Глобалізаційний аспект державної регіональної економічної політики в Україні
Розглядається вплив глобалізації на зміну концептуальних засад формування державної регіональної економічної політики в Україні. Окреслено підходи до формування нової моделі управління територіальним економічним розвитком. Рассматривается влияние глобализации на изменение концептуальных основ формир...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України"
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9412 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Соціально-економічні кризи у світі й Україні та їх подолання в процесі реформування господарства / В.П. Кузьменко // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2009. — Вип. 42. — С. 200-209. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-9412 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Голікова, Т.В. 2010-06-30T15:35:42Z 2010-06-30T15:35:42Z 2009 Соціально-економічні кризи у світі й Україні та їх подолання в процесі реформування господарства / В.П. Кузьменко // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2009. — Вип. 42. — С. 200-209. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. 0320-4421 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9412 332.1 Розглядається вплив глобалізації на зміну концептуальних засад формування державної регіональної економічної політики в Україні. Окреслено підходи до формування нової моделі управління територіальним економічним розвитком. Рассматривается влияние глобализации на изменение концептуальных основ формирования государственной региональной экономической политики в Украине. Очерчены подходы к формированию новой модели управления территориальным экономическим развитием. Influence of globalization on the change of conceptual bases of regional economic policy in Ukraine. Factors which influence on forming of new model of politics of territorial economic development are exposed. uk Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" З історії економічних реформ Глобалізаційний аспект державної регіональної економічної політики в Україні Глобализационный аспект государственной региональной экономической политики в Украине The Globalizational aspect of regional economic policy in Ukraine Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Глобалізаційний аспект державної регіональної економічної політики в Україні |
| spellingShingle |
Глобалізаційний аспект державної регіональної економічної політики в Україні Голікова, Т.В. З історії економічних реформ |
| title_short |
Глобалізаційний аспект державної регіональної економічної політики в Україні |
| title_full |
Глобалізаційний аспект державної регіональної економічної політики в Україні |
| title_fullStr |
Глобалізаційний аспект державної регіональної економічної політики в Україні |
| title_full_unstemmed |
Глобалізаційний аспект державної регіональної економічної політики в Україні |
| title_sort |
глобалізаційний аспект державної регіональної економічної політики в україні |
| author |
Голікова, Т.В. |
| author_facet |
Голікова, Т.В. |
| topic |
З історії економічних реформ |
| topic_facet |
З історії економічних реформ |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України" |
| format |
Article |
| title_alt |
Глобализационный аспект государственной региональной экономической политики в Украине The Globalizational aspect of regional economic policy in Ukraine |
| description |
Розглядається вплив глобалізації на зміну концептуальних засад формування державної регіональної економічної політики в Україні. Окреслено підходи до формування нової моделі управління територіальним економічним розвитком.
Рассматривается влияние глобализации на изменение концептуальных основ формирования государственной региональной экономической политики в Украине. Очерчены подходы к формированию новой модели управления территориальным экономическим развитием.
Influence of globalization on the change of conceptual bases of regional economic policy in Ukraine. Factors which influence on forming of new model of politics of territorial economic development are exposed.
|
| issn |
0320-4421 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/9412 |
| citation_txt |
Соціально-економічні кризи у світі й Україні та їх подолання в процесі реформування господарства / В.П. Кузьменко // Історія народного господарства та економічної думки України. — 2009. — Вип. 42. — С. 200-209. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT golíkovatv globalízacíiniiaspektderžavnoíregíonalʹnoíekonomíčnoípolítikivukraíní AT golíkovatv globalizacionnyiaspektgosudarstvennoiregionalʹnoiékonomičeskoipolitikivukraine AT golíkovatv theglobalizationalaspectofregionaleconomicpolicyinukraine |
| first_indexed |
2025-11-25T23:52:39Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:52:39Z |
| _version_ |
1850588184807735296 |
| fulltext |
© Т.В. Голікова, 2009
ISSN 0320-4421. Історія нар. госп-ва та екон. думки України. 2009. Вип. 42.
200
УДК 332.1
Т.В. Голікова
ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ ДЕРЖАВНОЇ
РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
Розглядається вплив глобалізації на зміну концептуальних засад фор-
мування державної регіональної економічної політики в Україні. Окреслено
підходи до формування нової моделі управління територіальним економіч-
ним розвитком.
Ключові слова: просторова організація господарювання; регіональний
економічний простір; регіональна конкурентоспроможність; вплив глобалізації
на регіональний економічний розвиток; світова територіальна ієрархія.
Т.В. Голикова
ГЛОБАЛИЗАЦИОННЫЙ АСПЕКТ ГОСУДАРСТВЕННОЙ
РЕГИОНАЛЬНОЙ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ПОЛИТИКИ В УКРАИНЕ
Рассматривается влияние глобализации на изменение концептуаль-
ных основ формирования государственной региональной экономической по-
литики в Украине. Очерчены подходы к формированию новой модели управ-
ления территориальным экономическим развитием.
Ключевые слова: пространственная организация хозяйствования; регио-
нальное экономическое пространство; региональная конкурентоспособность;
влияние глобализации на региональное экономическое развитие; мировая тер-
риториальная иерархия.
T.V. Golikova
THE GLOBALIZATIONAL ASPECT
OF REGIONAL ECONOMIC POLICY IN UKRAINE
Influence of globalization on the change of conceptual bases of regional eco-
nomic policy in Ukraine. Factors which influence on forming of new model of poli-
tics of territorial economic development are exposed.
Keywords: spatial organization of management; regional economic space; re-
gional competitiveness; influence of globalization on regional economic development;
world territorial hierarchy.
Постановка проблеми. Процеси нової економічної регіоналіза-
ції національного господарського простору, що розпочалися в Україні
на початку ХХІ століття, останнім часом протікають на тлі поглиб-
201
лення в країні фінансово-економічної кризи. В оглядовій перспективі
наслідком цих подій неминуче стане переструктуризація політичного,
господарського та соціокультурного простору країни, що кидає серйо-
зний виклик існуючій практиці державного управління територіаль-
ним господарським розвитком. За умов кризи українська держава як
суб’єкт управління просторовою організацією господарювання в
країні зобов’язана зробити процес регіональної реконструкції керова-
ним і продуктивним, а вітчизняна економічна регіоналістика має за-
довольнити попит на відповідне «керівництво до дії». До того ж, саме
регіональна політика вважається одним із кращих інструментів боро-
тьби з рецесією в економіці, оскільки вона цілком сумісна з відкрити-
ми ринками та глобалізованою економікою.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковій розробці
питань регіоналізації національного господарського простору та орга-
нізації державного управління цим процесом присвячена чимала кіль-
кість праць як зарубіжних [6, 7, 15 та ін.], так і вітчизняних дослідни-
ків. Особливості формування регіональної архітектоніки господарсь-
кого простору України та конкурентоспроможність внутрікраїнових
регіонів аналізувалися у працях Ради по вивченню продуктивних сил
НАН України [1; 9; 14 та ін.], інших наукових установ [2–4; 8, с. 190–
257, 13 та ін.]. Разом з тим, проблеми, породжені регіональною реор-
ганізацією господарського простору України, яка відбувається в пост-
радянську добу, поки є недостатньо висвяченими, що негативно по-
значається на практиці ухвалення державою управлінських рішень з
питань господарського розвитку підвідомчої території. Підтверджен-
ня цього факту відбивається у контексті концептуальних і програмних
документів у сфері регіональної політики [5; 10–12 та ін.].
Саме фактор геоекономічної конкуренції, у яку об’єктивно вклю-
чена сучасна Україна, задає нові вимоги до державної регіональної
політики. Умовою зростання добробуту українського населення стає
перехід від конкуренції між внутрішніми територіями України до за-
безпечення їх кооперації й конкурентоспроможності в геоекономіч-
ному масштабі. Держава має визначити, у чому конкретно виявляють-
ся можливі позиції країни, її регіонів і корпорацій у світовій економіці
і, відповідно, які стратегії підтримувати й у що вкладати централізо-
вані ресурси. Регіональна політика, у свою чергу, покликана забезпе-
чити перехід до цих нових позицій.
Мета статті. Спираючись на теоретичні напрацювання у сфері
регіоналістики, ставиться за мету дослідити процеси та фактори, під
впливом яких відбувається зміна наукових поглядів на концептуальні
засади державної регіональної економічної політики, та окреслити
202
підходи до формування нової моделі управління територіальним еко-
номічним розвитком в Україні.
Основні результати дослідження. За умов ослаблення системи
галузевого управління відтворювальними процесами саме регіональні
(міські) господарські комплекси стають важливим типом господарю-
ючих структур і мають посідати особливе місце в системі організації
вітчизняного виробництва. Формування уявлення про те, яку роль, мі-
сце і статус має займати регіон як адміністративно-територіальна
одиниця субнаціонального рівня в системі державного устрою країни
та економічних відносин, безпосередньо впливає на концептуальне
бачення трансформаційного поступу всього українського суспільства.
Домінуючі за радянської доби уявлення про регіон як об’єкт держав-
ного управління поступово змінюються на протилежні. Частіше весь
спектр уявлень про регіон як багатофункціональну й багатоаспектну
систему – суб’єкт управління – зводять у чотири концепції: регіон-
квазідержава, регіон-квазікорпорація, регіон-ринок (ринковий ареал),
регіон-соціум [3; 4 та ін.].
Зміна поглядів на регіон дозволяє розглядати його, по-перше, як
господарський феномен, під яким слід розуміти локальний простір, де
діють економічні агенти (територіально-виробничі комплекси, корпо-
рації, фірми та домогосподарства), що переслідують власні інтереси,
формуються місцеві ділові й політичні еліти – істеблішмент, а групи
спеціальних інтересів суперничають за вплив. На цьому просторі ви-
никають елементи самоорганізації, завдяки чому багато з господарсь-
ких проблем вирішуються краще, ніж за прямої участі центру. При-
чому, більшість процесів, пов’язаних із самоорганізацією, саморозви-
тком територіальних господарських утворень, є «розімкнутими назов-
ні», тобто не обмежені рамками останніх. За відкритості економіки
країни під впливом глобального ринку ця «розімкненість» і конкурен-
ція між регіонами лише збільшуватиметься.
По-друге, нині регіональний інтерес набуває інші, більш жорсткі
форми реалізації, й тому доцільно ставити питання про територіаль-
ний інтерес як базис регіональної економічної політики. У новій регі-
ональній розбудові господарського простору країни виокремлюються
три групи акторів і три групи стратегій, які держава може підтримува-
ти або протидіяти їм, але, в усякому разі, впливати на ситуацію,
управляти нею: стратегії економічних гравців, які створюють простір
нових економічних регіонів (стратегії гуманітарного проектування,
майново-корпоративні та фінансові), оскільки саме вони несуть в собі
образ майбутнього та визначають напрями подальшого розвитку;
стратегії населених пунктів (міст або міських конгломератів), терито-
203
рій по включенню їх в нові економічні регіони; стратегії населення –
стратегії адаптації до соціально-економічних змін, освоєння нових
зразків господарської поведінки.
По-третє, перетворення України на Європейську державу вима-
гає докорінного поліпшення добробуту її громадян, оновлення вироб-
ництв реального сектору регіональних економік, підвищення їх кон-
курентоспроможності. Проте це амбітна мета, якої можна досягти за
рахунок агресивного зростання економіки та лише за умови появи
конкурентоспроможних регіонів. Разом з тим досвід показує, що
справжнє розуміння проблем конкурентоспроможності регіонів і
регіонального економічного розвитку поки не одержало широкого
поширення серед політичного керівництва країни й посадових осіб,
відповідальних за розвиток регіонів на всій території держави.
По-четверте, видається, що визначення місії держави з регулю-
вання територіального економічного розвитку пов’язане з необхідніс-
тю сприяння агентам територіального розвитку вписатися в сучасну
глобальну економіку, компенсації «провалів» (вад) механізму саморе-
гуляції регіональних економік, здійснення стратегічного розвитку
внутрішньокраїнових регіонів на виклики глобалізації, забезпечення
сталого відтворення їх економічних потенціалів.
Зміна режиму відтворення реального сектору української еконо-
міки, що була спричинена руйнуванням радянської організації госпо-
дарювання, у свою чергу, зумовила рекомбінацію (розмивання меж)
його (реального сектора) територіалізації, яка переважно відбувалася
в режимі самоорганізації внаслідок небажання уряду та місцевих дер-
жавних адміністрацій займатися цією справою й відсутності в них
ефективних засобів управління цим процесом. Ті спорадичні заходи
сприяння розвитку реального сектора економіки у вітчизняних адмі-
ністративних регіонах, до яких вдавалися українські центральні уряди
пострадянської доби (надання статусу вільних економічних зон і те-
риторій пріоритетного розвитку), насправді продемонстрували свою
нездатність підвищити рівень цього розвитку й водночас створили чи-
сленні приводи для деструктивної конкуренції адміністративно-
територіальних одиниць за збільшення обсягів господарських префе-
ренцій від центрального уряду.
Конкурентоспроможність внутрішніх регіонів країни та їх здат-
ність нарощувати потенціал розвитку найбільшою мірою проявляють-
ся на світовому ринку, де їх агенти є або продавцями товарів, або уча-
сниками виробничих зв’язків, або об’єктами інвестиційних інтересів
міжнародних партнерів. У свою чергу, участь представників регіонів
в економічних відносинах прогресивного типу стимулює розвиток їх
204
економічних потенціалів, підвищує статус і можливості в міжнарод-
ному поділі праці. У зв’язку з цим зовнішньоекономічна діяльність
оцінюється як фактор підвищення конкурентоспроможності реально-
го сектору будь-якого регіону. Спираючись на збільшення від’ємного
сальдо зовнішньої торгівлі та на статистичні дані, можна дійти висно-
вку, що на нинішній момент переважна більшість українських регіо-
нів тяжіє до внутрішньої замкнутості й дуже сильно нагадує локальні
ринки. Із 26 регіонів України лише 9 (Донецька, Дніпропетровська,
Запорізька, Луганська, Харківська, Одеська, Київська й Полтавська
області та м. Київ) входять до групи тих, що здійснюють інтенсивний
зовнішній обмін. Всі вони є як головними експортерами, так і регіо-
нами-імпортерами. Регіони з локально замкнутими ринками виключе-
ні з активного економічного життя й перебувають поза новою просто-
ровою організацією глобалізованого світу.
Внаслідок рекомбінації територіального розміщення виробництв
реального сектора вітчизняної економіки виникла проблема паралель-
ного існування старих адміністративних і нових власне економічних
регіонів (тобто включених у глобальний обмін). Таке існування стає
джерелом конкуренції між їх суб’єктами за право управляти викорис-
танням природних ресурсів, активністю населення, суперництва у ви-
значені напрямів розвитку. Керівництво адміністративних регіонів в
Україні дедалі більше стає держателями «кордонного» периметру
останніх, в той же час як «точки» розвитку виробництв реального сек-
тора економіки всередині цього периметру контролюється відповід-
ними корпораціями. Спроби ж керівництва адміністративних регіонів
вдатися до адміністративного «утрамбування» суб’єктів нової еконо-
мічної територіалізації реального сектора вітчизняного господарю-
вання (з метою збереження адміністративної ренти) призводять до то-
го, що відповідні капітали залишають ці регіони. Проте за умов гло-
балізації для країн виявляється надзвичайно важливим мати не тільки
конкурентоспроможні технології й фірми, а й головне, регіони, здатні
прийняти ці технології й фірми. Більше того, компанії, які винесли
свої процесингові центри й збутові підрозділи на відповідну терито-
рію, перебувають (а точніше, повинні перебувати) на свідомо більш
високій стадії свого технологічного й корпоративного розвитку [7].
Таким чином, суперництво між старими адміністративними і
новоутвореними економічними регіонами, що має місце в Україні,
зумовлює фрагментацію просторової організації вітчизняного реаль-
ного сектора господарювання. Проте цілі шматки цього фрагментова-
ного господарського простору (насамперед експортоорієнтовані виро-
бництва) втягуються у глобальні процеси регіоналізації реального
205
сектора світової економіки. За умов геоекономічної конкуренції між
наявними центрами господарської сили окремі ресурси та виробницт-
ва реального сектора вітчизняної економіки становлять інтерес як у
теперішній час, так і в більш далекій – стратегічній – перспективі.
Проте українська держава дедалі більше втрачає контроль над цими
ключовими ресурсами та виробництвами своєї території, а центри
управління їх використання нерідко опиняються за межами країни, в
тому числі в офшорах. Тому необхідність відновлення осмисленої
державної політики щодо територіального розміщення низки класте-
рів виробництв реального сектора економіки не викликає сумнівів.
У сучасному глобалізованому світі в кращому становищі пере-
буває не той суб’єкт господарювання, що виробляє товари, виконує
роботи та надає послуги, а той, хто управляє їх потоками, хто залучає
фінанси, найбільш кваліфіковані кадри, хто продукує й поширює тех-
нології. У даній ситуації фактично вичерпали себе цілі регіонального
розвитку, що були характерні для епохи індустріалізації: фізичні об-
сяги виробництва, ВВП у вартісному вимірі, обсяг залучених капіта-
ловкладень тощо. Регіони – передовики за цими показниками – біль-
ше не можуть розглядатися як безумовні лідери розвитку. Цілком оче-
видно, що адекватними показниками причетності до процесів розвит-
ку стали: обсяг споживання або рівень добробуту, структура ВВП, ін-
новаційний потенціал регіональної економіки, включеність у глобаль-
ний обмін (експорт, гнучка спеціалізація в міжрегіональній системі
поділу праці тощо), а також – економія природних ресурсів, що залу-
чаються у виробництво тощо. Крім того, слід ураховувати, що саме
великі компанії розміщають у просторі відкритого ринку свої активи,
домагаючись їх найвищої сукупної вартості. Тому для переважної кі-
лькості українських регіонів майже єдиним реальним шансом змінити
свої ринкові позиції в глобальній економіці є залучення зовнішніх ін-
вестицій, включення регіону в процес господарської глобалізації за
умов, забезпечених корпоративними й технологічними стратегіями
суб’єктів, які управляють цим процесом.
Якщо регіони та великі міста України розглядати крізь призму
територіальної ієрархії, що склалася в країні природнім шляхом, то до
першого рівня або «територій зростання» передусім потрапили: про-
мислово розвинені та експортно-ресурсні регіони, а також столиця –
м. Київ, міста-мільйонники (за кількістю населення) та розвинені об-
ласні центри. Наприклад, Київ та міста-мільйонники мають реалізову-
вати спеціальну програму щодо виводу зі своєї території частини іс-
нуючих промислових потужностей. Все це компенсується зростанням
торгівлі, комунікаційного бізнесу, зосередженням у себе фінансових
206
ресурсів. Таким чином, у кращому становищі знаходяться ті регіона-
льні економіки, в яких склалася певна критична частка суб’єктів гос-
подарювання, що управляють потоками товарів (робіт, послуг), акти-
вно залучають фінанси, людський капітал, продукують й поширюють
інновації.
Економічна диференціація території, її спеціалізація на виробни-
цтвах тих видів продукції, для здійснення яких вона має у своєму роз-
порядженні найкращі передумови, приводить до формування еконо-
мічних районів і системи взаємодії між ними. Формування опорного
каркасу служить механізмом територіально-господарської інтеграції,
сприяє створенню та зміцненню єдиного господарського комплексу
країни, забезпечує його відтворення. Результати аналізу виокремлен-
ня опорних регіонів за різними ознаками (галузевими та рівнем роз-
виненості) свідчать, що економічна зв’язаність України є надто слаб-
кою, що відбивається в протиставлені багатого (капіталізованого)
Сходу нерозвиненому Заходу. Крім того більшість можливих «точок
зростання» та умов для їх виникнення знаходиться також на території
лівобережної України.
Формування опорних регіонів (районів) як точок (полюсів) еко-
номічного піднесення дозволяє визначити ті територіально-
господарські комплекси, що не лише мають ресурси, які можна швид-
ко й ефективно мобілізувати, а й можуть бути генераторами інтенсив-
ної культивації ринкових відносин та інфраструктури. З метою підне-
сення реального сектора економіки таким комплексам доцільно забез-
печити найбільшу свободу й конкуренцію товаровиробників для реа-
лізації фундаментальних структурних перетворень, технічних й орга-
нізаційних нововведень, розвитку експортних та імпортозаміщуючих
виробництв, сервісних послуг, створення технополісів, вільних еко-
номічних зон тощо.
Будь-який український регіон (область) у силу певних історич-
них особливостей може стати фінансовим, виробничим, науково-
освітнім, торговельним і культурним центром розвитку та потужним
форпостом держави у глобалізованому світі. Завдання держави поля-
гає в тому, щоб, ініціюючи інтегративні процеси, формувати опорні
регіони як девелоперів для інших прилеглих регіонів, на які поширю-
ється їх вплив. Проте можливим є й інший підхід, коли, відштовхую-
чись від мережі природно сформованих опорних регіонів та точок
економічного зростання, вимальовується «новий образ» тієї країни,
якої ще немає, але яку хотілося б мати, та в силу цього треба дещо до-
робити, не чекаючи, поки все це відбудеться природним шляхом. І то-
ді виникає питання: якого роду проект національного масштабу чи
207
макрорегіонального рівня може претендувати на те, щоб не визнавати
«опорними» ті або інші регіони, а створювати їх заново [6]. У цій си-
туації ставка повинна бути, насамперед, зроблена на виокремлення в
просторі країни найбільш динамічних міст або мегаполісів, опорних
регіонів, із покладанням на них функцій національних «вікон-
перехідників» у глобальний ринок і девелоперів щодо всієї іншої те-
риторії країни. Проте нині рівень міжрегіональної кооперації, якість
суспільного управління й партнерства влади та бізнесу, які існують в
українських регіонах, не відповідають вимогам, що пред’являє до
опорного регіону сучасна геоекономіка.
За умов глобалізації процесів територіалізації виробництв реаль-
ного сектора економіки Україна може перетворитися, якщо вже не пе-
ретворилася, на старий «адміністративний» регіон у масштабах усього
світу. Очевидно, що суб’єкти глобалізації через своїх агентів впливу
намагатимуться забезпечити найбільш вигідну для себе територіаліза-
цію виробництв реального сектора економіки. І якщо Україні належ-
ним чином не протидіяти цим намірам, користуючись відсутністю уз-
годженої позиції у цих суб’єктів, реальний сектор її економіки дедалі
більше перетворюватиметься на сировинну й технологічну периферію
– на постачальника сировинних ресурсів і зону скидання застарілих
технологій. Аби цього уникнути, слід вдаватися до цілеспрямованого
управління просторовою організацію економіки країни взагалі та її
реального сектора зокрема. Саме активна регіональна політика дер-
жави дедалі більше стає засобом реалізації геоекономічних інтересів
конкретних країн і наднаціональних утворень.
Висновки з проведеного дослідження. Завданням сучасної дер-
жавної регіональної економічної політики є протидія перетворення
регіональних господарських комплексів на сировинну й технологічну
периферію глобальної економіки. Виходячи з цього, при уточненні
концептуальних засад і формування нової моделі політики територіа-
льного економічного розвитку доцільно керуватися наступними по-
ложеннями.
1. У процесі пострадянської рекомбінації територіалізації виро-
бництв реального сектора української економіки сформувалися ареа-
ли глобальної й локальної їх регіоналізації. Відновлювальний тип
економічного зростання, характерний для виробництв реального сек-
тора вітчизняної економіки, територіально дислокованих в українсь-
ких регіонах, та їх порівняльно низька глобальна конкурентоспромо-
жність обумовлюються дією такої закономірності, як залежність від
траєкторії попереднього розвитку.
208
2. Внаслідок рекомбінації територіального розміщення вироб-
ництв української економіки виникла проблема паралельного існу-
вання старих «адміністративних» і нових власне економічних регіо-
нів: воно стало джерелом конкуренції між їх представниками за право
управляти використанням ресурсів відповідних територій тощо.
3. Кінцевою метою однієї з протиборствуючих сторін зазначено-
го суперництва є намагання зберегти привласнювану адміністративну
ренту, а іншої – привласнити територіальну ренту. Це суперництво
призвело до фрагментації просторового поширення складових реаль-
ного сектора вітчизняної економіки. Однак окремі частини цього
фрагментованого простору, представлені насамперед експортоорієн-
тованими виробництвами, втягуються в глобальні процеси територіа-
лізації складових реального сектора світової економіки. При цьому
Україна дедалі втрачає контроль над розвитком цих анклавів, а
центри управління їх відтворенням нерідко опиняються за межами
країни.
4. Формування нових економічних регіонів не повинно розгля-
датися як галузеві чи територіальні проекти. Йдеться не про розмі-
щення господарських об’єктів на певному географічному ландшафті,
а про створення економічно інтегрованих співтовариств. Це може бу-
ти всього лише локалізація на українській господарській території
«сировинних» ланок чужих технологічних ланцюжків, а в рамках
просторового підходу – локалізація периферійних зон чужих економі-
чних регіонів. Створення ж власних нових економічних регіонів зав-
жди має відбуватися шляхом реалізації комплексних культурно-
господарських проектів. Ці проекти пов’язані із формуванням нової
системи господарських цінностей, нових «правил гри», а також спо-
собів комунікації в суспільстві. Критерієм успішності таких проектів
повинні бути підвищення рівня довіри в господарських взаєминах і
подовження коопераційних ланцюжків.
1. Бистряков І. К. Економічний простір: аспекти методологічного визначення
/ Бистряков І. К., Чернюк Л. Г. ; за заг. ред. Б. М. Данилишина. — К. : РВПС
України НАНУ, 2006. — 56 с.
2. Василенко В. Н. Генезис территориальных хозяйственных систем (регио-
нальный аспект) / Василенко В. Н. // Наук. праці Донецьк. нац. техн. ун-ту.
Сер. : економічна. Вип. 83. — Донецьк : ДонНТУ, 2004. — С. 81—86.
3. Голікова Т. В. Державне управління територіальним економічним розвит-
ком: теорія і практика / Голікова Т. В. — К. : Вид-во НАДУ, 2007. — 294 с.
4. Державна регіональна політики України: особливості та стратегічні пріори-
тети : [монографія / за ред. З. С. Варналія]. — К. : НІСД, 2007. — 768 с.
209
5. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 8 вересня 2005 р.
№ 2850-IV // Голос України. — 2005. — 8 листоп. — № 211.
6. Княгинин В. Для России актуален запрос на глобальную эффективность
/ Княгинин В. // Российское экспертное обозрение. «Новый поворот в ре-
гиональной политике?». — 2005. — № 1 (13). — Режим доступу до статті :
http://www.rusrev.org/content/revіew/ default.asp?shmode=8&іda=869& іds=61
7. Княгинин В. Территориальная проекция промышленной политики в России :
кто оплатит издержки глобализации / Княгинин В., Щедровицкий П.
// Формула развития. Сб. статей : 1987—2005. — М. : Архитектура-С, 2005.
— Режим доступу до статті: http://www.archipelag.ru/agenda/povestka
/evolution/formula/projection/
8. Конкурентоспроможність української економіки // Стратегічні виклики
ХХІ століття суспільству та економіці України. В 3 т. / за ред. В. М. Гейця,
В. П. Семиноженка, Б. Є. Кваснюка. — К. : Фенікс, 2007. — Том 3. — 556 с.
9. Павлюк А. П. Регіональні асиметрії у контексті забезпечення сталого розви-
тку держави і регіонів / Павлюк А. П. // Стратегія забезпечення сталого роз-
витку України : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 20 травня
2008 р.). — К. : РВПС НАН України, 2008. — Ч. 1. — С. 140—141.
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. № 1001 «Дер-
жавна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року» // Офіцій-
ний вісник України від 09.08.2006. — 2006. — № 30. — С. 36. — С. 2132.
11. Проект Закону України «Про засади державної регіональної політики»
/ сайт Мін-ва регіональної політики та будівництва України. — Режим до-
ступу : http://minregionbud.gov.ua/news/data/attach/1372/zu.dpr.proj.doc.doc
12. Проект Концепції державної регіональної політики / сайт Мін-ва регіона-
льної політики та будівництва України. — Режим доступу :
http://www.minregionbud.gov. ua/index.php?id=895
13. Регіональна політика та механізми її реалізації / [Долішній М. І., Злупко
С. М., та ін. ; за ред. М. І. Долішнього]. — К. : Наук. думка, 2003. — 503 с.
14. Семиноженко В. П. Новий регіоналізм / Семиноженко В. П., Данилишин Б.
М. — К. : Наук. думка, 2005. — 160 с.
15. Шейман Д. Институциональные механизмы пространственного развития
/ Шейман Д., Щедровицкий П. // Формула развития : Сб. статей. 1987—
2005. — М. : Архитектура-С, 2005. — Режим доступу :
http://www.archipelag.ru/agenda/povestka/ evolution/formula/machinery
Одержано 30.06.2009.
http://www.rusrev.org/content/rev�ew/ default.asp?shmode=8&�da=869& �ds=61
http://www.archipelag.ru/authors/knyginin/
http://www.archipelag.ru/authors/knyginin/
http://www.archipelag.ru/authors/shedrovicky_petr/
http://www.archipelag.ru/agenda/povestka
http://www.archipelag.ru/authors/shedrovicky_petr/
http://www.archipelag.ru/agenda/povestka/ evolution/formula/machinery
|