Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення матеріальної бази суспільства
Промислова власність як складова частина інтелектуальної
 власності є підгалуззю цивільного права з охорони винаходів, промислових зразків, корисних моделей, засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та запобігання недобросовісній конкуренції. Ці об’єкти
...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94773 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення матеріальної бази суспільства / А. Войнаровський // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 603-611. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859995317047394304 |
|---|---|
| author | Войнаровський, А. |
| author_facet | Войнаровський, А. |
| citation_txt | Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення матеріальної бази суспільства / А. Войнаровський // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 603-611. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | Промислова власність як складова частина інтелектуальної
власності є підгалуззю цивільного права з охорони винаходів, промислових зразків, корисних моделей, засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та запобігання недобросовісній конкуренції. Ці об’єкти
є базисом розвитку і зміцнення матеріально-технічної бази
суспільства, фактором активізації науково-технічного прогресу. Міжнародна і вітчизняна нормативно-правова база
забезпечує охорону цих об’єктів. В статті виписані критерії
і процедура набуття правової охорони об’єктів промислової
власності та матеріальні результати їх використання.
Industrial property, being a part of intellectual property is a
branch of civil law dealing with protection of inventions, specimens
of industrial design, utility models, means of individualization
for participants of a social circulation, as well as of
wares and services, prevention of unfair competition. These
issues form the basis for development and strengthening of a
physical infrastructure of society, factor of intensification of
scientific and technological progress. International and home
normative and legal bases provide quite firm protection for
mentioned items. This article contains criteria and procedures
of acquiring legal protection of industrial property and financial
results of their use.
Промышленная собственность как составная часть интеллектуальной собственности является подразделом гражданского права по охране изобретений, промышленных образцов, полезных моделей, средств индивидуализации участников гражданского оборота, товаров и услуг, предотвращения
недобросовестной конкуренции. Эти объекты являются
основой развития и укрепления материально-технической
базы общества, фактором активизации научно-технического
прогреса. Международная и отечественная нормативно-правовая база обеспечивает охрану этих объектов. В статье
выписаны критерии и процедура приобретения правовой
охраны объектов промышленной собственности и материальные результаты их использования.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:33:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
В юридичній та інших суспільних науках широко
використовується термін «інтелектуальна влас-
ність». Нормативно-правові акти трактують його як
право на результати інтелектуальної творчої праці
людини. Інтелектуальна творча діяльність людини
здійснюється в духовній, науково-технічній сфері та
сфері, де продукуються нетрадиційні об’єкти інте-
лектуальної власності: наукові відкриття, сорти рос-
лин і породи тварин, ноу-хау тощо. Відповідно,
об’єкти кожної сфери мають свій вид правової охо-
рони. У духовній сфері діють норми авторського і
суміжного права; у науково-технічній — правові
норми промислової власності; у сфері нетрадиційних
об’єктів — інші види правових норм.
Промислова власність є складовою частиною ін-
телектуальної власності. Ця категорія увійшла в
юридичну науку і суспільну наукову термінологію у
1883 році. Вона з’явилась у Паризькій конвенції про
охорону промислової власності. У статті 1 (п. 3) да-
ється визначення поняття промислової власності:
«Промислова власність розуміється в найбільш ши-
рокому значенні і розповсюджується не тільки на
промисловість і торгівлю у власному значенні слова,
але також і на галузі сільськогосподарського вироб-
ництва і добувної промисловості та на всі продукти
промислового та природного походження, напри-
клад: вино, зерно, тютюновий лист, фрукти, худоба,
копалини, мінеральні води, квіти, борошно» [13].
Україна приєдналась до Конвенції у листопаді
1995 року. Мета Паризької Конвенції з охорони про-
мислової власності — вироблення уніфікованих правил
надання правової охорони таким об’єктам інтелектуаль-
ної власності як винаходи, корисні моделі, промислові
зразки, засоби індивідуалізації учасників цивільного
обороту, товарів і послуг. Останніми вважаються ко-
мерційні (фірмові) найменування, торговельні марки,
географічні зазначення місця походження товару. До
об’єктів промислової власності відносять і запобігання
недобросовісній конкуренції. Ці правила повинні бути
єдиними для всіх країн-учасниць. Для вирішення цьо-
го завдання Конвен цією і був створений Союз з охоро-
ни промислової власності (Паризький Союз).
Необхідність охорони промислової власності про-
диктована тотальним розповсюдженням у світі про-
дукції, виготовленої самовільно та протизаконно. За
даними світової Організації економічного співробітни-
цтва та розвитку обсяги такої продукції в світі можуть
сягати майже 250 мільярдів доларів [2, с. 6]. А це,
безумовно, гальмує розвиток інноваційних процесів, © А. ВОЙНАРОВСЬКИЙ, 2012
Анатолій ВОЙНАРОВСЬКИЙ
ПРОМИСЛОВА ВЛАСНІСТЬ
ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ
НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО
ПРОГРЕСУ І ВДОСКОНАЛЕННЯ
МАТЕРІАЛЬНОЇ БАЗИ
СУСПІЛЬСТВА
Промислова власність як складова частина інтелектуальної
власності є підгалуззю цивільного права з охорони вина-
ходів, промислових зразків, корисних моделей, засобів ін-
дивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і по-
слуг та запобігання недобросовісній конкуренції. Ці об’єкти
є базисом розвитку і зміцнення матеріально-технічної бази
суспільства, фактором активізації науково-технічного про-
гресу. Міжнародна і вітчизняна нормативно-правова база
забезпечує охорону цих об’єктів. В статті виписані критерії
і процедура набуття правової охорони об’єктів промислової
власності та матеріальні результати їх використання.
Ключові слова: промислова власність, патентне право,
винахід, корисна модель, комерційне найменування, про-
мисловий зразок, торговельна марка, географічне зазна-
чення походження товару, засоби індивідуалізації учасни-
ків ринку, товарів і послуг, патентна процедура, попередня
експертиза винаходу, формальна експертиза, кваліфікацій-
на експертиза, Держпатент.
анатолій вОЙНаРОвСЬкИЙ604
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
котрі базуються на промисловій власності у глобаль-
ному масштабі. Вплив інновацій на економіку промис-
лово розвинених країн, за даними судового експерта з
питань інтелектуальної власності О. Пічкура, визна-
чається конкретними цифрами: зокрема, «майнові пра-
ва (права власності) на інновації становлять… від 58%
до 78% загальної вартості їх майнової власності, а за-
провадження інновацій у сферах економіки забезпе-
чує цим країнам щорічний приріст національного ва-
лового доходу від 4% до 7%. Загальна вартість інно-
вацій, які щорічно вкладаються у міжнародний
трансфер технологій, за оцінками експертів, становить
близько 2,3 млрд. доларів» [14, с. 45].
За даними Державного комітету статистики Укра-
їни у 2005 р. питома вага підприємств України, що
здійснюють інноваційну діяльність, становить 8,2%
від їх загальної кількості, тоді як у США, Німеччи-
ні, Японії, Франції цей показник у середньому дорів-
нював 70—80% — зазначає експерт [14, с. 45].
Активізація процесів створення інтелектуального
продукту в Україні напряму залежить і від рівня пра-
вової освіти населення, створення мережі закладів
правового забезпечення охорони інтелектуальної
власності, політичної волі керівництва держави у фор-
муванні належних умов для інноваційної діяльності.
В Україні створена досить цивілізована національ-
на правова база з охорони промислової власності. Це
відбулося вже в умовах незалежної держави. Так, у
2005 р. набув чинності Цивільний кодекс України,
IV книга якого так і називається — «Інтелектуаль-
на власність» [15, с. 139—165]. В перші роки неза-
лежності прийнято низку законів, зокрема, це Зако-
ни України «Про охорону прав на винаходи і корис-
ні моделі» [8, с. 188—215], «Про охорону прав на
промислові зразки» [11, с. 248—262], «Про охоро-
ну прав на знаки для товарів і послуг» [10, с. 231—
248], «Про охорону прав на зазначення походжен-
ня товарів» [9, с. 215—231], «Про захист від недо-
бросовісної конкуренції» [6, с. 175—182] тощо.
Є чинною в Україні і низка підзаконних норма-
тивно-правових актів з охорони і захисту промисло-
вої власності.
Початок адміністрування національної системи
охорони промислової власності України пов’язане зі
створенням Державного патентного відомства Укра-
їни (Держпатенту України) — центрального органу
виконавчої влади в галузі промислової власності.
Держпатент України був заснований постановою
Кабінету Міністрів України за № 29 від 27 січня
1993 року. Наступним етапом було створення Держав-
ного департаменту інтелектуальної власності (ДДІВ)
при Міністерстві освіти і науки України. Він був засно-
ваний на базі науково-дослідного центру патентної екс-
пертизи (НДЦЕ). В рамках ДДІВ було засновано
Державне підприємство «Український інститут про-
мислової власності», який перебрав на себе функції
Державного патентного відомства України (Держпа-
тенту України), зберігши цю скорочену назву.
Як зазначалось, об’єктами промислової власності є
винаходи, корисні моделі, промислові зразки і засоби
індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів
і послуг, запобігання недобросовісній конкуренції.
Законодавство України дає чіткі визначення
об’єктів промислової власності та порядок і умови на-
буття ними правової охорони. Звернення до основних
положень цих нормативно-правових актів у нашій
статті сприяє поширенню хоча б первісних знань про
промислову власність, оскільки інформація про неї є,
хоча і загальнодоступною; та без відповідної підго-
товки пошук джерел цієї інформації, а ще більше її
розуміння і сприймання, буде не завжди успішним.
Винахід, як і корисна модель, є результатом інтелек-
туальної творчої діяльності людини в будь-якій сфері
технології [8, с. 188—215]. Винахід вважається при-
датним для набуття права інтелектуальної (промисло-
вої) власності на нього, якщо він, відповідно до закону,
є новим (невідомим з рівня техніки у світі), має вина-
хідницький рівень (суть і принципи функціонування
його невідомі фахівцям з певної галузі і він підносить
техніку і технології на новий вищий рівень), а також при-
датний для промислового використання [15, с. 151].
Предметом винаходу може бути продукт (при-
стрій, речовина, штам мікроорганізму, культура рос-
лини і тварини тощо) і процес (спосіб), а також нове
застосування відомого продукту чи процесу [7,
с. 191]. Якщо винахід відповідає викладеним умо-
вам, особі, що претендує на володіння ним, видаєть-
ся патент — охоронний документ, що засвідчує прі-
оритет (першість у поданні заявки), авторство і пра-
во власності на винахід чи корисну модель.
Патент — це техніко-юридичний документ, який
видається Українським інститутом промислової влас-
ності за результатами патентної процедури, що скла-
дається з трьох експертиз. Ці експертизи мають ста-
605Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
тус науково-технічних і проводяться спеціальними
ліцензованими установами. До експертизи залуча-
ються найкращі фахівці з відповідної галузі.
Перша експертиза — попередня. Під час її про-
ведення розглядається наявність у ній відомостей,
які можуть бути віднесені згідно із Зводом відомос-
тей, що становлять державну таємницю, до держав-
ної таємниці. За підсумками експертизи приймаєть-
ся відповідне рішення.
Друга експертиза — формальна. Під час її прове-
дення встановлюється дата подання заявки; визнача-
ється, чи належить об’єкт, що заявляється, до об’єктів
технології (як продукт чи процес); заявка перевіряєть-
ся на відповідність формальним вимогам, до яких від-
носять наявність: заяви про видачу патенту на винахід
чи корисну модель, опису винаходу чи корисної моде-
лі, формули винаходу чи корисної моделі, креслень
(якщо на них є посилання в описі) та реферату. Вказа-
ний перелік документів має статус заявки на винахід чи
корисну модель. За подання заявки сплачуться збір.
Позитивні для заявника висновки цих двох екс-
пертиз дають підстави для проведення третьої екс-
пертизи — кваліфікаційної, або експертизи по суті.
Кваліфікаційна експертиза встановлює патенто-
спроможність винаходу, тобто його новизну, вина-
хідницький рівень і промислову придатність.
Корисна модель, як об’єкт промислової власнос-
ті, своїм предметом має конструктивне виконання
пристрою, нове вирішення в галузі механіки. Кри-
терії патентоспроможності корисної моделі, в порів-
нянні з критеріями патентоспроможності винаходу,
дещо «м’якші». До них відносять лише новизну і
промислову придатність. Натомість, від корисної мо-
делі не вимагається умови винахідницького рівня.
Кваліфікаційна експертиза проводиться після
одержання закладом експертизи відповідної заяви
будь-якої особи та документа про сплату збору за
її проведення.
Якщо Держпатент приймає рішення про видачу
патенту, після кваліфікаційної експертизи здійсню-
ється державна реєстрація патенту, для чого вно-
сяться відповідні відомості до відповідного Реєстру.
Одночасно з державною реєстрацією патенту на ви-
нахід чи корисну модель в офіційних патентних ви-
даннях публікуються відомості про видачу патенту.
Видача патенту здійснюється в місячний термін
після його державної реєстрації. Чинність патенту
на винахід — 20 років, на корисну модель — 10 ро-
ків з моменту подання заявки [15, с. 153].
Згідно з Законом України «Про охорону прав на
промислові зразки» об’єктом промислового зразка
може бути форма, малюнок чи розфарбування, або їх
поєднання, що визначають зовнішній вигляд промис-
лового виробу і призначені для задоволення естетич-
них та ергономічних потреб. Предметом промислово-
го зразка можуть бути меблеві вироби, килимарство,
вироби індустрії моди, будь-які промислові вироби-
автомобілі, телефонні будки тощо.
Право власності на промисловий зразок також за-
свідчується патентом. Строк дії патенту на промис-
ловий зразок 15 років з моменту подання заявки на
промисловий зразок [11, с. 250].
Умовами патентоспроможності промислового зраз-
ка є його новизна, відповідність публічному порядку,
принципам гуманності і моралі. Промисловий зразок
визнається новим, якщо сукупність його ознак не ста-
ла загальнодоступною у світі до моменту подання за-
явки на патентування. Обсяг правової охорони, що
надається, визначається сукупністю суттєвих ознак
промислового зразка, представлених на зображенні
(зображеннях) виробу, внесеному до Реєстру, і за-
свідчується патентом з наведеною у ньому копією вне-
сеного до Реєстру зображення виробу.
Право на одержання патенту має автор (співав-
тори) або його спадкоємець (спадкоємці), якщо інше
не передбачено Законом. Таке ж право має робото-
давець, якщо промисловий зразок створено у зв’язку
з виконанням службових обов’язків чи доручення
роботодавця, за умови, що трудовим договором
(контрактом) не передбачено інше.
Процедура патентування промислового зразка при-
писує особі, яка бажає отримати патент і має на це пра-
во, подати до відповідної установи (Держпатенту) за-
явку. Заявка складається українською мовою і повинна
містити: заяву про видачу патенту; комплект зображень
виробу (власне виробу чи у вигляді макета, або малюн-
ка, що дають уявлення про його зовнішній вигляд).
Заявка повинна розкривати суть промислового
зразка досить чітко і повно, щоб його зміг здійсни-
ти фахівець із зазначеної галузі.
За подання заявки сплачується збір.
За умови виконання встановлених вимог, відпо-
відним закладом проводиться експертиза заявки. Ця
експертиза має статус науково-технічної.
анатолій вОЙНаРОвСЬкИЙ606
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
Під час проведення експертизи встановлюється
дата подання заявки; визначається, чи належить
об’єкт, що заявляється, до об’єктів з характерними
ознаками промислового зразка; заявка перевіряється
на відповідність формальним вимогам (тобто вимо-
гам стосовно документів, що входять у склад заявки);
перевіряється документ про сплату збору за подання
заявки на відповідність встановленим вимогам.
Результати експертизи заявки відображаються в
обґрунтованому висновку, на підставі якого прийма-
ється рішення про видачу патенту або про відмову у
його видачі.
На підставі рішення про видачу патенту та за на-
явності документів про сплату державного мита за
видачу патенту і збору за публікацію про видачу па-
тенту, здійснюється публікація в офіційному бюле-
тені відомостей про видачу патенту.
Одночасно з публікацією відомостей про видачу
патенту на промисловий зразок здійснюється дер-
жавна реєстрація патенту на промисловий зразок,
для чого вносяться відповідні відомості до Реєстру.
Видача патенту заявникові здійснюється у місяч-
ний строк після державної реєстрації патенту. Па-
тент видається особі, яка має право на одержання
патенту. Якщо право на одержання патенту мають
кілька осіб, їм видається один патент.
Патент надає власнику виключне (монопольне)
право використовувати промисловий зразок на влас-
ний розсуд, якщо таке використання не порушує
прав інших власників патентів.
Взаємовідносини при використанні промислово-
го зразка, який належить кільком особам, визнача-
ється угодою між ними.
До обов’язків патентовласника належить вимога
добросовісно користуватися виключним правом, що
випливає з патенту.
Незважаючи на кризові явища в Україні і світі, кіль-
кість заявок на патентування об’єктів промислової
власності постійно зростає. За інформацією Алли Жа-
рінової, директора Державного підприємства «Укра-
їнський інститут промислової власності», в першому
півріччі 2011 р. лише на винаходи подано 2632 заяв-
ки, в т. ч. від національних заявників — 1374. Най-
більш активними виявились наукові організації та на-
вчальні заклади Міністерства освіти і науки, молоді та
спорту, які подали на винаходи і корисні моделі 2,1 тис.
заявок, а також організації Міністерства охорони
здоров’я України — 531 заявка. Національної акаде-
мії наук України — 359 заявок [3, с. 5].
Головне спрямування науково-технічного творчо-
го потенціалу винахідників, крім традиційного —
нові біотехнології, нанотехнології тощо.
Реалізація товарів у цивільному обороті (ринко-
вих відносинах), суть яких визначають винаходи,
корисні моделі, промислові зразки, була б дуже
складною, а то й взагалі неможливою, без засобів
індивідуалізації учасників ринку, товарів і послуг. Як
уже зазначалось, до таких засобів належать: комер-
ційні найменування, торгівельні марки, географічні
зазначення місця походження товару.
Під комерційним найменуванням розуміють ту на-
зву, під якою суб’єкт підприємництва виступає у ко-
мерційному обороті і яке вирізняє його серед бага-
тьох таких суб’єктів. Комерційне найменування —
це, фактично, ім’я підприємства (юридичної чи
фізичної особи) учасника ринку.
Комерційні найменування, які ще донедавна мали
назву фірмових найменувань, можуть вважатися таки-
ми (на відміну від зареєстрованих державних суб’єктів
підприємництва), якщо вони відповідають певним ви-
могам: тобто, правдиво відображають його правовий
стан та не вводять в оману споживачів щодо справж-
ньої їх діяльності; воно має бути новим і відрізнятись
від вже існуючих найменувань; має бути сталим, не-
змінним протягом всього часу користування ним.
Вирізняльною рисою комерційного найменування
має бути його структура, яка складається з двох час-
тин: корпусу найменування та додавання. Корпус на-
йменування — це його характеристики: організаційно-
правова форма підприємства, тип, предмет діяльнос-
ті тощо; додавання — це спеціальне найменування
підприємства, його номер або інше позначення: ори-
гінальні слова, власні назви, географічні назви, ско-
рочені назви (абревіатури) підприємств тощо.
У Законодавстві України не прийнято спеціально-
го закону стосовно комерційних найменувань. Але в
Цивільному кодексі України стаття 489 визначає за-
сади правової охорони комерційного найменування:
«Правова охорона надається комерційному наймену-
ванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну осо-
бу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів
щодо справжньої їх діяльності» [15, с. 139—165].
Право інтелектуальної (промислової) власності
на комерційне найменування є чинним з моменту
607Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
першого використання цього найменування і без-
строковим та охороняється без обов’язкового подан-
ня заявки на нього чи його реєстрації. Відомості про
комерційне найменування можуть вноситися до ре-
єстрів, порядок ведення яких встановлюється зако-
ном (Цивільним кодексом України).
Чинність майнових прав інтелектуальної власнос-
ті на комерційне найменування припиняється у разі
ліквідації юридичної особи чи фізичної особи підпри-
ємця та з інших підстав, встановлених законом.
Суб’єктами права на комерційне найменування мо-
жуть виступати юридичні та фізичні особи (індиві-
дуальні підприємці). Останні набувають і здійсню-
ють права і обов’язки під іменами власними, що є
засобом індивідуалізації їх на ринку, хоча вони мо-
жуть мати і особливе комерційне найменування.
З комерційними найменуваннями тісно пов’язані
торговельні марки. В різних вітчизняних і міжнарод-
них нормативно-правових актах для позначення тор-
говельної марки застосовуються й інші категорії:
знак для товарів і послуг, товарні знаки, знак обслу-
говування тощо. В Україні найбільш доцільним є
вживання категорії «торговельна марка», оскільки
нею оперує Цивільний кодекс України, нормативно-
правовий акт вищої, в порівнянні з законами, юри-
дичної сили. В статті 492 Цивільного кодексу Укра-
їни дано визначення цієї категорії: «Торговельною
маркою може бути будь-яке позначення або будь-
яка комбінація позначень, які придатні для вирізнен-
ня товарів (послуг), що виробляються (надаються)
однією особою, від товарів (послуг), що виробля-
ються (надаються) іншими особами. Такими позна-
ченнями можуть бути, зокрема, слова, літери, циф-
ри, зображальні елементи, комбінації кольорів тощо»
[15, с. 139—165].
Зв’язок між комерційним найменуванням і торго-
вельною маркою проявляється у взаємозалежності
і взаємообумовленості: виробник товару (надавач
послуг) — назва товару (послуг).
Суб’єктами права інтелектуальної (промислової)
власності на торговельну марку є фізичні та юри-
дичні особи.
Набуття права інтелектуальної власності на тор-
говельну марку засвідчується свідоцтвом. Строк дії
свідоцтва становить 10 років з моменту подання за-
явки і продовжується за клопотанням власника сві-
доцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору.
Порядок одержання свідоцтва на торговельну мар-
ку визначається Законом України «Про охорону прав
на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р.
і подальших змін до нього [10, с. 231—248].
Зокрема, там йдеться про те, що особа, яка бажає
одержати свідоцтво, подає до Держпатенту заяву,
яка повинна відповідати таким вимогам: стосувати-
ся одного знака; складатися українською мовою і по-
винна містити: заяву про реєстрацію знака, зобра-
ження позначення, що заявляється, перелік товарів
і послуг, для яких заявник просить зареєструвати
знак, згрупованих за МКТП (міжнародною класи-
фікацією товарів і послуг).
Заявка на отримання свідоцтва на торговельну мар-
ку піддається експертизі, яка має статус науково-
технічної експертизи і складається з формальної експер-
тизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті)
і проводиться ліцензованим закладом експертизи.
Під час проведення формальної експертизи вста-
новлюється дата подання заявки; заявка перевіря-
ється на відповідність формальним вимогам (викла-
деним вище); документ про сплату зборів перевіря-
ється на відповідність встановленим вимогам.
Відповідність заявки формальним вимогам є підста-
вою для проведення кваліфікаційної експертизи (екс-
пертизи по суті), під час якої перевіряється відповід-
ність заявленого позначення умовам надання правової
охорони згідно зі ст. 492 Цивільного кодексу України.
Це означає, що торговельна марка повинна мати новиз-
ну (тобто бути невідомою у світі на момент подання за-
явки) та надавати споживачеві можливість без особли-
вих зусиль упізнати потрібний йому товар і виключити
можливість змішування його з аналогічним товаром ін-
ших виробників. Ще одна з умов надання правової охо-
рони торговельній марці, що перевіряється при кваліфі-
каційній експертизі, сформульована в статті 5 Закону
України «Про охорону прав на знаки для товарів і по-
слуг»: «Право охорони надається знаку, який не супер-
ечить публічному порядку, принципам гуманності і мо-
ралі та на який не поширюються підстави для відмови
у наданні правової охорони» [10, с. 231—248].
Згідно з цим Законом не можуть одержати пра-
вову охорону позначення, які зображають або іміту-
ють: державні символи, емблеми міжнародних між-
урядових організацій, офіційні контрольні, гарантій-
ні та пробірні клейма, печатки, нагороди та інші
відзнаки. Не можуть отримати правову охорону та-
анатолій вОЙНаРОвСЬкИЙ608
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
кож позначення, які не мають розрізняльної здат-
ності, є оманливими тощо.
Не реєструються як знаки позначення (торговель-
ні марки) промислові зразки, право на які належать
в Україні іншим особам; назви відомих в Україні тво-
рів літератури і мистецтва; прізвища, імена, псевдо-
німи та похідні від них, портрети, факсиміле відомих
в Україні осіб без їх згоди.
В законі України дається перелік і інших підстав
для відмови у наданні свідоцтва на торговельну мар-
ку [10, с. 231—248].
Якщо за результатами кваліфікаційної експер-
тизи приймається рішення про реєстрацію торго-
вельної марки та за наявності документів про спла-
ту державного мита за видачу свідоцтва і збору за
публікацію про видачу свідоцтва, здійснюється пу-
блікація в офіційному бюлетені відомостей про ви-
дачу свідоцтва.
Одночасно з публікацією відомостей про видачу
свідоцтва здійснюється державна реєстрація торго-
вельної марки, для чого до Реєстру вносяться від-
повідні відомості.
Свідоцтво видається у місячний термін після дер-
жавної реєстрації торговельної марки особі, яка має
право на її одержання. Якщо право на одержання
мають кілька осіб, видається одне свідоцтво на всіх.
Свідоцтво надає його власнику (власникам) право
використовувати знак та інші права, зазначені в За-
коні. Обов’язком власника (власників) свідоцтва є
добросовісне користування правами, що виплива-
ють з його змісту.
Засобом індивідуалізації товару в ринкових від-
носинах, подібним до торговельної марки, є зазна-
чення походження товару. Воно охоплює (об’єднує)
такі терміни: просте зазначення походження товару
і кваліфіковане зазначення походження товару.
Просте зазначення походження товару — будь-
яке словесне чи зображувальне (графічне) позна-
чення, що прямо чи опосередковано вказує на гео-
графічне місце походження товару.
Кваліфіковане зазначення походження товару
включає назву вузького географічного місця, яке вжи-
вається для позначення товару, що походить із зазна-
ченого географічного місця. Категорія «географічне
зазначення походження товару» вказує на місце, звід-
ки походить товар, що має певні якості, репутацію або
інші характеристики, зумовлені характерними для
конкретного географічного місця природними умова-
ми чи людським фактором або їх поєднанням.
Під географічним місцем розуміється будь-який
об’єкт з офіційно визнаними межами, зокрема, кра-
їна, регіон як частина країни, населений пункт, міс-
цевість тощо.
Товарами, що позначаються природними геогра-
фічними зазначеннями, є різні мінеральні води, ін-
дійський чай, волинський бурштин тощо.
Товари, сформовані одночасно природними умо-
вами і людським фактором, є, наприклад, грузин-
ські і французькі вина, вірменські і закарпатські ко-
ньяки, різні сорти кави тощо.
Засади охорони прав на зазначення походження
товарів в Україні та регулювання відносин, що вини-
кають з їх набуттям, використанням та захистом, вста-
новлюють Цивільний кодекс України [15, с. 139—
165] та Закон України «Про охорону прав на зазна-
чення походження товарів» [9, с. 215—231].
Право інтелектуальної (промислової) власності
на географічне зазначення виникає з моменту дер-
жавної реєстрації цього права. Суб’єктами права є
виробники товарів, асоціації споживачів тощо.
Правова охорона простого зазначення походжен-
ня товару надається на підставі його використання і
не підлягає реєстрації. Вона полягає у недопущенні
використання зазначень, що є неправдивими (фаль-
шивими) чи оманливими.
Правова охорона надається кваліфікованому зазна-
ченню походження товару, що вказує на конкретне ге-
ографічне місце, з якого походить товар. При цьому
мають бути виконані такі умови: географічне зазначен-
ня походження товару є назвою географічного місця,
з якого товар походить; воно вживається як назва то-
вару чи як складова частина цієї назви; у вказаному
цією назвою географічному місці наявні характерні
умови та/або людський фактор, що надають товару
певних якостей чи інших характеристик; позначуваний
цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші
характеристики, в основному зумовлені характерними
для конкретного географічного місця природними умо-
вами та/або людським фактором; хоча б одна складо-
ва позначуваного цією назвою товару виробляється в
межах зазначеного географічного місця.
Право на використання зареєстрованого кваліфі-
кованого зазначення походження товару засвідчу-
ється свідоцтвом і є чинним з дати, наступної за да-
609Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
тою державної реєстрації і охороняється безстроко-
во за умови збереження характеристик товару
(по слуги), позначених цим зазначенням.
Процедура набуття свідоцтва передбачає подан-
ня до Держпатенту заявки на реєстрацію кваліфіко-
ваного зазначення походження товару та/або пра-
во на його використання.
Заявка складається українською мовою і повинна
містити: заяву про реєстрацію місця походження то-
вару і відомості про заявника та його адресу; заяв-
лену назву місця походження товару або заявлене
географічне зазначення походження товару; назву
товару; назву та межі географічного місця, де виро-
бляється товар; опис особливих властивостей това-
ру; відомості щодо використання заявленого квалі-
фікованого зазначення походження товару на ети-
кетці та при маркуванні товару; відомості про
взаємозв’язок особливих властивостей товару з при-
родними умовами та/або людським фактором.
До заявки додаються: документ, що підтверджує
факт про те, що заявник виробляє товар, для якого про-
сить зареєструвати назву місця походження; висновок
спеціально уповноваженого органу про те, що особли-
ві властивості, зазначені в заявці, об’єктивно зумовле-
ні природними умовами та/або людським фактором,
вказаного географічного місця виготовлення товару; ви-
сновок відповідного органу щодо меж географічного
місця, з яким пов’язані особливі властивості товару.
Експертиза заявки має статус науково-технічної
експертизи. У ході експертизи здійснюється пере-
вірка цього зазначення стосовно видових назв, вне-
сених до переліку видових назв товарів.
Якщо за результатами експертизи визначено, що
заявка відповідає вимогам Закону, відомості про за-
явку публікуються в офіційному бюлетені: рішення про
реєстрацію цього кваліфікованого зазначення товару
або право на використання зареєстрованого кваліфі-
кованого зазначення походження товару і здійснюєть-
ся реєстрація шляхом внесення до Реєстру необхідних
відомостей. Протягом місяця з моменту реєстрації цьо-
го зазначення особам, яким надано право на його ви-
користання, за умови сплати державного мита, вида-
ється свідоцтво на використання кваліфікованого за-
значення походження товару. Свідоцтво, що посвідчує
реєстрацію, діє протягом 10 років з моменту подання
заявки. Термін дії свідоцтва продовжується на наступ-
ні 10 років на підставі заяви його власника, за умови
надання підтвердження спеціально уповноваженого
органу, що власник свідоцтва виробляє товар у геогра-
фічному місці, зазначеному у Реєстрі. За продовжен-
ня строку дії свідоцтва сплачується збір.
Обсяг правової охорони свідоцтвом визначаєть-
ся Реєстром і зафіксованими у свідоцтві характерис-
тиками товару та межами географічного місця.
В юридично-комерційному обігу часто вживаєть-
ся категорія «бренд». Дослівний переклад з англій-
ської вона означає ґатунок, сорт, якість. Це категорія
застосовується до позначення найбільш авторитетних
торговельних марок. Головний консультант комітету
Верховної Ради України з питань науки і освіти Ген-
надій Андрощук, посилаючись на дослідження
Г.В. Гейгера (Донецький Національний Університет
економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського),
дає таке трактування бренду: «…Бренд — це послі-
довний набір функціональних, емоційних та виразних
обіцянок цільовому споживачеві, які є унікальними,
значущими та такими, що важко імітуються; це комп-
лекс споживчих очікувань, які можна задовольнити
протягом тривалого періоду, це інтелектуальна части-
на товару, відбита у властивих тільки цьому товару
назві й дизайні та формує стійкий позитивний зв’язок
зі споживачем. Відомий бренд сприяє підвищенню
цінності продукції підприємства, самого підприємства
та досягнення високого рівня конкурентоспроможнос-
ті, знижує рекламні витрати, створює умови для роз-
ширення ринків збуту» [1]. Процес створення успіш-
ного бренда позначається категорією «брендинг».
Цей же автор наводить і рейтинг першої десятки
ТОП-100 українських брендів та їх вартість:
1. Nemiroff — вартість 404 млн. доларів; 2. Обо-
лонь — вартість 322 млн. доларів; 3. Чернігів-
ське — вартість 274 млн. доларів; 4. Хортиця —
вартість 197 млн. доларів; 5. Київстар — 192 млн.
доларів; 6. Rochen — вартість 167 млн. доларів;
7. Сандора — вартість 155 млн. доларів; 8. Славу-
тич — вартість 149 млн. доларів; 9. Life:) — вар-
тість 125 млн. доларів; 10. Хлібний дар — вартість
117,5 млн. доларів [6, с. 175—182].
Оскільки торговельні марки можуть повністю
або частково відтворювати назви комерційних під-
приємств, є підстави вважати бренди і якісними ха-
рактеристиками підприємства, що випускають
брендові товари, надають брендові послуги, геогра-
фічні зазначення.
анатолій вОЙНаРОвСЬкИЙ610
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
Поняття «бренд» де-факто увійшло у всі сфери
суспільного життя, набуло характеру публіцистич-
ної категорії і позначає предмети, явища, особистос-
ті тощо, що мають визнаний у суспільстві авторитет
(як позитивний, так і негативний).
Наведені відомості дають змогу (в першому на-
ближенні) матеріально оцінити торговельні марки,
комерційні найменування, географічні зазначення.
Найбільш розповсюдженими порушеннями пра-
ва промислової власності у всьому світі є недобро-
совісна конкуренція. Закон України «Про захист від
недобросовісної конкуренції» [6, с. 32] дає визна-
чення цього поняття. «Недобросовісною конкурен-
цією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать пра-
вилам, торговим та іншим чесним звичаям у підпри-
ємницькій діяльності» [6, с. 175].
Це загальне поняття містить в собі низку поло-
жень, зокрема такі, як неправомірне використання
ділової репутації господарюючого суб’єкта (підпри-
ємця), створення перешкод господарюючим суб’єктам
(підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення
неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне
збирання, розголошення комерційної таємниці.
Перше положення включає такі види недобро-
совісної конкуренції як неправомірне використан-
ня чужих позначень, рекламних матеріалів, упаков-
ки, неправомірне використання товару іншого ви-
робника; копіювання зовнішнього вигляду виробу;
порівняльна реклама.
Друге положення трактує недобросовісну конку-
ренцію як дискредитацію господарюючого суб’єкта
шляхом поширення неправдивих, неточних або непо-
вних відомостей, які завдали або могли завдати шко-
ду його діловій репутації; купівля-продаж товарів, ви-
конання робіт, надання послуг із примусовим асорти-
ментом; схиляння до бойкоту господарюючого
суб’єкта; схиляння постачальника до дискримінації
покупця; схиляння господарюючого суб’єкта до розі-
рвання договору з конкурентом; підкуп працівника
постачальника з метою неналежного виконання або
невиконання працівником постачальника службових
обов’язків; підкуп працівника покупця (замовника) з
метою неналежного виконання або невиконання пра-
цівником покупця службових обов’язків, що призве-
ло або могло призвести до отримання конкурентом пе-
реваг; досягання неправомірних переваг у конкурен-
ції шляхом порушення чинного законодавства.
І третє положення — неправомірне збирання ко-
мерційної таємниці, тобто добування протиправним
способом відомостей про комерційну таємницю,
якщо це завдало чи могло завдати шкоди господа-
рюючому суб’єкту; розголошення комерційної таєм-
ниці; схиляння до розголошення комерційної таєм-
ниці службовою особою, якій були довірені відомос-
ті, що становлять комерційну таємницю, у зв’язку з
виконанням нею посадових обов’язків; неправомір-
не використання комерційної таємниці шляхом не-
дозволеного впровадження у виробництво здобутих
відомостей, що становлять комерційну таємницю.
За недобросовісну конкуренцію законом передба-
чена відповідальність у вигляді накладання штрафів на
порушників господарюючих суб’єктів юридичних осіб
та громадян, а також накладання адміністративних
стягнень: відшкодування збитків, вилучення товарів з
неправомірно використаним позначенням та копій ви-
робів іншого господарюючого суб’єкта, спростування
неправдивих, неточних або неповних відомостей.
Суб’єкти підприємництва для відвернення недобро-
совісної конкуренції можуть розробляти правила про-
фесійної етики у конкуренції, які можуть використо-
вуватись при укладанні договорів, розробці установ-
чих та інших документів господарюючих суб’єктів.
Законодавство у сфері захисту від недобросовісної
конкуренції веде свій початок від Паризької конвенції
про охорону промислової власності (стаття 10 від 20 бе-
резня 1883 року) [13]. Це проблема виписана в Кон-
ституції України (стаття 42) [12, с. 12], Законах Укра-
їни «Про захист економічної конкуренції» [7] та «Про
Антимонопольний комітет України» [4]. Це законо-
давство постійно вдосконалюється, зокрема, Верховна
Рада України прийняла Закон України «Про внесен-
ня змін до Закону України «Про захист від недобро-
совісної конкуренції» від 18 грудня 2008 року [4]. Цей
закон спрямований на підвищення ефективного вико-
нання органами Антимонопольного комітету України
своїх завдань щодо захисту суб’єктів господарювання
і споживачів від недобросовісної конкуренції, а також
забезпечуватиме розвиток добросовісної конкуренції.
Україна як повноправний цивілізований член сві-
тового співтовариства вносить вагомий вклад у роз-
виток науково-технічного прогресу людства, спря-
мовуючи свої зусилля на подальше вдосконалення
нормативно-правової бази промислової власності з
метою забезпечення більш ефективної правової охо-
611Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
рони і захисту об’єктів інтелектуальної власності та
запобігання недобросовісної конкуренції.
Проте, залишається актуальною проблема втілен-
ня науково-творчих досягнень науковців, винахід-
ників тощо у повсякденну практику функціонуван-
ня народного господарства України.
1. андрощук Г. Рейтинг національних брендів / Г. Андро-
щук // Інтелектуальна власність. — 2011. — № 9.
2. Березанська в. Четвертий Генеральний директор
ВОІВ відвідав Україну / В. Березанська // Інтелек-
туальна власність. — 2010. — № 7.
3. Жарінова а. Інтелектуальна власність як новітнє джерело
зростання добробуту суспільства / Жарінова А., Ман-
дзюк І. // Інтелектуальна власність. — 2011. — № 8.
4. Закон України «Про антимонопольний комітет Украї-
ни» // Верховна Рада України ; Закон від
26.11.1993. — № 3659-ХІІ [Електронний ресурс] :
база даних Законодавства України, веб-сайт Верхо-
вної Ради України. — Режим доступу. — http://
zakon2.rada.gov.ua/laws/show/закон про антимоно-
польний комітет. — Назва з екрану.
5. Закон України «Про внесення змін до Закону Украї-
ни» «Про захист від недобросовісної конкуренції»,
Верховна Ради України; Закон від 18.12.2008. —
№ 689-VI [Електронний ресурс] : база даних Зако-
нодавства України, веб-сайт Верховної Ради Украї-
ни. — Режим доступу. — http://zakon2.rada.gov.ua/
laws/show/689-17 — Назва з екрану.
6. Закон України «Про захист від недобросовісної кон-
куренції» // Інтелектуальна власність в Україні. Нор-
мативна база. — К. : КНТ, 2003.
7. Закон України «Про захист економічної конкуренції».
Верховна Рада України ; Закон від 11.01.2001. — № 2210-
ІІІ [Електронний ресурс] : база даних Законодавства
України, веб-сайт Верховної Ради України. — Режим до-
ступу. — http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/про за-
хист економічної конкуренції — Назва з екрану.
8. Закон України «Про охорону прав на винаходи і ко-
рисні моделі» // Інтелектуальна власність в Україні.
Нормативна база. — К. : КНТ, 2003.
9. Закон України «Про охорону прав на зазначення по-
ходження товарів» // Інтелектуальна власність в
Україні. Нормативна база. — К. : КНТ, 2003.
10. Закон України «Про охорону прав на знаки для това-
рів і послуг» // Інтелектуальна власність в Україні.
Нормативна база. — К. : КНТ, 2003.
11. Закон України «Про охорону прав на промислові зраз-
ки» // Інтелектуальна власність в Україні. Норматив-
на база. — К. : КНТ, 2003.
12. Конституція України. — К. : Велес, 2007.
13. Паризька конвенція про охорону промислової влас-
ності. Зібрання чинних міжнародних договорів Украї-
ни. Офіційне видання. Т. І. 1990—1991 рр. — К. :
Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 320 с.
14. Пічкур О. Інноваційний розвиток світової економіки та
місце України в ньому / О. Пічкур. — № 7. — 2009.
15. Цивільний кодекс України. — Харків : Ксилон, 2007.
anatoly voinarovsky
ON INDUSTRIAL PROPERTY AS A FACTOR
IN DEVELOPMENT OF SCIENTIFIC
AND TECHNOLOGICAL PROGRESS
AND IMPROVEMENT OF PHYSICAL
INFRASTRACTURE
Industrial property, being a part of intellectual property is a
branch of civil law dealing with protection of inventions, spec-
imens of industrial design, utility models, means of individu-
alization for participants of a social circulation, as well as of
wares and services, prevention of unfair competition. These
issues form the basis for development and strengthening of a
physical infrastructure of society, factor of intensification of
scientific and technological progress. International and home
normative and legal bases provide quite firm protection for
mentioned items. This article contains criteria and procedures
of acquiring legal protection of industrial property and finan-
cial results of their use.
Keywords: industrial property, patent law, an invention, a
utility model, trade name, industrial prototype, trademark,
geographical directions, means of individualization of market
wares and services, patent procedure, preliminary examina-
tion of the invention, the formal examination, qualifying ex-
amination, State Patent.
анатолий войнаровский
ПРОМЫШЛЕННАЯ СОБСТВЕННОСТЬ
КАК ФАКТОР РАЗВИТИЯ НАУЧНО-
ТЕХНИЧЕСКОГО ПРОГРЕССА
И СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ
МАТЕРИАЛЬНОЙ БАЗЫ ОБЩЕСТВА
Промышленная собственность как составная часть интел-
лектуальной собственности является подразделом граждан-
ского права по охране изобретений, промышленных образ-
цов, полезных моделей, средств индивидуализации участни-
ков гражданского оборота, товаров и услуг, предотвращения
недобросовестной конкуренции. Эти объекты являются
основой развития и укрепления материально-технической
базы общества, фактором активизации научно-технического
прогреса. Международная и отечественная нормативно-
правовая база обеспечивает охрану этих объектов. В статье
выписаны критерии и процедура приобретения правовой
охраны объектов промышленной собственности и матери-
альные результаты их использования.
Ключевые слова: промышленная собственность, патент-
ное право, изобретение, полезная модель, коммерческое
наименование, промышленный образец, торговая марка,
географическое указание места происхождения товара,
средства индивидуализации участников рынка, товаров и
услуг, патентная процедура, предварительная экспертиза
изобретения, формальная экспертиза, квалификационная
экспертиза, Госпатент.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94773 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:33:34Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Войнаровський, А. 2016-02-11T20:50:02Z 2016-02-11T20:50:02Z 2012 Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення матеріальної бази суспільства / А. Войнаровський // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 603-611. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94773 Промислова власність як складова частина інтелектуальної
 власності є підгалуззю цивільного права з охорони винаходів, промислових зразків, корисних моделей, засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та запобігання недобросовісній конкуренції. Ці об’єкти
 є базисом розвитку і зміцнення матеріально-технічної бази
 суспільства, фактором активізації науково-технічного прогресу. Міжнародна і вітчизняна нормативно-правова база
 забезпечує охорону цих об’єктів. В статті виписані критерії
 і процедура набуття правової охорони об’єктів промислової
 власності та матеріальні результати їх використання. Industrial property, being a part of intellectual property is a
 branch of civil law dealing with protection of inventions, specimens
 of industrial design, utility models, means of individualization
 for participants of a social circulation, as well as of
 wares and services, prevention of unfair competition. These
 issues form the basis for development and strengthening of a
 physical infrastructure of society, factor of intensification of
 scientific and technological progress. International and home
 normative and legal bases provide quite firm protection for
 mentioned items. This article contains criteria and procedures
 of acquiring legal protection of industrial property and financial
 results of their use. Промышленная собственность как составная часть интеллектуальной собственности является подразделом гражданского права по охране изобретений, промышленных образцов, полезных моделей, средств индивидуализации участников гражданского оборота, товаров и услуг, предотвращения
 недобросовестной конкуренции. Эти объекты являются
 основой развития и укрепления материально-технической
 базы общества, фактором активизации научно-технического
 прогреса. Международная и отечественная нормативно-правовая база обеспечивает охрану этих объектов. В статье
 выписаны критерии и процедура приобретения правовой
 охраны объектов промышленной собственности и материальные результаты их использования. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення матеріальної бази суспільства On industrial property as a factor in development of scientific and technological progress and improvement of physical infrastracture Промышленная собственность как фактор развития научно-технического прогресса и совершенствования материальной базы общества Article published earlier |
| spellingShingle | Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення матеріальної бази суспільства Войнаровський, А. Статті |
| title | Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення матеріальної бази суспільства |
| title_alt | On industrial property as a factor in development of scientific and technological progress and improvement of physical infrastracture Промышленная собственность как фактор развития научно-технического прогресса и совершенствования материальной базы общества |
| title_full | Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення матеріальної бази суспільства |
| title_fullStr | Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення матеріальної бази суспільства |
| title_full_unstemmed | Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення матеріальної бази суспільства |
| title_short | Промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення матеріальної бази суспільства |
| title_sort | промислова власність як фактор розвитку науково-технічного прогресу і вдосконалення матеріальної бази суспільства |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94773 |
| work_keys_str_mv | AT voinarovsʹkiia promislovavlasnístʹâkfaktorrozvitkunaukovotehníčnogoprogresuívdoskonalennâmateríalʹnoíbazisuspílʹstva AT voinarovsʹkiia onindustrialpropertyasafactorindevelopmentofscientificandtechnologicalprogressandimprovementofphysicalinfrastracture AT voinarovsʹkiia promyšlennaâsobstvennostʹkakfaktorrazvitiânaučnotehničeskogoprogressaisoveršenstvovaniâmaterialʹnoibazyobŝestva |