Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури
У статті подається значення слів «сад», із тлумачних та етимологічних словників — як вітчизняних, так і зарубіжних. Велика увага акцентується на першоджерелі значень цих термінів — Біблії. Наводяться паралелі зі світових релігій, а також з різних країн світу — Далекого Сходу, Європи та Азії. In th...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94776 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури / В. Тарас // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 676-683. — Бібліогр.: 22 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94776 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Тарас, В. 2016-02-11T20:52:08Z 2016-02-11T20:52:08Z 2012 Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури / В. Тарас // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 676-683. — Бібліогр.: 22 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94776 У статті подається значення слів «сад», із тлумачних та етимологічних словників — як вітчизняних, так і зарубіжних. Велика увага акцентується на першоджерелі значень цих термінів — Біблії. Наводяться паралелі зі світових релігій, а також з різних країн світу — Далекого Сходу, Європи та Азії. In the article has been presented strict meaning of term garden from explanatory and etymological vocabularies of home and foreign compiling. Especial attention has been paid to the source of meaning for those terms, i.e. the Holy Bible. Parallels in world religious doctrines as well as in different world cultures, as the Far East, Europe and Asia have been exposed. В статье представлены значения слова «сад» из толковых и этимологических словарей — как отечественных, так и зарубежных. Большое внимание уделяется значению термину «сад» в Библии. Приводятся параллели из учений мировых религий, а также из разных стран мира — Дальнего Востока, Европы и Азии. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури Definition garden in the history of landscape architecture Термин «сад» в истории ландшафтной архитектуры Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури |
| spellingShingle |
Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури Тарас, В. Статті |
| title_short |
Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури |
| title_full |
Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури |
| title_fullStr |
Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури |
| title_full_unstemmed |
Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури |
| title_sort |
термін «сад» в історії ландшафтної архітектури |
| author |
Тарас, В. |
| author_facet |
Тарас, В. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народознавчі зошити |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Definition garden in the history of landscape architecture Термин «сад» в истории ландшафтной архитектуры |
| description |
У статті подається значення слів «сад», із тлумачних та
етимологічних словників — як вітчизняних, так і зарубіжних. Велика увага акцентується на першоджерелі значень
цих термінів — Біблії. Наводяться паралелі зі світових релігій, а також з різних країн світу — Далекого Сходу, Європи та Азії.
In the article has been presented strict meaning of term garden
from explanatory and etymological vocabularies of home and
foreign compiling. Especial attention has been paid to the source
of meaning for those terms, i.e. the Holy Bible. Parallels in
world religious doctrines as well as in different world cultures, as
the Far East, Europe and Asia have been exposed.
В статье представлены значения слова «сад» из толковых и
этимологических словарей — как отечественных, так и зарубежных. Большое внимание уделяется значению термину
«сад» в Библии. Приводятся параллели из учений мировых
религий, а также из разных стран мира — Дальнего Востока, Европы и Азии.
|
| issn |
1028-5091 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94776 |
| citation_txt |
Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури / В. Тарас // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 676-683. — Бібліогр.: 22 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT tarasv termínsadvístoríílandšaftnoíarhítekturi AT tarasv definitiongardeninthehistoryoflandscapearchitecture AT tarasv terminsadvistoriilandšaftnoiarhitektury |
| first_indexed |
2025-11-25T22:32:19Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:32:19Z |
| _version_ |
1850566317306806272 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
За останні десятиріччя в суспільстві з’явилася пев-
на мода на закладення садів, що спричинило по-
яву великої кількості наукової, науково-популярної
та особливо популярної літератури, присвяченої пи-
танням закладання садів і парків. Сучасні глянсові
журнали Life-Style та періодичні видання, присвяче-
ні господарському садівництву, містять не лише прак-
тичні поради, але і подають статті з історії та теорії
садово-паркового мистецтва. Базова термінологія
«сад», «парк», «садово-паркове мистецтво», «ланд-
шафтна архітектура» та контекст, в якому вона вжи-
вається, у цих працях є далекою від початкового зміс-
ту, історично закладеного в термінах. Це незнання
чи нерозуміння основних принципів і понять. Не кра-
ща ситуація є і з науковою та науково-популярною
літературою. Те, що є прийнятним для повсякденної
мови, є неприпустимим в наукових текстах, де слово
стає терміном, семантичне поле якого в ідеалі звуже-
но до одного єдиного значення. З’явилася тенденція
замінювати слово «сад» на «парк», керуючись уяв-
ленням про «сад», що це ділянка з фруктовими на-
садженнями, якій притаманні лише утилітарні функ-
ції. Як наслідок, радянською історією архітектури
були викреслені з предмету дослідження монастир-
ські сади, і фактично усі сади до XVII ст., в силу їх
утилітарного характеру. Таким чином, у сучасній ар-
хітектурній дисципліні «сад» як явище фактично при-
рівнюється до городу, який за визначенням не може
бути твором мистецтва.
Для прикладу наведемо визначення слова «сад» у
тлумачних і етимологічних словниках і терміна «сад»
у фаховій літературі з садово-паркового мистецтва та
ландшафтної архітектури. У тлумачних словниках
слово «сад» визначено як «…спеціально відведена
значна площа землі, на якій вирощують плодові де-
рева, кущі тощо; присадибна ділянка, засаджена пло-
довими деревами, кущами, квітами тощо; те саме, що
парк» [14, с. 9], «…ділянка землі, засаджена ста-
раннями людини деревами, кущами, квітами, з вби-
тими доріжками і різного роду та виду витівками,
прикрасами» [6, с. 127—129], «…ділянка землі, за-
саджена деревами, кущами, квітами» [12], «…ділян-
ка землі, де ростуть квіти і дерева» [8]. Етимологіч-
ний словник української мови подає слово сад як «за-
саджену деревами ділянку» [7, с. 162], в ро сійському
етимологічному словнику М. Фасмера — сад, це
«дерево, рослина, гай» [22, s. 567].
У фаховій літературі термін «сад» — це ділянка з
рослинами, що культивуються [1]; це об’єкт озеле-© В. ТАРАС, 2012
Вікторія ТАРАС
ТЕРМІН «САД» В ІСТОРІЇ
ЛАНДШАФТНОЇ АРХІТЕКТУРИ
У статті подається значення слів «сад», із тлумачних та
етимологічних словників — як вітчизняних, так і зарубіж-
них. Велика увага акцентується на першоджерелі значень
цих термінів — Біблії. Наводяться паралелі зі світових ре-
лігій, а також з різних країн світу — Далекого Сходу, Єв-
ропи та Азії.
Ключові слова: сад, парк, садово-паркове мистецтво,
ланд шафтна архітектура, культ бога, міф, Адоніс, христи-
янство, Едем.
677Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
нення, який займає територію площею не менше
5—10 га, зайняту деревними та кущовими насаджен-
нями, алеями, галявинами, квітниками, малими архі-
тектурними формами, зазвичай включають естраду,
ігрові майданчики, дитячий сектор, водойми; стано-
вить певну планувальну композицію [3, с. 402—
403]; це невеликий за площею парк, переважно за-
саджений декоративними або плодовими породами
дерев і кущів [9]. В короткому довіднику архітекто-
ра, присвяченому ландшафтній архітектурі, під ре-
дакцією І.Д. Родічкіна [13, с. 19], подано визначен-
ня садово-паркового мистецтва, в книзі С. Ожегова
[11], присвяченій історії ландшафтної архітектури,
визначення термінів не надається взагалі.
Таким чином, з наведених прикладів ми бачимо,
що поняття «сад» і «парк» фактично стали синоні-
мами. Не відомо, хто і коли вперше почав некорек-
тно використовувати «парк» замість «сад», але сьо-
годні це міцно увійшло до побутової і наукової сві-
домості. Спробуємо показати історичні корені та
визначити базовий термін «сад» з точки зору садово-
паркового мистецтва та ландшафтної архітектури.
Історія виникнення садів тісно пов’язана з істо рією
людської цивілізації. Прийнято вважати, що садів-
ництво і сільське господарство з’явилися одночасно
в неоліті (X — поч. III тис. до н. е.). Месопотамія
стояла у витоків сільського господарства і її прийня-
то вважати батьківщиною садівництва. Сільське гос-
подарство, забезпечивши врожай великої кількості
зернових, створило умови для розвитку міської ци-
вілізації. Достаток сприяв подальшому розвитку ар-
хітектури і садівництва. Піднявшись над суровими
вимогами природи і усвідомивши, що «безкорисне»
може давати витончену насолоду, людина вийшла у
світ надприродної реальності, створила світ артефак-
тів, тобто світ культури й соціуму. У процесі станов-
лення і розвитку цивілізації рослини були ідентифі-
ковані і з загальної кількості рослин відібрані най-
більш корисні та красиві, які згодом застосовувались
у садах. Таким чином, створюються умови для поя-
ви саду, і, як наслідок, постають запитання: сад це
результат чи процес, що в ньому є первинним: краса
чи користь. В сьогоднішньому повсякденному розу-
мінні поняття «сад» уявляється як утилітарний об’єкт,
якому не притаманна краса. В період появи садів пе-
ревага утилітарного начала не знижувала їх естетич-
ного, художнього значення. Наявність фруктових де-
рев зовсім не означала утилітарне призначення саду,
наявні утилітарні функції саду естетично осмислюва-
лися. В давніх рукописах згадується сади, влашто-
вані в храмах, палацах, де вирощували фрукти та ово-
чі, призначені для вшанування богів.
Головну роль у житті давніх народів відігравали
міфи. Це історично перша форма культури, яка змі-
нює духовне життя людини. Людина не відрізняє
сенс від природної властивості, асоціативний зв’язок
від причинно-наслідкового. Все одухотворяється, і
природа виступає як світ грізних, але рідних люди-
ні міфологічних істот — демонів і богів. Паралель-
но з міфом в історії культури і діяло мистецтво. Мис-
тецтво є виявленням потреби людини в образно-
символічному вираженні і переживанні значимих
моментів свого життя. Мистецтво створює для лю-
дини «другу реальність» — світ життєвих пережи-
вань, виражених спеціальними образно-символічними
засобами. Все це віднайшло відображення в садах,
в них здійснювалися культи, присвяченні богам, вони
самі були предметом культу. Одним з найвідоміших
був культ бога сонця Фінікії Адоніса. Справжнє ім’я
сиро або сирійсько-фінікійського бога було Таммуз
чи Фаммуз, воно тотожне з Адонісом з давньогрець-
кої міфології, оскільки походить від фінікійського
слова adon (адон) — «цар», «Господь», «владика».
У цього бога яскраво виражені рослинні функції,
пов’язані з періодичним вмиранням і відродженням
природи. В Сирії і Фінікії були популярні пишні
святкування на честь Адоніса — адонії. Культ Адо-
ніса поширений у Єгипті, на островах Кіпр і Лесбос.
Найбільшого розвитку культ Адоніса як божества
природи одержав в Біблосі 1 і його околицях. Звідси
культ цей перейшов до греків приблизно у VII ст. до
н. е., які перетворили Адоніса у напівбога, і з азіат-
ського міфу створили поетичну оповідь 2. Свято Адо-
1 Біблос (βύβλος) — біблійне місто Гебал (Губл), давне
місто Фінікії, розташоване на березі Середземного моря,
32 км від Бейрута.
2 Адоніс — за однією з версій це син царя Кіпру Кіна-
риса і Мірри. Коли він народився, богиня кохання Аф-
родіта, побачивши його красу, викрала його і заховала в
скриньці. Охороняти цю скриньку вона довірила Пер-
сефоні — дружині царя підземного царства Плутона.
Персефоні дитя сподобалося також і вона відмовилася
повертати його Афродіті. Суперечку між ними вирішив
Зевс. За рішенням Зевса Адоніс повинен був ділити рік
між земним життям і підземним царством. На Землі весь
вікторія ТаРаС678
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
ніса, яке головним чином відносилося до смерті пре-
красного, оплакуваного Афродітою хлопця, відбу-
валося щорічно, здебільшого в липні, або весною, і
складалося з двох частин: під час першої оплакува-
лася смерть Адоніса, у другій — з радістю святку-
валося його повернення до Афродіти. У Біблосі, де
адонії святкувалися з особливою пишнотою, вистав-
лялося спочатку зображення Адоніса при тужливо-
му співі, з дотриманням усіх похоронних обрядів,
потім відбувалось радісне святкування з нагоди по-
вернення Адоніса з пекла. Важливу роль в адоніях
відігравали так звані «сади Адоніса» — це були на-
повнені землею глиняні посудини або корзини, в які
сіяли пшеницю, ячмінь, салат і різні види квітів.
Протягом восьми днів жінки дбайливо доглядали їх.
Рослини швидко піднімалися, але через нестачу міс-
ця і живлення кореневої системи швидко в’янули.
Після закінчення восьмиденного терміну їх, разом
із зображеннями померлого Адоніса, виносили і ки-
дали в море або в річку. Сади, присвяченні Адоні-
су, насаджувалися і в природному середовищі.
«Сади Адоніса» відображають втілення самого Бога
та є проявом його сутності. «Сади» представляли
Адоніса в його початковій, рослинній формі, статуї
Адоніса, які з’явилися пізніше, представляли його
в антропоморфному вигляді. Швидке проростання
пшениці і вівса в «садах Адоніса» повинно було
сприяти доброму сходу врожаю, а занурення «са-
дів» у воду було магічним засобом за безпечити до-
статню кількість вологи.
вільний час Адоніс проводив з Афродітою. Персефона
ревнувала Адоніса, а тому намовила Ареса, лютого і рев-
нивого бога війни, його убити. Адоніс, який був коханим
Афродіти, часто полював в горах. Арес, прийняв подобу
дикого вепра і одного дня під час полювання несподіва-
но напав. Адоніс в боротьбі з вепром загинув. Афроді-
та оплакувала його і поховала в горах Кіпру. На згадку
про коханого вона повеліла, аби краплі пролитої хлопцем
крові вічно проростали із землі прекрасними квітками.
З крапель крові Адоніса розпустилися яскраво-червоні
квіти, які пізніше назвали його ім’ям, а сльози Афродіти
перетворилися на білі анемони. Душа Адоніса полинула
в царство мертвих до Персефони. Засмучена Афродіта
умовила Зевса дозволити Адонісу проводити частину
року на Землі. Зевс погодився з проханням і Адоніс
кожної весни став повертатися до Афродіти. Так в міфі
про Адоніса відбилося уявлення давніх людей про що-
річну зміну пори року і відновлення природи. Взято з:
Адонис, в мифологии [17, с. 188].
Розведення «садів Адоніса» з метою забезпечи-
ти родючість землі та людей було украй поширено:
аналогічні звичаї відомі в Індії та Європі. Іудеї по-
клонялися Таммузу в часи царя Седекії (597—
586 рр. до н. е.) та руйнування Єрусалиму (70 р.
н. е.), Пророк Єзекіїль згадує про жінок, які пла-
чуть за Таммузом, біля північної брами єрусалим-
ського храму (Біблія. Книга Єзекіїля 8.14). Культ
Адоніса і християнство тісно пов’язані. Близьке по
звучанню ім’я «Адон» (Адоним, Адонай) євреї за-
позичили від фінікіян. Це ім’я увійшло до складу ба-
гатьох назв Ваал(а), Господь, Мелех. В іудаїзмі
Адонай (Адонаї, Господь мій) використовувалось
як одне з означень Бога 3, з епохи еллінізму засто-
совується також як замінник (при читанні вголос)
невимовного імені Ягве (Библия. Ветхий и Новый
заветы. Синоидальный перевод. Библейская
энциклопедия. арх. Никифор. 1891) 4, воно заміню-
валось словами Haš-Šem (Ім’я) або словосполучен-
ням Адонай Елохім 5 (‘Adonai ‘Elohim), що в пере-
кладі значить Господь Бог [18, 19]. Велику роль ві-
дігравав культ бога родючості Ієшуа, близького до
вавилонського Таммузу і грецького Адоніса. Після
руйнування Єрусалима міф про Ієшуа злився з уяв-
ленням про месію, прихід якого передбачали єврей-
3 До I ст. н. е. іудаїзм, трактуючи вислів: «Не взивай
Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує
Господь того, хто взиватиме Його Ймення надаремно»
(Біблія. Вихід 20:7), забороняє вимовляти ім’я Ягве.
Правильну (таємну) вимову імені знали тільки священи-
ки Єрусалимського храму, а в побуті використовувався
титул Адонай (Господь, Всевишній). Під час чергової
навали язичників Єрусалимський храм був зруйнований,
першосвященик вбитий, таким чином, первісна вимова
імені Бога була втрачена навіки.
4 У найдавнішій єврейській версії ім’я Ягве/Єгова запи-
сано чотирма літерами так: ЙГВГ הוהי, утворюючи т. зв.
тетраграму (грец. τετραγράμματον, від τετρα — «чотири»
та γράμμα — «літера». Остання з цих літер не читаєть-
ся як «г», а позначає голосний звук. Латинською мовою
ця тетраграма транслітерується як YHWH. Дві основні
традиції читання тетреграми: Yahwe (Ягве) та Yehowa
(Єгова). Оскільки орфографія єврейської та арамейської
мов включала лише приголосні літери, а голосні підби-
рались згідно з усною традицією, то правильна вимова
цього імені залишається предметом гіпотез.
5 Елохім (םיהלא,םיהולֱא, Элоhи́м) — гебрейське слово, яке
означає поняття Божества, це титул Творця, а с точки
зору Кабали, одно з імен-епітетів Бога, яке переклада-
ється словом в множині як «Боги».
679Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
ські пророки. Досить зауважити, що гай, присвяче-
ний Адонісу, знаходився у Віфлеємі 6, що в перекла-
ді означає «дім хліба».
Таким чином, в уявленні різних народів були іден-
тичні культи та Боги — Митра, Аттіс, Вакх (Діо-
ніс), Осіріс, Таммуз, Думузи-абзу, Адоніс, Ієшуа,
Кришна, Будда, присвяченні володарю землі і ро-
дючості, постає уявлення про померле й воскресле
божество, яке уособлює щорічне вмирання і ожив-
лення природи. Ці культи були свідченням віри у ві-
чний рух життя: ув’язнення природи в підземному
царстві — з подальшим її воскресінням — насадже-
ний Сад постає як символ, наочний прояв цієї віри.
Найбільш раннє писемне свідчення про типи садів
знаходимо в античного поета Вергілія (70—19 рр.
до н. е.) у IV книзі Георгіки [2, с. 153—181], при-
свяченій бджільництву. Він подає зібраний образ
саду, який займає 33 рядки 7, окрім того, там же в
описі «саду взагалі» (рядки 118—124) подані осно-
вні типи реальних римських садів на рівні їх дифе-
ренціальних ознак-рослин pomaria, rosaria, topiaria,
viridaria, hortus (в значенні городу) і т. п. Стає зро-
зумілим, що сад не може вирости сам по собі — його
вирощують, обробляють, прикрашають. Необхідною
умовою для існування саду є турботливий догляд
(cura colendi). Таким чином, поняття «сад», перш за
все, включає в собі приналежність до сфери культу-
ри. Описуючи сади автор показує, що кожен сад гід-
ний оспівування: чи-то «пишні» сади і знамениті ро-
зарії Пестума, як вищий рівень, вершина садового
мистецтва, чи найбільш прозаїчний вид саду — го-
род з цикорієм, петрушкою, гарбузом, і обов’язкова
умова при устрої саду — вода для поливання (poti
rivi). Згідно з Вергілієм город — об’єкт, настільки
ж гідний оспівування, як і пишні сади. Універсаль-
ною ознакою саду є його «повнота» — мається на
увазі родючий, рясний на плоди, зрілий (fertilis,
6 Заслуговує на увагу повідомлення св. Ієроніма
(бл. 340—420 рр.). Рідне місто Господа, Віфлеєм, пише
Ієронім, знаходиться в тіні гаю, ще більш древнього
бога, Адоніса, і там, де проливало сльози немовля Ісус,
був оплаканий коханий Венери. Ієронім, мабуть, вважав
(хоча прямо він цього не говорить), що сад Адоніса був
посаджений язичниками після народження Христа для
того, щоб оскверняти святе для християн місце.
7 Сьогодні, між мовознавцями і істориками ще тривають
суперечки щодо описаного Вергілієм саду — це один ре-
альний сад чи збірний образ саду.
uberrimus, maturus, abundare), пишний (pinguis, mollis,
spumans), вологий, що потребує вологи (potis
gauderent... rivis, amantes litora); основний «типоло-
гічний» колір саду — зелений, що знову повертає
нас до теми родючості саду [16, с. 140—142]. Отже
в поняття краси саду входить і його утилітарність.
Сад — це не просто витвір рук людських, а дар
богів, — так в епічній поемі Гомера Одіссея (VII ст.
до н. е.) викладені події після закінчення Троянської
війни, зокрема повернення Одіссея до рідної Ітаки
після десятирічного блукання. Чудом врятувавшись
від бурі, піднятої ворожим йому Посейдоном, Одіс-
сей випливає на берег острова, де живе щасливий
народ — феакі, мореплавці з казково швидкохідни-
ми кораблями. Цар Алкіной гостинно приймає ман-
дрівника у своєму розкішному палаці і влаштовує на
його честь бенкет і ігри. Одіссеї був здивований ба-
гатством міста, але найбільше його вразило багат-
ство палацу Алкіноя, в якому найчудовішим був сад
біля палацу, символ розкоші, величі і порядку:
а за подвір’ям — од брами вхідної — був сад плодоносний,
в оранку денну завбільшки, обведений тином навколо.
віттям розкішним великі дерева там скрізь зеленіли —
115] Груші дорідні, гранати і яблунь ряди рясноплідні,
в фігах солодких смоковниці й пишно-зелені оливи.
Та без плодів ніколи гілля тих дерев не лишалось —
влітку то будь чи взимі — цілорічно. віє там завжди
Теплий Зефір, і одні лиш зав’яжуться — другі вже спіють.
і Яблуко стигне за яблуком там, за грушею — груша,
Гроно там зріє за фоном, за смоквою — смоква солодка.
Далі — в розкішних плодах виноградник розкинувся рясно, —
Тут ось, під вільним осонням, на зрівняній гладко площадці
Грона сушились на сонці, а там виноград ще збирали;
125] Тут же й давили його; цвітіння скінчивши, отут він
Щойно лише наливався, а там починав червоніти.
За виноградника рядом останнім оброблені грядки,
Повні городини всякої очі весь рік веселили.
Два джерела там було — одне ручаєм кучерявим
130] Сад орошало, а з другого струмінь двором до порога
Дому високого біг, — городяни там воду черпали.
Щедро був так од богів обдарований дім алкіноя [4].
Відомості про божественне походження саду зна-
ходимо в міфах про видатного давньогрецького героя
Геракла (лат. Геркулес), який, перебуваючи на службі
у мікенського царя Еврисфея, здійснив 12 подвигів.
Найважчим подвигом для Геракла був подвиг, де він
повинен був відправитися до великого титана Атласа,
який тримає на плечах небесний схил, і дістати з його
садів, за якими доглядали дочки Атласа Гесперіди, три
вікторія ТаРаС680
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
золоті яблука. Яблука ці зростали на золотому дереві,
вирощеному богинею землі Геєю в подарунок великій
Гері в день її весілля із Зевсом. Аби зробити цей по-
двиг, потрібно було перш за все взнати дорогу в сади
Гесперід, які охороняються драконом, який ніколи не
змикав око. Здобуті Гераклом золоті яблука були за-
порукою омолодження і безсмертя.
У 306 р. до н. е. Епікур (341—270 рр. до н. е) за-
снував філософську школу в Афінах. Місце, вибране
Епікуром для своєї школи, було вираженням револю-
ційного духу його ідеї, — це був не форум як символ
класичної Греції, а сад в передмісті Афін, який він ку-
пив за власні кошти, далеко від шуму міського жит-
тя, в сільській тиші, в обстановці, абсолютно не відо-
мій класичному філософу. Школа отримала назву
«Сад» (грец. Kepos), а послідовники — філософами
Саду, самого Епікура називали Садословом. Згідно
з Епікуром усі люди є рівними, бо всі однаково праг-
нуть духовного миру і спокою, і всі мають на це пра-
во, і, якщо хочуть, то сповна можуть досягти його.
«Сад» відкрив двері усім: знатним і безрідним, віль-
ним і невільним, чоловікам і жінкам, гетерам у пошу-
ках спокути і звільнення. Над входом в сад висів ви-
слів: «Гість, тобі тут буде добре. Тут задоволення —
вище благо». Арістотель (384—322 рр. до н. е.)
також заснував в саду свою перипатетичну школу, на-
зва якої пішла від грецької περιπατέω — прогулюва-
тись, бо філософські бесіди велися під час прогулю-
вання по саду. Після смерті Арістотеля успадкував
сад учень Платона, друг і послідовник Арістотеля Те-
офраст (370—287 рр. до н. е.), який є засновником
ботаніки і географії рослин.
Сад в міфі і ритуалі — місце, де ростуть не просто
якісь рослини, а перші рослини, ті, які з’явилося на-
початку всього. Біблійний сад, «сад в Едемі» (gan
běcädän) — букв. «сад в блаженній країні» — жит-
ло Бога, в якому Він насадив «кожне дерево, принад-
не на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред
раю, і дерево Пізнання добра і зла» (Біблія. Бут-
тя 2.9); туди ж Він поселив і перших людей, для того,
щоб вони обробляли і охороняли цей сад. Наказавши
людину за гріхи, Бог прирік її на важку і виснажливу
працю поза Садом. У Книзі Ісаї неодноразово засу-
джуються язичники, які вшановували священні сади:
«І будете ви посоромлені за ті дуби, що їх пожадали,
і застидаєтеся за садки, які вибрали ви» (Біблія. Кни-
га Ісаї 1.29); «Бо забула ти, дочко Ізраїля, Бога спа-
сіння свого, і не пам’ятала про Скелю сили своєї. Тому
то садиш розсадника приємного, і пересаджуєш туди
чужу виноградину» (Біблія. Книга Ісаї 17.10) 8.
Чарівну і лікувальну силу рослин приписують тому
факту, що генетично вони походять від рослин, які
були насаджені Богом. У старозавітній традиції топос
лікувальних рослин — сад в Едемі, в новозавітний —
Голгофа. Вважається, що райське дерево складалося
з трьох стовбурів: перший належав — Адаму, дру-
гий — Єві, а середній самому Господу. Після гріхо-
падіння стовбури Адама i Єви були винесені водами
з раю. Припускається, що Сіф 9, третій син Адама,
здобув для батька гілку з дерева Господа, з якої Адам
сплів собі вінок. Християни вважали центром землі
Голгофу, вона визнавалася і вершиною Космічної гори,
і місцем, де був створений і згодом похований Адам
у вінку з гілки Господнього дерева. З галузки цього
дерева виросло трьохстовбурне дерево, яке цар Со-
ломон хотів використати для зведення храму. Згодом
це дерево стало Хресним. Заритий біля підніжжя
Хреста череп Адама, в спокутування гріха першої лю-
дини, був окроплений кров’ю Спасителя. Так вста-
новлюється міфологічний зв’язок Голгофи і Саду.
Іван Богослов в Об’явленні (90 рр. н. е.) подає на-
ступний опис раю: «І я, Іван, бачив місто святе, Но-
вий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був при-
готований, як невіста, прикрашена для чоловіка сво-
го… Мур воно мало великий і високий, мало
дванадцять брам, а на брамах дванадцять Анголів...
Посеред його вулиці, і по цей бік і по той бік ріки де-
рево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожно-
го місяця приносячи плід свій. А листя дерев на вздо-
ровлення народів. І жадного прокляття більше не буде»
(Біблія. Об’явлення Івана Богослова 21.2; 21.12;
22.2—3). Свята мучениця Перпетуя вперше (203 р.
н. е.) описує рай як прекрасний сад, наповнений чудо-
вими деревами, запашними рослинами, неймовірними
кольорами і дивно співаючими птицями. У детальні-
ших описах раю йому приписуються усі характеристи-
ки прекрасного, всього, що міг знайти чоловік в при-
роді. У видіннях пророка Єзекіїля райський сад росте
на березі річки, що витікає з храму: «…Ось виходить
8 Сад як «розсадник приємного» тут не ідентичний «садам
веселощів» нового часу; вочевидь, Ісая говорить про ор-
гіастичні культи (Біблія. Книга Ісаї 65.3; 66.17).
9 Третій син Адама, народився в 130 р. від створення світу
і людини (Біблія. Буття 5.3).
681Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
вода з-під порога храму на схід, бо перед того храму
на схід. А вода сходила здолу, з правого боку храму,
з півдня від жертівника… А над потоком виросте на
його березі з цього й з того боку всяке дерево їстивне;
не опаде його листя, і не перестане плід його, кожно-
го місяця буде давати первоплоди, бо вода його вона
зо святині виходить, і буде плід його на їжу, а його лис-
тя на лік» (Біблія. Книга Єзекіїля 47.1—12).
Як видно з Біблії, Сад це перш за все — Рай (Бі-
блія. Буття 2.8), який постає як огороджена ділянка
землі з найбільш благоприйнятними умовами для жит-
тя рослин і тварин (Біблія. Буття 2.10; Числа 24.6; Ви-
хід 58.11). В Саду крони дерев були для людей дахом
над головою, а плоди — їжею (Біблія. Буття 2.16;
Книга пророка Єремії 29.5; Книга пророка Амо-
са 4.9; Євангеліє від Луки 13.19). Турбота про обро-
біток Саду і догляд за ним — це було доручення, яке
Бог дав першим людям після їх створення. Тому
Сад — це уособлення впорядкованості творіння в
протилежність первісному хаосу, що панував на Зем-
лі раніше (Біблія. Буття 1.2). Сади, які згадуються в
Біблії, були виключно плодовими (Біблія. 2 Ца-
рів 25.4; Естер 1.5; Пісня над піснями 4.12—16; Кни-
га від Івана 18.1; 19.41), про городи «овочеві сади»
згадується окремо (Біблія. Повторення Закону 11.10;
3 Цар 21.2). У густих тінистих Садах влаштовували
трапези (Книга Естер 1.5) і поховання (Біблія. 2 Ца-
рів 21.18; Книга від Івана 19.41). Джерела, що зна-
ходилися у відокремлених місцях, і колодязі були улю-
бленим місцем для купання. У Саду в Гефсимані Ісус
усамітнився зі Своїми учнями для здійснення остан-
ньої молитви про чашу (Книга від Івана 18.1). Але в
той же час Сади в Ізраїлі були і місцем служінням ідо-
лам (Біблія. Книга Ісаї 1.29). Завдяки великій кіль-
кості води і пишній рослинності Сади часто були сим-
волом родючості і плодовитості. Так, Содом і Гомор-
ра порівнюються з Садом Господнім (Біблія.
Буття 13.10). У Біблії особливо обдаровані Богом
люди порівнюються з Садом «наповненим водою»
(Біблія. Книга Ісаї 58.11; Книга пророка Єремії 31.12),
народи уподібнюються до дерев, а земля — Божому
Саду (Книга пророка Єзекіїля 31.8).
Ці ранні біблійні уявлення про Рай як про земний
сад — Едем, де течуть річки і зростають всілякі рос-
лини (Коран 98.8) в цілому приймає і іслам. Зокре-
ма, в Корані згадується про чотири річки: з води,
молока, вина і меду (Коран 47.15), що відповідає
біблійному уявленню про чотири річки земного рай-
ського саду Едему: Пішон, Ґіхон, Тигр і Евфрат (Бі-
блія. Буття 2.10—14). Є в хадисах 10 згадки про на-
явність в раю дерева Туба, величина його складе від-
стань землі, що обійде вершник за 100 років. І
Райське вбрання робиться з його бутонів (Рамуз
аль-Ахадис. — Т. 2 — С. 313/7 Хадиси: Тірмізі,
Тафсир, Вакиа, 3289, Джаннат 1, 2525). Є ще ряд
хадисів, в яких наведено описи райських дерев: Стов-
бур Райських дерев з перлів і золота, а вгорі зрос-
тають фрукти (ат-Тазкират аль-Куртуби. —
С. 315/523). А в іншому хадисі говориться, що в
раю немає жодного дерева, стовбур якого не був би
із золота (ат-Тирмизи, Кутубі-Ситта. — Т. 14. —
С. 427/10). Гілки цих дерев не сохнуть, листя не
обпадає, волога їх не випаровується, а плоди не ви-
черпуються (Хадиси: Тірмізі, Джаннат 1, 2527).
Вирій-сад (Ірій-сад, Урай-сад) в східнослов’янській
міфології — давня назва раю і райського світового
дерева, на вершині якого мешкали птиці і душі по-
мерлих. Слов’яни вірили, що саме на цей небесний
острів відлітають восени перелітні птиці. У народ-
них піснях весняного циклу зберігся мотив відмикан-
ня ключем Вирію, з якого на землю повертаються
птиці. В українській і білоруській мовах і сьогодні є
вислів про перелітних птиць: «летіти у вирій», «ля-
цяць у вырай» (білоруською), які не вживаються в
іншому контексті [10].
У давньоруській мові слово сад означало «дерево,
рослина, гай», в староболгарській садъ, в болгарській
сад «насадження», в сербохорватській сȃд «нове наса-
дження», в словенській sȃd «плід, плантація», в чесь-
кій, словацькій sаd «сад, насадження, парк», в поль-
ській sаd «сад, парк» [22, s. 567]. Від слова «сад» утво-
рено безліч похідних з коренем «сад» — садити
[сáдитися], о́сад, сади́ба, сáджанка (посаджена росли-
на), са́жавка (ставок для розведення риби), заса́дець
(остання хлібина, що всаджується в піч), засадни́чий
(основний, принциповий) [7, с. 162]. Етимологічне по-
ходження праслов’янського слова sadъ «посадка» іде
від сади́ти, сиді́ти, селити, оселяти, засновувати [5,
с. 315], отже, стале, осіле місце. Крім того, слово «сад»
10 Хади́с — у мусульман: розповіді про вчинки і висловлю-
вання пророка Мугаммада і його сподвижників. Сукуп-
ність хадисів, які визнано достовірними, складає Сунну.
Основна частина хадисів виникла в кінці VII — на по-
чатку VIII ст.
вікторія ТаРаС682
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
фонетично зближене і вважається пов’язаним з дав-
ньоруським садьно — «рана». Можна припустити, що
це не випадково, воно походить від втраченого саду —
«садно ссадина, садьно» [7, с. 163]. Воно зводиться
також до проведення борозни — розрізання землі і її
засівання, аналогічно до ритуального нанесення рани
на шкірі. Ця операція супроводжується «записом» са-
крального тексту: жрець передає таким, що ініціюють-
ся міфи і інші «таємниці». В грецькій мові знаходимо
στίχος [20, s. 784] — «ряд; рядок в книзі; вірш»;
στίζω — «колоти; татуювати»; στίγμα — «клеймо»;
στιγμός — «укол, поранення»; στιγμή — «укол; крап-
ка»; у переносному значені — «найменше», στοιχεῖον —
«буква»; у переносному значені — «перша і найпро-
стіша частина чого-небудь; підстава, початок, елемент,
стихія»; κατά στοιχον — «рядами, по порядку».
Вигнання Адама і Єви з раю представлялося зазви-
чай як вигнання їх за межі райської брами. Після грі-
хопадіння людей охоронцями раю стали херувими: «І
вигнав Господь Бог Адама. А на схід від едемського
раю поставив Херувима і меча полум’яного, який обер-
тався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя»
(Біблія. Буття 3.24.). Таким чином, сад — це обго-
роджене місце, яке з якихось причин потрібно охоро-
няти. Етимологічне значення саду як обгородженого
місця ми можемо спостерігати в багатьох мовах. Так,
етимологічне значення garten походить від gerte лози-
ни (давньоіндогерманське *gher-' навколо, від індо-
германського *ghortö — «огорожа», пізніше ghortos)
верби, лісового горіха або інших прутів, мається на ува-
зі, що вони впліталися одне в одного, створюючи ого-
рожу саду. Німецьке слово gerd, gard походить від го-
тичного garde — «огорожа», це була «обгороджена
(прутами) територія». Для порівняння готське gards‘
«дім», давньоанглійське geard‘ — «двір» англійське
garden — «сад» і guard — «охороняти; оберігати, за-
хищати, захищати»; yard — «двір»; французькою
garder — «охорона; гвардія» [21, s. 245—246]. Грець-
кою hortus κήπος «сад’«, chortos‘ — «двір, огорожа»;
польською ogród — «сад»; російською «город; огоро-
дити; городити; городъ». Отже, сад — обгороджене
місце, первісно «огород» означало «обгороджене міс-
це», згодом «город, сад».
В латинський мові hortus — «обгороджене місце;
сад, парк», conclusus — замкнений, закритий. Набу-
ває поширення топос «hortus conclusus» — сад замкне-
ний, оточений стіною. Це латинський вираз, який бере
початок від біблійної цитати в Пісні над піснями: «За-
мкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкне-
ний садок, джерело запечатане… Лоно твоє сад гра-
натових яблук з плодом досконалим, кипри із нарда-
ми, нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма
деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашні-
шими пахощами, ти джерело садкове, криниця живої
води, та тієї, що плине з Ливану!… Прокинься, о ві-
тре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на са-
док мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій
прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий
його!…» (Біблія. Пісня над піснями 4.12—16). В се-
редньовіччі ця цитата стає метафорою для алегорії
церкви про Пресвяту Діву та візуально відтворюєть-
ся в «садах Марії». Церква обирає своїм символом
сад, оскільки огорожа саду асоціювалася з порятун-
ком, з ізольованістю від гріха, невинністю, доброчин-
никами. В християнській традиції ідея замкнутого про-
стору, обгородженого стіною або забором, усередині
якого повний достаток, була використана як символ
непорочного зачаття Діви Марії в утробі її матері
Анни. Сад вказує на невинність Діви Марії, коли він
є місцем Благовіщення, архангел Гавриїл передрікає їй
народження Сина Божого. В світському середовищі:
знаті, поетів і художників був поширений «райський
сад» як джерело земних насолод.
Символом прагнення до знання був сад плодових
дерев у персидського мислителя поета-мораліста Са-
аді [15, с. 536] (1181—1291 рр.), ним був написаний
поетичний трактат у віршах «Бустâн» (Плодовий
сад) у 1257 р., де він виклав суфійську філософію і
етику, і в 1258 р. «Гулистâн» (Розарій) у прозі.
Отже, сад втілював різні релігійні та етичні кон-
цепції відношення до природи: сад — житло духів,
язичницьких божеств; сад — рай, місце райського
блаженства; сад — місце, з якого походить життя,
в якому і з якого розгортається час і простір; сад —
символічне — зображення природи, місце поглибле-
ного внутрішнього споглядання світу, сад — місце
отримання знань; сад — символ творчої свободи ду-
ху 11. Протягом свого розвитку сади проходять через
різні стилі, набувають певного наповнення залежно
від світогляду епохи чи тематики (сучасні сади).
Таким чином, на основі викладеного сформулюємо
визначення терміна «сад». Сад — естетичний об’єкт,
11 Призив «Faut cultiver son jardin» — в романі Вольтера
Кандід, 1759 р., розділ 30.
683Термін «сад» в історії ландшафтної архітектури
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
витвір мистецтва, який підпорядковується визначеним
стилям залежно від філософських поглядів певної епо-
хи, складається з обгородженої, розпланованої ділян-
ки, зазвичай на відкритому просторі, створений для
виконання сакральних, символічних чи алегоричних
функцій, для отримання задоволення, відпочинку чи
показу. В ньому культивуються різні види деревних
насаджень (в тому числі фруктові), рослин і квітів, з
яких формуються алеї, квітники та газони. Сад може
містити природні та штучні матеріали: декоративні во-
дойми, водні пристрої та малі архітектурні форми. Сади
можуть бути приватними або публічними, з закритим
або відкритим доступом для відвідування.
1. Боговая И.О. Озеленение населённых мест /
И.О. Боговая, В.С. Теодоронский. — М. : Агропро-
миздат, 1990. — 239 с.
2. вергилий. Георгики. Песнь IV / Вергилий ; пер.
Е. Иванюк // Новый Гермес. — № 3 (2009).
3. вергунов а.П. Русские сады и парки / А.П. Вергу-
нов, В.А. Горохов. — М. : Наука, 1987.
4. Гомер. Одіссея / Гомер. — Х. : Фоліо, 2001 (Бібліо-
тека світової літератури. № 04). — Пісня сьома. —
Строка 110] —130]. — 547 с.
5. Гринчишин Д.Г. Словник староукраїнської мови
XIV—XV ст. : у 2-х томах / Гринчишин Д.Г., Ед-
линская У.Я., Захаркив А. Т. К. та ін. — К. : Науко-
ва думка, 1977. — Т. 2 : Н-F. — 592 с.
6. Даль в. Толковый словарь живого великорусского
языка : в 4-х т. / В. Даль. — Т. 4. — СПб. ; М. : Из-
дание книгопродавца-типографа М.О. Вольфа, 1882.
7. Етимологічний словник української мови: у 7 т. / ред-
кол.: О.С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наук.
думка, 1983. — Т. 5: Р-Т / уклад.: Р.В. Болдирєв та
ін. — 2006. — 704 с.
8. Краткий толковый словарь русского языка / И.Л. Го-
родецкая, Т.Н. Поповцева, М.Н. Судоплатова,
Т.А. Фо менко. — М. : Рус. яз., 1990. — 251 с.
9. лазарев а.Г. Ландшафтная архитектура / А.Г. Лаза-
рев, Е.В. Лазарева. — Ростов-на-Дону : Феникс,
2005. — 282 с.
10. Мифологический словарь / гл. ред. Е.М. Мелетин-
ский. — М. : Советская энциклопедия, 1990. — 672 с.
11. Ожегов С.С. История ландшафтной архитектуры /
С.С. Ожегов. — М. : Архитектура-С. — 2004. —
232 с.
12. Ожегов С.И. Словарь русского языка / С.И. Ожегов. —
М. : Гос. изд-во ин. и нац. словарей, 1963. — 900 с.
13. Родичкин И.Д. Краткий справочник архитектора:
Ланд шафтная архитектура / И.Д. Родичкин,
Ю.А. Бон дарь, А.П. Вергунов, Н.З. Ганкина. —
К. : Будивэльнык, 1990. — 336 с.
14. Словник української мови : в 11-ти т. — Т. 9. — К. :
Наукова думка, 1978.
15. Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / за
ред. М. Бажана ; 2-ге вид. — Том 9. — К., 1983.
16. цивьян Т.в. Verg. Georg. IV, 116—118. К мифологе-
ме сада / Т.В. Цивьян // Текст: семантика и структу-
ра. — М., 1983.
17. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в
86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. —
Т. I. А — Алтай, 1890. — 450 c.
18. Baudissin W. Kyrios als Gottesname im Judentum und
seine Stelle in der Religionsgeschichte / W. Baudissin. —
Giessen, 1929. — Bd. 4.
19. Der Name Gottes. Hrsg. H. von Stietencron. —
Düsseldorf, 1975.
20. Hjalmar Frisk. Griechisches Etymologisches Wörter-
buch / Hjalmar Frisk. — Heidelberg, 1960. — Bd. 2.
21. kluge F. Etymologisches Wörterbuch der deutschen
Spra che / Friedrich Kluge. Unter Mithilfe von Max Bür-
gisser u. Bernd Gregor völlig neu beaarb. Von Elmar See-
bold. — 22. Aufl. — Berlin ; New York : de Gruyter,
1989. — 822 s.
22. vasmer M. Russisches Etymologisches Wörterbuch /
M. Vasmer. — Heidelberg, 1955. — Bd. 2.
viktoria Taras
DEFINITION GARDEN IN THE HISTORY
OF LANDSCAPE ARCHITECTURE
In the article has been presented strict meaning of term garden
from explanatory and etymological vocabularies of home and
foreign compiling. Especial attention has been paid to the source
of meaning for those terms, i.e. the Holy Bible. Parallels in
world religious doctrines as well as in different world cultures, as
the Far East, Europe and Asia have been exposed.
Keywords: garden, park, gardening and park art, landscape archi-
tecture, religious adoration, myth, Adonis, Christianity, Eden.
виктория Тарас
ТЕРМИН «САД» В ИСТОРИИ
ЛАНДШАФТНОЙ АРХИТЕКТУРЫ
В статье представлены значения слова «сад» из толковых и
этимологических словарей — как отечественных, так и за-
рубежных. Большое внимание уделяется значению термину
«сад» в Библии. Приводятся параллели из учений мировых
религий, а также из разных стран мира — Дальнего Вос-
тока, Европы и Азии.
Ключевые слова: сад, парк, садово-парковое искусство,
ландшафтная архитектура, культ бога, миф, Адонис, хри-
стианство, Эдем.
|