Музей Наукового товариства ім. Шевченка у Львові: від заснування до створення першої загальнодоступної експозиції
Темою статті є початковий період діяльності львівського
 Музею Наукового товариства ім. Шевченка. Розглянуто
 питання про створення Музею НТШ, початок формування його збірки. Визначено концептуальні засади та фактичні напрямки розвитку музею. У статті також висвітлю-
 ється і...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94877 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Музей Наукового товариства ім. Шевченка у Львові: від заснування до створення першої загальнодоступної експозиції / В. Кушнір // Народознавчі зошити. — 2012. — № 5 (107). — С. 824-832. — Бібліогр.: 41 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860250678342975488 |
|---|---|
| author | Кушнір, В. |
| author_facet | Кушнір, В. |
| citation_txt | Музей Наукового товариства ім. Шевченка у Львові: від заснування до створення першої загальнодоступної експозиції / В. Кушнір // Народознавчі зошити. — 2012. — № 5 (107). — С. 824-832. — Бібліогр.: 41 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | Темою статті є початковий період діяльності львівського
Музею Наукового товариства ім. Шевченка. Розглянуто
питання про створення Музею НТШ, початок формування його збірки. Визначено концептуальні засади та фактичні напрямки розвитку музею. У статті також висвітлю-
ється історія створення першої експозиції музею.
Thematic focus of the article has been aimed at the very initial
period in the history of the Shevchenko Scientific Society’s
Museum. Light has been thrown upon some circumstances
tied with foundation of the institution. Firm basic principles
and factual ways in the development of the museum have been
presented. A sum of data as for organizing the first exposition
has also been examined.
Темой статьи является первоначальный период деятельности львовского Музея Научного товарищества им. Шевченко.
Рассмотрен вопрос о создании музея Товарищества,
начале формирования его собрания. Определены концептуальные основы и фактические направления развития музея. В статье также освещается история создания первой
экспозиции музея.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:42:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
© В. КУШНІР, 2012
Віталій КУШНІР
МУЗЕЙ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА
ім. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ:
ВІД ЗАСНУВАННЯ ДО СТВОРЕННЯ
ПЕРШОЇ ЗАГАЛЬНОДОСТУПНОЇ
ЕКСПОЗИЦІЇ
Темою статті є початковий період діяльності львівського
Музею Наукового товариства ім. Шевченка. Розглянуто
питання про створення Музею НТШ, початок формуван-
ня його збірки. Визначено концептуальні засади та фак-
тичні напрямки розвитку музею. У статті також висвітлю-
ється історія створення першої експозиції музею.
Ключові слова: Наукове товариство ім. Шевченка, Му-
зей Наукового товариства ім. Шевченка, музейна збірка,
музейна експозиція.
У Галичині «руські» музейні установи початково
виникли при культурно-освітніх інституціях, що
були в руках «москвофілів». Першою з них можна
вважати музей Ставропігійського інституту, який по-
чав діяти з 1889 р. [40, с. 52]. З 1893 р. роботи з ор-
ганізації музею розгорнулися у львівському Народ-
ному домі, який у той час також контролювався при-
хильниками «загальноросійського» вибору для
руської спільноти Галичини. Урочисте відкриття його
бібліотеки та музею відбулося у червні 1904 р. [39,
с. 11]. І музей Ставропігійського інституту, і музей
Народного дому згадуємо зараз як українські з огля-
ду на склад їх збірок, територіальне походження та
етнічну належність більшої частини експонатів, етніч-
не походження організаторів і керівників. Проте, зва-
жаючи на принципово різні культурні орієнтири «мо-
сквофільського» та українського руху, термін «укра-
їнський» стосовно названих тут музеїв може бути
прийнятий лише із відповідним застереженням.
Питання про те, коли уперше виник задум ство-
рити у Львові український, з огляду на засади та за-
вдання його діяльності, музей, сьогодні ще потребує
обґрунтованої відповіді. На нашу думку, цікавим
штрихом до нього є згадка про можливу організа-
цію українського музею у Львові в одному з листів
Федора Вовка — відомого українського антропо-
лога, етнографа та археолога — до Михайла Гру-
шевського (жовтень 1895 р.). У ньому вчений пові-
домляв, що кілька років тому історик Володимир
Антонович радив йому переїхати жити до Львова, і
«писав навіть, що коли він сам переїде туди, то може
буде змога заснувати музей і що він має надію, що
коло того музею знайдеться і мені що робити. Я дуже
на то згодився і радий би був» [14].
Тоді це сподівання не здійснилося. Передумовою
створення у Львові українського музею стала реор-
ганізація Товариства ім. Шевченка, яке діяло у га-
лицькій столиці з 1873 р. і займалося переважно дру-
куванням українських книг, у наукову інституцію. З
такою ініціативою у 1889 р. виступив Олександр
Кониський — український видавець, літератор, ак-
тивний громадський діяч та один з фундаторів То-
вариства [31, с. 248—249]. За його задумом, онов-
лене Товариство мало стати «засновником будущої
українсько-руської академії наук» [15, с. 307]. Ідея
О. Кониського зустріла підтримку членів Товари-
ства. Рішення про реорганізацію та перейменуван-
ня було ухвалене на загальних зборах цієї інституції
13 березня 1892 р., а новий статут затверджений га-
825Музей Наукового Товариства ім. Шевченка у львові: від заснування до створення…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
лицьким намісництвом 16 листопада того ж року.
«Наукове Товариство ім. Шевченка, — говорило-
ся у ньому, — має плекати та розвивати науки в
українській мові та штуки і збирати та зберігати вся-
кі пам’ятники, старанності і наукові предмети
України-Руси. До того мають служити наукові до-
сліди.., видання наукових творів; збирання матеріа-
лів до бібліотеки і музею…» [8, с. 211].
Таким чином, завдання створити музей було по-
ставлене перед НТШ (далі також Товариство) вже
у його першому статуті у 1892 р. Наступного,
1893 р., Василь Тарновський, відомий український
меценат з Чернігівщини, фундатор музею, подару-
вав Товариству портрет Тараса Шевченка, а ху-
дожник Корнило Устиянович — ікону [2, арк. 13;
3, арк. 12]. Названі тут речі можна вважати пер-
шими експонатами музею Товариства. У 1895 р.
В. Тарновський передав для нього гіпсову маску та
перо великого українського поета [3, арк. 29]. Як
зазначила у своїй розвідці Таїсія Гонтар, той факт,
що перші експонати до свого музею Товариство
отримало у 1893 р., згодом, вочевидь, дав підста-
ви вважати (зокрема, Володимиру Гнатюку у його
нарисі історії НТШ) [29, с. 29] цей рік роком його
заснування [30, с. 417]. Дослідники вказують й на
іншу дату створення Музею НТШ — 1895 р. Її,
зокрема, називають М. Гембарович, І. Гургула та
М. Івасюта, стверджуючи, що саме цього року спе-
ціальне рішення про створення музею ухвалив на
своєму засіданні Виділ (Правління) Товариства
(названі автори цитують його текст, не вказуючи
джерела) [28, с. 6]. У звіті з діяльності НТШ за
1895 р., написаному Михайлом Грушевським та
опублікованому у його «Хроніці», інформації про
музей не міститься [9, с. 1—12]. В іншому звіті
НТШ, який узагальнює діяльність Товариства за
1895 та частину 1896 р., повідомляється тільки,
що керівництву НТШ вдалося «зробити почин до
заснування музею» [10, с. 2]. У ньому також за-
значено, що Товариство шукає способу розв’язати
питання про власний будинок, де можна було б
розташувати також його друкарню, бібліотеку та
музей [10, с. 4]. Як видається, фактичний поча-
ток існування Музею НТШ поклали, по-перше,
положення про нього, включене до статуту реор-
ганізованого Товариства у 1892 р., і, по-друге, пер-
ші речі, отримані ним у 1893 р.
НТШ вважало свій музей інституцією не тільки
культурно-просвітницькою, але перш за все націо-
нальною, головним завданням якої було представ-
лення, музейними засобами, всіх складових україн-
ської історії і культури, інтерпретація зібраних арте-
фактів як частини українського національного
соціо культурного простору. Відтак у складному кон-
тексті міжетнічних взаємин у Галичині музей Това-
риства мав стати певною альтернативою як «москво-
фільським», так і польським музеям, що воліли по-
зиціонувати себе як загальнокрайові.
Зазначимо, що погляд НТШ на завдання музей-
ної справи знайшов втілення і у реакції Товариства
на одну офіційну музейну ініціативу. Після крайової
виставки 1894 р., що мала чималий успіх та суспіль-
ний резонанс, у Львові обговорювалася ідея ство-
рення у галицькій столиці крайового (тобто для ці-
лої австрійської провінції) етнографічного музею.
Певний час, вочевидь, займався цим питанням і на-
місницький уряд. У травні 1898 р. на засіданні
історично-філософської та філологічної секції НТШ
(на ньому було створено Етнографічну комісію То-
вариства) обговорювалося, серед інших справ, і звер-
нення уряду краю із запитом щодо організації кра-
йового музею «для історії культури». Учасники за-
сідання визначили позицію Товариства наступним
чином. Якщо музей має бути створений як нова окре-
ма інституція, то її слід розділити на дві секції: поль-
ську (для західної Галичини) та українську (для схід-
ної частини провінції). При цьому керувати остан-
ньою мало б НТШ. Якщо б музей створювався при
якійсь з вже існуючих інституцій, то тоді слід було б
організувати при НТШ, за підтримки крайової вла-
ди, окремий музей для Східної Галичини [4,
арк. 20 зв.]. Як бачимо, у питанні про крайовий му-
зей позицію НТШ було визначено відповідно до од-
нієї з ключових вимог українського руху в Галичині
про поділ австрійської імперської провінції (корон-
ного краю) на українську та польську частини.
«Давши старт» своєму музеєві, Товариство дале-
ко не одразу доклало значних зусиль для його роз-
будови. До 1900 р. Музей НТШ не мав ще ані сво-
го приміщення, ані персоналу. Дуже скромним було
й його фінансування. Зокрема, у 1897 р. з бюдже-
ту НТШ на бібліотеку і музей разом було витраче-
но 500 золотих ринських, при тому, що загальні ви-
датки Товариства становили 13300 золотих ринських
віталій кУШНіР826
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
[5, арк. 3 зв.]. Перші надходження до музею мали
загалом випадковий та безсистемний характер. Тут
можна назвати деякі з них. Так, у 1896 р. мешкан-
ка міста Лубни (на Полтавщині) Надія Кибальчич
подарувала Музею НТШ старовинне вбрання [1,
арк. 6]. Вона ж у 1898 р. передала до музею три
оригінальні листи Тараса Шевченка [11, с. 2]. Тоді
ж для музею були закуплені деякі стародруки; у да-
рунок надійшли статут церковного братства у Яри-
чеві [11, с. 1], старовинний хрест.
Помітні зміни на краще у розвитку Музею НТШ
почалися з 1900 р. Чи не вперше справді значної
уваги музеєві було приділено на загальних зборах
Товариства 1 квітня 1900 р. Обговорення стану му-
зею почалося із дещо несподіваного виступу Олек-
сандра Барвінського (О. Барвінський, історик, пе-
дагог, відомий політичний діяч, був також одним з
ініціаторів реорганізації НТШ у наукову устано-
ву), який запропонував... заснувати при НТШ му-
зей. Той факт, що активний діяч Товариства не знав,
що воно вже, принаймні формально, має музей,
свідчить, на наш погляд, про стан останнього на по-
чатку 1900 р. О. Барвінський, зокрема, висловив
думку про можливість отримання для музею фінан-
сової допомоги з боку держави, а також про мож-
ливу підтримку починання товариством «Просвіта»
[16, с. 7]. Відповідаючи О. Барвінському, голову-
ючий на засіданні зауважив, що НТШ вже, влас-
не кажучи, має музей, але зазначив, що його роз-
витку перешкоджає брак людей, які хотіли б ним
займатися, а головне — брак коштів. У подальшо-
му обговоренні справи музею на зборах взяли участь
Володимир Шухевич, Іван Франко, В. Коцовський
та інші. У ході дискусії В. Шухевич порушив пи-
тання про пам’ятки історії і культури, що зберіга-
ються, практично недоступні для науковців та ши-
рокої публіки, у церквах та монастирях Галичини. У
зв’язку з цим збори ухвалили організувати спеці-
альну депутацію від НТШ (до неї увійшли О. Бар-
вінський, Сидір Громницький і В. Шухевич), яка
повинна була звернутися до церковних властей з
проханням передати згадані пам’ятки до музею
НТШ [16, с. 7]. (На жаль, відомостями про діяль-
ність названої депутації автор не володіє).
Відтак з 1900 р. музей став об'єктом сталої уваги
керівництва НТШ. У порівнянні з попередніми ро-
ками помітно зросли видатки на нього (бюджет му-
зею і бібліотеки у 1900 р. склав разом 1390 золотих
ринських). У грудні цього року для музейної збірки
уперше було виділено окрему кімнату у приміщенні,
що примикало до друкарні НТШ на вул. Чарнець-
кого, 26, щойно придбаному Товариством. (Теперіш-
ня адреса будинку — вул. Винниченка, 26). Тоді ж
для музею закупили два перші габлоти, а також аль-
бом для його збірки автографів [17, с. 3].
На спільному засіданні секцій НТШ у грудні
1900 р. В. Шухевич висловив пропозицію про
створення при Товаристві окремого етногра фічного
музею. Після її обговорення було вирішено ство-
рити спеціальну комісію, що мала зайнятися спра-
вою збирання українських етнографічних матеріа-
лів для такого музею. До її складу увійшли В. Шу-
хевич, відомий етнограф Володимир Гнатюк та
Осип Роздольський [17, с. 4]. Слід, однак, зазна-
чити, що на практиці НТШ не стало братися за
організацію окремого етнографічного музею. Зі-
брані етнографічні матеріали ставали частиною
збірки вже діючого музею Товариства.
З огляду на крайню обмеженість власних фінан-
сових можливостей, незначні кошти, які Товари-
ство могло витрачати на розвиток свого музею, ке-
рівництво НТШ розраховувало на його підтрим-
ку з боку української громадськості Галичини.
Виступаючи на засіданні Виділу НТШ 25 берез-
ня 1901 р., його голова М. Грушевський підкрес-
лив, що зростання музею Товариства «...буде за-
лежати від заінтересованя сею інституцією [тобто
музеєм. — в. к.] нашої суспільності» [18, с. 3].
Щоб привернути увагу української громадськості
до потреб свого музею, НТШ оприлюднило на-
прикінці 1901 р. спеціальну відозву під заголовком
«В справі Музея старинностей при Науковому То-
варистві ім. Шевченка». «Культура народу, — го-
ворилося у ній, — вимірюється його пошанован-
ням до рідної старовини, його вмінням нав’язувати
новий розвій до тих питомих початків, які витвори-
ло його довголітнє історичне житє. Наш край ба-
гатий такими історичними пам’ятками історичного
житя, як мало який інший, та при тім на жаль нові
покоління, як мало де в світі пильнують руйнува-
ти, знищувати та розтрачувати ті наші пам’ятки»
[18, с. 17]. Товариство закликало українців Гали-
чини шукати й збирати старовинні речі та передава-
ти їх до його музею. При цьому вказувалося і на
827Музей Наукового Товариства ім. Шевченка у львові: від заснування до створення…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
можливість скромної винагороди для їх власників.
У відозві зазначалося, які саме предмети цікавлять
музей: «доісторична та історична старовина»; пред-
мети цер ковного та світського мистецтва; пам’ятки
письменства; речі, що реп резентують традиційну
культуру та побут українців (тобто етнографічні ма-
теріали) [18, с. 18].
У відозві, по суті, було деталізовано, розвинуто
концепцію Музею НТШ як українського національ-
ного, у загальних рисах визначену ще у рішенні То-
вариства про його створення від 1895 р. Попри до-
волі умовну дефініцію «музей старинностей» у його
початковій назві, збірка Музею НТШ мала розви-
ватися одночасно в кількох тема тичних напрямках,
репрезентувати різні напрямки сучасного та мину-
лого української культури.
На практиці протягом 1900—1901 рр., вона, як
і раніше, збільшувалася досить повільно та безсис-
темно, переважно від окремих пожертв. Так, серед
дарунків, що надійшли 1900 р., — різні монети, в
основному невисокої нумізматичної вартості, кіль-
ка портретів визначних українських діячів та ін. [17,
с. 40—41]. Дарунки, отримані музеєм у 1901 р., у
звіті Товариства оцінюються як «дуже незначні»
[19, с. 4]. Серед них можна відзначити маленьку
археологічну збірку, подаровану Г. Мекелитою [19,
с. 45], п’ять портретів відомих українців, одержані
музеєм НТШ від відомого україн ського художни-
ка Івана Труша [18, с. 9]. Про згадану музейну ко-
місію у звіті говориться, що вона у 1901 р. «не мала
що робити» [19, с. 24]. З огляду на відсутність в
музеї постійних працівників на початку 1901 р. опи-
сом та систематизацією його збірки займався сам
М. Грушевський, який у березні тимчасово взяв на
себе нагляд за музеєм [18, с. 3, 10].
Не відбулося якісних змін у характері розвитку
музею НТШ і у 1902 р., протягом якого його збір-
ка поповнювалася переважно невеликими дарунка-
ми, зокрема, монетами. Серед надходжень 1902 р.
можна відзначити закуплену І. Трушем у Києві ар-
хеологічну колекцію (вартістю у 10 рублів) та пода-
ровану істориком В. Антоновичем збірку автогра-
фів (151 одиниця) [20, с. 2, 3]. На початку 1903 р.
пожертви, що надійшли до музею Товариства у два
попередні роки, залишалися невпорядкованими зо-
крема і тому, що в НТШ, як і раніше, не було лю-
дини, яка б могла постійно працювати в музеї.
Зрештою, попри чималі труднощі, на початку
1900-х рр. у розбудові збірки Музею НТШ посту-
пово визначилися два домінуючі напрямки.
Одним з них стала етнографія. Етнографічні до-
слідження належали до найголовніших напрямків на-
укової діяльності НТШ. Важливою характерною
рисою цієї сфери дослід ницьких зусиль науковців
Товариства було їх спрямування виключно на влас-
ний — український — народ, його традиційну куль-
туру в усіх її різноманітних проявах. Це відрізняло
українську етнографію від західноєвропейської, зна-
чною мірою орієнтованої на вивчення народів поза-
європейських — індіанців Америки, африканців, на-
селення островів Ти хого океану та ін., натомість по-
єднувало із етнографією бездержавних тоді народів
Східної Європи. Український етнограф вивчав свій
власний народ в умовах, коли історичні обставини
призвели в Україні до надзви чайного зближення со-
ціальних та національно-мовних меж, при тому що
тодішня суспільно-політична верхівка у своїй біль-
шості була (чи стала) неукраїнською. Тому україн-
ська етнографія із самого початку свого існування
набула національного виміру. В Україні вивчати на-
родну культуру означало вивчати ту складову своєї
національної культури, що найменше відчула впли-
ву — часто-густо насильницького — інших куль-
тур, зберегла виразні етнічні риси. Українська етно-
графія, отже, працювала для завдань розвитку на-
ціональної культури, визначаючи і водночас
стверджуючи, дово дячи її власне неповторне місце
поруч із культурами народів-сусідів.
Спрямування етнографічних студій в НТШ здій-
снювала створена у травні 1898 р. Етнографічна ко-
місія [35, с. 24—34]. Остання виявилася чи не най-
активнішою з усіх комісій Товариства [35, с. 24—
34]. Вона видавала зібрані її членами матеріали та
праці в «Етнографічному збірнику» (виходив з
1895 р.) а також, з 1898 р., у збірнику «Матеріали
до українсько-руської етнології» (з 1909 р. він ви-
давався під назвою «Матеріали до укра їнської ет-
нології»). При цьому, як вказує О. Сапеляк, період
1896—1914 рр. виявився найпродуктивнішим у роз-
витку народознавчих студій в НТШ [36, с. 6].
Робота із розбудови етнографічної збірки музею
Товариства стала важливим напрямком діяльності
Етнографічної комісії НТШ. Цей обов’я зок було
покладено на комісію ще при її створенні у 1898 р.
віталій кУШНіР828
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
Щоправда, слід зауважити, що відомі нам дані про
розвиток Музею НТШ не дають можливості вка-
зати на її здобутки у такій діяльності до 1903 р. Як
видається, уперше за певної участі Етнографічної
комісії музей отримав експонати з української етно-
графії у 1904 р. Зокрема, у вересні 1903 р. та у
серпні-листопаді 1904 р. Федір Вовк, що був у той
момент заступником голови комісії, провів етногра-
фічну експедицію в Українських Карпатах (на Бой-
ківщину). Деякі із закуплених під час експедиції
предметів дослідник передав музею НТШ [41,
с. 185, 186]. (На жаль, точно вказати, що саме, не-
можливо, оскільки передані Ф. Вовком речі вчасно
не були інвентаризовані) [41, с. 185, 186]. В експе-
диції 1904 р. брав участь Іван Франко, який тоді
очолював Етнографічну комісію. Він особисто зібрав
для Музею НТШ «багато різних виробів україн-
ського народного мистецтва, зразків одягу, прикрас»
[34, с. 28]. У львівському Музеї етнографії та ху-
дожнього промислу зараз зберігаються льняна со-
рочка і вишивана спідниця з с. Мшанець (нині Дро-
гобицький район Львівської області), передані тоді
І. Франком до музею Товариства [34, с. 28]. Усьо-
го Ф. Вовк та І. Франко під час згаданої експедиції
закупили для музею НТШ предметів на суму 111 ко-
рон [22, с. 40]. Музей, до речі, поповнювався й
окремими дарунками від І. Франка, зокрема, пись-
менник передав до нього кам’яний молоток, знайде-
ний у його рідному селі Нагуєвичах [12].
Велику допомогу в справі збирання етнографіч-
них матеріалів до Музею НТШ надавали Етногра-
фічній комісії українські вчителі, що працювали в
сільських школах Галичини. Одним з них був Лука
Гарматій, член НТШ, який багато років співпрацю-
вав із музеєм Товариства. Його листування, що збе-
рігається у ЦДІА України у Львові, дає можливість
висвітлити окремі моменти цієї співпраці. Серед
«контрагентів» Л. Гарматія були, зокрема, Ф. Вовк
та М. Грушевський. Так, у червні 1904 р. Ф. Вовк,
перебуваючи у Львові, повідомляв Л. Гарматію про
речі, які йому потрібні для музею, дякував за вже
отримані експонати [6, арк. 1]. 3 проханнями про ет-
нографічні експонати для музею НТШ (йшлося про
закупки) у 1905—1907 рр. неодноразово звертав-
ся до Л. Гарматія і М. Грушевський. Він, зокрема,
просив свого кореспондента закупити для музею пе-
ремітки чи окремо їхні «забори» (плетені краї), руш-
ники, гуцульські прикраси та ін. [6, арк. 8—10, 13—
14, 17—19]. Як свідчить листування Л. Гарматія з
Ф. Вовком, останній через нього збирав також екс-
понати з Гуцульщини для етнографічного відділу Ро-
сійського музею ім. Олександра III у Петербурзі, в
якому тоді працював [6, арк. 3—7].
Іншою найбільшою, крім етнографії, складовою
розвитку збірки Музею НТШ стала на початку
1900-х років археологія. Окремі археологічні пред-
мети (знахідки з розкопок М. Грушевського та Іси-
дора Шараневича) були вже серед перших експона-
тів музею [32, с. 108]. У 1903 р. Ф. Вовк купив у
Парижі та передав музеєві велику та досить цінну
збірку кремінних знарядь епохи палеоліту [21,
с. 5—6]. До речі, під час своїх нетривалих візитів до
Львова у вересні 1903 р. та у травні 1904 р. Ф. Вовк
займався впорядкуванням експозиції та збірки му-
зею Товариства [14, листи № 95, 116, 114].
Великий внесок у розбудову археологічної ко-
лекції Музею НТШ зробив Микола Біляшів-
ський — український археолог, етнограф, багато-
річний директор Київського науково-промислового
та художнього музею (Київського міського музею).
Опубліковане листування М. Біляшівського з
М. Грушевським свідчить, що співпраця вченого з
львівським музеєм почалася ще до 1900 р. [13,
лист № 69]. Вже серед перших надходжень до Му-
зею НТШ були археологічні знахідки М. Біляшів-
ського з розкопок на Княжій Горі під Каневом (на
Київщині) [33, с. 665]. Згодом директор Київ-
ського міського музею неодноразово отримував від
НТШ (через М. Грушевського) гроші на прове-
дення археологічних розкопок, і частину знахідок
передавав до музею Товариства [13, лист № 75;
21, с. 5—6; 23, с. 9]. Найбільше предметів від
М. Біляшівського до археологічного відділу музею
надійшло у 1909—1910 рр. В основному вони пред-
ставляли період Київської Русі.
М. Біляшівський узяв дієву участь і у формуван-
ні етнографічної частини збірки Музею НТШ. На
прохання М. Грушевського, часом за власною ініці-
ативою вчений шукав та купував для львівських ко-
лег килими, вишивки, рушники та інші предмети, що
представляли українську традиційну матеріальну
культуру Наддніпрянщини. Зібрані М. Біляшів-
ським етнографічні матеріали стали однією з найцін-
ніших складових збірки музею Товариства.
829Музей Наукового Товариства ім. Шевченка у львові: від заснування до створення…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
Попри певні позитивні зрушення у 1900—
1903 рр., у 1904—1905 рр. музей, як зазначено у
звіті НТШ за 1906 р., «збільшився дуже незначно»
[23, с. 41]. Серед причин вказувалося на «...слабий
інтерес до музея, що виявився в дуже малім числі
дарів» [23, с. 41]. Іншою причиною надто повільно-
го розвитку музею названо брак коштів.
Стан справ у музеї Товариства докладно обгово-
рювався на загальних зборах НТШ 30 квітня
1907 р. В. Білецький, член Виділу НТШ, висту-
паючи з питання про розвиток музею, зазначив, що
Товариство «повинно розвинути горячішу акцію в
напрямі його [Музею НТШ. — в. к.] побільшан-
ня. Багато річей, для яких місце в музею, марну-
ються часто між селянами, тому що вони не розу-
міють їх ваги або не знають, куди вислати» [7,
арк. 2]. Промовець запропонував «видати відозву
до суспільності, щоби знайденими старинностями
збільшувала Музей» [7, арк. 2].
Про музей згадав у своєму виступі й голова То-
вариства М. Грушевський. Він, зокрема, наголосив,
що останнім часом у Придніпрянській Україні ство-
рюються все нові музеї з виразно українським «об-
личчям», і заявив, що «дотеперішні заходи в тім на-
прямі у нас були дуже скромні» [7, арк. 2]. М. Гру-
шевський наголосив, що НТШ слід «подумати про
музей, який репрезентував би гідно наш тисячоліт-
ній культурний доробок», і що з огляду на планова-
не Товариством збільшення своєї нерухомості мож-
на «приступити до збирання колекцій не лише істо-
ричних і археологічних, але й етнографічних» [7,
арк. 2]. Якщо згадати поширену і далеко не точну
оцінку Музею НТШ як етнографічного, пропози-
ція М. Грушевського може видатися справді неспо-
діваною. Варто, однак, зауважити, що на початку
1907 р. етнографічна збірка музею була ще дуже
скромною, хоча і займала вагоме місце у його зага-
лом ще теж досить скромній колекції. Голова Това-
риства у своєму виступі підкреслив також, що укра-
їнська інтелігенція «повинна тямити, що музеї існу-
ють для неї, а не для поодиноких товариств, кружків
або навіть окремих осіб, і повинна добровільно спри-
чинятися до їх зросту» [38, с. 602].
Посилення уваги керівництва НТШ до свого му-
зею принесло певні результати. У 1907—1908 рр.
видатки Товариства на музей були помітно збільше-
ні, і це зумовило значне зростання його збірки у ці
роки. Зокрема, у 1907 р. музей закупив на загальну
суму 400 корон вироби гуцульських ремісників. По-
рівняно швидкими темпами розвивалася збірка Му-
зею НТШ і у 1908 р., коли до його каталогу було
вписано 1030 нових позицій [38, с. 602]. Серед най-
значніших пожертв, що надійшли за цей час — ар-
хеологічна збірка та колекція монет, подаровані Л. Га-
малією, дарунки від народного вчителя зі с. Зелени-
ці Антона Онищука, о. Зубрицького, Михайла
Боднара, В. Шухевича (колекція печаток, цехових
відзнак та ін.). Для етнографічного відділу 1908 р.
замовили манекени (для демонстрації зразків народ-
ного одягу) та моделі селянських будівель. Тоді ж за
пропозицією Етнографічної комісії ухвалили органі-
зувати при музеї спеціальний відділ для збереження
фонограм із записами українських народних пісень,
переказів та інших зразків фольклору. Це рішення
засвідчує намагання етнографів з НТШ використа-
ти у своїх дослідженнях найновіші технічні засоби,
не відставати від часу у технології наукової роботи.
Важливою складовою діяльності будь-якого му-
зею є експозиційна робота. Музей, який не демон-
струє свої пам’ятки широкій публіці, швидше може
бути названий збіркою чи колекцією, ніж власне му-
зеєм. Для засновників Музею НТШ створення екс-
позиції, яка є основою культурно-освітньої роботи,
належало до числа обов’язкових завдань. Проте його
вирішення стало можливим далеко не одразу.
Початково зібрані Музеєм НТШ пам’ятки збе-
рігалися у будинку «Просвіти» (площа Ринок, 10)
[37, с. 148]. Ми вже зазначали, що уперше музей
отримав власне приміщення (окрему кімнату) та об-
ладнання у 1901 р. На той момент однієї кімнати ще
було достатньо. М. Грушевський, говорячи про му-
зей на спільному засіданні секцій (грудень 1900 р.),
зауважував, що про збільшення приміщення музею
можна буде говорити згодом, коли збільшиться його
збірка [17, с. 4]. На початку 1901 р. голова Товари-
ства сам займався упорядкуванням матеріалів музею
(археологічних пам’яток, збірки рукописів та фото-
графій) [18, с. 3]. Зауважимо, що у червні цього ж
року у підготовленій ним відозві у справі Музею
НТШ (про неї йшлося попередньо) зазначалося,
серед іншого, що збірка останнього вже кілька міся-
ців є доступною для огляду [17, с. 17]. Йшлося, про-
те, не про загал відвідувачів, а про членів Товари-
ства та спеціально запрошених осіб.
віталій кУШНіР830
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
У перші кілька років після того, як музей отримав
власне приміщення, його експозиція та обладнання
змінювалися і поповнювалися досить повільно. На-
приклад, за даними «Хроніки» Товариства, другий
габлот музей одержав лише у 1902 р. [19, с. 45]. Че-
рез брак людей та коштів на початку 1903 р. ще за-
лишалися невпорядкованими речі, передані музею у
два попередні роки. Втім, у 1903—1904 рр. справа
дещо зрушила з місця. Збільшилася збірка музею;
він отримав ще два габлоти. У звіті за 1904 р. чита-
ємо: «Музей поволі зростає, і Товариство задумує
вже в найблизшім часі зробити його в цілості при-
ступним для загалу публіки» [22, с. 40]. Проте тоді
загальнодоступна експозиція так і не була створена.
У 1907 р. музей НТШ отримав у своє розпоря-
дження кілька кімнат в українському Академічному
домі (тепер — вул. Коцюбинського, 21) [24, с. 4].
У цей час з вже зібраних матеріалів у ньому органі-
зуються окремі етнографічний та археологічний від-
діли, і тому у травні 1909 р. у новому Виділі НТШ
для кожного з них був призначений власний рефе-
рент (Осип Роздольський та Іван Раковський від-
повідно). Почалася робота з облаштування експо-
зиції у новій оселі. Для неї замовили різноманітні
моделі селянських будівель, нові шафи. У цей час
для демонстрації народного одягу почали викорис-
товувати манекени.
До 1910 р. музею в Академічному домі передали
ще чотири кімнати. У 1909 р. НТШ вирішило ство-
рити у ньому природознавчий відділ, для якого там
же призначили окреме приміщення [25, с. 5—6].
Однак музейна збірка зросла вже настільки, що міс-
ця для експозиції та зберігання матеріалів все одно
гостро бракувало. Скарги на це постійно повторюва-
лися у звітах музею. Так, у звіті за 1909 р. говорить-
ся, що музей не має «скільки-небудь відповідного
приміщення» [25, с. 5—6]. Тоді ж Микола Заліз-
няк, тодішній аплікат музею, (українець-політемігрант
з Наддніпрянщини), характеризуючи стан справ з
експозицією, зазначав: «...Виникає важне і пекуче
завдання — подбати про відповідний локаль для Му-
зея... бо брак місця дуже дошкульно відчувається вже
тепер» [25, с. 64—65].
У звіті Музею НТШ за 1909 р. говориться, що
він відкритий щодня, крім неділі, з 12 до 14 години
[25, с. 43]. Проте фактичний доступ до нього був
вельми обмеженим. Врешті-решт, експозицію Му-
зею НТШ в Академічному домі вдалося поступово
впорядкувати та більш-менш задовільним чином об-
ладнати. Наприкінці 1910 р. музей був відкритий для
широкої публіки [26, с. 60]. Через рік, коли Товари-
ство передало у його розпорядження ще одну кімна-
ту, експозиція музею набула наступного вигляду.
У великому залі засідань НТШ демонструвала-
ся (у трьох скляних шафах та чотирьох габлотах) ар-
хеологічна збірка музею, а також твори живопису.
У партері Академічного дому музей мав чотири кім-
нати, в яких експонувалися його етнографічні колек-
ції: килими, гафти та вишивки з Придніпрянської
України, різноманітні гуцульські речі. У кімнаті на
третьому поверсі були виставлені для огляду твори
українського церковного мистецтва [26, с. 60].
Окремо експонувалася також музейна колекція на-
родної кераміки [37, с. 148].
Відкриття в музеї НТШ загальнодоступної екс-
позиції стало серйозним успіхом його організаторів,
значно розширило можливості музею як культурно-
освітньої установи, сприяло збільшенню його попу-
лярності. Однак приміщення в Академічному домі
загалом мало відповідало музейним потребам. Як і
раніше, дуже бракувало експозиційних площ. Час-
тину експонатів музею розташували на стріхах, час-
тину — у читальному залі бібліотеки. Недоліком
першої експозиції можна вважати її розірваність, по-
діл між приміщеннями на різних поверхах будинку
[38, с. 148]. Речі, які експонувалися, часто були роз-
ташовані занадто щільно, що ускладнювало для від-
відувачів їх естетичне сприйняття. Археолог Воло-
димир Гребеняк, який працював у музеї з 1913 р.,
згодом характеризував його першу експозицію та-
ким чином: «...В тісних мурах Академічного Дому
Музей робив враження не столичного, а провінцій-
ного музею... Цілість була радше матеріалом під му-
зей, ніж самим музеєм. Причина такого стану лежа-
ла у браку власної домівки» [38, с. 149]. Щоб ви-
правити становище, у 1912 р., після придбання
великої триповерхової кам’яниці на вул. Чарнецько-
го, 24 (сучасна адреса будинку — вул. Винничен-
ка, 24), її приміщення Товариство передало для сво-
го музею. У цьому будинку Музей НТШ діяв вже
до 1940 р., коли, після приєднання Західної Украї-
ни до УРСР, був розформований.
У перші кілька років свого існування Музей На-
укового товариства ім. Шевченка фактично пред-
831Музей Наукового Товариства ім. Шевченка у львові: від заснування до створення…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
ставляв собою невелику колекцію різноманітних
предметів, пов’язаних з українською історією та
культурою. Приблизно з 1900 р. значна активізація
зусиль Товариства з розбудови свого музею зумо-
вила прискорення зростання музейної збірки. Кон-
цепція українського національного музею передба-
чала її розвиток одночасно в багатьох напрямках. На
практиці на початку 1900-х рр. двома найбільшими
складовими збірки Музею НТШ стали археологія
та українська етнографія, при цьому систематично
поповнювалися й інші колекції музею. Створення, у
1907—1910 рр. першої загальнодоступної експози-
ції означало, попри її численні недоліки, перетворен-
ня Музею НТШ на повноцінну музейну установу,
яка у соціокультурному просторі тогочасного Льво-
ва репрезентувала український погляд на історію та
культурні реалії України.
1. Центральний державний історичний архів (ЦДІА)
України у Львові. — Ф. 309 (Наукове товариство
ім. Шевченка, м. Львів). — Оп. 1. — Спр. 22.
2. ЦДІА України у Львові. — Ф. 309. — Оп. 1. —
Спр. 33.
3. ЦДІА України у Львові. — Ф. 309. — Оп. 1. —
Спр. 35.
4. ЦДІА України у Львові. — Ф. 309. — Оп. 1. —
Спр. 42.
5. ЦДІА України у Львові. — Ф. 309. — Оп. 1. —
Спр. 58.
6. ЦДІА України у Львові. — Ф. 309. — Оп. 1. —
Спр. 2259.
7. ЦДІА України у Львові. — Ф. 3098. — Оп. 2. —
Спр. 2.
8. Записки НТШ. — 1892. — Т. 1.
9. Записки НТШ. — 1896. — Кн. ІІ. — Т. X. — Роз-
діл «З Товариства».
10. Записки НТШ. — 1896. — Кн. IV. — T. XII. —
Розділ «З Товариства».
11. Записки НТШ. — 1898. — Т. 23—24. — Роз-
діл «З Товариства».
12. Інвентарна книга Музею НТШ № 1. — № 5560.
13. Листування Михайла Грушевського з М.Т. Біляшів-
ським // Листування Михайла Грушевського. —
Т. ІІ. — К. ; Нью-Йорк ; Париж ; Львів ; Торонто,
2001.
14. Листування Михайла Грушевського з Федором Вов-
ком // Листування Михайла Грушевського. —
Т. ІІ. — К. ; Нью-Йорк ; Париж ; Львів ; Торонто,
2001. — № 5.
15. Товариства ім. Шевченка // Правда. — Львів,
1889. — Т. ІІ.
16. Хроніка НТШ. — 1900. — Ч. 2.
17. Хроніка НТШ. — 1900. — Ч. 4.
18. Хроніка НТШ. — 1901. — Ч. 6.
19. Хроніка НТШ. — 1902. — Ч. 9.
20. Хроніка НТШ. — 1902. — Ч. 12.
21. Хроніка НТШ. — 1904. — Ч. 17.
22. Хроніка НТШ. — 1905. — Ч. 21.
23. Хроніка НТШ. — 1907. — Ч. 29.
24. Хроніка НТШ. — 1908. — Ч. 33.
25. Хроніка НТШ. — 1910. — Ч. 41.
26. Хроніка НТШ. — 1911. — Ч. 45.
27. Хроніка НТШ. — 1911. — Ч. 48.
28. Гембарович М. З історії українського державного му-
зею етнографії та художнього промислу АН УРСР /
Гембарович М., Гургула І., Івасюта М. // Матеріали з
етнографії та мистецтвознавства. — Вип. 4. — К.,
1959.
29. Гнатюк в. Наукове Товариство ім. Шевченка: з на-
годи 50-ліття його заснування. / В. Гнатюк. — Львів,
1923.
30. Гонтар Т. Етнографічні колекції музею НТШ /
Т. Гонтар // Записки НТШ. — Т. 223. — Львів,
1992.
31. Дяченко О. Олександр Якович Кониський і Наукове
товариство ім. Т.Г. Шевченка / О. Дяченко //
Наддніпрянська Україна і історичні процеси, події,
постаті. Збірник наукових праць. — Вип. IV. — Дні-
пропетровськ, 2006.
32. кушнір в. Львівський музей Наукового Товариства
ім. Тараса Шевченка у 1895—1914 рр. /
В. Кушнір // Музейна справа та музейна політика в
Україні ХХ століття. Праці Музею українського на-
родного декоративного мистецтва. — Вип. XLV. —
К., 2004.
33. кушнір в. Українське музейництво Галичини і При-
дніпрянська Україна (кін. ХІХ — поч. ХХ ст.) /
В. Кушнір // Народознавчі зошити. — Львів,
2006. — № 5—6.
34. ломова М. Етнографічна діяльність Івана Франка /
М. Ломова. — К., 1957.
35. Сапеляк О. Етнографічні студії в Науковому товари-
стві ім. Шевченка (1898—1939) / О. Сапеляк. —
Львів, 2000.
36. Сапеляк О. Українська етнографія в діяльності Нау-
кового товариства ім. Шевченка. Автореф. дис…
канд. іст. наук / О. Сапеляк. — Львів, 1998.
37. Сілецька л. З історії експозиції Музею Наукового
товариства ім. Шевченка (1895—1939) / Л. Сілець-
ка // Народознавчі зошити. — Львів, 1997. —
№ 3.
38. Сілецька О. Засади діяльності Музею Наукового То-
вариства ім. Т. Шевченка у Львові / О. Сілецька //
Записки НТШ. — Т. 242. — Львів, 2001.
39. Сіромська Г. Русько-народний інститут «Народний
Дім» у Львові в громадському житті галицьких укра-
їнців (середина ХІХ — початок ХХ ст.). Автореф.
дис… канд. іст. наук / Г. Сіромська. — Львів, 2007.
віталій кУШНіР832
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (107), 2012
40. Сметанский И. Музей Ставропигийскаго Институ-
та / Сметанский И. // Юбилейный сборник Львов-
скаго Ставропигиона. Ч. 11. Временник. Научно-
литературныя записки на 1936 и 1937 годы. —
Львов, 1937.
41. Франко О. Федір Вовк — вчений і громадський
діяч / О. Франко. — К., 2000.
vitalii kushnir
LVIV SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY’S
MUSEUM: FOUNDATION TO CREATION
OF FIRST FREE-ADVANCE MUSEUM
Thematic focus of the article has been aimed at the very initial
period in the history of the Shevchenko Scientific Society’s
Museum. Light has been thrown upon some circumstances
tied with foundation of the institution. Firm basic principles
and factual ways in the development of the museum have been
presented. A sum of data as for organizing the first exposition
has also been examined.
Keywords: Shevchenko Scientific Society, Shevchenko
Scientific Society’s Museum, museum collections, museum
exposition.
виталий кушнир
МУЗЕЙ НАУЧНОГО ТОВАРИЩЕСТВА
ИМ. ШЕВЧЕНКО ВО ЛЬВОВЕ:
ОТ ОСНОВАНИЯ ДО СОЗДАНИЯ ПЕРВОЙ
ОБЩЕДОСТУПНОЙ ЭКСПОЗИЦИИ
Темой статьи является первоначальный период деятельно-
сти львовского Музея Научного товарищества им. Шев-
чен ко. Рассмотрен вопрос о создании музея Товарищества,
начале формирования его собрания. Определены концеп-
туальные основы и фактические направления развития му-
зея. В статье также освещается история создания первой
экспозиции музея.
Ключевые слова: Научное товарищество им. Шевченко,
Музей Научного товарищества им. Шевченко, музейное
собрание, музейная экспозиция.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94877 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:42:48Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кушнір, В. 2016-02-12T13:17:22Z 2016-02-12T13:17:22Z 2012 Музей Наукового товариства ім. Шевченка у Львові: від заснування до створення першої загальнодоступної експозиції / В. Кушнір // Народознавчі зошити. — 2012. — № 5 (107). — С. 824-832. — Бібліогр.: 41 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94877 Темою статті є початковий період діяльності львівського
 Музею Наукового товариства ім. Шевченка. Розглянуто
 питання про створення Музею НТШ, початок формування його збірки. Визначено концептуальні засади та фактичні напрямки розвитку музею. У статті також висвітлю-
 ється історія створення першої експозиції музею. Thematic focus of the article has been aimed at the very initial
 period in the history of the Shevchenko Scientific Society’s
 Museum. Light has been thrown upon some circumstances
 tied with foundation of the institution. Firm basic principles
 and factual ways in the development of the museum have been
 presented. A sum of data as for organizing the first exposition
 has also been examined. Темой статьи является первоначальный период деятельности львовского Музея Научного товарищества им. Шевченко.
 Рассмотрен вопрос о создании музея Товарищества,
 начале формирования его собрания. Определены концептуальные основы и фактические направления развития музея. В статье также освещается история создания первой
 экспозиции музея. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Музей Наукового товариства ім. Шевченка у Львові: від заснування до створення першої загальнодоступної експозиції Lviv Shevchenko Scientific Society’s Museum: foundation to creation of first free-advance museum Музей Научного товарищества им. Шевченко во Львове: от основания до создания первой общедоступной экспозиции Article published earlier |
| spellingShingle | Музей Наукового товариства ім. Шевченка у Львові: від заснування до створення першої загальнодоступної експозиції Кушнір, В. Статті |
| title | Музей Наукового товариства ім. Шевченка у Львові: від заснування до створення першої загальнодоступної експозиції |
| title_alt | Lviv Shevchenko Scientific Society’s Museum: foundation to creation of first free-advance museum Музей Научного товарищества им. Шевченко во Львове: от основания до создания первой общедоступной экспозиции |
| title_full | Музей Наукового товариства ім. Шевченка у Львові: від заснування до створення першої загальнодоступної експозиції |
| title_fullStr | Музей Наукового товариства ім. Шевченка у Львові: від заснування до створення першої загальнодоступної експозиції |
| title_full_unstemmed | Музей Наукового товариства ім. Шевченка у Львові: від заснування до створення першої загальнодоступної експозиції |
| title_short | Музей Наукового товариства ім. Шевченка у Львові: від заснування до створення першої загальнодоступної експозиції |
| title_sort | музей наукового товариства ім. шевченка у львові: від заснування до створення першої загальнодоступної експозиції |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94877 |
| work_keys_str_mv | AT kušnírv muzeinaukovogotovaristvaímševčenkaulʹvovívídzasnuvannâdostvorennâperšoízagalʹnodostupnoíekspozicíí AT kušnírv lvivshevchenkoscientificsocietysmuseumfoundationtocreationoffirstfreeadvancemuseum AT kušnírv muzeinaučnogotovariŝestvaimševčenkovolʹvoveotosnovaniâdosozdaniâpervoiobŝedostupnoiékspozicii |