Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття
Аналізується використання образу Т. Шевченка та героїв його творів у декорі народної та професійної кераміки, а також виробів фарфорових та фаянсових заводів і фабрик. Визначені основні види і типи, композиційні схеми, мотиви й техніки оздоблення цих глиняних пам’яток. Наголошується на творчих п...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94498 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття / Г. Івашків // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1165-1188. — Бібліогр.: 109 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859976343863689216 |
|---|---|
| author | Івашків, Г. |
| author_facet | Івашків, Г. |
| citation_txt | Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття / Г. Івашків // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1165-1188. — Бібліогр.: 109 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | Аналізується використання образу Т. Шевченка та героїв
його творів у декорі народної та професійної кераміки, а
також виробів фарфорових та фаянсових заводів і фабрик.
Визначені основні види і типи, композиційні схеми, мотиви
й техніки оздоблення цих глиняних пам’яток. Наголошується на творчих підходах митців до зображень українського національного генія, висвітлюється їхня участь у
найвідоміших виставках.
The article analyzes the image of Taras Shevchenko and characters
of his works in décor of folk and professional earthenware
as well as ceramic items produced by porcelain and faience factories
and plants. Major groups and types, composition
schemes, motives, and decoration techniques of the given earthenware
items have been identified. The author of the given paper
puts particular emphasis on the fact that artists displayed
their creativity in depicting the national genius, and highlights
the artists’ participation in the most renowned exhibitions.
Анализируется использование образа Т. Шевченко и героев его произведений в народной и профессиональной керамике, а также в изделиях фарфоровых и фаянсовых заводов и фабрик. Определены основные типы и группы,
композиционные схемы и мотивы, техники декора этих
глиняных памяток. Акцентируется на творческих подходах
мастеров к изображениям украинского национального гения, показано их участие в наиболее известных выставках.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:23:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
«Ви стали особою міфічною, про котру є вже
дивовижні казки та легенди, нарівні з пере-
казами старих часів» [78, с. 137], — так писав
1859 р. до Тараса Шевченка про його популярність
у народі відомий історик і фольклорист Михайло
Максимович. Однак любов та шана до Т. Шевчен-
ка справді всенародними стали після його смерті. Ве-
ликою стійкістю тематики та витриманістю загаль-
ного образу вражає фольклор про Шевченка, адже
народ, як зазначав Ю. Соколов, «підкреслив у по-
етові і в усьому його житті те, що і в народному уяв-
ленні, і в дійсності було найістотнішим у діяльності
Шевченка» [94, с. 6].
Творчу спадщину Т. Шевченка у ХХ — на по-
чатку ХХІ ст. осмислювали не лише філологи
[65; 67; 62; 88; 81], а й дослідники музичного, те-
атрального, образотворчого й декоративно-ужит-
кового мистецтва. З’явилася низка фундаменталь-
них праць про графічні та живописні твори митця
[87; 64], ілюстрації до його поетичних творів [99].
Знаковими подіями останніх років стали вихід у світ
повного зібрання творів Т. Шевченка у 12-ти томах
та шеститомної Шевченківської енциклопедії (поки
що вийшло чотири томи) [100]. Загальне визнання
науково-мистецької спільноти здобула новаторська
монографія Володимира Овсійчука «Мистецька
спадщина Тараса Шевченка у контексті європей-
ської художньої культури» (2008). Учений наголо-
сив, що мистецька спадщина Кобзаря у своїй жан-
ровій палітрі «є неповторною і неперевершеною ні-
ким з тодішніх художників в Україні ані за глибиною
змісту, ні за сміливістю вислову» [87, с. 10]. Дослі-
дження геніального доробку Шевченка, а також
мистецької шевченкіани ХІХ — початку ХХІ ст.
активізувалися в рік 200-ліття з дня народження на-
шого національного генія. Це, зокрема, статті Ми-
хайла Станкевича «Релігійні мотиви у графічних тво-
рах Тараса Шевченка» [95, с. 9—16], Галини Скля-
ренко «Інтерпретація творчості Т. Шевченка в
українському мистецтві ХХ століття» [93, с. 90—
100] та інших науковців.
Порівняно менше досліджується шевченківська
тема у декоративно-ужитковому мистецтві, зокрема
кераміці. Так, щодо української народної кераміки
можна згадати лише спеціальні статті Юрія Лащу-
ка «Образ Т. Шевченка в українській народній ке-
раміці» (1961) [75, с. 86—88] та Олени Климен-
ко «Гончарство і Шевченко» (2012) [100, т. 2,
с. 126—129]. В інших розвідках дослідники зде-© Г. ІВАШКІВ, 2014
Галина ІВАШКІВ
ШЕВЧЕНКІАНА
В УКРАЇНСЬКІЙ КЕРАМІЦІ
ХІХ — ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
Аналізується використання образу Т. Шевченка та героїв
його творів у декорі народної та професійної кераміки, а
також виробів фарфорових та фаянсових заводів і фабрик.
Визначені основні види і типи, композиційні схеми, мотиви
й техніки оздоблення цих глиняних пам’яток. Наголошу-
ється на творчих підходах митців до зображень україн-
ського національного генія, висвітлюється їхня участь у
найвідоміших виставках.
Ключові слова: Тарас Шевченко, образ, кераміка, компо-
зиція, декор.
Галина ІваШкІв1166
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
більшого лише називали деякі твори на шевченків-
ську тему або публікували окремі з них із портрета-
ми Т. Шевченка та його літературних героїв.
Відтак, у цій статті аналізуватимуться глиняні
пам’ятки кінця ХІХ — початку ХХІ ст. із зобра-
женням Великого українського поета та своєрідні
«переспіви» його творів у творчості народних і про-
фесійних митців, а також деякі яскраві за художні-
ми особливостями фабричні вироби.
За технологічними характеристиками, зокрема
складом глини і температурою випалу, треба говори-
ти про теракотові, майолікові, фаянсові та фарфоро-
ві предмети й вироби, виготовлені з кам’яної маси,
шамоту. В основі робіт народних майстрів гончарна
глина, натомість у фабричних — біла (каолін). Тво-
ри здебільшого виготовляли на гончарному крузі,
рідше відливали у формах або ліпили вручну. В
оздоб ленні кераміки застосовані найрізноманітніші
розписні й пластично-фактурні техніки, у тому чис-
лі покриття поливою, ручний розпис (ритування,
ріжкування), механічні техніки, зокрема декалько-
манія, а також ажур, рельєфне ліплення, округлий
ліпний декор тощо. За типологією М. Станкевича
[96, с. 77—85] керамічні вироби окресленої тема-
тики є декількох родів та великої кількості типів. Це,
наприклад, садово-паркова кераміка (погруддя та
пам’ятники), обладнання житла (кахлі, вази, меда-
лі, плакети, пласти, скульптура малих форм, зокре-
ма настільні бюсти) та інших приміщень (погруддя
Т. Шевченка в кабінетах, клубах, будинках культу-
ри, навчальних закладах), посуд (миски, полумис-
ки, тарілки, дзбанки, калачі, плесканки) тощо.
Як слушно зазначав Василь Щербак, у декора-
тивно-ужитковому мистецтві загалом та кераміці зо-
крема «робота над шевченківською темою не при-
пинялася ніколи, але були періоди особливого підне-
сення, пов’язані з ювілейними шевченківськими
датами (1911, 1914, 1939, 1961, 1964)» [105, с. 368].
У першій чверті ХХ ст. митці створювали переваж-
но портрети й статуетки, які передавали зовнішні
риси поета й були позначені певними рисами етно-
графізму. Згодом на перший план вийшли ідейно-
художня й емоційно-психологічна виразність
[105, с. 368].
Графічні, живописні та пластично-скульптурні
композиції з зображенням Кобзаря на папері, по-
лотні, дереві, металі, глині доповнювали вишив-
ки (рушники, серветки, картини-портрети), ки-
лими, дерев’яні шкатулки, скриньки. З’явилося
чимало монументальних творів (настінні розпи-
си, мозаїки, вітражі), фаянсові, порцелянові й
скляні вази, тарілки з портретом Великого Укра-
їнця та його героїв, уривками поетичних творів.
Відтак, з кінця ХІХ ст. почалося увічнення укра-
їнського генія у творах різних мистецьких жан-
рів. Іменем Кобзаря називали вулиці, сквери, пар-
ки, артілі, товариства, наукові заклади, в містах
і селах України та поза її межами виникло чима-
Іл. 1. Василь Поросний. Бюст «Тарас Шевченко». Поч.
ХХ ст., с. Опішне Полтавської обл. НМУНДМ
Іл. 2. Тарілка. Друга половина ХХ ст., с. Хомутець Пол-
тавської обл. ДІЕЗ «П»
1167Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
ло меморіальних музеїв. Одним із важливих ас-
пектів пошанування Кобзаря є виставки його лі-
тературних та художніх творів, робіт із шевчен-
ківською тематикою митців образотворчого і
декоративно-ужиткового мистецтва.
У мистецтвознавчому аспекті надзвичайно ціка-
вою є шевченкіана в кераміці. Одразу зазначу, що
не всі глиняні вироби з образами Т. Шевченка та
героїв його творів збереглися. Про деякі з них є
лише згадки в архівних матеріалах, каталогах ви-
ставок та експедиційних записах, а тому пам’ятки,
які є в музеях або приватних збірках, дуже цінні
для мистецтвознавства. Так, із кінця ХІХ і в ХХ ст.
народну кераміку зі зображенням Кобзаря або з
шевченківською тематикою виготовляли гончарі
Опілля (Потелич), Бойківщини (Стара Сіль, Ми-
колаїв), Гуцульщини (Косів, Пістинь), Покуття
(Коломия), Західного (Устечко, Микулинці, Виш-
нівець) та Східного Поділля (Бар), Буковини
(Сторожинець, Садгора), Волині (Крем’янець,
Острог, Кульчин) [1, арк. 178], Середнього
Придніпров’я (Канів) [66, с. 153], Лівобережної
України (Опішне) [89, с. 52].
Глиняні пам’ятки означеної тематики з Лівобереж-
жя найбільше пов’язані з майстрами Опішного, По-
ставмук та Хомутця, що на Полтавщині. Оригіналь-
ні скульптури Кобзаря, зокрема бюсти, створював
Федір Чирвенко (1856/1868—1919) з Опішного.
Від 1888 р. їх разом із посудом експонували в Укра-
їні та за її межами, включаючи Всесвітню виставку
1900 р. в Парижі; гончаря часто нагороджували різ-
ними медалями [98, с. 26].
М. Русов 1905 р. висловлювався щодо пластики
статуеток, що вони (статуетки) дуже точно, майже
фотографічно, передавали риси Т. Шевченка, а тому
такі вироби охоче купували на ярмарках у Полтаві
[89, с. 52]. Окрім цих творів, майстер виконував і
погруддя Миколи Гоголя, а також «артистично» зо-
бражав «парсунки з етнографічних типів», як от:
«українець», «москаль», «жид» [89, с. 54].
На початку ХХ ст. теракотову статуетку Шевчен-
ка в кожусі й шапці створив гончар Василь Поросний
(Опішне), хоча, як зазначає О. Клименко, він, а та-
кож Ф. Чирвенко та Ю. Різник, малі скульптурні
портрети поета (у повен зріст або погруддя) викону-
вали вже з кінця ХІХ століття [70, с. 127]. Назване
погруддя невеликого розміру (14 х 6,5 х 6,8 см), у
ньому типові елементи одягу (комір кожуха) та го-
ловний убір (шапка) оздоблені у високому рельє-
фі, а біля підставки напис «Шевченко» [49] (іл. 1).
В основі іншої однофігурної композиції — зобра-
женні бандуриста, Ю. Лащук вбачав намагання не-
відомого гончаря з Опішного також відтворити об-
раз Т. Шевченка [75, с. 88]. 1913 р. погруддя по-
ета у виконанні одного з гончарів з Поставмук
експонували на Другій Всеросійській кустарній ви-
ставці в Петербурзі.
Іл. 3. Миска. 1904 р., с. Ічня Чернігівської обл. РЕМ
Іл. 4. Михайло Пінчук. Скульптура «Тарас Шевченко».
Поч. ХХ ст., м. Короп Чернігівської обл. НМУНДМ
Галина ІваШкІв1168
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
Беручи за основу народну картинку, фабричні
пор целянові статуетки й професійну скульптуру, май-
стри Марко Прогло (1891—1953) і Олександр Баг-
рій в 1920-х рр. за допомогою гіпсових форм, які по-
ширювала майстерня Полтавського губернського
земства і Опішнянський гончарний навчально-
показовий пункт, виготовляли пластичні глиняні пор-
трети Т. Шевченка (бюсти і статуетки), зображали
героїв його поезій [90, с. 33; 69, с. 44].
У цей час в Україні, особливо на Лівобережжі,
з’являлися перші пам’ятники Т. Шевченкові, в тому
числі й керамічні. Тоді ж на майданчику перед Глин-
ським керамічним технікумом за сприяння міської
влади встановили пам’ятник, розписаний кольорови-
ми глинками та вкритий поливою. За інформацією
викладача цього закладу Тихона Свистуна, згодом
він «звітрів» (змінив колір) і 1956 р. його зняли
[1, арк. 264; 75, с. 88].
В 1930-х рр. зображеннями Великого українсько-
го поета розмальовував тарілки [80, с. 270] та вази
(погрудний портрет знаходився в овальному обрам-
ленні) [79, с. 469] майстер артілі «Художній кера-
мік» в Опішному Петро Кононенко.
За даними Володимира Січинського, в Опішно-
му в 1930-х рр. ліпили фігурки різноманітної «літе-
ратурної тематики», зокрема за твором Т. Шевчен-
ка «Катерина» [92, с. 5].
Скульптурні зображення чоловіка з люлькою, що
дещо нагадує образ Кобзаря, усередині своїх кала-
чів поміщав Павло Калашник із Хомутця та Ф. Чир-
венко [8]. Ці предмети називали «київськими» або
«малоросійськими» глечиками — в них наливали го-
рілку під час родинних і календарних свят. Декор
цих виробів включав техніки штампування (мотиви
кіл і скісних хрестиків), рельєф, вкриття поливою,
здебільшого зеленою.
Інший гончар з цього села до 100-річчя з дня смер-
ті поета виготовив тарілку з поясним зображенням
поета (з шапкою та в кожусі) на зеленому тлі, що є
своєрідною імітацією лона природи 1 [32]. Потрійні
кола, одне з яких з рельєфними елементами, мотив
гірлянди з кольоровими розетками, пуп’янками та
листками, запозичений з місцевої вишивки, відсут-
ність поливи та розпис різнокольоровими олійними
фарбами) вказують на нетипові особливості декору
цього виробу.
Скульптуру зі зображенням чоловіка, який сидить
і грає на кобзі (подібно до статуетки опішнянського
гончаря, про яку йшлося попередньо) інколи також
називали зображенням Т. Шевченка. Це виріб май-
стра з Попівки Полтавської обл. (перша половина
ХХ ст.); в фігурі, особливо пластиці обличчя, є пев-
на схожість з Кобзарем [39] (іл. 2).
Образ Т. Шевченка, як і загалом шевченківська
тематика, були популярними й для народних май-
стрів Чернігівщини. Ймовірно, до 90-річчя з дня на-
родження Кобзаря створено миску, яку для Росій-
ського Етнографічного музею в Санкт-Петербурзі
1904 р. придбав в Ічні (Чернігівська губернія) Іван
Зарецький. В центрі миски на брунатному тлі ден-
1 На авторство гончаря з цієї місцевості вказує запис в ін-
вентарній книзі ДІЕЗ «П».
Іл. 5. Миска. Поч. ХХ ст., м. Бар Вінницької обл.
ВОХМ
Іл. 6. Степан Камінецький. Плакета «Тарас Шевченко».
1920—1930-ті рр., смт. Товсте Тернопільської обл.
НМНАПУ
1169Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
ця є ріжкований напис «1904» цеглястого кольору, а
на берегах ритмічно укладені мотиви закрутів та по-
трійних кругів із білими контурами та заповненнями
жовтого, синього і брунатного кольорів. Завершує
композиційну схему мотив кривульки [59] (іл. 3).
На початку ХХ ст. скульптурний портрет
Т. Шевченка виготовив Михайло Пінчук із Ко-
ропа [50] (іл. 4). Це постать митця у повен ріст,
права рука ледь піднята догори, а лівою, зігнутою
у лікті, він тримає невелику книжку. «Одяг» зо-
браженого складається з традиційних компонен-
тів — кожуха та смушевої шапки на голові, а вся
скульптура вкрита темно-зеленою поливою 2. У
1947 р. на виставці у Чернігові експонували по-
груддя Кобзаря у виконанні гончаря зі с. Верби
Сергія Титова [75, с. 88].
Шевченківська тематика по-особливому звуча-
ла у творах майстрів Середнього Придніпров’я.
Авторами декількох мисок 1920-х рр. були гон-
чарі з Канева Черкаської області. Як зазначає
Л. Данченко, для цих виробів, як, зрештою, і для
чернігівських, на відміну, скажімо, від дибинець-
ких, написи не були характерними [66, с. 159], а
основним мотивом однієї з мисок є дата «1924»
на її денці, обрамлена вінком подвійних дуг [51].
Виразності автор досягає досить скупими засоба-
ми творення композиційної схеми й кольорового
наповнення — це поєднання білого тла й брунат-
ного розпису. Припускаємо, що і цей виріб при-
свячено річниці поета, зокрема його 110-літтю від
дня народження.
Унікальною та рідкісною за композицією є миска
ще одного місцевого гончаря Григорія Сергієнка, да-
тована цим же роком — в основі схеми поміж сму-
гами спіралі є рядки одного з головних творів пое-
та — «Заповіту» [52]. Архітектонічні частини мис-
ки зведено в одне ціле, ритмічність складових схеми
миски порушується величиною літер тексту, назвою
вірша, ініціалами та прізвищем автора твору, а неве-
лика п’ятипелюсткова розетка є завершальним ак-
центом декору виробу. Для посилення контрасту ав-
тор поєднав лише два кольори — брунатний і білий
[53; 66, с. 153, 159].
Із подільської кераміки зберігся полумисок
1928 р. майстра з Бара, що на Вінниччині, розпи-
2 За надане фото висловлюю вдячність науковому співро-
бітникові ІМФЕ ім. М.Рильського Людмилі Сержант.
саний у техніці ріжкованого розпису — погрудний
портрет Кобзаря обабіч замкнено мотивами
«S»-подібних спіралей з крапками на їх кінцях, що
дещо перевантажує композиційну схему [3] (іл. 5).
Зазначимо, що «живописний» портрет Кобзаря
(використано лише брунатний колір, а в розписі на-
явне певне узагальнення) контрастує із чіткою
«графічністю» берегів полумиска, де поєднані мо-
тиви кіл, кривульки та скісних ліній.
У 1920—1930-х рр. у Товстому Тернопільської
обл. Степан Камінецький та інші гончарі виготовля-
ли плакети овальної форми (24 х 18,7 х 2,8 см) з ре-
льєфним погруддям Кобзаря за типовим зразком ав-
Іл. 7 а, б. Олексій Луцишин. Куманець «Тарас Шевчен-
ко». 1981 р., м. Вінниця. МГМЛ ВОХМ
Галина ІваШкІв1170
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
топортрета 1860 року [40] (іл. 6). Мінімалізм оздо-
блення проявлявся в тому, що краї виробу прикрашала
рельєфна кривулька, внизу напис — «Шевченко»,
а вся поверхня вкрита брунатною поливою.
Подібне зображення поета із написом «Тарас
Шевченко» довкола й аналогічний спосіб оздоблен-
ня — вкриття подібною поливою — характерні риси
невеликої (11 х 8 х 2,5 см) плесканки (1981) Олек-
сія Луцишина (1922—2001) з Крищинців Вінниць-
кої області. Прикрашення іншого боку виробу
пов’язане з музеєм Кобзаря в Каневі. Про це свід-
чать зображення фрагмента споруди і напис «Му-
зей Т. Г. Шевченка / Канів» 3 [4] (іл. 7а, 7б).
Чергування фігур, складна ритмічна структура,
певна гротескність в образі юнака, який, читає книж-
ку лежачи, є складовими пластичної композиції
«Мені тринадцятий минало» (1981) цього ж автора
[5]. В кольоровій гамі поєднані теплі кольори літа —
соковита зелена трава, польові квіти тощо.
Прикладом шевченківської тематики у декорі ке-
рамічних виробів зі Слобожанщини є барельєфний
портрет Кобзаря 1950 р. на брунатно-полив’яному
полумиску, який виконав Іван Шкурко з Луганська
[75, с. 88]. Шевченкіана була присутня і в творчос-
ті Федора Гнідого з Валок, що на Харківщині.
Він — автор декількох скульптур малих форм із од-
нією темою («Тарас Шевченко малим пас ягнят»,
«Мені тринадцятий минало» (обидві — 1960), «Та-
рас Шевченко з отарою овець» (1968)), особливос-
тями якої була тонка пластика, риси розповідності,
поєднання образної мови з уривками текстів, вкрит-
тя однією поливою [68, с. 93—94].
Із мальованої кераміки Прикарпаття назвемо
кахлі й таріль гончаря Петра Кошака (1864—
1940) із Пістиня Івано-Франківської обл., випус-
кника Коломийської гончарної школи, де він вчив-
ся, як зазначали деякі дослідники, упродовж не
трьох років [76, с. 69], а трьох місяців [61,
арк. 6, 8]. У 1913 р. на замовлення Івана Бойчу-
ка, мешканця села Старий Ключів, що на Івано-
Франківщині, автор створив цілу піч (на завер-
шальній кахлі трикутної форми поміщено ритова-
ний напис: «І. Бойчук, 1913 р.»). На одній із
лицьових виповнювальних кахель є поясне зобра-
ження Т. Шевченка. Окремі риси обличчя та одя-
гу (смушева шапка, кожух з широким коміром)
вказують на те, що зразком для майстра були ав-
топортрети поета 1860 та 1861 років. У той же час
докладне вивчення зображення на кахлі дає під-
стави припускати, що гончар мав перед собою й
фотографію 1859 р., на якій Шевченко серед трьох
своїх друзів. На цьому фото такий же верхній одяг
3 Плесканка представлена в експозиції МГМЛ, що є від-
ділом ВОХМ.
Іл. 8 а, б. Петро Кошак. Кахлі. 1913 р., с. Пістинь Івано-
Франківської обл. НМНМГП; Приватна колекція Ан-
дрія Цибка
1171Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
Шевченка, а шапка дещо нахилена (набакир),
проте не дуже схожими є риси обличчя поета. Роз-
пис кахлі автор виконав у національних кольо-
рах — синьому (як тло) та жовтому (колір кожу-
ха). Центричну композицію П. Кошак доповнив
ритованим написом великими друкованими літе-
рами: «НАША ПІСНЯ, НАША ДУМА НЕ
ВМРЕ, НЕ ЗАГИНЕ» 4, кути кахлі прикраша-
ють мотиви багатопелюсткових розеток із кри-
вульчастим обрамленням [57] (іл. 8а). Подібна
кахля зі збірки НМНМГП різниться хіба оздо-
бленням кутів, де змальовано гілочки з «дубови-
ми» листками й пуп’янками [43] (іл. 8б).
В основі центральної композиції тарілки (h —
4,5, d — 32 см) 1913 р. цього ж автора подібний
портрет Т. Шевченка, однак з іншою колористич-
ною гамою. Окрім зображення поета та ритовано-
го напису, як і на попередньому виробі, береги та-
рілки заповнюють дві орнаментальні смуги геомет-
ричного (поєднання мотивів трикутників, крапок,
«ільчастого письма») і рослинного (мотиви дзвіноч-
ків, тюльпанів, розеток, пуп’янків та листків) ха-
рактеру в зелених, брунатних та частково жовтих і
синіх кольорах [60] (іл. 9). Подібна тарілка (1926)
цього ж пістинського гончаря зберігається в одній
із приватних збірок [75, с. 87].
До 90-річчя від дня народження Кобзаря кера-
мічне погруддя поета (h — 42 см) виготовив Ми-
хайло Близнюк (с. Гринів Косівського повіту), яке
1934 р. подарував до фондів музею НТШ 5. Спо-
рудження пам’ятників великому Кобзареві в Захід-
ній Україні в ювілейному 1914 р. набуло масового
характеру: майже у всіх селах, як зазначав М. Ні-
менко, «ставили то саморобний бюст, то обеліск з
написом» [83, с. 32].
Поясне зображенням Т. Шевченка у фас (сму-
шева шапка, кожух з вилогами) можна побачити
на глиняній плакетці у формі щита з гострим ниж-
нім кінцем та рельєфним обрамленням, заповне-
ним «ільчастим письмом» (21,5 х 15 х 2 см), Гри-
горія Цвілика (1900—1952) з Косова (1925) [35]
(іл. 10). Превалювання синьо-жовтих кольорів із
4 Не зовсім точна цитата послання Шевченка «До
Основ’яненка». У Шевченка: «Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине […]».
5 Зі слів автора, він виготовив його «перед 1914 роком» (Ін-
вентарна книга музею НТШ № VІІ (23885—26028).
вкрапленням зеленого підкреслюють патріотичні
настрої не лише автора виробу, а й тодішнього на-
селення Косова.
Упродовж 1936—1939 рр. автором низки полу-
мисків із зображенням Кобзаря був учень П. Ко-
шака Михайло Волощук (1906—1959), який
1939 р. очолив артіль ім. Т. Шевченка в Кутах
Івано-Франківської обл.; з 1940 р. працював у гон-
чарному цеху при колгоспі ім. Т. Шевченка в Ста-
рих Кутах, згодом — у керамічному цеху цегляно-
Іл. 9. Петро Кошак. Тарілка. 1913 р., с. Пістинь Івано-
Франківської обл. РЕМ
Іл. 10. Григорій Цвілик. Пласт «Тарас Шевченко». 1925 р.
м. Косів Івано-Франківської обл. НМЛ
Галина ІваШкІв1172
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
черепичного заводу промкооперації в Кутах; в
1956 р. Укрхудожпромспілка організувала художньо-
керамічний цех при артілі «Килимарка» (Кути)
[75, с. 87; 74, с. 82]. Характерними рисами тарелів
М. Волощука 1920-х рр. є рельєфне погруддя пое-
та з непокритою головою і розпис берегів геометрич-
ним орнаментом у традиційній кольоровій гамі
[51; 70, с. 127].
Керамічні вироби були представлені на великій
республіканській виставці «Т.Г. Шевченко в на-
родному образотворчому мистецтві» у Києві (1940)
[97]. Автором декількох творів із зображенням
Кобзаря був Михайло Совіздранюк із Косова. Про
один з перших профільних портретів поета у вико-
нанні цього майстра (1948 р.) згадував Ю. Лащук
[75, с. 87].
У 1952 р. відома косівська майстриня Павлина
Цвілик (1890—1963) створила невеликий (18 см)
пласт округлої форми з погрудним портретом
Т. Шевченка у техніці ріжкування на брунатно-
вишневому тлі [54]. Очевидно, тут є деяка невідпо-
відність розмірів зображеного та орнаментального
оздоблення країв виробу (шапка зливається з моти-
вами дуг), а образ наділений влучними характерис-
тиками впевненої та рішучої людини.
Автором двох керамічних предметів 1953 р. зі зоб-
раженням Шевченка є Марія Совіздранюк, дружи-
на місцевого гончаря Василя Совіздранюка (1899—
1957). На одному з них (h — 6, d — 39,3 см) по-
грудний портрет поета подано майже в анфас із
реалістичним змалюванням рис обличчя та одягу (ви-
шита сорочка та камізелька) на білому тлі округло-
го обрамлення, що є близьким до автопортрета
Т. Шевченка 1860-го р.; довкола — дві орнамен-
тальні смуги з поєднанням мотивів трикутників,
«підков», «сердечок», «ільчастого письма», крапок
зеленого, жовтого та брунатного кольорів, які разом
із білим тлом підкреслюють святковий характер пор-
третованого [45].
У цьому ж році мисткиня виготовила округлий
пласт (h — 1,8, d — 30 см), вкритий брунатною по-
ливою, з рельєфним обрамленням та зображенням
Т. Шевченка в профіль [46]. Чітка ритміка рельє-
фу та шорхлива структура тла разом із літера-
ми «ТГШ» підкреслюють особливість композицій-
ної схеми, її динамічність.
Зазначимо, що на ювілейну виставку до 100-річчя
з дня смерті поета (1961) художньо-керамічний цех
при артілі «Килимарка» (Кути) представив декіль-
ка унікальних ваз та інших предметів [74, с. 82].
Оригінальним мистецьким вирішенням виріз-
няється плесканка (42,5 х 23,5 см) 1961 р. робо-
ти Михайла Угринюка з Кут (за проектом косів-
ського художника Геннадія Малярського): з од-
ного боку — мальоване погруддя Т. Шевченка
брунатного кольору, яке виділяється на білому тлі
(характерні риси відомого автопортрета 1840 р.);
внизу напис: «Т.Г. Шевченко. 1840 р.» [44]. З
другого — зображено жанрову сценку з двома
чоловіками, а з напису «Зустріч Т.Г. Шевченка
з Сошенком» довідуємося про її основних персо-
нажів. Це зображена сцена першої зустрічі двох
українців-земляків, що відбулася в Петербурзі
1936 року. Відомо, що студент Академії мистецтв
Іван Сошенко побачив Т. Шевченка в Літньому
саду, коли той зарисовував одну зі статуй
[77, с. 564]. У центрі плесканки І. Сошенко, зо-
бражений справа, розглядає малюнок Т. Шев-
ченка. Фрагментарно показані дерево та обриси
постаменту вдало доповнюють розповідний ха-
рактер композиції. Окрім того, кожна зі сценок
замикається віночками з різноманітних рослин-
них мотивів (розет, дзвінків, пуп’янків, що є сво-
єрідною візиткою майстра), які підкреслюють
яскраву декоративність предмета, а мотиви «вов-
чих зубів» вгорі на шийці та внизу на круглій під-
ставці дещо видовжують плесканку, надаючи їй
стрункішої форми. Легко декоровані досить ве-
Іл. 11. Марія Совіздранюк. Пласт «Тарас Шевченко».
1953 р., м. Косів Івано-Франківської обл. НМНМГП
1173Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
ликі вуха глиняного виробу, а ряди крапок «роз-
вантажують» дещо перенасичену двобічну ком-
позиційну структуру.
На ювілейній художній виставці до 150-річчя від
дня народження Т. Шевченка (Київ, Москва,
1964) експонували багатофігурні скульптурні ком-
позиції іншого косівського майстра Василя Арон-
ця (1936—1994) («І виріс я на чужині […]»
(1963), «Мені тринадцятий минало […]» (1963),
позначені м’якою пластичністю та яскраво вираже-
ною декоративністю [106, с. 258]. Ще через рік
митець створив тарілку з ритованим погруддям
Т. Шевченка в центрі. Погляд Кобзаря спрямова-
ний в далечінь (подібне зображення бачимо на фо-
тографії 1858 року) [6]. Домінуючі цеглясто-білі
кольори освіжає віночок з «підков» та піврозеток
яскравого зеленого кольору, а завершальним ак-
центом у декорі є геометричний орнамент з криву-
льок і крапок, ритований напис «1814—1964». З
косівських майстрів Надія Вербівська, онука
П. Цвілик, на цю виставку представила тарілку
«По діброві…» (1964), розписану ангобами та
вкриту поливою 6, а Михайло Кікоть — скульпту-
ру «Наймичка» (1963) [106, с. 261, 267].
У 1937 р. теракотові погруддя Т. Шевченка ство-
рювали невідомі гончарі Закарпаття. Ю. Лащук за-
значав, що одне з них із Сільця Іршавського р-ну,
за підписом «МТР» було власністю О. Терпай
[73, іл. 22]. Відомо, що в 1936—1939 рр. в май-
стерні Миколи Литвицького, що діяла в цьому селі,
працювало 6—8 майстрів, зокрема Я. Професор,
А. Ваш та декілька гончарів з с. Власова (тепер —
Вільхівка) [73, с. 14].
Шевченківська тематика яскраво звучала і в гон-
чарному мистецтві Бойківщини. Так, у 1930-х рр.
до образу Т. Шевченка звертався гончар з Мико-
лаєва Львівської обл. Антін Вінявський. На тлі
плакети овальної форми він пластично зобразив по-
груддя поета у смушевій шапці та кожусі (це робо-
та 1936 р. виконання; її Музей НТШ закупив у
1937 р.), побудоване на грі цеглястого й білого ко-
льорів та зеленої поливи, що є тлом [9]. Зелений
колір передає оптимістичний настрій поета, погляд
якого спрямований в далечінь. Миколаївському
гончареві Іванові Вінявському Ю. Лащук «припи-
6 За твором Т. Шевченка «Тополя».
сував» виготовлення дзбанків із антропоморфними
зображеннями, риси деяких із них нагадувала об-
раз поета 7 [75, с. 87].
7 Ю. Лащук називав його Іваном, проте на плакеті є напис
«Антін Вінявський» [75, с. 87).
Іл. 12/а, б. Михайло Угринюк. Плесканка. 1961 р., с. Кути
Івано-Франківської обл. НМНМГП
Галина ІваШкІв1174
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
Хоча півпостать чоловіка з вусами, шапкою на го-
лові та в кожусі, в основі якої форма дзбанка (h —
34, d — 19 см), вкритого жовто-зеленою поливою,
авторства Миколи Сім’яновича з Миколаєва, пред-
ставляє скульптурний портрет Т. Шевченка, проте
рис схожості виявлено небагато [58]. Водночас цей
предмет є оригінальним зразком антропоморфного
посуду 1930-х років.
Головними особливостями іншого подібного виро-
бу є чіткіша пластика образу Кобзаря та розпис, по-
будований на контрасті білого (як тла) й брунатно-
го (оздоблення шапки, коміра, ґудзиків, очей, брів,
вусів) кольорів [36]. Нижня частина цього предме-
та, як і попереднього, декорована кількома рядами
штампованих квадратів, що творять узор з перепле-
тених стрічок.
У Старій Ропі (колишній присілок Старої Солі,
що на Львівщині) упродовж 1930-х і до початку
1940-х рр. місцевий гончар Микола Суслович
(1904—1979), окрім посуду (горщиків, мисок,
дзбанків, глечиків) та свічників, у гіпсових формах
виготовляв невеликі «поглейтовані» плакетки з ре-
льєфними зображеннями Т. Шевченка та І. Фран-
ка, які користувалися великим попитом у населення,
особливо на ярмарках 8.
Зазначимо, що кераміку зі зображенням Т. Шев-
ченка виготовляли не тільки народні майстри — її
масово тиражували на фарфорових та фаянсових
заводах і фабриках України, особливо упродовж
1911—1914 рр., коли відзначали 50-річчя від смер-
ті і 100-річчя від дня народження Кобзаря. Йдеть-
ся про випуск великої кількості сувенірів, плаке-
ток, медалей, посуду, скульптур із зображенням ге-
ніального поета.
Окремі предмети почали з’являтися ще за життя
Кобзаря. Так, у 1860-х рр. серед асортименту Межи-
гірської фаянсової фабрики були сувенірні фаянсові
тарілки зі зображенням поета. Вони однакові за роз-
міром, композиційною схемою й рельєфним оздоб-
ленням, водночас вирізняються різнокольоровою по-
ливою — зеленою, синьою, брунатною на денцях та
білою на берегах. Тарілки часом вкривали одним ко-
льором, здебільшого зеленим [33] та синім [55;
101, кн. ІІ, с. 170]. Згідно з записами Інвентарної
книги НМІУ, їхнім автором, ймовірно, був майстер-
модельєр Семен Шевченко, селянин із Ново-
Петрівців тодішньої Київської губернії, який там
працював з 1851 р., а тарілки з портретом Шевчен-
ка, очевидно, створював упродовж 1861—1862-х рр.
за фотографією поета 1859 року. Цей майстер та-
кож моделював тарілки зі зображенням Д. Гарібаль-
ді, П. Куліша і М. Костомарова 9.
8 ПМА. Експедиція на Старосамбірщину (1998 р.). За-
писано 24.06.1998 р. від сина гончаря Сусловича Івана
Миколайовича (1934 р. н.). Щоправда, поки що жодно-
го з виробів гончаря у музеях України та приватних збір-
ках не виявлено.
9 Висловлюю вдячність завідувачці відділом науково-
дослідного відділу декоративно-ужиткового мистецтва
НМІУ Ользі Івановій за цю інформацію.
Іл. 13. Василь Аронець. Таріль «Тарас Шевченко». 1964
р. м. Косів Івано-Франківської обл. ІФОХМ
Іл. 14. Антін Вінявський. Плакета «Тарас Шевченко».
1936 р., м. Миколаїв Львівської обл. МЕХП
1175Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
Наприкінці ХІХ ст. на Будянському фаянсовому
заводі в (тепер смт Харківської обл.) було виготов-
лено серію полумисків, береги яких прикрашали пор-
трети Т. Шевченка, М. Гоголя, І. Котляревського і
В. Короленка, обрамлені картушами. На денцях ви-
робів містилися краєвиди та окремі побутові сценки
в техніці підполив’яного друку [105, с. 368]. Учас-
никами великої Ювілейної виставки 1964 р. в Киє-
ві та Москві були деякі майстри заводу, зокрема Ми-
кола Ніколаєв, Юрій Пиманкін, Борис П’янида,
Раїса Тимін з мальованими вазами «Ювілейна» й
«На панщині» [106, с. 246—247].
У 1939 р. у техніці декалькоманії майстри Київ-
ського експериментального кераміко-художнього за-
воду, зокрема учень Михайла Жука Олександр Со-
рокін, здійснювали розписи горняток (погруддя
Кобзаря поміж гілками) та великих ваз (погруддя в
овалі, довкола «килим» з дрібних розеток)
[102, с. 16—17]. О. Сорокін був співавтором (ра-
зом із Володимиром Лапіним) ще двох предметів
(лікерник «Наша дума, наша пісня…», ваза «Свою
Україну любіть, любіть її…»), які експонували на
згаданій виставці. Тоді ж було виставлено й вироби
інших майстрів цього заводу, зокрема Оксани Жни-
круп (скульптура «Така її доля», 1963), Галини Зак
(ваза «І на оновленій землі врага не буде супоста-
та…», 1964), Ярослави Козлової, Марфи Тимчен-
ко (ваза «Хлюпочуться качаточка», 1964), Воло-
димира Кравцевича (ваза «І мене в сім’ї великій…»,
1964), Віри Павленко (таріль «Соловейко в темнім
гаї сонце зустрічає», 1964; кофейний сервіз «Ще
треті півні не співали»; 8 предметів, 1964) та інших
[106, с. 243—250]. О. Жникруп є і автором скуль-
птурних композицій «Катерина» (1964) і «Назар
Стодоля» (1965; у співавт. із В. Щербиною).
У 1930-х рр. на Довбиському фарфоровому за-
воді, що на Житомирщині, серійно виготовляли
горнятка з портретом Т. Шевченка (образ узято
з фотографії 1859 р.), обрамленого віночком з
розе ток і листків. 1940 р. у переліку асортименту
заводу значилися вази художника Олександра
Яроша «Т.Г. Шев ченко» з поясним портретом по-
ета, мотивом «дерева життя», ілюстрацією до тво-
ру «Гайдамаки» [103, кн. І, с. 137], а 1950 р. —
сервізи за мотивами творів Т. Шевченка [34].
1937 р. подібні за формою до виробів Довбисько-
го заводу горнята з зображенням Т. Шевченка (як
Іл. 15. Микола Сім’янович. Дзбан. 1930-ті рр. м. Микола-
їв Львівської обл. Приватна збірка Р. і Т. Лозинських
Іл. 16. Микола Сім’янович? Дзбан. 1930-ті рр. м. Мико-
лаїв Львівської обл. НМЛ
Галина ІваШкІв1176
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
на фото 1859 р.) розмальовував Павло Іванченко
(старший), який працював на Полонському фарфо-
ровому заводі [56]. Попри ідентичність зображення
поета за допомогою друку, предмети різняться ма-
льованими композиційними елементами, зокрема фо-
ном, подачею в овалі, мотивами гілочок.
Серед масової продукції Баранівського фарфоро-
вого заводу Житомирської обл. 1930-х рр. дослід-
ники називають ювілейні кубки з портретом Кобза-
ря [103, кн. І, с. 273]. Поєднання декалькоманії і
ручного розпису застосовано в оздобленні тарілки
1950—1955 рр., на денці якої найпопулярніше зоб-
раження поета — в шапці та кожусі, обрамлене зо-
лотистим орнаментом [10]. Святковий настрій для
композиції створює гірлянда з рослинних мотивів у
яскравих кольорах. На початку 1960-х рр. завод ве-
ликим тиражем випускав тарілки у техніці декаль-
команії з портретом молодого Шевченка у тричверт-
ному повороті. Золотисте окантування тарілки ком-
позиційно підтримується таким же написом під
погруддям [2; 30].
Майстри цього підприємства представили широ-
кий спектр робіт шевченківської тематики на вистав-
ку 1964 р.: Іван Віцько (таріль «Шевченко-солдат»,
1963), Андрій Діброва (тарілка «Катерина», 1964),
Василь Ковальчук (ваза з портретом поета, 1963)
[106, с. 243—244].
Особливими формами та розписами відзначалася
продукція фарфорових заводів у Коростені Жито-
мирської обл. (авторські роботи Леоніда Коцюбин-
ського (ваза «Кобзар»), Миколи Старченка (ваза
«Ювілейна», 1964), Івана Ткаченка (тарелі «На
панщині пшеницю жала…», «…Громадою обух ста-
лить», «Перебендя», 1963) [106, с. 244, 248—
250], Городниці Житомирської області (Тамара
(скульптура «Кобзар») і Олександр (скульптура
«Бандуристи», 2 предмети, 1964) Крижанівські).
До ювілею геніального українця було приуроче-
но чайний сервіз В. Нарікяна, де на кремовому тлі
п’яти предметів автор зобразив профільне погруд-
дя Кобзаря червоного кольору, а відчуттю святко-
вості сприяє напис прізвища портретованого золо-
ченням [103, кн. І, с. 210].
З діяльністю Васильківського майолікового заво-
ду пов’язана творчість Михайла Денисенка, який з
1949 р. працював майстром, а згодом упродовж
тридцяти років головним художником на цьому під-
Іл. 17. Семен Шевченко. Тарілка. 1861–1862 рр. Межи-
гірська фаянсова фабрика. НМІУ
Іл. 18. Тарілка. 1950–1955 рр. Баранівський фарфоровий
завод. МЕХП
Іл. 19. Тарілка. Поч. 1960-х рр. Баранівський фарфоровий
завод (Житомирська обл.). БОККМ
1177Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
приємстві. На згадуваній виставці 1964 р. продук-
цію заводу представляли його твори: тарелі «Пор-
трет Т. Шевченка» (1961), «Мене там мати пови-
вала» (1964), тарілки «Великий Кобзар» (1964),
«Караюсь, мучусь, але не каюсь» (1964), теракото-
ві бюсти (1964) [106, с. 264]. На виставці були ро-
боти й інших майстрів, зокрема Віктора Бірюкова —
ювілейні кубки (1964) [106, с. 260], а також Вале-
рія і Надії Протор’євих — вази «Мені аж страшно,
як згадаю оту хатинку край села…» (1963), «Мені
тринадцятий минало…» (1963, 1964), «На панщи-
ні» (1964), горнятко «Йшли дівчата», тарілка з пор-
третом поета (1964).
В центрі тареля М. Денисенка «Наша дума, наша
пісня» (1985) у традиційній позі зображено козака
Мамая, який підібгав під себе ноги. В руках він три-
має бандуру, а позад нього висить рушниця. Обрам-
лення з гілочок та напис з вірша Т. Шевченка на бе-
регах виробу посилюють декоративний акцент ком-
позиційної схеми [104, с. 10].
Шевченківську тему у своїх творах відображав
Омелян Железняк (1909—1963), який з 1946 р.
працював в Експериментальних майстернях худож-
ньої кераміки Інституту архітектури Академії будів-
ництва і архітектури УРСР (Київ). Серед його тво-
рів — тарілки «Заповіт», «Бандурист», «Лілея»
(всі — 1961) із підполив’яним розписом, а також
багатофігурні скульптурні композиції-ілюстрації до
творів Т. Шевченка, зокрема «Мені тринадцятий
минало» (1949, 1961), «Гонта з синами» (1956),
«Сон (1961) [72, с. 18—19]. Так, в останній «вве-
дено» аж сім персонажів, які вкриті однією поливою
й поміщені на невеликій підставці [107, с. 599].
Трансформації образів Шевченкової «Хустини» спо-
стерігаємо у скульптурній групі «Прощання з коза-
ком». На думку М. Юр, пластичні ілюстрації «до
поетичних творів з «Кобзаря» відзначаються безпо-
середністю мислення, лаконізмом художньої мови,
яскравою образністю з підкресленими рисами харак-
теру персонажів, гармонійним колористичним зву-
чанням» [107, с. 599]. Тут, як і в анімалістичній
скульптурі, проявляються виразні психологічні ха-
рактеристики персонажів [91, с. 311].
Композиційна врівноваженість форми при наси-
ченому кольоровому вирішенні є характерними ри-
сами виробів Федора Олексієнка (Київ), зокрема
скульптур із шевченківською темою. Йдеться, зо-
крема, про два варіанти статуеток із двох фігур, коли
герої сидять [41] і стоять [42], що є своєрідною ілю-
страцією поезій Т. Шевченка — зображення сліпо-
го бандуриста і хлопчика-поводиря з усіма їхніми
атрибутами (бандура, сумка через плече, палиця,
шапка з грішми тощо). Особливостями змалювання
цих фігур є не лише скрупульозна пластика, а й їхні
Іл. 20. Федір Олексієнко. Скульптура «Кобзар». Поч.
1970-х рр. Київ. НМНАПУ
Іл. 21. Федір Олексієнко. Скульптура «Кобзар». Поч.
1970-х рр. Київ. НМНАПУ
Галина ІваШкІв1178
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
психологічні характеристики. Важливою є роль ко-
лористики — в темну брунатно-цеглясто-зелену
гаму введено плями білого кольору.
До шевченківської теми неодноразово звертали-
ся учні керамічних шкіл і технікумів (Межигір’я,
Макарів Яр, Кам’янець-Подільський, Одеса, Мир-
город, Опішне, Глинськ), які створювали образи на
площинах тарілок, куманців, у формах статуеток
тощо. Кольоровими глинками розписано профільне
зображення Кобзаря на куманці, не вкритому поли-
вою, що надавало виробу особливої м’якості компо-
зиційного звучання та кольорового наповнення (збір-
ка директора Опішненської профтехшколи І. Бой-
ченка (1888—1959)) [1, арк. 182].
1911 р. датована тарілка у виконанні студента Мир-
городської художньо-промислової школи (тепер —
Миргородський державний керамічний технікум
ім. М. Гоголя) Якова Корнацького (поет у шапці та
кожусі, зображений по пояс — за автопортретом
1860 р.); береги виробу прикрашені смугою орнамен-
ту геометричного характеру [103, кн. І, с. 41].
Понад сорок зображень, датованих 1903, 1927,
1928 рр. українського поета у різних матеріалах
(гіпс; фарфор, бісквіт), виконав скульптор Федір
Іл. 22. Тарілка. Поч. ХХ ст. Фабрика І. Левинського у
Львові. МЕХП
Іл. 23. Михайло Гаврилко. Плакета «Тарас Шевченко».
1911 р. Фабрика І. Левинського у Львові. МЕХП
Іл. 24. Михайло Гаврилко. Плакета «Тарас Шевченко».
1911 р. Фабрика І. Левинського у Львові. Приватна ко-
лекція Тараса Лозинського
Іл. 25. Михайло Гаврилко. Кахля. 1911 р. Фабрика І. Ле-
винського у Львові. МЕХП
1179Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
Балавенський (1864/1865—1943), випускник
Миргородського художньо-керамічного технікуму
(1922—1930) [83, с. 6—7].
У кінці 1920-х — на початку 1930-х рр. один із
студентів Межигірського художньо-керамічного тех-
нікуму куманець прикрасив портретом Т. Шевчен-
ка, спіралеподібними мотивами, кривульками та ви-
хровою розеткою [101, кн. ІІ, с. 183]. Зазначені мо-
тиви та контраст кольорового наповнення дещо
оживляють застиглу подачу образу.
До ювілею Шевченка тарілку з його зображен-
ням у молодому віці (за автопортретом 1840 р.; бе-
реги оздоблено «віночком» з дрібних розеток та ро-
жевою гамою відтінків) 1939 р. виконав випускник
Глинської керамічної школи (1919), а згодом викла-
дач Межигірського художньо-керамічного інститу-
ту (1929—1931) і художник київських підприємств
Павло Іванченко (1898—1990), який працював у
техніці декалькоманії та надполив’яного розпису
[102, с. 64—65]. Він автор двох ваз із погрудним
портретом також молодого поета, вази з його ж по-
статтю на набережній Неви у Петербурзі; на чет-
вертій вазі — композиція за поемою «Варнак» [48].
На одному з горняток, які декорував Іванченко, пор-
трет Шевченка в овалі з білим фоном, обабіч кольо-
рові гілки (за фотографією 1859 року).
Руку вмілого художника вбачаємо в розписі вази
1953 р., виготовленої в Миргородському керамічно-
му технікумі (художник В. Приймак) [101, с. 190].
Тут і вдалий вибір форми, що відповідає ювілейно-
му предметові, і скрупульозна декалькоманія пор-
трета, замкненого рельєфним обрамленням, і
святково-урочистий напис (рядки «Заповіту»), і від-
повідна колористика — перевага білого, голубого й
золотистого кольорів.
Керамічні вироби початку ХХ ст. із шевченків-
ською тематикою, створені на фабриці Івана Левин-
ського у Львові, підкреслюють здобутки скульптур-
ного відділу, де виготовляли медалі, плакети, бюсти
з образами поета. Там же продукували й тарілки та
пласти з портретами інших видатних діячів, зокре-
ма Б. Хмельницького, Б. Грінченка, Ю. Федькови-
ча, Т. Костюшки, Ф. Шопена, яких малювали
І. Труш, О. Новаківський, М. Сосенко, О. Луш-
пинський та інші художники [84, с. 27—28].
Серед виробів фабрики виокремимо тарілку (в
основі зображення відомий автопортрет 1860 р.),
композиційна схема й оздоблення якої побудовано
на контрасті білого (фону) та чорного (друку) ко-
льорів [11]. Довкола країв тарілки смужка червоної
глини, що нагадує золотисте обрамлення.
Декілька предметів із зображенням Т. Шевчен-
ка виконав різьбяр і скульптор вказаної фабрики (на
той час, коли жив у Львові) Михайло Гаврилко
(1882—1920), який відомий і як автор одного з про-
ектів пам’ятника поетові на конкурсі в Києві (1913).
З юних літ М. Гаврилко вважав Шевченка для себе
найбільшим авторитетом. Глибшому зацікавленню
життям і творчістю Кобзаря сприяло знайомство і
Іл. 26. Михайло Паращук. Плакета «Тарас Шевченко».
1911 р. Фабрика І. Левинського у Львові. МЕХП
Іл. 27. Михайло Паращук. Плакета «Тарас Шевченко».
1911 р. Фабрика І. Левинського у Львові. МЕХП
Галина ІваШкІв1180
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
співпраця з Опанасом Сластіоном, першим ілюстра-
тором Шевченкових «Гайдамаків». Митці зустріли-
ся 1900 р. в Миргородській художньо-про мисловій
школі, де навчався (1899—1904). Захоплення
О. Сластіона «Кобзарем» (зокрема, виданим у Пра-
зі) Т. Шевченка, якого художник вважав «новим
провідником» та «духовним батьком», «розумним і
добрим порадником» передалося і М. Гаврилкові, а
Шевченкіана згодом стала провідною темою його
життя і творчості [71, с. 21]. Образ поета він уві-
чнив у барельєфах, горельєфах, плакетах, медаль-
йонах, погруддях, пам’ятниках.
Відомо також, що у Санкт-Петербурзі М Гаврил-
ко вчився у Володимира Беклемішева, автора декіль-
кох погрудь Т. Шевченка (гіпс, 1898; білий мармур,
1899, садиба Х. Алчевської, Харків). 1890 р. на за-
мовлення Василя Тарновського для його музею Бе-
клемішев створив скульптуру поета у повний зріст.
На початку ХХ ст. М. Гаврилко виконав погруд-
дя Т. Шевченка у Седневі Чернігівської обл.,
1914 р. — у Косові. 1911 р. до 50-ліття смерті пое-
та скульптор спорудив пам’ятники поета на Букови-
ні та Гуцульщині [71, с. 12, 13, 39].
На двох однакових теракотових плакетах засоба-
ми пластики досить виразно та динамічно подано по-
грудне зображення поета у тричвертному повороті
вправо; риси обличчя (зморщене чоло та виразний
погляд, різко спрямований вліво) підкреслюють
творчу думку поета. Зліва внизу майстер помістив
ритований авторський напис: «М. Гаврилко. 18.
ІІ.1911», на звороті є штамповані написи: «І. Левин-
ський, м. Львів» 10 [12; 13]. На фабриці великим ти-
ражем випускали не лише теракотові, а й гіпсові та
металеві плакети [58]. Подібний образ поета бачи-
мо на барельєфі з тонованого гіпсу, де немає оваль-
ного каркасу, а лише плавні лінії голови та грудної
частини зображеного [100, т. 2, табл. ХVІ (5)].
Дещо по-іншому образ Т. Шевченка вирішено на
ще одному барельєфі М. Гаврилка з погруддям по-
ета у профіль із різною висотою ліній (його репро-
дукували на листівках, зокрема у видавництві «На-
дія», Болехів, 1911 р.) [71, с. 167; 108, т. 2, с. 21].
Автор дослідження про життя і творчість М. Гав-
рилка Роман Коваль опублікував цілу низку плакет-
медальйонів, виконаних у різних матеріалах. Згадай-
мо й рельєфне зображення поета, що поміщено в цен-
трі лицьової виповнювальної кахлі 1911 р.
М. Гаврилка: кахля вкрита ангобом, справа вгорі ре-
льєфний напис «Шевченко» [47]. Вдалося з’ясувати,
що зразком для всіх цих робіт (плакет, кахлі та баре-
льєфів) була фотографія 1860 р., на якій Т. Шевчен-
ко разом із Г. Честахівським. М. Гаврилко був також
автором погруддя з гіпсу, тонованого білою фарбою
(поет з непокритою головою, різко повернутою в бік;
1905) [100, т. 2, табл. ХVІ (6)], а також «Тарас
Шевченко в смушевій шапці» (1910 ?) [71, с. 162].
Відомо, що в різний час з 1899 по 1919 р. у скуль-
птурному відділі, окрім М. Гаврилка, працювали та-
кож М. Паращук, С.-Р. Левандовський, В. Кузне-
вич та інші [84, с. 27]. Автором двох гіпсових пла-
кет різної форми (овальної та прямокутної), але з
однаковими образами Т. Шевченка (у профіль та з
короткою лавровою гілочкою біля коміра піджака) є
Михайло Паращук (1878—1963). На одній плаке-
10 1938 р. до музею НТШ надійшли разом із групою ви-
робів цієї фабрики зі збірки нотаріуса з Винник, що
поблизу Львова, письменника та громадського діяча,
дійсного члена НТШ (з 1926 р.) Володимира Ле-
вицького (псевдонім — Василь Лукич) (1856—1938)
після його смерті.
Іл. 28. Андрій Павлось. Бюст «Тарас Шевченко». 1920—
1940-ві рр. Фабрика С. Литвиненка «Око» у Львові.
МЕХП
1181Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
ті (тонування брунатного кольору) вгорі — рельєф-
ний напис друкованими літерами: «ТАРАС ШЕВ-
ЧЕНКО», внизу — «М. ПАРАЩУК» 11 [14], на
іншій (овальній) немає жодних написів [15].
На початку ХХ ст. на фабриці випускали й
пам’ятну медаль, виконану у металі, з рельєфними
написами «1814—1861» і «ТАРАС ШЕВЧЕН-
КО» по краях [86, с. 151].
Наприкінці ХІХ ст., співпрацюючи з фабрикою
І. Левинського, польський скульптор Станіслав-
Роман Левандовський виконав погруддя Тараса
Шевченка (1892—1893 рр.), яке згодом було ти-
ражоване в гіпсі й теракоті. Одне з них, гіпсове
1894 р., зберігається в Науковій бібліотеці ім. В. Сте-
фаника НАНУ у Львові. В 1912 р. гіпсове погруд-
дя в глибокій задумі [86, с. 152] створив Василь Ли-
сик (1886 — перед 1914), творча праця якого роз-
почалася в Стрию.
У 1920—1940-х рр. керамічну пластику в Гали-
чині проектували С. Литвиненко, А. Павлось,
А. Коверко, О. Кульчицька та інші митці [85, с. 184].
Слід згадати й про невелике (21,8 х 13,2 х 10,3 см)
теракотове скульптурне погруддя Кобзаря (модель
скульптора А. Павлося) [16], створене на фабриці
«Око», яку заснував Сергій Литвиненко. Це тип так
званої настільної скульптури з округлою основою та
невисокою ніжкою, що своєю вишуканою формою
дещо нагадує гуцульські свічники («поставники»),
на яку «насаджено» невелике погруддя з написом
імені та прізвища поета на прямокутній площині.
1935 р. скульптурний портрет художника з тера-
коти виготовив український і чеський майстер Ми-
хайло Бринський (1883—1957), а перед тим ще й
були гіпсові його погруддя (1916, 1921). Попри тра-
дицію погрудного портретування, він 1938 р. з гли-
ни виліпив статую поета в молодості («Шевченко-
графік»), показавши його з папкою малюнків на фоні
Літнього саду в Петербурзі [63, с. 509].
1951 р. цілу низку теракотових погрудь видатних
осіб, зокрема й Т. Шевченка, виготовив Яків Чай-
ка (1918—1995) зі Львова. Його монументальне
погруддя поета є одним з кращих зразків реалістич-
ного мистецтва того часу. Скульптор, відповідно до
свого задуму, передав велич і душевний спокій укра-
їнського генія. Емоційне враження від вдалої ком-
11 Аналогічна зберігається у фондах НМЛ [37].
позиції (голова поета ледь повернута вправо, а ри-
сами обличчя передано творчий задум) доповнює й
лискована поверхня теракоти [17].
Як уже зазначалося, увага митців до Кобзаря зна-
чно посилилася у 1960-х рр., коли відзначали 100-
річчя від його смерті (1961) і 150-річчя від дня на-
родження (1964). Це відображено у каталогах ви-
Іл. 29/а, б. Зеновій Береза. Плесканка «Думи мої, думи
мої». 1961 р., Львів. МЕХП
Галина ІваШкІв1182
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
ставок з докладною інформацією про кожен виріб
народного майстра чи професійного митця.
На початку 1960-х рр. на Львівській кераміко-
скульптурній фабриці масовим тиражем випускали пред-
мети із шевченківською тематикою, в тому числі й
жовтополив’яну плесканку Зеновія Берези з рельєфним
погруддям Кобзаря та написом «Думи мої, думи
мої… / 1861—1961» [18]. Цій же даті присвятив свою
ювілейну вазу Іван Малишко (Львів), на якій зобразив
погруддя поета, бандуриста і напис «1814—1961» [7].
На плошині теракотової плакети (h — 3, d —
20 см) «Яворівська мати» (1963 р.; назва автор-
ського повторення 1964 р. — «Нічого кращого не-
має…») відомий збирач кераміки, реставратор та
митець Петро Лінинський (1920—2003) образи
матері та дитини підсилив словами з вірша Шевчен-
ка «У нашім раї на землі», написаного Кобзарем на
засланні у 1849 р. 12:
«Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим»
М’яка пластика фігур обумовлена округлою фор-
мою виробу, а елементи одягу та вишивка, характер-
ні для Яворівщини, як і локальні особливості іграшки
(дерев’яний коник) в руках дитини, значно розши-
рюють характеристику образів [19]. П. Лі нин-
ський — автор теракотових барельєфів «Т. Шевчен-
ко в молодості» та «На панщині пшеницю жала»
(1963) [38], «Юний Шевченко», «Нічого кращого
немає…» (1964). Останні дві було представлено на
виставці 1964 р. в Києві [106, с. 269].
Прикметно, що до образу поета П. Лінинський
звертався неодноразово та в різних матеріалах, на-
приклад, у різьбленні на дереві (1961 р.; поет зобра-
жений у повен зріст і з книгою у лівій руці та ручкою
в правій), техніці гальванопластики (мідна плакета
d — 15,5 см; 1964; напис «1814 — Т. Шевченко —
1964) [20], що було приурочено до 150-ліття від дня
народження Кобзаря. Ще одним із авторів, який ці-
кавився шевченківською тематикою і працював у галь-
ванопластиці, є Степан Драчик (Львів), який 1973 р.
виконав прямокутний пласт, де погруддя Т. Шевчен-
ка показане у тричвертному повороті [21].
12 Ймовірно, ліричність образів і певні нотки ностальгії по-
яснюються тим, що твір написаний на засланні в укріп-
ленні Раїм.
Іл. 30. Петро Лінинський. Тарілка «Яворівська мати».
1963 р., Львів. МЕХП
Іл. 31. Петро Лінинський. Плакета «Т. Шевченко в моло-
дості». 1964 р., Львів. МЕХП
Іл. 32. Іван Марчук. Плакета «Я до школи… Носити воду
школярам». 1963 р., Київ. МЕХП
1183Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
Професійні керамісти зі Львова, Києва, Одеси,
Миргорода та інших міст також були учасниками
ювілейної художньої виставки 1964 року. Більшість
творів зберігається в музеях Львова, що спонукає
докладніше схарактеризувати ці пам’ятки. Йдеться
про вази, тарелі, тарілки, пласти різноманітної фор-
ми та скульптурні портрети поета, а також окремі
пам’ятки-ілюстрації до його творів з гончарної гли-
ни, фаянсу, кам’яної маси та шамоту.
Оригінальне мистецьке вирішення шевченківської
теми запропонував Іван Марчук (Київ), зокрема на
керамічних плакетах. На одній з них, теракотовій, ба-
чимо контурну постать хлопчика, який схилився під
тягарем відер на коромислі. Фігурне зображення до-
повнене словами: «Я до школи... Носити воду шко-
лярам» (слова із вірша «Якби ви знали, паничі...»)
[106, с. 269; 22]. Друга, вкрита брунатною поливою,
є ілюстрацією того ж самого твору поета та супрово-
джується зображеннями трьох дівчат і цитатою «Се-
стри, сестри, горе вам, мої голубки молодії...» [23].
Інша київська майстриня, учасниця виставки
1964 р., Оксана Грудзинська, на тарелях (діаметр
до 40 см) зобразила героїв творів Т. Шевченка
(«Катерина», «На панщині пшеницю жала…»,
«Ярина» (всі — 1963), «Росли у купочці, зрос-
ли…» (1964) [106, с. 263]. У цьому ж році вона
виконала таріль «Заповіт» (1964), де образ банду-
риста доповнила останніми рядками з цього вірша.
Зелено-жовта барва додає оптимізму та впевненос-
ті в майбутнє. Якщо у попередньому творі банду-
рист зображений у фас і дивиться на глядача, то по-
стать бандуриста на іншому тарелі ніби зливається
з його краями, а сам музикант зображений у твор-
чому пориві, що виражається закритими очима; не-
великі мазки жовтого кольору підкреслюють дина-
мічність композиції («Бандурист», 1961). Головним
мотивом тареля «Реве та стогне Дніпр широкий»
(1963) є розлога верба, яка розкинула гілки по усій
площині виробу [100, т. 2, табл. ХV (1, 2, 6, 7)].
На згаданій виставці 1964 р. були вироби близь-
ко двадцяти майстрів професійної кераміки зі Льво-
ва, більшість яких працювала на Львівській кераміко-
скульптурній фабриці, деякі були викладачами Львів-
ського інституту декоративно-прикладного мистецтва
(тепер — Львівська національна академія мис-
тецтв). Так, Борис Горбалюк на великих тарілках
створив образ Кобзаря та проілюстрував один із його
Іл. 33. Іван Марчук. Плакета «Сестри, сестри, горе вам,
мої голубки молодії…». 1963 р. МЕХП
Іл. 34. Борис Горбалюк. Таріль «Тарас Шевченко». 1963 р.
Львів. МЕХП
Іл. 35. Борис Горбалюк. Таріль «Гайдамаки». 1963 р.
Львів. МЕХП
Галина ІваШкІв1184
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
площин у пастельних кольорах. Використання віль-
ного мазка різної величини посилює емоційну напов-
неність образу, композиції притаманний чіткий рит-
мічний уклад. Гострота думок підкреслюється гео-
метричним орнаментом із смугою зигзагів [24].
Монументально представлено постаті героїв пое-
ми «Гайдамаки» (1963) на іншій тарілці Горбалюка.
Погруддя трьох чоловіків із вилами та косами в ру-
ках окреслено м’якими контурними лініями чорної
поливи, що акцентують площини білого, вохристо-
го та брунатного кольорів [25]. Подібна компози-
ційна схема наявна в розписі вази з такою ж назвою
(1964) [100, т. 2, табл. ХV (5)].
В основі композиції Івана Самотоса «Думи мої,
думи...» трикутна форма з плавними заокруглення-
ми в кутах, профільне рельєфне зображення Кобза-
ря, мотив свічки та невеликі сценки-ілюстрації його
творів з силуетами фігур [26].
На великому тарелі (1961; h — 5, d — 42 см)
Івана Томчука з такою ж назвою технікою розпису
вдало поєднано центральний образ поета у вишиван-
ці в профіль та додаткові елементи-символи (вітряк,
церква, хатинки, пліт із горщиками та віночок з роз-
еток та листків), укладені колом [27].
Привертає увагу й тарілка «Катерина», на якій
зображено постать жінки з дитиною на руках. Фі-
гури відзначаються виразними динамічними рисами
й скупою декоративністю [28]. Про це підтверджу-
ють фон тарілки, що складається з двох основних
площин сірої і білої, та лінії-прориси, співзвучні з
рядками з поеми Т. Шевченка «Катерина»:
«Реве, стогне хуртовина,
котить, верне полем».
Засобом димленої кераміки та виразною пластич-
ною мовою Михайлові Кордіяці вдалося передати ди-
намічність образу сліпого Кобзаря у скульптурі «Пе-
ребендя» (1963) [29] з однойменного твору поета:
«Перебендя, старий, сліпий — Хто його не знає?
він усюди вештається, Та на кобзі грає».
Окрім названих керамістів, на ювілейній вистав-
ці експонували свої роботи Тарас Порожняк (настін-
на плита з шамоту «Гамалія»), Петро Маркович
(плитка «Учітеся, брати мої…»), Зеновій Береза
(ювілейні ваза і куманець, рельєф «Бандурист»),
Любомир Лесюк (настінний пласт «Бандурист»),
Ярослав Захарчишин (барельєф «Катерина»).
Іл. 36. Іван Самотос. Пласт«Думи мої, думи…». 1963 р.,
Львів. МЕХП
Іл. 37. Іван Томчук. Таріль «Думи мої, думи…». 1961 р.
Львів. МЕХП
Іл. 38. Іван Томчук. Таріль «Катерина». 1963 р. Львів.
МЕХП
головних творів — поему «Гайдамаки». Наприклад,
образ поета у військовому одязі на тарілці «Тарас
Шевченко» (1963) побудований на поєднанні трьох
1185Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
Авторами бюстів і скульптур Т. Шевченка та ге-
роїв його творів («Бандурист», «Наймичка», «Ка-
терина», «Мати», «Варнак», «Гайдамаки») були:
Володимир Башло, Володимир Грузина, Михайло
Кордіяка, Ярослав Захарчишин та інші. Цілу скуль-
птурну групу з десяти фігур виконала Марнетта Лев-
канян, ілюструючи поему «Сон».
1964 р. на цій же виставці Ярослав Мотика
(Львів) представляв тарілку «Бандурист», а 1980 р.
створив скульптурний портрет Т. Шевченка у дим-
леній кераміці. Автором оригінальних керамічних
пластів «Шевченко-художник», «Учітеся, брати
мої», «Шевченко в казематі», «Єретик», «Перебен-
дя» (1980-ті) є Юрій Віктюк, який тоді жив і пра-
цював у Львові та інші майстри кераміки [30].
З 1990-х рр. у керамічній пластиці активно пра-
цює Микола Вакуленко з Ялти (Крим), який став
автором багатьох теракотових фігурок — героїв тво-
рів Т. Шевченка [109].
Серію декоративних тарелів з постаттю поета, зокре-
ма «Шевченко-художник», «Шевченко-поет» (2009),
а також понад 30 тарелів (d — 62 см; 2010) за моти-
вами збірки поетичних творів «Кобзар» виконав Петро
Печорний (Київ). У їх декорі відчутні глибинні націо-
нальні зв’язки, де важливими є національні символи (ка-
лина, тополя, соловей, зозуля, кінь, хата, церква, вітряк,
ангел, дівчина, Козак-Мамай тощо), звичаї та обряди
українців. Виразність образної мови обумовлена гармо-
нійним зіставленням текстів з мотивами-символами,
підсиленими емоційністю колоритного звучання.
2012 р. за серію цих керамічних предметів П. Пе-
чорний став лауреатом Шевченківської премії.
Отож, у цій статті висвітлено особливості образу
Т. Шевченка та загалом шевченківської тематики у
декорі керамічних виробів другої половини ХІХ —
початку ХXІ ст., виконаних різними техніками та за-
собами. В їх основі переважно розписи та пластика,
що є своєрідними переспівами відомих автопортретів
Т. Шевченка (здебільшого 1840, 1860, 1861-х рр.),
фотографій та подій у його житті, наприклад, зустріч
із І. Сошенком тощо. Наголошуємо на творчих під-
ходах українських митців до створення образу укра-
їнського національного генія, зокрема 1960-х рр., про
що засвідчено в каталогах виставок (особливо
1964 р.), збірках музеїв та приватних колекціях Най-
популярнішим вважається зображення за фотографі-
ями 1858—1860-х рр., автопортретом 1860 р. (Шев-
ченко в смушевій шапці та кожусі), рідше трапляли-
ся образи молодого поета, портретні характеристики
яких нагадують автопортрет 1840 року. Різноманіт-
тя композиційних схем і технік оздоблення, вишука-
ність образної мови та колоритне звучання притаман-
ні ілюстраціям до творів Кобзаря. На численних при-
кладах показано, що народні та професійні майстри
ставилися до образу Шевченка з глибокою пошаною,
намагалися уникати шаблонів, по-своєму осмислюва-
ли творчу спадщину українського генія.
Умовні скорочення
АІН НАНУ — Архів Інституту народознавства
НАН України
БОКМ — Борщівський обласний комунальний кра-
єзнавчий музей
ВОХМ — Вінницький обласний художній музей
ІФОХМ — Івано-Франківський обласний худож-
ній музей
ЛІМ — Львівський історичний музей
Іл. 39. Михайло Кордіяка. Скульптура «Перебендя».
1963 р. Львів. МЕХП
Галина ІваШкІв1186
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
МГМЛ (ВОХМ) — Музей гончарного мистецтва
ім. О. Луцишина, відділ ВОХМ
МЕХП — Музей етнографії та художнього про-
мислу Інституту народознавства НАН України
МКМ — Миргородський краєзнавчий музей
МНАПЛ — Музей народної архітектури та побу-
ту у Львові
НДІЕЗ «П» — Національний історико-етногра-
фічний заповідник «Переяслав»
НМІУ — Національний музей історії України
НМЛ — Національний музей у Львові ім. А. Шеп-
тицького
НМНАПУ — Національний музей народної архі-
тектури та побуту України
НМНМГП — Національний музей народного мис-
тецтва Гуцульщини та Покуття
НМТШ — Національний музей Тараса Шевченка
НМУНДМ — Національний музей українського
народного декоративного мистецтва
НТШ — Наукове товариство ім. Т. Шевченка
ПМА — Польові матеріали автора
РЕМ — Російський Етнографічний музей
ЦДІАУ, м. Львів — Центральний державний істо-
ричний архів України, м. Львів
1. АІН НАНУ. — Оп. 2. — Спр. 129. — Арк. 264.
2. БОККМ.
3. ВОХМ. КП 1869. К-161
4. ВОХМ. НДФ 1441.
5. ВОХМ.
6. ІФОХМ. КН 1502. К 95.
7. ЛІМ.
8. МЕХП. ЕП 47784.
9. МЕХП. ЕП 43109.
10. МЕХП. ЕП 49269.
11. МЕХП. ЕП 45295.
12. МЕХП. ЕП 45329.
13. МЕХП. ЕП 45330.
14. МЕХП. ЕП 45465/1.
15. МЕХП. ЕП 45464.
16. МЕХП. ЕП 45466.
17. МЕХП.
18. МЕХП. ЕП 68221.
19. МЕХП. ЕП 70273.
20. МЕХП. ЕП 70798.
21. МЕХП. ЕП 74916.
22. МЕХП. ЕП 70751.
23. МЕХП. ЕП 70752.
24. МЕХП. ЕП 70714.
25. МЕХП. ЕП 70715.
26. МЕХП. ЕП 70263.
27. МЕХП. ЕП 70772.
28. МЕХП. ЕП 73542.
29. МЕХП. ЕП 70738.
30. МНАПЛ.
31. МНАПЛ.
32. НІЕЗ «П». КВ 3341. К 825.
33. НМІУ. К-286.
34. НМІУ. К-1296.
35. НМЛ. 41379. НМК 959.
36. НМЛ. 49456. НМК 1369.
37. НМЛ.
38. НМЛ. КВ 51565. НМК 1564.
39. НМНАПУ. КС 6188.
40. НМНАПУ. КВ 264/16. КС 2543.
41. НМНАПУ. КВ 151/94. КС 949.
42. НМНАПУ. КВ 151/36. КС 951.
43. НМНМГП.
44. КМНМГП. Інв. № 3879. Кр. 675.
45. НМНМГП. КН 2984. Кр. 278.
46. НМНМГП. КН 8647. Кр. 2079.
47. НМНМГП. Інв. № 162. Кр. 121.
48. НМТШ.
49. НМУНДМ. К-560.
50. НМУНДМ. К-800.
51. НМУНДМ.
52. НМУНДМ.
53. НМУНДМ.
54. НМУНДМ.
55. НМУНДМ.
56. НМУНДМ.
57. Приватна колекція Андрія Цибка (Львів).
58. Приватна колекція Роксолани і Тараса Лозинських (Львів).
59. РЕМ. 625/9.
60. РЕМ. 3999.
61. ЦДІАУ, м. Львів. — Ф. 156. — Оп. 9. —
Спр. 133. — Арк. 6, 8.
62. Барабаш ю. Просторінь Шевченкового слова /
Ю. Барабаш. — К. : Темпора, 2011. — 510 с.
63. Генералюк л. М. Бринський / Л. Генералюк // Шевчен-
ківська енциклопедія. — Т. 1.— К., 2012.— С. 509.
64. Генералюк л. Універсалізм Шевченка: Взаємодія літе-
ратури і мистецтва / Л. Генералюк. — К. : Наукова
думка, 2008. — 544 с.
65. Грабович Г. Шевченко, якого не знаємо (З проблема-
тики символічної автобіографії та сучасної рецепції по-
ета) / Г. Грабович. — К. : Критика, 2000. — 320 с.
66. Данченко л. Народна кераміка Середнього
Придніпров’я / Л. Данченко. — К. : Мистецтво,
1974. — С. 153.
67. Дзюба І. Тарас Шевченко. Життя і творчість / І. Дзю-
ба. — К. : Києво-Могилянська академія, 2008. — 718 с.
68. клименко О. Гнідий Ф.І. / О. Клименко // Шевченків-
ська енциклопедія. — Т. 2.— К., 2012.— С. 92—93.
69. клименко О. Гончарі кінця ХІХ — початку ХХ ст.
(Інноваційний напрямок) / О. Клименко // Народне
мистецтво. — 1999. — № 3—4. — С. 44.
1187Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
70. клименко О. Гончарство і Шевченко / О. Клименко //
Шевченківська енциклопедія. — Т. 2. — С. 126—129.
71. коваль Р. Михайло Гаврилко і стеком, і шаблею : Іс-
торичний нарис / Р. Коваль. — К. ; Вінниця, 2012. —
С. 21. — (Вид. 2-е, випр., доповн.).
72. крутенко Н. Спадщина О. Желєзняка / Н. Крутен-
ко // Образотворче мистецтво. — 1984. — № 4. —
С. 18—19.
73. лащук ю. Закарпатська народна кераміка / Ю. Ла-
щук. — Ужгород : Закарп. обл. книжково-газетне
вид-во, 1960. — Іл. 22.
74. лащук ю. Косівська кераміка / Ю. Лащук. — К. :
Мистецтво, 1966. — С. 82.
75. лащук ю. Образ Т.Г. Шевченка в українській на-
родній кераміці / Ю. Лащук // Народна творчість та
етнографія. — 1961. — № 1. — С. 86.
76. лащук ю. Покутська кераміка / Ю.`Лащук. —
Опішне : Українське народознавство, 1998. — С. 69.
77. л[ебединце]в П. Тарас Григорьевич Шевченко /
П. Л[ебединце]в // Киевская старина. — 1882. —
Июль. — С. 564.
78. Максимовичі М.О. та М.В. Лист Т. Шевченкові від
6.10.1859 р. / М.О. та М.В. Максимович // Листи
до Тараса Шевченка. — К. : Наукова думка, 1993. —
С. 137.
79. Міщанин в.Д. Північна група малих осередків гон-
чарства Опішненського гончарного регіону другої по-
ловини ХІХ—ХХ століття (Історія. Етнографія.
Персоналії) / В.Д. Міщанин // Українське гончар-
ство. Національний культурологічний щорічник. —
Кн. 2: за рік 1994. — Опішне, 1995. — С. 469.
80. Міщанин в.Д. Північна група малих осередків гончар-
ства Опішненського гончарного регіону другої полови-
ни ХІХ—ХХ століття (Історія. Етнографія. Персона-
лії) / В.Д. Міщанин : дисерт... канд. істор. наук. —
Опішне, 2005. — С. 270 (Додатки. — С. 270).
81. Нахлік Є. «І мертвим, і живим, і ненарожденним» і
самому собі: Шевченкове ословлення минулого, сучас-
ного й майбутнього та власної екзистенції / Є. Нах-
лік. — Львів : НАН України, Інститут Івана Франка,
2014. — 471 с.
82. Національний музей історії України : альбом : у 2-х т. /
Н.Г. Ковтанюк, О.В. Іванова, З.О. Зразюк та ін. —
К. : Мистецтво, 2012. — Т. 2. — С. 173—174.
83. Німенко а. Пам’ятники Тарасові Шевченку / А. Ні-
менко. — К. : Мистецтво, 1964. — С. 6—7.
84. Нога О. Іван Левинський / О. Нога. — Львів : Осно-
ва, 1993. — С. 27.
85. Нога О. Іван Левинський архітектор, підприємець,
меценат / О. Нога. — Львів : Центр Європи,
2009. — С. 184.
86. Нога О. Українська художньо-промислова кераміка
Галичини (1840—1940) / О. Нога. — Львів : Укра-
їнські технології, 2001. — С. 151.
87. Овсійчук в. Мистецька спадщина Тараса Шевченка у
контексті європейської художньої культури / В. Овсій-
чук. — Львів : Інститут народознавства НАН Украї-
ни, 2008. — 416 с. : іл.
88. Пахаренко в. Шевченко як геній. Природа, своєрід-
ність і стратегії інтерпретації геніальності поета / В. Па-
харенко. — Черкаси : Брама-Україна, 2013. — 840 с.
89. Русов М. Гончарство у селі Опошні, у Полтавщині /
М. Русов // Матеріали до українсько-руської етно-
логії. — Львів, 1905. — Т. VІ. — С. 52.
90. Сакович І. Народна керамічна скульптура Радянської
України / І. Сакович — К. : Наукова думка, 1970. —
С. 33.
91. Сержант л. Від ремесла до мистецтва / Л. Сержант //
Народне мистецтво. — 2000. — № 1—2. — С. 311.
92. Січинський в. Ганчарство Лівобережжя / В. Січин-
ський // Нова хата. — 1937. — Ч. 8. — С. 5.
93. Скляренко Г. Інтерпретація творчості Т. Шевченка в
українському мистецтві ХХ століття / Г. Склярен-
ко // Слово і час. — 2014. — № 3 (639). — Бере-
зень. — С. 90—100.
94. Соколов ю.М. Шевченко в народній творчості /
Ю.М. Соколов. — К., 1940. — С. 6.
95. Станкевич М. Релігійні мотиви у графічних творах
Тараса Шевченка / М. Станкевич // Мистецтво-
знавство’13. — Львів : Спілка критиків та істориків
мистецтва ; Інститут народознавства НАН України,
2013. — С. 9—16.
96. Станкевич М. Художня кераміка / М.Є. Станкевич,
Є.А. Антонович, Р.В. Захарчук-Чугай // Декоративно-
при клад не мистецтво. — Львів : Світ, 1992. — С. 77—85.
97. Тарас Григорович Шевченко в народному образотворчо-
му мистецтві. Республіканська виставка. — К., 1940.
98. Ханко в. Мистецтво гончарів старої Полтавщини /
В. Ханко // Український керамологічний журнал. —
2001. — № 2. — С. 26.
99. Чуйко Т. Малярські композиції Миколи Стороженка
за мотивами творів Тараса Шевченка / Т. Чуйко //
Актуальні проблеми мистецької практики і мисте-
цтвознавчої науки. — К., 2009. — № 2 (11).
100. Шевченківська енциклопедія : в 6-ти т. — Т. 1:
А-В. — К. : НАН України ; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шев-
ченка, 2012. — 744 с.; Т. 2: Г-З. — К., 2012. —
760 с.; Т. 3: І-Л. — К., 2013. — 888 с. ; Т. 4:
М-Па. — К., 2013. — 808 с.
101. Школьна О. Фарфор-фаянс України ХХ століття.
Інфраструктура галузі, промислова та економічна по-
літика, організаційно-творчі процеси / О. Школь-
на. — К. : День печати, 2013. — Кн. ІІ. — С. 170.
102. Школьна О. Київський художній фарфор ХХ століття /
О. Школьна. — К. : День печати, 2011. — С. 16—17.
103. Школьна О. Фарфор-фаянс України ХХ століття.
Інфраструктура галузі, промислова та економічна по-
літика, організаційно-творчі процеси / О. Школь-
на. — К. : Інтертехнологія, 2011. — Т. І. — С. 137.
104. Щербак в. Талант сказав слово в кераміці / В. Щер-
бак // Народне мистецтво. — 1999. — № 1—2. —
С. 10.
Галина ІваШкІв1188
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
105. Щербак в.а. Шевченко Т. Г. у народно-декора-
тивному мистецтві / В. Щербак // Шевченківський
словник : у 2-х т. : Т. . Мол — Я. — К. : Головна
редакція УРЕ, 1976. — С. 368.
106. Юбилейная художественная выставка, посвященная
150-летию со дня рождения Т.Г. Шевченко. Ката-
лог. — К. : Мистецтво, 1964. — С. 258.
107. юр М. Желєзняк (Залізняк) Омелян Савелійович /
М. Юр // Шевченківська енциклопедія : в 6-ти т. —
Т. 2 : Г—З. — К., 2012. — С. 599.
108. Яців Р. Гаврилко М.О. / Р. Яців // Шевченківська
енциклопедія. — Т. 2. — С. 21.
109. Олександр Савченко / Савченко Олександр // Вісті
з України. — № 1 (1166). — 1 січня 1981 р. — С. 4
[vakulenko.ukrlife.org/05.htm]
Halyna Ivashkiv
SHEVCHENKIANA
IN THE 19TH — EARLY 21ST CC.
UKRAINIAN EARTHENWARE
The article analyzes the image of Taras Shevchenko and char-
acters of his works in décor of folk and professional earthenware
as well as ceramic items produced by porcelain and faience fac-
tories and plants. Major groups and types, composition
schemes, motives, and decoration techniques of the given earth-
enware items have been identified. The author of the given pa-
per puts particular emphasis on the fact that artists displayed
their creativity in depicting the national genius, and highlights
the artists’ participation in the most renowned exhibitions.
Keywords: Taras Shevchenko, image, earthenware, composi-
tion, décor.
Галына Ивашкив
ШЕВЧЕНКИАНА
В УКРАИНСКОЙ КЕРАМИКЕ
ХIХ — НАЧАЛА ХХІ СТОЛЕТИЯ
Анализируется использование образа Т. Шевченко и ге-
роев его произведений в народной и профессиональной ке-
рамике, а также в изделиях фарфоровых и фаянсовых за-
водов и фабрик. Определены основные типы и группы,
композиционные схемы и мотивы, техники декора этих
глиняных памяток. Акцентируется на творческих подходах
мастеров к изображениям украинского национального ге-
ния, показано их участие в наиболее известных выставках.
Ключевые слова: Тарас, Шевченко, образ, керамика,
ком позиция, декор.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94498 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:23:45Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Івашків, Г. 2016-02-11T15:59:05Z 2016-02-11T15:59:05Z 2014 Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття / Г. Івашків // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1165-1188. — Бібліогр.: 109 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94498 Аналізується використання образу Т. Шевченка та героїв його творів у декорі народної та професійної кераміки, а також виробів фарфорових та фаянсових заводів і фабрик. Визначені основні види і типи, композиційні схеми, мотиви й техніки оздоблення цих глиняних пам’яток. Наголошується на творчих підходах митців до зображень українського національного генія, висвітлюється їхня участь у найвідоміших виставках. The article analyzes the image of Taras Shevchenko and characters of his works in décor of folk and professional earthenware as well as ceramic items produced by porcelain and faience factories and plants. Major groups and types, composition schemes, motives, and decoration techniques of the given earthenware items have been identified. The author of the given paper puts particular emphasis on the fact that artists displayed their creativity in depicting the national genius, and highlights the artists’ participation in the most renowned exhibitions. Анализируется использование образа Т. Шевченко и героев его произведений в народной и профессиональной керамике, а также в изделиях фарфоровых и фаянсовых заводов и фабрик. Определены основные типы и группы, композиционные схемы и мотивы, техники декора этих глиняных памяток. Акцентируется на творческих подходах мастеров к изображениям украинского национального гения, показано их участие в наиболее известных выставках. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Ювілеї Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття Shevchenkiana in the 19th — early 21st cc. Ukrainian earthenware Шевченкиана в украинской керамике ХIХ — начала ХХІ столетия Article published earlier |
| spellingShingle | Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття Івашків, Г. Ювілеї |
| title | Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття |
| title_alt | Shevchenkiana in the 19th — early 21st cc. Ukrainian earthenware Шевченкиана в украинской керамике ХIХ — начала ХХІ столетия |
| title_full | Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття |
| title_fullStr | Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття |
| title_full_unstemmed | Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття |
| title_short | Шевченкіана в українській кераміці ХІХ — початку ХХІ століття |
| title_sort | шевченкіана в українській кераміці хіх — початку ххі століття |
| topic | Ювілеї |
| topic_facet | Ювілеї |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94498 |
| work_keys_str_mv | AT ívaškívg ševčenkíanavukraínsʹkíikeramícíhíhpočatkuhhístolíttâ AT ívaškívg shevchenkianainthe19thearly21stccukrainianearthenware AT ívaškívg ševčenkianavukrainskoikeramikehihnačalahhístoletiâ |