Т. Шевченко і І. Рєпін
Наводяться паралелі у творчості художників, які формувались у різний час: для Т. Шевченка актуальними були естетичні принципи романтичної епохи, на творчу особистість І. Рєпіна велике враження справив реалізм і соціальна роль художнього образу. Вказується, що попри очевидну відмінність, вони обо...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94546 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Т. Шевченко і І. Рєпін / О. Денисенко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1155-1164. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859916277367177216 |
|---|---|
| author | Денисенко, О. |
| author_facet | Денисенко, О. |
| citation_txt | Т. Шевченко і І. Рєпін / О. Денисенко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1155-1164. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | Наводяться паралелі у творчості художників, які формувались у різний час: для Т. Шевченка актуальними були естетичні принципи романтичної епохи, на творчу особистість
І. Рєпіна велике враження справив реалізм і соціальна роль
художнього образу. Вказується, що попри очевидну відмінність, вони обоє стали новаторами у багатьох галузях і
жанрах мистецтва, в першу чергу, в його жанрово-тематичному спрямуванні.
The article has presented certain parallels in creativeness by the
artists risen at the various time: if for T. Shevchenko most actual
notions laid in aesthetics of Romanticism, I. Repin’s creative
personality got strong influence of Realism and the social
load of artistic image. Conclusion has been forwarded that in
spite of evident difference, both painters became pioneers in
numerous branches and genres of art, in its genre-thematic direction
first of all.
Приводятся параллели в творчестве художников, которые
формировались в разное время: для Т. Шевченко
актуальными были эстетические принципы романтической
эпохи, на творческую личность И. Репина большое
впечатление произвел реализм и социальная роль художественного
образа. Указывается, что несмотря на очевидную
разницу, они оба стали новаторами во многих
отраслях и жанрах искусства, в первую очередь, в его
жанрово-тематическом направлении.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:05:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
Тема «Т.Г. Шевченко і Слобожанщина», незва-
жаючи на те, що Кобзар ніколи не був у Хар-
кові, має багато складових. Крім літературних, осо-
бистих зв’язків, епістолярної спадщини, вагоме міс-
це займає і мистецька. Варто згадати, що саме
слобожани І. Крамськой та І. Рєпін першими ство-
рили живописні портрети Тараса Шевченка, які за-
йняли достойне місце у колекціях Державної Тре-
тьяковської галереї у Москві 1 та Державному музеї
Т.Г. Шевченка у Києві 2. Харків’яни також брали
участь у конкурсах на створення пам’ятника Т. Шев-
ченкові у Києві [6, с. 21]. Врешті-решт, у Харкові
знаходиться кращий у світі пам’ятник Кобзареві 3.
Життєвий і творчий шлях Т.Г. Шевченка та
І.Ю. Рєпіна розділяють тридцять років. Якби Коб-
зар прожив трохи довше, вони б зустрілись у Пе-
тербурзі, в Академії мистецтв, і Рєпін, як свого часу
В.Д. Орловський, міг би цим пишатися і розповіда-
ти про незабутні зустрічі [7, с. 11].
Ненабагато різнився і соціальний статус обох.
Про кріпацьке існування — своє і свого народу,
Шевченком написано багато. У спогадах Рєпіна та-
кож звучить болісна нота приниження і бідності:
«Звание военного поселянина было очень презрен-
ное, ниже поселян считались разве крепостные», —
згадує Рєпін в «Далеком близком». Пишався він
також і тим, що його дід і Шевченків були учасни-
ками повстань. Дід Рєпіна брав участь у чугуївсько-
му бунті 1819 року, придушеному з особливою жор-
стокістю [3, с. 22]. Тоді поселяни «дерзостно» від-
мовились косити сіно для казенних коней.
Сімдесят чоловік в Чугуєві, який був центром вій-
ськових поселень України, було покарано шпіцруте-
нами (як відомо, графічний аркуш «Кара шпіцруте-
нами» стала найвищим досягненням творчості
Т. Шевченка періоду заслання у серії «Притча про
блудного сина» (1857).
Дід Т.Г. Шевченка по батькові, Іван Андрійович
(Грушевський, Швець) прожив довге життя (1761—
1849) 4, і помер, коли Тарас вже був на засланні. Був
1 І.М. Крамськой. Портрет поета і художника Т.Г. Шев-
ченка. 1871.
2 І.Ю. Рєпін. Портрет Т. Шевченка. 1880.
3 М. Манізер. Г. Лангбард. Пам’ятник Т.Г. Шевченкові.
1935.
4 Дати народження і смерті подані за другим томом Шев-
ченківського словника (с. 358). Інші ж джерела подають
такі дати народження: 1742, 1751, 1756; смерті — між
1841 і 1856-м роками. Найправдоподібніша дата наро-
дження, за твердженням В. Жадько, є 1756 рік. (Див.: © О. ДЕНИСЕНКО, 2014
Ольга ДЕНИСЕНКО
Т. ШЕВЧЕНКО І І. РЄПІН
Наводяться паралелі у творчості художників, які формува-
лись у різний час: для Т. Шевченка актуальними були ес-
тетичні принципи романтичної епохи, на творчу особистість
І. Рєпіна велике враження справив реалізм і соціальна роль
художнього образу. Вказується, що попри очевидну від-
мінність, вони обоє стали новаторами у багатьох галузях і
жанрах мистецтва, в першу чергу, в його жанрово-
тематичному спрямуванні.
Ключові слова: Т. Шевченко, І. Рєпін, К. Брюллов, со-
ціальний статус, автопортрети.
Ольга ДЕНИСЕНкО1156
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
свідком повстання Коліївщини 1768 року, і його роз-
повіді стали одним із джерел Тарасової поеми «Гай-
дамаки». В епілозі поет зобразив діда як цікавого
оповідача, намалював його портрет, згадував про
нього в повісті «Близнецы» та листах [17, с. 353].
Почуття поваги і гордості до свого діда у Шевчен-
ка пов’язане із словами вдячності:
Спасибі, дідусю, що ти заховав
у голові столітній ту славу козачу,
я її онукам тепер розказав.
Живописне зображення діда як хранителя роду,
його ментальної та історичної пам’яті, бачимо в кар-
тині «Селянська родина» (1843), написаній Шев-
ченком після подорожі в Україну 1843 року.
Найбільш колоритними у Рєпіна є зображення ді-
дів, пов’язані із запорізькою тематикою. В обох ва-
ріантах «Запорожців» такі типажі є. У нашому хар-
ківському увагу привертає «дід», зображений під
рукою І. Сірка, який в цьому «атласі сміху» «видає»
свій єхидний смішок. Ще одне — зосереджене, во-
льове обличчя літнього чоловіка над напівоголеним
запорожцем з бандурою свідчить про свою власну,
незаангажовану реакцію на лист-послання султано-
ві. В одному з листів Д. Яворницькому [11, с. 398],
пишучи про картину «Гопак», Рєпін зазначає, що
«навіть столітній дід навприсядки пішов» (пер.
наш. — О. Д.), цим самим даючи точну характе-
ристику запального, нестримного характеру танцю.
Взагалі поетичний рефрен шевченкового «мені
здається, що це я, що це ж та молодість моя» при-
таманний більшості його творів. Рєпін, також обда-
рований словом, максимально відвертий в «Далеком
близком», листуванні, як Шевченко в своєму що-
деннику та автобіографічній повісті «Художник». У
своїй сепії «Казахські діти-байгуші» (Харківський
художній музей) періоду заслання він зобразив
дітей-жебраків, що були частими «гостями» Ново-
петровського укріплення, де тоді служив Шевчен-
ко. Жебракувати мали право тільки діти до тринад-
цяти років (згідно указу генерала Гессена, тодішньо-
Жадько В. Тарасів дід Іван — «півпарубок серед коліїв» /
Віктор Жадько, науковець, письменник // Кримська
світлиця. — 2013.— 12.04. Електронний ресурс http://
svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11643). Най-
правдоподібніша з тих міркувань, що дідові Т. Шевченка
на час повстання Коліївщини 1768 р. було 12 років, а не
сім, як подає автор нашої статті.— Прим. ред.
го губернатора Казахстану). Щоб провести
паралелі із відомими рядками «мені тринадцятий ми-
нало, я пас ягнята за селом», автор статті традицій-
но дає запитання екскурсантам Харківського худож-
нього музею — ровесникам поета: чому тільки до
тринадцяти? І сучасні діти хором відповідають: а в
цей час дитина вже може сама заробити! І Шевчен-
ко, і Рєпін заробляють! Тарас утримує себе на поса-
ді козачка у Енгельгардта, перед тим — «пасе яг-
нята за селом». Рєпін малює писанки, які здає в ма-
газин сусіда-купця.
У рік смерті Кобзаря Рєпін, сімнадцятирічний
хлопець, вже досить популярний на Слобожанщи-
ні іконописець, його «виписують за 100 верст на ро-
боту». Він працює у Малинівській церкві, в п’яти
верстах від Чугуєва, де пише велику картину
«Розп’яття» [5, с. 9].
Цю ж тему страждання Христа він буде розро-
бляти пізніше в картинах, позначених стилістикою
популярного на рубежі століть напрямку символіз-
му [13, с. 83]. Популярну у 1880-ві роки гравюру
Штейбена «Голгофа» художник розмістить між пор-
третами Т.Г. Шевченка і М.О. Некрасова в най-
більш значній роботі цього періоду — «Не ждали»
(1884—1888). Поезія цих улюблених авторів ро-
сійської революційної інтелігенції, за словами сучас-
ників, була головною рушійною силою революційно-
го руху [16, с. 15]. Цим самим Рєпін проводить іще
й паралель із поетом-мучеником, що виявиться в
сюжетно-тематичній спрямованості двох своїх етю-
дів, де зобразить поета, прикутого до тачки, що при-
мостився писати свої вірші [10, с. 5].
У цьому контексті нас зацікавила фраза з листа
Рєпіна: «…Я совсем не помню, где я читал эти по-
дробности…». Ці «подробиці» автор статті виявив
у музеї А.С. Макаренка в Курязькій колонії біля
Харкова. В експозиційному розділі «Виконання по-
карань» знаходиться фото арештантів, прикутих до
своїх тачок. Ілля Рєпін, який через революційну те-
матику долучився і до тюремних реалій, міг бачити
щось подібне у процесі роботи над своїми творами.
Рєпін пройшов типовий шлях до Академії, як і ба-
гато вихідців із України, через іконопис. Шевчен-
ко — через роботу в артілі Ширяєва, як рисуваль-
ник, майстер оздоблення інтер’єру та декоративно-
го розпису. Цей різний шлях у мистецтво пояснено
просто — відсутністю у Тараса початкової худож-
1157Т. Шевченко і І. Рєпін
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
ньої освіти, носіями якої були сільські дяки-богомази.
Багате і різноманітне художнє середовище Чугуєва,
одного з найкращих провінційних центрів Російської
імперії, природно, давало змогу і навчання (в кор-
пусі військових топографів), і особистого спілкуван-
ня з майстрами живопису. Зі всією імпульсивністю
своєї вдачі Рєпін називає найталановитішого, поці-
нованого самим І. Айвазовським, Леонтія Персано-
ва «Рафаелем» Чугуєва, а свого вчителя І.М. Буна-
кова, майстра «суздальського письма» — «живо-
писцем, рівним Гольбейну».
Також різними були їхні шляхи «підкорення» Пе-
тербурга. Як художник, Шевченко формується саме
тут, з 1832 року і до вступу до Академії, працюючи
в майстерні Ширяєва, і одночасно відвідуючи ма-
лювальні класи Товариства заохочування художни-
ків. Рєпін приїздить до Петербурга із солідним ба-
гажем практичних напрацювань в іконописі та роз-
писі церков. Він захоплений розповідями про
І. Крамського, почутими на його батьківщині, де Рє-
пін працював як іконописець. І. Крамськой ще дов-
го буде для нього незаперечним авторитетом, як
Брюллов у Шевченка.
Також різниться і їх ставлення до України. Від-
криття її станеться в обох під час подорожей —
Шевченка 1843 року, Рєпіна — у 1880-ті, періоду
роботи над «Запорожцями».
Спогади про батьківщину у Шевченка були по-
виті безрадісним дитинством, раннім сирітством, де
Петербург, Брюллов і його оточення стали по-
справжньому його духовною родиною. Рєпін, на-
впаки, «…Был полон гордой мысли украинского во-
енного поселянина, что кроме Украины ничего хоро-
шего быть не может, спорил с товарищами, что
харьковская соборная колокольня выше Исаакиев-
ского собора» [12, с. 270].
І хоча нинішні російські дослідники практично іг-
норують українське походження багатьох митців, се-
ред них і Рєпіна, обмежуючись висловом «Украину
он знал и чувствовал» [13, с. 13], пам’ять «хохлац-
кой крови», про що йому якось нагадав І. Крамськой
[13, с.13], дитячі та юнацькі враження, що особли-
во загострились в період його творчої зрілості, тво-
рять ґрунт, щоб говорити про глибинні відчуття спо-
рідненості із своїм краєм і народом.
Знакове ім’я, яке поєднує обох майстрів — Карл
Брюллов. Для Шевченка це — бог, в прямому ро-
зумінні усього слова: спаситель, пророк (в мисте-
цтві), «божественний Карл», «великий Брюллов».
Сторінки повісті «Художник» Т. Шевченка доно-
сять до читача увесь спектр їх взаємин: відвідуван-
ня театрів, спільні обіди, оцінки Брюлловим не тіль-
ки робіт студентів, його учнів, а й мистецьких явищ,
тих чи інших знакових подій у Петербурзі та світі.
Це була школа доброго смаку, правил поводження
в товаристві, введення до кола тодішньої петербурзь-
кої літературно-мистецької еліти.
У процесі навчання Брюллов радив своїм учням
копіювати свої власні твори. У художній спадщині
Шевченка збереглися копії з акварелей К. Брюлло-
ва «Перерване побачення» та «Сон бабусі і внучки».
Після повернення із заслання Шевченко 1860 року
виконав офорт «Вірсавія» з картини К. Брюллова,
за який отримав звання академіка.
Роль Брюллова в житті Шевченка достатньо ви-
світлена в його життєвій і творчій біографії. Брюл-
лов помер в Італії 1852 року, посередині терміну сол-
датського заслання Шевченка. Цього ж року 28-
річний В.В. Стасов, майбутній палкий друг
І.Ю. Рєпіна, публікує в «Отечественных записках»
сповнені захоплення свої враження, пов’язані з
останніми роботами К. Брюллова, які він побачив у
Манчіано. Через дев’ять років, 1861, в «Русском
вестнике» той же Стасов, з притаманним йому тем-
пераментом і перебільшенням, безжалісно розвінчав
своє «божество». Як завжди тонко і точно, Рєпін
дає характеристику цьому явищу:
«Будучи 8-летним ребенком, за 1500 верст от
столицы, в 50-х годах, еще до железных дорог, в по-
луграмотной среде, я уже знал это имя и много ле-
генд про живопись этого гения. В 60-х годах на лек-
циях словесности в Академии художеств проф.
Эвальд еще увлекал полным восторгом всю аудито-
рию, описывая «Последний день Помпеи». Но не
прошло и десяти лет, как мания свержения автори-
тетов, охватившая, как поветрие, русское общество,
не пощадила и этой заслуженной славы. Причины
были уважительные: к этому времени у нас проявил-
ся вкус национальный; общество жаждало правды
выражения, искренности вдохновения художников и
самобытности: малейшая тра диция общеевропейской
школы итальянизма претила русскому духу...».
Тогда-то Стасов и провозгласил: «Двадцать лет
поклонялись ничтожной личности Брюллова!..».
Ольга ДЕНИСЕНкО1158
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
«Искусство как искусство отодвигалось на послед-
ний план, как нечто ненужное, замедляющее воспри-
ятие, да его и понимали немногие ветераны эстетики.
Художественный успех имели иллюстрации Трутов-
ского к басням Крылова. «Искусство для искусства»
было пошлой, позорной фразой для художника, от
нее веяло каким-то развратом, педантизмом. Ху-
дожники силились поучать, назидать общество,
чтобы не чувствовать себя дармоедами, развратни-
ками и тому подобным ничтожеством» [3, с. 33].
Ім’я Брюллова в період навчання Рєпіна в Ака-
демії мистецтв зустрічається неодноразово. Працю-
ючи над програмами з рисунка, він користується по-
радами І.М. Крамського, який нещадно критикує
його за «академічну нісенітницю», заохочуючи до
написання життєвих образів. З гумором Рєпін пише
про розчарування Крамського його композицією
«Потоп», ескіз якої явно повторював «Останній
день Помпеї» К. Брюллова [3, с. 33].
Тінь «великого Карла» продовжувала витати не
тільки над самим І. Рєпіним, а й над їх стосунками
з В.В. Стасовим, настільки, що стала причиною їх
багаторічного непорозуміння і припинення всіляких
контактів. 1893 року Рєпін разом із сином Юрієм
їде за кордон. По дорозі до Відня, зупинившись у
Вільно, він висловлює своє захоплення портретом
Платона Кукольника роботи К. Брюллова і його се-
пією «Розп’яття», побаченою в репродукції. До сло-
ва, ескіз «Розп’яття» було також виконано і Т. Шев-
ченком на засланні 1850 року (сепія, НГШ).
У виданні повісті «Художник» Шевченко із при-
таманним йому захопленням щодо всього, що сто-
сувалось Брюллова, пише про цю його композицію.
Обидві сепійні роботи — Шевченка і Брюллова, до
речі, репродуковані поряд [9, с. 156—157], що дає
змогу порівняти їх і зіставити.
Нервозність В.В. Стасова з приводу К. Брюлло-
ва (в деяких літературно-мистецьких колах він мав
прізвисько «Не уважай-корито») з роками не тіль-
ки не «заспокоїлась», а й вибухнула з новою силою.
Після трьох короткочасних розходжень 1893 року
настало найбільш тривале — четверте.
Пауза у стосунках, причиною чого стало «невід-
речення» Рєпіна від Брюллова, тривала довгих
п’ять років і мала глибоко принципове персоніфі-
коване значення рішучої боротьби між старим і но-
вим мистецтвом.
Рєпін не тільки пішов викладати до Академії мис-
тецтв, а й у своїх листах він посмів знову піднести
Брюллова в генії! У відповідь на «громові» листи
В.В. Стасова і звинувачення в «ренегатстві», Рєпін
ставить крапку: «…Я ни в чем не извиняюсь перед
вами, нисколько не обещаю исправиться, Брюлло-
ва считаю большим талантом…» [3, с. 97].
Перші рисункові вправи Шевченка добре описа-
ні в мистецтвознавчій літературі (і художній також).
Вони належать до періоду його перебування в пана
Енгельгардта у Вільно, і виконані, очевидно, за по-
радою учнів Віленської художньої школи та її про-
фесора Й. Рустемаса. Сам Шевченко цінував своє
навчання у нього, згадуючи його настанови на за-
сланні, що «коли хочеш бути справжнім художни-
ком, то шість років рисуй, а тоді шість місяців ма-
люй, і тоді станеш справжнім художником».
До вступу в Академію мистецтв він мав уже до-
сить високу художню підготовку, яку він пройшов у
майстерні Ширяєва, згодом — змальовуючи статуї
у Літньому саду. Знайомство з І. Сошенком, від-
так — його друзями з Академії мистецтва, дало
можливість копіювати учбові оригінали — естампи.
В повісті «Художник» згадується, як неохоче
власник майстерні декораційного розпису (Ширяєв)
погоджувався відпустити свого майстра (Шевчен-
ка): «Он у меня рисовальщик. А рисовальщик, вы
сами знаете, что значит в нашем художестве» [9,
с. 114]. Більш відверто він висловлює своє незадо-
волення, коли дізнається про розірвання контракту
з Енгельгардтом, що у нього вкрали кращого робіт-
ника і він втрачає не одну тисячу рублів! [9, с. 114].
Відвідування Рисувального класу товариства за-
охочування художників, згодом гіпсового класу Ака-
демії мистецтв також згадується у повісті «Худож-
ник». У 1835—1837 Шевченко компонує сюжетні
малюнки на історичну тематику, відвідує Ермітаж
та майстерню К. Брюллова. Природно, що в Ака-
демії він зразу вступає до гіпсофігурного класу, про-
пустивши три попередні.
Фраза із повісті «Художник» — «ниже третьо-
го номера не сажусь» добре ілюструє успіхи Шев-
ченка в царині академічного рисунка. За один із них
1838 року він одержав найвищу оцінку — перший
номер [9, с. 161].
В царині рисунка Рєпін, отримуючи за роки на-
вчання всі належні йому великі і малі медалі, вия-
1159Т. Шевченко і І. Рєпін
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
вився не на висоті. Ні за одну роботу, написану з
натурщика, (1867) він не одержав перший номер,
а тільки два других, один третій, шостий, сьомий
і восьмий.
Зневіра у власні сили в мистецтві, що, в принци-
пі, притаманно таким безумовним «перфекціоністам»,
як Рєпін, посилювалась бесідами зі студентами на
«розумні теми». Сором за власну неосвіченість лед-
ве не призвів до непоправного — покинути живопис,
Академію, зайнятись освітою. Поради одного зі сту-
дентів університету облишити всі ці нісенітниці, це
«ваше мистецтво», як не дивно, були підкріплені па-
радоксальним прикладом — «як Шев ченко, який теж
спочатку поганим мистецтвом займався, поки не взяв-
ся за справу» [3, с. 68] (пер. наш. — О. Д.).
Проте блискучими були успіхи Рєпіна в живопи-
сі, де він отримав за всі чотири етюди по першому
номеру, виділяючись серед своїх товаришів як жи-
вописець. Цього ж 1867 року Рєпін приїздить на
батьківщину, в Чугуїв. На замовлення церкви в
с. Черкаські Тишки він привозить написані в Петер-
бурзі образи євангелістів, серед них — Іоанна, ско-
пійованого з картини К. Брюллова, писаного, в свою
чергу, з роботи Доменікіно. До речі, у повісті «Ху-
дожник» Т. Шевченко згадав, як Брюллов
«чрезвычайно прилежно» працював над цією копією,
яку йому замовила Академія мистецтв. Тарас був доб-
ре обізнаний з життям і творчістю Доменікіно і зга-
дував про нього не тільки в повісті «Художник», а
й «Щоденнику» (запис 2.Х.1857), і повісті «Вар-
нак» [17, с. 195].
В кінці 1860-х Рєпін стає майстром, і пише так
впевнено і вміло, як жоден із його товаришів по Ака-
демії. Із освітою та освіченістю в нього також все скла-
лося, що відзначив його друг, мистецький критик
В.В. Стасов, написавши в одному з листів, що Рєпін
«умнее и образованнее всех наших художников».
Треба зазначити, що Рєпін також довго не поли-
шав думку таки отримати університетську освіту.
1881 року він хотів вступити вільнослухачем до Мос-
ковського університету. Але, змучений бюрократич-
ними перепонами, покинув цю ідею, назвавши рек-
торат у притаманному своєму характеру імпульсив-
ному стилі — «вертепом піддячих» [11, с. 263].
Прагнення до всебічної освіти, набуття знань,
пов’язаних із фундаментальними дисциплінами, ба-
чимо і в Шевченка: крім навчання в Академії, він
відвідував лекції в Петербурзькому університеті,
Вільному економічному товаристві, брав уроки
французької мови, був добре знайомий із колекці-
ями образотворчого мистецтва — в Ермітажі і при-
ватних галереях. Ці знання виявились настільки
ґрунтовними, що через багато років у повісті «Ху-
дожник», написаній на засланні, не маючи доступу
до бібліотек, Шевченко згадує безліч імен творів
мистецтва та літератури, вражаючи феноменальною
пам’яттю та аналітичним поглядом на гро мадсько-
суспільні явища.
І Шевченко, і Рєпін залишили багато автопортре-
тів. Шевченко створював їх протягом усього свого,
більше нелегкого, життя. Найраніший, широко ві-
домий (1840, в овалі, НГШ) — одна з перших
спроб малювання олійними фарбами, що відтворює
романтично піднесений образ молодого поета і ху-
дожника. Шевченкові двадцять шість років, перед
ним розкриті широкі літературно-мистецькі обрії, у
нього прекрасний учитель і друг — К. Брюллов.
У цьому ж ключі, з різною емоційною складовою
(зосередженість, рішучість тощо) виконані три ві-
домих графічних автопортрети 1843 року — нари-
совані у Яготині 1845 року, які були подаровані
В. Рєпніній та Н. Тарновській. До 1845 року нале-
жить і відомий за офортом 1860 автопортрет із свіч-
кою [15].
Заслання, Тарасова Голгофа, для нього настало у
віці Христа — 33 роки. Коли порівнюєш його «ав-
топортрети» 1840 і 1847 років, запитуєш глядачів,
скільки років відділяє романтичного молодого чоло-
віка від літнього вусатого згорьованого дядька? Лу-
нають відповіді: двадцять, тридцять, а між тим для
такого «перетворення» вистачило всього лишень сім…
Сам поет про це скаже з вражаючою відвертістю:
І довелося знов мені
На старість з віршами ховатись,
Мережить книжечки, співати
І плакати у бур’яні.
А далі — заслання і короткі три роки творчості,
позначені розумінням трагізму невідворотності ско-
рого закінчення життєвого шляху з об’ємом нереа-
лізованих задумів, мрій і бажань, свідками чого та-
кож стають його автопортрети.
За манерою виконання ці автопортрети різні: від
детально опрацьованих, («Діти-байгуші», «Казах-
ський хлопчик, що грається з кішкою») до силует-
Ольга ДЕНИСЕНкО1160
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
них («Казарма», «Кара колодкою» з «Притчі про
блудного сина» (1856—1857)). Стосовно техніки
виконання зауважимо, що Шевченко писав автопор-
трети і олією (як найраніший, 1840 року, так і остан-
ній 1861), до речі, обидва — в овалі, як життєве
коло, що замкнулось, в графіці використовував се-
пію, бістр, італійський олівець.
Відмінність автопортретів Шевченка від інших
творів цього жанру у різних майстрів, зокрема, у того
ж таки Рєпіна, що це не просто зображення себе у
різних вікових категоріях і життєвих ситуаціях, а й
у випробуваннях. Тяжких і нелюдських. В історії
мистецтва відомі випадки, коли художник поміщав
свій автопортрет у багатофігурних полотнах — той
же Рембрандт, Караваджо, Ботічеллі. У вітчизня-
ному мистецтві прагнення увести автопортретне зо-
браження в картину (частіше всього жанрову) най-
більше виявляється саме в «шевченківський» пері-
од мистецтва — в колі родини часто представляють
себе Ф. Толстой, художники венеціановської шко-
ли. П. Федотов зображує себе на прогулянках з ро-
дичами або серед своїх друзів-офіцерів, Г. Гагарін —
у товаристві К. Брюллова і В. Корна.
Той же П. Федотов, чию соціальну сатиру так ці-
нував Шевченко, зображував себе героєм смішних
побутових сцен («Наречених сюди, наречених!»,
«Ах, батечку, як тобі личить чепчик!») [2, IV].
У творчості художників того часу присутні також
і автошаржі — це роботи О. Орловського, В. Тро-
пініна, К. Брюллова, П. Федотова. Автошарж-
карикатуру на себе «под ружьем» Шевченко супро-
воджує підписом «От так, як бачите!».
В значній галереї автопортретів І пол. ХІХ ст.
саме графічний займає важливе місце. І в цьому кон-
тексті доробок Т. Шевченка зближується із дороб-
ком Рєпіна, чиї досягнення в цьому жанрі збігають-
ся із підйомом графіки у період вже «срібного сто-
ліття» рубежу ХІХ—ХХ ст.
Без перебільшення, роботи Т. Шевченка є уні-
кальними з точки зору введення автопортретів у
жанрові і сюжетні сцени казахського періоду, що є
справжніми художніми документами життя і твор-
чості Т.Г. Шевченка на засланні.
Образотворча форма автопортретів Шевченка
нині досліджується «в контексті розвитку ремб-
рандтівської традиції офорта, а також як система
образів, еволюція яких одночасно і відображала за-
гальний процес демократизації уявлень про артис-
тичну особистість, і обумовлювала особливості цьо-
го процесу в українській художній культурі другої
третини 19 ст.» [8, с. 71]. «Автопортрет зі свіч-
кою» (офорт, 1859) М.В. Панова та А.В. Шило
[8] вважають художньо-філософським осмислен-
ням тяжкого шляху моральних і фізичних випробу-
вань, творчих і філософських пошуків, які ще по-
переду в героя автопортрета і які уже пройшов
Шевченко-автор. У цьому ж ключі автопортрет-
ний цикл Шевченка запропоновано розглядати як
еволюційну особистісну зміну творчого і людсько-
го «я»: поет, філософ, кобзар.
У блискучій галереї портретних образів І.Ю. Рє-
піна, позначених гостротою характеристик і тонким
психологізмом, живописні автопортрети митця не є
яскравим творчим явищем. Більш вдалими фахівці
вважають його графічні автопортрети, особливо піз-
нього періоду. Власна душа, її внутрішній світ, ві-
рогідно, не були для Рєпіна джерелом особливого
натхнення. Мистецькі інтереси художника були
спрямовані на пізнання оточуючого світу, його со-
ціальних явищ, нескінченну різноманітність люд-
ських типів того часу.
Найбільш відомий із ранніх — «Автопортрет»
(1863) написаний гладко, в умовному колориті, вже
добрим рисувальником і доладно побудованою ком-
позицією. Автопортрет (1878), при окремих недо-
ліках (слабо прописана голова), дає уявлення про
зовнішній вигляд Рєпіна в період його роботи над
картинами «Софія» і «Проводи новобранця», коли
він виношував задум «Хресного ходу» і «Запорож-
ців». Цим же роком датований і графічний автопор-
трет. Не дуже цінним в художньому плані, і знову
ж таки, «маловиразним», І. Грабар вважає й «Ав-
топортрет» (1887), написаний у Флоренції, але він
важливий як документ [3, с. 274].
З двох робіт, написаних 1894 року, І. Грабар ана-
лізує написаний в Неаполі — поколінний, у куртці.
Це єдиний портрет «стриженого» Рєпіна, що значно
змінило його зовнішній вигляд. Найбільш схожим
(крім відомої роботи В. Сєрова, написаної двома ро-
ками пізніше), І. Грабар вважає виконаний у чорній
вугільній техніці на полотні (1899) [3, с. 168].
Єдиний автопортрет, де Рєпін зобразив себе в «ху-
дожній кухні», це робота 1915 року, зміст якої розкрив
учень майстра А.М. Комашка. Як учень-підмайстер
1161Т. Шевченко і І. Рєпін
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
він деякий час жив у «Пенатах», будучи свідком ді-
яльності митця пізнього періоду творчості [18].
А.М. Комашка зазначає, що визначальними ри-
сами Рєпіна були бережливість і акуратність: «Ні-
коли не користувався халатом, завжди працював у
костюмі, і ніколи жодної фарбової плями, олії не було
на його одязі і руках. Чистоти дотримувався ідеаль-
ної, був її апологетом» (пер. наш. — О. Д.).
Відносно технологічного художнього процесу в
майстерні Шевченка збереглися також деякі спога-
ди. Особливо цікаві — його учня, Б.Г. Су ханова-
Подколзіна. Як пише останній, під виглядом гоно-
рару, щоб подати йому (Шевченкові. — О. Д.) на
перших порах матеріальну допомогу, так можна було
пояснити його учнівство. Природно, що не сам на-
вчальний процес (він «обмежувався малюванням од-
ного й того ж горщика для квітів у різних положен-
нях та на різних площинах»), а спілкування з Шев-
ченком приваблювало учня. Тим більше, що початок
занять збігся із серйозним зацікавленням Тараса
офортом, старанним і ретельним копіюванням тво-
рів Рембрандта. З обуренням Суханов-Подколзін
розвінчує спогади М. Микешина про безлад, бруд і
неохайність Тарасової майстерні. Специфічне без-
ладдя, що виникає від самого роду занять, — так
він характеризує її стан [14, с. 511]
Походи до академічної бібліотеки, Ермітажу, від-
відування колекціонерів, незабутні зустрічі з друзя-
ми Кобзаря. Можна уявити, яке враження все це
справляло на підлітка. Йому ж пощастило побачити
в поверненому Шевченкові портфелі (зберігався у
когось на час заслання поета) «портрет молодика із
свічкою в руці, тіні на обличчі дуже різкі, пишна ше-
велюра» [14, с. 513]. Цей автопортрет втрачено, а
офорт з нього зберігся. Щось у цих стосунках нага-
дує відносини самого Шевченка і Брюллова, Рєпіна
і Бунакова, Рєпіна і вже згадуваного Комашку.
Художників розділяла велика вікова дистанція
(тридцять років), тож природно, що їм не могли по-
зувати одні і ті ж люди. Але все-таки спільні персо-
нажі є. Це, перш за все, портрети М.С. Щепкіна,
виконані Т. Шевченком (1857) й І. Рєпіним (1888).
Перший зігріто особистим почуттям, відчуттям ра-
дості зустрічі після довгої розлуки. Роботу Рєпіна
І. Грабар називає кращою з портретів-реконструкцій
того часу — Ф. Ліста і М. Глінки. Він припускає,
що Рєпін, можливо, застав Щепкіна живим, навіть
зустрічався з ним: «эту забавно взятую фигуру, этот
стариковский плащ и цилиндр, Репин писал с натуры,
с подходящего натурщика» [3, с. 248].
Долучається Рєпін до Шевченка і через знаме-
нитий свій шедевр — «Портрет Мусоргського»
(1881). Художник дружив з ним, обожнював його
музику, в листах із Парижа В.В. Стасову ніколи не
забував передати привіт «Мусорянину». Саме Му-
соргський першим з російських композиторів звер-
нувся до творчості Шевченка, з яким познайомив-
ся після повернення поета із заслання, зустрічався з
ним, писав про це у своїх спогадах. Знав і високо ці-
нував Шевченкового «Кобзаря», на тексти деяких
віршів написав пісні.
Мусоргський пережив Шевченка на двадцять ро-
ків. Передчасний кінець, як написав Рєпін у листі
В.В. Стасову, «гениальной силы, так глупо с собой
распорядившийся физически!...» [3, с. 9].
Не будемо цитувати відгуки критики, друзів, ху-
дожників, телеграму П.М. Третьякова з проханням
залишити за собою цей портрет, куплений заочно, у
Рєпіна особисто. Справжній шедевр та неперевер-
шений твір — до цих оцінок суворого і вимогливого
Грабаря мало що додалось за роки, що минули з часу
створення.
Історичні погляди обох — і Шевченка, і Рєпіна
найбільше збігаються у творах, присвячених гайда-
макам та Запорізькій січі. У Шевченка це, практич-
но, тільки в літературному викладі.
Маршрути подорожей обох художників збігають-
ся у кількох знакових для України місцях, першість
серед яких належить Качанівці, Хортиці та Києву.
Відвідини Качанівки стались за різних її власни-
ків. Шевченко тут побував за Григорія Васильови-
ча і Василя Васильовича (старшого і молодшого).
Рєпін працював у Качанівці на запрошення Василя
Васильовича Тарновського-молодшого, намалював
його портрет («Гетьман», Сумський художній му-
зей) і зобразив його в другому варіанті картини «За-
порожці пишуть листа турецькому султану» (1891,
Харківський художній музей) в образі кошового
Сірка. Запорожець за ним, що «переадресовує» сло-
ва козаків султанові, був написаний з кучера Тар-
новського Нікішки [4, с. 77].
Змінюються і акценти у ставленні до господарів
маєтку, хоча спільним залишається художня твор-
чість. На замовлення Григорія Тарновського Шев-
Ольга ДЕНИСЕНкО1162
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
ченко виконав кілька живописних творів, серед
них — «Катерину». Внесок В.В. Тарнов ського-
молодшого в Шевченкіану неоціненний з точки зору
музейного зібрання, яке стало в Харкові 1926 року
першою у світі картинною галереєю Шевченка.
Після 1917 року Рєпін із родиною (доньками Ві-
рою, і Надією, сином Юрієм із його сім’єю, опиня-
ються за кордоном, у Фінляндії). Віднині зв’язок з
рідним краєм, де в Чугуєві Рєпін планував оселити-
ся назавжди, переривається. Залишається листуван-
ня, прослуховування (по радіо, в навушниках) укра-
їнських опер, з яких особливо захоплювався «На-
талкою Полтавкою» і «Запорожцем за Дунаєм».
Частими є листи до Д.І. Яворницького з різними
проханнями — надіслати літературу, уточнити ті чи
інші історичні відомості стосовно Запоріжжя. Саме
воно стає предметом «мандрівки у творчу молодість»
літнього художника, що втілено у полотнах «Гайда-
маки» (1917) і «Гопак» (1926). Остання картина,
що довгий час знаходилась у приватному зібранні в
Швеції, нині повернулась до Росії у приватну колек-
цію, «Гайдамаки» знаходяться у збірці Третьяков-
ської галереї у Москві. У листах І. Рєпіна до Д. Явор-
ницького звучать нотки захоплення, пов’язані із гай-
дамаччиною, художник згадує «свячені ножі»,
уславлені імена, історичні події [11, с. 386].
Ще одну картину на цю тему Рєпін написав
1902 року. Це колоритний «Гайдамака», що нині
знаходиться в Державному музеї образотворчого
мистецтва Туркменії [3, с. 123].
Ім’я Т.Г. Шевченка неодноразово й у різних кон-
текстах з’являється в епістолярній спадщині І.Ю. Рє-
піна. У листі до П.М. Третьякова він просить уточ-
нити: «Вот моя к Вам просьба: какого цвета глаза у
Тараса Шевченка? Пожалуйста, посмотрите и
ответьте мне поскорей. Земляки заказали мне его
портрет, чтобы поставить в хатке, на Днепре, кото-
рая стоит у его могилы, в степи… Ведь недавно был
здесь портрет, я его устанавливал, любовался; а цвет
глаз забыл — кажется, карие?» [11, с. 327].
Відповідь на це запитання художника знаходи-
мо у спогадах Л.Ф. Пантелеєва: «Крупные черты
лица его не производили особенно располагающе-
го впечатления. Но стоило отойти на несколько ша-
гов, и Шевченко становился совершенно неузна-
ваем: он тогда делался похожим на известный
портрет-офорт его собственной работы. И все это
делали его удивительные, бархатные, такие
глубокие-глубокие темно-карие глаза; все лицо так
ими скрашивалось, что Шевченко точно преобра-
жался, становился моложе, тихая вдумчивость и
мягкость сердечная светились на его лице. Шев-
ченко мало принимал участия в спорах, но когда он
начинал говорить, точно какие-то искорки пробе-
гали в его глазах. Несколько лет тому назад у меня
с кем-то вышел спор, — какого цвета были глаза
у Шевченка; ссылаясь на портрет Репин, мой со-
беседник утверждал, что они были серые. Не по-
лагаясь на свою память, я обратился к уважаемой
Н.А. Белозерской, которая хорошо знала Тараса
Григорьевича; она подтвердила мое воспоминание
и при этом прибавила, что когда Шевченко был
сильно возбужден или в гневе, то из его глаз точ-
но искры сыпались» [1, с. 350].
Високу оцінку портрету дала українська культурно-
мистецька громадськість, про що свідчить лист
С. Кульженка до Рєпіна:
«Киев, 4 января 1911 г. Милостивый государь!
В феврале сего года состоится юбилей Т.Г. Шевчен-
ко. Желая издать портрет поэта, написанный Вами
не когда для редакции журнала «Киевская старина»,
мы покорно просим Вас, как автора, разрешить нам
вос пользоваться этим Вашим прекрасным портре-
том для указанного юбилейного издания.
Портрет находится у г. В.Н. Науменко в Киеве,
и от его мы имеем разрешение.
С совершенным почтением С. кульженко» [10,
с. 48].
Окрема сторінка шевченківсько-рєпінських
зв’язків — діяльність І. Рєпіна в журі конкурсу з
встановлення пам’ятника Кобзареві в Києві. Про це
свідчать листи Голови Київської міської Управи —
Дьякова:
«Киев, 20 ноября 1912 г.
Ваше превосходительство, милостивый государь
Илья Ефимович.
Объединенный комитет по сооружению в г. Ки-
еве памятника Т.Г. Шевченко имеет честь уведо-
мить ваше превосходительство, что в заседании его
Вы избраны в члены жюри по присуждению премии
за проект памятника Т.Г. Шевченко, представленный
согласно третьему международному конкурсу.
Жюри имеет состояться 21 декабря сего года в 12 ч.
дня в г. Киеве, в помещении городской управы.
1163Т. Шевченко і І. Рєпін
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
О своем согласии принять на себя эту обязанность
не откажите уведомить комитет.
Председатель комитета, киевский городской го-
лова И. Дьяков.
Секретарь комитета, гласный Киевской городской
думы И. Щитковский» [10, с. 87].
Через деякий час Рєпіну нагадують знову:
«Киев, 11 декабря 1912 г. Ваше превосходитель-
ство Илья Ефимович.
Бюро Комитета по сооружению памятника
Т.Г. Шев ченко имеет честь сообщить Вам, милос-
тивый государь, что заседание жюри по рассмотре-
нию проектов памят ника в г. Киеве Т.Г. Шевченко
состоится 21 сего декабря (пятница) в 12 час. дня в
помещении Киевской городской управы.
Заместитель председателя бюро, гласный Киев-
ской городской думы И. Щитковский» [10, с. 89].
Зазначимо, що участь Рєпіна у роботі журі була
чисто формальною, його підпису в документації сто-
совно пам’ятника знайти не вдалось.
Завершують шевченківську тему в листуванні Рє-
піна звернення секретаря АМ В.П. Лобойкова.
«Петербург, 28 февраля 1914 г. Милостивый го-
сударь Илья Ефимович!
В письме от 20 февраля сего года за № 72
председа тель отделения русского языка и словес-
ности импера торской Академии наук А.А. Шах-
матов, уведомив ме ня, что состоящий при назван-
ном отделении разряд изящной словесности ре-
шил 16 марта сего года в 2 ча са дня устроить в
здании императорской Академии наук публичное
заседание, посвященное памяти Т.Г. Шев ченко,
просил сообщить, предполагает ли император ская
Академия художеств принять участие в означен-
ном чествовании.
Принимая во внимание, что собрание император-
ской Академии художеств 27 января сего года по-
становило просить Вас и В.В. Матэ, в случае обра-
щения по на стоящему делу императорской Акаде-
мии наук в импе раторскую Академию художеств,
принять участие в че ствовании 100-летней годовщины
со дня [рождения] 5 Т.Г. Шевченко, я об изложен-
ном считаю долгом уведо мить Вас и добавить, что о
приведенном постановлении академического собра-
ния вместе с сим уведомлен пред седатель отделения
5 В оригинале ошибочно написано: смерти [10, с. 20].
русского языка и словесности импе раторской Ака-
демии наук профессор А.А. Шахматов.
Примите уверение в совершенном почтении и
предан ности, В. Лобойков».
Ще один лист залишає досить таки курйозне
враження:
«Петербург, 10 ноября 1913 г. Милостивый госу-
дарь Илья Ефимович!
В 1899 г. Вы вступили в члены Общества имени
Т.Г. Шевченко для вспомоществования нуждаю-
щимся уроженцам Южной России, учащимся в
высших учеб ных заведениях города С.-Петербурга.
В то же время воодушевление членов способствова-
ло притоку в кассу Общества значительных средств,
и Общество имело возможность оказывать нужда-
ющемуся студенчеству ощутительную помощь.
По некоторым причинам в последние годы
благотво рительная деятельность Общества весьма
ослабела, а расходный бюджет его дошел до
скромных цифр.
Между тем в текущем году правлению Общества
пришлось встретиться с настолько значительной и
на стоятельной нуждой недостаточного студенчества,
что для удовлетворения ее далеко не хватает имею-
щихся в распоряжении Общества средств.
Ввиду этого правление решило обратиться к чле-
нам Общества с просьбой об уплате недоимок хотя
бы за последние годы и членских взносов за теку-
щий год.
Ваше сочувственное отношение к задачам Обще-
ства в первые годы его существования дает смелость
прав лению обратиться к Вам, Илья Ефимович, с
покорней шей просьбой о поддержке Общества
вспомоществова ния нуждающейся молодежи.
Денежные взносы следует направлять на имя казна-
чея Общества присяжного [поверенного] М.М. Ду-
бяга, г. СПБ, 2-я Рождествен ская, д. 27, кв. 27.
Тов. председателя [подпись неразборчива]. Се-
кретарь Балицкий.
Членские взносы от Вас не поступали за 1904—
1913 годы» [10, с. 112].
Гадаємо, що «злісний неплатник» І.Ю. Рєпін,
скоріше за все, за іншими, більш нагальними спра-
вами, просто забув про членські внески. Сміємо на-
діятися, що цей борг він погасив.
Підводячи підсумок, зазначимо, що ще одна ха-
рактерна риса української вдачі тісно зближувала
Ольга ДЕНИСЕНкО1164
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
обох видатних митців — Тараса Шевченка та Іллю
Рєпіна. Це — виняткове почуття гумору та самоі-
ронії, що притаманне по-справжньому талановитим
особистостям.
Годі перелічувати цитати з повісті «Художник» чи
Тарасового щоденника, сповнені кпинів зі самого
себе або подій навколишнього життя. Такими ж іс-
крометними перлами пересипано листування І. Рє-
піна. Обидва художники формувалися у різний час:
коли для Т. Шевченка актуальними були естетичні
принципи ще романтичної епохи, то на творчу осо-
бистість І. Рєпіна справив колосальне враження ре-
алізм і соціальна роль художнього образу. Та попри
очевидну відмінність, їх мистецтво об’єднують кіль-
ка засадничих рис: вони обоє стали новаторами у ба-
гатьох галузях і жанрах мистецтва, в першу чергу, в
його жанрово-тематичному спрямуванні. Але понад
усе — і Шевченко, і Рєпін були яскравими індиві-
дуальностями із загостреним почуттям правди, спра-
ведливості, а тому їх мистецтво завжди залишалося
патріотично зорієнтованим та прагнуло до виражен-
ня піднесеного буття.
1. Воспоминания о Тарасе Шевченко / составл. и при-
меч. В.С. Бородина и Н.Н. Павлюка ; пре дисл.
В.Е. Шубравского. — К. : Днипро, 1988.
2. Государственная Третьяковская галерея. Автопортрет
в русском и советском искусстве. Каталог выставки. —
М. : Советский художник, 1977.
3. Грабарь И.Э. Репин : в 2 т. / И.Э. Грабарь. — М. :
Изд. АН СССР, 1963. — (2-е изд.).
4. Денисенко О. Картина «Запорожцы пишут письмо
турецкому султану» (1889—1896) в собрании Харь-
ковского художественного музея / О. Денисенко //
Белорусско-русское культурное взаимодействие конца
ХІХ — начала ХХ в. — Витебск, 1995.
5. Москвинов в.Н. Репин на Харьковщине / В.Н. Мо-
сквинов. — Харьков : Харьковское книжное изд-во,
1959.
6. Німенко а. Пам’ятники Тарасові Шевченку / А. Ні-
менко. — К. : Мистецтво, 1964.
7. Орловський в. Микола Пимоненко / В. Орлов-
ський — ХМ. : Галерея, 2006. — (Альбом).
8. Панова М.в. Автопортретный цикл Т.Г. Шевченко и
жанр автопортрета в культуре романтизма : моногра-
фия / М.В. Панова, А.В. Шило. — Х. : Новое сло-
во, 2003.
9. Повесть Тараса Шевченко «Художник»: иллюстрации,
документы. — К. : Мыстэцтво, 1989. — (Альбом).
10. Репин и Украина. Письма деятелей украинской куль-
туры и искусства к Репину. 1896—1927. — К. : Изд-
во АН УССР, 1962.
11. Репин И. Избранные письма : в 2 т. 1867—1930 /
И. Репин. — М. : Искусство, 1969.
12. Репин И.Е. Далекое близкое / И.Е. Репин. — Л.,
1986.
13. Репин Илья Ефимович. К 150-летию со дня рождения.
Сборник статей. — С.-Петербург : Государственный
русский музей, 1995.
14. Спогади про Тараса Шевченка / упоряд. і при-
міт. В.С. Бородіна і М.М. Павлюка ; передм.
В.Є. Шубравського. — К. : Дніпро, 1982.
15. Тарас Шевченко. Альбом / автор-укладач Д.М. Сте-
повик. — К. : Мистецтво, 1984.
16. Чурак Г. Илья Репин / Г. Чурак. — М. : ГТГ, 2000. —
(Серия «Художник в Третьяковской галерее»).
17. Шевченківський словник : в 2-х т. — К. : УРЕ, 1976.
18. Шило а.в. Загадки Репина. Очерки о творческой ла-
боратории художника / А.В. Шило. — Х. : Новое
слово, 2004.
Olha Denysenko
SHEVCHENKO AND REPIN
The article has presented certain parallels in creativeness by the
artists risen at the various time: if for T. Shevchenko most ac-
tual notions laid in aesthetics of Romanticism, I. Repin’s cre-
ative personality got strong influence of Realism and the social
load of artistic image. Conclusion has been forwarded that in
spite of evident difference, both painters became pioneers in
numerous branches and genres of art, in its genre-thematic di-
rection first of all.
Keywords: T. Shevchenko, I. Repin, K. Brullow, social sta-
tus, self-portraits.
Ольга Денисенко
ШЕВЧЕНКО И РЕПИН
Приводятся параллели в творчестве художников, которые
формировались в разное время: для Т. Шевченко
актуальными были эстетические принципы романтической
эпохи, на творческую личность И. Репина большое
впечатление произвел реализм и социальная роль худо-
жественного образа. Указывается, что несмотря на оче-
видную разницу, они оба стали новаторами во многих
отраслях и жанрах искусства, в первую очередь, в его
жанрово-тематическом направлении.
Ключевые слова: Т. Шевченко, И. Репин, К. Брюллов,
социальный статус, автопортреты.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94546 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:05:37Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Денисенко, О. 2016-02-11T16:37:31Z 2016-02-11T16:37:31Z 2014 Т. Шевченко і І. Рєпін / О. Денисенко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1155-1164. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94546 Наводяться паралелі у творчості художників, які формувались у різний час: для Т. Шевченка актуальними були естетичні принципи романтичної епохи, на творчу особистість І. Рєпіна велике враження справив реалізм і соціальна роль художнього образу. Вказується, що попри очевидну відмінність, вони обоє стали новаторами у багатьох галузях і жанрах мистецтва, в першу чергу, в його жанрово-тематичному спрямуванні. The article has presented certain parallels in creativeness by the artists risen at the various time: if for T. Shevchenko most actual notions laid in aesthetics of Romanticism, I. Repin’s creative personality got strong influence of Realism and the social load of artistic image. Conclusion has been forwarded that in spite of evident difference, both painters became pioneers in numerous branches and genres of art, in its genre-thematic direction first of all. Приводятся параллели в творчестве художников, которые формировались в разное время: для Т. Шевченко актуальными были эстетические принципы романтической эпохи, на творческую личность И. Репина большое впечатление произвел реализм и социальная роль художественного образа. Указывается, что несмотря на очевидную разницу, они оба стали новаторами во многих отраслях и жанрах искусства, в первую очередь, в его жанрово-тематическом направлении. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Ювілеї Т. Шевченко і І. Рєпін Shevchenko and Repin Шевченко и Репин Article published earlier |
| spellingShingle | Т. Шевченко і І. Рєпін Денисенко, О. Ювілеї |
| title | Т. Шевченко і І. Рєпін |
| title_alt | Shevchenko and Repin Шевченко и Репин |
| title_full | Т. Шевченко і І. Рєпін |
| title_fullStr | Т. Шевченко і І. Рєпін |
| title_full_unstemmed | Т. Шевченко і І. Рєпін |
| title_short | Т. Шевченко і І. Рєпін |
| title_sort | т. шевченко і і. рєпін |
| topic | Ювілеї |
| topic_facet | Ювілеї |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94546 |
| work_keys_str_mv | AT denisenkoo tševčenkoíírêpín AT denisenkoo shevchenkoandrepin AT denisenkoo ševčenkoirepin |