Громадсько-політична позиція мистецтвознавця Володимира Овсійчука в повоєнний період (1945—1970-ті рр.).
Висвітлюється становлення особистості та громадсько-політичної позиції В.А. Овсійчука в складний воєнний та
 повоєнний час. На підставі розсекречених архівних матеріалів Управління служби безпеки України у Львівській області, документів Державного архіву Львівської області
 (ДАЛО),...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94549 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Громадсько-політична позиція мистецтвознавця Володимира Овсійчука в повоєнний період (1945—1970-ті рр.). / О. Ігнатенко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1102-1109. — Бібліогр.: 35 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860107606123610112 |
|---|---|
| author | Ігнатенко, О. |
| author_facet | Ігнатенко, О. |
| citation_txt | Громадсько-політична позиція мистецтвознавця Володимира Овсійчука в повоєнний період (1945—1970-ті рр.). / О. Ігнатенко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1102-1109. — Бібліогр.: 35 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | Висвітлюється становлення особистості та громадсько-політичної позиції В.А. Овсійчука в складний воєнний та
повоєнний час. На підставі розсекречених архівних матеріалів Управління служби безпеки України у Львівській області, документів Державного архіву Львівської області
(ДАЛО), простежується психологічний клімат того часу
як на робочих місцях, де працював майбутній учений, так і
в Україні в цілому. Підкреслюється, що насильницькі заходи виявилися недостатніми, щоби зламати сильні патріотичні позиції окремих особистостей. Наголошується, що
всупереч безпартійній позиції, роль В. Овсійчука в мистецькому житті Львова була однією з визначальних.
The article has dealt with formation of V.A. Ovsiychuk’s
personality and his civil and political position during complications
of war and post-war time. On the basis of declassified
archival materials kept by the Headquarter of Ukrainian Security
service in Lviv obl. and documents gathered in the
State archive of Lviv obl. the research-work has brought an
account as for psychological climate so in working-places of
future scholar, as in a whole of Ukraine. Stress has been put
on the point that compulsive measures appeared to be insufficient
to destroy strong patriotic attitudes of some certain
public figures. Notion has been launched that in spite of his
non-party position V.A. Ovsiychuk’s role in artistic life of
Lviv belonged to determinant ones.
Освещается становление личности и общественно-политической
позиции В.А. Овсийчука в сложное военное
и послевоенное время. На основании рассекреченных архивных материалов Управления службы безопасности
Украины во Львовской области, документов Государственного архива Львовской области (ДАЛО), просле-
живается психологический климат того времени как на
рабочих местах, где работал будущий ученый, так и в
Украине в целом. Подчеркивается, что насильственные
меры оказались недостаточными, чтобы сломать сильные патриотические позиции отдельных личностей. Отмечается, что вопреки беспартийной позиции, роль
В. Овсийчука в художественной жизни Львова была
одной из определяющих.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:32:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
Становлення особистості та громадсько-політичної
позиції Володимира Антоновича Овсійчука —
доктора мистецтвознавства, професора, завідувача
відділу мистецтвознавства ІН НАН України, лауре-
ата Національної премії України імені Тараса Шев-
ченка та премії НАН України імені Івана Франка,
члена-кореспондента Академії мистецтв України, дій-
сного члена НТШ — відбувалося в час складних во-
єнних та повоєнних подій. З метою їх реконструкції
та дослідження автор статті проаналізувала розсе-
кречені архівні матеріали Управління служби безпе-
ки України у Львівській області, документи Держав-
ного архіву Львівської області (ДАЛО): Львівсько-
го обкому компартії України, протоколи засідань
партійного бюро та партійної організації Львівсько-
го інституту прикладного та декоративного мисте-
цтва (ЛДІПДМ), інші документи. Значну увагу
приділила використанню усної історії [28, с. 285—
294] шляхом проведення біографічного інтерв’ю з ін-
формантами [30, с. 386—397]: В. Овсійчуком 1,
С. Шабатурою 2, А. Бокотеєм 3. Залучила й один з
методів соціальної історії, зорієнтованої на виокрем-
лення й дослідження окремих науковців чи подій в
єдності із соціокультурним оточенням — мікроісто-
ричний підхід, який дав змогу зосередити увагу на
долі В. Овсійчука в межах зазначеного періоду й ло-
кації та дослідити: суспільно-політичні умови праці,
методи тиску тоталітарної системи і зумовлений цим
морально-психологічний стан науковця.
Ситуацію 1941—1945 рр. на західноукраїнських
землях на основі документальної бази досліджували
Я. Дашкевич [14], І. Патер [27], М. Литвин [25],
Р. Генега [11], інші, що сприяло розумінню причин по-
воєнних подій, тенденцій. Процеси повоєнного Льво-
ва вивчали мистецтвознавці Р. Яців [32—35], О. Го-
лубець [12], Р. Шмагало [31], інші науковці. Дані про
творчі, наукові здобутки і громадську діяльність
В. Овсійчука містить його бібліографічний покажчик
[10]. Цінними щодо висвітлення суспільно-політичного
тла Львова зазначеного часу є тритомна «Історія Льво-
ва» [21], збірник документів і матеріалів «Культурне
життя в Україні. Західні землі» [22; 23], матеріали по-
воєнної та сучасної преси, періодики.
1 Записано під час розмови автора статті з В. Овсійчуком
7.08.2013 р.
2 Записано під час розмови автора статті зі С. Шабатурою
14.08.2013 р.
3 Записано під час розмови автора статті з А. Бокотеєм
28.10.2013 р. © О. ІГНАТЕНКО, 2014
Ольга ІГНАТЕНКО
ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА
ПОЗИЦІЯ МИСТЕЦТВОЗНАВЦЯ
ВОЛОДИМИРА ОВСІЙЧУКА
В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД
(1945—1970-ті рр.)
Висвітлюється становлення особистості та громадсько-
політичної позиції В.А. Овсійчука в складний воєнний та
повоєнний час. На підставі розсекречених архівних матері-
алів Управління служби безпеки України у Львівській об-
ласті, документів Державного архіву Львівської області
(ДАЛО), простежується психологічний клімат того часу
як на робочих місцях, де працював майбутній учений, так і
в Україні в цілому. Підкреслюється, що насильницькі за-
ходи виявилися недостатніми, щоби зламати сильні патріо-
тичні позиції окремих особистостей. Наголошується, що
всупереч безпартійній позиції, роль В. Овсійчука в мис-
тецькому житті Львова була однією з визначальних.
Ключові слова: В. Овсійчук, Львів, громадсько-політична
позиція, компартійна влада, місцева еліта, мистецька еліта.
1103Громадсько-політична позиція мистецтвознавця володимира Овсійчука в повоєнний період…
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
Отож, влітку 1944 р. компартійна влада відновила
політику радянізації, яка характеризувалася уніфікацією
суспільно-політичного і культурно-освітнього життя, за-
криттям низки українських громадських культурних за-
кладів, що діяли в роки нацистської окупації [25, с. 133—
139]. Багато митців у 1943—1944 рр. емігрували в за-
хідну Європу, а згодом в США, Канаду, Аргентину,
Австралію, Венесуелу [12, с. 30]. Як засвідчили доку-
менти, представників інтелігенції радянізували «бато-
гом і пряником». Так, в одному із листів Сталіну (від
22.08.1944 р.), написаному на міських зборах праців-
ників культури, науки і мистецтва Львова, читаємо:
«Німці душили нашу національну культуру і мисте-
цтво. ... Ми вчені м. Львова, проклинаємо підлих зрад-
ників українського народу і іудів кубійовичів, паньків-
ських, бендер, які продають батьківщину і культуру
німецькому фашизму. Перші слова подяки і любові ми
шлемо Вам, за визволення наше з ярма німецької оку-
пації». Натомість, упродовж 1941—1944 рр. німець-
ка й українська преса (зокрема «Львівські вісті») ре-
гулярно писала про наслідки енкаведистського теро-
ру у Львові. До місць розстрілів українців у Львові
та інших міст запрошували кореспондентів зі Швеції,
Португалії, Швейцарії, США, представників Між-
народного Червоного Хреста. Пережив це й В. Овсій-
чук, який розповів: «Не забуду літа 1943 року. Біля
нас з братом і батьком бігала сестричка. В хату за-
йшли три німця і звеліли їй покликати «мутер»… нас
поставили в ряд і націлили автомати. Хвилину, як ві-
чність, смерть «дивилася нам у очі» … Вони сказа-
ли, що прийдуть за півгодини і, якщо до того часу не
скосимо квітник — розстріляють. Пішли… і не по-
вернулися» [20, с. 217].
Водночас на західноукраїнських землях, опози-
ційно до фашистського й комуністичного режимів,
діяли з’єднання організації українських націоналіс-
тів й української повстанської армії (ОУН—УПА).
В час існування СРСР свідчення їхньої боротьби й
документація більшовиків зберігалися в архіві Управ-
ління СБУ в Львівській області під грифом «Ціл-
ком таємно». Зі здобуттям Україною незалежності
дослідникам дозволили їх вивчати. Йдеться про до-
кументи, на кшталт, «Звернення ОУН до народу,
1943» [2, арк. 99], де, зокрема, зафіксовано таке:
«Одна каторга зміняється другою… Замість геста-
по — приходить криваве НКВД. …Геть сльози й
нарікання! Німецьких і московських завойовників
зустрінемо організованою збройною обороною!»
тощо. Такими були відповіді оунівців на фізичне зни-
щення силовими структурами радянської влади укра-
їнського національно-визвольного руху, місцевої елі-
ти, зокрема мистецької. Натомість життєвий про-
стір був заповнений компартійними гаслами.
Зокрема, «Заклики ЦК ВКП(б) до 34-х роковин
Великої Жовтневої соціалістичної революції», зі
шпальт газети «Ленінська зірка» лунали так: «Під
проводом Леніна, під проводом Сталіна — вперед,
до перемоги комунізму!» [24, с. 2].
На тлі такої напруженої ситуації формувалися
громадсько-політичні погляди В. Овсійчука, що сам
пригадував так: «Я народився 28 липня 1924 року
в с. Малий Скит Славутського р-ну Кам’янець-
Подільської (тепер Хмельницької) області. Шкіль-
ний атестат отримав 22 червня 1941 року. Застері-
гаючи нас, малих, від радянської влади, мати повча-
ла: «Ні з ким ні про що не говорити». Я тисячу разів
давав їй слово. Пам’ятаю страшний голодомор
1932—1933 років. Спасибі матері, що врятувала.
1944 р. мене з батьком забрали на фронт. Пройшов
війну в складі Першого, потім Четвертого Україн-
ських фронтів через Західну Україну, Польщу, Че-
хословаччину в роті «смертників» (полковій авто-
матній роті). Взимку спали в снігу, замотавшись у
шинель; від взуття мав, як і інші, одну лише назву.
В. Овсійчук на фронті. 1944 р.
Ольга ІГНаТЕНкО1104
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
Нам давали 400 грам хліба, попередньо намочено-
го водою, а на претензії відповідали: «Нащо біль-
ше? Може тебе вб’ють сьогодні?». Виділені консер-
ви ми бачили рідко, бо «наші люди» обмінювали їх
на горілку. Солдатів дивував, оповідаючи грецькі
міфи. Як побачили, що малюю, то давали відро з
розколоченою сажею, щоб я перемальовував шаржі
на Гітлера з газети «Правда» на стіни хат» 4. До сло-
ва, лише 1957 р. з пораненого на фронті коліна
В. Овсійчукові вилучили кулю.
1946 р. Володимир Антонович вступив до Київ-
ського театрального інституту, однак, розчарував-
шись, залишив, згодом, став студентом мистецтвоз-
навчого факультету Ленінградської академії мис-
тецтв. Вищу освіту завершив 1952 р. на історичному
факультеті Львівського університету, де навчався з
третього курсу. Він переконаний, за критичні висту-
пи та шевченківські вечори в часи ідеологічних об-
межень «заплатив» спершу відсутністю, а згодом
складними житловими умовами. «У повоєнні роки
ми з мамою і сестрою, — продовжував В. Овсій-
чук, — жили на горищі Львівської картинної гале-
реї. Сьогодні маю маленьку квартиру» [16, с. 5].
«Коли 1947 р. відкрили ЛДІПДМ, то для викла-
4 Записано під час розмови автора з В. Овсійчуком
7.08.2013 р.
дання запросили викладачів з різних міст УРСР й
СРСР, які «внедряли» соцреалізм. У Львові вони
вбачали мистецтво європейського характеру, яке ви-
кладали після Парижа, Варшави, Кракова, Відня…
Дивовижне в тому, що борючись із ним, у скорому
часі, були ним же поборені» 5.
Протилежну до В. Овсійчука позицію займали
представники радянської влади, що, зокрема, засвід-
чили слова секретаря Львівського обкому КП Укра-
їни М. Лазуренка, зафіксовані в «Постанові бюро
Львівського обкому компартії України про роботу
ЛДІПДМ (від 27.02.1959 р.»: «Формалістичні про-
яви в студентських роботах довго не знаходили від-
січі з боку викладачів провідних кафедр живопису
(завідуючий Р. Сельський) і рисунку (завідуючий
І. Гуторов), а окремі… виправдовували їх «хворобою
росту», «пошуками декоративності»... Партійна ор-
ганізаця не мобілізувала колектив на боротьбу з ви-
явами ворожої буржуазної ідеології» [22, с. 376—
377]. Отож, потреби людини розібратися в своїй ду-
ховній сутності… холоднокровно нейтралізували
«тематичні картини», мускулисті фігури меморіалів
слави та напівкомічні маски з портретів героїв соц-
праці [32, с. 3]. Радянським темам, зокрема,
возз’єднанню України з Росією присвячували робо-
ти місцеві митці В. Манастирський, В. Фростець-
кий, М. Рябінін, В. Сколоздра, інші, проте на ви-
ставках домінували твори приїжджих [15, с. 126].
Закінчивши аспірантуру (Ленінград, Ермітаж),
В. Овсійчук повернувся у Львів, де познайомився
із С. Крушельницькою, працював у Картинній га-
лереї (реставрував близько 500 пам’яток). Станом
на 1961 р. з погляду радянської влади «велику роль
у комуністичному вихованні трудящих, пропаганді і
ознайомленні народу з образотворчим мистецтвом
відігравала Львівська картинна галерея, Львівський
державний музей українського мистецтва, Львів-
ський український державний музей етнографії та
художніх промислів Академії наук УРСР. Галерея
стала одним з найбільших художніх музеїв Радян-
ської України з 10-річними фондами творів живопи-
су, скульптури, графіки західно-європейського,
російсько-дореволюційного, радянського та мисте-
цтва країн народної демократії. Кількість її відвіду-
вачів зростала (1934 р. — 4,5 тис. осіб, а 1960 р. —
5 Записано під час розмови автора з В. Овсійчуком,
30 серпня 2010 р.
В. Овсійчук малює солдат. 1944 р.
1105Громадсько-політична позиція мистецтвознавця володимира Овсійчука в повоєнний період…
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
більше 70 тис.)» [22, с. 472—473]. Однак В. Овсій-
чук закарбував у пам’яті щоденні реалії, зокрема, як
до них — працівників галереї, приходив чоловік по-
хилого віку й вихвалявся: «Коли ми проходили під
вікнами квартир, то видивлялися цікаві й дорогі речі,
картини. Просились зайти, а коли знаходили забо-
ронені листівки то… на плиті ще доварювалась ман-
на каша, як ми везли їх на вокзал…, а там поселя-
лися наші. Окрім того, при обшуках квартир пред-
ставників інтелігенції міліція підкидала листівки про
С. Бандеру тощо. «Ворогів народу» з родинами ви-
силали в табори Сибіру чи Казахстану, де знищува-
ли, а повстання засуджених зупиняли танками. Як
ми могли дивитися на радянський лад?» 6.
Зазначимо, 1962 р. в СРСР проявився відхід від
демократичних тенденцій періоду «відлиги», коли
після виставки до 30-ліття Московської організації
союзу художників РРФСР у Центральному вистав-
ковому залі (Манежі) М. Хрущов розкритикував
художників. Це стало сигналом для боротьби з мо-
дернізмом, абстракціонізмом, будь-якими новація-
ми, які виходили за рамки реалістичного мистецтва
[9, с. 241]. Далі відбувалися зустрічі М. Хрущова з
діячами мистецтва і літератури (17.12.1962;
7—8.03.1963), Республіканська нарада активу твор-
чої інтелігенції та ідеологічних працівників України
(04.1963) [26, с. 104]. На бюро Львівського обко-
му КПУ обговорювали групи теоретиків «формаліс-
тичного напряму» у Львівському державномі інсти-
туті прикладного і декоративного мистецтва
(ЛДІПДМ) [9, с. 242]. Львів відвідав міністр куль-
тури УРСР Р. Бабійчук і в супроводі начальника об-
ласного управління культури Я. Вітошинського огля-
нув виставкові зали Львівської картинної галереї з
метою пошуку абстракціоністів [26, с. 11]. В контек-
сті цих подій В. Овсійчук поєднував працю в Кар-
тинній галереї з викладанням в ЛДІПДМ, куди від
1965 р. приходив на захисти дипломів, про що зга-
дував так: «Перші випуски були дуже обдарованими
(Д. Довбошинський, Д. Крвавич, Е. Мисько). На
запрошення завідувача кафедри живопису Д. Довбо-
шинського я розробив програму і читав новий пред-
мет — кольорознавство» 7. Уже від 1960-х рр. лек-
6 Записано під час розмови автора з В. Овсійчуком
7.08.2013 р.
7 Записано під час розмови автора з В. Овсійчуком
7.08.2013 р.
ції та шевченківські вечори славилися популярністю
серед інтелігенції та студентів Львова. В. Овсійчука
називали і Людиною Ренесансу, і Людиною-
Легендою, яка прокладає мости через століття [17].
Однак ЛДІПДМ, як і інші повоєнні виші, жив
першочерговим впровадженням компартійної ідео-
логії, з-поміж навчальних та побутових проблем:
браком викладачів; матеріалів, приміщень. Всебічне
життя і вишу, і Львова загалом, віддзеркалювали
протоколи компартійних структур ЛДІПДМ [18,
с. 84—90]. Зокрема, 1965-й рік значився гострим
дискурсом з приводу статті Б. Гориня «Сучасна
львівська скульптура» (23.12.1964 р., «Вільна Укра-
їна» [13; 3, арк. 3—4]), а 11 березня 1965 р. в Ін-
ституті відбулися загальні партійні збори спільно з
представниками Львівської державної консервато-
рії ім. М.В. Лисенка, Інституту фізичної культури
(присутні — 156 комуністів) [3, арк. 7], інше.
Проілюструємо умови праці В. Овсійчука в Ін-
ституті найактуальнішими, на наш погляд, фрагмен-
тами. Зокрема, в «Звітній доповіді партійного бюро
партійної організації ЛДІПДМ» від 18.10.1967 до
22.11.1967 р. йшлося: «Навчальна і наукова робота
Інституту скеровувалася партійним бюро у відповід-
ності з рішенням Програми КПРС, ХХІІІ з’їздом
партії, постановою ЦК КПРС «Про суспільні на-
уки» в світлі Тез ЦК КПРС про 50-річчя Великої
Соціалістичної революції…». Відзначали наукову
працю О. Чарновського, Д. Крвавича; розроблені
кафедрами живопису й рисунку методички з викла-
дання названих дисциплін у вишах декоративно-
прикладного профілю; міжнародну конференцію
«Українська кераміка» та VIII Наукову конферен-
цію, присвячену науково-дослідній, методичній та
творчій роботі кафедр Інституту за 1966 р.; посіб-
ник з історії українського декоративно-прикладного
мистецтва (Я. Запаско, Є. Арофікін, Гладкий, Гал-
кіна); успішні результати весняної сесії 1966/67 н. р.;
роботи викладачів, зокрема, Р. Сельського «Кар-
патський пейзаж», Е. Миська бюст І. Севери тощо»
[3, арк. 39—45], проект монумента Радянської Ар-
мії (Львів); виготовлення біля 50-ти сувенірів, при-
свячених 50-річчю Жовтня викладачами кафедр ке-
раміки і художнього скла тощо.
На початку кожного семестру ідейно-виховну ро-
боту вишу планували окремим розділом у загальному
плані роботи партійного бюро. Її проводили і в гурто-
Ольга ІГНаТЕНкО1106
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
житку, і на студентських конференціях, що виглядало
так: «За звітний період проведено 10 семінарів… з до-
повідями на жовтневі теми виступило 40 викладачів,
з них — 9 комуністів. Студенти відвідали виставки:
Естонського мистецтва; фотодокументів антинарод-
ної діяльності українських буржуазних націоналістів;
робіт Т. Яблонської… У час загальноінститутських
політгодин слухали лекції, присвячені 50-річчю Жов-
тня «Жовтневі читання» (старший викладач О. Ва-
сюков, кандидат філософських наук університету
М. Гофман, старий комуніст, учасник штурму Зимо-
вого палацу П.І. Марьєв зі спогадами, інші). Діяв гур-
ток основ марксистсько-ленінської естетики. Два ви-
кладача навчалися у вечірньому Університеті
марксизму-ленінізму. На жаль, немає практики не ви-
сувати на посаду старшого викладача без його закін-
чення» [3, арк. 46]. Відзначимо, В. Овсійчук не на-
вчався у згаданому університеті.
Звітували й про зустрічі з письменниками й пое-
тами Львова. Зі спогадами про поїздку в Італію, а
згодом, як делегат V з’їзду письменників України ви-
ступив головний редактор видавництва «Каменяр»
І. Сварник; письменники В. Гжицький, Я. Стецюк;
поет Р. Братунь — про Францію, Англію, Кубу, Ту-
реччину, Африку на зустрічі «Дорогами дружби».
Чергову зустріч розпочав кандидат філологічних наук
С. Трофімчук доповіддю «Письменники Львова до
50-річчя Великого Жовтня», а закінчили виступами
поети Р. Лубківський і В. Лучук. 20 лютого 1967 р.
Інститут відзначив 20-річчя [3, арк. 51].
Загалом наприкінці 50-х — на початку 60-х рр.
ХХ ст. суспільно-політична атмосфера в СРСР від-
значалася послабленням ідеологічних догм сталініз-
му [32, с. 40]. На цьому тлі О. Голубець відзначив
мистецтвознавців Б. Гориня та В. Овсійчука за їх
сміливі виступи в пресі та творчі вечори, участь у
яких брали і студенти ЛДІПДМ [12, с. 39], але, з
погляду компартійної влади, В. Овсійчук переймав-
ся нейтральними темами, приносив на заняття забо-
ронену літературу, організовував шевченківські ве-
чори. Попри це він входив у склад різних комісій,
зокрема з організації заходів святкування 100-
річниці з дня народження Лесі Українки [5, арк. 179].
Секретар бюро І. Фатєєв на засіданні партійного
бюро партійної організації ЛДІПДМ (протокол
№ 7 від 9.01.1971 р.) інформував про це так: «25 лю-
того громадськість країни відзначить 100-річчя з дня
народження Лесі Українки, вірної доньки україн-
ського народу, поетеси, прогресивного діяча. Нам в
Інституті також необхідно відзначити цей ювілей».
З проведення заходу затвердили комісію із 11-х ви-
кладачів, головою — В. Овсійчука [5, арк. 179].
Проте вчений пригадував іншу сторону цих свят:
«Куратор інституту викликав мене за проведення
шевченківських вечорів. Займався я і гуртком есте-
тичного виховання, що діяв з ініціативи парткабіне-
ту (О. Васюков). Доручали готувати вечори мисте-
цтва бароко, ренесансу. Започатковані мною вечо-
ри були «віддушиною в тому затхлому часі», а згодом
на них приходило пів міста». Відповідав В. Овсій-
чук і за проведення інших заходів, приміром, за сце-
нарій святкування Нового 1973 р. (протокол № 5
від 26.12.1973) [6, арк. 157], «100-річчя з дня на-
родження Соломії Крушельницької», який провів
1974 р. Клуб естетичного виховання (О. Васюков,
В. Овсійчук) [7, арк. 61], інші заходи.
Не зважаючи на суспільно-культурні трансфор-
мації, кількість комуністів, зі списку яких розпочи-
налися протоколи засідань партійної організації Ін-
ституту, постійно зростали. Так, якщо 1971 р. їх було
55 осіб [5, арк. 1], 1974 — 70 [7, арк. 167.], то в
1983 р. — 127 [8, арк. 1—4]. Фіксували й «Пла-
ни компартійних заходів з інтернаціонального, па-
тріотичного та атеїстичного виховання колективу
ЛДІПДМ за 1970/71 навч. р.», де, приміром, пла-
нували «Лекцію на атеїстичну тему: про християн-
ське свято Пасху» [4, арк. 254]. Важливо, що
В. Овсійчук значився лише у списку ветеранів Ве-
ликої Вітчизняної війни за 1970 р. (№ 16 із 26-ти),
який розміщувався на дошці пошани, одній з тих, що
оформляли в Інституті [4, арк. 181].
Всупереч безпартійній позиції, роль В. Овсійчука в
мистецькому Львові була однією з визначальних, що,
приміром, засвідчують записи протоколу засідання
правління Львівської організації Спілки художників
України (18.01.1971 р.) з приводу перспектив творчо-
го розвитку Львова та критичних матеріалів преси про
виставку львівських художників у Києві. В. Овсійчук,
похваливши виставку, сказав: «Мистецтво стає інте-
лектуальним, кожен художник відчуває його теорети-
зувати, це провалля веде до абсурду, поряд з інтелек-
том появляється наївне мистецтво, яке діє на відчут-
тя». М. Батіг захищав мистецькі авторитети (Сельський,
Севера)..., але це не завадило Д. Гринцю підсумувати
1107Громадсько-політична позиція мистецтвознавця володимира Овсійчука в повоєнний період…
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
все в дусі епохи: «Спочатку побудуємо комунізм, по-
тім будемо говорити про індивідуалізм» [23, с. 545—
548]. Аналогічні гасла переповнювали протоколи пар-
тійних структур ЛДІПДМ. Так, у «Рішенні» закри-
тих партійних зборів парторганізації Інституту
(протокол № 9 від 25.09.1971 р.) зазначено: «Кому-
ністи парторганізації, як і весь радянський народ, пал-
ко схвалюють рішення ХХІV з’їзду КПРС і працею
втілюють їх в життя…» [4, арк. 82—83]. До речі, Ін-
ститут здійснював шефство над військовою частиною
ПрикВО; проводив святкові вечори до Дня Радян-
ської Армії, Дня Перемоги; студенти брали участь у
мітинзі, присвяченому 35-річчю демонстрації робітни-
ків Львова, похоронах Козака» [4, арк. 155] тощо.
Ризикуючи особистою свободою, В. Овсійчук
спробував врятувати мисткиню С. Шабатуру — ви-
пускницю ЛДІПДМ 1967 р., яку арештували 12 січ-
ня 1972 р., звинувативши в здійсненні злочину, пе-
редбаченого ст. 62 Ч. 1 за антирадянську наклеп-
ницьку діяльність. За матеріалами архівної
кримінальної справи (АКС П-32157) [1], відкритої
проти С. Шабатури, його, як і багатьох інших пра-
цівників ЛДІПДМ — Д. Довбошинського, Є. Аро-
фікіна, А. Бокотея, К. Звіринського, Марту Токар,
Є. Безніска, інших; літераторів і громадських діячів
Львова, зокрема, М. Батога, Л. Левицького, І. Геля,
Ю. Шухевича, В. Стуса, В. Чорновола, Ірину та Іго-
ря Калинців, іноземних туристів, викликали в слід-
чий відділ Українського Комітету Державної Безпе-
ки (УКДБ) при РМ УРСР у Львівській області.
Загалом тоді допитали біля 120-и осіб, провели три
очні ставки тощо. Слідчий «Постановою про призна-
чення мистецтвознавчої експертизи» (7.04.1972 р.)
призначив В. Овсійчука, як відомого мистецтвознав-
ця, написати висновок зазначеної експертизи одно-
го з вилучених гобеленів С. Шабатури «Кассандра»,
який мисткиня представила на виставку, присвячену
ювілею Лесі Українки. Отож, для повного аналізу го-
белену, зокрема його композиційності та ідейної на-
правленості, необхідні спеціальні знання. Керуючись
ст. 196 КПК УРСР слідчий Похіл постановив:
1. Призначити по настояній справі мистецтвознавчу
експертизу, проведення якої доручити викладачам
ЛДІПДМ: завідувачу кафедри живопису доценту
Д. Довбошинському, завідувачу кафедри текстилю
доценту Е. Арофікіну, старшому викладачу мисте-
цтвознавства В. Овсійчуку; 2. На рішення експертів
поставлено питання: а) яку ідею за змістом вклала
Шабатура в гобелен «Кассандра» та якої вона на-
правленості?; б) Як можна пояснити в гобелені ком-
позицію зображення, символи, кольори; в) чи відпо-
відав зміст гобелену «Кассандра» змісту поемі «Кас-
сандра» Лесі Українки?; г) Чи має гобелен в своєму
змісті актуальні теми та яке враження він викликає у
глядача. Наступного дня С. Шабатуру ознайом з ре-
зультатом експертизи відповідно з ст. 197 КПК
УРСР та пояснили її «права» (заявляти відвід екс-
пертові, інші). Слідчий Похіл пояснив права і
обов’язки експертам (протокол від 11.04.1972):
«зобов’язані явитись по виклику слідчого і дати пра-
вильний висновок на поставленні питання: знайоми-
тись з матеріалами справи, порушувати клопотання
про надання нових матеріалів, необхідних для висно-
вку, бути присутніми на допитах, ставити питання до-
питуваним щодо експертизи». Д. Довбошинського,
Є. Арофікіна та В. Овсійчука. попередили про кри-
мінальну відповідальність за ст. ст. 178 і 179 КК
УРСР про: ухилення від виконання обов’язків; дачу
завідомо неправдивого висновку. В. Овсійчук при-
гадував, як в ході слідства їх, експертів, перед роз-
мовою, кожного окремо, по годині тримали в кімна-
ті очікувань КДБ, де вони мали «психологічно роз-
кластися» й слідкували, щоби вони не домовилися
між собою. В. Овсійчук написав висновок, який далі
«дали» підписати Д. Довбошинському й Є. Арофі-
кіну. «Вони також тяжко переживали свою участь у
цьому», — додав В. Овсійчук 8
Користуючись необізнаністю слідчих, В. Овсійчук,
на загал негативним висновком (12 квітня 1972 р.)
обійшов гострі кути, відбувся загальними фразами, а
суть гобелену завуалював фразами про радянські ре-
волюції. Зокрема, він констатував: «В гобелені
С. Шабатури образ Кассандри сповнений болючої
експресії, позбавлений глибокого естетичного втілен-
ня не знайшов ні пластичної, ні громадсько-
гуманістичної наповненості як трактований Лесею
Українкою в поемі, ні людяно-пристрасного вирішен-
ня… Для Лесі Українки Кассандра втілювала риси
революційних борців, вірних боротьбі… Автор одно-
сторонньо тлумачить тему у трагічно-песимістичному
звучанні, що не відповідає скеруванню радянського
мистецтва... Гобеленом автор заперечує суть соціально-
8 Записано під час розмови автора з В. Овсійчуком
7.08.2013 р.
Ольга ІГНаТЕНкО1108
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
філосовських поглядів Лесі Українки. У глядача… го-
белен може викликати різні враження: як в розумін-
ні ідейного змісту, його спрямованості, так і в оцінці
його художньої вартості».
У зв’язку з тим, що відповідь на поставленні за-
питання експертизи близька за змістом і здебільше
переплітається, то висновок зроблений в загальній
формі, дотримуючись поставлених запитань.
14 квітня 1972 р. С. Шабатура підписала «Про-
токол ознайомлення з матеріалами мистецької екс-
пертизи» і заявила, що відносно проведеної експер-
тизи та її висновку ніяких зауважень та доповнень
не має [19, с. 631—643].
Поділився В. Овсійчук й спогадами про розмови
зі слідчими: «Ми відвертали увагу кегебістів від ша-
блі, наголошуючи, що вона турецька, а не україн-
ська, що здобута в бою, адже своєї зброї козаки не
виготовляли, що синьо-жовте тло ще не є свідчен-
ням націоналізму…» 9. З вдячністю згадувала і
п. Стефанія «інтелігента В. Овсійчука», який не від-
вернувся від неї та спробував заплутати слідство хиб-
ними свідченнями. Мисткиня пам’ятала його комп-
ліменти на танцях, в поїздках з друзями-митцями
(Остафійчуком, Д. Крвавичем) в Карпати, при зу-
стрічах у Львові, й наголошувала: «Якби ви знали,
який він був розумний та гарний, наче
намальований!» 10. Ці слова засвідчили вміння ціну-
вати один одного, витримуючи психологічні утиски
тоталітарної системи. Зрештою, С. Шабатуру
ув’язнили до п’яти років таборів та трьох років за-
слання, які вона відбувала у Мордовській АРСР
[19]. Як бачимо, насильницькі заходи виявилися не-
достатньо сильними, щоби зламати сильні патріо-
тичні позиції окремих львів’ян.
Отож, сучасний погляд на повоєнні партійні, кри-
мінальні, публіцистичні документи дав змогу просте-
жити психологічний клімат на робочих місцях
В. Овсійчука. Володимир Антонович власним при-
кладом виховував повноцінні творчі особистості, пра-
цював над пошуком вічних естетичних ідеалів у мис-
тецтві та ділився колосальним досвідом. Інтелект ге-
ніального вченого дозволив В. Овсійчуку виступити
в ролі духовного старійшини українського народу.
9 Записано під час розмови автора з В. Овсійчуком
7.08.2013 р.
10 Записано під час розмови автора зі С. Шабатурою
14.08.2013 р.
1. Архів УСБУ ЛО. — Спр. П-32157 : у 4-х т. —
Т. 1. — 300 арк. ; т. 2. — 302 арк. ; т. 3. — 302 арк. ;
т. 4. — 394 арк.
2. ГДА СБУ (Київ). — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 35. —
Арк. 99.
3. ДАЛО. — Ф. П. — 1838. — Оп. 1. — Спр. 53. —
45 арк.
4. ДАЛО. — Ф. П. — 1838. — Оп. 1. — Спр. 59. —
274 арк.
5. ДАЛО. — Ф. П. — 1838. — Оп. 1. — Спр. 60. —
251 арк.
6. ДАЛО. — Ф. П. — 1838. — Оп. 1. — Спр. 62. —
173 арк.
7. ДАЛО. — Ф. П. — 1838. — Оп. 1. — Спр. 63. —
167 арк.
8. ДАЛО. — Ф. П. — 1838. — Оп. 1. — Спр. 78 (ко-
робка № 352). — 166 арк.
9. Баран в. Україна 1950—1960-х рр.: еволюція тота-
літарної системи / Володимир Баран. — Львів, 1996. —
448 с.
10. Володимир Овсійчук: Бібліограф. покаж. / відп.
ред. С.О. Черепанова ; уклад. О.І. Котлобулатова ;
М-во освіти України ; Львів. Академія мистецтв. —
Львів : Каменар, 1996. — 30 с.
11. Генега Р. Викладачі та студенти Львова в перше повоєн-
не десятиліття / Роман Генега // Львів: місто — сус-
пільство — культура : зб. наук. праць / за ред. О. Ар-
куші, М. Мудрого ; Львівський національний універси-
тет імені Івана Франка, 2007. — Т. 6. — Львів —
Краків: діалог міст в історичній ретроспективі // Вісник
Львівського університету. Сер. історична. Спец. ви-
пуск. — 2007. — С. 596.
12. Голубець О. Між свободою і тоталітаризмом: мис-
тецьке середовище Львова другої половини ХХ сто-
ліття / Орест Голубець. — Львів : Академічний екс-
прес, 2001. — 175 с.
13. Горинь Б. Сучасна львівська скульптура / Богдан Го-
ринь // Вільна Україна. — 1964. — 23 грудня.
14. Дашкевич Я. Український народ і комунізм / Ярослав
Дашкевич // Воля і Батьківщина. — Львів, 1996. —
Ч. 1 (18). — С. 11—13.
15. Жовтень. — 1954. — № 1. — Січень. — С. 126.
16. Ігнатенко О. Володимир Овсійчук: «Рим і Флоренцію
знаю не гірше, ніж Львів» / Ольга Ігнатенко // Висо-
кий замок. Леополіс. Додаток до газети. — 2009. —
20 серпня. — С. 5.
17. Ігнатенко О. Володимир Овсійчук: «Тарас Шевчен-
ко — руський Рембрандт» / Ольга Ігнатенко //
День. — № 82 (2013). — 16 травня.
18. Ігнатенко О. Ідейно-виховна робота викладачів
Львів ського державного інституту прикладного і деко-
ративного мистецтва в контексті педагогічної парадиг-
ми періоду тоталітаризму / Ольга Ігнатенко // Зб.
наук. праць «Гілея: науковий вісник» / гол. ред.
В.М. Вашкевич. — К. : ВІР УАН, 2012. —
Вип. 63 (№ 8). — С. 84—90.
1109Громадсько-політична позиція мистецтвознавця володимира Овсійчука в повоєнний період…
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
19. Ігнатенко О. Львівська мисткиня Стефанія Шабату-
ра: сучасний погляд на кримінальну справу 1972 року /
О. Ігнатенко // Україна: культурна спадщина, націо-
нальна свідомість, державність: до 22 річниці віднов-
лення незалежності України / гол. ред. колегії М. Лит-
вин, упоряд. І. Соляр, О. Середа ; НАН України ;
Інститут українознавства ім. І Крип’якевича. — Львів,
2013. — С. 631—643.
20. Ігнатенко О. Проблеми творчої адаптації митців
Львівського державного інституту прикладного і деко-
ративного мистецтва в умовах тоталітаризму (40—
60-ті рр. ХХ ст.) / О. Ігнатенко // Наукові зошити
історичного факультету Львівського університету,
2013. — Вип. 14. — С. 215—228.
21. Історія Львова : у 3 т. / редкол. Я. Ісаєвич, М. Лит-
вин, Ф. Стеблій. — Львів : Центр Європи, 2007. —
575 с.
22. Культурне життя в Україні. Західні землі / упоряд. Т. Га-
лайчак, О. Луцький, Ю. Сливка, Л. Батрак-Плодиста
та інші. — Львів : НАН України ; Інститут українознав-
ства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 2. — 918 с.
23. Культурне життя в Україні: західні землі / упо-
ряд. Т. Галайчак, О. Луцький, Ю. Сливка, Л. Батрак-
Плодиста та інші. — Львів : НАН України ; Інститут
українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 3. —
С. 545—548.
24. Ленінська зірка. — Лопатин, Львівської області. —
18.12.1950. — С. 2.
25. литвин М. 1939. Західні землі України / Микола
Литвин, Олександр Луцький, Кім Науменко. —
Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України, 1999. — С. 133—139.
26. Марусик Т.в. Західноукраїнська гуманітарна інте лі генція:
реалії життя та діяльності (40—50-ті рр. ХХ ст.) /
Т.В. Марусик. — Чернівці : Рута ЧНУ, 2002. — 463 с.
27. Патер І. Львів радянський — перше повоєнне деся-
тиріччя (1944—1953) / Іван Патер // Історія Льво-
ва : у 3 т. / редкол. Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Сте-
блій. — Львів : Центр Європи, 2007. — С. 252.
28. Проскурова С. Дослідницький потенціал методу усної
історії / Світлана Проскурова // Наукові записки.
Серія: Історичні науки. Вип. 14. — Кіровоград : РВВ
КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. — С. 285—294.
29. Ріпко О. Любов і відданість. Скарби Ярослави Музи-
ки / Олена Ріпко // Галицька брама. — 2010. —
№ 1—2. — Січень-лютий. — С. 9—15.
30. Теорія усної історії: сучасний стан і перспективи дослі-
джень / Г. Грінченко // Схід-Захід: Історико-культу-
рологічний збірник. — 2008. — Вип. 9—10. —
С. 386—397.
31. Шмагало Р. Словник митців-педагогів України та з
України у світі (1850—1950-ті рр.) / Ростислав Шма-
гало. — Львів : Українські технології, 2002. — 141 с.
32. Яців Р. Ідеали повертайтеся, або Львівський клуб
українських митців / Роман Яців // Мистецькі сту-
дії. — Львів, 1991. — Ч. 1. — С. 3.
33. Яців Р. Львівська графіка 1945—1990: Традиції і но-
ваторство / Роман Яців. — К., 1992. — С. 40.
34. Яців Р. Мистецький Львів до і після 1956 року:
Імунітет contra канон / Роман Яців // Українське
мистецтво ХХ ст.: Ідеї, явища, персоналії. Зб. стат-
тей. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Кри п’я-
кевича, 2006. — 352 с.
35. Яців Р. Образотворче мистецтво 1944—1953 рр. /
Роман Яців // Історія Львова / редкол. Я. Ісаєвич,
М. Литвин, Ф. Стеблій. — Львів : Центр Європи,
2007. — Т. 3. — 575 с.
Olha Ihnatenko
ON ART SCHOLAR VOLODYMYR
OVSIYCHUK’S CIVIL AND POLITICAL
POSITION DURING POST-WAR PERIOD
(1945 THROUGH 1970S)
The article has dealt with formation of V.A. Ovsiychuk’s
personality and his civil and political position during compli-
cations of war and post-war time. On the basis of declassified
archival materials kept by the Headquarter of Ukrainian Se-
curity service in Lviv obl. and documents gathered in the
State archive of Lviv obl. the research-work has brought an
account as for psychological climate so in working-places of
future scholar, as in a whole of Ukraine. Stress has been put
on the point that compulsive measures appeared to be insuf-
ficient to destroy strong patriotic attitudes of some certain
public figures. Notion has been launched that in spite of his
non-party position V.A. Ovsiychuk’s role in artistic life of
Lviv belonged to determinant ones.
Keywords: V. Ovsiychuk, Lviv, socio-political position,
Com munist party power, local elite, artistic elite.
Ольга Игнатенко
ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКАЯ
ПОЗИЦИЯ ИСКУССТВОВЕДА
ВЛАДИМИРА ОВСИЙЧУКА
В ПОСЛЕВОЕННЫЙ ПЕРИОД
(1945—1970-е гг.)
Освещается становление личности и общественно-по-
литической позиции В.А. Овсийчука в сложное военное
и послевоенное время. На основании рассекреченных ар-
хивных материалов Управления службы безопасности
Украины во Львовской области, документов Государ-
ственного архива Львовской области (ДАЛО), просле-
живается психологический климат того времени как на
рабочих местах, где работал будущий ученый, так и в
Украине в целом. Подчеркивается, что насильственные
меры оказались недостаточными, чтобы сломать силь-
ные патриотические позиции отдельных личностей. От-
мечается, что вопреки беспартийной позиции, роль
В. Овсийчука в художественной жизни Львова была
одной из определяющих.
Ключевые слова: В. Овсийчук, Львов, общественно-
политическая позиция, компартийная власть, местная эли-
та, художественная элита.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94549 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:32:32Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ігнатенко, О. 2016-02-11T16:40:05Z 2016-02-11T16:40:05Z 2014 Громадсько-політична позиція мистецтвознавця Володимира Овсійчука в повоєнний період (1945—1970-ті рр.). / О. Ігнатенко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1102-1109. — Бібліогр.: 35 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94549 Висвітлюється становлення особистості та громадсько-політичної позиції В.А. Овсійчука в складний воєнний та
 повоєнний час. На підставі розсекречених архівних матеріалів Управління служби безпеки України у Львівській області, документів Державного архіву Львівської області
 (ДАЛО), простежується психологічний клімат того часу
 як на робочих місцях, де працював майбутній учений, так і
 в Україні в цілому. Підкреслюється, що насильницькі заходи виявилися недостатніми, щоби зламати сильні патріотичні позиції окремих особистостей. Наголошується, що
 всупереч безпартійній позиції, роль В. Овсійчука в мистецькому житті Львова була однією з визначальних. The article has dealt with formation of V.A. Ovsiychuk’s
 personality and his civil and political position during complications
 of war and post-war time. On the basis of declassified
 archival materials kept by the Headquarter of Ukrainian Security
 service in Lviv obl. and documents gathered in the
 State archive of Lviv obl. the research-work has brought an
 account as for psychological climate so in working-places of
 future scholar, as in a whole of Ukraine. Stress has been put
 on the point that compulsive measures appeared to be insufficient
 to destroy strong patriotic attitudes of some certain
 public figures. Notion has been launched that in spite of his
 non-party position V.A. Ovsiychuk’s role in artistic life of
 Lviv belonged to determinant ones. Освещается становление личности и общественно-политической
 позиции В.А. Овсийчука в сложное военное
 и послевоенное время. На основании рассекреченных архивных материалов Управления службы безопасности
 Украины во Львовской области, документов Государственного архива Львовской области (ДАЛО), просле-
 живается психологический климат того времени как на
 рабочих местах, где работал будущий ученый, так и в
 Украине в целом. Подчеркивается, что насильственные
 меры оказались недостаточными, чтобы сломать сильные патриотические позиции отдельных личностей. Отмечается, что вопреки беспартийной позиции, роль
 В. Овсийчука в художественной жизни Львова была
 одной из определяющих. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Ювілеї Громадсько-політична позиція мистецтвознавця Володимира Овсійчука в повоєнний період (1945—1970-ті рр.). On art scholar Volodymyr Ovsiychuk’s civil and political position during post-war period (1945 through 1970s) Общественно-политическая позиция искусствоведа Владимира Овсийчука в послевоенный период (1945—1970-е гг.) Article published earlier |
| spellingShingle | Громадсько-політична позиція мистецтвознавця Володимира Овсійчука в повоєнний період (1945—1970-ті рр.). Ігнатенко, О. Ювілеї |
| title | Громадсько-політична позиція мистецтвознавця Володимира Овсійчука в повоєнний період (1945—1970-ті рр.). |
| title_alt | On art scholar Volodymyr Ovsiychuk’s civil and political position during post-war period (1945 through 1970s) Общественно-политическая позиция искусствоведа Владимира Овсийчука в послевоенный период (1945—1970-е гг.) |
| title_full | Громадсько-політична позиція мистецтвознавця Володимира Овсійчука в повоєнний період (1945—1970-ті рр.). |
| title_fullStr | Громадсько-політична позиція мистецтвознавця Володимира Овсійчука в повоєнний період (1945—1970-ті рр.). |
| title_full_unstemmed | Громадсько-політична позиція мистецтвознавця Володимира Овсійчука в повоєнний період (1945—1970-ті рр.). |
| title_short | Громадсько-політична позиція мистецтвознавця Володимира Овсійчука в повоєнний період (1945—1970-ті рр.). |
| title_sort | громадсько-політична позиція мистецтвознавця володимира овсійчука в повоєнний період (1945—1970-ті рр.). |
| topic | Ювілеї |
| topic_facet | Ювілеї |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94549 |
| work_keys_str_mv | AT ígnatenkoo gromadsʹkopolítičnapozicíâmistectvoznavcâvolodimiraovsíičukavpovoênniiperíod19451970tírr AT ígnatenkoo onartscholarvolodymyrovsiychukscivilandpoliticalpositionduringpostwarperiod1945through1970s AT ígnatenkoo obŝestvennopolitičeskaâpoziciâiskusstvovedavladimiraovsiičukavposlevoennyiperiod19451970egg |