Станіслав Цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність
Йдеться про життя та науково-педагогічну діяльність польського етнолога та мовознавця Станіслава Цішевського на тлі розвитку Львівського університету як провідного вищого навчального закладу Львова на початку ХХ ст. Відтворено біографію вченого з наголосом на формуванні його наукового світог...
Saved in:
| Published in: | Народознавчі зошити |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94930 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Станіслав Цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність / Р. Тарнавскький // Народознавчі зошити. — 2013. — № 2 (110). — С. 279-288. — Бібліогр.: 68 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859606242235777024 |
|---|---|
| author | Тарнавський, Р. |
| author_facet | Тарнавський, Р. |
| citation_txt | Станіслав Цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність / Р. Тарнавскький // Народознавчі зошити. — 2013. — № 2 (110). — С. 279-288. — Бібліогр.: 68 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народознавчі зошити |
| description | Йдеться про життя та науково-педагогічну діяльність
польського етнолога та мовознавця Станіслава Цішевського на тлі розвитку Львівського університету як провідного
вищого навчального закладу Львова на початку ХХ ст.
Відтворено біографію вченого з наголосом на формуванні
його наукового світогляду та викладанні на кафедрі етнології Львівського університету.
The article has brought an outlook of life and scientific activities
by Polish ethnologist and linguist Stanisław Ciszewski against
the background of developmental processes in Lviv University
as a leading university of Galicia during the early XX c. The
author has described Stanisław Ciszewski’s biography with especial
attention to formation of his scientific Weltanschauung
and tuition at the Chair of Ethnology, Lviv University.
Статья посвящена жизни и научно-педагогической деятельности польского этнолога и лингвиста Станислава Цишевского на фоне развития Львовского университета как
ведущего высшего учебного заведения Галиции в начале
ХХ в. Изложена биография ученого с акцентом на формировании его научного мировоззрения и преподавании на
кафедре этнологии Львовского университета.
|
| first_indexed | 2025-11-28T05:03:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013
Постать польського етнолога та мовознавця Ста-
ніслава Цішевського є недостатньо висвітле-
ною в українській історіографії. Це спричинене, на-
самперед, тим, що цей учений, на відміну, скажімо,
від Адама Фішера чи Яна Фальковського, не за-
ймався дослідженням етнографії українців.
У працях польських авторів (у тому числі поль-
ської дослідниці Анни Кутжебянки (Кутжеби-
Пойнар), яка стала одним з перших біографів С. Ці-
шевського [67]), присвячених ученому, наголос ро-
биться на його діяльність у період до викладання у
Львівському університеті або після нього (й це не
дивно, адже С. Цішевський завідував кафедрою ет-
нології Львівського університету лише неповних два
роки). Винятком є два повідомлення А. Фішера,
опубліковані у журналі «Lud»: про відкриття у
Львівському університеті кафедри етнології в 1910 р.
й призначення її професором С. Цішевського, та про
його смерть у 1930 р. [61; 62].
Зважаючи на те, що саме С. Цішевський став пер-
шим завідувачем кафедри етнології Львівського уні-
верситету, а його викладання на ній припало на пері-
од навчання в університеті А. Фішера (завідувача
кафедри етнології та директора Етнологічного інсти-
туту Львівського університету впродовж 1924—
1939 років), усебічна наукова біографія С. Цішев-
ського, що є метою пропонованої статті, становить
першочерговий інтерес для реконструкції історії роз-
витку етнології у Львівському університеті.
На початку ХХ ст. (на 1910 р.) до структури
Львівського університету (офіційна назва —
«Імператорсько-королівський університет імені ім-
ператора Франца І у Львові») входило чотири фа-
культети: філософський, теологічний, юридичний
(права та політичних умінь) і медичний. Навчаль-
ний заклад вважався утраквістичним (двомовним)
українсько-польським, проте більшість лекційних
курсів читалися польською мовою, і лише деякі —
українською; на теологічному факультеті мовою
викладання була також латина. Навчальний рік,
який розпочинався 1 жовтня й тривав до 31 липня,
поділявся на зимовий (1 жовтня — 8 квітня) та
літній (26 квітня — 31 липня) семестри. Специ-
фіка навчального процесу на філософському фа-
культеті Львівського університету на початку
ХХ ст. полягала у тому, що цей факультет
об’єднував гуманітарні, природничі та технічні
дисципліни. У його структурі були окремі навчаль-
ні відділення, зокрема, у зимовому семестрі 1910/11
Роман ТАРНАВСЬКИЙ
СТАНІСЛАВ ЦІШЕВСЬКИЙ:
ЖИТТЄПИС, НАУКОВІ ПРАЦІ
ТА ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Йдеться про життя та науково-педагогічну діяльність
польського етнолога та мовознавця Станіслава Цішевсько-
го на тлі розвитку Львівського університету як провідного
вищого навчального закладу Львова на початку ХХ ст.
Відтворено біографію вченого з наголосом на формуванні
його наукового світогляду та викладанні на кафедрі етноло-
гії Львівського університету.
Ключові слова: Станіслав Цішевський, кафедра етноло-
гії, Львівський університет, лекції, етнологія, етнографія.
© Р. ТАРНАВСЬКИЙ, 2013
Роман ТаРНавСЬкИЙ280
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013
навчального року: «Філософія та педагогіка» (дві
окремі спеціалізації «Філософія» та «Педагогі-
ка»), «Історія», «Класична археологія та первісна
історія», «Історія мистецтва», «Порівняльне мо-
вознавство», «Класична та давня філологія», «Фі-
лологія Нового часу» (окремі спеціалізації
«Слов’янська, польська, руська 1 філологія», «Ні-
мецька філологія», «Романська філологія»), «Ге-
ографія», «Математика та астрономія» (дві окре-
мі спеціалізації), «Фізика та хімія» (дві окремі спе-
ціалізації), «Мінералогія, геологія, палеонтологія»,
«Біологічні науки» (окремі спеціалізації «Загаль-
на біологія», «Ботаніка», «Зоологія»), «Гігієна»,
«Наука мов і стенографія» [7, s. 1—2, 13—22].
Керівним органом університету був Академіч-
ний сенат, очолений ректором, який обирався на
річний термін. До складу Академічного сенату вхо-
дили також проректор, декани, продекани та окре-
мі чотири делегати від факультетів, документацією
займався секретар. Щодо професорсько-
викладацького складу, то професори поділялися на
звичайних і надзвичайних (принципової різниці
щодо наукової та педагогічної кваліфікації між ними
не було; вони відрізнялися тільки стажем роботи в
університеті та розміром заробітної платні), а та-
кож титулярних і почесних. Окрім них до викла-
дацького складу філософського факультету нале-
жали приват-доценти, лектори та власне виклада-
чі [4, c. 18; 9, s. 1—3, 22—30].
У структурі кожного факультету були наукові ін-
ститути у формі семінарів, які очолювали керівни-
ки (зазвичай, завідувачі відповідних кафедр). На
філософському факультеті в 1910/11 навчальному
році були такі семінари: філософський разом з пси-
хологічною лабораторією; історичний (з двох окре-
мих відділів — австрійської та загальної історії);
класичної філології (окремі відділи латинської та
грецької філології); польської філології (два відді-
ли); «руської» філології; слов’янської філології; гер-
маністичний; романістичний; вищої математики;
нижчої математики; педагогічний; історії мистецтва;
археологічний. Окрім семінарів, для спеціалізацій,
які вимагали більшої наочності та розвитку прак-
тичних умінь, були й інші наукові інститути — за-
1 На той час для позначення прикметника «український» у
Львівському університеті частіше вживали слово «русь-
кий» або «українсько-руський».
клади чи власне інститути, лабораторії, кабінети та
збірки. На філософському факультеті у 1910/11 на-
вчальному році до них належали інститути історії
мистецтва Нового часу, класичної філології, архео-
логічний, географічний, геологічно-палеонтологічний,
біолого-ботанічний, порівняльної анатомії, фізич-
ний (зі станцією метеорологічних спостережень,
збіркою приладів, бібліотекою, фізичною лаборато-
рією та механічним верстатом), хімічна лабораторія
зі збіркою приладів, препаратів і бібліотекою; міне-
ралогічний і петрографічний, ботанічний та зооло-
гічний кабінети; збірка наукових астрономічних при-
ладів, а також Ботанічний сад. Ці наукові інститу-
ти очолювали директори, працювали у них
асистенти та стипендисти [9, s. 41—45].
Отже, на початку ХХ ст. Львівський універси-
тет, зокрема, його філософський факультет, був до-
бре структурованим науковим центром, у межах яко-
го розвивалися гуманітарні дисципліни, в тому чис-
лі — історичного спрямування. В останній третині
ХІХ — на початку ХХ ст. вони зазнали стрімкого
організаційного оформлення: створено кафедру поль-
ської історії (1882; завідувач Тадеуш Войцехов-
ський), кафедру всесвітньої історії зі спеціальним
оглядом Східної Європи (1894; завідувач Михайло
Грушевський), та кафедру класичної археології й пер-
вісної історії (1905; завідувач Кароль Гадачек) [2,
с. 152; 5, с. 310; 63, s. 131]. Створення останньої ка-
федри засвідчило розуміння керівництвом Львів-
ського університету важливості наукових дисциплін,
пов’язаних з вивченням дописемного періоду історії.
Поряд з керівництвом кафедрою, професор К. Га-
дачек очолював також уже згадуваний Археологіч-
ний інститут. У цьому контексті створення кафедри
етнології у Львівському університеті було лише пи-
танням часу. Цьому сприяло й інтелектуальне сере-
довище Львова, де наприкінці ХІХ — на початку
ХХ ст. були потужні етнологічні центри.
Так, у 1895 р. тут організовано Народознавче то-
вариство у Львові та його друкований орган — жур-
нал «Lud». Того ж року у структурі Наукового то-
вариства імені Шевченка започатковано видання
«Етноґрафічного збірника», у 1898 р. створено Ет-
нографічну комісію НТШ, а в 1899 р. — її друко-
ваний орган «Матеріали до українсько-руської ет-
нольоґії». Провідну роль в організації обидвох на-
родознавчих осередків — переважно польського
281Станіслав цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013
Народознавчого товариства у Львові та української
Етнографічної комісії НТШ відіграли професори
Львівського університету — відповідно Антоній Ка-
ліна та Михайло Грушевський [3, с. 19—20; 68].
Обидва народознавчі осередки мали тісні зв’язки
між собою, зокрема, перший номер журналу «Lud»
відкривався статею І. Франка «Найновіші напрями
в народознавстві» [65].
Ідея створення у Львівському університеті кафе-
дри етнології витала на філософському факультеті
Львівського університету ще з 1909 року. Зокрема,
19 березня 1909 р. його рада звернулася до Мініс-
терства освіти Австро-Угорщини з пропозицією за-
твердити завідувачем майбутньої кафедри етнології
відомого етнолога та мовознавця Станіслава Цішев-
ського (оскільки на той час цей учений вважався най-
авторитетнішим польським етнологом, його канди-
датуру одноголосно підтримувало все професорське
гроно філософського факультету: декан Едвард По-
рембович, продекан Юзеф Нусбаум-Гілярович, про-
фесори Теофіль Цесельський, Еміль Габданк Дуні-
ковський, Броніслав Кручкевич, Юзеф Пузина,
Михайло Грушевський, Броніслав Дембінський, Іґ-
націй Закшевський, Казімеж Твардовський, Ян
Болоз-Антоневич, Людвік Фінкель, Олександр Ко-
лесса, Рудольф Зубер, Мар’ян Смолуховський,
Юзеф Калленбах, Станіслав Вітковський, Шимон
Ашкеназі, Мсціслав Вартенберґ, Вільгельм Брух-
нальський, Кирило Студинський, Мар’ян Рацібор-
ський, Кароль Гадачек, Станіслав Толлочко, Юзеф
Семірадзький, Йозеф Шатц, Станіслав Закшев-
ський, Марцін Ернст, Тадеуш Сінко, Казімеж Квєт-
невський та Ян Каспрович) [1, арк. 1—4, 22; 9,
s. 22—28; 61, s. 331; 66, s. 86].
Станіслав Броніслав Цішевський народився
18 грудня 1865 р. в селі Кронжек (нині Олькусько-
го повіту Малопольського воєводства Польщі) в сім’ї
шахтаря Пьотра Цішевського та Анни з дому Ціхо-
вичів. На той час ця частина польських земель вхо-
дила до складу Російської імперії. Хоча Станіслав
навчався у російській державній гімназії у Ченстохо-
вій, вдома він і дві його молодші сестри виховували-
ся батьками у патріотичному польському дусі. Зго-
дом майбутній учений пройшов курс аптекарської
практики в місті Скала (нині Краківського повіту
Малопольського воєводства Польщі) й отримав ди-
плом помічника аптекаря [1, арк. 4; 66, s. 85].
Ще у період навчання у гімназії С. Цішевський
почав цікавитися етнографією та фольклором: здій-
снював короткотривалі експедиції польськими се-
лами, записуючи народні звичаї, обряди та пісні.
Саме на той період припадають його перші науко-
ві розвідки. Першою працею С. Цішевського в га-
лузі етнографії стала об’ємна стаття «Селянсько-
гірняцький народ з околиць Славкова в Олькусь-
кому повіті» [30; 31], написана на основі зібраних
польових матеріалів.
У 1888—1889 рр. молодий учений обіймав по-
саду хранителя Етнографічного музею при Зооло-
гічному саді у Варшаві [61, s. 331; 62, s. 174; 66,
s. 86]. Наприкінці 1880-х — на початку 1890-х ро-
ків С. Цішевський був постійним дописувачем
етнографічно-географічного місячника «Wisła»,
який виходив у Варшаві. Публікації дослідника у
цьому часописі можна поділити на декілька груп, а
саме етнографічно-фольклористичні праці, діалек-
тологічні дослідження на стику з етнографією, ре-
цензії на народознавчі видання, невеликі повідо-
млення народознавчої тематики.
Серед праць першої групи варто назвати статтю
«Повісті з Тисяча й однієї ночі в переробці нашо-
го народу» [39; 40], у якій учений розглянув ту час-
тину польського фольклору, зокрема — народної
літератури, яка виникла під впливом опублікованих
повістей та оповідань. С. Цішевського цікавило,
насамперед, те, як вони поєдналися з автентични-
ми народними історіями та легендами поляків. Це
вчений показав на основі декількох «східних істо-
рій» з циклу «Тисяча і однієї ночі», записаних ним
у селі Буковно в околиці Славкова Олькуського
повіту [39, s. 467—468].
У статті «Етнографічний запис з околиць Ставі-
шина в Каліському повіті» [36], написаній на осно-
ві польових матеріалів, зібраних упродовж піврічно-
го перебування на вказаній території, С. Цішевським
охарактеризував антропологічні особливості місце-
вого населення, його характер, певні елементи на-
родної культури, зокрема традиційний одяг.
Ґрунтовною є праця С. Цішевського «Хорвацько-
сербська фольклористика, історично-бібліографічний
огляд» [22; 23], покликана зорієнтувати польських
народознавців у фольклористичних працях хорват-
ських і сербських учених. Це дослідження розділе-
не на декілька блоків. Спершу С. Цішевський по-
Роман ТаРНавСЬкИЙ282
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013
дав загальні праці народознавців, на основі яких
уклав бібліографію, а далі — деталізовану характе-
ристику історіографії збирання сербських і хорват-
ських народних пісень. У наступній частині наведе-
но бібліографію перекладів цих пісень на інші мови
світу (словенську, польську, чеську, лужицьку, укра-
їнську, російську, французьку, італійську, англійську,
німецьку, данську, угорську, а також латинську).
Дослідження тематики південнослов’янського фоль-
клору С. Цішевський продовжив у статті «Зразки
хорвацько-сербської народної поезії» [45; 46].
До другої групи праць С. Цішевського, опублі-
кованих у «Wisłi», належать, зокрема, статті «На-
родні назви скель, ям, полів і т. п. у долині Пронд-
ника та пов’язані з ними перекази» [33; 34], «На-
род як творець мовознавчої термінології та деяких
племінних назв» [29] та «Народ як творець мово-
знавчої термінології» [32]. У повідомленні «Декіль-
ка плоцьких провінціоналізмів» [25] С. Цішевський
пояснив деякі діалектизми, характерні для населен-
ня Пшашниського та Серпецького повітів, записані
ним від респондента Томаша Дембського.
Серед праць С. Цішевського третьої групи мож-
на назвати рецензії на дослідження Кароля Мати-
яса [24], Ченека Зібрта [20], Міхала Федоров-
ського [35] та деяких південнослов’янських наро-
дознавців [10; 58]. Інтерес для українського
читача становитимуть також рецензії вченого на
науковий доробок Миколи Сумцова [51; 52; 53;
54], якого, судячи з усього, С. Цішевський дуже
цінував як науковця.
Серед коротких повідомлень народознавчого зміс-
ту, опублікованих С. Цішевським у «Wisłi», може-
мо назвати невелику розвідку з ділянки польського
фольклору «Додаток до с. 179 ІІ-го тому «Wisły»«
[19] та огляд «З етнографічного музею» [59].
Отримавши стипендію на наукове стажування в
Європі, у 1889—1890 роках С. Цішевський навчав-
ся у Празькому університеті, де особливий вплив на
нього мав курс славістики професора Яна Ґебауера,
знавця старочеської мови [1, арк. 4]. Серед викла-
дачів С. Цішевського в Празі були також народо-
знавці Іржі Їречек, Ян Полівка, історик Томаш Ма-
сарик [66, s. 86].
Впродовж 1890—1891 рр. С. Цішевський на-
вчався у Хорватії — у Загребському університеті
(додамо, що в 1901 р. учений знову вдосконалював
свої знання з мови та культури південних слов’ян у
цьому вищому навчальному закладі). А в 1891—
1895 рр. він вивчав етнологію та антропологію у не-
щодавно відкритому у Берліні Королівському етно-
графічному музеї. Тут молодий учений стажувався
у директора музею Адольфа Бастіана, тодішнього
провідного німецького етнографа, одного з засно-
вників еволюціонізму (автора тритомної праці «Лю-
дина в історії», 1860) та його помічника Фелікса фон
Люшана, відомого австрійського антрополога, етно-
графа та археолога, знавця народів Африки та Оке-
анії [1, арк. 5; 62, s. 174; 66, s. 86]. Перебуваючи в
Берліні, С. Цішевський завершив перший том до-
слідження «Краков’яки. Етнографічна монографія»,
який було опубліковано в 1894 р. [26].
У вступі до цієї праці С. Цішевський висловив
своє розуміння методології написання етнографіч-
них досліджень, що засвідчує його високий фахо-
вий рівень як ученого-народознавця. Він писав:
«Хто стикався ближче з народом у різних частинах
країни, добре знає, які значні й, навіть, на перший
погляд разючі відмінності можна побачити між меш-
канцями [окремих територій]. Завдання етнографа
полягає у дослідженні частинок багатомільйонної
спільноти, яка називається народом. [Я] залучив
до свого поля зору якомога більше [таких частинок],
і на цій підставі намагався окреслити межі етногра-
фічного скупчення, яке характеризую. Такої мети
можна досягти лише завдяки найбільш скрупульоз-
ним дослідженням, які спираються на вивчення по-
чергово кожного села у складі етнографічної сукуп-
ності, яку планується виділити. Тільки цим спосо-
бом можна отримати сумлінну етнографічну
монографію» [26, s. 1].
У 1895—1896 рр. молодий учений навчався у
Лейпцигському університеті, де його викладачем був
професор Фрідріх Ратцель, засновник теорії дифу-
зіонізму та такого наукового напряму, як антропоге-
ографія. Саме Ф. Ратцель був науковим керівником
праці С. Цішевського на тему «Фіктивний зв’язок
у південних слов’ян» [27], за яку, після успішного
захисту в липні 1897 р., останньому надали ступінь
доктора філософії з етнології [1, арк. 5].
Зважаючи на матеріальні труднощі, впродовж
1899—1908 рр. (з перервами) С. Цішевський пра-
цював чиновником Бюро віденських залізниць у
Варшаві, після чого обійняв аналогічну посаду в ак-
283Станіслав цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013
цизному управлінні міста Серпц (нині Мазовець-
кого воєводства Польщі) [66, s. 85—86]. Проте
наукової діяльності вчений не припиняв. Так, на
зламі століть з’явилися «відбитки» його статей
«Байка про Мідасові вуха. Дослідження з народ-
ної літератури» [15] та «Душа матері та душа не-
мовляти. Внесок до історії анімізму» [21], ґрунтов-
на стаття «Про аталицтво» [37], й окремими кни-
гами — етнологічні дослідження «Ворожнеча та
примирення» (зазначимо, що за цю працю С. Ці-
шевський отримав премію імені Пілецького, яку
присуджувала Каса імені Мяновського) [57], «Вог-
нище» [38], «Кувада» [28].
Перші дві праці засвідчили зацікавлення вченого
фольклором й релігієзнавством, а саме — анімізмом
(проблематикою, якої торкалася переважна біль-
шість тодішніх етнологів). У статті «Про аталицтво»
С. Цішевський пояснив явище фіктивної кровної
спорідненості метою зміцнення громадських зв’язків
[37, s. . 54—65, 150—168], у «Ворожнечі та при-
миренні» намагався з’ясувати походження такого
явища, як міжродові війни [62, s. 175]. У досліджен-
ні «Вогнище», яка за методологією близька до до-
сліджень еволюціоністів, С. Цішевський розглянув
культ вогнища та вогню на тлі загального розвитку
людства. У цій праці, насиченій значним фактоло-
гічним матеріалом з надзвичайно широких теренів,
автор приділив велику увагу багатьом термінам, які
побутують у традиційній культурі етносів для озна-
чення різних елементів, пов’язаних з вогнем і вогни-
щем [38]. У праці «Кувада» учений проаналізував
поширене у багатьох племен Європи, Азії, Африки
та Океанії явище обрядової симуляції батьком дити-
ни акту її народження [67, s. 56—57].
Саме ці праці є показовими для характеристики
С. Цішевського як експерта з проблем загальної
етнології. Отже, ґрунтовна етнологічна підготовка
вченого, зокрема у теоретиків найбільших тодішніх
етнологічних наукових шкіл (еволюціонізму та ди-
фузіонізму), а також значна кількість наукових
праць, насамперед монографій з етнології, сприя-
ли тому, що керівництво Львівського університету
зупинилося на його кандидатурі на посаду завіду-
вача новоствореної кафедри етнології. А. Фішер,
який тоді був студентом, але вже співпрацював з
Народознавчим товариством у Львові, писав: «Чи
можна сумніватися в радості, яка переповнює нас
з приводу передачі кафедри до рук п[ана] С. Ці-
шевського» [61, s. 333].
17 вересня 1910 р. датоване повідомлення Мініс-
терства освіти Австро-Угорщини про те, що «Його
І[мператорсько]-К[оролівська] Апостольська Ми-
лість найвищою ухвалою від дня 27 серпня 1910 р.
наймилостивіше дозволив призначити мовознавця
д[окто]ра Станіслава Цішевського надзвичайним
професором етнології Львівського університету». До
своїх обов’язків С. Цішевський мав приступити
1 жовтня 1910 р. [1, арк. 11—13], проте першу лек-
цію на тему «Загальна етнологія» він прочитав 3 лис-
топада того ж року [61, s. 333]. Саме ці дати мож-
на вважати початком діяльності кафедри етнології
Львівського університету.
З утворенням у Львівському університеті кафе-
дри етнології (у деяких публікаціях назва кафедри
звучить як «кафедра етнографії та етнології» [66,
s. 86]) у 1910/11 навчальному році на його філософ-
ському факультеті відкрили окреме навчальне відді-
лення «Етнографія», для студентів якого у літньому
семестрі цього навчального року С. Цішевський чи-
тав лекційний курс «Етнографія Австралії та Мела-
незії, Мікро[незії] і Полінезії» (щотижня у понеді-
лок, вівторок і середу з 8 до 9 години), а щочетвер-
га (з 18 до 20 години) проводив етнографічний
конверсаторіум на тему «Джерела до польської ет-
нографії». Лекції та конверсаторіум відбувалися у
залі І університетської будівлі на вулиці Длуґоша, 8
(нині вулиця Кирила і Мефодія) [9, s. 17].
Етнографічний конверсаторіум був свого роду се-
мінаром (власне термін «конверсаторіум» походить
від латинського слова «conversatione», яке в перекла-
ді означає «розмова»). Проте повноцінного етноло-
гічного семінару за час праці С. Цішевського на фі-
лософському факультеті Львівського університету
так і не було впроваджено. Етнографічний конверса-
торіум могли відвідувати й студенти інших спеціаль-
ностей, які цікавилися етнологією. Так, у 1910/11 на-
вчальному році ці заняття, присвячені джерелам до
етнографії поляків, відвідував студент спеціалізації
«Романська філологія» А. Фішер. Цікаво, що його
підсумковою оцінкою з етнографічного конверсато-
ріуму була «2», що за тодішньою системою оціню-
вання означало «добре» [64, арк 32 зв.].
Під час перебування у Львові С. Цішевський співп-
рацював з часописом «Lud», де у 1911—1912 рр. опу-
Роман ТаРНавСЬкИЙ284
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013
блікував декілька статей. Так, у статті «Людські че-
репи з замками» [17] учений, торкнувшись питання
знайденої у Словаччині у кам’яному насипі людської
щелепи з причепленими до неї двома замками, у над-
звичайно широкому контексті (календарної, родин-
ної та господарської обрядовості) розглянув практи-
ку «замикання», зокрема, з магічною метою. Для цьо-
го він використав як слов’янський матеріал, так і
відомості з інших теренів (зокрема, Грузії та Вірме-
нії). С. Цішевський припускав, що навішування зам-
ків на щелепу померлого мало не дозволити йому їсти,
кричати тощо. Це було пов’язане з віруваннями в те,
що померлі можуть шкодити живим.
У статті «Трепанація та вишкрібання черепа в ме-
дичних цілях на Кавказі» [55], використавши нау-
ковий доробок Ф. фон Люшана, який займався до-
слідженням трепанації черепів, С. Цішевський роз-
глянув практику роблення отворів у склепіннях
черепа, відому ще з доісторичних часів, а також як
її пережиток — трактування поранення в голову у
звичаєвому праві інгушів.
У розвідці «Анонімна етнографічна записка про
бескидових горян з 1786 р.» [14] С. Цішевський
охарактеризував повідомлення «Про горян» («O
góralach»), присвячене мешканцям Цешинських
Бескидів, надруковане в німецькому часописі «Neues
geografisches Magazin» (1786. Т. ІІ. S. 4—6). На-
укову вагу цієї розвідки вчений вбачав у тому, що
етнографічних відомостей про поляків, датованих
XVIII ст., є надзвичайно мало, а тому навів текст
повідомлення повністю. Його анонімний автор у дусі
свого часу стверджував, що горяни Цешинських
Бескидів належать до волохів. З етнографічних ві-
домостей про цих горян зазначено, що вони мешка-
ли в хатинах з дерева та глини, займалися, здебіль-
шого, випасанням овець та кіз, оскільки хлібороб-
ство (зважаючи на кліматичні умови) в цих
місцевостях не було розвинене (вирощували пере-
важно овес, але в незначних кількостях). Автор по-
відомлення залишив також опис традиційного чоло-
вічого та жіночого одягу згаданих горян.
Певних аспектів етнографії поляків, зокрема ве-
сільної обрядовості населення Ґурношльонська,
С. Цішевський торкнувся й у статті «У справі нау-
кової спадщини Ю. Ломпі» [56]. У невеликих роз-
відках («Щоб робив селянин, коли був би королем»
[16], «Польський міст» [12] та інших [13; 48]) уче-
ний розглянув певні питання слов’янського фолькло-
ру, історичних оповідей, термінології на позначення
спорідненості тощо.
С. Цішевський як мовознавець (окрім рідної
польської мови, він вільно володів французькою,
німецькою, російською, чеською, сербсько-
хорватською та болгарською мовами [66, s. 86])
для етнологічних досліджень великої ваги надавав
народній термінології. У 1908—1910 рр., працю-
ючи у Серпці, він записував певні слова, вирази та
мовні звороти, плануючи укласти словник мазо-
вецького діалекту польської мови. На основі зібра-
ного матеріалу в 1911 р. учений опублікував роз-
відку «Внесок до словника мазовецького діалекту»
[47], у якій навів в алфавітному порядку слова з
поясненнями, порівнявши їх з матеріалами, зібра-
ними іншими мовознавцями.
У 1912 р. С. Цішевський опублікував у «Ludzie»
лише дві невеликі розвідки [11; 18]. У першій з них
учений намагався з’ясувати, від чого походить назва
польських місцевостей «Хелстач», «Xелст» та «Лук-
на», а у другій — розглянув побутування у мовах
слов’янських етносів (поляків, українців, сербів та ін-
ших) тавтологічних виразів на зразок «масло масля-
не», «уложене лігма», «сидить сиднем» тощо.
Фактично зі самого початку роботи на філософ-
ському факультеті Львівського університету С. Ці-
шевський мав непорозуміння з керівництвом на-
вчального закладу. Їхньою головною причиною вче-
ний називав те, що воно не змогло задовольнити його
умов, зокрема: надання необхідної кількості вільно-
го часу для підготовки лекційних курсів, забезпечен-
ня потрібною науковою літературою та іншими на-
вчальними матеріалами, а також допоміжними нау-
ковими працівниками. В 1911 р. професор узяв
відпустку через хворобу [66, s. 86]. Через це в
1911/12 навчальному році окреме навчальне відді-
лення «Етнографія» скасували, заняття з етнології
та етнографії не відбувалися.
У другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. ка-
федра у Львівському університеті ототожнювалася
з професором (так звана професорська кафедра),
який вів самостійний курс. Тому відмова С. Цішев-
ського в лютому 1912 р. від викладання на кафедрі
етнології означала її автоматичну ліквідацію (cвою
мотивацію звільнення з Львівського університету
C. Цішевський пояснив у статті «Чому я пішов з ка-
285Станіслав цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013
федри Львівського університету» («Dla czego
ustąpiłem z katedry na Uniw. Lw.?»)). За словами су-
часників ученого, серед причин його відмови від по-
сади на кафедрі етнології (окрім названого конфлік-
ту з керівництвом університету) було й те, що він так
і не зміг подолати нервового напруження, пов’язаного
з викладанням. Це підтверджується й тим, що в на-
ступні роки учений не викладав, а займався виключ-
но науковою діяльністю. Загалом, за своїм характе-
ром він був відлюдькуватим, що утруднювало його
педагогічну діяльність, проте, певною мірою, спри-
яло науковій праці [66, s. 86].
У Львові С. Цішевський жив на вулиці Снопків-
ській, 37 (нині у Галицькому районі міста, сполучає
вулиці Івана Франка та Василя Стуса). Після звіль-
нення з Львівського університету він певний час ще
проживав у Львові. З 1914 р., для покращення сво-
го матеріального становища, влаштувався чиновни-
ком акцизного управління у місті Макув-над-
Ожицем (нині Макув-Мазовецький, Польща) [66,
s. 86]. Проте наукової діяльності вчений не поли-
шав. Так, у 1914 р. він опублікував ще одну працю
на межі етнології та мовознавства — «Словничок
прізвищ великополян, що проживають у межах Ста-
вішинського деканату» [49], в якій навів прізвища,
зібрані на основі опрацювання метричних книг.
Серед наукових розвідок С. Цішевського почат-
ку «післяуніверситетського» періоду можна виокре-
мити монографію «Етнологічне дослідження. Сіль»
[50]. Ця праця присвячена історії солі та її ролі в на-
родній культурі, зокрема характеристиці польсько-
го та українського соляних промислів з певним ак-
центом на термінах, характерних для них («жупи»,
«прасоли» тощо). Зокрема, С. Цішевський ствер-
джував, що українська термінологія соляних промис-
лів безпосередньо вплинула на польську [6].
Події Першої світової війни змусили С. Цішев-
ського переїхати до Росії, де він жив до 1924 року. У
цьому ж році вчений переїхав до Варшави, де мешкав
до своєї смерті 27 травня 1930 року. У 1924 р., зва-
жаючи на внесок у розвиток етнології та мовознав-
ства, С. Цішевського обрали членом-кореспондентом
Польської академії наук у Кракові [66, s. 86]. Впро-
довж 1924—1930 рр. учений займався майже ви-
ключно науковою роботою, зокрема працею над до-
слідженням «Жіноча особа», в якому охарактеризу-
вав становище жінки в культурах багатьох народів
світу, в тому числі, на основі термінології на означен-
ня різних вікових, соціальних та інших груп осіб жі-
ночої статі [60], а також над збірником своїх статей
під назвою «Етнологічні праці». За його життя ви-
йшло три томи цього збірника [41; 42; 43]. Четвер-
тий том — «Рід», присвячений комплексній науко-
вій характеристиці феномену родової організації в іс-
торії людства, після смерті С. Цішевського
підготувала до видання А. Кутжебянка [44].
С. Цішевський мав тісні наукові зв’язки з провід-
ними польськими етнологами міжвоєнного періоду
Казімежом Мошинським і Яном Станіславом Би-
стронем [66, s. 86]. Після смерті вченого К. Мо-
шинський упорядкував його рукописи, підготував-
ши їх до друку, а Я.С. Бистронь, разом з А. Фіше-
ром та Станіславом Понятовським, опрацював
бібліографію праць дослідника [44, s. V].
Цікаво, що 26 жовтня 1926 р. Міністерство ві-
ровизнань та освіти Другої Речі Посполитої звер-
нулося до ректорату Львівського університету для
отримання характеристики С. Цішевського як нау-
ковця та викладача, необхідної для його номінації
на премію. Декан гуманітарного факультету Львів-
ського університету Едмунд Булянда доручив її на-
писання професору кафедри антропології та етно-
логії Я. Чекановському. Цей відомий народозна-
вець, який став наступним після С. Цішевського
завідувачем кафедри етнологічного спрямування у
Львівському університеті, вказав, що «наукова ді-
яльність С. Цішевського є винятково важливою, і
результати його праці не втратили нічого зі своєї
вартості по сьогодні» [1, арк. 26].
З наведеного матеріалу можна зробити наступні
висновки.
Розвиток етнології у Львові наприкінці ХІХ —
на початку ХХ ст. зумовив відкриття у Львівсько-
му університеті окремої кафедри етнології, що від-
булося у руслі структурної організації в навчально-
му закладі наукових напрямів, пов’язаних з
дописемним періодом історії.
Зважаючи на політичний вплив поляків у Коро-
лівстві Галичини та Лодомерії, новостворена кафе-
дра етнології Львівського університету була з поль-
ською мовою викладання, а її завідувачем став про-
відний польський етнолог Станіслав Цішевський.
Аналіз біографічних даних і праць С. Цішевсько-
го засвідчує, що його наукові погляди розвивалися
Роман ТаРНавСЬкИЙ286
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013
в контексті провідних етнологічних наукових шкіл,
зокрема еволюціонізму. Великої ваги для етнологіч-
них досліджень учений надавав мовознавству. Тема-
тика лекцій С. Цішевського у Львівському універ-
ситеті охоплювала, в основному, питання загальної
етнології, натомість практичні заняття стосувалися
польської етнографії, вочевидь, з розглядом й захід-
ноукраїнського матеріалу.
Зважаючи на короткотривалість існування кафе-
дри етнології під керівництвом С. Цішевського, вона
не мала великого впливу на формування етнологіч-
ного наукового середовища. Але, зважаючи на те,
що практичні заняття С. Цішевського відвідував
А. Фішер, можна говорити про певну тяглість тра-
диції кафедри етнології у Львівському університеті
впродовж першої половини ХХ століття.
1. Державний архів Львівської області — Ф. 26 —
Оп. 5 — Спр. 2040 (Особова справа професора Ста-
ніслава Цішевського). — 26 арк.
2. Бандровський О. Археології та спеціальних галузей
історичної науки кафедра / О. Бандровський, Н. Бі-
лас // Encyclopedia. Львівський національний універси-
тет імені Івана Франка : в 2 т. — Т. I: А—К / вид.
рада : І.О. Вакарчук (голова), М.В. Лозинський (заст.
голови), Р.М. Шуст (заст. голови), В.М. Качмар (відп.
секретар) та ін. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка,
2011. — С. 152.
3. Глушко М. Михайло Грушевський — ініціатор та ор-
ганізатор етнографічних досліджень в НТШ / Ми-
хайло Глушко // Народознавчі зошити. — 2008. —
№ 1—2. — С. 14—20.
4. качмар в. [Львівський національний університет іме-
ні Івана Франка. Історичний нарис] / Володимир
Качмар // Літопис випускників Львівського націо-
нального університету імені Івана Франка. — К. : Ло-
гос Україна, 2010. — С. 12—51.
5. крикун М. Всесвітньої історії зі спеціальним оглядом
на Східну Європу кафедра / М. Крикун // Ency clo-
pedia. Львівський національний університет імені Івана
Франка : в 2 т. — Т. I: А—К / вид. рада : І.О. Вакарчук
(голова), М.В. Лозинський (заст. голови), Р.М. Шуст
(заст. голови), В.М. Качмар (відп. секретар) та ін. —
Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. — С. 310.
6. Brückner a. Stanisław Ciszewski. Prace Etnologiczne.
T. I. Warszawa 1925, str. 219 (Wydawnictwo Kasy
im. Mianowskiego). Studja Etnologiczne I. Sól. Warszawa
(1922), nakładem Biura Etnologicznego, s. 91 /
Aleksander Brückner // Lud. — 1924. —
T. III (XXIII). — S. 165.
7. C. K. Uniwersytet im. cesarza Franciszka I we Lwowe.
Program wykładów w półroczu zimowiem 1910/11. —
Lwów : Związkowa drukarnia we Lwowe, 1910. — 48 s.
8. C. K. Uniwersytet im. cesarza Franciszka I we Lwowe.
Program wykładów w półroczu letniem 1910/11. — Lwów :
Związkowa drukarnia we Lwowe, 1911. — 50 s.
9. C. K. Uniwersytet im. cesarza Franciszka I we Lwowe.
Skład uniwersytetu w roku akademickim 1910/1911. —
Lwów : Związkowa drukarnia we Lwowe, 1910. — 50 s.
10. C[iszewski]. S. Jan Tkalczycz. Parnice proti vješticam u
Hrvatskoj. (Odbitka z księgi CIII Rada jugoslavenske
akademije znanjsti i umjetnosti). Zagreb, 1891, 8-ka
s. 36 / Stanisław Ciszewski // Wisła. — 1891. —
Т. V. — S. 442—444.
11. Ciszewski S. «Masło maślane» / Stanisław Ciszewski //
Lud. — 1912. — T. XVIII. — Zesz. I—IV. —
S. 138—140.
12. Ciszewski S. «Polski most» / Stanisław Ciszewski //
Lud. — 1911. — T. XVII. — Zesz. I. — S. 135—137.
13. Ciszewski S. «Sin po grijechu» / Stan. Ciszewski //
Lud. — 1911. — T. XVII. — Zesz. I. — S. 261—
264.
14. Ciszewski S. Anonimowa zapiska etnograficzna o Góra-
lach beskidówych z r. 1786 / Stanisław Ciszewski //
Lud. — 1911. — T. XVII. — Zesz. I. — S. 124—
127.
15. Ciszewski S. Bajka o Midasowych uszach. Studyum z
literatury ludowej / Stanisław Ciszewski. — Kraków :
Nakładem Akademii Umiejętności, 1899. — 26 s.
16. Ciszewski S. Coby robił chłop, gdy by został królem /
St. Ciszewski // Lud. — 1911. — T. XVII. —
Zesz. I. — S. 133—135.
17. Ciszewski S. Czaszki ludzkie z kłódkami / Stanisław Ci-
szewski // Lud. — 1911. — T. XVII. — Zesz. I. —
S. 19—30.
18. Ciszewski S. Do bulli gnieźnieńskiej / Stanisław Ciszew-
ski // Lud. — 1912. — T. XVIII. — Zesz. I—IV. —
S. 112—115.
19. Ciszewski S. Dodatek do str. 179 tomu II-go «Wisły» /
Stanisław Ciszewski // Wisła. — 1888. — Т. II. —
S. 474—475.
20. Ciszewski S. Dr. Cz. Zibrt Staročeské výroční obyčeje,
povĕry slavnоsti a zábavy prostonárodní, pokud o nich
vypravují pisemné památky aż po náš vĕk, přispĕvek ke
kulturním dĕjinam českým. Praga 1889, str. 293 w 8-ce
w. / Stanisław Ciszewski // Wisła. — 1889. —
Т. III. — S. 227.
21. Ciszewski S. Dusza matki i dusza niemowlęcia. Рrzyczynek
do dziejów animizmu / Stanisław Ciszewski. —
Petersburg : [s. n.], 1904. — 6 s.
22. Ciszewski S. Folklorystyka chorwacko-serbska, przegląd
historyczno-bibljograficzny / Stanisław Ciszewski //
Wisła. — 1891. — Т. V. — S. 871—902.
23. Ciszewski S. Folklorystyka chorwacko-serbska, przegląd
historyczno-bibljograficzny / Stanisław Ciszewski //
Wisła. — 1892. — Т. VІ — S. 834—848.
24. Ciszewski S. Karol Mátyás. Świat i przyroda w wyobraźni
chłopa; przyczynek do etnograficznego studjum. Odbitka
z tejletonu Gazety Lwowskiej. Lwów, 1888, 16-amniej.
287Станіслав цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013
Str. 16+14 / Stan. Ciszewski // Wisła. — 1888. —
Т. II. — S. 625.
25. Ciszewski S. Kilka prowincyonalizmów płockich /
Stanisław Ciszewski // Wisła. — 1889. — Т. III. —
S. 71—72.
26. Ciszewski S. Krakowiacy. Monografja etnograficzna /
Stanisław Ciszewski. — Kraków : Nakładem autora,
1894. — T. I: Podania. Powieści fantastyczne. Powieści
anegdotyczno-obyczajowo-moralne. Bajki o zwierzętach.
Zagadki i łamigłówki. — 383 s.
27. Ciszewski S. Künstliche Verwandschaft bei den Südsla-
ven : inaugural dissertation / Stanisław Ciszewski. —
Leipzig : Verl. des Verfassers ; Kraków : Gebethner i Sp.,
1897. — III + 114 s.
28. Ciszewski S. Kuwada. Studyum etnologiczne / Stanisław
Ciszewski. — Kraków : Nakładem Akademii Umiejętno-
ści, 1905. — 59 s.
29. Ciszewski S. Lud jako twórca terminologii językoznawczej
i niektórych nazw plemiennych / Stanisław Ciszewski //
Wisła. — 1888. — T. II. — S. 166—179.
30. Ciszewski S. Lud rolniczo-górniczy z okolic Sławkowa w
powiecie olkuskim / Stanisław Ciszewski // Zbiór
wiadomości do antropologii krajowej. — 1886. —
T. X. — Dz. 3. — S. 187—336.
31. Ciszewski S. Lud rolniczo-górniczy z okolic Sławkowa w
powiecie olkuskim / Stanisław Ciszewski // Zbiór wiado-
mości do antropologii krajowej. — 1886. — T. XI. —
Dz. 3. — S. 1—129.
32. Ciszewski S. Lud, jako twórca terminologii językoznaw-
czej / Stanisław Ciszewski // Wisła. — 1890. —
Т. IV. — S. 377—383.
33. Ciszewski S. Ludowe nazwy skał, jam, pól i t p. w dolinie
Prądnika, oraz przywiązane do nich podania / Stanisław
Ciszewski. — Wisła. — 1887. — T. I. — S. 245—
253, 283—290.
34. Ciszewski S. Ludowe nazwy skał, jam, pól i t p. w dolinie
Prądnika, oraz przywiązane do nich podania / Stanisław
Ciszewski. — Wisła. — 1888. — T. II. — S. 152—153.
35. Ciszewski S. M. Federowski. Lud okolic Żarek, Siewierza
i Pilicy, jego zwyczaje, sposób życia, obrzędy, podania,
gusła, zabobony, pieśni, zabawy, przysłowia, zagadki i
właściwosci mowy. Tom II. Z zapomogi kasy imienia
Mianowskiego, Warszawa 1889. Cena 75 kop. / Stanisław
Ciszewski // Wisła. — 1889. — Т. III. — S. 227—
228.
36. Ciszewski S. Notatka etnograficzna z okolic Stawiszyna,
w pow. kaliskim / Stanisław Ciszewski // Wisła. —
1889. — Т. III. — S. 279—286.
37. Ciszewski S. O atałykacie / Stanisław Ciszewski //
Lud. — 1901. — T. VII. — S. 54—65, 150—168.
38. Ciszewski S. Ognisko. Studyum etnologiczne / Stanisław
Ciszewski. — Kraków : Nakładem Akademii Umiejętno-
ści, 1903. — 238 s.
39. Ciszewski S. Powieści z Tysiąca i jadnej nocy w przeróbce
ludu naszego / Stanisław Ciszewski // Wisła. —
1888. — Т. II. — S. 467—474.
40. Ciszewski S. Powieści z Tysiąca i jadnej nocy w przeróbce
ludu naszego / Stanisław Ciszewski // Wisła. —
1892. — Т. VІ. — S. 587—592.
41. Ciszewski S. Prace etnologiczne / Stanisław Ciszew-
ski. — Warszawa : Wydawnictwo Kasy im. Mianow skie-
go — Instytutu popierania nauki, 1925. — T. I: Mazo-
wiecki sibrat, mazowiecka część i mazowiecka szlach ta
cząstkowa. Południowosłowiańska sprzążka a ota rica
Prawdy Ruskiej. Strs. ogniszczanie a stp. czeladź. Strs.
potok i razgrablenije, oraz strs. opała a stp. wyświecanie.
Sancygniew i Sancygniewscy. Niektóre ciężary chłopskie
w średniowiecznej Polsce. — 220 s.
42. Ciszewski S. Prace etnologiczne / Stanisław Ciszew-
ski. — Warszawa : Wydawnictwo Kasy im. Mianow-
skiego — Instytutu popierania nauki, 1929. — T. II:
Płacidła pierwotne. Darzenie płatami materji oraz goto-
wemi płaciami a słow. płatiti. Bydło i zboże a majątek.
Czes ki. — 166 s.
43. Ciszewski S. Prace etnologiczne / Stanisław Ciszew-
ski. — Warszawa : Wydawnictwo Kasy im. Mianow skie-
go — Instytutu popierania nauki, 1930. — T. III:
Przenosiny. Lasa. Obora. Okno i szyby. Wojłok z łyka i
wojłok z szerści. Namaszczanie i mycie ciała wodą, kąpiel,
mycie bielizny, surogaty mydła i mydło. Picie herbaty i
samowar. Pierwotne sposoby liczenia i prowadzenia
rachunkowości. — 167 s.
44. Ciszewski S. Prace etnologiczne / Stanisław Ciszew-
ski. — Warszawa : Wydawnictwo Kasy im. Mianow-
skiego — Instytutu popierania nauki, 1936. — T. IV:
Ród / przygotowała do druku Anna Kutrzebianka. —
X + 225 s.
45. Ciszewski S. Próbki poezji ludowej chorwacko-serbskiej /
Stanisław Ciszewski. — Wisła. — 1891. — Т. V. —
S. 702—704;
46. Ciszewski S. Próbki poezji ludowej chorwacko-serbskiej /
Stanisław Ciszewski. — Wisła. — 1892. — Т. VІ. —
S. 908—910.
47. Ciszewski S. Przyczynek do słownika gwary mazowiec-
kiej / St. Ciszewski // Lud. — 1911. — T. XVII. —
Zesz. I. — S. 161—166.
48. Ciszewski S. Samur / Stanisław Ciszewski // Lud. —
1911. — T. XVII. — Zesz. I. — S. 259—261.
49. Ciszewski S. Słowniczek nazwisk Wielkopolian zamiesz-
kałych w obrębie dziekanatu stawiszyńskiego / Stanisław
Ciszewski // Materiały antropologiczno-archeologiczne i
etnograficzne, wydawane staraniem Komisyi antropolo-
gicznej Akademii Umiejętności w Krakowie, 1914. —
T. XIII. — S. 199—210.
50. Ciszewski S. Studja Etnologiczne. Sól / Stanisław Ci-
szewski. — Warszawa : Nakładem Biura Etnologicznego,
1922. — 91 s.
51. Ciszewski S. Sumców. Hlebъ vъ obrjadahъ i pêsnjahъ.
Charkow 1885 / Stanisław Ciszewski // Wisła. —
1889. — Т. III. — S. 223—225.
52. Ciszewski S. Sumców. Małoruskaja geografičeskaja
nomenkłatura. Wydanie redakcji «Kijewskoj stariny».
Роман ТаРНавСЬкИЙ288
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013
Kijów 1886 / Stanisław Ciszewski // Wisła. — 1889. —
Т. III. — S. 411—415.
53. Ciszewski S. Sumców. Mêstnyja nazwanija w ukrainskoj
narodnoj słowesnosti. Wydanie redakcji «Kijewskoj
stariny». Kijów 1886 / Stanisław Ciszewski // Wisła. —
1889. — Т. III. — S. 415—416.
54. Ciszewski S. Sumców. Tur w narodnoj słowesnosti.
Wydanie redakcji «Kijewskoj stariny». 1887 / Stanisław
Ciszewski // Wisła. — 1889. — Т. III. — S. 416.
55. Ciszewski S. Trepanowanie i skrobanie czaszek w celach
leczniczych na Kaukazie / Stanisław Ciszewski //
Lud. — 1911. — T. XVII. — Zesz. I. — S. 242—
250.
56. Ciszewski S. W sprawie puścizny naukowej po J. Lompie /
Stanisław Ciszewski // Lud. — 1911. — T. XVII. —
Zesz. I. — S. 128—130.
57. Ciszewski S. Wróżda i pojednanie. Studjum etnologicz-
ne / Stanisław Ciszewski. — Warszawa : Z zapomogi
Kasy im. Mianowskiego, E. Wende i Sp. (Druk. K. Ko-
walewskiego), 1900. — 97 s.
58. Ciszewski S. Wuk Wrczewicz. Hercegovačke narodne
pjesme (koje samo Srbi Muhamedove vjere pjevaju).
Skupio... Dubrownik 1890, 8-ka, 46 / S. C. //
Wisła. — 1891. — Т. V. — S. 444.
59. Ciszewski S. Z muzeum etnograficznego / Stanisław
Ciszewski // Wisła. — 1889. — Т. III. — S. 474—
475.
60. Ciszewski S. Żeńska twarz / Stanisław Ciszewski. —
Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiętności,
1927. — 36 s.
61. F[ischer a]. Katedra etnologii w uniwersytecie lwow-
skim / F. // Lud. Kwartalnik etnograficzny. Wyda wany
przez Towarzystwо ludoznawcze we Lwowie. — 1910. —
T. XVI. — Zesz. 1. — S. 331—333.
62. F[ischer] a. Stanisław Ciszewski / A. F. // Lud. Organ
Polskiego towarzystwa etnologicznego, wydawany przez
Polskie towarzystwo ludoznawcze we Lwowie. — 1930. —
Serja II. — T. IX (XXIX). — Zesz. I—IV / red.
A. Fischer. — S. 174—176.
63. Finkel l. Historya uniwersytetu Lwowskiego / Ludwik
Finkel, Stanisław Starzyński. — Lwów : Drukarnia
E. Winiarza, 1894. — Cz. 2. — 443 s.
64. Fischer Adam Robert. Index Lektionum, 35 арк. (Фон-
ди Музею історії Львівського національного універси-
тету імені Івана Франка).
65. Franko I. Najnowsze prądy w ludoznawstwie / Iwan
Franko // Lud. Organ Towarzystwa ludoznawczego we
Lwowie / pod red. Antoniego Kaliny. — Lwów : Towa-
rzystwo ludoznawcze. — 1895. — T. I. — S. 4—16.
66. Historia Polskiego Towarzystwa Ludoznawczego //
http://www.ptl.info.pl/?page_id=102.
67. kutrzebianka a. Ciszewski Stanisław Bronisław / Anna
Kutrzebianka // Polski Słownik Biograficzny. — Kra-
ków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1938. —
T. IV : (Chwalczewski Jerzy — Dąbrowski Ignacy). —
S. 85—86.
68. Siwak M. Stanisław Ciszewski. Kuwada. Studyum etno-
logiczne. (Rozprawy Akademii Umiejętności, Wydział
histo ryczno-filozoficzny, S. II, T. XXIII). Kraków,
1906 / M. Siwak // Lud. — T. XIII. — Zesz. I. —
S. 56—57.
Roman Tarnavsky
STANISŁAW CISZEWSKI’S BIOGRAPHY,
SCIENTIFIC WORKS
AND PAEDAGOGIC ACTIVITIES
The article has brought an outlook of life and scientific activities
by Polish ethnologist and linguist Stanisław Ciszewski against
the background of developmental processes in Lviv University
as a leading university of Galicia during the early XX c. The
author has described Stanisław Ciszewski’s biography with es-
pecial attention to formation of his scientific Weltanschauung
and tuition at the Chair of Ethnology, Lviv University.
Keywords: Stanisław Ciszewski, Chair of Ethnology, Lviv
University, lecture, ethnology, ethnography.
Роман Тарнавский
СТАНИСЛАВ ЦИШЕВСКИЙ:
БИОГРАФИЯ, НАУЧНЫЕ ТРУДЫ
И ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ
Статья посвящена жизни и научно-педагогической дея-
тельности польского этнолога и лингвиста Станислава Ци-
шевского на фоне развития Львовского университета как
ведущего высшего учебного заведения Галиции в начале
ХХ в. Изложена биография ученого с акцентом на форми-
ровании его научного мировоззрения и преподавании на
кафедре этнологии Львовского университета.
Ключевые слова: Станислав Цишевский, кафедра, Львов-
ский университет, лекция, этнология, этнография.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94930 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T05:03:04Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тарнавський, Р. 2016-02-12T16:05:46Z 2016-02-12T16:05:46Z 2013 Станіслав Цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність / Р. Тарнавскький // Народознавчі зошити. — 2013. — № 2 (110). — С. 279-288. — Бібліогр.: 68 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94930 Йдеться про життя та науково-педагогічну діяльність польського етнолога та мовознавця Станіслава Цішевського на тлі розвитку Львівського університету як провідного вищого навчального закладу Львова на початку ХХ ст. Відтворено біографію вченого з наголосом на формуванні його наукового світогляду та викладанні на кафедрі етнології Львівського університету. The article has brought an outlook of life and scientific activities by Polish ethnologist and linguist Stanisław Ciszewski against the background of developmental processes in Lviv University as a leading university of Galicia during the early XX c. The author has described Stanisław Ciszewski’s biography with especial attention to formation of his scientific Weltanschauung and tuition at the Chair of Ethnology, Lviv University. Статья посвящена жизни и научно-педагогической деятельности польского этнолога и лингвиста Станислава Цишевского на фоне развития Львовского университета как ведущего высшего учебного заведения Галиции в начале ХХ в. Изложена биография ученого с акцентом на формировании его научного мировоззрения и преподавании на кафедре этнологии Львовского университета. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі зошити Статті Станіслав Цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність Stanisław Ciszewski’s biography, scientific works and paedagogic activities Станислав Цишевский: биография, научные труды и педагогическая деятельность Article published earlier |
| spellingShingle | Станіслав Цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність Тарнавський, Р. Статті |
| title | Станіслав Цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність |
| title_alt | Stanisław Ciszewski’s biography, scientific works and paedagogic activities Станислав Цишевский: биография, научные труды и педагогическая деятельность |
| title_full | Станіслав Цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність |
| title_fullStr | Станіслав Цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність |
| title_full_unstemmed | Станіслав Цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність |
| title_short | Станіслав Цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність |
| title_sort | станіслав цішевський: життєпис, наукові праці та педагогічна діяльність |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94930 |
| work_keys_str_mv | AT tarnavsʹkiir staníslavcíševsʹkiižittêpisnaukovípracítapedagogíčnadíâlʹnístʹ AT tarnavsʹkiir stanisławciszewskisbiographyscientificworksandpaedagogicactivities AT tarnavsʹkiir stanislavciševskiibiografiânaučnyetrudyipedagogičeskaâdeâtelʹnostʹ |