До питання про громадсько-політичну активність українців Криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.)
Попри помітне пожвавлення в останнє десятиріччя досліджень суспільствознавців про участь в політичному житті у післяреволюційні роки народів Криму, громадсько-політична активність українців на півострові вивчена вочевидь недостатньо. А між тим українці становили тоді і становлять зараз значну частин...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 1999 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
1999
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94250 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | До питання про громадсько-політичну активність українців Криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.) / А.В. Іванець // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 8. — С. 186-188. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859678730184556544 |
|---|---|
| author | Іванець, А.В. |
| author_facet | Іванець, А.В. |
| citation_txt | До питання про громадсько-політичну активність українців Криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.) / А.В. Іванець // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 8. — С. 186-188. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Попри помітне пожвавлення в останнє десятиріччя досліджень суспільствознавців про участь в політичному житті у післяреволюційні роки народів Криму, громадсько-політична активність українців на півострові вивчена вочевидь недостатньо. А між тим українці становили тоді і становлять зараз значну частину кримських мешканців, а, отже, українська етнічна група суттєво впливає на політичний клімат на Кримському півострові. Однією з найкращих, хоч і невеликою за обсягом, роботою щодо цього питання є доповідь С.Є. Громова про кримські політичні структури українців у 1918-1920 рр1. Спираючись на архівні та нові матеріали, автору вдалося загалом об'єктивно висвітлити тему. Проте один висновок п. Громова все ж таки потребує перегляду. Так, дослідник пише: “При Деникине, с учетом главного лозунга добровольческой армии воссоздания “единой и неделимой”, говорить об открытой деятельности какой-либо украинской национальной партии или организации было невозможно”2 і згадує лише про підпільну діяльність ліворадикальної партії боротьбистів. Науковець правильно вказує спрямування політики денікінської влади, проте навіть в умовах тиску російських шовіністичних кіл і поміркована українська громадськість не припиняла праці на національній ниві.
|
| first_indexed | 2025-11-30T17:29:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
Іванець А.В.
ДО ПИТАННЯ ПРО ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНУ АКТИВНІСТЬ УКРАЇНЦІВ КРИМУ ПІД ЧАС
ДЕНІКІНСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (ДР. ПОЛ. 1919 р.)
Попри помітне пожвавлення в останнє десятиріччя досліджень суспільствознавців про участь в політичному
житті у післяреволюційні роки народів Криму, громадсько-політична активність українців на півострові вивчена
вочевидь недостатньо. А між тим українці становили тоді і становлять зараз значну частину кримських мешканців,
а, отже, українська етнічна група суттєво впливає на політичний клімат на Кримському півострові. Однією з
найкращих, хоч і невеликою за обсягом, роботою щодо цього питання є доповідь С.Є. Громова про кримські
політичні структури українців у 1918-1920 рр1. Спираючись на архівні та нові матеріали, автору вдалося загалом
об'єктивно висвітлити тему. Проте один висновок п. Громова все ж таки потребує перегляду. Так, дослідник пише:
“При Деникине, с учетом главного лозунга добровольческой армии воссоздания “единой и неделимой”, говорить
об открытой деятельности какой-либо украинской национальной партии или организации было невозможно”2 і
згадує лише про підпільну діяльність ліворадикальної партії боротьбистів. Науковець правильно вказує
спрямування політики денікінської влади, проте навіть в умовах тиску російських шовіністичних кіл і поміркована
українська громадськість не припиняла праці на національній ниві.
Наприкінці червня 1919 р. армія Денікіна встановила повний контроль над Кримом та південно-східною
частиною України. Ось як згадував про тогочасну національну політику білих в Україні один із керівників УНР І.
Мазепа: “Всюди, де проходили денікінські війська, провадилась груба протиукраїнська політика. Денікінова влада
закривала українські школи, нищила бібліотеки..., масово переслідувала і розстрілювала українських учителів,
кооператорів та інших культурних діячів”3. В Криму білі встановили пряме військове правління - у липні 1919 р.
Главноначальствуючим Таврійської губернії, а пізніше й “Новоросії”, став генерал-лейтенант М.М. Шиллінг.
Загальний реакційний антидемократичний курс білої диктатури в Криму знайшов свій вияв і у національній
політиці. Вже в першій половині серпня білі видають наказ про закриття кримськотатарської Директорії, роблять
спробу закрити газету “Міллет”, відновлюють дореволюційні магометанські структури, а восени заарештовують
активістів кримськотатарського національного руху4.
З встановленням білої диктатури 1919 р. створюються ще більш несприятливі умови для перетворення
української етнічної групи Криму на частину сучасної української нації, а в містах півострова навіть постає
питання про повне винародовлення українців. Ось що з цього приводу писали українські діячі в той час:
“…українська національна справа в Криму ...з плином часу все дужче занепадає. Без коштів і достойних
проводирів українське міське громадянство в Криму лишиться беззахисним проти обрусительних заходів
російського уряду і населення і буде змушене цілком денаціоналізуватись”5. Усвідомлення небезпеки штовхає
українське громадянство Криму на нестандартний крок. 11 серпня 1919 р. у Севастополі відбувся з'їзд українських
громадських організацій Криму, в роботі якого взяли участь представники міст Севастополя, Сімферополя,
Євпаторії, Ялти, Алупки. На цьому форумі була ухвалена постанова: “Аби Краєва Українська Рада в Криму могла
обстоювати права української людности перед Кримською Владою і провадити широку організаційну, просвітну і
економічну діяльність серед українців Криму, з'їзд постановив надати Виконавчому Комітету Краєвої Ради,
котрий зветься Малою Радою, права Українського Консульства, і Голову Малої Ради Павла Ерофеїча Горянського
визнати Консулом Української Народньої Республіки в Криму. Місцем перебування Консула є м. Ялта”6.
Згідно Статуту Краєвої Української Ради в Криму, який був затверджений на з'їзді Краєвої Ради у листопаді
1918 р., до її складу входили представники “існуючих українських організацій в Криму”. Для керування справами
Краєвої Ради обиралася Мала Рада із 5-ти членів та 2-ох кандидатів. Метою кримської організації українців були
“…просвіта і піднесення культури та добробуту українського народу і взагалі оборона прав українського населення
Криму”7. Засобами досягнення мети, за Статутом, слугували культурні, освітні та економічні заходи. Тобто Краєва
Українська Рада в Криму була громадською організацією, а не частиною державних органів УНР, тим більше не
мала повноважень самостійно приймати рішення з дипломатичних питань. Відповідно серпневе рішення про
українське консульство в Криму, прийняте кримською Радою, потребувало затвердження з боку української
державної влади.
Голова Малої Ради Краєвої Української Ради в Криму педагог, перекладач та журналіст П.Є. Горянський
звертається до державних органів УНР. Через відрізаність бойовими діями Криму від північно-західної України, де
знаходилися керівні органи УНР, він пише листа голові надзвичайної Дипломатичної місії на Кавказі І.Г.
Красковському та передає йому інші офіційні матеріали. Останній мав повноваження вести діяльність в напрямку
федерування України з Кримом, Кубанню та Кавказом. Крім того, голова місії був непогано ознайомлений зі
станом української справи в Криму. В березні 1919 р. дипломатична місія, прямуючи до Тифлісу, побувала на
Кримському півострові, де урядовець місії Іван Полянський лишився більш як на місяць “для обслідування
Українських колоній”8. З Тифлісу п. Красковський й надалі підтримує якомога тісніший зв'язок з кримськими
українцями. Тому Українська Краєва Рада Криму в проханні від 25 серпня 1919 р. до МЗС УНР про надання
“Малій Раді прав Консульства, або про заснування в Криму представництва українського уряду” так висловила
ставлення до дипломата: “Крайовій Раді відомо, що Голова Української Дипльоматичної Місії на Кавказі Іван
Ігнатович Красковський пильно дбає про підтримання українського національного руху в кольоніях і спеціально
працює в сфері Східної політики України. Його Краєва Рада вважає авторитетним порадником в справі утворення
Українського Представництва в Криму”9. Щодо справ на кримському селі, то у документі твердилося: “Треба
також будити свідомість і підносити українську культуру серед селянства в Криму, для котрого досі Краєва Рада
нічого не робила”. У проханні до МЗС є цікаві дані і про українсько-кримськотатарські відносини: “…після
офіціальної наради делегації Краєвої Ради з представниками Татарської Директорії (власне з директором
Закордонних Справ і курултаю (парламенту) вияснилось, що керманичі татарського народу вважають бажаним і
потрібним представництво українського Уряду в Криму для спільної діяльності попліч з українцями в обороні
національних прав обох народів”10.
У листі до І.Г. Красковського П.Є. Горянський, “полишаючи навернення нашої національної справи в Криму на
кращій шлях Вашій ласкавій опіці”, прохає дипломата долучити до прохання кримчан свою “прихильну
резолюцію” та “коли потрібно, скласти кошторис видатків на удержання представництва в Криму та його
культурно-економічну працю”11.
Прохання організованої української громадськості Криму очевидно було задоволене, оскільки у матеріалах до
звіту дипломатичної місії на Кавказі зазначалося: “…було доручено Павлу Горянському, Голові Кримської
Української Ради взяти на себе захист українців на правах Консула”12.
Голова дипломатичної місії на Кавказі допомагав українському руху в Криму й матеріально, хоч і незначними
коштами. Так з листа П. Горянського від 2 листопада 1919 р. ми дізнаємося про передачу в 1919 р. І. Красковським
25000 крб. одному з кримських діячів для заснування кооперативу. Голова Української Ради в Криму в цьому ж
документі висловлює побоювання, що влада не затвердить статуту кооперативу, каже про кадрові проблеми.
В цьому листі є цікаві факти про матеріальний стан членів української громади м. Ялти. П. Горянський
зазначає: “Мене дуже тягне... коли не в Київ, то хоч до Одеси, щоб бути в курсі новин. Але жінка вже так багато
проїздила, а жалування вчительське... таке мізерне”; а трохи пізніше: “Заборний і Тихоліз (найбільше активні
громадяне) поїхали на спекуляцію, десь у Бердянськ і вже 1,5 місяці ні слуху ні духу”. Єдиний, про кого мовиться в
листі, що він “не бідує”, так це один з чільних діячів ялтинської громади П.С. Ярошевський. Бо він “одержав
спадщину од брата..., має практику”13.
З листа також видно, як непросто вирішувалася проблема навіть з помешканням для ялтинської громади. П.
Горянський писав: “Дуже б добре, незважаючи на все, мати помешкання для громади, хоч би любителі співу та
театру збирались там. Але коштів нема, а з школи нас вигнав інспектор (земляк Павленко), боїться, щоб начальство
не довідалось”14.
Таким чином, український рух під час денікінської окупації опинився у вкрай несприятливих умовах, оскільки
владою проводився шовіністичний та антидемократичний курс. Його активність стала меншою в порівнянні з
попередніми роками, але не припинилася. Організована українська громадськість Кримського півострова в
основному зосередилася на питаннях культурно-економічної роботи. Як і в попередні роки, підтримувалися
партнерські стосунки з кримськотатарським рухом. Дуже суттєвою перешкодою для розвитку українського руху в
Криму стали й економічні негаразди. Саме політичне за формою прохання української громадськості півострова
про відкриття консульства в умовах денікінської окупації мало з практичного пункту зору лише економічний зміст,
бо денікінська влада не тільки офіційно не визнавала УНР, а й вела проти неї бойові дії. Відкриття ж консульства
дозволяло отримати певні кошти від державної влади УНР задля громадської роботи. Практичну роботу з
проведення політичного курсу УНР відносно Криму виконувала дипломатична місія на Кавказі на чолі з І.Г.
Красковським. Наслідками діяльності української громадськості у 1919 р. стало призначення голови Української
Краєвої Ради в Криму П.Є. Горянського консулом УНР.
Література.
1 Громов С.Є. Украинские политические партии и организации в период гражданской войны (1918 - 1920 гг.) //
Додаток до “Вісника Університету внутрішніх справ” (№2). Доп. і повідомл. на Всеукраїнській науковій
конференції “80-річчя відродження української державності: минуле і сучасне” - Сімферополь, 1997.- С. 87 - 93.
2 Там же. - С. 91.
3 Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917 - 1921. - Вид-во “Прометей”, 1951. - Ч.2. - С. 33.
4 Зарубин А.Г., Зарубин В.Г. Без победителей. Из истории гражданской войны в Крыму. - Симферополь:
“Таврия”,1997. - С. 221.
5 ЦДАВОВ, ф. 3696, оп. 3, спр. 50, арк.4.
6 ЦДАВОВ, ф. 3696, оп. 3, спр. 50, арк. 3.
7 ЦДАВОВ, ф. 3696, оп. 3, спр. 50, арк. 6.
8 ЦДАВОВ, ф. 3696, оп.3, спр. 50, арк. 161.
9 ЦДАВОВ, ф. 3696, оп.3, спр. 50, арк. 4.
10 Там же.
11 ЦДАВОВ, ф. 3696, оп.3, спр. 50, арк.7.
12 ЦДАВОВ, ф. 3696, оп.3, спр. 50, арк. 165.
13 ЦДАВОВ, ф. 3696, оп.3, спр.51, арк.17.
14 Там же.
Література.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94250 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T17:29:06Z |
| publishDate | 1999 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Іванець, А.В. 2016-02-10T19:17:54Z 2016-02-10T19:17:54Z 1999 До питання про громадсько-політичну активність українців Криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.) / А.В. Іванець // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 8. — С. 186-188. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94250 Попри помітне пожвавлення в останнє десятиріччя досліджень суспільствознавців про участь в політичному житті у післяреволюційні роки народів Криму, громадсько-політична активність українців на півострові вивчена вочевидь недостатньо. А між тим українці становили тоді і становлять зараз значну частину кримських мешканців, а, отже, українська етнічна група суттєво впливає на політичний клімат на Кримському півострові. Однією з найкращих, хоч і невеликою за обсягом, роботою щодо цього питання є доповідь С.Є. Громова про кримські політичні структури українців у 1918-1920 рр1. Спираючись на архівні та нові матеріали, автору вдалося загалом об'єктивно висвітлити тему. Проте один висновок п. Громова все ж таки потребує перегляду. Так, дослідник пише: “При Деникине, с учетом главного лозунга добровольческой армии воссоздания “единой и неделимой”, говорить об открытой деятельности какой-либо украинской национальной партии или организации было невозможно”2 і згадує лише про підпільну діяльність ліворадикальної партії боротьбистів. Науковець правильно вказує спрямування політики денікінської влади, проте навіть в умовах тиску російських шовіністичних кіл і поміркована українська громадськість не припиняла праці на національній ниві. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Материалы VI научных чтений До питання про громадсько-політичну активність українців Криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.) Article published earlier |
| spellingShingle | До питання про громадсько-політичну активність українців Криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.) Іванець, А.В. Материалы VI научных чтений |
| title | До питання про громадсько-політичну активність українців Криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.) |
| title_full | До питання про громадсько-політичну активність українців Криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.) |
| title_fullStr | До питання про громадсько-політичну активність українців Криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.) |
| title_full_unstemmed | До питання про громадсько-політичну активність українців Криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.) |
| title_short | До питання про громадсько-політичну активність українців Криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.) |
| title_sort | до питання про громадсько-політичну активність українців криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.) |
| topic | Материалы VI научных чтений |
| topic_facet | Материалы VI научных чтений |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94250 |
| work_keys_str_mv | AT ívanecʹav dopitannâprogromadsʹkopolítičnuaktivnístʹukraíncívkrimupídčasdeníkínsʹkoíokupacíídrpol1919r |