Cover Image

Священича родина Реваковичів у Волосянці

Йдеться про священичу династію Реваковичів, яка здійснювала свою душпастирську діяльність у Волосянці впродовж ста років (1850—1950). З іменем о. Івана пов’язується також заснування школи у селі, «Просвіти». Він контактував з відомими людьми — Ф. Заревичем, М. Устияновичем, О. Кониським та ін. От...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Народознавчі зошити
Date:2014
Main Author: Сокіл, В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут народознавства НАН України 2014
Subjects:
Ювілеї
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94465
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Священича родина Реваковичів у Волосянці / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 669-686. — Бібліогр.: 53 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859906128384622592
author Сокіл, В.
author_facet Сокіл, В.
citation_txt Священича родина Реваковичів у Волосянці / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 669-686. — Бібліогр.: 53 назв. — укp.
collection DSpace DC
container_title Народознавчі зошити
description Йдеться про священичу династію Реваковичів, яка здійснювала свою душпастирську діяльність у Волосянці впродовж ста років (1850—1950). З іменем о. Івана пов’язується також заснування школи у селі, «Просвіти». Він контактував з відомими людьми — Ф. Заревичем, М. Устияновичем, О. Кониським та ін. Отець Михайло відзначився своєю національно-патріотичною та християнською місією, господарською діяльністю. Вони обидва залишили для нащадків добре облаштовану церкву, патріотично заангажовану парафію — одну з найпомітніших у той час на Сколівщині. The article has dealt with cleric Revakovych family that carried out pastoral activities in Volosyanka over a hundred years (1850—1950). The name of Rev. Ivan Revakovych is also associated with foundation of «Prosvita» school in the village. He was in contact with famous people — F. Zarevych, M. Ustyyanovych, A. Konys’kyi and others. Rev. Michael performed his national-patriotic and Christian mission through economic activities. They both left to their successors wellequipped temple and patriotically-minded congregation — one of the most notable ones in Skole district. Речь идет о династии священников Реваковичей, которая осуществляла свою пастырьскую деятельность в Волосянке на протяжении ста лет (1850—1950). С именем о. Ивана связывается также основание школы в селе, «Просвиты». Он контактировал с известными людьми — Ф. Заревичем, М. Устияновичем, А. Конисским и др. Отец Михаил отличился своей национально-патриотической и христианской миссией, хозяйственной деятельностью. Они оба оставили потомкам хорошо обустроенную церковь, патриотически настроенный приход — один из самых заметных в то время на Сколевщине.
first_indexed 2025-12-07T16:00:00Z
format Article
fulltext ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 До написання розвідки про Реваковичів мене спо- нукало кілька причин. Насамперед, це ім’я без- посередньо пов’язується з моїм рідним селом, і я ще змалку отримав деякі відомості, пов’язані з тією ро- диною, бачив надгробні плити на їхніх похованнях біля церкви. Згодом почав цікавитися літературою, в якій з’являлися хіба що скупі дані, інколи суперечливі. Од- ним з перших безпосередньо торкнувся цієї проблеми Р. Горак у нарисі «Ялинкувате» [32]. Він подав окре- мі фрагменти з життя і душпастирської праці Івана Ре- ваковича, його дружини Теодори, деяких їхніх дітей. Щоправда, дослідник не зазначив джерел інформації. Інколи вона була неточною, як про дочку Фавстину, котру він назвав Фівронею. Цей та інші недогляди по- ширили згодом популяризатори досліджуваної теми. Вони більше уваги звертали чомусь на хобі Михайла Реваковича — мисливстві — аніж на діяльності як пароха, просвітителя, патріота [53, с. 63—65]. У та- кому ключі представив його також І. Чудійович у бро- шурі «Оповіді о. М. Реваковича про полювання на Сколівщині» [45]. Крім «оповідей», сюди увійшли не- великі статті І. Чудійовича, О. Тренича, Р. Сокола, Р. Купчинського, Т. Рожанківського. У ній допуще- но низку неточностей: 1) І. Ревакович був парохом Во- лосянки з 1847 р.; 2) Перша дочка І. Реваковича Фев- ронія; 3) М. Ревакович закінчив Львівську духовну семінарію; 4) М. Ревакович був певний час священи- ком у Сенечолі. Прикро, що той самий «друкований продукт» під авторством І. Чудійовича та назвою «Люби і знай свій рідний край: краєм ока заглянемо в історію» потрапив до «Народознавчих зошитів» [44, с. 138—166] — наукового видання. До того ж, тут допущено ще більше помилок. Зазначу нові, які до- зволив собі І. Чудійович у «Родоводі родини Ревако- вичів»: 1) «Февронія» отримує ще друге ім’я «Фав- стина»; 2) Неправильна дата народження «Славка» Грушки; 3) Чомусь «Геня» Грушка і «Геня» Ревако- вич народилися в один і той же день та рік; 4) Тит (Титус) Ревакович «вінчаний» 1912 р., помер 14.10.1913 р. (До речі, на час указаного «вінчання» у Тита були тридцятирічні доньки, а сам він помер 1919 р. у Львові та похований на Личаківському цвинтарі). Не менш прикро, що авторство статейки про духовенство у Волосянці вже тепер не належить Р. Соколові, а приписано Р. Купчинському. Мій іс- торіографічний підсумок: треба не просто «любити свій рідний край», а й достеменно знати його, бо в іс- торію «краєм ока» не заглядають, а уважно вивча- ють за достовірними джерелами. © В. СОКІЛ, 2014 Василь СОКІЛ СВЯЩЕНИЧА РОДИНА РЕВАКОВИЧІВ У ВОЛОСЯНЦІ Йдеться про священичу династію Реваковичів, яка здійсню- вала свою душпастирську діяльність у Волосянці впродовж ста років (1850—1950). З іменем о. Івана пов’я зується та- кож заснування школи у селі, «Просвіти». Він контактував з відомими людьми — Ф. Заревичем, М. Усти яновичем, О. Кониським та ін. Отець Михайло відзначився своєю національно-патріотичною та християнською місією, госпо- дарською діяльністю. Вони обидва залишили для нащадків добре облаштовану церкву, патріотично заангажовану пара- фію — одну з найпомітніших у той час на Сколівщині. Ключові слова: парафія, родина, школа, «Просвіта», ше- матизм, метрична книга, консисторія. василь СОкІл670 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 Мені пощастило познайомитися з метрикальною книгою Волосянки, що зберігається у місцевій церк- ві, у якій міститься інформація про мешканців села від початку ХІХ — до середини ХХ століття. Саме в ній знаходяться записи про родину Реваковичів під числом будинку № 60. Крім того, виявлено значну документальну та епістолярну спадщину у відділі ру- кописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника та Центрального дер- жавного історичного архіву України у Львові, яка проливає певне світло на ці особистості. В додаток використовувалися ще інші маловідомі джерела та лі- тература. Важливою мотивацією до написання про- понованої статті стала ювілейна дата — 200 років від дня народження Івана Реваковича. Іван Ревакович. Досі у науковій та популярній лі- тературі фігурували лише роки його життя і смерті, оскільки дослідники користувалися загальними згад- ками або відкарбованими датами на надгробній пли- ті. Проте точні число і місяць народження І. Ревако- вича, як і інших членів священичої родини, занесені у згадану метрикальну книгу. Ця остання зрубрикова- на у п’ять колонок: у першій подано ім’я та прізвище жителя, у другій — дата народження, у третій — ре- єстрація шлюбу, в четвертій — інформація про смерть, а в останній — місце поховання. До речі, сам І. Ре- вакович ретельно вів записи в ній латинською мовою, а його син — отець Михайло — українською. Як свідчить зазначений документ, Іван Ревакович народився 8 жовтня 1814 року [17, арк. 60]. Однак у ньому немає вказівки на місце народження. Його вдалося з’ясувати з «Табелі кваліфікаційної», яку він склав 21 вересня 1895 року, що зберігається в Цен- тральному державному історичному архіві України у Львові в особовій справі І. Реваковича. У графі про рік народження записано: «8 жовтня 1814, Гармато- вичі» [26, арк. 5]. Назване село знаходиться непо- далік Перемишля (зараз територія Польщі). Ширшу інформацію про родовід Реваковичів отримуємо зі спогадів Тита, написаних безпосеред- ньо з розповіді батька. Згідно з ними, колись два брати прийшли з Литви до Перемишля і заклали там «гостиницю», доробившись невдовзі великих стат- ків. Дід Івана Реваковича (теж Іван) був дяком у Медиці під Перемишлем. Батько Григорій 1785 року народження, ординований на священика 1811 року, працював парохом у с. Ніновичі Ярославського де- канату в 1828—1864 роках, помер у тому ж селі 5 квітня 1869 року [31, с. 820]. Стосовно матері є інформація, що вона називалася Марія і походила з роду Кочиркевичів, оскілько її ім’я фігурує у метри- ках про дітей Теодори та І. Реваковича. Щодо дитя- чих та юнацьких років І. Реваковича майже нічого не відомо. Вперше представляю певні факти, пов’язані з його навчанням. З тієї ж «Табелі кваліфікаційної» дізнаємося, що він закінчив «школи народнû», «ґімназіяльнû», «курса философичнû» і «богослов- скіи» [26, арк. 5]. Ідеться, звичайно, про навчальні заклади в Перемишлі. Збереглась записка, яка за- свідчує: «Реваковичъ Joаннъ ординованъ в Перемышлю яко священникъ епархіи Пере- мышльскоû Преосв. Joанном Снєгурскимъ в 1840 г., отпущенъ в здєшнюю епархію 1846» [26, арк. 9]. Висвячення І. Реваковича могло відбутися восени 1840 року, адже перед тим обрядом він узяв шлюб з Теодорою Паславською — 4 серпня 1840 року [17, арк. 60]. Після ординації його було скеровано, згід- но з кваліфікаційним табелем, «адміністратором ка- пелянським» у Рибник неподалік Дрогобича, згодом «експонованим сотрудником» у сусіднє село Старий Кропивник [26, арк. 5]. Шематизми Перемиської єпархії свідчать, що в Рибнику Дрогобицького дека- нату він перебував у 1840—1841, Старім Кропив- нику — 1841—1846 роках, а вже з 1847 року чис- литься за Львівською архієпархією [31, с. 820]. На- прикінці 1846 — в середині 1847 року його призначено адміністратором у с. Ямельниця на Скіль- ській Верховині [31, с. 820], а в 1847—1850 ро- ках — парох того ж села [30, с. 370]. У Волосянку перебрався 20 березня 1850 року. Водночас він ви- конував душпастирські функції «завідателя» церкви Церква Пресвятої Євхаристії у Волосянці. Сучасний вигляд} 671Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 у Ялинкуватому (1850—1858; 1883—1884) та Ха- щовані (1850—1858; 1871—1889); упродовж 1871—1888 років — віцедекана Скільського дека- нату [30, с. 370]. В листі від 26 травня 1896 року до Олександра Барвінського, відомого історика й громадсько-політичного діяча, Тит Ревакович кон- статував: «Мій Батько є 46 лїт в Волосянцї сьвящен- ником» [13, арк. 80]. За такий тривалий період він проявив себе добрим душпастирем, перебував у при- ятельських стосунках з парохами сусідніх сіл — М. Устияновичем зі Славська, Ф. Рудницьким з Тух- лі, Г. Гуменним з Верхньої Рожанки, Ю. Охримо- вичем з Сенечола та іншими. Багатьох доводилося йому запрошувати до себе на парохію, гостинно при- ймати у своїй резиденції, а самому навзаєм відвіду- вати їх. Т. Ревакович у спогадах про Миколу Усти- яновича, священика й письменника, наголосив: «Від 1851 року до 1870 бачив я його [М. Устияновича. — в. С.] дуже часто чи то в його домі в Славську, чи в домі моїх родичів в Волосянці...» [36, 7 груд.]. Неодноразово бував у Реваковичів і Корнило Устиянович, син Миколи, — також поет і худож- ник. Немає сумніву в тому, що на замовлення І. Ре- ваковича він намалював у 1860-х роках ікони для Волосянської церкви. «З його образів є в церкві в Волосянці два, а то: Преображеннє Христа (вели- кий образ) і Св. Онуфрій» [35, с. 90], — згадував Т. Ревакович. Під час уважного перегляду ікон у старій церкві мені вдалося виявити поки що лише «Преображення Христове». Це справді великий об- раз розміром 2,20 х 1,60. Оправа золотиста шири- ною 15 см. У його основі сюжет християнської іко- нографії, що зображує чудо на горі Фавор. Згідно з євангельською розповіддю, «…Ісус узяв з собою Петра, Івана та Якова і вийшов на гору молитись. Коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа — біла та блискуча. І ось два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля, що з’явились у славі і говорили про його смерть, якою він мав умерти в Єрусалимі. Петро й ті, що були з ним, були зморені сном. Та як пробудилися, побачили його сла- ву і двох мужів, що з ними стояли. А коли ці розста- вались з ним, Петро промовив до Ісуса: «Наставни- ку, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один тобі, один Мойсеєві і один Іллі». Не знав бо, що го- ворить. Коли він говорив це, насунулася хмара і огор- нула їх; учні налякались, як надійшла на них хмара. І голос залунав із хмари: «Це Син мій улюблений, його слухайте!» І коли почувся цей голос, Ісус зо- стався один. Учні мовчали, і нічого з того, що бачи- ли, нікому тоді не оповідали» [42, с. 322—323] . Зі спогадів Т. Реваковича також дізнаємося про портрети його батьків: «У Михаїла Реваковича, па- роха в Волосянці, є зовсім удачні портрети моєї ма- тері Теодори з Паславських Реваковичевої і мого батька О. Івана Реваковича, б. пароха в Волосянці. Ті портрети малював Корнило в 1890-тих роках» [35, с. 91]. На жаль, досі їхнього місцезнаходжен- ня не вдалося встановити. Коли помер М. Устиянович (1885), Корнило тяж- ко переживав втрату свого батька. Та, все ж, навіть і в старшому віці К. Устиянович не втрачав зв’язків з Реваковичами. Через десять років після смерті М. Устияновича Корнило завітав не тільки до Слав- ська, а й до Волосянки: «В четвер же поїхав я до Славська де отець мій прожив лїт 30, де і гріб моєї матусеньки. В той сам день їздив я ще й до Воло- сянки до старого Реваковича» [5, арк. 18]. І. Ревакович дбав не тільки про цінні розписи церкви, наповнення її гарними іконами, але й старав- ся придбати дзвони, які б гучно лунали, скликаючи Запис про родину Реваковичів та інших священиків у ме- трикальній книзі с. Волосянка (початок ХІХ — середина ХХ ст.). Зберігається в парохіальному архіві василь СОкІл672 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 людей на Службу Божу чи сповіщали про смерть. Досі зберігся великий дзвін (його зараз перевезли до нової дзвіниці), який відзначався силою і красою звучання, досконалістю форми і пропорцій, датова- ний 1868 роком. Його виготовив місцевий майстер із сусіднього села Верхня Рожанка Гнат Лесів (1826 — 3.06.1890). Родичів Лесіва у селі й досі ідентифікують за прізвиськом «Дзвонарьові». Тут уперше подаю в оригіналі для наукової та широкої громадськості повний напис на дзвоні: Отже, цей дзвін («кємвал») з’явився за сприян- ня священика І. Реваковича, ім’я котрого увіковіче- но на ньому, як і цілу родину жертводавців Ружи- ловичів. У метрикальній книзі Волосянки мені вда- лося частково відшукати дані про цих останніх: «Fedor Rużyłowicz (1. Nowemb. 1811 — 19. Januar 1873), Anna (з роду Magurczak) — 1822» [17, арк. 74]. І. Ревакович підтримував людей, які потребували цього. Так, у скрутні часи в нього перебував відомий письменник і видавець родом зі Славська Федір За- ревич. Т. Ревакович згадував про один з таких епі- зодів побуту в батька: «Будучи в дуже лихім поло- женю матеріальнім, виїхав він в Скільську Верхови- ну, де жив у свого шваґра о. Стефана Михайловича, священика в Головецьку. В тій гарній Верховині спіз- нався я з Федором Заревичем зараз в зимі 1863/64 в домі моїх родичів в Волосянці. Дуже любив я єго за єго гарний спів. Єго першого я почув в моїм жит- тю, як він гарно і докладно співав найріжнорідніші наші руські співанки; я не міг начудуватися розмаї- тій мельодійности тих співців і не міг ся наслухати й докопувався тоді, що наша народна музика є то зов- сім відрубний музикальний світ знаної нам музики італіянської, німецкої і інчих» [37, с. 286]. Хоча вдома І. Ревакович часто користувався польською мовою, все ж ним керувала любов до всього українського. Свідченням цього було шану- вання національних святинь, духовних скарбів, кон- такти з прогресивними людьми того часу. Дехто ба- чив у ньому глибинний національний дух. Принаймні ним захоплювався Олександр Кониський — автор слів духовного гімну України «Боже Великий, єди- ний…». До речі, він був знайомий з Титом Ревако- вичем, близький з ним у культурно-політичних по- глядах. Так-от, за порадою лікаря та на запрошення Тита О. Кониський поправляв своє здоров’я в го- рах. У листі 7 серпня 1887 року Т. Ревакович інфор- мував свого друга й однодумця О. Барвінського: «Вп. Кониський вийіхав з донькою 3 с. м. у Скіль- ську Верховину до моїх Родичів у Волосянку» [13, арк. 24]. У коментарях до листа О. Кониського від 29 липня 1887 року Т. Ревакович написав: «Коли Ол. Кониський виїхав з Підбужа, виїхав він ще до моїх родичів у Волосянку Скільського повіта, де мій отець Іван Ревакович був парохом. Отець мав тоді 73 лїт, але був ще зовсім здоровий чоловік, високий, Дзвін 1868 року 673Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 широкогрудий, з міцним баритоновим голосом і з ве- селим гумором і любив дуже гостий» [11, арк. 20— 20 звор.]. В іншому номері того ж коментаря продо- вжив: «Ґеня (Євгенія), найстарша донька О. Ко- ниського, з котрим була в Підбужи і в Волосянці» [11, арк. 20 звор.]. Отже, у зазначеному листі О. Ко- ниський із задоволенням повідомляв своєму «любо- му Другові»: «Хоч як прегарно росповідали Ви мені про дивно хорошу природу Беськида, а все ж я зу- стрів в Волосянці далеко-далеко ліпші ніж сподівав- ся з Вашої бесіди. Вже про красу природи нема що й казати: я впивався єю, наче запеклый пьяниця впи- ваєтся смакуючи стару оковиту. Я не можу вам рос- повісти того високого почутья, яким три дні було моє серце повнім до краю; почутья глибокого, тихого, якось невимовно міцного. Я просто розговивъ! Силу спріяла ще більш природи — щира симья Вашого та- туся, а найпаче єго самого. Чи міні миле, брате мій! віри, шо дивлячись на Вашого татуся, слухаючи єго бесіду — мене проймали милі слези радощів; перед мене воскресала моя молодість. Ваш тато перший чо- ловік в Галичині, якого я зустрів з гостинно українсько- руським гуморомъ, веселою, щирою прямою вдачею нагадав міні того козака Искру, що навіки налив в моє молоде тоді ще серце тієї любови до України Русі, з якою тримався свій вік» [11, арк. 19]. Той великий позитив до І. Реваковича присутній у низці інших листів О. Кониського, адресованих Титові: 1) 1 квітня 1890 року він шкодував, що не може поїхати до Волосянки — до «Ваших дорогих батьків» [11, арк. 54]. 2) 19 липня 1890 року жал- кував, що не зумів відвідати священика в день його ювілею: «[….] прикро і тяжко мені, що я не можу вкупі з Вами святковати юбилей Вашого в. п. Тату- ся і особисто поздоровити і єго і Вас» [11, арк. 56]. Рукою Т. Реваковича пізніше було написано комен- тар до цього: «4/8 1890 Родичі моі обходили своє золоте весїлє, а надто батько 50 лїт сьвященства» [11, арк. 56]. 3) 21 березня 1892 року О. Конись- кий запитував з Києва: «Як Ваша дорога родина? Як старенький Ваш татусь? Чи здоровенькі» [11, арк. 62 звор.]. 4) У листі 19 грудня 1898 року пись- менник з Києва знову запитував: «Як Ваші старі батьки: чи живі здорові? Коли живі, то перекажіть ім моє поздоровлення» [11, арк. 84]. Любов до людей, намагання їм допомогти кон- кретними діями, «щира пряма вдача», цінування волі — це ті риси І. Реваковича, які захоплювали не тільки О. Кониського, а й багатьох інших. Щоправ- да, вони не завжди були показними, деякі з них при- ховувались чи замовчувались. Один епізод з його суспільно-політичної позиції дає підстави про це го- ворити. У «дуже пильному листі на руки Тата» Тит, збираючи матеріал про Лук’яна Кобилицю, 28 груд- ня 1888 року прямо запитував батька: «1. Котрого року їхали Ви на комісию в гори до Кобилиці? 1842. 2. Хто їхав з Вами? Збишевський, Крейсаревич». І після двадцяти двох запитань завершив: «Eti etc. Опишіть особу Кобилиці, як він виглядав? Як його бити ходили, а як він заховався, чого не допустив до того? — Прошу о скору відповідь!!!» [16, арк. 2]. Факту перебування Івана Реваковича у «Кобилиці» не можемо ані підтвердити, ані спростувати. Проте допускаємо, що це могло статися, коли він був со- трудником у Старому Кропивнику. Очевидно, з не- бажання надання публічності тій справі сам Тит Ре- вакович у статті «Лук’ян Кобилиця» імені батька не зазначив [34, с. 265—267]. Обережна поведінка пароха проглядається в ін- шому випадку, коли той передавав до Ставропігій- ського інституту у Львові через Тита так званий «та- тарський дзвінок», який знаходився у Волосянській церкві: «Посилаю Тобѣ дзвôнокъ — одошли єго на виставу з тимъ примѣчанием, що єгож 1) Институ- тови даруємо; 2) що серце и назадъ / где ушко дзвôнка, уже кôлька рази ôдновленіи були. — Мене можешъ або ти або кто инный п. п. Въ Коровчакъ подписати» [16, арк. 3]. Певну роздвоєність особистості І. Реваковича ба- чив син Тит. У коментарях до листа К. Устияновича з 1871 року, які він написав у 1911 році, зауважив, що «мій батько, чоловік добрий і гостинний, але за- пуджений абсолютизмом із часів Метернїха (бать- ко жив 1814 до 1904) боявся, щоб ми не напитали собі біди...» [7, арк. 4 звор.]. Отже, цей страх він витлумачив як намагання уберегти своїх дітей від не- безпеки. Очевидно, що це був і його певний вну- трішній стан душі. І. Реваковичу почасти бракувало спілкування з ін- телігентними людьми. Йому хотілося підтримувати з ними добрі взаємні стосунки, ділові розмови чи просто дружні зв’язки, оскільки це був його вихід у ширший суспільний світ. Тому з болем у серці писав Т. Ревакович у листі до того ж М. Устияновича в василь СОкІл674 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 грудні 1871 року: «Мого Батька жалую дуже. Сам одинокий, як палець; дуже рідко, що Отець «Grzenio» прийде до Волосянки, або тато до Nего у Рожанку [7, арк. 2 звор.]. Адресант у коментарі до імені «Grzenio» пояснив, що це «Отець Григорій Гумен- ний, парох Рожанки, дуже щира душа і світлий чо- ловік» [7, арк. 2 звор.]. Він був і за віком близький І. Реваковичу, оскільки народився 1816 року, висвя- тився на священика 1842 року, щоправда, неодру- жений. Г. Гуменний працював священиком в Уричі Стрийського повіту (1842—1843), в архікафедраль- ному соборі у Львові (1843—1845), знову в Уричі (1846—1852), відтак у Верхній Рожанці (1852— 1886). Помер 27 березня 1886 року та похований на місцевому цвинтарі [30, с. 156]. З низки листів довідуємося, що Іван Ревакович на старості літ доволі-таки хворів. 28 травня 1891 року з Волосянки він звернувся до Митрополь- ної Консисторії з таким проханням: «Смиреннѣйше пôдписаний гадаючи своє здоровє пôдратувати, упрашає о наданє єму позволеня на 30 дней до ку- пелей вôдѣхати, через который час ВЧ: Климентій Роснецкій Парохъ з Яленковатого приходом єго завѣдовати обовязує ся» [14, арк. 1]. Однак стан здоров’я І. Реваковича щороку погіршувався. Від- чуваючи це, він 25 липня 1895 року письмово по- просив Митропольну Консисторію «приняти єго в станъ сопочивку и выєднати єму у Високого Ц. К. Правительства пенсию» [14, арк. 13]. Дочка Анна згодом писала до брата Тита 16 жовтня 1895 року, що «у нас не дуже добре, бо Тато вже четвертий тиж- день сут хорі на рематизм в ногаг — особливо ліва нога часами Тата дуже болит; по більшій части все влітку лежат. Але Бог позволит діждати весни, то мусят Тато на купілі іхати» [8, арк. 1]. Знаючи про погіршення стану здоров’я батька, Тит також турбувався про призначення йому пенсії. Він звернувся 15 листопада 1895 року до свого близького друга — історика, літературознавця, гро- мадського діяча, депутата Держради та Галицького сейму Олександра Барвінського посприяти в кон- систорії та намісництві щодо задоволення батьково- го бажання. Прохання мотивував тим: «1) що є 82 лїтній старець, котрий довго з фонда релігійного вже існувати не буде міг, бо в високім віку стоїть; 2) що працює яко сьвященник 55 лїт — заодно — все в горах, де дуже утяжлива служба для сьвящен- ника, а де жадного маєтку зложити не міг, бо в го- рах люде біднї; 3) єго захованя се було все під кож- ним виглядом взірцеве» [13, арк. 50 звор.]. А вже 22 травня 1895 року О. Барвінський запевнив Тита з Відня про позитивне вирішення проблеми: «По- даю Тобі до відомости, що справа корисно поладже- на і Вп Батькови признано повну пенсию (ausnahmswerte) і вже відійшло се до Львова» [10, арк. 15]. Дізнавшись про це, Т. Ревакович 26 трав- ня 1896 року написав О. Барвінському: «Сердечно дякую Тобі за всї Твої ходи і стараня, щоби викло- потати мому Батькови повну пенсию. Дякую Тобі в імени цілої моєї родини» [13 арк. 80 звор.]. Отже, із червня 1896 року І. Ревакович перейшов у «стан сопочивку», тобто став «емеритом» (пенсіонером). Родина І. Реваковича справді була велика, друж- на, всіляко підтримувала старенького «Татуся», ко- трий дожив у смиренні й відійшов у вічність у свій дев’яностий — 3 лютого 1904 року [17, арк. 60 звор.]. Повідомлення про смерть відразу з’явилося в газе- ті «Діло» 4 лютого: «О. Іван Ревакович, вислуже- ний парох в скїльскїм деканатї, родж. 1814 р., а ви- свячений в р. 1840, упокоїв ся у Волосянцї в ночи на середу. Похорон відбуде ся завтра в п’ятницю» [39, с. 3]. Таким чином, похорон був призначений на 5 лютого 1904 року. Віддати шану йому зійшлась і з’їхалась велика духовна родина. М. Ревакович у метриці про померлих у Волосянці 3 лютого 1904 року зафіксував для історії про похорон батька таке: «По- хоронив Высокопреподобный и Всечестнѣйший О. Володимиръ Мартинкôв Деканъ и Парохъ Скôльскый въ сослуженю Высокопреподобнихъ и Всечестнѣйшихъ о. О. Емилыяна Петровича Паро- ха Оравчика, Юлыяна Охримовича Пароха Сене- чова, Василя Коптюка пароха Лавочного, Володи- мира Галиковского пароха Рожанки, Василыя Да- видяка пароха Тухлѣ, Теодозыя Строцкого пароха Синевôдска выжного, Михаила Тындюка пароха Ялинковатого, Николая Левицкого пароха Плавя, Евстахыя Качмарского Совѣтника В. П. Митро- польнои Консисторіѣ и Пароха Славска, Ярослава Лучаковского Пароха Оравы, Володимира Сабата пароха Синевôдска нижного, Володимира Преста- шевского пароха Опôрця, Богдана Охримовича завѣдателя Козьовы, и Антоныя Ватановича рим. кат. Пароха Сколього» [22, арк. 310]. Поховали І. Реваковича у Волосянці біля церкви зі сходу. 675Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 А через тиждень у згаданому часописі «Діло» з’явився розлогий некролог, який містить цінні штри- хи до діяльності І. Реваковича. З тих міркувань по- даю їх повністю: «Пок. о. Іван Ревакович, о котро- го смерти ми минулого тиждня доносили, був бать- ком загальнознаного патріота радника суду п. Тита Реваковича. Про житє покійника, о котрім один польській дневник написав, що ніколи не мішався до полїтики, пишуть нам отсе: Коли покійний настав 1850 р. у Волосянцї, застав там церков у великім за- недбаню, а заможнї ще тогди громадяни розтрачу- вали своє майно без зваги в корчмі. Покійний при- провадив простору церков до взірцевого ладу, а про- тив піяньства проповідував від першого початку через цїлий свій вік, чим наражував себе на ворого- ваня жида арендаря можного дуки Гершка Ґрінфель- да і єго наслїдників. Около 1854 р. намовив грома- ду до заложення школи, а навіть відступив під шко- лу за дозволом полїтичної власти кусень ерекціональної луки близько церкви і попівства. При полагодженню сервітутів умів покійний так провес- ти справу, що громада дістала дуже велику часть лїса; річ се тим важнійша, що звичайно наші грома- ди дуже зле виходили з сервітутами. Від часу кон- ституциї покійний дуже ревно заходив ся, щоби при всяких виборах, чи до громадської ради чи сойму чи державної ради, вибирано що найчеснїйших, найпев- нїйших і найрозумнїйших людий; тим то волосянські виборці завсїгди віддавали свої голоси лише на на- родних кандидатів. Коли зложено т. зв. рустикаль- ний банк, котрий, як пізнїйше показало ся, тисячі руских хліборобів пустив на жебри, від самого по- чатку здорово задивляв ся на річ і не допустив, щоби волосянські ґазди брали пожички в тім банку. Захо- ди покійного заложила громада давно шпихлїр при церкві. Ще у 80-х роках століття заложив покійний громадску читальню і дбав о те, щоби люди сходи- ли ся в недїлі і сьвята. Школи і науки катехізму пиль- нував дуже ревно. Дім покійного знаний був здавна з щирої гостинности. Сердечність пок. господинї і гумор пок. господаря наладили гостий навіть з по- дальших сторін так з галицького як і з угорського боку Бескидів. Покійний тїшив ся кождим подви- гом руским, а болїв над кождою стратою нашою. То-ж честь єго пам’яти!» [38, с. 3]. До честі І. Ре- ваковича, повідомлялося в іншому некролозі, опуб- лікованому в часописі «Галичанин», що він «працю- вав щиро над просвітою своїх прихожан і довів до того, що сьогодні колишній його прихід Волосянка вважається одним з найбагатших сіл Скільської Вер- ховини, а виборці не дали перекупитись при вибо- рах. Покійний залишив численну сім’ю в Галичині, Буковині і навіть у Росії, де живе його дочка, а із двох внуків один є чиновником у Москві, а дру- гий — в Кільцях» [40, с. 3—4]. Теодора Ревакович — дружина о. Івана Рева- ковича, походила зі священичої родини Паслав- ських. М. Мудрий припускав, що її дід Яків мав па- рафію в Губичах (тепер село у складі м. Борислава [33, с. 710]. Це, з одного боку, правда щодо пара- фії, а з іншого — допущена помилка про родову спо- рідненість. На моє переконання, Яків Паслав- ський — її батько. Згідно з даними шематизмів, він народився 1785 року, ординований на священика 1811 року, в Губичах перебував на парафії з 1830 по 1846 роки, в тому ж селі він і помер 29 вересня 1846 року [31, с. 796]. Отже, на час народження Теодори Якову Паславському виповнилося 39 ро- ків. На підтвердження цієї тези свідчать записи про неї як матір дітей: стандартна фраза, що вона «доч- ка Якова Паславського, пароха в Губичах, та Марії Кочиркевич» [25, арк. 61 звор.]. Як свідчить запис у метрикальній книзі с. Волосянки, Теодора народи- лася 24 лютого 1824 року [17, арк. 60]. Освіту здо- була у 1830-х роках у Львові в школі при монасти- рі бенедикток. Вона дала життя одинадцятьом ді- тям, котрим прищепила любов, тепло, відповідаль- ність, патріотизм, навчила їх перебувати в Божих за- конах. У тій же метрикальній книзі Волосянки вписані діти: Костянтин, Тит, Фавстина, Марія, Клементина, Павліна, Анна, Михайло, Іван [17, арк. 60]. Однак у ній не зафіксовані діти, що повми- рали у ранньому віці, — Іванна та Микола. Про них є відомості, що збереглися в Центральному держав- ному історичному архіві України у Львові. Отже, по- даю біографічні штрихи про всіх дітей Івана та Тео- дори Реваковичів. Іванна народилася 19 липня 1842 року в с. Ста- рий Кропивник на Дрогобиччині, число будинку 234. 20 липня її охрестив парох с. Нового Кропивника Іван Кокуревич; хресні батьки — Валентин Тома- шевський, парох у Кропивнику, та Анна Сєромська, дружина пароха Мартина Сєромського зі Старого Кропивника [25, арк. 61 звор.]. Померла дитина василь СОкІл676 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 14 листопада 1842 року в Старому Кропивнику, при- чина смерті — «Naturali» [25, арк. 65 звор.]. костянтин народився 19 листопада 1843 року в с. Старий Кропивник, число будинку 234. Охреще- ний. Хресні батьки — Мартин Сєромський зі Ста- рого Кропивника, Іван Ганкевич, парох з Опаки біля Дрогобича, Агрипіна, дружина Івана Кокуревича, пароха Кропивника, Анна Сєромська [25, арк. 77]. Шлюб узяв 2 лютого 1880 року [17, арк. 60]. По- мер у віці 38 років — 12 вересня 1881 року у Воло- сянці на Сколівщині (число дому 236). Похороне- ний 14 вересня на місцевому цвинтарі [17, арк. 60; 22, арк. 121 звор.]. Тит народився 6 вересня 1845 року у Старому Кропивнику. Охрещений 7 вересня 1845 року. Хрес- ні батьки — Анна Сєромська, дружина Мартина Сєромського та Єронім Калужняцький, парох у с. Тур’є на Старосамбірщині [25, арк. 95 звор.]. Одружився 26 жовтня 1876 року [17, арк. 60]. По- мер у Львові 14 жовтня 1919 року [17, арк. 60]. По- хований на Личаківському цвинтарі (поле 53). Фавстина народилася 14 серпня 1847 року в с. Ямельниця на Сколівщині [17, арк. 60], за мет- рикою, що знаходиться в Центральному державно- му історичному архіві України у Львові, значиться 15 серпня 1847 року [24, арк. 49 звор.]. Число бу- динку 71. Охрещена 20 серпня 1847 року. Хресні батьки — Андрій Мерунович, парох у Крушельни- ці [29, с. 379], та Агнесія Заячковська, дружина пароха Юліана [24, арк. 49 звор.]. Узяла шлюб у Волосянці 19 липня 1870 року з Іваном Грушкою [17, арк. 60]. Це син Івана Грушки з Чернесова в Богемії (Чехія) та Елізабети Шавко [22, арк. 39 звор.]. Померла Фавстина в Стрию 3 жов- тня 1928 року [17, арк. 60]. Марія народилася 4 травня 1850 року у Волосян- ці на Сколівщині, число будинку 60 [17, арк. 60]. Охрещена 5 травня 1850 року. Хресні батьки — Гри- горій Гуменний, парох в Уричі на Сколівщині, та Ма- рія Товарницька, дружина пароха Івана Товарниць- кого з Підгородців [20, арк. 2 звор.]. Неодружена. Померла 25 лютого 1934 року, похована в Соколові (нині неіснуюче село) на Стрийщині [17, арк. 60]. клементина народилася 7 квітня 1852 року у Во- лосянці, число будинку 60 [17, арк. 60]. Хресні батьки — Федір Рудницький, парох с. Тухля [21, арк. 14]. Узяла шлюб 19 липня 1870 року у Воло- сянці з Осипом Торбою. Це син Степана Торби, свя- щеника у Стрілках на Старосамбірщині [22, арк. 39 звор.]. Померла Клементина 4 лютого 1936 року. У Волосянській метрикальній книзі у гра- фі «поховання» зазначено «у Волосянці», «у Росії» [17, арк. 60]. Павліна народилася 10 вересня 1854 року у Во- лосянці, число будинку 60 [17, арк. 60]. Охрес- тив Григорій Гуменний, парох з Верхньої Рожан- ки. Хресні батьки — Микола Устиянович, парох зі Славська, та Антоніна Рудницька, дружина Фе- дора Рудницького, пароха із Тухлі [20, арк. 70]. Узяла шлюб зі священиком Козарищуком 24 лю- того 1880 року. Померла в 1940-х роках. За Во- лосянською метрикою, похована в Бортниках, за- раз Жидачівського району Львівської області [17, арк. 60]. Микола народився 18 грудня 1856 року у Воло- сянці, будинок число 60. Охрещений 20 грудня 1856 року, обряд хрещення здійснив Микола Усти- янович, парох Славська, хресна — Анна Устияно- вич, дружина Миколи Устияновича [20, арк. 66 звор.]. Помер 26 січня 1857 року, похований у Волосянці 28 січня 1857 року [20, арк. 58]. анна народилася 14 лютого 1858 року у Волосян- ці, число будинку 60 [17, арк. 60]. Того ж дня її охрестив Микола Устиянович, парох зі Славська. Хресні батьки — Михайло Ріжко, парох Новосе- лиці на Закарпатті, та Антоніна Рудницька, дружи- на пароха Федора Рудницького з Тухлі [19, арк. 14]. Взяла шлюб з Іваном Яськовим у Волосянській церкві 9 лютого 1897 року. Свідки — Тит Ревако- вич та Іван Ревакович [22, арк. 238]. У метрикаль- ній книзі с. Волосянки зафіксовано, що вона помер- ла 7 листопада 1918 року й похована у Лавочному на Сколівщині [17, арк. 60]. Михайло народився 6 вересня 1861 року у Воло- сянці, будинок число 60. Узяв шлюб з Ольгою Охри- мович 7 лютого 1888 року. Помер 6 травня 1950 року, похований на місцевому цвинтарі [17, арк. 60]. Іван народився 19 вересня 1863 року у Волосян- ці, будинок число 60 [17, арк. 60]. Охрещений 22 вересня 1863 року. Хресні батьки — Гіларій Го- шовський, адміністратор Ялинковатого, та Анна Устиянович, дружина Миколи Устияновича, пароха в Славську [19, арк. 36 звор.]. Одружився 27 серп- ня 1895 року. Згідно з місцевою метрикальною кни- 677Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 гою, помер 3 березня 1911 року в Закопанім, похо- ронений у Стрию [17, арк. 60]. Про публічне життя Теодори Ревакович нам мало відомо. Очевидно, що весь час і енергію вона відда- вала сім’ї, дітям, домашнім клопотам. На них натяк- нув Тит Ревакович у згадуваному листі до Миколи Устияновича: «Мама також там житя не має. Бідна жінщина, як ціле житє своє, так і тепер нїмо зрезиґ- новала» [7, арк. 3 звор.]. Йдеться про постійність місця перебування, одноманітність життя, суворі та сірі будні, турбота про рідних і близьких. Є підтвер- джена інформація, що 1890 року вона разом зі сво- їм чоловіком відзначили 50-ліття спільного подруж- нього життя, про яке дещо згодом написав Тит у ко- ментарях до листа Олександра Кониського: «Родичі моі обходили своє золоте весїлє» [11, арк. 56]. Однак невдовзі Теодора Ревакович захво- ріла. Про її стан здоров’я піклувалися діти. Так, доч- ка Анна в листі до брата Тита писала 9 березня 1891 року: «Запитайся Михася, як і на які поданя он хотів би щоб Тато єму зробили гербату для мами, які прислав і в Стриє буде до кінця Мая» [8, арк. 4]. У неї була легенева хвороба, яка тривала відносно недовго. М. Мудрий, котрий вивчав життя і діяль- ність Тита Реваковича, зазначив, що дата її смерті невідома, лише припустив, що Теодора Ревакович могла померти у першій половині 1890-х років. Під- ставою для цього йому послужила згадка у листі Тита до О. Барвінського від 25 травня 1896 року, що мати похована у Волосянці [33, с. 710]. Запис у метри- кальній книзі засвідчує, що вона померла 9 січня 1893 року [17, арк. 60]. Це підтверджує й інший офіційний запис про смерть [22, арк. 208]. Скупа інформація про смерть з’явилася в окремих часопи- сах. Скажімо, у «Галичанині» за 18 січня 1893 року повідомлялося, що на 69-му році життя у Волосян- ці померла Теодора Ревакович, народжена Паслав- ська [41, с. 4]. «Проте сердечність покійної госпо- дині» залишилась у пам’яті її великої родини та всіх тих, хто навідувався до цього дому. Михайло Ревакович — один із синів Івана і Те- одори, котрий обрав у житті священичу стежку. Згідно із записом у парохіальній метрикальній кни- зі, він народився у Волосянці 16 вересня 1861 року [17, арк. 60]. «Ази» в навчанні йому довелося здо- бувати вдома та, очевидно, в однокласній місцевій школі, яку в середині 1850 років організував його батько І. Ревакович. Відомо, що Михайло студію- вав у Львівській гімназії, бо час і «місце зложеного іспиту зрілости» він зазначив 13 липня 1880 року в академічній гімназії у Львові [1, арк. 41; 2, арк. 19]. Про факт його навчання у цьому закладі дізнаємо- ся з листа до брата Тита 11 липня 1889 року: «Любезный Брате, пишите менѣ що малємъ лихо- го профессора руского языка, — тôлько не знаю въ якôмъ мнѣніи се Вы пишете — чи може я блудно въ ортографіи пишу — чи слôвъ ôтповѣднихъ не доби- раю — єсли се посьлѣдне, то даруйте — бо я вже бôльше як тры лѣта по руски не бесѣдовалъ — що однако же до блудôвъ, то здаєтъ ся менѣ, що ніякихъ не роблю. — Фонетикою неумѣю писати — а училємъ ся рус- кого языка пôсьля граматики «Осадцы». — Профес- сором моимъ былъ — Госп. Антоневичъ. — Русын — якъ то говоріятъ «добрый» або «Русынъ запека» — и яко такого, не тôлько я, але вся молодѣжъ гимна зіяльна котора, тôлько мала спо сôб нôсть мати своимъ профессором г. Антоневича, — то дуже поважаютъ того чоловѣка — и я скажу правду — що тѣшатъ ся тымъ Господыномъ Русыни перемыскіи» [6, арк. 1—1 звор.]. Для такої критики підставою було використання в листі «язычія». Зрештою, Т. Рева- кович знав про москвофільські погляди М. Антоне- вича (1840—1919). Згідно з даними «Шематизму», М. Ревакович продовжив навчання у Віденському університеті. 1881 року він був у числі молодшого кліру («клір» — сукупність служителів у християнській церкві. — в. С.): «Богословіе уконченный, до рукополаганія еще не состоявшийся» [47, с. 303]. І далі вказуєть- ся, що М. Ревакович — семінарист ІІІ року Богосло- вія [47, с. 304]. Сам він у анкеті записав цілком кон- кретно: «Науки богословські на університеті у Відни від жовтня 1880 р. до 16 липня 1884 р.» [1, арк. 41]. Відтак 7 лютого 1888 року, за даними метрикальної книги с. Волосянки, зареєстровано його шлюб з Оль- гою Охримович, родом із Сенечола, що на Стрийщи- ні [18, арк. 60]. В анкеті у графі «дата рукоположен- ня» М. Ревакович записав: «1 цьвітня 1888 р. в ар- хикатедральній церкві у Львові» [1, арк. 41]. Тобто тоді відбулося висвячення на священика. Одразу ж М. Ревакович на підставі рішення Ми- трополичої Консисторії у Львові «з дня 20 цьвітня 1888 р. ч. 2965 іменований завідателем парохиі в василь СОкІл678 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 Коростові дек. Скільського» [1, арк. 41]. З листа сестри Марії, котра тоді працювала почтовим май- стром у Козьовій на Скільщині, до Тита від 3 лип- ня 1888 року читаємо: «Михась єще в Сенечолі и дотеперка в осени до Коростова хоче спровадитися» [9, арк. 6—6 звор.]. Однак у згадуваному раніше листі Михайла до Тита маємо інформацію, що він короткотерміново перебував у війську в Ярославі: «Радите менѣ дальше при войску остатись [...]. Я щобымъ незнати якъ малъ бѣдовати єще 3 лѣта — а выступлю з вôйска и пôйду на ветеринарію до Львова, а в такихъ роскошахъ войсковихъ якихъ до сего часу дôзнавалємъ, то хибамъ мусѣлбымъ быти кавалцемъ дерева — бъмъ моглъ єще щось подôбного черезъ лѣтъ знести» [6, арк. 3—4]. М. Ревакович повертається до Коростова, і в «Шематизмі» за 1889 року читаємо, що він «завідатель» церкви св. Параскеви [48, с. 128]. Йому як пароху було призначено оплату 459 золотих ринських 98 корон, і пропрацював на цій парафії до початку 1892 року [49, с. 136]. Митрополича Консисторія у Львові 5 березня 1892 року іменувала М. Реваковича приватним со- трудником у Волосянці (число рішення 2134) [1, арк. 41]. Очевидно, не без його ініціативи 1894 року місцеву церкву було перейменовано зі святого Ми- хаїла на Пресвятої Євхаристії [50, с. 127], яка й досі зберігає цю назву. 11 червня 1896 року його було призначено «завідателем парохії Волосянка» [1, арк. 41]. Т. Ревакович листовно просив О. Барвін- ського 28 травня 1896 року, що було б добре, «якби брат Михайло в Волосянцї став парохом. Брат є близь 10 лїт попом, учив ся знаменито, всї студії те- ологичнї кіньчив з знаменитим успіхом у Відни, є дуже сумлїнний сьвященник і дуже честний чоловік. Він заслуговує щоби му Волосянку дати» [13, арк. 80]. На те представив письмову згоду сам бать- ко І. Ревакович 9 червня 1896 року для «розписан- ня прихода Волосянка на конкурсъ и надати зав±дательство мому сыну о. Михаилу» [26, арк. 14]. Високе духовне керівництво прислухалось до цієї пропозиції і на підставі рішення Митрополи- чої Консисторії у Львові «з дня 23 листопада 1896 р. ч. 10004 поставлений парохом Волосянки дек. Скіль- ського» [1, арк. 41]. А в «Шематизмі» за 1897 рік у Волосянці вже значиться «парохъ Михаилъ Реваковичъ» [51, с. 127]. Упродовж 1897—1898, 1903—1904 років йому довелося виконувати функ- ції завідателя парохії у Хащовані [30, с. 370]. Він активно включився як у громадсько-політичне жит- тя, особливо перед виборами, так і в суто церковно- релігійне. Про це довідалася сестра Марія, і засте- рігала в листі до Тита 22 січня 1897 року: «Миха- сьови виперевадуй щоби не горловавъ на вѣтеръ а тихо и лєґально нехай собі заводить порядки въ па- рафії чи громадѣ а бôльший тимъ патриотизмъ ока- же — як пуститъ горлованемъ и сьліпою ненави- стею. Поляки маютъ власть в рукахъ — бо розум- но йшли до єі осяхненя — и не дивота що єю зъ рукъ випустити нехотятъ» [9, арк. 22—22 звор.]. М. Ревакович усі свої зусилля спрямував на душ- пастирську діяльність: сумлінно виконував парохі- альні обов’язки, ретельно вів метрикальні записи тощо. Він дбав також про підтримку в належному стані духовних святинь. Саме йому довелося шукати можливість відремонтувати дах церкви і дзвіниці. Мені пощастило знайти серед паперів парохіального архіву у Волосянці рукописи витягів протоколів, у яких ідеться про спосіб розв’язання господарської проблеми. У першому документі представлено витяг засідання місцевої громадської ради від 7 лютого 1903 року щодо згоди продати громадський ліс «Ща- вина» і «Левканя» для придбання покрівлі даху: «Відпис 4. 2. 03 Відпис протоколу з посідженя Ради громадскої Дня 7 лютого 1903 під предсідательством начални- ка громадского Івана Ріжнів. Присутні радні: о. Михаіл Ревакович, Іван Гри- ців, Андрій Гавриляк, Василь Ружилович, Петро Мичко, Федор Кулик, Федор Вільшиньский, Фе- дор Денечко, Василь Ріжнів. Рада громадска в Волосянці складаєся з 12 рад- них, а присутних є 10. — сконстатовав началник гро- мади потрібний комплєт до повзятя ухвали. — На- чалник громади Іван Ріжнів вносить, щоби після же- ланя більшости громади, на покритя церкви і дзвінниці новим бляшаним дахом, — продати пере- старілий ліс громадский званий «Щавина» і поло- вину званого «Левканя». Ухвала По переведеній дискусиі ухваляє Рада громадска продати перестарілий лїс громадский званий «Ща- вина» і половину ліса званого «Левканя». 679Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 За сею ухвалою голосовали: Іван Гриців, Василь Ружилович, Петро Мичко, Андрій Гавриляк, Василь Ріжнів, Федор Вільшиньский, Федор Кулик, Фе- дір Денечко, Іван Ріжнів і о. Михаіл Ревакович. На тім посідженя замкнено і підписано. Волосянка дня 7 лютого 1903 + Іван Ріжнів нач. громади Іван Гриців м/п Василь Ружилович м/п Михайло Ревакович м/п + Петро Мичко + Андрій Гавриляк + Федір Денечко + Федір Вільшиньский + Федір Кулик» [15, арк. 105]. Другий документ доводить уже до відома повітовий виділ про ухвалу громадського уряду у Волосянці: «Відпис 2. 68/03 Волосянка д. 7/2 1903 Світлий Виділе повітовий. Уряд громадский в Волосянці предкладає Світл. Ви- ділови повітов. ухвалу з д. 7/2 1903. Ч. 2 Ради гро- мадскої в Волосянці, котра постановила продати пе- рестарілий ліс громадский званий «Щавина» на пар- цели лісній Ч. 4039 і половину званого «Левканя» на парцели Ч. 744/16 щоби здобути собі фондів на по- критя церкви і дзвіниці новим бляшаним дахом. Понеже ті дерева так в «Щавини», як і в «Левка- ни» вже перестаріли і почали вже жувитися, — одже вартість іх упадає, а молодий ліс не може по тих місцях рости; громада же сама для себе в иншій спосіб того де- рева зужиткувати би немогла, хиба ужила би єго на па- ливо, а се знов булаби велика шкода для громади, бо того рода паливо вийшло би занадто коштовне. Одже в виду того, що на сей матеріял трафляє ся нам купець властитель більшої посілости Сколе В. Пан Вільгельм Адам Шмідт, а громада конче по- требує фондів на реставрацію церкви і дзвіницї. Просить уряд громадский в Волосянці, щоби Світлий Виділ повітовий зволив ласкаво затверди- ти предложену ухвалу Ради громадскої і рівночасно дав своє позволеня на ужитя узисканої квоти на по- критя даху церкви і дзвіницї. Від уряду громадского Іван Ріжків начал. громади» [15, арк. 104]. Питання було вирішене, звичайно, позитивно. 21 лютого 1903 року Ольга Реваковичівна, дружи- на пароха, повідомляла Тита: «Михась тепер незле ся чує дяковати Богу мимо того що працює дуже те- пер в церкві і в парафії» [16, арк. 11]. Як свідчать записи в подальших «Шематизмах», церква була повністю відремонтована 1908 року. М. Ревакович проводив також активну просвіт- ницьку та громадсько-культурну діяльність. Свяще- ник турбувався місцевою школою, проводив уроки релігії, співпрацював з «Просвітою», оскільки на за- питання, до яких товариств належить, в анкеті за- писав — «Просвіта» [1, арк. 41 звор.]. М. Ревакович займався і господарською діяльніс- тю. У церковному користуванні станом на 1914 рік знаходилось 39 моргів орного поля (морг — 0,56 га. — в. С.), сіножатей — 27 моргів, лісу — 19 моргів [52, с. 376]. Однак під час Першої світо- вої війни парох змушений був покинути парафію, бо- ячись чужоземних переслідувань та спустошень. Як повідомлялось у тодішній пресі, «з українських сьвя- щеників деякі виїхали перед москалями (о. Михай- ло Ревакович з Волосянки, о. Качмарський зі Слав- ська, о. Галькевич з Рожанки, о. Мосора зі Скольо- го, о. Юхнович з Тухлі». І далі: «Про московську господарку скільські селяни не згадують добре. За- бирали селянам худобу і пашу та богато селян і дея- ких сьвящеників, пр. о. Реваковича в Волосянці зни- щили цілковито» [28, с. 3]. Російські окупанти за- хопили Волосянку восени та взимку 1914 року. На горі Плішка відбулися бої між Українськими Січо- вими Стрільцями та російськими солдатами, внаслі- Тит Ревакович (сидить крайній зліва) та Михайло Ревако- вич (сидить у центрі) з родиною. Світлина 1908 року василь СОкІл680 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 док яких село звільнили. М. Ревакович повернувся на парафію після стабілізації ситуації і продовжив сумлінно виконувати свої душпастирські функції. У «Шематизмі» за 1918 рік, який з’явився друком зі спізненням на три роки у зв’язку з війною, увага звернена на руйнаціях, що зазнала парохія: «Капу- ла на церкві у Волосянці через велике потрясенє від гуку арматних куль скривила ся: бляха з даху позри- вана, понищене мальовило. Мешканє священика знищене, бібліотека счезла. Ерекціональні будинки знищені неможливо; перебудова конечна. Зі школи остались лише чотири стіни. В селі спалені 4 будин- ки» [46, с. 135]. 1919 рік став для М. Реваковича фатальним, бо померли ще зовсім молода його дружина Ольга і старший брат Тит. Пароха підтримував шваґро Остап (Євстахій) Охримович, котрий був «завіда- тель і запрезентований» у Ялинкуватому [46, с. 138]. А не за цілий рік М. Ревакович благословив його на тамтешню парохію, про що свідчить грамота митро- полита Андрея Шептицького, видана 15 січня 1920 року. На її звороті є власноручний напис: «в заступстві о. Михайло Ревакович, греко-католицький парох в Волосянці» [15, арк. 119]. Оригінал доку- мента зберігається в архіві Волосянської церкви. У 1920-ті роки М. Ревакович продовжував поси- лено цікавитися не тільки релігійним, а й громадсько- політичним життям українців. У другій анкеті, яку він заповнив у середині 20-х років, у графі «кілько годин тижднево реліґії» проводить, записав «3», а до яких товариств належить, крім згаданої нижче «Просвіти», додав: «УПТ» («Українське педаго- гічне товариство». — в. С.) та святого Павла. Вра- жає кількість часописів, які «пренумерував» (перед- плачував. — в. С.) отець Михайло: «Ниву», «Бо- гословія», «Діло», «Народну Просвіту», «Укра їнський голос», «Українське слово» [1, арк. 45]. Аналіз тих видань свідчить, що всі вони чітко вираженого релі- гійного та національно-патріотичного спрямування. Скажімо, «Нива» — церковно-суспільний журнал, що виходив у Львові в 1904—1914 роках як дво- тижневик, а 1916—1939 — місячник, де друкува- лися, крім політичних, катехитичні матеріали, про- повіді тощо. «Богословія» (виходив з 1923 року) — орган львівського Богословського Наукового товариства, в якому були згромаджені найвидатніші представники української думки греко-католицької церкви. Ідею єдиного українського народу, тимча- сово роз'єднаного кордонами різних імперій, під- тримку широких політичних, релігійних прав насе- лення пропагувала газета «Діло» (1880—1939). Тижневик «Український голос» (1919—1932) від- значався національною проблематикою, його часто конфісковували, зрештою, був остаточно забороне- ний польською адміністрацією. «Українське слово» (1922—1926) — суспільно-політичний журнал, що виходив у Львові, який орієнтувався на позиції Є. Петрушевича. І, нарешті, «Народна Просвіта», призначений для позашкільних справ, виходив у Львові 1923—1927 роках за редакцією О. Терлець- кого. Це були засадничі видання, на яких утверджу- вався священик-патріот. Велику повагу й пошану виразив М. Ревакович своїй родині та Охримовичів, офірувавши дзвін міс- цевій греко-католицькій церкві Пресвятої Євхарис- тії, на якому викарбувано такі слова: «ЗА СПАСЕННЯ РОДИН РЕВАКОВИ- ЧІВ І ОХРИМОВИЧІВ ЖЕРТВУВАВ ЦЕЙ ДЗВІН О. МИХАЙЛО РЕВАКОВИЧ ПА- РОХ ВОЛОСЯНКИ 1927». До речі, цей дзвін, як і той, що був придбаний за сприяння батька І. Реваковича, зберігся, також пе- ревезений та встановлений у новій дзвіниці, й досі вражає своїми унікальними звуками. Як сумлінний священик М. Ревакович належав до товариства отців Катехитів, оскільки його вважали взір цевим учителем Закону Божого. Так, йому було запропоновано взяти участь 1— 4 вересня 1931 року Дзвін 1927 року 681Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 в реколекції для духовенства Тухлянського, Скільсько- го та Любінецького деканатів у Гребенові в будинку священичої санаторії. Це запрошення знаходиться між документами у Волосянській церкві з інформацією на ньому самого священика, яку він написав олівцем: «Діставєм се повідомлення дня 24/VІІІ 931 вечером а дня 25/8 1931 повідомляю що возьму участь в ре- колекціях о. М. Р.» [15, арк. 102]. Невдовзі М. Ревакович випадково захворів на очі та змушений поїхати на лікування. Про це дізнаємо- ся зі звернення «До Митрополичого Ординаріату у Львові» від 2 листопада 1931 року, під яким підпи- салися о. М. Ревакович та завідатель парафії у Ха- щовані о. Р. Чайковський, уклавши попередньо між собою угоду: «Підписаний парох Волосянки Тухлян- ського Деканату повідомляє, що він 25 жовтня 1931 р. нагло захворів поважно на очі, так що мусить безпро- волочно засягнути лікарської поради, в наслідок чого не може обслуговувати духовно своєї пастви. Тому порозумівся з сусідним душпастирем о. Романом Чайковським, завідателем Хащованя, і просив його о духовну обслугу своєї парохії на час свого ліченя. О. Роман Чайковський радо на це згодився. — Те- пер обидва підписані просять о ласкаве затвердженя цеї умови духовного заступства парохії Волосянка на час лічення о. Михайла Реваковича в особі о. Рома- на Чайковського, тим більше, що те заступство дало б змогу о. Романові Чайковському поліпшити своє лихе матеріяльне положення в Хащованню. А щоби при тому не потерпіла ні парохія Воло- сянка, ані Хащовання, то рівночасно в залученню просить о. Роман Чайковський о ласкаве уділення тому на потрібний час «mibis binandi» [2, арк. 21]. Греко-католицька Митрополича Консисторія по- годилась із цим проханням і надіслала про це грамо- ту до Тухлянського деканату. Д. Йосифович (1867— 1939) — письменник, перекладач, священик, ко- трий тоді очолював деканальний уряд, підтвердив: «Повідомляю, що відповідно розпорядженню з 17 падолиста 1931 ч. 13314 /л зістав завідатель Ха- щованя о. Роман Чайковський введений сотрудни- ком ex. сurr. в Волосянці з днем 20 листопада 1931» [2, арк. 23]. Однак Р. Чайковський недовго при- слуговував на парафії у Волосянці, оскільки грома- да була незадоволена тим, що отець живе віддалено і не може вчасно та якісно виконувати покладені на нього обов’язки. Тому громадський уряд звернувся до Митропольного Ординаріату у Львові з двома проханнями (3 березня і 5 квітня 1932 року) про за- міну завідателя [2, арк. 24; 26]. Як свідчать документи, домагання громади с. Во- лосянки були задоволені, бо на основі грамоти Кон- систорії сотрудником призначено о. Ю. Паука. Він — 1879 року народження, ординований на священика 1921 року, працював адміністратором на Зборівщині та Бродівщині [30, с. 340]. Греко-католицький дека- нальний Тухлянський уряд в особі о. Д. Йосифовича поінформував: «Повідомляю, що на основі розпоря- дження Митрополичої Консисторії з д. 11 квітня с. р., ч. 4131/л зістав о. Юліян Паук, бувший завідатель у Пліснянах дек. Зборівського, введений за місцевого сотрудника в Волосянці дня 27-го квітня с. р. У Хі- тари 8 мая 1932» [2, арк. 28]. Ю. Паук, незважаючи на хворобу очей М. Рева- ковича, відразу захотів перебрати на себе всю по- вноту влади на парохії. Для того він заручився під- тримкою парохіального уряду у Волосянці, котрий звернувся 5 серпня 1932 року до М. Реваковича «з просьбою о добровільне переданя уряду Парохіяль- ного враз зі всіми дотичними актами Отцю сотруд. Юліянови Паукови» [2, арк. 30]. В дискусію втру- тився о. Д. Йосифович і закликав обидві сторони «до порозуміння», якщо ж будуть подальші скарги з боку Ю. Паука, то «ординаріат і рішить справу урядовання на Вашу некористь» [2, арк. 31 звор.]. Своєю чергою М. Ревакович написав оправдання до Ми- трополичого Ординаріату у Львові 8 серпня 1932 року, в якому повідомляв: «Вернувши з ліченя у Віднї з почат- ком червня ц. р. я застав у своїй парохії Сотрудника о. Юліяна Паука. Ця обставина мене втїшила, бо стан мого здоровля (часова сліпота, котра після заяви лікарів потриває єще кілька місяців) вимагає постійної помочі і заступства в душпастирських моїх обов’язках» [2, арк. 32]. Далі автор указує на майнові домагання о. Паука, недобросовісне ведення метрикальних за- писів тощо. За ці останні Митрополичий Ордина- ріат 22 серпня 1932 року звільнив о. Паука від ви- конання обов’язків [2, арк. 34]. Після того тимчасово переслуговував у Волосян- ці завідатель з Ялинкуватого Богдан Каричек, а 10 січня 1933 року зробили обопільну заяву з Ми- хайлом Реваковичем, у якій ішлося: «Підписаний по- розумівся з своїм сусідом о. Богданом Каричеком, завідателем Ялинковатого, який згодився стати в василь СОкІл682 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 нього сотрудником ex curr. доки Митрополичий Ор- динаріат не наділить його окремою парохією» [2, арк. 38]. З першого лютого 1933 року він «введений в обов’язки сотрудника ex curr. у Волосянці» [2, арк. 40]. Однак Б. Каричек недовго перебував на парохії у Волосянці, бо, як свідчить інший документ, «на основі поручення Митрополичої Консисторії з д. 25 березня с. р. ч. 3761/л зістав о. Маріян Кашу- ба, неопресвитер, введений у сотрудництво в Воло- сянці з днем 21-го цвітня 1933» [2, арк. 43]. Згідно з даними шематизмів, він народився 1909 року у Ве- ликих Гаях на Тернопільщині, прийняв целібат, ви- свячений 1933 року [30, с. 189]. На жаль, М. Ка- шуба, як і попередній сотрудник, просив також «Ми- трополичий Ординаріат уділити йому право управи парохією», мотивуючи тим, що о. М. Ревакович «се чоловік хорий, бо цілком стратив зір і слух, отже, зо- всім не спосібний управляти парохією» [2, арк. 45]. На закиди М. Кашуби відповів Д. Йосифович: «Па- рох — сліпий, але — не глухий: чує добре, ліпше від мене! Не можу зрозуміти, на якій підставі сотрудник міг написати, що парох зовсім неспосібний управля- ти парохією. Правда, що через сліпоту не годен спов- няти дійств, але управа парохії — не самі дійства. Отець Ревакович — старий практик, може ще дати не одну добру раду сотрудникови. Ніщо таїти, був за строгим і много вимагаючим і тепер терпить від на- слідків тої своєї поведінки. Був строгим і розумним, тепер є однаково розумним і попускає вудила стро- гости, робить уступства парохіянам і сотрудникові» [2, арк. 46—46 звор.]. І, на кінець, резюмує декан, «що на разі нема конечної потреби передавати упра- ву парохії сотрудникові: нема неухильних причин від- бирати старому парохові управу і передавати моло- дому сотрудникові, що лише «з голки». Отець Ка- шуба ще лиш оден рік, як висвячений, не стратить нічого, коли буде під рукою такого досвідченого, ви- правного старця, як о. Ревакович, вести душпастир- ство. Не лише не стратить нічого, а зискає, бо мно- го почує і много навчиться від старого пароха» [2, арк. 46 звор. — 47]. М. Ревакович був прикладом вірного християнина, наставником як для старших, так і для молодших. Він активно опікувався церковно- просвітянським хором у Волосянці. Митрополичий Ординіат звернувся до о. М. Ка- шуби 9 липня 1934 року, що право управи парохією у Волосянці таки належить о. М. Реваковичеві; останнього він має слухати і проявляти «синівську любов» [2, арк. 47 звор.]. Існує й «протокол звіль- нення о. Маріяна Кашуби від обов’язків сотрудни- ка в Волосянці» від 30 вересня 1934 року, який під- писали о. М. Ревакович, о. М. Кашуба та о. Д. Йо- сифович [2, арк. 49]. Після того він працював у Тернополі, а в 1939 році арештований і 7 липня 1941 року в Бердичеві знищений [30, с. 189]. 29 вересня 1934 року Митрополича Консисторія видала вказівку про підготовку грамоти на сотруд- ника у Волосянці о. Петрові Карвацькому, котрий до того часу був завідателем у Запитові Яричівсько- го деканату [2, арк. 42], і вже 1 жовтня «введений в обов’язки сотрудника в парохії Волосянці» [2, арк. 50]. Для інформації: П. Карвацький — 1893 року народження, неодружений, ординований на священика 1934 року [30, с. 188]. Через непов- них два роки, 10 червня 1936 року, він звертається до Митрополичого Ординаріату так само і з тим са- мим питанням — «надання йому права управи на парохію Волосянка» [2, арк. 51]. Вдруге П. Кар- вацький порушив це питання 3 лютого 1937 року. Митрополича Консисторія на своєму засіданні 25 лютого 1937 року прийняла ухвалу, згідно з якою повідомляла деканальний уряд у Тухлі, «що право управи може одержати тоді, коли о це буде просити парох отець Ревакович» [2, арк. 52 звор.]. Це була фактично відмова П. Карвацькому і залишення його й надалі сотрудником у Волосянці. Мені пощастило знайти в Центральному держав- ному історичному архіві України у Львові також до- кумент Тухлянського деканату за підписом Р. Чай- ковського від 10 серпня 1939 року, звернений до Митропольного Ординаріату у Львові такого зміс- М. Ревакович (в центрі сидить) серед членів церковно- просвітянського хору. Світлина 1938 року 683Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 ту: «Повідомляю, що Петро Карвацький, сотруд- ник у Волосянці, арештований і вивезений правдо- подібно до тюрми в Стрию. З огляду на недугу па- роха о. Михайла Реваковича, поручив я заступство о. П. Карвацького в парохії о. Михайлови Клімі, найблизчому сусідови завідателеви в Хащовані. Прохаю за ласкаву правну поміч для о. Карваць- кого і за дозвіл для о. Кліми на відправлювання в не- ділі і свята двох Служб Божих» [2, арк. 54]. Оче- видно, П. Карвацькому вдалося уникнути фаталь- них наслідків, оскільки у списку греко-католицького духовенства Львівської архієпархії, поміщеного в «Шематизмі» за 1944 рік, його прізвище значиться на парафії у Добростанах біля Городка [43, с. 26]. Декан о. Р. Чайковський 9 жовтня 1939 року по- відомив, що М. Дичковський звільнений від обов’язків сотрудника у Славську і введений в обов’язки сотруд- ника у Волосянці [2 арк. 56]. У місцевій церкві в ар- хіві зберігається оригінал грамоти, підписаний митро- политом Галицьким, архієпископом Львівським і єпископом Каменецьким Андреєм Шептицьким: «Митрополичий Ординаріят цею грамотою призна- чує Вас на сотрудника в Волосянці Тухлянського Де- канату і зобов’язує Вас повинуватися в духовних і парохіяльних ділах Вашому о. Деканові і Парохові» [15, арк. 1]. До речі, М. Дичковський народився 1910 року, неодружений, висвятився 1935 року і до призначення у Волосянку працював у Старому Селі та Біберці [30, с. 102]. Тут він як одинокий мешкав у священичій резиденції під номером 60 разом з М. Реваковичем. Це твердження ґрунтується на ви- явленому документі — будинковій книзі, укладеної місцевою владою на початку 1940-х років. Зараз її фрагменти знаходяться у М. Кулика, жителя Воло- сянки, що їх передав йому родич М. Галадій, котрий на той час був секретарем. Так-от, М. Ревакович («парох») вписаний під порядковим номером 319, а М. Дичковський («сотрудник») — 320 [3, № 319— 320]. Під прізвищем «Ревакович» стоїть без поряд- кового номера «Лелів Калина, 1926 року народжен- ня», яка допомагала незрячому священикові. Свою священичу місію М. Дичковський виконував у Во- лосянці до 1944 року. Аналіз другої метрикальної книги, що зберігаєть- ся у Волосянській церкві, показав, що впродовж 1945 по січень 1948 року завідателем церкви був о. мітрат Олекса Базюк. Як свідчать записи у шематизмах, він народився 26 березня 1873 року в Добрянах на Стрий- щині. Прийняв целібат. У священичий сан посвяче- ний 9 квітня 1898 року в Римі. Після того працював на парафіях у Підмихайлові, Грабівці на Калущині, Щирці біля Львова, Ясниськах на Городоччині. Впро- довж 1914—1927 років — душпастир і адміністра- тор греко-католиків у Боснії. У 1927—1944 роках — член митрополичої консисторії у Львові. Саме О. Ба- зюк засвідчив смерть племінника о. Михайла Реваковича О. Торби таким записом: «29.ХІІ, по- хор. 31.ХІІ.1945. Олександер Йосифович Торба — літ 73 (родж. 1872 р. — причина — водна пухлина і недуга). Гріб запечатав О. Базюк» [17, арк. 163]. До слова, з Волосянки О. Базюк перейшов служити душпастирем у Лавочному на Сколівщині, де й по- мер 12 червня 1952 року. На його могилі встановле- ний пам’ятник (фото зберігається в автора статті). Цю інформацію вперше подаю в науковий обіг. Після О. Базюка на парафію заступив о. І. Дьор- ка, котрого слід перебування на парохії у Волосянці тягнеться до 1961 року, коли він підписався під ак- том передачі церковного інвентаря, з іншого боку по- ставили свої підписи представники церковної двад- цятки Михайло Фурів, Іван Коник, Федір Кулик [15, арк. 175]. Під час війни М. Ревакович жив просто-таки жа- люгідно. Додалось і те, що після встановлення ра- дянської влади у селі його вигнали з будинку-рези- денції, і він доживав віку у чужій хаті Орищиних. Отець І. Дьорка, очевидно, відправив в останню путь о. М. Реваковича, котрий упокоївся у Волосян- ці 5 травня 1950 року і похований без будь-яких по- честей на місцевому цвинтарі [17, арк. 60]. Так завершилась столітня священича династія Ре- ваковичів у Волосянці. Ольга Ревакович — дружина о. Михайла Рева- ковича, походить зі священичої родини Юліана та Марії Охримовичів. Народилася 20 вересня 1872 року у с. Сеничів на Долинщині [17, арк. 60]. Її брат Володимир Охримович в автобіографії зазначив про їхній родовід: «Я є найстарший син у своіх родичів. Маю єще три сестри і п’ять братів. Троє з моєї рід- ні померло малими дітьми. Найстарша сестра Оль- га віддана за о. Михайлом Реваковичем, парохом в Волосянці. Відтак слідують після старшини сестра Богуслава, братя Богдан, Любомир, Ростислав, се- стра Галя і братя Остап і Юліян» [27 арк. 16—17]. василь СОкІл684 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 Як свідчить запис у метрикальній книзі с. Волосян- ки, Ольга і Михайло Ревакович взяли шлюб 7 лю- того 1888 року [17, арк. 60]. З листа В. Охримо- вича до Т. Реваковича від 29 жовтня 1901 року ді- знаємося, що вона мала проблеми зі здоров’ям: «Що до нашої хорої Олечки, то нехай вона конче ще якийсь час побуде у Львові, бо далека дорога мусї- лаб єї зашкодити, а се річ в даних обставинах дуже небеспечна. Зрештою я залучаю разом з сим листом також лист Олі і прошу ласкаво єї той лист переда- ти, а пану Радникови сердечно дякую за докладну звістку в тій справі» [4, арк. 3—3 звор.]. Ольга турбувалася своєю чергою і про здоров’я чоловіка. У листі до Тита Реваковича від 21 лютого 1905 року вона писала: «Він [о. Михайло. — в. С.] і сам то говорит, що далеко здоровший чує ся тепер під весну як минувших років. От коби дав ся намо- вити та ще зо два роки їздив на купелі то чей би Гос- подь Бог дав щоби щасливо вийшов з того небезпе- ченьства яке ëму грозит на груди і горло» [16, арк. 11 звор.]. Крім того, їй звично доводилося за- йматися господаркою, іншими побутовими справами. У тому ж листі Ольга констатувала: «У нас всьо га- разд — ґаздуємо тепер завзято — маємо п’ятеро слуг — 2 парібки і 3 дівки — також досить весіль маємо бо щось аж 9 пар. Молодята ратуют нам, па- рібки жито молотити а я з дівками дру піря» [16, арк. 11 звор.]. Далі ж ідеться і про її культурно- просвітницьку діяльність: «Людуня на що дня при- ходит до нас, добрий має гумор, добре виглядає і чує ся здорова — балакаємо собі, уряджуємо концерт самі для себе та санкуємо ся досить часто бо сего року снігу подостатком. В неділю ходимо собі з Людуньов [від коли приїхала] до читальні я взглядно до канце- лярії громацкої бо читальня тепер стоїт неопалена...» [16, арк. 11 звор. — 12]. «Людуня» — Людмила Грушка, дочка Фавстини Ревакович, племінниця Михайла Реваковича, 1871 року народження, від по- чатку 1900 до 1950-х років учителька у Волосянці. Про подальше особисте та громадське життя Оль- ги Ревакович поки що маловідомо. На сьогодні мені вдалося хіба що виявити у Волосянській церкві один документ, згідно з яким вона була «свідком» повер- нення заборгованих грошей. М. Ревакович зафіксу- вав таке: «Дня 14 Мая 1916 р. принїс до мене Анд- рій Вепрїв із своєю жінкою Гафою: шість сот корон (600 к) і віддав їх при менї і при моїй жінцї Ользї, до рук Марі Вепрів жони Стефана і тим способом сплатив Андрій свій цїлий довг 600 к, винен свому брату Стефанови, о котрім довзі згадує Стефан от- сїм завіщаню своїм. Андрій Вепрів більше не є нї- чого винен свому брату. Тих 600 корон відобрала до перехованя до своїх рук жона Стефана Вепрового Маря Вепрів» [15, арк. 21]. Лише три роки судилося після того прожити Оль- зі Ревакович, бо, як свідчить метрикальна книга с. Волосянки, вона померла 2 квітня 1919 року у віці ще не повних 47 [17, арк. 60]. За метрикою помер- лих, що зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Львові, її поховали на місцевому цвинтарі 4 квітня. Причина смерті: «тиф плямистий». Там же о. М. Ревакович власноручно записав таку інформацію: «Ольга Ревакович родже- на Охримович жена Михайла гр.-катол. Пароха в Волосянці. — Похоронив о. Остап Охримович гр.- катол. завідатель Ялинковатого, в сослуженю Вч. О. Юліяна Галькевича Пароха Рожанки, о. Пав- ла Чехута Пароха Сенечола і Леонтія Юхновича за- відателя Опірця» [23, арк. 111]. До слова, Остап (Євстахій) Охримович — рідний молодший брат Ольги, народився у Сенечолі 1888 року, у той рік, коли брала шлюб Ольга з Михайлом Реваковичем. Таким чином, на основі великої кількості докумен- тальних джерел, що знаходяться в різних архівах, окремих друкованих праць уперше представлено дві священичі родини, що перебували на парафії у Во- лосянці сто років (1850—1950). Це неординарні особистості, які відіграли важливу історичну, релі- гійну та культурно-просвітницьку роль в духовному Розписка про передачу грошей, яку написав о. М. Ревако- вич; підпис також О. Ревакович. 1916 рік 685Священича родина Реваковичів у волосянці ISSN 1028-5091. Серія філологічна. № 4 (118), 2014 житті суспільства. Зважаючи на обмежений обсяг статті, не всі сторони їхньої діяльності з’ясовано ви- черпно. У майбутній монографії автор розширить і поглибить інформацію і про них, і про дітей та вну- ків. Усі вони займуть, поряд з іншими питаннями, достойне місце в краєзнавчому дослідженні села Во- лосянки, адже виявлено значну кількість різнома- нітних документів та матеріалів, які чекають на опра- цювання та опублікування в книжковому форматі. 1. Анкети, характеристики, листи та інші документи свя- щеників з прізвищами на букву «Р». Т. 1 [Рукопи- си] // Центральний державний історичний архів України у Львові (далі — ЦДІА України у Львові). — Ф. 201 (Греко-католицька митрополича консисторія, м. Львів). — Оп. 1 в. — Од. зб. 773. — 71 арк. 2. Анкетні відомості про стан парафії. Листи, анкети та інші документи священиків з проханням призначити на парафію в с. Волосянка. 1894—1942 рр. [Рукопи- си] // ЦДІА України у Львові). — Ф. 201. — Оп. 1 в. — Од. зб. 1260. — 60 арк. 3. Будинкова книга села Волосянка. Початок 1940-х років. [Рукопис] // Парохіальний архів с. Во- лосянка (Копія зберігається у приватному архіві М. Кулика). Порядкові номери жителів 191—1469. 4. Лист Володимира Охримовича до Тита Реваковича. 29.10.1901 Біла (Тернопільщина) / Володимир Охри- мович. [Рукопис] // Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. (Далі — ЛННБ ВР). — Ф. 93 (Т. Ревакович). — Од. зб. 65. — П. ІІ. — Арк. 1—3 звор. 5. Лист Корнила Устиновича до Ізидора Глинського. Го- ловецько. 1896 / Корнило Устинович. [Рукопис] // ЛННБ ВР. — Ф. 159 (С. Глинський). — Од. зб. 308. — П. 15. — Арк. 18—19. 6. Лист Михайла Реваковича до Тита Реваковича. Ярос- лав, 14 лип. 1899 / Михайло Ревакович. [Рукопис] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 83. — 4 арк. 7. Лист Тита Реваковича до Миколи Устияновича. Самбір, 1871 / Тит Ревакович. [Рукопис] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 77. — П. ІІІ. — 2 арк. 8. Листи Анни Яськової (Ревакович) до Тита Ревакови- ча. Волосянка. Лавочне. 1891—1903 / Анна Яськова (Ревакович). [Рукописи] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 84. — П. ІІІ. — 10 арк. 9. Листи Марії Ревакович до Тита Реваковича. Соколів. Козьова. Сокаль. 1885—1897 / Марія Ревакович. [Рукописи] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 86. — 25 арк. 10. Листи Олександра Барвінського до Тита Реваковича. Львів. Тернопіль. Відень. 1888—1904 / Олександр Барвінський. [Рукописи] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 10. — 62 арк. 11. Листи Олександра Кониського до Тита Реваковича. Київ. Одеса. Львів та ін. Олександр Кониський 1884—1899 [Рукописи] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 36. — 86 арк. 12. Листи Олександра Кониського до Тита Реваковича / Олександр Кониський. [Рукописи] // ЛННБ ВР. — Ф. 93. — Од. зб. 37. — П. ІІ. — 20 арк. 13. Листи Тита Реваковича до Олександра Барвінського. Збараж. Підбуж. Львів. 1883—1899 / Тит Ревако- вич. [Рукописи] // ЛННБ ВР. — Ф. 2200 (Барвін- ські). — Од. зб. 135. — 98 арк. 14. Листи Тухлянського деканату про призначення Ми- хайла Реваковича на парафію в с. Волосянка. [Руко- писи] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Оп. 1 в. — Од. зб. 2331. — 22 арк. 15. Листи, протоколи, звіти, розписки, накази, акти, запро- шення. [Рукописи] // Парохіальний архів села Воло- сянки. — 154 арк. (зберігається у місцевій церкві). 16. Листування Тита Реваковича з родиною 1887—1905. [Рукописи] / Тит Ревакович // ЦДІА України у Львові. — Ф. 664 (Т. Ревакович). — Оп. 1. — Од. зб. 44. — 12 арк. 17. Метрикальна книга с. Волосянка (початок ХІХ — се- редина ХХ ст.). [Рукопис] // Парохіальний архів села Волосянки. — 260 арк. (зберігається у місцевій церкві). 18. Метрикальна книга с. Волосянки (1945—1948 рр.). [Рукописи] // Парохіальний архів села Волосян- ки. — 26 арк. (зберігається у місцевій церкві). 19. Метрична книга с. Волосянка за 1841—1865 рр. [Ру- кописи] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Оп. 4 а. — Од. зб. 942. — 67 арк. 20. Метрична книга с. Волосянка за 1844—1858 рр. [Ру- кописи] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Оп. 4 а. — Од. зб. 943. — 71 арк. 21. Метрична книга народження с. Волосянка. 1849— 1860. [Рукописи] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Од. зб. 944. — 65 арк. 22. Метрична книга с. Волосянка (народження, одруження, смерть). [Рукописи]. — 1866—1905 рр. // ЦДІА Укра- їни у Львові. — Оп. 4 а. — Од. зб. 6359. — 330 арк. 23. Метрична книга (народження, одруження, смерті) церкви с. Волосянка, повіт Сколе за 1906— 1930 рр. // ЦДІА України у Львові. [Рукописи]. — Ф. 201. — Оп. 4 а. — Од. зб. 7707. — 201 арк. 24. Метрична книга с. Ямельниця за 1835—1849 рр. [Рукопис] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Оп. 4 а. — Од. зб. 6114. — 68 арк. 25. Метричні книги сс. Кропивник Новий, Кропивник Старий за 1836—1846 рр. [Рукописи] // ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Оп. 4 а. — Од. зб. 2776. — 130 арк. 26. Особова справа священика Реваковича Івана. [Руко- писи] // ЦДІА у Львові. — Ф. 201. — Оп. 1 в. — Од. зб. 779. — 15 арк. 27. Охримович в. Моя автобіографія / Володимир Охри- мович. [Рукопис] // ЛННБ ВР. — Ф. 167 ІІ (Ле- вицькі). — Од. зб. 2412. — П. 73. — Арк. 16—33. василь СОкІл686 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014 28. Б. а. Скільщина в часі війни // Свобода. — 1916. — Ч. 38. — 28 березня. — С. 3. 29. Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської Архієпархії / Дмитро Блажейовський. — К. : Aka- demia, 2004. — Т. 1: Адміністрація і Парохії. — 1003 с. 30. Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської Архієпархії (1833—1944) / Дмитро Блажейов- ський. — Львів, 2004. — Т. 2: Духовенство і Релі- гійні згромадження. — 570 с. 31. Блажейовський Д. Історичний шематизм Перемись- кої єпархії з включенням Апостольської Адміністрату- ри Лемківщини (1828—1939) / Дмитро Блажейов- ський. — Львів : Каменяр, 1995. — 1008 с. 32. Горак Р. Ялинкувате / Роман Горак // Радянська Верховина (Сколе). — 1990. — 19 червня. 33. Мудрий М. «Згадки з життя свого і своєї родини»: Спогади Тита Реваковича як джерело до історії Гали- чини ХІХ століття / Мар’ян Мудрий // Записки НТШ. — Львів, 2006. — Т. 252. — С. 708—762. 34. Ревакович Т. Лукіян Кобилиця / Тит Ревакович // Записки НТШ. — 1918. — Т. 126—127. — С. 265—267. 35. Ревакович Т. Спогади про Корнила Устияновича / Тит Ревакович // Світ : ілюстрований журнал літератури і мистецтва. — Львів, 1917. — Ч. 6. — С. 90—93. 36. Ревакович Т. Спомини про Николу Устияновича (В століття уродин поета 7 грудня 1811. 3 падолиста 1885) / Тит Ревакович // Діло. — Львів, 1911. — 7 грудня. 37. Ревакович Т. Споминки про Федора Заревича / Тит Ревакович // Правда. — 1882. — Т. 2. — Вип. 4. — С. 286. 38. [Редакція]. Пок. Іван Ревакович / Діло. — 1904. — 10 лют. — С. 3. 39. [Редакція]. Померли / Діло. — 1904. — 4 лют. — С. 3. 40. [Редакція]. Посмертні вісті / Галичанин. — 1904. — 23 січня. — С. 3—4. 41. [Редакція]. Упокоїлись / Галичанин. 1893. — 6 січ- ня. — С. 4. 42. Святе Євангеліє. — Рим, 1990. — 671 с. 43. Спис греко-католицького духовенства Львівської ар- хієпархії (стан з дня 1 січня 1944 р.). — Львів, 1944. — 48 с. 44. Чудійович І. Люби і знай свій рідний край: краєм ока заглянемо в історію / Ігор Чудійович // Народознав- чі зошити. — 2014. — № 1. — С. 138—166. 45. Чудійович І. Оповіді о. М. Реваковича про полюван- ня на Сколівщині / Ігор Чудійович. — Стрий, 2011. — 70 с. 46. Шематизм всего духовенства греко-католицької Львів ської митрополичої архієрархії на рік 1918. — Львів, 1918. — 208 с. 47. Шематизм Всечестного клира митропольнои архидіє- цезіи греко-католическои Львôвскои на рôк 1883. — Львов, 1883. — 361 с. 48. Шематизм Всечестного клира митропольнои архи- дієцезіи греко-католическои Львôвскои на рôк 1889. — Львів, 1889. — 232 с. 49. Шематизм Всечестного клира греко-католическои архи дієцезіи Львôвскои митропольнои на рôк 1892. — Львов, 1892. — 246 с. 50. Шематизм Всечестного клира греко-католическои митро польнои архидієцезіи Львôвскои на рôк 1894. — Львів, 1894. — 223 с. 51. Шематизм Всечестного клира греко-католическои митропольнои архидієцезіи Львôвскои на рôк 1897. — Львів, 1897. — 232 с. 52. Шематизм Всечестного клира греко-католическои митропольнои архидієцезіи Львôвскои на рôк 1914. — [Жовква], 1914. — 487 с. 53. юрків в. Славська церква і духовенство Сколівщини / Василь Юрків. — Б. м. — 2000. — С. 63—65. vasyl Sokil THE REVAKOVYCH CLERIC FAMILY IN VOLOSYANKA The article has dealt with cleric Revakovych family that carried out pastoral activities in Volosyanka over a hundred years (1850—1950). The name of Rev. Ivan Revakovych is also associated with foundation of «Prosvita» school in the village. He was in contact with famous people — F. Zarevych, M. Ustyyanovych, A. Konys’kyi and others. Rev. Michael performed his national-patriotic and Christian mission through economic activities. They both left to their successors well- equipped temple and patriotically-minded congregation — one of the most notable ones in Skole district. Keywords: parish, family, school, «Prosvita», sсhematism, parish registers, consistory. васыль Сокил РЕВАКОВИЧИ — СЕМЬЯ СВЯЩЕННИКОВ В ВОЛОСЯНКЕ Речь идет о династии священников Реваковичей, которая осуществляла свою пастырьскую деятельность в Волосян- ке на протяжении ста лет (1850—1950). С именем о. Ива- на связывается также основание школы в селе, «Просви- ты». Он контактировал с известными людьми — Ф. За- ревичем, М. Устияновичем, А. Конисским и др. Отец Михаил отличился своей национально-патриотической и христианской миссией, хозяйственной деятельностью. Они оба оставили потомкам хорошо обустроенную церковь, па- триотически настроенный приход — один из самых замет- ных в то время на Сколевщине. Ключевые слова: приход, семья, школа, «Просвита», ше- матизм, метрическая книга, консистория.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94465
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1028-5091
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T16:00:00Z
publishDate 2014
publisher Інститут народознавства НАН України
record_format dspace
spelling Сокіл, В.
2016-02-11T14:17:38Z
2016-02-11T14:17:38Z
2014
Священича родина Реваковичів у Волосянці / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2014. — № 4 (118). — С. 669-686. — Бібліогр.: 53 назв. — укp.
1028-5091
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94465
Йдеться про священичу династію Реваковичів, яка здійснювала свою душпастирську діяльність у Волосянці впродовж ста років (1850—1950). З іменем о. Івана пов’язується також заснування школи у селі, «Просвіти». Він контактував з відомими людьми — Ф. Заревичем, М. Устияновичем, О. Кониським та ін. Отець Михайло відзначився своєю національно-патріотичною та християнською місією, господарською діяльністю. Вони обидва залишили для нащадків добре облаштовану церкву, патріотично заангажовану парафію — одну з найпомітніших у той час на Сколівщині.
The article has dealt with cleric Revakovych family that carried out pastoral activities in Volosyanka over a hundred years (1850—1950). The name of Rev. Ivan Revakovych is also associated with foundation of «Prosvita» school in the village. He was in contact with famous people — F. Zarevych, M. Ustyyanovych, A. Konys’kyi and others. Rev. Michael performed his national-patriotic and Christian mission through economic activities. They both left to their successors wellequipped temple and patriotically-minded congregation — one of the most notable ones in Skole district.
Речь идет о династии священников Реваковичей, которая осуществляла свою пастырьскую деятельность в Волосянке на протяжении ста лет (1850—1950). С именем о. Ивана связывается также основание школы в селе, «Просвиты». Он контактировал с известными людьми — Ф. Заревичем, М. Устияновичем, А. Конисским и др. Отец Михаил отличился своей национально-патриотической и христианской миссией, хозяйственной деятельностью. Они оба оставили потомкам хорошо обустроенную церковь, патриотически настроенный приход — один из самых заметных в то время на Сколевщине.
uk
Інститут народознавства НАН України
Народознавчі зошити
Ювілеї
Священича родина Реваковичів у Волосянці
The Revakovych cleric family in Volosyanka
Реваковичи — семья священников в Волосянке
Article
published earlier
spellingShingle Священича родина Реваковичів у Волосянці
Сокіл, В.
Ювілеї
title Священича родина Реваковичів у Волосянці
title_alt The Revakovych cleric family in Volosyanka
Реваковичи — семья священников в Волосянке
title_full Священича родина Реваковичів у Волосянці
title_fullStr Священича родина Реваковичів у Волосянці
title_full_unstemmed Священича родина Реваковичів у Волосянці
title_short Священича родина Реваковичів у Волосянці
title_sort священича родина реваковичів у волосянці
topic Ювілеї
topic_facet Ювілеї
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94465
work_keys_str_mv AT sokílv svâŝeničarodinarevakovičívuvolosâncí
AT sokílv therevakovychclericfamilyinvolosyanka
AT sokílv revakovičisemʹâsvâŝennikovvvolosânke

Similar Items