Ветеренарна лексика в господарьских та лікарських порадниках XVIII ст.

До найцікавіших світських видань Почаївської друкарні XVIII ст. належать два – сьогодні унікальні – стародруки: господарсько-ветеринарнолікарський порадник – “Книжиця” для господарства з 1778 р. та порадник доброго тону й поведінки при столі “Полђтика свђцкая” з 1770 р.....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Культура народов Причерноморья
Дата:	1999
Автор:	Дмитрук, М.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 1999
Теми:	Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94310
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Ветеренарна лексика в господарьских та лікарських порадниках XVIII ст. / М.В. Дмитрук // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 9. — С. 129-132. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860013677526122496
author	Дмитрук, М.В.
author_facet	Дмитрук, М.В.
citation_txt	Ветеренарна лексика в господарьских та лікарських порадниках XVIII ст. / М.В. Дмитрук // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 9. — С. 129-132. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Культура народов Причерноморья
description	До найцікавіших світських видань Почаївської друкарні XVIII ст. належать два – сьогодні унікальні – стародруки: господарсько-ветеринарнолікарський порадник – “Книжиця” для господарства з 1778 р. та порадник доброго тону й поведінки при столі “Полђтика свђцкая” з 1770 р..
first_indexed	2025-12-07T16:43:43Z
format	Article
fulltext	Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 129 129 Дмитрук М.В. ВЕТЕРИНАРНА ЛЕКСИКА В ГОСПОДАРСЬКИХ ТА ЛІКАРСЬКИХ ПОРАДНИКАХ XVIII ст. До найцікавіших світських видань Почаївської друкарні XVIII ст. належать два – сьогодні унікальні – стародруки: господарсько-ветеринарно- лікарський порадник – “Книжиця” для господарства з 1778 р. та порадник доброго тону й поведінки при столі “Полђтика свђцкая” з 1770 р.. У “Книжиці” народно-діалектна база – це східноподільський говір. Примірник “Книжиці” має лише бібліотека Варшавського університету. Михайло Возняк з аналізом мови видав пам’ятку як “Український господарський порадник”. Стародрук “Книжиці” подає кирилицею ветеринарні поради: як лікувати коней [КП – 10-48], волів [КП – 48-69], кіз [КП – 67], свиней [КП – 69-71], собак [КП – 71- 72], як запобігати пошесті “джуми” [КП – 72-75], як лікувати вкушення гадиною [КП – 79-80], як лікувати психічні [КП – 84-85] і фізичні хвороби у людей (гарячку, сухоти, спухлину, болі зубів) [КП – 85-87,97], користь від годівлі кроликів [КП – 95- 96] та ін. У “Книжиці” описано такі способи лікування коней: рана обробляється “козловымъ лоемъ..., вимый рану оцтомъ теплымъ...” [КП – 12]; “попђлъ з горђлкою моцною змђшай, ...лій въ нохдры, оуважаючи дабы перваго дня было влажное в каждой ноздре по єдной ложцђ, другаго дня по двђ, трєтаго по три” [КП – 13]. Коли кінь поїсть збіжжя, його здує і він падає, то рекомендують “взяти горчицђ, трошка оливы, пива квасного з дрожджами, й тое змђшавши, вляти въ горло, й заразъ запрагти” [КП – 15]; цікавою є і така рекомендація: ”...раптом конь западаетъ на ноги й бокы єму западутъ, на тое пустити кровь з жилъ, которїн називантся круговіни, тіи сутъ вышше колђнъ коло пахвинъ” [КП – 17]. Цікавим є лікування нориці у коня. “Нориця єсть хороба чили рана на хрептђ конскомъ, которая не можєтъ загоитыся... бђлокъ з яйця, курачого меду ложку, муки пшеничной змішай тое докупи... и прикладай до пори...” [КП – 27-28]. “Книжиця” рекомендує лікування хвороб копит у коней, а також лікування запалення, що є особливо небезпечним. “Конъ стогнетъ, лягаєтъ, возми ложку меду й горілки простой, полкварти воды криничной, тое розмђшавши, налій ему въ горло [КП – 30]. Наступна рекомендація є також важливою. “Коли конь пђдковою вразитъ коло копита другую ногу, з чого буваеть, же коло копита ропа зберется й копитовђ шкодити будетъ, найлђпше... оцтомъ зъ сђллю промый и приложи грђнку, то есть хлђбъ, простый присушаній, а потомъ розчинивши пшеничную муку бђлкомъ з яйця курачого” [КП – 32-33]. Із поданих рецептів лікування коней ми робимо висновок про те, що в цей історичний період в основному використовувались народні засоби – мед, муку, хліб, сіль, горілку, воду, яйця та ін. Українці цікавились і знали деякі способи лікування тварин, ознаки хвороб тощо. У “Книжиці” подано цілий ряд рецептів – це лікування ран, кашлю, випадіння волосся, чиряків, лікування у тих випадках, коли кінь зірветься, лікування болячок у горлі, шаленства, лікування коней, які мочаться кров’ю, лікування, коли кінь не линяє, коли робаки в кишках, коли часто мочу пускає і від того худне та ін. Дане видання фіксує відому на той час ветеринарну лексику і ті способи лікування хвороб тварин, якими користувалися українці в ХІХ столітті. Так, в “Книжиці” подаються ліки для волів: “Нђмъ воли въ дорогу гнати будешь смолою рђдкою ратиць всђ кђлко днями впередъ понамазуй й въ дорозь тоежъ самое що день чини” [КП – 48]; ще подається один рецепт: “Живицю або терпетину з оливою змђшавши роги й ратиць часто намазовати” [КП – 49]. А коли воли починають хворіти, то з профілактичною метою рекомендується: “Давай єму заразъ єдно яйце кураче якъ найсвђжайшое цлкомъ..., а третого дня головку часнику зотри з фунтом вина або горђлки й дай ему випити...” [КП – 51]. “Книжиця Почаївська” містить рекомендацію, коли волам голова болить, вони не їдять: ”...з виномъ, часникомъ й сђллю языкъ волови тимъ натирати, потомъ возми бђбкового листа жменю й вложи єму въ горло..” [КП – 53]. А при коліках “взяти цибулђ й солђ а разомъ тоє змђшавши якъ найглибше подъ хвостъ оутиснути, або вола гонити довго. На тоежъ: Салђтру оутовчену з водою вліти воловь въ горло” [КП – 55]. А коли гарячка у вола, “переступнику зђлля листа давай ему ђсти з сђллю, ...в темнимъ мђстць вола тримати, й пити ему давати въ той темницђ найзимнђйшую воду, оуха й нђздра часто водою зимною оумочивши гобку або хустку оумивати” [КП – 55]; також подаються рекомендації для тих випадків, коли у волів чиряки Дмитрук М.В. ВЕТЕРИНАРНА ЛЕКСИКА В ГОСПОДАРСЬКИХ ТА ЛІКАРСЬКИХ ПОРАДНИКАХ XVIII ст. 130 130 та кашель [КП – 55 і 60]. “Книжиця Почаївська” фіксує народні способи боротьби з паразитами на тілі тварин [КП – 60], для цього використовують “...мастъ сђллю з оливою албо масломъ з сђллю змђшанимъ”. В “Книжиці” зазначені ліки для овець при захворюванні на віспу [КП – 65], а також порада “кто хоче овци мати здоровіи, тлусти й волну на нихъ мягкою, нехай ихъ нђколи не наповаетъ водою” [КП – 63] та ”...въ лђть збирати для нихъ листя дубовое, олховое, липовое й березовое, й тоє оусушане напочатку осени давати имъ скропивши ропою солоною й навеснђ” [КП – 63]. “Книжиця” рекомендує ліки для кіз [КП – 67], ліки для свиней [КП – 67], а також рекомендації “щоби пси не казилися” [КП – 71]. У “Книжиці Почаївській” нами виділена тематична група лексики, що означає назви тварин: “О кроликахђ” [КП – 95], конь [КП – 10], воли [КП – 48], кози [КП – 67], свині [КП – 69], пси [КП – 10], а також назви частин тіла і органів тварин: горло [КП – 17], коло пахвинъ [КП – 17], ноги [КП – 19], бокы [КП – 17], въ губу [КП – 18], ноздры [КП – 19], лопатка [КП – 19], по шыи [КП – 14], над горломъ [КП – 14], голова [КП – 46], хребетъ [КП – 46], языкъ [КП – 44]. Докладно описано способи лікування ран у коней [КП – 12-13], лікування нориці у коня [КП – 27-28], надання допомоги при здутті коня [КП – 15], лікування хвороб копит у коней [КП – 30]. Описано лікування “коросты крвавихъ” [КП – 14], “на охватъ у коня збожемъ” [КП – 15], “на охватъ вђтреный” [КП – 17], “на охватъ водный” [КП – 18], “когда конь сплєчится” [КП – 19], “когда конь вибивъ лопатку з гвалтомъ” [КП – 21], “под повђкою наросла острая косточка” [КП – 23], “нориця на хрептђ конскомъ” [КП – 27-28], “на затратованіє” [КП – 32-33], “на бђлмо свђжє й давнє, чи старє” [КП – 34-35], “коли конь накрижи оупадєтъ” [КП – 36], “на дихавичю” [КП – 38], “коли зъ хвоста волося конєви випадаєтъ” [КП – 41], “чиракъ на языкђ” [КП – 42], “когда конь зорвєтся чимъ” [КП-43], “когда болячка въ горлђ конскомъ” [КП – 44], “когда конь мочитъ кровлю” [КП – 45], “когда конь нє линяєтъ” [КП – 45], “на робаки въ кашкахъ конямъ” [КП – 46], “когда конь часто мочъ пускаєтъ й от того худнет” [КП – 47- 48]. У “Книжиці” представлена також ветеринарна лексика, що називає “лђкарства для воловъ” [КП – 48]. Це і рекомендація, “щобъ ратиць воли непритерали въ дорозђ” [КП – 48], “щоби воли въ роботђ неспрацїованїи були” [КП – 49], “щоби мухи воловъ не кусали” [КП – 49], “єсли волъ хорувати зачинаєтъ” [КП – 51-52], “воли робочіи або нехудіє були” [КП – 52], “коли воламъ голова болитъ” [КП – 53], “коли волъ на колку хорує” [КП – 54], “коли волъ на гарачку хорує” [КП – 55], “на кашєль для воловъ” [КП – 56], “на пришђ або чираки ропистіє воламъ” [КП – 57], “для воловъ кулговихъ лђкарство” [КП – 57-58], “на пархи воловіє” [КП – 59-60], “о робокахъ въ волахъ” [КП – 60], “на воши воловіє” [КП – 60], “вола ужъ укусивъ” [КП – 60]. У “Книжиці” найширше представлена ветеринарна лексика, що позначає способи лікування коней та волів. Але у “Книжиці” також подано деякі рекомендації щодо утримання та лікування кіз і овець: “аби овчи нє паршивђли” [КП – 64], “лђкарство овцамђ на вђспу” [КП – 65], “єсли овца плодъ скинєтъ” [КП – 67]; подано “нарожніє хоробы для овєчъ лђкарства” [КП – 67-68], а також “лђкарство для свиней” [КП – 69-70]. Заслуговують на увагу лікарські та господарські порадники ХVIII ст., які підготував до видання В.А. Передрієнко. Публікуються пам’ятки науково- практичного жанру ХVIII ст., що користувалися попитом у тогочасних читачів. На їх матеріалі виразно простежується процес становлення наукового стилю української літературної мови. Книга містить вступ, тексти пам’яток “Лђкарства описанъніє”, “Книга лђчебная”, “Практика”, що містить відомості про планети, зірки, явища природи. Період ХVI-ХVIII ст. в історії української літературної мови позначився зародженням і поступовим розвитком наукового стилю. Чи не найпоширенішими пам'ятками науково- практичного жанру були травники, лікарські і господарські порадники. Рукописи медичного характеру за змістом становили порадники з фармакопеї та фармакології, медицини в цілому, анатомії, фізіології. Господарські порадники містили дані про тваринництво. В Україні у ХVI- ХVIII ст. існувала не тільки церковно- монастирська медицина, а й цехова, що була вже професією. Треба зазначити також, що на українських землях поширювались і використовувались лікарські порадники польською мовою, чимала кількість яких виходила друком уже в другій половині ХVI – першій половині ХVII ст. У збірнику публікуються три пам’ятки науково- практичного жанру середини і другої половини ХVIII ст.: лікарський порадник “Лђкарства описа- нъніє, которимы без медика в дому всякъ поратоватся можетъ” третьої чверті ХVIII ст; лікарський порадник “Книга лђчебная от многих лђ карствъ” другої половини ХVIII ст., та “Практика”, що є господарським порадником середини XVIII ст. У кінці збірника вміщено словник малозрозумілих слів, у якому є і ветеринарна лексика: афектъ, афекція (ураження, недуха) [ЛП – 121], варgи – губи [ЛП – 121], вепръ – кабан [ЛП – 121], вредь, вродъ – ураження, недуга, хвороба [ЛП – 121] гумори – хвороби [ЛП – 122], жолондекъ – шлунок [ЛП – 122], кроста – короста [ЛП – 122], курація – медична допомога, лікування [ЛП – 122], кютъка – кістка [ЛП – 122], млеко – молоко [ЛП – 123], паралђжъ – параліч [ЛП – 123], пђдулка – таблетка [ЛП – 123], плястеръ – мазь [ЛП – 123], Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 131 131 разъ – рана, болячка [ЛП – 123], розорваніє – зниження, спадання температури [ЛП – 123], шкорупа – шкіра [ЛП – 124], антитода – протияддя [ЛП – 121], артетика – біль у суглобах [ЛП – 121], бубонесъ, дименици, карбункулђ, атостема – пухлини [ЛП – 121], вомђти – блювота, блювотиння [ЛП – 121], exulceracie – виразки [ЛП – 122], заражоний – заражений [ЛП – 122], зима – пропасниця, лихоманка [ЛП – 122], іункури – біль у суглобах [ЛП – 122], катаргъ – біль [ЛП – 122], квартана – чотириденна пропасниця [ЛП – 122], кливостђ – слабість [ЛП – 122], концусъшки – кінцівки [ЛП – 122], коррупція – зараження [ЛП – 122], кристера, енема – мазь [ЛП – 122], набременяти – набухати, затвердіти [ЛП – 123], неулђчоний – невиліковний [ЛП – 123], ложнђца, обложна хороба – облоги, ліжниці [ЛП – 122-123], педогра – подагра [ЛП – 123], покармъ – молоко [ЛП – 123], прошокъ – порошок [ЛП – 123], родзай – рід, порода [ЛП – 123], розорваніє – зниження, спадання температури [ЛП – 123], руптура – грижа [ЛП – 124], салярмониякъ – хлористий амоній,нашатир [ЛП – 124], сатурнусъ триплђкатись іднеа сидпа аріетисъ капри – тривала постійна ознака температури, що виявляється у кіз [ЛП – 124], списмусь тетинусъ – хвороба шиї [ЛП – 124], стомахъ – рот, шлунок [ЛП – 124], терціяна – триденна пропасниця при високій температурі [ЛП – 124], трясця, третячка – триденна пропасниця [ЛП – 124], удъ – частина тіла, орган [ЛП – 124], улђчоний – вилікуваний вилікований [ЛП – 124], фебра, фрибра – пропасниця [ЛП – 124], фляга, флягма, флђгма, флегма – мокроти, виділення [ЛП – 124], флюръ – нарив [ЛП – 124], флюксоватии – гнійний [ЛП – 124], хирадра – біль у ногах [ЛП – 124], absorbercia, afedron – пряма кишка [ЛП – 125], czlonek – орган, частина тіла [ЛП – 125], iva artherika – артерія [ЛП – 125], konfekt na leguuke tormentylle – ліки на криваву бігунку [ЛП – 125], kurenia osobliwe na dworskuu хоробу – особливі обкурювання на двірську хворобу [ЛП – 125], makula – хвороба [ЛП – 125], pecherzyk – пухирець, міхурець [ЛП – 125], pistrak – рак [ЛП – 125], szara – ртутна мазь [ЛП – 125], szczkawka– ікавка [ЛП – 125], wech – нюх [ЛП – 125], Vene рамне – жили під язиком [ЛП – 125], zoladek – шлунок [ЛП – 125]. Перша із зазначених пам’яток – “Лђкарства описанъніє” – не є однорідною за своєю будовою. Найбільшу її частину становить текст “Лђкарства описаніє”, уміщений на 2-89 арк. На арк. 89-104 переписано другий за обсягом текст – “Аптєка домова, то єстъ способы робеня особливих лекарствъ”. Пам’ятка має збірний характер. Три пам’ятки, що публікуються, походять з територій як південно-східних, так і південно-західних говорів. Хронологічно репрезентуючи середину і другу половину XVIII ст., вони відбивають деякі провідні закономірності переходу староукраїнської літературно-писемної мови до нової літературної мови, що формувалася на народній основі. Сказане стосується правописних, фонетичних, граматичних особливостей зазначених пам’яток, їх лексичного складу тощо. Лексика публікованих порадників відзначається повнотою і різноманітністю свого складу. Звичайно, переважна частина її – це загальновживані слова, відомі в різних стилях і жанрах. Проте багато тут лексики, характерної значною мірою для даних пам’яток, яка охоплює ряд предметно-тематичних груп. Насамперед це лексика, пов’язана з існуванням людини та тварини, їх фізіологічних станів, ознак, рухів. Звичайно більше уваги звернено до людини як живої істоти. Але назви частин тіла, назви органів та внутрішніх органів, тобто анатомічна лексика і медична, і ветеринарна однакові. Для аналізованих пам’яток характерна медична лексика і термінологія, пов’язана з хворобами людини, з лікуванням, лікувальними засобами та ін. Зокрема, виділяються такі предметно-тематичні групи: а) назви конкретних хвороб: белмо [ЛП – 59], на глухоти [ЛП – 60], лишай [ЛП – 106], кашель [ЛП – 206], на горячку [ЛП – 209]; б) назви способів і прийомів лікування: лђкарство [ЛП – 220], зъ аптеки [ЛП – 50], масть [ЛП – 53], плястеръ [ЛП – 51], гоить [ЛП – 60]; в) назви природних речовин, які могли використовуватись як засоби лікування або як складові частини для виготовлення медичних препаратів: возми салђтри, блейвасу, галуну [ЛП – 51], возми оцту моцного [ЛП – 43], змішай меду прісного з яєчним бђлком [ЛП – 236], в винђ або в водцђ цинамоновой любо конвалђєвой [ЛП – 49], давай в пивђ [ЛП – 21]. Лікарські порадники характеризуються їх науково-практичною спрямованістю. Вони допомагають дібрати медичні препарати та інші засоби лікування певної хвороби, вказують на способи виготовлення ліків та ін. Як правило, кожна пам’ятка – це збірка відповідних рецептів, настанов лікування. “Книга лђчебная от многих лђкарствъ” є другою пам’яткою, що дає поради щодо лікування хвороб, які були відомі у другій половині XVIII століття: “В кого рана сђжая, буквіцу зотри и з солю прівни” [ЛП – 109]; “Аще кто хочетъ знати от откорму, буслевые чрева з коровђмъ лоемъ змђшаи и яждъ” [ЛП – 109]. А ось порада, що стосується безпосередньо тварин: “Аще у скотіны оувоплется вода, зри ей въ очи и рци: “Воронъ падє на древо, а въ того древа нђсть корене ні вђтвіи, и мили его без рукъ, и зарђзарђзали без ножа, а зђли безъ оусть. Аще ти мовлю: “Пустіся вода, аще не пустіся вода, и ты возми медвежую жолчъ, и горцевое зерно, и лошку воды, и розотри, и дай піти” [ЛП – 111]. “Аще кому овца мрутъ, давай же им волчіи горох, и куріти строями бобровыми” [ЛП – 110]. “Аще хощети знати, овцу не имет волкъ, струну волчую навяжи на овцђ, волкъ их не имеетъ” [ЛП – 132 132 110]. “Аще хощети знати, иж будетъ конь срогии, єдно губу волчую навяжи на коня, будетъ конь срогій” [ЛП – 110]. Лікарські порадники (“Лђкарства описаеђніє і “Книга Лђчебная”) публікуються як пам’ятки мови середини й другої половини XVIII ст. Мовний критерій був основним при доборі їх до даного збірника. Водночас вони певною мірою ілюструють розвиток медичної науки того часу, у тому числі медицини народної. У XVIII ст. вони мали, без сумніву, практичне значення: тексти порадників переписувалися для того, щоб власники могли керуватися ними при лікуванні різних хвороб тощо. Але сьогодні це лише пам’ятки мови. Джерела КП – Книжиця Почаївська: господарсько- ветеринарно-лікарський порадник – книжиця для господарства (1778) / Підгот. М. Возняк. – Мюнхен, 1985. – 97 с. ЛП – Лікарські та господарські порадники XVIII ст./ Підгот. до видання В.А. Передрієнко. – К.: Наукова думка, 1984. – 125 с.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94310
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1562-0808
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:43:43Z
publishDate	1999
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
record_format	dspace
spelling	Дмитрук, М.В. 2016-02-11T06:49:02Z 2016-02-11T06:49:02Z 1999 Ветеренарна лексика в господарьских та лікарських порадниках XVIII ст. / М.В. Дмитрук // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 9. — С. 129-132. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94310 До найцікавіших світських видань Почаївської друкарні XVIII ст. належать два – сьогодні унікальні – стародруки: господарсько-ветеринарнолікарський порадник – “Книжиця” для господарства з 1778 р. та порадник доброго тону й поведінки при столі “Полђтика свђцкая” з 1770 р.. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Ветеренарна лексика в господарьских та лікарських порадниках XVIII ст. Article published earlier
spellingShingle	Ветеренарна лексика в господарьских та лікарських порадниках XVIII ст. Дмитрук, М.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
title	Ветеренарна лексика в господарьских та лікарських порадниках XVIII ст.
title_full	Ветеренарна лексика в господарьских та лікарських порадниках XVIII ст.
title_fullStr	Ветеренарна лексика в господарьских та лікарських порадниках XVIII ст.
title_full_unstemmed	Ветеренарна лексика в господарьских та лікарських порадниках XVIII ст.
title_short	Ветеренарна лексика в господарьских та лікарських порадниках XVIII ст.
title_sort	ветеренарна лексика в господарьских та лікарських порадниках xviii ст.
topic	Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
topic_facet	Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94310
work_keys_str_mv	AT dmitrukmv veterenarnaleksikavgospodarʹskihtalíkarsʹkihporadnikahxviiist

Ветеренарна лексика в господарьских та лікарських порадниках XVIII ст.

Репозитарії

Схожі ресурси