Роль Льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України (квітень — серпень 1940 р.)
У статті досліджується діяльність одного з провідних членів
 Організації Українських Націоналістів Льва Зацного на
 посту організаційного референта (заступника голови) Крайового проводу ОУН та встановлюються деякі напрямки
 підготовки повстання проти радянської влади в 194...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94396 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Роль Льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України (квітень — серпень 1940 р.) / Т. Гривул // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 74-79. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860233474033582080 |
|---|---|
| author | Гривул, Т. |
| author_facet | Гривул, Т. |
| citation_txt | Роль Льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України (квітень — серпень 1940 р.) / Т. Гривул // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 74-79. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | У статті досліджується діяльність одного з провідних членів
Організації Українських Націоналістів Льва Зацного на
посту організаційного референта (заступника голови) Крайового проводу ОУН та встановлюються деякі напрямки
підготовки повстання проти радянської влади в 1940 році.
In the article have been considered several general activities by
Lev Zatsny, one of leading members of the Organization of
Ukrainian Nationalists on the post of organizational referee
(vice-chief) in Land Headquarters of OUN; some directions
in preparation of rebellion against the Soviet rule in 1940 have
been found and exposed.
В статье исследуется деятельность одного из ведущих членов Организации Украинских Националистов Льва Зацного на посту организационного референта (заместителя
руководителя) Краевого провода ОУН и устанавливаются
некоторые направления подготовки восстания против советской власти в 1940 году.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:22:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014
Після розвалу Польщі та приєднання у вересні
1939 року Західної України до СРСР ОУН
вступила у пряме протистояння із радянською вла-
дою, комуністичною (більшовицькою) ідеологією та
каральною системою. В період вересня 1939 —
червня 1941 рр. можемо виділити три етапи діяль-
ності ОУН на підрадянській території. Перший,
який тривав з вересня 1939 по квітень 1940 р. —
етап діяльності екзекутиви Володимира Тимчія —
«Лопатинського». Завершується він арештом
17 квітня 1940 р. крайового провідника Осипа Гри-
цака — «Галайди» — «Непоборного» — «Бездо-
много». На другому етапі діяльність ОУН очолю-
вав крайовий провідник Дмитро Мирон — «Ро-
берт» — «Піп». Вже в грудні 1940 р. Д. Мирон
вирушив через кордон, оскільки отримав нове при-
значення — приступити до організації ІІ Великого
збору ОУН [12, с. 48, 59]. Подальшу боротьбу
українського підпілля очолював наступний провід-
ник — Іван Климів — «Леґенда». Предметом на-
шого дослідження є організаційна діяльність заступ-
ника проводу Д. Мирона крайового організаційно-
го референта Лева Зацного, який у той час
використовував псевдоніми «Вік», «Ар», «Троян».
Окреслене питання дотепер не вивчалося з огля-
ду на недоступність джерельного матеріалу. Най-
ближчим за тематикою дослідженням стала розвід-
ка В. Мороза, присвячена еміграційній діяльності
Л. Зацного (тобто час, який хронологічно передує
нашому дослідженню) та його ж праця про В. Тим-
чія [10; 13].
Л. Зацний ще у довоєнний період був відомим та
авторитетним членом ОУН. Він щонайменше з
1938 року займав пост заступника організаційного
референта Крайового проводу, а також був призна-
чений делегатом від краю ІІ Великого збору ОУН
(Римського). Хоча ні він, ні ще один делегат —
Роман Шухевич оточенням Андрія Мельника не
були допущені до участі в нарадах [10, с. 29—30],
сам факт засвідчує роль Л. Зацного в середовищі
націоналістів.
Лев Зацний належав до числа націоналістів, які
після утворення 10 лютого 1940 року Революційно-
го Проводу Степана Бандери (РП ОУН) зголоси-
лися повертатися на територію СРСР, щоб органі-
заційно підтримати, активізувати дії підпільної ме-
режі та готувати повстання проти радянської влади.
Ці члени ОУН в березні 1940 р. перейшли кордон
і розраховували відразу ж включитися в роботу. Тому © Т. ГРИВУЛ, 2014
Тарас ГРИВУЛ
РОЛЬ ЛЬВА ЗАЦНОГО
В РОЗВИТКУ
ПІДПІЛЬНОЇ МЕРЕЖІ ОУН
В ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УКРАЇНИ
(квітень — серпень 1940 р.)
У статті досліджується діяльність одного з провідних членів
Організації Українських Націоналістів Льва Зацного на
посту організаційного референта (заступника голови) Кра-
йового проводу ОУН та встановлюються деякі напрямки
підготовки повстання проти радянської влади в 1940 році.
Ключові слова: Організація Українських Націоналістів,
організаційна референтура, повстання, підпільна мережа,
крайовий провід, західні області України.
75Роль льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України…
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014
24 березня 1940 р. у Львові, по вул. Бема, 20 від-
булося засідання нового складу КЕ, на якому було
затверджено наступний розподіл обов’язків: Осип
Грицак — провідник, Степан Новицький —
«Степ» — «Вій» — заступник, Степан Нікле-
вич — «Вірко» — оргреферент, Дмитро Мирон —
«Максим» — «Селюк Мирон» — референт пропа-
ганди і Юнацтва (безпосередньо Юнацтвом керував
Іван Максимів — «Ромб» — «Вечірній»), Остап
Мацілинський — «Мацько» — референт розвідки
і безпеки, Онуфрій Максимів — «Кривоніс» — гос-
подарчий референт. Забезпеченням зв’язків займа-
лася Галина Левицька — «Куна». Заступник про-
відника С. Новицький очолив крайовий військовий
штаб. Завдання штабу полягало у розробці планів
та підготовці напрямних повстання, а також органі-
зація школи підготовки військових фахівців [2,
арк. 122]. Деякі пости штабу збігалися з обов’язками
із аналогічними в КЕ ОУН: заступник начальника
штабу — Володимир Гринів — «Кремінський», ор-
греферент — Степан Ніклевич, референт розвід-
ки — Остап Мацілинський, референт вишколів і
мобілізаційної роботи — Ярослав Горбовий —
«Буй» — «Славко», референт пропаганди — Дми-
тро Мирон, референт постачання (або, як у доку-
менті — керівник підпілля) — Онуфрій Максимів
[2, арк. 197—198].
Проте прихід націоналістів з-за кордону припав
на спецоперацію НКВС проти ОУН, наслідком якої
стали арешти чи загибель більшості із членів кра-
йового проводу та військового штабу [1, 2, 3; 12,
с. 59; 13, с. 155—165]. Загроза арешту нависла і
над самим Л. Зацним: так, 26 березня, після при-
буття до Львова, він перебував на конспіративній
квартирі Мирослави Шавалюк по вулиці Пильни-
карській, 10 [3, арк. 16]. На той час це приміщен-
ня вже опинилося під наглядом НКВС, і чекісти на-
магалися встановити більше число членів ОУН, які
належали до керівного складу. Припускаємо, що
Л. Зацний не був арештований першими засідками
НКВС випадково: після переходу кордону він виї-
хав на певний час за межі Львова [12, с. 27] і тому
його особа випала з-під нагляду спостерігачів. В ті
напружені дні загроза арешту буквально «по п’ятах»
слідувала за «Віком»: під час допиту Теодора Фе-
дечка — «Яреми» радянські спецслужби дізнали-
ся і про адресу постійного перебування «Віка» під
час його присутності у Львові (вул. Потоцького,
40, кв. 2) [3, арк. 17]. На цій же вулиці Потоцько-
го в будинку під номером 99 проживала сім’я Ле-
вицьких, з якими Л. Зацний був знайомий як по ор-
ганізаційній роботі, так і особисто. Якраз із берез-
нем 1940 року пов’язані найбільш трагічні сторінки
цієї сім’ї. Так, одна донька Левицьких Зеновія була
зв’язковою крайового провідника В. Тимчія і заги-
нула з ним при переході кордону, сестра Галина, яка
відповідала у крайовому проводі за зв’язок, при аре-
шті НКВС отруїлася [3, арк. 225, 228], а наймо-
лодша сестра Марійка була арештована та внаслі-
док допитів збожеволіла [9, с. 41—45]. Був аре-
штований як представник референтури розвідки ще
один представник цієї сім’ї — Юрій Левицький, з
яким Л. Зацний був знайомий ще з 1935 року [3,
арк. 206]. Проте «Вік» вдруге оминув обидві за-
сідки на вулиці Потоцького.
Арешти не паралізували підпільної діяльності:
після певного періоду розгубленості Д. Мирон сфор-
мував новий провід і визначив, що заступником та
організаційним референтом буде Л. Зацний, рефе-
рентом пропаганди Кость-Арпад Березовський —
«Карпо» — «Кречет» — «Карий», референтом
Юнацтва Іван Максимів — «Бард Богдан» —
«Ромб» — «Вечірній», референтом зв’язку Люба
Шевчик — «Ірма» — «Міра». Також продовжу-
вав виконувати свої обов’язки референт постачан-
ня Онуфрій Максимів, який задля безпеки не брав
участі в засіданнях, а контактував із провідником
особисто. Таким чином, Л. Зацний став одним із
тих членів ОУН, які відновлювали її підпільну ро-
боту в один із найважчих періодів її існування. Пев-
ною трудністю у роботі організаційного референта
став той факт, що його попередники — Богдан
Івашків (до 18 лютого 1940 р.) та Степан Ніклевич
(до 30 березня 1940 р.) були арештовані та не пе-
редали організаційні зв’язки. Проте навіть під час
перебування у Кракові Л. Зацний активно цікавив-
ся діяльністю організації на території СРСР та до-
помагав інформацією. Відомо, що він та Д. Мирон
передавали окремі доручення кур’єрами, які виру-
шали до Львова, інформували про кількість озбро-
єння, яке перебуває на обліку місцевих осередків
тощо [4, арк. 171].
Цікавим є факт, що спочатку в Кракові «Вік» не
був призначений на пости у крайовому проводі чи в
Тарас ГРИвУл76
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014
крайовому військовому штабі. Припускаємо, що за-
вдання, за виконання яких він відповідав, були
пов’язані із обов’язками в «краківському» повстан-
ському штабі. Так, коли 10 березня 1940 р. було
сформовано цей штаб, до нього увійшли, зокрема,
Роман Шухевич — «Щука», як керівник відділу
зв’язку, та Лев Зацний — «Вік», як помічник ке-
рівника відділу зв’язку [2, арк. 187]. Інформацію
про те, що саме на «Віка» покладався обов’язок за-
безпечувати зв’язок із закордоном, частково під-
тверджував згодом у своїх показах його наступ-
ник — Іван Максимів — «Ромб» [4, арк. 72]. Вза-
галі питання надійного та безперебійного зв’язку,
зокрема між Краковом та Львовом, було одним із
найважливіших для функціонування організації.
Водночас перехід кордону супроводжувався постій-
ною небезпекою, і саме з переходом кордону були
пов’язані частина арештів та загибелі членів крайо-
вого проводу ОУН в 1940 р. Тому особи, які від-
повідали за цей напрям, зобов’язані були володіти
не тільки теоретичними знаннями, але й мати вели-
кий досвід практичної роботи.
Першочерговими завданнями організаційної ре-
ферентури проводу стало завершення реорганізації
структури та безпосередня підготовка ОУН до по-
встання. Запланована реорганізація передбачала
створення повноцінних округ та повітів, а також
комплектацію проводів відповідних осередків [2,
арк. 9]. Крім того, згідно із розподілом обов’язків
у крайовому проводі, організаційний референт ще з
довоєнних часів відповідав за безпосереднє керів-
ництво обласними, окружними і районними провід-
никами, тобто налагодження із ними контактів, по-
ширення наказів та розпоряджень, а також облік
членів ОУН [2, арк. 15]. Після розвалу Польщі до
цих обов’язків додалися збір, облік і зберігання
зброї, вербування нових членів. Крім того, оргре-
ференту підпорядковувався референт зв’язку, який
виконував завдання по виклику на організаційні зу-
стрічі до Львова обласних і окружних керівників,
забезпечення їх паролями, місцями явок, ночівлі
тощо [3, арк. 243—244].
У цей час в організаційній роботі зіткнулися дві
головні концепції: одна передбачала термінову під-
готовку ОУН до повстання та форсоване збільшен-
ня її чисельності, а друга — розраховувала на більш
тривалу діяльність у підпіллі. Сам Лев Зацний схи-
лявся до першого підходу та був впевнений у реаль-
ності швидкого повстання. У своїх висновках він орі-
єнтувався на ситуацію, яка склалася на Тернопіль-
щині, де ОУН швидко розвивала підпільну мережу
[12, с. 35]. Натомість заступник Станіславівського
обласного провідника Василь Чижевський — «Ар-
тим» згадував, що обласний провідник Олександр
Луцький — «Богдан» негативно оцінював збіль-
шення чисельності організації. Цей факт подавався
наступним чином: «Вік [...] підпав під революційні
настрої та почав настоювати на масовість організа-
ції, а не на якість [12, с. 32]». Відповідно між «Бог-
даном» і «Віком» відбулася суперечка, під час якої
О. Луцький змушений був нагадати про свою пер-
сональну відповідальність за результати роботи у
підпорядкованій області. Цей факт, можливо, навіть
дещо охолодив їхні персональні відносини [12,
с. 32—33]. Усе сказане не означає принципово від-
мінних підходів, які протистояли один одному, а рад-
ше різницю в акцентах. Так, той же В. Чижевський
підтверджував великий потенціал для роботи укра-
їнського підпілля: «Скрізь, куди не піти, народ рветь-
ся до праці, щоб чимскорше позбутися зненавидже-
ного большевицького ярма» [12, с. 36].
На сьогоднішній день ми можемо з’ясувати голо-
вні напрямки особистої діяльності Льва Зацного у
підпільній боротьбі. Так, у квітні 1940 року в орга-
нізаційній роботі виникла неприємна ситуація: про-
відник Львівської округи «Муха» — «Олег» після
масових арештів березня — початку квітня вирішив
взяти на себе ініціативу з керівництва крайовою
ОУН. Він заявляв про своє небажання підпорядко-
вуватися «паничикам» і «верховодам» з-за кордону
(малося на увазі Д. Мирона і Л. Зацного). При цьо-
му він не враховував їхніх повноважень, отриманих
від Революційного Проводу і навіть планував лікві-
дувати обох, якщо вони не підпорядкуються йому як
провіднику [4, арк. 177]. Очевидно, його надмірний
радикалізм був спричинений браком досвіду підпіль-
ної організаційної роботи та молодим віком [11,
с. 31]. Проте цю справу був змушений розглядати
трибунал ОУН у складі інспектора Проводу Ми-
хайла Турчмановича — «Ворона», Костя-Арпада
Березовського — «Кречета» та Івана Максиміва —
«Вечірнього». Після того, як трибунал відсторонив
«Муху» від роботи в місцевій мережі ОУН, органі-
заційний референт «Вік» передавав частину осіб, які
77Роль льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України…
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014
належали до округи, новому окружному Вовку Ми-
колі — «Андрію», а частково — сам здійснював ке-
рівництво підпільниками [4, арк. 198].
В травні 1940 р. перед крайовою мережею було
повторно поставлене завдання підібрати кандида-
тури для формування адміністрації в майбутній
українській державі. Провід ОУН розраховував на
успіх запланованого повстання, тому і потребува-
лося підібрати людей на пости майбутніх міського
управління, поліції, медицини, пошти, залізниці
тощо [4, арк. 223]. Ця потреба виходила із того
факту, що до розвалу Польщі у державних устано-
вах працювало багато поляків, які б могли постави-
тися вороже до української незалежності та із по-
треби застосовувати новий державний апарат при
мобілізації чи у боротьбі.
Також в межах підготовки повстання Л. Зацний
налагодив постійну роботу шифрувального відді-
лу при крайовому проводі. З червня 1940 року він
призначив шифрувальницею Марту Грицай —
«Стефу», яка до того часу виконувала обов’язки
провідниці гімназії «Рідна школа» [6, арк. 30].
М. Грицай зашифровувала дані про персональний
склад кур’єрів, організаційні звіти обласних осе-
редків, інформацію про наявність у місцевих струк-
турах зброї [4, арк. 205; 6, арк. 12, 20, 24]. У сво-
їй роботі отримувала безпосередні вказівки най-
частіше від Л. Зацного та референта зв’язку
Л. Шевчик [4, арк. 174].
У червні Д. Мирон та Л. Зацний розпочали ак-
тивну інспекційну роботу для перевірки діяльності
та стану обласних організацій. Так відомо, що Д. Ми-
рон скерував у Волинську та Рівненську області
зв’язкових, які від провідників місцевих організацій
отримали відповідну інформацію [1, арк. 39 зв.]. А
15 червня Л. Зацний повідомив І. Максиміва, що
скерує останнього «на провінцію» (мова йшла про
Станіславівську область) із контрольною поїздкою
[4, арк. 189]. Одна із зв’язкових Анна Кінка пові-
домляла, що сам «Вік» щонайменше з 3 по 15 серп-
ня перебував на Тернопільщині [4, арк. 195]. Після
цього — відправився на Дрогобиччину (М. Грицай
навіть купувала в середині серпня квитки до Дрого-
бича Льву Зацному та зв’язковій із цієї області Іван-
ці Левицькій) [6, арк. 11 зв., 16]. Продовжуючи свої
інспекційні поїздки по Дрогобицькій області, Л. За-
цний 20—22 серпня перебував у Стрийській окру-
зі (яка адміністративно належала до Дрогобицької
області) [4, арк. 197]. І, звичайно, що «Вік» отри-
мував детальну інформацію про підпільну мережу в
районах Львівщини від М. Вовка [4, арк. 225].
До часу перебування Л. Зацного на Тернопіль-
щині відноситься факт друку антирадянських листі-
вок. Так, І. Максимів засвідчив, що у розпоряджен-
ні однієї місцевої організації є циклостиль (ротатор)
і друкарська машинка. На ній, зокрема, в серпні
1940 р. було привезено антирадянську націоналіс-
тичну літературу і антирадянські листівки. І за сло-
вами І. Максиміва ці листівки розпорядився друку-
вати «Вік». Їхній зміст — бойовий заклик українців
до збройної боротьби проти радянської влади за
створення самостійної України [4, арк. 106].
Д. Мирон та Л. Зацний розпочали підготовку
до створення мережі підпільних організацій у схід-
них областях України. Так, референту пропаганди
К.-А. Березовському доручалося залучити до під-
пільної роботи ОУН студентів, які приїжджали на
навчання до Львова зі Східної України [5, арк. 115].
А студенти Львівського державного університету
імені Івана Франка Семен Сороківський і Богдан
Єднорог налагодили приватне спілкування із цими
студентами і проводили агітаційну роботу [8,
арк. 293; 4, арк. 185]. В той час було залучено до
ОУН кількох осіб, які згодом зайняли відповідаль-
ні пости. Зокрема, мова йде про Йосипа Позича-
нюка та Пантелеймона Сака [13, с. 117]. Агітацій-
ну та пропагандистську роботу безпосередньо на
Сході було доручено проводити випускнику філо-
логічного факультету Омеляну Пріцаку, якого при-
йняли на роботу в Києві в Академію Наук УРСР
[4, арк. 183]. Після арешту К.-А. Березовського в
липні 1940 р. роботу по створенню осередків ОУН
на Східній Україні координував викладач ветери-
нарного інституту Юрій Стефаник; в групу входи-
ла також як кур’єр студентка університету Людви-
га Малащук [7, арк. 63—64].
У питанні організаційного розвитку додатково ви-
діляємо питання розбудови мережі ОУН на Буко-
вині. Інформація про цей напрям роботи поки що не
прояснена остаточно, проте відомо, що після вклю-
чення 28 червня 1940 р. Буковини до складу СРСР
Провід ЗУЗ відразу ж скерував націоналістів для
налагодження співпраці. Так, за дорученням органі-
заційного референта Л. Зацного один із членів ОУН
Тарас ГРИвУл78
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014
Роман Дяків скерував до Чернівців Богдана Гонча-
рука — «Дана». Останній встановив організаційні
контакти із місцевою мережею ОУН та передав цю
інформацію Коломийському окружному провідни-
кові Василю Мельничуку — «Славкові» — «Чу-
маку», який в подальшому співпрацював із Букови-
ною [4, арк. 62, 193; 8, с. 297].
Важливе значення для підпільної боротьби ОУН
мало збільшення кількості націоналістів, які перебу-
вали на нелегальному становищі. Саме наявність не-
легалів, які повністю присвячували себе організації,
є головною відмінністю роботи ОУН в 1940—
1941 рр. від попередніх періодів її діяльності. Збіль-
шення кількості таких членів було основною озна-
кою зростання можливостей ОУН. Крім того, з квіт-
ня 1940 р. члени КП ОУН в обов’язковому
порядку повинні були переходити у повне підпілля,
а місце перебування самого провідника знала тільки
Л. Шевчик. Такий підхід до організації роботи був
вироблений Д. Мироном після того, як він очолив
провід [8, арк. 288]. Органи НКВС усвідомлюва-
ли небезпеку для радянського режиму, яку створю-
вали такі націоналісти-нелегали, і звертали особли-
ву увагу на їхню діяльність. Так, в акті обвинувачен-
ня «Процесу 59-х» в характеристиці підпільної
праці Д. Мирона і організаційного референта Льва
Зацного сказано: «Для более успешной и эффектной
подготовки вооруженного восстания против Совет-
ской власти, МИРОН и ЗАЦНЫЙ — подбира-
ют в состав руководства ОУН, кадровых членов ор-
ганизации, имеющих большой опыт подпольной
работы и конспирации, часть из которых прожива-
ла нелегально под вымышленными фамилиями [8
арк. 286]». Також зазначено, що для покращення
діяльності мережі ОУН на Західній Україні « [...]
МИРОН обеспечил каждого из нелегальщика «за-
работной платой» [8 арк. 287]». Завдяки такій ор-
ганізації роботи «подготавливалась материальная,
техническая база и кадры для готовившегося на сен-
тябрь месяц сего года вооруженного восстания про-
тив Советской власти [8, арк. 288]». У внутрішніх
документах чекістів для таких членів ОУН викорис-
товували навіть спеціальне визначення «кадровый
националист» [11, с. 61]. Фактично, органи НКВС
підтверджували, що найбільшу небезпеку для радян-
ського режиму, тобто найбільше роботи виконували
ті члени ОУН, які перебували у підпіллі, суворо до-
тримувалися конспірації та повністю приділяли свій
час організаційній діяльності.
В другій половині серпня 1940 р. крайовий про-
від отримав із Кракова розпорядження про відтер-
мінування часу початку повстання. Причиною ста-
ли наступні фактори: дії ОУН планувалися на пері-
од внутрішнього ослаблення СРСР внаслідок
зо внішнього конфлікту (з Німеччиною, Італією чи
Балканськими країнами) чи соціально-економічної
кризової ситуації [4, арк. 199]. На той час видимих
передумов для початку партизанської діяльності не
було, тому постало питання переходу усіх нелегаль-
них членів ОУН закордон на час зими 1940—
1941 рр. Це робилося з метою збереження підпіль-
ників від репресій НКВС [4, арк. 204, 226]. Оче-
видно, планований відхід Л. Зацного закордон був
певною мірою спричинений зміною планів ОУН,
хоча радянські органи безпеки були переконані у
тому, що повстання заплановано і відбудеться у ве-
ресні 1940 р. [8, арк. 288].
Відомими є окремі розпорядження Л. Зацного
перед його відходом закордон. Так, приблизно 20—
25 серпня він призначив нового провідника місько-
го осередку ОУН — Михайла Пакуляка [4,
арк. 188]. Приблизно у цей же час він організував
квартиру для проживання свого наступника І. Мак-
симіва (вул. Замарстинівська, 149) [4, арк. 196].
Очевидно, для усіх своїх поїздок «Вік» використо-
вував фіктивні особисті документи. І. Максимів у
своїх свідченнях згадував, що в другій половині
серпня із-за кордону були передані підроблені пе-
чатки, які в подальшому використовувалися в орга-
нізаційній роботі [4, арк. 197]. Крім відомих вже
Люби Шевчик та Марти Грицай, «Вік» підтриму-
вав організаційні контакти зі зв’язковою Марією
Кіндій (вулиця Петра Скарги, 10), [4, арк. 177],
зустрічався із інструкторами підготовки радистів,
які прибули з-за кордону [4, арк. 197—198]. Під
час свого перебування у Львові Л. Зацний прожи-
вав у Романа Дяківа за адресою площа Юра, 5 [4,
арк. 73, 194—195] аж до арешту останнього в
останніх числах серпня 1940 р.
Доповнюючи інформацію про Л. Зацного, пода-
мо свідчення Марти Грицай про його особисті при-
кмети. Ці свідчення подані на допиті від 7 верес-
ня, і є, фактично, чи не останнім його описом:
«Выше среднего роста, крепкого телосложения,
79Роль льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України…
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014
плечистый, шатен, волос темный кучерявый ко-
роткоостриженый, зачесаный вверх, лицо продол-
говатой формы, нос нормальный, немного вогнутый»
[6, арк. 19]. Саме таке орієнтування було розісла-
не районним відділам НКВС для розшуку, але вже
через декілька днів і органам безпеки стало відо-
мо, що Лев Зацний — «Вік» — «Ар» — «Тро-
ян» із групою членів ОУН загинув 1 вересня 1940 р.
при переході кордону.
Важко оцінити значення організаційної роботи,
яку проводи Л. Зацний в 1940 р. До того ж засади
конспірації не дають повної інформації про напрям-
ки підпільної роботи. Проте відомо, що згідно зі ста-
тистичними даними чисельність ОУН на території
західних областей України зросла із 7—7,5 тис. чле-
нів у січні 1940 р. [12, с. 117] до 20 тис. у серпні [6,
арк. 22]. Вважаємо, що ці показники є найкращи-
ми свідченнями результатів організаційної роботи
Лева Зацного.
1. Архів управління Служби безпеки України (далі —
АУСБУ) у Волинській області. — Спр. 6824. —
Т. 1. — 306 арк.
2. АУСБУ у Львівській обл. — Спр. П-33843. —
Т. 2. — 282 арк.
3. АУСБУ у Львівській обл. — Спр. П-33843. —
Т. 3. — 402 арк.
4. Галузевий державний архів Служби безпеки України
(ГДА СБУ). — Спр. 75170фп. — Т. 1. — 330 арк.
5. ГДА СБУ. — Спр. 75170фп. — Т. 2. — 251 арк.
6. ГДА СБУ. — Спр. 75170фп. — Т. 4. — 169 арк.
7. ГДА СБУ. — Спр. 75170фп. — Т. 7 — 222 арк.
8. ГДА СБУ. — Спр. 75170фп. — Т. 8. — 593 арк.
9. Гладилович а. «Марійка нічого не знає!» (Кримінальна
справа Марійки Левицької серед секретних документів
НКВД) / Адольф Гладилович // Брідщина. —
2000. — № 5. — С. 41—45.
10. Мороз в. Еміграційний період життя та діяльності
Лева Зацного / Володимир Мороз // Матеріали
науково-практичної конференції «Лев-Ярослав За-
цний в національно-визвольному русі першої половини
ХХ століття». — Козова, 2011. — С. 29—35.
11. Роман Шухевич у документах радянських органів
дер жавної безпеки (1940—1950) / за заг. ред. Воло-
димира Сергійчука. — К. : ПП Сергійчук М.І.,
2007. — Т. 1. — 640 с.
12. Чижевський в. Спогади із праці в ОУН в рр. 1939—
1945 / Василь Чижевський // Архів Центру дослі-
джень визвольного руху. — 75 с.
13. Шпіцер в. Крайовий Провідник Володимир Тимчій-
«Лопатинський» / Василь Шпіцер, Володимир Мо-
роз. — Львів : Афіша, 2004. — 256 с.
Taras Hryvul
LEV ZATSNY`S ROLE
IN THE DEVELOPMENT OF OUN
UNDERGROUND NETWORK ALONG
THE WESTERN UKRAINE
(1940, April TO August)
In the article have been considered several general activities by
Lev Zatsny, one of leading members of the Organization of
Ukrainian Nationalists on the post of organizational referee
(vice-chief) in Land Headquarters of OUN; some directions
in preparation of rebellion against the Soviet rule in 1940 have
been found and exposed.
Keywords: Organization of Ukrainian Nationalists, Organi-
zational Reference, insurrection, the underground network,
Land Headquarters, Western region of Ukraine.
Тарас Грывул
РОЛЬ ЛЬВА ЗАЦНОГО
В РАЗВИТИИ ПОДПОЛЬНОЙ СЕТИ ОУН
В ЗАПАДНЫХ ОБЛАСТЯХ УКРАИНЫ
(апрель — август 1940 г.)
В статье исследуется деятельность одного из ведущих чле-
нов Организации Украинских Националистов Льва Зац-
ного на посту организационного референта (заместителя
руководителя) Краевого провода ОУН и устанавливаются
некоторые направления подготовки восстания против со-
ветской власти в 1940 году.
Ключевые слова: Организация Украинских Национали-
стов, организационная референтура, восстания, подполь-
ная сеть, краевое руководство (провод), западные области
Украины.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94396 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:22:53Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гривул, Т. 2016-02-11T11:04:02Z 2016-02-11T11:04:02Z 2014 Роль Льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України (квітень — серпень 1940 р.) / Т. Гривул // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 74-79. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94396 У статті досліджується діяльність одного з провідних членів
 Організації Українських Націоналістів Льва Зацного на
 посту організаційного референта (заступника голови) Крайового проводу ОУН та встановлюються деякі напрямки
 підготовки повстання проти радянської влади в 1940 році. In the article have been considered several general activities by
 Lev Zatsny, one of leading members of the Organization of
 Ukrainian Nationalists on the post of organizational referee
 (vice-chief) in Land Headquarters of OUN; some directions
 in preparation of rebellion against the Soviet rule in 1940 have
 been found and exposed. В статье исследуется деятельность одного из ведущих членов Организации Украинских Националистов Льва Зацного на посту организационного референта (заместителя
 руководителя) Краевого провода ОУН и устанавливаются
 некоторые направления подготовки восстания против советской власти в 1940 году. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Роль Льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України (квітень — серпень 1940 р.) Lev Zatsny`s role in the development of OUN underground network along the Western Ukraine (1940, April to August) Роль Льва Зацного в развитии подпольной сети ОУН в западных областях Украины (апрель — август 1940 г.) Article published earlier |
| spellingShingle | Роль Льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України (квітень — серпень 1940 р.) Гривул, Т. Статті |
| title | Роль Льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України (квітень — серпень 1940 р.) |
| title_alt | Lev Zatsny`s role in the development of OUN underground network along the Western Ukraine (1940, April to August) Роль Льва Зацного в развитии подпольной сети ОУН в западных областях Украины (апрель — август 1940 г.) |
| title_full | Роль Льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України (квітень — серпень 1940 р.) |
| title_fullStr | Роль Льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України (квітень — серпень 1940 р.) |
| title_full_unstemmed | Роль Льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України (квітень — серпень 1940 р.) |
| title_short | Роль Льва Зацного в розвитку підпільної мережі ОУН в західних областях України (квітень — серпень 1940 р.) |
| title_sort | роль льва зацного в розвитку підпільної мережі оун в західних областях україни (квітень — серпень 1940 р.) |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94396 |
| work_keys_str_mv | AT grivult rolʹlʹvazacnogovrozvitkupídpílʹnoímerežíounvzahídnihoblastâhukraínikvítenʹserpenʹ1940r AT grivult levzatsnysroleinthedevelopmentofounundergroundnetworkalongthewesternukraine1940apriltoaugust AT grivult rolʹlʹvazacnogovrazvitiipodpolʹnoisetiounvzapadnyhoblastâhukrainyaprelʹavgust1940g |