Голосильна традиція українців за безмаль двісті років
Рецензія на науковий збірник: Голосіння / упоряд. І. Коваль-Фучило; наук. ред. Л. Іваннікова; НАН України; ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. — К., 2012. — 792 с. + компакт-диск.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94857 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Голосильна традиція українців за безмаль двісті років / Н. Пастух // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 184-187. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94857 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Пастух, Н. 2016-02-12T12:37:42Z 2016-02-12T12:37:42Z 2013 Голосильна традиція українців за безмаль двісті років / Н. Пастух // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 184-187. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94857 Рецензія на науковий збірник: Голосіння / упоряд. І. Коваль-Фучило; наук. ред. Л. Іваннікова; НАН України; ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. — К., 2012. — 792 с. + компакт-диск. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Рецензії Голосильна традиція українців за безмаль двісті років Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Голосильна традиція українців за безмаль двісті років |
| spellingShingle |
Голосильна традиція українців за безмаль двісті років Пастух, Н. Рецензії |
| title_short |
Голосильна традиція українців за безмаль двісті років |
| title_full |
Голосильна традиція українців за безмаль двісті років |
| title_fullStr |
Голосильна традиція українців за безмаль двісті років |
| title_full_unstemmed |
Голосильна традиція українців за безмаль двісті років |
| title_sort |
голосильна традиція українців за безмаль двісті років |
| author |
Пастух, Н. |
| author_facet |
Пастух, Н. |
| topic |
Рецензії |
| topic_facet |
Рецензії |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народознавчі зошити |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| description |
Рецензія на науковий збірник:
Голосіння / упоряд. І. Коваль-Фучило;
наук. ред. Л. Іваннікова; НАН України;
ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. —
К., 2012. — 792 с. + компакт-диск.
|
| issn |
1028-5091 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94857 |
| citation_txt |
Голосильна традиція українців за безмаль двісті років / Н. Пастух // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 184-187. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT pastuhn golosilʹnatradicíâukraíncívzabezmalʹdvístírokív |
| first_indexed |
2025-11-26T02:05:47Z |
| last_indexed |
2025-11-26T02:05:47Z |
| _version_ |
1850607459867033600 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
Рецензії
© Н. ПАСТУХ, 2012
Надія ПАСТУХ
ГОЛОСИЛЬНА
ТРАДИЦІЯ УКРАЇНЦІВ
ЗА БЕЗМАЛЬ ДВІСТІ РОКІВ
Рецензія на науковий збірник:
Голосіння / упоряд. І. КовальФучило ;
наук. ред. Л. Іваннікова ; НАН України ;
ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. —
К., 2012. — 792 с. + компактдиск.
Незважаючи на негаснучий інтерес української
фольклористики до такого цікавого явища як
голосильна традиція, якось так сталося, що за
останні сто років він так і не об’єктивізувався у
відповідному виданні збірника українських голо-
сінь, який би адекватно представив усе зроблене
від часів постання фольклористики як науки до її
зрілого (так, принаймні, хочеться вірити) сього-
дення. А часу минуло багато, матеріалу назбира-
лося чимало, відтак роботи як для однієї людини
— непосильна вагота. Тому й з перших сторінок
запропонованого збірника до його останніх рядків
не полишатиме читача враження, що до його по-
стання доклала зусиль не одна людина, а, як сво-
го часу до праці Іларіона Свєнціцького та Володи-
мира Гнатюка, — цілий легіон самовідданих та
сумлінних кореспондентів.
Збірник Ірини Коваль-Фучило вражає передусім
часовою амплітудою зафіксованого матеріалу — від
першого ймовірного запису 1848 року до записів
2011 року. Не менш широкою у цій праці, зрештою,
як і в її славетній попередниці 1912 року, є географія
охоплення матеріалу: представлені голосіння всіх су-
часних областей, за винятком Миколаївської облас-
ті та АР Крим, а також плачі з українських етніч-
них земель та місць компактного проживання укра-
їнців Білорусі, Росії та Польщі. Однак, окрім
часової та просторової всеохопності, маємо приго-
ломшливу кількість нового або малознаного фоль-
клорного та етнографічного матеріалу, зібраного са-
мотужки, знайденого в архівах або почерпнутого з
видань, що через рідкісність чи скромний тираж за-
лишаються недоступними масовому читачеві. За сто-
літню історію фіксації плачів голосильна традиція
постала на сторінках запропонованого видання по-
вним суцвіттям, яке ілюструє різночасові та різно-
просторові моменти життя тексту.
Найцінніші — записи, опубліковані вперше. Та-
ких текстів є 658 одиниць, тобто більша частина усіх
запропонованих голосінь. Сюди входять плачі, від-
найдені в архівах, а також нові записи, які упоряд-
ник здійснив сам або розшукав у приватних колек-
ціях. І тут варто віддати належну шану великій ко-
горті українських фольклористів, часто невідомих чи
малознаних, що увічнили такий складний у запису-
ванні жанр для сучасних дослідників та їхніх наступ-
ників. Ці імена, поряд з іменами відомих записува-
чів, звучать у ґрунтовному огляді історії фіксацій го-
лосінь І. Коваль-Фучило.
185Голосильна традиція українців за безмаль двісті років
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
Іншу частку запропонованих у збірнику текстів
складають вже публіковані голосіння. Таких наве-
дено 561 одиницю. Принциповою є позиція Ірини
Коваль-Фучило щодо способу подання раніше дру-
кованих плачів: маємо на увазі особливе поцінову-
вання рукописної версії навіть за наявності її публі-
кованої «посестри» (так само, як і виняткове по-
шанування першодруку). Така позиція має рацію,
оскільки за досить тривалого періоду між часом
фіксації і порою останнього передруку, а відтак за
постійних змін методологічних орієнтирів та відпо-
відних редакторських корекції до нас змогли би ді-
йти лише «тіні тіней» від справжніх текстів. Пер-
шодрук (чи рукопис) та дата його появи — до-
статні умови для того, щоб скласти уявлення про
наукове підґрунтя (його раціональні сторони та
ймовірні похибки), в лоні якого був зафіксований
та оприлюднений голосильний текст.
У пошуках рукописів голосінь, як бачимо з пе-
редмови, досить сумлінно «проскановано» най-
ближчий територіально архів рукописних фондів
Інституту мистецтвознавства, фольклористики
та етнології ім. М. Рильського НАН України.
Однак рідним містом географія пошуків руко-
писних текстів Ірини Коваль-Фучило не обме-
жується: знаходимо голосіння, віднайдені в ар-
хівах Львова, Вінниці, Кам’янця-Подільського,
Москви. Окремо варто зазначити важливість за-
лучення матеріалів з Архіву Проблемної науково-
дослідної лабораторії музичної етнології при ка-
федрі музичної фольклористики Львівської на-
ціональної музичної академії ім. Миколи
Лисенка, яку фольклористи-філологи незаслу-
жено обминають своєю увагою.
Тривала та кропітка праця у справі пошуку тек-
стів позначилась як на широкій палітрі наявних
жанрових різновидів, так і на розмаїтті голосінь з
погляду їх адресатної скерованості. Отож розма-
їтою є парадигма адресатів плачів: під час похо-
ронів тужать за матір’ю, батьком, сином, донь-
кою, братом, сестрою, чоловіком, дружиною, ба-
бусею, дідом, онукою, племінницею, ятрівкою,
братовою, тіткою, дядьком, чоловіком сестри, на-
реченим, нареченою, свахою, кумою, кумом, те-
щею, невісткою, зятем, свекром, свекрухою, по-
другою, сусідкою, сусідом, однокласником сина.
За інших обставин можуть голосити за коровою,
раком, тарганом, хатою, платтям, змарнованим
життям і навіть за збирачем фольклору. Не менш
багатолика парадигма жанрових різновидів голо-
сильної традиції, запропонована у збірнику. Так,
є тут, окрім звичних обрядових голосінь (похо-
ронні, поминальні, весільні, рекрутські, солдат-
ські, заробітчанські), оказіональні — у разі засу-
хи, під час прощання з матір’ю, у разі від’їзду зби-
рача, на випадок смерті корови, у разі полишення
дому, через нещасливе життя та інші. Принагід-
но зазначмо, що питання розподілу голосінь на
обрядові та оказіональні в сучасних збірниках та
розвідках часто залишається відкритим: помічає-
мо, як у поділі голосінь на обрядові та необрядо-
ві (оказіональні) визначальним виявляється не
факт вписаності плачу в обрядовий контекст, а по-
няття традиційності, узвичаєності явища, яке ви-
кликало потребу голосити (скажімо, оказіональ-
ними часто йменують поминальні голосіння тіль-
ки через те, що вони не звучать безпосередньо під
час похорону). Незважаючи на помітний терміно-
логічний різнобій, у збірнику поділ на обрядові та
оказіональні здійснено чітко і послідовно.
Цікавими і цінними є міркування І. Коваль-
Фучило про методику проведення збору голосінь,
зокрема акцентування упорядника на вазі коректно
сформульованого питання, яке проектує модель
отриманого у відповідь плачу. Принагідно важли-
Надія ПаСТУХ186
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
во наголосити на одному із базових критеріїв, яки-
ми керується упорядник у цьому та багатьох інших
питаннях. Маємо на увазі не зовсім скромну, але
насправді дуже вагому засаду, означену фразою
«на підставі збирацького досвіду упорядника»
(с. 4). Справді, досвід безпосереднього доторку до
живої голосильної традиції — велика сила не лише
у виробленні методології фіксування цього усно-
словесного жанру, а й в іншому дуже важливому і
складному питанні — у пошуку найбільш вдалого
способу систематизації та відтак репрезентації го-
лосильних текстів у науковому збірнику.
Отож, автор пропонує у передмові та реалізує
у збірнику свою концепцію упорядкування тек-
стового матеріалу, яка, зрештою, оперта на поваж-
ні наукові підвалини попередників. Ірина Коваль-
Фучило розташовує голосіння за географічним
принципом, або, як писав свого часу І. Свєнціць-
кий, «ґеоґрафічним розкладом», умовно поділяю-
чи всю загальноукраїнську традицію за чотирма
ареалами: 1) наддніпрянська голосильна традиція;
2) поліська голосильна традиція; 3) бойківсько-
опільська голосильна традиція; 4) гуцульсько-
подільська голосильна традиція. У межах цих роз-
ділів тексти усистематизовано за хронологічним
принципом, а вже далі — згідно із об’єктом опла-
кування. Вважаємо такий принцип упорядкуван-
ня досить вдалим і у майбутньому науково пер-
спективним. По-перше, таке класифікування ма-
теріалу, як підказує той же «збирацький досвід
упорядника», найоптимальніше реалізує класифі-
каційну норму об’єднувати те, що є найбільш
зближеним. «Першим сигналом, який змусив нас
переглянути традиційну схему впорядкування го-
лосінь у збірниках, — зазначає І. Коваль-
Фучило, — стало спостереження, що голосіння
за матір’ю, записане на Полтавщині, значно біль-
ше схоже до голосіння за батьком із цього ж ре-
гіону, аніж до голосіння за матір’ю, записаного,
скажімо, на Львівщині». Ще одним позитивом ге-
ографічного принципу групування є те, що він ста-
вить голосіння одного села, місцевості тощо по-
ряд, а відтак дає змогу побачити формування го-
лосильної традиції у лоні локально-регіональних
орієнтирів, що, у свою чергу, створює найзручні-
ші умови для відстеження динаміки фольклорно-
го тексту, виявлення його сталих та мінливих ком-
понентів. Не останній плюс означеного система-
тизування плачів — це можливість поставити
поряд тексти одного виконавця, що уможливить
побачити мотивний фонд, яким оперує голосиль-
ниця, дослідити частку імпровізаційного та тра-
диційного у її голосильному репертуарі та з’ясувати
багато інших цікавих питань.
Маркерами окремих груп голосінь у збірнику, за
упорядником, є мотивні пріоритети, своєрідність
їхньої вербалізації, частотність фігурування тих чи
інших жанрових різновидів. Принагідно зазначмо,
що, на нашу думку, обґрунтування поділу голосиль-
ної традиції на чотири типи варто було б предста-
вити у більш структурованому вигляді, надати йому
переконливішої аргументації, скажімо, сформува-
ти чітку схему розподілу голосінь за окресленими
ареалами (виділити окремі рівні, як-от рівень на-
родного пойменування голосінь та означення дії
«голосити»; рівень типових мотивів, рівень магі-
стральних образів, рівень засобів емоційного вира-
ження, рівень пріоритетних жанрових різновидів
тощо), яка б додала такому поділу характер довер-
шеної концепції. Саме в таке русло хотілося б ске-
рувати подальшу наукову працю Ірини Коваль-
Фучило над голосіннями, заохотивши її одночасно
до видання відповідного монографічного дослі-
дження. Однак додамо, що навіть побіжний огляд
структурних частин збірника за умов наявності у
читача достатньої текстологічної «освіченості» та
хоча б невеликого експедиційного досвіду переко-
нуватиме в справедливості такого групування.
Ще один важливий позитив укладеного збір-
ника — увага до контексту фіксації голосінь та
відповідний поділ плачів на живі і замовні голо-
сіння із супровідним науковим заглибленням у
проблеми такого поділу. Так, окремий текст го-
лосіння поданий в обрамленні важливої інформа-
ції, яка передбачає з’ясування таких питань:
1) під якою назвою вперше був записаний чи опу-
блікований плач; 2) у якому розділі, підрозділі
тощо він був розташований; 3) якою формою по-
даний — віршем чи рядком; 4) чи голосіння було
подане у контексті опису похоронного обряду або
іншому обрядовому контексті (скажімо, в кон-
тексті опису проводів рекрута); 5) чи існує (іс-
нував) музичний текст відповідного плачу; 6) де
і коли наведене голосіння передруковувалося;
187Голосильна традиція українців за безмаль двісті років
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
7) яких змін зазнавало при передруці (скажімо,
змінено первинний поділ рядків, спрощено диф-
тонги тощо); 8) чи був чорновий варіант та відтак
якими були відмінності між ним та рукописним чи-
стовиком; 9) чи було голосіння подане поряд з низ-
кою інших плачів; 10) у якому населеному пункті
записане голосіння (із зазначенням нової назви села,
району чи області — у випадку перейменування
чи перенесення колишніх адміністративних кор-
донів); 11) під якою архівною одиницею зберіга-
ється голосіння тощо. Окрім того, інформація про
деякі голосіння доповнена спостереженнями са-
мого упорядника. Наприклад, подаючи голосіння
про поганого чоловіка, І. Коваль-Фучило зазна-
чає: «Це не єдине голосіння за поганим чолові-
ком. Такі тексти містив і збірник І. Свєнціцького,
і рукописний збірник самозаписів Н. Присяжнюк.
У нашому виданні див., зокрема, № 1158»
(с. 130). Щодо контексту побутування іншого го-
лосіння з Полтавщини упорядник зазначає: «Пол-
тавська голосильна традиція містить чимало фоль-
клорних текстів різних жанрів, як-от пісні, при-
повідки, пародійні голосіння, які освітлюють і
пояснюють народне бачення обов’язковості опла-
кування померлого» (c. 187).
Важливо, що збірник дає змогу ознайомитися ще
й з аудіо- та відео-фіксаціями голосінь на замовлен-
ня та живих голосінь, що зберігаються на долучено-
му до видання компакт-диску.
Підсумовуючи, зазначмо, що нам залишаєть-
ся лише сподіватися, що обсяг зібраного, упоряд-
кованого та, зрештою, простудійованого фоль-
клорного матеріалу виллється незабаром у спеці-
альне монографічне завершення, а також
спонукатиме інших фольклористів до подальших
досліджень у цій царині.
|