Українські традиції найменування дитини на Опіллі (за матеріалами церковних метрик хрещення ХІХ—ХХ ст.)
У статті розглядаються українські традиції при найменуванні новонародженої дитини на території історикоетнографічного району Опілля, зокрема охарактеризовано проблему впливу релігійних вірувань батьків на традиції номінації дитини. The article deals with Ukrainian traditions taken into account at...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94870 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Українські традиції найменування дитини на Опіллі (за матеріалами церковних метрик хрещення ХІХ—ХХ ст.) / І. Ханас // Народознавчі зошити. — 2012. — № 5 (107). — С. 852-856. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859866956494012416 |
|---|---|
| author | Ханас, І. |
| author_facet | Ханас, І. |
| citation_txt | Українські традиції найменування дитини на Опіллі (за матеріалами церковних метрик хрещення ХІХ—ХХ ст.) / І. Ханас // Народознавчі зошити. — 2012. — № 5 (107). — С. 852-856. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | У статті розглядаються українські традиції при найменуванні новонародженої дитини на території історикоетнографічного району Опілля, зокрема охарактеризовано
проблему впливу релігійних вірувань батьків на традиції
номінації дитини.
The article deals with Ukrainian traditions taken into account
at naming a newborn baby in Opilia historio-ethnographic region
with particular consideration of a problem as for the influence
of parents’ religious beliefs upon the traditional nominating
in children.
В статье рассматриваются украинские традиции при наименовании новорожденного ребенка на территории историко-этнографического
района Ополье, в частности охарактеризована проблема влияния религиозных верований
родителей на традиции номинации ребенка.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:48:51Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
© І. ХАНАС, 2012
Ірина ХАНАС
УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЇ
НАЙМЕНУВАННЯ ДИТИНИ
НА ОПІЛЛІ
(за матеріалами церковних метрик
хрещення ХІХ—ХХ ст.)
У статті розглядаються українські традиції при наймену-
ванні новонародженої дитини на території історико-
етнографічного району Опілля, зокрема охарактеризовано
проблему впливу релігійних вірувань батьків на традиції
номінації дитини.
Ключові слова: українські традиції, власне ім’я, наймену-
вання дитини, Опілля, мотиви номінації особи, церковні
метрики хрещення.
Поява на світ новонародженої дитини від най-
давніших часів була і є знаменною подією у
кожній сім’ї та родині. І це природно, адже сім’я і
увесь рід поповнюється новим членом, з яким бать-
ки і родичі пов’язують певні надії та сподівання. Як
складеться його доля — починало хвилювати бать-
ків і родину ще до народження дитини, тому одним
із перших найважливіших завдань було правильно
вибрати новонародженій дитині власне ім’я.
Як відомо, власне ім’я — це юридично зафіксо-
ване слово, за допомогою якого відбувається інди-
відуалізація певної людини. В Україні порядок на-
давання імені визначається українським законодав-
ством, однак вибір імені здійснюють батьки дитини
залежно від свого бажання та уподобання.
Слід зазначити, що визначень терміна «власне
ім’я» є сьогодні досить багато, кожен дослідник вно-
сить у це поняття свою наукову новизну і свій інди-
відуальний підхід. Наприклад, російська дослідниця
С.М. Толстая стверджує, що «имя — в народной
традиции персональный знак человека, определяю-
щий его место в мироздании и социуме; мифологи-
ческий заместитель, двойник или неотъемлемая часть
человека; объект и инструмент магии» [4, с. 408]. А
ім’янаречення, як далі продовжує дослідниця, —
важливий акт, який надає новонародженому статус
людини. Ім’я остаточно формує людину: пор.
укр. «Прибери пня, дай ему имня — и з него буде
чоловік»; болг. (прокляття) «Да му ся не найде имя-
то!» (Щоб йому імені не знайшлося); кашуб. mono
vëmazac «умерти» [4, с. 408].
Правила вибору імені різні у різних етнічних, кон-
фесійних і локальних традиціях. Загальновідомо, що
відношення між конкретною особою та її власним
ім’ям не дане від природи, а є довільним, та навіть
великою мірою випадковим. Справді, у самого інди-
відуума ім’я не закладене від природи чи властивос-
ті, що їх виражає це ім’я. Звичайно, якщо комусь да-
ють ім’я Павло, то це ще зовсім не означає, що він
завжди буде малим, так само і те, що особа з іменем
Надія завжди буде нести зі собою певну надію.
Відношення найменувача (той, хто дає ім’я) до най-
менованого, а отже, й до самого імені не є абсолютно
довільним. Наші предки з давніх-давен дотримува-
лися відповідних звичаїв і традицій при номінації осо-
би. Найменувач не є абсолютно вільним при виборі
імені для новонародженого. Свобода дій найменува-
ча великою мірою обмежена при акті найменування.
У сучасних умовах людина, наприклад, не може об-
853Українські традиції найменування дитини на Опіллі
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
рати іменем для своєї дитини будь-який знак, тобто
будь-який звуковий комплекс. У її розпорядженні для
цього є усього близько ста чи декількох сот спеціаль-
них слів (власних особових імен), усталених тради-
цією. Лише з цього кодексу можна вибирати для но-
вонародженого ім’я, та й то, виявляється, не усяке, бо
для хлопчиків є одні імена, а для дівчаток — інші.
Варто зазначити, що навіть у цих рамках найме-
нувач не є абсолютно вільним у виборі імені, а сам
процес вибирання не є зовсім стихійним. Здебіль-
шого у найменувача є цілком конкретний привід чи
підстава для вибору саме цього імені, а не якогось
іншого. Інакше кажучи, найменувач у своїх діях за-
лежний від чинних мотивів найменування, підпоряд-
кованих загальним принципам номінації. Отже, хоча
зв’язок між особою та її іменем довільний, але він
значною мірою вмотивований, принаймні, у свідо-
мості найменувача, тобто батьків.
Відомо, що мотиви найменування бувають різні.
Найчастіше вони пов’я зані з естетичними, релігійними
та політичними уподобаннями чи переконан нями се-
редовища, у якому живе найменувач. У цих мотивах,
як справедливо зауважив П.П. Чучка, захований спо-
сіб мислення народу, його психологія, різні вірування,
погляди на світ, на життя і на смерть [7, с. 39].
Сьогодні на Опіллі вибір імені для новонародже-
ного є юридично вільним і в усіх випадках залежить
майже виключно від волі найменувачів, тобто бать-
ків. Саме вони виносять остаточне рішення, як на-
звати дитину. Вільний вибір імені для новонародже-
ного на Закарпатті, як стверджує П.П. Чучка, уста-
лився уже досить давно, правдоподібно, ще із
за прова дження церковної унії, тобто десь у середи-
ні чи у кінці XVII ст. У всякому випадку у другій
половині XVIII ст. він уже був на Закарпатті віль-
ним. Досить переконливим аргументом на користь
цього твердження може бути свідчення найдавнішої
закарпатської рукописної метрики, тобто «Метри-
ки Чернечої гори біля Мукачева за 1727—
1816 роки». Записи новонароджених, тобто хреще-
них, у цій метриці уже не відповідають у часі цер-
ковним святам. Так, наприклад, 1727 р. на день
святої Єфимії новонароджену названо Софією;
1785 р. на день святого Федора новонародженого
записано андрієм. 14 листопада 1745 р. новонаро-
дженого записано Михайлом, хоча день святого Ми-
хайла припадає не на 14, а на 8 листопада (за ста-
рим стилем). Отож, у XVIII ст. вибір імені для но-
вонародженого на Закарпатті від церковного
ка лен даря у принципі уже не залежав [7, с. 40].
Слід зазначити, що на території історико-
етнографічного району Опілля у XVIII ст. вибір іме-
ні для новонародженого також уже не залежав від
церковного календаря, про що свідчать церковні ме-
трики хрещення, які зберігаються у Центральному
державному історичному архіві України у Львові.
Наприклад, у с. Андріянів (Городоцький район
Львівської області) 15 жовтня 1784 р. новонародже-
ну дівчинку записано катериною, 22 вересня того
ж року дівчинку зареєстровано анною, новонаро-
дженого хлопчика 15 квітня 1784 р. записано васи-
лем, а 13 серпня 1784 р. хлопчика назвали Стефа-
ном [3]. І таких випадків маємо багато.
Про умови надавання імен до XVIII ст. прямих
даних немає. Проте є факти, які підтверджують, що
раніше на територіях, заселених українцями право-
славного віросповідання, це надавання було регла-
ментоване церковними святцями. Своєрідним відго-
моном тих далеких часів є, наприклад, так звані па-
тронні імена. Релігійні батьки ще донедавна, а навіть
і у наші дні, своїй дитині, як правило, надавали ім’я
того календарного святого, під час святкування
пам’яті якого дитина народилася: народиться дити-
на «на Юра» — назвуть юрою, народиться «у Ми-
коли», тобто за кілька днів до чи після святого Ми-
колая, — буде Миколою і т. п. Надавати новонаро-
дженому ім’я християнського святого, якому
присвячене найближче до народження дитини свято,
було і є сьогодні одним з найпоширеніших звичаїв.
При цьому уникали чи навіть забороняли давати ім’я
за календарем «назад», тобто відповідно до свята,
яке передувало дню народження дитини, бо, за поль-
ським повір’ям, назване «назад» дитя не буде рости.
А найменування «вперед», яке символізує розвиток
і зростання, і, на відміну від руху «назад», що асоці-
юється з деградацією і занепадом, знаходимо в укра-
їнській і сербській обрядовості [4, с. 409]. Отже,
найменовували за принципом: «Яке дитина собі при-
несла ім’я, таке треба їй дати» [5, с. 13]. Правда, до
уваги бралися при цьому не усі свята, а тільки кон-
фесійні, тобто такі, які церква відзначала як свята.
Варто зауважити, що мотивів, якими керувалися і
керуються батьки при вільному виборі імені для своєї
дитини у звичайних умовах, є декілька. М.Л. Худаш
ірина ХаНаС854
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
стверджує, що етнографічні матеріали дають підставу
говорити про три основні традиційні мотиви вибору й
надавання дітям власних хрещених імен: а) вибір і на-
давання імен за церковним календарем чи святцями
(«принесені» імена); б) вибір і надавання дітям імен
на чиюсь честь (батьків, друзів, знайомих, авторитет-
них людей, культурних і громадських діячів та ін.); в)
пізніше практикований, новітній мотив — вибір дітям
імен за певною модою конкретної місцевості на імена
або традицією (тут і вибір милозвучних імен, і звичай-
не наслідування, і традиція, пов’язана з культом пев-
ного святого тощо) [6, с. 184].
Г.К. Кожолянко вважає, що основними мотивами,
які у наш час визначають обрання імені для новона-
родженої дитини в Україні, і на Буковині зокрема, є:
• сімейна традиція, за якою дітей називають іменами
дідуся-бабусі, батька-матері або близьких родичів;
• зв’язок імені дитини з іменами видатних націо-
нальних героїв, відомих письменників, артистів, кіно-
героїв, спортсменів (Богдан, Тарас, Павло, Роксо-
лана, Софія, Назарій);
• ніжні і милозвучні імена (алла, аліна, Олена,
Світлана);
• утворення жіночих імен від чоловічих (Богда-
на, володимира, Руслана, Олександра, Романна)
[1, с. 70].
На думку П.П. Чучки, якщо виходити не лише з
нинішніх узвичаєнь, а й із того, від чого саме залежав
вибір імені хоча би протягом останнього сторіччя, то
до провідних мотивів найменування треба віднести,
принаймні, чотири, а саме: а) побожність чи забобон-
ність батьків; б) родинні традиції; в) визначні чи ав-
торитетні особи; г) вплив часу. Ці ж мотиви, як ствер-
джує дослідник, є визначальними у наш час як у че-
хів, так і в угорців [7, с. 42]. Слід зазначити, що
актуальними вони є й для ополян, однак вважаємо за
необхідне розглянути коротко один із домінуючих мо-
тивів ім’янаречення на Опіллі — вплив релігійних ві-
рувань батьків на традиції найменування особи.
Простий українець ще донедавна обирав для своєї
дитини здебільшого те ім’я, яке «сама дитина прине-
сла зі собою своїм народженням»: дитині давали, як
правило, ім’я того календарного святого, честь якого
під час її народження відзначала церква. До календа-
ря заглядати майже не доводилося, бо кожен знав, що
у січні такими святами є Марії, Стефана, василя та
івана, у лютому — івана, у травні — юрія, у лип-
ні — івана, Петра і Павла, Ольги і володимира, у
серпні — іллі, у вересні — Марії, віри, Надії, лю-
бові та Софії, у листопаді — Дмитрія, Параскеви і
Михайла, у грудні — Романа, катерини, андрія,
Миколая і анни тощо. Релігійні люди у цій традиції
вбачали певний неписаний закон, за яким кожна лю-
дина не просто повинна мати свого патрона, тобто по-
кровителя чи охоронця серед лику святих, а що вона
уже народжується з ним [5, с. 3, 5, 10, 13, 17]. Се-
ред сільського населення цей мотив донедавна мав ще
суттєву перевагу, проте протягом останніх десятиліть
у міру піднесення свідомості народу і поступового від-
ходу від релігії, зокрема за часів комуністичної влади
в Україні, він досить швидко поступається перед ін-
шими. Однак ця традиція поруч із іншими мотивами
номінації новонародженої дитини зберігається на те-
риторії Опілля і за наших часів, про що свідчать за-
писи у церковних метричних книгах хрещень. Напри-
клад, дитину, народжену 17 грудня 1967 р. у селі Угри
Городоцького району Львівської області, назвали Ми-
кола, 9 січня 1968 р. — Степан, 28 вересня
1968 р. — любов, 11 грудня 1968 р. — андрій,
28 липня 1970 р. — володимир, 1 грудня 1986 р. —
Роман, 26 серпня 1989 р. — Марія, 11 липня
1990 р. — Павло, 20 листопада 1998 р. — Михай-
ло, 14 січня 2000 р. — василь, 7 липня 2003 р. —
іванна тощо. Це явище спостерігаємо також у селі
Ушковичі Перемишлянського району Львівської об-
ласті: 4 січня 1949 р. народилася дівчинка і назвали
її Марія, 24 липня 1998 р. — Ольга, 26 липня
1998 р. — володимир, 17 грудня 1998 р. — Мико-
ла, 7 січня 2005 р. — Марія тощо; у селах Рогатин-
ського району Івано-Франківської області: 13 грудня
1984 р. народився хлопчик і хрещений андрій (с. Зе-
ленів), 9 січня 1986 р. — Степан (с. Городиська),
12 липня 1986 р. — Петро (с. Верхня Липиця),
19 листопада 1988 р. — Михаїл (с. Верхня Липи-
ця), 21 грудня 1992 р. — Ганна (с. Верхня Липиця),
12 січня 1993 р. — василь (с. Верхня Липиця),
22 травня 1994 р. — Микола (с. Малинівка), 21 ве-
ресня 1994 р. — Марія (с. Лопушня), 7 липня
2002 р. — іванна (с. Верхня Липиця) тощо.
У деяких селах донедавна побутував звичай на-
давати дитині ім’я того святого, якого у певному
селі відзначали на «храм церкви». Цим пояснюють,
наприклад, що у с. Братковичах Городоцького ра-
йону дуже поширене ім’я Марія (храмове свято
855Українські традиції найменування дитини на Опіллі
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
припадає на 21 вересня, коли церква вшановує
Різдво Богородиці).
Поряд із релігійними звичаями у багатьох селах
Опілля і України загалом донедавна співіснували й де-
які народні звичаї, пов’язані із надаванням імен. Деко-
трі із цих звичаїв дуже давні та сягають ще дохристи-
янських часів, а засновані на вірі у магічну силу імені.
Одним із таких поширених звичаїв був звичай
«продавання» (чи «купуван ня») кволої дитини та на-
давання їй охоронного, заклинального імені з метою
врятувати її від смерті чи від певного іншого лиха.
Мати, у якої систематично вмирали діти, за незначну
символічну суму (за монету) умовно продавала свою
хвору дитину багатодітній знайомій (кумі, тітці, по-
друзі), у котрої діти здорові і не вмирали. Таємно від
інших людей уночі рідна мати передавала свою дити-
ну крізь хатнє вікно на подвір’я «купувальниці». «Ку-
пувальниця» відносила дитину кудись (на цвинтар,
на перехрестя, до млина), ворожила, після чого при-
носила її знову і повертала справжній матері. Лише
на цей раз дитину передавали уже не крізь вікно, а че-
рез хатній поріг. При цьому рідна мати дитини про-
мовляла приблизно таке: «Віднині ти вже не моя ди-
тина, а тітчина чи кумина; я лише годуватиму тебе
своїми грудьми». Смисл ворожіння полягав у тому,
щоб обманути злого духа, відвернути його згубну силу
від рідної дитини. По деяких селах дитину під час во-
рожіння перейменовували (скажімо, з Петрика на
василька), і з того часу як домашні, так і сусіди ди-
тину називали уже тільки цим новим для неї іменем.
Мета обряду купування та продавання у такому ви-
падку зводилася до того, щоб переконати «нечисту
силу» у тому, що в цій сім’ї уже немає тої дитини, яка
там була до цього, а є зовсім інша [7, с. 43—44].
Іншим звичаєм, що базувався на вірі у магічну силу
імені, було повторне використання того ж самого іме-
ні у родині для двох різних дітей. У результаті цього у
деяких селах серед дітей однієї родини можна зустрі-
ти по дві Христини, по дві Ганни і т. п. Повторне ви-
користання того ж самого імені для двох живих дітей
одної родини практикувалося виключно у багатодіт-
них сім’ях. Як стверджує П.П. Чучка, повторне ви-
користання одного імені для двох братів чи двох сес-
тер різні батьки пояснюють по-різному — бідністю
іменного репертуару і небажанням давати дитині таке
ім’я, якого ще у селі немає; інші пояснюють, що це ім’я
чимось припало їм до душі. Але відверті розмови з
людьми старшого віку переконують у тому, що у по-
вторному використанні того ж самого імені для двох
дітей однієї родини батьки вбачали магічну силу. За-
бобонні багатодітні батьки вдавалися до цього прийо-
му як до засобу, що мав припинити дітонародження, і
вірили, що після такого акту у їхній сім’ї більше не на-
роджуватимуться діти. Цей звичай відомий також бол-
гарам, які за таких умов новонародженій дівчинці да-
вали ім’я Доста, а хлопчикові — Достан [7, с. 46].
Існують і зовсім протилежні думки. Деякі люди
вважають, що повторне ім’я серед дітей однієї роди-
ни — це засіб забезпечити міцне здоров’я цій дити-
ні. Та які вірування не ховалися б за цим звичаєм, тре-
ба визнати, по-перше, що сам звичай дуже давній, а
по-друге, що він мав гальмівний вплив на розвиток
іменного репертуару певної місцевості.
Як зазначає Г.К. Кожолянко, на Нікейському
християнському соборі у 325 р. було прийнято рішен-
ня, за яким заборонялось давати християнам язич-
ницькі (народні) імена. І у наступному впроваджува-
лись християнські (в основному юдейсько-жидівського
походження) імена. Християнські священики при хре-
щенні надавали імена на честь християнських «свя-
тих», які були переважно греками та юдеями-жидами
[1, с. 70—71]. Народознавець Г. Лозко відзначає,
що понад 80 відсотків юдейських імен пов’язано з іме-
нем юдейського бога Ягве (Єгова, Елогім). Для при-
кладу: азарій (той, що допоміг Ягве), іван (Ягве по-
милував), ісай (допомога Ягве), Матвій (дарунок
Ягве), авдій (раб Ягве), ілля (мій бог Ягве), Яків
(пам’ятка Ягве), лазар (Елогім допоміг), Михайло
(подібний Елогім) і т. д. [2, с. 7—8].
Дуже часто українці не могли чітко вимовити не-
зрозумілі їм імена. Тому були випадки, коли чужі іме-
на пристосовувалися до власної мови. Відповідно з
Базилія став василь, з Даниїла — Данило, з Дми-
трія — Дмитро, з Гавриїла — Гаврило, з анаста-
сії — Настя тощо.
Відомо, що священики й самі змінювали імена на
прохання людей при ім’янареченні. Про це писали до-
слідники ще у кінці ХІХ ст.: «Ім’я зазвичай да ється
на честь святого, якого пам’ять святкується в цей
день; якщо ім’я попадається незручне для вимови, то
баба просить перемінити його: «Ой, батюшко, дайте
інше яке, а то сього й зроду не донесу». І дійсно, такі
випадки, коли баба не в силах «донести» імені й пе-
ребріхує його до невпізнанності, не поодинокі, тому
ірина ХаНаС856
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
священикам і передписано давати більш вживані се-
ред народу імена» [1, с. 71].
Щодо давності імен та їх походження Г. Лозко
зазначає: «Для слов’ян слово було священним, бо
вважалося не просто звуком, а особливим станом
світу і людини, коли можливо вести діалог з Богами
(людини з космосом). В усіх індоєвропейських на-
родів «слово» і «дія» первісно були синонімами, тоб-
то Слово (молитва) теоретично має здатність стати
дією, дійсністю. Для цього треба тільки практично
увійти в той стан, який створює можливість для та-
кого спілкування з Богами. Наші пращури знали,
коли і де це можливо, бо мали досить точний астро-
номічний календар, за яким встановлювали строки
молінь. Саме поєднання слова й часу давало чудо-
дійні результати їхньої магії. Тому при народженні
дитини треба було уважно слухати довкілля, які зву-
ки вловлює слух, звідки вони долітають (з якої сто-
рони світу, з лісу, з річки чи з поля і т. д.), дивити-
ся, під якими зорями (сузір’ями) народилася дити-
на, а також враховувати багато інших прикмет, які
були важливим засобом зрозуміння (передбачення,
пророкування) не просто майбутньої долі дитяти,
але, в першу чергу, з’ясування її внутрішньої суті
(того, що становить її «войми»), тобто сам об’єкт
називання іменем. При такому підході до вибору імен
забезпечувався лад (духовний комфорт) людини і її
імені, отже, — ім’я не суперечило особистісним ха-
рактеристикам людини» [2, с. 9—10].
Отож, як у давні часи, так і сьогодні ополяни вва-
жали та вважають, що ім’я має фатальне значення і
впливає на долю людини. З іменем при хрещенні ди-
тина отримує Ангела-Охоронця та дістає заступни-
цтво Божої сили. Варто зауважити, що більшість
мешканців сіл та міст історико-етнографічного райо-
ну Опілля і у наш час ретельно дотримуються цих на-
родних повір’їв. І навіть якщо батькам не зовсім подо-
бається ім’я того святого у церковному календарі, у день
пам’яті якого народився їхній нащадок, то вони найме-
новують свою дитину подвійним іменем (наприклад,
Анна — Марія, Галина — Надія, Ірина — Дарія, Ан-
дрій — Михайло, Валентин — Володимир та ін.), щоб
таким чином залишити дитині Ангела-Хоронителя.
1. кожолянко Г.к. Родинно-хрестинна обрядовість /
Георгій Костянтинович Кожолянко // Етнографія
Буковини : у 3 т. — Чернівці : Золоті литаври, 1999—
2004. — Т. 2. — 2001.
2. лозко Г.С. Іменослов: імена слов’янські, історичні та мі-
фологічні / Г.С. Лозко. — К. : Сварог, 1998. — 176 с.
3. Метрична книга хрещення сс. Андріянів, Лівчиці,
Підзвіринець, Татаринів та ін. // Центральний дер-
жавний історичний архів України, м. Львів —
Ф. 201. — Оп. 4 а. — Спр. 41, 6188, 6189.
4. Толстая С.М. Имя / С.М. Толстая // Славянские
древности: этнолингвисти ческий словарь : в 5 т. / под.
ред. Н.И. Толстого. — М. : Международные отноше-
ния, 1995—2009. — Т. 2 : Д—К (Крошки). — М.,
1999. — С. 408 — 413.
5. Ханас і. Матеріали етнографічної експедиції / Ханас Іри-
на // Архів Інституту народознавства НАН України. —
Ф. 1. — Оп. 2. — Спр. 571. — 25 с. (+ дод. А).
6. Худаш М.л. З історії української антропонімії / Михайло
Лукич Худаш. — К. : Наукова думка, 1977. — 236 с.
7. Чучка П.П. Антропонімія Закарпаття (Вступ та імена) /
Павло Павлович Чучка. — Ужгород, 1970. — 103 с.
Iryna khanas
ON UKRAINIAN TRADITIONS
OF NAMING THE NEWBORN CHILDREN
IN OPILIA REGION
(according to materials of church
baptism registers of XIX and XX cc.)
The article deals with Ukrainian traditions taken into account
at naming a newborn baby in Opilia historio-ethnographic re-
gion with particular consideration of a problem as for the influ-
ence of parents’ religious beliefs upon the traditional nominat-
ing in children.
Keywords: Ukrainian traditions, own name, name of the child,
Opilia, motives of person nomination, the church baptism metrics.
Ирина Ханас
УКРАИНСКИЕ ТРАДИЦИИ
НАИМЕНОВАНИЯ РЕБЕНКА НА ОПОЛЕ
(по материалам церковных метрик
крещения ХІХ—ХХ вв.)
В статье рассматриваются украинские традиции при наи-
меновании новорожденного ребенка на территории исто-
рико-этнографического района Ополье, в частности оха-
рактеризована проблема влияния религиозных верований
родителей на традиции номинации ребенка.
Ключевые слова: украинские традиции, собственное имя,
наименование ребенка, Ополье, мотивы номинации лица,
церковные метрики крещения.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94870 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:48:51Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ханас, І. 2016-02-12T13:03:35Z 2016-02-12T13:03:35Z 2012 Українські традиції найменування дитини на Опіллі (за матеріалами церковних метрик хрещення ХІХ—ХХ ст.) / І. Ханас // Народознавчі зошити. — 2012. — № 5 (107). — С. 852-856. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94870 У статті розглядаються українські традиції при найменуванні новонародженої дитини на території історикоетнографічного району Опілля, зокрема охарактеризовано проблему впливу релігійних вірувань батьків на традиції номінації дитини. The article deals with Ukrainian traditions taken into account at naming a newborn baby in Opilia historio-ethnographic region with particular consideration of a problem as for the influence of parents’ religious beliefs upon the traditional nominating in children. В статье рассматриваются украинские традиции при наименовании новорожденного ребенка на территории историко-этнографического района Ополье, в частности охарактеризована проблема влияния религиозных верований родителей на традиции номинации ребенка. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Українські традиції найменування дитини на Опіллі (за матеріалами церковних метрик хрещення ХІХ—ХХ ст.) On Ukrainian traditions of naming the newborn children in Opilia region (according to materials of church baptism registers of XIX and XX cc.) Украинские традиции наименования ребенка на Ополье (по материалам церковных метрик крещения ХІХ—ХХ вв.) Article published earlier |
| spellingShingle | Українські традиції найменування дитини на Опіллі (за матеріалами церковних метрик хрещення ХІХ—ХХ ст.) Ханас, І. Статті |
| title | Українські традиції найменування дитини на Опіллі (за матеріалами церковних метрик хрещення ХІХ—ХХ ст.) |
| title_alt | On Ukrainian traditions of naming the newborn children in Opilia region (according to materials of church baptism registers of XIX and XX cc.) Украинские традиции наименования ребенка на Ополье (по материалам церковных метрик крещения ХІХ—ХХ вв.) |
| title_full | Українські традиції найменування дитини на Опіллі (за матеріалами церковних метрик хрещення ХІХ—ХХ ст.) |
| title_fullStr | Українські традиції найменування дитини на Опіллі (за матеріалами церковних метрик хрещення ХІХ—ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed | Українські традиції найменування дитини на Опіллі (за матеріалами церковних метрик хрещення ХІХ—ХХ ст.) |
| title_short | Українські традиції найменування дитини на Опіллі (за матеріалами церковних метрик хрещення ХІХ—ХХ ст.) |
| title_sort | українські традиції найменування дитини на опіллі (за матеріалами церковних метрик хрещення хіх—хх ст.) |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94870 |
| work_keys_str_mv | AT hanasí ukraínsʹkítradicíínaimenuvannâditininaopíllízamateríalamicerkovnihmetrikhreŝennâhíhhhst AT hanasí onukrainiantraditionsofnamingthenewbornchildreninopiliaregionaccordingtomaterialsofchurchbaptismregistersofxixandxxcc AT hanasí ukrainskietradiciinaimenovaniârebenkanaopolʹepomaterialamcerkovnyhmetrikkreŝeniâhíhhhvv |