Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій
Здійснюється аналіз функціонування поняття «пограниччя»
 в українській та польській довідковій та науковій літературі.
 Також розглядаються питання використання в етнологічній
 науці суміжних термінів «кордон», «прикордонна смуга» і
 «прикордонна зона» в контексті дос...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94416 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій / Р. Чмелик // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 221-228. — Бібліогр.: 30 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860093906586173440 |
|---|---|
| author | Чмелик, Р. |
| author_facet | Чмелик, Р. |
| citation_txt | Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій / Р. Чмелик // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 221-228. — Бібліогр.: 30 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | Здійснюється аналіз функціонування поняття «пограниччя»
в українській та польській довідковій та науковій літературі.
Також розглядаються питання використання в етнологічній
науці суміжних термінів «кордон», «прикордонна смуга» і
«прикордонна зона» в контексті дослідження пограниччя як
суспільного явища на стику етнічних територій.
In the article has been performed an analysis in functioning
of notion of borderland in Ukrainian and Polish informational
and scientific literature. Problems in usage of adjacent
terms as frontier, frontier belt, frontier zone in ethnological
science have also been considered under the context
of studies in borderland as social phenomenon of adjacent
ethnical territories.
В статье осуществляется анализ функционирования
понятия «пограничье» в украинской и польской информационной и научной литературе. Также рассматриваются вопросы использования в этнологической науке
смежных терминов «граница», «пограничная полоса»,
«пограничная зона» в контексте исследования пограничья как общественного явления на стыке этнических
территорий.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:24:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
Науковий інтерес до вивчення кордонів, при-
кордонних територій і, загалом, пограниччя у
країнах Центрально-Східної Європи посилився піс-
ля розвалу соціалістичного табору і розпаду Радян-
ського Союзу. На початку 90-х рр. ХХ століття у
цій частині континенту утворилися незалежні дер-
жави і відповідно актуальним стає питання форму-
вання міжнародних відносин на якісно новій осно-
ві. Суспільства країн цього регіону починають кри-
тично осмислювати існуючу ситуацію із
державними кордонами, що дісталися у спадок піс-
ля Другої світової війни. Розуміння їх непорушнос-
ті і прагнення до максимальної відкритості та до-
ступності пограничних територій притягували спе-
ціальну увагу широкого загалу по обидва боки
границі. Після десятків років заборон з’явилася
можливість відвідати рідних і поховання близьких,
спробувати покращити своє економічне становище
заробітками у сусідній державі — це лише неве-
ликий перелік мотивів, що спонукав людей до пе-
ретину кордону. Водночас для науковців відкрили-
ся нові можливості та виникла необхідність науко-
вого дослідження цих теренів та місцевого
населення з огляду на поглиблення знань про свою
територію, природу, історію, культуру тощо.
Дослідження польського етнічного пограниччя
почали активно розвиватися у дев’яностих роках
ХХ століття і мали вони міждисциплінарний ха-
рактер. Здебільшого ними займалося кілька про-
відних наукових осередків: опольський, цєшин-
ський, краківський, варшавський, лодзький, біло-
стоцький і вроцлавський [22, s. 55], в той час як
українські студії етнічного пограниччя почали ак-
тивізуватися на початку ХХІ століття. Щоправда,
львівський осередок у 80—90-х рр. ХХ століття
проводив комплексні історико-етнографічні дослі-
дження пограничних етнографічних районів Украї-
ни, наприклад Бойківщини, Гуцульщини чи Поліс-
ся. Проте в той час здебільшого використовувала-
ся методика регіонального вивчення народної
традиційної української матеріальної та духовної
культури, але поза увагою залишилися пограничні
кроскультурні явища в контексті співжиття сусід-
ніх етносів. Тому питання про опрацювання
понятійно-термінологічного апарату «пограничних
студій» в українській етнології чи соціології до
останнього часу не було актуальним. З цього огля-
ду польські дослідники мають значно більший до-
свід і повніші напрацювання щодо сучасного розу-© Р. ЧМЕЛИК, 2014
Роман ЧМЕЛИК
ПОНЯТТЯ «ПОГРАНИЧЧЯ»
В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКИХ
І ПОЛЬСЬКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
ЕТНІЧНИХ ТЕРИТОРІЙ
Здійснюється аналіз функціонування поняття «пограниччя»
в українській та польській довідковій та науковій літературі.
Також розглядаються питання використання в етнологічній
науці суміжних термінів «кордон», «прикордонна смуга» і
«прикордонна зона» в контексті дослідження пограниччя як
суспільного явища на стику етнічних територій.
Ключові слова: пограниччя, кордон, прикордонна зона,
прикордонна смуга, етнічна територія.
Роман ЧМЕлИк222
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
міння і розкриття універсального характеру погра-
ниччя як суспільного явища. За твердженням
професора Романа Кирчіва, особливість функціону-
вання нового смислового семантичного навантажен-
ня цього поняття як духовного, культурного суміж-
жя у сучасній польській гуманітарній науці стало по-
штовхом для його поширення на східно слов’янському
науковому терені [5, с. 594].
Поняття «пограниччя» тісно пов’язане із понят-
тям «границя» і, на думку сучасного польського до-
слідника Ґжеґожа Бабіньського, вони перебувають
у складних відносинах подібності та опозиції. По-
дібність їх проявляється не тільки в етимологічно-
му сенсі, але й в емпіричній реальності. Погранич-
чя, у їх просторовому розумінні, завжди утворю-
валися довкола границь, а часом самі виступали до
певної міри кордонами. Проте найчастіше міждер-
жавні границі виникали на вже існуючих культур-
них чи етнічних пограниччях, які функціонували ра-
ніше в спосіб природний і неформальний. Границя
означає кінець чиєїсь влади, юрисдикції, власнос-
ті тощо. Натомість, пограниччя по своїй природі є
певним запереченням чи, можливо, викликом для
кордонів. Останні встановлюють для того, щоб роз-
ділити, а перші, за своєю природою, — єднають,
оскільки містять елементи щонайменше двох куль-
тур. Границя — це порядок встановлений, погра-
ниччя — природний, спонтанний визначник поши-
рення культур, етносів, часом ідей чи системи цін-
ностей [21, s. 42].
Оскільки термін і поняття «пограниччя»
з’явилися як похідні від слова «границя», то для
повноти аналізу доцільно на початку навести ви-
значення останнього у довідковій літературі. Су-
часний «Етимологічний словник української мови»
подає дуже лаконічну дефініцію, яка окреслюєть-
ся одним словом: «Границя — кордон» [2, с. 584].
У його наступному томі знаходимо також скупе по-
яснення «Кордон — межа, рубіж» [3, с. 14].
Практично аналогічну інформацію подає десяти-
томний «Словарь древнерусского языка (ХІ—
ХІV вв.)», пояснюючи термін «границя» через два
інших, одне з яких є простим повторенням — «гра-
ница, рубеж» [10, с. 385]. У «Новому тлумачно-
му словнику української мови» гасло «границя»
взагалі відсутнє, натомість цей термін вживається
як синонім поняття «кордон» — «межа, що роз-
діляє території держав; границя, рубіж» [7, с. 330].
Наведені цитати дають підставу стверджувати, що
основним семантичним навантаженням слова «гра-
ниця» є його однозначне, лінійне трактування в
сенсі державного кордону, і лише інколи подаєть-
ся його ширше значення як поняття, яке стосуєть-
ся обмеження чи окреслення чогось. Подібну си-
туацію із відсутністю гасла «границя» спостеріга-
ємо в Українській радянській енциклопедії.
Натомість гасло «кордон», незважаючи на повні-
ше розкриття, семантично окреслюється лише од-
нією дефініцією: «Кордон (франц. cordon — шнур,
мотузка). Кордон державний — лінія, що вста-
новлює межі сухопутної і водної території держа-
ви, її повітряного простору» [18, с. 398].
Одну з перших спроб ширшого осмислення тер-
мінів «границя» і «кордон» із зазначенням їх се-
мантичних варіантів, хоча також синонімічних, зна-
ходимо в академічному «Словнику української
мови»: «Границя — 1. Лінія, що розділяє які-
небудь території; смуга поділу. // Лінія, яка від-
діляє територію одної держави від території іншої
або води суміжних держав; кордон» [14, с. 156] і
«Кордон — 1. Межа, що розділяє території дер-
жав. // Межа між чим небудь. 2. рідко Прикор-
донна або інша військова сторожа» [15, с. 286].
Загалом можна стверджувати, що довший час в
українській науці зазначені терміни не розглядали-
ся і не використовувалися як категорії чи явище,
що мають полісемантичну основу.
Аналіз поняття «пограниччя» також пропонує-
мо розпочати із дефініцій, які знаходимо у довід-
ковій літературі, а вже пізніше прослідкувати їх
функціонування у наукових виданнях. Відразу не-
обхідно зазначити, що в декотрих українських ен-
циклопедіях і словниках слова «пограниччя», «при-
кордоння», «порубіжжя» просто відсутні. Напри-
клад, їх не знаходимо у чотиритомному «Словарю
української мови», упорядкованому Б. Грінченком
на початку ХХ століття [13] чи виданій в його
останній чверті «Українській радянській енцикло-
педії» [19]. В «Етимологічному словнику україн-
ської мови» слова «пограниччя», «приграниччя»
подано як похідні у гаслі «границя» і їх зміст роз-
крито досить лаконічно — «місце вздовж кордо-
ну» [2, с. 584]. Водночас слово «прикордоння»
знаходимо у гаслі «кордон» і воно значить «тери-
223Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
торію, розташовану біля кордону, вздовж кордо-
ну» [3, с. 14]. Як бачимо, запропонована семан-
тика цих термінів майже ідентична і їх вповні мож-
на використовувати як синоніми. У сьомому томі
«Словника української мови» подано терміни
«прикордоння — територія, розташована біля кор-
дону», «прикордонний — розташований біля кор-
дону, вздовж кордону» і «прикордонна смуга —
призначена для охорони кордону» [16, с. 643]. Там
же знаходимо слово «порубіжний» і дуже просте
пояснення до нього у вигляді синоніма — «при-
кордонний» [16, с. 293]. Виданий у 2001 році
«Новий тлумачний словник української мови» у
чотирьох томах також подає дуже коротеньке ви-
значення терміна: «пограниччя — місцевість біля
кордону» і відразу пропонує пояснення прикмет-
ника «пограничний» — «який межує з чим-
небудь; суміжний, прилеглий» [8, с. 486]. Зау-
важимо, що дефініція похідного прикметника по-
дана у більш універсальному значенні, ніж базовий
іменник. Наведені приклади дуже простого і пря-
молінійного трактування цього широкого і багато-
значного поняття в основних українських енци-
клопедичних та словникових виданнях наочно ілю-
струють недостатню його контекстуалізацію у
вітчизняних суспільних науках.
Найповніше розкрито зміст поняття «pogranicze»
польською мовою у академічному «Польсько-
українському словнику», який подає три варіанти
його можливого перекладу на українську. Перше,
це пряме значення «пограниччя, прикордоння» і
переносне «на рубежі, на межі, на грані, на зламі»;
друге, «окраїна» країни чи області; третє, «околи-
ця, окраїна» села чи міста [10, с. 234]. Для порів-
няння наведемо приклади тлумачення слова «по-
граниччя» у польській довідковій літературі. Один
із словників польської мови ще на початку ХХ сто-
ліття характеризував це поняття як місце поблизу
кордону, окраїни, берег [23, s. 468]. Натомість у
сучасних польських словникових виданнях, за
твердженням українського вченого Романа Кир-
чіва, «переносне значення слова «pogranicze» на-
бирає істотного смислового розширення і модифі-
кації». Окрім терену поблизу кордону, воно ще
значить «і період, стан чи простір, в якому межу-
ють зі собою дві культури, епохи і тому подібне»
чи «стик наближених сфер, царин». Таким чином,
«це друге значення однаково співвідноситься як із
географічним простором, так і культурним і часо-
вим» [5, с. 594].
Своєрідно представлено слово «пограничье» в
словнику російської мови під авторством С.І. Оже-
гова, де воно означає «пограничная полоса, зона» [12,
с. 529]. З цього огляду вважаємо за доцільне розгля-
нути функціонування термінів «прикордонна смуга»
чи «прикордонна зона» в довідковій літературі.
Кардинально відмінну картину у порівнянні з на-
веденим аналізом терміна «кордон» спостерігаємо
із визначенням юридичних термінів, що стосують-
ся окреслення «прикордонної смуги» чи «прикор-
донної зони», які мають безпосереднє відношення
до державного кордону. Наприклад, в «Українській
радянській енциклопедії» знаходимо досить деталь-
не визначення терміна «прикордонна смуга» — «в
СРСР частина прикордонної зони, що безпосе-
редньо прилягає до кордону державного з іншими
країнами і в якій встановлено певний режим відпо-
відно до Положення про охорону державного кор-
дону, затвердженого Указом Президії Верховної
Ради СРСР від 5.VІІІ.1960 (зі змінами від 10.
VІ.1971). Ширина П. с. — до 2 км від лінії дер-
жавного кордону на суші або від берегів прикор-
донних рік чи озер. В’їзд і проживання в П. с. до-
пускається лише з дозволу прикордонних військ.
Контроль за пропискою й проживанням, виконан-
ням усіх видів робіт (лісозаготівля, випас худоби,
водокористування тощо) покладено також на при-
кордонні війська» [19, с. 86]. У тому ж виданні
розкривається ще один більш широкий (в значен-
ні його просторово-територіального окреслення)
термін «прикордонна зона» — «в СРСР терито-
рія районів, міст, сільських або селищних Рад на-
родних депутатів, що прилягають до кордону дер-
жавного. До П. з., там, де її встановлено, включа-
ють також територіальні й внутр. морські води
СРСР і рад. частину вод прикордонних річок і
озер. П. з. за Положенням про охорону держ. кор-
дону СРСР, затвердженим Указом Президії Вер-
ховної Ради СРСР від 5.VІІІ.1960 (зі змінами від
10.VІ.1971), встановлює Рада Міністрів СРСР
або за її дорученням Ради Міністрів союзних і авт.
республік. В’їзд на тер. П. з. особам, які не мають
там постійного місця проживання, без дозволу ор-
ганів внутр. справ заборонено» [19, с. 86]. Таким
Роман ЧМЕлИк224
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
чином, зустрічаємося із широким і детальним опи-
сами конкретних термінів, які дають досить ви-
черпну і точну інформацію про їх юридичний, вій-
ськових і політичний зміст згідно з чинним зако-
нодавством Радянського Союзу. Виглядає, що
маємо справу із докладним перенесенням у довід-
кову літературу визначень, запозичених із законо-
давчих документів, семантична спрямованість яких
акцентується на певних заборонах чи обмеженнях
вільного пересування громадян. Вони практично
не розглядаються в контексті категорії «прикор-
доння» як синоніму досить широкого, загального
поняття «пограниччя».
Оскільки українсько-польський кордон до
1991 року функціонував як радянсько-польський
кордон, то доцільно звернути увагу на дефініцію при-
кордонної смуги в «Большой советской энцикло-
педии»: «Пограничная полоса — часть территории,
прилегающая к государственной границе. Ширина
сухопутной П. п. в СССР: 4 м, 500 м, 7,5 км и 22 км
от линии государственных границ, ширина морской
П. п. — 7,5 км и 22 км. Каждое государство уста-
навливает свои границы с соответствующими
международными нормами. В пределах П. п. дей-
ствуют особые правила, регулирующее работу и пра-
ва органов пограничной охраны по обеспечению не-
прикосновенности границ и борьбе с их нарушителя-
ми, по политич. охране границ и борьбе с контрабандой,
поддержанию общественного порядка, по защите по-
граничного населения от воору женных нападений и
охране от расхищения водных богатств в пределах
морской полосы. П. п. в СССР устанавливается Со-
ветом Министров СССР» [1, с. 366]. Можна зау-
важити, що українська версія є спрощеним варіан-
том, похідною від російської, яка вирізняється до-
кладнішою цифровою деталізацією і більшою
насиченістю «залякуючої» мілітарної термінології.
Сучасний електронний «Словник законодавчих
термінів» так окреслює поняття «прикордонна
зона» — «зона місцевості завширшки не більш ніж
30 кілометрів від кордону. Одиниці адміністративно-
го поділу, які можуть бути визнані прикордонною зо-
ною, визначають держави у двосторонніх угодах»
[28]. Угода між Кабінетом Міністрів України та Уря-
дом Республіки Польща про правила місцевого при-
кордонного руху (ст. 2) від 28 березня 2008 року
дещо конкретизує поняття прикордонної зони на кор-
доні цих двох держав — це «територія адміністратив-
них одиниць держав Договірних Сторін, наведених у
Додатку 1 до цієї Угоди, яка не перевищує 30 кіломе-
трів від спільного кордону; якщо частина такої адмі-
ністративної одиниці лежить на відстані між 30 та
50 кілометром від лінії кордону, то вона тим не менш
визнається частиною прикордонної зони» [28].
Інше електронне джерело за авторством В.О. Ан-
тонова подає наступне означення прикордонної
зони — це «прилегла до держ. кордону певна час-
тина тер. даної д-ви, в межах якої запроваджується
спец. правовий режим. В Україні визначався Зако-
ном «Про державний кордон України» (1991). Ним
було встановлено порядок в’їзду, проживання, пере-
міщення осіб у П. з., користування її землями, над-
рами, водами, лісами та ін. природ. ресурсами, про-
ведення у ній відповід. робіт тощо. Ця зона встанов-
люється, як правило, в межах адм.-тер. одиниць
(району, міста, сільс. чи селищ, ради), які приляга-
ють до держ. кордону. В’їзд до П. з. особам, які там
постійно не проживають, без дозволу відповід. орга-
нів заборонявся, за винятком випадків, передбачених
зак-вом. Тепер замість терміна «прикордонна зона»
вживається термін «прикордонний район» [27].
Вважаємо за необхідне подавати повністю ци-
тати, оскільки вони дають нам можливість вираз-
но зрозуміти і окреслити понятійно-термінологічний
апарат досліджуваних категорій і явищ та відчути
їх політико-правовий контекст, що безпосередньо
впливав на формування етнокультурної складової
пограниччя і ментальності його мешканців. Вище-
наведені дефініції загалом дуже схожі за своїм зна-
ченням і відрізняються хіба що цифровими показ-
никами. Усі вони підкреслюють особливий статус
територій вздовж кордону, перебування в межах
яких регламентовалося чиним законодавством.
Тобто основний акцент у Радянському Союзі та
сучасній Україні робиться на спеціальному (обме-
жувальному і заборонному) правовому режимі
прикордонної смуги і зони.
Для порівняння варто навести приклад з польської
версії «Вікіпедії», яка окреслює прикордонну зону
як територію сільських громад, що приглягає до дер-
жавного кордону. У випадку, якщо ширина прикор-
донної зони таким чином не сягає 15 км, то до цієї
зони включають також територію безпосередніх су-
сідніх громад. Лінію прикордонної зони визначає Го-
225Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
ловний комендант прикордонних військ [29]. Звер-
тає на себе увагу відсутність будь-яких згадок про
спеціальні правові статуси цієї території та значно
нижчий ранг державної установи чи, навіть, особи,
яка відповідає за визначення її меж, у порівняні з
українським аналогом. В подальших дослідженнях
детальніше простежимо, як ця різниця вплинула на
інваріантність ставлення до кордону місцевого насе-
лення по обидві його сторони та прибулих ззовні осіб,
формування особливого соціопсихологічного типу
людей пограниччя в колишньому Радянському Со-
юзі, які в прямому і переносному значенні жили і
постійно перебували у «пограничній ситуації». За
визначенням, поданим у «Філософському словни-
ку» — це «термін у філософії екзистенціалізму,
яким позначають незвичайні психологічні стани лю-
дини, що вимагають від неї напруження всіх сил…
Термін запровадив К. Ясперс. Найчастіше він на-
зиває такі П. с.: випадок, провину, страждання і,
нарешті, смерть, що цілком обезсмислює життя»
[20, с. 498]. Проведені польові дослідження дають
підстави стверджувати, що для мешканців прикор-
донної зони звичними були постійні відчуття стра-
ху, приниження, провини, оскільки вони жили в ат-
мосфері загальної недовіри і підозрілості, а поза
власним помешканням фактично перебували під ці-
лодобовим тотальним наглядом.
Як і частина друкованої української інформацій-
ної літератури, україномовний розділ електронної від-
критої мережевої енциклопедії «Вікіпедія» станом на
12 грудня 2013 року не містить терміна «погранич-
чя». Натомість у польській версії знаходимо гасло
«пограниччя» — це район (простір) близько грани-
ці, яка відділяє території, що відрізняються певними
рисами. Найчастіше йдеться про державний кордон.
На пограниччі можна спостерігати змішання певних
рис з обох сусідніх територій. У І Речі Посполитій
для окреслення східного пограниччя вживали термін
«Креси», а в ІІ Речі Посполитій «Східні Креси», тоб-
то воєводства, які знаходилися на схід від лінії Кер-
зона [29]. Цей порівняльний приклад може служи-
ти доброю ілюстрацією загального стану досліджень
пограниччя по обидві сторони українсько-польського
кордону, тобто практичною їх відсутністю в Україні
та значним доробком у Польщі.
Таким чином, наведені значення понять і термі-
нів, які тією чи іншою мірою стосуються погранич-
чя, у довідковій літературі здебільшого характери-
зують його у просторовому вимірі. Філософські,
соціологічні, етнологічні словники та енциклопедії
взагалі не подають його як категорію суспільну,
культурну, етнічну чи соціологічну. Це стосується
як українських видань [6; 9], так і закордонних,
наприклад, перекладеного польською мовою відо-
мого оксфордського словника термінів зі соціоло-
гії та суспільних наук [24] чи білоруської етногра-
фічної енциклопедії [4].
Серед українських етнологів значну увагу ви-
вченню етнокультурного пограниччя, зокрема
окресленню його предметного поля і методологіч-
них засад, приділив львівський професор Роман
Кирчів. У своїх дослідженнях він зосереджується
також на аналізі визначення терміна «пограниччя»
у сучасній українській та польській довідковій і на-
уковій літературі. Як уже зазначалось, вчений осо-
бливо наголошує на істотному розширенні смислу
та модифікації переносного значення цього термі-
на у новітніх польських словникових виданнях, де
воно співвідноситься не лише з географічним вимі-
ром, але й часовим і культурним. Дослідник акцен-
тує увагу на словосполученнях «культурне погра-
ниччя» і «етнокультурне пограниччя», які досі в
українській етнології термінологічно не визначен-
ні. Покликаючись на польського філолога-славіста
Базиля Бялокозовіча, професор Кирчів подає уза-
гальнене «тлумачення поняття «культурне погра-
ниччя» як утворення, формації, що виникають на
територіальному суміжжі, на стиках різних етносів
й на ґрунті історичного процесу зв’язків, взаємодії
і взаємовпливів їхніх культур, передусім на тради-
ційному рівні. Властиво, ідеться про амальгаму
культурних інтерференцій, що зумовлюються фі-
зичним територіальним етнокультурним суміжжям
двох і більше народів» [5, с. 595]. З наведеної ци-
тати очевидні поєднання прямого (просторового) і
переносного (культурологічного) значень терміна
«пограниччя», спроба їх синтетичного застосуван-
ня та пропозиція використання терміна «суміжжя»
як синонімічного поняття. Використання у визна-
ченні історичних, суспільних, політичних, культу-
рологічних понять у контексті просторового вимі-
ру вказує на універсальний характер досліджува-
ного явища, що передбачає застосування
міждисциплінарних підходів для його вивчення.
Роман ЧМЕлИк226
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
Дефініції поняття «пограниччя» знаходимо також
в публікаціях українських і польських істориків та
соціологів. Професор Сергій Троян, аналізуючи те-
оретичні концепції пограниччя в Україні, зазначає,
що пограниччя є територією, де існують унікальні
можливості обміну і культурної дифузії, а також роз-
витку різних форм співпраці його мешканців. Тут
утворюється специфічний клімат, який сприяє як то-
лерантності та сприйняттю культурних відмінностей,
так і ворожості, конфліктам, антагонізмам. Також
тут формуються різні виміри суспільної свідомості.
Автор вирізняє просторовий і суспільно-культурний
контексти пограниччя, а також звертає увагу на «ате-
риторіальний» спосіб описування пограниччя [25,
s. 53]. Вважаємо, що в цій науковій статті істотним
є наголошення на амбівалентності пограниччя та кон-
текстуалізації етноідентифікуючих факторів, які зна-
ходяться в площині таких категорій як історична
пам’ять і суспільна свідомість.
Український науковець Олексій Сухомлинов ана-
лізує амбівалентність поняття пограниччя на при-
кладі поняття «Креси» і стверджує, що воно «є не
стільки ім’ям власним, скільки загальним». Покли-
каючись на польську дослідницю К. Зиховську, ав-
тор пише: «Не заглиблюючись у деталі, дане понят-
тя називає регіон, що не відповідає універсальності
та виключений з неї» [17, с. 301]. У цьому випадку
автор дає своє філософське розуміння пограниччя,
яке сьогодні може розглядатися як суспільно-
політичне, суспільне або культурно-мистецьке яви-
ще. Проте дослідник практично не приділяє уваги
етнічній складовій та ролі міжетнічних контактів, які
дуже часто становлять основу для специфічного роз-
витку різноманітних суспільно-політично-культурних
процесів на цій території.
Польський науковець Анджей Садовскі пропо-
нує виділити соціологію пограниччя в окрему суб-
дисципліну і вирізняє три її основних аспекти: про-
сторовий (територія, яка знаходиться при границі
або далеко від центру), суспільно-культурний
(суспільно-культурний контакт у певному просто-
рі між двома або більше народами чи етнічними гру-
пами) і особисто-культурний (як місце формуван-
ня нової людини і його культури) [21, с. 42—43].
У свою чергу, відомий дослідник українсько-
польського пограниччя професор Ґжеґож Бабін-
ський здійснює соціологічний аналіз національно-
го чи, у ширшому розумінні, етнічного пограниччя
у наступних вимірах: географічному, історичному,
політичному, етнічному, суспільному та культурно-
му [21, с. 43—47]. Необхідно зазначити, що за-
пропонована дослідником методика і здійснений
аналіз понятійно-термінологічного апарату вивчен-
ня пограниччя, зокрема польсько-українського, до
сьогоднішнього дня залишаються одними з най-
більш комплексних.
Професор Маґдалена Зовчак з Варшавського уні-
верситету, підкреслюючи метафоричний і багато-
значний характер категорії «пограниччя», визнає її
більш придатною для аналізу сучасної культури, ніж
категорію «ідентичності». Польська дослідниця та-
кож підтримує тезу професора Майкла Герцфелда з
Гарвардського університету, що сучасна антрополо-
гія хоча й не виключає «етнічності» зі свого дослід-
ницького поля, проте зараз є більше заангажована
вивченням «погранич», і цитує його визначення цьо-
го поняття. За Герцфелдом, ним окреслюється пев-
ний фізичний простір, воно нав’язує до чогось, що
знаходиться «поміж», зони контакту, території, в
якій розрив неперервності стає трохи розмитим, не
таким гострим [26, s. 50—51].
Здійснений аналіз функціонування поняття «по-
граниччя» та супутніх термінів у польській і укра-
їнській довідковій та етнологічній літературі не пре-
тендує на вичерпність. Очевидно, що можна би було
використати ширше коло етнологічних досліджень.
Для повноти розкриття понятійно-термінологічного
апарату цього міждисциплінарного явища також
можна би було залучити ще й культурологічні та лі-
тературознавчі напрацювання. Проте вважаємо, що
представлений матеріал є досить репрезентативним
і відображає загальний стан речей. На його основі
можна стверджувати, що у польській і українській
довідковій літературі домінує однозначне і лінеар-
не тлумачення цього поняття. Натомість в історич-
ній, соціологічній, етнологічній науковій літературі
українські і польські дослідники відходять від ви-
ключно просторового його сприйняття, а застосо-
вують більш універсальний, культурологічний під-
хід до його вивчення. Поняття «пограниччя» щораз
частіше розглядається в контексті перетину, спів-
ставлення та взаємодії культур, мов, релігій, пам’яті,
світоглядних цінностей, ідентичності тощо. Особли-
во виразно ці методологічні підходи проявляються
227Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій
ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014
у польських дослідників, які широко спираються на
досвід європейських і американських вчених. Укра-
їнські науковці щораз більше говорять про необхід-
ність застосування нових теоретико-методологічних
засад, проте поки що досить мало досліджень здій-
снено на цій основі.
Щодо вивчення сучасного українсько-польського
пограниччя, то видається доцільним поєднати до-
слідження різних семантичних навантажень цього
поняття в сенсі духовного і етнокультурного суміж-
жя із його просторовою конкретизацією (локаліза-
цією) довкола державного кордону. Саме ж погра-
ниччя варто розглядати як периферію, яка знахо-
диться поміж двома центрами (метрополіями) і
перебуває водночас в залежності від них і в опози-
ції до них. Дослідникам доцільно звернути увагу на
специфічні міжетнічні відносини на пограниччі, які
виникають внаслідок особливих міжлюдських кон-
тактів. Такий підхід дасть можливість проаналізу-
вати як встановлений порядок, тобто кордон, ет-
нічно гомогенізує, модифікує і видозмінює колись
неподільне, природне, змішане середовище етно-
куль турного пограниччя.
1. Большая советская энциклопедия / глав. ред. Б.А. Вве-
денский. — М. : Большая советская энциклопедия,
1955. — Т. 33: Печь — Польцин. — 672 с. — (Вто-
рое издание).
2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. — К.,
1982. — Т. 1: А-Г. — 632 с.
3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. — К.,
1989. — Т. 3: Кора — М. — 552 с.
4. Этнаграфія Беларусі: Энцыклапедыя / гал.
рэд. І.П. Шамякін. — Мінск : Беларуская савецкая
энцыклапедыя, 1989. — 575 с.
5. кирчів Р. Етнокультурне пограниччя: контури пред-
метного поля й методологічні засади його досліджен-
ня / Р. Кирчів // Народознавчі зошити. — 2009. —
№ 5—6. — С. 594—607.
6. Мала енциклопедія українського народознавства / за
ред. С. Павлюка. — Львів : Інститут народознавства
НАН України, 2007. — 848 с.
7. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. /
укладачі Василь Яременко, Оксана Сліпушко. — К. :
АКОНІТ, 2001. — Т. 2: Ж — ОБД. — 912 с.
8. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. /
укладачі Василь Яременко, Оксана Сліпушко. — К. :
АКОНІТ, 2001. — Т. 3: ОБЕ — РОБ. — 486 с.
9. Павлюк Степан. Словник основних понять і термінів
з теорії етнології / Степан Павлюк. — Львів : Інсти-
тут народознавства НАН України, 2008. — 256 с.
10. Польсько-український словник : в 2 т. — К. : Вид-во
АН УРСР, 1959. — Т. ІІ.— Ч. ІІ: O-R. — 576 с.
11. Словарь древнерусского языка (ХІ—ХІV вв.) : в
10 т. / глав. ред. чл.-кор. АН СССР Р.И. Аванесов. —
М. : Русский язык. — 1989. — Т. ІІ: възалкати —
добродђтельникъ. — 496 с.
12. Словарь русского языка С.И. Ожегова / 23 изд. —
М. : Русский язык, 1991. — 529 с.
13. Словарь української мови : у 4 т. / упоряд., з додат-
ком власного матеріалу, Борис Грінченко. — 1909. —
К., 1959. — Т. ІІІ: О-П. — 506 с. — (Репр. вид.).
14. Словник української мови. — К. : Наукова думка,
1971. — Т. 2: Г-Ж. — 552 с.
15. Словник української мови. — К. : Наукова думка,
1973. — Т. 4: І-М. — 840 с.
16. Словник української мови. — К. : Наукова думка,
1976. — Т. 7: Поїхати — Приробляти. — 724 с.
17. Сухомлинов О.М. Амбівалентність поняття пограниччя
(на прикладі Кресів) / О.М. Сухомлинов // Київські
полоністичні студії. Європейський вимір української
полоністики. — Т. ІX. — К., 2007. — С. 301—307.
18. Українська радянська енциклопедія / голов. ред., го-
лов. ред. кол. Бажан М.П. — Т. 5: Кантата — Кули-
ки. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — 568 с. —
(2-ге вид.).
19. Українська радянська енциклопедія / голов. ред., го-
лов. ред. кол. Бажан М.П. — Т. 9: Поплужне — Са-
луїн. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — 560 с. —
(2-ге вид.).
20. Філософський словник / за ред. В.І. Шинкарука. —
К. : Головна редакція УРЕ, 1986. — 800 с. — (Дру-
ге видання, перероблене і доповнене).
21. Babiński Grzegorz. Pogranicze polsko-ukraińskie: etnicz-
ność, zróżnicowanie religijne, tożsamość / Grzegorz Babiń-
ski. — Kraków : NOMOS, 1997. — 280 s.
22. Michalska Małgorzata. Religijność na pograniczu. Polacy
na Zaolziu / Małgorzata Michalska — Czeski Cieszyn,
2006. — 320 s.
23. Słownik języka polskiego. — Warszawa, 1908. —
T. IV. — S. 468.
24. Słownik socjologii i nauk społecznych / pod red. Gordona
Marshalla ; red. naukowa polskiego wydania Marek Tabin. —
Warszawa : Wydawnictwo naukowe PWN, 2008. — 531 s.
25. Trojan Sergiej. Koncepcje teoretyczne pogranicza na
Ukrainie / Sergiej Trojan // Pogranicze. Studia Spo-
leczne. — Tom XIV. Numer specialny. Polske granice i
pogranicza : nowe problemy i interpretacje / pod red. Hanny
Bojar, Dariusza Wojakowskiego i Andrzeja Sadowskiego. —
Białystok : Wydawnictwo Uniwersytetu w Białystoku,
2008. — S. 50—57.
26. Zowczak Magdalena. Antropologia, historia a sprawa
ukraińska. O taktyce pogranicza / Magdalena Zowczak //
Lud. — T. XCV. — Poznań ; Warszawa ; Wrocław,
2011. — S. 45—67.
27. антонов в.О. Прикордонна зона. — Режим доступу:
http://cyclop.com.ua/content/view/1267/58/1/1/
Роман ЧМЕлИк228
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014
28. Прикордонна зона // Словник законодавчих термі-
нів. — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?
uid=1078.24768.0
29. Pogranicze (obszar)// Wikipedia. Wolna encyklope-
dia. — Режим доступу: http://pl.wikipedia.org/wiki/
Pogra nicze_(obszar)
30. Strefa_nadgraniczna // Wikipedia. Wolna encyklope-
dia. — Режим доступу: http://pl.wikipedia.org/wiki/
Strefa_nadgraniczna
Roman Chmelyk
BORDERLAND AS A NOTION UNDER
THE CONTEXT OF UKRAINIAN
AND POLISH RESEARCH-WORKS
IN ETHNICAL TERRITORIES
In the article has been performed an analysis in functioning
of notion of borderland in Ukrainian and Polish informa-
tional and scientific literature. Problems in usage of adja-
cent terms as frontier, frontier belt, frontier zone in ethno-
logical science have also been considered under the context
of studies in borderland as social phenomenon of adjacent
ethnical territories.
Keywords: borderland, frontier, frontier zone, frontier belt,
ethnical territory.
Роман Чмэлык
ПОНЯТИЕ «ПОГРАНИЧЬЕ»
В КОНТЕКСТЕ УКРАИНСКИХ
И ПОЛЬСЬКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ
ЭТНИЧЕСКИХ ТЕРРИТОРИЙ
В статье осуществляется анализ функционирования
понятия «пограничье» в украинской и польской инфор-
мационной и научной литературе. Также рассматрива-
ются вопросы использования в этнологической науке
смежных терминов «граница», «пограничная полоса»,
«пограничная зона» в контексте исследования погра-
ничья как общественного явления на стыке этнических
территорий.
Ключевые слова: пограничье, граница, пограничная зона,
пограничная полоса, этническая территория.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94416 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:24:53Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чмелик, Р. 2016-02-11T12:11:30Z 2016-02-11T12:11:30Z 2014 Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій / Р. Чмелик // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 221-228. — Бібліогр.: 30 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94416 Здійснюється аналіз функціонування поняття «пограниччя»
 в українській та польській довідковій та науковій літературі.
 Також розглядаються питання використання в етнологічній
 науці суміжних термінів «кордон», «прикордонна смуга» і
 «прикордонна зона» в контексті дослідження пограниччя як
 суспільного явища на стику етнічних територій. In the article has been performed an analysis in functioning
 of notion of borderland in Ukrainian and Polish informational
 and scientific literature. Problems in usage of adjacent
 terms as frontier, frontier belt, frontier zone in ethnological
 science have also been considered under the context
 of studies in borderland as social phenomenon of adjacent
 ethnical territories. В статье осуществляется анализ функционирования
 понятия «пограничье» в украинской и польской информационной и научной литературе. Также рассматриваются вопросы использования в этнологической науке
 смежных терминов «граница», «пограничная полоса»,
 «пограничная зона» в контексте исследования пограничья как общественного явления на стыке этнических
 территорий. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій Borderland as a notion under the context of Ukrainian and Polish research-works in ethnical territories Понятие «пограничье» в контексте украинских и польських исследований этнических территорий Article published earlier |
| spellingShingle | Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій Чмелик, Р. Статті |
| title | Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій |
| title_alt | Borderland as a notion under the context of Ukrainian and Polish research-works in ethnical territories Понятие «пограничье» в контексте украинских и польських исследований этнических территорий |
| title_full | Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій |
| title_fullStr | Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій |
| title_full_unstemmed | Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій |
| title_short | Поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій |
| title_sort | поняття «пограниччя» в контексті українських і польських досліджень етнічних територій |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94416 |
| work_keys_str_mv | AT čmelikr ponâttâpograniččâvkontekstíukraínsʹkihípolʹsʹkihdoslídženʹetníčnihteritoríi AT čmelikr borderlandasanotionunderthecontextofukrainianandpolishresearchworksinethnicalterritories AT čmelikr ponâtiepograničʹevkonteksteukrainskihipolʹsʹkihissledovaniiétničeskihterritorii |