Духовно-творча цінність природи
Зростаючий розрив між людиною і природою змушує
 людство переглянути смисложиттєві орієнтири свого буття. І, в першу чергу, усвідомити значимість природи як
 умови його існування. Природа в людському сприйнятті
 набуває ціннісного виміру, атрибутуючись у таких екзистенціалах...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94772 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Духовно-творча цінність природи / Г. Покотило // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 595-602. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860241728108232704 |
|---|---|
| author | Покотило, Г. |
| author_facet | Покотило, Г. |
| citation_txt | Духовно-творча цінність природи / Г. Покотило // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 595-602. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | Зростаючий розрив між людиною і природою змушує
людство переглянути смисложиттєві орієнтири свого буття. І, в першу чергу, усвідомити значимість природи як
умови його існування. Природа в людському сприйнятті
набуває ціннісного виміру, атрибутуючись у таких екзистенціалах як «дім», «поле», «храм», які, творячи ментальне поле, є модусами людської присутності у світі, символом
внутрішнього етосу в людині. Для українського етносу завжди було характерне ставлення до землі як до святині.
Звідси — природовідповідні та людинодоцільні способи
аграрної, ремісничої та мистецької діяльності. Нині ж, в
час панування цинічної практики, бачимо руйнування екосистем, які призводять до руйнування духовності корінного етносу, загрожуючи йому знекоріненням. Тому актуальним стає імператив — зберегти від винищення природу,
життя на землі і практично моральними зусиллями землян
і магічною силою мистецтва, явивши світові красу природи.
Бо краса — це перевірка людини на людяність і на природність її єства.
The broadening break between a human and nature has urged
the humankind to review the life-asserting orientations of being,
primarily to perceive the meaning of the nature as a condition of
humanity’s survival. In humane mind the nature has got quite
axiological dimensions by means of attributing itself via existentialities
of such kind as Home, Field, Temple presenting the
mental level and forming the modi of human existence in the
world as well as the symbols of internal ethos. The Ukrainian
ethnos has always had a characteristic attitude to the land as to
sacred object. Here one might find the bases for corresponding
to the environment and socially approved methods of agricultural,
industrial and artistic activities. But now, under conditions
of cynical practicality in progress there is the destruction
of ecosystems — a process aiming to destruct the spirituality of
aboriginal ethnical groups that have been left under the threat of
loss their identities. So the imperative alarming claim is to save
the nature and life on earth from destruction by usage the practical
moral efforts of earthmen and magical power of art. The
beauty is a kind of examination as for human qualities and naturalness
of being
Возрастающий разрыв между человеком и природой вынуждает человечество пересмотреть смысложизненные
ориентиры своего бытия. И в первую очередь, осознать
значимость природы как условия своего существования.
Природа в человеческом восприятии приобретает ценностное измерение атрибутируясь в таких экзистенциалах как
«дом», «поле», «храм», которые cоздавая ментальное
поле, являются модусами человеческого присутствия в
мире, символом внутреннего этоса человека. Для украинского этноса всегда было характерно отношение к родной
земле, как к святыне. Отсюда — природосоответствующие и соответствующие человеческой природе способы
аграрной ремесленнической и художественной деятельности. Ныне же, во время господства циничной практики,
видим уничтожение экосистем, которые приводят к опустошению духовности коренного этноса, угрожая потерей
корней. Поэтому становится актуальным императив — сохранить от уничтожения природу, жизнь на земле и практически нравственными усилиями землян и магической
силой искусства, явив миру красоту природы. Ибо красота — это проверка человека на человечность и на естественность его натуры.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:30:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
Статті
© Г. ПОКОТИЛО, 2012
Ганна ПОКОТИЛО
ДУХОВНО-ТВОРЧА
ЦІННІСТЬ ПРИРОДИ
Земле моя, всеплодючая мати
Сили, що в твоїй живе глибині,
краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!
і. Франко
Зростаючий розрив між людиною і природою змушує
людство переглянути смисложиттєві орієнтири свого бут-
тя. І, в першу чергу, усвідомити значимість природи як
умови його існування. Природа в людському сприйнятті
набуває ціннісного виміру, атрибутуючись у таких екзис-
тенціалах як «дім», «поле», «храм», які, творячи менталь-
не поле, є модусами людської присутності у світі, символом
внутрішнього етосу в людині. Для українського етносу за-
вжди було характерне ставлення до землі як до святині.
Звідси — природовідповідні та людинодоцільні способи
аграрної, ремісничої та мистецької діяльності. Нині ж, в
час панування цинічної практики, бачимо руйнування еко-
систем, які призводять до руйнування духовності корінно-
го етносу, загрожуючи йому знекоріненням. Тому актуаль-
ним стає імператив — зберегти від винищення природу,
життя на землі і практично моральними зусиллями землян
і магічною силою мистецтва, явивши світові красу природи.
Бо краса — це перевірка людини на людяність і на при-
родність її єства.
Ключові слова: природа, земля, рідний край, «дім», «поле»,
«храм», етнос, життя, людство, духовність, краса, пейзаж.
Драматизм космологічної ситуації в світі, яка, пе-
реступивши в третє тисячоліття, сягнула своєї
загрозливої межі, зростаючий розрив між людиною і
природою, між культурою і цивілізацією змушує люд-
ство бути мудрим, переглянути смисложиттєві орієн-
тири свого буття. За образом-метафорою філософа-
феноменолога Едмунда Гуссерля зараз людства нага-
дує ковчег чи корабель, який опинився в бурхливому
морі. Для свого порятунку, зведена до становища ав-
томата, дегуманізована людина техногенного суспіль-
ства, яка «споживає» та «розважається» з прогресу-
ючими некрофільними тенденціями, потребує глибин-
ного повороту у своїй свідомості до біофільних,
життєстверджувальних начал, заснованих на почутті
любові до людини, природи, життя взагалі, всеохо-
плююче вираженого морально-етичною формулою
«благоговіння перед життям» великого гуманіста
XX ст. Альберта Швейцера: «Я є життя, що хоче
жити, я є життя серед життів, які хочуть жити» [17,
с. 306], тобто, до тих віковічних людських цінностей,
які складають багатство духовності.
Щоб збагнути рятівну сутність духовності, а тому
і її національного інваріанту, неминуче мусимо звер-
нутися до його субстанційних основ, торкнутися під-
валин цього неповторно унікального феномену. А це,
в першу чергу, потребує занурення в те природне се-
редовище, в ті довколишні умови, в яких тільки й мож-
ливе найповніше та найефективніше опредметнення
національної ментальності. Бо кожна національна
культура (і це є аксіомою) завжди пов’язана з тим
природним світом, у якому вона витворилась та реа-
лізує себе, і який адаптивно адекватний антропо- та
психофізіологічному образові конкретної етнічної
спільноти. Відомий український географ початку
ХХ ст. академік Степан Рудницький в унісон теорії
географічного детермінізму твердив, що «кожний на-
рід зв’язаний з краєм, в котрім живе, безчисленним
числом узлів, почасти й до тепер не досліджених.
Природа краю впливає на економічний і історичний
розвиток народу, єго побут і культуру. Навіть, як мно-
гі кажуть, на єго характер і поезію». Стверджуючи ці
істини, при тому вчений риторично запитував: «Але
скільки ж бо більше треба би вимагати від кождого,
аби цей рідний край знав. На тій землі уродивсь, єї
воздухом віддихав, єї продуктами кормивсь, і в ній,
мабуть, свої кості зложить, а мав би єї зовсім не зна-
ти і при тім називатись інтелігентним чоловіком» [14,
с. 32]. На жаль, риторичність цього запитання зали-
шається болюче актуальною і сьогодні.
Ганна ПОкОТИлО596
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
Для корінного населення природа рідного краю
(до речі, етнонім «Україна» бере свою назву від сло-
ва «край», де «у» векторизує спрямованість руху) є
самодостатньою, набирає аксіологічного (ціннісно-
го) виміру, атрибутуючись у таких категоріях люд-
ського буття, як «батьківщина», «край», «світ», «до-
мівка», які є своєрідними олюдненими образами іно-
буття природи. Згідно з запропонованим Мартіном
Хайдегером тематичним рядоположенням, «дім»,
«поле», «храм» — святі інваріанти життя людини,
екзистенціали національного буття, які творячи мен-
тальне поле, є модусами людської присутності у сві-
ті. Свідченням цьому — фольклор, який як органіч-
на частина ландшафтно-побутової культури об’єднує
всі ці три інваріанти. Названа трійця — «дім» (сим-
вол святого довкілля буття, завдяки якому людина
займає своє місце у світі, де, за поетичним виразом
Тараса Шевченка, «своя й правда, і сила і воля». За
точним визначенням українського філософа Сергія
Кримського «це ніша людини в Універсумі» [8,
с. 292]), «поле» (життєвий топос, де коріння роду,
природне середовище, продукти якого споживає лю-
дина, набираючись сили, джерело достатку, образ
якого — «хліб на столі»), «храм» (святині, як ви-
раз благословення вищих сил, небесного заступни-
цтва за певну етнічну спільноту) — є символами
«внутрішнього етосу» людини, внутрішньої соціаль-
ності, яку треба мати, щоб не бути роздертим, як ка-
зав Микола Бєрдяєв, зовнішнім середовищем.
Кинувши зерно в зораний ґрунт, людина культур-
но прив’язала себе до землі не тільки як природно-
го, а й соціального явища. Виник феномен осілості,
коли оселею стала не тільки хата, а й терени роду,
племені, етносу. Природні процеси, втягнені в триб
людського життя та діяльності, ставали соціопри-
родними, набуваючи ознак середовища «рідної зем-
лі», що стане Батьківщиною. До речі, слово «еres»
(ґрунт, земля, країна) — одне з найархаїчніших і
найпоширеніших слів старозавітного словника, яке
означало середовище не лише як природу саму по
собі, а як ойкумену, тобто життєпростір, що збага-
чує людську екзистенцію [8, с. 291—295].
Батьківщина — місце, де вкорінене родинне гніз-
до, образно кажучи, це пуповина людини, її витоки.
Прикметно, що в українській мовленнєвій традиції
наголос у цьому слові ставили, як правило, на пер-
шому складі, підкреслюючи тим самим генетичну
спорідненість людини з первнем — людським і при-
родним. Водночас це слово кодифікує й домівку ко-
рінного етносу як великої єдиної родини, яка живе
на землі своїх предків-батьків (на батьківщині). Чи-
мало сучасних дослідників доводять, що домінанта
батьківщини в етногенетичному процесі ієрархії сві-
тоглядних особливостей того чи іншого етносу є пер-
шопочатковою, бо тут здійснюється селектогенез —
вибір саме того середовища, яке біологічно найбільш
комфортне для нього.
Природні об’єкти Батьківщини в духовному те-
заурусі України антропологізувалися, тобто набува-
ли людської цінності (в межах етики сприймались
як одухотворені істоти). Тому в минулому не мораль-
но було плюнути у вогонь чи воду, звернутися до
природної стихії з непоштивим словом, знічев’я вда-
рити чоботом по дереву чи надаремно зрубати його
[9, с. 19—28]. Ставлення до землі в українців за-
вжди оповите сакральним ореолом. Її величали свя-
тою. Вона сприймалася і сприймається як материн-
ське лоно, родове начало. В Україні земля — матір-
го дувальниця, на відміну від російського «мать — сыра
земля». Найсильніша клятва — клятва землею.
Землю не можна було бити. Такий екологічний ім-
ператив походив від залюблення національним об-
разом природи, та дозволяв зберігати і збагачувати
її єство протягом тисячоліть. Ця зжитість з приро-
дою породила й «дуже тонке відчування її краси, зо-
внішнім виразом якого є народне мистецтво» [12,
с. 11], — слушно відзначав Іван Мірчук у своїй «Іс-
торії української культури». І, як наслідок, — пере-
несення краси природних форм, гармонії барв в по-
бут, довкілля: облаштування житла, одяг, предмети
щоденного вжитку. Продуктом інтимного спорід-
нення з природою та переживання її краси є і народ-
на музика, і багатий фольклор, особливо пісенний.
Де б не жили українці, вони люблять оточувати
себе живою природою. Тарас Шевченко і в далеких
казахських степах саджає дорогу його серцю вербо-
ву гілочку. Видіння рідної землі стоять там перед його
очима. Як найзаповітніше бажає він своєму другові
по нещастю, землякові, простому благородному сол-
датові Андрію Обеременку, який за двадцять років
солдатчини не принизив своєї людської та національ-
ної гідності, «пройти эти безводные пустыни, напить-
ся сладкой днепровской воды и вдохнуть в измучен-
ную грудь живительный воздух нашей прекрасной и
597Духовно-творча цінність природи
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
нашей милой родины!». Залюблений у ніжну красу
квітів, він усе, що є кращого в людях, у людських
стосунках зіставляв з ними. Агафія Ускова, розпові-
даючи про роки його заслання, згадувала: «Ой, як
він любив квіти! Прості польові маки, ромашку, во-
лошки, дзвіночки. Вінки, букети й цілі кошики неза-
будок... захоплювали його. Він нахиляв до них своє
перейняте радістю обличчя й на повні груди вдихав
їх ніжні пахощі» [6, с. 113]. В його скромній кімнаті
в Петербурзі, за спогадами скульптора Михайла Мі-
кешина, були численні пучки барвінку, засохлої рути
й інших степових квітів і трав українського степу. Во-
чевидь, вони надихали поета. Опанас Чужбинський,
відвідавши смертельно хворого Тараса Григоровича,
згадував, як той щемливо звірявся: «Чи знаєш, —
почав він, — що тепер мене більш за все печалить:
це неможливість... побути, принаймні, півгодини се-
ред квітучих дерев».
Через століття інший великий українець, теж ви-
гнанець, Олександр Довженко в своєму останньо-
му листі на Україну, адресованому до Президії Спіл-
ки радянських письменників УРСР, просив: «Вер-
татись хочу на Вкраїну. Президіє! Допоможи мені
з житлом: давно колись його одібрано в мене. Вели-
кої квартири мені не треба. Тільки треба мені, аби з
одного бодай вікна було видно далеко. Щоб міг я
бачити Дніпро і Десну десь під обрієм і рідні черні-
гівські землі, що так настирливо почали ночами ма-
ритись мені» [7, с. 256]. «Пустіть мене до мене» —
так точно діагностував цей біль серця, крик душі До-
вженка Іван Світличний у вірші — відгуку на це
послання. Серце справжнього митця — невід’ємне
від рідної землі, сповнене любові до неї. Вона жи-
вить, наснажує творчість. Живучи далеко від рід-
них теренів, Микола Гоголь признавався в листі до
матері, що його серце завжди залишиться прив’язаним
до священних місць Батьківщини.
Природа в українському менталітеті — не тільки
материнський родинний початок, а й джерело люд-
ської душі. Вона резонує на людські долі, на драма-
тичні перипетії життєвих шляхів, як це бачимо в
«Слові о полку Ігоревім», українських думах, в тво-
рах Т. Шевченка, М. Гоголя, М. Коцюбинського,
Лесі Українки, О. Довженка, М. Вінграновського та
багатьох інших. Наталя Полонська-Василенко у на-
писаній нею «Історії України» підкреслює, що укра-
їнці «жили спільним життям з веселою, радісною
природою України і відчували її ласку» [13, с. 76].
Релігійні уявлення дохристиянської доби відзнача-
лися життєрадісністю. В українському язичницько-
му пантеоні, як відзначає історик, немає жорстоких
і суворих богів, відстрашувальних міфічних істот. За-
милуванним у рідну землю, природу пращурам на-
шим, навіть небо видавалося нивою, а зорі — ота-
рою овець. Та й первісні храми — священні гаї.
Моральні засади, що формувалися на цьому ґрун-
ті, були не зовнішніми нормами поведінки, а, радше,
внутрішнім імперативом існування. Зокрема, уявлен-
ня про добро і зло надихалися довкіллям і працею та
за своїм змістом і значенням виходили за межі влас-
не етики. Вони відігравали роль вселенських світо-
глядних орієнтирів, на яких трималася складна кон-
струкція надбудови етносу. У геопсихічному аспекті
вчування в «хвилясту м’якість лісостепу» чи «без-
краю далечінь степу» сприяло розвиткові споглядаль-
них настанов, а споглядання — це благоговіння пе-
ред буттям. Воно виступає чинником гармонізації
душі та світу. Релігійний мислитель Павло Флорен-
ський згадував, що споглядання природи стало під-
ґрунтям його вміння бачити «корені речей». «В пруж-
ності форм, — писав філософ, — я вловлював жит-
тя, яке могло би проявитись, але стримує себе і лише
тремтить повнотою. Пружне стебло водяної росли-
ни, пружні пелюстки білих лілій, пружні темно-сині
дзвіночки польових гіацинтів, пружні краплини роси,
що зібралися на волосистих листках манжеток... хви-
лювали мене до лоскоту в серці саме як одкровення
самої творчої могутності природи. Ця звичка зору
потім проросла все мислення і визначила основний
характер його — прагнення рухатися по вертикалі і
малу зацікавленість до горизонталі» [16, с. 90, 99].
Так, споглядання вчить дивитися, слухати, а, радше,
вслухатися і мовчати. І в цьому мовчанні медитува-
ти, пізнавати світ і себе в ньому. Це вчуття, «як рух
у безкрає», породжує «ерос» — почуття любові до
безконечного, абсолютного. Значною мірою архетип
лагідної, плодючої «неньки-землі» сприяв тому, що
світосприйняття українців позбавлене агресивності,
войовничого активізму. Все це дає підстави ствер-
джувати: антеїзм в структурі українського світогля-
ду має основоположне значення. Не дивно, що в те-
оріях формування нації ця ідея відіграє домінантну
роль. В історіософії В’ячеслава Липинського визна-
чальним у дефініції нації виступає саме поняття «Зем-
Ганна ПОкОТИлО598
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
ля»: «...дійсним українцем є всякий, хто живе на ма-
теринській землі України, хто працює заради неї». В
основі такої акцентації ролі землі лежить його глибо-
ке переконання, що та органічна спілка людей (на-
ція) не може виникнути без чуття любові до рідного
краю як органічної цілості. Цей зв’язок з землею
утворює специфічний для даної нації спосіб психоло-
гічного життя, яким живиться творча душа його про-
відної верстви (аристократії). Через «Землю» збу-
джується творча воля, енергія індивіда, який відіграє
роль на кону історії. В Юрія Липи «дух нації» також
скориговано в «дух землі». В проповідуваній Євге-
ном Маланюком ідеї «геокультури» теж звучить на-
магання довести, що від вигляду землі, місця осілос-
ті залежить спосіб життя, навіть характер народу.
Не викликає сумніву, що психологічна пов’язаність
з землею, спостереження її явищ сформували народ-
ні звичаї, обряди, які передавались з покоління в по-
коління, полегшуючи боротьбу за фізичне та духо-
вне виживання. З часом з цього витворилась відпо-
відна життєва настанова з такими прикметами, як
терпимість, скромність, обережність, витривалість у
прямуванні до поставленої мети, спокій та врівнова-
женість у щасті й нещасті, а в деяких випадках на-
віть тихий героїзм [12, с. 265]. Взагалі, для україн-
ського менталітету характерна органічна поєднаність
етико-естетичних засад. Григорій Сковорода конста-
тував цю неподільність твердженням: «У нас користь
з красою і краса з користю нероздільні».
Слушно в цьому контексті пригадати зауважене
Євгеном Маланюком вживання слова «гарний»: в
українській мові «гарний» виступає і в сенсі «кра-
сивий», і в значенні «доброти» (гарний врожай,
гарна людина).
У предметно-практичному освоєнні світу зжитість
українців з природою трансформувалася у природо-
відповідні та людинодоцільні способи аграрної, реміс-
ничої та мистецької діяльності. Ще в сиву давнину у
них сформувалося вміння використовувати природні
умови та можливості оптимально, у бажаному напря-
мі, не зашкоджуючи довкіллю. І досі гуцул, приступа-
ючи навесні до обробітку землі, шанобливо просить у
неї пробачення за турботу. Стародавній металург роз-
міщував свої печі для виплавки металу на островах та
неугіддях, вболіваючи за родючість ґрунту. Та й у спо-
рудженні городищ чи оборонного захистку (хоч би
«Змієві вали») чітко простежується намір максималь-
ного зважання на рельєф місцевості, бажання не зни-
щити його краси і неповторності. Все це є свідченням
того, що у своїй діяльності український етнос завжди
намагався створити модель Універсуму, в якому би по-
єднувалися природа і доцільність людської праці. Таке
ставлення до землі, здатність радіти життю, насоло-
джуватися ним, чудуватися довкіллям (а «естетичне
споглядання» для людини, на думку українського фі-
лософа Теофіла Юркевича, є «природним та необхід-
ним» для збереження її людських потенцій). Цей ін-
тимний зв’язок з природою говорить про невласти-
вість для української ментальності «підкорення
природи». Емоційно чутливій натурі українця харак-
терне не «природоборство», а слідування природі, а,
навіть, злиття з нею, інтуїтивне вникнення в суть її
процесів. Досвід такого спілкування з природою і ста-
новить основу нашої національної духовної культури.
Та, на жаль, мусимо констатувати, що привнесен-
ня (в силу об’єктивних причин — відсутність дер-
жавності, а в теперішніх часах — мудрого держав-
ного бачення перспектив розвитку, не розуміння ді-
алектики причин і наслідків), невластивих українській
традиції моделей та засобів природокористування
(як і людинокористування), призвели до дисгармо-
нії як у довкіллі, так і в людських душах, достемен-
но переконавши нас в мудрості думки Френсіса Бе-
кона: над природою не панують, їй —підпорядко-
вуються. Діяльність перестає бути розумною, коли
виходить за межі, за ліміти: все розумне має межі,
безмежна — дурість. Сьогодні ж панує цинізм прак-
тики, що позбавлена моральності. А наш мудрий фі-
лософ Григорій Савич Сковорода застерігав: «Ода-
рив нас Бог грунтами, це пропасти може, знай!»
Руйнування екосистем в Україні мало таке саме не-
гативне значення для життя та розвою корінної нації,
як і заперечення етичних засад традиційної моралі для
здоров’я довкілля. Це саме той приклад коеволюцій-
ності системи «людина — природа», коли збурення
в одному зі складників, болюче позначається на ін-
шому. Тисячолітній зв’язок із землею створює при-
родний культурний простір і там, де порушується ор-
ганіка життя, спотворюється і людське світосприй-
няття. Наслідки цього — доленосні для етносу. Бо,
як влучно висловився видатний фізик, Нобелівський
лауреат Нільс Бор, «ми не тільки глядачі спектаклю,
але одночасно і дійові особи драми» [2, с. 295]. Ро-
зорення степу, бездумне вирубування лісів, перекрит-
599Духовно-творча цінність природи
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
тя Дніпра, знищення порогів, Великого Лугу, осушен-
ня боліт — фактично витворили своєрідну просторо-
ву аберацію: змістили етнос у незвичний для нього
світ. І цей новий світ, попри всю свою генетичну спо-
рідненість з колишніми теренами, набуває рис гомо-
генного простору з його сумними, одноманітними
ландшафтами, з його тотальним зневажанням люди-
ни, з його відчуженістю від цінностей нації. Леген-
дарно-історична річка Либідь стала вже, фактично,
мертвою через її високу заурбанізованість. «Ще на-
зва є, а річки вже немає», — цей поетичний рядок
Ліни Костенко так і проситься для констатації цього
сумного факту. Благословенні київські гори, — Ще-
кавиця, Хоревиця, легендарні урочища Гончарі,
Кожум’яки, Дехтярі, — себто, до- і протослов’янські
святині вже споганено «хатинками» і гаражами «но-
вих українців». Борис Олійник означив це як «підкоп
під національну кореневу систему, що веде до втрат
невідшкодованих» [11]. Як грізне попередження зне-
корінення може стати реальною передумовою для ре-
ального стану непотрібності. Бути знекоріненим озна-
чає не мати в світі свого місця, тобто місця, визначе-
ного іншими і визнаного іншими. Згідно з концепцією
Лева Гумільова ідентичність нації є органічною ціліс-
ністю з природою, рідними теренами як взаємопов’язана
система — етноценоз. Нація і природне оточення, в
якому відбувається етногенез, для нього — нерозрив-
ні. В його розумінні — це синоніми. Знищуючи укра-
їнське село, знівечуючи красу рідних краєвидів, мож-
на без пострілу знищити древній народ.
Так, не покидаючи рідної землі, українці опинили-
ся в агресивному щодо них середовищі, в якому на-
сущною вже стала потреба виживання. Бо зміна
ландшафту вимагає від соціуму, який проживає на
ньому, або притосування, або ж призводить до заги-
белі, або спонукає до міграцій. Карл Ясперс навіть
стверджував, що людина «вирвана зі свого ґрунту,
без свідомості історії, без тяглості буття, не може за-
лишатися людиною» [18, с. 33]. Якщо не погоджу-
ємося з категоричністю такого висновку знаного фі-
лософа, то не можемо заперечувати через означені
причини факту травмованості, а то й скаліченості
людської душі. Втрата «місцерозвитку», яке реалі-
зує інформацію генокоду, веде до втрати національ-
ного обличчя, характеру, національної культури, що
зросла на конкретному підґрунті як природному, так
і соціальному, перетворює народ у конгломерат лю-
дей, які тимчасово проживають на даній території.
Зневага до єства природи призводить до корозії гу-
мусу духовного, бо природа не тільки всеосяжна ма-
терія, а й безсмертний дух, що визначає буття. Вона
ще й формує духовний генотип людини. Мікро- і ма-
крокосм, людина і світ взаємообумовлені, сплетені в
нерозривну єдність. Порушення законів духовного,
морального життя людини веде за собою небезпеку
порушення законів космічних. Всесвіт побудований
за законами гармонії, які не дозволяють порушень,
зміни ладу (згадаймо, що Лад (Ладо), Лада — боги
українського пантеону: Лад (Ладо) — бог всеєди-
ного ладу, Лада — велика мати всього сущого, бо-
гиня світової гармонії, краси та любові). Ритм нашо-
го життя нерозривно пов’язаний з життєвим ритмом
Всесвіту. Не забуваймо: наша духовна сутність на-
строєна на музику світобудови, яку піфагорійці йме-
нували «музикою сфер». Тому й звучить суголосно
цій ідеї закличне поетове слово:
клавіатурте розум, почуття і волю!
клавіатурте!
М. Хвильовий
Споживацькі, гедоністичні устремління сучасного
суспільства, комерціалізація людських взаємин, на-
лаштованість на «мати», а не «бути», запускають тех-
нологічну систему знищення природного середови-
ща побутування. Споживацтво ж, гедонізм, як свід-
чить історія минулих цивілізацій, — тупиковий шлях
розвитку людства, його культури. Розтікаючись в
ширину, прямуючи по горизонталі в пошуках все но-
вих і нових насолод, збільшення кількості речей, люд-
ське життя втрачає вимір глибини, без якого воно
стає все більш і більш беззмістовним, спричиняючи
екзистенціальну катастрофу втрати сенсу життя.
Цікаво у зв’язку з цим відзначити зростання ін-
тересу до вертикалі морально-естетичних цінностей
(в їх традиційному значенні), який спостерігається
зараз в панорамі художнього життя Заходу. З цьо-
го погляду заслуговує на увагу повість відомого ав-
стрійського прозаїка П. Хандке під промовистою на-
звою «Повільне повернення додому». Ніби скорис-
тавшись з поради Вольтера, яку той дав своєму
героєві Кандиду, — повернутись думкою і серцем до
землі, культивувати свій маленький городець, — ав-
тор закликає повернутися в прямому і переносному
сенсі на рідну землю, в рідне культурне середовище,
до традиційних, вивірених віками цінностей. Прой-
Ганна ПОкОТИлО600
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
шовши колами всіх форм відчуження, яке є чи не най-
суттєвішою ознакою життя сучасної людини, герой
твору прагне відчути твердий ґрунт під ногами. Вус-
тами свого героя П. Хандке (в минулому, за оцінка-
ми критики, «заповзятий авангардист»), заявляє, що
«не хоче бути більше самотнім», він прагне бути «зем-
лянином серед землян», сповненим відповідальності
за майбутнє. Повернутися додому — це повернути-
ся до повноти житття, відчути рідну землю, справ-
жню, щиру любов, здатність переживати красу, яка
проявляється в такому, здавалось би, простому, як
«ранок і вечір, світло і сутінки — все одно це була
краса». З безсмертям корелює краса життя. Арген-
тинський письменник-інтелектуал, лауреат Нобелів-
ської премії Хорхе Луїс Борхес, вникаючи в таїну
смерті, писав: «Як може вмерти жінка, чоловік чи
дитина, якщо в кожному з них стільки розквіту вес-
ни та першого листя дерев, стільки книг та птахів,
стільки ранків та заходів сонця». Краса життя — це
об’єктивно дана міра взаємодії в системі «людина-
природа». Вона утримує людину в природі. Крах цін-
ностей, власне кажучи, й починається зі зневажання
краси. Французький еколог Ж. Дорст у книзі-
пересторозі «До того як помре природа» приходить
до обнадійливо-однозначного висновку: «Природа
буде захищена від небезпеки тільки в тому випадку,
якщо людина хоча б трохи полюбить її просто тому,
що вона прекрасна, і тому, що вона не може жити без
краси, якою б не була та форма, до якої вона за своєю
культурою та інтелектуальним складом найбільш
сприйнятлива. Бо і це — невід’ємна частина люд-
ської душі» [5, с. 405]. Воістину, краса — перевір-
ка людини на людяність і на природність її єства.
Краса перешкоджає організації і організованості пе-
реступити міру, перетворитися на щось бездушне, без-
духовне, на раціонально впорядковане, але без люд-
ського вигляду. Як тут не заакцентувати думку
А. Мемфорда, який в свою чергу опирається на таких
визначних культурологів, як О. Шпенглер і А. Тойн-
бі, що лінія розвитку від села до гігантського мегапо-
лісу приводить до перетворення міста в некрополь, тим
самим завершуючи цикл росту і розвитку. Знаменно,
що першою виявила протест проти голої раціональнос-
ті, «проти тиранії коробок з-під взуття», як означило
це гостре перо французької преси, повторених тисячі
разів у вигляді башт на американський кшталт, і у ви-
гляді брусків — на французький — архітектура.
Поверненням до краси природи, життя просяк-
нуті і художні пошуки сучасного образотворчого
мистецтва. Характерно, що в авангардистському
мистецтві відсутній пейзаж. А без нього вважає зга-
даний П. Хандке у своєму мистецтвознавчому есе
«Уроки гряди Сент-Віктуар» немає живопису. Тому
його так вабить до Сезана, Курбе, Рейсдаля, бо там
«реалізація земного, чистого і праведного — яблу-
ко, скала, обличчя людини». Пейзаж — форма
співпричетності буттю. Пейзаж наближає до само-
го серця буття, бо сприйняття ландшафту — неви-
черпна форма причетності. Вона, за Габріелем Мар-
селем, допомагає людині у світі «бути як вдома».
Звідси імператив — увіковічнити природу — і в зо-
браженні, втіливши її на полотні, і в прямому сенсі
слова, зберігши від винищення все, що живе на зем-
лі — таке, на думку цього письменника, завдання
художньої творчості. Почути б та усвідомити ці дум-
ки. Це мало б стати кредо!
Великі майстри мистецтва (в тому й рівня Леонар-
до до Вінчі, Ежена Делакруа) вважали природу по-
всякчасним, незмінним та незамінним вчителем, на-
віть стосовно найвигадливіших композиційних, сти-
лістичних ходів. Так кінорежисер Сергій Ейзенштейн
згадував, що квітчасті побудови пейзажів Ван Гога
здавалися йому плодом уяви художника, допоки він
сам, перебуваючи у Голандії, не побачив природні ви-
токи цих композицій. І схилив він голову перед цим
великим художником, перед його дитячою наївністю
вуст, здатних з такою чистотою душі і серця проспі-
вати гімн повноти буяння барвистості природи. Справ-
жня велич митця не у подоланні природи, а у покло-
нінні перед нею. О. Довженко писав: «Я завжди ду-
мав і думаю, що без гарячої любові до природи
людина не може бути художником». Сам він усе жит-
тя був пов’язаний з землею (симптоматично, що його
фільм, віднесений у дванадцятку найкращих фільмів
світу, називався «Земля»), посадив багато дерев, за-
клав сад на Київській кіностудії та й на Мосфільмі —
Довженківські сади. Любив природність. Зазвичай
фотографувався в злаках, у високій траві, чудувався
соняшниками та й сам, за свідченням сучасників, асо-
ціювався з образом людини-соняшника. Відомий кі-
норежисер Сергій Бондарчук згадував, як на худож-
ній раді кіностудії Олександр Петрович читав свій
сценарій, який починався так: «Пейзаж... Пейзаж...
Ще один пейзаж... Найкращий (тобто кращий) пей-
601Духовно-творча цінність природи
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
заж... Пейзаж... Пейзаж... Пейзаж...» [1, с. 62].
Український геній бачив, що найдоступніший та най-
ефективніший спосіб очищення від скверни, звели-
чення душі є спілкування з природою. Не даремно зу-
стрічатись з природою як зі святом радив своїм учням,
майбутнім художникам, Олександр Мурашко. Наш
сучасник, художник, цьогорічний (2012 р.) Шевчен-
ківський лауреат Анатолій Криволап, буквально під-
тверджуючи цю пораду, вторив йому: «Я не можу
сприймати природу як буденність». Вона захоплює
його цілковито. «Особливо, — зізнається він в одно-
му з інтерв’ю, — коли я з нею тет-а-тет» [4]. Дій-
сно, в єднанні з природою людина залишається со-
бою, людиною природною в своєму єстві, а природа,
необтяжена індустрією, урбанізацією, ще береже в
собі безконечні переливи світла, барв, щебет птаства,
аромат степових трав, лісу, землі, води, снігу, допо-
магає збагнути смисл вічного нурту життя і смерті.
Клод Дебюсі стверджував, що природа, її краса здат-
ні збудити художню фантазію композитора. Додамо,
не тільки композиторів, а й митців взагалі. Так, кому
дано чути шелест лісу, пташиний спів, гул припливу,
плескіт хвиль — великі композитори. Бо слух — це
втиснення звучання Космосу в себе, в своє нутро, а
той, хто здатний увібрати в себе, в єство свого «Я»,
кольорове різноманіття світу — великий художник.
Дар бачити красу для художника є виявом його здат-
ності бути митцем. Права бути ним.
Йоган Гердер у своїй знаменитій праці «Ідеї до
філософії історії людства» наголошував, що худож-
ні вміння людини склалися в процесі взаємодії лю-
дини з природним світом, що сприяло вдосконален-
ню як самої людської природи, так і становленню її
як «творця форм». Філософ виразно артикулює:
«Людина — гармонія… жива самість, на яку впли-
ває гармонія всіх оточуючих сил [3, с. 176]. Як «ін-
дивідуальна субстанція розумної природи» (Бое-
цій), вона (людина) субстанційно пов’язана з усіма
проявами сил природи, які впливають на її свідо-
мість, а тому й на розуміння краси та доцільності
природних форм і потреби їх увічнення. У людині
природа віднаходить сама себе як втілення вічного
начала. Творчість, мистецтво ж за суттю своєю —
як продовження родової енергії природи допомагає
осягнути людську причетність до Вічності. Відобра-
жаючи природу й якомога правдивіше передаючи її
красу високохудожніми засобами, мистецтво осягає
її зміст, зв'язок з буттям людей, і в цьому — дже-
рело його магічної сили.
При тому слід підкреслити, що свою спорідне-
ність з природою важливо відчувати не через відно-
шення — пан, господар чи раб її, а саме частиною
грандіозної космічної симфонії, в якій кожен народ
виконує свою, написану ним і для нього, сольну пар-
тію. «В космічному оркестрі» — ця назва однієї з
ранніх поетичних збірок Павла Тичини якнайточні-
ше передає сутність цього взаємоєднання. Такий
зв’язок з природою породжує добрі інтенції душі,
сприяє набуттю мудрості. Мабуть, не випадково
збиралися запорожці на Хортиці під розлогим ду-
бом (символом міці) на раду задля вирішення важ-
ливих справ. Сприймаючи її (природу) як живу ці-
лісність, ми культивуємо творчі сили, стаємо мудрі-
шими. Микола Хвильовий, виражаючи цю думку,
пафосно стверджував:
Я проростаю мудрістю, величністю природи.
«Електричний вік»
Почуття природи піднімає людину над буденністю,
переводить в стан піднесеного світовідчуття, допома-
гає зосередитися на гуманістичних сторонах буття.
Сказане переконує нас в тому, що національне від-
родження, за яке бореться український народ, має
спиратися, поряд із соціально-економічними здобут-
ками, ще й на реанімацію та реставрацію того при-
родного довкілля, в якому тільки й можлива його (на-
роду) максимальна реалізація. «А українська земля
така велика, — з захопленням писав академік С. Руд-
ницький, — так вигідно положена, така багата, укра-
їнський нарід такий великий, здоровий, здібний, має
такі цінні завдатки в своїй простонародній культурі,
що перед цим краєм, перед цим народом відчиняють-
ся в будучині величезні можливості» [15, с. 397].
Саме зважаючи на ці об’єктивні обставини та й
на багатство суб’єктивних, духовних якостей укра-
їнського етносу, долучаємось до розмірковування
над майбуттям І. Мірчука, в яких безперспектив-
ності змагання духовності культури з технологічною
цивілізацією Україні належить виконати універсаль-
ну, а, може, навіть месіаністичну роль — «повер-
нення... світової гармонії, згоди між одиницею та її
оточенням як підстави дальшого розвитку культу-
ри» [10, с. 296]. Тоді може й збудуться пророчі ві-
зії великого провидця Нового часу Й. Гердера:
«Україна стане новою Елладою».
Ганна ПОкОТИлО602
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
1. Бондарчук С. Желание чуда / С. Бондарчук. — М.,
1981.
2. Гердер і. Идеи к философии человечества / І. Гер-
дер. — М., 1977.
3. Гейзенберг в. Шаги за горизонт / В. Гейзенберг. —
М., 1987.
4. День. — 2011. — 11—12 листопада.
5. Дорст Ж. До того как умрёт природа / Ж. Дорст. —
М., 1968.
6. Життя і революція. — 1928 . — березень.
7. корогодський Р. Довженко в полоні / Р. Корогод-
ський. — К., 2000.
8. кримський С.Б. Під сигнатурою Софії / С.Б. Крим-
ський. — К., 2008.
9. крисаченко в.С. Природні підвалини етнічних символів.
Ойкумена. УЄВ / В.С. Крисаченко. — 1993. — № 1.
10. кульчицький Олександр. Іван Мірчук — дослідник
української духовності / Олександр Кульчицький //
Хроніка’2000. Український культурологічний альма-
нах. — Вип. 37—38.
11. Літературна Україна. — 2005. — 9 червня.
12. Мірчук і. Історія української культури / І. Мірчук. —
Мюнхен ; Львів, 1994.
13. Полонська-василенко Н. Історія України / Р. По-
лонська-Василенко. — К., 1992.
14. Рудницький С. Нинішня географія / С. Рудниць-
кий. — Львів, 1905.
15. Рудницький С. Чого ми хочемо самостійної України /
С. Рудницький. — Львів, 1994.
16. Флоренський П. Детям моим. Воспоминания прошлых
дней / П. Флоренський. — М., 1993.
17. Швейцер а. Культура и этика / А. Швейцер. — М.,
1973.
18. Ясперс к. Смысл и назначение истории / К. Яс-
перс. — М., 1991.
Hanna Pokotylo
ON SPIRITUAL AND CREATIVE VALUES
OF THE NATURE
The broadening break between a human and nature has urged
the humankind to review the life-asserting orientations of being,
primarily to perceive the meaning of the nature as a condition of
humanity’s survival. In humane mind the nature has got quite
axiological dimensions by means of attributing itself via exis-
tentialities of such kind as Home, Field, Temple presenting the
mental level and forming the modi of human existence in the
world as well as the symbols of internal ethos. The Ukrainian
ethnos has always had a characteristic attitude to the land as to
sacred object. Here one might find the bases for corresponding
to the environment and socially approved methods of agricul-
tural, industrial and artistic activities. But now, under condi-
tions of cynical practicality in progress there is the destruction
of ecosystems — a process aiming to destruct the spirituality of
aboriginal ethnical groups that have been left under the threat of
loss their identities. So the imperative alarming claim is to save
the nature and life on earth from destruction by usage the prac-
tical moral efforts of earthmen and magical power of art. The
beauty is a kind of examination as for human qualities and nat-
uralness of being
Keywords: nature, land, native land, «home», «land», «tem-
ple», ethnos, life, humanity, spirituality, beauty, landscape.
анна Покотило
ДУХОВНАЯ И ТВОРЧЕСКАЯ
ЦЕННОСТЬ ПРИРОДИ
Возрастающий разрыв между человеком и природой вы-
нуждает человечество пересмотреть смысложизненные
ориентиры своего бытия. И в первую очередь, осознать
значимость природы как условия своего существования.
Природа в человеческом восприятии приобретает ценност-
ное измерение атрибутируясь в таких экзистенциалах как
«дом», «поле», «храм», которые cоздавая ментальное
поле, являются модусами человеческого присутствия в
мире, символом внутреннего этоса человека. Для украин-
ского этноса всегда было характерно отношение к родной
земле, как к святыне. Отсюда — природосоответствую-
щие и соответствующие человеческой природе способы
аграрной ремесленнической и художественной деятельно-
сти. Ныне же, во время господства циничной практики,
видим уничтожение экосистем, которые приводят к опу-
стошению духовности коренного этноса, угрожая потерей
корней. Поэтому становится актуальным императив — со-
хранить от уничтожения природу, жизнь на земле и прак-
тически нравственными усилиями землян и магической
силой искусства, явив миру красоту природы. Ибо красо-
та — это проверка человека на человечность и на есте-
ственность его натуры.
Ключевые слова: природа, земля, родная сторона, «дом»,
«поле», «храм», этнос, жизнь, человечество, духовность,
красота, пейзаж.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94772 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:30:14Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Покотило, Г. 2016-02-11T20:49:24Z 2016-02-11T20:49:24Z 2012 Духовно-творча цінність природи / Г. Покотило // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 595-602. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94772 Зростаючий розрив між людиною і природою змушує
 людство переглянути смисложиттєві орієнтири свого буття. І, в першу чергу, усвідомити значимість природи як
 умови його існування. Природа в людському сприйнятті
 набуває ціннісного виміру, атрибутуючись у таких екзистенціалах як «дім», «поле», «храм», які, творячи ментальне поле, є модусами людської присутності у світі, символом
 внутрішнього етосу в людині. Для українського етносу завжди було характерне ставлення до землі як до святині.
 Звідси — природовідповідні та людинодоцільні способи
 аграрної, ремісничої та мистецької діяльності. Нині ж, в
 час панування цинічної практики, бачимо руйнування екосистем, які призводять до руйнування духовності корінного етносу, загрожуючи йому знекоріненням. Тому актуальним стає імператив — зберегти від винищення природу,
 життя на землі і практично моральними зусиллями землян
 і магічною силою мистецтва, явивши світові красу природи.
 Бо краса — це перевірка людини на людяність і на природність її єства. The broadening break between a human and nature has urged
 the humankind to review the life-asserting orientations of being,
 primarily to perceive the meaning of the nature as a condition of
 humanity’s survival. In humane mind the nature has got quite
 axiological dimensions by means of attributing itself via existentialities
 of such kind as Home, Field, Temple presenting the
 mental level and forming the modi of human existence in the
 world as well as the symbols of internal ethos. The Ukrainian
 ethnos has always had a characteristic attitude to the land as to
 sacred object. Here one might find the bases for corresponding
 to the environment and socially approved methods of agricultural,
 industrial and artistic activities. But now, under conditions
 of cynical practicality in progress there is the destruction
 of ecosystems — a process aiming to destruct the spirituality of
 aboriginal ethnical groups that have been left under the threat of
 loss their identities. So the imperative alarming claim is to save
 the nature and life on earth from destruction by usage the practical
 moral efforts of earthmen and magical power of art. The
 beauty is a kind of examination as for human qualities and naturalness
 of being Возрастающий разрыв между человеком и природой вынуждает человечество пересмотреть смысложизненные
 ориентиры своего бытия. И в первую очередь, осознать
 значимость природы как условия своего существования.
 Природа в человеческом восприятии приобретает ценностное измерение атрибутируясь в таких экзистенциалах как
 «дом», «поле», «храм», которые cоздавая ментальное
 поле, являются модусами человеческого присутствия в
 мире, символом внутреннего этоса человека. Для украинского этноса всегда было характерно отношение к родной
 земле, как к святыне. Отсюда — природосоответствующие и соответствующие человеческой природе способы
 аграрной ремесленнической и художественной деятельности. Ныне же, во время господства циничной практики,
 видим уничтожение экосистем, которые приводят к опустошению духовности коренного этноса, угрожая потерей
 корней. Поэтому становится актуальным императив — сохранить от уничтожения природу, жизнь на земле и практически нравственными усилиями землян и магической
 силой искусства, явив миру красоту природы. Ибо красота — это проверка человека на человечность и на естественность его натуры. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Духовно-творча цінність природи On spiritual and creative values of the nature Духовная и творческая ценность природи Article published earlier |
| spellingShingle | Духовно-творча цінність природи Покотило, Г. Статті |
| title | Духовно-творча цінність природи |
| title_alt | On spiritual and creative values of the nature Духовная и творческая ценность природи |
| title_full | Духовно-творча цінність природи |
| title_fullStr | Духовно-творча цінність природи |
| title_full_unstemmed | Духовно-творча цінність природи |
| title_short | Духовно-творча цінність природи |
| title_sort | духовно-творча цінність природи |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94772 |
| work_keys_str_mv | AT pokotilog duhovnotvorčacínnístʹprirodi AT pokotilog onspiritualandcreativevaluesofthenature AT pokotilog duhovnaâitvorčeskaâcennostʹprirodi |