитку демократії і суспі-
льства, але також підкреслюється, що весь позитив може звестися нанівець за ігнорування суспільних інте-
ресів заради досягнення породжених проявом індивідуальних фінансових амбіцій цілей. Тобто стверджуєть-
ся, що податкові фінанси можуть слугувати як засобом забезпечення процвітання всіх суб'єктів податкових
відносин, так і знаряддям руйнації сподівань суспільства. Останнього допускати, звісно, не можна. І це за-
безпечуватиме примусовість сплати податків та пропагування позитивних ефектів розбудови оподаткування.
Таким чином, податкові фінанси у концепціях вчених-фінансистів Заходу прийнято трактувати як еле-
мент иерерозподільних процесів, "систему податків та зумовлених ними фіскальних інститутів у супроводі,
... ідей і наукових положень їх пояснюючих, теоретизуючих, нормоприписуючих"17.
Дослідження проблем оподаткування науковцями України та Росії ґрунтується на переосмисленні здо-
бутків фінансової думки Заходу у парадигмі методології панівного до 90-х pp.. XX ст. марксистського
вчення. Крім того, сам процес постсоціалістичної економічної трансформації, що передбачає тимчасове
співіснування елементів ринкової і етатичної соціально-економічних систем, не може не накладати своїх
відбитків на наукові пошуки. Сучасна "транзитивна" економічна дійсність та вироблені десятиліттями ра-
дянських часів догмати досліджень формують особливі підходи до пізнання фінансових явищ, зумовлюють
нетрадиційні, у порівнянні з розробками західних науковців, бачення перерозподільних процесів і форми
викладу матеріалу. Так, зокрема, на противагу західному описовому стилю досліджень постсоціалістична
фінансова наука оперує чітким формулюванням визначень економічних категорій із подальшим їх логіч-
ним обґрунтуванням в рамках об'єкта, предмета та мети наукових пошуків. Причому вже із цих визначень
можна зрозуміти весь зміст, які вчені вкладають у поняття "податок".
Під податком як першоосновою податкових фінансів найчастіше розуміють обов'язковий, індивідуаль-
ний платіж до державного або місцевого бюджетів, який стягується у законодавче встановленому поряд-
ку із організацій і фізичних осіб у формі відчуження грошових коштів, що належать їм на правах власнос-
ті, господарського відання чи оперативного управління з метою фінансового забезпечення діяльності
держави та (або) муніципальних утворень18. Можна зустріти і більш схожі на західні зразки трактування
податку як законодавче оформленої, примусової форми отримання державою частки вартості ВВП, фінан-
сового гаранта ефективного виконання державою, перш за все, її суспільних функцій та інструмента регу-
лювання економічного розвитку19, а також досить цікаві концептуальні підходи до оподаткування як сплати
своєрідної ціни монополістичної купівлі-продажу послуг державою при виконанні своїх функцій20.
Характерним для всіх цих визначень податку є акцент на ключовій ролі держави в організації перероз-
подільних відносин. Наголошується, що саме їй надаються широкі повноваження у визначенні пріоритетів
соціально-економічного розвитку та податкових інструментів фінансового сприяння їх досягненню. І тут
немає нічого дивного. Навіть в країнах розвинутою ринковою економікою можливості позитивного впливу
експансії фіску на відтворення вже не заперечуються. Більше того, в умовах постсоціалістичної трансфор-
мації на державу повинні покладатися зобов'язання спрямувати трансформаційні процеси в оптимальне ру-
сло, оскільки ринкові механізми господарювання (до того ж не достатньо розвинуті) не здатні цього зроби-
ти. Інша справа, що із часів планово-адміністративної економіки фінансова діяльність держави не відзнача-
лася особливою ефективністю і ця проблема потребує нагального вирішення.
Ще одна особливість: у двох із наведених (типових) визначень підкреслюється примусовість сплати по-
датків. Це можна пояснити впливом низки кон'юнктурних обставин. Так, по-перше, в Україні (Росії) відразу
після прийняття рішення щодо ринкового трансформування соціально-економічних відносин було запрова-
джене оподаткування сучасних західних зразків, орієнтоване на досить високий рівень перерозподілу ВВП.
Як наслідок - обтяжливі, а також не пристосовані до реальних практик функціонування економіки подат-
кові форми не могли не викликати фіскального спротиву у суб'єктів ринку. По-друге, за відсутності доско-
налого правового поля та практичного досвіду адміністрування податків держава стикнулася із серйозними
труднощами в акумулюванні податкових надходжень. І по-третє, навіть ті податкові доходи, які все-таки
14 Докладніше див. Крисоватий А.1., Кощук Т.В. Гармонізація оподаткування у парадигмі загальнодержавних інтересів //
Фінанси України. - 2004. — №2.
15 Стігліц Джозеф Е, Економіка державного сектора: Пер. з англ.: А. Олійник, Р. Сільський. - К.: Основи, 1998.
16 Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки / Пер. з нім. С.І. Терещенко та О.О.
Терещенко; Передмова та наук. ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 2000.
17 Андрущенко В.Л. Зазнач, праця. - С. 151.
18 ЧернтД. Основы налоговой системы. Учеб. пособие. - ML: ЮНИТИ, 1998. - С. 27.
19 Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці: Монографія. - Ірпінь: Академія Державної пода-
ткової служби України, 2001. - С. 89.
20 Барулин С. В. Налог как цена услуг государств // Финансы. - 1995. - №2.
Крисоватий А.І.
НАУКОВА ПАРАДИГМА ПОДАТКОВИХ ФІНАНСІВ
228
централізувались у бюджетах, використовувались вкрай неефективно, що не дозволяло утвердитись у суспі-
льній свідомості розумінню податку (податкових фінансів) як фінансового інструменту забезпечення досяг-
нення поступу у соціально-економічному розвитку та демократичному державотворенні. Звісно, все це
змушувало розбудовувати державні фінанси із орієнтацією на жорстку примусовість оподаткування.
Відсутність подібних прецедентів функціонування сьогодні розвинутих ринкових економік та недоско-
налі механізми представницької демократії ускладнювали формування адекватних "транзитивним" соціаль-
но-економічним обставинам фіскальних відносин, що часто зумовлювало негативний (обмежувало позити-
вний) вплив податкових фінансів на процеси відтворення. Незважаючи на вжиття численних заходів для
покращення фіскальної дисципліни, масштаби ухилення від сплати податків зростали, стабілізувавшись на
певному рівні лише після відчутного зменшення податкового навантаження. А далі (в Україні) - навіть в
умовах прийняття ситуативних рішень в рамках подальшої лібералізації фіску та ліквідації можливостей
для використання найбільш поширених способів нелегального обходу податків зворотного руху в напрямі
детінізазації економічних відносин не спостерігалось. Крім того, поширеними стали практики легального
уникнення оподаткування, що також не сприяло наповненню бюджетів у короткостроковій перспективі21. І
все це, як результат загострення проблем "вимушеного і безбілетного пасажирів", закономірно.
Разом з тим, тенденцію спрямування перерозподільних процесів в Україні у прийнятне суспільству ру-
сло слід оцінювати позитивно. Хоч і не послідовні, але об'єктивно необхідні рішення щодо усунення
диспропорцій оподаткування, перегляду пріоритетів формування видаткової частини бюджету та удоско-
налення практик функціонування фіску - крок до досягнення компромісу у взаємовідносинах держави, по-
даткоплатників та громадян-виборців (суб'єктів податкових відносин Тому подальше трансформування пе-
рерозподільних процесів у цьому напрямі потрібно не призупиняти, а продовжувати, звісно, зробивши ви-
сновки із допущених прорахунків22. Лише за таких умов суспільна оцінка фіску ставатиме все більш позити-
вною, а сприйняття оподаткування як виконання громадянського обов'язку перед суспільством вже не ви-
даватиметься мало не утопічним. Але, попри все це, податки тоді, як і сьогодні будуть нічим іншим як
обов'язковими платежами юридичних і фізичних осіб, які встановлюються для утримання державних струк-
тур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави23.
І хто сьогодні скаже напевне, чи зацікавила б А. Сміта розробка принципів оптимального оподатку-
вання, якби загострення ситуації з обслуговуванням і погашенням значних обсягів накопиченого держав-
ного боргу не вимагало постійного збільшення податкових надходжень? Не видається дивним і те, що цим
видатним економістом-класиком доцільність використання позик взагалі була заперечена. Мінімальна екс-
пансія фіску, сприятливе для прояву підприємницької ініціативи оподаткування та збалансований бюджет на
той час стали панацеєю відновлення динамічного розвитку ринкової економіки і оздоровлення державних
фінансів. Позикові фінанси як елемент пов'язаного з функціонуванням фіску фінансового середовища та
форма руху позикового капіталу ще десятиліттями розглядались в контексті гіпотетично можливого, але не
бажаного, використання позик (кредитних ресурсів) для фінансування державних потреб.
Із прискоренням розвитку економічних процесів, що виявило резерви збільшення податкових надхо-
джень за рахунок розширення бази оподаткування, панівною в економічній науці стала "теорема еквівален-
тності Рікардо". Д. Рікардо було помічено, що позикове фінансування видатків бюджету (функціонування
позикових фінансів) може створювати умови для зниження рівня оподаткування; низькі податки сприяти-
муть активізації економічної діяльності суб'єктів ринку, яка, в свою чергу, забезпечуватиме необхідне для
подальшого повернення запозичень із сплатою процентів за ними збільшення надходжень податків. Причо-
му підкреслювалось, що очікування експансії фіску в майбутньому не дозволяє економічним агентам за ни-
зького податкового навантаження розширити свою фінансово-господарську активність настільки, щоб це
забезпечило зростання надходжень податків більше, ніж вимагає потреба обслуговування та погашення
державного боргу. Відповідно податки і позики - еквівалентні форми фінансування видатків держави. Але
Д. Рікардо висловлювалось також застереження щодо неминучості прояву негативних економічних та фіс-
кальних ефектів "бездумного" запозичення, що, по суті, піддало сумніву таку еквівалентність.
Коли в поглядах науковців і фінансистів-практиків остаточно утвердилось переконання, що реальну за-
грозу для функціонування фіску становлять лише надмірні обсяги залучення позик, скептичне ставлення до
перспектив розвитку позикових фінансів поступилося першістю ідеям пропагування економічно виправда-
ного запозичення. У теоретичних розробках А. Вагнера та К. Дітцеля державним позикам вже відводилась
роль інструмента проведення макроекономічної політики, який, акумулюючи для фінансування державних
потреб вільні (не задіяні у відтворювальних процесах) ресурси ринку капіталів, забезпечує підвищення за-
гальної народногосподарської ефективності капіталу24. Не дивно, що така позиція слугувала обґрунтуванням
подальшої активізації державного запозичення.
21 Крисоватий А.І., Кощук Т.В. Гармонізація оподаткування у парадигмі загальнодержавних інтересів // Фінанси України.-2004.
- №2.
22 Подальші фіскальні трансформації повинні мати комплексний характер і не виступати дезорієнтуючим фактором у вироб-
ленні суб'єктами ринку стратегій фінансово-господарської діяльності.
23 Крисоватий А. І. Теоретико-організаційні домінанти та практика реалізації податкової політики в Україні, - Тернопіль:
Карт-бланш, 2005. - С. 34.
24 Козюк В.В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки України: Монографія. - Тернопіль: Карт-
бланш, 2002, - С. 15.
Проблеми финансов,
бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
229
Податкові фінанси як елемент перерозподільних відносин регулюють соціально-економічні процеси.
Призначення податкових фінансів - вилучати частину фінансових ресурсів у певної категорії економічних
агентів - податкоплатників з метою її розподілу (у формі надання суспільних благ) серед всіх громадян.
Функціонування позикових фінансів, в свою чергу, зменшуючи обсяги вилучених оподаткуванням фінан-
сових ресурсів у податкоплатників або виступаючи альтернативою додаткових податків, дозволяє фінансу-
вати суспільно необхідні видатки шляхом залучення кредитних ресурсів, але пізніше - зумовлює зворотній
рух цих ресурсів і процентних платежів за користування ними за рахунок централізованих у бюджетах та
початкове призначених для фінансування створення суспільних благ надходжень податків. Це коригує по-
чаткові (податкові) форми перерозподільних процесів, зумовлюючи формування інших пропорцій відтво-
рення. Крім того, позики, частково вилучаючи для фінансування державних потреб вільні ресурси ринку
капіталів, викликають зміни в обсягах капіталовкладень економічних суб'єктів, що також впливає на роз-
виток соціальних та економічних процесів. Все це свідчить про виконання податковими фінансами розпо-
дільчо-регулюючої, а позиковими - регулюючої функцій та про економічний і соціальний зміст цих явищ.
Таким чином, функціонування податкових форм фінансування державних потреб забезпечує існування
держави як суспільного інституту, а також, залежно від характеру акумулювання і використання податкових
надходжень, коригує розвиток соціально-економічних відносин. Позикове фінансування суспільно необхід-
них видатків посилює (послаблює) позитивний (негативний) вплив на відтворення зумовлених функціону-
ванням оподаткування перерозподільних процесів, а також створює нові перерозподільні і економічні умо-
ви для покращення (погіршення) динамізму економічного зростання та суспільного розвитку в цілому. Це
потрібно враховувати при побудові фіскальних стратегій макроекономічного регулювання: форми функці-
онування пов'язаних із акумулюванням надходжень податків і трансформацією податки - суспільні блага
податкових фінансів та зумовлених кредитним збалансуванням бюджетів позикових фінансів повинні за-
безпечувати максимально позитивний вплив перерозподілу ВВП на розвиток соціально-економічної сис-
теми із мінімальними негативними наслідками (боргових) змін розміщення капіталу.
В умовах активізації державного запозичення (характерні для переважної більшості країн із розвинени-
ми ринковими і транзитивними економіками) податкові фінанси покликані, забезпечуючи стабільну дохідну
базу бюджетів для фінансування суспільне необхідних видатків та формуючи сприятливі для прискорення
відтворювальних процесів перерозподільні відносини, створювати умови для функціонування позикових
фінансів (обслуговування і погашення державного боргу). І лише взаємоузгоджена економічно обґрунтова-
на розбудова оподаткування та державного запозичення, яка, крім того, не вступатиме у суперечність із
розвитком інструментарію грошово-кредитного регулювання, - найкраща фіскальна основа демократично-
го соціально-ринкового державотворення.
Кулик Ю.Р.
ЗАСТОСУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ВАРТІСНОГО АНАЛІЗУ
ПРИ ВИБОРІ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ БІЗНЕС-СИСТЕМИ
У сучасних умовах ринку України, коли відбуваються значні зміни у формах власності, методах
управління, економічних відносинах, неминуче повинна змінитися і методика оцінки діяльності бізнес-
системи відповідно до вимог нової економічної реальності.
В сучасних реаліях основною метою оцінки діяльності бізнес-системи є допомога в обґрунтуванні ух-
валення управлінських рішень, пов'язаних з наступними основними напрямами діяльності даної бізнес-
системи [1]:
1. інвестиційна діяльність (куди вкласти грошові кошти, чи не слід змінити структуру активів, який
повинен бути страховий запас тих або інших видів оборотних коштів і ін.);
2. пошук і оптимізація джерел фінансування (чи оптимальна структура джерел, чи може бізнес-
система підтримувати структуру пасивів, що склалася, чи немає сенсу вийти на ринок капіталу з своїми
цінними паперами і ін.);
3. поточна діяльність (яке становище з ліквідністю і платоспроможністю, чи забезпечують оборотні
кошти ритмічність виробничого процесу, чи оптимальна політика бізнес-системи відносно своїх кредиторів
і дебіторів і ін.);
4. оцінка положення на ринку капіталу, товарів і послуг (яку нішу займає бізнес-система на ринку да-
ної продукції, які тенденції відносно цього показника, яка динаміка власних індикаторів на ринку капіталу і
ін.);
5. доцільність встановлення або продовження бізнес-контрактів з даною бізнес-системою (яке
фінансове положення фактичного або потенційного контрагента в динаміці, чи надійний цей контрагент в
плані виконання своїх зобов'язань і ін.)
Виходячи з приведеного переліку, можна виділити суть оцінки діяльності бізнес-системи в ринкових
умовах господарювання - вона зводиться до аналізу фінансово-економічного стану і ефективності роботи
даної бізнес-системи для подальшого ухвалення управлінських рішень по оптимізації її діяльності або
участі в цій діяльності.
Інформаційну базу оцінки діяльності бізнес-системи в ринкових умовах функціонування складає сис-
тема показників, що розраховуються на основі діючої звітності (статистичної і фінансової). Практика пока-
зала, що керівництво залишає за собою право вибору тих аналітичних оціночних показників, які, з позицій
|