Любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних Карпат (до 25-ліття з дня смерті)
Стаття присвячена українській вченій — етнологу Інституту народознавства НАН України другої третини ХХ ст. — Любові Михайлівні Сухій. Основна увага зосереджена на науковій діяльності та життєвому шляху вченої. Здійснено аналіз основних наукових праць етнолога, які маловідомі широкому читацьк...
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94947 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних Карпат (до 25-ліття з дня смерті) / М. Волошин // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 509-518. — Бібліогр.: 35 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-94947 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-949472025-02-09T10:05:20Z Любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних Карпат (до 25-ліття з дня смерті) Lubov Sukha as a researcher in home crafts of Ukrainian Eastern Carpathians (in 25th anniversary of the death) Любовь Суха — исследовательница народных промыслов украинцев Восточных Карпат (к 25-летию со дня смерти) Волошин, М. Статті Стаття присвячена українській вченій — етнологу Інституту народознавства НАН України другої третини ХХ ст. — Любові Михайлівні Сухій. Основна увага зосереджена на науковій діяльності та життєвому шляху вченої. Здійснено аналіз основних наукових праць етнолога, які маловідомі широкому читацькому колу. The article is devoted to L.M. Sukha, widely-known Ukrainian scientist, ethnologist and anthropologist, staff researcher of the Ethnology Institute, National Academy of Sciences of Ukraine during the second third of XX c. Especial attention has been paid to Sukha’s research activities and investigating interests, as well as to analysis in her major scientific works lessknow to wider circles of public. Статья посвящена украинскому ученому второй трети ХХ в. — этнологу Института народоведения НАН Украины — Любови Михайловне Сухой. Основное внимание сосредоточено на научной деятельности и жизненном пути ученой, а также анализе основных научных работ, малоизвестных широким кругам общественности. 2013 Article Любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних Карпат (до 25-ліття з дня смерті) / М. Волошин // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 509-518. — Бібліогр.: 35 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94947 uk Народознавчі зошити application/pdf Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Волошин, М. Любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних Карпат (до 25-ліття з дня смерті) Народознавчі зошити |
| description |
Стаття присвячена українській вченій — етнологу Інституту народознавства НАН України другої третини ХХ ст. —
Любові Михайлівні Сухій. Основна увага зосереджена на
науковій діяльності та життєвому шляху вченої. Здійснено
аналіз основних наукових праць етнолога, які маловідомі
широкому читацькому колу. |
| format |
Article |
| author |
Волошин, М. |
| author_facet |
Волошин, М. |
| author_sort |
Волошин, М. |
| title |
Любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних Карпат (до 25-ліття з дня смерті) |
| title_short |
Любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних Карпат (до 25-ліття з дня смерті) |
| title_full |
Любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних Карпат (до 25-ліття з дня смерті) |
| title_fullStr |
Любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних Карпат (до 25-ліття з дня смерті) |
| title_full_unstemmed |
Любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних Карпат (до 25-ліття з дня смерті) |
| title_sort |
любов суха — дослідниця народних промислів українців східних карпат (до 25-ліття з дня смерті) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/94947 |
| citation_txt |
Любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних Карпат (до 25-ліття з дня смерті) / М. Волошин // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 509-518. — Бібліогр.: 35 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT vološinm lûbovsuhadoslídnicânarodnihpromislívukraíncívshídnihkarpatdo25líttâzdnâsmertí AT vološinm lubovsukhaasaresearcherinhomecraftsofukrainianeasterncarpathiansin25thanniversaryofthedeath AT vološinm lûbovʹsuhaissledovatelʹnicanarodnyhpromyslovukraincevvostočnyhkarpatk25letiûsodnâsmerti |
| first_indexed |
2025-11-25T18:01:29Z |
| last_indexed |
2025-11-25T18:01:29Z |
| _version_ |
1849786308285693952 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
Вагомий внесок у збереження культурної спадщи-
ни українського народу зробила Любов Суха —
визначна українська вчена, високої кваліфікації му-
зейний працівник, етнолог, культуролог, сильна ду-
хом патріотка, громадянин і людини 1 [11, арк. 1].
Особистість львівської дослідниці-етнолога Лю-
бові Сухої є неординарним явищем української ет-
нографічної науки, її наукові роботи на сьогодніш-
ній день залишаються недостатньо дослідженими
(більшість із них ще й досі неопубліковані), багато
матеріалів про життя та наукову діяльність вченої
знаходяться в архівах, невідомі для українських на-
укових кіл. Безсумнівно можна стверджувати, нау-
ковець — Любов Суха відома невеликому колу спе-
ціалістів, передусім дослідникам народних художньо-
металевих виробів українців. Про життєвий шлях та
наукову діяльність ученої поки що наявні лише окре-
мі згадки, зокрема у спогадах чи розвідках про її ко-
лег [25, c. 203—204; 27, c. 1108; 33, c. 1123; 25,
c. 915—916; 29, c. 219; 26, c. 122]. Сьогодні, в умо-
вах активізації національної науки та 25-ліття з дня
смерті вченої, виникла потреба прослідкувати осно-
вні етапи життя та наукової діяльності (тематика,
регіони, методика дослідження) Любові Сухої, до-
нести її доробок, як опублікований, так і рукопис-
ний, до широкого читацького загалу.
Любов Суха як науковець почала працювати в
1940-х рр.: під час Другої світової війни, німецької
окупації, приєднання Західної України до Радянської
України, в час повоєнного спустошення, національ-
них утисків, впровадження в усі сфери життя і буття
марксистсько-ленінської ідеології. Вона працювала
в академічній установі 2 поряд з людьми, яких сьогод-
1 Любов-Анна Суха народилась в с. Любеля на Львівщині.
Батько, Сухий Михайло Васильович, 1882 р. н., та мати,
Суха Ольга Андріївна, 1884 р. н., були уродженцями
м. Белз Сокальського р-ну Львівської обл. Батьки вченої
були вчителями Української народної (початкової) сіль-
ської школи [6, арк. 2]; батько працював її директором,
мати — вчителькою в с. Губенок Рава-Руського повіту. В
сім’ї було двоє дітей, Любов (Анна) та її брат Юрій.
Ставлення, до родини Сухих мешканців с. Любеля було
неоднозначним. На основі матеріалів фонду Сухої Л.,
Відділу Рукописів Львівської наукової національної бі-
бліотеки ім. В. Стефаника виявлено протокол, який дату-
ється 1915 р., у якому йдеться проте, що Михайло Сухий
та його сім’я повинні були терміново виїхати із рідного
села. Причини не були вказані. Ця інформація вимагає
подальших досліджень [6, арк. 3].
2 Зараз Інститут народознавства НАН України. В 40—
50-х рр. ХХ ст. це був Державний Етнографічний музей, © М. ВОЛОШИН, 2013
Мар’яна ВОЛОШИН
ЛЮБОВ СУХА — ДОСЛІДНИЦЯ
НАРОДНИХ ПРОМИСЛІВ
УКРАЇНЦІВ СХІДНИХ КАРПАТ
(до 25-ліття з дня смерті)
Стаття присвячена українській вченій — етнологу Інститу-
ту народознавства НАН України другої третини ХХ ст. —
Любові Михайлівні Сухій. Основна увага зосереджена на
науковій діяльності та життєвому шляху вченої. Здійснено
аналіз основних наукових праць етнолога, які маловідомі
широкому читацькому колу.
Ключові слова: Любов Суха, Інститут народознавства,
Музей етнографії та художнього промислу, етнографія, по-
льові дослідження.
Мар’яна вОлОШИН510
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
ні називаємо «старою генерацією національної інте-
лігенції», «останніми із могікан» [27, с. 1102].
Любов Суха уродженка с. Любеля Великомос-
тівського (Нестерівського) р-ну (тепер Жовківський
р-н) Львівської області. 27 липня 1910 р. в сім’ї сіль-
ських вчителів народилась дівчинка, якій при хре-
щенні за греко-католицьким обрядом дали два іме-
ні: Любов-Анна [5, арк. 12]. Початкову освіту Лю-
бов Суха здобула в Народній двокласній школі в
с. Любеля. Успішно склавши іспити з: релігії (дуже
добре), польської, латинської, грецької, української
мов (добре), математики (добре), вступила до Львів-
ської Державної академічної гімназії. В гімназії на-
вчалась сумлінно і проявила себе як старанна учени-
ця 3. Середню освіту Суха Л.М. здобула в приват-
ній жіночій гімназії СС Василіянок у Львові 4 та
який спочатку знаходився в будинку колишнього Науко-
вого товариства ім. Шевченка (вул. Радянська, 24). У
1951 р. у зв’язку із реорганізацією Львівських установ
АН УРСР відбулось об’єднання Етнографічного музею
з Музеєм художньої промисловості, і перенесення обох
музеїв до нового приміщення — колишнього банку по
вул. 1-го Травня (тепер проспект Свободи, 15). Ново-
створений музей став називатися Музеєм етнографії та
художнього промислу АН УРСР.
3 Гімназію закінчила з відзнакою, про що в свідоцтві міс-
титься наступна помітка — «учениця Суха Любов-Анна
з відзначення здібна до висшої школи» [6, арк. 14].
4 Перша українська приватна дівоча гімназія Сестер Васи-
ліянок класичного типу була відкрита 4 вересня 1906 року.
Її фундатором, невтомним опікуном і натхненником мо-
лоді став митрополит Андрей Шептицький. Вона стала
першою українською жіночою школою в Галичині. До неї
у Львові було дві державні гімназії, де вчилися хлопці, і
вчительська семінарія для хлопців і дівчат (проіснувала
з 1906 до 1939 р. і була однією з найстаріших україн-
ських середніх шкіл. Гімназія — це унікальна школа,
яка виховала сотні українських дівчат, дала їм глибо-
ку освіту і підготовку до вступу в університет. Перший
учительський колектив очолив о. др. Спиридон Кархут.
У гімназії було 5 професорів і одна монахиня. Спочатку
приватна гімназія СС Василіянок знаходилась на вулиці
Супінського, 21 (тепер це вул. Коцюбинського). Стара
споруда гімназії не збереглася. На початку 20-х років
була придбана земельна ділянка в районі вул. Длугоша
(тепер вул. Кирила і Мефодія), навпроти старого бота-
нічного саду університету, куди перемістилась в 1927 р.
Директорами гімназії були — о. Спиридон Кархут,
о. Теодозій Лежогубський, видатний вчений-україніст
д-р Василь Щурат, о. Василь Лициняк. В умовах Поль-
ської держави (1919—1939) гімназія мала повні публічні
права. Це означало, що атестат зрілості (матуру) учениці
отримала свідоцтво, в якому Державна Іспитова Ко-
місія признала «Суху Любов-Анну зрілою до виших
студій» [6, арк. 4]. Навчання у Львівській Держав-
ній академічній гімназії та приватній жіночій гімна-
зії СС Василіянок вплинуло на формування особис-
тості майбутнього етнолога. Адже під час навчання
в гімназії Л. Суха побувала в оточенні особистос-
тей — Василя Щурата 5, Романа Цегельського 6,
Олени Дашкевич 7, Володимира Калиновича 8, які
вплинули на формування світогляду Сухої Л.М.
Вищу освіту отримала в 1930—1935 рр. у Львів-
ському університеті на гуманітарному історико-
могли здавати у своїй гімназії. Права випускниць перед
вступом були повністю рівними з ученицями державних
польських гімназій. Навчалися в гімназії вісім років.
5 Василь Григорович Щурат (1871—1948) — український
педагог, літературознавець, поет і перекладач. Здійснив
перший повний переклад «Пісні про Роланда», віршовий
переклад «Слова о полку Ігоревім» сучасною українською
мовою. У літературу, науку, громадянське і публіцистичне
життя Львова і Відня В. Щурата впровадив І. Франко,
під впливом якого він залишився до 1896. У 1921 р., не
присягнувши на вірність польській державі, став дирек-
тором приватної жіночої гімназії сестер Василіянок у
Львові; член НТШ та його голова; учасник боротьби за
Український університет, а після її неуспіху — ініціатор і
перший ректор Львівського таємного університету.
6 Цегельський Роман (1882—1956) — фізик і педагог,
родом з Кам’янки-Струмилової. Син о. Михаїла Це-
гельського. Дійсний член НТШ, його секретар; вчитель
середніх шкіл у Тернополі, Чернівцях і Львові; профе-
сор фізики у Львівському Державному Педагогічному
Інституті, згодом зав. кафедрою і доцент Львівського
Педагогічного Інституту і Львівського Університету. Ав-
тор праць з фізики, шкільних підручників з математики і
хімії, популярно-наукових статей.
7 Олена Іванівна Степанів (1892—1963) — український
історик, громадська та військова діячка, перша в світі
жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні
офіцера, чотар Української Галицької Армії. Член НТШ
(ініціювала створення його Географічної комісії); това-
риства «Рідна школа»; референт при Ревізійному союзі
українських кооперативів; співпрацювала з «Пластом»
і УВО. Після закінчення Другої світової війни працю-
вала старшим науковим співробітником і зав. сектором
економіки Львівського відділу Інституту економіки АН
УРСР, науковим співробітником Природничого музею
АН УРСР (1948—1949).
8 Володимир Калинович — український педагог, викладав
українську та німецьку мови в середніх школах Львова,
студіював філологію на історико-філологічному факуль-
теті в Чернівцях та Відні. Займався українською лекси-
кографією та діалектикою.
511любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних карпат (до 25-ліття з дня смерті)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
філологічному факультеті, де студіювала педагогіку,
психологію, філософію, слов’янську філологію, ет-
нографію з археологією [5, арк. 1]. У Львівському
університеті навчалась разом із такими, відомими
сучасному поколінню вченими, як Катерина Матей-
ко 9, Ірина Вільде 10, Богдан-Ігор Антонич 11, Іван Ко-
валик 12, Ярослав Рудницький 13 тощо. Навчання в
колі цих осіб визначило світогляд вченої та її науко-
ві зацікавлення. Свідченням цього стало вже те, що
Любов Суха темою своєї дипломної роботи вибра-
9 Матейко Катерина — український науковець, етнограф,
кераміст, гончар, публіцист, краєзнавець та громадський
діяч. Навчалась в Українському інституті для дівчат у
Перемишлі та у відомих польських вчених-етнографів:
Адама Фішера та Яна Фальковського на гуманітарному
відділі Львівського університету Яна Казимира. Впро-
довж 1939—1980 рр. К. Матейко працювала у Львів-
ському музеї етнографії, де була незмінним охоронцем
фонду кераміки.
10 Ірина Вільде (справжнє ім’я Дарина Дмитрівна Мако-
гон) — українська письменниця. Донька письменника й
педагога Дмитра Макогона.
11 Богдан-Ігор Антонич — український поет, прозаїк, пе-
рекладач, літературознавець. Перший свій вірш опублі-
кував у 1931 р. у пластовому журналі «Вогні». Виступав
з доповідями про українську та іноземну літератури, пи-
сав рецензії, публікував сатиричні фейлетони та пародії,
в яких проявляв гостру дотепність. Крім того, він випро-
бовував свої сили у прозі та драматургії. Залишилася
незакінчена новела «Три мандоліни» та великий фраг-
мент повісті, що мала називатися «На другому березі».
Б.-І. Антонич склав лібретто до опери «Довбуш», що її
мав написати Антін Рудницький. Деякий час редагував
журнал «Дажбог», і разом з Володимиром Гаврилюком
журнал «Карби». Б.-І. Антонич також малював, грав
на скрипці і компонував музику, мріяв статити компози-
тором. Ці галузі мистецтва, особливо малярство, дуже
сильно вплинули на його лірику.
12 Ковалик Іван Іванович — український мовознавець і
педагог, доктор фі лологічних наук, професор. Закінчив
Львівський університет. Автор праць зі словотвору. За-
ймався також питаннями загального мовознав ства, історії
мовознавства, історії фонології, лек сикології і семасіоло-
гії, термінології, лексико графії тощо. Досліджував мову
Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стефаника.
13 Ярослав-Богдан Рудницький — український славіст,
мовознавець, науковий і громадський діяч, літературоз-
навець, фольклорист. Відомий в галузі мовознавства, ре-
дакції (редактор серій УВАН «Slavistica», «Onomastica»,
журналу «Слово на сторожі» та ряду наукових видань —
«The Slavic and East European Journal», «Etudes Slaves
et Est Européennes» тощо), а в 70-х рр. ХХ ст. провів
Українознавчі студії в Австрії.
ла дослідження відомої особистості української куль-
тури Лесі Українки. Магістерську роботу етнограф
захистила у 1935 р. та одержала диплом магістра фі-
лософії. Науковець вільно володіла польською, ні-
мецькою, грецькою, латинською та російською мо-
вами. Любов Суха відзначилась надзви чайно вели-
кою працьовитістю, яка проявилась в самостійному
вивченні інших іноземних мов, а саме таких як: чесь-
ка, французька, турецька та арабська. Як доказ цьо-
го самостійного вивчення збереглись її конспекти,
записи [8, зош. 1].
У 30—40-х рр. ХХ ст., коли загострились
українсько-польські стосунки, Варшавське міністер-
ство освіти масово звільняло українців з державних
посад. Це стало причиною того, що Любов Суха зму-
шена була піти працювати викладачем української
мови та літератури в приватні середні школи м. Льво-
ва, — спочатку викладала в ліцеї та гімназії, а з
1939 р. — в середній школі № 9. Про це так писала
в автобіографії: «З 1935 року працюю в V Держав-
ному ліцеї та гімназії ім. Ожешкової, а з 1939 року
по 1941 рік в середній школі № 9» [5, арк. 13]. Під
час німецької окупації 1941—1944 рр. Л. Суха да-
вала приватні лекції з музики [5, арк. 7].
З часу звільнення Львова від фашистських за-
гарбників — 1944 р., розуміючи свій обов’язок пе-
ред українським народом, Любов Михайлівна Суха
розпочала наукову діяльність в Етнографічному му-
зеї АН УРСР у Львові, де пропрацювала, безпе-
рервно, 26 років (1944—1970).
Музей спочатку знаходився у своєму давньому
приміщенні, тобто в будинку колишнього Науково-
го товариства ім. Шевченка (вул. Радянська, 24).
Першим його директором після війни був академік
Ф. Колесса, а після його смерті в 1947 р. Музей
очолювала народна художниця О. Кульчицька, в
1948 — Ірина Гургула [27, с. 915]. У 1951 р. у
зв’язку із реорганізацією Львівських установ АН
УРСР, відбулось об’єднання Етнографічного му-
зею з Музеєм художньої промисловості і перенесен-
ня обох відділів до нового приміщення — колиш-
нього банку по вул. 1-го Травня (тепер проспект Сво-
боди, 15). Новостворений музей став називатися
Музеєм етнографії та художнього промислу АН
УРСР — тепер у складі Інституту народознавства
НАН України. В цей час більшість працівників Му-
зею, у тому числі Л. Суха, вели наукову роботу, а
Мар’яна вОлОШИН512
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
музейною займались Савина Сидорович, Данило
Фіголь та Мустафа Козакевич. Саме вони найбіль-
ше спричинились до збереження та оформлення му-
зейних експонатів. В 1952 р. взяла на себе основну
ношу по формуванню фонду писанок — як науко-
вий співробітник, була його незмінним, сумлінним і
пильним охоронцем до 1969 року. Станом на 1954 р.
завдяки заслузі вченої збірка писанок була однією
із найбільш численних в Музеї етнографії та худож-
нього промислу АН УРСР, адже налічувала
11332 одиниці писанок [9, арк. 3].
На посаді наукового співробітника Л. Суха впо-
рядковувала збірку гуцульських металевих народ-
них виробів, для якої виготовила довідник і спричи-
нилась до його публікації в скороченому вигляді під
назвою «Художні вироби з металу» в 1951 р. у Ві-
снику Академії наук УРСР [30, с. 7]. Важко оці-
нити велику і копітку збирацьку працю дослідниці,
яка об’їздила і обійшла різні регіони України, побу-
вала в містах, містечках і селах у пошуках дорого-
цінних народних скарбів. Вона була учасницею ба-
гатьох науково-дослідних експедицій, у яких, попри
достеменне вивчення української народної писанки,
художніх виробів з металу та інших галузей
традиційно-побутової культури, із властивою їй пе-
дантичністю, знанням справи і фаховістю формува-
ла фондові колекції музею. Завдяки невтомній пра-
ці Л. Сухої збірки народних писанок, металевих ви-
робів, вишивки, одягу поповнилися експонатами
високого художнього рівня, а іноді й унікальними
творами, які мають велике наукове значення.
Впорядкувавши збірки металевих народних виро-
бів, вчена активно працювала над темою про худож-
ні металеві вироби українців Східних Карпат (Ста-
ніславівська, Чернівецька, Дрогобицька, Закарпат-
ська обл.). Під час наукових відряджень та
науково-дослідних експедицій дослідниця збирала
експонати, опрацьовувала статистичні матеріали, ви-
вчала музейні збірки та осередки народних промис-
лів Західних областей України.
Багаторічна науково-пошукова робота Л. Сухої
увінчалась кандидатською дисертацією на тему
«Художні металеві вироби українців Східних Кар-
пат (Станіславівська, Чернівецька, Дрогобицька,
Закарпатська обл.: історико-етнографічне дослі-
дження)», яку авторка підготувала в 1954 році.
Склавши успішно кандидатські іспити та захистив-
ши дисертацію, здобула вчений ступінь кандидата
історичних наук. Невдовзі, внісши незначні зміни,
п ісля попереднього в ідзиву, написаного
Б.С. Бут ник-Сіверським 14, дослідниця підготувала
монографію та передала до Києва, яка, незважаючи
на всі тодішні ідеологічні та цензурні заборони ра-
дянської влади, побачила світ в 1955 році.
Монографія Л. Сухої була першою спробою комп-
лексного дослідження та першим дослідженням з
цієї теми в етнографічній і мистецтвознавчій літера-
турі. Залучивши значний експедиційний матеріал,
літературні та архівні джерела, науковець провела
класифікацію художніх металевих виробів та орна-
менту, з’ясувала шляхи їх ґенези [13, арк. 1].
У цій роботі вона подала детальну історико-
етнографічну характеристику Східних Карпат; опи-
сала суспільно-економічні умови життя місцевого на-
селення в зазначений період; проаналізувала історі-
ографію питання; охарактеризувала джерельну базу
дослідження [13, арк. 1]; детально вивчила та дослі-
дила 6 тис. виробів народних майстрів в музеях Льво-
ва, Станіславова, Коломиї, Чернівців, Києва та ін-
ших містах УРСР; побувала в усіх основних центрах
художніх промислів, де познайомилась з побутом
майстрів, історією, економікою і технікою виготов-
лення, а також із самими майстрами. Це дало їй мож-
ливість достовірно вивчити чинники: вплив економіч-
ного розвитку Східних Карпатах (землеробства, до-
поміжних промислів) на металообробку; встановити
цікаві факти про умови збуту художніх виробів;
з’ясувати соціальне та матеріальне становище май-
стрів. Л. Сухій вперше вдалось подати історію роз-
витку металообробки на території України від най-
давніших часів до ХХ ст. [13, арк. 7]; детально опи-
сати цікаві факти про умови збуту виробів із металу,
матеріальні та соціально-побутові умови майстрів та
їхніх сімей. Також поза увагою Л. Сухої не залиши-
лись і професійні навички фахівців своєї справи —
ливарів. Використовуючи етнологічні методи дослі-
дження, достеменно вивчила становище та розвиток
металообробного промислу в Західній Україні. Вона
встановила не тільки те, в якому місці була виготов-
лена та чи інша річ, але й ким; Л. Суха виявила ряд
місцевих шкіл, сфера діяльності яких була спрямова-
на на виготовлення художніх виробів з металу; впер-
14 Бутник-Сіверський Б.С. Попередній відзив на дисерта-
цію Сухої Л.М. — Львів, 1954 [13].
513любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних карпат (до 25-ліття з дня смерті)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
ше оприлюднила, що такі школи були в містах: Яво-
рів, Космач, Річко, Брустурів, Жаб’є, Криворівня,
Соколівка, Старий Косів, а також в Північній Буко-
вині, Закарпатській та Дрогобицькій областях. Це
допомогло виявити декілька династій майстрів, які
займались виготовленням художніх виробів з мета-
лу, одним із таких родів був рід Дудчаків.
На основі дослідження виробів народних май-
стрів вона розробила класифікацію виробів за озна-
ками призначення: предмети побутового значення;
прикраси; кінна «збруя»; прослідкувала зміни у
формах народного використання і в часі, і в просто-
рі; здійснила порівняльну характеристику виробів
населення Східних Карпат із виробами російських
та білоруських майстрів [14, арк. 8—9]; в рамках
визначених форм прослідкувала зміни окремих ви-
робів у часі, детально провела класифікацію «то-
пірця» [13, арк. 7]. Вона стверджувала, що орна-
мент несе символічний зміст, він невід’ємно
пов’язаний із релігією та трудовою діяльністю.
«Мистецтво кожного народу росло і розвивалось
із його трудовою діяльністю…, орнамент, в житті
народу, ніколи не був самоціллю. Він завжди був
пов’язаний із тим предметом, який повинен був
прикрашати…» [14, арк. 129].
На основі багатолітніх досліджень вчена виділила
три види орнаменту за способом виготовлення: втис-
нутий; випуклий; плоский, чим порушила питання про
можливий зв’язок його із гравюрою по металу [14,
арк. 133]; дослідила специфічні особливості орнамен-
ту в різних майстрів, їх зміни в часі, та зв’язок між
орнаментом на металі та на інших матеріалах. Це дало
змогу їй виявити безліч варіантів і певні типи мотивів
орнаменту та стверджувати, що орнамент — це мова
поверхності форми [14, арк. 135], та встановити вито-
ки та спільні шляхи розвитку традиційного українсько-
го орнаменту [14, арк. 142—145]. Вивчивши витоки
орнаменту, вона дійшла висновку, що «не формалізм,
а створення форм, не мертва техніка, а технічна май-
стерність допомагає народним майстрам створювати
високохудожні предмети» [14, арк. 171].
У зв’язку з організацією в радянський час народ-
них промислів порушила їх зв’язок із професійним
мистецтвом. Зразком ідеального вбачала — в роз-
витку народних промислів — у прекрасних прийо-
мах роботи художниці та мистецтвознавця Олени
Кульчицької.
Основні ідеї та фактографічний матеріал про ху-
дожні вироби з металу українців Східних Карпат
Л. Суха також оприлюднила в окремих статтях:
«Народні художні вироби з металу», «Нарис про
красу та неповторність творів східно-карпатських
майстрів і роду Дудчаків, Кіщука І., Якіб’юка Ф. та
ін.», «Нотатки про життя і побут жителів с. Кизлів
Новомилятинського р-ну (тепер Буського), Львів-
ської обл., про одяг та всілякі потреби», «Матеріа-
ли (виписки з літератури, нотатки) до теми про «На-
родні промисли Західної України», «Нарис про це-
гельню в с. Сигнаївці на Київщині та про значення
цього для місцевого населення», які до сьогодні не
опубліковані. Вона брала активну участь в наукових
відрядженнях і науково-дослідних експедиціях в різ-
ні регіони УРСР [12, арк. 2].
Любов Суха, як і її колеги 15, в 1948 р. була залу-
чена до підготовки колективної праці «Атласу мате-
ріальної культури Західних областей УРСР», яку
готували науковці Етнографічного музею та Львів-
ського відділення Інституту мистецтвознавства,
фольклору та етнографії АН УРСР. Зокрема, Лю-
бов Суха працювала над підрозділом про народне
мистецтво — робила виписки з літератури, писала
проспект, вивчала та збирала музейні експонати. З
метою збору польових матеріалів етнограф відвіда-
ла Львівську, Закарпатську та Тернопільську облас-
ті, а вже згодом побувала і в східних та південних
областях УРСР, а саме — Полтавська, Хмельниць-
ка, Одеська області, де досліджувала свята, обря-
ди, звичаї колгоспного селянства УРСР. На основі
зібраних матеріалів, результатів польових дослі-
джень практично всіх областей УРСР Любов Суха
написала статтю про «Свята, звичаї обряди колгосп-
ного селянства Радянської України» [2, арк. 1].
«Творче і вміле використання кращих народних тво-
рів, — робить висновок автор, — збагатить радян-
ську звичаєвість і обрядовість, які з одного боку бу-
дуть виховувати і формувати нову людину в дусі по-
ваги до традицій, до праці, допоможе краще пізнати
духовну спадщину і народну мудрість, а з іншого
дасть широким масам працюючих людей естетичну
насолоду, веселого, цікавого та радісного дозвілля»
[2, арк. 2]. Частина матеріалів була опублікована в
«Матеріалах з етнографії та художнього промислу»
15 Козакевич М., Гарасимчук Р., Фіголь Д., Сидорович С.,
Матейко К. тощо.
Мар’яна вОлОШИН514
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
[2, арк. 2], а іншій частині так не судилось бути опу-
блікованою, через заборону радянської цензури. Не-
зважаючи на заборони досліджувати традиційну
культуру, згодом, як згадувала одна із тодішніх спів-
робітниць Музею — Савина Сидорович, «період
1948—1949 рр. вважаю найкращим та особливо
плідними для науковців цієї установи» [25, с. 915].
У листопаді 1949 р. відбулась нарада за участю
львівських та київських етнологів, на якій обговорю-
вали дослідження львівських народознавців за остан-
ній рік, зокрема роботу над атласом. Під час нара-
ди кожному із дослідників були висунуті численні
зауваження, які носили ідеологічний характер [3,
спр. 29,30]. Зважаючи на критику, ще наприкінці
грудня цього року дев’ять співробітників Музею, зо-
крема й Суха Л.М., відвідали Бузький та Новоми-
лятинський 16 р-ни Львівської обл., вивчали культу-
ру та побут колгоспників, фактично українського се-
лянства [4, арк. 91, 103]. За підсумками польової
роботи була опублікована стаття [32, с. 133—149],
в якій містився матеріал дослідниці про одяг та ве-
сільні звичаї селян 17 [32, с. 147—148].
На початку 1950 р. «авторитетна» київська комі-
сія офіційно вказала на недоліки в роботі над атла-
сом, які полягали в «неактуальності тематики, низь-
кому ідейно-теоретичному рівні, поганій кваліфіка-
ції робітників, замалому зв’язку з Інститутом МФЕ
АН УРСР». Пропонувалося звернути більшу ува-
гу на «досягнення соціалістичної перебудови села,
висвітлення переваги колгоспного способу виробни-
цтва над дрібним виробництвом». Висунуті «недо-
ліки» змусили колектив львівських етнологів згор-
нути роботу над атласом та розпочати активне ви-
вчення колгоспного побуту.
Наприкінці 1951 р. на основі рішення уряду про
об’єднання в одну установу Етнографічного музею
Львівського філіалу АН УРСР і Львівського дер-
жавного музею художнього промислу Комітету в
справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР створи-
ли Український державний музей етнографії та ху-
дожнього промислу АН УРСР [33, с. 141]. Любов
Суха перейшла на роботу в новостворений музей, у
якому вона стала охоронцем фону писанок. В цій
16 Сьогодні села цього району належать до Буського та
Кам’янко-Бузького р-нів.
17 Авторство цієї частини статті встановлено на основі спис-
ку друкованих, а також неопублікованих праць Сухої Л.
установі вона продовжує наукові дослідження, бере
участь в одній із найбільших польових експедицій
50-х рр. ХХ ст. В цій експедиції вчена досліджува-
ла промисли та ремесла українського населення ви-
значеної території. Саме ця поліська експедиція, в
якій взяли участь львівські етнологи, була однією із
найчисленніших за кількістю учасників, найширшою
за колом досліджуваних тем, за площею обстеженої
території та за обсягом зібраного фактичного матері-
алу [33, c. 48—59]. Комплексна історико-
етнографічна експедиція, до складу якої входили
Д. Фіголь (вивчав землеробську техніку), М. Коза-
кевич (вивчав типи забудови поселень, господарські
та житлові будівлі), К. Матейко, М. Ломова (керів-
ник, обидві вивчали та досліджували народний одяг),
художник Л. Максименко та фотограф Ю. Пашнів-
ський, обстежила Рокитнянський і Дубровицький
р-ни Рівненської обл., Любешівський та Камінь-
Каширський р-ни Волинської обл. [4, арк. 17].
Важливою для розвитку української етнологічної
науки посіла конференція, яка відбулась в лютому
1954 р. у Львові за участю провідних українських фа-
хівців і гостей із Москви та Ленінграда. Серед най-
важливіших питань, що обговорювались на конферен-
ції, варто наголосити на підготовці до видання двох
праць: колективної історико-етнографічної моногра-
фії «Українці» та «Атласу матеріальної культури укра-
їнського народу» [33, с. 140]. Президія АН УРСР
7 травня та 10 липня 1954 р. видала постанови про
підготовку цих двох досліджень до видання [4,
арк. 18]. Робота над ними і визначила напрям етно-
графічних досліджень в Україні впродовж багатьох
наступних років. Тому, тривалий період Любов Суха
працювала над фундаментальною колективною
історико-етнографічною монографією «Українці».
Для цієї монографії Любов Михайлівна підготувала
розділ «Українське народне мистецтва др.
пол. ХІХ ст. — поч. ХХ ст.», та «Народне мисте-
цтво Радянської України» [2, арк. 3]. Два томи мо-
нографії «Українці» були присвячені відповідно «до-
жовтневому» та «соціалістичному» періодам. До ро-
боти були залучені більше тридцяти науковців відділу
етнографії ІМФЕ АН УРСР й Українського дер-
жавного музею етнографії та худож нього промислу
(м. Львів) на чолі із керівником відділу етнографії
ІМФЕ АН УРСР Костем Гуслистим. У 1956 р. опу-
блікували її проспект (Українці: історико-етнографічна
515любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних карпат (до 25-ліття з дня смерті)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
монографія), а в 1959 р. підготували макет першого
тому (Українці: історико-етнографічна монографія в
двох томах). В ньому партійні ідеологи радянської
влади угледіли національну загрозу [26, с. 119].
Основною причиною заборони праці стало наса-
джування та утвердження в 50-х рр. ХХ ст.
марксистсько-ленінської ідеології в усіх сферах життя
та нові обмеження вивчення національних культур.
Ця ситуація змусила Любов Суху ввести в свої
наукові зацікавлення політичні установки партії.
Свідченням цього стали такі праці: «Культура та
побут колгоспників», «Сучасні промисли на укра-
їнському Поліссі», «Соціально-економічні умови
розвитку допоміжних домашніх промислів на За-
хідній Україні» тощо.
Л. Суха була українським етнографом, який сто-
яв на позиції національної науки. Прикладом цього
є такі статті: «Обробка шкіри та рогу в Українських
Карпатах (др. пол. ХІХ ст. — поч. ХХ ст.)», «Но-
татки про народне мистецтво України на матеріалах
експозиції ДМЕХП АН УРСР», «Творчість Лесі
Українки», «Культ жінки-матері в по-історичних ча-
сах», «Жінка минулих віків», «Дитячий побут с. Лю-
беля» та інші, та велика кількість неопублікованих
матеріалів про народний побут, краєзнавчих нарисів
та історіографічних оглядів: «Народна писанка» 18
«Народний метал» 19, «Стаття про ковальство на За-
хідній Україні та його значення в народному госпо-
дарстві», «Стаття про художні промисли на Україні
як підрозділ народного мистецтва і їх розвиток в
1920—1950-х рр.», «Загальний критичний огляд
джерел про Львівщину, зокрема Жовківщину, як
18 У цій статті автор подала детальну характеристику пи-
санок в окремих областях України. Рецензію на статтю
написав М. Козакевич, який порадив краще вивчити пи-
санки Полтавської та Хмельницької областей. Він надто
розкритикував статтю Л. Сухої, оскільки, на його думку,
у ній мало уваги авторка приділила художній характерис-
тиці прикрас, а задовольнилась лише назвами мотивів.
М. Козакевич порадив працю «Народна писанка» на-
писати в мистецтвознавчому аспекті та звернути увагу на
художнє прикрашування українських писанок.
19 Стаття «Народний метал» була завеликою, її треба було
скоротити і звернути увагу на народу художню обробку
металу не тільки в Західній Україні, а й на східній та цен-
тральній території. Подати інший поділ вироблених пред-
метів, а саме за таким критерієм, як основні художні явища,
а також виявити художні особливості, звернути увагу на
мотиви, композицію та їхнє місце в одязі, в побуті і т. д.
базу до написання дослідження з історії села», «На-
рис про Чернівецький республіканський краєзнав-
чий музей». Вона — автор багатьох рецензій на
статті своїх колег. Так, її перу належать відзиви на
статті, наприклад, М. Козакевича [22; 23; 24].
Вагомим внеском в етнографічну науку Л. Сухої
було вивчення та опрацювання промислів Україн-
ського Полісся та робота над довідником про народ-
ні музичні інструменти у фондах музею. Це перший
науковий аналіз, в якому: подано важливий матері-
ал про народну музичну творчості та її відображен-
ня в українському фольклорі; представлено більш
чітке визначення народної музики та стверджено,
що українська народна музика розвивалась вже в
часи Київської Русі і, що вже в ІХ—ХІІІ ст. постає
багата народна творчість, яка поклала початок істо-
рії української народної музики [15, арк. 1—2]. У
праці висвітлені основні питання збірки українських
народних музичних інструментів Українського дер-
жавного музею етнографії та художнього промислу
у Львові. Подано ряд цікавих відомостей про істо-
рію розвитку музичних інструментів. Л. Суха допо-
внила довідник важливими відомостями про май-
стрів — на основі осередків виробництва народних
музичних інструментів — та подала аналіз худож-
нього оформлення цих інструментів [15, арк. 1].
Окрім того, вона проводила систематизацію музей-
ної збірки писанок. Результатом її роботи стали стат-
ті «Народна писанка» та «Українська народна пи-
санка», які так і не були опубліковані. У статті «На-
родна писанка» Л. Суха подала детальну
характеристику писанок в окремих областях Украї-
ни. Рецензію на цю статтю написав також М. Ко-
закевич, який порадив написати її в мистецтвознав-
чому аспекті, звернути увагу на художнє прикрашу-
вання українських писанок, краще вивчити писанки
Полтавської та Хмельницької областей.
Стаття «Українська народна писанка» була роз-
ділом до довідника по фондах музею. Автор подала
короткий огляд збірки писанок, техніки і процесу пи-
сання писанок, та вживання барвників. У ній Л. Суха
досліджувала українську писанку як один із видів
народного малювання та детально описувала різні
українські звичаї та обряди, пов’язані із писанками
[17, арк. 1]. Важливим аспектом в цьому досліджен-
ні був орнамент на писанках, за яким вона здійсни-
ла його коротку класифікацію.
Мар’яна вОлОШИН516
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
Одним із домінуючих критеріїв при класифікації
був територіальний принцип, в основу якого ліг ад-
міністративний проділ УРСР. Огляд збірки писа-
нок охопив 12 областей та відобразив групу неви-
значених (338 штук) та тих, що походили з суміж-
них областей Польської Народної Республіки, на
яких в свій час проживали українці (біля 1000 писа-
нок) [17, арк. 2]. Вона вперше здійснила етногра-
фічне районування писанок, залежно від характеру
орнаменту писанок, і подала перелік авторів — пи-
санкарок і писанкарів, та огляд типів написів на пи-
санках. До статті додавався покажчик за територі-
альними і кількісним визначенням писанок, за алфа-
вітним порядком по областях.
Довідник ілюструвався тринадцятьма рисунками,
в основному таблицями писанок на різних районах та
областях [17, арк. 3]. Робота дуже цікава, значною
мірою розкриває багатство народного орнаменту,
який виступає на писанках, і який в силу охоплення
великої кількості матеріалу — 11332 писанки, і 12-
ти областей становить значний інтерес для дослідни-
ків історії, культури і побуту українського народу.
За час роботи в Етнографічному Музеї Любов
Михайлівна успішно займалась дослідженням по-
буту українського народу. В цьому напрямі варто
відзначити неопубліковану статтю Л. Сухої «На-
родні свята, звичаї, обряди на Україні та їх стан
дослідження в етнографічній науці ХІХ —
поч. ХХ ст.». В статті йдеться про традиційні на-
родні свята календарної обрядовості, що мають в
своїй основі відображення процесів людської пра-
ці, а також обрядовість, пов’язану із сімейним по-
бутом — родини, весілля, похорони, що санкціо-
нували важливі події родинного життя як суспільно-
громадський акт [18, арк. 1]. У статті подала
характеристику історії обрядовості, її становлен-
ня, а також — з тодішніх наукових позицій — по-
яснення історії християнізації народних обрядів
[18, арк. 3]. Л. Суха висвітлила традиції збиран-
ня та вивчення різногранної народної обрядовості
в етнографічній літературі українськими, польськи-
ми, російськими авторами; характеризувала дослі-
дження емпіричного та описового характеру, син-
тезовані праці з окремих питань народної обрядо-
вості, даючи авторський, з позицій сучасника,
аналіз окремим роботам [18, арк. 2—3]. Вперше
в історії радянської етнографічної науки, в міру
можливостей завдань статті, була подана комплек-
сна наукова оцінка працям з питань народної об-
рядовості в цілому [18, арк. 3].
Стаття, окрім наукового, має і практичне значен-
ня, оскільки стала в пригоді великій «армії ентузіас-
тів» для впровадження української обрядовості, ста-
новлення якої відбувається за кращими зразками
традиційної народної обрядовості.
Про результати своїх досліджень вона доповіда-
ла на конференціях, брала участь в організації виїзд-
них виставок (Івано-Франківськ) і в VІІ Міжна-
родному Конгресі антропологічних та етнографічних
наук у Москві в 1968 році.
Любов Михайлівна — активний громадський
працівник, два рази була обрана народним засідате-
лем Обласного суду та працювала кількарічним агі-
татором на виборчій дільниці м. Львова. У 1957 р.
відвідала Чехословаччину, Болгарію та Румунія, не
як турист, а для ознайомлення з історичними та ар-
хітектурними пам’ятками інших країн, а також для
«сприяння підвищення ділової кваліфікації старшо-
го викладача» [5, арк. 7].
З 1970 р. вийшла на пенсію. Та, незважаючи на
це, Суха Л.М. не припиняла зв’язків з музеєм, за-
вжди перебувала у вирі його життя, продовжувала
підтримувати контакти як консультант, з радістю ді-
лилась своїми знаннями, своїм багатим довголітнім
досвідом музейної праці з кожним, хто до неї звер-
тався за порадою чи допомогою.
В 1988 р. у Львові на 78-му році життя Любов
Михайлівна Суха померла. Поховали її на Личаків-
ському кладовищі. Пішла з життя… Та залишились
її мудрі книги, залишилися зібрані нею скарби народ-
ної культури, збереженню яких Любов Михайлівна
віддала часточку своєї душі, залишилась добра пам’ять
про неї у тих, хто знав її і працював разом з нею.
Впродовж роботи в Етнографічному музеї, в
1944—1970 рр., відбулось формування та станов-
лення Любові Сухої як етнолога. У той нелегкий
історичний період вона залишалась вірною не тіль-
ки своєму власному науковому кредо, а й осно-
вним завдання етнології. Вона оволоділа різними
формами наукової роботи (польової, музейної, до-
слідницької). Тематика та географія її зацікавлень
були в цей період досить широкими. Брала участь
у підготовці кількох важливих проектів, досліджу-
вала ряд тем (художні вироби з металу; обробка
517любов Суха — дослідниця народних промислів українців Східних карпат (до 25-ліття з дня смерті)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
металу; народні промисли; обробка шкіри та рогу;
одяг; музичні інструменти; народне мистецтво; ет-
нографія; свята, звичаї, обряди; народні майстри;
побут колгоспників та робітників). Найбільші ре-
зультати вченої стосуються народних художньо-
металевих виробів Гуцульщини. Дослідник ввела
в обіг великий обсяг архівного та польового мате-
ріалів і звернула увагу на досягнення гуцулів у ко-
вальстві та показала їх місце в світовій спадщині.
Наукові праці Любові Сухої характерні тим, що
написані вони на основі величезного та оригіналь-
ного польового матеріалу, ретельно зібраного під
час експедицій та відряджень по Україні та за її
межами. Досконала обізнаність з фаховою літе-
ратурою та музейними збірками, архівними та ін-
шими джерелами стали надійною базою для гли-
бокого осмислення багатьох явищ та здійснення
широких етнографічних узагальнень. Фундамен-
тальна наукова монографія, змістовні статті й роз-
відки Любові Сухої присвячені найрізноманітні-
шим актуальним проблемам української етногра-
фії. Вони містять великий аналітичний та
інформативний матеріал для фахівців різноманіт-
них галузей наукової діяльності та є важливим
джерелом для вивчення української етнографії.
Життєвий шлях української вченої тісно пов’язаний
з долею українського народу, а роки її життя та пра-
ці припадають на нелегкий історичний період другої
третини ХХ століття. Любов Суха належить до ко-
горти провідних етнографів України (хоча на той час
такого офіційного визнання не було), які з почуттям
великої відповідальності перед народом вивчали
українську традиційну культуру. Чим далі відділяє
нас мить передчасного відходу вченої у вічність, тим
більше ми усвідомлюємо й глибше оцінюємо її ваго-
мий внесок у вітчизняну та світову науку, зокрема
етнографічну.
Назавжди відійшли у вічність ті люди, але зали-
шили по собі великий спадок праці, гідні прикладу
вчинки, варте наслідування життя. Вони були і за-
лишаться нашими Вчителями. Ми, її спадкоємці, по-
винні віддати їй належне — оприлюднити неопублі-
ковані праці та внести їх до наукової спадщини ет-
нографічної науки України.
1. Архів Інституту народознавства НАН України. —
Ф. 1. — Оп. 1. (Етнографічний музей). — Спр. 29, 30.
2. Архів Інституту народознавства НАН України. —
Ф. 1. — Оп. 1. (Етнографічний музей). — Спр. 28
(накази директора).
3. Архів Інституту народознавства НАН України. —
Ф. 1. — Оп. 1. (Етнографічний музей). — Спр. 46
(річні плани та звіти).
4. Архів Інституту народознавства НАН України. —
Ф. 1. — Оп. 2. (Етнографічний музей). — Спр. 21,
22, 91 (польові матеріали).
5. Відділ Рукописів Львівської національної наукової бі-
бліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. —
Од. 1. — П. 1 (біографічні матеріали).
6. Відділ Рукописів Львівської національної наукової бі-
бліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. —
Од. 2. — П. 1 (біографічні матеріали).
7. Відділ Рукописів Львівської національної наукової бі-
бліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. —
Од. 3. — П. 1 (біографічні матеріали).
8. Відділ Рукописів Львівської національної наукової бі-
бліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. —
Од. 642—643. — П. 27. — Зошит 1.
9. Відділ Рукописів Львівської національної наукової бі-
бліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. —
Од. 697. — П. 28. — 3 арк.
10. Відділ Рукописів Львівської національної наукової бі-
бліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225
(Характеристики видані Сухій Л. в час її праці в музе-
ях АН УРСР). — П. 1. — Од. 1. — 1 арк.
11. Відділ Рукописів Львівської національної наукової бі-
бліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. —
Од. 682. — П. 28.
12. Відділ Рукописів Львівської національної наукової бі-
бліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. —
Од. 681. — П. 28 (Бутник-Сіверський Б.С. Попере-
дній відзив на дисертацію Сухої Л.М. — Львів,
1954). — 27 арк.
13. Відділ Рукописів Львівської національної наукової
бібліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 200. —
П. 7. (Художні вироби з металу українців Східних
Карпат — історико-етнографічне дослідження : дисер-
тація на ступінь кандидата іст. наук. — Львів,
1953). — 236 арк.
14. Відділ Рукописів Львівської національної наукової
бібліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 201. —
(Художні вироби з металу українців Східних Карпат.
Альбом до дисертації. — Львів, 1953). — 114 арк.,
196 фото.
15. Відділ Рукописів Львівської національної наукової бі-
бліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. —
Од. 691. — П. 28. — 2 арк. (Запаско Я.П. Рецензія
на короткий довідник про збірку музичних народних
інструментів УДМЕХП у Львові / автор
Суха Л.М.). — Львів, 1954.
16. Відділ Рукописів Львівської національної наукової
бібліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. —
Од. 689. — П. 28. — 7 арк. (Козакевич М. Критич-
Мар’яна вОлОШИН518
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
ний огляд робіт Сухої Л. «Народна писанка» та
«Народній художній метал»).
17. Відділ Рукописів Львівської національної наукової
бібліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. —
Од. 697. — П. 28. — 3 арк. (Козакевич М. (молод-
ший науковий співробітник) Відзив на статтю Сухої Л.
«Українська народна писанка» — розділ до довідника
по фондах музею).
18. Відділ Рукописів Львівської національної наукової
бібліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. —
Од. 694. — П. 28. (Здоровега Н. (науковий
співробітник ДМЕХП АН УРСР) Рецензія на стат-
тю Сухої Л. «Народні свята, звичаї, обряди на Україні
та їх стан дослідження в етнографічній науці ХІХ —
поч. ХХ ст.»).
19. Відділ Рукописів Львівської національної наукової
бібліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 165. —
П. 5. — 3 арк. (Народні художні вироби з металу.
Нарис про красу та неповторність творів східно-
карпатських майстрів і роду Дудчаків, Кіщука І.,
Якіб’юка Ф. та ін.).
20. Відділ Рукописів Львівської національної наукової
бібліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 460. —
46 арк. (Нотатки про життя і побут жителів с. Кизлів
Новомилятинського р-ну (тепер Буського), Львівської
обл., про одяг та всілякі потреби).
21. Відділ Рукописів Львівської національної наукової біблі-
отеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 486. —
П. 21. — 3 арк. (Нарис про цегельню в с. Сигнаївці на
Київщині та про значення цього для місцевого населення).
22. Відділ Рукописів Львівської національної наукової біблі-
отеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. — П. 1
(Козакевич М. Про принципи класифікації житла).
23. Відділ Рукописів Львівської національної наукової бі-
бліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. —
П. 7 (Козакевич М. Альбом українського народного
мистецтва).
24. Відділ Рукописів Львівської національної наукової бі-
бліотеки ім. В. Стефаника. — Фонд Л. Сухої 225. —
П. 5. — Арк. 1 (Козакевич М. Народні вишивки
Дрогобицької та Львівської областей).
25. Болтарович З. Берегиня скарбів народних / З. Болта-
рович // Народознавчі зошити. — 2005. — № 1—2. —
С. 203—206.
26. Гілевич і. Експедиційне дослідження Полісся в
повоєнний період (1944 — поч. 1960-х рр.) / Ігор
Гілевич // Наукові зошити історичного факультету
Львівського університету : зб. наук. пр. — 2008. —
Вип. 9. — С. 116—128.
27. Горинь Г., Никорак О. Катерина Матейко: штрих до
творчого портрета на відстані часу / Г. Горинь, О. Ни-
корак // Народознавчі зошити. — 2000. — № 6. —
С. 1102—1113.
28. Грицюк і. Життєвий шлях і наукова діяльність Савини
Сидорович / І. Грицюк // Народознавчі зошити. —
1999. — № 6. — С. 911—920.
29. Жолтовський П. Двадцять років праці Українського
державного музею етнографії та художнього промислу
АН УРСР / П. Жолтовський // Народна творчість
та етнографія. — 1959. — № 3. — С. 140—141.
30. куницкий а.С. Совещание украинских этнографов /
А.С. Куницький // Советская этнография. —
1954. — № 2. — С. 140.
31. ломова М. Культура и быт колхозников Львовской об-
ласти / М. Ломова, Д. Фиголь, Е. Матейко и др. // Со-
ветская этнография. — 1950. — № 4. — С. 133—149.
32. Маковецька Х. Той, хто «працював з серцем» /
Х. Маковецька // Народознавчі зошити. — 2000. —
№ 6. — С. 1117—1127.
33. Никорак О. Науковий доробок Катерини Матейко /
О. Никорак // Народознавчі зошити. — 1996. —
№ 4. — С. 217—221.
34. Суха л. Художні вироби з металу / Л. Суха //
Вісник академії наук УРСР. — 1951. — № 1.
35. Фіголь Д.і. Деякі особливості сучасного побуту
українців Полісся (за матеріалами експедиції
1953 р.) / Д.І. Фіголь, Л.М. Суха, М.З. Козакевич
та ін. // Матеріали з етнографії та художнього про-
мислу. — К., 1956. — Вип. ІІ. — С. 48—59.
Mariana voloshyn
LUBOV SUKHA AS A RESEARCHER
IN HOME CRAFTS OF UKRAINIAN
EASTERN CARPATHIANS
(IN 25th ANNIVERSARY OF THE DEATH)
The article is devoted to L.M. Sukha, widely-known Ukraini-
an scientist, ethnologist and anthropologist, staff researcher of
the Ethnology Institute, National Academy of Sciences of
Ukraine during the second third of XX c. Especial attention
has been paid to Sukha’s research activities and investigating
interests, as well as to analysis in her major scientific works less-
know to wider circles of public.
Keywords: L. Sukha, Institute of Ethnology, the Ukrainian
National Academy of Sciences, Museum of Ethnology and
Crafts, field research, ethnologist.
Марьяна волошин
ЛЮБОВЬ СУХА — ИССЛЕДОВАТЕЛЬНИЦА
НАРОДНЫХ ПРОМЫСЛОВ
УКРАИНЦЕВ ВОСТОЧНЫХ КАРПАТ
(к 25-летию со дня смерти)
Статья посвящена украинскому ученому второй трети
ХХ в. — этнологу Института народоведения НАН Укра-
ины — Любови Михайловне Сухой. Основное внимание
сосредоточено на научной деятельности и жизненном пути
ученой, а также анализе основных научных работ, малоиз-
вестных широким кругам общественности.
Ключевые слова: Любовь Суха, Институт народоведе-
ния НАН Украины, Музей этнографии и художественного
промысла, этнология, полевые исследования.
|