Народне весілля в Ославиці на Лемківщині
За переказами вихідців зі с. Ославиця детально описане традиційне лемківське весілля: час його проведення, тривалість весілля, усі його етапи, дійові особи, їхні ролі, функції і дійства, вбрання, склад музик (гудаків), подані зразки весільних приспівок. A traditional Lemko wedding feast has been...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94398 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Народне весілля в Ославиці на Лемківщині / П. Антонів // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 98-102. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94398 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Антонів, П. 2016-02-11T11:12:54Z 2016-02-11T11:12:54Z 2014 Народне весілля в Ославиці на Лемківщині / П. Антонів // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 98-102. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94398 За переказами вихідців зі с. Ославиця детально описане традиційне лемківське весілля: час його проведення, тривалість весілля, усі його етапи, дійові особи, їхні ролі, функції і дійства, вбрання, склад музик (гудаків), подані зразки весільних приспівок. A traditional Lemko wedding feast has been thoroughly presented in the article written accordingly to oral narrations by persons of Oslavytsya origin: time and duration of a wedding party and its all subsequent stages, acting persons as well as their roles, functions and duties, ornamentations of a rooms, cast of musical band; examples of sung refrains have been added. На основе устных свидетельств выходцев из села Ославица детально представлена традиционная лемковская свадьба: время проведения, продолжительность, а также все ее этапы, действующие лица, их роли, функции и действия, убранство, состав группы музыкантов, приводятся примеры свадебных припевок. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Народне весілля в Ославиці на Лемківщині On people’s wedding feast at the village of Oslavytsya in Lemko land Народная свадьба в Ославице на Лемковщине Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Народне весілля в Ославиці на Лемківщині |
| spellingShingle |
Народне весілля в Ославиці на Лемківщині Антонів, П. Статті |
| title_short |
Народне весілля в Ославиці на Лемківщині |
| title_full |
Народне весілля в Ославиці на Лемківщині |
| title_fullStr |
Народне весілля в Ославиці на Лемківщині |
| title_full_unstemmed |
Народне весілля в Ославиці на Лемківщині |
| title_sort |
народне весілля в ославиці на лемківщині |
| author |
Антонів, П. |
| author_facet |
Антонів, П. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народознавчі зошити |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
On people’s wedding feast at the village of Oslavytsya in Lemko land Народная свадьба в Ославице на Лемковщине |
| description |
За переказами вихідців зі с. Ославиця детально описане
традиційне лемківське весілля: час його проведення, тривалість весілля, усі його етапи, дійові особи, їхні ролі, функції
і дійства, вбрання, склад музик (гудаків), подані зразки
весільних приспівок.
A traditional Lemko wedding feast has been thoroughly
presented in the article written accordingly to oral narrations
by persons of Oslavytsya origin: time and duration of a
wedding party and its all subsequent stages, acting persons
as well as their roles, functions and duties, ornamentations
of a rooms, cast of musical band; examples of sung refrains
have been added.
На основе устных свидетельств выходцев из села Ославица детально представлена традиционная лемковская свадьба: время проведения, продолжительность, а также все ее
этапы, действующие лица, их роли, функции и действия,
убранство, состав группы музыкантов, приводятся примеры свадебных припевок.
|
| issn |
1028-5091 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94398 |
| citation_txt |
Народне весілля в Ославиці на Лемківщині / П. Антонів // Народознавчі зошити. — 2014. — № 1 (115). — С. 98-102. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT antonívp narodnevesíllâvoslavicínalemkívŝiní AT antonívp onpeoplesweddingfeastatthevillageofoslavytsyainlemkoland AT antonívp narodnaâsvadʹbavoslavicenalemkovŝine |
| first_indexed |
2025-11-26T18:42:19Z |
| last_indexed |
2025-11-26T18:42:19Z |
| _version_ |
1850768803037708288 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014
Лемківське весілля є одним з найдавніших само-
бутніх елементів духовної культури українсько-
го народу. Весільні традиції, звичаї та обряди — це
національне багатство корінних жителів Західних
Карпат. Упродовж століть традиційне народне весіл-
ля було одним із найважливіших чинників розвитку
й збереження духовної культури лемків. Весілля в
Ославиці справляли в будь-яку пору року (тільки не
в піст), але найчастіше восени після закінчення осно-
вних польових робіт, або після різдвяних свят на
«масниці». Воно починалося від зальотів (сватання,
заручини). Якщо парубок ходив з дівчиною і одне
другому сподобались, то вони домовлялися про одру-
ження та повідомляли про те своїх батьків, які мали
дати згоду. Батьки запрошували когось з родини або
доброго сусіда в старости, якому надавалася роль ви-
конавця весільного обряду. В призначений день па-
рубок із старостою йшли до батьків дівчини на зару-
чини, переважно вони закінчувалися взаємозгодою.
І тоді староста запрошував батьків дівчини до бать-
ків парубка на оглядини. Батьки на весільному обря-
ді виступали посередником між Господом Богом і мо-
лодими. Як тільки всі справи були залагоджені, мо-
лоді йшли на молитву до священика та домовлялися
з ним, в який день може бути весілля. Після того свя-
щеник у церкві мав оповіді про їхній шлюб.
Дійовими особами на весіллі були молодий, моло-
да, їхні батьки та родина, а основними виконавця-
ми — старости, дружби, дружки, свашки (латкаль-
ниці), домотарі, ціпнарі, сукачки, гудаки (музики) та
ін. Виконавці цього дійства репрезентують молоду
пару впродовж усього весілля і мають бути добре обі-
знані з весільним обрядом. За тиждень до весілля, у
неділю, молода з двома дружками і окремо молодий
з дружбами ходили просити родину та сусідів на своє
весілля. У четвер молодий із своїми старостами йшов
до молодої по рушники. Вони символізували дорогу
долі, по якій належало пройти молодим. За день пе-
ред весіллям, у п’ятницю після заходу сонця, до хати
молодої сходилися її весільні дружки і подруги, щоб
привітати та побажати їй щастя та доброї долі. Спі-
вали переважно веселі, жартівливі пісні.
весіля, весіля буде веселенько,
Радується душа в тілі, тішиться серденько.
Благослови, Боже, і отец, і мати
Своєму дитяті вінок заплітати.
© П. АНТОНІВ, 2014
Петро АНТОНІВ
НАРОДНЕ ВЕСІЛЛЯ
В ОСЛАВИЦІ НА ЛЕМКІВЩИНІ1
За переказами вихідців зі с. Ославиця детально описане
традиційне лемківське весілля: час його проведення, трива-
лість весілля, усі його етапи, дійові особи, їхні ролі, функції
і дійства, вбрання, склад музик (гудаків), подані зразки
весільних приспівок.
Ключові слова: зальоти, виття (плетіння) вінка, шлюб,
гостина, коровай, почепини, молодий, молода.
1 За переказами уродженців села Ославиці на Лемківщині
Ганни (Дурняк) Рісної і Тетяни (Антонів) Шарак.
99Народне весілля в Ославиці на лемківщині
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014
Як квіточка в полі, зелений барвінок,
Сплітайте, дівчата, мі зелений вінок.
На обрядовому вечорі під спів (латкання) вони
плели (вили) вінок з барвінку для молодої, а пізні-
ше і дружкам та оздоблювали їх стрічками (стужка-
ми). Для весілля в четвер або п’ятницю випікали об-
рядовий хліб-коровай, який прикрашали візерунка-
ми. Зверху запихали галузки з ясена, в нас, в
Осла виці, їх називали росічки, і оздоблювали стуж-
ками з паперу. Це символізувало жениха, господа-
ря, багатство. Дружки приготовляли букети для
дружбів, а молода — букет для молодого. Дружба
виготовляв з грубої ліщини жезло (булаву) для ста-
рости. Ним він перед промовою стукав по столі, щоб
всі гості затихли і були уважні.
На весіллі, крім старостів, були дружби, друж-
ки — найближчі помічники молодих, учасники ве-
сільних обрядів, та свашки — заміжні жінки і се-
стри з родини молодого й молодої, які вміли добре
співати обрядових пісень. В хаті молодих з родини
вибирали свого керівника-розпорядника на час ве-
сілля; якого називали домотар, або домашній старо-
ста. Весільну гостину варила, пекла і приготовляла
господиня, яку називали сукачка. Горілкою на весіл-
лі пригощав один з довірених родичів, якого нази-
вали ціпнар. Він ходив з пляшкою поміж гостей і на-
ливав горілку в келішки (погарики).
Саме ж весілля починалося в суботу під вечір і в
молодого, і в молодої, а закінчувалося там, де мали
жити молоді. Молода на весіллі була одягнута у до-
вгу білу спідницю з дрібними фалдами (збиранками)
та спереду зав’язана білою запаскою з широкими зби-
ранками і низом вишитими орнаментами. Сорочка
була біла, з вишивкою на рукавах, поверх одягала
ґорсет, а зимою — кожушок. На голову молодій за-
кладали вінок з різнокольоровими стрічками, а на
шию — червоні коралі. Молодий на весіллі був одяг-
нений в білі штани (ногавиці), прикрашені кольоро-
вими вставками на швах, в білу сорочку і лайбик без
рукавів, а зимою — гуньку. На голові молодий мав
чорний або темно-зелений капелюх (калап). В кінці
30-х років деяка молода вже одягала довгу білу сук-
ню, а молодий — костюм з краваткою.
В неділю зранку молоді висилали спеціального
чоловіка (проситора), який ходив просити гостей та
музикантів (гудаків). До складу музики входили:
дві скрипки (гушлі), бас (кондра), бубон, а пізніше
і труба та інші інструменти, на яких грали переваж-
но місцеві цигани. Музиканти на весілля приходи-
ли найраніше. Їх садили за окремий стіл, і вони зу-
стрічали маршем гостей. Заможніші гості за марш
платили гроші. Для молодих запрошені гості і ро-
дина приносили дарунки. Жінки на весілля несли
кури, муку, яйця, а чоловіки — збіжжя, горілку,
гроші. При цьому гроші дарували не з рук в руки,
а з хустини. В цей час староста молодого (чи моло-
дої) просив для них благословення у їх батьків.
Батько й мати сідали в хаті на лаву коло столу і ка-
зали такі слова: «Ми вас благословимо, і хай вас
Бог благословить». Молодий чи молода кланяєть-
ся і цілує своїх батьків у чоло, руки, коліна. І так по
першому разу, по другому і по третьому.
Після благословення грають музики. Молода тан-
цює з своїми дружками навколо стола три рази. Та-
кий початок весілля проходить і в молодого. В цей
час свашки співають весільних жартівливих пісень
Не там щастя, не там доля,
Де багати люде.
Хто ся видаст по любови,
Тому добрі буде.
Добрі іти по дорозі,
Як дорога рівна,
Добре буде із тим жити,
котрий тобі рівня.
Дружба за згодою молодого і батьків просить у
свати тих гостей, які мають їхати по молоду. Перед
від’їздом молодий кланяється своїм батькам, і всі ста-
ють посередині хати під хрестом. Староста, молодий,
дружби і свашки тримаються прапорця, який зробле-
ний із стужок і обертаються три рази. Дружба йде
вперед і топірцем робить хрест, а за ним виходять мо-
лодий, батьки, староста, свашки. Молодий, дружба
і старости сідають на одного воза, свашки і свати —
на другого, а якщо потрібно, то організовують і тре-
тю фірманку. Перед від’їздом мати молодого одягає
вивернений кожух на другий бік і обходить три рази
навколо воза та кропить свяченою водою. І тоді ве-
сільний кортеж вирушає до молодої. Неподалік обі-
йстя молодої він змушений зупинитися, бо в’їзд на
подвір’я перекритий спеціальною загорожею — бра-
мою, яку виставили сільські хлопці, щоб взяти «ви-
куп» за молоду. В такій ситуації, між сільськими
хлопцями та весільним старостою молодого виника-
ють жартівливі суперечки, які переходять у перего-
Петро аНТОНІв100
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014
вори про «викуп» молодої. Таким чином дві сторони
домовляються, що молода вартує доброго могорича.
Тоді староста ставить на стіл горілку та закуску, а
сільські хлопці забирають браму, щоб молодий з гос-
тями могли проїхати на подвір’я молодої.
Перед приїздом молодого старости молодої зами-
кають двері, щоб ніхто не зайшов до хати. Коли мо-
лодий вже приїхав на подвір’я, то його староста сту-
кає жезлом у двері і просить їх відчинити. «А може
ви заблудилися?» — питає староста молодої. «Та
ні, — відповідає староста молодого. Ми приїхали
до цієї хати по молоду». Тоді староста молодої бере
попід руки переодягнену під молоду дівчину і пере-
дає її старості молодого. Всі гості жартують і смі-
ються з такої «молодої». Староста молодого гово-
рить, що наш молодий заслуговує справжньої мо-
лодої. Другий раз за молоду виводять дружку і
зачиняють двері. «І знову не ця молода», — гомо-
нять гості молодого. Всі чекають, що з цього вийде.
Через деякий час староста молодої відкриває двері
і каже, що іншої молодої тут нема. Тоді староста мо-
лодого переконує всіх, що ми все добре перевірили
і переконані, що це та хата і та молода, яку ми шу-
каємо. Аж тоді староста молодої з цим погоджуєть-
ся, бере молоду за руку і виводить до старости мо-
лодого. Слідом за молодою виходять дружки.
Тепер староста молодого перебирає все керівни-
цтво на себе. Дружба молодого виходить вперед, ро-
бить знак хреста топірцем три рази, і всі гості захо-
дять до хати. А свашки молодого йдуть з короваєм
до хати і співають:
Ідемо, ідемо, Божі дари несемо,
Для молодої пари коровай даруємо.
а ви, свашки молодої, вступіться з-за столу.
Свашки молодої відспівують:
Не ступимся з-за стола,
Заким не дасте нам дуката,
Та й дуката червеного
І від пана молодого.
І такі переспіви-сварки продовжуються зо дві го-
дини. Після переспівин свашки молодої виходять
з-за столу і їх місце займають свашки молодого. Мо-
лодий підходить до молодої, вітається з нею і цілує
її. Дружка подає молодій букет, який вона прикріп-
лює на правий бік грудей женихові. В знак вдячнос-
ті він дарує молодій гарну хустку з квітами. Під спів
свашок дружки теж підходять до дружбів і прикрі-
пляють їм букети до лівого боку лайбика. Молодий
з молодою сідають за стіл на відведене для них міс-
це, а біля них дружби з дружками, свашки, старо-
сти, родина та гості — починається гостина.
Після гостини староста має промову, в якій він на-
гадує, що вже час іти до шлюбу, та просить батьків
молодої сідати на лаву біля столу, щоб молоді їм по-
клонилися. Музики грають тужливу мелодію, друж-
би, дружки, свашки і всі гості співають. Староста
запрошує молодих стати перед батьками і від моло-
дих дякує татові і мамі за те, що виростили і добре
виховали таку гарну доньку, яка від вас йде до мужа,
дякує родині, сусідам, подругам, і всій весільній гро-
маді та просить в них благословення для молодих на
нову дорогу подружнього життя. По першому, по
другому і по третьому разу. На це всі йому відпові-
дають: «Нехай Пан Біг їх благословить, і ми їх бла-
гословимо». Молоді кланяються і три рази цілують-
ся з родиною. Рідня плаче, а свашки латкають жа-
лібних пісень. Дружба робить топірцем знак хреста
три рази і чекає, поки вийдуть з хати молодий, мо-
лода і старости. На подвір’ї мама молодої обходить
їх навколо три рази, кроплячи свяченою водою. Му-
зиканти грають марша, і всі йдуть до церкви.
Якщо церква знаходилась далеко, то їхали гарно
прибраними фірами. Весільну ходу до церкви очо-
лював староста, а далі йшли молода з дружбами, мо-
лодий з дружками, родина і гості. Батьки молодих,
переважно, до церкви не йшли, бо поралися по гос-
подарці вдома.
У церкві молоді стають перед вівтарем біля цар-
ських врат. Молода стає з лівого боку від молодого.
За молодим стають дружби, а за молодою — друж-
Весілля в с. Висова. 1930 рік. Фото з інтернет-архіву Вла-
дека Максимовича, США
101Народне весілля в Ославиці на лемківщині
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 1 (115), 2014
ки. Священик накладає на голови молодого і моло-
дої віночки, відправляє шлюбну молитву та вінчає
їх. Після шлюбу священик бажає молодим Божої
ласки, щастя та доброї долі в подружньому житті на
многая літа.
З церкви додому молоді повертаються в парі, а за
ними дружби з дружками, родина, гості. На подвір’ї
молодої їх зустрічають музики. З хати виходить мати
молодої і свашки. Свашки співають, а потім мати ві-
тає молодих з вінчанням і обходить навколо них з
мискою зерна ячменю та обсипає їх на щастя. Піс-
ля цього староста запрошує всіх гостей до хати. Мо-
лоді сідають за стіл на призначене їм місце, а біля
них дружби з дружками. Свашки співають жартів-
ливих пісень:
Позир си, мамусю, на свої діточка.
вони собі сидят,
Як два голубочка.
Їла би я, їла, але не капусту,
Різанки з розсолом
З миленьким за столом.
Гості у своїх піснях нагадують, що вже час і обід
подавати. Тоді господині приносять за стіл холодні
закуски, а пізніше і гарячі страви. Ціпар наливає го-
рілку в келішки (пугарики).
Свашки співають:
Ціпарю, ціпарю, дай нам ся горівки напити,
То ми тобі будемо хижу веселити.
Ціпарю, помалючки, трясуться ті ручки,
Малий пугарик маш, і той не доливаш.
Перше коротке привітання — за щасливе по-
дружнє життя молодих — проголошує староста.
Далі п’ють по черзі, гостяться. Дружби весь час під-
ходять до гостей і просять не стидатися їсти, пити.
А свашки співають:
Не будемо їсти, не будемо пити,
Просим молодого, щоб засолодити.
Вони співають доти, поки молоді не поцілуються.
У перервах між чудовими, веселими лемківськи-
ми піснями звучить весільна музика. Після того, як
гості пообідали, староста встає, дає поради і наста-
нови молодим, дякує батькам молодої за гостину. А
тим часом дружба замовляє танець для молодих,
приспівуючи:
Дружба я си дружба, така моя служба,
ви гудаки грайте, молоді гуляйте.
Всі гості виходять з хати на подвір’я, співають і
танцюють. Другий танець дружба замовляє для сва-
шок. Вони танцюють з старостами та іншими поваж-
ними гостями і співають:
Дівча я си дівча, як ружа червена,
Бо я ще не мала свого кавалера.
І ще так не было, і так не бывало,
Жебы гарне дівча фраєра не мало.
Наступний танець замовляє молодий. Танцюють
всі запрошені на весілля та непрошена молодь зі
всього села. І так весільні танці та співи продовжу-
ються до пізньої ночі. Вранці гостей ще раз запро-
шують за стіл. Після гостини староста стукає жез-
лом по столу і тим нагадує, що слід вже вибирати-
ся, та просить у батьків молодої для молодих
благословенства. У той час молоді виходять з-за
столу, три рази кланяються і цілуються з батьками
та всією родиною. Батьки промовляють: «Ми вас
благословимо, діточки, і най вас Пан Біг благосло-
вить», а староста молодого дякує батькам молодої
за гостину та за добре виховання дочки. Тоді моло-
да прощається з сестрами, братами і всією роди-
ною. Свашки співають:
вже бым була їхала, вже бым була йшла,
але ж із сестрою не прощалася.
Дякую тобі сестро, що навчила косу плести,
Більш не будеш не будеш.
Дружба підходить до дверей, робить топірцем
хрест і виходить на подвір’я, а за ним — староста з
молодими. На них чекає віз, на якому поскладано
придане (віно) молодої. Свашки в той час своїми
співами показують «скупість» мами молодої:
Весілля в с. Висова. 1920 рік. Фото з інтернет-архіву Вла-
дека Максимовича, США
Петро аНТОНІв102
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (115), 2014
Мамусю, мамусю я ваша дітина,
То мі ся належить подушка й перина.
Подушка й перина, корова з телятьом,
Же бым не ходила додому з горнятьом.
В той же час молодий за придане молодої дає «ви-
куп». Переважно свашки молодої рахують, що він дав
замало грошей і співали йому жартівливих пісень.
Шкода тя Марисю, шкода тя за нього,
калап си позичив і лайбик не його.
Коли вже всі готові вирушати до молодого, мати
молодої виносить коровай для батьків молодого,
який кладе у скриню, та обходить навколо воза і кро-
пить свяченою водою. Після того староста наказує
фірманові вирушати в дорогу.
Як тільки молода пара прибула до хати молодого,
першою їх вітає мати молодого і посипає молодят
зерном ячменю, щоб вони були щасливі, здорові, ба-
гаті все своє життя. Родичі молодого сідають на лаву
біля столу, а молоді їм вклоняються і цілують. При-
данці знімають з фіри скриню з приданим і заносять
до комори, ключ від скрині віддають старшій сваш-
ці. За це їм батьки молодого віддячуються горілкою.
Потім домотар і батьки молодого запрошують всіх
гостей сідати за стіл. Староста бажає молодим щас-
ливого і довгого сімейного життя. Господині прино-
сять холодні закуски та різноманітні страви, а ці-
пар — горілку для гостей.
Після гостини свашки відправляють молоду з
дружками в окрему хату (кімнату) для обряду «поче-
пин». Посеред хати на лаву кладуть подушки, на яку
сідає молода, і тоді свашки поволі знімають з її голо-
ви вінок. Хто спритніший і перший з дівчат вихопить
з рук свашки вінок і покладе собі на голову — та ско-
ріше вийде заміж. Замість вінка на голову молодій
надягають чепець, а зверху хустку, яку подарував мо-
лодий. А тим часом в іншій кімнаті молодий знімає
шлюбну сорочку та одягає сорочку від молодої.
Зняття вінка з молодої — це символізує, що вона
вже не дівчина, а жінка. Коли свашки відчіпляли мо-
лодій вінок, то співали:
вчера была дівка під віночком,
а нині невістка під чепочком.
вчера была дівка заплетена,
а нині юж жена почеплена.
Приймися, вербою, де ти посаджена,
Привикай, невістко, де ты привезена.
Як тільки закінчилися «почепини», молода разом
з молодим, дружбою, старостою і свашками йшли
до річки митися та набрати води, щоб покропити хату
і гостей. Після роздачі обрядового хліба стільника,
подарунків та обрядового танцю з молодою молоді
йшли на відпочинок (покладини) під спів еротичних
пісень (співанок) свашок і гостей.
На другий день після весілля молода йшла до
церкви на вивід, щоб вимолити в Господа Бога про-
довження роду. Спочатку у притворі церкви, а піз-
ніше і біля царських врат священик читав молитви,
після того молода молилася та поверталася додому.
Через тиждень після весілля, в суботу чи неділю, мо-
лоді йшли до батьків молодої, звідки вона походи-
ла, на поправини.
Останні лемківські весілля в Ославиці відбулися
в 1946 році після Різдвяних свят на «масниці». А
вже у квітні цього ж року після Великодня, на Про-
відну неділю, всіх жителів села польсько-радянська
влада депортувала і розселила по різних куточках
України, що призвело до втрати їхньої етнічної са-
мобутності, а разом з тим до повного занепаду цієї
обрядової традиції та її музичного фольклору.
Petro antoniv
ON PEOPLE’S WEDDING FEAST
AT THE VILLAGE OF OSLAVYTSYA
IN LEMKO LAND
A traditional Lemko wedding feast has been thoroughly
presented in the article written accordingly to oral narrations
by persons of Oslavytsya origin: time and duration of a
wedding party and its all subsequent stages, acting persons
as well as their roles, functions and duties, ornamentations
of a rooms, cast of musical band; examples of sung refrains
have been added.
Keywords: courting, weaving of a chaplet, bridal ceremony,
bride-cake, bridegroom, bride.
Петрo антонив
НАРОДНАЯ СВАДЬБА
В ОСЛАВИЦЕ НА ЛЕМКОВЩИНЕ
На основе устных свидетельств выходцев из села Ослави-
ца детально представлена традиционная лемковская свадь-
ба: время проведения, продолжительность, а также все ее
этапы, действующие лица, их роли, функции и действия,
убранство, состав группы музыкантов, приводятся приме-
ры свадебных припевок.
Ключевые слова: ухаживание, плетение венка, свадебная
церемония, прием гостей, каравай, жених, невеста.
|