Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка
У статті приділяється увага придорожнім та оброчним хрестам на Поліссі. На основі польових етнографічних матеріалів розглядається їхня роль, функції та значення у духовній культурі жителів означеного регіону, а також пов’язані з ними вірування, легенди, перекази. The article deals with roadsid...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94879 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка / І. Ігнатенко, О. Нагорнюк // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 99-104. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859475241552576512 |
|---|---|
| author | Ігнатенко, І. Нагорнюк, О. |
| author_facet | Ігнатенко, І. Нагорнюк, О. |
| citation_txt | Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка / І. Ігнатенко, О. Нагорнюк // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 99-104. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | У статті приділяється увага придорожнім та оброчним хрестам
на Поліссі. На основі польових етнографічних матеріалів розглядається їхня роль, функції та значення у духовній
культурі жителів означеного регіону, а також пов’язані з
ними вірування, легенди, перекази.
The article deals with roadside and votive crosses of Polisia
region. In the research-work based upon authors’ field ethnographic
materials have been considered roles, functions and
meanings of artifacts in Polisia Ukrainians’ spiritual culture as
well as correlated beliefs, legends, traditional tales.
Статья посвящена исследованию придорожных и обетных
крестов на Полесье. На основании полевых этнографических материалов, рассматривается их роль, функции, значение в духовной культуре украинцев Полесья, а также
связанные с ними верования, легенды, предания.
|
| first_indexed | 2025-11-24T11:37:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
Придорожні хрести («фігури», «крижи», «об-
річні крижи», «крести», «хрести», «хвіґу-
ри») — неодмінний атрибут давнього і сучасного
краєвиду поліських сіл. За зовнішнім виглядом це
своєрідні рукотворні сакральні ансамблі: хрести і за-
раз прикрашаються рушниками, стрічками, оточу-
ються огорожею, подекуди біля них садять освяче-
ні на Вербну неділю гілки верби, на середохресті при-
кріплюють ікони, вішають вінки. Сьогодні ці
елементи сприймаються здебільшого як декоратив-
ні, проте з розповідей старожилів ми дізнаємося, що
в давнину вони мали магічний (сакральний) зміст.
Дослідження придорожніх хрестів знаходимо у
працях Федора Вовка [4], Дмитра Зеленіна [6], Ми-
коли Сумцова [9], Данила Щербаківського [10] та
інших етнологів. Так, Д. Зеленін вважав звичай ви-
готовлення «обрічних» хрестів і «обиденного» полот-
на виключно білоруським або таким, який втрачений
«великорусами і малорусами» [6, с. 194]. Натомість
недавні етнографічні дослідження не тільки підтвер-
джують існування цього звичаю на теренах україн-
ського Полісся, але й розширюють територію його
побутування на південь від Полісся — аж до етно-
графічної Волині. Розглянемо сказане докладніше.
Традиція ставити придорожні хрести на Поліссі є
досить давня, широко побутує вона нині, незважаючи
на те, що в різний період цей звичай зазнавав утисків
як від церковної, так і від світської влади.. Приміром,
за радянських часів придорожні хрести, як правило,
знищувалися. Селяни рятували їх, переховуючи в лісі,
на кладовищах, встановлюючи на могилах замість над-
гробків: «Саме ці фігури в шістдесяті роки, значить,
атеїстична пропаганда тогочасна знімала і застав-
ляла, скажім, людей їх знищувати або десь вивози-
ти. і ось крилівчани [жителі с. Крилів. — і. і., О. Н.],
значить, щоб фігури не знищити, бо так як люди
були віруючи, взяли ці хрести, завезли в ліс і одного
літнього дня ввечері, щоб не знало начальство кол-
госпне, о, взяли ці хрести і закопали на території
нових могилок. Поставили, так. Убрали їх, скажі-
мо, фартухи, ввішали рушниками» (зап. О. Нагор-
нюк у с. Крилів Корецького р-ну Рівненської обл.).
У наші дні традиція ставити придорожні хрести
відновлюється. Як колись, так і нині «фігури» став-
лять у чітко визначених місцях: полях, дорогах, але
найчастіше на перехрестях.
Відомо, що у народних віруваннях перехрестя спо-
внене негативної семантики: воно традиційно фігуру-
вало як певна межа, кордон між «людським» світом і
Ірина ІГНАТЕНКО,
Олексій НАГОРНЮК
ПРИДОРОЖНІ ХРЕСТИ ПОЛІССЯ:
ФУНКЦІЇ, СЕМАНТИКА
ТА СИМВОЛІКА
У статті приділяється увага придорожнім та оброчним хре с-
там на Поліссі. На основі польових етнографічних матеріа-
лів розглядається їхня роль, функції та значення у духов ній
культурі жителів означеного регіону, а також пов’я зані з
ними вірування, легенди, перекази.
Ключові слова: Полісся, придорожні хрести, «фігури»,
оброчні хрести.
© І. ІГНАТЕНКО, О. НАГОРНЮК, 2013
ірина іГНаТЕНкО, Олексій НаГОРНюк100
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
початком потойбічного, міфічного. Перехрестя вважа-
лося осередком постійного перебування «нечистих» іс-
тот [8, с. 4—6]. Саме тому, щоб «обеззброїти», ней-
тралізувати, освоїти цей магічний простір, на перехрес-
тях і ставили хрести. З огляду на це хрести, як і більшість
народних святинь, досить часто знаходяться також на
межі обжитого простору, зокрема, полях.
Сьогодні ставлять хрести і на місцях, де сталася
дорожньо-транспортна пригода або де вони трапля-
ються досить часто, тому за таким місцем закріплю-
валася «недобра слава». Відповідно, аби нейтралізу-
вати таке місце, ставили хрест: «Їдеш до костопо-
ля, як на Ровно їдеш, од костополя, там така
дорога, сильно багато аварій було — уже стоїть
хрест» (зап. І. Ігнатенко у с. Єльно Рокитнівсько-
го р-ну Рівненської обл.). Деякі хрести є просто
пам’ятними об’єктами на місцях аварій, або сприйма-
лися як такі: «це так аби пам’ятник, як в аварію,
або машина в аварію, люди вмірають, от памят-
ніки ставлять» (зап. І. Ігнатенко у с. Сновидовичі
Рокитнівського р-ну Рівненської обл.). Отже, в цьо-
му випадку, хрести нагадують про загиблих на цьо-
му місці людей, тобто виконують функцію пам’ятних
знаків. За розповідями старожилів, хрести ставили
й у тих місцях, де «у войну» загинуло багато людей:
«Там, колись мені казалі такє, шо там людей по-
білі в воєнне время і там поставілі хрести»
(зап. І. Ігнатенко у с. Сновидовичі Рокитнянського
р-ну Рівненської обл.). У с. Каноничі Володимирець-
кого р-ну хрести ставили на пам’ять про тих, хто не
повернувся з війни не в селі, а «по полях».
Хрести ставлять й на місцях, які вважаються свя-
тими, бо, за народними переказами, там з’являлися
святі, Божа Матір чи Ісус Христос. Так, біля с. Пе-
реходичі Рокитнівського р-ну Рівненської обл. у лі-
совій смузі стоять три хрести. Про їх походження
місцевий житель розповів так: «З давніх-давен іс-
нує легенда, що на тому місці відпочивала Діва
Марія. і там втворилася криничка. але я в кого
не питав, старожили, то її ніхто не бачив. і на
тому місці поставили три хрести. От вони й до-
нині зберігаються» (зап. І. Ігнатенко у с. Перехо-
дичі Рокитнівського р-ну Рівненської обл.).
Часто «фігури» були об’єктом зцілення. Так, у
с. Морочне Зарічненського р-ну Рівненської обл.
маленьку дитину, яка хворіла, притуляли до придо-
рожнього хреста і просили зцілення. Так само в
с. Озеро Володимирецького р-ну ритуальні придо-
рожні хрести у давнину виготовляли з метою захис-
ту дітей від хвороб.
Відомо, що колись хрести ставили й для відвер-
нення такої страшної хвороби, як холера, вірячи, що
вони перегородять цій страшній епідемії шлях до села
[4, с. 37]. Нині через відсутність цієї хвороби така
традиція відпала.
У багатьох селах Полісся придорожні хрести є
об’єктом вшанування та поклоніння й сьогодні. Так,
перед сільськими хрестами зупиняються весільна і
похоронна процесії, юнаки, що йдуть до війська, на-
магаються зав’язати якомога вище стрічки, «щоб по-
вернутися живим додому».
За хрестами доглядають. Приміром, у с. Острівськ
Зарічненського р-ну Рівненської обл. придорожні
хрести «роздягають» перед Страсним тижнем і «вби-
рають» перед Чистим четвергом або на Вербну неді-
лю, а в с. Луко Воло димирецького р-ну на Велик-
день: «…і вже люди, як Паска, заходить Паска, пе-
чуть пас ку, люди беруть лєнти і сюди сходятца,
і вже так етого хреста убирають. Поставив, шоб
люди вішали і обрікалиса, шоб і діти живі були, шоб
і худоба жива була» (зап. О. Нагорнюк у с. Ост-
рівськ Зарічненського р-ну Рівненської обл.).
Серед придорожніх хрестів слід виокремити так
звані оброчні, на які люди вішали оброки — рушни-
ки, тканину, хустки, прагнучи вирішити різні життє-
ві кризові ситуації. Розглянемо цей вид детальніше.
На Поліссі слово «оброк» («обрік», «обрук») ві-
доме досить широко. Особа, яка бажає щось зміни-
Оброчні» хрести в урочищі Старець (або Хрести) поблизу
с. Луко Володимирецького р-ну Рівненської обл. Фото
Олексія Нагорнюка
101Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
ти у житті або про щось прохає Бога, обіцяє («обрі-
кається») подарувати щось церкві чи повісити на
хрест (принести оброк) рушник, рядно, хустку, якщо
бажане збудеться. Оброк могли принести і перед про-
ханням — спершу на хрест вішали принесений дару-
нок, а вже потім просили бажане. Ситуації, при яких
«обрікалися», найчастіше були пов’язані з порушен-
нями у репродуктивній (хвороби безпліддя, безшлюб-
ність, негаразди в родині) та господарчій сферах (по-
суха, злива, неврожаї, мор скотини тощо). Ф. Вовк
зазначав, що жінки на знак подяки за одужання хво-
рої дитини, досить часто вішають на придорожні хрес-
ти спеціально для цього зшиті фартушки [4, с. 37].
Оброки могли нести не тільки до хрестів, а й у церк-
ву: «Ото больне, несе маті там за дітя, ці там сама
за себе, от у церков несуть оброкі, і лєнту, хусти кі-
дають. Батюшка вже молітся в алтарє і просить
Бога, батюшка просіт. Оні заказивают вроде за
здоров’я, за болящего, заказиваю, там рубель чи два
даю ему» (зап. І. Ігнатенко у с. Кам’яне Рокитнівсько-
го р-ну Рівненської обл.). Слід зазначити, що така тра-
диція побутує й нині: «Якшо мені Господь поможе, то
я в церкву принесу рушника, чи зараз уже ковріка при-
нісуть. а раніше стрічку повісив, стрічку, хусточку
[на хрест. — і. і., О. Н.]. Фартушки такі шили і ви-
шивали. О, бачте, скільки лєнточок» (зап. І. Ігнатен-
ко у с. Переходничі Рокитнівського р-ну Рівненської
обл.). Два «обрічні» рушники, виткані за одну ніч як по-
жертва на храм, зберігаються в церкві св. Великомуче-
ниці Параскеви у с. Морочне. Вони розташовуються
при вході з бабинця до церкви, мають довжину до п’яти
метрів і покривають ряд ікон. На Поліссі для позначен-
ня рушників, витканих за ніч за обіцянкою, є два термі-
ни — «обрічний» рушник, «обрік», і «обиденний» руш-
ник або «обиденник» (зап. О. Нагорнюком у с. Мороч-
не Зарічненського р-ну Рівненської обл.).
Термін «обрікатися» може означати обіцянку, яку
дає людина перед Богом: «Я обрікалася перед Бо-
гом, перед церквою, шо як до мене хто буде обра-
щаться [полікувати. — і. і., О. Н], я ні в кого ні-
чого [грошей та подарунків. — і. і., О. Н.] брать
не буду» (зап. І. Ігнатенко у с. Липники Лугинсько-
го р-ну Житомирської обл.).
Повертаючись до предметних оброків, слід зазна-
чити, що вони були передусім певними модератора-
ми, які «встановлювали контакт» з «тим» світом, до-
носили до нього інформацію про нещастя, а також
прохання позбавити від нього. Отож, як уже зазна-
чалося, найчастіше оброками були вироби з полотна.
Символіка полотна та виробів з нього неодноразо-
во привертала увагу етнологів. Всі вони одностайно
наголошують на тому, що тканина, попри її практич-
не призначення, досить часто виконувала сакральні
функції. Її широко використовували у всіх обрядах
життєвого циклу, родильно-календарних святах, ма-
гічних практиках та при зупиненні оказіональних си-
туацій. Така важливість полотна та виробів з нього,
насамперед рушників, пов’язана із самим процесом ви-
готовлення тканини, послідовної трансформації при-
родного явища (рослини) у явище культури (полот-
но). Тканина виконувала функцію інформаційного ка-
налу, який забезпечував зв’язок між «цим» і «тим»
світами, виступав свого роду медіатором [3, с. 131—
137]. Це, у даному випадку, якраз і простежується в
ритуальному зав’язуванні хреста рушником і, можли-
во, саме зав’язування рушника символізувало кінець
ритуальної комунікації. Однак звернемо увагу на
інше — зав’язаний навколо хреста рушник, що ніби
оперізує його. Відомо, що пояс у народній культурі,
крім практичного значення, виконував ще й магічну
функцію оберегу, замикаючи, обмежуючи певний про-
стір. Причому замикати могли як небезпечний, так і
святий простір. У цьому випадку можна простежити
зв’язок оброку (рушника) з людиною, яка її принесла
і якій він належав. У народній традиції відома ідея про
«Оброчний» хрест біля «Цар-дерева» в с. Вежиця Рокит-
нівського р-ну Рівненської обл. Фото Ірини Ігнатенко
ірина іГНаТЕНкО, Олексій НаГОРНюк102
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
можливість впливати на людину через її речі, що ви-
користовувалося в народній медицині, шкідливій та
любовній магії тощо. В даному випадку можливий зво-
ротний зв’язок, а саме: залишаючи «свою» річ на хрес-
ті, який стабільно виступав як оберіг від нечисті та
впливу злих сил, людина у такий спосіб ніби підпада-
ла під його покров та символічно оперізувалася ним.
Слід зазначити, що досить часто важливою умовою
для виготовлення оброчного полотна та хреста було
виготовлення їх за одну ніч. Найбільша кількість свід-
чень про цей звичай походить з сіл, розташованих по
правому березі Горині та на обох берегах Стиру.
Зокрема, у південній частині Рівненського По-
лісся спогади про обряд виготовлення полотна і хрес-
та за одну ніч збереглися в селах Старий і Новий Лі-
сопіль Костопільського р-ну. На межі між цими дво-
ма селами й досі стоїть хрест (вже виготовлений з
цементу на місці старого дерев’яного), про який роз-
повідають: «Здихали от, пропадали в людей коро-
ви, і люди прямо не знали, шо робить. і зіллями
поїли, і шо вони тільки не робили — нічого не до-
помагало. і от просте лили люди, зібрали полот-
но, все простелили, всю дорогу полотном домот-
каним, прогнали через це полотно худобу. і остан-
ня худобина — це була телиця, яка пропала від
цієї пошес ті, була закопана там, і поставлений
хрест» (зап. О. Нагорнюк у с. Старий Лісопіль
Костопільського р-ну Рівненської обл.).
Серед варіантів різноманітних ритуальних дій, які
виконувалися під час виготовлення обрічних хреста
і полотна, унікальним є звичай у с. Ремичці закла-
дати шматок полотна під саму основу хреста.
В одному з найцікавіших і найповніших свідчень
про звичай вшанування придорожних хрестів, крім
виготовлення «обрічного» полотна, йдеться також
про звичай «обрічного» хліба, який випікали з муки,
принесеної усіма жінками, що брали участь в обряді.
З таким хлібом (як і з полотном) обходили село, йшли
до сусідніх сіл і залишали його під іншими хрестами
або несли його на кладовище (зап. О. Нагорнюк у
с. Сенчиці Зарічненського р-ну Рівненської обл.).
Тут варто звернути увагу на «хвартушики» чи
фартухи, які селяни вішали на нижню вертикальну
частину хреста. У деяких народних коментарях цей
невеликий шматок тканини уявлявся як символічний
одяг розп’ятого Христа, а сама дія вважалася «одя-
ганням», «прикриванням срамного місця». І нині є
(подекуди на Поліссі і скрізь на Волині) звичай
«роздягання» фігур перед Постом і «вдягання» пе-
ред Пасхою (на Вербну неділю).
Цікаво, що подібні фартухи (найчастіше — це са-
моробні шматки тканини або обрізані частини руш-
ників, наміток, з нашитими хрестами переважно чор-
ного кольору. Часто низ «хвартушика» прикрашав-
ся вирізаними «зубчиками») вішалися здавна і на
надмогильні хрести. У деяких місцевостях це могли
бути справжні жіночі фартухи. У такому разі перед-
бачалося їх використання померлими на тому світі —
збирати в них яблука, носити їжу, витирати руки. Що
ж могли символізувати зубці, якими оздоблювалися
«хвартушики» по всьому Поліссю — невідомо.
Слід зазначити, що засобом комунікації з «тим»
світом досить часто слугували й гроші, які в народ-
них уявленнях наділялися особливими, магічними
властивостями. Гроші могли виступати як своєрідний
посередник між світами, плата «тому» світу за пев-
ну послугу [2, с. 69—81]. Між тим гроші в народ-
них уявленнях осмислювалися як зло, адже у тради-
ційній культурі досить добре відома негативна сим-
воліка «багатства» та «кладу» [5, с. 178—188].
Треба звернути увагу на одну важливу деталь:
принесені оброки вважалися недоторканними. Це
пов’язано з уявленнями про те, що вони належать
«тому» світу, і люди з «цього» не можуть їх заби-
рати. Виняток становили лише жебраки, старці,
які, ніби, певною мірою перебували на межі сві-
тів. Відомі також випадки ритуального обміну об-
роками (тканиною, елементами одягу) в місцях
зцілень — коли принесений кимось обрік забира-
ла інша людина і носила на собі, а на місце взято-
го лишала свій новопринесений.
«Оброчні» хрести біля с. Переходичі Рокитнівського р-ну
Рівненської обл. Фото Ірини Ігнатенко
103Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
Таким чином, оброки — це один із народних спосо-
бів комунікації з божественним. В цьому відношенні
унікальним місцем поклоніння є місце загибелі родини
«старців» (місцеві назви — урочище Хрести, Старець)
поблизу с. Луко Володимирецького р-ну. Назване уро-
чище розташоване серед лісу й зберігає сліди давньо-
го звичаю вшанування померлих раптовою смертю, без
обряду поховання. Якщо рухатися з центральної час-
тини с. Луко в напрямку вузькоколійки, а потім, ми-
нувши останні хати села, піти лісовою дорогою в бік
Дубрівська, можна натрапити на це місце. Понад до-
рогою серед соснового бору розташовані 13 хрестів різ-
ного розміру, здалеку навіть важко їх розпізнати в об-
мотаних хустками, рушниками і стрічками людинопо-
дібних «фігурах». За переказами, «вже, може, років
двісти буде», як цією дорогою йшла родина «старців»:
«вони йшли, так люди кажуть, вони йшли з Ду-
бровська, і вони не дойшли. вони і їсти хотіли, ко-
лись голод був, і вони сіли отдихнути, і вони всі по-
умирали... Ну, ішов старець, і ця його жінка, і
труйко діток, їх було п’ять, і вони там посядали
отдихнути, і вони там поумирали, о. і їх сніг замів-
закрутив, і їх люди найшли навесні, тих старців, і
вони їх похавали ув моглицах у нас, а потом поста-
вили маленького хрестика — памнять, де ті поуми-
рали» (зап. О. Нагорнюк у с. Луко Володимирецько-
го р-ну Рівненськоі обл.). Цікаво, що в етнографічно-
му описі села, який був опублікований у 1938 р.,
нічого не згадується про це місце, але на топографічній
карті того часу урочище позначене знаком хреста. Се-
ляни вірять, що звичай вшановувати це місце дуже дав-
ній. Їх батьки, проходячи повз нього, «кидали, хто що
віз». Отже, спершу на місці смерті старця і його роди-
ни люди поставили хрест і, проходячи повз нього, за-
лишали тут свої дари — кидали гілки, мох, гриби, яго-
ди, навіть гній. Цікаво, що подібним чином відзнача-
ли могили самогубців (закидали гілками).
В урочищі Старець люди шукають зцілення від
багатьох хвороб, «обрікаються», звершують риту-
альні дії. Місцева церковна влада прихильно ставить-
ся до пошанування селянами цього місця. У день Свя-
того Юрія в священне урочи ще приходить велика
кількість людей з сусідніх сіл і багато священиків.
Відбувається відправа панахиди. Цікаво, за свідчен-
нями респондентів з інших сіл Полісся, виявило ся,
що урочища з назвою Старець є не лише біля с. Луко.
Біля смт. Рокитне в лісі показують місце, де помер
старець. Кожен, хто проходив повз нього, мусив ки-
нути туди гілку. Кажуть, що ще недавно там була ве-
лика «копица» гілок (зап. О. Нагорнюк у с. Луко
Володимирецького р-ну Рівненськоі обл.).
Звичай покладання гілки, напевно, у давнину був
для позначення могил небезпечних покійників —
«чужих», або таких, що померли без обряду спові-
ді. Особливий статус «старців» як людей, основним
зайняттям яких було мандрівне проповідницьке жит-
тя та молитва, забезпечило особливе вшанування
місць їхньої загибелі.
Слід зазначити, що крім ушанування хреста було і
його осквернення. Традиційно хрест оскверняли при про-
веденні чаклунських практик, контактах із «нечистю»,
шкідницькою магією тощо. Так, за народними віруван-
нями, жінка, яка хотіла стати відьмою, серед іншого по-
винна була вчинити наругу над хрестом чи іконою та хлі-
бом. Для того, щоб зняти зірку з неба (у ці можливості
відьми в народі вірили беззаперечно), відьма повинна
була залізти на хрест догори ногами [7, с. 442].
На Поліссі вірили, що для полегшення і приско-
рення смерті відьми або знахорки потрібно було ви-
нести її на перехрестя. Це інколи вони самі просили
зробити: «Ох, везіте мене да на тую кресную до-
рогу, бо я тут не помру!» (зап. О. Нагорнюк у
с. Сенчиці Зарічненського р-ну Рівненської обл.).
За народними віруваннями, оскверняти хрест мо-
гли й мисливці, щоб забезпечити собі завжди вдале
полювання [1, с. 161—162].
Придорожній хрест у с. Сновидовичі Рокитнівського р-ну
Рівненської обл. Фото Ірини Ігнатенко
ірина іГНаТЕНкО, Олексій НаГОРНюк104
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
Сюжет осквернення хреста та загалом християн-
ських святинь, а також покарання за це блюзнірів по-
ширений і в сучасних переказах — безумовно, не тіль-
ки на Поліссі, а й по всій Україні. Щоправда, до тра-
диційних переказів додаються сучасні сюжети про те,
як глумилися над святинями за часів радянської вла-
ди, що було пов’язано з антирелігійною пропагандою.
У всіх розповідях про блюзнірство ключовим момен-
том є кара, яка неодмінно падає на того, хто його вчи-
нив. У переказах про відьом та чарівників зазвичай
ідеться про їх тяжку смерть. Нагла смерть знаходила
й атеїстів, які глумилися над святинями. Приміром, од-
ного професора та його сина було покарано за те, що
вони з допомогою авто зірвали хрест, який стояв біля
церкви у колишній гімназії Василіян, що в Ужгороді.
Син, упавши з велосипеда, переламав стегно, внаслі-
док чого розвинулася гангрена і лікарі були змушені ам-
путувати ногу; проте хлопця не вдалося врятувати —
він помер, як і професор, від інфаркту. Інший руйнів-
ник хреста — тракторист с. Добрянське Тячівського
р-ну теж був покараний наглою смертю: проїжджаю-
чи на мотоциклі серед яблунь, він не помітив натягну-
того між ними дрота для сушіння білизни і перерізав
ним собі горло [11, с. 49—50]. Схожі розповіді про
кару за осквернення християнських святинь ми неодно-
разово чули й на Поліссі. Доля руйнівників придорож-
них хрестів, за свідченнями, завжди трагічна.
Отже, підводячи підсумки, зазначимо, що придо-
рожні хрести («фігури») відігравали й відіграють
важливу роль у духовній культурі українців Поліс-
ся. Придорожні хрести виконують низку функцій —
захисну, магічну, пам’ятну, водночас нейтралізують
негативний вплив та освячують найбільш небезпеч-
ні місця й ділянки. Вони блокували або в потрібний
час активізували потойбічні сили та ставали об’єктами
поклоніння та вшанування водночас. Серед «фігур»
виокремлюються так звані оброчні хрести, спрямо-
вані на встановлення контакту (у разі виникнення
різних складних ситуацій, особистих або суспільних
проблем) із сакральним світом через речі, які віша-
ються або залишаються біля хреста.
1. Беньковский Ив. Стрелянье в кресты (Из народных су-
еверий) / Иван Беньковский // Киевская старина. —
1902. — Т. 77. — № 6. — Отд. 2. — С. 161—162.
2. Богданов к.а. Деньги в фольклоре / К.А. Богда-
нов. — СПб., 1995. —128 с.
3. Боряк О. Ткацтво в обрядах та віруваннях українців
(середина ХІХ — початок ХХ ст.) / Олена Бо-
ряк. — К., 1997. — 190 с.
4. волков Ф. Старинные деревяные церкви на Волыни.
Кресты / Ф. Волков // Материалы по этнографии
России. — СПб., 1910. — Т. 1. — С. 36—38.
5. Гринченко Б.Д. Из уст народа: Малороссийские рас-
сказы, сказки и проч. / Б.Д. Гринченко. — Чернигов,
1901. — 488 с.
6. Зеленин Д.к. «Обыденные» полотенца и обыденные
храмы / Д.К. Зеленин // Зеленин Д.К. Избранные
труды: статьи по духовной культуре. — М., 1995. —
С. 193—213.
7. Иванов П.в. Народные рассказы о ведьмах и упы-
рях / П.В. Иванов // Українці: народні вірування,
повір’я, демонологія. — К., 1991. — С. 430—497.
8. Плотникова а.а. Перекресток и распутье в народ-
ной культуре Полесья / А.А. Плотникова // Живая
старина. — 2002. — № 4. — С. 4—6.
9. Сумцов Н. Культурные переживания: Полевые кре-
сты, или фигуры / Николай Сумцов // Киевская ста-
рина. — 1890. — Т. ХХХ. — С. 64—68.
10. Щербаківський Д. Українське мистецтво. Буковин-
ські та Галицькі дерев’яні церкви, надгробні та придо-
рожні хрести, фігури і каплиці / Дмитро Щербаків-
ський. — К. ; Прага, 1926. — 62 с.
11. Чорі ю. Все од Бога: Зб. легенд, переказів та опові-
дей про монастирі, церкви, каплиці, хрести, дзвони,
віру, молитву, душу, Бога в Трійці Святій, Діву Ма-
рію, ангелів, апостолів святих, церковнослужителів та
їх чудодійність, а також про хворобу й земну людську
смерть / Юрій Чорі. — Ужгород, 2005. — 214 с.
Iryna Ihnatenko, Oleksii Nahorniuk
ON ROADSIDE CROSSES OF POLISIA:
FUNCTIONS, SEMANTICS AND SYMBOLISM
The article deals with roadside and votive crosses of Polisia
region. In the research-work based upon authors’ field ethno-
graphic materials have been considered roles, functions and
meanings of artifacts in Polisia Ukrainians’ spiritual culture as
well as correlated beliefs, legends, traditional tales.
Keywords: Polisia, roadside crosses, votive crosses, «figuras».
Ирина Игнатенко, алексей Нагорнюк
ПРИДОРОЖНЫЕ КРЕСТЫ ПОЛЕСЬЯ:
ФУНКЦИИ, СЕМАНТИКА И СИМВОЛИКА
Статья посвящена исследованию придорожных и обетных
крестов на Полесье. На основании полевых этнографиче-
ских материалов, рассматривается их роль, функции, зна-
чение в духовной культуре украинцев Полесья, а также
связанные с ними верования, легенды, предания.
Ключевые слова: Полесье, придорожные кресты, «фигу-
ры», обетные кресты.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94879 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T11:37:36Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ігнатенко, І. Нагорнюк, О. 2016-02-12T13:20:54Z 2016-02-12T13:20:54Z 2013 Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка / І. Ігнатенко, О. Нагорнюк // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 99-104. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94879 У статті приділяється увага придорожнім та оброчним хрестам на Поліссі. На основі польових етнографічних матеріалів розглядається їхня роль, функції та значення у духовній культурі жителів означеного регіону, а також пов’язані з ними вірування, легенди, перекази. The article deals with roadside and votive crosses of Polisia region. In the research-work based upon authors’ field ethnographic materials have been considered roles, functions and meanings of artifacts in Polisia Ukrainians’ spiritual culture as well as correlated beliefs, legends, traditional tales. Статья посвящена исследованию придорожных и обетных крестов на Полесье. На основании полевых этнографических материалов, рассматривается их роль, функции, значение в духовной культуре украинцев Полесья, а также связанные с ними верования, легенды, предания. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка On roadside crosses of Polisia: functions, semantics and symbolism Придорожные кресты Полесья: функции, семантика и символика Article published earlier |
| spellingShingle | Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка Ігнатенко, І. Нагорнюк, О. Статті |
| title | Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка |
| title_alt | On roadside crosses of Polisia: functions, semantics and symbolism Придорожные кресты Полесья: функции, семантика и символика |
| title_full | Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка |
| title_fullStr | Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка |
| title_full_unstemmed | Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка |
| title_short | Придорожні хрести Полісся: функції, семантика та символіка |
| title_sort | придорожні хрести полісся: функції, семантика та символіка |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94879 |
| work_keys_str_mv | AT ígnatenkoí pridorožníhrestipolíssâfunkcíísemantikatasimvolíka AT nagornûko pridorožníhrestipolíssâfunkcíísemantikatasimvolíka AT ígnatenkoí onroadsidecrossesofpolisiafunctionssemanticsandsymbolism AT nagornûko onroadsidecrossesofpolisiafunctionssemanticsandsymbolism AT ígnatenkoí pridorožnyekrestypolesʹâfunkciisemantikaisimvolika AT nagornûko pridorožnyekrestypolesʹâfunkciisemantikaisimvolika |