Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян
Досліджуються окремі аспекти фольклорного зображення Першої світової війни, її рецепція в історичній свідомості галицьких селян. Автор аналізує пісні т. зв. «талергофського циклу» в порівнянні з іншими народними текстами, присвяченими воєнним подіям. Some aspects of folklore imagery as for the Wo...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94449 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян / Р. Голик // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 494-501. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859672471638114304 |
|---|---|
| author | Голик, Р. |
| author_facet | Голик, Р. |
| citation_txt | Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян / Р. Голик // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 494-501. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | Досліджуються окремі аспекти фольклорного зображення
Першої світової війни, її рецепція в історичній свідомості
галицьких селян. Автор аналізує пісні т. зв. «талергофського циклу» в порівнянні з іншими народними текстами,
присвяченими воєнним подіям.
Some aspects of folklore imagery as for the World War I and its
reception by Galician peasants’ historical consciousness have
been put under study in the article. The author has presented
analytical research-work in the songs of the so-called «Thalerhof
cycle» in comparison with people’s other texts on war
events.
В статье исследованы отдельные аспекты фольклорного
изображения Первой мировой войны и восприятие ее событий историческим сознанием галицких крестьян. Автор
анализирует песни т. н. талергофского цикла в сравнении с
другими народными текстами, посвященными военным
событиям.
|
| first_indexed | 2025-11-30T14:05:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014
© Р. ГОЛИК, 2014
Роман ГОЛИК
СЛЬОЗИ Й КОСТІ:
ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА
У ТЕКСТАХ ТА УЯВЛЕННЯХ
ГАЛИЦЬКИХ СЕЛЯН
Досліджуються окремі аспекти фольклорного зображення
Першої світової війни, її рецепція в історичній свідомості
галицьких селян. Автор аналізує пісні т. зв. «талергоф-
ського циклу» в порівнянні з іншими народними текстами,
присвяченими воєнним подіям.
Ключові слова: Галичина, історія, Талергоф, фольклор,
Перша світова війна, селяни, ментальність, уявлення.
Перша світова війна стала одним з тих фунда-
ментальних історичних вододілів, що визна-
чили історію Галичини у ХХ ст. Вона спричинила
зміну її етнополітичної приналежності, економіч-
ного статусу та суспільного устрою. Глобальні змі-
ни торкнулися також селянського соціуму краю,
якому війна завдала значної шкоди. Проблема га-
лицького селянства та його уявлень про Велику ві-
йну уже була предметом дослідницької уваги. Тут
слід згадати як давніші публікації, так і недавні ро-
боти Андрія Заярнюка про феномени тогочасного
селянського листування та літератури [11; 12]. Про-
те, якщо проблематика стрілецького фольклору ста-
ла предметом аналітичних студій та збирацької ді-
яльності (зокрема, в монографії та антології Окса-
ни Кузьменко [4; 6]), то питання селянського
погляду на війну все ще малодосліджене. Наша
стаття — спроба проаналізувати селянські уявлен-
ня про Першу світову війну через призму т. зв. «та-
лергофських» співанок 1915 р., які свого часу ско-
піював з рукописного пісенника турківського селя-
нина Івана (Ioaна) Саварина/ Саварана (?) 1
визначний український історик Ярослав Ісаєвич 2.
Це — збірка напівфольклорних — напівлітератур-
них текстів, які автор чи збирач подав як сім пісень.
Наша мета — не лише текстуальний аналіз цієї не-
великої збірки, але й дослідження ширшого куль-
турного та фольклорного контексту, зокрема, ін-
ших народних пісень про війну.
Виникнення більшості вміщених у співанику пі-
сень було пов’язано з австрійським концентрацій-
ним табором Талергоф. Разом із Терезином та кіль-
кома іншими «лагерами» («ляграми») у роки Ве-
ликої (Першої світової) війни він став місцем
ув’язнення багатьох галичан, яких з 1914 р. зви-
нувачували у москвофільстві, державній зраді та
шпигунстві на користь Росії. Проте сюди потра-
1 Людини з таким іменем списки талергофців не зафіксу-
вали. В них фігурував, натомість, Климентій Іванович
Саварин 1870 р. н. з Турки, арештований у 1914 р., яко-
му в 1916 р. вирішили продовжити інтернування, а далі
відправили на фронт.
2 Текст скопійовано у звичайний лінійований зошит із
зазначенням первісної нумерації сторінок та коротким
описом оригіналу: «книжечка формату 15 аркушів, 16-
тий вирвано, картонні нерівноврізані обкладинки.папір
лінований олівцем, олівцем ж написано всі VII пісень.
Пісні I—II написані простим олівцем, чисто фоне-
тичним по лінійках, пісні ІІІ—VII — іншою рукою й
хімічним олівцем (без лінійок), правопис засмічений
етимологією».
495Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014
пили не тільки справжні адепти москвофільського
руху та Pосійської імперії, але й ті, на кого безпід-
ставно донесли як на підозрілих осіб через руське
(українське) походження. Під час масових аре-
штів частину звинувачених, в тому числі звичай-
них селян, було страчено, а частину інтерновано в
табори. В’язнем Талергофу став, ймовірно, й ав-
тор чи укладач збірника — селянин «з повіту Тур-
чаньского». Саме тут, напевно, й утворилася його
збірка. Сьогодні важко визначити, чи зазначений
наприкінці збірника його укладач був водночас і
автором усіх вміщених там текстів, тільки їх час-
тини, чи просто фіксатором чужої творчості вза-
галі. (В оригіналі було помітно кілька різних по-
черків). Однак в багатьох із вміщених тут творів
простежується виразний автобіографізм. З іншо-
го боку, певні риси частини текстів та самого збір-
ника вказують, що їх автор контактував з москво-
фільським середовищем. Зокрема, після пісень з
Талергофу у оригіналі рукопису хтось вмістив гімн
русофілів «Пора, пора, за Русь святую». Попу-
лярний серед них концепт «Святої Русі» був та-
кож ідеологічним обрамленням й даної збірки. Про
це свідчила, принаймні, її патетична кінцівка, що
дисонувала зі загальним песимістичним тоном спі-
ваника: «Пам’ятайте добрі люде: / Славна Русь
була і буде». Такі згадки про сакральну Русь були
характерними для прихильників «панруської» ідеї 3.
Зрештою, саме москвофіли згодом використову-
вали образ Талергофу як приклад «русской
Голгофы» — власних страждань за «народну»
ідею) 4. Зрештою, слід мати на увазі, що перед
Першою світовою війною читальні імені Михайла
Качковського та інші москвофільські організації
3 Цікаво, що цей мотив простежувався і в одному з варі-
антів закінчення лояльної до Австрії пісні про замах на
цісареву Єлизавету (Сісі), що (разом з кометою), який
в народній (чи квазінародній) версії передвіщав світову
війну: «З тої пори велик туск став/ Гине Русь святая/
А на небі ся зявила/ Мйотла вогневая/ Кажуть люди,
же вість чують/ Війну, голод, труди/ І же юж на святій
Руси та й добра не буде».
4 Помітними у текстах збірника є й нарікання на «кагаль»/
«жидів» — галицьких євреїв, яких москвофіли звину-
вачували у доносах та переслідуваннях: «… А жидов в
гурму ся збігає/Та у той невинный нарід Камініом ки-
дає» (Піснь 3). Щоправда, такі звинувачення висували
й звичайні українські селяни, які не мали нічого спільного
з москвофільством, але були за нього переслідувані.
вели активну діяльність серед галицьких селян,
розповсюджуючи серед них свої погляди. Водно-
час, пропагуючи російську мову, літературу та ім-
перську ідеологію, москвофіли підтримували ви-
користання місцевого діалекту («народної мови»)
та усно-народної творчості (з одного боку, для
того, щоб їх зрозумів «простий народ», з іншого
— через те, що розглядали говір і фольклор як за-
гальноросійську/общерусскую культурну спадщи-
ну). Тому, наприклад, пісенний репертуар талер-
гофців був дуже неоднорідним: російські романси
суміщалися у ньому з лемківськими, бойківськи-
ми та гуцульськими народними піснями й казка-
ми 5. Під цим впливом у частини галицьких селян
формувалася неоднорідна (з нинішнього погляду)
етнокультурна свідомість: вони присвоювали собі
ідеологеми москвофільської пропаганди, але зали-
шалися у сфері українських народних звичаїв та
обрядів, говорів і фольклору. Це частково пояс-
нює певну специфіку та сфокусованість співаника
на окремих темах. Насправді вміщені а рукописі
пісні формували не образ Талергофського табору
як місця русофільського мучеництва, а загальну
картину Великої війни й страждань звичайного
українського селянина в ній. Отож, вони були не
лише продуктом певної ідеології, а й зразком укра-
їнської народної творчості початку ХХ ст. І саме
цей аспект має для нас першочергове значення.
Дійсно, талергофські співанки відображали на-
родне сприймання початку війни. Більшість безі-
менних авторів цього часу розпочинали свої пісен-
ні розповіді про війну досить подібно: її оголошен-
ня, мобілізація та похід на фронт. Різниця
полягала лише в деталях, як-от трактування хро-
нології подій чи пов’язаних з ними персоналій.
Одні творці народних пісень, наприклад, говори-
ли про початок війни, лише констатуючи сам факт
(«в штирнайцятім року… Сербія із Австрійов вой-
ну розпочала» [7, с. 177]). Інші вказували її при-
чину — вбивство спадкоємця трону, проте з різ-
5 За свідченням мемуаристів, в’язні співали дуже різних
пісень: від «Укажи мне такую обитель», «Не осенний
мелкий дождичек», до українських авторських («В Пе-
ремишлі на Підзамчу») та народних пісень («Кедь ми
прийшла карта», «Ой верше, мій верше», «Дубе, дубе,
що с тя буде», «По горам ходила», «Ой копав я кри-
ниченьку», «А я вчера орав», «Як я пойду на мадяр»,
«Стелися, стелися, зелений барвінку») [5, c. 125].
Роман ГОлИк496
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014
ним ступенем деталізації: «Прийшла вістка неве-
села з міста Сераїва, // Згинула з рук анархіста
цісарська дитина» [7, с. 199]; «У неділю пополу-
дни вістка наступила, / що Сербія Фердинанда
нашого убила, // Наступили сумні вісті в цілій Га-
личині, / що погибло дві особи в цісарській роди-
ні» [7, с. 179]. Проте у багатьох фольклорних тек-
стах війну пов’язували, передовсім, з суботньою
мобілізацією на початку «семого місяця» — лип-
ня: «а в суботу пополудні вістка наступила, / ці-
лий нарід в Галичині слезами обмила» [7, с. 178];
«в суботу вночі» цісар «кличе усіх на війну» [7,
c. 177] тощо. Рішення розпочати війну пояснюва-
ли волею цісаря: «Задзвонили у всі дзвони у су-
боту вночі: «Iдіт, жовняре, на войну, бо так цісар
хоче» [7, с. 178] тощо. Частина співців зобража-
ла також і міжнародний вимір конфлікту, згадую-
чи, крім оголошення війни Сербії, також й втру-
чання Росії: «Як почали австріяки з Сербійов ся
бити, / а московський цар Никола іде боронити»
[7, с. 179]. Окремі з них демонстрували ерудицію,
згадуючи участь у війні також Німеччини на боці
Австрії, Франції на боці Росії та інших держав, і
навіть застосовуючи газетну статистику 1914 р.:
«А Франція москалеві стала помагати / Проти
німця досить держав стала підмовляти/ Ци ви
чули, добрі люди, ци ви цисте знали, / На Австрію
і на німця десять держав стало?» [7, с. 200]. Зре-
штою, більшість описувала селянське сприймання
війни як загальне пригнічення: «Розійшлася вість
сумненька сумними лавами, бо ставали вірні сини
густими рядами» [7, с. 179].
На цьому тлі автор талергофських співанок був,
з одного боку, типовим, а з іншого — оригіналь-
ним. Так, у його тексті війна відразу була трагіч-
ною подією глобального, загальноєвропейського
масштабу. Водночас у співанику вона асоціювала-
ся з тою ж таки фатальною літньою суботою: «Ой
вибухла та война нещасна / Що цілую Європу по-
трясла / А в соботу в хорошу погоду/ Прийшов
розказ, в вимарш до походу» (Піснь 1 6). Ця піс-
ня, як і решту текстів співаника, відбігала від на-
родного канону, проте мала з ним багато спільно-
го. Так, у фольклорному (чи напівфольклорному)
6 Так в рукопису. Укладач, очевидно, свідомо використо-
вував слово «піснь», а не пісня для визначення й класи-
фікації текстів у своєму пісеннику.
шаблоні оповіді про війну часто попереджував
вступ, що мав, здебільшого, риторично-
орнаментальну або символіко-алегоричну функ-
цію: «Закувала зозулечка в зеленому току, / Ци
ви чули, люди добрі, в штирнайцятім року…» [7,
c. 177]. «А в неділеньку раненько сонце си міни-
ло, / Приснив си ми сон чудесний, стало ж ми е
мило» [7, c. 82]. В інших співанках —хроніках
цього вступу не було, і оповідач відразу переходив
до «історичної» частини розповіді, ширших уза-
гальнень чи опису конкретної ситуації: «Рік де-
вятьсот чотирнайціть був дуже тяженький, / Бо
розлилось много криви і слізок дрібненьких» [7,
c. 183]. «У неділю ранесенько сумно дзвони гра-
ють / Плачут жінки, чоловіків з села виправля-
ють» тощо. Пісні з талергофського співаника по-
будовані за схожою моделлю. Водночас принай-
мні одна з співанок на початку також містила
згадку про «європейський» характер війни. «А в
році штирнацітім, як жнива настали, / Всі монар-
хи європейські войну розпочали». Це свідчило як
про намагання інтелігенції інкорпорувати книжний
термін «європейський» серед галицьких селян
поч. ХХ ст., так і про взаємодію елітарної й на-
родної культури в їхньому середовищі. Саме впли-
вом книжних образів та шаблонів можна поясни-
ти трактування війни у піснях з Талергофу.
Так, в іншій співанці з талергофського співаника
вказувалася також генеалогія війни в Галичині —
збройне протистояння Австро-Угорщини («цісаря»)
та Російської імперії («руса»): «Чотирнайцятого
року тисяч девятьсот / Скликав цісар військо на
войну з русом» (Піснь 2). Водночас поведінку тих,
кого мобілізували, талергофський пісенник описував
як вимушене виконання сумного обов’язку: «Ой пра-
щали, кланялись, плакали, / Шапочками в гору під-
нимали. / Пращалися, бо так має бути, / Дай їм,
боже щасливо вернути» (Піснь 1). Тут — як і в ін-
ших воєнних піснях, з’являвся мотив розлуки лірич-
ного героя (Василя) з жінкою й малим сином, та ді-
алогу між ними. Так само, як інші персонажі з на-
родних пісень про Велику війну, селянин з пісні
передбачав свою лиху долю: «Будь здоровий, мій
маленький сину, / Чи я верну, чи на войні згину»
(Піснь 1). Зрештою, пісенний жовнір справді гине
під час перемишльських боїв: «А в п’ятницю сумні
вісти прийшли: / Згинув Василь в місті Перемиш-
497Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014
ли/. Згинув Василь від козацькой піки, / Вже не
верне додому навіки» (Піснь 1).
На цьому тлі у піснях виникав похмурий образ
війни. Вона вбиває або калічить людей, нищить
сім’ї, робить жінок вдовами, а дітей — сиротами,
закидає людей на чужину тощо: «Тота война, що то
наробила / Не одного рідню розлучила Наробила
вдів, сиріт без ліку. / Не одному віка відобрала, /
Не одного в далек світ загнала». Сюжети, де діти
стають «сиротятами», жінки-вдовицями, які опла-
кують своїх чоловіків й батьків, були частими у піс-
нях про Першу світову війну («У неділю пополудні
вістка наступила», «Плаче мати коло стола така мо-
лоденька» тощо). Їх доповнював мотив постійного
очікування голови сімейства з фронту, бажання по-
бачити його живим або отримати вістку від нього
(«Повій вітре буйнесенький з зеленого гаю», «Там,
де ясне сонце сходит, де пташка співає»). Оптиміс-
тичною противагою до цих трагічних мотивів був
образ несподіваного повернення жовніра, який роз-
повідає про фронтові страхіття («Закувала зозулеч-
ка в зеленому току»). Такі тексти відображали ре-
альні мрії й сподівання селян.
Натомість у талергофському пісеннику їх допо-
внювала інша моторошна ситуація: жовнір прихо-
дить з фронту живим, а його родину та майно в
тилу чекає загибель. У цьому контексті співаник
пропонував реалістичні й водночас символічні об-
рази зруйнованої оселі, знищеної родини та жов-
тих квітів, що сигналізували про смерть близьких,
сльози і смуток вояка, який без дітей також ста-
вав самотнім «сиротою» : «А хто верне, то ревно
заплаче, / Як він своє обістє зобачит. / Із всього
пєци зісталися, / А родина кудись розійшлася. /
Питаются, где сут діти мили, / Люди кажут, що
давно в могилі / На могилах розтут жовті квіти,
/ Я на старость сирота навіки» (Піснь 1). Зре-
штою, ця пісня закінчувалася характерним релігій-
ним мотивом — трактуванням війни як Божої кари
за гріхи, яку можна відвернути лише покаянням:
«Пам’ятайте тоту войну, люде, / Покайтеся, бо
ще гірша буде».
Проте головним об’єктом зображення у співа-
нику був саме Талергоф. У тексті пісень він поста-
вав одним з трагічних наслідків війни, поруч з
смертю на фронті: «Заплакали сестри, батько за-
тужив, / Бо єго синонька ворог убив / Другого
синонька взяли в неволю, / До Грац Талєргофу в
цельта на полю» (Піснь 2). Вже сам факт, що його
інтерновано «в 150 миль далеко від рідні, від хати»,
викликав в селянина відчуття нереальності навко-
лишніх подій: «Чи то мені так здається, / Чи то
сон приснився, / Що я так в далекім краю / Під
лісом впинився» (Піснь 4). Тому він кілька разів
звертався до опису свого арешту, наводячи щораз
нові деталі. Спочатку в пісні було виведено уза-
гальнений образ головного персонажа — заляка-
ного й розгубленого селянина, якого зненацька
ув’язнюють: «А бідний хлоп нич не знає, / За що
так карають (…) / А жовніри з обох сторон / Баг-
нет ауф тримают» (Піснь 3). Винуватців цього
арешту автор розглядав крізь призму стійких ет-
нічних стереотипів, поширених у тогочасному се-
лянському середовищі: «На кого лише жиди /
Пальцем показали / Того зараз чоловіка / До аре-
шту брали» (Піснь 4) 7. В іншій пісні описано й
сам арешт автора. На відміну від своїх братів, го-
ловний герой не йде «войну воювати», а залиша-
ється пильнувати хату («родині захід дати»). Се-
лянин мирно стоїть посеред подвір’я, коли його не-
сподівано арештовує жандрам і в’яже, «як собаку».
Автор співанки навіть намагався відтворити моно-
логи представників закону, якими вони супрово-
джували арешт. Усі, починаючи від жандарма,
лише лають селянина та дають йому категоричні
накази: «Ходи, каже, чоловіче / Бо тя там старо-
ста кличе. / Попращайся з родинов, /А сам вже
ходи зо мнов 8 … Привели мня до старости / А
він кричить дурню, осле» (Піснь 7). Зрештою,
селянина називають шпигуном й везуть у невідо-
ме: «А я бідний з жалю млію, // Беруть мене на
колію. // Везуть мене, де — не знаю, // Чи до
пекла, чи до раю». В Талергофі руський селянин
стає ще більш безпомічним та безсловесним, по-
трапляючи в зовсім інше мовно-культурне середо-
вище. Його долю тут вирішують інші: «В Таляр-
гоф мене провадять, / І якусь там раду радять //
7 Поширеність таких уявлень фіксували, між іншим, й во-
єнні новели Марка Черемшини, де, власне, євреї висту-
пали серед ініціаторів селянських арештів з боку австрій-
ської та російської армій.
8 Підкреслення — з рукопису. Укладач талергофського
співаника спеціально підкреслював ті частини тексту, які,
на його думку, несли головний логічний наголос та були
ключовими для пісенної ритмомелодики.
Роман ГОлИк498
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014
Тілько оден німець белькнув: / «Марш там про-
сто аж до цельту» (Піснь 7).
Далі у текстах пісень з’являлася жахлива карти-
на таборів, де арештованим загрожує важке фізич-
не покарання й навіть смерть: «В Грацу Таляргофі
накази острі / Навіт і до гробу провадят, до кос-
ти / В Грацу Таляргофі остро карают / Руки, ноги
в’яжут і на стовп вішают» (Піснь 2). Талергоф, куди
привозять звинуваченого, видається йому безнадій-
но чужим середовищем: «В Таляргофі самі німці, а
я бідний в поневірці». Табори у пісеннику Савара-
на описані як ряди бараків, де тримають «галиць-
ких бідаків», людською гідністю яких охорона не-
хтує: «А довкола тих бідаків обведено дротом. /
Німці з нами ся обходять, / Якби з яким скотом»
(Піснь 4). Автор особливо підкреслював обмеже-
ність життєвого простору, на якому вимушено при-
містилося багато людей (галицьких бідних»): «Стис-
ли в купу як оселедці / Не могли відпочити / Та в
ночі руки і ноги / Не мож протягнути» (Піснь 7).
Причиною нарікань автора пісень була й первісна
відсутність найнеобхіднішого, передусім взуття та
одягу. Навіть наявність цілком буденних речей ви-
давалася в’язням добрим знаком: «Лучшой долі
троха люде / Тепер ся дождали / Черевики та й бі-
лизну / Потрохи дістали» (Піснь 6).
Талергофські пісні показували не лише загаль-
ний — доволі депресивний — пейзаж «лягеру»
(«Бо ту сумно, нич не видно, / Лиш альпійські
гори, / А народу всюди видно, / Як піску у мори»),
але і його соціально строкате обличчя, сприйняте
навіть крізь призму селянського гумору: «Єсть ту
ксьондзів щос до 300, / Суддів, адвокатів, / А
мужиків 9 тисяч / Галицьких бідаків. / Суть ту
люди від форшпанів, / служби, колійові, / Троха
дурні і розумні / Хворі і здорові» (Піснь 5). З
цієї спільноти автор виділяв священиків. З погля-
ду селян, вони особливо страждали, зазнаючи того
самого приниження, що й прості талергофці, вико-
нуючи незвичну для себе фізичну роботу тощо:
«Також наші священики / Враз з нами бідили. /
Плювали їм межи очи, / До праці гонили. / Сум-
но було нам на тоє / Нам ся приглядати, / Як му-
сіли наші отці / Гори замітати…» (Піснь 7). Вод-
ночас основними жертвами війни, й Талергофу зо-
крема, автор пісень вважав «руських людей»
— вихідців з його власного соціального середови-
ща: «А в той войні руськой пруской / Потерпіли
люде рускі. / Потерпіли пани й попи, // А най-
більше рускі хлопи» (Піснь 7). Проте, перекону-
вав автор, усі навколо страждають від одних й тих
самих проблем: голоду, холоду та антисанітарних
умов. Звідси — тема щоденного заняття в’язнів —
«боротьби з вошами», описана теж з певною до-
лею чорного гумору: «Із початку тоті люди / З го-
лоду бідили. / Із порохів та із нужди / Вуши їх
присіли. // Скоро рано по сніданю / Нема що ро-
бити / Тілько помоляться богу — / «Ідіть вуші
бити» (Піснь 5). Тема антисанітарії була пекучою
для в’язнів австрійських таборів, й це відобрази-
лося на їхній усній творчості. Так, один з мемуа-
ристів-москвофілів згадував, як у Терезині хло-
пець, котрого він назвав «Мішею», для підняття
духу також співав гумористичну пісню про воші.
Проте її автор, наслідуючи ритміку й риторику
українських народних пісень, саркастично звер-
тався до самого імператора, щоб той мобілізував
вошей і сформував з них непереможну армію та
безплатну робочу силу. При цьому в тексті були
добре помітні й політичні симпатії того середови-
ща, якому адресували пісню, — зокрема, нелюбов
до українських формацій в австрійській армії: «Ой
цісаре, цісароньку, / Пане наш хороший! / Ой ви-
пиши в Терезині ти бранку на воші! / В Терезині
набереш / Ти їх міліони/ / Нащо тобі січевики, /
Якісь легіони? /… Ними заореш, засієш / Ти
свою державу, / Они тобі принесуть / Великую
славу!» [8, c. 130]. Отож, це був своєрідний пі-
сенний памфлет, зразок антистрілецької ідеології.
У Саварана/Саварина таких політико-полемічних
випадів не було. Його турбували цілком призем-
лені, людські проблеми. Наприклад, селянина вра-
жало, що люди поруч мусіли жити в антисанітарії
та доглядати за худобою навіть в найбільші релі-
гійні свята. Співаник спеціально згадував «Рож-
дество межи свиней» (Піснь 6). Життя поруч з
тваринами у сакральний час було приниженням на-
віть для звичного до багатьох незручностей сіль-
ського господаря. Водночас кожне свято в неволі
було для селянина приводом до ностальгії за рід-
ним домом: «В Таляргофі по Михайлі // Впав сні-
жок маленький. // Коли домів звідси вернем, //
Світку наш гіркенький?» (Піснь 5). Туга за рід-
ним краєм пронизувала увесь талергофський пі-
499Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014
сенник. Наприкінці селянин з болем зізнався, що
не може забути рідних та боїться за їхнє життя та
завжди про це думає («чи єсть мама, чи єсть тато,
чи спалили мою хату»). У березні 1915 р., коли він
укладав свою збірку, Саварана, як і його співв’язнів,
турбувала невизначеність майбутнього. Він мріяв
про те, щоб якнайшвидше покинути Талергоф й по-
тішав себе швидким звільненням, але водночас
сумнівався у цьому: «Зносить нарід тяжкі муки, /
Та не знає доки. / Та вже людем при минажи /
Повбивали боки» (Піснь 6). «Скажіт мені, добрі
люде, / Коли тому кінець буде? / Люди кажуть,
що в неділю / Мають в бога на надію. / А в не-
ділю пополудні. / Другі кажуть, що аж в грудні»
(Піснь 7). Проте він сподівався на краще і навіть
вважав своїм обов’язком вийти на волю співцем
табірного життя: Дай же боже повернути / Всю
країну оглянути / Буду людем голосити, / Як в
неволи тяжко жити» (Піснь 7).
Отож, у багатьох аспектах талергофські співан-
ки не були схожі на вірші, мемуари й щоденники
інших в’язнів Талегрофу, які також детально опи-
сували важкі умови перебування в таборі, настрої
людей тощо. Однак ці твори репрезентували, зде-
більшого, міщанське та інтелігентське середовище.
Крім того, багато текстів про австрійські концта-
бори були написані з москвофільських позицій та
російською мовою [1; 2; 3; 5]. Україномовних спо-
минів про ці події було відносно мало [9]. Нато-
мість співаник Івана Саварина/Саварана був укла-
дений українською (народною) мовою та втілював
селянське бачення того, що відбувалося. Тому
вірші-пісні співаника мали риси, близькі до «кла-
сичних» народних пісенних оповідей про війну.
Вони будувалися, здебільшого, за певною схемою,
з використанням подібних сюжетних схем. Ці еле-
менти видно у вступній пісні про війну з талергоф-
ського співаника: діалоги між мобілізованими, які
йдуть боронити край, їхніми жінкам та дітьми, ко-
трі передчувають їхню смерть; згадки про загибель
селян на фронті, про сиріт та вдів, які їх вигляда-
ють; про воєнних інвалідів тощо.
Проте, на відміну від специфічних «талергоф-
ських» співанок, інші народні воєнні пісні мали
ширший тематичний та образний діапазон. Пере-
довсім, це стосувалося зображення боїв на фрон-
ті, яких, зі зрозумілих причин, у співанику з Та-
лергофу майже не згадано: тут вони були зовніш-
ньою реальністю. Натомість інші народні пісні
описували перебування у вирі світової війни, зо-
крема, через метафору кривавої їжі й пиття, тобто
як страждання поранених: «Кобис знала, моя жін-
ко, як я йшов снідати: / на сніданок дрібні кулі, на
обід гранати… / Дному руку відорвало, другий
двох не має, / третий лежит скалічений, ратунку
благає» [7, c. 178]. Окремі тексти лише підсилю-
вали цей образ, створюючи з допомогою «чорно-
го» сарказму та іронії картину жахливого воєнно-
го бенкету: «Та на війні варто жити, не треба жу-
рити, / Маєш кулі і шрапнелі, є чим си живити, /
Також пити є доволі, що аж си не хоче, / Не в од-
ного з його тіла тепла кров чуркоче» [7, c. 182]. В
окремих випадках день на фронті описували, як
жахливий бенкет: «А в неділю на сніданє кульоч-
ки дрібненькі, / Ой на обід рвали тіло гармати тя-
женькі» [7, c. 178]. Проте описи самих боїв були
доволі рідкісними. Лише інколи народні оповідачі-
співці намагалися подавати деталі битви, яку, мож-
ливо, самі пережили. В одному з текстів, напри-
клад, командир (капітан) закликає солдатів помо-
литися, забути свою родину і йти «до штурми» на
ворога, заохочує своїм прикладом, однак гине від
«острого шрапнеля». Натомість солдатів оточує
страшна дійсність бою: «озвалися полемйоти, на-
чали стріляти, / А потому си обізвали полеві гар-
мати, / Земля Божа задрижала, в небі загримі-
ло, /А в солдата старенького серденько зомліло»
[7, c. 181]. Описи битв не раз супроводжувалися
картинами вражаючого знищення довкола: «Ой
стріляли каноніри та й тяжкі гармати, Та й зачали
наше військо з землею мішати, / А кров з войска
виступає, як вода із моря; // Подивився бідний
жовняр — вся земля червона» [7, с. 184]. Деко-
ли в народних співанках-хроніках фігурувала гео-
графічна локалізація воєнних подій та їхні історич-
ні обставини. Так, селяни намагалися окреслити
свій бойовий шлях та його основні віхи. Напри-
клад, персонаж однієї з пісень потрапляє спочат-
ку до Сербії, потім до Львова, а згодом до Пере-
мишля, принагідно описуючи ті події, які в його
пам’яті пов’язувалися з кожною місцевістю: «Одні
ідем до Мішковців, другі до Унгвару, / Треті ідем
до Сербії, за біленьку Саву. / Та прийшли ми до
Сербії та в колони стали, / Всі сараки-лезервішти
Роман ГОлИк500
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014
жони полишали. / Відти прийшли і до Львова, там
в Львові зостали, / А вояки росіянські весь Львів
обостали» [7, с. 194] Автор навіть намагався опи-
сати деталі перемишльських боїв: «Відти прийшли
до Премишля, у фестунки стали, // А москалі Пе-
ремишля навколо обстали. / Як зачали фестунко-
ві канони спущати, / Та ялися росіяни узад одсту-
пати». В чомусь схожий шлях описував й інший
пісняр. Лише в окремих піснях («А я ходжу та й
думаю в зеленім садочку») згадувалася ширша гео-
графія та політична складова війни: галичан поси-
лають воювати у Сербію, за той час москаль (Ро-
сія) військо ізбирає, щоб «Сербію від Австрії бо-
ронити». У відповідь «німець» (Німеччина)
посилає «горді дивізії» і «віддає войну москале-
ві», якому починає помагати Франція та її союз-
ники. Тому народні тексти оповідали про події і на
східному, і на західному фронті світової війни, зо-
крема про жахи італійської кампанії. Це — образ
кривавих боїв, у який галицькі жовніри йдуть на
«офендзиву» здобувати «італійські шанці», та не-
суть важкі втрати: «З десіть тисяч сотка людей
ледви ся лишила». Як наслідок, частину вояків
«улягровують» в далекому Римі, в «Сердинії»
(Сардінії), Сан-Маріно, частина гине на Мондо-
Хомбі тощо [7, с. 201]. Водночас автори пісень
намагалися описати австро-російські бої в самій
Галичині («в високій Чорногорі…. посумніли вер-
хи і долини, а гранати перерили усі полонини»). В
цьому контексті згадували й полеглих у Карпатах,
і важке життя австрійських полонених у Сибіру.
Так, один з хронікарів малював масштабну карти-
ну втрат на усіх фронтах («а полєгло наших людей
на всіх фронтах много»). Результати війни в очах
народного співця були негативними. З одного боку,
він відзначав розпад світових держав та фіаско їх-
ніх лідерів: «Австрія — небіжка житє скінчила…
А в Росії Николая таки розстріляли, а короля ав-
стрійського із Відня нагнали» [7, c. 202]. З іншо-
го боку, пісняр описував зубожіння повоєнної Га-
личини: «Єк нас война зруйнувала, то ми цисе зна-
ли, / Бо по войні пару років нічого не жали» [7,
с. 203]. (Зрештою, ці висновки могли бути не ав-
торськими й самостійними, а інспірованими ззов-
ні, засвоєними через читання літератури тощо).
За невеликим винятком, рецепція війни в га-
лицькому пісенному фольклорі була песимістич-
ною. У ній бачили переважно кров, страждання,
розлуку з рідними, нищення сім”ї й селянського
господарства тощо. У піснях про війну домінува-
ла туга за втраченим: «Була хата, хоч старенька,
добре-с ми в ній жили, / Пройшло військо через
село і ту запалили. / Дєдя лишив нам корову, і тоту
узяли, // Було збіжжя небагато, і то зрабували».
Тому, на переконання галицьких селян, навіть сам
імператорський двір мав би подумати про закін-
чення воєнних дій та вернути їхнє життя в мирне
русло: «Наш пан цісар задумавси, що має роби-
ти, / Треба войну закінчити, військо розпустити.
/ Най йдут домів газдувати, дітей годувати, / Бо
вже весна зближається, треба веснувати». Поді-
бні мотиви простежувалися й у прозових усних
споминах жовнірів, які теж рекрутувалися з селян-
ського середовища [10].
Загалом, пісенний фольклор українських га-
лицьких селян (зокрема тих, які служили у «зви-
чайних» частинах австрійського війська) показу-
вав війну в трагічнішому й буденнішому світлі, аніж
пісенна творчість українських січових стрільців,
котрі сприймали трагічні події як шлях до великої
мети — визволення України. Проте серед загалу,
ймовірно, домінував народний погляд: війна, ко-
тру на початках сприймали як недовгий і перемож-
ний наступ, що змінить світ на краще, обернулася
для галичан довголітньою драмою з чисельними
жертвами. Саме тому рефреном багатьох народ-
них пісень був мотив понівеченого війною тіла
(«там гранати і шрапнелі людське тіло рвали» [7,
c. 187]) та костей (про які говорив талергофський
автор) — символів смерті, а також сліз — вира-
зів болю від важких втрат і страждань. Разом вони
формували образ нещасливої людини, для якої во-
єнний конфлікт 1914—1918 рр. став трагедією, що
зруйнувала життя.
1. Дневникъ о. Иоанна Мащака / Талергофскій альма-
нахъ. — Львовъ, 1932. — Вып. 4. — Ч. 2. —
С. 1—87.
2. Дневникъ покутянина / Талергофскій альманахъ. —
Львовъ, 1930. — Вып. 3. — Ч. 1. — С. 112—117.
3. Дневникъ священника изъ Самборщины / Талергоф-
скій альманахъ. — Львовъ, 1930. — Вып. 3. —
Ч. 1. — С. 138—141.
4. кузьменко О. Стрілецька пісенність: фольклоризм,
фольклоризація, фольклорність / Оксана Кузьмен-
501Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014
ко. — Львів : Інститут народознавства НАН Украї-
ни, 2009.
5. курилло Ф.в. Дневникъ лемка из Талергофа /
Ф.В. Курилло // Талергофскій альманахъ. — Львовъ,
1930. — Вып. 3. — Ч. 1. — С. 22—97, 118—135.
6. Стрілецькі пісні / упоряд. О. Кузьменко. — Львів :
Інститут народознавства НАН України, 2005.
7. Cпіванки-хроніки. Новини. — К. : Наукова думка,
1972.
8. Талергофскій альманахъ. — Львовъ, 1925. —
Вып. 2.
9. Халак Н. Концтабір Талергоф за неопублікованими
спогадами Івана Констанкевича — в’язня 1914—
15 рр. / Н. Халак // Дрогобицький краєзнавчий збір-
ник. — Дрогобич : Коло, 2006. — С. 745—764.
10. Хобзей Н. У просторах воєнного часу. Про Першу
світову війну в записах для «Атласу української
мови» / Н. Хобзей // Українська мова в Галичині:
історичний вимір. — Львів : Інститут українознав-
ства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. —
С. 267—310.
11. Zayarnyuk a. Peasant Activists Reflect on World War I:
War Poems by Ukrainian Peasant Soldiers from Habsburg
Ga licia / Аndriy Zayarnyuk // Canadian Slavonic Pa-
pers. — 2013. — Vol. 55. — № 1—2. — P. 71—98.
12. Zayarnyuk a. «The War Is as Usual» : World War
I Letters to a Galician Village / Andriy Zayarnyk // Ab
Imperio. — 2010. — Issue 4. — P. 197—224.
Roman Holyk
ON TEARS AND BONE:
WORLD WAR I IN GALICIAN PEASANTS’
TEXTS AND IMAGERY
Some aspects of folklore imagery as for the World War I and its
reception by Galician peasants’ historical consciousness have
been put under study in the article. The author has presented
analytical research-work in the songs of the so-called «Thaler-
hof cycle» in comparison with people’s other texts on war
events.
Keywords: Galicia, history, Thalerhof, folklore, World War I,
peasants, mental notions.
Роман Голык
СЛЕЗЫ И КОСТИ:
ПЕРВАЯ МИРОВАЯ ВОЙНА
В ТЕКСТАХ И ПРЕДСТАВЛЕНИЯХ
ГАЛИЦКИХ КРЕСТЬЯН
В статье исследованы отдельные аспекты фольклорного
изображения Первой мировой войны и восприятие ее со-
бытий историческим сознанием галицких крестьян. Автор
анализирует песни т. н. талергофского цикла в сравнении с
другими народными текстами, посвященными военным
событиям.
Ключевые слова: Галиция, история, Талергоф, фоль-
клор, Первая мировая война, крестьяне, ментальность,
представления.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94449 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T14:05:30Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Голик, Р. 2016-02-11T13:48:59Z 2016-02-11T13:48:59Z 2014 Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян / Р. Голик // Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 494-501. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94449 Досліджуються окремі аспекти фольклорного зображення Першої світової війни, її рецепція в історичній свідомості галицьких селян. Автор аналізує пісні т. зв. «талергофського циклу» в порівнянні з іншими народними текстами, присвяченими воєнним подіям. Some aspects of folklore imagery as for the World War I and its reception by Galician peasants’ historical consciousness have been put under study in the article. The author has presented analytical research-work in the songs of the so-called «Thalerhof cycle» in comparison with people’s other texts on war events. В статье исследованы отдельные аспекты фольклорного изображения Первой мировой войны и восприятие ее событий историческим сознанием галицких крестьян. Автор анализирует песни т. н. талергофского цикла в сравнении с другими народными текстами, посвященными военным событиям. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян On tears and bone: World War I in Galician peasants’ texts and imagery Слезы и кости: Первая Мировая Война в текстах и представлениях галицких крестьян Article published earlier |
| spellingShingle | Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян Голик, Р. Статті |
| title | Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян |
| title_alt | On tears and bone: World War I in Galician peasants’ texts and imagery Слезы и кости: Первая Мировая Война в текстах и представлениях галицких крестьян |
| title_full | Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян |
| title_fullStr | Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян |
| title_full_unstemmed | Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян |
| title_short | Сльози й кості: Перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян |
| title_sort | сльози й кості: перша світова війна у текстах та уявленнях галицьких селян |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94449 |
| work_keys_str_mv | AT golikr slʹoziikostíperšasvítovavíinautekstahtauâvlennâhgalicʹkihselân AT golikr ontearsandboneworldwariingalicianpeasantstextsandimagery AT golikr slezyikostipervaâmirovaâvoinavtekstahipredstavleniâhgalickihkrestʹân |