Етнографи українського державного Музею етнографії та художнього промислу у Львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали)

Подано історичну інформацію про склад етнографів УДМЕХП у Львові в кінці 50-х — першій половині 60-х рр. ХХ ст., їх наукові інтереси, дослідницьку працю та її здобутки, участь в громадському житті Львова і всієї України. В авторському баченні змальовані особистісні політичні, ділові та психологі...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Народознавчі зошити
Date:	2014
Main Author:	Макарчук, С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут народознавства НАН України 2014
Subjects:	Статті
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94420
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Етнографи українського державного Музею етнографії та художнього промислу у Львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали) / С. Макарчук // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 299-309. — Бібліогр.: 23 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859987013403410432
author	Макарчук, С.
author_facet	Макарчук, С.
citation_txt	Етнографи українського державного Музею етнографії та художнього промислу у Львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали) / С. Макарчук // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 299-309. — Бібліогр.: 23 назв. — укp.
collection	DSpace DC
container_title	Народознавчі зошити
description	Подано історичну інформацію про склад етнографів УДМЕХП у Львові в кінці 50-х — першій половині 60-х рр. ХХ ст., їх наукові інтереси, дослідницьку працю та її здобутки, участь в громадському житті Львова і всієї України. В авторському баченні змальовані особистісні політичні, ділові та психологічні риси етнографів Ю. Гошка, К. Матейко, Д. Фіголя, М. Козакевича, М. Ковальського, Л. Сухої, М. Ломової, В. Маланчук та ін. The article has brought some historical information on staff ethnographers of USMEAC at Lviv in the late 1950s and the first half of 1960s, their scientific interests, research-works and achievements, their part in social life of Lviv and Ukraine. In authorial view have been presented various personal political, working and psychological traits of leading native ethnographers of the mentioned period —- Yu. Hoshko, K. Mateyko, D. Figol, M. Kozakevych, M. Kovalsky, L. Sukha, M. Lomova, V. Malanchuk and others. Приведена историческая информация о составе коллектива этнографов УГМЭХП во Львове в конце 50-х — первой половине 60-х гг. ХХ в., их научных интересах, исследовательском труде и его достижениях, участии в общественной жизни Львова и Украины. В авторском видении обрисованы личностные политические, деловые и психологические черты этнографов Ю. Гошко, К. Матейко, Д. Фиголя, М. Козакевича, М. Ковальского, Л. Сухой, М. Ломовой, В. Маланчук и др.
first_indexed	2025-12-07T16:29:01Z
format	Article
fulltext	ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014 За річним звітом про роботу Українського держав- ного музею етнографії та художнього промислу АН УРСР (нині Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України) в 1960 р. у ньому працювало 25 наукових співробітни- ків [1]. Кільканадцять з них як науковці числилися за відділом етнографії, ще стільки ж за відділом мисте- цтвознавства. Окремі з них адміністративно належа- ли до відділу фондів та відділу експозиції. Приблизно половина з наукових співробітників як серед етногра- фів, так і серед мистецтвознавців мала науковий сту- пінь кандидата наук. У відділі етнографії такий ступінь мали: Юрій Григорович Гошко (директор музею), Ма- ріула Теодозіївна Ломова (завідуюча відділом), Кате- рина Іванівна Матейко, Любов Михайлівна Суха, Ілля Степанович Павлюк (завідуючий фондами), Микола Павлович Ковальський. Не мали наукового ступеня Мустафа Захарович Козакевич, Савина Йосипівна Сидорович, Данило Іванович Фіголь, Василь Петро- вич Васьків, автор цієї статті та художники Зиновій Михайлович Царик, Петро Кравченко, Уляна Руд- ницька. Науковці відділу етнографії різнилися поміж собою за освітою, віком і життєвим досвідом, очевид- но утаємниченими ідейно-політичними поглядами та ставленням до офіційної ідеології і радянської влади, усвідомленням суспільної значимості етнографічної на- уки, рівно ж музейницької праці, етикою поведінки та загалом темпераментом. У 1959 р. мені довелося опинитися в Українсько- му державному музеї етнографії та художнього про- мислу АН УРСР майже випадково, хоча до того, а, власне, восени 1957 р., робив спробу вступити до аспірантури Інституту мистецтвознавства, фолькло- ру та етнографії за спеціальністю «етнографія». На одне місце було сім претендентів. Однаково успіш- но вступні іспити здали двоє: я і Яків Павлович При- липко, який після закінчення аспірантури став відо- мим українським етнографом, визнаним знавцем на- родного одягу. Я.П. Прилипку надали перевагу через те, що до вступу до аспірантури він мав сім ро- ків трудового стажу. В мене ж після закінчення уні- верситету такого стажу було всього трохи більше року. А можливо мене не прийняли до аспірантури, бо хотів бути аж надто чесним і у вступних докумен- тах написав, що маю родичів за кордоном: батько- вого брата Микиту в Аргентині та батькову сестру Малашку в Канаді, тобто моїх дядька та тітку. Піз- ніше за ту відвертість мене щиро критикували моло- ді науковці інституту Микола Іванович Приходько, © С. МАКАРЧУК, 2014 Степан МАКАРЧУК ЕТНОГРАФИ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МУЗЕЮ ЕТНОГРАФІЇ ТА ХУДОЖНЬОГО ПРОМИСЛУ У ЛЬВОВІ: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали) Подано історичну інформацію про склад етнографів УДМЕХП у Львові в кінці 50-х — першій половині 60-х рр. ХХ ст., їх наукові інтереси, дослідницьку працю та її здобутки, участь в громадському житті Львова і всієї України. В авторському баченні змальовані особистісні по- літичні, ділові та психологічні риси етнографів Ю. Гошка, К. Матейко, Д. Фіголя, М. Козакевича, М. Ковальсько- го, Л. Сухої, М. Ломової, В. Маланчук та ін. Ключові слова: етнографія, культура, побут, етнографічні дослідження, експедиції, виїзні конференції-виставки. Степан МакаРЧУк300 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014 Володимир Тихонович Зінич, Анатолій Якович По- ріцький, Всеволод Іванович Наулко та інші: мовляв, де ж можна бути таким дурним? Орієнтовно у вересні 1958 р., коли я вже був заві- дувачем відділом пропаганди та агітації Миколаївсько- го райкому партії Львівської області, з обкому надій- шло повідомлення, що мене запрошує на бесіду заві- дуючий відділом науки і навчальних закладів обкому Валентин Юхимович Маланчук. Дивним було те, що перед його очі я мав з’явитися якогось там дня на 9.40 ранку перед входом до Музею В.І. Леніна. В за- значений час на вхідних східцях до музею стояли В.Ю. Маланчук, Ю.Г. Гошко та викладач Львівсько- го університету Леонід Миколайович Череповський, який знав мене ще студентом. Привіталися. Л.М. Че- реповський представив мене В.Ю. Маланчуку та Ю.Г. Гошку. Виявилося, що і Ю.Г. Гошко, і В.Ю. Ма- ланчук, дружина якого Вікторія Антонівна працюва- ла молодшим науковим співробітником відділу етно- графії УДМЕХП, «шукали» якогось комуніста, який міг би стати і науковцем музею, і водночас секретарем його парторганізації. Про ті пошуки дізнався Л.М. Че- реповський, який ще зі студентських років був у друж- ніх відносинах з В.Ю. Маланчуком. Він підказав йому мою кандидатуру. Як стало мені відомо пізніше, і Ю.Г. Гошку, і В.Ю. Маланчуку дуже вже невигід- ною була завідувач відділом етнографії, вона ж секре- тар парторганізації музею М.Т. Ломова. Серед усьо- го колективу працівників музею було всього чотири члени КПРС: директор Ю.Г. Гошко, завідувач від- ділом етнографії М.Т. Ломова, молодший науковий співробітник того ж відділу Вікторія Антонівна Ма- ланчук і заступник директора з господарської роботи білорус Гуринович. Останній був з числа якихось ма- лограмотних військових відставників, на загал приєм- на проста людина, але він аж ніяк не міг бути секрета- рем парторганізації наукової установи Академії Наук. Залишалося всього три особи, які в принципі могли бути керівниками парторганізації: М.Т. Ломова, В.А. Маланчук, Ю.Г. Гошко. Але Ю.Г. Гошко був директором, а В.А. Маланчук як дружину відносно високого партійного працівника не випадало робити секретарем парторганізації, щоб не підривати автори- тету того працівника. М.Т. Ломова ж чи за своїм від природи неуживчим характером, чи через образи на В.А. Маланчук, яка іноді дозволяла собі не погоджу- ватися зі секретарем парторганізації і завідувачем від- ділом, перебувала у постійному конфлікті зі своєю не- покірною підлеглою. Можливо, М.Т. Ломову драту- вала молодість, незаперечна природна краса В.А. Маланчук, її відчуття моди, матеріальне забез- печення та високе становище її чоловіка, чи ще щось у межах службових або просто побутових відносин. До цього можна додати, що В.А. Маланчук була донь- кою відомого українського письменника Антона Фе- доровича Хижняка, автора відомого у свій час рома- ну «Данило Галицький». У 40—50-х роках А.Ф. Хиж- няк був головним редактором львівської обласної газети «Вільна Україна». Хоча раніше й чоловік М.Т. Ломової займав посади секретаря Львівського обкому партії, згодом — ректора Львівського держав- ного педагогічного інституту, у двох невеликих кабіне- тах відділу етнографії опинилися дві по-різному, як вони вважали, заслужені, розумні вчені, найкрасивіші жінки. Вибухи їхньої взаємної неприязні завдавали ба- гато клопоту Ю.Г. Гошку як директорові музею. Крім того, властолюбиві претензії секретаря парторганіза- ції М.Т. Ломової, щоб і її так само вважали керівни- ком установи, часом виводили директора з себе. До цього роду висновків я дійшов майже одразу після за- рахування на посаду молодшого наукового співробіт- ника відділу етнографії УДМЕХП. Моє обрання секретарем парторганізації М.Т. Ло- мова сприйняла як свою власну образу. Адже вона втратила формальні підстави не лише давати вказівки директорові музею, але й позбувалася попередніх мож- ливостей критикувати його на офіційному рівні. Ці об- рази М.Т. Ломова намагалася компенсувати на мені: не раз була присутньою на екскурсіях, які мені дово- дилося вести експозицією музею, любила підправля- ти мої напевне не дуже вдалі зауваження до обгово- рюваних на відділі статей чи інших праць членів відді- лу, мовляв, непрофесійні і т. ін. З класично радянських 301Етнографи Українського державного музею етнографії та художнього промислу у львові: 1959—1965 рр… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014 догматичних позицій М.Т. Ломова виступила на за- сіданні відділу, коли обговорювали рукопис моєї стат- ті про громадський побут робітників Прикарпаття [19]. Мовляв, не використані праці В.І. Леніна про робіт- ничий клас, про його інтернаціоналістські риси, бо- ротьбу з дрібнобуржуазними впливами в робітничому середовищі, керівну роль робітничого класу в сучас- ному державному та соціалістичному будівництві, со- ціалістичних перетвореннях у сільському господарстві, захисті інтересів трудящих тощо. І надалі напружени- ми були її стосунки з директором. Зі свого боку і Ю.Г. Гошко намагався показати М.Т. Ломовій, хто в домі господар. Десь у вересні 1960 р. працівник бух- галтерії музею, а чи сам головний бухгалтер звернув увагу директора на те, що у звіті про службове відря- дження М.Т. Ломової до Харкова помічено підозрі- ле виправлення її від’їзду. Директор зайнявся розслі- дуванням. Виявилося, що завідувач вибула з Харко- ва, куди мала відрядження, ще 9 вересня, але після цього за приватним інтересом виїхала до Москви, звід- ки 14 вересня вибула до Львова. Окремим наказом директор оголосив М.Т. Ломовій догану за підробку звітного документа [2]. Після цього вона, здавалося, стала явно незадоволеною роботою, формально ніби ще більше принциповою при обговоренні досліджень інших авторів, у тому числі дисертацій київських нау- ковців М.І. Приходька та А.Я. Поріцького, дисерта- ції яких «Житло робітників Донбасу» та «Побут сіль- ськогосподарських робітників Півдня України» на по- чатку 1961 р. попередньо перед поданням до захисту апробовувалися на відділі музею [3]. Весною 1961 р. М.Т. Ломова залишила роботу в музеї. Завідувачем відділу етнографії було призначе- но М.П. Ковальського, який і з практичного боку, і з формального був зразковим виконавцем [20]. Ро- сіянин за національністю, принаймні за метричним за- писом і його особисто складеними анкетами, хоча на- родився у волинському Острозі в сім’ї тамтешнього місцевого службовця, який, очевидно, і своєю націо- нальністю намагався підносити себе над оточуючою масою «малоросів», Микола особливо не рекламував своєї офіційної приналежності до російської націо- нальності, але вважав її зобов’язуючою для себе бути довершеним у всіх сферах життя і діяльності, відігра- вати провідну роль у колективі, в якому опинявся. Правда, сам М.П. Ковальський ніколи про це не го- ворив. Разом з тим, і в малих вчинках він намагався бути позитивним прикладом для інших. Так, перед по- чатком засідання відділу 15 листопада 1960 р. молод- ший науковий співробітник В.П. Васьків, який вів протокол упродовж попереднього засідання, нагадав, що за чергою протокол засідання мала б вести стар- ший науковий співробітник Л.М. Суха. З якихось причин на засіданні не була присутньою М.Т. Ломо- ва, протокол вела старший науковий співробітник К.І. Матейко. (Л.М. Суха звернулася до неї з про- ханням звільниити її від обов’язку вести протокол, бо «він їй не потрібний»). Присутній на засіданні дирек- тор Ю.Г. Гошко, який не виявляв задоволення ні по- ведінкою, ні науковою працею Л.М. Сухої, зірвався й різко запитав, чи вона, Любов Михайлівна, не хоче звільнитися з роботи? А то він таке бажання міг би задовільнити. Наступило прикре мовчання... Тоді М.П. Ко вальський сказав, що протокол хоче вести він. Ніхто не заперечував, усі полегшено зітхнули. Кандидатська дисертація М.П. Ковальського була присвячена суспільним зв’язкам між україн- ськими та російськими землями у добу до так зва- ного воз’єднання 1654 р. У відділі етнографії йому потрібно було обрати для дослідження етнографіч- ну наукову тему і, треба сказати, він вдало й швид- ко з нею визначився, попросивши доручити йому до- сліджувати класично етнографічне питання тяглових знарядь обробітку ґрунту в селянських господар- ствах Волині на початку ХХ ст., тобто у переддень реформування системи господарювання на засадах ліквідації черезсмужжя і переходу до хуторів. Уже на початку 1960-х років М.П. Ковальський опублі- кував з цієї теми велику статтю (близько 2 друк. арк.), яка стала помітним явищем в українській етногра- фічній історіографії [18]. Тогочасне офіційне керівництво суспільними нау- ками вимагало від науковців гуманітарних галузей, у тому числі від етнографів, писати про те, як зміню- ються суспільні відносини, добробут і побут, культу- ра і свідомість людей «під керівництвом комуністич- ної партії». І хоча категорично ніхто не забороняв ви- вчати релікти старого побуту, і серед них знаряддя сільськогосподарської праці, але їхнє дослідження не раз відносили до неактуальних тем. Це прозвучало й на засіданні ради музею 14 грудня 1960 р., на якому був присутнім професор О.С. Короїд — голова бюро відділу суспільних наук АН УРСР. М.П. Ковальський відреагував на таке зауваження зовні спокійно, але, Степан МакаРЧУк302 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014 виступаючи, зауважив, що кожна наука має свої об’єкт і предмет дослідження. І якщо знаряддя праці є такими для науки, то їх дослідження є актуальним [4]. Цей епізод в дискусії про актуальні та неактуаль- ні теми свідчить про певну громадянську сміливість М.П. Ковальського. Проте і він, уже ставши заві- дувачем відділу етнографії, не встояв перед загаль- ною атмосферою з вимогами досліджувати «сучасну дійсність» — як нову тему обрав собі «Соціалістич- ний побут і культуру робітників Львівсько- Волинського кам’яновугільного басейну», серйозно взявшись за її опрацювання. Вже у звітній доповіді директора Ю.Г. Гошка про наукову роботу колекти- ву музею за 1962 р. відзначалось, що на виїзній кон- ференції у Червонограді «За комуністичний побут», яка відбулася у вересні 1962 р. за участю науковців музею, М.П. Ковальський виголошував доповідь про формування виробничих колективів шахт басейну, а на засіданні відділу 6 грудня того ж року вже обгово- рювали розділ його монографічного дослідження «За- снування та розвиток Львівсько-Волинського вугіль- ного басейну. Формування та склад робітничих ко- лективів» [5]. Доречно зауважити, що швидке входження в наукову проблему, вивчення і опрацю- вання джерел та їхнє наукове узагальнення було сут- тєвою рисою М.П. Ковальського як науковця упро- довж усього його творчого життя. На жаль, він не зу- мів завершити своєї праці про шахтарський робітничий осередок на західноукраїнських землях. Побутові умови у Львові були надто недостатніми. М.П. Ко- вальський одружився в Острозі, привіз свою Любу до Львова, де вона так і не знайшла роботи, винайняв кімнату орієнтовно, як пам’ятаю, близько 10 м2 на першому поверсі будинку на розі вулиць Чайковсько- го та Ковжуна. Та кімнатка знаходилася саме на тому розі, а проходити до неї потрібно було через кімнату господарів квартири. Звання старшого наукового співробітника М.П. Ковальський ще не мав, його зарплата становила 175 крб на місяць. Тож, коли вес- ною 1963 р. йому запропонували працю у філії Дні- пропетровського університету в Кривому Розі з на- данням квартири, він погодився. Скоро перебрався до Дніпропетровська, з часом обрав для себе за го- ловний предмет наукової праці джерелознавство іс- торії України, в галузі якого досяг заслуженого ви- знання. Більше того, сприяв становленню у Дніпро- петровську провідної школи джерелознавства. Крім відходу М.П. Ковальського, в 1963 р. УДМЕХП у Львові зазнав на собі негативного адмі- ністративного експерименту. В атмосфері загальнора- дянської ідейної істерії, яка мала прискорити будівни- цтво комунізму, українське партійно-державне керів- ництво вважало за необхідне, щоб і музеї Академії Наук більше займалися виховною роботою серед мас, пропагандою «високих досягнень комуністичної куль- тури», боротьбою з різноманітними реакційними пе- режитками. У тій атмосфері «комуністичного будівни- цтва» 18 червня 1963 р. Президія АН УРСР ство- рила комісію для передачі низки наукових установ Академії Наук у відання Міністерства культури УРСР [6]. Якщо до цього безпосереднім адміністративним керівником УДМЕХП було бюро відділу суспільних наук Академії Наук у Києві, то тепер музей перейшов у відання Міністерства культури Львівського облви- конкому, який очолював досить авторитетний керів- ник Ярослав Дем’янович Вітошинський, виходець з місцевої інтелігенції, головний режисер багатьох кон- цертних заходів, зокрема присвячених тим чи іншим ювілейним подіям. На моє тодішнє судження, він ро- бив це гарно і професійно. Можна зауважити, що Я.Д. Вітошинський знаходився у добрих особистих стосунках з тодішнім секретарем обкому партії, який відав ідеологічними питаннями, В.Ю. Маланчуком. Передачу музею зі системи Академії Наук у віда- ння Міністерства культури з великим розпачем пе- реживав директор музею Ю.Г. Гошко. Вже з 1959 р. він ставив питання перед Президією Академії Наук про піднесення статусу УДМЕХП у системі Акаде- мії з категорії установ до категорії науково-дослідних інститутів [7]. Ю.Г. Гошко був заворожений тією ідеєю до 1963 р., аж тут дійшло взагалі до виведен- ня музею зі системи Академії. При всій своїй слух- няності в межах так званої партійної дисципліни Ю.Г. Гошко тут же намагався запевнювати науков- ців, що та дія уряду є тимчасовою і що УДМЕХП так чи інакше мусить вирости у поважну наукову ін- ституцію, яка обов’язково повернеться до системи Академії. Автор цієї розвідки вже писав про деякі людські та службові риси славної пам’яті Ю.Г. Гош- ка [21]. Але й тут про деякі з них хочеться нагадати, зокрема про його ставлення до інших науковців і му- зейників, якими йому доводилося керувати. Воно було завжди позитивним до тих, хто сумлінно вико- нував план наукової роботи, гарно проводив екскур- 303Етнографи Українського державного музею етнографії та художнього промислу у львові: 1959—1965 рр… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014 сії відвідувачам експозиції музею, розумів значення культурно-виховної роботи серед населення поза межами музею, дбав про впровадження кращих над- бань народної культури та мистецтва до побуту на- роду, а почасти й у практику виробництва. Очевидно, засяг обов’язків і практичної роботи працівників музею формувався ще з практики колективів-попередників колективу УДМЕХП, а власне — Етнографічного музею Наукового това- риства імені Шевченка та Художньо-промислового музею. Однак багато залежало і від бачення музею його керівництвом у часи, про які згадуємо. Звичай- но, найголовнішим напрямом роботи всіх наукових співробітників музею було виконання наукової тема- тики. Так, кожен член відділу етнографії мав окре- му наукову дисертаційну або ж просто дослідниць- ку тему. Крім того, були завдання, до яких упродовж 1959—1965 рр. залучалися й окремі працівники від- ділу. Наприклад, написання історичних нарисів про міста і села Львівської області до загальноукраїн- ського науково-політичного проекту академіка Пе- тра Тимофійовича Тронька «Історія міст і сіл Укра- їнської РСР» чи збір фактологічного матеріалу до Атласу народної культури українців. Підготовку нарисів до історії міст і сіл Львівської області здійснював відділ науки і навчальних закладів обкому партії. До виконання цього завдання були за- лучені сотні науковців Інституту суспільних наук Ака- демії Наук, суспільних кафедр вишів області, Історич- ного музею, вчителів. У відділі етнографії до цієї теми залучили Ю.Г. Гошка (нарис про м. Яворів), С.А. Ма- карчука (смт Немирів), В.А. Маланчук (смт Івано- Франкове), І.С. Павлюка (м. Рава-Руська), Сергія Леонідовича Ступницького (м. Сокаль), Олександра Михайловича Бодревича-Буця (смт Віжомля), К.І. Матейко (с. Потеличі) та ін. Українське видання ІМС «Львівська область» вийшло у 1968 р., росій- ське, в написанні вступного загального нарису «Львів- ська область», до якого писав і автор цієї розвідки, — у 1978 р. Окремі нариси історії сіл з видавничих мір- кувань не ввійшли до видання, а були коротко узагальнені в оглядах за районами. Керівництво музею, та й відділу, впродовж усього часу намагалося забезпечити участь науковців музею у підготовці матеріалів до Атласу народної культури українців. Це питання багато разів обговорювалося на Вченій раді музею, на відділі етнографії. Додамо, що вже у травні 1959 р. Вчена рада визначила за науков- цями музею ділянки народної культури, фактологічні матеріали, з яких вони мали виявляти та картографу- вати, з тим, щоб у наступному часі внести їх до уза- гальненого комплексного дослідження «Історико- етнографічний атлас України». Так, завдання виявля- ти, вивчати та попередньо картографувати сільськогосподарські знаряддя покладалося на заві- дувача відділом етнографії М.Т. Ломову та науковців відділу Д.І. Фіголя та В.П. Васьківа, вивчення та кар- тографування народного житла — на Ю.Г. Гошка, П.М. Жолтовського та М.З. Козакевича, народного одягу — на К.І. Матейко, С.Й. Сидорович та Л.М. Суху. У квітні 1960 р. Вчена рада вже заслуха- ла окремих науковців, зокрема Д.І. Фіголя про поши- рення плуга в Чернівецькій області, М.З. Козакевича — про типи гуцульських жител та їхнє поширення. Про працю науковців над Атласом писав директор у звіті про роботу музею за 1960 р. [8]. Науковці відділу ет- нографії неодноразово поверталися до теми Атласу [9]. Здавалося, і дирекція, і відділи музею постійно відчували, що на них лежить обов’язок підготовки того Атласу, але якогось реального результату чи то за під- сумками вивчення галузей культури, чи то за вивчен- ням якогось хоча б невеликого географічного чи етно- графічного району на ділі не було. Напевне, причин такого стану було декілька. Серед них — відсутність належного досвіду досліджень галузей культури під кутом зору їхнього картографування, некваліфіковане керівництво справою опрацювання теми в республі- канському масштабі, бачення кожного разу справи на- укової роботи над Атласом як у певній мірі лише па- ралельної до виконання кожним співробітником своєї індивідуальної наукової теми. 30—31 березня 1965 р. у Києві відбувалася спеціальна наукова сесія етногра- фів Росії, України, Білорусії і Молдови 1. На ній ви- ступали відомі науковці Соломон Ілліч Брук з Мо- скви, Василь Кирилович Бондарчик з Білорусії, Ва- лентин Степанович Зеленчук з Молдови, українські вчені Кость Григорович Гуслистий, Григорій Юхимо- вич Стельмах та інші. Лише на цій сесії етнографи ре- гіону визначили деякі висхідні підходи до картографу- вання явищ культури. Наприклад, дійшли згоди кар- тографувати їх за трьома хронологічними періодами: 1) середина ХІХ ст.; 2) кінець ХІХ — початок 1 У нараді брав участь і автор цієї розвідки. Степан МакаРЧУк304 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014 ХХ ст.; 3) радянський час. Було намічено готувати комплексне видання «Регіональний історико- етнографічний атлас України, Білорусії і Молдавії». Але й після цього робота над Атласом велася дуже мляво. Тільки у 1969 р. було складено та видано про- спект «Региональный историко-этнографический ат- лас Украины, Белоруссии и Молдавии». Темою, до виконання якої мали б залучатися нау- ковці УДМЕХП, була також узагальнююча праця «Українці». У квітні 1959 р. Вчена рада музею обго- ворювала її макет. Виступали чи не всі члени ради — 12 осіб. Вони висловлювали дуже докладні зауважен- ня щодо висвітлення народних промислів, способів прикрашання гончарних виробів (гравіювання, роз- мальовування), способів вишивки тощо [10]. Як ві- домо, з огляду на негативне ставлення партійних структур до народознавчої науки, монографія «Укра- їнці» так і залишилася як напівслужбове видання у макеті, а відкритий наклад історико-етнографічної монографії під назвою «Українці» вийшов у світ лише в умовах державної незалежності України [22]. Значною і великою була увага науковців відділу ет- нографії, також науковців інших відділів до пропаган- ди здобутків народної культури українців. Ця форма роботи музею як української наукової і культурної установи, до якої працівники музею ставилися дуже відповідально, давала змогу одночасно нести в маси правдиву інформацію про багатство української народ- ної культури, виховувати в людей інтерес до національ- ної культури і справи, й одночасно ніби в руслі завдань масово-політичної роботи комуністичної партії серед трудящих здобувати музею певний позитивний імідж в очах не лише партійних і радянських керівних орга- нів, але й у структурі Академії Наук. Зв’язок музею з життям народу мав декілька форм. Окремі науков- ці відділу етнографії, а ще більше відділу мистецтвоз- навства, вивчаючи народну творчість у галузі приклад- ного мистецтва (використання народних традицій у сучасному моделюванні одягу, в художньому ткацтві, гончарстві, килимарстві, вишивці тощо), водночас на- давали консультативну допомогу народним майстрам, організовували тематичні виїзні виставки в осередках художніх промислів, проводили в них наукові конфе- ренції, залучаючи до цього місцевих громадських ак- тивістів і народних майстрів. Під цим оглядом науков- ці музею мали плідні зв’язки і вели значну консульта- тивну роботу серед працівників Дарницького шовкового комбінату, Київської прядильно-ткацької фабрики, Київської килимарської артілі, Київського будинку моделей, Львівської артілі ім. Лесі Українки, Косівської деревообробної артілі «Гуцульщина», До- вбиського та Городоцького фарфорових заводів, Львів- ської скульптурної фабрики, Київської фабрики ігра- шок та ін. [11]. Цього виду роботу проводили К.І. Ма- тейко (народний одяг, гончарство), С.Й. Сидорович (ткацтво), Лев Володимирович Долинський (фар- фор), Антон Федорович Будзан (різьба по дереву), Юрій Пилипович Лащук (кераміка), Володимир Фе- дорович Рожанківський (художнє скло) та ін. Як керівні органи, так і місцеві громади із задово- ленням схвалювали конференції-виставки УДМЕХП у містах області, зокрема в Бориславі, Бродах, Сока- лі, Червонограді, Новому Роздолі, в різноманітних установах Львова. Важливо відзначити, що навіть представники місцевих партійних і радянських органів виявляли інтерес до участі в них. Наприклад, 2—3 грудня 1960 р. науковці Музею провели VII ви- їзну наукову конференцію-виставку у Будинку куль- тури нафтовиків м. Борислава. З доповідями на кон- ференції виступали співробітники музею В.П. Васьків («Побут робітників Борислава у дослідженнях Івана Франка»), С.А. Макарчук («Нові риси у сучасному робітничому побуті»), Д.І. Фіголь («УДМЕХП АН УРСР — скарбниця народної культури»), К.І. Ма- тейко («Використання кращих надбань народного мистецтва в сучасному побуті»), Роман Петрович Га- расимчук («Розвиток українського народного хорео- графічного мистецтва»). З доповіддю також виступив секретар Бориславського міського комітету комуніс- тичної партії А.К. Літавка («Перетворимо наше міс- то у місто високої культури і зразкового громадсько- го побуту»). Доповненням до виїзної виставки, яку привезли працівники музею, стала також демонстра- ція працівниками Львівського будинку моделей зраз- ків окремих сучасних моделей робочого та святкового одягу, з використанням у них атрибутів українського народного мистецтва. В обговоренні доповідей узяли участь бориславські активісти громадського життя і передовики виробництва ветеран праці І. Любанців, директор Музичного училища міста О. Рябоконь, ро- бітник нафтопромислу М. Продеус, директор Борис- лавської швейної фабрики Є. Акінчина, директор СШ № 3 І. Коворотний. Автор цієї розвідки вже у лютому 2013 р. виявив в Архіві Інституту народознав- 305Етнографи Українського державного музею етнографії та художнього промислу у львові: 1959—1965 рр… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014 ства чималу машинописну книгу матеріалів тієї конфе- ренції і, навіть з позиції сьогодення із задоволенням констатував для себе їхній належний рівень, у тому числі непоганий стан його власної доповіді [12]. Аналогічними були виїзні конференції і виставки в інших містах. В одній з них, яка відбулася у Бро- дах, брав участь навіть секретар Львівського обко- му партії Володимир Петрович Чугайов, якому чи з його доброї волі, чи мимоволі довелося брати участь у пропаганді українських народних традицій. Звичайно, в умовах радянського режиму чи не всім науковцям як у своїх працях, так і у виступах на офі- ційних заходах доводилося відзначати певні позитив- ні умови життя «радянських людей». Але чи не всі вони намагалися водночас, наскільки це було мож- ливим, об’єктивно оцінювати дійсність. У такій ат- мосфері доводилося працювати як людям, світогляд- ні стереотипи яких сформувалися ще до приходу в Га- личину радянської влади, так і вихованцям радянської школи. До перших належали К.І. Матейко (1911 р. н.), С.Й. Сидорович (1895 р. н.), Д.І. Фіголь (1907 р. н.), Л.М. Суха (1910 р. н.), М.З. Козакевич (1901 р. н.), Ю.Г. Гошко (1917 р. н.), О.М. Бодревич-Буць (1911 р. н.), У. Рудницька (молодший науковий спів- робітник з березня 1963 р.). У колективі, крім уже згадуваної М.Т. Ломової, до старшої генерації пра- цівників належав «східняк», вихованець радянської школи І.С. Павлюк (1907 р. н.), мого віку чи мо- лодшими були М.П. Ковальський (1929 р. н.), В.А. Маланчук (1929 р. н.), З.М. Царик (1929 р. н.), Неоніла Іванівна Здоровега (1931 р. н.), Мар’ян Данилович Мандибура (1930 р. н.), Зоря- на Євгенівна Болтарович (1935 р. н.). З-поміж усіх молодших дуже виділявся своїми зв’язками з твор- чою елітою Львова В.П. Васьків (1934 р. н.), у чис- лі чи не найближчих друзів якого були поет Роман Лубківський, актор Юрій Брилинський, скульптор Олександр Пилєв. Якийсь час у відділі числився ху- дожник П. Кравченко. Для більшості науковців старшої генерації були властивими деякі спільні риси поведінки, зокрема сум- лінне ставлення до праці, готовність покірно сприй- мати критику з боку адміністрації музею та підтриму- вати політику «комуністичної партії і радянського уря- ду», якесь ніби глибинне переконання, що будь-яка критика режиму є пустою і безнадійною справою. Ра- зом з тим, чи не всі працівники, що вийшли зі старої галицької інтелігенції, були по-своєму оригінальними, по-своєму замкнутими в собі, кожен з них мав за со- бою у минулому якусь дію, що могла бути потракто- вана як ворожа і антирадянська. Деякі з тих таємниць залишилися такими аж до 90-х років ХХ ст. Так, С.Й. Сидорович уже двадцятирічною дівчиною у 1915—1916 рр. була в числі галицьких національних активісток, які за ініціативою Дмитра Вітовського пішли вчителювати в перші, організовані ними ж, українські школи на Волині, щоб і підростаюче поко- ління волинян готувати до національної роботи, до майбутньої боротьби за Україну. К.І. Матейко мала друковані вірші національно-патріотичного змісту на сторінках видань 30-х років, котрі у 60-х роках мо- гли бути легко потрактовані як націоналістичні. Май- же ніколи і ні про що не говорила художниця відді- лу У. Рудницька, завжди мовчки малювала візерун- ки різних художніх тканин, які на диво виглядали ще виразнішими, ніж справжні. Але чи не найглибше був духовно травмований і пригнічений радянською дійсністю О.М. Бодревич-Буць. Греко-католицький священик до 1946 р., православний — до 1961 р. (з 1970 р. — священик підпільної Греко-католицької Церкви), безробітний до 1963 р., шантажований ор- ганами КДБ навчанням чи ненавчанням його влас- них дітей. З 1963 р. О.М. Бодревич-Буць працю- вав молодшим науковим співробітником УДМЕХП, а з 1970 р. — Музею народної архітектури і побу- ту у Львові, де зосередив свої пошуки на темі «На- ціональна пам’ять України» [14]. Здавалося, науко- ві співробітники галицької школи глибше, ніж деякі старші співробітники радянського кшталту, усвідом- лювали суспільну значущість музейної і наукової ро- боти в галузі етнографії. Скромними, але наполегливими у своїй праці з перших днів роботи в УДМЕХП виявилися молоді працівники Н.І. Здоровега та З.Є. Болтарович, які мали філологічну освіту. Н.І. Здоровега з січня 1961 р. стала працювати в музеї лаборантом, а з лю- того 1962 р. — молодшим науковим співробітни- ком, З.Є. Болтарович — з лютого 1962 р. — ла- борант, з листопада 1963 р. — молодший науковий співробітник. Вони якось дуже швидко визначили- ся з науковими темами і стали відносно успішно до- сліджувати їх. Уже пізніше найголовнішим резуль- татом наукового доробку Н.І. Здоровеги стала мо- нографія «Нариси народної весільної обрядовості на Степан МакаРЧУк306 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014 Україні» (К., 1974), а З.Є. Болтарович — моно- графія «Народна медицина українців» (К., 1990). Незадовго до мого відходу з музею у відділі етно- графії молодшим науковим співробітником став пра- цювати М.Д. Мандибура, випускник факультету жур- налістики, добре знайомий мені зі студентських років. Худорлявий, як класичний аскет, зі сумного вигляду обличчям, критично налаштований до всіх радянських порядків, але у власних спогадах захоплений своїм батьком, який був підпільним капезеушником. У по- буті — безтурботний холостяк, у праці — нетерпи- мий до різних недоліків, особливо коли вони виявля- ли себе у вживанні української мови. В наступні роки М.Д. Мандибура зупинився на дослідженні теми по- лонинського випасу худоби. Мав за велике задоволен- ня впродовж двох сезонів жити і працювати на поло- нині: одного літа — вівчарем, другого — стрункарем, за що мав ще й якийсь там заробіток. Аж наприкінці 1970-х років за результатами його дослідницької пра- ці вийшла відома монографія «Полонинське господар- ство Гуцульщини другої половини ХІХ — 30-х років ХХ ст.» (К., 1978). Дарчий на моє ім’я напис на при- мірнику цієї монографії, як мені завжди видається, за почерком, за змістом, за композицією ніби сам собою відображає все єство Мар’яна. Згадані старші науковці галицького походження як за наслідками праці в 1959—1965 рр., так і за наступні роки зробили помітний внесок в українську етнографічну науку. Десь до кінця 1965 р. директор музею Ю.Г. Гош- ко завершив написання своєї докторської дисертації «Громадський побут робітників Західної України (1920—1939 рр.)», що під тим же заголовком вийшла друком у 1967 р. [17]. Коли автор приступав до вико- нання теми, йому робили зауваження, що, мовляв, тема не етнографічна, а історична. Так говорив навіть чи не перший авторитет музею, відомий учений Павло Ми- колайович Жолтовський [13]. Ю.Г. Гошко, однак, вва- жав тему етнографічною, хоча писав не лише про по- бутове становище робітників, а й про їхні громадські організації, форми просвітницької діяльності серед мас, взаємної солідарності у відстоюванні матеріальних ін- тересів робочого люду, громадянських і політичних прав робітників, про те, як усі ці форми громадського життя ставали традиційними. До певної міри звернен- ня Ю.Г. Гошка до вивчення життя переважно міської маси народу було свого роду обранням випереджуваль- ного напряму в науці, з чим, фактично, солідаризуєть- ся сучасна світова етнологічна наука [15]. В наступні роки Ю.Г. Гошко зосередив головну свою увагу на до- слідженні етнокультури населення Українських Кар- пат в історичні часи. Найвагомішим результатом його праці за цією тематикою стали монографії «Населен- ня Українських Карпат XV—XVIII ст.» (К., 1976), «Промисли і торгівля в Українських Карпатах XV— ХІХ ст.» (К., 1991), «Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття XIV—ХІХ ст.» (Львів, 1999), а також численні статті. Ю.Г. Гошко доводив українську етнічну приналежність населення Карпат від початків їхнього заселення і категорично відкидав концепції так званої волоської колонізації Карпат, яку полюбляло чимало польських істориків, а в його час також український історик Василь Фа- дейович Інкін. Аргументи прихильників «волоської колонізації» на зразок існування аналогій у пастушо- му побуті українців і волохів, у поширенні серед укра- їнців прізвищ Волошин, Волощук і т. ін. Ю.Г. Гош- ко вважав такими, що свідчили лише про міжетніч- не контактування українців і волохів в історичні часи. Праці вченого ще раз переконливо свідчать про най- повніше збереження давніх рис побуту та інститутів звичаєвого права саме в районі Карпат. У моногра- фії про звичаєве право ця думка повторюється аж надто багато разів. Разом з тим, Ю.Г. Гошко дово- дить, що підставові основи етнокультури населення Карпат є загальноукраїнськими. У 1959 р. вийшла друком монографія К.І. Матей- ко «Народна кераміка Західних областей Україн- ської РСР ХІХ—ХХ ст. Історико-етнографічне дослідження». Маю її з дарчим написом авторки. В цій праці дослідниця висвітлила питання про поши- рення гончарних промислів на території західноукра- їнських земель, про народну технологію виробни- цтва та оздоблення гончарних виробів від заготівлі глини до виставлення посуду на ярмарках, про функ- ціональне призначення гончарних виробів у побуті, про їхні певні особливості за видами та орнаментом декорування в різних етнографічних підрайонах. Для того часу етнографічних знань про гончарство моно- графія К.І. Матейко відзначалася значною науко- вою новизною. Навіть і сучасного читача особливо вражає повнота її інформації про численні гончарні осередки у різні історичні часи, а отже, про володін- ня великою масою народних майстрів важливим ре- 307Етнографи Українського державного музею етнографії та художнього промислу у львові: 1959—1965 рр… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014 місничим і художнім досвідом гончарного виробни- цтва. За змістом монографія цікаво й повно ілюстро- вана фотоматеріалами, хоча і низької якості. Як відомо, науковий внесок К.І. Матейко і в наш час плідно використовується науковцями та майстрами головного сучасного осередку гончарства України, що в Опішному на Полтавщині. Та найважливішою працею К.І. Матейко є моно- графія «Український народний одяг» (К., 1977). Над нею вчена почала працювати в першій половині 1960-х років. У червні—липні 1965 р. вона перебу- вала в експедиційному відрядженні селами Волині та Полісся, в ході якого вивчала народний одяг у різних селах Дубенського, Здолбунівського, Славутського, Березнівського, Сарнинського, Володимирецького, Дубровицького та інших районів 2. У наступні роки з тією ж метою К.І. Матейко здійснювала експедиції у Подніпров’я, на Південь України та в Карпати. На нашу думку, за повнотою висвітлення теми україн- ського народного вбрання монографія К.І. Матейко є однією з найкращих у всій українській етнографіч- ній історіографії, а тема історичних одягів з доби дав- ньоруської державності та козацьких часів не має аналогів у всіх інших працях. Цікавою постаттю серед етнографів УДМЕХП був М.З. Козакевич. Татарин за походженням, він народився в 1901 р. у с. Ювківці Острозького пові- ту Волинської губернії (нині Білогірського р-ну Хмельницької обл.). У 1961 р. М.З. Козакевич за- хистив кандидатську дисертацію на тему «Селянське житло на Українському Поліссі в другій половині ХІХ — першій половині ХХ ст. і шляхи його даль- шого розвитку». Але ще до захисту він як науковець, що написав на тему дисертації п’ять цікавих статей, мав авторитет відомого знавця народної культури По- лісся. У кожному разі, як пам’ятаю, київські етногра- фи Володимир Федорович Горленко, Іван Давидович Бойко та Олексій Силович Куницький консультува- лися з ним (до речі, вони ж використали зібрані мною і М.Д. Мандибурою під час уже згаданої експедиції 1965 р. матеріали про сільськогосподарські знаряддя [16]). Після захисту кандидатської дисертації М.З. Козакевич в атмосфері часу приступив до ви- вчення етнографії робітничого класу та задекларував тему докторської дисертації «Побут робітників рад- 2 У складі експедиції були також автор цього матеріалу, Л.М. Суха, М.Д. Мандибура, В.П. Васьків. госпів України», з якої виголошував доповіді в ході виїзних конференцій. В особистому житті М.З. Ко- закевич був нещасливим: мав одну доньку — інвалі- да психічної неврівноваженості, за якою мусив догля- дати як за малою та ще й небезпечною людиною. На- певне, саме з цієї причини він майже завжди виглядав сумним, зажуреним. Іноді М.З. Козакевич приходив на роботу, тримаючи доньку за руку. Докторської ди- сертації не написав. Помер у 67-річному віці. Авторитетним і шанованим співробітником УДМЕХП був Д.І. Фіголь. Він народився у 1907 р. в Коломиї, але вже у 1959 р. виглядав значно старше своїх 52 років. Повної постави, дещо вищий серед- нього зросту, кульгавий на одну ногу, через що ходив з ціпком, у спілкуванні викликав до себе прихильність. У повсякденному житті музею Д.І. Фіголь сприймав- ся найперше як відповідальна особа за стан експози- ції та обслуговування відвідувачів, організацію виїз- них виставок у містах області. Майже кожного року він брав участь у річних сесіях Інституту етнографії та Інституту археології в Москві, на яких виголошував доповіді на теми музейництва. Кандидатської дисер- тації Д.І. Фіголь не написав, але його стаття про по- бут робітників Львова наприкінці ХІХ — на почат- ку ХХ ст. була надзвичайно оригінальною і, можли- во, за тематичною гамою та етнографічним відображенням життя робітничої верстви населен- ня — неперевершеною [23]. Цікавими були й інші праці вченого. Як західноукраїнський інтелігент 40— 60-х років ХХ ст. Д.І. Фіголь ніби поєднував у собі збірний образ своїх колег того часу, які тоді вважали за потрібне керуватися афоризмом Станіслава Люд- кевича, сформульованим ним на одному з «активів» інтелігенції Львова: «Нас визволила радянська вла- да, і нема на то ради». А, отже, слід бути вдячним тій владі, мовчазливо виконувати всі її вказівки і, не дай Боже, протестувати проти неї, а краще — хвалити. Скоро переконався, що і старші за віком науковці підрадянської до 1939 р. України ще глибше усвідом- лювали, що радянську владу слід завжди хвалити. Весною 1964 р. Інститут мистецтвознавства, фоль- клору та етнографії прийняв до захисту мою канди- датську дисертацію «Соціалістичні перетворення в побуті робітників Прикарпаття». Директором ІМФЕ тоді був Максим Тадейович Рильський. 24 липня того року він помер, а Інституту присвоїли його ім’я. Трохи пізніше газета «Радянська Україна» опубліку- Степан МакаРЧУк308 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (116), 2014 вала повідомлення про призначення мого захисту на 16 жовтня 1964 р. За декілька днів до тієї дати я ви- їхав до Києва. Коли їхав, у поїзді почув радіопові- домлення, що ЦК КПРС увільнив від обов’язків Першого секретаря ЦК КПРС М.С. Хрущова. В Інституті в. о. директора і мого першого опонен- та К.Г. Гуслистого я не застав. Він був у Конча-Заспі, чи на відпочинку, чи на лікуванні. Ніхто не міг стверд- но сказати, чи буде мій захист, чи ні. Тодішня славна когорта молодих і талановитих науковців В.Т. Зінич (мій другий опонент), А.Я. Поріцький, М.І. Приходько і наймолодший серед них В.І. Наул- ко, які тепло й дружньо мене зустріли, солідарно ви- словлювалися за те, щоб захист проводити. Телефо- ном зв’язалися з К.Г. Гуслистим. Але він повідомив, що в дисертації є аж три посилання на М.С. Хрущова, і взагалі невідомо, що буде далі. Тоді згадане товари- ство захопило мене і вирушило до Конча-Заспи. К.Г. Гуслистий був наляканий, ніби за його спиною з’явилася тінь 1937 року. Мої покровителі намагали- ся його заспокоїти і переконати, мовляв, дисертація нормальна. Він же знову і знову нагадував про ті ци- тати з М.С. Хрущова. Я ж, не подумавши, сказав, що сторінки з цитатами можна замінити на сторінки без цитат. Кость Григорович ще більше обурився. Але мої покровителі послідовно тиснули на свого патрона. Нарешті знайшли компроміс: дати нове повідомлен- ня в «Радянській Україні» про перенесення захисту на 23 жовтня та зважувати, як будуть розвиватися події після М.С. Хрущова. В наступні дні життя в СРСР рухалося так, ніби того Хрущова ніколи й не було. Захист пройшов успішно. Досвід 1964 р. я запам’ятав, і коли в 1985 р. вихо- див на захист докторської дисертації у Київському уні- верситеті, вирішив його використати. Текст дисертації та автореферату написав без посилання на К.І. Чер- ненка та В.В. Щербицького. Але, щоб надрукувати автореферат, його зміст мали завізувати офіційні опо- ненти. Звернувся до Федора Павловича Шевченка. Він його уважно перелистав і підписав. Попросив Во- лодимира Олександровича Замлинського. Він так само прочитав і підписав. Підійшов до Івана Федоро- вича Кураса, який завжди говорив зі мною україн- ською мовою. Тут же він раптом вигукнув російською: «Ты пойми! Нас не поймут». Довелося терміново шу- кати, що ж такого мудрого про етносоціальні відноси- ни на західноукраїнських землях говорили «великі вожді». У К.У. Черненка знайшов швидко, у В.В. Щербицького — заледве й не дуже до ладу. За- хист докторської дисертації було призначено 13 верес- ня 1985 р. на 10 годину ранку. За дві години до захис- ту до мене в номер у тодішньому готелі «Україна» зай- шов син і повідомив, що радіо передає траурні мелодії. А коли захищався, хтось вніс до зали захисту повідо- млення, що помер Генеральний секретар ЦК КПРС К.У. Черненко. Але тоді вже віяло «перебудовою»: ніхто не збирався ні сумніватися, ні боятися. Все ж я назавжди залишився вдячним славної пам’яті І.Ф. Ку- расу за науку, рівно ж як і флагманам української іс- торіографії Ф.П. Шевченку та В.О. Замлинському, а також К.Г. Гуслистому та В.Т. Зіничу. Повертаючись до УДМЕХП, хочу ствердити, що усі ті львівські інтелігенти глибоко усвідомлювали свою приналежність до української нації і так само органіч- ну потребу в максимально можливій мірі жити і пра- цювати, творити заради тієї нації. У музеї такими були як ті, хто працював на ниві етнографії, так і мисте- цтвознавці П.М. Жолтовський, Л.В. Долинський, В.Ф. Рожанківський, А.Ф. Будзан, Р.П. Гарасимчук та інші. Мовчазливо, але болісно сприймали радян- ську політику російщення українців молодші праців- ники музею В.П. Васьків, З.М. Царик, С.Л. Ступницький, Н.І. Здоровега, З.Є. Болтарович, М.Д. Мандибура. Автор цієї статті 9 березня 1964 р. на урочистих зборах колективу музею, присвячених 150-річчю від дня народження Тараса Шевченка, ви- голосив ювілейну доповідь 3. До сьогодні пам’ятаю ту атмосферу оптимістичної віри вченої аудиторії у пере- можне майбутнє України, торжество ідеалів національ- ного пророка. Пам’ятаю подяку, яку мені висловив за виголошену доповідь Л.В. Долинський. Під час роботи в Українському державному музеї етнографії та художнього промислу почув від Кате- рини Іванівни Матейко одну розповідь про профе- сійну властивість етнографа, а, власне, про те, що він, почавши працювати на ниві етнографії, уже до кінця свого життя не зможе порвати з етнографіч- ною наукою. І справді, творча біографія більшості українських етнографів ХХ — початку ХХІ ст. є тому переконливим свідченням, у тому числі й жит- тєпис Всеволода Івановича Наулка. 3 Текст доповіді зберігається в Архіві Львівського наці- онального університету імені Івана Франка в особовій справі С.А. Макарчука. 309Етнографи Українського державного музею етнографії та художнього промислу у львові: 1959—1965 рр… ISSN 1028-5091. Серія історична. № 2 (116), 2014 У 1965 р. мені довелося перейти з УДМЕХП на іншу роботу. Проте майже через 25 років я знову повернувся до етнографії. Отже, і мій досвід ніби підтвердив, що Катерина Іванівна Матейко казала правду. 1. Архів Інституту народознавства НАН України (далі — Архів ІН НАНУ). — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 143. — Арк. 62. 2. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 141. — Арк. 125—126. 3. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 148. — Арк. 37, 89. 4. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 143. — Арк. 62. 5. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 191. — Арк. 1. 6. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 206. — Арк. 60. 7. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 128. — Арк. 2. 8. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 128. — Арк. 22; Спр. 143, Арк. 23—24, 61. 9. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 215. — Арк. 1—3, 21—22, 28—29. 10. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 128. — Арк. 4—16. 11. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 145. — Арк. 11. 12. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 151. 13. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Спр. 148. — Арк. 42. 14. Бодревич-Буць О. Національна пам’ять України / Олександр Бодревич-Буць. — Львів, 2005. — С. 503—504. 15. Бромберже к. Етнологія Франції та нові об’єкти її до- слідження. Криза, перші труднощі та становлення на- уки / Крістіан Бромберже // Наукова творчість та етнографія. — 2006. — № 6. — С. 13—27. 16. Горленко в.Ф. Народна землеробська техніка україн- ців / В.Ф. Горленко, І.Д. Бойко, О.С. Куницький. — К. : Наукова думка, 1971. — С. 7. 17. Гошко ю.Г. Громадський побут робітників Західної України (1920—1939 рр.) / Ю.Г. Гошко. — К., 1967. — 264 с. 18. ковальський М.П. Поширення тяглових знарядь об- робітку грунту в селянських господарствах Волині на початку ХХ ст. / М.П. Ковальський // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. — К., 1962. — Вип. VII—VIII. — C. 152—188. 19. Макарчук С.а. Нові риси в побуті робітників При- карпаття / С.А. Макарчук // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. — К., 1962. — Вип. VII— VIII. — С. 3—20. 20. Макарчук С. Микола Ковальський у колі етногра- фів / Степан Макарчук // Наукові записки. Серія «Історичні науки». — Острог : Острозька академія, 2004. — Вип. 4. — С. 11—23. 21. Макарчук С. Галицький українець XX століття (до 80-річчя з дня народження професора Юрія Гош- ка) / Степан Макарчук // Народознавчі зоши- ти. — 1997. — № 2. — С. 68—74. 22. Українці. Історико-етнографічна монографія : у 2-х кн. / за ред. Анатолія Пономарьова. — Опішне, 1999. — Кн. 1. — 528 с. : іл. ; Кн. 2. — 544 с. : іл. 23. Фіголь Д.І. До історії побуту робітників Львова в кін- ці ХІХ — на початку ХХ ст. / Д.І. Фіголь // Мате- ріали з етнографії та мистецтвознавства. — К., 1959. — Вип. IV. — С. 13—23. Stepan Makarchuk ON ETHNOGRAPHERS OF UKRAINIAN STATE MUSEUMS OF ETHNOGRAPHY AND ARTISTIC CRAFTS AT LVIV IN 1959—1965 (reminiscences, archive materials) The article has brought some historical information on staff ethnographers of USMEAC at Lviv in the late 1950s and the first half of 1960s, their scientific interests, research-works and achievements, their part in social life of Lviv and Ukraine. In authorial view have been presented various personal political, working and psychological traits of leading native ethnographers of the mentioned period —- Yu. Hoshko, K. Mateyko, D. Figol, M. Kozakevych, M. Kovalsky, L. Sukha, M. Lo- mova, V. Malanchuk and others. Keywords: ethnography, culture, family life, ethnographic studies, expeditions, visiting conferences and exhibitions. Степан Макарчук ЭТНОГРАФЫ УКРАИНСКОГО ГОСУДАРСТВЕННОГО МУЗЕЯ ЭТНОГРАФИИ И ХУДОЖЕСТВЕННОГО ПРОМЫСЛА ВО ЛЬВОВЕ: 1959—1965 гг. (воспоминания, архивные материалы) Приведена историческая информация о составе коллекти- ва этнографов УГМЭХП во Львове в конце 50-х — пер- вой половине 60-х гг. ХХ в., их научных интересах, ис- следовательском труде и его достижениях, участии в обще- ственной жизни Львова и Украины. В авторском видении обрисованы личностные политические, деловые и психоло- гические черты этнографов Ю. Гошко, К. Матейко, Д. Фиголя, М. Козакевича, М. Ковальского, Л. Сухой, М. Ломовой, В. Маланчук и др. Ключевые слова: этнография, культура, быт, этнографи- ческие исследования, экспедиции, выездные конференции- выставки.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94420
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1028-5091
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:29:01Z
publishDate	2014
publisher	Інститут народознавства НАН України
record_format	dspace
spelling	Макарчук, С. 2016-02-11T12:29:44Z 2016-02-11T12:29:44Z 2014 Етнографи українського державного Музею етнографії та художнього промислу у Львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали) / С. Макарчук // Народознавчі зошити. — 2014. — № 2 (116). — С. 299-309. — Бібліогр.: 23 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94420 Подано історичну інформацію про склад етнографів УДМЕХП у Львові в кінці 50-х — першій половині 60-х рр. ХХ ст., їх наукові інтереси, дослідницьку працю та її здобутки, участь в громадському житті Львова і всієї України. В авторському баченні змальовані особистісні політичні, ділові та психологічні риси етнографів Ю. Гошка, К. Матейко, Д. Фіголя, М. Козакевича, М. Ковальського, Л. Сухої, М. Ломової, В. Маланчук та ін. The article has brought some historical information on staff ethnographers of USMEAC at Lviv in the late 1950s and the first half of 1960s, their scientific interests, research-works and achievements, their part in social life of Lviv and Ukraine. In authorial view have been presented various personal political, working and psychological traits of leading native ethnographers of the mentioned period —- Yu. Hoshko, K. Mateyko, D. Figol, M. Kozakevych, M. Kovalsky, L. Sukha, M. Lomova, V. Malanchuk and others. Приведена историческая информация о составе коллектива этнографов УГМЭХП во Львове в конце 50-х — первой половине 60-х гг. ХХ в., их научных интересах, исследовательском труде и его достижениях, участии в общественной жизни Львова и Украины. В авторском видении обрисованы личностные политические, деловые и психологические черты этнографов Ю. Гошко, К. Матейко, Д. Фиголя, М. Козакевича, М. Ковальского, Л. Сухой, М. Ломовой, В. Маланчук и др. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Етнографи українського державного Музею етнографії та художнього промислу у Львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали) On ethnographers of Ukrainian State Museums of Ethnography and Artistic Crafts at Lviv in 1959—1965 (reminiscences, archive materials) Этнографы украинского государственного Музея этнографии и художественного промысла во Львове: 1959—1965 гг. (воспоминания, архивные материалы) Article published earlier
spellingShingle	Етнографи українського державного Музею етнографії та художнього промислу у Львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали) Макарчук, С. Статті
title	Етнографи українського державного Музею етнографії та художнього промислу у Львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали)
title_alt	On ethnographers of Ukrainian State Museums of Ethnography and Artistic Crafts at Lviv in 1959—1965 (reminiscences, archive materials) Этнографы украинского государственного Музея этнографии и художественного промысла во Львове: 1959—1965 гг. (воспоминания, архивные материалы)
title_full	Етнографи українського державного Музею етнографії та художнього промислу у Львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали)
title_fullStr	Етнографи українського державного Музею етнографії та художнього промислу у Львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали)
title_full_unstemmed	Етнографи українського державного Музею етнографії та художнього промислу у Львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали)
title_short	Етнографи українського державного Музею етнографії та художнього промислу у Львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали)
title_sort	етнографи українського державного музею етнографії та художнього промислу у львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали)
topic	Статті
topic_facet	Статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94420
work_keys_str_mv	AT makarčuks etnografiukraínsʹkogoderžavnogomuzeûetnografíítahudožnʹogopromisluulʹvoví19591965rrspogadiarhívnímateríali AT makarčuks onethnographersofukrainianstatemuseumsofethnographyandartisticcraftsatlvivin19591965reminiscencesarchivematerials AT makarčuks étnografyukrainskogogosudarstvennogomuzeâétnografiiihudožestvennogopromyslavolʹvove19591965ggvospominaniâarhivnyematerialy

Етнографи українського державного Музею етнографії та художнього промислу у Львові: 1959—1965 рр. (спогади, архівні матеріали)

Institution

Similar Items