Сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців Волині (за матеріалами Горохівського району Волинської області)
На основі власних польових етнографічних записів та залучених для порівняння джерел розглядається різдвяно-водохресна обрядовість мешканців Горохівського району Волинської області під оглядом її сільськогосподарської спрямованості. On the basis of own field ethnographic records and different sour...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94875 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців Волині (за матеріалами Горохівського району Волинської області) / М. Савка // Народознавчі зошити. — 2012. — № 5 (107). — С. 839-844. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94875 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Савка, М. 2016-02-12T13:13:46Z 2016-02-12T13:13:46Z 2012 Сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців Волині (за матеріалами Горохівського району Волинської області) / М. Савка // Народознавчі зошити. — 2012. — № 5 (107). — С. 839-844. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94875 На основі власних польових етнографічних записів та залучених для порівняння джерел розглядається різдвяно-водохресна обрядовість мешканців Горохівського району Волинської області під оглядом її сільськогосподарської спрямованості. On the basis of own field ethnographic records and different sources drawn for comparative study, Christmas and Epiphany rituals by the inhabitants of Gorokhiv region in Volhynia land have been observed with especial attention to the tracing of agricultural background of ritualism. На основе собственных этнографических полевых записей и привлеченных для сравнения источников рассмотрена рождественско-крещенская обрядность жителей Гороховского района Волынской области с точки зрения ее сельскохозяйственной направленности. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців Волині (за матеріалами Горохівського району Волинської області) On agricultural motifs of winter ritualism in Volhynia region (after data from Horokhiv region of Volhynia land) Сельскохозяйственные мотивы в зимней обрядности украинцев Волыни (по материалам Гороховского района Волынской области) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців Волині (за матеріалами Горохівського району Волинської області) |
| spellingShingle |
Сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців Волині (за матеріалами Горохівського району Волинської області) Савка, М. Статті |
| title_short |
Сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців Волині (за матеріалами Горохівського району Волинської області) |
| title_full |
Сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців Волині (за матеріалами Горохівського району Волинської області) |
| title_fullStr |
Сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців Волині (за матеріалами Горохівського району Волинської області) |
| title_full_unstemmed |
Сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців Волині (за матеріалами Горохівського району Волинської області) |
| title_sort |
сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців волині (за матеріалами горохівського району волинської області) |
| author |
Савка, М. |
| author_facet |
Савка, М. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народознавчі зошити |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
On agricultural motifs of winter ritualism in Volhynia region (after data from Horokhiv region of Volhynia land) Сельскохозяйственные мотивы в зимней обрядности украинцев Волыни (по материалам Гороховского района Волынской области) |
| description |
На основі власних польових етнографічних записів та залучених для порівняння джерел розглядається різдвяно-водохресна обрядовість мешканців Горохівського району
Волинської області під оглядом її сільськогосподарської
спрямованості.
On the basis of own field ethnographic records and different
sources drawn for comparative study, Christmas and Epiphany
rituals by the inhabitants of Gorokhiv region in Volhynia land
have been observed with especial attention to the tracing of agricultural
background of ritualism.
На основе собственных этнографических полевых записей
и привлеченных для сравнения источников рассмотрена
рождественско-крещенская обрядность жителей Гороховского района Волынской области с точки зрения ее сельскохозяйственной направленности.
|
| issn |
1028-5091 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94875 |
| citation_txt |
Сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців Волині (за матеріалами Горохівського району Волинської області) / М. Савка // Народознавчі зошити. — 2012. — № 5 (107). — С. 839-844. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT savkam sílʹsʹkogospodarsʹkímotivivzimovíiobrâdovostíukraíncívvolinízamateríalamigorohívsʹkogoraionuvolinsʹkoíoblastí AT savkam onagriculturalmotifsofwinterritualisminvolhyniaregionafterdatafromhorokhivregionofvolhynialand AT savkam selʹskohozâistvennyemotivyvzimneiobrâdnostiukraincevvolynipomaterialamgorohovskogoraionavolynskoioblasti |
| first_indexed |
2025-11-25T23:07:28Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:07:28Z |
| _version_ |
1850578277172772864 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
У традиційно-побутовій культурі українців, зокре-
ма і волинян, календарні звичаї та обряди за-
вжди посідали вагоме місце, адже були пов’язані з
повсякденним життям українця-хлібороба. Це сто-
сується і зимової календарно-побутової обрядовос-
ті, яка досліджена ще недостатньо.
Розглянемо конкретні звичаї та обряди, за допо-
могою яких автохтони Волинського краю намагали-
ся забезпечити врожайність зернових та плодових
культур упродовж поточного року, а також добрий
приплід свійських тварин. Оскільки найповніше такі
народні звичаї, вірування та передбачення зберегли-
ся у структурі різдвяно-водохресного циклу зимо-
вих свят, то докладно торкнемося саме них.
Джерельну основу дослідження становлять по-
льові етнографічні матеріали, записані автором у лип-
ні 2010 р. на теренах західної Волині, а саме в Горо-
хівському районі Волинської області [2].
Важливим атрибутом зимових свят українців,
зокрема і волинян, був сніп збіжжя, якого у дослі-
джуваній місцевості називали «дідухом», «дідуга-
ном», «снопиком» [2, арк. 32, 41, 83, 93, 115,
168]. Саме його на Першу Коляду, тобто напере-
додні Різдва, господар вносив до хати та ставив на
покуть. Зазвичай колядкового снопа жителі Горо-
хівського району робили із пшениці, жита та вівса,
подекуди додаючи ще й ячмінь: «Ше був такий
спеціально сніп — дідух такий — колоски вбрані
квітками. Перед Різдвом ше калини червоної в той
сніп [додавали]. Ставили на покутя того снопа. Те-
пер, то вже не ставлять [...]. Всякого збіжжя бра-
ли, яке було. В більшости — жито, пшеница, яч-
мінь» [2, арк. 47].
Вносячи снопа до хати, повсюдно в Україні ви-
конували ряд обрядодій. Так, на Бойківщині газда
вносив снопа до хати промовляючи: «Дай, Боже,
щастя, здоров’я з Святим вечіром! Жеби Господь
допоміг в радости, в веселости тоти свята упрова-
дити, а на другий рік ши красьніших діждати!» [7,
с. 23—24]. Подібно чинили й на етнографічній Во-
лині. На теренах Кременецького району Тернопіль-
ської області господар у цьому випадку промовляв:
«Добрий вечір! Іде до хати сніп, щоб всі були здо-
рові на всьой вік» [5, с. 221]. Натомість у селах Го-
щанського району Рівненської області, де «снопи-
ка» вносив до хати господар або маленькі діти, при-
мовляли: «Добрий вечор! Приїхала «коляда» з
курчатками, з гусенятками, з поросятками, з телят-
ками приїхала!» [1, арк. 45]. Важливо, що так про-© М. САВКА, 2012
Марія САВКА
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ
МОТИВИ В ЗИМОВІЙ
ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНЦІВ ВОЛИНІ
(за матеріалами Горохівського району
Волинської області)
На основі власних польових етнографічних записів та за-
лучених для порівняння джерел розглядається різдвяно-
водохресна обрядовість мешканців Горохівського району
Волинської області під оглядом її сільськогосподарської
спрямованості.
Ключові слова: Волинь, Горохівський район, Різдво, Но-
вий рік, Водохреще, дідух, кутя, посівання.
Марія Савка840
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
мовляючи, у згаданій місцевості також відтворю-
вали голоси домашньої птиці та свійських тварин:
«Як йти в хату, то треба квокати, квоктати, мукти,
бекти, присидать на присядки, шоб були квочки,
шоб корови отелилися, шоб поросятка родилися»
[1, арк. 103]. Стосовно ж досліджуваного нами Го-
рохівського району Волинської області, то ніхто з
опитаних респондентів вже не зміг згадати дій чи
примовлянь під час внесення різдвяного снопа до
хати. Однак мало не кожен із них наголошував, що
дідусі та батьки щось в таких випадках приказува-
ли, але вони вже не пам’ятають цього.
Разом із «дідухом» приносили до хати також
сіно та солом’яні «кулі» (околоти), які називали
«дідом». Сіном встеляли покуть та стіл під скатер-
тиною, «бо Спаситель родився на сіні», «бо Мати
Божа в яслах породила Ісусика на сіні» [2, арк. 20,
168]. «Діда» ж розстеляли по долівці. Зазвичай
по ньому качалися діти та спали у різдвяну ніч [2,
арк. 7, 128]. З соломи, що знаходилась на долів-
ці, повсюдно на Волині крутили перевесла, якими
обв’язували дерева, щоб краще родили. Другого
або третього дня Різдва, на Новий рік або після
Водохреща (на Івана) околоти виносили з хати та
палили в городі: «Постелять на свято та й діти ка-
чаються по тій соломі [...]. То на другий день «па-
лили діда». Казали, зараня до схода сонця поза-
мітати, повимітати і «діда» того палити» [2,
арк. 128]; «Нанесуть соломи, настелять кулів. А
на другий день Різдва винесуть, запалять — див-
ляться: куди дим іде — то туди замуж піде» [2,
арк. 95]; «Солому колись стелили, я ше маленька
була. Підлоги ж не було. Ми по тій соломі кувер-
каємось. А на третій день замітали, виносили і па-
лили [...]. Казали, шо тре «спалити діда» [2,
арк. 122]. Інколи на теренах Волині таким спосо-
бом спалювали й просте сміття [2, арк. 143, 163;
9, s. 99]. При тому, згідно з уявленнями волинян,
попіл від спалених «кулів» та сміття набував ма-
гічної сили. Так, відповідно до матеріалів Б. Со-
кальського, попіл від спалених кулів розсипали по
полі в тих місцях, де росли бур’яни, вірячи, що піс-
ля цього вони зникнуть [10, s. 178]. Жителі ко-
лишнього Кременецького повіту пояснювали, що
сміття, яке протягом трьох святкових днів було в
хаті, виносили та палили біля воріт, щоб убезпечи-
ти дім від злого [9, s. 99].
«Снопика» й сіно виносили з хати по святах, піс-
ля того, як священик окропив господу. Сіно давали
з’їсти худобі, щоб була здорова, або робили з нього
гніздо для квочки, щоб багато курчат висиджувала:
«Стелити під квочи, бо кажуть, буде добре квока си-
діти і курчатка висиджувати» [2, арк. 116]; «З тим
сіном, то найбільше десь так кладуть, шоб воно по-
лежало. Як першу квоку садять, то на тому сіні клас-
ти. Зробити гніздо і зверху положити» [2, арк. 121].
«Дідуха» частенько давали з’їсти худобі або витереб-
лювали з нього зерно, а потім додавали до посівно-
го: «Як начиналася сівба, то домішували до зерна
посівного» [2, арк. 143]; «Він [дідух. — М. С.] сто-
їть цілі м’ясниці [...]. Є навіть так, шо молотять те
зерно, а потім вмішують як сіють на другий рік зер-
но в полі» [2, арк. 170].
Поширеним на досліджуваних нами теренах був
також звичай обв’язувати соломою фруктові дерева
та лякати їх, щоб рясніше родили. Цей обряд меш-
канці Горохівського району виконували на Багатий
вечір перед Новим роком, або ж на Другу Коляду
перед Водохрещем: «Дерево обв’язували, казали, на
Багатий вечір. Обв’язували дерева перевеслами, ля-
кали, [що будуть] рубати. Каже: «Як не будеш ро-
дити, то я тебе буду рубати!» [2, арк. 128]; «Пере-
весла такі робили і обв’язували [...]. На Багатий ве-
чір. Шоб расніше родило. Постукували. Так, чи
ножа, чи сокиру — постукували. Так лякали» [2,
арк. 10]; «Ше й босими ногами по снігові [ходили].
Нароблять перевесел і босими ногами кажну яблу-
ню чи грушу підв’язували. То я підв’язала і обшкра-
бала [стовбур]. Казала: «Якшо не вродиш, то зру-
баю. Якшо не вродиш, то зрубаю!» [2, арк. 170]; «Я
була мала, мій тато беруть мене, свячену воду. Я
ношу воду свячену, а вони з кропилцем з колосся
[...]. І тато йдуть святять і ше тако постукують: «А
будеш родити, а будеш родити?» Наб’ють. Та ше й
перевеселко зав’яжуть» [2, арк. 34].
Магічного значення під час різдвяно-водохресних
свят набувало також зерно. Ми уже згадували, що
зерно із «снопика» мешканці Волині віддавали ху-
добі, щоб була здорова, а також додавали до посів-
ного, маючи на меті таким способом покращити май-
бутній урожай зернових. Крім того, магічним зна-
ченням наділяли пшеницю, якою маленькі хлопчики
вранці на старий Новий рік посівали будинки своїх
односельчан, вітаючи їх словами:
841Сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців волині…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Роди, Боже, жито, пшеницю,
всяку пашницю!
коноплі до стелі,
а лен по коліна,
Шоб вас голова всіх не боліла!» [2, арк. 43].
Після того, як зерно пролежало день у хаті, його
виносили. «Посівальну» пшеничку годилося відда-
ти курям або худобі, а також додати навесні до по-
сівного зерна: «Кажуть, шо до обіду того зерна не
мона вимітати, а після обіда вимітали те зерно. То
одні кажуть, шо курам, а одні кажуть, шо зберіга-
ти — навесні сіють. Кажуть, якось, шо є таке
повір’я, шо як навесні починається посівна, то, як
є посівне зерно [...], то вперед посіяти те посіваль-
не зерно» [2, арк. 50—51]; «Я її на Новий рік не
зачіпала. Висипала курам. І була на городі посіяна
пшениця, я по ті пшениці ше сійнула — так годить-
ся» [2, арк. 163]; «Курам висипали [...]. Казали,
шо будуть файно нестися» [2, арк. 10]. Цікаво, що
у деяких місцевостях західної частини Волині
хлопчиків-посівальників садовили в хаті. Напри-
клад, у селах Кременецького району Тернопільської
області посівальників садовили в хаті, щоб «все до-
бро сідало», «щоб квочки були» [5, с. 234; 9,
s. 100]. Згідно із записами П. Чубинського, хлоп-
чиків, які посівали, просили: «Садь же у нас да по-
сидь, щоб усе добре у нас садилось: кури, гуси, кач-
ки, рої и старости» [8, с. 1]. Дехто із мешканців Го-
рохівського району Волинської області зазначив:
«Як от сєяти ходять, як він [хлопець] прийде, то
тре садовити його на порозі — то буде дуже добре
вестися, буде квочка і курчата» [2, арк. 78]; «Обич-
но стараються хлопчика впустити. Він мене посіяв
і я його відразу посадила. Посадила його, шоб він
сів, бо, кажуть, шо квочки будуть сидати [...]. І
якшо є дівчатка, то шоб сватуни були, тре посади-
ти хлопчика, шоб дівчатка заміж ішли. В нас ко-
лись була сусідка, вона вічно чекала хлопця. Вона
його вгостить і посадить чогось на покутя» [2,
арк. 134]; «А ше є так, шо [...] прийде перший
посівальник-хлопець, то ведуть там, де кури. Він
сідає на порозі» [2, арк. 150].
Особливе місце серед святвечірніх страв належа-
ло пшеничній каші — куті, яку на теренах Горохів-
ського району протягом зимових святок подавали на
стіл двічі: на Першу (6 січня) та Другу Коляду
(18 січня). Зерна пшениці намочували у воді, очи-
щали (товкли у ступі, відбивали прачем у полотня-
ному мішку або вдаряли мішком із зерном кілька ра-
зів об твердий предмет), просівали, а відтак проми-
вали водою і намочували на ніч: «Перемивається
вона, обтовкується. Колись були ступи і товкачі, і
ногами товкли — та верхняя шолоха обсипалася. На
решето [насипали] — просівали, просушували.
Мили тоді. Як вже варити її, треба було дуже зара-
ня встати» [2, арк. 142]. Часто респонденти згаду-
вали також про те, що давніше в досліджуваній міс-
цевості, зрештою, як і на інших теренах України, по-
бутував звичай варити кутю у новому горщику: «То
ше йшли, то я знаю, мама йшли на базар і мусово
було купити того горщика. І вже його там попарать,
виварать, і тоді вже в ньому кутю варили» [2,
арк. 115], бо «казали, шо як варилася вона вже в
жирному — не вмиється так [шоб був зовсім чис-
тий], — то вже не пісна», «щоб нічим не чути було,
не пахло» [2, арк. 142, 14]. Страву готували так,
щоб уся вода википіла, а кутя була твердою і набуб-
нявілою. Під час того, як кутя варилася, не годило-
ся додавати до неї ні солі, ні цукру, ні будь чого ін-
шого [3, с. 105]. Лише перед безпосереднім вживан-
ням страву перемішували та додавали до неї мед,
цукор, тертий мак, а нині також горіхи, ізюм тощо.
Власне із кутею жителі Волині пов’язували чи
не найбільше способів забезпечення доброї вро-
жайності на наступний рік. Так, мешканці дослі-
джуваного нами району вірили, що водою, яка за-
лишилася після полоскання куті, треба підливати
фруктові дерева, щоб краще родили: «Кутю завше
як варим, замочуємо звечора. Ту воду, шо сціди-
ти звечора, то, кажуть, треба вилити під таке де-
рево, шо не родить. То, кажуть, шо буде стільки
плодів, скільки кутів в каструльці» [2, арк. 47];
«От на Першу Коляду, як кутю зварать і сціджу-
вали ту юшку, як миють, то ту юшку зціджували
в якусь посудину, а на Богатий вечір підливали —
то, казали, [шо] будуть дуже родити дерева» [2,
арк. 117]. (Подекуди фруктові дерева також під-
ливали помиями із святкового стола: «І вот вже на
Писану Коляду, як понаїдаються, вже повечера-
ють, то ложки помиють і виносять під кажну яблу-
ню, грушу, горіха підливають. То, кажуть, [шо]
буде дуже расно рости» [2, арк. 111]).
Марія Савка842
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
Після того, як кутя була готова, господиня пере-
носила її на покуть на сіно. Давніше в багатьох міс-
цевостях України, зокрема й на Волині, побутував
звичай переносити кутю на покуть у рукавицях. Так,
жителі Гощанського району Рівненської області на-
голошували: «Несе кутю хазяїн в рукавицях, шоб не
самими руками» [1, арк. 103]. Подібно поводили
себе у минулому і на теренах Полісся. Тут, зокрема,
від цього дійства начебто залежав урожай наступ-
ного року: «От уже батько ньос в рукавицях, щоб
не голиє руки, і так приказував: «Щоб так вороб’ї
не бачили ніякої пашні, як я не бачу те, що я кутю
несу на покуть!» [6, с. 204].
Під час перенесення куті на покуть жінка, а та-
кож маленькі діти, квоктали та присідали, щоб
кури велися і квочки курчат висиджували: «Як не-
сти кутю, [то] треба квоктати, шоб квоки були. А
хтось, як є діти, ціпали — шоб курчата були. По-
ставити її і сісти — шоб квоки сідали» [2, арк. 121];
«Я, як кутю вару, сіна кладу. Кутю беру і йду на
покутя, і квокчу, і [говору]: «Іде кутя на покутя,
кво-кво-кво!», — і маю квоки» [2, арк. 32]; «Ста-
вили кутю на покутя і ше приказували: «Кутю,
кутю на покутю!» Шоб були квоки і родилися кур-
чата» [2, арк. 142]. Інколи квоктали та відтворю-
вали голоси домашніх тварин під час перемішуван-
ня куті або безпосередньо під час вечері: «Вже на
столі сіно клали, застеляли. Як мішали кутю, то
казали: кво-кво-кво» [2, арк. 77]; « А ше під час
вечері, як є діти малі, то лізуть під стіл і коткуда-
кають, гавкають — ну, шо хочеться, шоб велося
[...], корови — то мукають» [2, арк. 51].
Забезпечити врожай на наступний рік намагали-
ся також дотримуючись звичаю підкидання куті до
стелі, який жителі Горохівського району виконува-
ли на Першу чи Другу Коляду: «Батько брав кутю,
молився. Брав першу ложку куті і кидав на стелю.
І там, як причіпиться зернятко (чи десять, чи біль-
ше), то буде великий урожай, а як впаде назад, то
буде недород» [2, арк. 143]; «І колись-колись кутю
зваримо, пожуємо і кидаємо догори, до стелі. І
скілько крупок там приліпиться, то стілько в жни-
ва півкопів нажнеш. А якшо не приліпиться, то
жодної не нажнеш, бо ти вже лєдаща» [2, арк. 110];
«До стелі [кидали]. То кілько вчепиться, то він
тілько зароби[ть]. Як от вже за колгоспу, то тіль-
ко метрів зароби, а як ше раніше, то тілько кіп вро-
ди» [2, арк. 7]. Цікаво, що подекуди на теренах
Волині поряд із таким поясненням побутують й
інші: «То господар, як має пасіку, то кидав кутю до
стелі, шоб приліпалось, шоб пчоли роїлись» [5,
с. 224—225]; «Скільки зернин пшениці залиши-
лося на стелі, стільки буде зерна в колоску в на-
ступному році або скільки буде овечок» [9, s. 97];
«Ну ше, правда, кутю підкидали. Хто підкидав, то
так з банічка під стелю: як прилипне до стелі, то,
кажуть, рік буде водиться» [1, арк. 41].
Притаманним звичаєм для етнографічної Воли-
ні в минулому було також ритуальне запрошення
на вечерю морозу, що залежно від локальної тра-
диції, приурочувалось до днів напередодні Різдва,
Нового року чи Водохреща. Згадували про поді-
бний звичай і мешканці сіл Богунівка, Гумнище та
Липа досліджуваного нами Горохівського району.
Наведемо красномовні свідчення наших респон-
дентів: «Мороза кликали, шоб не замерзав [...]. З
кутьою [...]. Кидали надворі. От діти йдуть: «Не
заморозь нам ні курчатка, ні каченятка, ні гусят-
ка!», — і киньте вверх» [2, арк. 96]; «Як посіда-
ють вечеряти, колись мій батько візьме лобка, врі-
же з хліба, положе сюди куті і каже: «Морозе, Мо-
розе, ходи до нас вечерати. Як не прийдеш
сьогодні — то не приходь николи!», — і поставе
на окні чи там де. Тоді сідаєм вечеряти» [2,
арк. 100]. Інколи «Мороза» заміняла «Зима». Так,
жителька с. Липа розповідала: «Є Писана Коля-
да — то вже перед Горданею [...]. А тоді, вже як
вечераєм, то кличим Зиму їсти: «Зимонько, ходи
до нас вечеряти! Не заморозь телятка, ни поросят-
ка, ни курчатка» [2, арк. 110].
Зауважимо також і те, що подекуди наші респон-
денти наголошували на необхідності «ставити вече-
рю до зорі», адже «чим раньше сядеш вечеряти,
[тим] раньше на полі «козу» вижнеш» [2, арк. 93].
І такі вірування не єдині. Схожого звичаю ще й досі
дотримуються волиняни Кременеччини: «Старали-
ся раніше впоратися, бо кажуть: хто раньше повече-
ряє, раньше впорається в полі» [5, с. 223].
Важливо також відзначити віру жителів Волині
в магію першого відвідувача, який нібито приносив
у хату щастя й достаток. Так, на Різдво бажаним
гостем у хаті вважався чоловік: «То на всі свята ка-
жуть, шоб чоловік прийшов первим. То буде добре
в хаті вестися, всі здорові будуть» [2, арк. 78]; «Як
843Сільськогосподарські мотиви в зимовій обрядовості українців волині…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
свято яке урочисте, на Різдво прийде мужчина до
хати — то добре» [2, арк. 22]. Подібного звичаю
обов’язково дотримувались на Новий рік: «То вже
на Новий рік, як посівати: якшо хлопчик прийде —
то, вроді, худоба буде вестися і будуть люди здо-
рові, а як дівчинка — то вже тяжче» [2, арк. 153];
«Кажуть, шо як перший хлопець прийде — буде
цілий рік вестися [...]. Жінки не ходять. Недобре.
Як мужчина прийде, молоді хлопченята, бо в нас
хлопчики бігають посівати. Як прийде жінка сама
на Новий рік, то знай, шо цілий рік везти не буде»
[2, арк. 30]. Вірили також, що як на Новий рік
першим зайде до хати хлопчик, то корова приве-
де бичка, а якщо дівчинка — то теличку: «Ну, то
бач, як посівалники ходять, желатєльно, шоб хлоп-
чик прийшов. Кажуть, шо рік здоровший буде. І
таке кажуть: бичок вродиться» [2, арк. 35]; «На
Новий рік лутше, шоб зайшов мужчина, як жін-
ка. Бо, кажуть, бичок вродиться [...]. Цілий рік
буде щасливіший» [2, арк. 111].
У період різдвяно-водохресних свят за допомо-
гою певних знаків визначали також врожай (та по-
году) на наступний рік. Такими провісниками мо-
гли бути чисте зоряне небо, іній на деревах, темпе-
ратура повітря тощо. Так, мешканці Горохівського
району пригадували: «Повечераєм і виходим диви-
тися на двір. То на тамту [Другу] Кутю дивляться:
якшо небо яснеє і зорів багато — то дуже рік буде
плідний, а як темно і зорів нема, то, значіть, рік
буде неплідний, і буде бідний» [2, арк. 168—169].
Подібні передбачення побутували давніше у Ста-
роконстянтинівському та Кременецькому повітах:
«Якщо на Велію ніч зоряна — це до хорошого при-
плоду тварин»; «Якщо хуртовина на Різдво — це
до хорошого роїння бджіл» [4, с. 3]; «Як перед
Різдвом морози великі, то перед Петром буде жара
велика. Як снігу багато є в тій порі, то літом дощі
будуть» [5, с. 226—227]. Своєрідні способи пе-
редбачення погоди зафіксовані у Гощанському ра-
йоні Рівненської області: «Як багато зірок на небі,
то буде врожай по всьому: і по пташці, і по людям.
Як буде ясне зоране небо» [1, арк. 89]; «Казали,
якшо перед Колядами зорі — то на врожай, на
Новий рік — то на людей, а якшо на Водохре-
ща — то на худобу» [1, арк. 56]; «Колись мама
каже: «Вийдеш на Коляди на Велію: чи є зори на
небі — то буде врожай на хліб, а як на Щедруху
виходять: як є зорі — то будуть каченята, курча-
та вестися, а як на Водохреще на Велію — то тоді
на худобу» [1, арк. 99].
Отож домінантною темою, яка проходить крізь
усю зимову обрядовість, а насамперед її різдвяно-
водохресний цикл, є, власне, сільськогосподар-
ські мотиви. І ця обставина зумовлена історично,
адже протягом багатьох віків провідними галузя-
ми господарства в українців були землеробство та
тваринництво, які й забезпечували їх усіма необ-
хідними засобами для існування. Саме тому і ко-
лись, і нині намагаються зробити все можливе,
щоб наступний рік був врожайним та добрим на
приплід свійських тварин.
1. Архів Львівського національного університету імені
Івана Франка (далі — архів ЛНУ ім. Івана Фран-
ка). — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 296-Е. — 129 арк.
(Польові етнографічні матеріали до теми «Зимова об-
рядовість», зафіксовані студенткою другого курсу
Савкою Марією Анатоліївною 3—20 липня 2009 р. у
Гощанському районі Рівненської області).
2. Архів ЛНУ ім. Івана Франка. — Ф. 119. —
Оп. 17. — Спр. 343-Е. — 170 арк. (Польові етно-
графічні матеріали до теми «Зимова обрядовість», за-
фіксовані студенткою третього курсу Савкою Марією
Анатоліївною 5—20 липня 2010 р. у Горохівському
районі Волинської області).
3. артюх л. Народне харчування, їжа, кухонне начин-
ня / Лідія Артюх // Українці: Історико-етнографічна
монографія: у 2 кн. — Опішне : Українське народо-
знавство, 1999. — Кн. 2. — С. 121—139.
4. Беньковский Ив. Повьрья, обычаи, обряды, суевьрья
и примьты прыуроченные къ «риздвянимь святамь» /
Ив. Беньковський // Кіевская старина. — 1896. —
T. LІІ. — Кн. 1 (январь). — От. ІІ. — С. 1—9.
5. Галайчук в. Різдвяно-водохресні свята в околицях
Кременця / Володимир Галайчук // Вісник Львів-
ського університету: Серія історична. — Львів,
2009. — Вип. 44. — С. 215—240.
6. кутельмах к. Аграрні мотиви в календарній обрядо-
вості поліщуків / Корнелій Кутельмах // Полісся
України : матеріали історико-етнографічного дослі-
дження. — Львів : Інститут народознавства НАН
України, 1999. — Вип. 2. Овруччина. 1995. —
С. 191—210.
7. Турянська М. Бойківські звичаї з Різдвяних свят,
Нового Року та Йордану / Марія Турянська // Лі-
топис Бойківщини. — Самбір, 1934. — Ч. ІІІ. —
С. 23—28.
8. Чубинский П.П. Труды этнографическо-ста тисти-
ческой экспедиціи въ Западно-Русскій край, снаря-
женной Императорскимъ Русскимъ геогра фи-
Марія Савка844
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
ческимъ обществомъ. Юго-западный отдел. Мате-
риалы и исследованія. / П.П. Чубинский. —
Санкт-Петербург, 1872. — Т. ІІI. Народный днев-
никъ. — 490 с.
9. Dymnycz N. Obrzędy i wierzenia ludowe w czasie świąt
Bożego Narodzenia / Nazar Dymnycz // Rocznik
Wołyński. — Równe, 1930. — T. 1. — S. 94—106.
10. Sokalski B. Powiat Sokalski pod względem geograficznym,
etnograficznym, historycznym i ekonomicznym / Broni-
sław Sokalski. — Lwów, 1899. — 496 s.
Mariya Savka
ON AGRICULTURAL MOTIFS OF WINTER
RITUALISM IN VOLHYNIA REGION
(after data from Horokhiv region of Volhynia land)
On the basis of own field ethnographic records and different
sources drawn for comparative study, Christmas and Epiphany
rituals by the inhabitants of Gorokhiv region in Volhynia land
have been observed with especial attention to the tracing of ag-
ricultural background of ritualism.
Keywords: Volhynia, Gorokhiv area, Christmas, New Year,
Epiphany, didukh, kutya, posivannya.
Мария Савка
СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫЕ МОТИВЫ
В ЗИМНЕЙ ОБРЯДНОСТИ
УКРАИНЦЕВ ВОЛЫНИ
(по материалам Гороховского района Волынской области)
На основе собственных этнографических полевых записей
и привлеченных для сравнения источников рассмотрена
рождественско-крещенская обрядность жителей Горохов-
ского района Волынской области с точки зрения ее сель-
скохозяйственной направленности.
Ключевые слова: Волынь, Гороховский район, Рожде-
ство, Новый год, Крещение, дидух, кутья, посыпание.
|