Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-Левицького
Здійснюється порівняльне зіставлення індуської легенди І.С. Нечуя-Левицького «Скривджені й нескривджені» та його етнографічно-фольклористичної розвідки «Світогляд українського народу. Ескіз української міфології», аналізується міфологічний сюжет художнього твору, подається характеристика образів...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94464 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-Левицького / Н. Ярмоленко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 784-789. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859931767009443840 |
|---|---|
| author | Ярмоленко, Н. |
| author_facet | Ярмоленко, Н. |
| citation_txt | Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-Левицького / Н. Ярмоленко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 784-789. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | Здійснюється порівняльне зіставлення індуської легенди
І.С. Нечуя-Левицького «Скривджені й нескривджені» та
його етнографічно-фольклористичної розвідки «Світогляд
українського народу. Ескіз української міфології», аналізується міфологічний сюжет художнього твору, подається
характеристика образів-персонажів. Автор розвідки акцентує на ідеї повернути українців до національних джерел
засобами мистецтва.
The study has brought comparative analysis of Hindu legend
People offended and unoffended by I. Nechuy-Levytsky, and
his folkloristic ethnographic research on World-view of Ukrainian
people. An outlook of Ukrainian mythology.In addition,
the article has presended the scholar’s interpretation of People
offended and unoffended by focusing on repeated myths and
archetypes in its plot and descritpion of main characters. One
might suppose, that by means of his literary art Ivan NechuyLevytsky
had tried to revive traditional Ukrainian folklore.
Проводится сравнительное исследование написанной
И.С. Нечуем-Левицким индусской легенды «Оскорбленные и неоскорбленные» и его этнографическо-фольклористического
труда «Мировоззрение украинского народа.
Эскиз украинской мифологии», анализируется мифологический сюжет художественного произведения, проводится
характеристика образов-персонажей. Автор исследования
акцентирует идею возвращения украинцев к национальным истокам средствами искусства.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:08:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014
Діяльність Івана Семеновича Нечуя-Левицького
у галузі фольклористики й міфології розгорта-
лася в річищі досягнень західноєвропейської та
слов’янської міфологічних шкіл і в руслі зацікавлен-
ня усною народною творчістю, народознавством та
етнографією загалом. У другій половині ХІХ ст.
справа збирання фольклору, дослідження свого ет-
носу, пізнання душі народу розцінювалася серед
української інтелігенції як почесна місія й громадян-
ський обов’язок. І. Нечуй-Левицький, як і кожен
тогочасний культурний діяч, вважав за необхідне за-
йматися збирацькою й дослідницькою роботою в га-
лузі фольклору та міфології. Наукова робота спри-
яла пізнанню осібності українців як нації, допомага-
ла якнайповніше відобразити в письменницькій
діяльності ментальну монолітність та соціальну сво-
єрідність різних суспільних верств України.
Симбіоз наукової й літературної праці І. Нечуя-
Левицького достатньо не вивчений, хоча його при-
кладів у творчості митця безліч, серед них — вико-
ристання та розробка автором у літературній твор-
чості міфологічних моделей та сюжетів, вирізнених
ним у фольклористичних дослідженнях. Якщо пись-
менницька творчість І. Нечуя-Левицького привер-
тала значну увагу дослідників (О. Білецький, В. Вла-
сенко, Н. Крутікова, Р. Міщук, М. Походзіло,
М. Тараненко, П. Хропко та ін.), то його діяльність
як міфолога й фольклориста висвітлена значно мен-
ше. Це пов’язано із відторгненням у радянські часи
концепції релігійності світогляду українців та дещо
відособленим вивченням досить різносторонньої ді-
яльності письменника за роки незалежності (І. Абра-
мова [1], Ю. Вокалюк [10], А. Погрібний [6],
Т. Поляшенко [11], І. Приходько [7] та ін.). Навіть
у монографічних, узагальнюючих працях фолькло-
ристична діяльність І. Нечуя-Левицького окреслю-
ється досить побіжно.
Мета статті — на основі порівняльного дослі-
дження етнографічно-фольклористичної розвідки
І. Нечуя-Левицького «Світогляд українського на-
роду. Ескіз української міфології» (1876) та напи-
саної ним легенди «Скривджені й нескривджені»
(1886) з’ясувати, як і чому в художньому творі пись-
менник повертається до основних положень, викла-
дених ним у науковому дослідженні.
У «Світогляді українського народу» на матеріалі
українського календарно-обрядового фольклору
І. Нечуй-Левицький здійснив спробу реконструкції
прадавніх міфологічних сюжетів, а десятиліття по-© Н. ЯРМОЛЕНКО, 2014
Наталія ЯРМОЛЕНКО
ФЕНОМЕН МІФУ
В ТВОРЧІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
І.С. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО
Здійснюється порівняльне зіставлення індуської легенди
І.С. Нечуя-Левицького «Скривджені й нескривджені» та
його етнографічно-фольклористичної розвідки «Світогляд
українського народу. Ескіз української міфології», аналізу-
ється міфологічний сюжет художнього твору, подається
характеристика образів-персонажів. Автор розвідки ак-
центує на ідеї повернути українців до національних джерел
засобами мистецтва.
Ключові слова: І. Нечуй-Левицький, українська міфоло-
гія, легенда, казка, бог Громовик, богиня Зірниця, Індра.
785Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-левицького
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014
тому ті ж самі міфологічні сюжети, що були проана-
лізовані в етнографічно-фольклористичній розвідці,
письменник уводить у художній твір, який можна
назвати легендою літературного походження.
У підзаголовку твору «Скривджені й нескрив-
джені» І. Нечуй-Левицький акцентує на його жан-
ровій приналежності — «легенда індуська», хоча в
самому творі не ставить перед собою завдання до-
тримуватися жанрового канону власне міфологічної
легенди, характерними ознаками якої є фантастич-
ність, фабульність (розвинений сюжет), зовнішня
форма епічної позиції (оповідач не виступає ні учас-
ником, ні свідком описуваних подій), давноминулий
час, наявність надприродних персонажів або пере-
несення їхніх властивостей на реальних осіб, та, на
відміну від казки, установка на достовірність опо-
віді [3, с. 10—33].
Насправді ж Нечуєва оповідь більше нагадує ча-
рівну казку літературного походження. На відміну
від легенди, для якої не характерна усталеність ком-
позиції, твір композиційно довершений і має рамко-
ву будову. Спокійний епічний зачин вводить читача
в небесну сім’ю богів (батько Місяць, мати Сонце й
донька Зірниця), що живе розміреним життям.
Зав’язкою є порушення табу, коли непослух молод-
ших (Зірниця закохалася в Громовика й упала слі-
дом за ним на землю) спричинює біду. На протидії
трагедії будується сюжет. Розвиток подій — це опис
подорожі героїв у інший світ з обов’язковими для
казки метаморфозами (це народження богів у обра-
зі людей та наступна реінкарнація в божественній
подобі) випробуваннями, що дають можливість про-
явити божественні риси в земних героях. У другій та
третій главах твору розгортаються перипетії — су-
купність щасливих і лихих обставин, що несподіва-
но змінюють одна одну в земному житті закоханих
Саіба й Паміри. Кульмінацією твору стає підняття
Паміри-Зірниці на небо, смерть Саіба та його на-
ступне відродження в образі Громовика. Цикл реін-
карнацій «боги — люди — боги» завершено. У сю-
жеті наявна й казкова розв’язка — небесне весілля.
Одруження героїв повертає божественну сім’ю
батька-Місяця до спокою, а всю оповідь — до рів-
новаги епічного зачину.
Інколи в Нечуєвому сюжеті проглядаються еле-
менти соціально-побутові, що свідчить про чітко роз-
ставлені автором соціальні акценти: важким випро-
буванням для юнака Громовика стає завдання полю-
бити людей та впасти на землю заради їхнього добра,
лейтмотивом усього твору є протиставлення багаті-
їв і бідного люду, злиденного життя селян і розко-
шів раджі та його пашів. У побутовому ключі зобра-
жені сімейні перипетії батька-Місяця й матері-
Сонця, а їхня донька Зірниця також часто нагадує
мудру дівчину з однойменної казки. Твору прита-
манні й сюжетні елементи інших фольклорних жан-
рів, зокрема народних пісень та балад родинної те-
матики: це, насамперед, оповідь про нещасливе ко-
хання насильно розлучених закоханих, нелюбов
свекрухи до невістки, любовний трикутник, смерть-
метаморфоза тощо.
Зауважимо, що автор добре обізнаний із міфо-
логіями народів світу, зокрема, Ведами, грецькою,
скандинавською, литовською, про що свідчать чис-
ленні ремінісценції та постійний компаративний
аналіз, що проводиться в науковій розвідці. Відчу-
вається особливий вплив на І. Нечуя-Левицького
індуїстської міфології, яка у кінці І тис. до н. е.
прий шла на зміну ведичному брахманізму в Індії.
Найпопулярніший міфологічний персонаж Вед та
індуїстської міфології Індра — бог війни, грому й
блискавки, — стає прообразом Саіба-Громовика у
творі. За індуїстською міфологією Брахма, що
утворив всесвіт, призначає Індру царем над бога-
ми на небі й людьми й на землі.
Можна думати, що І. Нечуй-Левицький не випад-
ково означує твір «Скривджені й нескривджені» як
«легенда індуська», акцентуючи на генетичному
зв’язку української міфології з ведичною. Зазначи-
мо, що міфологічні герої легенди «Скрив джені й не-
скривджені» належать до ведичної міфології, але вони
є носіями українського національного характеру й сві-
тосприйняття. У підтексті письменник нагадує чита-
чеві про генетичне коріння української міфології, як
це робив і в розвідці «Світогляд українського наро-
ду»: «Зоря в гімнах індуських Вед і в грецькій міфо-
логії скрізь показується в жіночім образі, як мати, як
сестра сонця, як його жінка чи коханка» [5, с. 15].
Або: «У Ведах Індра, бог Громовик, описується во-
їном, з мідним і золотим оружжям, а блискавка
зветься золотими списами. Побіждаючий Індра сво-
єю палицею розбиває городи Врітри, злого бога тем-
них хмар і холоду, котрий зимою будує городи, за-
пирає туди небесних корів, тобто дощові хмари, і
Наталія ЯРМОлЕНкО786
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014
держить там золото, тобто сонце» [5, с. 19]. У ве-
дичній міфології Індра воює не лише проти демонів,
а й супроти племен, ворожих аріям. Потужна сим-
воліка образу Індри-воїна дає можливість І. Нечуєві-
Левицькому закцентувати увагу на важливій і акту-
альній для його сучасників соціальній проблемі, що
реалізується не лише в назві твору «Скривджені й
нескривджені», а й у його змісті.
Суміщення в творі декількох часових та просто-
рових координат: світ богів, світ двору індуського
раджі та пашів, світ індуських селян та картина сві-
ту українців, що структурує всі ці світи, — дає ав-
тору змогу сягнути витоків предковічного генетич-
ного коду українців, закладеного в сюжеті міфу. Тим
самим письменник ніби реінкарнує в художньому
творі ті основи сакрально-національного характеру,
що мають допомогти українцям у вирішенні історич-
них та соціальних проблем. Іван Нечуй-Левицький
декодує індоєвропейський міф, ніби визволяючи його
первісну енергію, як у первісному суспільстві визво-
лялася вона в ході ритуалу, як на початку ХІХ ст.
це робили німецькі поети-романтики. Зважимося
зробити припущення, що письменник-реаліст близь-
кий до філософії німецького романтизму, а саме ідеї
пошуку нових можливостей шляхом повернення до
попередніх стадій розвитку, до первісного хаосу, до
дитинства індивіда й нації загалом (Ф. Шлегель,
Новаліс, Ф. Шеллінг). Адже народна культура,
фольклор потрібні були романтикам не для втечі в
архаїку. Н. Берковський підкреслює тяжіння ні-
мецьких романтиків до первнів (дитинства, фоль-
клору, мистецтва примітиву) як до зав’язки подаль-
шого розвитку в розмаїтті всіх його можливостей,
до ще не розкритої повноти й змістовності. Первіс-
не для романтиків — це повернення до ще не вико-
ристаних перспектив, невичерпне джерело оновлен-
ня, збирання й укріплення сил. «Оволодіваючи пер-
винним у собі, нації, цілі культури, окремі індивіди
ставали нарешті самими собою, виповнювалася їхня
міра» [2, с. 33]. Неабияку увагу романтики приді-
ляли міфу. Вони задумувалися над питанням, чи
здатен Новий час відродити міф по-новому й самі
здійснювали спроби відтворення міфу [2, с. 47], що
бачимо і в Нечуя-Левицького. Автор буквально від-
живлює й оновлює міф, направляючи його первне-
ву силу, таку необхідну українцям у часи нівелюван-
ня нації, у соціальне русло.
Розглянемо це на конкретних прикладах.
Образ Богині Зорі. У розвідці «Світогляд укра-
їнського народу» І. Нечуй-Левицький зауважує, що
«Зоря в колядках зображається як панна, як дочка.
Вона убрана в шовковий горсет, в ройову сукню, в
кордові чижми (черевики), в кований пояс з срібни-
ми ретязями, в жовті чоботи з срібними підківками,
в срібні та золоті перстені. У неї на шиї коральове на-
мисто, а голову накриває перлова тканина чи серпа-
нок. Часом вона убирається в зелену сукню, в зеле-
ний вінок. Вінок на Зорі трепіток — це вінок, котрий
все тріпочеться». В українському фольклорі зоря, як
пише автор, — «молода панна, що має при собі ми-
лого». Одяг богині Зорі в колядках указує на її со-
ціальну та етнічну приналежність: «Богиня Зоря яв-
ляється в образі української дівчини-селянки, а може
й давньої князівни, в горсеті, в намисті, в жовтих чо-
ботах, у вінку з павиного пір’я. І тепер дівчата на Ка-
нівщині затикають голову павиним пір’ям» — пише
Левицький у науковій праці [5, с. 15].
Саме такі убрання — «зелену сукню та білу дов-
гу сорочку, вишиту чудними взірцями, червоні че-
ревики, білий довгий серпанок і чарівний вінок-
трепіток з барвінку, рути та павиного пір’я, що трі-
поче без вітру, сам по собі й розливає навкруг
дивне сяєво», має небесна Зірниця й дівчина Па-
міра — героїні легенди «Скривджені й нескривдже-
ні». Портретна характеристика Зірниці в легенді
узагальнена, витримана в народнопісенній традиції:
в неї біле личко, чорні очі, густі коси. Зірниця —
дівка-красуня: має «чудове, матово-біле лице та
руки, одслонені до плечей, неначе виточені з слоно-
вої кості. Великі чорні очі блищали, як зорі. Чорні
густі коси вилися локонами по білих плечах. На го-
лові в неї блищала гірлянда з троянд. Ясно-зелена
сукня спускалася на хмари і була вся повита пиш-
ними гірляндами та букетиками з рож та нарцисів»
[5, c. 14]. Ідентичною колядковою красою наділе-
на в легенді й Нечуєва Паміра — земне втілення
Зірниці: «висока на зріст та гарна, з дивними іскря-
ними очима» [4, c. 359].
В описі бенкету в палаці Левицький протистав-
ляє дві системи цінностей: пишноту й тлінність зем-
ного багатства паших та їх дочок, що повбирались в
дороге убрання, поначіплювали на себе золота та до-
рогих діамантів, і просте народне убрання й природ-
ну красу селянки. Ця нетлінна краса протиставля-
787Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-левицького
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014
ється земним розкошам раджів: «Коли в кого душа
вбрана в добро, честь та любов, тому нема на що чіп-
ляти на себе півпуда каміння та золота!» [4, c. 360].
Типову для народної пісні зовнішність селянки пись-
менник возводить у ранг небесної краси та життє-
дайної енергії: «Паміра встала й наділа на голову ві-
нок з барвінку, рути та павиного пір’я. Зелене лис-
тя, павине пір’я затріпотіло; з вінка полився дивний
брильянтовий світ. Пишна краса Паміри заблища-
ла, як дорогий алмаз. Чорні великі очі засвітилися
розумом; біле чоло з тонкими бровами засяяло. На
щоках заграли рожеві рум’янці. Уста зацвіли, мов
троянда. Неначе вітром принесений, впав на її пле-
че білий, довгий, прозорий серпанок, обсипаний ро-
жами, й оповив її ніби весняними хмарками і послав-
ся кругом неї хвилями. Перед усіма одразу засяяла
краса небесна, висока» [4, с. 361]. Гімн українській
жінці-богині з-під пера чоловіка, який ніколи не був
одруженим, вражаючий.
Символіка небесної дівчини-зорі, української се-
лянки й нареченої Індри у І. Нечуя-Левицького то-
тожна. За індуїстською міфологією, в образі
нареченої-дружини Індри Шаті (або Саті) персоні-
фікується творча енергія божества, бо саме завдяки
активності дружини пасивний бог-чоловік проявляє
свої потенційні можливості. Жінка й любов до неї
надихає чоловіка на подвиги і в земному житті. Втра-
тивши зв’язок з дружиною, чоловік втрачає творчий
потенціал, стає пасивним, споглядальним, слабким.
Але жінка може нести не лише творчу, а й руйнівну
енергію [9, c. 536].
Портретна характеристика репрезентує життє-
ствердний характер Зірниці (та дівчини Паміри як
її земного втілення). Перед нами архетипні риси не
руйнівниці, а гармонійної, миролюбивої богині-
жінки, майбутньої матері всього живого, богині пло-
доріддя, що «любить людей, кропить їх садки та ліси
росою, поливає попалені сонцем поля, наливає со-
ком їх овощі та кропить виноград росою» [4, c. 336].
Ці міфологічні характеристики доповнюються націо-
нальними, ментальними рисами — високою мораль-
ністю, вмінням любити й бути до смерті відданою
своєму коханому, бути порадницею свого чоловіка,
а також здатністю піти на самопожертву заради ін-
ших, поступитися своїм коханням заради ідеї соці-
ального й національного визволення: «я буду навіки
твоєю, як и надаруєш людей щастям і не будеш їм
шкодити своїм легким серцем та вередливою волею»
[4, c. 337]. Щастя людей Зірниця ставить вище осо-
бистого щастя: «Он глянь на ту землю, що закуту-
ється в темряву. Скільки сліз на тій землі! Я менше
вилила роси на землю, ніж люди вилили сліз. Іди між
люди, направ їх на добро, і я твоя навіки!» [4, c. 337].
Ідеальний, казковий образ жінки письменник тво-
рить за міфологічним принципом природовідповід-
ності й компліментарності, за принципом єдності
мік ро- й макросвіту, симбіозу загальнолюдського й
національного. Міфічна оповідь переплітається з ре-
алістичною, і найдревніше у легенді стає найнові-
шим, несе енергію оновлення.
Громовик. Бог грому й блискавки у науковій роз-
відці Нечуя-Левицького має декілька уособлень: це
Громовик-воїн, Громовик-пастух, Громовик-хлібороб,
Громовик-ловчий. У легенді «Скривджені й нескрив-
джені» Громовик постає в іпостасі богатиря-воїна,
як у ведичному першоджерелі, на яке посилається
письменник у «Світогляді»: «У Ведах Індра, бог Гро-
мовик, описується воїном, з мідним і золотим оруж-
жям, а блискавка зветься золотими списами» [5,
с. 19]. Але при цьому в легенді «Скривджені й не-
скривджені» І. Нечуй-Левицький наділяє Громови-
ка зовнішностю сільського парубка, хоча й не забу-
ває нагадати читачеві про царський статус героя: Іван
Громовик з’являється на хмарах на баскому чорно-
му коні з вогняними очима, він у червоному убран-
ні, має гарне смугляве лице, його щоки палають
рум’янцем, а великі блискучі очі сиплють ніби іскра-
ми [8, с. 334— 335].
Прообразом Громовика для письменника послу-
гував колядковий герой, образ якого Нечуй-
Левицький аналізував у розвідці з української міфо-
логії: «Громовик роду княжого і найбільше зветься
Йваном. Він молодий панич, гарний, гордий і смі-
ливий. Його руки в залізі, а ноги аж горять сріблом
та золотом» [5, с. 18]. Описові чарівних помічників
Громовика — коня й орла — автор надає особливої
уваги. Іван Громовик гасає по хмарах на чорному бас-
кому коні з огняними очима. Кінь Громовика з зо-
лотими підковами, а з очей і вух йому сиплються іск-
ри. Коли ж Громовик сидить на золотому стільці у
своєму ясно-червоному наметі, то зверху на наметі
у золотому терновому гнізді махає крилами орел,
розсипаючи на всі боки блискавки. За наметом сто-
їть напоготові все його військо, себто всі вітри. Опис
Наталія ЯРМОлЕНкО788
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014
вітрів у І. Нечуя-Левицького — це опис узброєно-
го Запорожського війська з корогвами, а опис бурі
на небі ідентичний зображенню запорожського вій-
ська, що «гуляє в полі».
У земному втіленні Громовик — то юнак Саіб,
який дуже подібний до колядкового героя: він ро-
зумний і гарний воїн, носить червоний жупан, лю-
бить кататися на баскому коні, має шаблю й араб-
ського скакуна надзвичайної краси та сили, що ле-
тить, «неначе стріла, не черкаючись копитами об
землю» [4, с. 354].
Як усі молоді епічні герої-богатирі, Громовик на-
ділений надзвичайною силою, яка часом заважає
героєві бути мудрим. Іван недалекоглядний, він чва-
ниться своєю сміливістю та силою перед чудовою
Зірницею, не помічаючи, що, демонструючи свою
силу, нищить усе живе на землі. Його сила — це
руйнівна сила бурі, грому і блискавки, яка несе біду.
Навіть коли Громовик реінкарнується в немовля
(упав блискавкою і дав життя дитині), він «переле-
том, жартуючи, вбив батька» [4, с. 343]. Індра у
міфі також стає причиною смерті свого батька, чим
заслуговує неоднозначне ставлення матері до себе.
Руйнівна й мінлива натура Громовика-воїна лише
під впливом Зірниці на нетривалий час стає життє-
ствердною. Очевидно тому мирну сутність Громо-
вика в українських колядках, як і в близнечних мі-
фах, уособлюють інші його іпостасі — пастуха, хлі-
бороба, ловчого.
В земному уособленні Громовик син раджі. Як у
чарівній казці, він відправляється в подорож на по-
шуки нареченої. Пізнаючи життя поза замком, ге-
рой бачить, що у палаці він жив у неправді й облес-
ливості, життя простих людей насправді тяжке. Але
цей висновок не спонукає його до якихось радикаль-
них дій, і навіть після усвідомлення неправди Саіб
особливо тим не переймається. У пошуках нарече-
ної і подальшому своєму житті герой не відмовля-
ється від розваг. Відчуваючи в собі живу силу вітру
й блискавки, він лишається осторонь навіть тоді,
коли потенційна свекруха намагається зжити зі сві-
ту привезену ним до палацу кохану Паміру. А став-
ши раджею, Саіб дбає передусім про славу. Він уже
не бачить необхідності радитися з Памірою, затіває
безглузду війну з чужоземним царем, приводом до
якої слугує нікчемна, двохсотлітньої давності обра-
за його предків. Дика, безглузда сила руйнівника
просинається в чоловікові й затінює йому розум:
«Саіб літав на арабському коні поперед війська. На
бенкет кривавий він убрався, як на велике свято.
Сяло золоте убрання, обсипане діамантами. На шап-
ці блищали білі страусеві пера, обсипані росою з ал-
мазів та ізумрудів. В Саіба дрижала кожна жилка,
кров грала в жилах, кипіла, неначе в ключі вбива-
лась. Дика жадоба руйнування, жадоба слави та ба-
гатства, чваньковитість, гордість заклекотіли в його
душі, наче окріп. Він чув, як кров горіла в його жи-
лах якимсь надзвичайним огнем, як серце бажало
блискавок та грому, од котрого гинуть тисячі душ,
ллється рікою людська кров, стогнуть од одчаю ти-
сячі матерів та жінок…» [4, с. 364].
Кожен сюжетний хід Нечуєвої легенди за логікою
міфу передбачуваний. І. Нечуй-Левицький змальо-
вує типову для героїчного епосу ситуацію, коли не-
досвідчений герой-воїн одержує поразку внаслідок
молодості, «надміру сили», зарозумілості. Саібове
військо (як і війська князя Ігоря, графа Роланда) тер-
пить поразку й гине. Герой потрапляє в неволю й стає
заручником обіцянки одружитися на доньці перемож-
ця, що є носієм руйнівної сили жінки.
Трагедія зради кохання призводить до шекспірів-
ської розв’язки. Паміра «заблищала на небі вечір-
ньою зорею», а Саіб «несподівано впав мертвим на
східцях трону». Помирає й суперниця Паміри Ми-
лексита, і все зло, яке втілюють паші. Саіб, пере-
творившись у Громовика, вибиває їх громом і випа-
лює блискавкою. Кульмінаційна буря несе не руй-
нівну, а очисну, революційну функцію. Її можна
трактувати і як есхатологічний міф у космічному ви-
мірі, і як революційну бурю у вимірі соціальному:
«Палац запалав і вкрився димом. Іван Громовик лі-
тав по хмарах на баскому, огнистому коні. Кінь ви-
гравав, ставав дибки, а з-під його копит сипались
жмутами страшні блискавки і обсипали і землю, і
море, і пустині. Од того грому одвологло й почис-
тішало повітря; зараз перестав помір на людях. Од
великого тучного дощу вродив хліб, перестав голод.
небо спасло народ од наглої смерті й пошесті, він
утихомирився» [4, с. 370]. Як зауважував І. Нечуй-
Левицький у народознавчій розвідці, «Після дощу
росте добре всяке зілля, а Громовик справляє весіл-
ля, бо картина розбивання блискавкою хмари опи-
сується в давній індійській міфології як весілля» [5,
с. 19]. Традиція зображення військової битви як ве-
789Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-левицького
ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014
сілля в українському фольклорі та літературі має мі-
фологічні витоки.
Сюжет міфу визначає не лише розв’язку, а й епі-
лог легенди: у небесних надхмарних палатах Громо-
вик і Зірниця справляють заручини, і як на справж-
ньому сільському весіллі тут є і пісні дружок на за-
ручини, і танці, і добра горілка.
Незважаючи на те, що легенда «Скривджені й не-
скривджені» дещо втрачає простоту й ясність пер-
вісного міфу, оскільки ускладнюється важливими со-
ціальними проблемами, що були актуальні в 70-ті —
80-ті роки ХІХ ст., із завдання повернути українців
до міфічних першоджерел, до національних витоків
письменник, на наш погляд, впорався блискуче.
1. абрамова І.Г. До питання атрибуції світогляду І.С. Не-
чуя-Левицького / І.Г. Абрамова // Вісник Запорізь-
кого державного університету. — 2001.— № 1.—
С. 25—31.
2. Берковский Н. Романтизм в Германии / Н. Берков-
ский. — Санкт-Петербург : Азбука-классика, 2001. —
512 с.
3. Давидюк в.Ф. Українська міфологічна легенда /
В.Ф. Давидюк. — Львів : Світ, 1992. — 176 с.
4. Нечуй-левицький І.С. Твори : в 2-х т. Т. 2 / І.С. Не-
чуй-Левицький. — К., 1977. — 502 с.
5. Нечуй-левицький І. Світогляд українського народу
Ескіз української міфології / Іван Нечуй-Левицький. —
К. : Обереги, 1992. — 88 с.
6. Погрібний а. Всевидяще око України / А. Погріб-
ний // А. Погрібний. Класики. Не зовсім за підруч-
ником. — К., 2000.
7. Приходько І. Українська ідея у творчості І. Нечуя-
Левицького / І. Приходько. — Львів, 1998.
8. Топоров в.Н. Индра / В.Н. Топоров // Мифы на-
родов мира. Энциклопедия : в 2-х т. — М. : Советская
энциклопедия, 1991. — Т. 1. — С. 533—535.
9. Эрмин в.Г. Индуистская мифология / В.Г. Эрмин //
Мифы народов мира. Энциклопедия : в 2-х т. — М. :
Советская энциклопедия, 1991. — Т. 1. — С. 535—
543.
10. вокалюк ю.в. Погляди Івана Нечуя-Левицького на
шляхи розвитку української літературної мови /
Ю.В. Вокалюк. Режим доступу http://archive.nbuv.
gov.ua.
11. Поляшенко Т.в. Міфологічні елементи у звичаєвій
культурі http://archive.nbuv.gov.
Natalia Yarmolenko
ON PHENOMENON OF MYTH
IN IVAN NECHUY-LEVYTSKY’S
CREATIVE INTERPRETATION
The study has brought comparative analysis of Hindu legend
People offended and unoffended by I. Nechuy-Levytsky, and
his folkloristic ethnographic research on World-view of Ukrai-
nian people. An outlook of Ukrainian mythology.In addition,
the article has presended the scholar’s interpretation of People
offended and unoffended by focusing on repeated myths and
archetypes in its plot and descritpion of main characters. One
might suppose, that by means of his literary art Ivan Nechuy-
Levytsky had tried to revive traditional Ukrainian folklore.
Keywords: Ivan S. Nechuy-Levytsky, Ukrainian mythology,
legend, fairy tale, Hromovyk, Zirnytsia, Indra.
Наталия Ярмоленко
ФЕНОМЕН МИФА В ТВОРЧЕСКОЙ
ИНТЕРПРЕТАЦИИ И.С. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦКОГО
Проводится сравнительное исследование написанной
И.С. Нечуем-Левицким индусской легенды «Оскорблен-
ные и неоскорбленные» и его этнографическо-фолькло-
ристического труда «Мировоззрение украинского народа.
Эскиз украинской мифологии», анализируется мифологи-
ческий сюжет художественного произведения, проводится
характеристика образов-персонажей. Автор исследования
акцентирует идею возвращения украинцев к националь-
ным истокам средствами искусства.
Ключевые слова: И. Нечуй-Левицкий, украинская ми-
фология, легенда, сказка, бог Громовик, богиня Зарница,
Индра.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94464 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:08:46Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ярмоленко, Н. 2016-02-11T14:16:50Z 2016-02-11T14:16:50Z 2014 Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-Левицького / Н. Ярмоленко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 784-789. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94464 Здійснюється порівняльне зіставлення індуської легенди І.С. Нечуя-Левицького «Скривджені й нескривджені» та його етнографічно-фольклористичної розвідки «Світогляд українського народу. Ескіз української міфології», аналізується міфологічний сюжет художнього твору, подається характеристика образів-персонажів. Автор розвідки акцентує на ідеї повернути українців до національних джерел засобами мистецтва. The study has brought comparative analysis of Hindu legend People offended and unoffended by I. Nechuy-Levytsky, and his folkloristic ethnographic research on World-view of Ukrainian people. An outlook of Ukrainian mythology.In addition, the article has presended the scholar’s interpretation of People offended and unoffended by focusing on repeated myths and archetypes in its plot and descritpion of main characters. One might suppose, that by means of his literary art Ivan NechuyLevytsky had tried to revive traditional Ukrainian folklore. Проводится сравнительное исследование написанной И.С. Нечуем-Левицким индусской легенды «Оскорбленные и неоскорбленные» и его этнографическо-фольклористического труда «Мировоззрение украинского народа. Эскиз украинской мифологии», анализируется мифологический сюжет художественного произведения, проводится характеристика образов-персонажей. Автор исследования акцентирует идею возвращения украинцев к национальным истокам средствами искусства. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-Левицького On phenomenon of myth in Ivan Nechuy-Levytsky’s creative interpretation Феномен мифа в творческой интерпретации И.С. Нечуя-Левицкого Article published earlier |
| spellingShingle | Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-Левицького Ярмоленко, Н. Статті |
| title | Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-Левицького |
| title_alt | On phenomenon of myth in Ivan Nechuy-Levytsky’s creative interpretation Феномен мифа в творческой интерпретации И.С. Нечуя-Левицкого |
| title_full | Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-Левицького |
| title_fullStr | Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-Левицького |
| title_full_unstemmed | Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-Левицького |
| title_short | Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-Левицького |
| title_sort | феномен міфу в творчій інтерпретації і.с. нечуя-левицького |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94464 |
| work_keys_str_mv | AT ârmolenkon fenomenmífuvtvorčíiínterpretacííísnečuâlevicʹkogo AT ârmolenkon onphenomenonofmythinivannechuylevytskyscreativeinterpretation AT ârmolenkon fenomenmifavtvorčeskoiinterpretaciiisnečuâlevickogo |