Демаркація історії мистецтв

«Межі та знаки історії мистецтв» — міжнародна конференція на цю тему розпочалася 14—16 вересня 2010 року в Торуні (Польща) та завершилася рівно через місяць, 14—16 жовтня, у Каунасі (Литва). Присвячувався форум 200-річчю першої у центральній та східній Європі лекції з мистецтвознавства, виголошен...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Народознавчі зошити
Date:2014
Main Authors: Селівачов, М., Сагайдак, М., Марусенко, П.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут народознавства НАН України 2014
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94562
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Демаркація історії мистецтв / М. Селівачов, М. Сагайдак, П. Марусенко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1463-1464. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859626658286272512
author Селівачов, М.
Сагайдак, М.
Марусенко, П.
author_facet Селівачов, М.
Сагайдак, М.
Марусенко, П.
citation_txt Демаркація історії мистецтв / М. Селівачов, М. Сагайдак, П. Марусенко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1463-1464. — укp.
collection DSpace DC
container_title Народознавчі зошити
description «Межі та знаки історії мистецтв» — міжнародна конференція на цю тему розпочалася 14—16 вересня 2010 року в Торуні (Польща) та завершилася рівно через місяць, 14—16 жовтня, у Каунасі (Литва). Присвячувався форум 200-річчю першої у центральній та східній Європі лекції з мистецтвознавства, виголошеної в Імператорському Віленському університеті 15 вересня 1810 р. Джозефом Саундерсом (1773—1854).
first_indexed 2025-11-29T13:01:38Z
format Article
fulltext ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 Конференції © М. СЕЛІВАЧОВ, М. САГАЙДАК, П.МАРУСЕНКО 2014 Михайло СЕЛІВАЧОВ, Михайло САГАЙДАК, Петро МАРУСЕНКО ДЕМАРКАЦІЯ ІСТОРІЇ МИСТЕЦТВ «Межі та знаки історії мистецтв» — між- народна конференція на цю тему розпоча- лася 14—16 вересня 2010 року в Торуні (Польща) та завершилася рівно через місяць, 14—16 жовтня, у Каунасі (Литва). Присвячувався форум 200-річчю першої у центральній та східній Європі лекції з мис- тецтвознавства, виголошеної в Імператорському Ві- ленському університеті 15 вересня 1810 р. Джозефом Саундерсом (1773—1854). Англійського гравера, родом із Лондона, який працював над створенням першого альбому репродукцій картин із зібрання Пе- тербурзького Ермітажу, запросив до Вільна князь Адам Чарторийський, відомий державний діяч (мі- ністр іноземних справ Російської імперії у 1804— 1806 рр.), попечитель Віленського навчального окру- гу (1803—1923), меценат і колекціонер. — Зібра- ний ним (але заснований іще його батьком, Адамом Чарторийським-старшим) у Кракові художній му- зей є одним із кращих на континенті. Джозеф Саундерс викладав у Віленському універ- ситеті передусім граверство. Проте найбільше пи- шався своїм навчальним курсом історії мистецтв, роз- робленим уперше в центральній Європі. Віленський художник Ян Рустем, який навчав живопису Тараса Шевченка, намалював портрет англійського колеги. Потім Саундерс жив у Флоренції, а останні роки — в Кременці на Волині, де збереглася його могила. Про життєвий і творчий шлях митця й педагога доповідали Інесса Свирида (Інститут слов’яно- знавства, Москва) та головний ідеолог конференції Єжи Малиновський, професор Торунського універ- ситету. Річ у тім, що саме Торунь успадкував після Другої світової війни викладацькі кадри й традиції Віленського університету, який у ХІХ ст. знаходив- ся на території Росії, протягом міжвоєнного десяти- ліття — у Польщі, а наприкінці 1939 року опинив- ся в складі Литовської держави. Тож литовці пере- несли до Вільна, тепер уже Вільнюса, свій литовський університет, заснований 1922 р. у тимчасовій столи- ці Каунасі, пізніше присвоїли йому ім’я Вітаутаса (Вітольда) Великого. 1989 року каунаський універ- ситет відродили, саме він є, разом із торуньським університетом, основним співорганізатором незви- чайної «двоповерхової» конференції. Природно, що майже 80 доповідачів у Торуні (представляли шістнадцять європейських країн включно з Туреччиною, Ізраїлем і США) передусім аналізували ключові проблеми давнього та сучасно- го мистецтвознавства, доробок провідних дослідни- Михайло СЕлІваЧОв, Михайло СаГаЙДак, Петро МаРУСЕНкО1464 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 ків. У колишньому СРСР мистецтвознавство було чи не найбільш небезпечною професією, оскільки в Україні, наприклад, усіх фахівців (за винятком хіба що вчорашніх студентів) протягом 1930-х рр. репре- сували, а декого й розстріляли (зокрема, академіка Ф. Шміта, професорів М. Макаренка та Ф. Ерн- ста, В. Гагенмейстера, К. Кржемінського та інших). Чи не цією трагічною обставиною слід пояснити те, що з України було аж 14 доповідачів, — значно біль- ше, ніж із будь-якої країни, крім самої Польщі. Спектр українських доповідей доволі широкий: «Археологія як колиска мистецтвознавства» Ми- хайла Сагайдака (тут і далі подаємо скорочені назви доповідей), «Історія мистецтвознавства у київсько- му університеті» Оксани Сторчай, «Народне мис- тецтво й орнамент як об’єкт наукового вивчення» Михайла Селівачова, «Мистецькі товариства Буко- вини на межі ХІХ—ХХ ст.» Ірини Міщенко, «Українська мистецтвознавча журналістика» Петра Марусенка. Харків’яни висвітлювали етнографіч- ний дискурс у мистецтві (Лариса Савицька), кон- цепт історії українського мистецтва Дмитра Анто- новича (Людмила Соколюк), історіографічні про- блеми вітчизняної фотографії (Тетяна Павлова). Білі плями у вивченні кримськотатарського ху- дожнього надбання окреслила Нурія Акчуріна- Муфтієва (Сімферополь). Ольга Новицька (Івано- Франківськ) показала радянське мистецтвознавство як частину тоталітарної культури. Теми до повідей львів’ян Тараса Стефанишина й Олега Руденка, від- повідно, львівське мистецтвознавство 1920— 1930-х рр. і греко-католицьке церковне мистецтво у сприйнятті польських авторів. Дві доповіді з Кам’янця-Подільського (Наталі Урсу та Інни Бе- резіної) зосереджувалися на історіографії сакраль- ного мистецтва, зокрема на спадщині Домінікан- ського ордена. Треба сказати, що українськими, православними матеріалами оперували також до- слідники з інших країн. Назвемо, для прикладу, хоча б доповіді «Теологія й історія архітектури і мистецтва у Східній Православній церкві» (Єжи Устинович, Білосток), або «Польсько-руська ар- хеологічна виставка 1885 р. у Львові» (Анджей Фрейліх, Люблін). У заключній частині конференції, в Каунасі, взя- ло участь 22 доповідачі. Половина — з Литви, чет- веро білорусів (які, до речі, визнають Вільну своєю давньою історичною столицею), по двоє з сусідніх Польщі та Латвії, по одному з України, Росії, Ес- тонії. Якщо робочою мовою в Торуні визначили ан- глійську, то в Каунасі — російську. Крім суто фа- хових методологічних і термінологічних питань осо- бливо жваво дискутувалися проблеми національної специфіки історичних стилів, національної ідентифі- кації художників, які народилися, формувалися та працювали в різних країнах, впливи на розвиток ет- нічного мистецтва, зумовлені спадщиною колишніх державних утворень (Давня Русь, Хрестоносці, Річ Посполита й передусім Велике Князівство Литов- ське, Прусія, Російська й Австрійська імперії, СРСР), перспективи створення загальноприйнят- них концепцій історії мистецтва народів у рамках Єв- ропейської спільноти. Учасники конференції оглянули чудовий ранньо- бароковий ансамбль католицького монастиря у Па- жейкісі біля Каунаса (заснований 1674 р., певний час належав православній церкві, тут бував Мико- ла І, похований О.Ф. Львов, автор гімна «Боже, Царя храни»). Дехто з киян відвідали по дорозі й відновлену православну лавру в Супраслі під Біло- стоком, яка належала в різний час також уніатам і римо-католикам, пам’ятки давньоруської княжої столиці Холм з колишніми православними, а нині католицькими святинями. Втім, сьогодні на Холм- щині, Підляшші та й далі на північ костелів є не на- багато більше, ніж церков. У теперішній Польщі можна бути православним поляком — шанованим і повноправним. Уявити це у минулому було важко... Унікальна міжнародна конференція, прекрасно підготовлена з наукового та й побутового погляду, чи не вперше повністю присвячувалася проблемам розвитку саме мистецтвознавства. Можемо пиша- тися, що піонер нашого фаху на просторах централь- ної та східної Європи Джозеф Саундерс став за власним уподобанням нашим земляком і знайшов останній спочинок у «Волинських Афінах», як іме- нували тоді місто Кременець на півночі теперішньої Тернопільської області.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94562
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1028-5091
language Ukrainian
last_indexed 2025-11-29T13:01:38Z
publishDate 2014
publisher Інститут народознавства НАН України
record_format dspace
spelling Селівачов, М.
Сагайдак, М.
Марусенко, П.
2016-02-11T16:51:01Z
2016-02-11T16:51:01Z
2014
Демаркація історії мистецтв / М. Селівачов, М. Сагайдак, П. Марусенко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1463-1464. — укp.
1028-5091
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94562
«Межі та знаки історії мистецтв» — міжнародна конференція на цю тему розпочалася 14—16 вересня 2010 року в Торуні (Польща) та завершилася рівно через місяць, 14—16 жовтня, у Каунасі (Литва). Присвячувався форум 200-річчю першої у центральній та східній Європі лекції з мистецтвознавства, виголошеної в Імператорському Віленському університеті 15 вересня 1810 р. Джозефом Саундерсом (1773—1854).
uk
Інститут народознавства НАН України
Народознавчі зошити
Конференції
Демаркація історії мистецтв
Article
published earlier
spellingShingle Демаркація історії мистецтв
Селівачов, М.
Сагайдак, М.
Марусенко, П.
Конференції
title Демаркація історії мистецтв
title_full Демаркація історії мистецтв
title_fullStr Демаркація історії мистецтв
title_full_unstemmed Демаркація історії мистецтв
title_short Демаркація історії мистецтв
title_sort демаркація історії мистецтв
topic Конференції
topic_facet Конференції
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94562
work_keys_str_mv AT selívačovm demarkacíâístoríímistectv
AT sagaidakm demarkacíâístoríímistectv
AT marusenkop demarkacíâístoríímistectv