«Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля?

Рецензія на книгу: Пастух Н. Символіка тварин в українському фольклорі: Зозуля / Надія Пастух. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2013. — 221 с.

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2014
Main Author: Кузьменко, О.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут народознавства НАН України 2014
Series:Народознавчі зошити
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94452
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:«Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? / Кузьменко О.// Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 631-634. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94452
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-944522025-02-23T20:04:58Z «Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? Кузьменко, О. Рецензії Рецензія на книгу: Пастух Н. Символіка тварин в українському фольклорі: Зозуля / Надія Пастух. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2013. — 221 с. 2014 Article «Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? / Кузьменко О.// Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 631-634. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94452 uk Народознавчі зошити application/pdf Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Кузьменко, О.
«Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля?
Народознавчі зошити
description Рецензія на книгу: Пастух Н. Символіка тварин в українському фольклорі: Зозуля / Надія Пастух. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2013. — 221 с.
format Article
author Кузьменко, О.
author_facet Кузьменко, О.
author_sort Кузьменко, О.
title «Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля?
title_short «Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля?
title_full «Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля?
title_fullStr «Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля?
title_full_unstemmed «Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля?
title_sort «зозуленько рябенька, пташечко маленька! закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля?
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2014
topic_facet Рецензії
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94452
citation_txt «Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? / Кузьменко О.// Народознавчі зошити. — 2014. — № 3 (117). — С. 631-634. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.
series Народознавчі зошити
work_keys_str_mv AT kuzʹmenkoo zozulenʹkorâbenʹkaptašečkomalenʹkazakujmenípozvičaûaboproŝovíŝuêzozulâ
first_indexed 2025-11-24T23:31:46Z
last_indexed 2025-11-24T23:31:46Z
_version_ 1849716487719223296
fulltext ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 Рецензії © О. КУЗЬМЕНКО, 2014 Оксана КУЗЬМЕНКО «ЗОЗУЛЕНЬКО РЯБЕНЬКА, ПТАШЕЧКО МАЛЕНЬКА! ЗАКУЙ МЕНІ ПО ЗВИЧАЮ…», АБО ПРО ЩО ВІЩУЄ ЗОЗУЛЯ? Пастух Н. Символіка тварин в українському фольклорі: Зозуля / Надія Пастух. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2013. — 221 с. Образно-символічна система фольклору — одна з концептуальних підвалин, яка відо- бражає стійкість національної культури та її уні- версалій. Вона уособлює цінності, які притаманні не тільки суб’єктам — носіям фольклорної тради- ції, але які водночас є виявом успадкованих арха- їчних фундаментальних смислів, які можуть то по- силюватися, то послаблюватися залежно від культурно-історичної доби та її онтологічних на- станов. Декодування частини з цих смислів (у пев- них символічних підсистемах), що оприявнюють- ся в обрядових текстах та віруваннях, складає предметне поле дослідження кандидата філологіч- них наук, старшого наукового співробітника відді- лу фольклористики Інститут народознавства НАН України Надії Пастух. Авторка здійснила комплексне дослідження од- ного з найбільш яскравих фольклорних символів, який є образною константою у текстах багатьох жанрів світової народнопоетичної творчості. Її ба- гаторічна науково-пошукова робота у цій царині нарешті втілилася у книзі, актуальність якої є не- заперечна, оскільки в ній уперше у вітчизняній фольклористиці всебічно проаналізовано генезис образу ЗОЗУЛІ — одного зі «стрижневих тварин- них символів українського фольклору» (с. 5). Ана- літична схема дослідження на основі бестіарію як системи символів цього зооперсонажу, в якому син- тезовані міфологічні та художньо-естетичні рівні, дала змогу Н. Пастух заглибитися у механізми пе- реходу від міфологічної свідомості до критично- реалістичного мислення із його вторинною семан- тизацією. У цьому монографія є достойною відпо- віддю на критичні закиди в тому, що «сучасна фольклористика менше переймається питаннями про реальні або міфологічні прообрази персонажів, зосереджуючись передовсім на їхніх функціях» [4]. Відповідно до мети і поставлених завдань авторка дослідження сформувала структуру монографії, що складається із вступу, двох об’ємних і логічно вза- ємообумовлених розділів, висновків та списку ви- користаної літератури. Перша частина дослідження «Символіка тва- рин в українському фольклорі: специфіка об- разної системи» здійснена у двох аспектах: істо- ріографічному та методологічному. Спершу автор критично оцінила сильні і слабкі сторони у вивчен- ні доволі складного питання теорії фольклорного образу-символу. Відзначимо її ґрунтовне студію- Оксана кУЗЬМЕНкО632 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 вання праць XIX ст. (І. Вагилевича, М. Костома- рова, О. Потебні, Д. Лепкого, М. Сумцова, Е. Ма- євського та ін.), висвітлення обширної спеціальної літератури ХХ ст., що включає найновіші моногра- фії останніх десятиліть, головно праці російських дослідників О. Гури («Символика животных в сла- вянской народной традиции» (1997), О. Бєлової («Славянский бестиарий. Словарь названий и сим- волики» (2001)), а також енциклопедичних статей з академічних видань наукових осередків Білорусі, Польщі та ін. На нашу думку, їх варто було б по- силити теоретичними напрацюваннями українських учених О. Киченка («Словесний образ і художня свідомість у фольклорі» у кн. : киченко О. Фоль- клор як художня система (проблеми теорії). — Дрогобич : Каменяр, 2002. — С. 86—145), Л. Копаниці («Міф і ритуал як типи свідомості та невід’ємні коди культури» у кн. : копаниця л.М. Поетичний текст в усній і книжній традиції: Пи- тання поетики і художньої семантики. — К. : Видавничо-поліграф. центр «Київський універси- тет», 2010. — С. 31—44), М. Дмитренка (Дми- тренко М.к. Теорія образу та символу / Олек- сандр Потебня як фольклорист : монографія. — К. : Сталь, 2012. — С. 113—162), які стосуються особливостей кореляції логіки первісного мислен- ня і творення фольклорного образу. У першому підрозділі «Тварини у контексті фольклорної традиції» викладено основні засади методики та методології наукового дослідження морфології міфопоетичного образу тварини, який, як зауважує авторка, «складається не з номекла- тури рис і особливостей, а творить складну систе- му взаємопов’язаних і взаємозумовлених моментів характеристики» (с. 29). У вступній частині до- слідниця часто апелює до теоретичних міркувань Олександра Гури, обирає його схему опису зооб- разу. Водночас, опираючись на автентичний укра- їнський матеріал, вона робить і власні оригінальні спостереження та формулює висновки, зокрема се- ред гібридних видів диких тварин виділяє астрально- зооморфну іпостась. Варто відзначити індивідуальне бачення та про- дуктивні аналітичні знахідки Надії Пастух у де- тальній розробці комплексного «портрета» образу- символу в другому підрозділі «Поетика тваринного-образу символу» за виробленим чіт- ким планом: 1) зовнішність; 2) мова; 3) рух у про- сторі і часі; 4) «соціальний» статус; 5) ономасіоло- гічна емпірика; 6) семантико-функціональні екві- валенти. У цій частині роботи авторка порушує актуальні проблемні питання та вирішує їх у руслі сучасного фольклористичного дискурсу. Одним із генеральних напрямків є новаторське прочитання базових понятійних символів, що зберігають «ге- нетичну пам’ять» сакралізованих першооснов» (Л. Копаниця), зокрема привертає увагу спосіб ви- яснення питання культу тварин у їх пов’язаності з витоками культів рослин, астральних тіл, порід, мі- нералів, чисел. Важливими є селекція найбільш значущих з найчастіше уживаних в українському фольклорі символів та виявлення закономірностей, як, скажімо, одна з таких: коли «в межах певної ко- дової системи існує реалія, якій притаманна факуль- тативна, так би мовити, «зайва» ознака, загалом не характерна усій групі, то інтерес до носія цієї риси у фольклорі відчутно зростає», що веде до ключо- вої позиції в ієрархії (с. 18). Слушними вважаємо низку тез про чинники народження культу тварин, «що не постав лише через промисловий інтерес дав- ніх мисливців» (с. 21), про генезис образів, які по- ходять з єдиного комплексу міфологічних уявлень, наприклад, образ жінки-гадина та людини, що опа- нувала «мову природи» (с. 51), про соціальну стра- тифікацію образів, про шлях перетворення твари- ни з суб’єкта космогонії в об’єкт, що відображає різнорідні форми мислення, а також аналіз типово фольклорних явищ перетворень-метаморфоз, що вибудовуються у ланцюг, який «часто виявляє па- радигму семантично зближених тваринних обра- зів» (с. 75). Менше, на жаль, уваги приділено па- раграфу, де мова йде про народне називання тва- рин, що, зрештою, вмотивовано спеціалізацією не лінгвістичного, а суто фольклористичного дослі- дження, у якому стверджується важливий посту- лат: «ім’я тварини — це міф» (с. 76). Друга частина монографії під назвою «Семан- тика образу зозулі у фольклорному тексті» по- дає барвистий портрет найбільш задіяного орніто- морфного образу на основ і семантико- функціонального аналізу текстів української уснословесної поетичної традиції. Автор охопила увагою значний матеріал, узятий не тільки з давніх збірок обрядового фольклору (весільні пісні, ко- 633«Зозуленько рябенька, пташечко маленька! Закуй мені по звичаю…», або про що віщує зозуля? ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 3 (117), 2014 лядки, гаївки, петрівчані та жниварські пісні, голо- сіння), але, що особливо цінно, з новочасних фольклорно-етнографічних матеріалів, більша час- тина яких, це варто відзначити, походить із влас- них польових записів авторки (баладні пісні, етіо- логічні легенди, вірування тощо), проведених на Західному Поліссі, Волині, Поділлі, Бойківщині упродовж 2000—2008 років. У цьому обширному розділі міфопоетичний і сим- волічний образи зозулі проскановано у двох рівнях. На вербальному рівні проведено філологічний ана- ліз відповідних сюжетотворчих мотивів (позичан- ня крил, метаморфоза дочки-пташки, зозулина сльоза та ін.), мікроаналіз поетики постійних епі- тетів, предикативних конструкцій у складі формуль- них виразів тощо. На рівні акціональному автор синтезує фонові знання про явище руху, біології птахи-зозулі і її сородичів, про поняття сім’ї тощо). Загалом варто відзначити, що без такого двовек- торного підходу із представленням широкого загальнослов’янського контексту (авторка наво- дить паралелі з російського, білоруського, серб- ського, польського фольклорів) предметно і дока- зово витлумачити символічне значення образу як універсального стереотипу культури та виявити його суто українські ментальні риси («образ із високим ступенем індивідуалізації») було б неможливо. Не тільки цікавими, але й доказово аргументованими вважаємо думки авторки про генезис і розвиток фольклорних конструкцій із образом зозулі, де від- бувається часова зміна конотацій, про вироблення певних поетичних канонів (наприклад, в голосін- нях наявність пари постійних символів зозулька — соловейко), про актуалізацію міфологеми близнят у семантичній реконструкції символічних пар (вуж — зозуля). Слід відзначити авторське трактуван- ня ключових образних параметрів та ознак фоль- клорного символу зозулі, серед яких виділено такі: амбівалентність, когерентність, ізоморфність (до соловія, одуда), протиставність (до галки, воро- ни). Усе це підкріплено уважним і проникливим за- глибленням в етнографічні реалії, в етимологію й семантику лексем, у прагматику фольклорного тек- сту, його міфоритуальну основу. Скажімо, продук- тивною вважаємо думку про генетичний зв’язок со- ловія зі змієм, що підтверджується прикладами із давніх билин (с. 171). На доброму фаховому рівні написаний підрозділ «Семантико-функціональні еквіваленти обра- зу», присвячений аналізу контекстуальних «парт- нерів» зозулі серед інших орнітоморфних символів (ластівка, чайка, ворон, яструб) та дендронімічних образів (береза, тополя, верба, рожа). Ця ретель- но виписана частина монографії наповнена інфор- мативною конкретикою, аналітичною базою та ба- гатим, уважно дібраним ілюстративним матеріалом, який демонструє високий естетичний регістр та по- тенційні можливості української народної творчос- ті. Слід відзначити також вільне орієнтування ав- торки у масиві фольклорних текстів XIX—XXI ст., записаних в різних етнорегіонах України, що дозво- лило їй з особливою увагою до численних змістових нюансів всесторонньо розкрити семантику образу зозулі (як знаки межі, переходу; як символ смерті, горя, сирітства, вдівства, самотності, туги тощо). Проте, варто визнати, що дещо скупо опрацьовано останній параграф «Образ зозулі в українських на- родних піснях: сьогочасна рецепція». У ньому, зокре- ма, йде мова про клішованість образу зозулі в таких жанрах як пісні-хроніки та коломийки. Досліджуючи свого часу мовностилістичні особливості коломийок [5], ми дійшли до висновку, що популярна предика- тивна формула кувала зозуля, яка характерна для ба- гатьох пісенних мініатюр, несе певне узагальнене зна- чення «повідомлення новини» та може відображати виразну любовно-шлюбну семантику, наприклад: Закувала зозуленька на зеленім бучку, казав любко, що ми купить золоту обручку. У сучасних коломийках теж можна натрапити на символічно марковане використання цього образу, що фігурує у формі поетичного паралелізму, порів- няймо два тексти, один з яких записав наприкінці XIX ст. І. Франко: Ой кувала зозуленька та й на штири гранки, Болить мене головонька в вечер до коханки. а другий — століття пізніше І. Сенько: Закувала зозуленька в лузі на калині, Мому любку нема пари на всій верховині. Таким чином, твердження авторки про формаль- не уживання образу зозулі, на нашу думку, є поспіш- ним і дещо категоричним. Звичайно, що не всі питання, порушені у моно- графії, висвітлено з однаковою повнотою, однак це Оксана кУЗЬМЕНкО634 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (117), 2014 не применшує загального доброго враження про під- готовлене видання, яке є зрілою науковою роботою у ділянці фольклорної символіки, написане живою мовою, із притаманним авторці поетичним хистом. Непоодинокі факти покликань на попередній доро- бок Надії Пастух з цієї тематики сучасних україн- ських вчених, зокрема докторів наук [1; 2], переко- нують в продуктивності аналітичної лабораторії уче- ної та авторитетності зроблених нею висновків. Треба сподіватися, що книга Надії Пастух «Сим- воліка тварин в українському фольклорі. Зозуля» спонукатиме до продовження досліджень інших образно-символічних констант тваринного світу українського фольклору 1 та зумовить появу нових 1 Такою, можна вважати дисертаційну роботу Оксани Левчук про образосимвол КІНЬ [3]. релевантних праць у ділянці вивчення багатств його невичерпної поетичної скарбниці. 1. Гарасим Я. Національна самобутність естетики укра- їнського пісенного фольклору : монографія / Ярослав Гарасим. — Львів : Українські технології, 2010. — С. 134. 2. Дмитренко М. Символи українського фольклору : монографія / М. Дмитренко. — К. : УЦКД, 2011. — С. 14. 3. левчук О. Колірний код фольклорного образу коня та його символічне значення в українській народній твор- чості / О. Левчук // Міфологія і фольклор. — 2009. — № 1 (2). — С. 29—36. 4. Попович М. Бути людиною / М. Попович. — К. : Києво-Могилянська академія, 2011. — С. 137. 5. Саламаха О.М. Мовні ритми коломийок / О.М. Са- ламаха // Культура слова. — 1993. — Вип. 44. — С. 66—68.