В очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів
У статті розглядаються основні елементи допологового етапу родильної обрядовості жителів історико-етнографічної Волині. Зокрема, увагу зосереджено на дородове визначення статі дитини та народних повір’ях, пов’язаних з вагітністю. Some basic elements in the pre-birth traditional ritual cycle by ha...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94868 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | В очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів / І. Люта // Народознавчі зошити. — 2012. — № 5 (107). — С. 857-862. — Бібліогр.: 20 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859752304828219392 |
|---|---|
| author | Люта, І. |
| author_facet | Люта, І. |
| citation_txt | В очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів / І. Люта // Народознавчі зошити. — 2012. — № 5 (107). — С. 857-862. — Бібліогр.: 20 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | У статті розглядаються основні елементи допологового етапу
родильної обрядовості жителів історико-етнографічної Волині. Зокрема, увагу зосереджено на дородове визначення
статі дитини та народних повір’ях, пов’язаних з вагітністю.
Some basic elements in the pre-birth traditional ritual cycle by
habitants of Volhynia historio-ethnographical region have been
considered and examined in the article. In particular, especial
attention has been paid to prenatal discerning of a child’s sex
and folklore beliefs connected with pregnancy.
В статье рассматриваются основные элементы дородового
этапа родильной обрядности жителей историко-этнографической
Волыни. В частности, внимание сосредоточено
на дородовое определении пола ребенка и народных верованиях, связанных с беременностью.
|
| first_indexed | 2025-12-02T00:17:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
Органічною складовою життя народу, його
традиційно-побутової культури є обрядовість,
яка одночасно є важливою етновизначальною озна-
кою. Серед усього спектру обрядових дій, які супро-
воджують життя людини, однією з найяскравіших є
сімейна обрядовість, зокрема родильна.
У традиційній родильній обрядовості українців до-
слідники виділяють декілька груп: 1) допологові зви-
чаї та обряди; 2) власне родильні; 3) післяпологові
звичаї й обряди та очисні обряди для матері і дити-
ни; 4) обрядові дії, що супроводжують приєднання
дитини до сім’ї, роду, колективу, віри [7, с. 164]. Се-
ред перелічених груп важливе місце посідають до-
пологові звичаї й обряди, які мали забезпечити лег-
кий перебіг вагітності та щасливі пологи.
Важливим елементом допологової обрядовості
українців загалом й історико-етнографічної Волині
зокрема є різноманітні повір’я, звичаї та уявлення,
пов’язані з особою вагітної жінки. Саме з допомо-
гою так званих забобонів люди намагалися вберег-
ти вагітну жінку і дитину, яку вона виношує, від
усього, що могло їм нашкодити, або чого не могли
пояснити жодним іншим чином, окрім впливу «зло-
го ока» чи недотримання певних моральних норм.
Попри це, не менш важливим аспектом дополо-
гової обрядовості для вагітної жінки та її оточення
було визначення статі майбутньої дитини. Так, люди
надіялись на народження передусім хлопчика —
майбутнього господаря, який зможе замінити бать-
ка. Згодом стать майбутньої дитини вже не мала та-
кого значення, однак у сім’ї, як і раніше, хотіли пер-
вістка — хлопчика: «Ну, я знаю я? в більшості
хочуть, шоб хлопчик народився перший, а одні ка-
жуть, шоб спочатку була нянька, а потім —
лялька. То таке» [2, арк. 49].
Довідатись про стать майбутньої дитини можна
було передусім за зовнішнім виглядом та поведінкою
вагітної жінки. На території Волині найчастіше ви-
значали стать майбутньої дитини за обличчям «гру-
бої»: «Як гарна на виду, то казали, шо буде хло-
пець, а як паршива, то казали, шо буде дівчина»
[1, арк. 61]; Казали, якщо лице чисте […], мав на-
родитися «хлопчик, а як з плямами — то дівчин-
ка. Ну, як ясне, червоне лице — то хлопчик, ка-
жуть, був. О, кажуть, вона хлопця буде мати»
[2, арк. 10]. Схожі вірування побутували на терито-
рії Полісся [8, с. 185; 13, с. 5] та Середнього
Подніпров’я [10, с. 20]. Однак, у деяких селах Го-
рохівського району Волинської області, як і на тери-© І. ЛЮТА, 2012
Іванна ЛЮТА
В ОЧІКУВАННІ НЕМОВЛЯТИ:
ЗАБОБОНИ, ВІРУВАННЯ І ПОВІР’Я
ВОЛИНСЬКИХ МАТЕРІВ
У статті розглядаються основні елементи допологового етапу
родильної обрядовості жителів історико-етнографічної Во-
лині. Зокрема, увагу зосереджено на дородове визначення
статі дитини та народних повір’ях, пов’язаних з вагітністю.
Ключові слова: допологова обрядовість, вагітна, віруван-
ня, повір’я, Волинь.
іванна люТа858
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
торії Правобережжя, вважали, що чисте рожеве лице
вагітної віщує народження дівчинки, а якщо на об-
личчі проступили плями — хлопчика [5, с. 70].
«Плями були — то мені всьо казали, шо буде хлоп-
чик. а як за другою ходила (дівчинка в мене була),
то вже була більш нормальна» [2, арк. 3]; «Як
лице змінять, чисте лице, то буде дівчинка, але
то не справджалося часом. Ну, але казали: «Якшо
в жінки лице гарне є, то буде дівчинка» [2, арк. 19].
Отже, можна стверджувати, що ознаки обличчя ва-
гітної не були сталими в усіх регіонах України; за од-
ними і тими ж прикметами в одних випадках визна-
чали стать дівчинки, в інших — хлопчика.
На території Волині люди визначали стать майбут-
ньої дитини і за самопочуттям вагітної: «Як… перед
родами болить спина, кажуть, шо на сина, а як жи-
віт, то буде дівчинка» [1, арк. 44]; «Мене дуже жога
пекла, запікала, рвала, не могла їсти, то казали
мені, шо буде хлопчик» [2, арк. 3]; «Ну, то казали,
як з правого [боку ворушиться], то [буде] хлоп-
чик, а як з лівого — то дівчинка» [2, арк. 10].
Доцільно також наголосити, що на території Во-
лині уявлення про стать майбутньої дитини часто
пов’язували з боком, з якого дитина вперше дає
про себе чути: «Дівчина з лівого боку начинає
[штовхатися], а хлопець — з правого» [2,
арк. 37]. Цікаво, що свого часу подібні вірування
зафіксували В. Кравченко [12, с. 133] та П. Чу-
бинський [19, с. 2].
Широко розповсюдженим на території Волині, як
і скрізь в Україні, є вірування в те, що вагітній жін-
ці не можна відмовляти, особливо якщо вона чогось
просить, бо миші можуть поїсти одяг [14, с. 85; 16,
с. 89; 17, с. 93; 18, с. 12]. Стосовно цього віруван-
ня інформатори із с. Колесники Гощанського райо-
ну зазначали: «Хрещениця прийшла, […] каже:
«в вас нема сухих сливок чи сушини?». От в мене
тоді не було і я ничо не дала. висіло в мене паль-
то в веранді. люди, як я до пальта, — отудо
тако…, миш виїла таку дирку. Ни то шо я їй не
хотіла дать, ни пошкодувала» [1, арк. 46].
Поширене тут і вірування про те, що таку кару
можна відвернути, давши вагітній замість того, що
вона просить, щось інше, або ж кинути хлібом, щоб
не пошкодити дитині. «а вже як не маєш шо дати,
то… возьми кусочок хліба і так кинь за нею хлі-
бом, нічим, но хлібом… Святий хліб, то він її не
повредить, дитині, нічого. а як чимось так ки-
нути, то може на дитину одбитися, буде на ди-
тині шось» [2, арк. 37]; «Є таке, шо розсердить-
ся. Як не дає нічого, да кине. То не мона, то ж
гріх кидати, воно на дитині теє буде. Як десь на
плечах буде, то нічого. О, а як на лиці якесь
п’ятно буде, чи шось таке, то не можна» [1,
арк. 39]; «… в теї людини, шо позичуть, от, на-
пример, в мене нема — я не позичу, то поїсть,
миши поїдять в хаті, ну, як вагітна жінка по-
просить. То казали старі люди, шо треба дать,
як в тебе є, а як його в тебе нема, то кинуть
хлібом. Не чим, оно хлібом. а є такі люди, шо
погані, то кидають чи глиною, чи піском, то буде
їсти дитина» [1, арк. 90]; «колись шось був
хтось лихий […], то взяли в жменьку газети
клубок, кинули на спину якійсь там […]. Дити-
на їла всьо время газету» [2, арк. 104]. Однак,
як підкреслює І. Несен, на півдні Волині не схва-
лювалося те, що вагітна ходить просити продукти
чи якесь начиння, щоб дитя не стало злодієм [4,
с. 101; 16, с. 89].
Важливим і найскладнішим для вагітної жінки ета-
пом родильної обрядовості є власне пологи. Про їх
легке протікання й успішне завершення люди дбали
завчасно, тобто протягом усієї вагітності, а на тери-
торії Горохівського району ще навіть під час весілля.
Для цього, як згадували респонденти, під весільне
плаття молодій чіпляли фартушка, «шоб легко ро-
дила» [2, арк. 51—52, 63, 69]. Також забороня-
лось вагітним переступати через перепони, бо «при
родах буде плутатися дитина» [2, арк. 11]. На
території східної частини Волині люди також згаду-
вали, що «по гарбузах, тако шось поплетене таке,
то не мона переступать, бо буде дитина крепко
пуповиною замотана» [1, арк. 26]. Натомість ін-
форматорка із с. Смолява Гощанського району за-
значила, що «вагітна жінка повинна гарбузи са-
дити, то будуть дуже, як в неї живіт росте, так
будуть гарбузи рости» [2, арк. 51].
Люди вірили й у те, що не можна в свято мотати
нитки, щоб дитина не заплуталась у пуповині, і на-
віть якщо виплутаєш, «то довго буде як неживеє —
затхне(ть)ця; треба положить на решето і ка-
чать, так воно і одхлипне» [12, с. 83]. Не менш
цікаве повір’я зафіксувала І. Несен стосовно того,
що важко народжуватиме жінка, якщо подаватиме
859в очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
із рук воду, чоловікові постоли, чесатиме або заплі-
татиме когось [6, с. 280; 16, с. 95].
Як для майбутньої матері, її родини, так і для
громади загалом важливе значення мали зовніш-
ній вигляд і здоров’я дитятка. Люди намагались
подбати про це ще задовго до народження немов-
ляти, звертаючи увагу і на момент зачаття. Так, за-
боронялось спати жінці з чоловіком під час вели-
ких свят, у піст чи перед початком роботи у полі,
щоб дитина не народилась калікою. «в свята ньи.
Тре бути осторожному, щоб було все в порядку
з дітьми […]. Нездоровее могло бути» [2,
арк. 57]; «Ньи, колись казали, гріх. в свято, шо
не можна було спати з чоловіками […]. Чого
гріх? Не дай Бог, забеременіє, буде каліка [ди-
тина]» [2, арк. 78]; «Ну, кажуть, шо не мож-
на займатися любов’ю у великі свята […]. Ну,
борони Боже, забеременієш, кажуть, буде ди-
тина каліка, так всі кажуть» [2, арк. 91].
Також дуже часто зовнішній вигляд і здоров’я не-
мовляти могли пов’язувати з поведінкою вагітної
жінки та ставлення до неї оточуючих. На Горохів-
щині, як і на Гощанщині, вагітних застерігали не за-
дивлятись на щось негарне, бо «то на дитину всьо
упадає» [2, арк. 112]. Респондентка із с. Мерва Го-
рохівського району також зауважила: «Не можна
їй ні впсуждати нікого, бо і та дитина може така
бути, недобра, і люди можуть від неї голови за-
вертати, не можуть дивитися» [2, арк. 71].
Населення південно-східної частини Волині ду-
мало та піклувалось про зовнішній вигляд дитини.
Так, мешканці Гощанського району вірили, що дитя
буде гарним, якщо під час вагітності дивитися на іко-
ни. Зокрема, респондентка із с. Новоставці заува-
жила: «Моїй свекрі казали, шо дивись на ікони, ди-
вись більш на Божу Матір» [1, арк. 64]. Нато-
мість на території західної частини Волині
(Горохівський р-н Волинської обл.) схожі віруван-
ня зафіксувати не вдалося.
Вагітній жінці також забороняли йти на похорон.
Якщо ж вона була присутня, то тоді в жодному разі
не могла дивитися на покійника, «бо то, кажуть,
на мерця подивишся, і вже дитина буде така
жовта» [2, арк. 27]. Респондентка із с. Гумнище
зауважила, що вагітній не годиться також іти з по-
хоронним проводом, бо «дуже буде тяжко роди-
ти» [2, арк. 11].
На території західної частини Волині широко по-
бутував звичай, згідно з яким жінці забороняли за-
кривати рот або ніс, якщо вона чує поганий запах,
бо «з рота буде дитині чути» [2, арк. 58]. Інфор-
маторка із с. Мерва пояснила важливу причину та-
кої поведінки майбутньої породіллі — «від її ди-
тини будуть закриватися» [2, арк. 70].
Значну увагу населення України приділяло дотри-
манню християнських норм, зокрема щодо уникнен-
ня виконання певних видів робіт у святкові дні, оскіль-
ки це могло вплинути на перебіг вагітності. Саме з
цієї причини вагітним заборонялось прясти, шити чи
вишивати у свята та присвятки, шоб не пришити ди-
тині рот чи будь-які інші органи, рубати чи різати що-
небудь, щоб не відрізати дитині руку чи ногу. Так, ін-
форматори зазначали: «Не шиють […]. Бо можна
шо пришити. Язика можна пришити дитині» [2,
арк. 4]; «в свято, на пример, шити не можна […].
Бо то на дитину пошкодить […]. і очка може за-
шити, і губку, і може не говорити» [2, арк. 21];
«Є, каже, розум пришиє, а є шось так зробить-
ся» [2, арк. 120]; «Рубати не можна такій жінці
в свято […]. Ну, не можна, бо можна одрубати
чи руку, чи ноги, чи пальці дитині» [2, арк. 85].
На зовнішній вигляд дитини можуть негативно
вплинути також оточуючі. Так, згідно з народним
повір’ям, немовля могло народитись з розтятою гу-
бою, якщо б «груба» прийшла чогось попросити, а
господиня, не давши нічого, за нею зарубала у по-
ріг сокиру. «Як ходе, як йде просити, то є всякі
люди. Є ж вредні люди, всякі — сокирою за нею,
її сліда рубне чи шо, то й дитина може калічкою
бути» [2, арк. 13]; «кажуть, шо хтось кинув но-
жем. От спорю я з тобою. То хтось розсердивсь,
як я йшла, то кинув ножем; то де воно попаде, а
хто його знає де воно попаде. Чи, кажуть, у свя-
то дрова рубає» [1, арк. 70]; «колись таке роби-
ли, шо не хоче позичить. Тота пошла беременна,
а ця може взять сокиру, да по тому, по порозі
стукнуть. То може дитя вродиться без губи, чи
без носа — одрубає» [1, арк. 76].
Важливу роль у допологовій обрядовості відігра-
вало ставлення вагітної до певних видів тварин. Зо-
крема інформатори зазначали, що їх не можна бити:
«кажуть, і кота не мона бити, і тварини не мона
бити» [1, арк. 70]; «Не мона [бити тварин. — і. л.]
…могло шкодить дитині» [1, арк. 77]; «Як б’є
іванна люТа860
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
тако кота, то якась пляма шось буде. Чи кине
хтось на тебе,… (ти вагітна), а кине хтось на
тебе, якимсь котом, то буде щось таке, така буде
пляма котяча, з шерстею. То то в нас є єдна жін-
ка, то казали, шо мати ходила, на єї хтось кинув.
і так і є» [1, арк. 25]. «кота не можна бити, со-
баки не можна бити […]. Буде дитина волохата
така, з шерстею» [2, арк. 105]; «кажуть, не мож-
на вагітній жінці, наприклад там, на жабу, коп-
нути котів. Особенно котів не можна копати но-
гами, бо кажуть, шо будуть діти не любити, від-
вертатися від батьків» [2, арк. 51].
Подібні вірування подав В. Кравченко: «Груба
жинка як ударить ногою свиню, собаку чи к’ота,
то вредно на дитині, бо як уроди(ть)ця, так спо-
вить нужно; а неділях по трох-чотирох дитина
в’є(ть)ця-крути(ть)ця, не може спать; так по-
роділя приходить до бабки — шо йому робить? —
Бабка й каже: «Нажуй маку і в ночви на чотирьох
вуглах покласти; і допіро лляти купіль і купать
дитину. а викупавши, то той купель перецідить
на трапку (на пелюшку). Той мак остане(ть)ця
у трапці, то так бавить, то там найде(ть)ця
уся та шерсть у маку, шо з животного вона до-
стала, як ударила його ногою; і ця шерсть ото му-
чила дитину» [12, с. 82—83].
Схожі повір’я були і в інших етнографічних регіо-
нах та районах України. Так, на Лемківщині застері-
гали, щоб не дивитись на диких чи свійських тварин,
а тим паче не бити їх, бо в дитини в певному місці
буде густий волосяний покрив [9, с. 65; 15, с. 312].
На території західної частини Волині побутувало
також повір’я про те, що на дитині може з’явитися
пігментна пляма, якщо б вагітна злякалась тварини.
Так інформаторка із с. Смолява Горохівського райо-
ну згадувала: «Як я була вагітна першим своїм
хлопчиком (і то була весна, він в червні вродив-
ся), і були маленькі курчатка. Було холодно і кур-
чатка були в хаті. Ну, як то вже з животом не-
вклюжа, я наступила на курча, задушила і зля-
калася, і тако взяла себе рукою во тут во, ну, як
то злякалася. і вродився малий, і плямка, на лиці
плямка, коричнева плямка» [2, арк. 50].
Однак, на території східної частини Волині люди
вірили, що ставлення вагітної до тварин могло впли-
нути не лише на зовнішній вигляд дитини, але й на
її поведінку, характер. Так, інформаторка із с. Іллін
Гощанського району зазначала: «Не можна [бити
тварин. — і. л.]. Бо то воно як уродиться, то
буде воно і дертися, і биться буде, і дуже таке
неспокойне дитя буде. …Як вагітна жінка ходить,
то треба, шо, хай там де кури б’ються, то не
треба їй дивиться, і не треба їй чіпать ілі розбо-
ронять, хай там старіші шо хтять, те і ро-
блять» [1, арк. 40].
Серед повір’їв, пов’язаних із зовнішнім виглядом
немовляти, значне місце посідають ті, в яких просте-
жується вплив вогню. У народі дбали, щоб жінка не
налякалась вогню, адже в результаті цього на тілі
дитини могла з’явитись вогняна висипка (кропивни-
ця або вогниця), або ж на тому місці, до якого, зля-
кавшись, доторкнеться жінка, буде червона пляма
[3, с. 281; 11, с. 10; 12, с. 83, 133; 20, s. 177]. Сто-
совно цього повір’я інформатори зазначали: «Не
можна ловиться ні за шо […], бо буде, вот зло-
виться сюди, буде, чи за лице. Не мона, ні, лови-
тися. Не мона ні за шо ловитися. Злякалася —
вот так собі стій, і всьо» [2, арк. 86]; «Не тре
хвататися рукою, бо за шо схватиться, так і,
кажуть, буде червоне. Червоне, такий вогонь» [2,
арк. 58]; «Як пожар, то як злякається жінка бе-
ременна, да як торкнеться рукою, то буде загре-
во таке червоне, пляма така буде» [1, арк. 86];
«Якшо жінка беремена злякається [вогню. —
і. л.], то тоже на дитині шось візьметься, на-
приклад, за руку, то таке чорне п’ятно бувало, з
вогнем воно таке» [1, арк. 45].
Не менш важливу роль для майбутньої матері
відігравало і майбутнє благополуччя її дитини і
ставлення до неї оточуючих, через що люди віри-
ли, що «…не можна вагітні йти й по дорозі
їсти — будуть люди їсти дитину потім, бу-
дуть весь час з’їдатися на дитину» [2, арк. 105].
Також стверджували, що на весіллі молодим не
можна було пробувати коровай. «кажуть, шо
діти будуть смаркаті. Після весілля мона їсти,
а в час весілля, то кажут, не мона їсти. То мо-
лодим коровая не давали, тілько кришки з-під
коровая» [2, арк. 118].
У громаді на чільному місці була моральність її
членів, що яскраво відображено у допологових
повір’ях. Найперше характер і моральність майбут-
ньої дитини, за повір’ями, значною мірою залежали
від поведінки вагітної. У народі вірили, що якщо
861в очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
«груба» краде чи бере щось без дозволу, то «дити-
на послє може красти» [2, арк. 79]. «красти, то
не мона, коли хош, то не мона красти, бо гріх. Ну,
то й дитя буде таке вредне, буде лізти, де ба-
чить, і рвать, шо бачить. То через те, шо не мона.
Як ти така ходиш, то не мона рвать ні з вишні
нічого, ні з черешні нічого. То ж ти така ходиш,
куди ж ти?! а дитя вродиться, не вспіє ногами,
да й воно буде лазить, да й шкоду робить людям»
[1, арк. 70]. Також зауважували: «Якшо вагітна
злиться, знервується, то буде й дитина нерво-
ва. кажуть: «Не злися, будь спокійна, то й ди-
тина буде спокійна» [2, арк. 4].
Отже, можна з упевненістю стверджувати, що
допологові звичаї, традиції і вірування становлять
досить важливу частину родильної обрядовості,
оскільки саме дотримання їх може гарантувати на-
родження здорової і красивої дитини, можливість
виносити немовля і народити його. Комплекс так
званих забобон, пов’язаних з вагітною жінкою, є
однією з найбагатших «ніш» допологової обрядо-
вості, через що найкраще і зберігся у пам’яті сучас-
них жінок Волині. Однак не можна не зауважити
також і того, що не зважаючи на значну пошире-
ність елементів допологової обрядовості, все ж були
певні відмінності не лише на загальноукраїнському
тлі, але і на різних частинах території.
1. Архів Львівського національного університету імені
Івана Франка (далі — архів ЛНУ ім. Івана Фран-
ка). — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 292-Е. — 97 арк.
(Польові етнографічні матеріали до теми «Родильна об-
рядовість», зібрані Лютою Іванною Остапівною у Го-
щанському та Острозькому районах Рівненської обл.).
2. Архів ЛНУ ім. Івана Франка. — Ф. 119. —
Оп. 17. — Спр. 340-Е. — 122 арк. (Польові етно-
графічні матеріали до теми «Родильна обрядовість»,
зібрані Лютою Іванною Остапівною у Горохівському
районі Волинської обл.).
3. Борисенко в. Обряди життєвого циклу людини / Ва-
лентина Борисенко // Холмщина і Підляшшя :
Історико-етнографічне дослідження. — К. : Родовід,
1997. — С. 280—309.
4. Борисенко в. Традиції і життєдіяльність етносу: на
матеріалах святково-обрядової культури українців :
навчальний посібник для студентів вищих навчальних
закладів / Валентина Борисенко. — К. : Унісерв,
2000. — 191 с. : іл.
5. Гаврилюк Н. Народження дитини / Наталя Гаври-
люк // Українська родина: Родинний і громадський
побут / упоряд. Л. Орел. — К. : Видавництво імені
Олени Теліги, 2000. — С. 69—83.
6. Гвоздевич С. Деякі аспекти допологових звичаїв та
обрядів українців Карпат / Стефанія Гвоздевич //
Народознавчі зошити. — 1998. — № 3. —
С. 278—280.
7. Гвоздевич С. Родильна обрядовість поліщуків / Сте-
фанія Гвоздевич // Полісся України : матеріали
історико-етнографічного дослідження. — Львів : ІН
НАН України, 1997. — Вип. 1. Київське Полісся.
1994. — С. 164—171.
8. Гвоздевич С. Родильна обрядовість поліщуків Овруч-
чини / Стефанія Гвоздевич // Полісся України : мате-
ріали історико-етнографічного дослідження. —
Львів : ІН НАН України, 1999. — Вип. 2. Овруччи-
на. 1995. — С. 185—190.
9. Гвоздевич С. Родильні звичаї та обряди / Стефанія
Гвоздевич // Лемківщина : Історико-етнографічне до-
слідження. — Львів : ІН НАН України, 2002. —
Т. 2. Духовна культура. — С. 64—75.
10. Грушевський М. Дитина в звичаях і віруваннях укра-
їнського народу / Марко Грушевський. — К. : Ли-
бідь, 2006. — 256 с. : іл.
11. кайндль Р.Ф. Гуцули : їх життя, звичаї та народні пе-
рекази / пер. з нім. (за вид. 1894 р.) З.Ф. Пенюк ;
післямова О.М. Масана. — Чернівці : Молодий бу-
ковинець, 2000. — 207 с. : іл.
12. кравченко в. Звичаї в селі Забрідді та по деяких ін-
ших не далеких від цього села місцевостях Житомір-
ського повіту на Волині. Етнографічні матеріали, зі-
брані Кравченком Васильом / В. Кравченко. — Жи-
томир : Робітник, 1920. — 160 с.
13. кондратович О. Українські звичаї : Народини. Коса
ж моя... / Олександра Кондратович — Луцьк : Во-
линська обласна друкарня, 2007. — 240 с.
14. крамар Р. Родильні та хрестинні звичаї Галицького
Поділля / Ростислав Крамар // Українська родина :
Родинний і громадський побут / упоряд. Л. Орел. —
К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2000. —
С. 83—88.
15. Мушинка М. Південь : Духовна культура / Микола
Мушинка // Лемківщина : земля, люди, історія, куль-
тура : в 2 кн. — Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торон-
то, 1988. — Т. ІІ. — С. 292—407.
16. Несен і. Родини та хрестини на півдні Волині / Ірина
Несен // Українська родина: Родинний і громадський
побут / упоряд. Л. Орел. — К. : Видавництво імені
Олени Теліги, 2000. — С. 88—92.
17. Онищук а. З народного життя гуцулів / А. Они-
щук // Матеріяли до української етнольоґії. — Львів,
1912. — Т. ХV. — С. 90—113.
18. Стельмахович М. Г. Народне дитинознавство /
М.Г. Стельмахович. — К. : Знання, 1991. — 48 с.
19. Чубинский П. П. Труды этнографическо-статис ти-
ческой экспедиции в Западно-Русский край, сна-
ряженной Императорским Русским географическим
іванна люТа862
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
общес твом. Юго-Западный отдел. Материалы и
исследования, собранные П.П. Чубинским / П.П. Чу-
бинский. — Санкт-Петербург : Типография В. Кирш-
баума, 1877. — Т. ІV. Обряды: родины, крестины,
свадьба, похороны. — 713 с.
20. Moszyński k. Polesie Wschodnie. Materjały etnogra-
ficzne z wschodniej części b. powiatu mazurskiego oraz
z powiatu rzeczyckiego / Kazimerz Moszyński. —
Warszawa : Wydawnictwo Kasy im. Mianowskiego,
1928. — 328 s.
Ivanna luta
IN WAITING FOR A BABY: ON VOLHYNIAN
MOTHERS’ SUPERSTITIONS, POPULAR
CREEDS AND TRADITIONAL BELIEFS
Some basic elements in the pre-birth traditional ritual cycle by
habitants of Volhynia historio-ethnographical region have been
considered and examined in the article. In particular, especial
attention has been paid to prenatal discerning of a child’s sex
and folklore beliefs connected with pregnancy.
Keywords: prenatal ritual, pregnant, belief, popular belief,
Volyn.
Иванна люта
В ОЖИДАНИИ МЛАДЕНЦА:
СУЕВЕРИЯ, ВЕРОВАНИЯ
И ПОВЕРЬЯ ВОЛЫНСКИХ МАТЕРЕЙ
В статье рассматриваются основные элементы дородового
этапа родильной обрядности жителей историко-этногра-
фической Волыни. В частности, внимание сосредоточено
на дородовое определении пола ребенка и народных веро-
ваниях, связанных с беременностью.
Ключевые слова: дородовая обрядность, беременная, ве-
рования, поверья, Волынь.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94868 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T00:17:16Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Люта, І. 2016-02-12T13:02:17Z 2016-02-12T13:02:17Z 2012 В очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів / І. Люта // Народознавчі зошити. — 2012. — № 5 (107). — С. 857-862. — Бібліогр.: 20 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94868 У статті розглядаються основні елементи допологового етапу родильної обрядовості жителів історико-етнографічної Волині. Зокрема, увагу зосереджено на дородове визначення статі дитини та народних повір’ях, пов’язаних з вагітністю. Some basic elements in the pre-birth traditional ritual cycle by habitants of Volhynia historio-ethnographical region have been considered and examined in the article. In particular, especial attention has been paid to prenatal discerning of a child’s sex and folklore beliefs connected with pregnancy. В статье рассматриваются основные элементы дородового этапа родильной обрядности жителей историко-этнографической Волыни. В частности, внимание сосредоточено на дородовое определении пола ребенка и народных верованиях, связанных с беременностью. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті В очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів In waiting for a baby: on Volhynian mothers’ superstitions, popular creeds and traditional beliefs В ожидании младенца: суеверия, верования и поверья волынских матерей Article published earlier |
| spellingShingle | В очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів Люта, І. Статті |
| title | В очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів |
| title_alt | In waiting for a baby: on Volhynian mothers’ superstitions, popular creeds and traditional beliefs В ожидании младенца: суеверия, верования и поверья волынских матерей |
| title_full | В очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів |
| title_fullStr | В очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів |
| title_full_unstemmed | В очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів |
| title_short | В очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів |
| title_sort | в очікуванні немовляти: забобони, вірування і повір’я волинських матерів |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94868 |
| work_keys_str_mv | AT lûtaí vočíkuvannínemovlâtizabobonivíruvannâípovírâvolinsʹkihmaterív AT lûtaí inwaitingforababyonvolhynianmotherssuperstitionspopularcreedsandtraditionalbeliefs AT lûtaí vožidaniimladencasueveriâverovaniâipoverʹâvolynskihmaterei |