Пароніми у ветеринарній термінології
У системі значеннєвих категорій слова, що відіграють у мові велику стилістичну роль, виділяються пароніми. Термін становить інтерес саме своїм глибинним змістом, який треба вловити і з’ясувати. Пароніми (від грец. para – поблизу, поруч і оnоmа – ім’я) – це слова, подібні між собою звучанням і частко...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 1999 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
1999
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94290 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Пароніми у ветеринарній термінології / М.В. Дмитрук // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 8. — С. 130-134. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860025623118872576 |
|---|---|
| author | Дмитрук, М.В. |
| author_facet | Дмитрук, М.В. |
| citation_txt | Пароніми у ветеринарній термінології / М.В. Дмитрук // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 8. — С. 130-134. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | У системі значеннєвих категорій слова, що відіграють у мові велику стилістичну роль, виділяються пароніми. Термін становить інтерес саме своїм глибинним змістом, який треба вловити і з’ясувати. Пароніми (від грец. para – поблизу, поруч і оnоmа – ім’я) – це слова, подібні між собою звучанням і частковим збігом морфемного складу, наприклад: вовна-бавовна, адресат-адресант, особовий-особистий та ін.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:49:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
Дмитрук М.В.
Пароніми у ветеринарній термінології
У системі значеннєвих категорій слова, що відіграють у мові велику стилістичну роль, виділяються па-
роніми. Термін становить інтерес саме своїм глибинним змістом, який треба вловити і з’ясувати. Пароніми
(від грец. para – поблизу, поруч і оnоmа – ім’я) – це слова, подібні між собою звучанням і частковим збігом
морфемного складу, наприклад: вовна-бавовна, адресат-адресант, особовий-особистий та ін.
До паронімів належать терміни, фонетична подібність яких зумовлена фонетичною подібністю форма-
нтів, які включаються до їхнього складу.
Близькі своїм звуковим складом морфеми можуть розрізнятися в паронімах лише окремими голосними
(кит – кіт, фірма – ферма) або приголосними (плюш – плющ), але досить часто значення паронімів дифе-
ренціюється за допомогою різних суфіксів та префіксів, як у словах людський-людяний, освітлюва-
ти-висвітлювати.
Паронімічні назви можуть належати до однієї семантичної групи лексики, наприклад: олія – оліфа (назви
речовини), квартира – кватирка (назви житла і його частин), зрозумілий – зарозумілий (назви ознак), роз-
крити-викрити (назви дій) і т. ін. Проте багато паронімів позначають назви і таких предметів, які семантично
в одну групу не об’єднуються, як праник (дерев’яний брусок з ручкою, яким вибивають білизну під час
прання) і пряник (ласощі), грип (хвороба) і гриб (рослина) і под.
За ступенем зближення звукового оформлення морфемного складу розрізняють максимальні і мінімальні
пароніми. До максимальних паронімів належать ті, які характеризуються великою спільністю звучання, а
іноді розрізняються лише якимось одним звуком: досвід-дослід, роман-романс. Мінімальними вважаються
такі пароніми, ступінь близькості звучання яких менший: стан-становище, тримати-підтримувати. Мініма-
льні пароніми зближують паронімічну лексему з непаронімічною.
Термін “паронім” дехто поширює навіть на близькі за значенням слова, що мають лише по одному спі-
льному звуку (шило – швайка, шум – гам), а також на слова, в яких весь звуковий склад спільний, але роз-
різняються вони між собою наголосом (колóс – кóлос). При такому розумінні паронімії вона втрачає межі з
непаронімічною лексикою, зокрема з омографами (А.П. Критенко. Пароніми в українській мові // Мовоз-
навство. - 1968. – №3. – С. 55-57).
Пароніми – це близькозвучні слова, що близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням.
Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зок-
рема, до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням
малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис і вимову
потрібного слова.
Пароніми різняться префіксом, суфіксом, відсутністю частки -ся, кількома звуками у закінченні та ін.
Паронімічними відношеннями поєднується пара слів, значно рідше – три або більше.
За характером смислових зв’язків пароніми поділяються на кілька груп:
1. Синонімічні: важкий – тяжкий, привабливий – принадливий.
2. Антонімічні: прогрес – регрес, адресат – адресант.
3. Такі, що мають семантичну близькість: вирізнятися – відрізнятися, витрати – затрати.
4. Тематичні: абонент – абонемент, пам’ятка – пам’ятник.
Явище паронімії вимагає точного знання значень слова. Незначна відмінність між двома словами призво-
дить до помилок. Цим можна пояснити велику небезпеку, що породжує явище паронімії, особливо в тер-
мінології.
Серед термінів ветеринарної медицини зустрічаються такі пароніми:
Астенія – астазія [СІС:73]. Астенія (від грецького, що означає безсилля, слабість) – стан безсилля, за-
гальна кволість організму. Астазія (від а... і гр. - стояння) – втрата здатності стояти, переважно внаслідок
захворювання нервової системи.
Атаксія – атрепсія [СІС:76]. Атаксія (від гр. – безладдя) – розлад координації довільних рухів, спосте-
рігається при деяких захворюваннях нервової системи. Атрепсія (від гр., що означає живлення) – тяжка
форма розладу живлення у молодняка.
Афазія – афакія [СІС:79]. Афазія (від гр. – оніміння) – повна або часткова втрата голосу у людини вна-
слідок ураження мовних центрів; у тварин втрата голосових звуків внаслідок ураження відповідних центрів.
Афакія (від гр. – сочевиця) – відсутність кришталика ока.
Ахілія – ахолія [СІС:80]. Ахілія (від гр. а... і сік) – відсутність соляної кислоти та пепсину у шлунковому
соці.
Ахолія (від гр. а... і жовч) – патологічний стан, при якому жовч не надходить у дванадцятипалу кишку.
Атонія – атрезія [СІС:77]. Атонія (від гр. – в’ялість, слабість) – ослаблення тонусу, еластичності і збу-
дливості тканин та органів у людини та тварин (атонія шлунка, кишок, м’язів). Атрезія (від гр. а... і отвір) –
природжена відсутність або недорозвиненість природних отворів організму.
Гастрин – гастрит [СІС:141]. Гастрин (від гр. – шлунок) – гормон, який виробляється в слизовій оболонці
шлунка через діянню хімічних і механічних подразників. Гастрин стимулює секрецію шлункового соку та
соку підшлункової залози. Гастрит (від гр. – шлунок) – запальне захворювання слизової оболонки шлунка.
Гастроскопія – гастростомія [СІС:142]. Гастроскопія (від гастро... і скопія) – метод дослідження шлунка
за допомогою ендоскопа-гастроскопа; застосовують при розпізнаванні ряду захворювань шлунка. Гастро-
стомія (від гастро... і гр. – рот, отвір) – операція накладання штучної зовнішньої шлункової фістули; про-
водиться при непрохідності стравоходу.
Девастація – девіація [СІС:191]. Девастація (лат. deviatio – спустошую, розорюю) – комплекс заходів,
спрямованих на знищення збудників інвазійних та інфекційних захворювань людини, тварин і рослин на всіх
фазах розвитку цих збудників. Девіація (лат. deviatio, від devio – відхиляюсь) – зміна середніх стадій емб-
ріонального розвитку органа, що призводить до змін будови його у дорослого організму.
Дезинсекція – дезинфекція [СІС:193]. Дезинсекція (від дез... і лат. investum – комаха) – заходи боротьби із
шкідливими комахами й кліщами-переносниками збудників хвороб людини й тварин /воші, блохи та ін.) та
сільськогосподарськими шкідниками. Дезинфекція (від дез. – фр. префікс, що означає знищення, видалення,
відсутність чи спотворення чогось; та інфекція) – заходи, спрямовані на знищення збудників інфекційних
захворювань людини і тварин.
Дегенерація – деградація [СІС:192]. Дегенерація (лат. degeneratio – вироджуюсь) – виродження, погір-
шення з покоління в покоління певних рис або властивостей; процес руйнування органів або клітин у орга-
нізмів. Буває, зокрема, у тварин, розвиток яких відбувається з перетворенням (напр., Д. зябер і хвоста у
пуголовка при перетворенні його на жабу). Деградація (від лат. degradatio – зниження) – рух назад, посту-
пове погіршання, занепад, втрата якихось властивостей.
Дистрофія – дисфагія [СІС:217]. Дистрофія (від дис... і ...трофія) – порушення живлення тканин, органів
або організму людини чи тварини в цілому, що призводить до виснаження організму. Дисфагія (від дис... і
...фагія) – розлад акту ковтання в людини й тварин; спостерігається при деяких хворобливих станах (пухлини
горлянки, запальні процеси).
Епікриз – епіфіз [СІС:254-255]. Епікриз (від гр. – визначення, висновок) – остаточний висновок з історії
хвороби, що містить причини захворювання, його перебіг, лікування та кінцевий результат хвороби. Епіфіз
(від гр. – наріст, гуля) – суглобовий розширений кінець довгих трубчастих кісток.
Ізоосмія – ізотермія [СІС:272-273]. Ізоосмія (від ізо... і гр. ...поштовх) – відносна сталість осмотичного
тиску в рідких середовищах і тканинах організму. Ізотермія (від ізо – гр., що означає рівний, однаковий, у
складних словах означає рівність або подібність за формою або призначенням; і ...термія) – відносна сталість
температури тіла, що забезпечується фізіологічними механізмами терморегуляції; властива людині і тепло-
кровним тваринам.
Ізомерія – ізометрія [СІС:272]. Ізомерія (від ізо... і ...мерія) – існування сполук, однакових за хімічним
складом і молекулярною масою, але різних за будовою та властивостями. Ізометрія (від ізо... і гр. – міра) –
збереження пропорційності органів і частин тіла в період росту організму.
Інсоляція – інстиляція – інспірація [СІС:285]. Інсоляція (лат. – insolatio – виставляю на сонце) – освіт-
лення сонячним промінням, яке застосовують з лікувальною та профілактичною метою. Інстиляція (лат.
instillatio – крапаю, зволожую) – вкапування ліків, наприклад у сечовий міхур. Інспірація (від inspiratio –
натхнення, навіювання) – вдих.
Інкубація – іннервація [СІС:284]. Інкубація (від лат. incubatio – висиджування пташенят) – 1) виведення з
яєць пташенят, з ікри мальків риб; 2) те саме, що й інкубаційний період. Іннервація (від ін... лат. – префікс,
що означає заперечення, відсутність чогось або проникнення в щось; і нерви) – наявність нервових волокон
в органах і тканинах тварин та людини, яка забезпечує зв’язок органів і тканин з центральною нервовою
системою і відповіді організму на впливи зовнішнього й внутрішнього середовища.
Ішемія – ішурія [СІС:297]. Ішемія (від гр. – затримую і ...емія) – зменшення вмісту крові в тканинах
певної ділянки тіла людини й тварин. Спричинюється спазмом або закупорюванням відповідних артерій.
Інша назва – місцеве недокрів’я. Ішурія (від гр. – зупиняю, затримую і ...урія) – затримання сечі, не-
спроможність звільнення сечового міхура від сечі.
Карбоген – карболен [СІС:312]. Карбоген (від. карбо... і лат. oxygenium – кисень) – суміш вуглекислого
газу з киснем. Використовують при розладах дихання внаслідок отруєння при асфіксії. Карболен (від лат.
carbo – вугілля) – лікарський препарат. Застосовують як адсорбуючий засіб при метеоризмі й диспепсії
[СПУМ:18].
Кореневі апендикс і апендиц- (етимологічно обидва з лат. appendix) – "придаток”; розрізняються коре-
невими буквосполученнями -икс, -иц, суфіксом -ит. Апендикс - червоподібний відросток сліпої кишки
людини та деяких тварин. Аппендицит - запалення апендикса.
У спол.: а. хронічний, гострий, катаральний, проривний; приступ, лікування а.:, лікувати, хворіти на а.
Жирний – жировий [СПУМ:73]. Спільний корінь жир-; розрізняються суфіксом -ов-. Жирний - такий, в
якому багато жиру; просякнутий жиром. У спол.: ж. їжа, бульйон, молоко, сметана, сир, м’ясо, баранина,
свинина, ковбаса, мозок. Жировий - який складається з жиру. У спол.: ж. тканина, клітковина, речовина,
обмін, продукт, виділення, відкладення.
Інкубатор – інкубаторій – інкубація [СПУМ: 90].Спільний корінь інкуб-; розрізняються суфіксами -ат-,
-ор-, -ац-. Похідні пароніми інкубаторний – інкубаційний. Інкубатор - апарат для штучного виведення з яєць
молодняку сільськогосподарської птиці.
У спол.: і. електрифіковані, кімнатні, шафові, нові, старі, дешеві, дорогі. Інкубаторій – приміщення, в
якому встановлено Інкубатори для штучного виведення молодняка сільськогосподарської птиці.
Інкубація - виведення в інкубаторі молодняку з пташиних яєць.
У спол: і. природна, штучна.
Інкубаторний – інкубаційний [СПУМ: 90]. Інкубаторний, а, е. У спол.: станція, приміщення, механізм,
курчата, качата.
Інкубаційний, а, е. У спол. : і. яйце, сезон, якість. Інкубаційний період – час від моменту зараження ор-
ганізму якоюсь хворобою до появи зовнішніх ознак цієї хвороби.
Лікарняний – лікарський – лікарський – лікувальний [СПУМ: 110]. Спільний корінь лік-; розрізняються
суфіксами -ар-н-ян-, -ар-ськ-, ува-льн-. Лікарський і лікувальний можуть вступати в синонімічні зв’язки.
Лікарняний - який стосується лікарні. У спол. : Л. містечко, заклад, корпус, установа, палата, одяг, режим,
обід, ліжко.
Лікарський, а, е. Який стосується лікаря і його діяльності, іноді – лікування. У спол.: Л. діяльність, праця,
обхід, обстеження, допомога, порада, консультація, контроль, заборона, висновок, діагноз, припис, рецепт,
повинність, обов’язок, мораль, клятва, етика, таємниця, халат.
Лікарський, а, е. Який стосується ліків.
У спол.: Л. рослини, трави, культури, сировина, препарат, ромашка, шавлія, ягода, меліса, буркун, алтея,
нагідки, вербена, первоцвіт, відділ готових л. форм.
Лікувальний, а, е. Який пов’язаний з лікуванням, використовується для лікування. У спол.: л. режим,
ефект, мета, засіб, властивості, дієта, харчування, доза, вправи, процедура, фізкультура, центр.
Л. факультет – відділення медичного навчального закладу для підготовки спеціалістів широкого про-
філю.
Лікувати – лічити [СПУМ: 111]. Спільний корінь, у якому відбувається чергування приголосних звуків
[к] - [ч]. Розрізняються суфіксами -ува-, -и-.
Лікувати - застосовувати ліки та інші засоби припинення болю, захворювання. У спол.: л. хворого, ди-
тину, жінку, сина, тварин, собаку, коня, серце, печінку, нирки, зуби, вуха; антибіотиками, ліками, травами,
домашніми засобами, ультразвуком, сном, гіпнозом; вдома, в лікарні, в санаторії; амбулаторно, стаціонарно,
добре, успішно; л. продовжувати, починати. Лічити - називати числа у послідовному порядку, вести підра-
хунки; рахувати. У спол.: Л. гроші, учнів, присутніх, машини; до двох, до тисячі; на рахівниці, на пальцях, на
ЕОМ; швидко, поволі, голосно, тихо, усно, без помилки, уважно, добре.
Стрес – струс [СПУМ: І77]. Розрізняються кореневими голосними е, у.
Стрес - загальна відповідь організму на дію внутрішніх або зовнішніх подразників. Струс, у. Струс мо-
зку-ушкодження мозку і мозкових оболонок при закритих травмах голови. Нервовий струс – сильне збу-
дження нервів.
Трав’яний – трав’янистий [СПУМ: І84]. Спільні корінь трав-, суфікс -ян-; розрізняються суфіксом -ист-.
Можуть вступати в синонімічні зв’язки в окремих значеннях. Трав’яний, а, е. Який стосується трави, зроб-
лений з трави, приготовлений із трав, на травах або з насіння. У спол.: т. покрив, килим, насіння, борошно,
сінаж, силос, суміш, настій, вал, щітка, пахощі.
Трав’янистий, а, е. Те саме, що трав’яний і багатий на траву. У спол.: т. масив, поле, галявина, сіножать,
луки, берег, схил.
Шкірний – шкіряний [СПУМ: 209]. Спільний корінь шкір-; розрізняються суфіксами -н-, -ян-. Шкірний,
а, е. Який стосується шкіри (шкури) – зовнішнього покриву людини і тварин; пов’язаний з хворобами шкіри.
У спол.: ш. рецептори, судини, утвори, рубець, сало, чуття, чутливість, подразнення, хвороба, захворювання,
диспансер. Шкіряний, а, е. Виготовлений із шкіри, оздоблений шкірою, призначений для виготовлення
шкіри. У сполуч.: ш. промисловість, завод, об’єднання, сировина, тваринництво, вироби, взуття, черевики,
чоботи, пальто, куртка, піджак, фартух, штани, шапка, пояс; рукавиця, чемодан, футляр, оправа, крісло,
диван, м’яч.
У словнику паронімів української мови (автори Д.Г. Гринчишин та О.А. Сербенська) описано понад 1000
паронімів, які найчастіше зустрічаються на сторінках науково-популярних видань, у періодиці та ін.
Дослідники давно звернули увагу на існування в мові таких близь-козвучних слів, на відмінності між
ними в значенні і на можливі помилки у їх використанні. Однак тільки недавно з’явилися праці, автори яких
прагнуть осмислити явище паронімії в системі лексики, показати пароніми у зв’язках з іншими мовними
одиницями, виявити властиві їм ознаки. Та поки що суттєві розбіжності виявляються у самому розумінні
цього явища, у визначенні складу слів, які можна назвати паронімами. Існує широке розуміння паронімів як
слів, що мають лише звукову подібність. При цьому морфемна будова не береться до уваги. Сюди зарахо-
вують як різнокореневі слова (афект, ефект, досвід, дослід), так і спільнокореневі (будівний, будівельник,
громадський, громадянський). Звукова відмінність при такому розумінні паронімів можлива в сфері голо-
сних і приголосних (веліти, воліти, камінь, кремінь). Отже, в паронімічні ряди об’єднують споріднені слова
і випадково співзвучні [Ощипко: 23-25].
При вужчому розумінні до паронімів зараховують тільки спільнокореневі слова. Однак і тут нема од-
ностайності. Одні дослідники визнають можливість існування багатьох слів у паронімічному ряді [Русский
язык: 106]. Інші вважають, що в паронімічні відношення можуть вступати тільки два слова. Отже, існує
тільки паронімічна пара [Вишнякова: 9-10].
У багатьох дослідженнях з лексики спеціальна увага не акцентується на характері префіксів, що наявні в
паронімічній парі, але окремі дослідники визнають, що префікси в паронімах мусять бути тільки близько-
звучними. Нема погодженості між дослідниками і щодо місця наголосу в паронімах. При широкому розу-
мінні паронімів визнається, що це різні слова за значенням, при вужчому-робиться застереження, що паро-
німи повинні бути певним чином пов’язані за змістом.
Визнаючи існування таких близькозвучних слів мови, дослідники справедливо вважають, що на рівні
мовлення часто виникає проблема правильності їх вживання. І це, мабуть, один з небагатьох моментів, що є
спільним для всіх дослідників, що цікавляться явищем паронімії.
Нами основна увага звертається на розкриття лексичного складу значення паронімів. З цією метою да-
ється коротке тлумачення їх. Маючи усталене значення, пароніми як одиниці словникового складу мови
виявляють свої особливості на семантичному рівні, а звідси – у синтаксично-семантичних позиціях, тобто
закріплених нормами мови можливостях уживати слово в словосполученні з визначеним колом інших слів і
їх форм.
Література
1. Вишнякова О.В. Паронимы в русском языке. – М., 1974.
2. Гринчишин Д.Г, Сербенська О.А. (СПУМ). Словник паронімів української мови. – К.: Радянська
школа, 1986.
3. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Вища школа, 1972.
4. Ощипко І.Й. Практична стилістика сучасної української літературної мови. – Львів, 1968.
5. Російсько-український словник термінів ветеринарної медицини. – К.: Урожай, 1994.
6. Русский язык. Энциклопедия. – М., 1978.
7. Словник іншомовних слів (СІС). За редакцією О.С. Мельничука. – К.,1977.
Література
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94290 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:49:19Z |
| publishDate | 1999 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дмитрук, М.В. 2016-02-10T20:08:10Z 2016-02-10T20:08:10Z 1999 Пароніми у ветеринарній термінології / М.В. Дмитрук // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 8. — С. 130-134. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94290 У системі значеннєвих категорій слова, що відіграють у мові велику стилістичну роль, виділяються пароніми. Термін становить інтерес саме своїм глибинним змістом, який треба вловити і з’ясувати. Пароніми (від грец. para – поблизу, поруч і оnоmа – ім’я) – це слова, подібні між собою звучанням і частковим збігом морфемного складу, наприклад: вовна-бавовна, адресат-адресант, особовий-особистий та ін. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Пароніми у ветеринарній термінології Article published earlier |
| spellingShingle | Пароніми у ветеринарній термінології Дмитрук, М.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Пароніми у ветеринарній термінології |
| title_full | Пароніми у ветеринарній термінології |
| title_fullStr | Пароніми у ветеринарній термінології |
| title_full_unstemmed | Пароніми у ветеринарній термінології |
| title_short | Пароніми у ветеринарній термінології |
| title_sort | пароніми у ветеринарній термінології |
| topic | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94290 |
| work_keys_str_mv | AT dmitrukmv paronímiuveterinarníitermínologíí |