Перформанс як традиція минулого і сьогодення
У статті розглянуто й проаналізовано основні засади концептуального мистецтва, а саме перформансу, досліджено його характеристики і зосередженість довкола ідеї; виявлено впливи концептуалізму (перформансу) на глядача, особливості співпраці автора цього жанру з публікою, їхній взаємозв’язок, а та...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94861 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Перформанс як традиція минулого і сьогодення / Я. Шумська // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 161-166. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859645414554206208 |
|---|---|
| author | Шумська, Я. |
| author_facet | Шумська, Я. |
| citation_txt | Перформанс як традиція минулого і сьогодення / Я. Шумська // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 161-166. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | У статті розглянуто й проаналізовано основні засади концептуального мистецтва, а саме перформансу, досліджено
його характеристики і зосередженість довкола ідеї; виявлено впливи концептуалізму (перформансу) на глядача, особливості співпраці автора цього жанру з публікою, їхній
взаємозв’язок, а також умови поширення та розвитку перформансу в Україні, зокрема у Львові, за останні 50 років.
Проаналізовано доцільність впровадження перформансу у
навчальний процес.
In the article have been considered and analyzed some basic
principles used by conceptual art of performance with especial
attention to its characteristics and concentration around the
idea of artistry. Light has been thrown upon the impact of conceptualization
on the audience as well as the features of performer’s
collaboration and intercommunication with public.
Some terms for spreading and development of performance in
Ukraine during last 50 years have been exposed.
В статье рассмотрены и проанализированы основные принципы
концептуального искусства, а именно перформанса,
исследованы его характеристики и сосредоточенность во-
круг идеи; выявлено влияние концептуализма (перформанса) на зрителя, особенности сотрудничества автора этого
жанра с публикой, их взаимосвязь, а также условия распространения и развития перформанса в Украине, в частности во Львове, за последние 50 лет. В данной работе
проанализирована и изучена целесообразность внедрения
перформанса в учебный процесс.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:27:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
Друга половина ХХ століття у світовому мис-
тецтві характеризується появою абсолютно
нового вільного мислення і викликом. З’являється
концептуалізм, який постає помітно відмінним від
того, що творилось раніше, але водночас він є і
продовженням попередніх надбань, і саме ця фор-
ма мистецтва руйнує правила, які досі існували, у
сфері творчості починає панувати ідея, що «стає
машиною, яка робить мистецтво» [6, c. 839]. Від-
буваються не просто виставки, а численні події-
акції, які виходять за межі приміщень, галерей, му-
зеїв, і залучають до себе як запрошених, так і ви-
падкових глядачів. З’являються явища, які щораз
то більше вражають, представляючи різноманітні
твори: це і структурні філософські, містичні, епа-
тажні, кумедні роботи, часом навіть абсолютно
безглузді, або на перший погляд такі. І все це ско-
лихнуло світ своєю відвертістю і реальністю, зму-
сило дивитись на художній процес по-новому, мис-
лити, саме ідея стала основою будь-яких мистець-
ких проявів. Концептуальне мистецтво охопило всі
досі незбагненні явища, згуртувало митців, яким
набридло працювати згідно з усталеними припи-
сами. Почався етап цілковитого панування свобо-
ди, яка проникла у мистецьку сферу. Синтезува-
лись певні жанри, звикле мистецтво постало у но-
вих образах, на нових територіях, і це яскраво
відбилось на розвитку людини, її самоідентифіка-
ції. Одним з нових жанрів постав перформанс,
який хоча й існує офіційно у світі вже понад пів-
століття, проте й до сьогодні породжує багато не-
точностей, запитань, непорозумінь.
Перформанс з моменту появи і досі характери-
зується безкомпромісністю й тенденціями до по-
шуку нових рішень у мистецтві, але попри визна-
ну 50-річну історію (починаючи від творчості
М. Дюшана (іл. 1), дадаїстів, футуристів, згодом
охопивши Баухауз, Флюксус (іл. 2), феміністич-
ні рухи і т. д.), все одно сповнений загадок і не по-
стає конкретним. По сьогоднішній день є розхо-
дження думок щодо складових цього явища: для
когось це театр, танець, вистава, для когось масш-
табний рух, акції, хеппенінги, інсталяції, боді-арт,
а ще інші вважають його самостійним і незалеж-
ним мистецтвом, яке лише використовує як засо-
би усе назване нами. І саме це останнє тверджен-
ня найбільш правдиве. Перформанс — чи не най-
справжніше та найщиріше мистецтво, тому що
відбувається «тут і зараз» і виявлене в особі авто-
Ярина ШУМСЬКА
ПЕРФОРМАНС ЯК ТРАДИЦІЯ
МИНУЛОГО І СЬОГОДЕННЯ
У статті розглянуто й проаналізовано основні засади кон-
цептуального мистецтва, а саме перформансу, досліджено
його характеристики і зосередженість довкола ідеї; виявле-
но впливи концептуалізму (перформансу) на глядача, осо-
бливості співпраці автора цього жанру з публікою, їхній
взаємозв’язок, а також умови поширення та розвитку пер-
формансу в Україні, зокрема у Львові, за останні 50 років.
Проаналізовано доцільність впровадження перформансу у
навчальний процес.
Ключові слова: глядач, ідея, концептуалізм, мистецтво,
перформанс, тіло.
© Я. ШУМСЬКА, 2013
Ярина ШУМСЬка162
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
ра. Саме це — одна з найвагоміших відмінностей
його від театру — перебування глядача і митця в
дійсному часі, а не ілюзорному. У художньому пер-
формансі переважно немає особливо продуманого
сценарію, а ключовим стає сам досвід художника
і його переживання під час виконання. Пригаду-
ються слова польського митця Я. Балдиґи, який
дав таке визначення: «Перформанс — мистецтво
приватного жесту, який у публічному просторі
звертається до проблем людського самоусвідом-
лення, прагнення та емоцій» 1 (іл. 3). Ще один
польський митець З. Варпеховський вважає: «Ко-
жен черговий перформанс повинен бути новим ви-
значенням мистецтва перформансу» 2. Тобто, на-
віть якщо це не завжди вдається, то варто стави-
ти собі планку якнайвище, братись за розв’язання
важливих мистецьких завдань, бо лише так мож-
ливо спровокувати прогрес і вдосконалення ідей
сучасної естетики.
Аналізуючи перформанс, розуміємо, що, як і час-
то в житті, він постає як добре забуте старе чи на-
віть як те, що ніколи не забувалось, жило поряд,
тільки не вважалось тим, чим є зараз, тобто мис-
тецтвом через інші вподобання та ідеали епох. Зга-
дати б витівки Діогена, який намагався не відокрем-
люватись від природи, відмовився від будь-яких
1 Інтерв’ю з Балдигою Янушем у журналі Didaskalia. —
Архів Я. Балдиги.
2 Інтерв’ю з Балдигою Янушем у журналі Didaskalia. — Ар-
хів Я. Балдиги.
узвичаєних людських форм існування: житла, по-
суду, одягу, жив у бочці роками, намагався їсти не-
приготовану їжу, сире м’ясо, шокуючи цим оточу-
ючих, дозволяв собі епатаж, виклик, недбальство,
і перетворив велику частину свого життя у сучас-
ному розумінні на перформанс. Такий спосіб вів до
радикалізму і відмови від надміру деталей, він кри-
тикував суспільство за надуманість, яку воно про-
вокує і закликав до простоти, своїми діями показу-
вав приклад такого собі ідеального Діогенівського
способу життя. Відповідно практика спрощення в
європейській традиції бере початок саме від нього.
А це все так схоже на те, що спостерігаємо зараз.
Сучасність захоплюється кількаденним життям
митців у музеях, під склом, на деревах, а це все
може бути й просто стилем життя, і це природно.
Інша річ як це розуміти і пояснити самому собі.
«Якщо ви печете хліб в просторі музею, це стає
мистецтвом, але якщо ви робите це вдома — ви
просто пекар» [5], — висловилася М. Абрамович.
Перформанс часто характеризується дослідження-
ми людського тіла, його можливостей, меж, вияв-
ляє взаємозв’язок з навколишнім світом, а також
зв’язок тіла і розуму. Так у 1970-х рр. перформан-
си М. Абрамович стосувались цих тем і були най-
більш радикальними у її творчості: вона працюва-
ла з болем, криком, фізичним та моральним тис-
ком, намагалася віднайти межі можливостей
людини. Згодом шукала не те, що тіло здатне вчи-
нити, а те, в якому стані свідомості це здійснюєть-
ся, і як людина пов’язана з природою. Упродовж
усієї роботи вона постійно звертається до східних
практик, а також зосереджується на контрасті, що
являється чи не найважливішою ознакою мисте-
цтва, між східним і західним світом (іл. 4).
Перформанс майже завжди перебуває на межі
між сакральним (ритуальним) і повсякденним. Він
зорієнтований, насамперед, на зоровий (візуаль-
ний), а не словесний (вербальний) характер сприй-
няття [1, с. 280]. Якщо навіть в ньому й викорис-
товуються слова або мовна взаємодія між вико-
навцями, то все одно не в їхній традиційній
інформативній функції. Вербальні знаки наділя-
ються символічним сенсом і використовуються
скоріше для того, щоб спровокувати глядача на по-
шук якогось прихованого змісту. У перформансі,
як і в інсталяції, звичайні речі і буденні предмети,
Іл. 1. Дюшан М. Фонтан. Мілан, галерея Schwarz, 1917
163Перформанс як традиція минулого і сьогодення
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
завдяки незвичайним поєднанням і нетрадиційно-
му використанню, набувають нового, іноді абсо-
лютно несподіваного сенсу. «Успішні ідеї переваж-
но виглядають простими, тому що здаються неми-
нучими» — С. ЛеВітт [4, с. 79]. І саме ця
простота надзвичайно важлива у перформансі. Він
не потребує перевантажень, нагромаджень дета-
лями, навпаки, тут достатньо зовсім небагато за-
собів, щоб розкрити ідею. І коли ми бачимо де-
монстрацію, тобто показ під час виконання, то
важливо, щоб ця демонстрація не переходила в
демонстративність (вказування). Саме тому тео-
ретики концептуального мистецтва зазначають,
що насправді немає значення, чи розуміє глядач
концепцію митця, чи ні, оскільки автор не здатен
контролювати публіку — різні люди все одно бу-
дуть сприймати ту ж річ по-своєму. Таким чином,
основний сенс перфомансу потрібно шукати не в
ньому самому, а в просторі тих індивідуальних пе-
реживань і вражень, які наповнюють публіку. У
перформансі ми зустрічаємося з тією рідкісною си-
туацією, коли кожен глядач створює свій власний
твір, спираючись на ті стимули, які надає автор. А
«сприйняття ідей веде до нових ідей» [3, c. 834].
Тож очевидці стають творцями, така свобода сти-
мулює їхню діяльність, і з банального споглядаль-
ника вони перетворюються у співучасників, отри-
мують можливість пізнати себе. Зважаючи на різ-
номаніття у мистецтві другої пол. ХХ століття і
часті суперечки щодо його якості й цінності, вар-
то згадати фразу С. ЛеВітта: «Концептуальне
мистецтво не завжди заслуговує на увагу, воно до-
бре лише тоді, коли хороша ідея» [4, с. 81]. Для
М. Абрамович перформанс — це діалог, енерге-
тичний обмін, в якому глядач, як собака, відчуває,
помічає усі стани митця. І якщо раптом перфор-
мер не впевнений в собі або знаходиться не в на-
лежному стані духу — глядач просто перестає
концентрувати увагу і йде. Загалом зорієнтова-
ний перформанс на дематеріалізацію творчості: він
дає змогу в моментальних ідеальних формах вті-
лювати художні ідеї, не вдаючись до їх пластич-
ної фіксації. Водночас цей жанр наголошує на са-
моцінності творчого процесу і процесу спілкуван-
ня художника з глядачем. Художні акції знищують
дистанцію між мистецтвом і глядачем, інтенсифі-
куючи його переживання.
Відповідно, так як мистецтво перформансу сві-
домо живе у світі вже понад півстоліття, то незапе-
речним фактом є і його розвиток в Україні, де він,
як і будь-який інший вид мистецтва, не з’явився з
пустого місця, не був лише принесеним із Заходу,
а має свої унікальні традиції, які відрізняють його
від того, що відбувалось і досі діється у інших дер-
жавах. Але історія свідчить, що панування СРСР
не давало змоги вільному й активному розвитку цьо-
го жанру в українському мистецтві — то був склад-
ний період через цензуру, політику партії, нагляд
всюди і за всіма. Коли західні митці будували пер-
форманс як гру, не призначену ні для музею, ні га-
лереї, тобто нову форму мистецтва, з якою вони вза-
галі уникали постійного перебування «в чотирьох
стінах», розраховуючи на сприйнятливого глядача,
то в Радянському Союзі не було ані самого понят-
тя артринку, ані глядача, здатного розуміти мисте-
цтво в іншій іпостасі, аніж образотворчій. Проте,
все ж доступними активними каналами новин мис-
тецтва для українських митців були Прибалтика,
Москва, Польща, інколи Німеччина, куди їздити
було важко, але, таки, вдавалось.
Однією з перших знакових подій у Львові постав
перформанс В. Бажая, ідея якого часто з’являється
у його перформансах і сьогодні. Так, у 1975 році, піс-
ля закінчення навчання у Львівському інституті при-
Іл. 2. Бойс Д. Перформанс «Як пояснити зображення
мертвому зайцю», Дюссельдорф, 26 листопада 1965
Ярина ШУМСЬка164
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
кладного та декоративного мистецтва (тепер Львів-
ська національна академія мистецтв), де про перфор-
манс та інші новітні течії ніхто не згадував, В. Бажай
пішов працювати у театр ім. М. Горького (сучасний
Перший український театр для дітей та юнацтва).
Виконавський склад там виявився цікавим, режисе-
ри вловлювали і, при можливості (через цензуру, і
заборону будь-якого новаторства), втілювали в жит-
тя нові мистецькі ідеї. Так і почалась активна робота
над чимось нестандартним, зайшла мова про перфор-
манс, хеппенініг, акції. Все це було забороненим і ці-
кавим. Тож ризикуючи, «у 1976 чи 77» 3 митець ра-
зом з режисером надумали зробити не «чергову» ви-
ставу, а щось кардинально нове. Вони використали
бюджет, наданий для нової постановки, і зробили
перформанс — відбулась одноразова вистава з
«акторами-перформерами» 4. Заставлена дзеркала-
ми сцена втілювала ідею: як людині побороти своїх
двійників, не заблукати у сотнях себе самого (так як
кожен актор, що опинявся на сцені, відразу з’являвся
на ній десятками своїх відображень), залежного від
надміру інформації, що атакує звідусіль, змін, позбу-
тись «Я» уподібненого комусь і відшукати одне іс-
тинне «Я» — себе справжнього. «Я вийшов, пороз-
бивав все (відображення у дзеркалах). Потім білі ру-
кавички, тачка, шуфля — і вивіз то все» 5. Таким
чином відбувся один з найперших публічних прикла-
дів перформансу у Львові.
3 Інтерв’ю з Бажаєм Василем від 24.01.12 р., м. Львів. —
Архів автора.
4 Інтерв’ю з Бажаєм Василем від 24.01.12 р., м. Львів. —
Архів автора.
5 Інтерв’ю з Бажаєм Василем від 24.01.12 р., м. Львів. —
Архів автора.
Ця подія не була широковідомою на той час, але
стала одним з перших кроків до розвитку нових
мистецьких тенденцій. Згодом все більше митців
з різних міст України почали долучатись до тво-
рення концептуального мистецтва, що спричини-
ло розвиток цієї сфери й її вихід зі стану консер-
вації. У 1989 році в Україні, і у Львові зокрема,
падіння політичного устрою і перші дні свободи
застали перформанс і загалом концептуальне мис-
тецтво в певному сні, оскільки середовище ще не
було готове сприйняти новітні тенденції. Але дуже
швидко, за декілька років, ситуація кардинально
змінилась. Пам’ятним постав перформанс В. Ба-
жая на відкритті його персональної живописної
виставки в Палаці Мистецтв у Львові. Вигляда-
ло те приблизно так: автор вийшов у білому льня-
ному костюмі, підійшов до накритого білосніжною
скатертиною стола, обв’язаного канатом, ретель-
но засервірованого тарілками, виделками, столо-
вими приборами та хірургічними інструментами.
Потім почав поливати те чорною тушшю. І якщо
починався процес як місце для їжі, то в результа-
ті постав як операція. Це була знакова подія в іс-
торії українського перформансу 6. По-перше, оче-
видці відзначали, що те дійство рафіноване, есте-
тичне, змістовне, цікаве, тобто публіка почала
розуміти щось нове, цікавитись ним. По-друге, то
був справжній перформанс, не лише щось на те
схоже, із зовсім випадковою публікою, а конкрет-
на зорганізована і проведена автором подія. І вар-
то згадати слова М. Абрамович: «Хороший ви-
твір мистецтва повинен змусити вас обернутися,
коли ви на нього не дивитеся, так само, як ви від-
чуваєте, що хтось дивиться на вас: ви не впевне-
ні, але ви обертаєтесь — і там справді хтось є»
[5]. Також завдяки своїй енергетиці хороший твір
запам'ятається і буде жити у серці автора і оче-
видця ціле життя.
Єдине питання, принцип й єдина криза у мис-
тецтві ХХ ст. зосереджується на безкомпроміс-
ності «чистоти» мистецтва і на усвідомленні того,
що «мистецтво походить лише від мистецтва і біль-
ше ні від чого іншого» [4, с. 807]. А «перфор-
манс — це та частина мистецтва, яка є монолітом
культури, і тим, хто до нього приходить, допома-
6 Інтерв’ю з Шумським Ігорем від 21.02.12 р., м. Львів. —
Архів автора.
Іл. 3. Балдига Я. Перформанс. Львів, 2011
165Перформанс як традиція минулого і сьогодення
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
гає визначити те, ким вони є» 7, і загалом змушує
мислити, тому й має повноцінне право на життя і
заслуговує на увагу, а оскільки в основі є некомер-
ційним мистецтвом, можливо саме тому часто по-
стає незрозумілим. Щодо сенсу вивчення перфор-
мансу у навчальних закладах — думки часто роз-
бігаються. Одні вважають, що це абсолютно
марна справа, інші до цього більш лояльні, дехто
схиляється до активного впровадження теорії і
практики сучасного мистецтва у ЛНАМ, бо саме
так постає по-новому мисляче суспільство. Зре-
штою, у Західній Європі, Польщі, Ізраїлі, США
перформанс активно викладають як предмет у ви-
щих навчальних закладах вже давно. Але все по-
чинається з відповідей на власні запитання. Як за-
значав німецький перформер, викладач Д. Бойс:
«У мене немає чіткого навчального плану. Кожен
повинен будуватись на основі своєї власної мети і
виражати це через питання, тоді щось проясню-
ється. Я відмовляюсь задавати якусь завчасну
тему; кожен мусить сам собі її визначити» [3,
с. 890]. І зрозуміло, що визначити собі проблема-
тику твору не завжди просто, але саме це сприяє
активному формуванню митця, його тонкому від-
чуттю естетики сучасності. Таким чином, «зараз
уже третя хвиля мистецтва перформансу в світі» 8,
відповідно рівень його, де є достатній досвід і прак-
тика дуже високий, попри те, щоразу з’являються
безмежні напрямки розвитку, діапазон можливос-
тей. Тому на теренах України активніше і глибше
вивчення цього явища було б цілком доцільним, до
того ж тутешнє мистецтво вже давно є частиною
процесу розвитку світового концептуалізму.
Плани і рішення з’являються ще до початку ро-
боти, що свідчить про занурення у процес концеп-
туальної форми мистецтва, де часто глядацька ак-
тивність розвитку змісту різко переважає над ав-
торською. Це означає, що ідеї і сенси, передусім,
з’являються у публіки. Якщо якихось ідей не було
в первинному задумі, то це не означає, що вони не
можуть з’явитися у момент виконання/перегляду
у автора/глядачів або після нього, наприклад, під
час обговорення. Тож перформанс надає глядачеві
7 Інтерв’ю з Бажаєм Василем від 24.01.12 р., м. Львів. —
Архів автора.
8 Інтерв’ю з Кауфманом Володимиром від 06.02.12 р.,
м. Львів. — Архів автора.
можливість вийти з ролі пасивного спостерігача-
споживача: тобто дає право побачити в перформан-
сі те, що бачить не автор, а сам глядач, котрий, пе-
редусім, зустрічається не з виступом іншого, а з са-
мим собою. А такий принцип вже сприймає
українська публіка, і це свідчить про те, що пер-
форманс в Україні перебуває на етапі «вдоскона-
лення», формування, але це вже не лише спроби,
пошуки чогось нового, а відшліфовування того, що
творилось протягом 50 років. І, зважаючи на про-
яви останнього десятиліття, у сфері перформансу,
до прикладу, у Львові, видно: це явище прогресує,
залучає до своїх лав молодь, що дає надію на по-
дальшу активність, і поволі стає конкурентоспро-
можним, всебічним і щораз цікавішим, підкупову-
ючи своєю глибокою простотою.
1. Чудовська-кандиба і.а. Перформанс візуальних ко-
мунікативних практик у сучасному соціокультурному
просторі / Ірина Анатоліївна Чудовська-Кандиба //
Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу
сучасного суспільства : зб. наук. праць. — Вип. 15. —
Харків, 2009. — С. 280—282.
2. Goldberg R. Performance Art: From Futurism to the
Present / R.L. Goldberg. — New-York : Thames &
Hudson, 2005. — 256 р.
3. Harrison С. Art in theory 1900—1990 an anthology of
changing ideas / C. Harrison & P. Wood. — Oxford
Іл. 4. Абрамович М.І. Улай. Перформанс «Світлетем-
не», 1977
Ярина ШУМСЬка166
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
UK & Cambridge USA : BLACKWELL, 1992. —
P. 797—892.
4. leWitt S. Paragraphs of Conceptual Art, Artforum /
LeWitt S.. — Vol. 5. — № 10. — 1967 (summer). —
P. 79—83.
5. абрамович М. «Тіло як перформанс» / М. Абрамо-
вич // Сноб. — М., 2009 [Електронний ресурс]. — Ре-
жим доступу: http://www.snob.ru/selected/entry/1412.
6. вишеславський Г. Самоорганізація художнього життя
у Львові кінця 1980-х — початку 1990-х рр. / Г. Ви-
шеславський. — 2008. — 4 с. [Електронний ре-
сурс]. — Режим доступу: : http://www.nbuv.gov.ua/
portal/Soc_Gum/Mysu/2008_9/PDF%5CMU-
9_2008_p-289-293_Vysheslavsky.pdf.
Yaryna Shumska
ON PERFORMANCE AS A TRADITION
OF PAST AND PRESENT-DAY ART
In the article have been considered and analyzed some basic
principles used by conceptual art of performance with especial
attention to its characteristics and concentration around the
idea of artistry. Light has been thrown upon the impact of con-
ceptualization on the audience as well as the features of per-
former’s collaboration and intercommunication with public.
Some terms for spreading and development of performance in
Ukraine during last 50 years have been exposed.
Keywords: art, body, conceptual art, idea, performance,
spec tator.
Ярына Шумская
ПЕРФОМАНС КАК ТРАДИЦИЯ ИСКУССТВА
ПРОШЛОГО И НАСТОЯЩЕГО
В статье рассмотрены и проанализированы основные прин-
ципы концептуального искусства, а именно перформанса,
исследованы его характеристики и сосредоточенность во-
круг идеи; выявлено влияние концептуализма (перформан-
са) на зрителя, особенности сотрудничества автора этого
жанра с публикой, их взаимосвязь, а также условия рас-
пространения и развития перформанса в Украине, в част-
ности во Львове, за последние 50 лет. В данной работе
проанализирована и изучена целесообразность внедрения
перформанса в учебный процесс.
Ключевые слова: зритель, идея, искусство, концептуа-
лизм, перформанс, тело.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94861 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:27:08Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шумська, Я. 2016-02-12T12:44:38Z 2016-02-12T12:44:38Z 2013 Перформанс як традиція минулого і сьогодення / Я. Шумська // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 161-166. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94861 У статті розглянуто й проаналізовано основні засади концептуального мистецтва, а саме перформансу, досліджено його характеристики і зосередженість довкола ідеї; виявлено впливи концептуалізму (перформансу) на глядача, особливості співпраці автора цього жанру з публікою, їхній взаємозв’язок, а також умови поширення та розвитку перформансу в Україні, зокрема у Львові, за останні 50 років. Проаналізовано доцільність впровадження перформансу у навчальний процес. In the article have been considered and analyzed some basic principles used by conceptual art of performance with especial attention to its characteristics and concentration around the idea of artistry. Light has been thrown upon the impact of conceptualization on the audience as well as the features of performer’s collaboration and intercommunication with public. Some terms for spreading and development of performance in Ukraine during last 50 years have been exposed. В статье рассмотрены и проанализированы основные принципы концептуального искусства, а именно перформанса, исследованы его характеристики и сосредоточенность во- круг идеи; выявлено влияние концептуализма (перформанса) на зрителя, особенности сотрудничества автора этого жанра с публикой, их взаимосвязь, а также условия распространения и развития перформанса в Украине, в частности во Львове, за последние 50 лет. В данной работе проанализирована и изучена целесообразность внедрения перформанса в учебный процесс. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Перформанс як традиція минулого і сьогодення On performance as a tradition of past and present-day art Перфоманс как традиция искусства прошлого и настоящего Article published earlier |
| spellingShingle | Перформанс як традиція минулого і сьогодення Шумська, Я. Статті |
| title | Перформанс як традиція минулого і сьогодення |
| title_alt | On performance as a tradition of past and present-day art Перфоманс как традиция искусства прошлого и настоящего |
| title_full | Перформанс як традиція минулого і сьогодення |
| title_fullStr | Перформанс як традиція минулого і сьогодення |
| title_full_unstemmed | Перформанс як традиція минулого і сьогодення |
| title_short | Перформанс як традиція минулого і сьогодення |
| title_sort | перформанс як традиція минулого і сьогодення |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94861 |
| work_keys_str_mv | AT šumsʹkaâ performansâktradicíâminulogoísʹogodennâ AT šumsʹkaâ onperformanceasatraditionofpastandpresentdayart AT šumsʹkaâ perfomanskaktradiciâiskusstvaprošlogoinastoâŝego |