Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, Воля, Слава, Могила)
Розглядаються поетичні образи «Україна», «Слава, «Воля», «Могила», які задіяні у художній системі стрілецького фольклору (у народних та фольклоризованих піснях, переказах) в їх кореляції з однойменними шевченківськими ідейними категоріями. Стверджується, що націософська концепція Т. Шевченка безпо...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94443 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, Воля, Слава, Могила) / О. Кузьменко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 467-477. — Бібліогр.: 36 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859935088080322560 |
|---|---|
| author | Кузьменко, О. |
| author_facet | Кузьменко, О. |
| citation_txt | Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, Воля, Слава, Могила) / О. Кузьменко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 467-477. — Бібліогр.: 36 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | Розглядаються поетичні образи «Україна», «Слава,
«Воля», «Могила», які задіяні у художній системі стрілецького фольклору (у народних та фольклоризованих піснях, переказах) в їх кореляції з однойменними шевченківськими ідейними категоріями. Стверджується, що націософська концепція Т. Шевченка безпосередньо вплинула
на зміст, семантичну структуру та прагматику цих образних констант.
In the article have been considered poetical images of Ukraine,
Glory, Freedom and Tomb widely used in artistic system of
Riflemen’s folklore (people’s and folklorized songs, tales etc.
particularly); these notions have been compared to the-samenamed
Shevchenko-coined ideal categories with great correlation
in meanings of both data groups. Statement has been forwarded,
that Shevchenko’s natiosophical conception made direct
influence upon the contents, semantic structure and pragmatics
of mentioned imagery and its constants.
Рассматриваются поэтические образы «Украина», «Слава», «Воля», «Могила», которые задействованы в художественной системе стрелецкого фольклора (в народных и
фольклоризованной песнях, преданиях), в их корреляции с
одноименными шевченковскими идейными категориями.
Утверждается, что нациософская концепция Т. Шевченко
непосредственно повлияла на содержание, семантическую
структуру и прагматику этих образных констант.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:09:27Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014
Відомий літературознавець, поет, доктор філосо-
фії, лауреат Шевченківської премії Євген Свер-
стюк якось висловився про те, що книга О. Довжен-
ка «Україна в огні» — то шевченківський образ бу-
дителя, а не просто образ війни [26, с. 21].
Перефразовуючи його слова, ми можемо так само
сказати про стрілецьку пісенність і стрілецький фоль-
клор загалом, в яких образи «України», «Слави»,
«Волі» «Могили» є одними із головних втілень шев-
ченківських ідейних словообразів, що формували
його націософську концепцію.
Отож, метою нашої статті є аналіз стрілецьких пі-
сень та переказів у їх ідейно-художніх взаємозв’язках
з універсумом Шевченкових поетичних творів.
Україна
Образ України, на переконання відомого шевчен-
кознавця Юрія Барабаша, є ключовою, парадиг-
мальною категорією поетичної уяви Шевченка,
«сенсовою і структурно-художньою домінантою
усієї його творчості» [2, с. 11]. У цьому слово-
образі зосередилася глибинна суть поетового сві-
товідчуття, що протягом цілого трудного життя
поета зазнавало значних переосмислень та еволю-
ційних змін. У ліричній поемі «Сон. — Гори мої
високії…», що була написана у 1847 році, в пер-
ший рік заслання, рельєфно відображено образ
України як втраченої рідної землі, про яку поет
ностальгійно говорить у суб’єктивізованій формі
«моя Україна»:
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю [32, т. 2, c. 40].
Україні Шевченко неодноразово освідчувався у
ніжних, близьких до інтимного, почуттях («Україно,
Україно! Серце моє, ненько»). Таке «органічне мис-
лення в народному дусі» (М. Коцюбинська), осо-
бливо помітне тоді, коли віднаходимо споріднені лі-
ричні образи «любої», «милої» України у багатьох
піснях літературного походження стрілецького ре-
пертуару («Вже бубон грає, треба встати» С. Во-
робкевича, «Ой поїдем, товариші» Л. Лепкого) і в
суто народних, як у цій гаївці з Опілля:
Ой приїдь, приїдь, стрільчику, в свята, (2)
Твоя білявка гарна, багата. (2)
— а я прибути та й не гадаю, (2)
Я на сторожі рідного краю. (2)© О. КУЗЬМЕНКО, 2014
Оксана КУЗЬМЕНКО
ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ІДЕЙНІ
КОНЦЕПТИ У ПОЕТИЦІ
СТРІЛЕЦЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ
(Україна, Воля, Слава, Могила)
Розглядаються поетичні образи «Україна», «Слава,
«Воля», «Могила», які задіяні у художній системі стрі-
лецького фольклору (у народних та фольклоризованих піс-
нях, переказах) в їх кореляції з однойменними шевченків-
ськими ідейними категоріями. Стверджується, що націо-
софська концепція Т. Шевченка безпосередньо вплинула
на зміст, семантичну структуру та прагматику цих образ-
них констант.
Ключові слова: Т. Шевченко, стрілецький фольклор, Укра-
їна, слава, воля, розрита могила, поетика, концепт, образ.
Оксана кУЗЬМЕНкО468
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014
Ой яка мила мені дівчина, (2)
а ще миліша та Україна (2)
[29, с. 414].
У шевченківських рядках, присвячених Україні,
прочитується євангельський заповіт любові також
до загальносуспільного, а саме до рідного краю і його
народу:
любітеся, брати мої,
Украйну любіте
І за неї, безталанну,
Господа моліте
(«В казематі») [32, т. 2, c. 11].
Кобзареве «любіте» було повторено у формулі
«для України наша любов» в патріотичному гімні
І. Франка «Не пора, не пора», що твердо увійшов
до пісенного репертуару стрілецтва як його політич-
ний маніфест. Такі настрої переходу від особистісно-
го — «моя Україна» до громадського — «наша
Україна» у вияві любові до рідного краю були при-
таманні тим молодих воякам з Легіону Українських
січових стрільців (1914—1918), які у перші дні Сві-
тової війни покидали галицькі землі, відступаючи на
Закарпаття в надії на повернення. Переможний бій
навесні 1915 р. на горі Маківка справдив ці споді-
вання, що породило нові патетичні присвяти Украї-
ні, в яких образ матері-України є типовим. Таким,
до прикладу, є стрілецький марш А. Лотоцького
«Лунає клич, зове грімкий», у фольклоризованих
варіантах якого бачимо характерну формулу-
звернення до персоніфікованого образу:
лунає клич, луна грімкий,
вперед, вперед у бій святий,
У бій за рідний край,
За нарід свій ставай.
Приспів:
Україно, спокійна будь! (2)
Тверда, мов сталь, стрілецька грудь (2)
[29, с. 64].
Поняття «Україна» у Т. Шевченка, як і в січово-
го стрілецтва, було невіддільне від найвищої духо-
вної і моральної вартості. Водночас Україна — це
домінанта «живої» української душі самого Шев-
ченка, а про невмирущість національної душі поет
писав: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля
(«Кавказ») [32, т. 1, с. 343].
У ранній творчості Шевченка превалює архетип-
ний образ давньоминулої України, а саме гетьман-
ської, козацької. Ця ідеалізована доба «вільної Укра-
їни», яку дехто із дослідників схильний трактувати
як шевченківський міф моделі майбутнього [5,
с. 48—49], була передусім символічним простором
козацької слави та лицарства. Таким же було розу-
міння України в стрілецькому середовищі, яке ви-
творювало свої перші поетичні твори, на зразок ко-
зацьких пісень, з яких, як і Шевченко, запозичило
типовий народнопісенний метафоричний образ «за-
журеної України»:
встає хмара з-за лиману,
а другая з поля,
Зажурилась Україна —
Така її доля!
Зажурилась, заплакала,
Як мала дитина.
Ніхто її не рятує...
(«Тарасова ніч») [32, т. 1, с. 85].
Очевидно, вже як відповідь саме на шевченків-
ську інвективу в популярному стрілецькому гімні ак-
туалізувався персоніфікований образ України та
зв’язаний з ним новаторський мотив «стрільці праг-
нуть розвеселити Україну»:
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася,
а ми на тую червону калину підіймемо,
а ми нашу славну Україну! Гей-гей! Розвеселимо
(«Ой у лузі червона калина похилилася»)
[29, с. 38—39].
Дослідники неодноразово звертали увагу на те, що
у баченні майбутнього України Шевченко нерідко
вдавався до нищівної самокритики. Він відверто, по-
декуди гостро експресивно описував трагедію без-
плідності багатовікових змагань за політичну свобо-
ду України. У медитативно-філософському моноло-
зі поезії «Чигрине, Чигрине…» Шевченко немовби
фокусує увесь трудний шлях національно-визвольної
боротьби. Водночас саме у цьому творі, як влучно
помітив Ю. Барабаш, мотив помсти трансформуєть-
ся у мотив національного самоочищення [2, с. 21] за-
вдяки введенню образу жертовної крові («козаць-
кої… чистої, святої»):
Я посію мої сльози,
Мої щирі сльози.
Може, зійдуть, і виростуть
Ножі обоюдні,
Розпанахають погане,
469Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, воля, Слава, Могила)
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014
Гниле серце, трудне...
І вицідять сукровату,
І наллють живої
козацької тої крові,
Чистої, святої! [32, т. 1, с. 255].
У Шевченка психологічний портерт України, її на-
ціональної долі незмінно пов’язаний з мотивом туги
за минулою козацькою славою, образ якої сто років
пізніше був асоціативно співвіднесений з іншим
об’єктом — січовим стрілецтвом. За аналогією до
шевченківських символів сформувалися й нові по-
хідні поняття, такі як «стрілецька слава» і «стрілець-
ка звитяга», що є типовими у поетиці багатьох стрі-
лецьких пісень:
Як ідуть в бій, то співають
І зі співом умирають.
…
лиш за волю кров їх ллється,
За Вкраїну бій ведеться
(«Нема в світі кращих хлопців») [29, с. 142].
Проілюстрована пісня, що належить Юліану На-
зараку (1893—1916), студентові Краківської ака-
демії мистецтв, офіцерському аспіранту УСС, який
у січні 1916 року був посмертно відзначений брон-
зовою медаллю хоробрості, стала втіленням невми-
рущої стрілецької слави, бойової відваги і завзяття
[17, с. 14]. Вона відрізняється від інших маршових
пісень відтінком сумної радості в оспівуванні стрі-
лецької звитяги. У ній, як писали сучасники, пломе-
ніє «тиха заслужена слава, здобута молодечою
кров’ю» [33], що так сильно за ідейною суттю та
емоційністю інтонує до шевченківських журливих
дум про козацьку долю і смерть.
У багатьох січово-стрілецьких піснях літератур-
ного походження («На вулиці сурма грає», «Не
пора, не пора», «Лунає клич, луна грімкий», «Не
плакати нам і сльози не лить», «За Україну!», «Ми
йдемо в бій», «Гей, наступаєм ми стрільці», «Разом,
браття, ціль одна» та інших) уперше виразно про-
звучала ідея «здобуття незалежності України». Це
закріпилося й у їх народних варіантах, як, напри-
клад, у фольклоризованій пісні «Хлопці, алярм!» з
Покуття, де в доповнених рядках звучить наказ:
алярм, хлопці! алярм, хлопці!
алярм, хлопці всі!
Здобуваймо Україну,
Січові стрільці! [29, c. 119].
Чітка усвідомленість політичного завдання була
визначальною у середовищі українських січових
стрільців. Визрівши з січово-сокільських, патріотич-
них пісень, ця тема значно поглибилася у стрілець-
ких піснях («Ой у лузі червона калина», «Від Сяну
аж до гір Кавказу», «Йде січове військо», «Ой та
зажурились стрільці січовії» та ін.) завдяки уведе-
ному в канву пісень мотиву «стрілець вірить у пере-
могу та визволення рідного краю». Більшість із пе-
релічених пісень утворюють внутрішній зв’язок не
тільки з фольклорною традицією на рівні семанти-
ки мотиву «стрільці — спадкоємці героїчного ко-
зацького минулого»:
Гей запорожський в нас звичай,
За Вкраїну до загину
Спільно працюй, борись, вмирай,
Най засяє щастям край!
(«Гей, наступаєм ми, стрільці!») [29, с. 34],
але й прямо кореспондують до образу «шевченків-
ського духу», через який втілюється ідея визволен-
ня та офіри:
Дрожить престол вже царський,
Народе мій лицарський,
Пора позбутися кайдан!
а дух Шевченка з вами
І славні всі гетьмани
Ідемо враз в кровавий тан
(«Прийшла пора велика» (гімн УСС))
[29, с. 57].
Святість жертовної крові, пролитої на полі бою —
це лейтмотив стрілецького фольклору, що став від-
повіддю на перестороги Шевченка, висловлені у
поемі-містерії «Великий льох». Саме у цьому творі,
де образ постає у сакралізованому вияві України-
матері, поет гнівно викриває, як наголошує Ю. Ба-
рабаш, хронічні хвороби національного організму,
серед яких найбільш важкими є «каліцтво душі, кво-
лість розуму, непритомність волі, рабська покірли-
вість, байдужість, атрофія історичної пам’яті й ін-
стинкту державності» [2, c. 23].
Воля
Мотив волі як свободи політичної, соціальної, ін-
дивідуальної та словообраз «воля» є одними з най-
поширеніших у творчості Шевченка [6, c. 76].
Поетові вдалося із неймовірною силою інтонацій-
ної напруги змалювати тяжкий історичний шлях
Оксана кУЗЬМЕНкО470
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014
України саме як шлях до «святої» волі. Одержав-
ши звільнення з кріпацтва щойно у 24 роки, Шев-
ченко розумів значущість волі дуже конкретно і
особистісно, через те вона мала для нього глибин-
не значення.
У лінгвістичному трактуванні концепт ВОЛЯ тра-
диційно розглядається як особливий, оскільки має
смислову пару СВОБОДА. У свою чергу розріз-
няють два види цього поняття: внутрішня свобода і
зовнішня (фізична) свобода. У сучасному філософ-
ському дискурсі поняття «фізична свобода» поля-
гає в тому, що «свобідним є лише той, хто не об-
межується відсутністю формальних перешкод для
здійснення свого наміру, але кому реально не пере-
шкоджають і хто не відчуває реального зовнішньо-
го насильства. Ця свобода позитивна в тому смис-
лі, що вона має своєю передумовою не тільки від-
сутність (перешкод), але й певну наявність
(конкретних можливостей або їхніх передумов)» [18,
c. 107]. На думку літературознавців, без достатньої
зовнішньої свободи Т. Шевченко першим в націо-
нальній літературі піднявся саме до цілковитої вну-
трішньої духовної свободи, опираючись на ідеали ко-
зацького міфу і козацької вдачі.
У Шевченка, а за ним і в стрілецькі пісенності
тандем свободи-волі і слави був очевидним і постій-
ним. Порівняймо:
І вам слава, сині гори,
кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
(«Кавказ») [32, т. 1, с. 343].
Таке поєднання словообразів у сакральній непо-
рушній тріаді: Україна — Воля — Слава, яку вико-
ристав автор гімну «Ще не вмерала Україна» П. Чу-
бинський, генерує також у тексті патріотичного ві-
рша М. Вороного, який в 1917 р. був опублікований
в одному з перших номерів київського часопису «На-
родна воля» і незабаром став популярною піснею не
тільки січового стрілецтва, але й багатьох тогочас-
них військових з’єднань українців [29, c. 521]:
За Україну, за її волю,
За честь і славу, за народ.
Ідея боротьби за волю у багатьох Шевченкових
творах («Кавказ», «І мертвим і живим», «Заповіт»),
як зауважив І. Дзюба, «сягає патетики національ-
ного гасла» [с. 81], яке увійшло в тканину стрілець-
ких пісень літературного походження, які фолькло-
ризувалися:
Ой видно село, широке село під горою,
Ой там їдуть стрільці, січовії стрільці до бою.
а хто піде з нами, буде славу мати,
Ми йдемо за Україну воювати [29, c. 132].
Особливо гостро зазвучав державницький ім-
ператив у творах, які відобразили останній трагіч-
ний етап героїчних змагань українців за незалеж-
ність, коли у боротьбу вступили стрільці Україн-
ської Галицької Армії (1918—1919). Достатньо
промовистою з того часу є пісня «Коли ви вмира-
ли, нам дзвони не грали» на слова Григорія Труха,
колишнього четаря УСС, учасника драматичних
кривавих боїв під Потуторами на Поділлі, у тек-
сті якої віднаходимо переспів шевченківських об-
разів із «Заповіту»:
За волю вкраїни ми вмерти готові,
За волю життя ми віддали.
Підемо шляхами, що ви нам казали,
І скинемо з неї кайдани [29, c. 239].
У цьому можемо дошукатися виявлених у поетич-
ній формі прагнень стрілецтва до соборності з усім
українським народом. Як згадував стрілецький піс-
няр Л. Лепкий, на відміну від Галичини, де співали
грімке «Ще не вмерла Україна», за Збручем «рад-
ше співали «Заповіт». Я мав нагоду, — писав він
про ті буремні дні, — чути в Києві під час однієї ма-
ніфестації 1920 року, як тисячні маси, здебільша за-
лізничників і робітників, ішли по місту ходом під спів
«Як умру, то поховайте». Який грізний гнів протес-
ту! Здавалося, що ламаються скривавлені мури «роз-
терзаної» столиці. І дух йшов від цього могутнього
співу» [15, c. 107].
У сучасному шевченкознавчому дискурсі все біль-
ше звертається увага на новітні ідеї Кобзаревих про-
роцтв. Стверджується, що у Шевченка був особли-
во загострений національний інстинкт як інстинкт
самозбереження нації [36]. Про це ще раніше дуже
влучно висловився поет Євген Маланюк, який пи-
сав у циклі студій, присвячених різним етапам твор-
чості Т. Шевченка, що «єдиним ліком, єдиним ря-
471Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, воля, Слава, Могила)
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014
тунком проти всіх […] національних хворіб є саме
вогняна, вулканічна, страшна в своїм національнім
демонізмі поезія Шевченка — і до цього часу —
тілько вона одна і ніяка інша!».
Слава
Шевченківський концепт «Слава» проявився у стрі-
лецькій творчості, а згодом і фольклорі дуже про-
дуктивно. До цього варто згадати і перші публікації
серед яких були й доволі промовисті, алюзійні до
шевченківського слова назви збірок «Наша слава»
(1917) [21], «Наша дума» (1918) [20], музично-
драматичних п’єс «Стрілецька слава в піснях»
(1939) [11] чи пісень (під заголовком «Стрілецька
слава» В. Гнатюк у своїй статті «Війна і народна по-
езія» (Відень, 1916) опублікував один із перших
фольклоризованих варіантів пісні Р. Купчинського
«Ой там при долині»).
Концепт «Слава» має дві форми втілення: суб-
стантивну («наша слава») та атрибутивну в дво-
компонентній конструкції з іменником як епітет
«славний», що найбільш часто співвіднесений з лек-
семами «Україна» та стрілецький «отаман»:
На далекій скрізь чужині,
І на славній Україні,
кождий буде пам’ятати,
Що не мож українських стрільців зачіпати
(«Гей зі Львова до Мукачева») [29, с. 342 ];
Ой на горі на високій зрубали калину,
Спускаються січовії стрільці з гори на долину. (2)
Як спустились на долину, поставали в лави,
І всі разом, разом закричали: «Україні слава!» (2)
(«Ой на горі нависокій пшениця хвилює»)
[29, с. 331];
Слава, слава, отамане,
О ти, батьку наш,
Ми з тобою на ворога
Підемо всі враз, гей всі враз [29, с. 117].
Остання з переліку пісня, що перебрала на себе
функцію гімну командирів УСС, за ідейною спря-
мованістю та наявністю відповідних художніх засо-
бів є відображенням творчого продовження тих ко-
зацьких пісень, в яких відтворюються моменти бо-
йової звитяги. Проте найбільш виразне тяжіння до
поетики козацької ліро-епіки виявили січові пісні, на
яких виховувалося майбутнє українське стрілецтво.
Скажімо, традиційно фольклорне осмислення обра-
зу «слави» бачимо у популярній пісні «Ой зацвила
черемшина», яку її автор Кирило Трильовський на-
писав задовго до створення УСС. У цьому творі тема
козацької слави актуалізується з у мотиві «січовики
успадковують козацькі здобутки»:
Ой ти, славний осавуло, не вдавайся в тугу,
вийде слава козацькая з великого лугу [27, c. 24].
Пізніше вже у власне стрілецьких піснях («Ой у
лузі червона калина», «Ой та зажурились стрільці
січовії», «Йде січове військо» та ін.) метафоричний
образ «слави» поглиблюється, стає розгорненим за-
вдяки парадигмі предикатів: «добудемо» — «збере-
жемо» — «ще живе» — «не загине». Такий послі-
довний ряд динамічних картин демонструє не тільки
процес творчого використання стійких народнопісен-
них формул, але й шевченківських ідейних концеп-
тів, які вживлювалися у свідомість майбутніх стрі-
лецьких бардів з самого дитинства і були їхнім іден-
тифікаційним маркером. Так, у Р. Купчинського
образ слави обіграно з тією ж патетикою, що й в іс-
торичних піснях та думах, порівняймо:
Ой летить бомба з московського поля
Та й посеред Січи впала;
Ой хоть пропали славні запорозці,
Так не пропала їх слава!
(«Ой ішли наші славні запорозці») [29, c. 256];
Слава не вмре, не поляже!
Буде слава славна
Поміж козаками,
Поміж друзями,
Поміж рицарями,
Поміж добрими молодцями!
(«Дума про Самійла Кішку!») [29, с. 37];
у стрілецьких піснях:
І кров по долині покриє мурава —
лиш слава не згине, стрілецкая слава
(«Ой там при долині») [29, c. 221];
Ой не тішся, враже, бо по Збруч — то наше,
Ще живе стрілецька слава.
вернуться ще тії стрільці січовії—
Задрожить Москва й варшава
(«Ой там заридали стрільці січовії») [29, с. 162];
Схилилися два явори
Наліво й направо,
Оксана кУЗЬМЕНкО472
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014
а у полі вітер грає
Про стрілецьку славу
(«Заквітчали дівчатонька») [29, c. 229].
Такий підхід у стилі фольклоризму дозволив
трансформувати метафоричний мотив «стрілецька
слава жива» у формулу імперативного звучання «сла-
ва безсмертна» там, де у текстах з’являється мотив-
пророцтво «слава повстане»:
Ой та й не журітеся, стрільці січовії,
Повстане стрілецька слава
(«Ой там зажурилися стрільці січовії») [29, c. 161].
У фольклоризованому варіанті іншої стрілецької
пісні «Ой впав стрілець у край зруба», який ми за-
писали на Тернопільщині, в оригінальному доповне-
нні кінцівки бачимо апофеоз розвитку образу стрі-
лецької слави та її емоційного ореолу, що суголос-
ний із шевченківським сакралізованим розумінням:
І не мине вічна слава
По всій нашій Батьківщині
Січових стрільців [29, c. 208].
Могила
Тарас Шевченко, на думку дослідників, умів зосе-
редитись на ключових екзистенційних поняттях, та-
ких як любов, самотність, туга, помста, смерть,
що стосуються кожного сущого. Остання з перелі-
чених категорій входить у семантичне поле симво-
лічного образу «могила». Цей романтизований
мотив-образ, на переконання М. Коцюбинської,
«належить до шевченківських образів «внутрішньо-
го згорання», які зазнають саморозвитку, самови-
черпуються» [13, с. 162].
Художній образ «могила» традиційний для різ-
них історичних жанрів усної народної творчості
слов’ян, в яких змальовано героїчні події далекого і
недавнього минулого. Тяглість традиції відтворення
цього типового для багатьох пісенних та прозових
мотивів об’єкту підкріплювалася здебільшого
конкретно-історичними реаліями смерті чи трагічної
загибелі героїв та їх поховання.
Лексема «могила» у етнолінгвістичному просто-
рі українців закріпила декілька значень. Переду-
сім — це вербалізований знак місця поховання тіла
померлої людини у формі насипу, горбика, що вод-
ночас є символічним відображенням смерті. Друге
семантичне значення має вужчий історико-
культурний контекст, бо вказує на «високий насип
у степу на місці давнього поховання» [8, с. 372].
З цим значенням образ могили увійшов не тільки
у народнопісенні твори, але й у літературне пись-
менство українців.
На факт особливого місця символічного образу
могили в поетичному універсумі Шевченкового сло-
ва чи не вперше звернули увагу саме фольклористи.
Ф. Колесса у праці «Студії над поетичною творчіс-
тю Т. Шевченка» зауважив, що «розмова могили з
вітром» — це один з найулюбленіших мотивів, які
поет перейняв із фольклору, втіливши його у бага-
тьох своїх поезіях [12, c. 191—192]. Дуже пошире-
не народне уживання слова «говорити» саме у Шев-
ченка, як доводить В. Ващенко, набуло великого ме-
тафоричного навантаження, аналогічного до
фольклорного [3, c. 60]. Можемо цю думку допо-
внити, що це слово зазнало творчого розвитку,
оскільки у Шевченка могили не тільки «стоять та
сумують», «стогнуть», скільки є образами «німих»
оповідачів славної козацької історії:
високії ті могили,
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
(«Іван Підкова») [32, т. 1, с. 122].
Трансформація значення шевченківського мета-
форичного образу могили із постійним епітетом «ви-
сока» (часто цю фізичну ознаку посилює у формі
паралельного зіставлення пряме порівняння «як
гори») у символ «похованої волі» має давні фоль-
клорні коріння. На це, скажімо, вказують рядки з
відомої козацької пісні, де образ могили виступає
маркером символізації простору України та її поділу
на «своє (наше)» — «чуже»:
Ой чи бач, ляше, що по Случ наше,
По костяную могилу?
Як не схотіли, забунтовали
Да й утеряли Вкраїну.
(«Не дивуйтесь, добрії люди») [10, c. 253].
Оновлена символіка народного та шевченківсько-
го слова знайшла відображення століття пізніше, коли
стала підґрунтям для хвилі актуалізованих артефак-
тів під час Першої світової війни. Так у стрілецько-
му війську було відроджено елементи древнього по-
ховального звичаю — насипання кургану. Як відо-
мо, кургани (праслов. mogyla) були найдавнішою
473Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, воля, Слава, Могила)
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014
формою надмогильної побудови [23], здебільшого у
вигляді округлого земляного насипу висотою 1—2 ме-
тра, що протривав за різними даними до XI ст. [22,
c. 238], а то й до XIII ст. За народною етимологією,
кургани були місцем убитих у дуже давні часи воїнів
та могилами велетнів [31, c. 44]. Пізніше козацькі
поховання продовжили цю традицію, коли серед від-
критого високого степу над могилою запорожця зви-
чайно висипали високий курган, як писав Д. Явор-
ницький, «для пам’яті знатної людини», а на могилі
ставили кам’яного хреста з написом [35, c. 191].
Історики задокументували, що одна з перших стрі-
лецьких могил-курганів постала у 1915 р. під час бою
січових стрільців з російською армією на Західному
Поділлі: «У боях під Семиківцями 39 стрільців було
вбито, близько 100 поранено та більше сотні потра-
пило в полон. Щоб ушанувати пам’ять полеглих,
учасники боїв насипали згодом велику могилу-
курган» [34, с. 59]. Перехід реальних атрибутів у
світ фольклорного тексту підкрілюється сталістю
словообразу «висока могила» в стрілецьких піснях
різних жанрів, зокрема у баладах:
У селі у Черчі висока могила,
а там спочиває рідная дитина.
а на тій могилі червона калина,
За стрільцем ридає молода дівчина.
а на тій могилі терновий вінець,
Ой там спочиває січовий стрілець
(«Ой поїхав стрілець на страшну війну»)
[c. 448];
в історичних піснях:
Там під Перемишлем висока могила,
Бо там спочиває вся стрілецька сила.
(«А в неділю раненько ще сонце не сходить»)
[29, с. 355],
і, зокрема, у численних варіантах пісні про жінку-
хорунжу УСС Олену Степанів, де візуалізація сим-
волічного образу могили полеглих січових стрільців
у героїчному бою на горі Маківка набуває тенден-
ційно гіперболізовано-фольклорних ознак, бо в ре-
альному житті перші могили там мали скромні роз-
міри та звичайні невисокі дерев’яні хрести з ялино-
вими вінками:
Ой ти, горо Маківочко, яка ти висока,
а на тобі, Маківочко, могила глибока.
(«Ой на горі, на Маківці зозуленька кує»)
[29, с. 332].
Прикметно, що традиційний канон зображення
незвичайної могили як місця поховання персоніфі-
кованої сили має давнє коріння. Воно сягає світо-
глядних обріїв народних легенд та етіологічних пе-
реказів, де образ високої могили (кургану) пов’язаний
із місцем поховання сили, втіленої через образи бо-
гатирів, відважних велетнів та сильних духом запо-
рожців: «У степу, де невеличкі могилки та доли-
ни, — то сестри богатиревої, а де високі — то ве-
ликих богатирів» [25, c. 14], «І насипали над ним
здорову-здорову могилу, щоб примітно було, де бо-
гатир спочиває» [25, c. 201].
У народних оповіданнях, переказах про січових
стрільців, де фігурує образ могили, найчастотні-
шим виявився сюжетотворчий мотив «зруйнуван-
ня стрілецької могили», що відображає реалії,
пов’язані із драмою польсько-московської окупа-
цій. Через особливу атрибутивну роль епітета
«розрита» у них актуалізується символіка осквер-
неної могили. За народними віруваннями, така мо-
гила означала небезпечне місце та була гріховною
справою для тих, хто це зробив [23, с. 267—269].
Водночас на неї накладається, на жаль, вічно жива
символіка шевченківського образу розритої мос-
калем могили:
Начетверо рокопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки?
(«Розрита могила») [32, т. 1, c. 253].
Проілюструємо текст переказу із сюжетом
«польська влада зруйнувала могилу стрілецького
хорунжого»:
«Як висипали могилу Загульського 1 — і там
збиралися кожного року. І забороняли там зби-
ратися. І як висипали, то тоді поляки визивали
своїх «стшельцув», щоб розрити ту могилу. І
так воно повторювалося майже з року в рік. І на-
сипали хлопці.
1 Володимир Загульський (1894—1917) — хорунжий УСС,
уродженець с. Розваж, тепер Золочівського р-ну Львівської
обл. «Поцілила його крісова куля в саме чоло, коли вночі
був на роботі зі стрільцями. Його поховали на середині села
на т. зв. Містечку, щоби на видному місці пам’ять про нього
не пропала. Та кажуть, що цю могилу перенесли на цвин-
тар. Шкода! Хто про неї згадає…» — писав Л. Лепкий у
повоєнному спогаді «Стрілецьким шляхом» [15, c. 223].
Оксана кУЗЬМЕНкО474
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014
Я не знаю, чи хтось знав більше даних про його
життя, але сама назва січовий стрілець, то
було для нас таке шось велике. Як був усусус,
то була людина, яка жертвувала себе для Укра-
їни» [1, арк. 7].
Тут образ могили є композиційним центром тек-
сту. Антитеза предикатів щодо об’єкту дії розши-
рена до завершеної трикомпонентної циклічної
структури: висипали — розрили — насипали (по-
ставили). Традиційним є епічний простір, що роз-
ділений на своїх героїв («хлопці», «наші люди») і
чужих антиподів («поляки», «стшельці»). Іннова-
ційний мотив «люди насипають стрілецьку моги-
лу» утверджується тут через еліптичне речення («І
насипали хлопці»), що є, властиво, завершальною
конструкцією епічного стилю. Цей мотив дуже по-
ширений і типовий для даної тематичної групи тво-
рів. Разом з ним у комплексі виступає доповнюю-
чий мотив «відновлення стрілецької могили», що
нерідко в інших переказах у різних варіантних ви-
рішеннях, наприклад через метафоричні образи («а
могила виросла! вже Зелені свята — вже є мо-
гила. вже не завалєт вдень» [1, арк. 33]), чи як
актуалізація символіки числа («тричі насипали»)
складає основу сюжету. В іншому переказі, який
ми записали у 2007 р. в с. Розвадів Миколаївсько-
го р-ну Львівської обл. від Семеген Ганни,
1927 р. н., актуалізується епічний мотив «нанести
землю шапками», що є породженням козацького
звичаю, за яким для полеглого в бою козака това-
риші нашвидкоруч викопували могилу шаблями, а
землю вибирали полами чи шапками, після чого хо-
вали померлого [35, c. 191]:
«…Було. Було таке. Було таке / то нáвіть
таке було, що, наприклад, вдень поляки знищили
(стрілецьку могилу. — О. к.). а на рáно люди ка-
пелюхами, жінки в подолках несли землю. І
насипáли знов, і ставили березові хрести на такі
могили. От.» [1, арк. 36].
Сакральність, а відтак незнищенність вознамено-
ваної хрестом стрілецької могили, що виражений у
цьому та інших переказах і піснях про січових стріль-
ців, підтверджує також одну з характерних рис ду-
ховної самобутності українців — їхню глибоку релі-
гійність. І цим проявляються етнопсихологічні під-
валини колективного бачення ідеальної моделі
держави саме як християнської України, заснованої
на духовній рівності, братерстві та соціальній сим-
патії, про що писав Т. Шевченко.
Інші мотиви із образом хреста («хрест з могили
затягнений у болото», «встановлення на могилі хрес-
та із написом») є доповнюючими у сюжетах перека-
зів про розриту стрілецьку могилу, проте вони віді-
грають важливу роль у посиленні сакрального, що
притаманно давнім епічним зразкам. Дослідники
фольклору неодноразово спостерігали, що різні епіч-
ні жанри, зокрема пісенні, зумовлюють збереженість
творів народної історичної прози [14, с. 109]. Таки-
ми є стрілецькі пісні хронікального типу, в яких
згадується про обставини загибелі стрілецького ко-
мандира, місце його поховання (у с. Конюхи, неда-
леко с. Бишки, тепер Зборівського р-ну Тернопіль-
ської обл.) та розриту могилу:
Поховали того стрільця
На край цвинтар очку (2)
висипала йому молодь
Славну могилочку.
На могилі, на могилі
Трава зеленіє.
в тій могилі спочивають
Стрільці молодії (2)
(«Через Бишки їхав стрільчик») [29, с. 567];
Розкопали кати могилу,
аж стрілецьке тіло рушили,
а хрест той з берези білявий в долину,
в болото, затягли.
Будеш ти, вороже проклятий,
за тую могилу страждать,
Будеш ти лежати, кричати,
а ми твої кости ломать
(«А в Бишках окопи копали») [29, с. 324].
а також стрілецькі гаївки, в яких мотиви «похова-
ної» та «воскреслої» України типологічно близькі до
шевченківської «похованої волі»:
Задзвонили рано дзвони, заридали,
а ми свою Україну поховали.
Надлетіли ластівочки та й зі сходу,
Та й принесли добру звістку для народу.
Щебетали, що минеться та руїна,
Стане, стане вільна, славна Україна
(«Ой заросли ті дороги травами») [29, с. 345].
Нам гаївка ця весела,
Заспівайте міста, села. (2)
475Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, воля, Слава, Могила)
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014
Най почують з могил тії,
Стрільці наші січовії.
…
встане слава, встане воля,
Оживуть ще рідні поля. (2)
Ти воскреснеш із могили,
Щоб свобідно всі зажили
(«Заспівайте, дівчатонька») [29, с. 345].
На відміну від пісень у наративних творах про
січове стрілецтво символічний образ України при-
сутній переважно імпліцитно. Типовим для них є
трансформація легендарного мотиву «воскресін-
ня» героїв, які переможуть ворога і здобудуть
Україну. У такий специфічний спосіб відобразив-
ся селянський україноцентризм та народні споді-
вання на власну державу. Фольклорні образи
сплячого і розбудженого війська спонукали до сві-
домої актуалізації згаданих народних вірувань про
померлих у літературних творах, які повставали
у середовищі стрілецтва. Згадаймо хоча б мініатю-
ру «Звіт», написану Дмитром Вітовським у
1916 році та опубліковану у літературно-мистецькому
збірнику Пресової кватири УСС «Тим, що впали»
(Львів, 1917) одразу по кривавих боях на Стри-
пі та Лисоні, де кульмінаційною є сцена розвег-
нення могили:
«Поволі отворилася могила… І почали з неї ви-
ходити самі молоді, самі гарні молодці… Із здиву-
ванням розглядалися довкола…[…].
І всі звертаються до того, що поволі, повагом
останній вийшов з могили. а він так само кинув
оком по полях, і його лице мов зраділо від якоїсь
таємної радості. Спокійно кинув у громаду одне
слово: «Збірка» [28, c. 69—70].
Зауважимо натомість, що у народних творах фор-
ма втілення мотиву «сплячого війська», композицій-
ні елементи дуже сильно нагадують саме Шевчен-
кову мову, його художній синтаксис і тип звертань,
порівняймо у Шевченка:
Дивися, дитино, оце козаки
(Ніби мені каже), на всій Україні
високі могили, усі отакі.
Начинені нашим благородним трупом,
Начинені туго. Оце воля спить!
…
Усі ми однако на волі жили!
Усі ми однако за волю лягли,
Усі ми і встанем, та Бог його знає,
коли-то те буде. Дивися ж, дитино!
(«Буває, в неволі іноді згадаю»)
[32, т. 2, c. 224—225]
у переказі, який ми записали на Західному Поділлі:
«а там, на долі, як за старим Дністром, там
(могила була. — О. к.). Но чия то могила була,
я не пам’ятаю. Но пам’ятаю, як я все йшла з ма-
мов у поле. І мама (ішли ми понад верхом, понад
стару ріку. а на долі, так на низу, там сінокоси,
лука там була, знаєте, луг такий. І там була мо-
гила, висока висипана. І мама моя так, як вона
була все патріотка (я то дуже добре пам’ятаю,
чи я мала п’ять чи шість років, чи кілько), мама
мені все казала. Ми все ставали там, над тим бе-
регом, на низу (і там є ше трошки насип; там
стадіон є тепер, і там є збоку тота могила).
Ми все ставали над берегом, і мама казала
мені: «Бáчиш, дитинко, вон могила / україн-
ського війська. а колись устане / військо, загра-
ють сурми, і тото військо … встáне … на бор-
бу … за Україну». все мама мені тото. Я так
пам’ятáю, як нині, як вонá мені тото все
втовкмáчувала» [1, арк. 35].
Від початку 1990-х роках звичай насипати сим-
волічні стрілецькі могил полеглим за волю України
відновили [9, с. 4—5]. Стрілецькі кургани-могили,
що були споруджені майже у кожному селі Львів-
ської, Тернопільської, Івано-Франківської областей,
стали не тільки місцем громадського обряду покло-
ніння героям, що посприяло відродженню історич-
ної пам’яті, але й її символічними атрибутами, які на-
далі впливають на повсякденну свідомість громади
та формування в неї духу самозбереження:
вже Зелені свята знов до нас вертають,
Стрілецькі могили стиха промовляють.
Просять вас, дівчата, січовії стрільці:
«ви на наші хрести виплітайте вінці.
Щоби вони знали, що Зелені свята,
Що їх не забули вкраїнські дівчата.
Браття і сестриці, українці милі,
відвідайте наші сумненькі могили.
відвідайте нашу хатину сумненьку,
Що ми ї дістали за Вкраїну-неньку» [29, c. 438].
Оксана кУЗЬМЕНкО476
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014
Про це, очевидно, розмірковував Є. Маланюк,
поставивши питання генеральної теми української
«психоісторії». Він зазначив, що могили є немов
«акумулятори метафізичної енергії», які «дають ви-
разне свідоцтво посідання народом даного терену і
ступінь його закоріненості в нім» [19, с. 358]. Ця
думка певною мірою прояснює чому події, пов’язані
з процесами відновлення та пошанування могил-
курганів УСС, лягли в основу багатьох меморатів,
які побутують сьогодні.
У короткому підсумку цієї далеко не повністю ви-
черпаної теми можна ствердити, що концепти «Укра-
їна», «Слава», «Воля» є актуальними у стрілецькій
пісенності, зокрема фольклоризованих творах, в яких
задіяні атрибутивні пари «славна», «зажурена»
Україна та персоніфікований образ «Україна-мати».
У них відображено творчий симбіоз народнопісен-
ної форми та шевченківських ідейно-духовних на-
станов «нашої славної країни», «козацької слави» та
«святої волі». Натомість у стрілецькій обрядовій пі-
сенності та прозовому фольклорі переважає концепт
«Могила» як «висока могила». У стрілецьких пере-
казах він проявляється головно через образ «розри-
тої могили», яка є одним із найбільш яскравих твор-
чих опрацювань шевченківської метафори, а також
через символізацію локусу як «місця поховання (збе-
реження, сну) стрілецької сили», що семантично ек-
вівалентне шевченківській «похованій волі-свободі»
та філософській концепції «воскресіння» України,
що походить із його візії козацького міфу.
1. Архів Інституту народознавства НАН України. —
Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 613. — 201 арк. (кузьмен-
ко О. Народна проза про січових стрільців : науковий
збірник (тексти)).
2. Барабаш ю. Україна / Юрій Барабаш // Теми і мо-
тиви поезії Тараса Шевченка / упоряд. та наук.
ред. Н. Чамати. — К. : Наукова думка, 2008. —
С. 11—50.
3. ващенко в.С. Мова Тараса Шевченка / Василь Се-
менович Ващенко. — Харків, 1963. — 251 с.
4. Героїчний епос українського народу / упоряд. та при-
міт. О.М. Таланчук, Ф.К. Кислого ; передм. О.М. Та-
ланчук. — К. : Либідь, 1993. — 431 с.
5. Грабович Г. Шевченко як міфотворець: Семантика
символів у творчості поета / Григорій Грабович ; пер. з
англ. С. Павличко. — К. : Рад. письменник, 1991. —
212 с.
6. Дзюба І. Воля / Іван Дзюба // Теми і мотиви поезії
Тараса Шевченка. — С. 76—85.
7. Дзюба І. Слава / Іван Дзюба // Теми і мотиви поезії
Тараса Шевченка / упоряд. та наук. ред. Н. Чама-
ти. — К. : Наукова думка, 2008. — С. 86—96.
8. Жайворонок в.в. Знаки української етнокультури:
cловник-довідник / Віталій Жайворонок. — К. : До-
віра, 2006. — 703 с.
9. За волю України. Символічні могили січовим стріль-
цям, воякам УГА та УПА на Коломийщині / упоряд. і
передм. М. Васильчука. — Івано-Франківськ : Гали-
чина, 1991. — 30 с.
10. Записки о Южной Руси / издал П. Кулиш. — К. :
Днипро, 1994. — Т. 2. — XIII, [1], 354, [1] c. —
СПб., 1857. — (Репринт. вид.).
11. ковальчук в. Стрілецька слава в піснях: Сценічна дія
в 4 відслонах / В. Ковальчук, Ю. Шкрумеляк. —
Львів : Пісня, 1939. — С. 5—40.
12. колесса Ф. Студії над поетичною творчістю Т. Шев-
ченка / Філарет Колесса // Фольклористичні пра-
ці. — К. : Наукова думка, 1970. — С. 172—326.
13. коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. Літ.-
критич. нарис / Михайлина Коцюбинська. — К. : Ра-
дянський письменник, 1990. — 272 с.
14. криничная Н.а. О методике собирания преданий /
Н.А. Криничная // Русский фольклор. — Т. 23: По-
левые исследования. — Л., 1985. — С. 107—109.
15. лепкий л. Твори / Левко Лепкий ; упоряд. В. Поду-
фалий ; передм. М. Ільницький. — Тернопіль : Тено-
граф, 2001. — 295 с.
16. Лисоня 1916—1996: документи, спогади, щоденники,
листи, знимки, поезія, пісня / упоряд. Б. Тихий. —
Бережани : Вид-ня Музею книги, 1996. — 265 с.
17. лукіянович Д. Маківка — гора стрілецької невмиру-
щої слави / Д. Лукіянович ; упоряд. Р. Дзюбан ; наук.
ред. Г. Сварник. — Львів : Вид-ня ЛНБ ім. В. Сте-
фаника. — Львів, 2005. — 150 с.
18. Людина в цивілізації ХХІ століття: Проблема свободи /
упоряд. В.Г. Табачковський, М.О. Булатов, Т.В. Лю-
тий, та ін. — К. : Наукова думка, 2005. — 272 c.
19. Маланюк Є. Книга спостережень : у 2-х т. / Є. Ма-
ланюк. — Торонто, 1966. — Т. 2: Проза. — 480 с.
20. Наша дума: великий український співаник / упо-
ряд. А. Гап’як. — Львів : Просвіта, 1918. — 175 с. —
(3-є вид., справл. і допов.).
21. Наша слава: збірник пісень патріотичних, політичних,
історичних, козацьких, сокільських, січових, стрі-
лецьких / упоряд. А. Гап’як. — Львів : Просвіта,
1917. — 95 с.
22. Нидерле л. Славянские древности / Л. Нидерле ;
пер. с чешск. Т. Ковалевой и М. Хазанова. — М. :
Алетейа, 2000. — 590 с.
23. Плотникова а.а. Могила / а.а. Плотникова //
Сла вянские древности: этнолингв. слов. : в 5 т. / под
ред. Н.И. Толстого. — М. : Международные отноше-
ния, 2004. — Т. 3: К-П. — С. 266—272.
24. Плотникова а.а. Надгробие / Плотникова А.А.,
Петрухинa В.Я. // Славянские древности: этнолингв.
477Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, воля, Слава, Могила)
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014
слов. — М. : Международные отношения, 2004. —
Т. 3: К-П. — С. 360.
25. Савур-могила: Легенди та перекази Нижньої Над-
дніпрянщини / упоряд. і автор. при міт. В.А. Ча ба-
ненко. — К. : Дніпро, 1990. — 261 c.
26. Сверстюк Є. Шевченко понад часом. Есеї / Євген
Сверстюк. — Луцьк ; К. : Терен ; Києво-Могилянська
академія, 2011. — 276 с. — (2-ге вид., виправ. і до-
пов.).
27. Cічовий співаник / зібрав. док. К. Трильовський. —
Відень : Адрія, 1921. — 96 с.
28. Стрілецька Голгофа. Спроба антології / упоряд., авт.
вступ. ст. і прим. Т.Ю. Салига. — Львів : Каменяр,
1992. — 399 с.
29. Стрілецькі пісні / упоряд., запис, вступ. ст., комент. та
додат. О.М. Кузьменко. — Львів : Інститут народо-
знавства НАН України, 2005. — 639 с. + 32 с. : іл.
30. Сьпіваник Українських січових стрільців / автор
передм. І. Калинець. — Львів : Вид-ня Львів. від.
Укр. фонду культури, 1990. — 126 с. — (Передрук.
за вид.: Відень, 1918 р.).
31. Чубинський П. Мудрість віків: Українське народо-
знавство у творчій спадщині Павла Чубинського : у
2-х кн. — Кн. 1. — К. : Мистецтво, 1995. — 224 с.
32. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів : у 6 т. / Тарас
Шевченко ; редкол. М.Г. Жулинський (голова) та
ін. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1: Поезія 1837—
1847. — 784 с. ; Т. 2: Поезія 1847—1861. — 784 с.
33. Шкрумеляк ю. Ясні хвилі (один стрілецький кон-
церт) / Юрій Шкрумеляк // Діло. — Львів,
1916. — Ч. 126 (20 травня). — С. 2.
34. Якимович Б. З історії українських січових стрільців /
Богдан Якимович // Пам’ятки України. — 1990. —
№ 1. — С. 58—63.
35. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків : у
3-х т. / Д.І. Яворницький. — Львів : Світ, 1990. —
Т. 1. — 317 с.
36. клочек Г. Національний інстинкт як головний чинник
Шевченкового інтелектуалізму [Електронний ре-
сурс] / Григорій Клочек. — Режим доступу до статті:
http://www2.kspu. kr.ua/blogs/klochek//?p=53
Oksana kuzmenko
ON IDEAL CONCEPTS BY T. SHEVCHENKO
IN POETICS OF RIFLEMEN’S FOLKLORE
(UKRAINE, GLORY, FREEDOM, TOMB)
In the article have been considered poetical images of ukraine,
Glory, Freedom and Tomb widely used in artistic system of
Riflemen’s folklore (people’s and folklorized songs, tales etc.
particularly); these notions have been compared to the-same-
named Shevchenko-coined ideal categories with great correla-
tion in meanings of both data groups. Statement has been for-
warded, that Shevchenko’s natiosophical conception made di-
rect influence upon the contents, semantic structure and prag-
matics of mentioned imagery and its constants.
Keywords: T. Shevchenko, Riflemen’s folklore, Ukraine,
glory, freedom, open tomb, poetics, concept, image.
Оксана кузьменко
ШЕВЧЕНКОВСКИЕ ИДЕЙНЫЕ КОНЦЕПТЫ
В ПОЭТИКЕ СТРЕЛЕЦКОГО ФОЛЬКЛОРА
(УКРАИНА, СЛАВА, ВОЛЯ, МОГИЛА)
Рассматриваются поэтические образы «Украина», «Сла-
ва», «Воля», «Могила», которые задействованы в худо-
жественной системе стрелецкого фольклора (в народных и
фольклоризованной песнях, преданиях), в их корреляции с
одноименными шевченковскими идейными категориями.
Утверждается, что нациософская концепция Т. Шевченко
непосредственно повлияла на содержание, семантическую
структуру и прагматику этих образных констант.
Ключевые слова: Т. Шевченко, стрелецкий фольклор,
Украина, слава, воля, разрытая могила, поэтика, кон-
цепт, образ.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94443 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:09:27Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кузьменко, О. 2016-02-11T13:44:13Z 2016-02-11T13:44:13Z 2014 Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, Воля, Слава, Могила) / О. Кузьменко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 467-477. — Бібліогр.: 36 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94443 Розглядаються поетичні образи «Україна», «Слава, «Воля», «Могила», які задіяні у художній системі стрілецького фольклору (у народних та фольклоризованих піснях, переказах) в їх кореляції з однойменними шевченківськими ідейними категоріями. Стверджується, що націософська концепція Т. Шевченка безпосередньо вплинула на зміст, семантичну структуру та прагматику цих образних констант. In the article have been considered poetical images of Ukraine, Glory, Freedom and Tomb widely used in artistic system of Riflemen’s folklore (people’s and folklorized songs, tales etc. particularly); these notions have been compared to the-samenamed Shevchenko-coined ideal categories with great correlation in meanings of both data groups. Statement has been forwarded, that Shevchenko’s natiosophical conception made direct influence upon the contents, semantic structure and pragmatics of mentioned imagery and its constants. Рассматриваются поэтические образы «Украина», «Слава», «Воля», «Могила», которые задействованы в художественной системе стрелецкого фольклора (в народных и фольклоризованной песнях, преданиях), в их корреляции с одноименными шевченковскими идейными категориями. Утверждается, что нациософская концепция Т. Шевченко непосредственно повлияла на содержание, семантическую структуру и прагматику этих образных констант. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, Воля, Слава, Могила) On ideal concepts by T. Shevchenko in poetics of riflemen’s folklore (Ukraine, Glory, Freedom, Tomb) Шевченковские идейные концепты в поэтике стрелецкого фольклора (Украина, Слава, Воля, Могила) Article published earlier |
| spellingShingle | Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, Воля, Слава, Могила) Кузьменко, О. Статті |
| title | Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, Воля, Слава, Могила) |
| title_alt | On ideal concepts by T. Shevchenko in poetics of riflemen’s folklore (Ukraine, Glory, Freedom, Tomb) Шевченковские идейные концепты в поэтике стрелецкого фольклора (Украина, Слава, Воля, Могила) |
| title_full | Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, Воля, Слава, Могила) |
| title_fullStr | Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, Воля, Слава, Могила) |
| title_full_unstemmed | Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, Воля, Слава, Могила) |
| title_short | Шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (Україна, Воля, Слава, Могила) |
| title_sort | шевченківські ідейні концепти у поетиці стрілецького фольклору (україна, воля, слава, могила) |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94443 |
| work_keys_str_mv | AT kuzʹmenkoo ševčenkívsʹkíídeiníkonceptiupoeticístrílecʹkogofolʹkloruukraínavolâslavamogila AT kuzʹmenkoo onidealconceptsbytshevchenkoinpoeticsofriflemensfolkloreukrainegloryfreedomtomb AT kuzʹmenkoo ševčenkovskieideinyekonceptyvpoétikestreleckogofolʹkloraukrainaslavavolâmogila |