Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973)

Стаття присвячена публікації листів старшої доньки видатного українського художника Івана Івановича Труша (1869—1941) — Аріадни Труш–Слоневської (1906—1984) до самобутньої художниці Тетяни Неллінгер (1904—1980), з короткою вступною статтею і коментарем....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2014
Main Author:	Сторчай, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут народознавства НАН України 2014
Series:	Народознавчі зошити
Subjects:	Статті
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94556
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973) / О. Сторчай // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1428-1442. — Бібліогр.: 6 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94556
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-945562025-02-09T23:25:41Z Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973) Letters of Ariadna Trush-Slonevska, daughter of artist Ivan Trusz' to Tetiana Nellinger (1960—1973) Письма Ариадны Труш-Слоневской, дочери художника Ивана Труша, к Татьяне Неллингер (1960—1973) Сторчай, О. Статті Стаття присвячена публікації листів старшої доньки видатного українського художника Івана Івановича Труша (1869—1941) — Аріадни Труш–Слоневської (1906—1984) до самобутньої художниці Тетяни Неллінгер (1904—1980), з короткою вступною статтею і коментарем. The article is devoted to the publication of letters of the eldest daughter of a well-known Ukrainian artist Ivan Trush, Ariadna Trush-Slonevska to Tatiana Nellinger (1904—1980) an-original artist with a short introductory section and comments. Статья посвящена публикации писем старшей дочери выдающегося украинского художника Ивана Ивановича Труша (1869—1941) — Ариадны Труш-Слоневской (1906—1984) к самобытной художнице Татьяне Неллингер (1904—1980) с короткой вступительной статьей и комментарием. 2014 Article Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973) / О. Сторчай // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1428-1442. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94556 uk Народознавчі зошити application/pdf Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Сторчай, О. Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973) Народознавчі зошити
description	Стаття присвячена публікації листів старшої доньки видатного українського художника Івана Івановича Труша (1869—1941) — Аріадни Труш–Слоневської (1906—1984) до самобутньої художниці Тетяни Неллінгер (1904—1980), з короткою вступною статтею і коментарем.
format	Article
author	Сторчай, О.
author_facet	Сторчай, О.
author_sort	Сторчай, О.
title	Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973)
title_short	Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973)
title_full	Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973)
title_fullStr	Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973)
title_full_unstemmed	Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973)
title_sort	листи аріадни труш-слоневської, дочки художника івана труша, до тетяни неллінгер (1960—1973)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94556
citation_txt	Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973) / О. Сторчай // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1428-1442. — Бібліогр.: 6 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT storčaio listiaríadnitrušslonevsʹkoídočkihudožnikaívanatrušadotetâninellínger19601973 AT storčaio lettersofariadnatrushslonevskadaughterofartistivantrusztotetiananellinger19601973 AT storčaio pisʹmaariadnytrušslonevskoidočerihudožnikaivanatrušaktatʹânenellinger19601973
first_indexed	2025-12-01T18:01:35Z
last_indexed	2025-12-01T18:01:35Z
_version_	1850329896279080960
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 Важко уявити історію українського мистецтва кінця ХІХ — початку ХХ ст., зокрема мис- тецтво Галичини, без творчої спадщини таланови- того художника Івана Івановича Труша (1869— 1941), власне як мистецький Львів без Художньо- меморіального музею митця. З листів старшої доньки великого майстра Аріадни Труш-Сло нев- ської (1906—1984), що пропонуються для публі- кації [1; 2], розуміємо, яких надлюдських зусиль (важкі хвороби, похилий вік, людська байдужість) коштувало їй збереження родинного будинку і са- диби у доброму стані, не продала його, що, до речі, значно полегшило б її життя і, щоб цей красень бу- динок у стилі модерн (архітектор О. Лушпинський) став філіалом Національного музею у Львові іме- ні Андрея Шептицького. Листи А. Труш-Слоневської цікаві і цінні з різ- них точок зору. По-перше, вони вперше вводяться до наукового обігу, по-друге — написані галицьким діалектом початку ХХ ст., по-третє, вони дають ма- теріал для вивчення базових культурних цінностей галицької інтелігенції, нюансів і деталей їхнього бу- денного життя (думок — рішень — вчинків), в яко- му проявляється характер особи, що реалізовує себе як певний ментально-культурний тип. Адресат Аріадни Труш-Слоневської — самобут- ня художниця Тетяна Миколаївна Неллінгер (1904—1980) [3], яка була чудовим майстром на- тюрморту, портрету і ліричного пейзажу. Її творча біографія маловідома дотепер, її ім’я не увійшло до жодного з вітчизняних довідкових видань. Тому вар- то коротко прописати біографію мисткині, долучив- ши наявний архівний матеріал. Т. Неллінгер наро- дилася 10 жовтня 1904 р. в м. Тбілісі, але з перших днів свого життя жила в м. Умані, де батько служив на залізниці, а мати була хатньою господинею. У 1917 р. батька з м. Умані перевели в м. Одесу, де Т. Неллінгер продовжила свою освіту в середній школі, яку закінчила в 1920 р. і того ж року всту- пила до Одеського Художнього училища. Навча- лася вона в об’єднаній майстерні, викладачами якої були художники: Д. Крайнєв, Т. Дворников і Ф. Соколович. У 1922 р. батьки переїхали в Жме- ринку, а на початку 1923 р. і Т. Неллінгер переїха- ла до них. У кінці цього ж року мисткиня приїхала до Києва, де працювала на залізниці (14 дільниця служби шляху). 1924 р. вона вступила до Київсько- го Художнього інституту на живописний факультет (монументальний відділ); навчалася в майстернях © О. СТОРЧАЙ, 2014 Оксана СТОРЧАЙ ЛИСТИ АРІАДНИ ТРУШ-СЛОНЕВСЬКОЇ, ДОЧКИ ХУДОЖНИКА ІВАНА ТРУША, ДО ТЕТЯНИ НЕЛЛІНГЕР (1960—1973) Стаття присвячена публікації листів старшої доньки видат- ного українського художника Івана Івановича Труша (1869—1941) — Аріадни Труш–Слоневської (1906— 1984) до самобутньої художниці Тетяни Неллінгер (1904— 1980), з короткою вступною статтею і коментарем. Ключові слова: Іван Іванович Труш, листи Аріадни Труш- Слоневської, художниця Тетяна Неллінгер. 1429листи аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 Л. Крамаренка і М. Бойчука. У 1925 р. вийшла за- між за графіка Романа Федоровича Мельничука. Закінчила Інститут в 1930 р., керівником її диплом- ної роботи був М. Бойчук. Т. Неллінгер була чле- ном АХРУ (Асоціація художників революційної України). З 1931 р. художниця певний час працю- вала в Харкові з групою художників над зарисов- ками виробничих процесів, присвячених відкриттю Харківського Тракторного заводу, і брала участь у V-й Всеукраїнській виставці (1931, Харків; експо- нувалися: «Портрет бригадира комсомольця на ХТЗ», «Портрет каменяра Мікуніса, ХТЗ»). У передвоєнні роки мисткиня творчо працювала у Ки- єві і активно виставляла свої твори на художніх ви- ставках, зокрема «Виставці пейзажу України і Мол- дови» (1936, Київ), горкома художників (1941, Київ; автопортрет, два пейзажі). У 1941 р. Т. Не- ллінгер евакуювалася в м. Ашхабад і того ж року вступила до Спілки художників Туркменії. Перебу- ваючи в Ашхабаді, вона брала участь у військово- шефській роботі й виставках: «Велика Вітчизняна війна» (Ашхабад, 1941), «Образотворче мистецтво Туркменії» (1942, Ашхабад; «Голова старої», «Пор- трет «Ене», «Портрет «Галочки», «Бузок», «Кві- туче дерево», «Портрет брата художника Байрамо- ва», «Гори», «Верблюд» /етюд/ та ін.), «Образот- ворче мистецтво Туркменії у дні Великої Вітчизняної війни» (1942, Ашхабад; Портрети: трактористки Зохре Тахирової, трактористки Курбан-Гуль і водовоза Айми, поварихи Огуль На- бат, пейзаж «Вечір у тракторній бригаді»), україн- ських художників з нагоди святкування «25 років радянської влади на Україні» (1942, Ашхабад; «Портрет Туркмена», «Дівчина з розою», «Квіти», «Хлопчик з дутарою» та ін. ), «Туркменія в дні Ве- ликої Вітчизняної війни» (1943, Ашхабад; «Пор- трет народного поета Туркменії Ата Саліха», «Пор- трет диригента Алланурова», «Портрет архітекто- ра Плотнікова», «Жінка туркменка з дитиною», «Дівчинка-туркменка з розою», «Осінь в Ашхаба- ді» /етюд/ та ін.). Т. Неллінгер працювала пере- важно у техніці олійного живопису, була автором низки ескізів до портретів–килимів видатних дія- чів Туркменії, героїв Великої Вітчизняної війни, учасницею оформлення трьох потягів з подарунка- ми фронту, ескізів до оформлення Другого з’їзду жінок Туркменії тощо. У травні 1944 р. Т. Неллінгер повернулася до Києва і в тому ж році вступила до Спілки худож- ників Української РСР. З Києва виїжджала на фронт і Донбас у творчі відрядження та була учас- ницею тематичних виставок: «Виставка етюдів і за- рисовок творчих відряджень на 1й Український фронт» (1944; два пейзажі, три портрети фронто- виків), «Донбас відроджується» (1945; Портрети робочих заводу ім. Дзержинського в Дніпродзер- жинську: Вороніна Георгія, Сазонова Є., Маклі- са Ф., Становой), «Виставки горкому художни- ків» (1947, Київ; «Портрет акордеоніста», «Гуцул- ка»), пересувної виставки комітету мистецтв (1948, Київ), «Жіночої виставки 8 березня» (1958, Київ; Натюрморти, поміж них «Флокси», «Квіти»; етюд голови дівчини та ін.). З 1948 по 1953 роки — член Київського товариства художників і учасник виста- вок товариства. Т. Неллінгер виконала низку пор- третів композиторів з натури. У період з 1949— 1950 рр. виїздила у творчі відрядження в Київську область і на Буковину. У 1960 р. після багаторіч- ної важкої хвороби (з 1953 р.) помер чоловік. Вже будучи на пенсії (з 1961 р.), художниця брала участь у виставках, зокрема до 8 березня (1968, Київ; «Одеса, Аркадія», «Одеса, В.-Фонтан», «Волна» та ін.). Мисткиня писала чудові квіткові натюрморти, по- між них: «Осінні квіти», «Осінній букет», «Піони білі», «Бузок» (чимало натюрмортів з такою назвою), «Хри- зантеми», «Квіти і фрукти», «Черемшина», «Флокси» та ліричні пейзажі — «Весняний розлив Дніпра», «На Буковині» (усі полотно, олія). Нелінгер Т.М. Берег моря (назва умовна). Етюд. Картон, олія Оксана СТОРЧаЙ1430 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 Твори Т. Неллігер зберігаються в музеях Ашха- баду (Туркменія), Луганському обласному худож- ньому музеї (Портрет Алексєєва), в Меморіально- му Музеї Миколи Олександровича Щорса та при- ватних збірках. Окрасою публікації будуть маловідомі твори художниці — портрети, пейзажі (етюди, начерки). 1. Лист Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша до Тетяни Нелінгер від 11 травня 1960 року, Львів (далі буде вказуватися лише порядковий номер листа, дата і місце його написання. Листи публікуються за хроно- логією із збереженням авторської стилістики і орфографії). Львів 11.V.1960 Дорогенька Таня! Одержала я Вашого листа зі сумною ві- сткою. Не буду богато і довго розписуватися і уживати богато слів, але вірте мені що дуже-дуже співчуваю з Вами. Що-ж, на то нема уже ради, тепер таки треба Вам подума- ти про себе. Шкода що ми не разом о то поговорили би про ріж- не. На разі треба ограничити ся до тих кілька слів в листі. А може Ви приїхали би до мене? Трохи побули би, розірвали би ся; нові вражіння. Як Ви себе почуваєте, напишіть. Я всі зустрічі з Вами, згадую завше зі зворушенням. В біжучім році то я уже напевно буду в Києві, навіть при- готовані гроші на то. Приіду щоби полагодити своі справи, уже найвисший час. Приіду на яких 2 тижні. Так я уже за- йлякувала. Вибиралася я уже тепер як тільки потепліє, але помішала хороба моі пляни. А іменно зробили мені неудач- но укол в ногу, в жилу. Я тяжко перехоровалася, лежала ці- лий місяць. Тепер уже трохи ходжу, але мушу шанувати ногу. Той нещасливий випадок попсував мені усі пляни. Тими дня- ми буду у лікаря і залежно від того що він мені скаже уло- жу знову своі пляни. Хотілаби я дуже могти поіхати в черв- ни, бо потім вакаціі і деяких людей можу не застати в Киє- ві, з тих з котрими треба мені побачитися. Я як звичайно дуже занята, працюю понад силу і завше брак у мене часу. В надіі і що скоро побачимо ся, кінчаю мого листа, а як побачимося поговоримо і розкажемо собі богато. Обнімаю Вас щиро і цілую дуже сердечно. Ада. 2. Лист від 20 вересня 1962 року 20.ІХ.1962 Дорога Таня! Від Вас немає ніякої вістки. Що чувати? Як здоровля? Який настрій? Буду дуже рада як одержу від Вас письмо. А на разі напишу що коло мене. Перше чим маю забиту голову то Ювилеєм батька. Головні урочистости у Львові закінчилися. Виставку уже закривають. Повинна переїхати до Києва, але не знаю як буде. У Львові ніхто тим не інтере- сується. Сьогодня напишу до Касіяна 1, може щось порадить. Я в досить неприємнім положенню. Не випадає мені турбу- ватися і старатися щоби величали мого Батька а знаю, що як не я то ніхто більше тим не цікавиться. Але Ви певно знає- те як то все іде, нема чого розписуватися на цю тему. Часом думаю о тім чи не поїхати самій до Києва, але здаю собі справу що то нічого не дасть. Тим більше, що виїзд був би для мене досить скомплікований, бо я сама на цілий бу- динок і по просту нема кого оставити в хаті. Тим більше що незадовго мають зачати капітальний ремонт нашого дому. На разі упорядковують вулицю. Буде асфальд, нові хідни- ки, порядне освітлення. Зі здоровлям то у мене так, що не журилаби ся я, колиб не та нога. З діябетом у мене попра- вилося, останні аналізи вийшли добре. Дієту дальше треба держати, не є така уже страшна. Хвороба в такім случаю не повинна поступити. Крім ноги, котру я повинна оперувати і котра не позволяє мені займатися тяжчою роботою, другий клопіт, що не можу найти нікого до хати, до помочі при ха- зяйстві. Що правда зголошуються, але всьо такі, що мають сімю на селі і як знаю з практики комбінують, щоби злови- ти прописку у Львові і ніколи немає їх в дома, або на робо- ті, або їдуть на село. Досить безвихідне у мене положення. Погода у нас прикра. Вчора упав досить великий сніг. І знова всюди болото і вода. Чекаю письма від Вас. І може всежтаки виберетеся до Львова. Дуже хотїлаби я бачити Вас у себе. Обіймаю і цілую сердечно. Ада. 3. Лист від 19 грудня 1965. Львів Дорога Таня! Я уже встала з ліжка, вчора навіть виходила, була в кінї на фільмі: «Одруження по італійськи» 2. Гарний фільм, дуже добра акторка. Нинї навіть викупалася і хочу уважа- 1 Касіян Василь Ілліч (1896—1976) — український гра- фік, народний художник СРСР з 1944 р., дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1947 року, проф. Київського художнього інституту з 1927 р. (з перервою). 2 «Брак по-італійськи» — художній фільм 1964 року спільного виробництва Італії і Франції режисера Вітто- Нелінгер Т.М. На березі (назва умовна). Етюд. Картон, олія 1431листи аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 ти себе за здорову. Але щось не дуже в порядку у мене з жолудком так що навіть хочу порадитися лїкаря; думаю що то нїчого поважного, але не люблю хоровати. Лїпше порадитися і треба зробити то ще в тім роцї, щоби Новий Рік від того не зачинати. Натурально о тім щоби в тім роцї бути в Києві мови нема, бо нема уже коли. Мої приятелі і знакомі хочуть стрічати Новий Рік у мене, так як кождо- го року. То для мене трохи клопіт, бо хату перевертається до гори ногами, о скільки ходить о їду то всьо приносить бо робимо складаний, але цїле урядження на мою голову, а то більше забирає часу як на примір зроблення торту чи чогось иншого. — Я в однім з листів запрошувала Вас на Новий Рік до Львова, а тепер ще раз повторяю запрошення. Було би нам дуже приємно. Подумайте Таня і приїзджайте. — А може лїпше не думайте і приїзджайте. Справа моєї пенсії виглядає так що Чайка 3 (голова нашої спілки) ще дотепер не був у Стефаника 4. Обіцяє що піде в найблищих дняв. Добре що я уже на ногах, треба пильнува- ти. Всьо так тягнеться і то мене денервує. Як завше великі надії на Новий Рік, може полагодиться то що зачалося в тім році. — От такі мої справи, найважнійше щоби здоровля було. Але закінчу листа, бо дуже уже пізно. Цїлую Вас дуже-дуже сердечно. Ада. Львів 19.ХІІ.1965 4. Лист від 2 березня 1966 року Дорога Таня! Дякую за карточку; Ви знова щось не в дуже доброму настрою. Ой Таня, не треба піддаватися. У мене справи укладають ся так, що о скільки нату- рально не вискочить щось зовсїм непередбаченого хочу виїхати до Києва 9-того марта вечера так, що приїхала- би 10-того рано, тим поїздом як лїтом. А скілько то Вам не помішає, бо як пишете думаєте десь поїхати. Як Вам той мій приїзд не бувби на руку, невигідний, то прошу менї зателєфонувати на випадок коли не булоби вже часу на лист. Мій телєфон: № 5-34-13. Рано до год. 10-тої я за- вжди в дома. Умовляємо ся що я 10-того марта рано буду в Києва, колиби вискочило щось надзвичайного, чого не передбачую зателєфоную до Вас, тільки прошу Вас дуже не виходіть на двірець. Певно буде холодно і не хочу Вас турбувати. Я приїду легко, бо знаю що з двірця іде до Вас автобус, а пакунків не буду мати, тільки підручну валі- ріо де Сика, де в головних ролях знімалися Софі Лорен і Марчелло Мастроянні. 3 Чайка Яків Ілліч (1918—1995) — український скуль- птор, кераміст, народний художник УРСР з 1968 року, брав активну участь в організації Львівського відділення Спілки художників України. 4 Стефаник Семен Васильович (1904—1981) — громадсько-політичний діяч. Син письменника Василя Стефаника. зочку. А ще до того як часто буває на двірци можна роз- минутися. Умовилися. Моя пенсія уже затверджена, тільки має перейти ще че- рез бухгалтерію. Завтра повинно то бути полагоджене. По- винна я дістать уже документ. З него мушу зробити копію в нотаріяльній конторі і піти до фінвідділу, де на тій підставі маю дістати звільнення з податків за дім. То мушу перед ві- діздом полагодити, бо зближається термін плачення подат- ків. Дали менї не богато 50 рб місячно. Але більше не мож- на було, бо після закону не можна дістати більше як моя зарп- лата, о чім я довідалася в останній хвилї, а властиво уже по затвердженню пенсії. 21-марта відкривається виставка тво- рів І. Труша в Музею Укр. Мистецтва у Львові. В звязку з тим маю також дещо клопотів, але до 9-того все полагодить- ся і я умовилася в директором що 9-того вечером поїду. На відкриттю виставки маю виступати в звязку з чим дала пе- реробити собі сукню, яку на днях маю відібрати від кравчи- нї. Свій виступ маю майже готовий. Ще одень день щоби його викінчити. Думаю що все буде в порядку. Одно що ро- биться трохи зимно, але то не буде для мене перешкодою, бо від випадку візьму зі собою теплі річи. Тішуся на думку, що побачу ся з Вами. Не дуже вірю в то, що Ви перестали курити. Посидимо при Вашім столи- ку, покуримо, поговоримо. А на разї цїлую Вас дуже-дуже сердечно. Ада. 2.ІІІ.1966. 5. Лист не датований, але за змістом його можливо від- нести до 1966 року Дорога Таня! Ви певно вернули вже до Києва; хочу Вас привитати. Перед двома годинами повернула я до дому з Музею. По- поїла, трохи відпочала і рішила написати до Вас. Як Ви зна- єте 21 марта в Музею Укр. Мистецтва відкрили виставку творів І. Труша. Само відкриття було слабо зорганїзоване і для того випало досить скромно. В такій досить інтимній обстановцї, але деяким то якраз відповідало. — Я виступа- Нелінгер Т.М. Сутінки (назва умовна). 1970-ті роки. Па- пір, пастель Оксана СТОРЧаЙ1432 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 ла зі споминами і так як менї тепер говорять ті котрі на від- криттю були подобалося. — Тепер виставка має кольосальне поводження, відвідува- чів дуже богато. Богато поодиноких осіб чи груп. А також дуже багато прогульок переважно організованих зі сторони організацій, підприємств і т. п. Часто організують зустрічі зі мною, як дочкою І. Труша. Мушу похвалитися що мої ви- ступи тїшуться великим поводженням, зрозуміло я говорю від серця щиро і зміст виступу комбіную залежно від того яка публика. Сама виставка не виглядає добре, бо розміще- на в салях які не є експозиційні, позатим мало світла і кар- тини повішені дуже густо. Помимо всего, що раз більше по- клонників талану І. Труша. Тими виступами я уже досить змучена, але тепер буду могти відпочити, бо зближається тиждень художника і будуть органїзувати зустрічі з наши- ми художниками, оден день тільки буду виступати, в тім дни присьвяченім Батькові. — Позатим запустила я хату, а що завтра вихідний день беруся до порядків, а ще нині буду прати. Журюся своїми кіточками. Питалася я знакомого хі- рурга, сказала що можна тільки задержати їх дальший роз- виток. Казала принимати «Уродан», приймаю, і мочити ноги в карсбадській соли, евентуально робити примочки з мочі на разї не мала на то часу, але кождого вечера, так як Ви менї радили, мажу кісточки йодакою, а потім одїваю теплі носки. Завтра хочу приготовати собі всьо потрібне до ван- ночок тільки застановляюся з чого робити чи з мочі чи з кар- сбадської соли. — Волося я собі пофарбовала, вже до хни додавала бас- му, брала того всього більше і тримала коротше, і так є ліпше. Тепер кождого дня мушу робити фризуру, але при- найменше, якось та моя голова виглядає. В городі цвитуть підсніжники, фіалки крокуси і зачинають примульки. Дуже журюся тим городом, бо виставка потреває два мі- сяці, буду там занята цїлими днями. На разї вичещений город з грубша і так стоїть. Коли і хто зробить там поря- док як треба, навіть не знаю. Писала Павличко, що дещо продала з картин. До Киє- ва поїхав єї вуйко і повинен привести менї трохи грошей. — з грішми у мене в тій хвилі не дуже добре, бо поставила я собі в кухні плитки на стїну, на одну на котрій є якраз газ і водотяг. На всї стіни не давалаби я навіть коли мала би на то гроші, бо виглядає то якось так холодно. Решту панелі маю я лякєровану. В той спосіб я видала трохи грошей але треба було то робити конечно, бо люблю і так повинно бути, щоби кухня була в порядку. Ще в кухнї богато треба зро- бити, щоби виглядала прилично по тім ремонті, ще чекають на мене порядки. Як будете мати час і охоту напишіть що коло Вас чува- ти. А крім того вибиріться до Львова. І то конечно. Щось не видно доктора і такі зіми. Повинні уже приїхати. Щож на тім закінчу свій нинішний лист. Цїлую дуже-дуже сердечно. Ада. 6. Лист 4 травня 1966 року. Львів Дорога Таня! Я виходила до магазину, щоби купити па- піроси, як ішла вулицею думала про Вас. Коли вернула до дому застала Ваш лист. Дуже ним утішилася. Дуже дя- кую за бажання і 1-майські поздоровлення. Я того року до нікого не писала. Приємно менї, що Ви памятали. Ой, Таня, у Вас стільки турбот, а Ви думали про «Андаксін» для мене. Дуже Ви мене тим зворушили. Я уже і так маю стільки зобов’язань супроти Вас. Дуже дякую. Напевно зробилаби Вам добре поіздка до Львова. Ви б у мене тро- хи відпочили, посидїлиби ми на веранді, при столику, по- курили, поговорили. А може всежтаки Ви рішетеся. — Дуже прошу. У мене як звичайно богато всякоі роботи і забот. Трохи ремонтую кухню. Поставила плитки на од- ній стіні, на тій де вода і газова кухонка. Завтра прихо- дить розібрати кухонну печку. Вона стоіть ще з 1910 року, зовсім в ній палити не можна, помимо того, що проведе- ний газ. Тільки стоіть і нема з неі ніякоі користи. Потім треба мені помалювати ще стіни. Як то закінчиться зро- блю порядки, бо все дуже занедбане. Все це мучить мене. Учуюся не дуже добре. Як тільки змучуся або переденер- вуюся зовсім, я, до нічого. У мене також така натура по- дібна трохи до Вашоі, що всім переймаюся. Може не до тоі степени що Ви, але також досить. Сегодня цілий день сиджу, пишу листи. Після того як була друкована моя стаття в «Літературній Украіні» [4] я одержала дуже богато листів. Від ріжних «Клубів юних мистецтвознавців» від студентів, воінів, які відбувають військову службу, приватних людей. Кождий з них вичис- Нелінгер Т.М. За роботою (назва умовна). Начерк. 1946. Папір. акварель 1433листи аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 лених інтересуєть ся творчістю І. Труша, хоче дещо зна- ти. Засипали мене як згадувала листами. Відписати, то ще не так трудно, бо я люблю писати; але показуєть ся, що я пишу старою правописею, уживаю слова, які сегодня уже не уживається, роблю орфографічні помилки. То все може бути як пишу приватного листа, але не може бути як пишу до молоді де той лист буде читаний богато разів. То я пишу брульон і іду до своєі знакомоі, учительки украінськоі мови. Вона робить мені коректу і я потім переписую. Ціла волокида. Виставка І. Труша продовжена ще до кінця трав- ня. Дуже богато відвідувачів. Дальше уряджують зустрі- чі зі мною. — Я уже привикла, говорю свобідно і навіть то справляє мені певного рода приємність, але рівночасно мусить, спеціяльно в ті дні коли є дві зустрічі. Дістаю бо- гато квітів. У мене в садку дуже приємно, так як всюди весною. Досить уже зроблено, але ще богато роботи. Ви то знаєте. Роботи без кінця. З тими «значками» то непорозуміння. У нас говорить ся «почтові значки» власне той галицизм про котрий я згаду- вала. І я думала, що значки то марки. Але як буду в місті пошукаю ті значки і Вам перешлю або наперед напишу, чи то це шо Ви шукаєте, а потім куплю. — Кілька днів тому назад телєфонувала я до Польщі, се- стра з мужом конечно хочуть іхати на Крим. Досить то кло- потливе, але треба якось всьо урядити. Брат з дружиною ще надумуєть ся, за кілька днів буду знати. Не знаю як буде з грішми, бо маю за мало. З закупочноі комісіі з Ки- єва ніякоі вістки, а то би мене поратувало. Павличко також нічого не пише. Ожидаю від неі листа з дня на день, бо го- ворила мені іі Мама, що щось там є. То все разом нервує мене і я богато курю. Маю запрошення до Славска то не- далеко в горах за Стрийом і треба все можливе зробити, щоби на другий тиждень поіхати, хотяй би на три дні. Така я якось вимучена. Зараз беруся я знова до своїх листів. Хочу сегодня на всі відповісти до кінця. Завтра зайду до тоі учительки. Смішно, як школяр. Боюсь що знова поста- вить двійку, так як на один з попередних листів. Цікаво, коли би я пішла до неі з тим листом який пишу до Вас, скільки вона найшлаби ошибок. Обіймаю Вас моцно і цілую дуже сердечно. Ада. Львів 4.V.1966 7. Лист від 14 травня 1966 року. Львів Дорога Таня! Вашу посилочку я одержала. Дуже Вам дякую за все. Приємно що Ви переслали памятки з над моря. Я їх положила разом з тими що привезла з Ялти. У мене як я Вам розказувала між вікнами уложений надморський кра- євид. Дуже Вам вдячна за «андаксин». Я якраз полагоджую «виклик» для своіх з Польщі і дуже денервуюся, так що Ваше лікарство заживаю як іду в тій справі. — Документи у мене вже усі готові. З тим було богато хо- дження, а до того я не люблю «забави» в ті всі папірці. За- втра повинна я іх подати. Тоді буду трохи свобіднійша. Се- годня написала я останнього листа, відповідь на листи, які я одержала після того як була друкована моя стаття. Було іх досить багато. Забрало то мені досить часу. Дальше уря- джують «зустрічі» зі мною в Музеі, але то за два тижні за- кінчиться, бо закриють уже виставку. Про значки я памя- таю, але останньо не виходила я до міста зі спокійною го- ловою, щоби можна було пошукати. Але зроблю це тими днями. І зараз Вам напишу. До всіх моїх занять ще стіль- ки роботи було в садку, щоби довести його до приличного виду. А ще та посуха, не знаю як в Києві, але у Львові не було ще ані одного весняного дощу. До того мій шланк до підливання зовсім порвався, так що вчора мусіла спеціаль- но вискочити до міста щоби купити новий. Купила 25 ме- трів але треба ще приспособити його що би можна було вкрутити до водопроводу. Ми носили воду ведрами і дуже намучилися. Вам відомі того рода клопоти. Я зачала ре- монтувати кухню, але перервала, бо того всього на купу було трохи за багато як на идну особу. Буду кінчати після 1-шого як закриють виставку. Ще до того, до тих зустрі- чей треба якось виглядати і ще сегодня мушу поправити літ- ний костюмчик, який сів вправно. Майже нігде тепер не ходжу, ані з візитами, ані до Кіна. Дуже смакувала мені чеколядка, яку Ви вложили по по- силки. Я єї зіла, потім сїла, закурила і думала про Вас. Ви ні- чого не пишете про приїзд до Львова. Я після 15-того черв- ня буду свобіднійша і рада буду бачити і гостити Вас у себе. А на разі цілую Вас дуже-дуже моцно і сердечно. Ада. Львів 14.V.1966. Нелінгер Т.М. Жінка, яка шиє (назва умовна). Начерк. 1948. Папір. акварель Оксана СТОРЧаЙ1434 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 8. Лист від 4 березня 1967 року. Львів Дорога Таня! Сьогодні всї розмови зачинаються від слів: Цїкаве чи то буде уже весна. Тепло, приємно. У мене в городї підсніж- ники мають уже пуплішки і як не позимніє то незадовго за- цвитуть. Я пригадую Вам, що ви обіцяли приїхати до мене весною. Конечно Таня! Вчора я згадала ту хвилю коли я ра- зом з Вами оглядала теракота підкладки в магазині в Киє- ві. А то тоді, коли куповала і в кінци купила таку підклад- ку як хотїла. Я тільки тепер дала пошити собі той костіюм. В кінци найвищий час, бо матеріял перележав у мене біль- ше як два роки. Кравця маю аж на 9 кільометрів від Льво- ва, в так званій Зимній Водї. — Пишу о тім длятого, що їздила я до нього машиною зі знайомими, їх власною, і зробили ми гарну прогульку. Так приємно було замічати за містом як уже майже потаяли снїги і тільки де-не-де лежать ще білими пятнами, як вода в якихсь річечках уже пливе. Я дуже запрацьовала, бо не маю ще нікого на місце тої жінки що жила у мене і пома- гала при господарстві. Щоби не бути самій в хаті взяла я покищо до тої кімнати внизу одну студентку. Симпатичну і інтелігентну дівчину. Засадничо безплатно, раз тільки на тиждень помагає менї зробити грунтовнійші порядки в хатї. В справі Музею ніяких немає новостей. На знаю що буде дальше, на разі стараюся не думати о тім. У Львові від- крито з великою помпою персональну виставку такого львівського художника Савина 5. Виставка зовсїм не цїка- 5 Савин Віктор Маркіянович (1907—1971) — укра- їнський живописець, графік; заслужений діяч мистецтв УРСР з 1964 року. ва, а також немає відвідувачів. Незалежно від всього про- фесура для нього, так як уже булаб. Зближається Сьвято Жінки і то примушує мене зробити порядок коло себе лич- но. Думаю сегодня покрасити волосся, почистити ніхті, дещо приготовати, може зробити торт. На разі не запові- дається ніяка забава, чи вечір. Щось там плянують в Му- зеї, але не піду, бо більше товариство мене мучить. Але треба приготоватися бо можливо що дехто зайде поздоро- вити. Показується що у Львові легше продати картини, бо з тих, що Роман Миколаєвич привіз з Києва уже дві я продала. Одно що в запасі у мене трохи грошей і то дає певну певність себе і певного рода спокій. Дещо хочу ку- пити для себе лично, але нічого з того дістати не можу, що мені конечно потрібне. Цілую моцно. Ада. До письма вкладаю окрему карточку з бажаннями. Львів 4.ІІІ.1967 9. Лист від 30 січня 1968 року Дорога Таня! Дуже дякую за сердечні Новорічні бажання. Я якраз в тім році до нїкого не писала, так зложилося. Просила Ро- мана Миколаєвича, щоби до своїх побажань долучив і від мене. Думаю, що він то зробив. – Як я бачу, Ви зовсїм закинули думку приїхати до Льво- ва. А може всежтаки рішитися. Менї булоб дуже-дуже при- ємно. Що правда у мене тепер досить всяких неприємнос- тей і турбот. В тій хвилї то лїчу жолудок бо від якогось часу не в порядку. Була у лїкаря, дав лїкарства і говорив, що до тижня повинно перейти. Другий день тільки принимаю, так що не знаю ще чи помагає. Позатим не зовсїм добре з но- гою в котрій уже два раза був тромбофльобіт. Нїчого страш- ного, но лїкар радить менї зробити операцію. Операція не є велика, але всежтаки я денервуюся. Хочу я зробити, бо говорять що то одинокий спосіб вилїкування ноги так щоби не докучала і щоби не боятися дальших трабофльобітів. То не мусить бути нинї — завтра, але по трошки треба приго- товитися нервово і психічно в першу чергу. Є домашня комп- лікація, бо та жінка яка у мене живе дістає скоро квартиру і випроваджуєть, треба когось на її місце. Думаю що все по- маленьку уложиться. — Потїшаюся тим що то всьо не такє страшне і щоби тіль- ки на тім скінчилося. — Все я відкинула і хочу в першу чер- гу трохи подбати про своє здоровля. Багато відпочиваю, пізно встаю. — При нагодї і як буде у Вас охота то прошу написати як Вам живеться, а передовсїм як здоровля. У Львові дуже гарна виставка робіт дитячої художньої школи. Дуже цїкава. Як може знаєте директором є Р. Ту- рин 6. Він вибирається уже на пенсію, певно незадовго піде. А взагалї то мало цїкавого. От одні женяться а другі ма- 6 Турин Роман Миколайович (1900—1979) — україн- ський живописець, співзасновник і 25 років — директор Нелінгер Т.М. Жінка в національному вбранні (назва умовна). Начерк. 1946. Папір. акварель 1435листи аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 ють розривку. Погода не важна бо вічно мокро, від довшо- го часу температура около «0». Я мало виходжу і то не до- бре. Як буде щось цїкавого напишу до Вас а покищо кін- чаю того нецїкавого листа. Дуже-дуже сердечно цїлую. Ада. 30.І.1968 10. Лист від 30 квітня 1968 року. Львів Дорога Таня! В першу чергу поздоровляю Вас зі святом 1-шого мая. Бажаю передовсїм здоровля і доброго самопочуття, а все инше прийде само собою. — Ви певно дуже заняті своєю дачею, нїчого не пишете, а хотїлаб я знати, що чувати коло Вас. В останнім своїм листі писала я Вам яку мала неприємність, бо поламала я руку. Що правда гіпс зняли уже давно, але до того щоби рука була зовсїм справна ще далеко. Ходить о то що в гіпсі рука завмирає і тепер треба її розрухати. — Як по- казується не така то проста исторія, і треває досить дов- го. Уже три тижні приходить кожного дня масажист, а розрухана рука тільки на половину. Що правда багато дещо уже сама роблю, але з болем в руцї і власне так тре- ба, щоби болїло, бо в той спосіб лїчиться. Все то мене му- чить, але нїчого не вдієш. Маю жінку до помоги яка уміє робити в городї і хотяй би той клопіт став менї з голови. Більш-менше город уже упорядкований. Я помимо всего від рана до вечера чимсь занята в хатї в веду досить не цї- каве життя. От від часу до часу до знайомих чи часом до кіна. Також кождого дня буває хтось зі знайомих у мене і на тім властиво кінець. Навіть не знаю чи поїду десь від- почивати. Бо як звичайно не дуже є на кого оставити дім. От так живу з дня на день, не є то анї цїкаве, анї органї- зуюче. В сїчни 1969 року припадає 100-та річниця з дня народження Батька. В звязку з тим дещо приготовляєть- ся для відсвятковання. Про ремонт будинку не згадують і правду кажучи не дуже до того спішу, бо мати дїло з ро- бітниками сейчас не по моїх силах. З ногою також у мене не добре, дуже скоро мучиться. Так що в тій хвилї як ба- чите у мене не все гаразд. Але може уложиться на лїпше. Треба мати завжди надію, бо інакше булоб дуже тяжко. Стільки на минї, закінчую листа. Цїлую Вас дуже-дуже сердечно. Ада. Львів 30.ІV.1968 11. Лист від 1 грудня 1968 року Дорога Таня! Сегодня одержала я Вашу відкритку. Дуже дякую за пам’ять. Показується що Ви не дістали мого остан- нього листа, який я писала до Вас до Києва. А було це так, літом прийшли від Вас два листи. На перший, я що правда не відписала, бо було якраз так що не зложилося з часом. дитячої художньої школи; збирав і популяризував твор- чість народного майстра Никифора (Н. Криницького). Коли одержала другий було мені неприємно, що так посту- пила і зараз того самого чи слідуючого дня написала довге письмо. Не знаю длячого Ви його не одержали, бо навіть пам’ятаю як вечером кидала до ящика почтового. Сегодня постараюся написати всьо про себе. В січні 1969 року минає 100 років з дня народження І. Труша. Його ювилей будемо досить широко святкувати. З звязку з тим у мене багато всякої роботи і заняття. Якраз закінчила спо- гади про Батька, які в найблищому часї будуть друковані в Львівському місячнику «Жовтень» [5]. На жаль не удало- ся мені в час приготовити спогади відповідні розміром, так щоби можна було видати окремою книжкою. А навіть до- говорювалася я з видавництвом «Мистецтво». Написала всього 26 сторінок машиновим друком, а то за мало для книжки. Матеріял є, і є очім писати тільки не вистарчає часу, щоби над тим посидіти. Останньо якось так всьо не- удачно складається. Я сама в хаті, як знаєте звичайно у мене хтось живе і помагає при господарстві, але з останньою я розпрощалася, бо не можна було з нею видержати, а на її місце нікого найти не можу. Що правда зголошуються, але всьо до нічого, так тільки щоби за дармо жити. Навіть не можна найти когось, щоби прийшов від часу до часу при- брати. То є для мене великий клопіт, бо сама не даю собі ради з таким великим домом і не маю до того сили і здоров- ля. А ще з тим здоровлям не так добре, бо найшли у мене цукор в крови і треба дуже уважати. Передовсім дієта, не є вона така страшна, але треба часто ходити на базар, щоби придбати відповідні продукти, самій варити, не можна ні- чого зісти в місті. Я дуже похуділа, бо не маю часу з кух- нею возитися і для того мало їм. Можна з того що мені по- зволяють їсти варити навіть смачні страви, але то возня і треба багато часу. В зв’язку зі сторіччам потрібна нова сук- ня. Ледви дістала матеріал, а тепер клопіт з кравчинею. Бу- дуть знімати до телєвізії і треба якось виглядати. До того Нелінгер Т.М. Жінка на фоні килима, яка шиє (назва умовна). Начерк. 1946. Папір. акварель Оксана СТОРЧаЙ1436 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 всього різні люди пишуть статті про Труша і кожного дня у мене хтось є по всілякі інформаціі і дані. Сьогодня два сту- денти були з університету, посиділи собі 5 годин і так май- же кожного дня. Робиться старання про встановлення ме- моріальної дошки у Києві, на тім будинку який ми дивили- ся. Уряджується велика виставка його праць у Львові, яка буде перевезена до Києва і багато ще всякого. Буду кінчати листа, бо там доварюється обід, а то уже буде вечеря, бо зробилося пізно. Напишіть конечно, що коло Вас чувати, як бачу гіперто- нія Вас держиться, а найважнійше як з очами. А покищо цілую, дуже-дуже сердечно. Ада. 1.ХІІ.1968 12. Лист від 4 березня 1969 року Дорога Таня! Замкнули в нас воду, хотіла купатися. Чекаю може від- криють і той час хочу використати на написання листа до Вас. У мене останньо дуже мало часу. Я сама в хаті, ніяк не можу підібрати собі помічницю. Тепер о них дуже тяжко. Мучуся, бо всьо треба самій, а дім великий, позатим справи зв’язані з Ювилеєм батька також забирають мені трохи часу. — Навіть не маю часу піти до аналіз, і не знаю як там з моїм діабетом. Дієту держу, думаю не погіршится. А як Ваше здоровля? Напишіть хотяйби кілька слів. Не знаю чи буде Виставка Труша в Києві. Оскільки не зроблять то дійсно буде що найменше дивне. При такім Ювилею як знаєте по лінії Юнеско, повинні зробити в кін- ци ту Виставку в Києві. Хочу на днях написати до Касіяна, порадитися куда обер- нутися в тій справі. Тепер я як писала Виставка у Львові, досить скромно уряджена. Буде відкрита до кінця марта. Був у Львові мі- ністер культури, був також на Виставці. Говорив що Музей повинен купувати картини Труша. Намічених кілька моїх. Побачимо як то буде, а гроші дуже мені потрібні. На весну повинни робити капітальний ремонт нашого будинку, аж бо- юся того. А незалежно від усього повинна я десь поїхати відпочати а навіть полічитися. На разі то живу, якось так без спеціальних плянів. Кож- ний день занятий від рана до вечера, що навіть нема коли щось серьозно подумати і заплянувати. От так у мене. Води дальше немає, теж клопіт, треба буде піти спати. Цїлую Вас дуже-дуже сердечно. Ада. 4.ІІІ.1969. 13. Лист не датований, але за змістом його можливо від- нести до 1969 року Дорога Таня! Вашого листа я одержала. Дуже зажурилася станом Ва- шого здоровля. Але треба потішитися, що всежтаки опера- цію можна буде зробити. Мені говорили, що після такої опе- рації зір вертає до нормального стану. Не є то все приємне, але треба потішатися тим, що всеж таки є на то рада. Всі прочі Ваші неприємности, я добре розумію. У мене ж також того рода. А взагалі то що хвилька треба розстроювати не- рви. На кожному кроці і так тяжко мати до діла з людьми. Я пишу до Вас в ліжку, лежу уже другий тиждень. Зно- ва тромбофльобіт. Мені не можна робити тяжких робіт. Але приходить ся, а потім от яка «приємність». На щастя я ско- ро помітила що з ногою не добре і запросила лікаря. Пиль- но взялася до лічення і ефект добрий, через кілька днів змо- жу встати. Найгірше що я сама вдома. Сусідки і знайомі хо- дять коло мене, але то всьо латане. Багато шуму ефект малий. Кожний має свої хвороби і клопоти і для другого не- має часу. А ті що мають час то ім не хочеться. — А взагалі то люди дуже егіістичні. Дають в найліпшім случаю то що мають лишнє. А як треба щось посьвятити чи з чогось зрезигнувати то уже іх немає. Але на то немає ради. Так легко зробилося мені на серці як вчора сказала мені лі- карка, що через кілька днів зможу уже так ходити, що зро- блю сама коло себе все що найконечнійше. Видали конверти з портретом І. Труша і в такій висилаю той лист. А взагалі Ювилей переходить дуже скромно. Не- має кому тим занятися. А мені не випадає величати свого батька можу його тільки шанувати. Цїлую дуже-дуже сердечно. Ада. 14. Лист не датований, але за змістом його можливо від- нести до 1969 року Дорога Таня! Дякую Вам за листа. Сумно мені що хво- рієте. То є найгірше що може бути. Бо коли людина здоро- ва то якось дає собі раду з життям, котро летить, а ми всі старіємося (немає що укривати), показуються різні хворо- би і що раз менше сили. Але так уже уряджений світ і на то ми нічого не порадимо. Треба старатися якось можливо спо- кійно то все принимати. Я уже місяць хворію, зачалося від грипа, як скінчився і я один день уже походила, вийшла щоби зробити якісь запаси до їдженя, думала привести себе в порядок то на другий день захворіла тромбофльобітом. Треба було знова положитися, клали мені піявки, компре- Нелінгер Т.М. Осінній пейзаж (назва умовна). Картон, олія 1437листи аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 си, смарую мастями. Є уже ліпше так шо трохи ходжу на разі тільки по хаті. Завтра повинен прийти лікар скаже як дальше себе вести. Хворіти було тяжко, бо можна сказати сама одна в хаті. Той мій льокатор зовсім не удався. Ви пи- шете що треба точно договорюватися. Так я зробила і наша умова була корисна для него, бо мені в першу чергу залежа- ло, щоби хтось був в хаті. А договорюватися можна тільки з чесними людьми. А не чесний обіцяє і на тім конець. А взагалі як показала практика, з людьми. Я стою на тім ста- новищи, що як маю якесь діло чи справу з кимсь, то треба стояти на такім становищі, щоби і одній і другій стороні було добре. А тимчасом переважна кількість людей дивиться тільки, щоби вони мали користь і притім поступають дуже безоглядно. — Багато злих людей на світі. Але з тим до певної степени треба погодитися. Я часом говорю, що мій батько хотів направити чи поправити світ і людей і що його труд в тім напрямі пішов на смарне. Протягом свого на жаль довгого життя пізнала я людей і прийшла до переконання, як на загал тяжко з великою кількостю дійти до порозумін- ня. Хочеш якнайліпше, уступаєш, даєш зі себе багато, а коли доходить до того, що треба булоби віддати останню сорочку (як то говориться) то тоді той хтось робиться тво- їм ворогом. В тій хвилі я в такому настрої, що дуже радо по- говорилаби з якимсь фільозофом чи психіатром о людях, їх поведінці і як себе супроти людей вести. Часто згадую про наші розмови у вас при тім маленькім столику, як ми кури- ли папіроси. Я на жаль дальше багато курю. От в такому настрою була я кілька днів тому назад коли зачала писати то письмо. Вчора був лікар сказав що тромб розходить ся і до тижня повинно бути все в порядку. Позволив більше хо- дити і то уже добре, бо сьогодня вийшла уже на вулицю. Погода поправилася і чуюся ліпше. Живе від учора у мене одна жінка. Робить симпатичне вражіння. Може щось мені трохи поможе, виглядає на таку. Як би там не було треба мати надію, що якось уложиться, а то я мала кілька дуже тяжких місяців. Треба упорядкувати сад, думаю що найду когось хто то зробить. Як би там не було треба держатися якось. Ювилей бать- ка «відсвяткували». Не скажу, що нічого не зробилося але далеко не все що було заплянова. При звітах прийшли до заключення, «що в довгу перед Трушем». Що правда той довг можна вирівнати, побачимо що буде дальше. А на разі закінчу листа. Цілую дуже-дуже сердечно. Ада. 15. Лист від 10 березня 1970 року Дорога Таня! Я мала в пляні написати до Вас на Свято жінки, але захворіла і так до сьогодня лежу в ліжку. Уже трохи ліпше, так що узялася до писання листів. Очевидно в ліжку не дуже вигідно писати, але якось не найгірше як бачу іде. Що у Вас чувати? Говорив мені Роман Миколає- вич що Ви добре виглядаєте, а що там трохи не в порядку зуби та нічого такого страшного, на це завжди є рада, тіль- ки, що ми всі так не любимо ходити до зубного лікаря, як теж до инших лікарів. У мене також треба зробити порядок зі зубами, бо ледви усе держиться. У мене сейчас грип, чому не можна дивуватися, бо якраз цієї зими дуже панує. Сьо- годня знова падає сніг і бере мороз, так як би зачалася нова зима. Думаю що грип через кілька днів пройде і тим не жу- рюся. Найбільше турбує мене що так зле чуюся нервово, а лікар навіть не може помогти, бо говорить, що ніякої хво- роби нервів у мене не має, тільки надчутливість і мені тре- ба вести дуже спокійне життя. А тимчасом клопіт за кло- потом. Не так то легко бути самій на цілий будинок, мати на голові всякі справи звязані з Музеєм, про котрий ніхто крім мене не турбується. Найліпше булоби поїхати десь тро- хи відпочити, та немає з ким оставити хати. Так щоби не бути самою в будинку взяла я одного молодого чоловіка до кімнати в підвалі (кімната навіть дуже приємна і суха) але з него ніякої користи. Живе у мене безкоштовно, але не ува- жає щоби мав якісь зобовязання і ще коло него треба похо- дити. Взагалі то положення у мене не до позавидування. До того ще родинні клопоти і непорозуміння. Мій брат оже- нився з дуже простою і примітивною жінкою з огляду на брата хотїла я багато перетерпіти, але помимо моєї терпели- вости не дається кілька днів тому дійшло до сварки. Я нер- вово не видержала і сказала що думала. Багато на цю тему написати можна, але Ви знаєте що то родинні справи і скіль- ки на це іде здоровля. Як будете мати охоту напишіть що коло Вас чувати, буду рада. А тимчасом цілую дуже-дуже сердечно. Ада. 10.ІІІ.1970 16. Лист від 25 травня 1970 року Дорога Таня! Думаю, що погода в Києві така як у Льво- ві. Май зимний кожного дня дощі. Як Ваше здоровля? А також цікаво як сад. Чи дальше під водою? Сьогодні (пишу рано) показалося сонце і маємо надію, що погода попра- виться. А взагалі люди хворіють, нарікають що злий на- стрій. Мій тромб розійшовся але це не звільняє мене від того, що все ж таки треба буде зробити операцію. Я як зви- чайно дуже занята, бо зрозуміло цілий дім, вічно треба щось ремонтувати. Якраз вибираюся до монтера. Думаю в дру- гій половині червня поїхати до Києва. Справу з Музеєм треба в кінци поставити якось ясно. Нікого нічого не інтер- есує, а я не можу дальше, з огляду на здоровля і літа все сама тягнути. Клопотів у мене багато і нема коли подумати про себе. Так що найвищий час рішити сюди чи туди. У мене до Вас прохання. Як Вам не трудно заглянути до телефо- нічної книжки і написати мені адрес співака Гнатюка 7, на імя Дмитро, а по батькові не знаю. Також не знаю по якій вулиці живе. Справа в тому, що він просив мене написати йому листа був у мене ще зимою. Написав мені свій адрес 7 Гнатюк Дмитро Михайлович (1925 р. н.) — україн- ський співак (баритон) і режисер, народний артист СРСР з 1960 року. Оксана СТОРЧаЙ1438 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 на карточці, котру ніяк найти не можу. У мене спеціальна коробка, де кладу звичайно адреси, але явно положила в инше місце. Буду дуже вдячна. Як удасться мені бути в Ки- єві, зайду до Вас і дуже тішуся на нашу зустріч. А тимчасом цілую, дуже-дуже сердечно. Ада. 25 мая 1970. 17. Лист від 16 серпня 1970 року. Львів Львів 16 серпня 1970 року. Дорога Таня! Не знаю, чи мій лист застане Вас в Києві, але на всякий случай пишу. Знаю, що Ви кожного літа виїзджаєте в Одес- су. — Боюся чи Вас там не закрили. Як тільки почула я про цей наприємний случай з хворобою сейчас подумала про Вас. Напишіть хотяй би карточку. У мене як звичайно, не хочу нарікати, але якось зі своїми всякими клопотами мушу давати собі раду. На жаль таке життя у мене, що далеко плянувати не можу, але не закинула думки поїхати в Київ, тіки не знаю коли то буде. Цілий мій відпочинок був, то три дні в горах. Найшла людей в цю кімнату в низу. Молоде супруже, але на них дому оставити не можу. Вони не сидять дома, приходять ве- чером. На стільки, що живе ще хтось в хаті і часом щось поможуть. Але ж ліпшого нічого найти не могла. Побачу як уложиться дальше. А тимчасом ожидаю вістки від Вас і Цілую дуже-дуже сердечно. Ада. 18. Лист від 21 серпня 1970 року. Львів Львів 21 серпня, 1970 Дорога Таня! Кілька днів тому вислала я Вам листа до Києва. Хоті- ла знати як у Вас. Сьогодні одержала Вашого листа. Бачу що у Вас вічні клопоти. Дуже Вам співчуваю і розумію що Вам тяжко. Але де не поглянеш кругом люди мають кло- поти. З оповідань знаю, що параліз тепер виліковують. От таке нещастя було у двох моїх знайомих жінок. Одну і дру- гу вилічили, остали тільки малі наслідки. Зрозуміле, що після такої хвороби треба дуже на себе уважати. Нічого не пишете як з Вашим здоровлям. Дуже мене зворушило, що так подумали Ви про мене що навіть оставили постіль. З моїм виїздом денебуть то було, завжди тяжко. А це для того, що немає нікого такого на кого я моглаби спокійно оставити хату. Маю, що правда квартирантку але вона у мене хвилево, бо дістала мешкання. Там робить ремонт і не знати як довго це потреває. Уже від місяця вибираєть- ся і то мене вяже. Недавно я взяла до кімнати в півпідва- лі людей (муж і жінка), але вони великі боягузи і самі в хаті остати не хочуть. Спеціальний боягуз то він. А за- вжди мені говорять мущину взяти. Що до квартирантки то на ню числити не можна, бо кожного дня може переї- хати на свою квартиру. — Давнійше як у мене жила одна жінка з дочкою, я була свобідна, бо вона заопікувалася до- мом не боялася і я була спокійна. До Києва я хотіла пої- хати в справі музею. Дотепер коли я була молодша і здо- ровша могла бути всім, від завідуючої до прибиральниці, але тепер уже не даю собі ради, тимбільше що вічні ремон- ти. Львівське начальство спихає все на мене. А сама собі винна бо так приучила. Тепер хочу заняти становище, що як не поможуть, то треба буде закривати Музей. Дуже бу- лоби мені тяжко це зробити. А взагалі на цю тему багато дечого сказати можна. Додатковий клопіт маю з братом. Він дуже неудачно же- нився. То розводяться то знова сходяться і це все я мушу переживати. На тім дорогенька Таня закінчу свойого листа. Обіймаю моцно і цілую сердечно. Ада. 19. Лист від 20 жовтня 1970 року. Львів Львів 20.Х.1970 Дорога Таня! Уже довго не було від Вас вістки. Що у Вас чувати? Як здоровля і настрій? Від довшого часу ви- бираюся написати до Вас, та все якось не складалося. Те- пер уже вечір, ще має прийти до мене одна знайома, очі- кую, уже не беруся до ніякої роботи, то думаю собі, напи- шу в кінци до Вас. З моїм виїздом до Києва як на разі нічого не виходить. Як завжди зв’язана я зі Львовом, а радше домом. Що правда взяла я людей до себе до тої кім- нати в низу, молоде супруже за поміч при господарстві. Не є вони злі, але не тримаються хати. Обоє працюють, а по роботі замість вернути до хати то кудась ходять, або їдуть на село до родини. Позатим вони великі боягузи і бояться самі остати на цілу хату. Не є це то, що мені по- трібне, але ще найліпше з того що попадало через ті два роки, які я шукала. Повинна я бути задоволена, що всеж- таки часом щось мені поможуть. От-так є, треба бути скромним, бо інакше булоби ще більше тяжко. — В Киє- ві сейчас Виставка львівських художників. Цїкаво як по- добається. У мене до Вас прохання, як би припадково по- пала Вам в руки якась рецензія, або замітка в газеті про- шу зберегти і переслати мені. А взагалі пишіть як у Вас і коло Вас. Цілую дуже сердечно. Ада. 20. Лист від 20 грудня 1970 року. Львів Львів 20.ХІІ.1970 Дорога Таня! Вашу карточку одержала. Дуже дякую. Скілько ми усї маємо клопотів. От і у мене також ро- динні, з братом. Може я Вам уже писала, що він оже- нився дуже зле, зі зовсім примітивною жінкою, яка і йому попсувала життя і я маю з її сторони вічні непри- ємности. Незалежно від того компромітує назвиско яке носить. – Мені радять з усіх сторін не інтерисуватися тим і не перейматися, але все ж-таки то мій брат і мені прикро і тяжко. 1439листи аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 Говорять, що Виставка львівських художників у Києві подобається. Мала я рецензію яка була друкована 8.ХІІ. бр в «Лїтературній Україні». — Там трохи скритикували М. Сельську 8. Вона переживає. Їздила вона на один день до Києва на обговорення. Говорили мені, що з поїздки за- доволена. З нею я ще не бачилася. — У мене як звичайно, брак часу на всі мої заняття. В кін- ци будуть друкувати мої спогади про батька, які я віддала до Львівського місячника «Жовтень» уже більше, як два роки тому на зад. З причини браку місця, (як пишуть) дещо скоротили приблизно 1/3. На тім вони то є мої спогади тро- хи зубожіли, але на це ради не має. Як вийдуть я пришлю Вам примірник. Як Вам відомо зближається Ювилей Лесї Українки. А що вона моя своячка, то і мене турбують. От так у мене від рана до вечера. Час занятий різними справами, а про себе лично нема коли подумати. Цїлую дуже-дуже сердечно. Ада. 21. Лист від 23 березня 1971 року. Львів Дорога Таня! Приємно було мені одержати від Вас листа, тільки при- кро, що з такими сумними вістками про хворобу Вашої се- стри. Я від деякого часу думала, щоби написати до Вас, але якось не зложилося, бо останньо у мене всякого і то на жаль нічого приємного. — Мучуся коло того свого дому, та тур- буюся всякими важними справами, які так тяжко полагоди- ти. Я розумію Вас, що переживаєте хворобу сестри і розу- мію що і тяжко щось помогти. Знаю, що тяжко найти опі- ку навіть за гроші. Тільки не пишіть про свій «егоїзм», бо так як Ви посьвячуєтеся для родини, то дуже рідко бу- ває. — І Ви і я знаємо, що хочеться де тільки можна по- могти і знаємо як це тяжко, коли і самій потрібна поміч. Всі ми не молодіємо і стає тяще жити, а на це не має ради. Тре- ба мучитися і старатися в мірі можливості, часом і понад силу давати собі раду. Я два тижні хворіла, нічого страшного, простуда. Але що не було коло мене нікому походити, то хвороба тягну- лася. Бо то і треба було самій встати, щось собі зварити, просто з ліжка відкривати комусь двері і т. п. Що правда живуть у мене люди але обоє працюють, крім того бігають за своїми справами. От так щось трохи поможуть коли ма- ють час, але то все далеке від того, що мені булоби потріб- не. Я мушу бути задоволена, що хтось ще живе в хаті і на багато дечого замикати очі. А нікого підходячого найти не можна. На стільки що вони чесні і чемні люди. Що не жу- ють мені нерви. — Я прийшла до переконаня, що дальше так тяжко пра- цювати коло дому і всякими справами зв’язаними з Музе- єм уже займатися не можу. Я запропонувала Музеєві Укра- 8 Сельська Марія Іванівна (1903—1980) — україн- ський живописець, член спілки художників України з 1940 року. їнського Мистецтва, щоби купили у мене дім і щоби хтось занявся домом, адміністрацією і ремонтами. На це мені від- повіли, що то для них за великий клопіт. А для мене стар- шої жінки і не зовсім здорової то не є клопіт? В приватні руки (помимо того, що дісталаби добрі гроші) продати я не хочу. Незалежно від того дім є на стику історичних пам’яток і правдоподібно і не позволилиби мені. Я була у адвоката. Він сказав, що з огляду на то, що дім на стику історичних пам’яток наше начальство обовязане ним занятися. Радив написати просто до міністерства культури представити си- туацію і жадати якогось рішення в цій справі. Так як є даль- ше безумство бути не може. Як довго я могла тягнула, а в кінци у кожного ограничині сили і можливості. Всі показують на мого брата, який живе у Львові, гово- рять нехай поможе але його не тільки, що такі справи не об- ходять, а ще до того робить мені різні перепони, о яких я напишу в слідуючім листі. То все за намовою своєї жінки, оженився він дуже неудачно, а що має дуже слабий харак- тер для спокою її у всьому уступає. Дуже під її впливом. В першім номері місячника «Жовтень» [5] були друко- вані мої спогади про батька. Досить їх скоротили (як то звичайно буває). Але говорять, добре, що і так. Тепер іде до друку книжка про Труша «Збірник» 9. А саме виступи, які були виголошені в зв’язку ще з ювилеєм батька. Дві наукові конференції і «вечір спогадів». Не так легко було добитися, щоби по двох роках взяли до друку. Очевидно велика частина тих клопотів була на моїй голові. Але уже закінчується коректа і є надія, що ще в біжучому році ви- йде з друку. — Користаючи з того, що я хворіла зв’язала я собі модний шаль. А також трохи для того, щоби відійти від клопотів. Сьогодні викінчую, щоби не валявся не закінчений. Нехай з того щось буде. А від завтра беруся до своїх справ. Чую- ся дуже-дуже перемучена. Питаєтеся як святкувала Ювилей Лесі Українки. За- гально як знаєте дуже урочисто, у Львові також так як всю- ди. Я до Ювилею приготовалася, то значить підготовила евентуальний виступ і пошила дуже гарну сукню. Несподі- ванкою для мене і моїх знайомих було, що мене не запро- шували, ані на урочистий вечір в театрі, ані до будинку уче- них, як також на різні урочисти зв’язані з Ювилеєм Л. Укра- їнки. На відкриттю Виставки присьвяченій Лесі Укр. була я в досить неприємнім положенню, бо помимо того, що була я на салі і начальство мене бачило, не запросили до презі- дії. По закінченню урочистої частини, публика зачала тро- хи шуміти і жінка одного художника підійшла до директо- ра спитати длячого мене поминули. Що правда перепроси- ли. Було мені неприємно. Я жінка скромна, не залежить мені на якихсь гонорах, але чулася ніяково супроти публи- ки. А беручи об’єктивно всежтаки я одна з родини Лесі Укр. 9 Збірник матеріалів наукової конференції, присвячений 100-річчю від дня народження І. Труша 1869—1969. — Львів, 1972. Оксана СТОРЧаЙ1440 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 в Радянському Союзі. Люди думали що побачать мене при нагоді Ювилею і призідіях, але якось ніхто не додумався. Пишу о тім для порядку, у відповідь на Ваше запитання. Запросили мене тільки на вечір до Центрального Архіву (Львівського). Так як повинно бути. В час принесли запро- шення і запросили до презідії. А на примір Школа ім. Лесі Українки урочисто святкувала Ювилей, відкрили музей її імени в однім із приміщень школи. Були у мене три рази, і учителі і кілька учнів. По всякі інформації і матеріали. Я по- святила на це багато часу… А потім на урочистість і від- криття Музейчику не запросили. Брак звичайного доброго виховання. Я на нікого не обиджена, бо знаю як є. Як хтось сам не реклямує себе і не пхається то його забувають. То що я маю певні громадські заслуги не числиться. Я написала, що я одна з родини Лесі Укр. Трохи неправильно, бо є ще брат. Його також повинні були запросити, помимо того, що він ніякими громадськими справами не займається. І з тої причини говориться, що я одна. Ніхто із людей культури його не знає. Він цілковито посьвятив себе спортови, має певні осягнення в цій галузі і відзначення. Коли би мене про- сили на урочистости зв’язані з Ювилеєм Л. Укр. то я ска- залаби, що є ще брат. Так як було тоді, коли ми святкували Ювилей І. Труша. Тоді я дбала про це і мала право запро- шувати бо була в комітеті святковання Ювилею. — Київська Кінохроніка зробила фільм про Лесю Україн- ку, документальний. Були у мене, шукали матеріали. Зні- мали дещо у Львові, також і мене. Фільм мав бути на 1 ½ години. Але вийшов тільки на не цілу годину. При монтованню багато відкинули, як то звичайно буває. Зні- мали між иншим у Львові в будинку учених. Запросили групу людей між ними Людкевича 10, Кос-Анатольського 11, Колессу 12 і мене. Тримали нас під рефлякторами 4 годи, з того якої ½ мінути, а може і мінута на екрані. Але то нор- мальне, я трохи в курсі тих справ і знаю як то виглядає в практиці. Говорили ті з кінохроніки, що як напишу сцена- рій про Труша, то зроблять документальний фільм. Не так то просто, бо не маю в тім напрямі практики і треба шука- ти когось до помочі. — Бачите як я розписалася, за цілий той час що не писала до Вас. Погода сьогодні дуже не важна. Настрій у мене не над- звичайний. В такий день то тільки з кимсь поговорити, що 10 Людкевич Станіслав Пилипович (1879—1979) — український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, доктор музикознавства, народний артист СРСР з 1969 року. 11 Кос-Анатольський Анатолій Йосипович (1909— 1983) — український композитор, народний артист УРСР з 1969 року. 12 Колесса Микола Філаретович (1903—2006) — укра- їнський композитор, диригент, педагог, засновник укра- їнської диригентської школи, народний артист СРСР з 1991 року. в певнім сенсі роблю пишучи до Вас цей лист. Писати лис- ти я дуже люблю, спеціально до людей до яких маю симпа- тію. Так що собі не жалувала. Я так трохи пишу, а трохи коло свого шаля. Закінчую, ще тільки випрасувати. Такі понурі дні у мене звичайно спокійні, бо ніхто не прихо- дить і не має телефонів. — А від завтра беруся знова до полагодження всяких сво- їх справ. — Юра Косач з Києва поїхав в Москву, так як мені говори- ли. До мене він не зголошувався. Сестра Лесі Укр. Дора живе в Новім Йорку. Має уже 83 роки. Є уже прабабцею. Від них дістала я письмо з проханням вислати деякі книжки. Але уже закінчу листа. Дуже-дуже сердечно цілую. Ада. Львів 23.ІІІ.1971 22. Лист від 23 січня 1973 року. Львів Львів 23.І.1973. Дорога Таня! Листа одержала дуже дякую. У Вас я маю добре довідкове бюро, бо здається уже третю адресу діс- таю від Вас, а може і більше. Костенко В.С. працював в комітеті по Пресі і допоміг у тім щоби вийшла книжка «Іван Труш» [6]. Цю книжку я Вам вишлю на слідуючий тиждень. Хочу відложити собі один день попакувати при- готовані примірники і вислати кому заплянувала. А що рів- ночасно з книжкою треба вислати письма, то думаю піде на то цілий день. Занялася і роботи у мене дуже різнома- нітні, почавши від порядків і митя посуди до писання спо- гадів, які поширюю на окрему книжку. Ви писали о тім, що люди в тім і ми усї мусимо померти. О смерті, що прав- да думаю мало, але якраз пляную, ще в цьому тижні зро- бити заповіт. Відносно будинку і певної кількості лїпших картин. Запишу очевидно Музеєві. Була уже в Нотарі- альній конторі, приготовляю потрібні для того папери. Мушу це зробити, бо по моїм найдовшім житті зі спадщи- ною могло би різно бути. Не буду о тім розписуватися, але родина у мене що мушу уважати. Не тільки я, але знана річ, що Батько заслужив на те, щоби його спадщину як матеріальну так і художню зберегти для потомства. Я так як Ви маю великі клопоти з рідними, а передовсїм з бра- товими, тою що у Львові як і тою, що в Польщі. Вони ува- жають, що носять знане призвіще для того щоби мати з того матеріальні користи. Позатим нїчого їх не обходить. – Мають великий вплив на своїх мужів, моїх братів. То всьо для мене дуже прикре, багато можна розказати. Пережи- ваю, мучуся, але нічого не вдїю. – Фільм «Спогади про майбутне» 13 бачила, дуже менї по- добався і дає багато до думання. Ще іде у Львові, як тіль- ки найду ще час піду другий раз. — 13 Спогади про майбутнє (Колісниця богів) 1970 рік, ре- жисер Р. Харальд — найвідоміший з документальних фільмів про таємниці походження людства й зародження цивілізацій. В основу картини лягла книга Еріха фон Да- ника «Колісниця богів». 1441листи аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 У Львові «гуляє» грипа. Бувають навіть дуже поважні наслїдки. Між иншими хворіє також Роман Турин. Я мушу себе берегти бо як Вам відомо сама одна в хаті і не булоби кому походити коло мене. Знакомі і друзі мають свої кло- поти. І також або хворіють, або мають хворих вдома. Нер- вово чуюся недобре, що мішає менї в різних моїх справах. Бо або не додумаю до кінця, або вискакую з рівноваги, що не є в моїм характері і потім то тяжко переживаю. — При- нимаю вітаміни «Ундевит». Дуже їх хвалять, що помагають. Не зашкодилоби мені провіритися у лїкаря, але ніяк не можу вибратися, і з причини браку часу і дуже не люблю ходити на поліклініку. Говориться, якось то буде. Буде як суджено. Цїлую мосно, щиро і сердечно. Ада. 23. Лист від 12 травня 1973 року. Львів Львів 12.V.1973. Дорога Таня! Сьогодня погода страшна, зимно, вітер. Субота, я постановила день посьвятити для себе. Привес- ти себе в порядок, поправити суконку. А то у мене всякого багато, а надіти нема що, бо всьо потребує поправок. Нїм що до чого пишу до Вас. — Карточку з побажаннями одержала, дуже дякую за пам’ять. Я до нїкого не писала. От так замоталася і багато у мене клопотів. — Мій город дуже запущений. Він великий 913 м2. Рока- ми от так тільки коло хати щось зробилося, посадилося кві- ти, а позатим непорядок, всьо позаростало. В цьому році я постановила зробити генеральний, капітальний ремонт го- роду. Роботи при тім дуже багато. Чистила дерева, кущі ро- блю порядок по кутках. То всьо латане, бо немає робітни- ків. Дещо уже зроблене. На щастя, зголосилися знайомі хлопці до більше тяжкої роботи. Досить багато зробили. Так я розписалася о городі, бо тим маю забиту тепер го- лову. Очевидно то що легше роблю сама, пересаджую кві- ти, порядкую грядки і т. п. Думала я о тім, що з Вашою да- чею. — Чи дальше там працюєте. — Як я здається писала Вам, що взяла 2 студентки до кім- нати в низу. За поміч при господарстві. З ними дуже бага- то клопотів. Не багато, щось раз на кілька тижнів зроблять. Але уже менше о то. Дуже недбалі. Мало бракувало, а був би пожар в хаті. Я викликала їх батьків. А тепер одній про- пали гроші, 100 рб. Справа заплутана, бо обі крутять. Або тих грошей не було, або та друга украла. Крутять. Може їх прогуляли, а тепер щоби себе оправдати перед батьками. То все неприємне для мене. Одним словом взяти когось до хати то тільки клопоти. Я дуже змучена і перепрацьована, але що робити, така моя судьба. Ще цього лїта будемо відсло- няти пам’ятник батькові в селі де родився. Роботи там за- кінчують. От хотяйби то. Стараюся брати свої клопоти на весело, але не завжди удається. Письмо моє не цїкаве, але пишу о тім, що мене в тій хвилі турбує. — Даль на карточці. — 24. Лист від 27 листопада 1973 року. Львів Львів 27.ХІ.1973 Дорога Таня! Кілька днів тому вислала я Вам листа, а сьогодня пишу знова. По части з поручення Романа Ми- колаєвича. Передовсїм хочу Вас повідомити, що помер- ла худ. Музикова 14. Думаю, що ви чули про неї. Худож- ниця визначна, знана дуже у Львові, сама Львівянка. Не- давно повернула я з похоронів. Коли ми верталися з цвинтара Роман Миколаєвич запросив на чай. Говорили ми також про писання листів чого люди на загал нелю- блять робити. Я згадала що кореспондую з Вами. Ро- ман М. спитав що коло Вас чувати, що прикро йому але так тяжко забратися до писання і для того він Вас зане- дбав. Я приобіцяла що напишу від його імени. Так що пе- ресилаю від него для Вас привіт. Я якраз дуже скора до писання і буває так що пишу кілька листів денно, от так собі вечерком. Вертаючи до Музикової то її було 83 роки, держалася добре, часто стрічалося її в Музеях на відкрит- тю різних виставок. Завжди старанно одїта. Я не дума- ла, що її стільки років. — В останньому листі згадувала я про жінку, яка живе у мене і за кімнату мала помагати при господарстві. Зо- всїм нічого не робить. Не завжди поруч, от так від часу до часу прийде переспиться. Ніякої від неї помочі так що мушу її виповісти, що мене денервує, бо такі справи не є приємні. Цїлую дуже-дуже сердечно. Ада. 25. Лист від 29 грудня 1973 року. Львів Львів 29.ХІІ.1973. Дорога Таня! З причини злої погоди яка діє на мене, до тої степени що я зовсїм «до нічого» тільки сьогодні уже зі самого рана взялася до написання листів і поздоровлень з нагоди Нового Року. — До того у мене ще не добре з ухом так що треба було звернутися до лїкаря. У Вас також вражлива натура, так що зрозумієте мене як тяжко було менї ходити до Медінститу- то. Багато пішло менї на то нервів. — Але добре що якраз кінець року. Може слїдую- чий 1974 буде лїпший. На разі погода дальше кепска, мо- кро, мрака, зими не видно. — Коло мене нїчого цїкаво- го. От такі господарські справи. Закінчую передсьвяточ- ні порядки у себе в кватирі. Замість пошити сукню на Новий рік пошила нову кольорову постіль щоби мати щось нового. Запрошують що правда стрічати Новий Рік, але не піду, бо і настрій поганий і не приготована на таку оказію. — А що не треба тратити надію вірю що Новий Рік принесе зміну та лїпше. Цїлую сердечно. Ада. 14 Музика Ярослава Львівна (1898—1973) — україн- ський живописець і графік. Оксана СТОРЧаЙ1442 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 1. Центральний державний архів-музей літератури і мис- тецтва України (Далі : ЦДАМЛМ України). — Ф. 186. — Оп. 2. — Спр. 350. — Листи № 1 — 4, 6—13. Фонд: Мельничук Роман Федорович, україн- ський радянський художник. — Листи Труш А. І., дочки відомого радянського художника Труша І. І., до Неллінгер Т. М., з приватних питань та зі спогадами про батька та інших художників, м. Львів. 2. ЦДАМЛМ України. — Ф. 186. — Оп. 2. — Cпр. 351. — Листи № 5, 14—25. Листи Труш А.І., дочки відомого радянського художника Труша І.І., до Неллінгер Т.М., з приватних питань та зі спогадами про батька та інших художників, м. Львів. 3. ЦДАМЛМ України — Ф. 581. — Оп. 2. — Т. 3. — Cпр. 556. Неллингер Татьяна Николаевна. Личное дело члена Союза художников Украины. 4. Труш аріадна. Крізь серпанок років / А. Труш // Літературна Україна. — 1966. — 15.ІІ. — (Із спо- гадів про художника І.І. Труша). 5. Труш а. Слово про батька / А. Труш // Жовтень. — 1971. — № 1. — С. 104—110. 6. Труш Іван Іванович. Каталог творів / упоряд. і авт. пе- редмови «Співець краси» Я. Нановський. — Львів : Вид-во Львівського ун-ту, 1973. — 37 с., 19 л. : іл. — (Львівський музей укр. мистецтва). Oksana Storchay LETTERS OF ARIADNA TRUSH-SLONEVSKA, DAUGHTER OF ARTIST IVAN TRUSZ' TO TETIANA NELLINGER (1960—1973) The article is devoted to the publication of letters of the el- dest daughter of a well-known Ukrainian artist Ivan Trush, Ariadna Trush-Slonevska to Tatiana Nellinger (1904— 1980) an-original artist with a short introductory section and comments. Keywords: Ivan Trush, letters of Ariadna Trush-Slonevska, artist Tatiana Nellinger. Оксана Сторчай ПИСЬМА АРИАДНЫ ТРУШ-СЛОНЕВСКОЙ, ДОЧЕРИ ХУДОЖНИКА ИВАНА ТРУША, К ТАТЬЯНЕ НЕЛЛИНГЕР (1960—1973) Статья посвящена публикации писем старшей дочери вы- дающегося украинского художника Ивана Ивановича Труша (1869—1941) — Ариадны Труш-Слоневской (1906—1984) к самобытной художнице Татьяне Неллин- гер (1904—1980) с короткой вступительной статьей и комментарием. Ключевые слова: Иван Иванович Труш, письма Ариад- ны Труш-Слоневской, художница Татьяна Неллингер.

Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960—1973)

Institution

Similar Items