«Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля?
Рецензія на книгу: Пастух Н. Символіка тварин в українському фольклорі: Зозуля / Надія Пастух. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2013. — 221 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94452 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? / Кузьменко О.// Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 631-634. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94452 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-944522025-02-23T20:04:58Z «Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? Кузьменко, О. Рецензії Рецензія на книгу: Пастух Н. Символіка тварин в українському фольклорі: Зозуля / Надія Пастух. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2013. — 221 с. 2014 Article «Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? / Кузьменко О.// Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 631-634. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94452 uk Народознавчі зошити application/pdf Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Кузьменко, О. «Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? Народознавчі зошити |
| description |
Рецензія на книгу: Пастух Н. Символіка тварин
в українському фольклорі: Зозуля / Надія
Пастух. — Львів : Інститут народознавства
НАН України, 2013. — 221 с. |
| format |
Article |
| author |
Кузьменко, О. |
| author_facet |
Кузьменко, О. |
| author_sort |
Кузьменко, О. |
| title |
«Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? |
| title_short |
«Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? |
| title_full |
«Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? |
| title_fullStr |
«Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? |
| title_full_unstemmed |
«Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? |
| title_sort |
«зозуленько рябенька, пташечко маленька! закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94452 |
| citation_txt |
«Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? / Кузьменко О.// Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 631-634. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT kuzʹmenkoo zozulenʹkorâbenʹkaptašečkomalenʹkazakujmenípozvičaûaboproŝovíŝuêzozulâ |
| first_indexed |
2025-11-24T23:31:46Z |
| last_indexed |
2025-11-24T23:31:46Z |
| _version_ |
1849716487719223296 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014
Рецензії
© О. КУЗЬМЕНКО, 2014
Оксана КУЗЬМЕНКО
«ЗОЗУЛЕНЬКО РЯБЕНЬКА,
ПТАШЕЧКО МАЛЕНЬКА!
ЗАКУЙ МЕНІ ПО ЗВИЧАЮ…»,
АБО ПРО ЩО ВІЩУЄ ЗОЗУЛЯ?
Пастух Н. Символіка тварин
в українському фольклорі: Зозуля / Надія
Пастух. — Львів : Інститут народознавства
НАН України, 2013. — 221 с.
Образно-символічна система фольклору —
одна з концептуальних підвалин, яка відо-
бражає стійкість національної культури та її уні-
версалій. Вона уособлює цінності, які притаманні
не тільки суб’єктам — носіям фольклорної тради-
ції, але які водночас є виявом успадкованих арха-
їчних фундаментальних смислів, які можуть то по-
силюватися, то послаблюватися залежно від
культурно-історичної доби та її онтологічних на-
станов. Декодування частини з цих смислів (у пев-
них символічних підсистемах), що оприявнюють-
ся в обрядових текстах та віруваннях, складає
предметне поле дослідження кандидата філологіч-
них наук, старшого наукового співробітника відді-
лу фольклористики Інститут народознавства НАН
України Надії Пастух.
Авторка здійснила комплексне дослідження од-
ного з найбільш яскравих фольклорних символів,
який є образною константою у текстах багатьох
жанрів світової народнопоетичної творчості. Її ба-
гаторічна науково-пошукова робота у цій царині
нарешті втілилася у книзі, актуальність якої є не-
заперечна, оскільки в ній уперше у вітчизняній
фольклористиці всебічно проаналізовано генезис
образу ЗОЗУЛІ — одного зі «стрижневих тварин-
них символів українського фольклору» (с. 5). Ана-
літична схема дослідження на основі бестіарію як
системи символів цього зооперсонажу, в якому син-
тезовані міфологічні та художньо-естетичні рівні,
дала змогу Н. Пастух заглибитися у механізми пе-
реходу від міфологічної свідомості до критично-
реалістичного мислення із його вторинною семан-
тизацією. У цьому монографія є достойною відпо-
віддю на критичні закиди в тому, що «сучасна
фольклористика менше переймається питаннями
про реальні або міфологічні прообрази персонажів,
зосереджуючись передовсім на їхніх функціях» [4].
Відповідно до мети і поставлених завдань авторка
дослідження сформувала структуру монографії, що
складається із вступу, двох об’ємних і логічно вза-
ємообумовлених розділів, висновків та списку ви-
користаної літератури.
Перша частина дослідження «Символіка тва-
рин в українському фольклорі: специфіка об-
разної системи» здійснена у двох аспектах: істо-
ріографічному та методологічному. Спершу автор
критично оцінила сильні і слабкі сторони у вивчен-
ні доволі складного питання теорії фольклорного
образу-символу. Відзначимо її ґрунтовне студію-
Оксана кУЗЬМЕНкО632
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014
вання праць XIX ст. (І. Вагилевича, М. Костома-
рова, О. Потебні, Д. Лепкого, М. Сумцова, Е. Ма-
євського та ін.), висвітлення обширної спеціальної
літератури ХХ ст., що включає найновіші моногра-
фії останніх десятиліть, головно праці російських
дослідників О. Гури («Символика животных в сла-
вянской народной традиции» (1997), О. Бєлової
(«Славянский бестиарий. Словарь названий и сим-
волики» (2001)), а також енциклопедичних статей
з академічних видань наукових осередків Білорусі,
Польщі та ін. На нашу думку, їх варто було б по-
силити теоретичними напрацюваннями українських
учених О. Киченка («Словесний образ і художня
свідомість у фольклорі» у кн. : киченко О. Фоль-
клор як художня система (проблеми теорії). —
Дрогобич : Каменяр, 2002. — С. 86—145),
Л. Копаниці («Міф і ритуал як типи свідомості та
невід’ємні коди культури» у кн. : копаниця л.М.
Поетичний текст в усній і книжній традиції: Пи-
тання поетики і художньої семантики. — К. :
Видавничо-поліграф. центр «Київський універси-
тет», 2010. — С. 31—44), М. Дмитренка (Дми-
тренко М.к. Теорія образу та символу / Олек-
сандр Потебня як фольклорист : монографія. — К.
: Сталь, 2012. — С. 113—162), які стосуються
особливостей кореляції логіки первісного мислен-
ня і творення фольклорного образу.
У першому підрозділі «Тварини у контексті
фольклорної традиції» викладено основні засади
методики та методології наукового дослідження
морфології міфопоетичного образу тварини, який,
як зауважує авторка, «складається не з номекла-
тури рис і особливостей, а творить складну систе-
му взаємопов’язаних і взаємозумовлених моментів
характеристики» (с. 29). У вступній частині до-
слідниця часто апелює до теоретичних міркувань
Олександра Гури, обирає його схему опису зооб-
разу. Водночас, опираючись на автентичний укра-
їнський матеріал, вона робить і власні оригінальні
спостереження та формулює висновки, зокрема се-
ред гібридних видів диких тварин виділяє астрально-
зооморфну іпостась.
Варто відзначити індивідуальне бачення та про-
дуктивні аналітичні знахідки Надії Пастух у де-
тальній розробці комплексного «портрета» образу-
символу в другому підрозділі «Поетика
тваринного-образу символу» за виробленим чіт-
ким планом: 1) зовнішність; 2) мова; 3) рух у про-
сторі і часі; 4) «соціальний» статус; 5) ономасіоло-
гічна емпірика; 6) семантико-функціональні екві-
валенти. У цій частині роботи авторка порушує
актуальні проблемні питання та вирішує їх у руслі
сучасного фольклористичного дискурсу. Одним із
генеральних напрямків є новаторське прочитання
базових понятійних символів, що зберігають «ге-
нетичну пам’ять» сакралізованих першооснов»
(Л. Копаниця), зокрема привертає увагу спосіб ви-
яснення питання культу тварин у їх пов’язаності з
витоками культів рослин, астральних тіл, порід, мі-
нералів, чисел. Важливими є селекція найбільш
значущих з найчастіше уживаних в українському
фольклорі символів та виявлення закономірностей,
як, скажімо, одна з таких: коли «в межах певної ко-
дової системи існує реалія, якій притаманна факуль-
тативна, так би мовити, «зайва» ознака, загалом не
характерна усій групі, то інтерес до носія цієї риси
у фольклорі відчутно зростає», що веде до ключо-
вої позиції в ієрархії (с. 18). Слушними вважаємо
низку тез про чинники народження культу тварин,
«що не постав лише через промисловий інтерес дав-
ніх мисливців» (с. 21), про генезис образів, які по-
ходять з єдиного комплексу міфологічних уявлень,
наприклад, образ жінки-гадина та людини, що опа-
нувала «мову природи» (с. 51), про соціальну стра-
тифікацію образів, про шлях перетворення твари-
ни з суб’єкта космогонії в об’єкт, що відображає
різнорідні форми мислення, а також аналіз типово
фольклорних явищ перетворень-метаморфоз, що
вибудовуються у ланцюг, який «часто виявляє па-
радигму семантично зближених тваринних обра-
зів» (с. 75). Менше, на жаль, уваги приділено па-
раграфу, де мова йде про народне називання тва-
рин, що, зрештою, вмотивовано спеціалізацією не
лінгвістичного, а суто фольклористичного дослі-
дження, у якому стверджується важливий посту-
лат: «ім’я тварини — це міф» (с. 76).
Друга частина монографії під назвою «Семан-
тика образу зозулі у фольклорному тексті» по-
дає барвистий портрет найбільш задіяного орніто-
морфного образу на основ і семантико-
функціонального аналізу текстів української
уснословесної поетичної традиції. Автор охопила
увагою значний матеріал, узятий не тільки з давніх
збірок обрядового фольклору (весільні пісні, ко-
633«Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля?
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014
лядки, гаївки, петрівчані та жниварські пісні, голо-
сіння), але, що особливо цінно, з новочасних
фольклорно-етнографічних матеріалів, більша час-
тина яких, це варто відзначити, походить із влас-
них польових записів авторки (баладні пісні, етіо-
логічні легенди, вірування тощо), проведених на
Західному Поліссі, Волині, Поділлі, Бойківщині
упродовж 2000—2008 років.
У цьому обширному розділі міфопоетичний і сим-
волічний образи зозулі проскановано у двох рівнях.
На вербальному рівні проведено філологічний ана-
ліз відповідних сюжетотворчих мотивів (позичан-
ня крил, метаморфоза дочки-пташки, зозулина
сльоза та ін.), мікроаналіз поетики постійних епі-
тетів, предикативних конструкцій у складі формуль-
них виразів тощо. На рівні акціональному автор
синтезує фонові знання про явище руху, біології
птахи-зозулі і її сородичів, про поняття сім’ї тощо).
Загалом варто відзначити, що без такого двовек-
торного підходу із представленням широкого
загальнослов’янського контексту (авторка наво-
дить паралелі з російського, білоруського, серб-
ського, польського фольклорів) предметно і дока-
зово витлумачити символічне значення образу як
універсального стереотипу культури та виявити його
суто українські ментальні риси («образ із високим
ступенем індивідуалізації») було б неможливо. Не
тільки цікавими, але й доказово аргументованими
вважаємо думки авторки про генезис і розвиток
фольклорних конструкцій із образом зозулі, де від-
бувається часова зміна конотацій, про вироблення
певних поетичних канонів (наприклад, в голосін-
нях наявність пари постійних символів зозулька —
соловейко), про актуалізацію міфологеми близнят
у семантичній реконструкції символічних пар (вуж
— зозуля). Слід відзначити авторське трактуван-
ня ключових образних параметрів та ознак фоль-
клорного символу зозулі, серед яких виділено такі:
амбівалентність, когерентність, ізоморфність (до
соловія, одуда), протиставність (до галки, воро-
ни). Усе це підкріплено уважним і проникливим за-
глибленням в етнографічні реалії, в етимологію й
семантику лексем, у прагматику фольклорного тек-
сту, його міфоритуальну основу. Скажімо, продук-
тивною вважаємо думку про генетичний зв’язок со-
ловія зі змієм, що підтверджується прикладами із
давніх билин (с. 171).
На доброму фаховому рівні написаний підрозділ
«Семантико-функціональні еквіваленти обра-
зу», присвячений аналізу контекстуальних «парт-
нерів» зозулі серед інших орнітоморфних символів
(ластівка, чайка, ворон, яструб) та дендронімічних
образів (береза, тополя, верба, рожа). Ця ретель-
но виписана частина монографії наповнена інфор-
мативною конкретикою, аналітичною базою та ба-
гатим, уважно дібраним ілюстративним матеріалом,
який демонструє високий естетичний регістр та по-
тенційні можливості української народної творчос-
ті. Слід відзначити також вільне орієнтування ав-
торки у масиві фольклорних текстів XIX—XXI ст.,
записаних в різних етнорегіонах України, що дозво-
лило їй з особливою увагою до численних змістових
нюансів всесторонньо розкрити семантику образу
зозулі (як знаки межі, переходу; як символ смерті,
горя, сирітства, вдівства, самотності, туги тощо).
Проте, варто визнати, що дещо скупо опрацьовано
останній параграф «Образ зозулі в українських на-
родних піснях: сьогочасна рецепція». У ньому, зокре-
ма, йде мова про клішованість образу зозулі в таких
жанрах як пісні-хроніки та коломийки. Досліджуючи
свого часу мовностилістичні особливості коломийок
[5], ми дійшли до висновку, що популярна предика-
тивна формула кувала зозуля, яка характерна для ба-
гатьох пісенних мініатюр, несе певне узагальнене зна-
чення «повідомлення новини» та може відображати
виразну любовно-шлюбну семантику, наприклад:
Закувала зозуленька на зеленім бучку,
казав любко, що ми купить золоту обручку.
У сучасних коломийках теж можна натрапити на
символічно марковане використання цього образу,
що фігурує у формі поетичного паралелізму, порів-
няймо два тексти, один з яких записав наприкінці
XIX ст. І. Франко:
Ой кувала зозуленька та й на штири гранки,
Болить мене головонька в вечер до коханки.
а другий — століття пізніше І. Сенько:
Закувала зозуленька в лузі на калині,
Мому любку нема пари на всій верховині.
Таким чином, твердження авторки про формаль-
не уживання образу зозулі, на нашу думку, є поспіш-
ним і дещо категоричним.
Звичайно, що не всі питання, порушені у моно-
графії, висвітлено з однаковою повнотою, однак це
Оксана кУЗЬМЕНкО634
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014
не применшує загального доброго враження про під-
готовлене видання, яке є зрілою науковою роботою
у ділянці фольклорної символіки, написане живою
мовою, із притаманним авторці поетичним хистом.
Непоодинокі факти покликань на попередній доро-
бок Надії Пастух з цієї тематики сучасних україн-
ських вчених, зокрема докторів наук [1; 2], переко-
нують в продуктивності аналітичної лабораторії уче-
ної та авторитетності зроблених нею висновків.
Треба сподіватися, що книга Надії Пастух «Сим-
воліка тварин в українському фольклорі. Зозуля»
спонукатиме до продовження досліджень інших
образно-символічних констант тваринного світу
українського фольклору 1 та зумовить появу нових
1 Такою, можна вважати дисертаційну роботу Оксани
Левчук про образосимвол КІНЬ [3].
релевантних праць у ділянці вивчення багатств його
невичерпної поетичної скарбниці.
1. Гарасим Я. Національна самобутність естетики укра-
їнського пісенного фольклору : монографія / Ярослав
Гарасим. — Львів : Українські технології, 2010. —
С. 134.
2. Дмитренко М. Символи українського фольклору :
монографія / М. Дмитренко. — К. : УЦКД, 2011. —
С. 14.
3. левчук О. Колірний код фольклорного образу коня та
його символічне значення в українській народній твор-
чості / О. Левчук // Міфологія і фольклор. —
2009. — № 1 (2). — С. 29—36.
4. Попович М. Бути людиною / М. Попович. — К. :
Києво-Могилянська академія, 2011. — С. 137.
5. Саламаха О.М. Мовні ритми коломийок / О.М. Са-
ламаха // Культура слова. — 1993. — Вип. 44. —
С. 66—68.
|